Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Міністерство освіти й науки України
Львівське вище професійне училище ресторанного сервісу та туризму
офіціант-бармен
Індивідуальна робота з дисципліни:
« Основи галузевої економіки »
Виконав:
учень групи 1.24
Сайкевич Юра
Перевірила Богоніс О. М
Львів 2013
Завдання:
2 варіант:
1.Дайте відповіді на теоретичні запитання:
2.Попит, пропозиція на ринку ресторанної сфери країни.
3. Роль кредиту в сучасній економіці.
4.Складіть короткий термі логічний словник на тему: підприємство та підприємництво.
1: Відповіді на теоретичні запитання:
1.Виробництво - процес створення матеріальних і суспільних благ, необхідних для існування і розвитку. Створюючи певні блага люди вступають у зв'язки і взаємодію – виробничі відносини. Тому виробництво є завжди суспільним.
Процес виробництва за своєю структурою складається з 4-х фаз:
- власне виробництво;
- основне виробництво;
- виробнича інфраструктура;
- соціальна інфраструктура;
- розподіл;
- обмін;
- споживання.
Зміст виробництва:матеріальне виробництво є «основним джерелом одержання вихідних даних для відбору змісту професійного навчання, також тим об'єктом, за допомогою якого здійснюється перевірка відповідності змісту навчання вимогам сучасного виробництва».
Спосіб виробництва:
Суспільне виробництво поділяється на два взаємопов'язані підрозділи: виробництво засобів виробництва і виробництво предметів споживання. Єдність продуктивних сил і виробничих відносин становить спосіб виробництва, який визначає характер даного суспільного ладу.
Відносини виробництва зумовлюють і відповідні їм відносини розподілу, обміну й споживання (особистого й виробничого). Визначальним у цьому процесі є виробництво. Воно розвивається за об'єктивними економічними законами, головними серед яких є основний економічний закон, властивий кожному способові виробництва. Зміни виробництва починаються зі змін продуктивних сил і насамперед — знарядь праці. Перехід від одного способу виробництва до іншого, вищого, зумовлюється діянням закону відповідності виробничих відносин характерові продуктивних сил.
2.Структура виробництва - якісне розчленування і кількісна пропорційність суспільного процесу виробництва. Як цілісна система, що перебуває у процесі постійного розвитку, С. в. сформувалася у період машинної стадії капіталізму. В її основі лежить суспільний поділ праці. Розрізняють галузеву, загальноекономічну, територіальну і соціально-економічну структури виробництва. Галузева С. в. — це групування підприємств на галузі, підгалузі і види виробництв. Галузь — група підприємств, що випускають однорідну або споріднену продукцію (наприклад, машинобудування, легка промисловість), які, в свою чергу, діляться на дрібніші підгалузі і види підприємств. Рівень розвитку галузевої С. в. є важливим показником розвитку продуктивних сил. У СІНА, наприклад, нараховується близько 700 галузей і підгалузей, в Україні — біля 300. Загальноекономічна (відтворювальна) С. в. розглядається як пропорційність між натурально-речовими і функціональними частинами суспільного продукту — між фондом заміщення матеріальних витрат виробництва і чистим продуктом (національним доходом), між фондом нагромадження і фондом споживання, між виробництвом засобів виробництва і виробництвом предметів споживання, між виробничою і невиробничою сферами. У співвідношенні цих частин процесу відтворення важливо забезпечити пропорційність, яка залежить від типу відтворення — екстенсивного чи інтенсивного. Територіальна С. в. характеризується розміщенням виробництва в окремих регіонах країни. Соціально-економічна структура характеризується соціальним та професійно-кваліфікаційним складом населення, співвідношенням різних верств за формами власності, рівнем життя.
3. Фактори виробництва- ресурси, необхідні для виробництва товарів або послуг. Класичними факторами виробництва є робоча сила (всі розумові та фізичні здібності людей), земля (природні багатства), капітал (наявні, вироблені засоби виробництва, а також фінансовий капітал). Четвертим фактором вважається підприємливість, яка об'єднує попередні три фактори.
У вченнях класиків по-різному ставилися акценти на окремі фактори виробництва. Наприклад, в працях фізіократів та Франсуа Кене як засновника цієї школи земля (природа) була єдиним продуктивним фактором виробництва. Отже, землевласники були єдиним продуктивним класом суспільства. Адам Сміт вважав працю та її поділ основним продуктивним фактором виробництва, оскільки забезпечення товарами та послугами стало з часом краще, проте, якість землі та клімат особливо не змінилися. Такий підхід пояснює також економічний ріст. Теорію щодо оцінки вартості продукту на основі праці розвинули пізніше Давид Рікардо та Карл Маркс. Капіталізм вважає капітал найважливішим фактором виробництва.
2: Попит, пропозиція на ринку ресторанної сфери країни:
Ринок готельно-ресторанної індустрії є складовою ринку товарів і послуг народного споживання та являє собою сукупність грошових і товарно-послугових відносин. Ці відносини на ринку виявляються у формі взаємодії між споживчим попитом і пропозицією готельних і інших послуг, пропонованих готельними комплексами.
Обсяги попиту й пропозиції визначаються рівнем розвитку виробництва й надання послуг, а також розміром грошових доходів населення.
Ринок готельно-ресторанної індустрії в умовах розвитку ринкових відносин розвивається нединамічно. В таких умовах виникають тимчасові або довготермінові диспропорції між пропозицією й попитом. Пропозиції ринку готельно-ресторанних послуг перебувають під впливом таких факторів, як прагнення підприємств до збільшення обсягу виручки від реалізації продукції й послуг, зменшення грошових доходів середнього класу населення, зниження продуктивності праці й заробітної плати, скорочення фондів накопичення й споживання та ін.
Відповідність між загальним обсягом пропозиції й платоспроможним попитом населення на внутрішньому ринку країни передбачає таку ж відповідність й на ринку готельно-ресторанної індустрії. З метою вивчення цієї відповідності слід систематично й цілеспрямовано досліджувати обсяги попиту й можливості ринку.
Виділяють дві категорії факторів, вплив яких або стимулює, або знижує попит:
1. Об'єктивні фактори:
- розміри доходу населення й національного доходу;
- демографічні;
- вплив середовища;
- культурні.
2. Суб'єктивні фактори:
- психологічні основи побажань споживачів;
- звички споживачів;
- традиції;
- мода тощо.
Значну допомогу при вивченні попиту, оцінці тенденції щодо розвитку з метою прогнозування розвитку підприємств готельно-ресторанного бізнесу можуть надати публікації основних результатів соціологічних досліджень. Так, наприклад, попередні соціологічні дослідження зарубіжних авторів показали, що активність населення найбільш розвинених країн світу залежить в основному від таких факторів, як ступінь урбанізації середовища, тобто інтенсивності й напруженості життя на роботі та в побуті, а також від національно-етнічних параметрів, доходів на душу населення, освітнього цензу і вікової приналежності.
За допомогою анкетування, що є універсальним методом вивчення всіх видів попиту, можна отримати надзвичайно корисну інформацію для: дослідження ринку збуту продукції й надання послуг; аналізу конкретних переваг підприємства щодо зовнішнього, безпосереднього та внутрішнього середовищ; сформування планів розвитку; удосконалення планів підвищення якості виготовленої продукції та послуг; складення планів ресурсного забезпечення та організаційно-технічного розвитку підприємства.
Залежно від спрямованості включених до анкети запитань, виду анкети (закрита, відкрита), отримуються дані, які іншим шляхом одержати просто неможливо, а тому складення анкет і проведення анкетування мають особливе значення.
Вивчаючи ринок реалізації продукту й послуг підприємств готельно-ресторанного бізнесу до анкети найдоцільніше включати такі питання, як:
- вік та стать респондентів;
- мета приїзду й тривалість перебування в обстежуваному регіоні;
- приорітети при обранні цін;
- оцінка окремих видів послуг, які надаються підприємством та ін.
Вивчення реалізованого попиту в об'єктах харчування за допомогою статистичної та бухгалтерської звітності дає можливість визначити обсяг і структуру реалізованої продукції власного виробництва й придбаних товарів, розподіл споживачів за раціоном харчування, за окремими структурними підрозділами, зміну попиту протягом одного тижня, місяця, розподіл виручки за видами розрахунку, по місяцях року, зміни завантаженості готелю протягом тижня, місяця, року тощо.
3: Роль кредиту в сучасній економіці.
Кредит- надання коштів кредитором позичальнику на основі зворотності, терміновості, платності.
Виникнення кредиту слід шукати не в сфері виробництва продуктів для їхнього внутрішнього споживання, а у сфері обміну, де власники товарів протистоять один одному як власники, юридично самостійні особи, готові виступити в економічні відносини. Товарообмін як переміщення товару з рук в руки, обмін послугами є тим грунтом, де можуть виникнути і виникають відносини з приводу кредиту. Рух вартості - ядро руху кредиту. Конкретною економічною основою, на якій з'являються і розвиваються кредитні відносини, виступають кругообіг і оборот коштів (капіталу).
У процесі руху основних капіталів, перш за все, спостерігається вивільнення ресурсів. На базі нерівномірності кругообігу й обороту капіталів природним стає поява відносин, які усувають невідповідність між часом виробництва і часом обігу коштів, дозволяють відносне протиріччя між тимчасовим осіданням коштів і необхідністю їх використання в народному господарстві. Таким ставленням є кредит.
Кредит стає неминучим атрибутом товарного господарства. Кредит беруть не тому, що позичальник бідний, а тому, що в нього в силу об'єктивності кругообігу і обороту капіталу в повній мірі бракує власних ресурсів. Для того, щоб можливість кредиту стала реальністю, потрібні певні умови, принаймні два:
• кредит стає необхідним у тому випадку, якщо відбувається збіг інтересів кредитора і позичальника;
• учасники кредитної угоди - кредитор і позичальник - повинні виступати як юридично самостійні суб'єкти, матеріально гарантують виконання зобов'язань, що випливають з економічних зв'язків.
Роль кредиту виявляється в результатах складаються при здійсненні різних видів його відносин, що виникають при комерційному, банківському, споживчому, державному та іпотечному кредитах. По кожному напрямку впливу кредиту домінуюче місце займає який-небудь вид кредитних відносин. Так, при реалізації товарів з відстрочкою платежу основну роль відіграє комерційний кредит. Однак така діяльність неоднакова для різних кредитних відносин. Наприклад, при застосуванні комерційного кредиту немає необхідності в залученні кредитором коштів з боку; для надання коштів у позику у вигляді відстрочки оплати товарів, що реалізуються для надання кредиту використовуються власні ресурси кредитора. Це не виключає подальше залучення банківського кредиту для компенсації вкладень коштів кредитора (облік векселів, позики під заставу векселів). Тим не менше, спочатку при наданні комерційного кредиту не обов'язково передбачається залучення коштів з боку.
Одним із проявів ролі кредиту виступає його вплив на безперебійність процесів виробництва і реалізації продукції. При систематичних розбіжності поточних грошових надходжень і витрат підприємств можливі тимчасова недостатність коштів для придбання необхідних товарно-матеріальних цінностей, оплати послуг і зумовлені цим порушення безперебійності процесів виробництва і реалізації продукції. Завдяки наданню позикових коштів для задоволення тимчасових потреб долаються безперервно повторюються «припливи» і «відпливи» коштів у позичальників, що сприяє подоланню затримки відтворювального процесу і тим самим його безперебійності і прискоренню.
Велика роль кредиту і в розширенні виробництва. Позикові кошти можуть надаватися на порівняно короткі терміни для збільшення запасів і витрат, потрібних для розширення виробництва і реалізації продукції. Разом з тим кредит може використовуватися як джерело коштів для збільшення основних фондів - будівель, споруд, придбання устаткування і т.д. У цьому випадку він збільшує можливості підприємств у створенні нових основних фондів, потрібних для розвитку виробництва.
Застосування кредиту як джерела збільшення основних фондів має деякі переваги в порівнянні з використанням такого безповоротного джерела коштів, як бюджетне фінансування. Наприклад, при визначенні потреби в коштах для капіталовкладень, здійснюваних за рахунок безповоротного фінансування з бюджету, цілком можливо прагнення підприємства отримати якомога більше коштів. Навпаки, при використанні кредиту як джерела капіталовкладень прагнення до отримання більшої суми позбавляється підстав, оскільки кошти, узяті в борг, доведеться згодом повертати, а користування ними оплачувати.
Державний кредит використовується головним чином для залучення коштів на покриття видатків бюджету. Позикові кошти для задоволення такої потреби можуть надходити, як правило, у формі виручки від реалізації казначейських зобов'язань або облігацій, в ряді випадків і у формі банківського або міжнародного кредиту. Завдяки цьому стає можливим забезпечити засобами витрати бюджету, в тому числі покриття бюджетного дефіциту.
Значуща роль та іпотечного кредиту, при застосуванні якого кошти надаються у позику під заставу нерухомого майна. Позикові кошти можуть використовуватися на різні цілі, включаючи виробничі та споживчі потреби, а також для задоволення інших потреб, включаючи вкладення в основні виробничі фонди і фонди обігу.
Термінологічний словник на тему: підприємство та підприємництво.