Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
План-конспект уроку
з економіки
для групи E-11
Тема: Що і для чого вивчає економічна наука. Її місце серед інших наук. Економічний зміст виробництва. Виробничі ресурси.
Мета: сформувати в учнів загальне уявлення про економіку як науку; з’ясувати економічний зміст процесів виробництва, розподілу, обміну та споживання; ознайомити учнів із суб’єктами та об’єктами економічних відносин; розвивати економічне мислення; виховувати інтерес до вивчення курсу, актуалізувати та поглибити знання про виробництво як найважливішу сферу життєдіяльності людини; ознайомити з основними елементами процесу виробництва, структурами виробництва, особливостями сучасних виробничих технологій; розвивати вміння систематизувати навчальний матеріал у вигляді схем, логічних ланцюжків, робити висновки про єдність виробництва, розподілу, обміну та споживання; виховувати самостійність мислення, цікавість до теми.
Тип уроку: засвоєння нових знань, умінь та навичок.
ХІД УРОКУ
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
Вступ до курсу: ознайомлення зі структурою курсу, змістом підручника, вимогами до оцінювання знань учнів, ведення робочих зошитів. Перелік необхідної та додаткової літератури.
Що і для чого вивчає економічна наука. Її місце серед інших наук.
ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Кожна людина потребує їжі, одягу, житла та багатьох інших товарів і послуг, що забезпечують її життя. Однак природа не дає цього в готовому вигляді, усі ці речі необхідно виробляти, а будь-яке виробництво потребує ресурсів — сировини, енергоносіїв, землі, праці, машин, інструментів, часу тощо. На жаль, усі ці ресурси обмежені. Вони можуть бути абсолютно обмеженими (невідтворювані) або відносно обмеженими (відтворювані) — у даний момент, у певному місці. Таким чином, виникає фундаментальна суперечність: сукупність матеріальних потреб людей перевищує виробничі можливості всіх наявних ресурсів, безмежні потреби — обмежені ресурси. Цей незаперечний факт і лежить в основі економічної науки.
ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1. Предмет економічної науки
Економіка — наука, що досліджує проблеми ефективного використання обмежених ресурсів із метою задоволення індивідуальних і суспільних потреб. Різні наукові школи мають власне бачення щодо визначень предмета економічної науки. Розглянемо деякі з них: економіка — суспільна наука, що досліджує всю сукупність економічних відносин, що виникають між суб’єктами господарювання в процесі життєдіяльності; економіка — наука про економічні відносини, що складаються між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання; економіка — наука про багатство; економіка — наука про вміння користуватися життям як найкраще.
Термін «економіка» походить від грец. oiconomia (oicos — дім, господарство і nomos — учення, закон). Тобто економіка в первісному значенні цього слова є наукою про управління домашнім господарством. Запропонував цей термін Ксенофонт (приблизно 430 — 355 рр. до н. е.) на позначення науки про господарство, управління домом і майном. Сучасна економічна наука найчастіше має назву «економічна теорія», або «економікс». Уперше цю назву використав англійський економіст А. Маршалл у праці «Принципи політичної економії» (1890 р.).
Учені досліджують принципи економічної поведінки на двох рівнях: мікро- та макроекономічному. Мікроекономіка вивчає конкретні економічні одиниці: галузь, фірму, домогосподарство. Якщо використовувати метод аналогій, то можна сказати, що в мікроекономіці вивчають окремі дерева в лісі, а не весь ліс. Предметом макроекономіки є великомасштабні (у масштабах усього суспільного виробництва) економічні процеси та явища. Тобто макроекономіка, навпаки, вивчає одразу весь ліс, а не окремі дерева, із яких він складається.
2. Економічний зміст процесів виробництва, обміну, розподілу та споживання
Економіка є найважливішою сферою суспільного життя, у якій на основі використання різноманітних ресурсів здійснюється виробництво, обмін, розподіл і споживання продуктів людської діяльності, формується й розвивається система економічних відносин.
Виробництво — це процес створення матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для існування та розвитку суспільства. Кінцевою метою виробництва є задоволення потреб суспільства й людини. Будь-яке суспільство, незалежно від рівня його розвитку та суспільного устрою, має розв’язати три основні взаємозалежні економічні проблеми: що повинно вироблятися (які з товарів і послуг потрібно зробити та в якій кількості)? як вироблятимуться блага (ким, за допомогою яких ресурсів і технологій)? для кого призначені вироблені товари (хто повинен володіти ними та одержувати від них користь)? Люди виробляють продукти для задоволення власних потреб, тобто споживання. Функціональне призначення виробництва, головна його мета — забезпечувати споживання.
Споживання — задоволення потреб за допомогою товарів і послуг. Без виробництва, звичайно, не може бути споживання, проте і без споживання виробництво б утратило будь-який сенс, виявилося б безцільним. Проте перейти від виробництва безпосередньо до споживання в сучасному житті, як правило, неможливо. Тому рух товарів і послуг від виробника до споживача відбувається через розподіл та обмін.
Розподіл — визначення частки доходів залежно від вкладання ресурсів у виробництво.
Обмін — форма суспільного зв’язку між виробниками та споживачами, що забезпечується за допомогою торгівлі й грошей.
Отже, виробництво, обмін, розподіл, споживання утворюють частини єдиного цілого, у якому визначальна роль належить виробництву.
3. Дійові особи (суб’єкти) економічних відносин.
Суб’єкти економічних відносин — це сторони (фізичні та юридичні особи), які вступають у відносини виробництва, розподілу, обміну та споживання. Кожну зі сторін, яких завжди є дві (продавець—покупець, або виробник—споживач), слід розглядати як окремого суб’єкта, який має власний інтерес. Із розвитком ринкових відносин сучасна економічна теорія виокремлює три основні групи суб’єктів економічних відносин: домашні (сімейні) господарства; підприємства (фірми) різних видів, форм і господарської спеціалізації; держава з її розгалуженим апаратом управління та захисту.
Об’єктами економічних відносин є все те, що продається й купується: товари та послуги (предмети споживання й засоби виробництва), капітал, праця, земля й інша нерухомість, цінні папери, інтелектуальні досягнення (ідеї, відкриття тощо), інформація (у тому числі реклама).
4. Роль економічної науки в житті суспільства й окремої людини
Завдання.
Визначте, які переваги має суспільство та окрема людина, що озброєні економічними знаннями, та заповніть схему «Значення економічної науки».
Економічний зміст виробництва
Економічна наука розглядає виробництво як єдність природних і суспільних відносин. З одного боку, у межах будь-якого засобу виробництва відбувається взаємодія людини з природою, з іншого — люди ніколи не працюють відокремлено одне від одного. Так чи інакше вони пов’язані у своїй виробничій діяльності. Навіть Робінзон на безлюдному острові користувався знаряддями праці (сокира, рушниця, лопата тощо), перенесеними із затопленого корабля, тобто виготовленими іншими людьми. Як дотепно зазначив німецький письменник минулого століття Карл Берне, багато без чого людина може обійтися, але не без собі подібних. Тому створення матеріальних благ завжди є суспільним процесом. Отже, будь-яке виробництво має суспільний характер, а це означає, що в процесі виробництва люди вступають у відносини не лише з природою, але й між собою. І ці відносини дістали назву виробничих, або економічних, відносин.
Із розвитком виробництва одночасно відбувається й ускладнення та урізноманітнення виробничих відносин. Так, із першим вагомим суспільним поділом праці виник і перший значний поділ суспільства на класи, а з появою рабовласницького ладу на основі подальшого прогресу виробництва набув розвитку другий великий суспільний поділ праці відокремлення ремесла від землеробства.
Третій суспільний поділ праці характеризувався виокремленням торгівлі від виробництва та формуванням класу купців тощо.
2. Основні елементи процесу виробництва.
Завдання.
Відомо, що головним експортним товаром нашої країни є сталь та прокат. В Україні поширені металургійні комбінати повного циклу. Назвіть елементи виробництва, які необхідні для створення кінцевого продукту в цій галузі.
Узагальнимо відповідь у вигляді схеми:
3. Технологічні засоби виробництва
Зміст технологічного засобу виробництва (ТЗВ) становлять засоби праці в поєднанні з матеріалами, технологіями, енергією, інформацією та організацією виробництва.
Розрізняють такі технологічні засоби виробництва:
- інструментальний. До машинний засіб виробництва, за якого знаряддя праці були недосконалими, вимагали важкої ручної праці. Найвищою формою організації виробництва виступала мануфактура.
- індустріальний. Машинне виробництво, що базується на триланковій системі машин (машина—знаряддя, машина двигун, передавальний механізм). Основна організаційна форма — фабрика.
- постіндустріальний. Сучасне автоматизоване виробництво на основі чотириланкової системи машин, основна сутність якого полягає в тому, що до триланкової системи машин долучилася керуюча машина — комп’ютер, який виконує функції контролю триланкової системи машин.
На сучасному етапі розвитку людства триває процес розгортання технологічної революції. Значення її виходить далеко за суто технологічні межі. Підготовка й освоєння нової технічної бази це не тільки технічна й навіть не суто економічна проблема, а проблема насамперед соціальна, оскільки вона визначає долю людства на перспективу.
Революційна форма означає перехід від використання у виробництві якісно нових науково-технічних принципів до запровадження принципово нових технологічних систем. Це дає можливість забезпечувати кардинальне зростання ефективності виробництва, яке вимірюється не відсотками, а разами.
Сучасні виробничі технології характеризуються:
- електронізацією господарських процесів — забезпеченням усіх сфер виробництва ефективними засобами обчислювальної техніки;
- комплексною автоматизацією — упровадженням гнучких виробничих систем, промислових роботів;
- створенням і використанням матеріалів із новими властивостями (надпровідність, радіаційна стійкість тощо);
- освоєнням нових технологій виробництва — мембранної, лазерної, плазмової, вакуумної, детонаційної;
- розвитком біотехнологій — використанням живих організмів і біологічних процесів у виробництві (біологічні методи для 13 боротьби із забрудненням навколишнього середовища, захист рослин від шкідників та хвороб, виробництво антибіотиків,ферментів, гормональних препаратів та ін.).
Запитання.
На якому технологічному етапі розвитку виробництва, на вашу думку, перебуває Україна?
Україна поки що перебуває на другому етапі технічного розвитку (індустріальному), перехід до постіндустріального ТЗВ — це справа майбутнього.
4. Організаційні форми виробництва.
Завдання.
1) Уявіть, що вашому колективу запропонували відкрити власне виробництво, наприклад із виготовлення пиріжків для учнів школи. Із яких організаційних заходів ви почнете роботу?
Узагальнимо пропозиції. До основних організаційних форм виробництва належать:
- поділ праці (спеціалізація);
- обмін діяльністю (кооперація);
- управління.
5. Структури виробництва
Існує кілька підходів у структуруванні виробництва. По-перше, це поділ виробництва на матеріальне та нематеріальне.
Структуру виробництва можна розглядати також із позиції того, що одні види виробничої діяльності є похідними від інших. Відповідно до цього виділяють:
- первинне, що базується на використанні готових природних ресурсів (сільське господарство, гірничовидобувна промисловість, лісництво, рибальство);
- вторинне, яке охоплює галузі переробної промисловості, де створюють засоби виробництва та продукти споживання, а також будівництво;
- третинне виробництво — створення різноманітних послуг, які задовольняють потреби виробництва й особисті потреби.
Виробничі ресурси
Виробничі (економічні) ресурси — це потенційні можливості елементів, які необхідні для функціонування виробництва. Слово «ресурс» (фр.) означає «усе, що може бути використане для господарювання». Фактор виробництва — це лише та частина виробничих ресурсів, яка бере участь у даному циклі виробництва й у певний проміжок часу. Іншими словами, виробничий потенціал лише тоді виступає як фактор виробництва, коли ресурси, що перебувають в органічній єдності, здатні забезпечити виробництво продукції.
У сучасній економічній науці виділяють такі фактори виробництва:
- матеріальні: земля, капітал;
- людські: праця, підприємництво.
Економічне тлумачення цих понять дещо відрізняється від загальноприйнятого їх розуміння. Поняття «земля» як фактор виробництва охоплює не лише земельні ділянки як сільськогосподарські угіддя чи ділянки під будівництво, а й усі природні ресурси, які застосовуються у виробничому процесі: родовища корисних копалин, водоймища, ліси, природну сировину тощо. Праця — це сукупність фізичних і духовних здібностей людей, які вони застосовують під час виробництва тих чи інших благ. Цей фактор характеризується такими показниками: загальна кількість працездатного населення, кількість зайнятих у різних сферах економічної діяльності, рівень освіти, кваліфікації робочої сили,продуктивність праці тощо. Капітал, або інвестиційні ресурси — це всі засоби виробництва, виготовлені людиною. Це поняття охоплює будівлі, споруди, верстати, машини, обладнання, інструменти, напівфабрикати,складські приміщення, транспортні засоби, тобто всі засоби виробництва, що застосовуються для виробництва товарів і доведення їх до споживача. Велике значення для сучасного виробництва має специфічний економічний ресурс, який називається підприємницьким талантом, або підприємництвом. Підприємництво — особлива здатність поєднувати інші фактори виробництва в ефективну комбінацію. Воно діє в умовах невизначеності, ризику, бере на себе відповідальність приймати основні рішення, визначає курс діяльності підприємства.
В епоху науково-технічної революції важливим фактором виробництва стає інформація — це знання, інтелектуальний продукт, представлений здебільшого у формі результатів наукових досліджень, проектів. Важливо зазначити, що всі ці фактори виробництва комусь належать, і їх власники мають отримати доходи від їх використання в процесі виробництва. Власник праці розраховує на дохід у вигляді заробітної плати, власник капіталу — на дохід у вигляді відсотка на вкладений капітал, власник земельних ресурсів — на ренту, а підприємець — на дохід у вигляді прибутку.
Усі виробничі ресурси мають одну загальну властивість:вони або рідкісні, або наявні в обмеженій кількості. Ця рідкісність є відносною й означає, що ресурсів, як правило, менше, ніж їх необхідно для задоволення потреб на певному етапі економічного розвитку. Обмежені і природні ресурси, і засоби виробництва, і праця, і підприємницькі здібності, і інформація — як на рівні суспільного виробництва, так і на рівні окремого підприємства чи домогосподарства. Унаслідок цього обмеженими стають й обсяги виробництва товарів і послуг, тому суспільство в кожний конкретний момент не в змозі виготовити та спожити весь обсяг споживчих благ, який воно хотіло б отримати. Кожний виробничий ресурс виконує свої важливі функції у виробництві, без яких цей процес виробництва неможливий.
IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК
Завдання.
Висловіть власну думку щодо наведених тверджень.
Для доброї економічної політики потрібна добра економічна теорія.
Для відокремлення правильних теорій від помилкових необхідні факти.
В основі економічної науки лежить ідея «безкоштовних обідів не буває».
Проблемні запитання.
1) Чому останнім часом усе більше економістів визнають інформацію за повноправний виробничий ресурс?20
2) Чи можуть бути гроші фактором виробництва (капіталом)?
3) Чому праця та підприємницькі здібності розглядаються як ізні виробничі ресурси, адже підприємець, як і будь-який інший працівник, витрачає свою працю?
V. ПІДСУМКИ УРОКУ
Проблема розподілу обмежених ресурсів за їх найкращого використання визначає предмет економічної науки. Вивчаючи особливу сферу життя суспільства, економічна наука досліджує, як організовані виробництво, обмін, розподіл та споживання. Суб’єкти економічних відносин: виробники й споживачі, покупці й продавці, домашні господарства, держава, підприємці та наймані працівники тощо.
Об’єкти економічних відносин: товари та послуги, капітал, праця, земля, цінні папери, інформація тощо.
Економічна інформованість необхідна як окремій людині, так і суспільству в цілому, оскільки сприяє прийняттю правильних економічних і політичних рішень.
Основним засобом задоволення потреб людини є виробництво. Виробництво матеріальних благ і послуг становить основу існування будь-якого суспільства. Воно є рушієм технічного процесу та розвитку людини. У процесі виробництва люди вступають між собою у відносини, які називають виробничими. Основні елементи процесу виробництва: праця, предмети праці та засоби праці. Технологічні способи виробництва: реміснича (інструментальна) технологія, машинне та сучасне автоматизоване виробництво.
У структурі виробництва виділяють матеріальну й нематеріальну складові, а також первинне, вторинне та третинне виробництво.
Виробництво є результатом взаємодії виробничих факторів: матеріальних — капіталу, землі та людських — робочої сили,підприємницького таланту.
VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. Опрацюйте § 1 – 3 підручника.
2. Побудуйте схему зв’язків економіки з іншими науками.
3. Підготуйте повідомлення на тему «Винаходи, що змінили світ».