Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Практична робота № 2
Тема: Фітомеліоративна діяльність рослинного покриву.
Мета: Розглянути основні напрямки фітомеліоративної діяльності фітоценотичного покриву.
План
Питання та завдання для обговорення:
Виділяють три категорії фітомеліорантів (Бяллович, 1970):
Теоретичні відомості
В основу загальної теорії фітомеліорації, покладене біоекологічне поняття натуральної перетворювальної функції рослинності, суть якої полягає в закономірних змінах нею геофізичного і геохімічного режимів біогеоценозів і біосфери в цілому, а також перебудові усіх інших компонентів біогеоценозу, зумовлених цими змінами.
У ролі діяльного фітомеліоративного осередку виступає конкретний фітоценоз або ж група фітоценозів.
Перетворювальна функція рослинності тісно пов'язана з продукційною природною функцією фітоценотичного покриву, зокрема, господарською (вирощування деревини, харчовою, технічною, рекреаційною) і суто біологічною — автотрофною. Перетворювальна функція є наслідком продукційної, оскільки в процесі асиміляції виникають кількісні і якісні перетворення: поглинання і виділення рослинами різних речовин.
Цей нестримний потік біогенної міграції, що проявляється у "поглинанні" і "виділенні", дуже образно описує В.І.Вернадський (1969): "... біогенна міграція найтісніше генетично безпосередньо пов'язана з речовиною живого організму, з його існуванням". Точно і вірно визначив живий організм Ж. Кюв'є як "безперервний упродовж усього життя потік — вихор атомів, що йде зі зовнішнього середовища і у зовнішнє середовище. Організм живе, доки потік атомів продовжується. Він охоплює всю речовину організму. Диханням, живленням, внутрішнім метаболізмом, розмноженням створюється безперервно кожним організмом окремо або всіма ними разом біогенний потік атомів, який будує та під тримує живу речовину...".
Рослина, беручи хімічні елементи з ґрунту і листя та пропускаючи їх через кореневі системи і фотосинтетичний апарат, перетворює їх в органічні сполуки, які знову повернуться в ґрунт, щоб розпочати нове рухоме коло атомів. Акумульована рослинами сонячна енергія працює на накопичення все більшої і більшої біомаси, яка видозмінюється морфологічно.
У процесі зміни морфологічної структури рослин відбувається пере творення геофізичної конструкції фітоценозів, що призводить до збудження змін у ланцюгу перетворень.
Важливість поняття природної перетворювальної функції фітоценотичного покриву для теорії фітомеліорації полягає в тому, що вона як в цілому, так і у всіх часткових проявах сформована в тривалому геологічному ході розвитку біосфери і еволюції рослин. Ці перетворення стають основою внутрішніх зв'язків біогеосфери як динамічно зрівноваженої системи. Порушення перетворювальної функції фітоценозу призводить до неузгодженості і дезорганізації екосистем. Тому, включаючи в фітомеліоративну систему природні фітоценози або створюючи їх штучним шляхом, слід добре знати закономірності біогеоценотичного розвитку і сприяти прогресу біосфери, не допускаючи її регресу. Прогресивна перетворювальна функція фітоценозу є об'єктивним процесом його роз витку, корисним з позиції людини.
Виділяють три категорії фітомеліорантів (Бяллович, 1970):
Всі зазначені категорії фітомеліорантів відрізняються перетворюва льними функціями, які можна об'єднати в шість основних напрямів: меліоративний; інженерно-захисний; санітарно-гігієнічний; рекреаційний; етико-естетичний; архітектурно-планувальний.
Середовище, в єдності з яким перебуває фітоценоз, різноманітне і може бути умовно поділене на такі групи факторів: а) ґрунтові (едафотоп); б) кліматичні (кліматоп); в) біотичні (вплив зооценозу і мікробоценозу). Немовби осторонь стоїтьлюдський (антропогенний) фактор. Проте коли ми розглядаємо фітомеліорацію якдію, спрямовану на оптимізацію ноосфери, він у вигляді біоти опиняється на центральному місці.
Ноосферне мислення, побудоване на науковому розумінні природних явищ, об'єктивних процесів розвитку живої природи, дає змогу побачити все розмаїття екологічних факторів та їх взаємодію. Однак фітоценоз не лише зазнає певного впливу з боку зовнішнього середовища, але й сам безперервно змінює середовище, зокрема впливає на едафотоп (змінює хімічний склад ґрунту та його фізичну будову) і кліматоп (впливає на сонячну радіацію, опади, випаровування, температуру і вологість повітря).
Всередині рослинного угруповання відбуваються складні динамічні процеси, внаслідок чого фітоценоз, згідно з Ярошенком:
проходить одну з фаз свого сезонного розвитку;
відчуває на собі вплив умов даного року;
перебуває на шляху до зміни якимось іншим угрупованням;
зазнає впливу загальної зміни рослинного покриву всієї місцевості;
проходить одну із стадій своєї еволюції.
Динамічний розвиток фітоценозу визначає і динамічний розвиток інших компонентів біогеоценозу — зооценозу і мікробоценозу, з яким він постійно взаємодіє. Отже, фітомеліоративний процес стимулює діяльність зоомеліорантів і протомеліорантів, оптимізуючи життєдіяльність екосистем. Якщо ж брати до уваги той факт, що ці процеси охоплюють увесь планетарний простір, то це свідчить про оптимізацію усієї глобальної екосистеми — біосфери.
Земна поверхня зазнає впливу різноманітних потоків, які падають на неї зверху або ж рухаються над нею чи в її товщі. Потоки, які спускаються згори або ж рухаються в зворотному напрямі, називають вертикльними, або ж радіальними. Потоки, які рухаються горизонтально поверхні, називають горизонтальними, або ж латеральними. Розглянемо окремо походження і особливість руху цих потоків та їх взаємодію з фітоценотичним покривом (
Санувальна (санітарно-гігієнічна) функція фітоценозів полягає у фор муванні конструкції та структури фітоценозів, спрямованому на покращення санітарно-гігієнічних умов життя і відпочинку людей. Нагромаджено певний матеріал, який стосується санітарно-гігієнічної ролі зелених насаджень. В основному це дослідження з фільтруючої, шумозахисної або кліматополіпшувальної ролі міських насаджень. Обмежена кількість робіт пояснюється недостатніми можливостями натурних досліджень, насамперед їх громіздкістю, відсутністю достатньої кількості порівняльних об'єктів і сучасних експедиційних приладів.
Знання особливостей руху біогеопотоків у біогеоценозі та біогеосистемі дає змогу сконструювати такі фітоценози, які б забезпечили необхідну фітомеліоративну ефективність. Ефективність дії фітомеліоранту прямо залежить від суми його конструктивних і структурних елементів. Цю залежність можна записати таким чином:
FМ = f (К, Str),
де FМ — фітомеліорант; К — конструкція фітоценозу; Str — структура фітоценозу.
Детальніше цю залежність можна записати, включаючи складові елементи конструкції (радіаль, латераль, стаціональ) і структури (видовий склад: густота насадження, особливості форми росту, текстура, парцелярність, ярусність):
FМ = f (R,L,S,A,N,W,T,P,H)
де R — радіаль, L — латераль, S — стаціональ, А — видовий склад, N — густота насадження, W — ростові особливості, Т — текстура, Р — парцелярність, Н — ярусність (горизонти).
Як бачимо, фітомеліорант — це складна статична і динамічна система, яка розвивається в часі та просторі. Ефективність санувального впливу ценозу-фітомеліоранту залежить насамперед від його структури, яка або сприяє, або обмежує рух радіальних і латеральних потоків.
Як свідчать дані дослідників санувальних функцій зелених насаджень (Висоцький, 1960; Бельгард, 1971), багато перетворень, що відбуваються у фітоценозі, в основному залежать від текстури. Тому виділяємо такі основні морфологічні групи біологічної інфраструктури фітоценозу: а) листя; б) гілки; в) кора; г) коріння.
Теми рефератів
Рекомендована література
Основна
Додаткова