Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
24
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ІВАНА ФРАНКА
УДК 32.001::.035 (430) „17/”
Я Б Л О Н С Ь К А
ЛЕСЯ ВОЛОДИМИРІВНА
РОМАНТИЗМ ЯК СПОСІБ ОСМИСЛЕННЯ ДЕРЖАВИ ТА НАЦІЇ У ПОЛІТИКО-ПРАВОВИХ КОНЦЕПЦІЯХ МИСЛИТЕЛІВ НІМЕЧЧИНИ XVIII-XIX СТОЛІТЬ
Спеціальність 23.00.01 –теорія та історія політичної науки
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук
ЛЬВІВ 2002
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі політології філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка
Науковий керівник: доктор політичних наук, професор
ДЕНИСЕНКО Валерій Миколайович,
Львівський національний університет імені Івана Франка, професор кафедри політології
Офіційні опоненти: доктор політичних наук, професор
ЯРОШ Богдан Олексійович,
Волинський державний університет імені Лесі Українки, завідувач кафедри теорії та історії політичної науки
кандидат філософських наук, доцент
КЛИМАНСЬКА Лариса Дмитрівна,
Національний університет „Львівська Політехніка”, доцент кафедри соціології та соціальної роботи.
Провідна установа: Київський національний університет
імені Тараса Шевченка
Захист відбудеться„18” грудня о 15.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.02 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Університетська, 1, ауд. 301.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005 м. Львів, вул. М. Драгоманова, 5.
Автореферат розісланий 15 листопада 2002р.
Вчений секретар спеціалізованої
вченої ради Д 35.051.02,
доктор соціологічних наук, професор Черниш Н.Й.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Потреба в такому дослідженні, на нашу думку, виникає у зв’язку із спорідненістю процесів державотворення в Німеччині XVIII-XIX ст. та в Україні на початку XX ст., а також з необхідністю врахування цього історичного досвіду в умовах розбудови сучасної української держави. Адже особливості розвитку соціально-інституційних і комунікативних форм буття в європейських державах доби утворення класичного етапу буржуазних відносин мали у собі вагомі підвалини не лише нових форм людської діяльності, а і якісно нові наукові способи осмислення, пізнання, критерії моделювання існуючих систем та зв’язків тощо. Саме цього не вистачає, як ми вважаємо, сучасним державам з їх інтенсивно трансформаційними формами буття, які потребують глибинних теоретико-методологічних досліджень суті цих складних соціально-політичних феноменів.
Використовуючи напрацьовані критерії дослідження суті громадянського суспільства, правової держави, нації, регулятивно-регламентаційних норм, етичних принципів здійснення політичної влади тощо, ми можемо реально оцінювати стан прогресування цих суспільних відносин, самої держави, інституційних форм її буття в сучасних умовах розбудови України.
При цьому потрібно взяти до уваги, що чільне місце в теоріях філософсько-політичного змісту Німеччини XVIII-XIX ст. посідають романтичні ідеї, в яких осмислюється суть держави, права, влади, політичних відносин, політичної історії, місця і ролі особи в політичному процесі, що суттєво вплинуло не лише на розвиток науково-дослідницьких концепцій цього часу, а й на практику інтеграції держав у систему буржуазних відносин європейського зразка.
Аналізуючи певні історичні етапи становлення української державності, ми спостерігаємо, що з подібними якісними змінами, які відбуваються в різних сферах –економічній, соціальній, політичній та інших –Європа зіткнулась саме в XVIII-XIX ст. Тому спосіб наукового бачення і теоретичного обґрунтування особливостей пізнання цих процесів у тогочасній політичній думці виконує важливу роль для пост- некласичної доби. Сучасна політична теорія, на нашу думку, потребує певного ренесансного звернення саме до класичного етапу її розвитку, яким був період XVIII –початку XIX ст., оскільки домінуючі постмодерністські концепції при всій їх значущості та об’єктивності відображення процесів дійсності уникають своєрідної синтезованої, узагальненої системи знань, що склалася у філософській думці тогочасної Німеччині.
Адже в іншому випадку ми будемо мати однозначні судження стосовно місця і ролі теоретичних доробок представників періоду класичної доби німецької філософсько-політичної думки. Нігілізм, народжений сучасним прикладним напрямом у політології, є продуктом не стільки науково-теоретичних пошуків, скільки бажанням вбачати в політичній науці систему виключно прикладної, технологічної дії, вичерпно прагматичний описово-регулятивний засіб. Тоді народжуються висновки на кшталт суджень Карла Поппера, котрий зазначає, що у наш час гегелівський істеричний історицизм усе ще лишається добривом, якому сучасний тоталітаризм завдячує своїм швидким зростанням. Щоб уникнути подібних однозначних суджень, необхідно глибше досліджувати проблеми теорії держави, суспільних відносин, інституційних форм їх буття у Німеччині XVIII –початку XIX ст.
Звернення до аналізу проблем політичного романтизму у філософсько-правових та політичних поглядах обумовлено ще й особливостями української ментальності та її виявами у способах, формах, засобах державотворення, чинниками якого радше є емоції, переживання, романтизування історії, традицій, культури свого народу, аніж раціоналізовані системи ідей.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане у межах наукової роботи, що здійснюється на кафедрі політології філософського факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.
Мета і завдання дослідження. Мета даного дослідження може бути сформульована у вигляді трьох основних цілей, а саме:
З огляду на це завданнями дисертації є:
Об’єкт дисертаційного дослідження становлять філософсько-політичні та правові вчення представників Німеччини XVIII –початку XIX ст. (І. Канта, Й. Фіхте, Ф. Шеллінга, Г.В. Гегеля), в яких досліджуються проблеми становлення держави, нації, система влади, політичні та правові інституції, система норм, ідеології тощо.
Предметом дослідження є та частина доробку німецьких мислителів, що стосується впливів філософсько-політичних уявлень романтизму на процеси розвитку політичної історії, формування держави, нації, політичних інституцій, трансформації суспільних відносин.
Методологічна основа дисертаційного дослідження. Дослідження теми дисертаційної роботи ґрунтується на загальнонаукових та філософських принципах пізнання –детермінізму та історизму. Крім того, використано ще низку методів, що дають змогу аналізувати та цілісно вивчати дисертаційну проблему:
Водночас використано міждисциплінарний підхід як метод комплексного аналізу фактів, явищ у розкритті суті дисертаційного дослідження.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у виробленні концептуальної схеми місця і ролі романтичних ідей як у формуванні політико-правових теорій загалом, так і їх впливів на політичну практику. Виходячи з цього, новизною роботи є наступне:
Теоретичне і практичне значення дослідження полягає в тому, що обґрунтовані у дисертації висновки можуть бути використані для подальшого вироблення, розпрацювання теорії та методології аналізу сучасних складних процесів державотворення. Окрім того, робота дає змогу по-новому осмислити європейську політичну думку XVIII –початку XIX ст. , що сприятиме подальшому розвиткові політичних наук, пов’язаних з політичними процесами і явищами тієї доби. Вивчення питання про становлення національних держав у Європі допоможе здійснювати аналіз аналогій у побудові Української національної держави за умови збереження національної самобутності, національних інститутів та з’ясування стану їх відповідності специфіці української ментальності, у якій переважають не раціональні, а емоційно-чуттєві складники. Матеріали дисертації слугуватимуть цілісному вивченню європейської політичної думки означеного періоду. Результати дослідження можуть бути використані для викладання навчального курсу політології, а також при розробці спецкурсів для студентів-політологів, юристів, істориків та факультету міжнародних відносин.
Апробація дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідалися й обговорювалися на таких конференціях та семінарах: „Етно –культурні проблеми політичного процесу в Україні”(Львів, 2000), „Проблеми людини в сучасній філософії”(Севастополь, 2000), „Людина. Культура. Час”(Севастополь, 2000), „Філософія Г.В. Гегеля і сучасність”(Львів, 2001) –та на звітних щорічних конференціях кафедри політології.
Структура дисертації. Мета і завдання дослідження зумовили відповідну структуру роботи: вступ, чотири розділи, висновки та список використаних джерел. Загальний обсяг дисертації 174 сторінки. Список використаних джерел містить 183 найменування.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У „Вступі” обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету, основні завдання, об’єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів , висвітлено питання апробації результатів дослідження.
У першому розділі „Джерельна база та історіографія проблеми дослідження” аналізується стан наукової розробки теми, подається джерельна база дослідження.
У сучасних дослідженнях ще немає наукових праць, які безпосередньо стосуються даної теми. Багато авторів вивчали проблему формування таких понять, як держава, право, нація, громадянське суспільство у політико-правовій думці Німеччини XVIII-XIX ст., тоді як романтизм розглядався ними здебільшого як культурно-мистецький феномен. Тому, вивчаючи історіографію проблеми, ми досліджуємо праці вітчизняних, зарубіжних авторів, радянську наукову та суспільно-політичну літературу.
Показано, що у науковій літературі романтизм розглядався здебільшого як культурно-мистецький феномен, а таке його трактування не охоплює повний обсяг визначення романтизму, щодо пояснення та розуміння таких сфер людського життя, як держава, влада, право та ін.
Проведений аналіз засвідчує, що науковці (Н. Берковський, А. Дмитрієв, С. Нікольський, Ю. Попов, П. Рейман, Р. Самарін, І. Соллертинський,), досліджуючи феномен романтизму в аспекті виключно власної фахової зацікавленості (літературознавство, історія, культурологія тощо), недооцінюють звернення до визначення і досконалої характеристики методології цієї складної проблеми. У зв’язку з цим ми прагнемо оминути однобічність такого підходу, наголошуючи, що романтичні настрої були притаманні не лише літературі, а й живопису, музиці, філософії, соціології, політичній думці.
Підкреслено, що проблему романтизму вивчали і вчені радянського періоду, однак їхні дослідження мають упереджене ідеологічне забарвлення. Вони намагались надати романтизму певної соціально-класової оцінки, тим самим регламентувавши його зміст та функції.
Проаналізовано дослідження вчених (В. Асмуса, В. Віндельбанда, А. Гулиги, В. Жирмунського, М. Кісселя, В. Кузнєцова, Д. Лукача, І. Нарського,М. Овсяннікова, Х. Ортеги-і-Гассета, К. Поппера, Д. Себайна і Т. Торсона, Е. Трьольча, та ін.), які розглядали політико-правові та філософські теорії мислителів Німеччини XVIII-XIX ст., вплив романтизму на формування теоретичних концепцій німецьких мислителів в аспектах дослідження діяльнісних основ особи як носія та продуцента романтичних ідей; впливу європейських філософських ідей на формування духовних засад інших культур, єдності різних форм духовного життя людини, основу якого можуть становити певні романтичні переконання. Однак у працях цих дослідників не акцентується увага, що стосується впливу романтизму на політичну сферу буття, що є досить важливо.
Розглянуто ряд праць українських науковців, у яких досліджується вплив романтичного світогляду на розвиток філософської та політико-правової думки України (М. Булатова, П. Волинського, В. Горського, В. Денисенка, О. Забужко, І. Захари, М. Кашуби, Є. Кирилюка, Ф. Кирилюка, Ю. Кушакова, В. Лисого, В. Лук’янця, В. Малахова, Т. Полякова, М. Поповича, П. Придько, М. Скринника, В. Табачковського, А. Фартушного, В. Шинкарука, М. Яценка та інших), але вони не визначають романтизм як принцип, на основі якого можуть здійснюватись політичні процеси. В дискурсі їх ідей, теорій бачення проблема романтизму є в означенні бачень аналізу суті української культури, традицій, нації, національних відносин, історичних типів української державності та ін., проте узагальненого наукового аналізу щодо категорії „політичний романтизм” ми не знаходимо.
Аналіз такої літератури дає нам змогу дійти висновку про специфіку українського романтизму в сфері літератури, музики, живопису, допомагає дослідити вплив романтичних ідей на соціально-політичну сферу життя суспільства, процеси розуміння та формування таких інститутів, як держава, право, нація.
У другому розділі „Політичний романтизм –суть і витоки. Критерії політичного романтизму” досліджується романтизм як напрям у культурі, філософії, політиці. Аналізуючи історію формування романтизму, зазначається, що цей феномен починає виявляти себе у загальній ситуації кризи суспільств, пробуджується в націях як принцип світобачення та світотворення з досвідом історичних перемін, там, де відбувалися пошуки основ для соціальних змін. Він з’явився там, де динаміка соціального руху обмежувала вільний розвиток людини. Романтизм розвивався в тих країнах, історія яких пов’язана на початку XIX ст. із розвитком капіталізму. Тому ця течія з’явилася і в країнах з розвиненим капіталістичним ладом (Англія), і в країнах, де перемогла буржуазія (Франція), і в країнах, де капіталістичні відносини перебували лише на стадії становлення (Німеччина, Італія, Росія, Україна). Соціальна стихія, що вдихнула життя в романтизм, бере початок від часів Великої Французької революції 1789 р. як “загальноєвропейське переживання” революції країнами, пов’язаними між собою політикою. Цей феномен виник у період переоцінки суспільних цінностей, коли потрібно було визначити місце людини в світі, що змінювався у новій культурно-духовній ситуації, в науковому, соціальному, політичному прогресі.
Формуючись як складова загального сенсу європейської культури цілого ряду країн, романтизм набував яскравого національного забарвлення, зумовленого конкретними історичними умовами і формотворчими основами традицій.
Робиться висновок, що романтизм виступає як надзвичайно різноманітне і багатогранне явище. Він виник як напрям у літературі й образотворчому мистецтві, але згодом переріс у цілісний духовний феномен, світоглядні параметри котрого визначають цілу епоху культурного життя Європи кінця XVIII –першої половини XIX ст.
Аналізуючи вплив романтизму у питаннях, які стосуються суті визначення держави, права (а точніше –функціональних його ознак), нації, політичної історії, політичної культури, політичної свідомості, виокремлюються критерії політичного романтизму, що визначило новизну у підході та аналізі цієї загалом складної проблеми.
Суть політичного романтизму визначали, на нашу думку, наступні детермінанти:
. Асинхронний розвиток економічних, матеріальних, соціальних основ суспільства і духовних способів його осмислення, що вилився в протиріччя майже загальноцивілізаційного характеру, виявом якого стали буржуазні революції у тогочасній Європі.
2. Особлива „ностальгія” за традиціями, що були піддані суттєвій перебудові, руйнуванню Відродженням, Реформацією, Просвітництвом та революціями XVII-XIX ст. Адже потрібно пам’ятати, що державні устрої, політичні відносини тощо в Європі складалися впродовж багатьох віків як системи традиціоналістського характеру, особливо це актуалізувалось у добу Середньовіччя.
. Важливим чинником, що зумовив формування романтизму в Європі, в тому числі й Німеччині, на наш погляд, є, можливо, не стільки самодостатня ідея ранньобуржуазного лібералізму стосовно піднесено-ціннісних визначень особи, її свободи, прав, скільки зіткнення (ще не протистояння) лібералізму і консерватизму, що вже сформувалися в тогочасних політико-правових течіях. „Земна”, повсякденна прагматично використовувана свобода зіткнулась зі свободою ідеального, піднесеного, трансцендентного стану, а саме це, на наш погляд, і сформувало особливий стан чи особливу спробу розв’язати цю суперечність виключно через романтизований спосіб осмислення та буття.
. Четвертою важливою детермінантою, з нашої точки зору, є своєрідне „онароднення” політики: революційні підйоми, просвітницькі ідеї та інші новації Новоєвропейської доби сформували особливе відчуття причетності кожного громадянина до подій, що відбувалися у державах, до тих змін, які переживала соціальна, політична система. Романтизм –це і є онароднений дух відчуття часу, відчуття змін.
Ще один важливий чинник, що характеризує більше Німеччину, ніж інші держави, –постійні відтворення, постійні продукування, майже безперервна артикуляція традицій містичності у філософуванні, літературній, художній, мистецькій, народній творчості. Саме це стало тим поштовхом, що визначив зміст і форму політико-правових доктрин Ф. Шеллінга, Й. Фіхте, І. Канта, Г. В. Гегеля. Визначення системи критеріїв та історичних особливостей становлення романтизму дало можливість запропонувати власне визначення суті політичного романтизму, під яким ми розуміємо традицію трактування або ж апелювання до практики в межах розуміння державної системи, влади, політико-правових відносин, де системовизначальною основою є феномени культури, історії, релігії, нації, традицій, ментальності, психології тощо, де стан відчуттів, переживань, захоплень може переважати раціоналізм.
У третьому розділі „Романтизм у розумінні суті держави, права та нації в політичній думці Німеччини XVIII-XIX століть” аналізується вплив романтизму на суспільно-політичні та філософські погляди мислителів Німеччини тієї доби. Зокрема досліджуються особливості формування суспільно-політичних поглядів Німеччини XVIII-XIX століть, зазначається, що романтизм був переважно німецьким, а пізніше поширився на всі європейські країни. Підкреслюється, що Німеччина досягла апогею внутрішнього розвитку в той час, коли її зовнішня історія перебувала в стані глибокого занепаду.
Виокремлюються фактори політичного романтизму, які визначили певну особливість формування системи політичних поглядів у Німеччині XVIII - XIX ст., –звернення до категорії рівності, свободи як права на самореалізацію та самоствердження (І. Кант, Й. Фіхте, Ф. Шеллінг, Г.В. Гегель); інституту держави як загальнонародної, демократичної організації (Г.В. Гегель); права, яке повинно визначатись через мораль та співпадати з мораллю (І. Кант); розумної влади, яка враховувала б повсякденні інтереси суспільства (І. Кант, Й. Фіхте, Ф. Шеллінг, Г.В. Гегель).
Окреме місце відводиться дослідженню розуміння трансцендентної сутності держави і права у філософсько-політичній теорії І. Канта. Зазначається, що, формуючи засади правового розуміння держави, І.Кант звертається до дещо романтичних категорій волі людини, її свободи. Надання І. Кантом пріоритету моралі у формуванні права значним чином засвідчує безпосередній вплив романтизму на його філософсько-політичну доктрину.
В дисертації доводиться, що ідея вічного миру І. Канта –це вияв політичного романтизму в міждержавних відносинах.
Водночас зазначаємо, що романтичним є ставлення мислителя до функцій права у житті людини та держави, адже право у нього ґрунтується також на засадах моралі. Право як регулятивна основа політичних відносин (за І. Кантом) мусило б співпадати з мораллю, що стає виявом своєрідного романтизування політико-правового поля буття. Проблеми, що стосуються держави, моральності, суспільно-політичних відносин (зокрема, міждержавних), цінності людської свободи були переосмислені, по-новому розглянуті та продовжені у політичних теоріях XIX-XX ст.
У третьому розділі також досліджуються особливості вияву романтизм у підході до розуміння держави, права та нації у філософсько-політичній теорії Й. Фіхте.
Філософ не покидав романтичної надії стосовно здійснення „ідеального суспільства”, намагаючись втілити її засобами реформ. Й. Фіхте використав тогочасне розуміння індивідуалізму в узагальнюючому значенні, романтизуючи народ або націю як індивіда вищого ґатунку. Він вважає, що людство у сучасну епоху, по суті, втілене у німецькому народі або скоріше –у німецькій нації. Таке особливе ставлення до своєї нації Й. Фіхте сформульоване під впливом романтизованого уявлення щодо історично-культурницьких функцій цього феномена.
Досліджується романтичне трактування місця та ролі інституйованих форм буття людини у соціально-філософських поглядах Ф. Шеллінга. В аналізі суті держави, її історичних форм і способів утворення філософ дотримується позицій політичного романтизму, бо, як і всі романтики, бачить її загальнонародною, демократичною (і це в стані тогочасних форм накопичення суперечностей доби початкового і класичного етапу розвитку буржуазних відносин). Проблему вияву і реалізації свободи особи пов’язує із соціальною практикою людей, з творенням ними „другої природи”, під якою розуміє, подібно до І. Канта та Й. Фіхте, морально-правовий устрій.
Ф. Шеллінг як романтик захоплювався безпосередньо ідеями нового культурного синтезу сучасності, всієї множини тогочасних процесів, що здійснювалися у політичній, духовній та інших сферах буття.
Висвітлюються два підходи до розуміння суті держави і права у філософській теорії Г. В. Гегеля. Акцентування уваги мислителя на проблемах становлення нації, формуванні національних держав, історії народів ще раз засвідчує, що його погляди формувались значною мірою під впливом романтичних ідей.
Держава у Г.В. Гегеля поєднує романтичні ідеали з реальним життям. Її основу становлять принципи моральності, які долучаються до дотримання законності у суспільстві згідно з правовими нормами. Лише в такому романтизованому поєднанні морально-етичних цінностей з системою розумної політичної влади та закону можливе повноцінне функціонування громадянського суспільства як загального блага для осіб.
Поняття національної держави є кульмінацією його ідей політичного романтизму. У національній державі мислитель вбачає втілення романтичного духу народу, німецької нації. Філософське осмислення політико - правових основ історії Г.В. Гегелем демонструє, з одного боку, методологію, механізм раціоналістичного способу осмислення соціально-інституційних процесів у тогочасній державі, а з іншого - репрезентує собою завершувальний стан великої доби романтичного ідеалізму в Новий час.
Найголовнішим, на наш погляд, є те, що, досліджуючи суть держави та права, І.Кант, Й. Фіхте, Ф.Шеллінг, Г.В. Гегель аналізують їх у суспільствах перехідного періоду. Тому принципи стосовно складності політичних процесів у такому полі буття є актуальними і для сьогодення, зокрема для держав перехідного стану, якою є Україна.
У четвертому розділі „Вплив романтичних ідей на розуміння суті держави та нації на українську суспільно-політичну думку” наголошується, що становлення і формування національної свідомості та державності українського народу відбувалося під впливом внутрішніх автентичних чинників. Цей складний, неоднозначний процес здійснювався і під значним впливом західноєвропейського суспільно-політичного вчення та духовних течій; однією з найпоширеніших ідейно-філософських течій, що відчутно вплинула на духовну атмосферу України, став романтизм.
У дисертації досліджується синтез романтичних ідей з літературною творчістю, соціально-політичною та національно-визвольною діяльністю Кирило-Мефодіївського братства, творчістю М. Костомарова, П. Куліша, Т. Шевченка, М. Драгоманова, І. Франка, М. Грушевського, В. Липинського, Д. Донцова.
Показано, що на рефлексивному рівні суспільно-політичні теорії відображають ментальні ознаки нації, яка є їх творцем або в межах якої вони реалізуються. Тому, ми вважаємо, що європейський політичний романтизм та його український варіант, маючи дещо близькі за суттю витоки, певною мірою різняться між собою. В Європі, наприклад, буржуазний спосіб виробництва є результатом поєднання матеріальних факторів і чинників духовних. Там, де існували значні перешкоди духовно-психологічного характеру, розвиток економічного раціонального способу життя наштовхнувся на серйозні перепони внутрішнього походження. Результатом даних протилежностей було формування і ствердження у ментальності європейців, крім ідей політичного романтизму як духовного фактора, ідей новоєвропейського індивідуалізму, спрямованого на досягнення особистого успіху в матеріально-економічній сфері (чому сприяла і протестантська етика).
Для української ментальності, на нашу думку, властиве домінування емоційного, чуттєвого начала над раціональним. Саме на таких засадах формуються суспільно-політичні теорії в Україні, де раціональний підхід до особи й суспільства хоч і є важливим, виступає все ж як такий, що підпорядкований нераціональному, романтичному; а філософсько-політичним доктринам Німеччини XVIII-XIX ст. притаманне паралельне існування як раціоналізму, так і романтизму (І. Кант, Г.В. Гегель).
Це пов’язано з тим, що у слов’янських народів у дохристиянському періоді сформувалось своє світобачення, для якого характерною є перевага емоційно-почуттєвого переживання над розсудливістю. Так, у слов’янських космогонічних міфах походження космосу мислиться не як впорядкований процес, а як результат випадкових дій окремих предків і культурних героїв. Тому, ми вважаємо, для українського політичного романтизму притаманними є ідеалізація історичного минулого свого народу, звернення до джерел культури (М. Костомаров, П. Куліш, М. Драгоманов, І. Франко, М. Грушевський, Д. Донцов). Для політичного романтизму українців властивий пошук національного героя. Велике значення надається кращим представникам народу –аристократії (В. Липинський) або ж певним провідним її представникам (Д. Донцов).
Узагальнюючи ідеї розуміння інститутів держави, права, нації, політико-правових відносин в Україні XVIII-XX ст., зазначаємо, що на ствердження політичних прагнень українського народу, відомих наукових і політичних діячів значною мірою впливав особливий романтичний спосіб світовідчуття та світотворення.
ВИСНОВКИ
Підсумовуючи наше дослідження, ми сформулювали низку висновків.
У такий спосіб впродовж тривалого (класичного) періоду формувалась політико-філософська та правова думка в Німеччині XVIII-XIX ст. Кульмінацією німецького романтизму було створення філософських і політико-правових доктрин Ф. Фіхте, Ф. Шеллінга, І. Канта, Г.В. Гегеля. Саме логіка формування держави, яка б ґрунтувалась на справедливих законах, суть яких визначали б право та мораль, стала об’єднуючою ланкою для соціально-політичних теорій цих мислителів.
1. Одним з критеріїв є те, що Х. Ортега-і-Гассет назвав “онародненням” духовних культурних надбань історії, тобто “переведення” їх у ранг цінностей, доступних всім. Це відбувається у зв’язку з тим, що найбільш значущими стають (виокремлюються свідомо чи підсвідомо) загальнонаціональні цінності: свобода, справедливість, рівність, державність, національна пріоритетність, феномени культури, як системозапочатковуючої основи людського буття.
. Актуалізація життєво-значущих історичних цінностей, що виражали б цілісність духовних, соціально-культурних та інших форм буття, які історично виявлялись у втрачених формах чи нездійсненних способах, умовах життя. Історія має здатність робити своєрідний відбір, акцентуацію найсуттєвіших ціннісних факторів, що впливають (або могли б впливати) на процеси життєствердження, в тому числі, а, може, і насамперед на процеси розбудови держави.
3. Особливе відчуття значущості людського буття як суб’єктних можливостей світотворення те розуміння, що дав Новий час і особливо примножила доба буржуазних революцій, коли з’являється спокуса, за словами Г.В.Гегеля, звернутися за допомогою до народу, що привело б не просто до певних реформ, а до революції. Саме таке розуміння місця і ролі людини дало можливість привернути уявлення стосовно логічної вибудови системи цінностей, де визначальну роль виконує людина з її надлюдськими і майже над божественними цінностями.
4. Критерій “народності”, світобачення і світотворення, на нашу думку, тісно пов’язаний зі своєрідним способом оформлення ідей романтичного спрямування, тобто звернення до народних, фольклорних, релігійних засобів їх висвітлення.
5. Особливо піднесене ставлення до функцій права в суспільстві, як всерегулюючого і всезначущого засобу, здатного вибудувати нову систему комунікативних зв’язків, яка б змогла відтворити в собі відносини, засновані на етичних принципах, закладених у християнстві.
. Не раціональна схема логіки поступу (прогресу), а синтезована в історичну цілісну систему “минуле –теперішнє - майбутнє” первинно чуттєво емоційна парадигма, що визначає передусім ціннісні аспекти значущості людини, суспільства, нації, держави, тощо.
Отже, романтичні ідеї в Новий час стають, на нашу думку, творчим началом у формуванні суспільно-політичних теорій, що прагнули мирними засобами змінити політичне життя суспільства та держави.
Отже, український політичний романтизм характеризує особливо велична ідеалізація своєї культури, традицій, мови, історичного минулого як суттєвих чинників формування всієї системи політики, державних відносин.
Сучасний стан розвитку України відтворює історично сформовані ідеї політичного романтизму. Державність України сучасного типу започатковувалась у 90-х роках XX ст. на основі етнокультурних, національних, історичних змін, особливого піднесення в осмисленні здійснюваних процесів через призму минулого, традицій. Саме це і є виявом особливого апелювання до традицій політичного романтизму, що становить не лише самодостатнє духовне відображення складних процесів буття та практики, а й стає дієвою основою прогресування українського суспільства.
Основний зміст дисертації викладено у наступних публікаціях:
АНОТАЦІЯ
Яблонська Л.В. Романтизм як спосіб осмислення держави та нації у політико-правових концепціях мислителів Німеччини XVIII-XIX століть. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.01 –теорія та історія політичної науки. - Львівський національний університет імені Івана Франка.
Дисертацію присвячено дослідженню романтизму як способу осмислення держави та нації у політико-правових концепціях мислителів Німеччини XVIII-XIX століть.
Показано, що романтизм був формотворчою основою політичних ідей та політичної практики епохи Нового часу.
Виокремлено критерії політичного романтизму та запропоновано власне визначення політичного романтизму. Доведено, що створення філософських, політико-правових доктрин І. Канта, Й. Фіхте, Ф. Шеллінга, Г.В. Гегеля відбувалось значним чином під впливом романтизму.
Простежено подібність західноєвропейського та українського романтизму. Аналізуючи творчу спадщину діячів Кирило-Мефодіївського братства, М. Костомарова, І. Франка, М. Міхновського, М. Грушевського, В. Липинського, Д. Донцова, виділено національну специфіку українського романтизму. Показано певну подібність суспільно-політичного розвитку Німеччини ХVIII –початку XIX ст. та державотворчих процесів в Україні тієї доби.
Ключові слова: політичний романтизм, романтизм, національна держава, право, влада, народовладдя, нація, політично-правові відносини.
АННОТАЦИЯ
Яблонская Л. В. Романтизм как способ осмысления государства и нации в политико-правовых концепциях мыслителей Германии XVIII-XIX веков. –Рукопись.
Диссертация на соискание учёной степени кандидата политических наук по специальности 23.00. 01 –теория и история политической науки. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко.
Диссертация посвящена исследованию романтизма как способа осмысления государства и нации в политико-правовых концепциях мыслителей Германии XVIII-XIX веков.
Показано, что романтизм был формообразующей основой политических идей и политической практики эпохи Нового времени.
Выделены критерии и предложено собственное определение политического романтизма. Доказано, что создание философских, политико-правовых доктрин И. Канта, Й. Фихте, Ф. Шеллинга, Г. В. Гегеля происходило в значительной степени под влиянием романтизма.
Прослежено сходство западноевропейского и украинского романтизма. При анализе творческого наследия деятелей Кирило-Мефодиевского братства, М. Костомарова, И. Франко, М. Михновского, М. Грушевского, В. Липинского, Д. Донцова выделена национальная специфика украинского романтизма. Показано определенное сходство общественно-политического развития Германии XVIII –начала XIX в. и процессов становления государственности в Украине этой эпохи. Результаты исследования можно свести к следующим позициям:
Таким образом, на протяжение длительного (классического) периода формировалось политико-философское и правовое мнение в Германии XVIII-XIX веков. Кульминацией немецкого романтизма было создание философских и политико-правовых доктрин Ф. Фихте, Ф. Шеллинга, И. Канта, Г. В. Гегеля.
Ключевые слова: политический романтизм, романтизм, национальное государство, право, власть, народовластие, нация, политико-правовые отношения.
ANNOTATION
Yablons’ka L. V. Romanticism as a method of comprehending the essence of STATE and NATION as represented in the political and legal conceptions of German thinkers in the 18-19 cc. –Manuscript.
A dissertation for the Candidate of political science degree. The speciality is Theory and History of Political Science –.00.01. –The Ivan Franko National University in L’viv, Ukraine.
The aim of the dissertation is to research romanticism as a method of comprehending the essence of state and nation as represented in the political and legal conceptions of the German thinkers in the 18 – centuries. It is proved that romanticism was the shaper for political ideas and political practice in the New Time epoch.
The criteria of political romanticism have been thoroughly researched and one’s own definition of political romanticim has been elaborated. The political and legal concepts of Kant, Fichte, Hegel and Schelling have been proven to develop under a great influence of romanticism.
Some convergent features in West-European and Ukrainian romanticism have been researched. While studying the views and writings by the members of Cyril and Methodius Brotherhood, by Kostomarov, Franko, Mikhnovs’kyi, Hrushevs’kyi, Lypyns’kyi and Dontsov the national specificity of the Ukrainian romanticism has been stated. The influence of the political romanticism upon the shaping of state-building in Ukraine has been shown.
Key words: political romanticism, romanticism, national state, right, nation, democracy, power, political and legal relations.
Підписано до друку 14.11.2002 р.
Формат 60х90/16. Тираж 100 прим. Обл.-вид. арк. 0,9.
Ум. друк.арк. 1,0. Папір офсет. № 1. Гарн. таймс. офс. друк.
Зам. № 015
Видруковано з оригінал-макета
у видавничо-поліграфічній фірмі “ПАІС”
, м.Львів, вул. Гребінки, 5/1
тел. 96-60-14