Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
-^ t
Учителеві
Новий
Про Новий Заповіт частково згадувалося в нашому журналі (№4, 2009р.) У Бібілії книг Нового Заповіту є 27: Євангелії — 4, Діяння Апостолів — 1, Послання — 21, Об'явлення — 1.
У Новому Заповіті вміщено чотири Євангелія.
Слово "Євангелія" походить з грецького "Єван-геліон", що означає добра новина. Чотири Євангелії передають зміст земного життя, служіння, науки, смерті та воскресіння Господа Ісуса Христа.
В основному чотири Євангелії розповідають про ті самі події, але з деякими відмінностями. Тільки єван гелісти Матвій і Лука розповідають про народження Христа і Його дитинство. Матвій і Марко зосереджують свою увагу на Галілейському служінню Христа. Лука описує Перейський період, а Іван — Юдейський. Єван геліст Іван пропустив більшу частину Галілейського служіння і описує відвідини Єрусалима, що пропущено іншими євангелістами. Інші євангелісти пропустили Юдейське служіння, крім останнього тижня, що описа но досить детально усіма чотирма.
Країна, в якій народився і жив Ісус, — це частина Се редземного побережжя, що простягається від південної Сирії до Єгипту. Різними були її назви упродовж століть, як і різні кордони. Нині це Палестина, її кордони частко во є природні, а частина — умовні, бо у 1948 р. євреї створили там свою державу — Ізраїль, кордони якої з півночі на південь ширші від давньої Палестини.
Не всі богослови роблять у Євангеліях однакові порівняння та висновки. Є, наприклад, думка, що Євангелія від Матвія була написана для євреїв з ме тою, щоб їх переконати, що Ісус є правдивий Месія, то му й починається вона родоводом від Авраама. Ро довід для євреїв мав велике значення, а особливо все те, що відносилось до роду Давидового, через якого мав прийти Месія-Цар. У цій Євангелії є багато згадок про Царство Боже. У проповіді на горі подані закони царства; далі йдуть "притчі царства", а закінчується Євангелія обітницею другого приходу Христового та встановленням царства. Отже, за цією думкою, Хрис тос у цій Євангелії показаний як Месія, що, в суті, не перечить попередній думці.
Євангелія від Марка була написана для римлян. Христос тут показаний як Слуга Божий (Мар. 10:45).
Євангелія від Луки написана для людства взагалі, тому й родовід Христа тут виводиться на від Авраама,
№ 7-8
про Біблію
Заповіт
Олександр Кислашко,
магістр богослов'я,
академік Міжнародної академії козацтва,
відмінник народної освіти України
а від Адама. Лука намагається представити Христа як Спасителя всіх людей, а не тільки євреїв. Тому в його оповіді підкреслюється, що Ісус — Син Людський.
Перші три Євангелії, що містять загальний огляд життя Христа, називають — синоптичними, їх зміст за галом збігається. Четверта Євангелія, написана Іваном (їв.21:24), представляє Христа більше з духовного бо ку. Автор сам пояснює, яку він мав мету, пишучи Єван гелію. Ось вона: "Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім'я Його! (їв.20:31). Отже, Іван змалював Христа як Сина Божого.
Джерела, якими скористались євангелісти при на писанні Євангелій, були потрібні, й самі вони про це згадують. Ось як Іван пише у своєму першому посланні 1:1-4: "Що було від початку, що ми чули, що бачили власними очима, що розглядали, і чого руки наші тор калися, — про Слово життя, — а життя з'явилось, і ми бачимо, і свідчимо, і звіщаємо вам життя вічне, що в Отця перебувало й з'явилося нам. —- ...А це пишемо Вам, щоб повна була ваша радість!".
Тож цими словами Іван пояснює, що вони, цебто апостоли, були очевидцями всіх описаний подій і слу хали всі слова та були безпосередніми свідками фактів про те Слово життя.
Але ця думка Івана стосується тільки його самого та Матвія; вони, безперечно, євреї з Палестини, апос толи Христа, тож вони знали як Самого Христа, так і Його науку, а також свій народ, його звичаї, свою країну.
Але що могли знати про всі ті події Марко та Лука? Вони ж не були апостолами. Про Марка ми знаємо, що він був племінником Варнави (Кол. 4:10) і мешкав, оче видно, в Єрусалимі зі своєї матір'ю (Дії 12:12, 25).
Є припущення, що Маркові дав усю інформацію ап. Петро, яку Дух Святий спонукав його увіковічити у своїй Євангелії.
Що ж до євангеліста Луки, то він пояснює, що сам "все докладно розвідав і описав" (Лук. 1:1-4). Лука був лікар (Кол.4:14) і, очевидно, не єврей.
Отже, особистий досвід, оповідання очевидців і натхнення Боже були джерелом як інших Святих Пи сань, так і Євангелій.
Більшість дослідників припускають, що період Хри стового служіння людям тривав близько 3,5 років. За
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
цей час Він відвідав різні куточки Палестини — Юдею, Галілею, Самарію та ін. Христос лікував хворих, творив різні дива, проповідував Царство Боже. Востаннє він з'являється в Єрусалимі на святі єврейської Пасхи, де його звинуватили в тому, що він начебто оголосив себе новим Царем Юдейським, і засудили до розп'яття. Од нак на третій день після розп'яття відбулося його чу десне Воскресіння, після чого Ісус кілька разів являвся своїм учням.
Найважливішими розділами Біблії є оповіді про воскресіння Христа з мертвих, що є наріжним каменем усієї Біблії.
Воскресіння Ісуса Христа із мертвих є найваж ливішою подією в історії людства. Це та подія віків, до котрої посувалась уся попередня історія людства і в якій хід історії після цієї події знаходить своє значення. Вістка про цю величну подію століттями розносилася по всій землі і змінила її обличчя.
Чи це є факт? Чи дійсно Христос воскрес із мерт вих? Якщо Він не воскрес, то що сталося з Його тілом? Якщо вороги викрали тіло Христа, то, напевно, вони використали б той факт для дискредитування вчення Христа, бо ж вони навіть вбивали тих, хто проповідував це вчення. Якщо учні Його викрали б тіло з гробу, то во ни б тоді знали, що вірять у брехню. Як відомо, люди не вмирають мученицькою смертю за ідею, знаючи, що вона фальшива.
Одна річ є певна: ті, хто вперше написали історію воскресіння Христа із мертвих, самі вірили, що це був історичний факт. їхня віра грунтувалася на тому, що во ни самі бачили Ісуса Христа живим після Його вос кресіння. І бачили несам-на-сам, а групами — по двоє, семеро, десятеро, одинадцятеро, навіть п'ятсот осіб.
Чи це, можливо, просто було галюцінацією? Сон? Фантазія схвильованої уяви? Привид? Але різні групи людей не можуть мати цю саму галюцінацію. Натовпові із 500 людей не міг снитись той самий сон і в той самий час. Крім цього, спочатку ці люди навіть не думали, що воскресіння могло статися. Спочатку вони вважали це "вигадкою" (Луки 24:11). Учні не вірили у воскресіння Христа, аж поки реальний факт цієї події змусив їх до цього.
Чи не могло статися так, що Христос був лише не притомний, коли Його поховали, а потім Він прийшов до тями? У цьому випадку Він, будучи слабким і висна женим, не міг би відкотити важкий камінь від входу до гробниці і вийти з неї. Він також тепер мав нову силу з'являтися і зникати через зачинені двері. Одинадцять (або 120?) людей особисто бачили, як Він повільно підносився над землею і зникав за хмарами.
Чи не могли люди зфальшувати факти? Чи не мог ли додати до історії Христа ідею Його воскресіння із мертвих як вигадку, сфабриковану багато років пізніше, щоб зглорифікувати мертвого героя? Нам відомо зі світської історії, що за царювання Тіберія з'явилась секта, яка називала себе "християнами", і причиною появи цієї секти була їхня віра в те, що Ісус Христос
воскрес із мертвих. Отже, ідея воскресіння не була до дана пізніше до християнської віри. Послідовники Хри ста заснували свою віру не на записах, а на тому, що вони бачили своїми очима. І все, що учні записали, бу ло наслідком їхньої віри, а не її причиною. Не було б воскресіння Христа, не було б Нового Заповіту і не бу ло б Церкви.
Яке сяйво слави випромінює ця проста віра і освітлює людське життя! Наша надія на воскресіння і на вічне життя базується не на філософських здогадках про безсмертя, а на історичному факті.
Ознайомившись зі змістом чотирьох Євангелій, доходимо висновку, що Ісус Христос прийшов на зем лю для того, щоб створити Царство Боже серед людей — праведний спосіб життя. Але Він не хотів це Царство запроваджувати штучно, примусово. Тому Він ухилявся від усілякого втручання в політичне життя країни, але закликав до духовного відродження.
Читаючи історію поширення християнства, ми ба чимо, що в міру того, як люди засвоювали вчення Спа сителя, в людському суспільстві відбувалися сприят ливі соціальні й економічні зміни. Справді, християнство сприяло скасуванню рабства, підвищило становище жінки, зміцнило сім'ю, заповіло людству ви сокі моральні і гуманістичні принципи.
Вчення Христа, в основі якого віра в Бога, любов до людей, учить вміти співчувати, бути смиренним, за стерігає від користолюбства. Воно закликає робити добро, розвивати в собі ті здібності, які дав нам Бог. Вчення Христове дарує мир і радість душі. Кожен хри стиянин, вдумливо читаючи Євангелії, черпає з них не бесну Мудрість.
Діяння Апостолів
Учення Христа продовжують його учні — апостоли, які звертаються до людей із посланнями.
Хоча ця книга називається Діяння Апостолів, але в основному вона описує діяння Петра і Павла, здебільшого Павла. Павло був апостолом язичників, тобто тих, які не були євреями. Однією із головних тем цієї книги, або навіть головною темою, порівняно з ре штою книг Біблії, є питання розповсюдження Євангелії серед язичників.
Автор Діянь Апостолів не називає своє ім'я. Вжи вання особового займенника "Я" у вступному реченні вказує на те, що перші читачі книги напевно знали, хто був її автором. Із самого початку цю книгу і третю Єван гелію приписували Луці.
Книга закінчується описом ув'язнення Павла в Римі, де він сидів цілих два роки (28:30). Написана во на була приблизно в 63 р. по Р.Х. Оскільки автор приділяє стільки часу описові Павлового ув'язнення (розділи 21-28), то неможливо, щоб він не міг згадати про вирок суду, якби книга була написана пізніше.
У книзі Діянь йдеться про справджування пророцтв Спасителя стосовно чудес, які апостоли будуть здійснювали Його ім'ям, і про торжество віри Христо-
УКРАІНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
©
вої над світом. Ми бачимо, як, попри людську слабкість апостолів, вони з великою мужністю і самовідданістю проповідували вчення Христове і заснували багато християнських общин. Книга Діянь яскраво свідчить про те, що проповідь апостолів — це справа не тільки людська, а й справа Божа. Особливо повчальним є опис життя перших християн, які мали одне серце, од ну душу (Діян. 4, 32), що було цілковитою проти лежністю життю всього тодішнього світу, який потопав в егоїзмі і всіляких гріхах і пороках.
Але найважливіше в цій книзі те, що вона, як ніяка інша книга, свідчить про найвеличнішу істину людства — Воскресіння Христове.
Справді, найкращим доказом істини Воскресіння Христа є дива, здійснені іменем Христа, а книга Діянь переважно розповідає про чудеса апостолів.
Соборні Послання
Соборними називають сім послань, написаних святими апостолами: одне — Яковом, два — Петром, три — Іоаном Богословом і одне Юдою.
У складі книг Нового Заповіту вони вміщені після книги Діянь. В них апостоли звертаються не до окре мих осіб, а до християнських общин взагалі. У Собор них посланнях викладені загальні, обовязкові для всіх християн правила віри і благочестя.
Послання Якова
Яків був доброю людиною. Його земляки називали "справедливим". Люди казали, що він так часто молив ся на колінах, що його шкіра стала твердою і мозолис тою, як у верблюда. Кажуть, що він був жонатий (1 Ко-ринтян 9:5). Яків мав великий вплив у церкві і серед євреїв. Апостол Петро повідомив його про своє звільнення з тюрми (Дії 12:17). Він діяв за порадами Якова (Дії 21:18-26). Яків був ортодоксальним євреєм, але написав толерантний лист до язичницьких християн (Дії 15:13-29). Він схвалював працю Павла серед язич ників, але сам трудився, в основному, серед євреїв. Він присвятив своє життя наверненню євреїв до Христа.
Послання Петра
Апостол Петро написав два послання. Справжнє ім'я Петра "Симон". Ісус дав йому ім'я Петро, що озна чає "скеля" (грецькою). Він був енергійний, сповнений ентузіазму, імпульсивний, уроджений лідер, з усіма людськими вдачами. Ім'я "Скеля", яке йому дав Хрис тос, добре відповідало Петровому характеру.
У першому посланні він підбадьорував, втішав і ут верджував у вірі малоазіатських християн. А друге по слання написане в Римі — його передсмертний заповіт.
ПосланняІоана
Апостол іоан написав три послання. Метою першо го послання було утвердити віру в Ісуса Христа як Сина Божого, щоб усі отримали через нього вічне життя і пе ребували в Любові.
Друге і третє послання Іоана — короткі особисті листи до друзів, котрих він збирався скоро відвідати.
У третьому посланні він звертався до Гая. Гай був одним з духовних дітей Іоана. Він був дуже шанобли вим християнським керівником, іоан дуже любив його.
Всі послання були написані в м. Ефесі, де Іоан провів останні роки свого життя.
Послання Іуди
Іуда був одним із дванадцяти апостолів. Це син Йо сипа, обручника Пресвятої Діви Марії від першої його дружини. Він проповідував спочатку в Іудеї, Галілеї, Са марії і Ідумеї, а пізніше в Аравії, Сирії і Месопотамії, Персії і Вірменії, де і помер мученицькою смертю на хресті, пробитий стрілами.
У своєму посланні виступив проти фальшивих учи-телів-гностиків. Написане воно до християн Малої Азії приблизно в 67 році по Р.Х.
Послання святого апостола Павла
Святий апостол Павло написав 14 послань. Гос подь вибрав апостола Павла головним тлумачем Єван гелії для цілого світу.
/. Послання до римлян.
У листі до Римлян Павло твердить, що оправдання людини перед Богом основано не на Мойсеевому За коні, а на милості Христа. Людина за своєю грішною природою не може повністю дотримуватись Божого Закону, який є виразом Божої святості. Не Закон, а Христос милостиво прощає гріхи людини. Остаточне становище людини перед Богом здебільшого не зале жить від того, що вона зробила або може зробити для себе, а від того, що Христос зробив для людини. Тому Ісусові Христові належить абсолютна і щиросердечна лояльність, відданість і пошана кожної людини на землі.
2. Перше послання до коринтян.
Приблизно через три роки після залишення Пав лом Коринту, під час його перебування в Ефесі, близь ко 320 км на схід, на другому березі Агейського моря, де він надзвичайно успішно трудився, до нього прибу ла делегація керівників Коринтської церкви, щоб пора дитися з ним, як позбутися інтриг, аморальності, злов живання Вечерею Господньою, шлюбних проблем, єресі про воскресіння, що виникли в церкві. І тоді Пав ло написав це послання весною 57 року по Р.Х.
3. Друге послання до коринтян.
Після довгого очікування новин з Коринту він зустрів Тита, який повернувся з Коринту з новиною, що лист Павла приніс багато користі там (11 Коринтян 7:6). Проте деякі керівники Коринтської церкви надалі заперечували той факт, що Павло був справжній апос тол Христа.
Саме тоді Павло написав це послання і відіслав йо го Титом (8:6,17), сподіючись, що скоро він сам прибу де в Коринт.
0
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА
4. Послання до галатів.
Галатія знаходиться у Малій Азії. Це район першої місіонерської подорожі ап. Павла.
Апостол Павло мав великий успіх у Галатії. Багато людей з великим ентузіазмом, здебільшого язичники, прийняли Христа. Через деякий час, після того як Пав ло залишив Галатію, деякі єврейські вчителі прийшли туди і почали переконувати їх, що жінки не можуть бути християнами без дотримування Закону Мойсея. Пала ти прийняли ці вимоги з такою самою щирістю, з якою вони прийняли від Павла Євангелію. І тоді серед хрис тиян із язичників витворилась епідемія обрізання. Обрізання — це обряд вступання в іудейство. Павло довідався про той рух.
І тоді він написав це послання, щоб пояснити їм, що обрізання, яке було потрібним обрядом в єврейському національному житті, не було частиною Євангелії Христа і не мало нічого спільного із спасінням. Послання датується 57 р. по Р.Х.
5. Послання до ефєсян.
Павло не бажав бачити дві церкви: єврейську і язичницьку, а ОДНУ ЦЕРКВУ, бо євреї й язичники — од не в Христі.
З метою пробудити почуття єдності апостол Павло написав це послання до язичників. У ньому він із захоп ленням підкреслював єдність, універсальність і над звичайну величність Церкви Христової.
6. Послання до филип'ян.
Церква в Филипах була першою європейською церквою ап. Павла, яка була заснована в 51 році по Р.Х. Місто Филипп знаходиться в Македонії і було римською колонією.
Під час ув'язнення апостол Павло почав задумува тись, чи филип'яни його пам'ятають. Тоді його відвідав Епафродит з далеких Филипів і приніс пожертвувані гроші. Павло був глибоко зворушений і ним передав цього листа у Филипп. Головною думкою послання є радість з того, що він завжди думає про скорий прихід Христа. Крім того, Павло в молитві дякував фи-лип'янам за матеріальну підтримку його в тюрмі.
7. Послання до колосян.
Місто Колоси знаходиться у Фригії. Епафрас, один із колосян, прибув до Риму з вісткою про поширення не безпечної єресі в церкві. Тоді Павло написав цей лист.
Головною темою послання до колосян була божес твенність Христа.
8. 9. Два послання до солунян.
У першому посланні Павло говорив про прихід Гос пода, який буде раптовий і несподіваний. А в другому по сланні він пояснює,що це станеться після відступництва.
10,11. Два послання до Тимофія.
У першому посланні апостол Павло дає Тимофієві настанови щодо його праці в церкві.
Під час царювання Нерона були великі пересліду вання християн, їх виловлювали і страчували. Тоді апо стола Павла було знову заарештовано і притягнуто до
свого улюбленого друга і надійного співпрацівника, благаючи його бути вірним у ці тяжкі часи своєму по кликанню — проповідувати вчення Христа — і просить його прибути якнайшвидше до Рима (4,12). Чи прибув Тимофій до Рима перед мученицькою смертю Павла — ми не знаємо.
12. Послання до Тита.
Тит був грек, один із Павлових навернених (Тита 1:4). Пізніше він став єпископом Криту.Послання було написано близько 65 року по Р.Х. Воно дає Титу наста нови щодо його служіння в церкві.
13. Послання до Филимона.
Филимон — багатий християнин із Колоссів, на вернений апостолом Павлом. Онисим був рабом Фи лимона, вкравши в нього гроші, втік з Риму. Павло пе реконав Онисима стати християнином і повернутись до свого пана.
Метою цього листа було заступництво перед Фи лимоном за раба-утікача. Апостол Павло просив Фи лимона прийняти назад раба, як брата в Христі, за яко го Павло запропонував сам повернути розтрачені вкрадені гроші. Цей лист — чудовий приклад чемності, такту, делікатності і великодушності, який закінчується чудовим проханням до Филимона прийняти Онисима, "як мене" (17).
14. Послання до євреїв.
Це послання не називає людей, яким воно було ад ресоване, але за своїм змістом воно могло бути напи сане для євреїв, оскільки в ньому йдеться про ставлен ня Ісуса Христа до левитського священства, храмових жертвоприношень. У посланні безперервно цитується Старий Заповіт для підтвердження написаного. Більшість дослідників припускають, що це послання було написане в Римі, 61—63 pp. no P.X., незадовго до зникнення єврейської держави, падіння Єрусалима — для єврейських християн Палестини, особливо для тих, які жили в Єрусалимі.
Це послання —літературна перлина. Воно написа не збалансованими реченнями, де надзвичайно точно висловлені думки, сягає вершин красномовства.
Об'явлення
Автором Об'явлення є апостол Іоан Богослов. Об'яв лення написане під час посилених гонінь на Церкву. Його мета — укріпити і втішити віруючих у зв'язку з майбутніми випробуваннями. Об'явлення розкриває способи і хит рощі, якими диявол і його слуги намагаються занапасти ти віруючих, вчить, як переборювати спокуси.
Книга Об'явлення закликає віруючих бути уважни ми до свого духовного стану, не боятись страждань і смерті заради Христа, показує радісне життя святих на небі і кличе з'єднатися з ними.
Вона яскравіше і наочніше від інших книг Священ ного Писання розкриває драму боротьби добра зі злом в історії людства і показує цілковите торжество Добра і Життя.