Будь умным!

У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.net

Пепсіко на світовому ринку безалкогольних газованих напоїв можна пояснити- унікальними споживчими

Работа добавлена на сайт samzan.net: 2015-07-10

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Выберите тип работы:

Скидка 25% при заказе до 21.5.2024

71

Тест 3

1. Феноменальний злет «Пепсіко» на світовому ринку безалкогольних газованих напоїв можна пояснити:

  1.  унікальними споживчими властивостями напою «Пепсіко», які винайдено внаслідок тривалих наукових досліджень;
  2.  майстерністю віце-президента «Пепсіко» Джона Скаллі в управлінні маркетингом;
  3.  розгалуженою мережею продажу «Пепсіко» на всіх конти-
    нентах;
  4.  феномен цього явища ще не досліджено.

2. В основу маркетингу напою «Пепсіко» покладено:

  1.  ідею, яка мала могутній психологічний вплив — створити нову концепцію життя;
  2.  вдалий слоган: «Молодь вибирає Пепсі»;
  3.  заходи маркетингу, які змінювали класичне уявлення про цю діяльність;
  4.  відповіді п. 1—3 доповнюють одна одну.

3. Виберіть найліпшу із запропонованих схем взаємопідпорядкування маркетингу, менеджменту і бізнесу:

  1.  маркетинг — нова сучасна філософія бізнесу та ключова функція менеджменту;
  2.  менеджмент — уміння досягти бажаної мети в бізнесі, використовуючи систему маркетингу та працю, інтелект, мотиви поведінки інших людей;
  3.  бізнес — специфічний вид людської діяльності, успіх якої залежить від опанування інструментарієм маркетингу та менедж-
    менту;
  4.  відповіді п. 1—3 правильні та є майже рівноцінними.

4. Управління, або керування, полягає в постійному…

  1.  упорядкуванні системи, забезпеченні її цілісності;
  2.  підтриманні заданого режиму роботи системи;
  3.  досягненні системою мети через обмін інформацією між керівною та керованою підсистемами;
  4.  відповіді п. 1—3 доповнюють одна одну.

5. Фірма — це господарське утворення, яке слід розглядати:

  1.  як механічне об’єднання різних видів діяльності окремих структурних підрозділів;
  2.  єдиний комплекс взаємозв’язаних спільними цілями видів діяльності відповідних підрозділів підприємства;
  3.  добре організовану систему отримання максимальних при-
    бутків;
  4.  усі відповіді п. 1—3 є певною мірою правильними.

6. Різниця між підприємством та фірмою, яка діє на засадах маркетингу, полягає в тім, що:

  1.  підприємство намагається досягти мети завдяки автономним зусиллям кожного підрозділу, а фірма об’єднує спільні зусилля всіх відділів;
  2.  підприємство спрямовує зусилля фахівців на досягнення мети, а фірма домагається такого самого результату завдяки високій кваліфікації працівників;
  3.  жодної принципової відмінності між ними нема, оскільки змінюється лише форма;
  4.  у переліку немає правильної відповіді.

7. Кінцева мета фінансового, технологічного та маркетингового відділів фірми в далекій перспективі:

  1.  максимізація прибутків;
  2.  мінімізація витрат;
  3.  оптимізація доходів;
  4.  ощадливість.

8. Проміжна мета поточного періоду діяльності фірми, орієнтованої на маркетинг, полягає:

  1.  у максимальному покритті витрат доходами ;
  2.  тимчасових збитках, виправданих потребою залучити якнайбільше потенційних покупців;
  3.  задоволенні запитів клієнтів будь-якою ціною;
  4.  відповіді п. 1 і 3 є правильними.

9. До маркетингової підсистеми фірми варто включити:

  1.  підсистему кадрів, підсистему фінансів;
  2.  підсистему технолога, підсистему виробництва;
  3.  підсистему збуту, реклами;
  4.  таку підсистему у відповідях не названо.

10. Дослідження маркетингу є складовою:

  1.  системи фірми;
  2.  підсистеми маркетингу;
  3.  підсистеми фірми;
  4.  підсистеми фірми і маркетингу.

11. До підсистеми маркетингу фірми не належать:

  1.  реклама;
  2.  продаж;
  3.  інформаційне забезпечення;
  4.  фінансове забезпечення.

12. Управління маркетингом потрібно розглядати:

  1.  як оцінку ситуації та перевірку виконання;
  2.  діагноз фірми та прогноз ринку;
  3.  всеохоплюючий процес пристосування фірми до ринку та використання нею найвигідніших з ринкових можливостей;
  4.  спостереження за станом та змінами на ринку для виявлення суттєвих розбіжностей між очікуваними і фактичними результатами діяльності фірми та коригування дій.

13. Управлінською називається та система, в якій наявні:

  1.  керівник та його підлеглі, засоби управління;
  2.  керівна та керована підсистеми;
  3.  засоби керівництва, мета, стимули;
  4.  об’єкт управління, керівна та керована підсистеми.

14. Об’єктом управління маркетингу можуть бути:

  1.  інші підрозділи фірми;
  2.  підпорядковані фірмі підприємства;
  3.  ринок як сукупність покупців, споживачів, підприємств та організацій покупців (потенційних покупців) товарів чи послуг фірми;
  4.  підприємства та організації, постачальники, банки, рекламні агентства, транспортні контори.

15. Об’єктом управління фірми можна назвати ринок:

  1.  однозначно;
  2.  за певних умов;
  3.  неоднозначно;
  4.  за багатьох умов.

16. Неоднозначність ринку як об’єкта управління полягає в тому, що:

  1.  ринок не завжди діє так, як цього хоче фірма;
  2.  поведінка покупців на ринку зумовлена іншими чинниками, ніж бажання фірми;
  3.  ринок, у свою чергу, керує фірмою;
  4.  ринок тільки за певних дій фірми стає об’єктом її управління.

17. Фірма впливає на ринок через відповідні рішення:

  1.  керівництва (рада директорів, правління);
  2.  державних органів (податкова інспекція, митниця);
  3.  відділу маркетингу;
  4.  відповіді п. 1, 3 є правильними.

18. Виберіть відповідь, яка б відображала класичну форму впливу керованої системи (ринку) на керівну систему (фірму):

  1.  продавець морозива складає асортиментну заявку виробнику залежно від обсягів залишку продукту;
  2.  потенційні покупці пива, безалкогольних напоїв, соків у літню спеку ігнорують ці продукти в крамницях, де їх реалізують неохолодженими;
  3.  покупець залишається байдужим до тканин з домішками лавсанових, поліамідних, капронових ниток і відповідно зменшеним вмістом натуральної сировини, незважаючи на помітне зниження цін;
  4.  усі ситуації можна назвати класичними.

19. Зв’язок між керівною підсистемою (відділом маркетингу фірми) та керованою підсистемою (ринком) найліпше характеризує одна з таких відповідей:

  1.  підсистему маркетингу спрямовано на досягнення бажаної для фірми реакції ринку;
  2.  підсистема ринку (покупці, споживачі) через свої потреби та запити, які виявляються підсистемою маркетингу, спрямовує діяльність фірми;
  3.  жоден варіант не можна сприймати однозначно, адже успіх фірми залежить від уміння вплинути на ринок і водночас урахувати його бажання;
  4.  потрібен додатковий варіант відповіді, в якому слід точніше відобразити характер зв’язку керівної та керованої підсистем.

20. В якій послідовності еволюціонували концепції управління фірмою, управління маркетингом (1 — удосконалення виробництва; 2 — інтенсифікація комерційних зусиль; 3 — маркетинг;
4 — удосконалення товару; 5 — соціально-етичний маркетинг)?

  1.  1, 2, 3, 4, 5.
  2.  1, 4, 2, 3, 5.
  3.  2, 1, 3, 5, 4.
  4.  2, 3, 5, 1, 4.

21. Яка з ситуацій відображає концепцію управління фірмою, що базується на вдосконаленні виробництва?

  1.  Закупівля нової технології;
  2.  використання збагаченої сировини;
  3.  підвищення продуктивності праці;
  4.  відповіді п. 1—3 доповнюють одна одну.

22. Якщо фірма запропонувала металопродукцію, сертифіковану міжнародним стандартом, і з цим пов’язує свій успіх на ринку, то їй треба застосовувати концепцію управління:

  1.  удосконалення виробництва;
  2.  якісного продукту;
  3.  інтенсифікації комерційних зусиль;
  4.  соціально-етичного маркетингу.

23. Маркетинг є ключовою функцією менеджменту, оскільки:

  1.  більшість управлінських рішень ґрунтуються на маркетингових розробленнях;
  2.  найвідповідальніші рішення потребують даних маркетингу;
  3.  тільки функція управління колективом людей не потребує маркетингу;
  4.  усі відповіді є правильними.

24. Для ефективнішого управління маркетингом необхідно всі операції з управління поділити:

  1.  на головні і другорядні;
  2.  результативні і забезпечувальні;
  3.  обов’язкові і необов’язкові;
  4.  у переліку немає правильної відповіді.

25. Всесвітньо відома офтальмологічна лікарня С. Федорова у Москві не стала «Меккою» для всіх хворих, оскільки:

  1.  поїздки до Москви, у тому числі й на лікування, у 90-ті роки не були безпечними;
  2.  панувала недовіра до занадто розрекламованого рівня лікування;
  3.  вирішальну роль відіграла висока вартість лікування і неможливість для багатьох суворо дотримувати рекомендованого післяопераційного режиму через матеріальні нестатки й побутові негаразди;
  4.  кожна з відповідей певною мірою є правильною.

26. Наступним після прийняття фірмою концепції маркетингу кроком має бути:

  1.  створення відділу маркетингу;
  2.  відкриття фінансування маркетингових робіт;
  3.  вибір системи управління маркетингом;
  4.  пошук кваліфікованих спеціалістів з маркетингу.

27. Яку послідовність має процес управління маркетингом
(1 — діагностування фірми, прогнозування ринку; 2 — вибір сегмента ринку; 3 — визначення стратегії маркетингу; 4 — реорганізація апарату фірми; 5 — прийняття стратегії фірми; 6 — ревізія маркетингу; 7 — план маркетингу)?

  1.  1, 2, 3, 4, 5, 6, 7;
  2.  1, 3, 2, 4, 5, 7, 6;
  3.  1, 4, 2, 5, 3, 7, 6;
  4.  1, 5, 3, 7, 6, 2, 4.

28. Діагностування фірми та прогнозування ринку означає:

  1.  вивчення технологічних, кадрових та сировинних можливостей фірми;
  2.  здійснення науково-технічних досліджень і проектів стосовно власних товарів;
  3.  зондування можливостей продажу товару, сприйняття його ринком;
  4.  відповіді п. 1—3 є правильними.

29. Нехтування такою операцією управління маркетингом, як діагностування фірми, може призвести:

  1.  до спроб фірми освоїти непідсильні з огляду на фінансові та кадрові ресурси напрями діяльності;
  2.  капіталовкладень у сфери, ринки, на яких конкурентне середовище є неподоланним для фірми;
  3.  створення ще жорсткішого конкурентного середовища, непідсильного для фірм-конкурентів;
  4.  відповіді п. 1, 2 є правильними.

30. Не зробивши елементарного прогнозування ринку (попиту, пропозиції, ціни), фірма може натрапити на проблему:

  1.  виготовити товарів більше, ніж можна продати, збільшивши тим самим товарні запаси;
  2.  виготовити товарів менше, ніж може поглинути ринок, і упустити вигоду;
  3.  передбачити такі проблеми існуючими методами та з допомогою навіть кваліфікованих фахівців неможливо;
  4.  відповіді п. 1, 2 є правильними.

31. Прогнозування ринку, в концепції управління маркетингом, означає спеціальні маркетингові дослідження щодо:

  1.  місткості ринку;
  2.  конкурентного середовища, кількості конкурентів, їхніх сильних і слабких сторін;
  3.  основних характеристик ринку;
  4.  відповіді п. 1—3 правильні.

32. Підпорядкування апарату управління фірми концепції маркетингу означає:

  1.  ліквідацію окремих відділів фірми;
  2.  виокремлювання певних відділів фірми;
  3.  переосмислення дій кожного відділу фірми;
  4.  перерозподіл функцій між відділами фірми.

33. Реорганізація апарату фірми в процесі її переорієнтації на маркетингову концепцію полягає:

  1.  тільки в ліквідації одних і створенні інших, сучасніших та перспективніших відділів;
  2.  не тільки і не стільки в появі нових відділів, скільки у визначенні нових пріоритетів кожного з підрозділів фірми;
  3.  у спрямуванні тих підрозділів фірми, в центрі уваги яких перебувають клієнти, на маркетинг;
  4.  відповідь п. 3 доповнює, уточнює відповідь п. 2.

34. Переорієнтація апарату на концепцію маркетингу може здійснюватися:

  1.  революційним шляхом, тобто одномоментним руйнуванням старих і створенням нових структур в апараті управління;
  2.  еволюційним шляхом, тобто поступовим включенням маркетингових структур в апарат фірми;
  3.  відповіді п. 1, 2 є правильними;
  4.  усі відповіді помилкові.

35. Суть еволюційного запровадження маркетингу полягає:

  1.  в очікуванні сприятливих умов (на фірмі, на ринку), які б уможливили «безболісне» запровадження концепції марке-
    тингу;
  2.  поступовій зміні структури апарату фірми в напрямі орієнтації відділів на маркетинг;
  3.  поступовій зміні структури апарату фірми та перерозподілі функцій між ними з урахуванням того, що споживач — її центральна постать, а відділ маркетингу — виразник інтересів споживача;
  4.  відповіді п. 1, 2 є правильними.

36. Якою за еволюційного шляху є послідовність включення маркетингу в апарат фірми (1 — відділ маркетингу як рівноправний; 2 — відділ маркетингу як головний на фірмі; 3 — відділу маркетингу відведене достатньо важливе місце; 4 — клієнти — центральна контрольна функція, а відділ маркетингу — інтегративна):

  1.  1, 2, 3, 4;
  2.  1, 3, 2, 4;
  3.  3, 2, 1, 4;
  4.  2, 3, 4, 1.

37. Характер опозиції маркетингу в процесі запровадження цієї концепції на фірмі:

  1.  прямі перешкоди, що їх створюють інші відділи фірми відділу маркетингу;
  2.  несприйняття, відторгнення ідеї маркетингу немаркетинговими структурами фірми;
  3.  активний протест немаркетингових структур проти втрати ними провідних позицій у розв’язанні головних проблем розвитку фірми;
  4.  відповіді п. 2, 3 є правильними.

38. Роль відділу маркетингу на останній стадії його впровадження за принципом «клієнти як центральна контрольна функція і маркетинг як інтегративна функція» слід розуміти:

  1.  як можливість клієнтів ринку безпосередньо контролювати виробничу, комерційну діяльність фірми;
  2.  особливу роль, місце відділу маркетингу, підконтрольного лише вищому керівництву фірми;
  3.  можливість, надану відділу маркетингу для об’єднання зусиль усіх підрозділів фірми і зосередження їх на інтересах клієнтів, за поведінкою яких (купує, не купує) можна перевіряти правильність рішень фірми;
  4.  просте жонглювання словами, оскільки на практиці все є значно простішим.

39. У чому суть взаємних критичних оцінок діяльності окремих структурних підрозділів фірми?

  1.  Критика, що обмежується взаємними докорами в неправильному виконанні, надмірному фінансуванні, дублюванні окремих дій підрозділами фірми;
  2.  визнання недоцільності функціонування певних структур на фірмі, оскільки вони ускладнюють процес управління;
  3.  визнання недоцільності існування окремих підрозділів, бо це обертається збільшенням управлінських витрат;
  4.  зниження ефективності управління через «диктат» відділу маркетингу.

40. Вибір цільового або цільових сегментів національного ринку не залежить:

  1.  від фінансових, технологічних, сировинних можливостей фірми;
  2.  чинного в країні митного регулювання;
  3.  гостроти конкурентної боротьби на окремих сегментах ринку;
  4.  привабливості сегмента ринку з погляду одержання фірмою прибутків.

41. Процедура вибору цільового сегмента ринку в комплексі операцій з управління маркетингом є:

  1.  ключовою;
  2.  такою, як і низка інших операцій та процедур цього процесу;
  3.  другорядною;
  4.  місце і роль процедури вибору цільового ринку ситуативна.

42. Якщо вибір цільового сегмента ринку розглядається як ключове рішення у процесі управління маркетингом, то це тому, що:

  1.  таке рішення вимагає суттєвих капіталовкладень;
  2.  воно надто складне і вимагає залучення висококваліфікованих кадрів, досконалих методик;
  3.  виявлена специфіка цільового сегмента ринку дозволяє, з одного боку, сформувати пропозицію товарів, а з другого — заходи маркетингу;
  4.  не зовсім правильне тлумачення місця і ролі цього рішення.

43. Стратегія у широкому розумінні означає:

  1.  науково обґрунтований план дій, спрямованих на одержання цільового прибутку;
  2.  розгорнутий загальний план та основний план дій, спрямованих на досягнення цілі;
  3.  конкретний перелік фінансово-економічних та маркетингових операцій, що гарантують успіх;
  4.  упорядкований та вмотивований порядок різнопланових операцій з орієнтацією на ринкові цілі.

44. «Стратегія фірми на ринку» та «стратегія маркетингу на фірмі» — поняття:

  1.  цілком тотожні;
  2.  майже тотожні;
  3.  якоюсь мірою тотожні;
  4.  зовсім не тотожні.

45. Фірма вибирає стратегію і тим самим визначає:

  1.  те, чого вона хоче досягти на ринку;
  2.  чого вона зобов’язана досягти на ринку;
  3.  як досягти запланованого на ринку;
  4.  що потрібно зробити, щоб подолати конкурентів.

46. Виберіть у варіантах відповідей (у дужках) те, що належить до стратегії маркетингу (1 — стратегія продукту; 2 — стратегія диверсифікації; 3 — стратегія інтеграційного зростання; 4 — стратегія ціни; 5 — стратегія розповсюдження; 6 — стратегія просування):

  1.  1, 3, 4, 5, 6. ;
  2.  2, 3, 4, 5, 6. ;
  3.  1, 4, 5, 6.
  4.  1, 2, 3, 4.

47. Тактика маркетингової поведінки фірми на ринку:

  1.  конкретизація стратегії маркетингу на певний період з огляду на зміни поточної ринкової ситуації;
  2.  поквартальна конкретизація дій у контексті вибраної стратегії маркетингу;
  3.  потоварна, сегментна конкретизація дій фірми;
  4.  конкретизація стратегії маркетингу стосовно кожної із структур фірми та контроль виконання.

48. Фірма, вибираючи стратегію маркетингу, тим самим визначає:

  1.  коло фахівців, здатних реалізувати поставлені цілі;
  2.  способи досягнення результату, передбаченого вибраною стратегією;
  3.  обсяги фінансування певних маркетингових дій, потрібних для досягнення результату;
  4.  перелік робіт, у тому числі з менеджменту, які необхідно виконати на фірмі.

49. Яку стратегію варто використати, якщо фірма має фінансові, технологічні, кадрові резерви, а частку ринку керівництво фірми має намір збільшити?

  1.  Холдингову, або стратегію збереження позицій;
  2.  агресивну, або творчу, стратегію;
  3.  стратегію «жнив», або «збирання вершків»;
  4.  стратегію «згортання позицій».

50. Застосована на фірмі агресивна або творча стратегія має на меті зазначене у відповідях, крім однієї:

  1.  потіснити хоча б якоюсь мірою з ринку конкурентів;
  2.  збільшити частку фірми на ринку;
  3.  збільшити обсяг продажу товарів фірми;
  4.  збільшити обсяг доходів вже в поточному періоді.

51. Навпаки, обравши агресивну стратегію, на фірмі можуть поступитися одержанням прибутків вже в поточному періоді, щоб:

  1.  ліпше, ніж конкуренти, задовольнити потреби споживачів;
  2.  потіснити конкурентів, додаткові витрати в період реаліза-
    ції агресивної стратегії компенсувати в найближчій перспективі;
  3.  привернути увагу ринку до фірми, її товарів і розраховувати на приріст обсягів продажу найближчим часом;
  4.  варіація бажаної мети фірми, яка застосовує агресивну стратегію, досить широка.

52. Для якої з перелічених нижче ситуацій найліпшою буде холдингова стратегія утримання позицій на ринку?

  1.  Фірма, за оцінкою керівництва, не посідає належного місця на ринку (частка фірми на ринку менша від бажаної), а потенційні можливості для цього фірма має;
  2.  на фірмі вирішено змінити вид діяльності та перейти на обслуговування інших сегментів ринку;
  3.  становище, яке займає фірма на ринку, її цілком влаштовує;
  4.  фірмі необхідно за короткий час збільшити прибутки для того, щоб виплатити дивіденди навіть ціною скорочення своєї частки на ринку.

53. У якому випадку на фірмі застосовують стратегію «збирання вершків»?

  1.  Вимушено, щоб сплатити банківську позику, дивіденди;
  2.  щоб у короткий період отримати максимальні доходи;
  3.  терміново збільшити обсяг продажу товарів фірми;
  4.  у випадках, наведених у п. 1—3.

54. У чому полягає сутність стратегії згортання діяльності?

  1.  Це по суті ліквідація фірми, її продаж;
  2.  рішення про припинення випуску певного товару, продукції та переорієнтація на інші;
  3.  цивілізований вихід з ринку, щоб не перешкодити партнерові по бізнесу, якому фірма продавала товари або, навпаки, купувала в нього;
  4.  освоєння бізнесу в новій сфері.

55. Підходи до обрання стратегії фірмою:

  1.  це прерогатива керівництва фірми;
  2.  стратегія фірмою не обирається один раз і назавжди;
  3.  зміна стратегії залежно від обставин на фірмі, ситуації на ринку, мети фірми;
  4.  відповіді п. 1—3 правильні.

56. Вибір конкретної стратегії маркетингу залежить:

  1.  від ситуації, що склалася на ринку;
  2.  переваг та недоліків конкурентів;
  3.  можливостей (фінансових, технологічних, кадрових) фірми;
  4.  усі умови п. 1—3 потрібно враховувати.

57. Обрана на фірмі стратегія маркетингу втілюється:

  1.  у життя безпосередніми виконавцями на фірмі;
  2.  конкретних факторах маркетингу в межах якоїсь однієї із чотирьох стратегій або кількох факторах різних стратегій;
  3.  мобілізацію відповідних ресурсів матеріального, фінансового, технологічного походження;
  4.  конкретні тактичні задуми, засоби, заходи, які дозволяють досягти бажаного результату.

58. План маркетингу — це:

  1.  документ, в якому в письмовій формі зафіксовано пункти, виконання котрих забезпечуватиме максимізацію доходів;
  2.  комплекс заходів, спрямованих на завоювання фірмою позицій на ринку;
  3.  письмовий документ (або його усний варіант), в якому зазначено певні види робіт, послідовність їх виконання та виконавців для втілення стратегії маркетингу в життя;
  4.  кожний варіант відповідей певною мірою відповідає істині.

59. Планом маркетингу на фірмі передбачено:

  1.  основні види робіт з маркетингу товару;
  2.  час та місце виконання робіт;
  3.  фахівців, відповідальних за певні роботи;
  4.  відзначене у відповідях п. 1—3.

60. Ревізія і контроль як складові процесу управління маркетингом — це передусім засоби:

  1.  досягнення високої культури управління апаратом фірми;
  2.  ефективного впливу на ринок, на клієнтів фірми;
  3.  одержання інформації про рівень досягнення мети фірмою на ринку та оптимальність витрат на маркетингову діяльність;
  4.  відповіді п. 1, 2 є правильними.

61. Ревізія і контроль маркетингу не дозволяє:

  1.  підвищити результативність процесу управління маркетингом;
  2.  підвищити ефективність планування маркетингу;
  3.  повернути втрачену вигоду;
  4.  виявити недбало виконані операції, види робіт з маркетингу та виконавців.

62. Реорганізація апарату управління фірмою та запровадження концепції маркетингу супроводжується:

  1.  опозицією маркетингу з боку інших структурних підрозділів фірми;
  2.  можливим несприйманням ідей маркетингу через очевидну втрату позицій певними підрозділами фірми;
  3.  нормальним сприйняттям, оскільки апарат управління фірмою упевнився в неефективності своїх дій і необхідності оновлення;
  4.  кожний із запропонованих варіантів може відбутися.

63. Сформована структура фірми як його певна схема, що забезпечує логічні взаємовідносини окремих підрозділів, рівнів управління та функціональних областей, спрямована:

  1.  на виконання фірмою певних функцій в народногосподарському комплексі;
  2.  досягнення фірмою мети;
  3.  реалізацію задекларованої перед громадою програми;
  4.  відповіді п. 1—3 доповнюють одна одну.

64. Який чинник найменше визначає структуру апарату управління підприємством?

  1.  Сфера, вид діяльності;
  2.  функції, які виконує цей апарат на підприємстві;
  3.  площа виробничих корпусів підприємства;
  4.  масштаби виробничої програми підприємства.

65. Як саме на структурі апарату управління фірмою позначатиметься зміна регіону діяльності?

  1.  Відбудеться зміна кількості працівників апарату управління;
  2.  станеться зміна регіонального спрямування певних структурних підрозділів;
  3.  буде створено конструкторський, виробничий, збутовий та деякі інші відділи для кожного з обслуговуваних фірмою регіонів;
  4.  у переліку немає правильної відповіді.

66. В якій із поданих нижче ситуацій апарат управління фірми побудовано відповідно до концепції, покладеної в основу її діяльності?

  1.  Апарат управління фірми, концептуальні засади якого спрямовано на континентальне розширення ринків збуту;
  2.  апарат управління фірми, ідея діяльності якого ґрунтується на поліпшенні якості продукованих виробів;
  3.  апарат управління фірми, концепція діяльності якого будується на принципово новій філософії бізнесу, на засадах маркетингу;
  4.  відповіді п. 1, 2 доповнюють одна одну, а відповідь п. 2 можна характеризувати як засіб досягнення результату, запропонованого у відповіді п. 1.

67. Якщо апарат управління фірми орієнтовано на виробництво, то йому властива:

  1.  концентрація у виробничій структурі головного інженера функцій науково-дослідних розроблень, планування асортименту, та власне виготовлення виробів;
  2.  належність фахівців з розроблення товарів, дослідження ринку, визначення цін до різних структур управління і їх слабка орієнтація на вимоги ринку;
  3.  низька компетентність, низька ефективність управління окремим підрозділом фірми, оскільки в ньому, як правило, об’єднано широкий діапазон різнопланових функцій та фахівців, що унеможливлює ефективний контроль;
  4.  відповіді п. 1—3 є правильними і доповнюють одна одну.

68. Коли в одному зі структурних підрозділів фірми зосереджено функції та фахівців з дослідження ринку, реклами, аналізу торгових операцій, оброблення замовлень, стимулювання збуту, то можна сказати, що апарат управління фірми зорієнтовано:

  1.  на виробництво високоякісних виробів з прогнозованим безперешкодним збутом;
  2.  збут, який потребує інтенсифікації саме збутових операцій;
  3.  маркетинг, тобто комплекс операцій, спрямованих на обслуговування центральної постаті — клієнта на ринку;
  4.  у переліку немає правильної відповіді.

69. Укажіть на особливості побудови апарату управління фірми на засадах маркетингу:

  1.  дослідження маркетингу, планування асортименту, рекламу та решту збутових операцій сконцентровано в одному відділі — відділі маркетингу;
  2.  відділи фінансів, виробництва, кадрів функціонують автономно, проте в тісному зв’язку з відділом маркетингу, котрий, у свою чергу, має прямий та зворотний зв’язок із ринком;
  3.  обидва попередні варіанти відповіді відображають особливості побудови апарату управління фірми, орієнтованої на маркетинг;
  4.  правильну відповідь треба сформулювати точніше.

70. Реорганізацію апарату управління фірмою та переорієнтацію на маркетинг можна пояснити:

  1.  даниною моді;
  2.  спробою ліквідувати недоліки в роботі окремих підрозділів фірми;
  3.  об’єктивною необхідністю, що поясняється потребою безпосереднього орієнтування фірми на ринок;
  4.  бажанням запропонувати ринку товари найвищої якості (на рівні світових зразків).

71. Позитивні сторони зміни структури апарату управління фірми внаслідок переорієнтації з виробництва на маркетинг:

  1.  зосередження фахівців споріднених видів діяльності в одному відділі;
  2.  підвищення ефективності управління відділами зі спорідненими видами діяльності;
  3.  можливість здійснювати дійовий контроль за роботою відділу та фахівцями;
  4.  відповіді п. 1—3 доповнюють одна одну.

72. Запровадження концепції маркетингу на підприємстві може бути реальним і ефективним:

  1.  тільки для великих виробничих та торговельних фірм;
  2.  для будь-якої за профілем та обсягом діяльності фірми;
  3.  для фірм торговельного чи виробничого спрямування середнього бізнесу;
  4.  для фірм малого бізнесу, здатних швидко перебудувати свою виробничу програму відповідно до запитів ринку.

73. Фірми малого бізнесу можуть реалізувати концепцію маркетингу через:

  1.  кооперування, спільне фінансування централізованої служби маркетингу та використання послуг спеціалізованих маркетингових агентств;
  2.  залучення до штату фірми фахівців-маркетологів з навчальних або науково-дослідних закладів;
  3.  запрошення на роботу кваліфікованих фахівців з маркетингу інших фірм за сумісництвом;
  4.  кожний із запропонованих способів запровадження концепції маркетингу є можливим.

74. Управління маркетингом на фірмі та управління службою маркетингу фірми — це поняття:

  1.  тотожні;
  2.  певною мірою тотожні;
  3.  не тотожні;
  4.  не можуть бути тотожними в принципі.

75. Підсистема маркетингу може бути представлена на фірмі у вигляді однієї з таких структур:

  1.  департаменту маркетингу;
  2.  управління з маркетингу;
  3.  відділу маркетингу;
  4.  будь-якою з перелічених у п. 1—3 структур.

76. Які є підходи до формування відділу маркетингу?

  1.  На функціональній основі;
  2.  на основі товарної групи, товару, марки товару;
  3.  на основі регіональних ринків;
  4.  відповіді п. 1—3 не вичерпують усіх відомих підходів до формування відділу маркетингу.

77. Якщо компанія «Західзерно» закуповує збіжжя, виготовляє з нього борошно і продає великим хлібозаводам і мініпекарням, кондитерським фірмам типу львівського «Світоча», супермаркетам, гуртовням, мінікондитерським та санаторним, дитячим і лікувальним закладам, то відділ маркетингу на «Західзерні» доцільніше організувати:

  1.  на функціональній основі;
  2.  на основі типів груп покупців, клієнтів;
  3.  на комбінованій основі;
  4.  на основі товарної групи.

78. У структурі відділу маркетингу, організованого на основі функцій, можуть бути підвідділи:

  1.  дослідження маркетингу;
  2.  реклами, стимулювання продажу;
  3.  сервісу для клієнтів, продажу товарів;
  4.  усі зазначені в п. 1—3 підвідділи.

79. Коли функціональний підхід до побудови відділу маркетингу буде неефективним?

  1.  Коли асортимент товарів є надто широким;
  2.  регіональні ринки мають суттєві відмінності;
  3.  покупці різняться між собою обсягом та частотою закупівлі й використання товару фірми;
  4.  відповіді п. 1—3 доповнюють одна одну.

80. АТ «Антонов» виготовляє літаки АН-70 (вантажопідйомність 180 т), АН-140 (на 100 пасажирів), міські автобуси та споживчі товари. Які підходи рекомендується застосовувати за організації відділу маркетингу?

  1.  Комбінований, регіональний, товарний, але не функціональний, принципи;
  2.  на підставі регіональних ринків, але не виду товару;
  3.  на основі функцій, але не на основі типів покупців;
  4.  на регіональній основі, але не на товарній.

81. Чому відділ маркетингу АТ «Антонов» недоцільно організовувати на функціональній основі?

  1.  Прийоми, методика маркетингових досліджень різні для автобусів і навіть для двох різних марок літаків (наприклад АН-70 і АН-140);
  2.  рекламування різнопрофільних, різноцільових товарів АТ «Антонов» є настільки специфічним, що об’єднати функції реклами в одній підсистемі було б неможливо;
  3.  організація сервісного обслуговування виробів, продукованих на АТ «Антонов» (літаки, автобуси, споживчі товари), потребує різних фахівців, підходів, витрат тощо;
  4.  усі перелічені в п. 1—3 варіанти є аргументами проти застосування функціонального підходу в організації маркетингової структури на АТ «Антонов».

82. Якщо на АТ «Антонов» недоцільно формувати відділ маркетингу на функціональній основі, то який же підхід можна запропонувати?

  1.  Регіональний або товарний, марочний для основних виробів — літаків АН-70, АН-140, які різняться за цільовим призначенням та регіональними особливостями ринків експлуатації (країни Індокитаю, Близького Сходу, Європи, Крайньої Півночі);
  2.  комбінований підхід (товарний, типів покупців) для автобусів (міського, міжміського сполучення, туристичних, спеціального призначення);
  3.  товарний підхід або підхід за типами покупців для споживчих товарів, залежно від їх асортименту, призначення, тобто специфіки ринку;
  4.  кожен з підходів, зазначених у п. 1—3, може бути застосований.

83. Якщо невелика за обсягом капіталів, регіоном обслуговування фірма контактує з однотипною клієнтурою, то який із варіантів побудови відділу маркетингу міг би бути найефективнішим?

  1.  На основі товарів;
  2.  на основі функцій;
  3.  на основі регіональних ринків;
  4.  на основі типів покупців.

84. Для якої з фірм слід запропонувати відділ маркетингу, організований на основі типів або груп покупців?

  1.  Для невеликої за обсягом капіталів фірми, що працює з однотипною клієнтурою;
  2.  для значної за обсягом виробничої програми фірми, окремі товари якої мають високий імідж на ринку;
  3.  для великої за обсягом капіталів фірми, з не дуже широким асортиментом товарів, проте з регіоном обслуговування, що виходить за межі національного ринку;
  4.  для фірми з вузьким асортиментом товарів, невеликим регіоном обслуговування, але з широким діапазоном клієнтури — роздрібні покупці, дитячі садки та лікарні, кафе, їдальні, піцерії тощо.

85. Які функції не належать до функцій керівника відділу маркетингу, сформованого за принципом товарної марки?

  1.  Розроблення стратегії і плану маркетингу;
  2.  контактування з фірмами-посередниками (рекламні агентства, агентства з дослідження маркетингу, транспортні агентства тощо);
  3.  експедиційні роботи з продажу, добір постачальників сировини, комплектуючих;
  4.  спостереження за товаром у сфері його споживання, користування ним.

86. Широке коло завдань керівника відділу маркетингу варто розцінювати:

  1.  виключно позитивно, оскільки досягаються цілеспрямованість, комплексність робіт;
  2.  частково позитивним, а частково негативним;
  3.  значною мірою негативним, оскільки один фахівець не може глибоко, аж до нюансів володіти знаннями в різних сферах;
  4.  у кожному конкретному випадку, ситуації, товарів, марці товару.

87. У чому полягають недоліки відділу маркетингу, сформованого за товарним принципом або й за марками товарів?

  1.  Широкий діапазон обов’язків та завдань керівника відділу маркетингу не завжди підкріплюється належними повноваженнями;
  2.  надто широкий діапазон функцій керівника відділу маркетингу;
  3.  наведені в п. 1, 2 застереження справді ставлять під сумнів доцільність товарного підходу до організації відділу маркетингу;
  4.  наведені в п. 1, 2 застереження недостатньо аргументовані, щоб приймати рішення про доцільність чи недоцільність товарної орієнтації відділу маркетингу.

88. Координація діяльності відділу маркетингу з іншими підрозділами фірми набуває особливої ваги, оскільки:

  1.  відділ маркетингу — свого роду агент ринку на фірмі;
  2.  відділ маркетингу — провідник політики фірми на ринку;
  3.  здебільшого фахівці відділу маркетингу мають всебічну фахову підготовку
  4.  відповіді п. 1, 2 є правильними.

89. Розв’язання яких саме проблем потребує координації роботи відділу маркетингу з виробничим відділом?

  1.  Доведення структури виробництва товарів за асортиментом та якістю до потреб ринку;
  2.  узгодження професійного рівня модельєрів, конструкторів, технологів, виробників товарів з потребами ринку;
  3.  оптимізація і застосування стандартних, уніфікованих вузлів і деталей з одночасним оновленням виробів;
  4.  відповіді п. 1—3 доповнюють одна одну.

90. Негативні наслідки нескоординованості дій відділу маркетингу та відділу постачання:

  1.  невдалі пошуки нової сировини, комплектуючих, деталей для виготовлення товару-новинки, запропонованої відділом маркетингу;
  2.  несвоєчасне постачання сировини, комплектуючих для виготовлення товарів до певної події, дати;
  3.  постачання сировини, комплектуючих в обсягах, недостатніх для забезпечення піка попиту на товар, спрогнозованого відділом маркетингу;
  4.  відповіді п. 1—3 ілюструють недоліки в роботі фірми, спричинені нескоординованістю дій відділу маркетингу і відділу постачання фірми.

91. Які з проблем не стосуються координації роботи відділів маркетингу і фінансів?

  1.  Калькулювання собівартості виготовлення товарів, установлення продажної ціни;
  2.  калькулювання маркетингових витрат, пов’язаних із дослідженнями ринку;
  3.  калькулювання витрат на енергоносії, оргтехніку та розроблення нормативів їх використання;
  4.  відповіді п. 1—3 є правильними.

92. Скоординованість, співробітництво між структурними підрозділами обертається:

  1.  на певні вигоди для відділу маркетингу, оскільки підтверджують його провідну роль, гегемонію у фірмі;
  2.  вигоди для кожного структурного підрозділу, тому що співробітництво дає змогу підвищити ефективність, результативність його діяльності;
  3.  вигоду для кожної структури фірми, особливо в контексті досягнення фірмою бажаної мети на ринку;
  4.  вигоди для одних структур і втрати для інших.

93. До якої моделі управління можна віднести фірму, якщо в її основу покладено концепцію та інструменти маркетингу?

  1.  Бюрократичної;
  2.  раціональної;
  3.  «організованої анархії»;
  4.  політичної.

94. Які з оцінок характеризують раціональну модель управління, ураховуючи критерії: 1 — ціль; 2 — контроль; 3 — процес прийняття рішень; 4 — норми, правила; 5 — потреби в інформації; 6 — визначення результатів; 7 — рівень політичної поведінки?

  1.  1 — послідовна, 2 — централізований, 3 — впорядкований, 4 — оптимізація, 5 — широкі систематичні, 6 — вартість, 7— зайва, непотрібна оцінка;
  2.  1 — помірно послідовна, 2 — дотримання правил, 3 — стандартно-оперативний, 4 — базується на прецедентах, традиціях, 5 — обмежені, 6 — програма, шаблон, 7 — зайва оцінка;
  3.  1 — не чіткі, 2 — децентралізований, 3 — його бракує взагалі, 4 — розподілені, 5 — немає, 6 — напрями не визначені, 7 — низький;
  4.  1 — суперечливі, 2 — змінюваний, 3 — невпорядкований, 4 — базується на співвідношенні інтересів, 5 — залежить від стратегії, 6 — зіставлення і взаємодія інтересів, 7 — високий.

70

Тест 3




1. ЛЕКЦИЯ 4 ФОНОЛОГИЯ
2. Оценка качества систем управления
3. Вариант 1 19 декабря 2013 г
4. Лабораторная работа 6 Изучение вращения плоскости поляризации и определение концентрации сахарных раств
5. Задание 1. Установить соответствие между понятием и определением
6. Лекция 1 Предмет и задачи интернетжурналистики
7. тематика факультет химии и высоких технологий 1 курс 20132014 уч
8. Дети стайкой бегут в указанном направлении на расстояние до 10 м
9. Идеальные типы как метод исследования культуры по работам М. Вебера в его избранных произведениях
10. варианта П о к а з а т е л и Nc шт.html
11. Xes Its velocity is constnt nd equl to 12 m-s
12. Контрольная работа- Просоциальное и антисоциальное поведение в обществе
13. Теория игр и экономическое моделирование 2010 год Время выполнения- 2 часа 50 минут
14. хозяйственной деятельности1
15. Исходные данные Uг
16. Введение В реформировании российской экономики еще со времен перестройки коммерческие организации взяли
17. 50 Уголовный процесс Рябцев Информационные и коммуникационные технол
18. На имеющую вакантную должность претендуют несколько кандидатов
19. Лекция 6 Морфология
20. Лекции по дисциплине Основы права

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе