Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
8. Введення терміну «філософ» приписують Піфагору, який назвав себе, не мудрецем, а «тим, хто любить мудрість». Філософи належать до особливого типу людей, які замість того, щоб турбуватися про славу чи визнання, гроші чи прибуток, все життя присвячують вивченню природи речей. Піфагорійці високо цінували дружбу, яка розглядалась як невід'ємна умова спільного життя, що, добре ілюструє відомий вислів: «між друзями всі речі — спільні». Піфагорійська дружба досі слугує гідним прикладом відданих, чесних, щирих стосунків між людьми.
9. Представників цієї школи називали елеатами. Це Ксенофан /565-473 рр. до н.е./, Парменід /кін. УІ-У ст. до н.е./, Зенон Блейський /490-430 рр. до н.е./.
Ксенофан поставив питання про початок буття як про "єдине" І єдине він назвав богом. У вирішенні цієї проблеми він виступив як рішучий і безкомпромісний критик традиційних поглядів, що існували на той час у Греції, і насамперед проти найавторитетнішого і прославленого Гомера. Він не погоджується з Гомером в тому, що боги подібні людям. Богів не може бути багато. Якщо богів, було б два або більше, то один з них повинен був би підкоритись іншому, а сутність бога полягає в тому, що він наймогутніший і найкращий з усіх істот, а тому він є один.Про ідеалістичну орієнтацію елейської філософії свідчать 1. конкретні міркування Парменіда про суще.Якщо Ксенсфан під сущим розуміє єдиного Бога, то на відміну від нього, Парменід, розглядаючи проблему буття, не пов'язує його ні з чим конкретним.У Парменіда буття наділене своїми конкретними якостями. Воно неподільне, несуперечливе, нерухоме, вічне має форму кулі. Слід зауважити, що кулеподібна форма буття обирається Парменідом невипадково. В античній філософії кулеподібність вказує не на форму, а вважається символом
досконалості. Послідовник і учень Парменіда - Зенон Елейський /бл.490-430р. до н.е./ намагається довести справедливість поглядів свого вчителя на проблему буття. Для цього він доводить неймовірність руху, множити і інших якостей чуттєвого світу. Зенон розробляє особливу систему обгрунтувань, які увійшли до історії філософської думки як парадокси, або апорії /нерозв'язана суперечність/.
10. Атомісти, як було відмічено, не ставлять питання про першопричину руху атомів не тому, що "безтурботно" ставилися до такого фундаментального положення, як першопричина руху, а тому, що рух атомів в пустоті вважали їх початковою властивістю, оскільки в пустоті атоми жорстко не закріплені, і вони не можуть не знаходитися в русі. Атомістична теорія Левкіппа і Демокріта виникла на основі численних спостережень за явищами природи, вони прийшли до такому висновку за повідомленням Теофраста тому, "що велика або менша міра твердості і м'якості "відповідають більшій або меншій мірі густоті від розрідженості" [6, 97]. Основи атомістичної теорії Левкіппа і Демокріта склалися в боротьбі з вченням елейців, які стверджували, що існує тільки буття - це суцільна неподілена куля всесвіту, а небуття немає, його не можна навіть мислити.
15. У посвякденному використанні скептицизм (давньогр. σκέπτομαι: замічати, зауважувати, розглядати) може означати наступне:
сумніви щодо певного явища чи існування або властивостей певного об'єкту
метод судження, що засновується на неприйнятті передвчасних висновків
У філософії, скептицизм означає одну з наступних позицій:
(принципову) обмеженість знанняотримання інформації про дійсність через сумнів та постійні перевірки чи експериментибрак певності в існуванні позитивних мотивів для людських вчинків (цинізм)У класичній філософії, скептицизм означає вчення , філософіської школи, представники якої стверджували, що вони не "заявляють нічого, але лише висловлюють власну думку". У цьому сенсі, філософський скептицизм, або скептицизм, - філософська позиція уникнення того, щоб постулювати остаточну істину. Застосований до себе, скептицизм поставив би під сумнів, чи є скептицизм прийнятною позицією взагалі.
17. ЕПІКУРЕЇЗМ, -у, ч. 1. Філософсько-етичне вчення Епікура, за яким найвище благо життя – це розумна насолода його радощами, а причиною, що перешкоджає досягненню щастя, є релігійна віра, страх перед смертю та богами. 2. книжн. Світогляд, що виник на ґрунті перекрученого тлумачення вчення Епікура як прагнення лише до чуттєвих насолод. 3. перен., книжн. Схильність до чуттєвих насолод, розбещеного життя.
31. У статті розглядається проблема культурних універсалій як категорії сучасної філософської
та культурологічної думки. Константні культурні смисли розкриваються у контексті дискусії уні-
версалізму та партикуляризму. На основі сучасної типології культури, діалогічної філософії та ме-
тодології культурної компаративістики здійснюється порівняльна характеристика універсалій
різних культур, демонструється також зразок порівняльно-історичного дослідження універсалій
Заходу і Сходу.
Ключові слова: "універсалії культури", "культурна компаративістика", "універсалізм", "пар-
тикуляризм", "Схід", "Захід", "діалог культур".
33. Як і усі твори Валли „Діалог про свободу волі” датується приблизно. Для доведення того, що передбачення не є перешкодою свободі волі, автор розповідає історію про Аполлона і Секста Тарквінія. Аполлон мав дар передбачення майбутнього, давав правдиві віщання. До нього звернувся Секст Тарквіній, у відповідь почув, що помре убогим у вигнанні, буде вбитий гнівом співгромадянами. Секст приніс царський подарунок і попросив змінити на краще передбачення. Але Аполлон сказав, що це неможливо, бо він знає рок, але не установлює його, він передбачає долю, але не змінює її, він – перелік вироків, але не суддя. А Секст замість того, щоб подякувати за правду, звинуватив Аполлона:” .якби ти не передбачив цього, все це не мало статися зі мною”.
Якщо Секст не міг захиститись від передбачення Аполлона, без сумніву, що і Іуда не міг обвинувачувати передбачення Бога.
35. Будучи католическим монахом, Джордано Бруно развивал неоплатонизм в духе возрожденческого натурализма, пытался дать в этом ключе философскую интерпретацию учения Коперника.
Бруно высказывал ряд догадок, опередивших эпоху и обоснованных лишь последующими астрономическими открытиями: о том, что звёзды — это далёкие солнца, о существовании неизвестных в его время планет в пределах нашей Солнечной системы, о том, что во Вселенной существует бесчисленное количество тел, подобных нашему Солнцу. Бруно не первый задумывался о множественности миров и бесконечности Вселенной: до него такие идеи принадлежали античным атомистам, эпикурейцам, Николаю Кузанскому.
36. Мішель Ейкем де Монтень — французький богослов, філософ і письменник, есеїст-мораліст (фр. Essais: «Досліди», також перекладається як «Проби»), громадський діяч. Двічі був обраний мером Бордо. Під час гугенотських воєн, побоюючись розколу країни, став на бік офіційної католицької церкви, хоча й відрізнявся віротерпимістю. Роботу над «Дослідами», котрі принесли йому світову славу, Монтень продовжував до самісінької смерті. вій славетний твір «Проби» Мішель Монтень оприлюднив у сорок сім років. У цій книзі він насамперед вирішив відповісти на запитання, яке стало його гаслом: «Хто я?» Героєм «Проб» можна вважати саму людську думку, вільну від догматизму і схоластики, не залежну від сильних світу цього, безстрашну, критичну. Завдяки розкутій манері викладу у творі представлено різні літературні жанри: і філософську розвідку, і критичне есе, і повістярське побутописання, і навіть вірші у прозі.
37. Еразм був найвизначішим знавцем латини своєї епохи. Його твори — взірець чистої класичної мови. Мислитель усе життя залишався вірним католиком, хоча й критикував церкву за надмірності.
Працею життя Еразма було видання класичного тексту Біблії грецькою мовою. Окрім того найвідомішим твором мислителя є книга «Похвала глупоті». Писати Еразм почав пізно, спочатку досконало опанувавши латину, але потім багато друкувався, висловлюючи свої міркування з приводу найактуальніших питань тогочасної філософської й релігійної проблематики. Його критика церковних установ була зумовлена не сумнівом у релігійній доктрині, чи неприязню до церковних інституцій, як таких, а радше боротьбою проти середньовікового формалізму й за лібералізацію мислення. Ця боротьба стала стрижнем Еразмового життя й надала йому цілісності. Шукаючи свободи й незаангажованості мислитель опинився в центрі європейської думки. Серед тих, із ким Еразм листувався, понад 500 найвидатніших політичних і наукових діячів епохи.
Еразм помер в 1536 році в Базелі. Традиційно вважається, що його останніми словами були «Боже милостивий»