Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ
МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ДМИТРЕНКО СВІТЛАНА ОЛЕКСАНДРІВНА
УДК 616.12-008.331.1-036.2:312.2(478)
ЧИННИКИ ЗАХВОРЮВАНОСТІ
ТА СМЕРТНОСТІ В ОСІБ
З АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ СІЛЬСЬКОЇ ПОПУЛЯЦІЇ
(проспективне популяційне дослідження)
14.01.11 - Кардіологія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора медичних наук
Харків — 2001
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті терапії Академії медичних наук України, м. Харків.
Науковий консультант — академік НАН і АМН України,
доктор медичних наук,
професор МАЛА Любов Трохимівна,
директор Інституту терапії АМН України.
Офіційні опоненти: Заслужений діяч науки і техніки України,
доктор медичних наук, професор
ЛАТОГУЗ Іван Кіндратович,
Харківський державний медичний університет
МОЗ України, завідувач кафедри внутрішніх
хвороб, лікувальної фізкультури та спортивної
медицини;
доктор медичних наук
НІКОЛЕНКО Євген Якович,
Харківська медична академія післядипломної
освіти МОЗ України, професор кафедри
загальної практики – сімейної медицини;
доктор медичних наук
ГОРБАСЬ Ірина Михайлівна,
Інститут кардіології ім. М.Д. Стражеска АМН
України, м. Київ, провідний науковий
співробітник відділення популяційних
досліджень.
Провідна установа — Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, кафедра шпитальної терапії №2.
Захист відбудеться 14 червня 2001 р. о 13-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.64.600.04 при Харківському державному медичному університеті МОЗ України (61002, м. Харків, пр. Леніна, 4).
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського державного медичного університету МОЗ України (61002, м. Харків, пр. Леніна, 4).
Автореферат розісланий 11.05.2001 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
доцент Л.І. Овчаренко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Артерiальна гiпертензiя (АГ) – найбiльш поширене в Україні хронічне захворювання, яке посідає провiдне мiсце в структурі непрацездатності, iнвалiдизацiї та смертностi населення (Коваленко В.М., Свіщенко Е.П., Смірнова І.П., 1999; Дзяк Г.В., Перцова Н.О., 1999).
Незважаючи на те, що чинники ризику АГ відомі, їх вплив на розвиток захворювання у жителів сільської місцевості повністю не вивчений, не встановлена їх поширеність залежно від соціальної ознаки обстежених, а також серед селян, хворих на АГ.
АГ наносить величезну шкоду здоров'ю населення, збiльшуючи ризик розвитку серцево-судинних ускладнень i смертi (Оганов Р.Г., 1997). В групi чоловiкiв з АГ за 10 рокiв спостереження смертнiсть вiд IХС та мозкових iнсультiв збільшилася бiльше, нiж удвiчi (Волож О.І. та інші, 1997). Наявнiсть артерiальної гiпертензiї значно скорочує середню тривалiсть життя (Оганов Р.Г., 1996).
Особливо актуальна ця проблема для сiльського населення України, де якiсть лiкувально-дiагностичної допомоги потребує докорiнного полiпшення, а спеціалiзована медична допомога повинна бути максимально наближеною до сiльського жителя (Журавель В.І., Рогач І.М., 1998). Тому є актуальним вивчення розповсюдженостi артерiальної гiпертензiї в рiзних регiонах України, особливо в сiльськiй мiсцевостi (Горбась І.М., 1995). Попереднi масовi обстеження не характеризували динамiку АГ на фонi основних чинникiв ризику в неорганiзованiй сiльськiй популяцiї протягом 8-10-рiчного перiоду, а також результати профiлактичних заходiв АГ на селi. Своєчасна дiагностика і лiкування хворих на АГ забезпечують суттєве зменшення частоти основних ускладнень: мозкового iнсульту, iнфаркту мiокарда та серцево-судинної смертностi (Макаревич Т.Ю, 1997). Iснують iстотнi регiональнi вiдмiнностi в показниках смертностi населення України. Особливо це стосується сiльських жителiв, де вивчення та аналiз показникiв смертностi за певний промiжок часу не проводився, в тому числі у взаємозв'язку з основними чинниками ризику АГ. Також має значення пропаганда здорового способу життя серед сiльських жителiв, забезпечення їх санiтарно-просвiтницькими матерiалами, що пояснюють природу розвитку АГ та причини виникнення її ускладнень, про шкiдливiсть палiння, малорухомого способу життя, ожирiння, надмiрного вживання кухонної солi, алкогольних напоїв, психо-емоційного та психо-соцiального перевантаження.
До цього часу мало вiдомо про поширеність АГ серед сiльського населення, про дiагностичнi можливостi в цих умовах, про органiзацiю i результати запобiгання АГ на селi. Тому в сучасних умовах значення принципу профiлактики не тiльки зберiгається, але й розширюється. I добитися суттєвих позитивних зрушень у здоров'ї населення на даному етапi розвитку суспiльства не можливо без розширення профiлактичного напрямку дiяльностi галузi. Під час органiзацiї дiагностичного процесу потрiбно виходити з самого визначення профiлактики як не тiльки створення належних умов життя, органiзацiї дозвiлля, формування звичок та iнше, що виключає чи знижує рiвень захворюваностi населення, а й своєчасного виявлення преморбiдних станiв, вiдхилень та порушення здоров'я (Парій В.Д., Фіц З.Р.; Струков А.М., 1994). Особливо це актуально при наданнi медичної допомоги сiльському населенню, коли ми маємо на увазi етапнiсть такої допомоги, починаючи вiд фельдшерсько-акушерських пунктів, сiльських лiкарських амбулаторiй, сiльських дiльничних лiкарень до центральних районних лікарень.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Вибраний напрямок досліджень пов'язаний з науковою діяльністю та входить до тематичного плану Інституту терапії АМН України як фрагмент науково-дослідної роботи (НДР): інтегрована профілактика хронічних неінфекційних захворювань в Україні за програмою ВООЗ – Countrywide Іntegrated
Noncommunіcable Disease Intervention Programme – CINDI (№ держреєстрації 0194U003506, шифр 113/08.94).
Автором виконаний розділ НДР, який стосується сільського населення України і присвячений чинникам захворюваності та смертності в осіб з АГ сільської неорганізованої популяції.
Мета і задачі дослідження. Мета роботи: виявити чинники ризику АГ серед сiльського населення з урахуванням показникiв смертностi та динамiки розповсюдженостi захворювання за 10-рiчний перiод спостереження для визначення профілю ризику розвитку АГ на селі.
При виконанні роботи були поставлені такi задачі:
1. Дослiдити поширенiсть АГ та основних чинникiв ризику серед сiльських чоловiкiв i жiнок.
2. Провести проспективне епiдемiологiчне дослiдження для визначення динамiки АГ та чинникiв ризику у сiльських жителiв.
3. Дати порiвняльну характеристику рiзних форм АГ у чоловiкiв та жiнок всіх вiкових груп.
4. Визначити розповсюдженість чинникiв ризику (поведiнкових, бiологiчних, спадкових, професiйних, побутових та iнших) серед хворих на АГ.
5. Дослідити вплив основних чинникiв ризику на розвиток АГ залежно вiд вiку та статi обстежених.
6. Вивчити загальну смертнiсть та смертнiсть вiд серцево-судинних захворювань у сiльськiй популяцiї з урахуванням АГ та чинникiв ризику.
7. Виявити рiвень захворюваностi з тимчасовою втратою працездатностi по АГ та визначити основнi напрямки її зниження.
8. Оцiнити стан iнформованостi сiльського населення про значення чинникiв ризику у виникненнi АГ.
9. Запропонувати основнi принципи профiлактики АГ на селi.
Об'єкт дослідження – артеріальна гіпертензія.
Предмет дослідження – чинники ризику в осіб з АГ сільської популяції.
Методи дослідження. Для обстеження сільської популяції (2019 осіб) використовувалися стандартизовані епідеміологічні методи дослідження, які включали опитувальники ВООЗ по тютюнопалінню, вживанню алкоголю, фізичній активності, харчуванню, обтяженій спадковості. Інструментальні методи досліджень включали вимірювання артеріального тиску (АТ) і електрокардіографію (ЕКГ) з подальшим кодуванням за Міннесотським кодом. Лабораторні методи дослідження проводились для визначення рівня ліпідів в крові з використанням автоаналізатора “Корона” (фірми LKV, Швеція) і ферментативних наборів фірми “Boehringer Manheim” (Австрія).
Наукова новизна одержаних результатів.
1. Вперше вивчена динамiка розповсюдженостi АГ та основних чинникiв ризику в неорганiзованiй сiльськiй популяцiї протягом 10-рiчного перiоду.
2. Дослiджено розповсюдженiсть АГ на селi, її чинникiв ризику серед чоловiкiв i жiнок залежно вiд соцiальної та професiйної орiєнтацiї обстежених.
3. Вперше встановлено розповсюдженiсть поведiнкових чинникiв ризику АГ на селi не лише окремо, але i в рiзних комбiнацiях серед сiльських чоловiкiв i жiнок, а також визначено рівень фізичної активності сільської популяції України в залежності від віку, рівня освіти, сімейного стану та наявності АГ.
4. Використано при вивченнi звички вживання алкоголю серед сiльських жителiв частотно-кiлькiсний критерiй, що характеризує iнтенсивнiсть вживання алкогольних напоїв та регiональнi особливостi цiєї поведiнкової звички.
5. Вивчено обтяжену спадковiсть по серцево-судинних захворюваннях по батькiвськiй i материнськiй лiнiях та особливостi взаємозв'язку АГ з основними чинниками ризику у сільських пробандiв з обтяженою спадковiстю.
6. Проведено порiвняльну характеристику серед сiльських жителiв електрокардiографiчних змiн в осiб з нормальним та пiдвищеним артерiальним тиском, виявлено кореляцiйну залежнiсть мiж iшемiчними змiнами на ЕКГ та чинниками ризику.
7. Вивчено рiвень лiпiдiв у сироватцi кровi серед сiльських чоловiкiв та жiнок залежно вiд наявностi АГ у рiзних статево-вiкових групах. Встановлено відносний ризик розвитку АГ в осіб з надлишковою масою тіла (НМТ), гіперхолестеринемією (ГХС) та гіпертригліцеридемією (ГТГ).
8. Визначено рiвень смертностi в сiльськiй популяцiї України за 3-рiчний перiод в розрахунку на 1000 людино / рокiв з урахуванням АГ та чинникiв ризику, а також проведено порівняльну характеристику смертності сільського населення залежно від проведених заходів по первинній і вторинній профілактиці АГ.
Практичне значення одержаних результатів
1. Результати дослiдження дадуть можливiсть визначити справжню поширенiсть АГ серед сiльських чоловiкiв та жiнок i науково обґрунтувати план заходiв по її профiлактицi.
2. Виявленi особливостi частоти i впливу чинникiв ризику, iзольовано або в сполученнi, дозволять визначити їх внесок у формування АГ на селi.
3. Вивчення розповсюдженостi АГ та чинникiв ризику в динамiцi допоможе сформулювати пріоритетні напрямки первинної профiлактики АГ.
4. Визначення рiвня лiпiдiв в сироватцi кровi рiзних статево-вiкових груп демонструють необхiднiсть створення системи постiйного спостереження за станом харчування сiльського населення рiзних регiонiв України.
5. Зiставлення показникiв смертностi в групi активної профiлактики та в групi порiвняння допомагають визначити ефективнiсть проведених профілактичних заходів на селi по боротьбі з чинниками ризику АГ.
6. Показана необхiднiсть великої санiтарно-просвiтницької роботи серед сiльського населення з метою пiдвищення його обiзнаностi про значення чинникiв ризику у виникненнi захворювань.
Результати досліджень та рекомендації по їх використанню викладені в методичних рекомендаціях “Международная программа “Интегрированная профилактика неинфекционных заболеваний” (СИНДИ) и практическое здравоохранение”, затверджених Вченою радою Інституту терапії АМН України (1997).
Результати досліджень впроваджені в повсякденну практику роботи Інституту терапії АМН України та науково-дослідну роботу Інституту кардіології ім. М.Д. Стражеска і в лікувально-профілактичні заклади Чернігівської та Харківської областей.
Особистий внесок здобувача. Самостійно проведено епідеміологічне обстеження сільських мешканців, опитування та огляд хворих на АГ, виконано математичну і статистичну обробку первинного матеріалу і отриманих результатів з використанням електронно-обчислювальної техніки.
Особисто визначені мета і завдання дослідження, проаналізовані дані вітчизняної та зарубіжної літератури, які стосуються розвитку АГ у мешканців села з розробкою програми проспективного спостереження не лише за динамікою розповсюдженості захворювання, а й основних чинників ризику АГ на селі, включаючи аналіз тимчасової втрати працездатності та смертності сільського населення. Написання всіх розділів дисертації, формулювання висновків, а також обговорення результатів дослідження зроблено особисто автором.
Апробація результатів дисертації
Основні положення дисертації доповідалися та обговорювалися на республіканській науково-практичній конференції “Роль загально-практикуючого лікаря у розв'язанні проблем профілактики неінфекційних захворювань” (Харків, 1997), науково-практичній конференції з актуальних проблем клініки внутрішніх хвороб Інституту терапії Академії медичних наук України (Харків, 1998), науково-практичній конференції, присвяченій 80-річчю з дня народження та 60-річчю науково-педагогічної, лікувальної та громадської діяльності академіка Л.Т. Малої (Харків, 1999), Республіканській науково-практичній конференції кардіологів і кардіохірургів з міжнародною участю “Нові напрямки профілактики, діагностики та лікування серцево-судинних захворювань” (Київ, 1999), І Всеросійській конференції по проблемам атеросклерозу, присвяченій 100-річчю з дня народження А.Л. Мясникова (Москва, 1999), республіканській науково-практичній конференції з міжнародною участю “Ефективні методи лікування захворювань серця, судин ·і інших органів (Вінниця, 1999).
Публікації. За матеріалами дисертації опублікована 31 друкована робота, з них 24 – статті у наукових фахових журналах (усі самостійні), 2 – у збірниках наукових праць (теж самостійні), 5 – тези доповідей у матеріалах з'їздів, конгресів і конференцій (4 самостійні).
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, 2 розділів – 6 підрозділів огляду літератури, 12 підрозділів власних спостережень, заключення, висновків, практичних рекомендацій. Список використаних літературних джерел містить 468 найменування, у тому числі 242 роботи зарубіжних авторів, що складає 48 сторінок. Дисертація викладена на 323 сторінках, ілюстрована 42 таблицями і 31 рисунком (на 30 сторінках).
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
Матеріали і методи дослідження. Стандартизованими методами ВООЗ проведено два скринуючих обстеження неорганізованої популяції сільського населення Борзнянського району Чернігівської області віком від 18 до 95 років, які постійно проживають на території сільської лікарської дільниці. В 1985-1987 роках було обстежено 2290 осіб, з них 986 чоловіків і 1304 жінок. Обсяг обстеженої в 1996-1997 популяції склав 2270 осіб, оглянуто 2019 осіб, відклик дорівнює 88,9 %, що забезпечило репрезентативність результатів дослідження.
За допомогою спеціальної анкети здійснювалось отримання анамнестичних, соціально-демографічних даних, з'ясовували характер і умови трудової діяльності. Збір інформації про рідних та найближчих родичів проводився для виялення обтяженої спадковості по серцево-судинних захворюваннях.
Артеріальний тиск вимірювали ртутним сфігмоманометром в сидячому положенні на правій руці з точністю до 2 мм. В аналіз даних проведеного дослідження включали середні з двох вимірювань АТ.
Реєстрацію ЕКГ проводили в стані спокою в 12 загальноприйнятих відведеннях зі стандартною калібровкою (1мм – 0,02 с і 10 мм – 1мВ) на багатоканальному апараті вітчизняного виробництва.
Аналіз результатів здійснювався відповідно до критеріїв ВООЗ. Хворими на АГ вважали осіб, у яких систолічний АТ (САТ)>=160 мм рт.ст., діастолічний АТ (ДАТ)>= 95 мм рт.ст., або з нормальними цифрами АТ на фоні двотижневого лікування гіпотензивними препаратами. Пограничну АГ (ПАГ) діагностували при значеннях систолічного АТ=140-159 мм рт.ст. і дістолічного АТ=90-94 мм рт.ст.
Оцінку маси тіла проводили за індексом Кетле (ІК) = вага, кг/зріст, м2. До групи осіб з НМТ віднесені особи з величиною ІК >= 30 кг/м2.
При аналізі статусу паління курцями вважали осіб, які випалювали хоча б одну цигарку за добу.
Фізично неактивними вважалися особи, які сидять на роботі 5 годин і більше і мають активне дозвілля взимку і влітку, включаючи час ходьби на роботу і назад менше 10 годин на тиждень, для пенсіонерів – менше 15 годин рухальної активності на тиждень.
Для характеристики алкоголізації використовувався частотно-кількісний аналіз (Давидов О.Є., 1995): епізодичне, або нечасте вживання алкоголю – декілька разів на рік; помірне, або побутове пияцтво – один раз на місяць – один раз на тиждень; систематичне, або часте – декілька разів на тиждень – кожного дня. В цих групах виділяли підгрупи осіб, які вживали алкоголь в невеликій кількості (до 1 л пива, до 500 г вина, до 200 г горілки) або у великій кількості (1 л пива і більше, 500 г вина і більше, 200 г горілки і більше).
Харчування вивчалося одномоментно в усій популяції. До осіб, які вживали надмірну кількість кухонної солі, відносили тих, які, згідно з відповідями на опитувальник ВООЗ, досолювали їжу, не куштуючи її. Особи, які відзначили переважне вживання жирів тваринного походження, досолювання їжі, не куштуючи її, вживання п'яти і більше чайних ложок цукру за добу, віднесені до групи, яка характеризується нераціональним харчуванням.
Для встановлення дисліпопротеідемії використовувалися такі критерії (Williams R., 1991): холестерин (ХС) >= 240 мг/дл (6,2 ммоль/л), тригліцериди (ТГ) >= 191 мг/дл (2,2 ммоль/л), ХС ЛПВП <= 39 мг/дл (1,0 ммоль/л).
Для оцінки захворюваності з тимчасовою втратою працездатності враховували кількість випадків непрацездатності, в тому числі на 100 працюючих, середню тривалість одного випадку в днях та середню тривалість непрацездатності на одного хворіючого в днях.
Вивчення інформованості населення про роль чинників ризику у виникненні АГ проводилося методом анкетування випадкової 10 % вибірки населення двох сіл. Кожному обстеженому пропонувалось самостійно назвати відомі йому чинники, які сприяють виникненню АГ. Вивчення поінформованості лікарів та середнього медперсоналу в питаннях профілактики і лікування АГ проводилося анонімно за анкетою НДІ терапії. Анкетування виконано серед медичного персоналу фельдшерсько-акушерських пунктів та сільських дільничних лікарень.
При аналізі смертності для кожної людини, яку включено до популяції, обчислювався період спостереження в людино/роках. Період спостереження для тих, хто залишився живим і мешкав за попередньою адресою, дорівнював закінченню строку спостереження мінус дату включення в популяцію. Для тих, хто помер або вибув з популяції в зв'язку з переїздом в інше місце проживання, з дати смерті або переїзду вираховувалась дата включення в популяцію. Смертність та частота нових випадків інфаркту міокарда та мозкового інсульту розраховувались на 1000 людино/років.
Для оцінки епідеміологічної ситуації відповідно до рекомендацій ВООЗ аналіз результатів спостереження проводився з урахуванням статі та віку. Для проведення аналізу за віком пацієнтів поділено на 10-річні вікові групи: 25-34, 35-44, 45-54, 55-64, 65 років і старіші, а також виділено групу осіб від 18 до 24 років.
Отримані дані введено до комп'ютеру у вигляді баз даних, математичну обробку проведено за допомогою СУБД “FoxPro”. Вірогідність відмінностей визначали за допомогою t-критерію Стьюдента. Для перевірки нормальності розподілу використаний F-критерій Фішера. Кореляційний аналіз проводили за стандартними програмами з обчисленням тетрахоричних коефіцієнтів кореляцій (rt) з перевіркою їх вірогідності за критерієм c2.
Результати дослідження та їх обговорення. Із загальної кількості обстежених чоловіків було 882 – 43,7%, жінок – 1137 – 56,3 % Середній вік популяції становив (57,2±0,6) років: віком від 18 до 24 років – 61 чоловік – 6,9 % і 60 жінок – 5,3 %. Вік чоловіків вірогідно менший – (52,90 ± 0,61) років проти (60,55±1,07) (р<0,001) у жінок. Серед обстежених 20,4 % чоловіків та 36,5 % жінок мали початкову освіту, 21,3 % та 24,8 % – відповідно неповну середню, 41,5 % та 25,3 % – середню, 12,6 % та 9,4 % – середню технічну, 4,2 % та 4,5 %– вищу освіту. За сімейним станом сільські жителі розподілились таким чином: 75,1 % чоловіків та 58,2 % жінок були одружені, 15,5 % та 9,2 % ніколи не перебували в шлюбі, 5,7 % чоловіків і 30,3 % жінок відповідно були вдівцями та вдовами, 3,7 % чоловіків та 2,3 % жінок на момент обстеження були розлучені. Із загальної кількості обстежених 23,7% чоловіків та 15,4 % жінок не мали дітей, тоді як більшість сільських мешканців мали дітей – 76,3 % і 84,6 % відповідно. В сільському господарстві працює кожний другий чоловік і кожна п'ята жінка – 48,1 % і 21,1 % відповідно (р<0,001). Службовців на селі значно менше – 6,8 % чоловіків і 10,4 % жінок (р<0,001). Серед сільських жінок пенсіонери склали 63,6 %, що вдвічі більше кількості пенсіонерів-чоловіків – 31,8 % (р<0,001).
Проведене епідеміологічне дослідження сільської популяції Чернігівщини дозволило виявити дійсну розповсюдженість АГ на селі. Розповсюдженість АГ серед сільського населення склала 20 % у чоловіків та 31 % у жінок. Відзначено вірогідне збільшення цього показника в чоловіків з 3,3 %, 8,7 % у вікових групах 18-24, 25-34 і 35-44 років до 35,8 % в групі осіб 45-54 років (p<0,001) і до 23 % в групі 55-64 років (p<0,05), у жінок з 1,7 % у віці 18-24 років до 17,6 % у віці 35-44 років (p<0,001), 26,1 % в групі 45-54 років та 41,5 % в групі 55-64 років (p<0,001). Після 65 років розповсюдженість АГ в чоловіків склала 25,2 %, у жінок – 37,6 % (p<0,001) (рис. 1).
Рис. 1. Розповсюдженість АГ в неорганізованій сільській популяції.
Систолічна АГ виявлена в 3,2 % чоловіків та 6,9 % жінок (p<0,001). Перші випадки цієї форми АГ спостерігались в чоловіків 25-34 років (0,8 %) та в осіб 45-54 років. Найбільша розповсюдженість систолічної АГ спостерігалась в осіб 65 років і старіших – 6,6 % чоловіків та 10,8 % жінок (p<0,05).Трохи частіше в сільських жителів зустрічалась діастолічна АГ – у 4,5 % чоловіків та 4,3 % жінок, тобто систолічна АГ частіше зустрічається серед жінок, ніж серед чоловіків, тоді як подібні відмінності в розповсюдженості діастолічної форми АГ не знайдені.
Найпоширеніша серед сільських жителів змішана форма АГ, яка спостерігалась вірогідно частіше у жінок: 11.1 % чоловіків та 18,8 % жінок (p<0,001), окремі її випадки зустрічались в групах осіб 25-34 та 35-44 років, до того ж у жінок трохи частіше – 5,3 % та 9,9 % відповідно (p>0.1).
Розповсюдженість ПАГ склала 5,2 % у чоловіків та 4,7 % у жінок. Показники АТ в межах норми відзначені у 74,8 % чоловіків та в 64,3 % жінок.
Середній САТ у чоловіків склав 134,3 мм рт.ст., у жінок він вищий – 139,3 мм рт.ст. (p<0,001), хоча до 35 років САТ вищий у чоловіків. Значення верхньої 10-відсоткової відрізної точки розподілу рівня САТ у чоловіків віком від 18 до 64 років та старіших відповідно склали 161 та 173 мм рт.ст., у жінок вони вищі – 165 та 185 мм рт.ст. Рівень верхньої 5-відсоткової точки в чоловіків дорівнює 165 та 186 мм рт.ст., у жінок – 172 та 202 мм рт.ст., тобто значення САТ вищі у жінок. Значення САТ і ДАТ в чоловіків та жінок, які відповідають верхнім 25-, 10- та 5-відсотковим відрізним точкам і перевищують 160 та 95 мм рт.ст. частіше реєструвались у жінок, особливо після 64 років. Середньопопуляційні рівні САТ і ДАТ в обстежених нами чоловіків та жінок перевищують відповідні показники як по Україні, так і по міських популяціях (Смірнова І.П., Горбась І.М., 1989).
Найвища розповсюдженість АГ спостерігалися серед вдівців та вдів: 38,0 % і 36,3 % відповідно, а також серед осіб, які мали дітей – у 31,8 % жінок та вірогідно меншої кількості чоловіків – 21,7 % (p<0,001). Відмінності у поширеності захворювання викликані, мабуть, більшою тривогою жінок за своїх дітей і вищою відповідальністю за їх виховання.
Значна розповсюдженість АГ спостерігалася в чоловіків з вищою освітою (27 %),що, більш усього, залежить від характеру їхньої трудової діяльності. пов'язаної з психоемоційним напруженням, у жінок з початковим (37,6 %) та неповним середнім рівнем освіти (33,7 %). Найвищий показник розповсюдженості АГ відзначений у жінок з вищою освітою у віці після 64 років.
Серед працюючих в сільському господарстві АГ спостерігалась у 16,7 % чоловіків та 20,4 % жінок (рис.2), праця яких пов'язана з професійними шкідливостями: шумом, вібрацією, впливом хімічних речовин. Серед доярок АГ невірогідно частіше реєструвалась у жінок – 25,4 % проти 12,5 % у чоловіків (p>0,1). Головна причина захворюваності на АГ у цієї категорії працюючих – несприятливий мікроклімат, фізичні навантаження, ненормований робочий день. Механізатори хворіють на АГ вірогідно рідше, ніж тваринники – 12,6 % та 21,9 % (p<0,05). Серед працюючих в рільництві, робота яких пов'язана зі значним фізичним навантаженням в несприятливих метеорологічних умовах, АГ відзначалась у 19 % чоловіків та 17,7 % жінок (p>0,1). Найбільша розповсюдженість АГ спостерігалась у чоловіків з адміністративно-господарського персоналу – 60 % проти 8,3 % у жінок. Серед інших осіб, зайнятих в сільському господарстві, АГ спостерігалась у 23,1 % чоловіків і тільки в 11,7 % жінок. Розповсюдженість АГ серед чоловіків, не зайнятих безпосередньо в сільськогосподарському виробництві, досить висока – 20 % і наближається до такої у тваринників (21,9 %); у жінок ці показники відповідно склали – 15,3 % та 22 %, тобто на АГ частіше хворіють жінки, які працюють в сільському господарстві і мають значні фізичні навантаження. Розповсюдженість АГ в осіб, зайнятих в сільськогосподарському виробництві, в Чернігівській області виявилась вищою, ніж по Україні (Мікуніс Р.І. та ін., 1988; Смірнова І.П., Горбась І.М., Вітте П.Н., 1991), хоча частота АГ у працівників ферм відповідала виявленій в інших регіонах України.
Рис. 2. Розповсюдженість артеріальної гіпертензії
серед працівників сільського господарства.
Вживання алкоголю широко розповсюджене в обстеженій сільській популяції і відзначено у 72,4 % чоловіків. Вивчення частоти вживання алкогольних напоїв показало, що майже половина чоловіків – 43,4 % вживали їх помірно, 14,3 % – епізодично (p<0,001) та 14,7 % – систематично. В ході проведеного дослідження не виявлено залежності у вживанні алкогольних напоїв від рівня освіти обстежених. Так, алкоголь вживали 73,7 % чоловіків з вищою освітою, 74,3 % з середньою і 72,8 % селян з початковою освітою, а також 68,6 % та 71,2 % чоловіків з неповною середньою та середньою технічною освітами відповідно.
Від рівня освіти обстежених залежала частота вживання алкоголю. Серед чоловіків з середньою освітою систематичне вживання алкоголю зустрічалось втричі частіше, ніж серед чоловіків з вищою освітою: 17,8 % та 5,4 % відповідно (p<0,001), а епізодичне – у півтора рази рідше – 12,8 % та 21,6 % відповідно (p>0,1).
Найпоширеніша звичка вживання алкоголю серед холостяків та одружених чоловіків – 73,7 % та 73,5 % відповідно, трохи менше – серед вдівців – 66 % та розлучених – 54,5 %. Алкогольні напої вживали 75,7 % чоловіків, зайнятих в сільському господарстві та 68,3 % службовців. Розповсюдженість систематичного вживання алкоголю серед чоловіків, зайнятих в сільському господарстві, втричі вища, ніж серед службовців – 20 % та 6,6 % відповідно (p<0,001), а епізодичного – вдвічі нижча – 11,8 % та 21,7 % відповідно (p>0,1).
Аналогічні дослідження в сільських популяціях України не проводились, крім міських популяцій. Так, в організованій популяції чоловіків м. Харкова алкоголь вживали переважно чоловіки віком від 25 до 34 років. Дані про розповсюдженість цієї шкідливої звички у чоловіків з вищою освітою та неодружених чоловіків ідентичні, помірно вживають алкоголь чоловіки обох популяцій (Давидов О.Є., 1995).
Серед селян, хворих на АГ, розповсюдженість звички вживання алкоголю склала 78,4 %, що трохи вище, ніж в популяції – 72,4 % (p>0,1). У віковій групі 18-24 років вживали алкоголь всі чоловіки, хворі на АГ, тоді як в популяції цей показник склав тільки 67,2 %. В групі чоловіків 25-34 років, хворих на АГ, розповсюдженість звички вживання алкоголю склала 90,9 %, тоді як в популяції вона нижча – 72,4 % (p<0,05). В наступних вікових групах 35-44, 45-54 та 55-64 років відсоток чоловіків, котрі вживають алкоголь і хворіють на АГ, вищий, ніж в популяції, і перебуває в межах від 80 % до 82,4 %. В популяції цей показник відповідно склав 77,4 %, 75,8% та 74,3 %. У чоловіків 65 років і старіших зберігається знайдена тенденція: розповсюдженість звички вживання алкоголю серед хворих на АГ вища, ніж в популяції: 78,4 % проти 72,4 % (p>0,1).
При систематичному вживанні (декілька разів на тиждень, щодня) АГ визначалась у 28,5 % чоловіків, це був найвищий показник, рідше – у чоловіків, котрі вживали алкоголь помірно – 20,4 % (p>0,1) і найнижча розповсюдженість АГ виявлена у чоловіків з епізодичним вживанням алкогольних напоїв – 18,2 %. Середні значення САТ і ДАТ були найвищими в чоловіків, котрі вживають алкоголь у великий кількості – 135 та 83 мм рт. ст., тобто вживання алкогольних напоїв у великій кількості сприяє зростанню САТ і ДАТ у чоловіків.
Розповсюдженість звички вживання алкоголю серед сільських жінок склала 40,7 %, у віці 35-44 років – 67 %. Найчастіше вживали алкоголь жінки з середньою технічною освітою (57,9 %), розлучені (80 %), а також ті, котрі мають дітей (73,5 % проти 33,7 % бездітних жінок; p<0,001). Сільські жінки віддають перевагу помірному вживанню алкоголю, особливо у віці 35-44 років, котрі мають середню освіту, заміжні і працюють в сільському господарстві. Серед жінок, хворих на АГ, розповсюдженість вживання алкоголю нижча, ніж в популяції, але до 45 років цей показник вищий у жінок, хворих на АГ. Середні значення САТ у сільських жінок перебувають в прямій залежності від кількості вжитого алкоголю. Розповсюдженість АГ вища серед жінок, які вживають алкогольні напої у великій кількості.
Однією із шкідливих звичок, найбільш розповсюдженою серед чоловіків в сільській популяції, є тютюнопаління: палять тютюн більше половини чоловіків – 58,2 % і тільки 0,18 % жінок (p<0,001). В порівнянні з міським населенням розповсюдженість тютюнопаління серед чоловіків, котрі мешкають на селі, нижча, ніж в Києві (Шутєєва Л.В., Гарницький С.П., 1990) і вища, ніж в Харкові (Шпаченко В.М., Давидова Л.Й., 1996).
Найбільша кількість чоловіків, які палять тютюн, в дослідженій сільській популяції зареєстрована в наймолодшій віковій групі 18-24 років. Поряд з цим, зі збільшенням віку зростає кількість чоловіків, які кинули палити, і складає 27,7 % в групі осіб 65 років та старіших. Головним мотивом відмови від тютюнопаління було погіршення стану здоров'я. В сільській популяції Чернігівщини чоловіки рідше відмовлялись від цієї шкідливої звички, ніж в інших регіонах України (Горбась І.М., 1993). Аналогічна тенденція відзначена і серед хворих на АГ (Гарницький С.П., 1990).
Максимальну кількість курців визначено серед чоловіків з початковою та неповною середньою освітами – 67,2 % та 63,8 % відповідно, менш за все з вищою – 37,8 % (p<0,05), тобто виявлено чіткий зворотний зв'язок тютюнопаління з рівнем освіти.
Найчастіше палять вдівці – 80 % і розлучені чоловіки – 63,7 %, трохи рідше – одружені чоловіки – 57,8 % та холостяки – 50,4 %. Частіше відмовлялись від тютюнопаління одружені чоловіки, що можна пояснити сприятливим впливом сім'ї на частоту шкідливих звичок у селян. Частіше за інших палили тютюн селяни, які мали дітей (59,9 %), трохи рідше – бездітні (52,6 %).
Звертає на себе увагу розповсюдженість тютюнопаління серед працівників сільського господарства, де курцями є більше половини чоловіків. Найчастіше палили тютюн селяни, які працюють в рільництві – 64,3 %, а також 62,5 % доярів, 52,4 % тваринників та 49,2 % механізаторів.
Серед чоловіків, хворих на АГ, 44,3 % нині палять тютюн, тобто менше, ніж в популяції, 22,7 % палили в минулому та 33 % ніколи не палили. У віковій групі 18-24 років всі чоловіки, хворі на АГ, палять. В наступних вікових групах 25-34, 35-44, 45-54 та 55-64 років кількість курців серед хворих на АГ зменшується від 72,7 % до 60 %, 47,1 % та 42 %, зате, як і в популяції, зростає кількість чоловіків, які палили в минулому від 9,1 % до 10 %, 14,7 % та 16 % у відповідних вікових групах. Зі збільшенням віку серед хворих на АГ також зростає й кількість селян, які ніколи не палили – від 18,2 % в групі 25-34 років до 42 % в групі 55-64 років. Після 64 років кількість чоловіків, які нині палять тютюн та палили в минулому, однакова і дорівнює 36,2 %.
Серед чоловіків з ПАГ 41,3 % палили тютюн на момент обстеження, 19,6 % палили в минулому та 39,1 % ніколи не палили.
Характеризуючи інтенсивність тютюнопаління серед чоловіків, які нині палять, слід відзначити, що менше однієї пачки цигарок за день випалювали 14,8 % чоловіків, одну пачку – 48,5 %, дві пачки – 31,2 %, три пачки й більше – 5,5 % чоловіків.
Чоловікам, хворим на АГ, притаманна значна інтенсивність тютюнопаління, від 20 до 40 цигарок за день, особливо після 44 років. Середні значення САТ максимальні в чоловіків, котрі почали палити в підлітковому віці, ДАТ – в осіб, які мають стаж тютюнопаління до 10 років. Найбільша кількість чоловіків, хворих на АГ, почали палити тютюн після 16-річного віку. Найбільші рівні АТ спостерігались серед хворих на АГ селян, стаж тютюнопаління яких перевищував 40 років.
Зв'язок тютюнопаління з АГ відзначений багатьма вітчизняними та зарубіжними вченими (Константинов В.В., Жуковський Г.С., Оганов Р.Г., 1994; Чазова Л.В., Калініна А.М., 1992; Block K.V., Rlein C.H. et al., 1994). Але інші дослідники не виявили такого зв'язку (Бритов А.Н., 1997).
Надзвичайно поширене в сільській популяції надмірне вживання кухонної солі, тобто досолювання їжі, не куштуючи її. Ця поведінкова звичка відзначена у 63,6% чоловіків та 67% жінок. Найчастіше вживали сіль в надлишку особи з початковою та неповною середньою освітами, тобто розповсюдженість звички надмірного вживання кухонної солі серед обстежених обернено корелювала з рівнем освіті, особливо серед жінок.
Сімейний стан обстежених значною мірою вплинув на поширеність звички досолювання їжі, не куштуючи її. Найчастіше досолювали їжу самотні чоловіки і жінки: вдови (73 %), холостяки (69,3 %), незаміжні (68,6 %), удівці (66 %) та розлучені жінки (65,4 %). Наявність дітей в сім'ї не сприяла вищій поширеності вживання кухонної солі в надлишку і склала 63,3 % серед чоловіків та 65,9 % серед жінок.
Найчастіше досолювали їжу безробітні чоловіки (74,2 %), а також особи, зайняті в сільськогосподарському виробництві – 70,8 % жінок та 67,2 % чоловіків. Вірогідно рідше досолюють їжу службовці – 58,3 % чоловіків та 60,2 % жінок, що, мабуть, пов'язано з їх високим рівнем освіти.
В цілому в популяції надмірну кількість кухонної солі вживали 59,7 % чоловіків з нормальним АТ, 76,1 % хворих на АГ (p<0,001) та 71,7 % чоловіків з ПАГ (p<0,05). Серед жінок відповідно 62,8 %, 75 % (p<0,001) і 71,7 % (p>0,1).
Розповсюдженість надмірного вживання кухонної солі серед хворих на АГ вища, ніж серед осіб з нормальним рівнем АТ, крім чоловіків 25-54 років. Вірогідні відмінності знайдені серед жінок 45-54 років та серед чоловіків і жінок 65 років і старіших. В популяції в цілому вірогідні відмінності спостерігались як серед чоловіків, так і серед жінок. Для осіб з ПАГ істотних відмінностей в надмірному вживанні кухонної солі до 45-річного віку не знайдено, в наступних вікових групах переважали особи з ПАГ, так як і в популяції в цілому.
Отримані результати відповідають узагальненим даним вітчизняних і зарубіжних дослідників, котрі підтверджують зв'язок надмірного вживання кухонної та АГ (Давидова Л.Й., 1997; Кулаков Ю.В. та ін., 1995); Іосіюкі Оно, Кєндзи Вакаі, 1995), а також частоту цієї поведінкової звички серед хворих на АГ, в яких виразно простежується тенденція до підвищення АТ з віком (Weinberger M.H., 1990).
Встановлені нами вірогідні відмінності в надмірному вживанні з їжею кухонної солі серед хворих на АГ та здорових осіб підтверджує існуючу думку про значення натрію в генезі АГ (Мазур Н.А., 1997; James G.D., Schlussel Y.R., 1993).
За даними обстеження недостатня фізична активність (НФА) серед населення Чернігівщини виявлена у 11,2 % чоловіків та у 8,3 % жінок. В неорганізованій популяції чоловіків розповсюдженість НФА зростає з підвищенням рівня освіти обстежених, тоді як серед жінок такої закономірності не виявлено. Поширеність НФА залежить від сімейного стану обстежених. Найчастіше недостатня фізична активність спостерігається серед холостяків та розлучених жінок, де поширеність НФА складає 12,4 % та 15,4 % відповідно. При наявності дітей рівень фізичної активності у чоловіків зростає, при цьому НФА зменшується до 10,3 %.
Розповсюдженість АГ серед чоловіків та жінок з НФА відповідно склала 19,2 % та 29,7 % (рис. 3). Ми не виявили хворих на АГ серед осіб з НФА у віковій групі 18-24 років.
Рис. 3. Розповсюдженість артеріальної гіпертензії серед осіб
з низькою фізичною активністю залежно від віку.
Розповсюдженість АГ серед чоловіків 25-34 років з недостатньою фізичною активністю склала 8,7 %, значно зростає у віковій групі 45-54 років – 25 % проти 11,1 % у віці 35-44 років. Серед жінок з НФА розповсюдженість АГ відповідно склала 7,1 %, 25 % та 29,4 %. У віковій групі 55-64 років 50 % чоловіків і тільки 25 % жінок з недостатньою фізичною активністю хворіли на АГ. Після 65 років жінки з НФА вдвічі частіше, ніж чоловіки, хворіли на АГ – 60,8 % проти 30,7 %. Збільшення розповсюдженості АГ серед осіб з НФА виявлено у чоловіків 55-64 років та у жінок після 64 років.
Особливу зацікавленість викликає розповсюдженість поведінкових чинників ризику окремо і в різних комбінаціях у сільських чоловіків та жінок. Відсоток осіб з одним чинником ризику в популяції сільських чоловіків склав 10,2 % (рис. 4). Розповсюдженість комбінації з двох чинників ризику у чоловіків вірогідно вища і склала при цьому 45 % (p<0,001). Найчастішим виявилось поєднання надмірного вживання кухонної солі та вживання алкогольних напоїв, відзначене у 7,3 % чоловіків, наступною була комбінація з вживання алкоголю та НФА, надмірного вживання кухонної солі та НФА, а також тютюнопаління та НФА. Особливе занепокоєння викликає одночасне поєднання у чоловіків трьох поведінкових чинників ризику, відзначене у 31,9 % обстежених. Найбільш розповсюджена комбінація, яка складається з надмірного вживання кухонної солі, паління тютюну та вживання алкоголю. Всі чотири чинники ризику мали 2,4 % сільських чоловіків.
Рис. 4. Частота поведінкових чинників ризику АГ окремо і в різних комбінаціях серед сільських чоловіків і жінок.
Серед жінок кількість осіб з одним чинником ризику вірогідно вища, ніж серед чоловіків, і відповідно складає 38,7 % та 10,2 % (p<0,001). Розповсюдженість комбінації, яка складається з двох чинників ризику, у жінок трохи вища, ніж у чоловіків, і складає 33,8 %. Найчастішою виявилась комбінація, яка поєднує такі поведінкові чинники ризику, як надмірне вживання кухонної солі та вживання алкоголю, відзначене у 29,9 % жінок. Поєднання НФА з вживанням алкоголю склало 1,6 %, з надмірним вживанням кухонної солі 2,3 %. Серед 3,3 % обстежених сільських жінок відзначена розповсюдженість комбінації, яка складається з трьох чинників ризику – надмірного вживання кухонної солі, НФА і вживання алкоголю.
В цілому, 89,5 % сільських чоловіків та 75,8 % жінок мають поведінкові чинники ризику, що свідчить про їх високу розповсюдженість в дослідженій сільській популяції. Серед чоловіків найпоширенішим є вживання алкоголю як окремо, так і в поєднанні з надмірним вживання кухонної солі і тютюнопалінням, серед жінок – вживання кухонної солі в надлишку, особливо в поєднанні з алкоголем.
Як видно зі сказаного вище, проблема наявності кількох чинників ризику для сільського населення Чернігівщини дуже актуальна, так як значна частина сільських жителів мають поєднання тих або інших основних чинників ризику АГ. Тому одночасний вплив на комбінації чинників ризику замість зосередження зусиль на корекції тільки одного з них є головним завданням у боротьбі з серцево-судинними захворюваннями.
При вивченні особливостей харчування сільських жителів слід відзначити, що хворі на АГ віддавали перевагу вживанню жирів тваринного походження, включаючи свинину і жирні сорти м'яса, а також велику кількість яєць, тобто більше чотирьох штук за тиждень, тоді як в популяції частіше вживають жири рослинного походження, більше їдять курятини та індичатини, сиру, багато цукру. Лише раз на тиждень сільські жителі, так як і хворі на АГ, включали до свого харчового раціону свіжі фрукти та ягоди.
Таким чином, у харчуванні сільської популяції Чернігівщини проявляються негативні тенденції, які характеризуються нераціонально високим вживанням тваринних жирів, яєць і цукру, а також недостатнім вживанням свіжих фруктів і ягід, риби і рослинної олії. Виявлена висока поширеність вживання кисломолочних продуктів і бобових. Порушення балансу основних харчових речовин у хворих на АГ проявляється вживанням переважно жирів тваринного походження і зменшеним надходженням поліненасичених жирних кислот, вітамінів і мінеральних речовин.
Наведені дані свідчать про необхідність створення системи постійного спостереження (моніторингу) за станом харчування великих груп населення різних регіонів України і зосередження особливої уваги на групах ризику.
Проведене епідеміологічне дослідження дало можливість виявити розповсюдженість НМТ серед сільського населення, де зайву вагу мали 8,3% чоловіків та вірогідно більша кількість жінок – 19,3% (p<0,001), тобто серед сільських мешканців НМТ найпоширеніша у жінок, особливо після 35 років, а також серед чоловіків 45-54 років. Середнє значення ІК у чоловіків склало 25,46 , у жінок воно вище – 26,05 (p<0,001), хоча до 35 років середні значення ІК невірогідно вищі у чоловіків.
Найвища розповсюдженість НМТ виявлена серед осіб з вищою освітою – у 16,2% чоловіків і 33,3% жінок (р>0,01). Вікові відмінності в поширеності НМТ серед осіб з цим рівнем освіти були відсутні. Поширеність НМТ найвища серед вдівців 18-64 років та заміжніх жінок цього віку, а також серед осіб, котрі мали дітей. Перевага розповсюдженості НМТ серед селянок з дітьми, насамперед, пов'язана з меншою зайнятістю жінок трудовою діяльністю і з тим, що більше уваги вони приділяють харчуванню, бо мають дітей.
Отримані нами дані про розповсюдженість НМТ в сільській популяції Чернігівщини нижчі, ніж по Україні (Горбась І.М., 1993), хоча вища частота НМТ у жінок узгоджується з результатами досліджень серед сільського населення. Показники розповсюдженості НМТ, залежно від віку, констатовані нами, не відповідають встановленому твердженню про зростання частоти НМТ з віком як у чоловіків, так і в жінок (Ельгаров А.А. та ін., 1994; Оганов Р.Г., 1997).
У всіх вікових групах, починаючи з 25-річного віку, розповсюдженість НМТ значно вища серед хворих на АГ, ніж серед осіб з нормальними значенями АТ. Ці відмінності досягають статистичної значущості у жінок всіх вікових груп, а також у чоловіків 25-34 років та 45-54 років. Висока розповсюдженість НМТ відзначена і серед осіб з ПАГ 35-64 років.
Виявлено міцний кореляційний зв'язок НМТ з САТ і ДАТ у чоловіків і жінок, починаючи з 25-річного віку. На виникнення АГ у чоловіків з НМТ впливає тютюнопаління, вживання алкоголю та кухонної солі в надлишку, у жінок – низька фізична активність та надмірне вживання кухонної солі. Обтяжена спадковість по серцево-судинних захворюваннях сприяє розвитку АГ у жінок з НМТ більше, ніж у чоловіків з цим чинником ризику.
Ризик розвитку АГ у сільських чоловіків з НМТ втричі вищий, ніж в осіб з нормальною масою тіла, тоді як сільські жінки з ожирінням ризикують захворіти на АГ в 5 разів частіше. Ризик розвитку АГ у селян з НМТ зростає з віком, досягаючи максимальних значень у вікових групах 45-54 та 55-64 років – 4,5 і 5,2 разів у жінок та 3,3 і 4,0 – у чоловіків. В осіб 65 років і старіших ризик розвитку АГ вищий в 5 разів у чоловіків та в 6,2 разів у жінок в порівнянні з селянами з нормальною масою тіла.
Особливу зацікавленість викликають дані про розповсюдженість ГХС, ГТГ та гіпо-a-ХС в досліджуваній сільській популяції. Розповсюдженість ГХС серед чоловіків і жінок 25-74 років склала відповідно 10 % і 24 %, ГТГ – 6 % і 4 %. Поширеність гіпо-a-ХС серед чоловічого і жіночого населення 25-74 років практично однакова і складає 6 % і 5 %. Характерною особливістю в розповсюдженості дисліпідемій в сільській популяції Чернігівщини є висока частота ГХС у сільських жінок, особливо у віковій групі 55-64 років.
Значення загального холестерину, що відповідають верхнім 10- і 5 відсотковим відрізним точкам і перевищують 240 мг/дл, частіше реєструвались у жінок. Рівень тригліцеридів, що перевищував 191 мг/дл, реєструвався тільки у чоловіків в 5-відсотковій верхній відрізній точці. Рівень a-холестерину, нижчий 39 мг/дл, що відповідало нижній 5-відсотковій відрізній точці, рівнозначно відзначався у чоловіків і жінок.
Розповсюдженість АГ у сільських жителів в значній мірі залежить від наявності ГХС і ГТГ у чоловіків і жінок, в меншій мірі – від гіпо-a-ХС. Наявність ГХС підвищує ризик розвитку АГ в два рази у чоловіків і в три рази у жінок в порівнянні з сільськими жителями, котрі мають низькі значення холестерину. Серед осіб з ГТГ сільські жінки мають вищий ризик захворіти на АГ, ніж чоловіки: в 2,3 та 1,75 разів відповідно. Зниження підвищеної концентрації в крові загального холестерину і тригліцеридів може зменшити ризик розвитку серцево-судинних захворювань, зокрема АГ. Для цього необхідно формувати у сільського населення навики здорового способу життя шляхом корекції поведінкових реакцій, навчання їх раціональному харчуванню і підтримці енергетичного балансу, звертаючи при цьому увагу на важливість фізичної активності.
Аналізуючи отримані результати, необхідно виділити найхарактерніші особливості, що стосуються вікових відмінностей в показниках ліпідного обміну при АГ. По-перше, найвиразніші, статистично значущі атерогенні порушення в метаболізмі холестерину, альфа-холестерину і тригліцеридів в порівнянні з особами, котрі мали нормальний АТ, відзначені у 25-44-річних хворих. В групі осіб 45-64 років серед хворих на АГ глибокі патологічні зрушення спостерігались в метаболізмі тригліцеридів, а також a-ХС у чоловіків 45-54 років.
На вищі рівні холестерину у хворих з підвищеним АТ в порівнянні зі здоровими вказують й інші автори (Творогова М.Г., Кошечкін В.А., Жуковський Г.С., 1996; Lemne C., Hamsten A., 1994; Langer R.D., 1995; Panier B.M., 1994), хоча подібні дослідження в сільських популяціях не проводились. При цьому зазначають наявність кількох гіпотез, які пояснюють патогенез АГ в її поєднанні з дисліпідеміями. Вважають, що підвищення рівня ліпідів в крові впливає на структуру мембрани клітин, змінюючи при цьому рівень катіонного транспорту (Александров А. А., Кухаренко С.С., Белікова О.А., 1996). Значна увага приділяється гіперінсулінемії, при якій зростає реабсорбція натрію в нирках і затримка натрію в організмі, можливо завдяки прямому впливу на Na-, К-АТФазу (Tepel M., Perez P., Rahn K.H., 1993).
Як видно зі сказаного вище, ситуація по відношенню до дисліпідемій в сільських районах Чернігівської області несприятлива. Це свідчить про недостатню профілактику, виявлення і корекцію дисліпідемій як одного з провідних чинників ризику атеросклеротичних захворювань – ІХС, інфаркту міокарда, мозкових інсультів. Впровадження розроблених дієтичних рекомендацій буде сприяти значному зниженню рівня в сироватці крові загального холестерину у більшості сільського населення. На розповсюдженість дисліпідемій в сільській популяції Чернігівщини впливають надмірна маса тіла і низька фізична активність, значно менше – надмірне вживання кухонної солі. Отримані дані підтверджують загальну закономірність про вплив чинників ризику на рівні ліпідів в плазмі крові (Ніколенко Є.Я., 1994; Berton G., 1994; Kelback H.S., 1995; Thomas D., 1993). Підвищення рівня фізичної активності сприяє зменшенню атерогенних зрушень в метаболізмі ліпідів, що знайшло підтвердження і в досліджуваній сільській популяції (Sellier R., 1995).
Розповсюдженість цукрового діабету в сільській популяції склала 0,9 % у чоловіків і 0,8 % у жінок. Розповсюдженість АГ серед чоловіків, хворих на цукровий діабет, висока і склала 37,5 %, серед жінок вона вища – 55,5 % (p>0,1), тобто вивчення епідеміології цукрового діабету в сільській популяції дозволило виявити дійсну його розповсюдженість у чоловіків і жінок різних вікових групах, а також визначити частоту АГ і основних чинників ризику в осіб з цукровим діабетом.
Вивчена розповсюдженість патологічних змін ЕКГ серед чоловіків і жінок в досліджуваній сільській популяції. Ознаки гіпертрофії міокарда лівого шлуночка у чоловіків визначались значно рідше, ніж у жінок. Розповсюдженість депресії сегменту SТ в цілому і найвиразніших його змін вірогідно нижча у чоловіків. Зміни зубця Т в цілому і найвиразніші його зміни також відзначені вірогідно частіше у жінок. Не знайдено суттєвих відмінностей в розповсюдженості порушень атріовентрикулярної і внутрішньошлуночкової провідності у чоловіків і жінок. Аритмії трохи частіше реєструвались у чоловіків, хоча відмінності невірогідні. У хворих на АГ частіше, ніж у нормотоніків, виявляються ознаки гіпертрофії міокарда лівого шлуночка і різні порушення ритму серця.
На виникнення ішемічних змін ЕКГ у сільських мешканців впливають АГ, НМТ і обтяжена спадковість (ОС), трохи менше – тютюнопаління і вживання алкоголю. Проведений аналіз дозволив виділити групи осіб, котрі мають прогностично несприятливі зміни ЕКГ і вжити відповідні заходи.
В досліджуваній сільській популяції 25,4 % чоловіків і 23,7 % жінок мали ОС по одному із наступних захворювань: інфаркту міокарда (ІМ), мозковому інсульту (МІ), АГ, цукровому діабету і раптовій ненасильницькій смерті. Для аналізу ОС виділені три типи успадкування: І тип – при здорових батьках хворий один з найближчих родичів – брат або сестра; ІІ тип – хворий один із батьків; ІІІ тип – хворі обоє батьки. У другому типі виділяли успадкування по батьківській або по материнській лінії.
Обтяжена спадковість по інфаркту міокарда в сільській популяції простежувалась в одного з 40 чоловіків та в однієї з 32 жінок, при цьому спостерігалась невірогідна перевага успадкування по батьківській лінії. Вірогідна перевага обтяженої спадковості по мозковому інсульту по материнській лінії спостерігалась як серед чоловіків, так і серед жінок: 2,2 % проти 4,1 % у чоловіків (p<0,001) та 1 % проти 4,4 % у жінок (p<0,001). Очевидну перевагу відзначено у жінок після 34 років, у чоловіків – після 44 років. Найпоширенішою в сільській популяції виявилась ОС по АГ, яка відзначена у 13 % чоловіків та 10,8 % жінок, при цьому переважало успадкування по материнській лінії. Обтяжена спадковість по цукровому діабету виявлена у 1 % чоловіків і 1,5 % жінок, при цьому знайдено невірогідну перевагу успадкування по батьківській лінії, а також серед чоловіків і жінок, брат або сестра яких страждали на цю хворобу. Обтяжена спадковість по раптовій ненасильницькій смерті в досліджуваній популяції виявлена у 1,5 % чоловіків та 1,3 % жінок і найчастіше реєструвалась у молодих чоловіків 25-34 років, а також у жінок 55-64 років.
Знайдені особливості взаємозв'язку АГ і основних чинників ризику серцево-судинних захворювань у пробандів залежно від виду обтяженої спадковості. Так, на виникнення АГ у пробандів з ОС по серцево-судинних захворюваннях впливає надмірне вживання кухонної солі і НМТ, трохи менше – НФА і вживання алкоголю.
Високе поширення чинників ризику серед сільських мешканців, котрі мають обтяжену спадковість по серцево-судинних захворюваннях, вимагає негайного проведення широкомасштабних профілактичних заходів, виявлення генетично схильних до розвитку хронічних неінфекційних захворювань осіб.
Дані про динаміку розповсюдженості АГ і чинників ризику за 10-річний період (рис. 5) демонструють зростання розповсюдженості АГ і ПАГ серед сільських чоловіків і жінок, при цьому суттєво підвищився рівень АТ завдяки САТ і ДАТ. Зростання поширеності АГ щільно пов'язане не тільки з високою розповсюдженістю основних чинників ризику в популяції, але і з високим рівнем стресу серед населення внаслідок низької соціальної і правової захищеності, невдоволення матеріальним становищем, поганими екологічними умовами в районі проживання і невпевненістю в завтрашньому дні.
Вивчалась обізнаність сільського населення та медичних працівників Чернігівщини про значення чинників ризику у розвитку АГ. В ході опитування більшість сільських жителів – 52,4 % чоловіків та 60,5 % жінок не змогли назвати жодного чинника ризику АГ. Про один чинник ризику АГ знали 8,3 % сільських чоловіків та 8,4 % жінок, найкраще – чоловіки 18-34 років та жінки 45-54 років. Два чинники ризику АГ в своїх відповідях називали 29,8 % чоловіків та 26,1 % жінок. Три і більше чинників ризику АГ назвали тільки 9,5 % чоловіків і 5 % жінок. Найчастіше – у 7,1 % випадків, чоловіки називали тютюнопаління і вживання алкоголю в поєднанні з надмірним вживанням кухонної солі, надлишковою масою тіла, НФА та психоемоційним перенапруженням. Аналогічні комбінації трьох і більше чинників ризику АГ називали і сільські жінки.
Рис. 5. Порівняльна характеристика динаміки частоти АГ і основних чинників ризику за період з 1987 по 1997 роки (на 100 обстежених).
В результаті проведеного опитування стало відомо, що 7,1 % чоловіків та 10,1 % жінок не знали свій рівень артеріального тиску, 36,9 % та 41,2 % опитаних відповідно вважали його підвищеним. Не знали про наявність у себе АГ 51,2 % чоловіків та 46,7 % жінок, які мешкають на селі.
Обізнаність сільських жителів про чинники ризику АГ склала 34,4 % серед чоловіків та 38,6 % серед жінок, хворих на АГ, що суттєво нижче обізнаності осіб з нормальним рівнем артеріального тиску – 55,8 % серед чоловіків (p<0,05) та 40,3 % серед жінок (p>0,1). Тільки 1,3 % сільських чоловіків та 0,8 % жінок знали свій рівень холестерину в сироватці крові, що ще раз підтверджує низьку обізнаність сільського населення про чинники ризику АГ.
Найпоширенішою реакцією на стресові ситуації серед сільських чоловіків, в тому числі хворих на АГ, є душевне збудження, серед жінок – душевне пригнічення. Більшість опитаних сільських жителів легко справляється зі стресом, крім хворих на АГ. Тому вплив на психоемоційні чинники, спрямовані на зниження дії стресу, є одним з важливих методів по зміцненню здоров'я населення.
Тільки 38,9 % опитаних вказали на те, що середні медичні працівники проводять з ними роботу по усуненню шкідливих звичок та 65 % вказали на те, що цю роботу з ними проводять лікарі. Це вимагає подальшого вдосконалення системи навчання лікарів і особливо середнього медичного персоналу в питаннях профілактики хронічних неінфекційних захворювань і зміцненні здоров'я населення. На запитання про достатню пропаганду здорового способу життя в засобах масової інформації, позитивно відповіли 61,9 % чоловіків та 68,1 % жінок, тобто трохи більше половини опитаних, що вимагає активного просвітницького впливу на сільську популяцію.
Вивчення обізнаності лікарів та середнього медичного персоналу в питаннях профілактики АГ проводилось серед 102 сільських медичних працівників віком від 19 до 72 років. З них 30 лікарів-терапевтів практичної охорони здоров'я та 72 представники середнього медичного персоналу, включаючи фельдшерів та акушерів фельдшерсько-акушерських пунктів.
Серед опитаних тільки 9,8 % сільських лікарів правильно назвали 5 основних чинників ризику розвитку АГ: надмірне вживання кухонної солі, стреси, НМТ, низька фізична активність (НФА) та зловживання алкоголем. Три-чотири чинники ризику в своїх відповідях назвали 11,8 % опитаних, один-два – 39,2 % медпрацівників, при цьому перевагу надавали стресам, вживанню алкогольних напоїв та НМТ, трохи рідше – надмірному вживанню кухонної солі і НФА. Не змогли назвати жодного чинника ризику АГ 39,2 % опитаних сільських медиків.
Правильно оцінили критерії АГ 36,7 % лікарів і тільки 13,9 % середнього медичного персоналу. Виконання заходів первинної профілактики АГ 17,6 % медпрацівників вважають ефективним засобом запобігання ризику захворювання, 59,8 % вагаються в цьому і 22,6 % сільських медиків вважають їх недоцільними.
Особливе значення у виконанні програм профілактики неінфекційних захворювань, розрахованих на все населення, включаючи групи високого ризику, відіграє санітарно-просвітницька робота, яку постійно проводять 32,4% опитаних сільських медиків, інколи – 42,2% та зовсім не проводять роботи по боротьбі з чинниками ризику 25,4% медпрацівників, котрі пояснюють це браком часу, відсутністю моральних та матеріальних стимулів, нехваткою відповідних посібників і методичних рекомендацій, недостатнім поширенням знань про конкретні методи профілактики захворювань.
Аналіз анкет свідчить про високу розповсюдженість чинників ризику АГ серед сільських медиків. Так, НФА зустрічалась у 27,5 % обстежених, НМТ – у 18,6 %, вживають алкоголь 41,2 %, палять тютюн 15,7 % медичних працівників, підвищений артеріальний тиск відзначили 7,8 % опитаних.
З 2019 обстежених сільських мешканців працювали протягом останніх 12 місяців 868 осіб – 519 чоловіків та 349 жінок, з них 111 за цей час користувались листком тимчасової непрацездатності – 55 чоловіків та 56 жінок. Захворюваність з тимчасовою втратою працездатності по всіх захворюваннях склала для працюючих сільських жителів 12,8 % (10,6 % для чоловіків і 16,9 % для жінок).
З АГ отримали листок непрацездатності 35 осіб або 4 % працюючих, з них 4,9 % жінок і 3,5 % чоловіків, тобто захворюваність з тимчасовою втратою працездатності через АГ серед сільських мешканців нижча, ніж по інших захворюваннях, особливо по кількості днів непрацездатності на одного працюючого – 0,7 проти 2,7. Це, можливо, пов'язано з нерегулярними звертаннями хворих на АГ до лікаря і з меншим терміном перебування їх на листку непрацездатності.
Зниженню тимчасової втрати працездатності сприяє також вплив на чинники ризику АГ, покращення побуту сільських мешканців, умов виробництва і формування у них навиків здорового способу життя. Безумовно, регулярне адекватне лікування гіпотензивними препаратами зменшує показники тимчасової втрати працездатності.
Вивчення смертності чоловіків і жінок в сільській популяції Чернігівщини проводилось за 3-річний період з детальним аналізом прогностичної значущості ряду поведінкових звичок по відношенню до смертності загальної, від серцево-судинних захворювань, онкологічних та інших хвороб.
Так, за період спостереження з 1996 по 1999 рік, який склав 2421 людино/років, в популяції чоловіків зареєстровано 40 випадків смерті від різних причин, що складає 16,5 випадків на 1000 людино/років. Найчастішою причиною смерті були серцево-судинні захворювання – 55 % (9,1 випадків на 1000 людино/років), в тому числі від інфаркту міокарда – 1,7 випадків або 10 % кількості всіх смертей і мозкового інсульту – 2,9 випадків на 1000 людино/років, тобто 17,5 % кількості всіх смертей і 18,9 % кількості смертей від захворювань.
Загальна смертність чоловіків значно вища серед тих, у кого на скринінгу встановлена АГ: 31,1 проти 12,9 (р<0,001). Ідентична закономірність виявлена і для серцево-судинних захворювань (20,7 проти 6,2, р<0,001).Ризик смерті серед чоловіків зростає при наявності в них НМТ (у 1,7 разів), НФА (у 2,3 разів), а також при вживанні алкоголю (у 1,2 разів).
Період спостереження за популяцією сільських жінок склав 3126 людино/років (з 1996 по 1999 роки). Вивчаючи структуру смертності сільських жінок, виявили, що смертність від захворювань склала 19,6 випадків на 1000 люд/років, тобто 98,7 % кількості всіх смертей. У жінок найчастішою причиною смерті були ССЗ – 56,7 % (10,9 випадків на 1000 люд/років).
Загальна смертність та смертність від ССЗ вища в осіб, хворих на АГ, а також у тих, які мають НМТ та НФА, ОС по ССЗ та вживають кухонну сіль в надлишку.
Заходи щодо первинної і вторинної профілактики АГ проводились серед 646 чоловіків та 794 жінок віком від 18 до 75 років, котрі були зайняті в сільськогосподарському виробництві, працювали службовцями або були пенсіонерами за віком. Група порівняння, в якій перебувало 236 селян та 343 селянок, не відрізнялась від групи активної профілактики за соціально-демографічним статусом.
Перший рівень, на якому здійснювалися профілактичні заходи, – це масова профілактика, яка передбачала формування здорового способу життя як основи життєдіяльності популяції в цілому. Будь-який контакт медичних працівників з населенням використовувався для пропаганди здорового способу життя, включаючи поняття про раціональне харчування, обмежене вживання кухонної солі (до 6 г на добу), цукру, жирів тваринного походження, відмови від тютюнопаління та алкоголю, достатню фізичну активність, зменшення маси тіла. Підвищенню медичної грамотності сільського населення сприяли індивідуальні та групові розмови з населенням, публікації в місцевій газеті, лекції на медичні теми.
Наступним етапом профілактики був вплив на чинники ризику для зниження їх рівня та розповсюдженості, тобто проведення інтегрованої профілактики. Для боротьби з АГ зусилля направлялись на чиниики ризику її виникнення і, в першу чергу, на зменшення вживання кухонної солі. При стресах рекомендували регулярні заняття, котрі включали м'язову релаксацію, навчали нормам поведінки, вивчали мікросоціальне середовище та установки пацієнта, чергування фізичної та розумової діяльності з періодами відпочинку. Виходячи з особливостей пацієнта, які визначались в ході обстеження, застосовували два способи відмови від тютюнопаління: поступове (1,5 місяця) скорочення кількості цигарок, які випалювались, і одномоментна повна відмова від тютюнопаління. Другий спосіб був оптимальний. При поступовій відмові від тютюнопаління строк не перевищував 1-1,5 місяця. Боротьба з алкоголізмом, чинником ризику АГ, заключалась у повній відмові від вживання спиртних напоїв особами, котрі мали цю шкідливу звичку. Мали значення наступні медичні заходи: виховання здорового способу життя та пропаганда безалкогольних напоїв.
На розвиток дисліпідемій в досліджуваній сільській популяції впливав характер харчування. Одним з основних засобів впливу були індивідуальні розмови. При цьому пацієнту вручались пам'ятки про необхідність раціонального харчування, таблиці калоражу їжі. Боротьба з надлишковою масою тіла заключалась у проведенні індивідуальних розмов про вплив НМТ на розвиток АГ, ІХС, цукрового діабету та інших захворювань. Особи з НМТ попереджувались про необхідність регулярного контролю за калоражем їжі, про важливе значення збалансованого харчування – калораж залежно від фізичної активності.
Вторинна профілактика АГ заключалась в лікуванні хворих з одночасним впливом на чинники ризику. Медикаментозне лікування проводилось диференційовано залежно від рівня артеріального тиску, поетапно, починаючи з препаратів першого ряду з наступним доданням або заміною, з одночасним усуненням чинників ризику. Регулярні огляди хворих на АГ в період розробки тактики лікування проводились кожні 2-3 тижні, при нормалізації артеріального тиску 1 раз на місяць.
В групі порівняння проводились загально-клінічні заходи, які стосувались осіб з АГ, тобто диспансерний нагляд 2 рази на рік, а гіпотензивну терапію призначали та відміняли дільничні лікарі при звертанні хворих за медичною допомогою.
Ефективність проведених профілактичних заходів в досліджуваній сільській популяції оцінювалась за допомогою показників загальної смертності, смертності від серцево-судинної патології, онкологічних та інших захворювань (рис. 6). Серед чоловіків в групі порівняння виявлено вищі цифри загальної смертності: 18,5 проти 15,8, в основному завдяки смертності від серцево-судинних захворювань: 10,8 проти 8,5, особливо від інфаркту міокарда (3,1 проти 1,1; p<0,05) та мозкового інсульту (4,6 проти 2,3; p<0,05). Зіставлення показників смертності серед жінок в групі активної профілактики з групою порівняння показало, що в цій групі показники загальної смертності дещо вищі: відповідно 21,2 та 18,3 на 1000 люд/років, так як і показники смертності від серцево-судинних захворювань: 13,8 проти 9,6 на 1000 люд/років. Смертність від інфаркту міокарда серед жінок в 2,7 рази вища в групі порівняння, ніж в групі активної профілактики: 1,1 та 0,4 на 1000 люд/років, від мозкового інсульту – в 1,8 рази вища 4,2 проти 2,3 на 1000 люд/років. Смертність від інших захворювань невірогідно частіше реєструвалась у жінок з групи порівняння, тобто менші показники смертності в групі активної профілактики, ніж в групі порівняння, свідчать про ефективність проведених профілактичних заходів на селі.
Рис. 6. Структура смертності в групі активної профілактики і в групі порівняння (%).
Таким чином, проведені епідеміологічні дослідження сільської популяції Чернігівської області свідчать про високу розповсюдженість АГ і основних чинників її розвитку, що вимагає негайного проведення заходів, спрямованих на формування у сільського населення навиків здорового способу життя, які полягають в раціональному харчуванні, відмові від тютюнопаління і вживання алкоголю, нормалізації маси тіла і рівня холестерину в сироватці крові. Виконання цих заходів допоможе створити стійкі позитивні зрушення в стані фізичного і духовного здоров'я населення України, а також зменшити загальну смертність і збільшити середню тривалість життя сільських жителів.
ВИСНОВКИ
1. У дисертації вирішена актуальна наукова проблема – визначена епідеміологічна ситуація щодо АГ серед сільського населення України і встановлено профіль ризику розвитку захворювання в популяції.
2. Вивчення епідеміологічної ситуації за допомогою стандартизованих методів ВООЗ дало можливість отримати достовірну інформацію про розповсюдженість артеріальної гіпертензії на селі, яка склала 20 % у чоловіків та 31 % у жінок і залежить від соціальної і професійної ознаки обстежених.
3. Поведінкові чинники ризику мали більше половини обстежених – 89,5 % сільських чоловіків і 75,8 % жінок, до того ж у чоловіків переважав чинник вживання алкоголю в поєднанні з надмірним споживанням кухонної солі і тютюнопалінням, а у жінок – вживання кухонної солі і алкогольних напоїв.
4. Ризик розвитку АГ у сільських чоловіків з НМТ втричі вищий, ніж в осіб з нормальною масою тіла, тоді як сільські жінки з ожирінням ризикують захворіти на АГ в 5 разів частіше.
5. Наявність ГХС підвищує ризик розвитку АГ в 2 рази у чоловіків і в 3 рази у жінок порівняно з сільськими мешканцями, котрі мають низькі значення холестерину. Особи з ГТГ також мають вищий ризик захворіти на АГ, ніж селяни з нормальними рівнями тригліцеридів.
6. На виникнення ішемічних змін ЕКГ у сільських мешканців впливають АГ, НМТ і обтяжена спадковість по серцево-судинних захворюваннях.
7. Обтяжена спадковість по АГ визначається у 13 % сільських чоловіків та 10,8 % жінок. На виникнення захворювання у цієї категорії селян впливає надмірне вживання кухонної солі і надлишкова маса тіла, трохи менше – низька фізична активність і вживання алкоголю.
8. За 10-річний період спостереження за сільською неорганізованою популяцією відзначено зростання розповсюдженості АГ на 7,8 % серед чоловіків та на 15,4 % серед жінок, що свідчить про погіршення стану здоров'я сільського населення.
9. Смертність загальна і від серцево-судинних захворювань вища серед селян, хворих на АГ, і серед тих, котрі мають НМТ та НФА, а також серед чоловіків, котрі вживають алкоголь.
10. Більше половини опитаних сільських мешканців не можуть назвати жодного чинника ризику АГ. Не знають про наявність у себе захворювання 51,2 % чоловіків та 46,7 % жінок, які мешкають на селі.
11. Значна розповсюдженість чинників ризику серед сільських медиків та низька обізнаність про них вимагають підвищення рівня знань медичних працівників, котрі обслуговують сільське населення.
12. Вищі показники смертності в групі порівняння, ніж в групі активної профілактики, особливо по інфаркту міокарда та мозковому інсульту, свідчать про ефективність проведених профілактичних заходів на селі по боротьбі з чинниками ризику АГ. Виконання “Національної програми профілактики і лікування артеріальної гіпертензії в Україні” є актуальним як для міського, так і для сільського населення.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. Висока розповсюдженість АГ в сільській неорганізованій популяції та її значний вплив на смертність сільського населення демонструють необхідність проведення заходів первинної і вторинної профілактики АГ на селі не лише закладами охорони здоров'я, а й громадськими організаціями та органами влади.
2. В кожній центральній районній лікарні слід організувати комісії з визначенням їх функцій щодо ранньої діагностики і лікування АГ серед сільського населення, а також впроваджувати методи первинної і вторинної профілактики АГ на селі за допомогою фельдшерів фельдшерсько-акушерських пунктів, дільничних лікарів, виїзних бригад.
3. Низька обізнаність сільської популяції про чинники ризику АГ вимагає інтенсивного просвітницького впливу, який включає:
А) лекції та бесіди працівників місцевих органів охорони здоров'я щодо профілактики АГ та її наслідків;
Б) широке застосування місцевих газет і радіо;
В) виступи по республіканському телебаченню;
Г) широке використання специфічних засобів санітарної пропаганди (бюлетенів, брошур, стендів в поліклініках тощо);
Д) роботу з медичним персоналом, котрий обслуговує сільське населення, по підвищенню знань з питання контролю АТ.
СПИСОК НАУКОВИХ РОБІТ,
ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Дмитренко С.А. Эпидемиология артериальной гипертензии и частота употребления алкоголя в популяции мужчин сельской местности // Укр. кардіол. журн.–1998.-№12.-С.108-111.
2. Дмитренко С.А. Эпидемиологические аспекты табакокурения мужчин с артериальной гипертензией сельской популяции Черниговщины// Укр. кардіол. журн.–1999.-Вип.ІІ.-№2.-С.98-101.
3. Дмитренко С.А. Социальные и профессиональные различия эпидемиологии артериальной гипертензии// Укр. кардіол. журн.–1999.-№4.-С.61-64.
4. Дмитренко С.А. Избыточная масса тела как фактор риска артериальной гипертензии у жителей сельской местности// Укр. кардіол. журн.–1999.-№6.-С.54-57.
5. Дмитренко С.А. Зависимость распространенности дислипидемии от наличия факторов риска возникновения артериальной гипертензии у жителей сельской местности// Укр. кардіол. журн.–2000.-№1-2.-С.75-77.
6. Дмитренко С.А. Роль наследственности в распространенности артериальной гипертензии и ее факторов риска// Лікарська справа.–1999.-№3.-С.53-55.
7. Дмитренко С.А. Пищевые факторы риска артериальной гипертензии в сельской популяции Черниговщины// Лікарська справа.–1999.-№4.-С.105-108.
8. Дмитренко С.А. Распространенность артериальной гипертензии при различных типах дислипидемии в разных возрастных группах// Лікарська справа.–1999.-№6.-С.21-23.
9. Дмитренко С.А. Заболеваемость и временная утрата трудоспособности вследствие артериальной гипертензии у сельских жителей // Лікарська справа.-1999.-№7-8.-С.174-176.
10. Дмитренко С.О. Стан обізнаності сільського населення про значення чинників ризику у розвитку артеріальної гіпертензії // Лікарська справа.– 2000.-№1.-С.115-118.
11. Дмитренко С.А. Роль психоэмоционального стресса в развитии артериальной гипертензии// Український медичний часопис.-1999.-№5/13.-С.107-110.
12. Дмитренко С.А. Распространенность артериальной гипертензии в сельской популяции Черниговщины// Вестник проблем биологии и медицины.-1998.-№11.-С.110-120.
13. Дмитренко С.А. Электрокардиографическая характеристика сельского населения в возрасте 35-75 лет// Вестник проблем биологии и медицины.-1998.-№12.-С.35-42.
14. Дмитренко С.А. Смертность мужчин в сельской популяции Черниговщины и влияющие на нее факторы// Вісник проблем біології і медицини.-1999.-№9.-С.16-21.
15. Дмитренко С.А. Динамика артериальной гипертонии и факторов риска среди сельского населения Черниговщины за период с 1987 по 1997 год// Вісник проблем біології і медицини.-1999.-№12.-С.34-38.
16. Дмитренко С.А. Особенности распространенности артериальной гипертонии в сельской популяции Черниговщины в зависимости от семейного положения обследованных// Врачебная практика.- 1999.-№4.-С.5-6.
17. Дмитренко С.А. Избыточное потребление поваренной соли – основной фактор риска артериальной гипертензии на селе// Врачебная практика.- 1999.-№5.-С.67-69.
18. Дмитренко С.А. Электрокардиографические изменения у больных артериальной гипертонией и их связь с основными факторами риска// Врачебная практика.- 1999.-№6.-С.68-70.
19. Дмитренко С.О. Розповсюдженість надмірної маси тіла серед сільських мешканців в залежності від освіти і сімейного стану обстежених// Врачебная практика.- 2000.-№4.-С.77-79.
20. Дмитренко С.О. Вивчення обізнаності сільських лікарів і середнього медичного персоналу в питаннях профілактики артеріальної гіпертензії// Експериментальна і клінічна медицина.-1999.-№4.-С.43-44.
21. Дмитренко С.А. Сравнительная характеристика содержания липидов в плазме крови у сельских мужчин и женщин в зависимости от уровня артериального давления// Експериментальна і клінічна медицина.-2000.-№1.-С.87-89.
22. Дмитренко С.О. Аналіз кореляційного взаємозв'язку артеріальної гіпертензії і основних чинників ризику у сільських чоловіків і жінок з надмірною масою тіла// Експериментальна і клінічна медицина.-2000.-№2.-С.78-80.
23. Дмитренко С.О. Вивчення звички вживати алкоголь у популяції сільських жінок та її зв'язку з розповсюдженістю артеріальної гіпертензії// Медичні перспективи.-2000.-Т.5, №2.- С.121-124.
24. Дмитренко С.О. Про структуру смертності жінок, які мешкають на селі// Вісник Вінницького державного медичного університету.-1999.-№2.-С.437-439.
25. Дмитренко С.А. Артериальное давление в различных возрастных группах мужчин и женщин сельской популяции Черниговщины// Матеріали наукових праць респ. науково-практ. конф. “Роль загальнопрактикуючого лікаря у розв'язанні проблем профілактики неінфекційних захворювань”, Харків, 19-20 листопада 1997. -С.35.
26. Дмитренко С.А.Низкая физическая активность и распространенность артериальной гипертонии на селе// Новые горизонты клиники внутренних болезней (сб. научн. трудов), Харьков.-1998.-С.128-131.
27. Дмитренко С.А. Распространенность поведенческих факторов риска сердечно-сосудистых заболеваний в отдельности и в различных комбинациях среди сельских мужчин и женщин //Український терапевтичний журнал: матеріали респ. наук.-практ. конф. “Нове в патогенезі, діагностиці та лікуванні хронічної недостатності кровообігу”, Харків, 20-21 травня 1999.-1999.-№1 (Додаток).-С.62-65.
28. Дмитренко С.А. Зависимость распространенности артериальной гипертонии от разных типов дислипидемий у мужчин и женщин, проживающих в сельской местности// Нові напрямки профілактики, діагностики та лікування серцево-судинних захворювань: Тези доп. Української науково-практ. конф. кардіологів з міжнародною участю, Київ, 26-28 травня 1999.-С.246-247.
29. Дмитренко А.А., Дмитренко С.А. Отдаленный прогноз у больных гипертонической болезнью, принимавших нифедипин// Ефективні методи лікування захворювань серця, судин і інших органів: тези доп. респ. науково-практ. конф. з міжнарод. участю, Вінниця, 29-30 вересня 1999.- Вінниця: Логос, 1999.-С.32-33.
30. Дмитренко С.А. Сравнительная характеристика избыточной массы тела у мужчин и женщин 18-64 лет одного из сельских регионов Украины// 1 Всероссийская конференция по проблемам атеросклероза, посвященная 100-летию со дня рождения А.Л. Мясникова, материалы конф, Москва, 8-9 июня 1999. – Москва.-1999.- С.83, реф.122.
31. Дмитренко С.А. Уровень липидов в плазме крови у мужчин и женщин, проживающих в сельской местности// Достижения и перспективы развития терапии в канун ХХІ века (сб. науч. трудов), – Харьков.-2000.-С.109-111.
АНОТАЦІЇ
Дмитренко С.О. Чинники захворюваності та смертності в осіб з артеріальною гіпертензією сільської популяції (проспективне популяційне дослідження). – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.11 – кардіологія, Харківський державний медичний університет МОЗ України, Харків, 2001.
Дисертація присвячена вивченню чинників захворюваності і смертності в осіб з артеріальною гіпертензією сільської неорганізованої популяції. Провідними чинниками ризику є поведінкові, біологічні, спадкові, професійні, побутові та інші, які у більшості випадків в комплексі чи ізольовано спричиняють розвиток хвороби у сільських жителів. За 10-річний період спостереження простежувалось зростання розповсюдженості артеріальної гіпертензії серед сільських чоловіків і жінок, знайдено вірогідне підвищення вживання кухонної солі в надлишку, паління тютюну чоловіками та вживання алкогольних напоїв жінками. Провідне місце в структурі смертності сільської популяції займають серцево-судинні захворювання. Низька обізнаність сільських жителів про чинники ризику артеріальної гіпертензії продемонструвала необхідність проведення регулярної санітарно-просвітницької роботи серед сільського населення.
Ключові слова: артеріальна гіпертензія, сільська популяція, чинники ризику, епідеміологічне дослідження, смертність, профілактика.
Дмитренко С.А. Факторы заболеваемости и смертности у лиц с артериальной гипертензией сельской популяции (проспективное популяционное исследование). – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.11 – Кардиология, Харьковский государственный медицинский университет МОЗ Украины, Харьков, 2001.
Диссертация посвящена изучению факторов заболеваемости и смертности у лиц с артериальной гипертензией сельской неорганизованной популяции. Ведущими факторами риска артериальной гипертензии на селе есть поведенческие, биологические, наследственные, профессиональные, бытовые и другие, которые у большинстве случаев в комплексе или изолированно вызывают развитие болезни у сельских жителей. Артериальная гипертензия наиболее часто встречается у вдовых мужчин и женщин, несколько реже – у лиц, находящихся в браке. Артериальной гипертензией чаще болеют женщины, работающие в сельском хозяйстве и выполняющие значительные физические нагрузки, а также имеющие низкий уровень образования. На возникновение артериальной гипертензии у пробандов с отягощенной наследственностью по сердечно-сосудистым заболеваниям влияет избыточное потребление поваренной соли и избыточная масса тела, несколько меньше – низкая физическая активность и употребление алкоголя. Особого внимания заслуживает тот факт, что за 10-летний период наблюдения определялось увеличение распространенности артериальной гипертензии среди сельских мужчин и женщин, найдено достоверное повышение употребления поваренной соли в избытке, табакокурения мужчинами и употребление алкогольных напитков женщинами. Изучение взаимоотношения поведенческих факторов риска с соматической патологией дало возможность определить, что мужчины с артериальной гипертензией чаще употребляют алкогольные напитки и курят табак, тогда как у женщин такой закономерности не найдено. Обнаружена сильная корреляционная связь избыточной массы тела с систолическим и диастолическим артериальным давлением, которая свидетельствует о значительном влиянии этого фактора риска на распространенность артериальной гипертензии среди сельских жителей. Определение уровня смертности за трехлетний период наблюдения дало возможность выделить основные направления профилактики сердечно-сосудистых заболеваний на селе.
Низкая осведомленность сельских жителей о факторах риска артериальной гипертензии показала необходимость проведения регулярной санитарно-просветительной работы среди сельского населения.
Степень новизны полученных результатов состоит в том, что впервые в нашей стране изучена динамика распространенности артериальной гипертензии и основных факторов риска в неорганизованной сельской популяции на протяжении 10-летнего периода. Распространенность артериальной гипертензии, ее факторов риска среди мужчин и женщин исследована в зависимости от социальной и профессиональной ориентации. Для изучения привычки употребления алкоголя среди сельских жителей использовали частно-количественный критерий, который характеризовал интенсивность употребления алкогольных напитков и региональные особенности этой поведенческой привычки. Распространенность поведенческих факторов риска на селе изучалась не только отдельно, но и в различных комбинациях среди сельских мужчин и женщин. Наряду с этим определен уровень физической активности сельской популяции в зависимости от возраста, уровня образования, семейного положения и наличия артериальной гипертензии. Отягощенная наследственность по сердечно-сосудистым заболеваниям изучалась по отцовской и материнской линиям, при этом определяли взаимосвязь артериальной гипертензии с основными факторами риска у сельских пробандов с отягощенной наследственностью. Электрокардиографические изменения у лиц с нормальным и повышенным артериальным давлением характеризовались в сравнительном аспекте, при этом выявили корреляционную зависимость между ишемическими изменениями на ЭКГ и факторами риска. Уровень липидов в плазме крови среди сельских мужчин и женщин изучался в зависимости от наличия артериальной гипертензии в различных возрастных группах. Уровень смертности в сельской популяции Украины определяли на 3-летний период в расчете на 1000 человеко/лет с учетом артериальной гипертензии и основных факторов риска, а также провели сравнительную характеристику смертности сельского населения в зависимости от проведенных профилактических мероприятий.
Результаты исследования дают возможность научно обосновать план мероприятий по первичной профилактике артериальной гипертензии на селе. Обнаруженные особенности частоты и влияния факторов риска позволяют определить их роль в формировании заболевания и разработать приоритетные направления их профилактики. Значительная распространенность факторов риска среди сельских медработников и низкая осведомленность о них требуют повышения уровня знаний медицинских работников, которые обслуживают сельское население.
Ключевые слова: артериальная гипертензия, сельская популяция, факторы риска, эпидемиологическое исследование, смертность, профилактика.
Dmitrenko S.O. Morbidity and mortality factors in subjects with arterial hypertension in the rural population (prospective population study). – Manuscript.
Thesis for scientific degree of Doctor of medical sciences by specialty 14.01.11 – Cardiology, Kharkov State Medical University of Ministry of Health Care of Ukraine, Kharkov, 2001.
The dissertation is devoted to the investigation of factors of morbidity and mortality in individuals with arterial hypertension in the rural non-organized population. The main risk factors are behavioral, biological, hereditary, professional, domestic and others, which in the majority of cases, in complex and isolated, provoke the disease development in rural inhabitants. During 10 years of observations the increase of arterial hypertension prevalence among rural men and women, the significant increase of excessive salt consumption and smoking in men and alcohol consumption in women were revealed. Cardiovascular diseases take the leading place in the structure of mortality in rural population. The low awareness of rural inhabitants about cardiovascular risk factors suggests the necessity of introduction of sanitary and educational work among rural population on the regular basis.
Key words: Arterial hypertension, rural population, risk factors, epidemiological investigations, mortality, prevention.
Підписано до друку 10.04.2001. Формат 60x90/16
Папір офсетний. Друк офсетний.
Ум. друк. аркуш. 2,33. Об.-вид. аркуш.1,86.
Тираж 100. Зам. № 003
Видавництво “Четверта хвиля”
01030, Київ, вул. Володимирська, 57, к. 22
Тел.: (044) 221-31-01