Тема- Мислення Поняття про мислення як вищу форму пізнавальної діяльності

Работа добавлена на сайт samzan.net:

Міністерство науки і освіти, молоді та спорту України

комунальний вищий навчальний заклад

«Олександрійський педагогічний коледж

імені В.О. Сухомлинського»

 

Навчально-методична картка заняття №

Назва та номер спеціальності 5.01010201  “Початкова освіта”

      5.01020101 „Фізичне виховання”.

Предмет: Психологія.

Тема: Мислення.

Поняття про мислення як вищу форму пізнавальної діяльності. Фізіологічні основи мислення. Види мислення та їх взаємозв’язок. Процеси (операції) мислення. Форми мислення. Проблемні ситуації, рішення мислительних задач. Якості розуму. Індивідуальні особливості мислення.

Вид заняття:  лекція

Мета заняття:

дати поняття про «мислення»;  визначити особливості мислення; розкрити фізіологічні основи мислення; ознайомити з формами мислення та мислительними операціями; вчити розрізняти види мислення; формувати вміння визначати індивідуальні особливості мислення; визначити суть проблемних ситуацій, особливості рішення мислительних задач; розвивати пам'ять, логічне мислення, спостережливість та уважність; виховувати любов до майбутньої професії, формувати пізнавальний інтерес.

  

Обладнання: роздатковий матеріал.

Література:

Основна:

Психологія: Навчальний посібник /за ред. В.А. Крутецького. К., 1978. – 283 с.

Психологія: Навчальний посібник/ О.В.Винославська, О.А. Бреусенко-Кузнєцов, В.Л.Зливков. – К: „ІНКОС”, 2005. – 352 с.

Цимбалюк І.М., Яницька О.Ю. Загальна психологія. Модульно-рейтинговий курс для студентів вищих навчальних закладів. К., 2004. – 304 с.

М’ясоїд П.А. Загальна психологія: Навчальний посібник. – К., 2004. – 487 с.

Психологія: Навчальний посібник/ за ред. Ю.Л. Трофімова. – К.: „Либідь”, 2001 – 558 с.

Додаткова:

Дрозденко К.С. Загальна психологія в таблицях і схемах: Навчальний посібник. – К., 2004. – 304 с.

Психологічна енциклопедія/ О.М. Степанов. – К.: «Академівидав», 2006. – 424 с.

Варій М.Й. Психологія: Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 288 с.

Цимбалюк І.М. Психологія: Навчальний посібник. – К., 2004 – 216 с.

Структура заняття

1.  Організаційна частина.

1.  Актуалізація опорних знань студентів.

1.  Повідомлення теми, формулювання мети та основних завдань. Мотивація навчальної діяльності.

1.  План заняття.
2.  Загальне поняття про мислення. Фізіологічні основи мислення.
3.  Процеси (операції) мислення.
4.  Форми мислення.
5.  Види мислення, їх взаємозв'язок.
6.  Індивідуальні особливості мислення.
7.  Проблемні ситуації, рішення мислительних задач.

5.    Підведення підсумків.

•  Узагальнення матеріалу.
•  Мислення – це...
•  Назвіть, форми мислення.
•  Перерахуйте види мислення.

1.  Завдання для самостійної роботи студентів.

•  Дослідити індивідуальні особливості мислення

Тема: Мислення

План.

1.  Загальне поняття про мислення. Фізіологічні основи мислення.
2.  Процеси (операції) мислення*.
3.  Форми мислення*.
4.  Види мислення, їх взаємозв'язок*.
5.  Індивідуальні особливості мислення*.
6.  Проблемні ситуації, рішення мислительних задач*.

1.

Загальне поняття про мислення. Фізіологічні основи мислення

Людина може пізнавати оточуючу дійсність завдяки відчуття (окремі властивості), сприйманням (цілий об'єкт), але існують такі явища, які людина не може безпоседньо відчути і сприйняти (узагальнення певних дій), тоді вона використовує мислення.

Н., відомо, що ми не відчуваємо безпосередньо інфрачервоних і ультрафіолетових променів, радіохвиль, звукових коливань, частота яких перевищує 20 000/с, радіаційного впливу. Ми не можемо сприйняти справжню величину Землі, швидкість руху світла, електричного струму тощо. Щоб пізнати все це, ми вдаємося до досліджень, експериментів, обчислень.

Мислення – це процес узагальненого і опосередкованого відображення людиною предметів і явищ об'єктивної дійсності, їх істотних зв'язків і відношень.

Пізнання нового, безпосередньо не даного у чуттєвому відображенні, відбувається за допомогою практичних дій і мисленнєвих операцій (аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення). Мисленнєві операції здійснюють за допомогою мови.

Джерело мислення – об'єктивна дійсність. В процесі мислення розкриваються причинно-наслідкові зв'язки. Мислення зароджується в трудовій діяльності.

Особливості мислення:

1.  цілеспрямоване;
2.  проблемне;
3.  пошукове.

Значення мислення

1.  Мислення є вищим пізнавальним процесом.
2.  Є активною формою творчого відображення й перебудови людиною дійсності.
3.  Породжує такий результат, якого ні в самій дійсності, ні у суб'єкта на даний момент часу не існує.
4.  Мислення завжди зв'язане з наявністю проблемної ситуації, задачі.
5.  На відміну від сприймання мислення відходить за межі чуттєво даного, розширює круг пізнання. У мисленні на основі сенсорної інформації (даної на основі відчуттів) робляться певні теоретичні й практичні висновки.
6.  Відображає буття не лише у вигляді окремих речей, явищ і їх властивостей, але й визначає зв'язки, які існують між ними.
7.  Нерозривно присутнє у всіх пізнавальних процесах.
8.  Це рух іде, які розкривають сутність речей.
9.  Підсумком мислення є не образ, а певна думка, ідея.
10.  Специфічним результатом мислення може виступати поняття.
11.  Мислення – це особлива теоретична й практична діяльність, яка передбачає систему включених у неї дій і операцій орієнтувально-дослідницького, перетворювального та пізнавального характеру.

Фізіологічні основи мислення

Фізіологічною основою мислення є утворення в корі півкуль головного мозку тимчасових нервових зв'язків на основі взаємодії сигнальних систем:

1) сигнальна система - сигнали об'єктивної дійсності, що викликають необхідність осмислення, аналізу, абстрагування, прогнозування висновків.

2) сигнальна система -   форма мислення (словесна)

І.П. Павлов: «Мислення нічого іншого собою не являє, як асоціації, спочатку елементарні, а потім цілі ланцюги асоціацій».

ПРИМІТКА: Сигнальні системи – способи регуляції поведінки живих істот у навколишньому світі, властивості якого сприймаються головним мозком у вигляді сигналів або безпосередньо встановлених органами чуття як відчуття кольору, звуку, запаху та ін. (1 сигнальна система), або представлених знаковою системою мови (2 сигнальна система).

2.

Процеси (операції) мислення

1.  Аналіз – прийом мислительного розчленування цілого на частини.

Об'єктом аналізу можуть бути будь-які предмети та їхні властивості.

Н., в реченні виділяємо слова, в словах – склади та звуки.

1.  Синтез – це прийом мислительного об'єднання в одне ціле.

Синтезувати можна елементи, думки, образи, уявлення.

Н., із звуків і букв складаємо склади, із складів слова, зі слів – речення.

Аналіз і синтез - це головні мисленнєві операції, які в єдності забезпечують повне та глибоке пізнання дійсності.

1.  Порівняння – це зіставлення предметів, явищ, ознак та відшукання схожості і відмінності між ними.

Н., порівняння множення і ділення; трикутника і прямокутника; лісу, степу і пустелі – школяр глибше пізнає властивості цих предметів.

1.  Абстрагування – це мислительне відокремлення одних ознак і властивостей, яким вони притаманні.

Н., спостерігаючи переміщення в просторі різних за характером об'єктів - машини, людини, птаха, хмар, небесних тіл, ми виокремлюємо рух як спільну для них властивість і осмислюємо його як самостійну категорію.

Н., спостерігаючи прозорі об'єкти: повітря, скло, воду тощо, ми визначаємо в них спільну властивість – прозорість і можемо міркувати про прозорість взагалі.

1.  Узагальнення – це мисленнєве об'єднання предметів і явищ за їхніми спільними й суттєвими ознаками.

Узагальнення виокремлених рис предметів та явищ дає змогу групувати об'єкти за видовими, родовими й іншими ознаками. Наприклад, види й роди збройних сил.

1.  Класифікація – це об'єднання предметів у групи по суті їх ознак.

Її здійснюють з метою розмежування і подальшого об'єднання предметів на підставі їх спільних істотних ознак.

1.  Систематичність – це вивчення одиничних і більш загальних ознак.

Систематизація забезпечує розмежування та подальше об'єднання не окремих предметів, як це відбувається при класифікації, а їх груп і класів.

3.

Форми мислення

1.  Поняття – це думка про предмет, або явище, в яких відображені загальні суттєві або відмінні ознаки даного предмета чи явища.

Поняття - елемент думки, слово - елемент мови. Немає поняття без слова, але не кожне слово - це поняття.

Н., «вечоріє» - слово і поняття, «так» - слово, але не поняття тощо.

ПРИМІТКА:   Кожне поняття характеризується обсягом і змістом.

ОБСЯГ ПОНЯТТЯ - це відображене в ньому коло об'єктів.

ЗМІСТ ПОНЯТТЯ - це відображення в ньому сукупності їх істотних ознак.

Види понять

І. За кількістю об'єктів, що входять до понять:

1.  Одиничні – відображають істотні властивості одиничних об'єктів.

Н., дерево, метал, машина.

1.  Загальні – відображають істотні властивості класів предметів.

Н., Сонце, золото.

ІІ. За характером відображення ознак об’єктів:

1.  Конкретні – в яких відображаються певні предмети, явища чи їх класи з істотними ознаками, зв'язками і відношеннями.

Н., книга, стіл.

1.  Абстрактні – відображають ті чи інші властивості об'єктів відокремлено від самих об'єктів.

Н., величина, вага, відстань.

ІІІ. За родовими та видовими ознаками:

1.  Родові – характеризуються більшим обсягом відображувальних об'єктів.

Н., меблі, тварини, рослини.

1.  Видові – з меншим за обсягом по відношенню до родових понять.

Н., «стіл», «дерево», «лисиця»

Поділ є відносним Н., поняття «стіл» щодо поняття «меблі» є видовим, а щодо поняття «письмовий стіл» - родовим.

1.  Категорії – мають найширший обсяг і відображають найзагальніші властивості, зв'язки і відношення.

Н., «рух», «кількість», «якість», «простір»; у психології – це поняття «особистість», «діяльність», «спілкування».

1.  Судження – це форма мислення, в якій є ствердження або заперечення чого-небудь.

Н., «Осінь - пора року», «кішка - ссавець», «кит - не риба», «олово - не рідина».

Види суджень

І. За структурою:

1.  Прості – складаються з одного судження

Н., «Земля обертається навколо Сонця».

1.  Складні – складаються з кількох простих суджень.

Н., «Сьогодні мій день народження, мама готує святковий стіл, запрошено гостей - отже, я буду з друзями веселитися».

ІІ. За відображенням зв'язків між предметами і явищами:

1.  Поодинокі – ствердження або заперечення відносяться тільки до одного предмета.

Н., «Пан Кравченко - мій начальник».

1.  Часткові – ствердження або заперечення відносяться не до всіх, а лише до деяких предметів.

Н., «Деякі живі організми проживають у воді».

1.  Загальні – ствердження або заперечення відносяться до всіх предметів даної групи, даного класу.

Н., «Всі метали – електропровідні».

ІІІ. За істинністю відображення дійсності:

1.  Істині – адекватно відображають зв'язки й відношення, що існують в об'єктивній дійсності.

Н., «Земля обертається навколо Сонця».

1.  Помилкові – неадекватно відображають зв'язки і відношення, що існують в об'єктивній дійсності.

Н., «Сонце обертається навколо Землі».

ІV. Залежно від того, стверджуємо ми чи заперечуємо наявність певних ознак і відношень в об'єктах:

1.  Ствердні – ствердження наявності певних ознак.

Н., «Аналіз і синтез взаємопов'язані між собою процеси мислення».

1.  Заперечні – заперечення наявності певних ознак.

Н., «Синтез не існує без аналізу».

ПРИМІТКА:  Кожне судження включає суб'єкт і предикат.

СУБ'ЄКТОМ є предмет судження, про який йдеться і який відображається в нашій свідомості.

ПРЕДИКАТ - це відображення тих відносин, ознак, властивостей, які ми стверджуємо. 

Наприклад: «Усі солдати ворожої сторони - мої вороги», де «всі солдати ворожої сторони» - це суб'єкт, а «мої вороги» - предикат.

1.  Умовисновки – це форма мислення, в якій із даного або кількох суджень висувається нове судження, яке дає нові свідомості про досліджуваний об'єкт.

Прикладом міркування є доведення теореми. У міркуванні ми з одних суджень виводимо нові шляхом умовиводів.

Види умовисновків

1.  Індуктивні – це такий спосіб мислення при якому йдуть від одичних об'єктів, фактів, явищ до загальних положень.

Н., «Срібло, залізо, мідь - метали; срібло, залізо, мідь при нагріванні розширюються: отже, метали при нагріванні розширюються».

1.  Дедуктивні – це такий спосіб мислення при якому йдуть від загального положення до окремих, одиничних.

Н., «Усі метали при нагріванні розширюються; срібло - метал: отже, срібло при нагріванні розширюється».

1.  Аналогія – це умовивід, що ґрунтується на схожості деяких ознак досліджуваного об'єкта.

Н., «На землі є атмосфера і є життя, стверджують, що на Марсі теж є атмосфера, отже є життя».

4.

Види мислення, їх взаємозв'язок

І. За формою відображення дійсності:

1.  Наочно-дійове – це мислення, яке здійснюється у процесі зовнішніх орієнтувальних дій, в поцесі діяльності

(Цей вид мислення є провідним для раннього віку – патрошиння іграшок; у дорослих – кубік-рубік, шахи).

Наочно-дійове мислення притаманне людям тих професій, які за змістом потребують практичного аналізу, різноманітного комбінування та конструювання, наприклад шахістом, винахідникам, конструкторам, гончарам,   художникам.

1.  Наочно-образне – це мислення, в процесі якого людина оперує тими образами, які вона сприймає.

 (Є провідним для дітей дошкільного та шкільного віку).

1.  Словесно-логічне мислення – це таке мислення, при якому людина мислить абстрактними поняттями (вага, валентність). 

Саме цей вид мислення дає можливість встановлювати загальні закономірності природи та суспільства, на рівні найвищих узагальнень розв'язувати   розумові   завдання,   будувати наукові   теорії та гіпотези.

Абстрактне поняття формується на основі наочно-дійового та наочно-образного мислення у процесі навчання, коли дитина спирається на зовнішні орієнтувальні дії.

В кожної людини наявні різні види мислення, але розвинуті вони по різному, в залежності від віку, професійної діяльності.

ІІ. За характером проблем, які розв'язуються:

1.  Практичне – це мислення, яке пов'язане з постановкою мети, виробленням планів, проектів.

Н., вирішення практичних задач чи ситуацій.

1.  Теоретичне – це мислення, яке спрямоване на відкриття законів, властивостей об'єктів.

Н., фундаментальне дослідження в науці – періодична система Менделєєва.

5.

Індивідуальні особливості мислення

Розумова діяльність людини, підлягає загальним психологічним особливостям, водночас характеризується індивідуальними особливостями. Індивідуальні відмінності мислення людей зумовлені передусім особливостями   їхнього життя, характером діяльності, навчанням.

1.  Широта мислення – здатність охопити в цілому, не упускаючи необхідних подробиць.

Широта мислення є показником ерудованості особистості, її інтелектуальної  різнобічності.

1.  Глибина мислення – це уміння проникати в сутність складних запитань, проблем.

Глибина виявляється при умінні проникати в сутність складних питань, розкривати причини явищ, приховані за нашаруваннями неістотних проявів, бачити проблему там, де її не помічають інші, передбачати можливі наслідки подій і процесів.

1.  Самостійність – це уміння висувати нові задачі, знаходити шляхи їх вирішення, не залучати до допомоги інших.

Самостійність ґрунтується на врахуванні знань і досвіду інших людей, але людина, якій властива ця якість, творчо підходить до пізнання дійсності, знаходить нові, власні шляхи і способи вирішення пізнавальних   та інших   проблем.

1.  Гнучкість – це здатність змінювати способи дій, відповідно до зміни ситуації.

Гнучкість мислення розкривається в готовності швидко переключатися з одного способу розв'язання завдань на інший, змінювати тактику та стратегію їх розв'язання, знаходити нові, нестандартні способи дій за змінених умов.

1.  Швидкість – це здатність швидко розібратись в новій ситуації, обдумати і прийняти правильне рішення.

Швидкість мислення залежить від знань, міри сформованості мисленнєвих навичок, досвіду у відповідній діяльності та рухливості нервових процесів.

1.  Критичність – це уміння об'єктивно оцінити свої та інші думки, перевіряючи, роблячи висновки та узагальнення.

Людина з критичним розумом вимогливо оцінює власні думки, ретельно перевіряє рішення, зважує всі «за» і «проти», виявляючи тим самим самокритичне ставлення до власних дій. Критичність та самостійність мислення великою мірою залежать від життєвого   досвіду людини, багатства та глибини знань.

1.  Допитливість думки – потреба завжди шукати найкраще вирішення.

1.  Послідовність мислення – істотна властивість правильного мислення.

Послідовним можна назвати мислення, коли людина не відхиляється від теми міркування, не «перестрибує» з однієї думки на іншу, не підміняє   предмет міркування.

6.

Проблемні ситуації, рішення мислительних задач

Проблемна ситуація – це результат усвідомлення суб'єктом недостатності наявних знань і досвіду для усунення труднощів, які виникли у даній ситуації.

Вирішення проблемної ситуації відбувається в такій послідовності:

1.  Визначення питання задачі.
2.  Ретельний аналіз даних, з'ясування того, що маємо (що дано).
3.  Висунення гіпотези (припущення). Якщо гіпотеза неправильна – шукають нову, переосмислюючи вихідні дані задачі.
4.  Перевірка рішення задачі через співставлення результату з вихідними даними.

росте

Складне  

Категорія

Видове

Родове

Абстрактне

Конкретне

Загальне

Одиничне

За аналогією

Дедуктивне

Індуктивне

Загальне

Поодиноке

Часткове

Ствердне

Заперечне

Правильне

Помилкове

Умовиводи

Поняття

Судження

ФОРМИ МИСЛЕННЯ

1.  

1. Тема 4. Концепция временной стоимости денег Кредит выдается на полгода по простой учетной ставке 40
2. Реформування адміністративно-територіального устрою в Україні
3. Лабораторная работа по орфоэпии
4. реферату- Установчий договірРозділ- Діловодство Установчий договір УСТАНОВЧИЙ ДОГОВІР про створення ас
5. Вините Вьетнамскую войну
6.  единовременное пособие женщинам вставшим на учет в медицинских учреждениях в ранние сроки беременности;2
7. Методичні рекомендації з питань організації переддипломної практики Переддипломна практика студентів І
8. ЛЕКЦИЯ 4РАЗВИТИЕ КЛАССИЧЕСКОЙ ПОЛИТИЧЕСКОЙ ЭКОНОМИИ В ТРУДАХ ЭКОНОМИСТОВ XIX ВЕКА- ПОСЛЕДОВАТЕЛИ И ОППОНЕНТЫ1
9. Ожирение и метаболический синдром
10. новому трактуются также ф
11. Курсовая работа- Стан та напрями удосконалення первинного обліку оплати праці
12. Игры для детей в помощь вожатому
13. Я земная, как т
14. Права и свободы человека и гражданина Положение человека его права свободы являются центральным объекто
15. Магнитное поле силовое поле действующее на движущиеся электрические заряды и на тела обладающие маг
16. Лабораторная работа 1 Тема- Создание простой формы Цель занятия- приобрести первоначальные навыки
17. 9
18. Сочинение- Проспер Мериме
19. Исследование юридической сущности правосубъектности граждан в налоговых отношениях и проблемы ее правового регулирования
20. Мышление Природа мышления Наше познание объективной действительности начинается с ощущений

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе