Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ІНСТИТУТ ПЕДІАТРІЇ, АКУШЕРСТВА ТА ГІНЕКОЛОГІЇ
АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
ЖЕБРІЛЬ ЯХ’Я МОХАМАД
УДК 618.176:616-009.2-08
ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ КЛІМАКТЕРИЧНОГО ПЕРІОДУ
У ЖІНОК ПРИ ГІПОКІНЕЗІЇ
.01.01 - aкушерство і гінекологія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Київ –
Дисертація є рукописом.
Робота виконана в Інституті педіатрії, акушерства та гінекології АМН України.
Науковий керівник:
доктор медичних наук
ТАТАРЧУК ТЕТЯНА ФЕОФАНІВНА,
Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН
України, (м. Київ), завідувач відділення ендокринної гінекології
Oфіційні опоненти:
доктор медичних наук, член-кореспондент АМН та
НАН України, професор
СТЕПАНКІВСЬКА ГАЛИНА КОНСТЯНТИНІВНА
Національний медичний університет ім.О.О. Богомольця МОЗ
України, (м. Київ), професор кафедри акушерства та гінекології №1;
доктор медичних наук, доцент
СЕНЧУК АНАТОЛІЙ ЯКОВИЧ
Медичний Інститут Української асоціації народної медицини (м. Київ),
завідувач кафедри акушерства та гінекології
Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти
ім.П.Л.Шупика МОЗ України, кафедра акушерства та гінекології №1 (м. Київ).
Захист відбудеться “25” вересня 2000 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.553.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальностями «Педіатрія», «Акушерство і гінекологія» при Інституті педіатрії, акушерства та гінекології АМН України (04050, м.Київ, вул.Мануїльського, 8).
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН України (04050, м.Київ, вул.Мануїльського, 8).
Автореферат розісланий “ 23 ” серпня 2000 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради КВАШНІНА Л.В.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Як відомо, найбільш значними наслідками науково-технічної революції для цивілізації ХХ століття стали серйозні проблеми екології, напружена інформаційна акселерація та малорухливий спосіб життя. Відносно останнього, то сьогодні гіпокінезія (гіподинамія) є екосоціальною проблемою –неухильним супутником науково-технічного прогресу, що супроводжується значним зниженням частки фізичної праці у матеріальному виробництві - майже на 2 порядки за Бергом А.Б. протягом останніх 100 років (Оганов В.С., 1998).
Для деяких категорій професій (швеї, інженерно-технічний персонал промислових виробництв, бухгалтери, економісти, працівники обчислювальних центрів та інші) гіпокінезія є сьогодні професійним чинником. Відсутність достатньої адекватної інформації про шкідливий вплив гіпокінезії на організм людини, з одного боку, та надмірна завантаженість або невміння правильно організовувати своє дозвілля, з іншого, обумовили явище гіпокінезії як стиль життя і для людей, котрі далеко не завжди належать до вищеназваних професій (Коваленко Е.А., Гуровский Н.Н., 1982).
Сьогодні вже відомо, що гіпокінезія супроводжується розвитком у організмі людини явищ шкідливих для її здоров’я (детренованість серцево-судинної системи, надмірна маса тіла та атеросклероз, атрофія скелетної мускулатури та остеопенія). Однак систематичне та цілеспрямоване вивчення дефіциту рухової активності та його потенційної небезпеки для організму здорової людини почалося порівняно недавно і було стимульоване не клінічною практикою, а отримало розвиток у рамках космічної медицини та гравітаційної фізіології (Атьков О.Ю., 1989). Можливо саме тому дані літератури про вплив гіпокінезії на репродуктивну систему жінки, зокрема функціонування гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи взагалі малочисленні, базуються переважно не на клінічних, а на експериментальних даних, та багато в чому суперечливі.
Робіт, що висвітлюють вплив гіпокінезії на організм жінки перехідного віку нами взагалі не знайдено, хоча саме у цьому періоді на тлі гіпоестрогенії, котра розвивається у організмі жінки, знижуються компенсаторні можливості, і він стає більш вразливим до впливу шкідливих чинників навколишнього середовища (Сольський Я.П., 1998). Не вивчені також особливості перебігу клімактеричного періоду і не визначені медико-соціально-екологічні фактори ризику розвитку ранніх клімактеричних порушень у жінок при гіпокінезії. Залишаються невивченими особливості становлення менопаузи у згаданого контингенту жінок. Відсутні також чіткі рекомендації з профілактики та лікування у них ранніх клімактеричних порушень.
Все викладене вище обумовлює як науково-медичну, так і соціально-практичну акутальність даної проблеми.
Зв’язок теми з планом наукових праць установи. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт ІПАГ АМН України, є фрагментом комплексної теми відділення ендокринної гінекології (№ держреєстрації 01.96И006283, шифр теми ВК 20000596), в рамках державної програми “Здоров’я лiтнiх людей”.
Мета дослідження. Підвищення ефективності терапії клімактеричного синдрому на основі вивчення особливостей його клінічного перебігу, гормонального статусу і стану регіонарної гемодинамiки та з урахуванням факторів ризику його розвитку.
3.Вивчити стан гіпофізарно-яєчникової системи в періоді пери- і ранньої постменопаузи (до 2 років).
.Визначити стан гемодинаміки судин органів малого тазу з урахуванням ультразвукової картини внутрішніх статевих органів, а також стан церебральної гемодинаміки.
.Вивчити вплив зональної абдомінальної декомпресії на клінічний перебіг КП, регіонарну і церебральну гемодинаміку та стан гіпофізарно-яєчникової системи.
6.З урахуванням отриманих результатів розробити комплекс негормональної терапії ранніх клімактеричних порушень, провести його клінічну апробацію, створити алгоритм та математичну модель прогнозування його ефективності.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше визначений вік менопаузи у жінок при гіпокінезії, виявлені також у них додаткові фактори ризику розвитку ранніх клімактеричних порушень, визначені особливості стану гіпофізарно-яєчникової системи в періоді пери - і ранньої постменопаузи, встановлені особливості церебральної гемодинаміки та гемодинаміки органів малого тазу і відмічено корегуючий вплив зональної абдомінальної декомпресії на клінічний перебіг КС, регіонарну гемодинаміку та гормональний статус. На основі отриманих результатів розроблений та апробований комплекс негормональної терапії КС, створені алгоритм та математична модель прогнозування його ефективності.
Практичне значення отриманих результатів. Виявлений характер становлення менопаузи у жінок при гіпокінезії дає можливість розглядати її як важливий фактор ризику розвитку РМ і патологічного перебігу КП, а це дозволяє формувати контингенти жінок, які потребують проведення відповідних заходів з профілактики. Запропонований комплекс негормональної терапії ранніх клімактеричних порушень при гіпокінезії дає можливість досягти позитивних результатів лікування пацієнток з КС, які мають протипоказання до призначення ЗГТ або у випадку тих чи інших причин відмови від неї. Розроблені алгоритм і математична модель прогнозування ефективності запропонованої терапії обумовлюють диференційований підхід до її призначення і дозволяють оптимізувати клінічні результати. Результати дослідження та розроблені методи діагностики і лікування впроваджені в роботу ряду поліклінік, жіночих консультацій та гінекологічних відділень м.Києва та деяких обласних центрів (Одеси, Вінниці, Дніпропетровська, Хмельницького).
Особистий внесок здобувача. Самостійно проводилось клінічне обстеження хворих з використанням методів УЗД і спеціальних анкет, забір крові для ендокринологічних обстежень, оцінка гормонального і вегетативного статусу жінок. Розроблено схеми негормональної терапії ранніх клімактеричних порушень при гіпокінезії, проведена їх клінічна апробація у 350 хворих, створені математична модель і алгоритм прогнозування ефективності запропонованої терапії, проведено аналіз одержаних результатів та сформульовані висновки і практичні рекомендації.
Апробація результатів дисертації. Результати та основні положення дисертації викладені та обговорені на засіданнях Київського міського наукового товариства акушерів-гінекологів (1998, 1999), наукових конференціях інституту ПАГ (1998-2000), науково-практичній конференції “Актуальні проблеми геріатричної ортопедії (17-19 травня 2000), на 4-му інтернаціональному науковому конгресі “Олімпійський спорт і спорт для всіх; проблеми здоров’я, рекреації, спортивної медицини і реабілітації (16-19 травня 2000)”, на IX інтернаціональному конгресі всесвітнього товариства по менопаузі (Yokohama, Japan, October 17-21, 1999); ХVЄвропейському конгресі з акушерства та гінекології (Basel, Switzerland 21-24 june 2000).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 9 наукових робіт, серед них 6 статей в наукових журналах.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 172 сторінках машинописного тексту, ілюстрована 10 рисунками, 94 таблицями, які займають 11 сторінок. Складається з вступу, огляду літератури, 5 розділів власних досліджень аналізу та узагальнення одержаних результатів, висновків, практичних рекомендацій, переліку 273 використаних джерел (24 сторінки).
ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріали та методи дослідження. З метою визначення особливостей становлення менопаузи було проанкетовано 1500 жінок у віці від 40 до 55 років, гіпокінезія у яких визначалась за спеціально розробленою анкетою, що враховувала рухову активність жінок під час роботи, у позаробочий час та під час відпочинку. Поглиблене клінічне обстеження проведено у 350 жінок з РМ при гіпокінезії, котрі знаходилися у періоді пери- і ранньої постменопаузи (до 2-х років), відібраних у ході попереднього опитування (основна група). Групу порівняння склали 250 жінок відповідної вікової категорії і фази КП, але з достатньою руховою активністю.
Групи були рандомізовані за віком, терміном менопаузи, сімейною схильністью до РМ, індексом маси тіла. УЗД органів малого тазу проводилося на апараті Sonoline-400SL з використанням вагінального і абдомінального датчиків з обчислюванням індексу площі яєчників, стромально-фолікулярного індексу і яєчниково-маткового індексу. Оцінка клінічних варіантів і особливостей перебігу КС у обстежених жінок проведена шляхом комп’ютерної обробки даних, отриманих при аналізі спеціально розроблених анкет з обчислюванням індексу Куппермана (Kupperman H. et al., 1959) (ІК) і менопаузального індексу (МПІ) у модифікації Е.В.Уварової та В.П.Сметник (1998). Стан вегетативної нервової системи оцінювався за допомогою спектрального аналізу варіабельності серцевого ритму з використанням апарата “КардиоСпектр”. Дослідження гіпофізарно-яєчникової системи проводилось шляхом визначення у крові концентрацій гонадотропних гормонів (лютропіну і фолітропіну) імуноферментним методом, та статевих стероїдних гормонів (естрадіолу, прогестерону) - радіоімунним методом. З метою вивчення стану церебральної гемодинаміки та гемодинаміки судин органів малого тазу застосовувалися відповідно методи транскраніальної та трансабдомінальної ультразвукової допплерографії з вираховуванням коефіцієнтів асиметрії кровообігу, індексу пульсації та індексу циркуляторного опору.
Цифрові дані опрацьовані з використанням сучасних математично-статистичних методів (С.Н.Лапач, 2000; Гланц С., 1999).
Результати дослідження та їх обговорення. У результаті проведеного анкетування 1500 жінок при гіпокінезії виявлено, що нормальний МЦ був тільки у 87 (5,8%) опитаних жінок, 291 (19,4%) пацієнтка мала ті або інші порушення МЦ, що з урахуванням результатів інших методів дослідження було розцінено якпременопауза, 469 (31,27%) жінок відзначали аменорею тривалістю менше 1 року і 385 (25,67%) - аменорею від 1 до 2 років. 268 (17,86%) опитаних жінок знаходилися в постменопаузі від 2 до 5 років. Особливістю становлення менопаузи при гіпокінезії виявилося раннє настання менопаузи: у 24,42% жінок менопауза наступила у віці від 40 до 45 років, а в 14,8% - взагалі до 40 років. При цьому в групі досліджуваних жінок питома вага пацієнток із РМ склала 39,22%, що перевищує відповідний показник (23,1%), визначений раніше для популяції українських жінок (Сольський Я.П.; Татарчук Т.Ф., 1998). Середній вік менопаузи в досліджуваній групі склав 42,5,4 року, що значно нижче відповідного показника у розвинутих країнах Європи (за даними ВООЗ, 1996 - 51,4 року) і в Україні (за даними Сольського Я.П.; Татарчук Т.Ф., 1998 - 47,8 року).
В ході клініко-параклінічної оцінки обстежених жінок були вивчені деякі соціальні, екологічні і медико-біологічні чинники з метою виявлення додаткових факторів ризику, що визначають раннє настання менопаузи при гіпокінезії. При аналізі даних анамнезу 574 жінок при гіпокінезії і РМ і 839 жінок при гіпокінезії і своєчасним початком менопаузи відзначено, що ранньому розвитку менопаузи при гіпокінезії сприяє також наявність стресових ситуацій, робота з високою інтелектуальною диференціацією, проживання в несприятливих екологічних умовах, наявність шкідливих чинників виробництва, паління, обтяжений гінекологічний і екстрагенітальний анамнез.
У ході вивчення особливостей клінічного перебігу КП у досліджуваних жінок в перименопаузі виявлена більш висока частота КС у пацієнток з РМ і гіпокінезією у порівнянні з такою у жінок із нормальною руховою активністю - відповідно в 88,27% і 68,12%, (р<0,05). При цьому у жінок із гіпокінезією КС протікав більш тяжко, про що свідчить більша питома вага КС важкого ступеня в основній групі - 17,35% у порівнянні з відповідним показником в групі порівняння - 7,97% (р<0,05).
Звертає на себя увагу те, що у жінок основної групи в перименопаузі саме вегето-судинні порушення відзначалися значно частіше, ніж у групі порівняння - відповідно в 86,74% проти 57,25% (р<0,05). При цьому у пацієнток при гіпокінезії вегето-судинні розлади мали частіше важкий і середній ступінь вираженості, відповідно у 24,49% і 41,84% жінок, що значно вище відповідних показників у групі порівняння - 9,42% і 16,67% (р<0,05). В постменопаузі загальна кількість вегето-судинних розладів в обстежених групах дещо зрівнювалась, але у жінок із малорухливим способом життя вони рідше протікали в легкій формі, ніж у пацієнток із достатним руховим режимом - відповідно 33,93% проти 15,58% (р<0,05). Слід зазначити, що в основній групі як у пери-, так і в постменопаузі переважали пацієнтки з вегето-судинними порушеннями середнього і тяжкого ступеня вираженості, в той час як у групі порівняння - із легкими порушеннями. Середні показники МПІ в досліджуваних групах підтверджують положення про більш важкий перебіг вегето-судинних розладів при гіпокінезії як у пери-, так і в постменопаузі, хоча їх динаміка у жінок із РМ як при гіпокінезії, так і у пацієнток з адекватним руховим режимом була однотипною. Так, максимальні середні показники МПІ спостерігалися в обох групах у терміні менопаузи 1-2 роки - 30,4,96 бали в основний і 24,1,43 бали в групі порівняння, що істотно перевищувало відповідні дані в перименопаузі - 24,6,82 бали в основній і 16,3,82 бали в контрольній групах (р-3, -4<0, 05).
Щодо психоемоційних розладів, то їх частота в перименопаузальному періоді в основній групі і групі порівняння була практично однаковою і складала відповідно 71,94% і 75,26% (р>0,05). Проте у жінок із малорухливим способом життя психоемоційні розлади спостерігалися частіше в легкій формі і рідше - у важкій на відміну від відповідних показників у пацієнток з адекватним руховим режимом. У постменопаузі у пацієнток із низькою руховою активністю зростала кількість психоемоційних розладів середнього ступеня вираженості - до 59,09% проти 41,33% у перименопаузі (р<0,05). Проте важкі психоемоційні розлади в основній групі спостерігалися рідше (12,99%), ніж у групі порівняння - 23,21% (р<0,05). При цьому загальна частота психоемоційних порушень в обох групах і в постменопаузі залишалася практично однаковою - 81,82% і 80,36% (р>0,05). У жінок із гіпокінезією психоемоційні ускладнення РМ, на відміну від вегето-судинних, у пременопаузі і в постменопаузі до 2-х років були виражені менше, ніж у групі порівняння. Після одного року менопаузи, тобто по закінченні перименопаузального періоду, ступінь важкості цих порушень в основній групі наростала, про що свідчить збільшення показників МПІ; лише після 2-х років менопаузи різниця у вираженості психоемоційних розладів у пацієнток порівнюваних груп нівелювалася.
Для пояснення виявленого в ході дослідження дещо легшого ступеня вираженості психоемоційних порушень РМ у жінок при гіпокінезії в порівнянні з пацієнтками, у яких РМ розвилася на тлі нормального рухового режиму, нами на основі клініко-катамнестичного методу проаналізовані преморбідні особливості особистостей пацієнток обстежених груп. Половина жінок основної групи (51,71%) виявилися гармонічними по характерологічним особливостям, в той час як у групі порівняння пацієнток із гармонічним типом особистості було вдвічі менше (26,0%). В той же час особистостей, акцентованих по сенситивному типу серед жінок із низькою руховою активністю було менше (30,57%), ніж у групі порівняння - 47,2% (р<0,05). Отримані дані свідчать про те, що при гіпокінезії РМ виникає досить часто навіть у жінок із сприятливими особистісними характеристиками, тобто у пацієнток із гармонічним типом особистості. Виявлена різниця в особистісних характеристиках у досліджуваних групах жінок, з одного боку, ще раз підкреслює роль гіпокінезії в розвитку РМ, а з іншого, дає можливість трактувати менший ступінь вираженості психоемоційних порушень у цій групі не стільки як більш легкий перебіг цієї складової КС при гіпокінезії, скільки як меншу вираженість нервово-психічної астенізації, обумовленої як зниженням рухової активності, так і гормональною дисфункцією у гармонічних особистостей, що характеризуються більш високою стресостійкістю.
Для створення більш повного враження про клінічні особливості перебігу КС у обстежених нами жінок, у 108 жінок основної та 126 - контрольної групи в динаміці спостереження проводилося визначення клінічних варіантів перебігу КС. Найбільш типовим психо-патологічним варіантом перебігу КС у жінок при гіпокінезії виявився астенічний, який у даній групі спостерігався більш, ніж в половині випадків - у 52,78% жінок, що значно вище відповідного показника в групі порівняння - 31,75% (р<0,05). Гіпостенічний тип астенічного варіанту розвивався на тлі клінічної картини виснажливих "припливів" жару, парестезій, вегето-судинних пароксизмів з переважанням ваго-інсулярної фази. У цих жінок відмічались стомлюваність, діссомнія, дратівливість, емоційна лабільність, гіперестезії, підвищена чутливість до малозначних подій і відношення оточуючих, вразливість і швидке виснаження нервових процесів. Саме гіпостенічний тип переважав в основній групі, тобто при гіпокінезії. Такі симптоми гіперстенічного варіанту астенічного синдрому як дратівливість, запальність, безсоння, емоційна лабільність у більшості випадків передували появі вегето-судинних порушень переважно в групі порівняння і виступали, як правило, як загострення характерологічних рис у акцентованих особистостей сенситивного та істеричного типу.
Хворих з істеричним варіантом перебігу КС в обох групах було практично порівну. Достовірних розходжень у частоті виявлення синесто-іпохондричного варіанту у жінок обстежених груп також не спостерігалося. В той же час, тривожно-депресивний варіант КС у жінок при гіпокінезії спостерігався рідше, ніж у групі порівняння - відповідно в 12,96% і 24,6% випадках (р<0,05). При тривожно-депресивному варіанті психоемоційні порушення з'являлися більш часто ще до розладів МЦ, що меньш характерно для астенічного і синесто-іпоходричного варіантів. У хворих із тривожно-депресивним варіантом КС більш часто відмічались вегетативні пароксизми із симпато-адреналовою спрямованістю судинних реакцій, тоді як у пацієнток з астенічним і синесто-іпоходричним варіантами частіше виявлялися ваго-інсулярні кризи (припливи). Виявлені особливості клінічної картини КС у жінок при гіпокінезії можна розглядати як клінічні еквіваленти різноспрямованих порушень ВНС, виявлених при поглибленому її дослідженні. При аналізі фізикальних даних і кардіоритмограм в основній групі в перименопаузі виявлена активація обох сегментарних ланок ВНС із відносним переважанням вагусного компонента. Стан ВТ у постменопаузальному періоді у жінок із гіпокінезією характеризувався також переважанням тонусу парасимпатичної ланки ВНС, але на фоні зниження активації симпатичного її відділу. Виявлені зміни в стані ВНС у пацієнток із РМ, що ведуть малорухливий спосіб життя в різні фази КП свідчать про те, що з часом у даного контингенту хворих відзначається посилення вагусних та зниження симпатичних впливів при загальній тенденції до зменшення стресорного напруження вегетативної регуляції і деактивації центральних відділів ВНС.
При вивченні функціонального стану гіпофізарно-яєчникової системи при РМ у жінок при гіпокінезії виявлено характерне для РМ підвищення концентрацій гонадотропних і зниження статевих стероїдних гормонів в обох групах жінок, що виявляється вже в пременопаузі і зростає зі збільшенням тривалості постменопаузального періоду. При цьому підвищення концентрацій гонадотропних гормонів у сироватці крові (ЛГ і ФСГ) в перименопаузі у жінок при гіпокінезії було менше виражено, ніж у пацієнток з нормальною руховою активністю. Так у пацієнток групи порівняння вже в цей період рівень ФСГ був достатньо високим - 42,53,21 мМЕ/л, в той час як у жінок основної групи аналогічний показник у відповідному періоді був значно нижчим - 27,19,93мМЕ/л (р<0,05). В постменопаузі протягом усього терміну спостереження середні показники як ФСГ, так і ЛГ у жінок при гіпокінезії були менше високими (ЛГ - 34,22,08 мМЕ/л у постменопаузі 1-2 років і 49,61,77 мМЕ/л при її тривалості 2-5 років, ФСГ - відповідно 39,54,26 мМЕ/л і 53,87,41 мМЕ/ л), чим у жінок групи порівняння: ЛГ - 42,45,98 мМЕ/л і 61,14,36 мМЕ/л; ФСГ - 60,38,14 мМЕ/л і 76,25,35мМЕ/л, р<0,05). У той же час зниження вмісту статевих стероїдних гормонів у жінок при гіпокінезії відзначено раніше і було більш вираженим, ніж в контрольній групі. Так, концентрація естрадіолу у пацієнток основної групи вже в періоді перименопаузи була значно нижче (457,26,13 пмоль/л), чим у жінок групи порівняння (552,17,63 пмоль/л, р<0,05). У постменопаузі відзначалося подальше зниження рівня естрадіолу в сироватці крові у жінок обох груп, але в основній групі зниження було більш виражено і розходження в показниках між групами зберігалося - 314,4124,35 пмоль/л у постменопаузі 1-2 років і 258,51,74 пмоль/л при тривалості її 2-5 роківу жінок основноїгрупи проти відповідно 477,04,59 пмоль/л і 361 ,70,18 пмоль/л у пацієнток із нормальним руховим режимом (р<0,05).
Що стосується вмісту прогестерону в сироватці крові, тотут такожспостерігалася тенденція до більш низьких цифр у жінок з обмеженою руховою активністю, однак вірогідно нижчий вмісту пацієнток основної групи відмічений лишевпостменопаузі 2-5 років - 2,35(0,23 нмоль/л в основній проти 2,98±0,22 нмоль/л у групі порівняння (р<0,05).
З метою вивчення залежності ступеня вираженості клінічних проявів РМ відгормонального статусу у жінок при гіпокінезії в різні фази КП нами проведена порівняльна оцінка середніх показників рівнів гормонів у сироватці крові у жінок із клінічними проявами КС і без них. В результаті проведених досліджень в обох обстежених групах були виявлені вищі показники вмісту ЛГ у пацієнток із КС, ніж без його проявів як у пери-, так і в постменопаузі. У перименопаузальному періоді у жінок з гіпокінезією достовірної різниці вмісту ФСГ і статевих стероїдних гормонів у залежності від наявності або відсутності КС не виявлено, в той час як у групі порівняння відзначено значно більшу концентрацію ФСГ і меншу концентрацію прогестерону у жінок із КС у порівнянні з відповідними показниками у пацієнток без його проявів. У постменопаузі в обох обстежених групах жінок виявлено більш високий вміст гіпофізарних (ЛГ і ФСГ) гормонів у пацієнток з клінічними проявами КС, ніж у жінок без його проявів, проте при цьому показники гонадотропних гормонів у хворих із КС при гіпокінезії були нижчими (ЛГ - 52,26,14 мМЕ/л; ФСГ - 57,32,13 мМЕ/л), ніж у групі порівняння - відповідно 66 ,53,83мМЕ/л і 78,54,38 мМЕ/л (р<0,05). В постменопаузі відмінностей у показниках вмісту статевих стероїдних гормонів у жінок із вираженою клінікою КС і без неї в обох обстежених групах не виявлено (р>0,05).
При оцінці зв'язку ступеня вираженості клінічних проявів КС і показників гормонального статусу жінок обох обстежених груп виявлена позитивна кореляційна залежність між співвідношенням ЛГ/ФСГ і показником МПІ щодо вегето-судинних порушень, але з різним коефіцієнтом кореляції (r=0,59 в основній групі і r=0,78 - в групі порівняння) і негативна залежність між співвідношенням ЛГ/ФСГ і показником МПІ щодо психоемоційних порушень (r=-0,63 - в основній групі і r= -0,61- в групі порівняння).
Встановлено, що більш виражена клінічна симптоматика КС упацієнток, що живуть в режимі гіпокінезії, обумовлена як ендокринними порушеннями, так і безпосереднім несприятливим впливом на організм жінки самого факту обмеження рухової активності. Отримані нами дані свідчать про те, що маніфестація клінічних проявів КС у жінок із РМ при гіпокінезії нерідко проявляється при більш низьких рівнях гонадотропінів, ніжу відповідної категорії хворих з адекватними руховими навантаженнями.
Рядом авторів (Татарчук Т.Ф., 1998; Genazzani A.R. et al., 1996; Backstrom T., 1997) також виявлена зацікавленість церебральної гемодинаміки в патогенезі клімактеричних розладів. Аналіз отриманих нами у ході транскраніальної допплерографії даних грубих змін у структурі магістральних артерій голови і шиї не виявив. Мала місце лише деяка асиметрія кровообігу в загальних і екстракраніальних відділах внутрішніх сонних артерій - у 4 (16,0%) жінок основної і у 2 (8,7%) пацієнток контрольної групи (р>0,05). Асиметрія кровообігу по надблокових артеріях практично не спостерігалася (була відзначена лише у 1 (4,0%) жінки основної групи). У результаті обчислювання індексу пульсації (ІП) на основі визначення максимальної систолічної частоти (МСЧ) і кінцевої діастолічної частоти (КДЧ) виявлені більш високі його показники в усіх відділах каротидного русла у жінок при гіпокінезії в порівнянні з пацієнтками з нормальною руховою активністю, що вказують на більш виражене зниження еластичності судин у жінок при гіпокінезії. У пацієнток з обмеженою руховою активністю відзначено також більш високі значення індексу циркуляторного опору (ІЦО) відносно відповідних показників у жінок групи порівняння, що свідчить про більше зростання периферійного опору дистально по ходу судин при гіпокінезії.
Таким чином, проведені дослідження показали, що у жінок в перименопаузі при гіпокінезії мають місце регіонарні розлади тонусу судин мозку, що знижує його компенсаторні можливості. Виявлені дисрегуляторні порушення функціонування судинної системи мозку можна розглядати як одну з ознак розладу центральної вазомоторної регуляції, адже згідно сучасних поглядів [Aloisi A.M. et al., 1996; Genazzani A.R. et al., 1996; Patchev V.K., 1996; Backstrom T., 1997],постійність мозкового кровообігу і його адекватні зміни при порушенні системної гемодинаміки та функціональної активності мозку забезпечуються механізмами ауторегуляції при тісній взаємодії міогенного, неврогенного та гуморально-метаболічного факторів.
При проведенні допплерографії судин органів малого тазу у більшості жінок основної групи виявлені розлади гемодинаміки, в той час як у групі порівняння переважали пацієнтки з нормальною гемодинамікою в судинах геніталій. Звертає на себе увагу той факт, що зміни прослідковувались переважно в більш дрібних судинах. Так ІП і ІР в а.uterinae в обох групах практично не відрізнялися. Що стосується a.ovaricae, то в перименопаузі у 20% жінок групи порівняння визначалося порушенняеластичності лівої яєчникової артерії, де ІП перевищував 0,3, тоді як в основній групі відповідний показник по лівій яєчниковій артерії відмічений у 80% жінок. Слід зазначити, що при цьому набагато частіше реєструвалися порушення гемодинаміки в лівій яєчниковій артерії (у 65% жінок лише в лівій, і ще в 15% - з обох сторін), причому зміни еластичності правої яєчникової артерії у всіх випадках супроводжувалися змінами в лівій. Відсоток візуалізації артерій стінки матки у пацієнток при гіпокінезії склав 84%, в той час як в групі порівняння артерії стінки матки визуалізувались у всіх випадках. При цьому слід зазначити, що порушення кровообігу на рівні обох яєчникових артерій, що частіше відзначались у жінок при гіпокінезії, у всіх випадках супроводжувалися відсутністю візуалізації артерій стінки матки. При аналізі середніх показників ІП у досліджуваних групах жінок (табл.1) виявлені більш високі його значення в судинах органів малого тазу у жінок з обмеженою руховою активністю у порівнянні з такими у пацієнток із нормальним руховим режимом, що особливо виражено в периферичних судинах (яєчникових артеріях і артеріях стінки матки). Так, середні показники ІП артерій стінки матки в основній групі (3,12+,24) значно перевищували відповідні дані в групі порівняння (1,94+,12, р<0,05).
Виявлене зниження еластичності судин малого тазу у обстежуваних жінок супроводжувалось також підвищенням периферійного опору, про що свідчать більш високі показники ІР в основній групі в порівнянні з даними у жінокз адекватною руховою активністю (табл.2).
Результати дослідження як церебральних судин, так і судин внутрішніх статевих органів, вказують, як на несприятливий вплив гіпокінезії на стан судинної системи організму в цілому, так і на порушення кровообігу яєчників зокрема, що може розглядатися як один із механізмів виснаження яєчників у становленні РМ при гіпокінезії.
На основі виявлених особливостей клінічного перебігу КП, динаміки лабораторних показників і даних інструментальних методів дослідження при гіпокінезії ми запропонували та провели апробацію комплексу негормонального лікування клімактеричних розладів у згаданого контингенту жінок.
Враховуючи вираженість у обстежених жінок вегето-судинних розладів, серед яких значне місце займає лабільність АТ, а також виявлені при допплерографії порушення гемодинаміки (застійні явища в судинах органів малого таза і зниження еластичності та збільшення периферійного опору церебральних судин), ми всім жінкам на тлі адекватної дієти, збагаченої кальцієм, вітаміном D, фруктами та овочами і ранкової лікувальної гімнастики (15 хвилин щоденно) включали в лікувальний комплекс агапурин (пентоксіфілін), що відноситься до групи ксантинів і є вазоактивним засобом з ангіопротекторною дією. Агапурин сприяє також збільшенню пластичності еритроцитів, зменшує в'язкість крові і покращує її реологичні властивості, поліпшує кровотік, покращує мікроциркуляцію і перфузію тканин. У якості другого препарату для комплексної терапії нами був обраний гомеопатичний препарат ременс, що спричиняє секс-стероїд-рецептор-модулюючу дію. Крім негормонального медикаментозного комплексу (перший комплекс), що включав дієту, ЛФК, агапурин по 1 таблетці 3 рази в день протягом місяця і ременс по 20 капель 3 рази в день протягом трьох місяців, нами запропонований другий (медикаментозно-фізіотерапевтичний) комплекс, до якого, крім вищезгаданого, був включений курс зональної абдомінальної декомпресії (15 процедур тривалістю кожного сеансу 15 хвилин у режимі нарощування негативного тиску до 12кПА).
З метою попередньої апробації розроблених нами комплексів лікування методом рандомізації було відібрано 2 групи жінок з РМ при гіпокінезії у пери-и ранній постменопаузі (до 2-х років) по 35 пацієнток в кожній. Групи були порівняні за віком, середньою тривалістю аменореї і ступенем вираженості клінічної симптоматики. В І групі призначався медикаментозний комплекс (перший комплекс), в II групі - медикаментозно-фізіотерапевтичний (другий). Спостереження велось протягом 3-х місяців.
З метою об’єктивізації результатів клінічних спостережень в ході порівняльної оцінки ефективності розроблених нами комплексів був використаний метод бальної оцінки клінічних проявів з вираховуванням інтегрального показника патології (ІПП) (Татарчук Т.Ф., 1998). Аналіз динаміки ІПП в обстежених жінок показав, що при застосуванні медикаментозно-фізіотерапевтичного негормонального комплексу темп зворотнього розвитку клінічних проявів КС був досить значним вже в перший місяць лікування. Так, на цьому етапі лікування , у II групі СПсклав ,09 балів, в той час як у I групі він становив всього 4,39 балів. Загальний коефіцієнт порівняльної ефективності лікувального комплексу з застосуванням ЗАД (К) відносно суто медикаментозного комплексу, що не включає даний фізіотерапевтичний метод, у жінок при гіпокінезії склав 1,93; тобто застосування схеми ЗАД в розробленному нами режимі збільшувало ефективність медикаментозної терапії майже вдвічі.
З метою аналізу відновлення МЦ при запропонованих методиках лікування ми використовували критерій (табл.3), де- показник якості.
Після проведення обчислення, одержуємо =7,058 із 1 ступенем свободи. При цьому р=0,008, тобто р < 0,01. Чутливість методу у даному випадку виявилася досить високою (0,849). Таким чином, можна стверджувати, що медикаментозно-фізіотерапевтичний метод лікування призводить до відновлення МЦ у значно більшої кількості жінок.
Виходячи з результатів першого етапу дослідження, було вивчено клінічну ефективність і вплив на організм жінки негормонального медикаментозно-фізіотерапевтичного комплексу лікування, що включає ЛФК, агапурин, ременс і курс ЗАД. З цією метою нами протягом трьох місяців обстежено 88 жінок з РМ при гіпокінезії у пери- і ранньому постменопаузальному періоді (до 2-х років), яким призначали запропоноване лікування. Спостереження велось протягом 3-х місяців лікування і 3-х місяців після його закінчення. Всім жінкам проводилося клінічне обстеження з обчисленням індексу Куппермана і МПІ щодо вегето-судинних і психоемоційних порушень. Проводилось також дослідження ендокринного статусу, УЗД, трансабдомінальна допплерографія судин геніталій і транскраніальна ультрасонографія. Забір крові для визначення вмісту гормонів у сироватці крові у пацієнток із відновленим менструальним циклом робили через один місяць лікування та в другу фазу третього менструального циклу терапії і третього циклу після відміни лікування, а у жінок, у яких цикл не відновився, через 1 і 3 місяці лікування та черезмісяці після його закінчення.
В результаті проведених досліджень виявлено, що вже після місяця лікування по запропонованій нами схемі у 15,91% жінок зникли прояви КС, а після закінчення тримісячного курсу терапії його ознак не виявлено у 30,49% пацієнток (р<0,05); тобто кількість жінок без клінічних проявів КС збільшилася ще вдвічі, в основному за рахунок зменшення кількостічисла середнього ступеня вираженості ранніх клімактеричних порушень. Лонгитудинальні дослідження показали, що і через 3 місяці після закінчення лікування частка пацієнток з проявами КС не збільшилася.
Аналіз середніх показників МПІ щодо вегето-судинних і психоемоційних розладів показав, що вже через місяць застосування агапурина, ременса і ЗАД на фоні ЛФК значно зменшувалася важкість вегето- судинних розладів - МПІ знизився з 29,47,16 балів до 21,35,94 балів (р<0,05). По закінченні повного курсу терапії знижувався і середній показник МПІ щодо психоемоційних порушень - до 3,17,33 проти 6,93,26 до лікування (p<0,05) поряд із подальшим зменшенням МПІ щодо вегето-судинних розладів. Контрольні дослідження через 3місяці післязакінчення курсу лікування підтверджують дані про відносну стійкість ефекту лікування (достовірної різниці у величинах МПІ як відносно нейровегетативних, так і психоемоційних порушень не виявлено). Проте слід зазначити, що відмічена тенденція до збільшення МПІ відносно нейровегетативних проявів КС (t=1,67) після 3-х місячного терміну по завершенні лікування.
Дані ендокринологічного обстеження вказують на те, що при застосуванні розробленого медикаментозно-фізіотерапевтичного комплексу на фоні ЛФК у першу чергу збільшується вміст естрогенів у сироватці крові. Так, уже через 1 місяць після початку лікування середній рівень естрадіолу був дещо більший, ніж до його початку - 379,84,32 пмоль/л проти 308,32,15 пмоль/л (р<0,05). Через 3 місяці лікуваннязростала також концентрація прогестерону в сироватці крові поряд із зниженням рівнів гонадотропних гормонів. Після тримісячного терміну по закінченні лікування достовірних змін у середніх показниках вмістуяк гонадотропних, так і статевих стероїдних гормонів в сироватці крові не відзначено, проте виявлені тенденції знову до росту рівнів ЛГ (t=1,71) і ФСГ (t=1,48).
Аналіз даних, отриманих при допплерографії судин головного мозку, не виявив достовірних змін еластичності судин в результаті проведеного лікування (за даними динаміки ІП). При цьому було відзначено певне зниження середніх показників індексу циркуляторного опору в загальній (права- від 0,850,03 до 0,680,05; ліва - від 0,830,04 до 0,650,04) і внутрішнній (права - від 0,800,04 до 0,610,03; ліва - від 0,830,04 до 0,640,05)сонних та надблокових артеріях(права - від 0,820,05 до 0,740,06; ліва - від 0,800,03 до 0,710,04) по закінченні повного курсу терапії, це свідчить про зниження периферійного судинного опору в результаті проведеного лікування. Слід зазначити, що поліпшені показники індексу циркуляторного опору в судинах каротидного русла залишалися в тих же межах навіть через 3 місяці після закінчення лікування.
Дані УЗД органів малого тазу в динаміці дозволили виявити достовірне збільшення індексу площі яєчників (ІПЯ) уже після першого місяця терапії ( від 283,219,7 до 390,420,1 в постменопаузі від 1 до 2 років),а через 3 місяці - до 40615,0, що достовірнобільше в порівнянні навіть з аналогічним показником через 1 місяць терапії. Після закінчення лікування більшим став і яєчниково-матковий індекс (ЯМІ) у порівнянні з показником до лікування. При цьому збільшення розмірів яєчників відбувалось за рахунок росту фолікулів, а не строми яєчників, про що свідчить ріст фолікулярно-стромального коефіцієнту в процесі лікування (від 0,610,03 до 0,100,02 в постменопаузі до 1 року; від 0,050,01 до 0,070,01 в постменопаузі від 1 до 2 років). Протягом усього терміну подальшого спостереження істотних змін показників як ІПЯ, так і ЯМК виявлено не було. Отримані при УЗД дані вказують на те, що при проведенні лікування, розміри яєчників збільшувалися і протягом наступних трьох місяців після припинення терапії залишалися в тих же межах.
Ускладнень і побічних ефектів при застосуванні розробленого нами негормонального комплексу лікування в обстежених жінок протягом усього терміну спостереження не виявлено.
За час апробації терапевтичного комплексу вибуло з дослідження з невідомих причин 12 пацієнток: 6 - під час проведення лікування і 6 - після його закінчення. Аналізуючи причини деяких тенденцій до погіршення показників щодо клінічних проявів клімактеричної симптоматики, а також даних лабораторних і інструментальних методів дослідження через місяці після закінчення лікування було відмічено, що стійкий терапевтичний ефект мав місце у тих пацієнток, у яких в результаті лікування відновився МЦ, а деяке погіршення клінічного стану після припинення лікування спостерігалось у тих жінок, у яких у процесі лікування відновлення циклічності менструальної функції не відбулось.
На основі вищевикладеного, відновлення МЦ у ході лікування визначено нами в якості основної прогностичної ознаки при оцінці можливості одержання стійкого клінічного ефекту в результаті негормональної терапії. Тобто відновлення МЦ протягом 3-х місяців спостереження дає підставу обмежитись негормональним медикаментозно-фізіотерапевтичним комплексом в лікуванні РМ і її ранніх ускладнень у жінок при гіпокінезії.
З метою виявлення залежності частоти відновлення МЦ від ряду чинників, нами перш за все проаналізовано зв'язок даного показнику з тривалістю аменореї, на можливість чого вказують дані літератури (Barlow D.H., 1996). При цьому нами застосований математичний метод статистичного опрацювання якісних ознак , чутливість якого в даному випадку при р=0,05 і n=76 склала 0,97 (табл.4).
Після проведення обчислення, одержуємо =18,192, число ступенів свободи=3. При цьому р<0,001, тобто кількість жінок із відновленим МЦ при застосованому лікуванні вірогідно відрізнялася в залежності від тривалості аменореї.
При подальшому аналізі виявлено, що частота відновлення менструацій у пацієнток із тривалістю аменореї до 3 місяців і 3-6 місяців суттєво не відрізнилась - відповідно 84,21% і 71,43% (р>0,05). У підгрупах із відсутністю менструацій протягом 6-12 місяців і більш 12 місяців вона була вже значно нижче - відповідно 36,84% і 23,53% (р<0,05), однак між собою також вірогідно не різнилися. Виявлена закономірність дозволяє зробити висновок, що відновлення МЦ при проведенні негормонального лікування з високою вірогідністю очікується у жінок із тривалістю аменореї до 6 місяців. При більш тривалому періоді відсутності менструацій можливість її поновлення під впливом негормональної терапії значно знижується. Більш доцільним було застосування ЗГТ, що підтверджується нашими дослідженнями.
З огляду на виявлену залежність ефективності негормонального медикаментозно-фізіотерапевтичногокомплексу лікування від тривалості аменореї на момент початку лікування, а також факт залежності ефективності будь-якого методу лікування від багатьох умов, ми вирішили з метою виявлення сукупності основних чинників, від яких залежить результат лікування і прогнозування його ефективності провести багатофакторний покроковий дискримінантний аналіз. По спеціально розробленій анкеті, що включає 34 чинника, проанкетовано 76 жінок з РМ при гіпокінезії. З 76 жінок у 4лікування виявилось ефективним (МЦ відновився), а в 36 випадках відновлення МЦ досягнуто не було, що вимагало посилення комплексу терапевтичних заходів застосуванням ЗГТ (клімонорму в циклічному режимі).
За допомогою покрокового дискримінантного аналізу створено алгоритм та розроблена математична модель прогнозування ефективності лікування. В ході аналізу визначено 5 основних чинників, що спричиняли найбільший впливна результат негормональної терапії, а саме: тривалість аменореї, стан гемодинаміки внутрішніх статевих органів, рівень естрадіолу в сироватці крові, фолікулярно-стромальний коефіцієнт яєчників і перенесені гінекологічні захворювання. З враховуванням вищезазначених чинників, проведена апробація методу прогнозування ефективності негормональної терапії, чутливість якої на проспективній виборці склала 94,87%, а точність - 82,22%, що дозволяє рекомендувати його при диференційованому призначенні лікування пацієнткам з РМ при гіпокінезії.
Висновки
Практичні рекомендації
Список опублікованих робіт за темою дисертації
Анотація
Жебріль Я.М. Особливості перебігу клімактеричного періоду в жінок при гіпокінезії.-Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01.- акушерство і гінекологія. - Інститут педіатрії, акушерства та гінекології Академії медичних наук України, Київ, 2000.
У роботі встановлені особливості перебігу клімактеричного періоду, визначені середній вік менопаузи, частота та фактори ризику виникнення ранніх клімактеричних порушень у жінок при гіпокінезії. У ході становлення діагнозів та формування груп ризику була розроблена спеціальна анкета з визначенням гіпокінезії та був викорастаний метод клініко-інструментально-лабораторного обстеження з ультразвуковим та допплерографічним скануванням органів малого тазу з визначенням індексу площі яєчників, яєчниково-маткового та фолікулярно-стромального індексів. На основі вивчення клінічного перебігу клімактеричного періоду, особливостей ендокринного статусу, стану церебральної та периферичної гемодинаміки, впливу камери зональної абдомінальної декомпресії на кровообіг у судинах малого тазу в жінок при гіпокінезії розроблені дифереційовані патогенетично обгрунтовані заходи лікування ранніх клімактеричних порушень в залежності від фази клімактеричного періоду та тривалості аменореї з застосуванням як негормональних комплексів, так і замісної гормональної терапії.
Ключові слова: гіпокінезія, гіподинамія, клімактеричний період, рання менопауза, клімактеричний синдром, гіпофізарно-яєчникова система, церебральна та регіонарна гемодинаміка, камера зональної абдомінальної декомпресії, лікування.
Аннотация
Жебриль Я.М. Особенности течения климактерического периода у женщин при гипокинезии.- Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.01 –акушерство и гинекология.- Институт педиатрии, акушерство и гинекологии Академии медицинских наук Украины, Киев, 2000.
В работе установлены особенности течения климактерического периода, определены средний возраст менопаузы, частота и факторы риска возникновения ранних климактерических нарушений у женщин при гипокинезии. В ходе установления диагнозов была разработана специальная анкета для определения гипокинезии, и был использован метод клинико-инструментально-лабораторного обследования с применением ультразвуковой диагностики органов малого таза с определением индекса площади яичников, яичниково-маточного и фолликулярно-стромального индексов и с использованием допплерографического сканирования, как сосудов головного мозга, так и сосудов матки и яичников.
На основе изучения клинического течения климактерического синдрома, особенностей гормнонального статуса гипофизарно-яичниковой системы, состояния периферической гемодинамики (церебральной и регионарной гемодинамики яичников и матки), влияния отрицательного давления, созданного камерой зональной абдоминальной декомпрессии на кровообращение в сосудах малого таза у женщин при гипокинезии, разработаны дифференцированные патогенетически обоснованные комплексы лечения ранних климактерических нарушений в зависимости от фазы климактерического периода и длительности аменореи с применением как разработаных и апробированных негормональных медикаментозно-физиотерапевтических комплексов с ЗАД, так и ЗГТ как комбинированный метод лечения в случае неэффективности отдельно предложенных методов лечения и отсутсвия противопоказаний к нему.
Также разработаны алгоритм и математическая модель прогнозирования эффективности лечения, где факторы, определяющие эту эффективность были: длительность аменореи, уровень эстрадиола в крови, состояние гемодинамики органов малого таза, состояние фолликулярного аппарата яичников и наличие перенесенних гинекологических заболеваний.
Ключевые слова: гипокинезия, гиподинамия, климактерический период, ранняя менопауза, климактерический синдром, гипофизарно-яичниковая система, церебральная и регионарная гемодинамика, камера зональной абдоминальной декомпрессии, лечение.
Summary
Jebril Yehya Mohamad Particularities of course of climacteric period in women in hypokinetics (hypodynamics).- Manuscript.
This thesis is for obtaining the degree as a candidate of medical sciences [Ph.D. - Doctor of philosophy in Medicine (medical sciences)] in speciality 14.01.01 - Obstetrics and gynaecology from Institute of pediatrics, obstetrics and gynaecology, Academy of medical sciences of Ukraine, Kyiv, 2000.
There are determined particularities of course of climacteric period, defining the average age of early onset of menopause, frequency and risk factors facilitating the development of early climacteric disorders in women with hypokinetics as a lifestyle.
During the process of diagnosis determination and risk group formation a special questionnaire was designed to define hypokinetics in 1500 women ranging from 40 to 55 years of age.
Womens motor and physical activity has been defined at work time, at non-working hours (free time) and at the time of active rest.
We’ve subjected 350 women in hypokinetic state with early menopause (in peri- and postmenopausal periods), chosen from previous interrogation (interlocution), to thorough investigation, including several clinico-laboratory and instrumental methods.
Ultrasonographic diagnostic methods were used vaginally and abdominally, to determine the abnormalities of internal genital organs in order to define the index of ovarial area, ovario-uteral and folliculo-stromal indexes.
To evaluate the clinical features and clinical variants of climacteric syndrome we’ve used computered counting for getting index of Kupperman H. and menopausal index with modification of E.V.Ovarova and V.P.Smetnik.
The state of vegetative nervous system has been investigated by spectral analysis of cardial rhythm variability.
Hypophyso-ovarial system has been evaluated by determining serum concentrations of the gonadotropins (luteotropin, folliculotropin) and sex steroїd (estradiol and progesterone) hormones immunofermently and radioimmunaly.
To investigate the state of blood circulation of cerebral vessels and vessels of organs of true pelvis, transcranialy and transabdominaly echodopplerographic scannings were used and three indexes (index of blood suppling’s asymmetry, pulsation index and index of circulatory resistance) were determined.
Based on studies of clinical manifestations of climacteric syndrome, particularities of endocrinological status, state of cerebral and peripheral regional hemodynamics and influence of zonal abdominal decompression (negative pressure) on blood circulation in true pelvis vessels of women in hypokinetics, elaborately differentiated and pathogenically motivated complexes in therapy of early climacteric disorders depending upon the phase of climacteric period, non-hormonal methods and hormonal replacement therapy were used seperatly and in combination in order to increase the effectiveness of climacteric syndrome treatment.
We’ve also developed an algorhythm and mathematical model for the prognosis of the treatment’s effectiveness.
Key words: hypokinetics, hypodynamics, climacteric period, early menopause, climacteric syndrome, hypophyso-ovarial system, cerebral and pelvic hemodynamics, camera of zonal abdominal decompression (pressure chamber), non-hormonal therapy, hormone replacement therapy.
Перелік умовних позначень
|
АТ |
артеріальний тиск |
|
ВСА |
внутрішня сонна артерія |
|
ВТ ІЦО |
вегетативний тонус індекс циркуляторного опору |
|
І ПАГ |
інститут педіатрії, акушерства та гінекології |
|
КС |
клімактеричний синдром |
|
КП |
клімактеричний період |
|
ЗАД |
зональна абдомінальна декомпресія |
|
ЗСА |
загальна сонна артерія |
|
МЦ |
менструальний цикл |
|
МПI |
менопаузальний індекс |
|
НБА |
надблокова артерія |
|
РМ |
рання менопауза |
|
ВНС |
вегетативна нервова система |
|
ІП |
індекс пульсації |
|
ІР |
індекс резистентності |