ВСТУП
Работа добавлена на сайт samzan.net:
ЗМІСТ
1. ВСТУП………………………………………………………………………….3
2. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
2.1. Правовий статус державної миттної служби україни….…………….……4
2.2. Закони митного контролю .………………………………………………...12
3. ВИСНОВКИ…………………………………………………………………...19
4. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….20
ВСТУП
Правовий статус Державної митної служби України, чи як це записано у новому Митному Кодексі України, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи включає в себе: завдання, функції, повноваження, що передбачені і безпосередньо нормативними актами. Ними визначена і структура цих органів. Розглянемо їх більш детально.
Одними з перших економічних законів України стали Закон України "Про митну справу в Українській РСР" та Митний кодекс України. Поступово митне право оформилось у відносно самостійну галузь законодавства й знаходиться в процесі становлення. Деякі норми відміняються, інші приходять їм на зміну. Хоча домінуючим підходом у регулюванні відносин, які виникають при перетині кордону фізичними особами й при переміщенні через нього матеріальних та інтелектуальних цінностей є адміністрування, це не виключає й приватного регулювання деяких з них.
Розвиток економічної активності населення України, різке посилення міграційних процесів та гуманітарних зв'язків, міжнародного туризму, у тому числі і його комерційних різновидів, дали поштовх для становлення митного права на нових засадах
2.1. Правовий статус державної миттної служби україни
Правовий статус Державної митної служби України, чи як це записано у новому Митному Кодексі України, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі митної справи включає в себе: завдання, функції, повноваження, що передбачені і безпосередньо нормативними актами. Ними визначена і структура цих органів. Розглянемо їх більш детально.
Положенням про Державну митну службу України, затвердженим Указом Президента України № 1022/2600 від 24 серпня 2000 p.. визначаються її основні завдання, функції та права.
До основних завдань Держмитслужби України належать:
— захист економічних інтересів України, сприяння розвитку зовнішньоекономічних зв'язків;
— забезпечення реалізації державної політики у сфері митної справи;
— контроль за додержанням законодавства України про митну справу;
— використання засобів митного регулювання торгово-економічних відносин з урахуванням пріоритетів розвитку економіки, створення сприятливих умов для участі України у міжнародному співробітництві;
— здійснення митного контролю, митного оформлення та оподаткування товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України;
— боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил;
— здійснення разом з Національним банком України комплексного контролю за валютними операціями;
— здійснення разом з іншими уповноваженими центральними органами виконавчої влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку;
— розвиток міжнародного співробітництва у сфері митної справи та інші завдання.
Як вказано у ч.2 ст.13 МК України, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі митної справи спрямовує, координує та контролює діяльність митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій щодо виконання законодавства України з питань митної справи.
Для виконання зазначених завдань Державна митна служба України, як центральний орган виконавчої влади зі спеціальною компетенцією та головна ланка системи митних органів України, організовує та контролює діяльність митних органів; забезпечує своєчасне і повне внесення до державного бюджету коштів від податків, зборів (обов'язкових платежів), справляння яких згідно із законодавством покладено на митні органи; вживає разом з іншими органами виконавчої влади заходів, спрямованих на недопущення незаконного вивезення за кордон цінностей, що становлять культурне або історичне надбання українського народу; розробляє та здійснює самостійно або у взаємодії з іншими органами виконавчої влади заходи щодо запобігання контрабанді, порушенню митних правил та їх припинення; організовує та контролює відповідно до законодавства проведення митними органами дізнання у справах про контрабанду та здійснення ними провадження у справах про порушення митних правил; веде митну статистику; здійснює верифікацію (встановлення достовірності) сертифікатів про походження товарів з України; забезпечує в межах своєї компетенції реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням у системі митних органів України; створює, реорганізовує та ліквідує в установленому порядку регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні управління та організації, установи і навчальні заклади; забезпечує гласність у діяльності митних органів, здійснює в установленому законодавством порядку інформування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та громадян з питань митного законодавства; виконує інші функції, що випливають з покладених на неї завдань.
Державна митна служба відповідно до покладених на неї завдань:
1) організовує та контролює діяльність митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій;
2) організовує взаємодію митних органів з іншими органами виконавчої влади, які здійснюють передбачені законодавством види державного контролю товарів і транспортних засобів у пунктах пропуску через державний кордон та в зонах митного контролю на митній території України;
3) вживає разом з іншими органами виконавчої влади заходів до:
– недопущення незаконного вивезення за кордон культурних
– цінностей;
– недопущення переміщення через митний кордон України товарів,
– які не відповідають вимогам якості та безпеки, а також контрафактних товарів;
– запобігання контрабанді, порушенням митних правил та їх припинення;
4) провадить дізнання у кримінальних справах про контрабанду, здійснює провадження в адміністративних справах про порушення митних правил та контролює проведення такої роботи регіональними митницями, митницями;
5) веде митну статистику, визначає відповідно до міжнародних норм методологічні засади митної статистики зовнішньої торгівлі та спеціальної митної статистики;
6) забезпечує функціонування єдиної автоматизованої інформаційної системи митної служби;
7) здійснює контроль за:
– своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), контроль за справлянням яких відповідно до законодавства покладено на митні органи;
– правильністю визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України;
– правильністю визначення країни походження товарів, що переміщуються через митний кордон України;
8) проводить верифікацію (встановлення достовірності) сертифікатів про походження товарів з України;
9) забезпечує ведення Української класифікації товарів ЗЕД;
10) вживає заходів до погашення податкових зобов'язань чи податкового боргу;
11) розробляє та впроваджує за рахунок бюджетних коштів, передбачених для утримання митної служби, сучасні технології здійснення митного контролю і митного оформлення, нові види митного забезпечення, засобів ідентифікації товарів і транспортних засобів, здійснює контроль за їх застосуванням митними органами;
12) забезпечує в межах своїх повноважень реалізацію державної політики у сфері охорони державної таємниці, здійснює контроль за її збереженням у митній службі;
13) реалізує у межах своїх повноважень державну кадрову політику, організовує та забезпечує проведення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників митної служби;
14) здійснює у межах своїх повноважень заходи щодо запобігання та протидії проявам корупції, хабарництва та інших службових зловживань у митній службі;
15) бере участь у підготовці проектів програм розвитку митної справи, соціального захисту працівників митної служби;
16) створює, реорганізує та ліквідує за погодженням з Мінфіном регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні установи та організації;
17) організовує роботу із спорудження, облаштування, утримання і проведення ремонту пунктів пропуску для автомобільного сполучення через державний кордон;
18) виконує відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери її управління;
19) видає документи, необхідні для провадження діяльності митного брокера, митного перевізника, відкриття та експлуатації митних ліцензійних складів, магазинів безмитної торгівлі, погоджує питання щодо відкриття вантажних митних комплексів, автопортів, автотерміналів, веде облік виданих митними органами документів, необхідних для відкриття та експлуатації складів тимчасового зберігання, здійснює контроль за діяльністю зазначених суб'єктів;
20) вирішує питання, пов'язані з гарантуванням доставки товарів, які перебувають під митним контролем, до митних органів призначення, організовує контроль за доставкою зазначених товарів до митних органів призначення, взаємодіє з митними перевізниками, об'єднаннями митних перевізників, експедиторів, незалежними фінансовими посередниками, страховими організаціями та фінансово-кредитними установами;
21) організовує та контролює діяльність митних органів з питань ведення обліку розташованих у зоні їх діяльності суб'єктів ЗЕД;
22) проводить перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України;
23) здійснює внутрішній фінансовий контроль за цільовим та ефективним витрачанням бюджетних коштів, зберіганням державного майна, достовірністю ведення бухгалтерського обліку в митних органах, спеціалізованих митних установах та організаціях;
24) забезпечує гласність у діяльності митної служби, інформує в установленому законодавством порядку суб'єктів ЗЕД та громадян з питань митної справи, встановлює та підтримує офіційні відносини консультативного характеру із суб'єктами ЗЕД;
25) укладає в установленому порядку міжвідомчі договори з митними органами інших держав, проводить у межах своїх повноважень
переговори та консультаційну роботу з підготовки міжнародних договорів з питань митної справи, готує пропозиції щодо укладення таких договорів, а також припинення та/або зупинення їх дії;
26) здійснює разом з митними органами інших держав заходи щодо удосконалення процедури пропуску через державний кордон товарів і транспортних засобів, їх митного контролю та митного оформлення;
27) забезпечує взаємодію митних органів з іншими органами виконавчої влади та митними органами інших держав, надсилає відповідно до укладених договорів митним органам таких держав запити щодо проведення перевірки документів, поданих суб'єктами ЗЕД при митному оформленні, забезпечує виконання міжнародних договорів України про взаємну допомогу в митних справах;
28) виконує інші функції відповідно до покладених на неї завдань.
Державна митна служба України в межах своїх повноважень має право видавати накази та організовувати і контролювати їх виконання. Нормативно-правові акти Держмитслужби України та її спільні акти з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, містять правові норми, розраховані на невизначене коло осіб, підприємств, установ, організацій і неодноразове застосування, незалежно від терміну їх дії та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами «Для службового користування», «Не для друку», «Таємно» та іншими, а також прийняті в порядку експерименту, підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 28 грудня 1992 року. Зареєстровані в установленому порядку нормативні акти Держмитслужби України є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, а також громадянами.
Очолює Державну митну службу України Голова, якого призначає на посаду та звільняє з неї Президент України. Голова здійснює керівництво Держмитслужбою України, призначає на посади та звільняє з посад працівників центрального апарату Держмитслужби України, керівників регіональних митниць та їх структурних підрозділів, митниць, спеціалізованих митних управлінь і організацій, установ та навчальних закладів, несе персональну відповідальність перед Президентом України і KM України за виконання покладених на Держмитслужбу завдань і виконання ним своїх функцій.
Голова Державної митної служби України затверджує структуру центрального апарату Держмитслужби України. Центральний апарат складається з управління власної безпеки та контролю; управління аналізу, прогнозування та зв'язків з громадськістю; фінансово-економічного управління; управління бухгалтерського обліку та звітності; управління кадрами й сектора режимно-секретної та мобілізаційної роботи; правового управління; управління міждержавних зв'язків; управління справами; митно-тарифного управління; управління статистики; управління митних платежів; інформаційно-аналітичного митного управління; управління організації митного контролю; управління нетарифного регулювання; управління по організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил; управління захисту прав інтелектуальної власності; управління номенклатури та верифікації; центральної митної лабораторії; господарсько-експлуатаційного митного управління; постачального митного господарства} автотранспортного митного господарства.
Правовий статус Державної митної служби України регламентується Митним кодексом України від 11 липня 2002 р., а також Положенням, затвердженим Указом Президента України від 8 лютого 1997 р. № 126/94 «Про Положення про Державну митну службу України».
2.2. Закони митного контролю
Джерела митного права — різноманітні зовнішні форми вираження норм митного права, які встановлюють загальні правила поведінки суб'єктів у митній сфері. У зв'язку з тим, що здебільшого митні відносини є владовідносинами, то основне регулятивне навантаження припадає на нормативні акти. Це пояснюється тим, що при здійсненні митної справи митні органи та їх посадові особи повинні керуватися виключно нормами права.
Основним джерелом митного права, як і інших галузей законодавства, є Конституція України. В ній встановлено низку норм, які мають загальне значення: про спрямування діяльності держави та її органів, про верховенство права, про міжнародні договори як частину національного законодавства України, про забезпечення регулювання і захисту власності, екологічної безпеки й підтримання екологічної рівноваги на території України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки, спрямованість зовнішньоекономічної діяльності на забезпечення національних інтересів шляхом підтримання мирного й взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства та інші.
Другий рівень конституційних норм — спеціальний і встановлює висхідні засади митної діяльності в Україні. Так, відповідно до п. 9 ст. 92 Конституції України засади зовнішньоекономічної діяльності і митної справи визначаються виключно законами України. За пунктом 22 цієї статті виключно законами України також встановлюється державний бюджет і бюджетна система; система оподаткування; податки і збори; засади створення й функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційних ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України. До повноважень KM України п. 8 ст. 116 Конституції України віднесено організацію й забезпечення здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи.
Основне ж навантаження регулювання митних відносин припадає все ж таки на МК України як кодифіковане зібрання найбільш важливих норм митного права. МК України прийнято 20 грудня 2001 р. і підписано Президентом України 11 липня 2002р..
Структурно МК України складається із преамбули, 21 розділу, що розбиті на 67 глав і мають 432 статті. Характерно, що кодекс у редакції від 20 грудня 2001р. мав 24 розділи, що були розбиті на 78 глав і мали аж 524 статті.
Новий МК України містить:
I— «Загальні положення», статті 1—39;
II— «Митний контроль», статті 40—69;
III— «Митне оформлення», статті 70—90;
IV— «Переміщення та пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України», статті 91—109;
V— «Митні процедури при переміщенні товарів через митний кордон України різними видами транспорту», статті 110—153;
VI— «Розпорядження товарами, що перебувають під митним контролем», статті 154—175;
VII— «Підприємницька діяльність із надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів та перевезення товарів,що переміщуються через митний кордон України або перебувають під митним контролем», статті 176—184;
VIII— «Митний режим щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України», статті 185—246;
IX— «Особливості пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами», статті 247—255;
X— «Контроль за переміщенням через митний кордон України товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної власності», статті 256—258;
XI— «Митна вартість товару і методи визначення митної вартості товарів», статті 259—275;
XII— «Країна походження товарів», статті 276—285;
XIII— «Митні пільги», статті 286—302;
XIV— «Митна статистика», статті 303—310;
XV— «Українська Класифікація товарів зовнішньоекономічної
діяльності», статті 311—314;
XVI— «Верифікація сертифікатів про походження товарів з України», статті 315—318;
XVII— «Порушення митних правил і відповідальність за них.
Відповідальність осіб, що беруть участь у провадженні у справах про порушення вимог митних правил», статті 319—355;
XIX — «Провадження у справах про порушення вимог цього кодексу», статті 356—406;
XXI— «Працівники митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій України», статті 407—432;
XXII— «Прикінцеві положення».
Структура митного кодексу України зумовлює систему цього права та відповідно послідовність викладення матеріалу у цьому посібнику. У той же час на наполягання Президента України і ряду народних депутатів відносини, що стосуються митно-тарифного регулювання, і в подальшому зберегли свою відносну автономію.
Положення МК України деталізуються у поточних законах. Наприклад, Закон України «Про єдиний митний тариф» регулює види та порядок стягнення мита. Серед інших законів України, що належать до митного права, варто відзначити такі, як «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р., «Про введення єдиного збору, що стягується у пунктах пропуску через Державний кордон України» від 4.11.1999 р., «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби» від 24.05.19% І p., «Про транзит вантажів» від 20.10.1999 p., «Про звільнення від І обкладення митом предметів, які вивозяться (переміщуються) громадянами через митний кордон України», «Про режим іноземного І інвестування», «Про вивіз, ввезення й повернення культурних цінностей», «Про гуманітарну допомогу» та інші.
Значна кількість норм митного права міститься в підзаконних нормативних актах, які дістали назву адміністративної нормотворчості. І за її допомогою наповнюються реальним змістом відсилочні норми законів. Окрім цього, дається трактування деяких термінів: «недобросовісний декларант», «життєво-важливі інтереси» тощо. До І таких нормативних актів належать Укази Президента України, ] Постанови KM України. Це пояснюється характером митної справи та необхідністю оперативно вирішувати ряд питань щодо забезпечення вигоди для українських громадян при перетині митного кордону, підприємців при здійсненні ЗЕД, інших джерел І права.
У митному праві України присутня значна частка відомчих норм, що приймаються наказами Державної митної служби України. Державна митна служба України як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує проведення в життя державної митної політики, організовує функціонування митної системи та здійснює управління цією сферою відповідно до п.8 Положення про державну митну службу України, в межах своєї компетенції видає накази, організовує і контролює їх виконання. У передбачених законодавством України випадках її рішення є обов'язковими для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоуправління, підприємствами, закладами і організаціями всіх форм власності та громадянами. В разі необхідності ДМСУ видає разом з іншими центральними та місцевими ] органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування спільні акти. Нормативно-правові акти Держмитслужби України, як і інші, підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції | України.
Значне місце в сучасних умовах посідають міжнародні угоди з митної справи. Окрім вищезазначеного, ці норми охоплюють такі питання:
—процедуру догляду міжнародних поштових відправлень;
—уніфікацію митних правил при морському, залізничному, повітряному, автомобільному сполученні та змішаних перевозках;
—митне оформлення контейнерів;
— правовий статус осіб, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, і митний режим багажу, що перевозиться окремо від пасажирів.
Серед джерел митного права можна назвати такі акти:
1)публікації Міжнародної торговельної палати, наприклад Міжнародні торгові терміни — «Інкотермо-90», «Уніфіковані звичаї й практика для документарних акредитивів»;
2)документи Європейської економічної комісії ООН, наприклад загальні умови постачань, проформи контрактів і т.п.;
3)звичайне право (звичаї, звичаї ділового обігу);
4)судово-арбітражна практика.
Чинне законодавство визнає регулятором ЗЕД контракти між безпосередніми учасниками такої діяльності. Цей регулятор ґрунтується на нормах національного права, що мають обов'язковий (імперативний) характер, і нормах міжнародного права, що носять диспозитивний характер, коли сторони мають право відступати від цих норм. Диспозитивний характер властивий міжнародним конвенціям, наприклад Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Віденська конвенція 1980 p.). Диспозитивні норми права відіграють велику роль у взаєминах іноземних партнерів, тому що сприяють, однаковості в розумінні самих термінів, прав і обов'язків сторін, прискоренню проведення переговорів не вимагають знання законодавства країни іноземного партнера.
Основним джерелом митного права є Митний кодекс України, прийнятий в 2002 р. він увібрав у себе багато правових норм, що належать до різних галузей права. Одночасно із цим у даному кодексі вміщено такі норми, які, завдяки специфічності предмета митного права, не входять у жодну іншу галузь права.
Прямі закони регулюють суспільні відносини в одній з галузей права. У сфері дії митного права – Митний кодекс України, Закони України «Про Єдиний митний тариф», «Про Митний тариф України» «Про зовнішньоекономічну діяльність». Ці закони регулюють відносини в сфері митного права і їх також можна назвати прямими.
Митний кодекс України визначає правові, економічні й організаційні основи митної справи й спрямований на захист економічного суверенітету й економічної безпеки, забезпечення захисту прав громадян, суб’єктів господарювання й державних органів і дотримання ними обов’язків в області митної справи.
Змішані закони включають норми з різних галузей законодавства, регулюючи певний блок відносин. Відносити повністю даний блок у митне законодавство недоцільно, тому що ці відносини набагато ширші тих, які урегульовані митним правом.
Окремі митно-правові норми можуть міститися й в інших законодавчих актах. Дані нормативно-правові акти мають відношення до митного права в тій частині, що необхідна для повного й всебічного регулювання відносин у сфері митної справи, вони мов би доповнюють митне законодавство до певних меж.
Безпосередньо пов’язаний з митним правом також Закон України «Про ПДВ», хоча за своєю суттю є фінансово-правовим законом. Як відомо, митне право містить у собі ряд норм фінансового права, у тому числі й в області оподатковування.
Наступними за юридичною силою є підзаконні акти. Вони відіграють важливу роль у механізмі митно-правового регулювання. Їх підзаконність означає, що вони приймаються на виконання й розвиток законів і повинні відповідати їм. Організаційно-правовою гарантією є вимога реєстрації нормативних підзаконних актів у Міністерстві юстиції України, що стежить за відповідністю відомчих норм, що стосуються прав громадян, приписів відповідних законів. У випадку виявлення розбіжності між нормами закону й підзаконного акту Мінюст України відмовляє в реєстрації доти, доки не буде враховано зауважень. Без одержання реєстраційного номера в Мінюсті України підзаконний акт не набуває чинності.
По кількісних параметрах підзаконні акти – найбільш численний вид джерел митного права. Цьому сприяє велика кількість відсильних норм у текстах митних законів. Підвищення ролі підзаконних актів у системі джерел митного права пояснюється, крім того, наявністю в митному законодавстві численних «широких» формулювань.
ВИСНОВКИ
Державна митна служба України є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення в життя державної митної політики, організовує функціонування митної системи, здійснює керівництво дорученою йому сферою управління, несе відповідальність за її стан і розвиток.
Держмитслужба у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також зазначеним вище Положенням.
Держмитслужба у встановленому порядку в межах своєї компетенції вирішує питання, що випливають із загальновизнаних норм міжнародного права та укладених Україною міжнародних договорів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Митний кодекс України : від 11.07.2002 р., № 92-IV // Відомості
Верховної Ради України. – 2002. –№ 38-39. – Ст. 288.
2. Митний кодекс України : від 12.12.1991 р., № 1970-XII // Відомості
Верховної Ради України. – 1992. – № 16.– Ст. 203.
3. Про зовнішньоекономічну діяльність : Закон України : вiд
16.04.1991 р., № 959-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 29. –
Ст. 377.
4. Про митну справу в Україні : Закон України : вiд 25.06.1991 р.,
№ 1262-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 44. – Ст. 575.
5. Про Єдиний митний тариф : Закон України : вiд 05.02.1992 р.,
№ 2097-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 19. – Ст. 259.
6. Про Митний тариф України : Закон України : вiд 05.04.2001 р.,
№ 2371-III // Відомості Верховної Ради України – 2001. – № 24. – Ст. 125.
7. Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України : Закон України : вiд 13.09.2001 р., № 2681-III // Відомості Верховної Ради України. –2002. – № 1. – Ст. 2.
8. Про Дисциплінарний статут митної служби України : Закон України :
вiд 06.09.2005 р., № 2805-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. –№ 42. – Ст. 467.
9. Нерсесянц В. С. Теория права и государства : учебник / В. С. Нерсесянц. – М. : Норма, 2001. – С. 134, 135.
10. Приймаченко Д. В. Адміністративна діяльність митних органів у сфері реалізації митної політики держави : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : 12.00.07 «Адміністративне право та процес; фінансове право; інформаційне право» / Д. В. Приймаченко. – Ірпінь, 2007.–39 с.
11. Овчаренко І. М. Закони у системі джерел (форм) права та їх класифікація : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук :
12. «Теорія та історія держави і права; історія політичних та правових учень» / І. М. Овчаренко. – Х., 2004. – 19 с.
2. Ма~дай~а паралелл ба~ытта ~тетін жазы~ты~- А Горизонталді В Фронталді С Сагитталді D Вертикалді
3. реферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидат наукз фізичного виховання і спорту ЛУ
4. Лекции по химии
5. Влияние водных растворов аминокислот на пищевое поведение моллюска большого прудовика
6. Трудовые конфликт
7. л. требования стыдиться чтол
8. Правовое понятие и виды документов на машинном носителе
9. Секреты разработки CS
10. Даму к~сіпкерлікті дамыту ~орыны~ стратегиялы~ ма~саттары-Ша~ын ж~не орта бизнес субъектілеріне ~лтты~ ~
11. і Повітря заповнює в предметах усі порожні місця
12. ru Все книги автора Эта же книга в других форматах Приятного чтения Джон Стейнбек Гроздья г
13. связываю то есть молекула связанная с белком
14. Основы работы коммерческого банка с банковскими картами 1
15. Виды стихийных бедствий и методы борьбы с ними
16. Общие сведения Существительные исчисляемые и неисчисляемые
17. тема управления предприятием АСУП комплекс программных технических информационных лингвистических ор
18. приватизации на селе это скорее организация реальных кооперативов а не создание автономных хозяйств
19. Отличительные особенности пограничных цивилизаций
20. Финансовый контроль и аудит