Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Міністерство освіти і науки України
Полтавського національног технічного університету
імені Юрія Кондратюка
Полтавський нафтовий геологорозвідувальний технікум
РЕФЕРАТ
З предмета: «Слюсарна практика»
На тему: «Правлення металів та металевих виробів»
Розробив:
студент групи НМ-2-1 Василенко Сергій
Перевірив:
Керівник практики: Гречаний В.М.
Полтава 2014
ПЛАН
1.ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ
Випрямляння та рихтування — це операції з випрямлення металу,
заготовок і деталей, що мають вм'ятини, випини, хвилястість, жолоблення,
викривлення тощо. Ці операції мають одне й те саме призначення,
але різняться прийомами виконання та інструментами і застосовуваними
пристроями.
Листовий матеріал і заготовки з нього можуть жолобитися по краях
і всередині, мати згини і місцеві нерівності у вигляді вм'ятин та випинів
різних форм. При розгляді деформованих заготовок можна помітити,
що увігнутий бік їх коротший за випнутий. Волокна на випнутому
боці розтягнені, а на угнутому стиснуті.
Метал піддають випрямлянню як у холодному, так і в нагрітому
стані. Вибір способу залежить від прогину, розмірів і матеріалу виробу.
Випрямляння можна виконувати ручним способом (на стальній
чи чавунній плиті або на ковадлі) і машинним (на правильних вальцях,
пресах).
Для випрямляння застосовують молотки з круглими гладенькими
полірованими бойками (рис.1), бо молотки з квадратним бойком
залишають сліди у вигляді забоїн (квадратів, кутів).
Для випрямляння загартованих деталей (рихтування) застосовують
Молотки з радіусним бойком; корпус молотка виготовляють зі сталі У10; маса молотка становить 400...500 г.
Добре зарекомендували себе рихтувальні молотки з пластинками твердого
сплаву. Корпус молотка виготовляють зі сталі У7 або У8, а в робочі кінці вставляють пластинки з твердого сплаву ВК8 або ВКб. Робочу
частину бойка загострюють і доводять по радіусу до 0,05...0,1 мм.
Рисунок
Ручне випрямляння — малопродуктивна операція і її застосовують
для невеликих партій деталей. В основному на підприємствах здійснюють
машинне випрямляння на правильних вальцях, пресах і спеціальних
пристроях.
2.ІНСТРУМЕНТ ТА ПРИСТОСУВАННЯ
Під час правлення металів і металевих виробів використовують поширені інструменти.
Правильну плиту (рис. 2, а) виготовляють досить масивною,
маса її у 80... 150 разів більша за масу молотка. Правильні
плити виготовляють зі сталі або сірого чавуну монолітними чи з ребрами
жорсткості.
Плити бувають таких розмірів, мм: 400 X 400; 750 X 1000; 1000 X
X 1500; 1500 X 2000; 2000 X 2000; 1500 X 3000. Робоча поверхня
плити має бути рівною і чистою. Встановлюють плити на металеві
або дерев'яні підставки, що забезпечують крім стійкості й горизонтальність
положення.
Рихтувальні бабки (рис. 2, б) використовують для
випрямляння (рихтування) загартованих деталей; виготовляють їх зі
сталі і загартовують. Робзча частина поверхні має бути циліндричною
або сферичною радіусом 150...200 мм. .
Рисунок
Молотки зі вставними бойками з м'яких металів
застосовують при випрямлянні деталей з остаточно обробленою
поверхнею і деталей або заготовок з кольорових металів і сплавів.
Вставні бойки можуть бути мідними, свинцевими або дерев'яними.
Гладилки (дерев'яні чи металеві бруски) застосовують при
випрямлянні тонкого листового чи штабового металу.
Згинальні вальці бувають ручні і приводні. На ручних
і приводних тривалкових згинальних вальцях випрямляють заготовки
прямі та зігнуті по радіусу, що мають на поверхні випини і вм'ятини.
Листові заготовки завтовшки до 3 мм випрямляють звичайно на ручних
тривалкових згинальних вальцях, а завтовшки до 4 мм — на приводних.
Листозгинальна тривалковамашина (рис.3) має розміщені один
над одним валки, що можуть
залежно від товщини заготовки віддалятися один від одного чи наближатися.
Також може бути опущено чи піднято розміщений позаду
третій валок.
Рисунок
Заготовку (лист чи смугу) встановлюють між двома передніми
валками і, обертаючи за годинниковою стрілкою, пропускають між
валками. Для остаточної ліквідації випин і вм'ятин заготовки пропускають
між валками кілька разів.
Випрямляння валків і кутової сталі на гвинтових пресах
застосовується тоді, коли випрямлення молотком не забезпечує необ
хідного результату. Один робітник встановлює, утримує і контролює
випрямлювану заготовку, а інший обертає маховик. Вал або трубу
(рис. 4, а) розміщують на призмах так, щоб зігнута частина була обернена
догори, а пруток (труба) щільно лежав у кутових виїмках призми.
При цьому призматичний наконечник преса має знаходитися на
місці найбільшої кривизни. Для запобігання вм'ятин між наконечником
і валом кладуть м'які прокладки
Рисунок 4
Обертанням маховика наконечник гвинта плавно підводять і натискають
ним на вал (трубу) доти, поки не здійсниться випрямляння,
що визначають за просвітом на перевірній плиті.
Деякі особливості має випрямляння кутової сталі. Деформований
кутик встановлюють у призмі на столі преса (рис. 92, б), між полицями
кутика кладуть загартований стальний валик, При натисканні
гвинтом преса валик надає кутику відповідної форми.
Великі листи, смуги і стрічки з випинами і хвилястістю випрямляють
на листоправильних верстатах, горизонтальних правильно-розтяжних
машинах і пневматичних молотах.
3. ВИКОНАННЯ ВПРАВ ПРИ ПРАВЛЕННІ МЕТАЛЕВИХ ВИРОБІВ
Кривизну деталей перевіряють на око (рис. 5, а) або за зазором
між плитою і покладеною на неї деталлю. Краї вигнутих місць позначають
крейдою.
При випрямлянні важливо правильно вибирати місця, по яких
слід наносити удари, Сила ударів має бути розмірною з кривизною;
її поступово зменшують у міру переходу від найбільшого згину до
найменшого. Випрямляння вважається завершеним, коли всі нерівності
зникнуть і деталь стане прямою, що можна визначити накладанням
лінійки. Випрямляння здійснюють на ковадлі, правильній плиті
або надійних підкладках, які не дадуть зісковзнути з них деталі при
ударі.
Для захисту рук від ударів і вібрацій при випрямлянні металу
треба надягати рукавиці, міцно тримати деталь, заготовки на плиті
чи ковадлі.
Випрямляння штабового металу здійснюється так. На випнутому
боці крейдою позначають межі згинів, після чого лівою рукою, попередньо
надягнувши на неї рукавицю, беруть штабу (смугу), а правою —
молоток і займають робоче положення (рис. 5, б).
Смугу розміщують на правильній плиті так, щоб вона лежала вип*
нутістю догори, торкаючись плити у двох точках. Удари наносять по
випнутих частинах, регулюючи силу удару залежно від товщини смуги
і величини кривизни: чим більше викривлення і товща смуга, тим сильнішими
мають бути удари. В міру випрямляння смуги силу ударів послаблюють
і частіше перевертають смугу з одного боку на інший до
повного випрямлення. При кількох випинах спочатку випрямляють
найближчі до кінців, а потім — розміщені посередині.
Результати випрямляння (прямолінійність заготовки) перевіряють
на око, а точніше — на розмічальній плиті на просвіт або накладанням
лінійки на смугу.
Рисунок 5
Випрямляння прутка. Після перевірки на око на випнутому боці
прутка крейдою позначають межі вигинів. Потім пруток кладуть на
плиту або ковадло так, щоб зігнута частина знаходилася випнутістю
догори (рис. 6). Удари наносять по випнутій частині від країв згину
до середини, регулюючи силу ударів залежно від діаметра прутка і величини
згину. В міру випрямляння згину силу ударів зменшують і,
повертаючи пруток навколо своєї осі, закінчують випрямляння легкими
ударами. Якщо пруток має кілька згинів, спочатку випрямляють
ближчі до кінців, а потім — розміщені посередині.
Рисунок 6
Випрямляння листового металу складніше, ніж попередні операції.
Листовий метали і вирізані з нього заготовки можуть мати поверхню
хвилясту або з випинами. На заготовці, що має хвилястість по краях
(рис. 7, а), спочатку обводять крейдою чи м'яким графітовим олівцем
хвилясті ділянки. Після цього заготовку кладуть на плиту так, щоб її
краї не звисали, а лежали повністю на опорній поверхні. Притискуючи
заготовку рукою, починають випрямляння. Щоб розтягнути середину
заготовки, удари молотком наносять від середини до краю так,
як зазначено чорними кружечками на (рис. 7, в). Кружечки менших
діаметрів відповідають ударам меншої сили, і навпаки, тобто сильніші
удари наносять посередині і зменшують їх силу в міру наближення
до краю заготовки. Щоб уникнути утворення тріщин і наклепу металу,
не можна наносити повторні удари по одному й тому самому місцю.
Особливої акуратності, уважності та обережності дотримуються
при випрямлянні заготовок з тонкого листового металу. Удари наносять
несильні, бо при неправильному ударі бокові грані молотка можуть
або пробити листову заготовку, або сприяти натягу металу.
При випрямлянні заготовок з випинами визначають пожолоблені
ділянки, встановлюють, де більше випнуто метал (рис. 7, б). Випнуті
ділянки обводять крейдою або м'яким графітовим олівцем, потім заготовку
кладуть на плиту випнутою ділянкою догори так, щоб краї її
не звисали, а лежали повністю на опорній поверхні плити. Випрямляння
починають з найближчого до випину краю, по якому наносять один
ряд ударів молотком у межах, позначених чорними кружечками
(рис. 7, а). Потім наносять удари по іншому краю. Після цього по
першому краю наносять другий ряд ударів і переходять знову до іншого
краю і так доти, поки поступово не наблизяться до випину. Удари
молотком наносять часто, але не сильно, особливо перед закінченням
випрямляння. Після кожного удару враховують вплив його на заготовку
безпосередньо в місці нанесення і навколо нього. Не допускається
нанесення кількох ударів по одному й тому самому місцю, бо
це може призвести до утворення нової випнутої ділянки.
Під ударами молотка матеріал навколо випнутого місця витягується
і поступово вирівнюється. Якщо на поверхні заготовки на невеликій
відстані одна від одної є кілька випинів, то ударами по краях окремих
випинів з'єднують їх в один, який потім випрямляють ударами
навколо нього, як зазначено вище.
Рисунок 7
Тонкі листи випрямляють дерев'яними молотками-киянками
(рис. 8, а), мідними, латунними або свинцевими молотками, а дуже
тонкі листи кладуть на рівну плиту і випресовують металевими або дерев'
яними брусками (рис. 8, б).
Рисунок 8
Випрямляння (рихтування) загартованих деталей. Після загартування
стальні деталі інколи жолобляться. Точність рихтування може
становити 0,01...0,05 мм.
Залежно від характеру рихтування застосовують молотки із загартованим
бойком або спеціальні рихтувальні молотки із заокругленим
бойком. Деталь при цьому краще розміщувати не на плоскій плиті,
а на рихтувальній бабці (рис. 9, а). Удари наносять не по випнутому,
а по угнутому боці деталі.
Вироби завтовшки не менш як 5 мм, якщо вони загартовані не наскрізно,
а лише на глибину 1...2 мм, мають в'язку серцевину, тому рихтуються
порівняно легко; їх слід рихтувати, наносячи удари по випнутих
місцях.
Випрямляння загартованого кутника, в якого після загартування
змінився кут між полицями, показано на (рис. 9, а-г). Якщо кут
став менш як 90°, то удари молоткбм наносять біля вершини внутрішнього
кута (рис. 9, б, г, ліворуч), якщо кут став більш як 90°, удари
наносять біля,вершини зовнішнього кута (рис. 9, в, г, праворуч).
У разі жолоблення виробу по площині і по вузькому ребру рихтування
здійснюють окремо — спочатку по площині, а потім по ребру.
Рисунок 9
Випрямляння короткого пруткового матеріалу виконують на призмах
у правильних плитах) або простих підкладках,
наносячи удари молотком по випнутих місцях і викривленнях.
Ліквідувавши випнутості, досягають прямолінійності, наносячи легкі
удари по всій довжині прутка і повертаючи його рукою. Прямолінійність
перевіряють на око або на просвіт між плитою і прутком.
Дуже пружні чи товсті заготовки випрямляють на двох призмах,
наносячи удари через м'яку прокладку для запобігання забоїн на заготовках.
Якщо зусилля, що розвивається молотком, недостатнє для випрямляння,
застосовують ручні або механічні преси.
Випрямляння валів (діаметром до 300 мм) на ручних пресах
(рис. 10, а) виконують так. Вал 2 кладуть на призми 4 і 5, а натиск
здійснюють гвинтом 3. Прогин визначають в центрах 1 за допомогою індикатора
6 (рис. 10, б).
Для ліквідації залишкових напружень відповідальні вали повільно
нагрівають протягом 30...60 хв — до 400...500 °С, а потім поступово
охолоджують.
Рисунок 10
Випрямляння наклепом здійснюють, поклавши зігнутий вал на
рівну плиту випнутістю донизу, наносячи невеликим молотком часті
й легкі удари по поверхні вала
Після утворення на поверхні наклепаного шару (рис. 89, б) просвіт
між валом і плитою зникає — випрямляння припиняють.
Холодне випрямляння (рихтування) зварних з'єднань
з незначним жолобленням виконують вручну за допомогою дерев'яних
(м'яких) і стальних молотків на плитах, ковадлах, оправках або пневматичних
молотків. Зварні з'єднання зі значним жолобленням правлять
або на ручних пресах, використовуючи різні оправки, колодки, або
на спеціальних пристроях.
Холодне випрямляння зварних з'єднань виконують дуже обережно.
Ділянку зварного виробу, яка має жолоблення або поводку, обробляють
молотком, внаслідок чого метал доводять до стану текучості й виріб
починає поступово набувати потрібну форму. Для уникнення можливих
рисок і зарубок від ударів молотком, які погіршують поверхню
виробу, застосовують молотки й оправки з гладенькою робочою поверхнею.
4. ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ ПРИ ВИКОНАННІ ПРАВЛЕННЯ
Правила нанесення ударів молотком при холодному випрямлянні
зварних виробів ті самі, що й при випрямлянні штабового матеріалу.
Безпека праці. Випрямляючи та рихтуючи метали, слід виконувати
такі вимоги безпеки:
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Макієнко М.І. Загальний курс слюсарної справи: Підручник/ Пер. з рос. В.К. Сидоренко. – К.: Вища шк., 1994. – 311 с.: іл
2. В.В. Хільчевський “Матеріалознавство і технологія”