Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
12. Умови визнання зобов’язання. Види зобов’язань та їх класифікація
Зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
26. Типи змін у балансі під впливом господарських операцій
(з конспекту)
|
Актив |
Пасив |
|
Не зміню І + сума x - сума x |
ється |
|
ІІ |
збільшення зменшення |
|
Збільшення на ІІІ + збільшення |
суму + збільшення на одн. суму x |
|
ІV –зменшення x Зменшення на |
-зменшення зазначену суму |
Операції І типу: Зміна статей активу балансу (A+; A-). Приклад:
З поточного рахунку одержано гроші в касу підприємства для виплати з/п 2000 грн. Валюта балансу 73000 грн.
|
Актив |
грн. |
Пасив |
|
Каса Поточ.рахунок |
+2000 -2000 |
|
|
Баланс 73000 |
73000 |
ІІ тип: Зміна статей пасиву балансу (Р+; Р-)
|
Актив |
Пасив |
|
Кредити банку +3000 Розрахунок з постач. -3000 |
|
|
Баланс: 73000 |
73000 |
ІІІ тип: Збільшення одночасно статей і активу і пасиву балансу (А+; Р+)
Надійшли товари від постачальника 1500 грн. Валюта балансу 73000 грн.
|
Актив |
Пасив |
|
товари |
Розрах. з постачальн. +1500 |
ІV тип: Зменшення одночасно статей активу і пасиву (А-; Р-)
З поточного рахунку постачальником сплачено за товари 2000 грн.
|
Актив |
Пасив |
|
Поточні рахунки -2000 |
Розрахунки з постачальниками -2000 |
|
Баланс 71000грн. |
Або це (кому як зручніше):
Зміни в балансі, обумовлені госп. операціями. В процесі гос. діяль-ті відбув-ся безперервний рух госп. засобів, зміна їх складу і джерел формування. Госп. засоби (з-би) і джерела їх форм-ня під впливом госп. операцій збільшуються або зменшуються, в результаті чого змінюються і окремі статті балансу (б-су). В окремих випадках ці зміни обумовлюють появу нових статей б-су або зникнення інших. Всі госп. операції діляться на 4 типи: 1)операції, які призводять до змін тільки в ак. б-су: одна стаття збільш-ся, друга змен-ся на одну й ту саму суму. При цьому підсумок активу(ак.) не змінюється 2)опер-ї, які приз-ть до змін тільки в пасиві(пас.) б-су: одна стаття збільш-ся, друга змен-ся на одну і ту саму суму. При цьому підсумок пас. не змін 3)опер-ї, що викликають зміни в ак. і пас. б-су одночасно: статя акт. і статя пас. збільш-ся на одну і ту саму суму. Загальний підсумок б-су при цьому збільш, однак рівність підсумків ак. і пас. не поруш-ся 4)опер-ї, що виклик-ть одночасне зменш-ня в ак. і пас. б-су на одну і ту саму суму. Загаль. підсумок б-су при цьому змен-ся, однак рівність підсумків ак. і пас. не поруш-ся. Зміни, що віббув-ся під впливом госп. операцій взаємопов’язані і подвійні, але при будь-яких змінах весь час зберігається основна властивість балансу - рівність підсумків ак. і пас. б-су. Розглянуті типи б-их змін мають велике значеня для розуміння екон. суті госп операцій, правильного відображення їх в системі рахунків.
40. Організація документообігу
Організація документообігу
Документообіг - це рух документів від моменту їх складання (або одержання від інших підприємств, організацій), періоду обробки і до передачі в архів.
Основні етапи документообігу:
1) складання і оформлення документа;
2) прийняття документа бухгалтерією (обліковим апаратом);
3) рух документа по відділах і робочих місцях бухгалтерії, його обробка і використання для облікових записів;
4) передача документа на засоби обчислювальної техніки (іншої оргтехніки) і повернення назад;
5) передача документа до архіву.
Документообіг на кожному підприємстві встановлюється головним бухгалтером і є обов'язковим для всіх працівників підприємства.
Порядок документообігу залежить від характеру й особливостей господарських операцій та їх облікового оформлення, а також від структури підприємства і його облікового апарату (бухгалтерії).
Для кожного виду або роду документів (накладних, вимог, рахунків-фактур тощо) розробляється особлива схема документообігу у формі графіка руху документів. У графіку, який встановлюється наказом керівника підприємства, установи, зазначається дата створення або одержання від інших підприємств та установ документів, прийняття їх до обліку, передача в обробку та до архіву.
Графік документообігу на підприємстві, в установі має забезпечити оптимальну кількість підрозділів і виконавців, через які проходить кожний первинний документ, визначити мінімальний термін його знаходження в підрозділі, а також сприяти поліпшенню облікової роботи, посиленню контрольних функцій бухгалтерського обліку, підвищенню рівня його механізації та автоматизації.
Графік документообігу оформлюється у вигляді схеми або переліку робіт із створення, перевірки та обробки документів, що здійснюються кожним підрозділом підприємства, установи, а також усіма виконавцями із зазначенням їх взаємозв'язку і терміну виконаних робіт.
Працівники підприємства, установи створюють і подають первинні документи, які належать до сфери їх діяльності, за графіком документообігу. Для цього кожному виконавцю надається витяг із графіка. У витягу наводиться перелік документів, що належать до функціональних обов'язків виконавця, термін їх подання та підрозділи підприємства, установи, до яких подаються ці документи.
Контроль за дотриманням графіка документообігу на підприємстві, в установі здійснюється головним бухгалтером. Вимоги головного бухгалтера щодо порядку подання до бухгалтерії або на обчислювальний пристрій необхідних документів та відомостей є обов'язковими для всіх підрозділів і служб підприємства.
54. Методика формування Наказу про облікову політику підприємства
Порядок та етапи складання облікової політики
Документом, в якому фіксуються положення облікової політики, є наказ або розпорядження керівника підприємства, який затверджується на кожний наступний звітний рік. Облікова політика повинна бути єдиною на підприємстві, тобто принципи облікової політики застосовуються усіма філіями, представництвами, відділеннями і іншими відособленими підрозділами незалежно від місця
розташування. Єдина облікова політика повинна застосовуватися материнським і дочірнім підприємством, оскільки згідно п. 9 ПСБУ 20 облікова політика повинна використовуватися при складанні консолідованої фінансової звітності. При неможливості застосувати єдину облікову політику це обмовляється в примітках до консолідованої фінансової звітності.
Відповідальним за складання наказу є власник підприємства або уповноважений ним керівник підприємства, який і затверджує наказ. Виконавчий орган державного або комунального підприємства повинен надати на затвердження власникові- органу, уповноваженому управляти
державним або комунальним майном- наказу про облікову політику. Підприємство встановлює облікову політику лише відносно тих господарських операцій і подій, які мають місце в їх діяльності або плануються в найближчому майбутньому.
Наказ про облікову політику повинен складатися з двох частин:
· Порядок організації бухгалтерського обліку на підприємстві, що
визначає організаційні заходи;
· Облікова політика підприємства, що визначає облікові принципи й
процедури.
Наказ про облікову політику є керівництвом до дії для працівників бухгалтерії або інших посадових осіб, які виконують ці обов'язки.
Порядок складання наказу про облікову політику містить наступні
етапи:
1. Підготовчий етап, який включає:
- вивчення установчих документів, напрямів діяльності, бізнес-планів
щодо нових напрямів;
- оцінка стратегії підприємства, визначення стратегічних та тактичних
цілей;
- вивчення та оцінка стану бухгалтерського обліку;
- аналіз норм діючого законодавства з бухгалтерського обліку.
2. Визначення об’єктів облікової політики.
3. Вибір елементів облікової політики за об’єктами, визначеними на
попередньому етапі.
4. Документальне оформлення наказу.
5. Заключний етап - впровадження облікової політики на підприємстві,
контроль за її дотриманням.
При формуванні облікової політики за конкретним напрямом
підприємство здійснює вибір одного з декількох варіантів, що допускаються
законодавчими і нормативними актами.
Положення, які містяться в безальтернативному варіанті, відображенню в
обліковій політиці не підлягають.
60. Характеристика приміток до річної фінансової звітності
П (С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності".
Примітки до фінансових звітів — це сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію й обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).
Якщо протягом звітного року змінювалися положення облікової політики, такі зміни повинні знайти своє відображення в Примітках.
До змін в обліковій політиці належать зміни:
· методів нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів;
· методів оцінки вибуття запасів;
· порядку визначення величини резерву сумнівних боргів;
· методу оцінки ступеня завершеності операцій із надання послуг;
· порядку резервування коштів для забезпечення майбутніх витрат і платежів.
В Примітках повинні відображатися події після дати Балансу за П(С)БО 6.
Подія після дати Балансу— це подія, яка відбулася між датою Балансу і датою затвердження керівництвом фінансової звітності і вплинула або може вплинути на фінансовий стан, результати діяльності і рух коштів підприємства.
У Примітках розкривається інформація не про всі події, а лише про ті, які мають най-
суттєвіший вплив, це події 2-ох груп:
I. події, що стосуються звітного періоду і які надають додаткову інформацію про обставини, що існували на дату Балансу;
II. події, які хоч і не стосуються звітного періоду, але містять важливу інформацію про
обставини, що виникли після дати Балансу.
I. Події першої групи потребують коригування показників звітності, що повинно обов'язково розкриватися в Примітках, а саме:
· оголошення банкротом дебітора підприємства, заборгованість якого раніше була визнана сумнівною;
· переоцінка активів після звітної дати, яка свідчить про стійке зниження їхньої вартості, визначеної на дату Балансу;
· отримання інформації про фінансовий стан і результати діяльності дочірніх і асоційованих підприємств, яка свідчить про стійке зниження вартості їхніх акцій на фондових біржах;
· продаж запасів, який свідчить про необґрунтованість оцінки чистої вартості їх реалізації на дату Балансу;
· отримання від страхової організації матеріалів про уточнення розміру страхового
відшкодування, переговори щодо якого велись на звітну дату;
· виявлення помилок або перекручень законодавства, що призвели до перекручення даних фінансової звітності.
Так, якщо після дати Балансу переоцінені активи втратили вартість внаслідок стійкого зниження їх ціни або стало відомо, що сумнівна заборгованість стала безнадійною, це потребує коригування даних звітності. Коригування активів і зобов'язань здійснюються шляхом сторнування та (або) додаткових записів в обліку звітного періоду, які відображають уточнення оцінки відповідних статей внаслідок подій після дати Балансу.
Перелік подій після дати Балансу, які вказують на обставини, що виникли після дати Балансу розкриваються тільки в Примітках до фінансової звітності, а саме:
· прийняття рішення про реорганізацію підприємства;
· придбання цілісного майнового комплексу;
· рішення про припинення операцій, що становлять значну частину основної діяльності;
· знищення (втрата) активів у результаті пожежі, аварії;
· прийняття рішення стосовно емісії цінних паперів;
· непрогнозовані зміни індексів цін і валютних курсів;
· укладення контрактів стосовно значних капітальних і фінансових інвестицій;
· прийняття законодавчих актів, що впливають на діяльність підприємства;
· дивіденди за звітний період оголошені підприємством після дати Балансу.
II. Є події, які відбуваються після дати Балансу і вказують на умови, що виникли після цієї дати, але не потребують коригування статей фінансової звітності, але наводяться в Примітках до фінансових звітів за умови, що відсутність інформації про них вплине на здатність користувачів звітності робити відповідні оцінки та приймати рішення. Так, якщо після дати Балансу підприємством оголошенні дивіденди або придбано цілісний майновий комплекс, це не впливає на показники минулого періоду, але цю інформацію наводять в Примітках до фінансових звітів.
2. Друга група інформації в Примітках— інформація, яка не міститься у формах звітності № 1-4, але є обов'язковою за вимогами окремих положень (стандартів), і наводиться у формі № 5 "Примітки до річної фінансової звітності".
3. Третя група інформації в Примітках— це забезпечення її зрозумілості і доцільності, що є основою аналізу статей звітності для прийняття упрвлінських рішень.