Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Операційний менеджмент:
|
[1] [2] 2. Визначте сутність операційного менеджменту, операційної функції, операції. [3] 3. Розкрийте сутність функцій операційного менеджменту. [4] 4. Визначте місце операційного менеджменту в системі менеджменту організації. [5] 5. Розкрийте сутність основних принципів операційного менеджменту. [6] 6. Сучасні форми та методи постачання підприємства матеріальними ресурсами. [7] 7. Охарактеризуйте фактори, що визначають організаційну структуру управління операційною системою. [8] 8. Охарактеризуйте методи операційного менеджменту. [9] 9. Визначте роль і завдання управління матеріальними ресурсами підприємства. [10] 10. Охарактеризуйте методи управління запасами в організації. [11] 11. Розкрийте сутність функцій оперативного управління організацією. [12] 12. Проаналізуйте основні фактори забезпечення якості продукції підприємства. [13] 13. Назвіть типи операційних процесів та охарактеризуйте їх. |
1. Розкрийте сутність та етапи розробки операційної стратегії організації.
Операційна стратегія – це більш вузька стратегія для основних структурних одиниць, таких як підприємство, відділ (внутрішньо функціонального напрямку), торгове регіональне представництво. Заходи, характерні для даного рівня стратегії – вирішення вузькоспеціальних питань і проблем, що пов’язані із досягненням цілей окремого підрозділу. Стратегія операційної системи є однією зі складових частин загальної стратегії та сприяє забезпеченню соціально-економічної стійкості підприємства.
Специфіка стратегії операційної системи полягає в: об’єкті управління; процедурах формування стратегічних пріоритетів; організаційній побудові стратегії операційної системи. Стратегія операційної системи не може бути головним чинником у виборі цілей і пріоритетів бізнесу. Вона має, певним чином, допоміжний характер відносно загальної стратегії. Така її особливість як прив’язка до зовнішніх критеріїв завжди повинна співвідноситися з внутрішніми критеріями системи. На відміну від загальної операційна стратегія не пов’язана безпосередньо із чинниками довгострокових змін зовнішнього середовища.
Операційна стратегія вимагає, щоб вся система була розумно ізольована від випадкових коливань та змін зовнішнього середовища, тобто формування його соціально-економічної стійкості.
Особлива роль операційної стратегії полягає в тому, що мінімально необхідна довгострокова стабільність функціонування операційної системи є необхідною умовою побудови загальної стратегії, а отже й забезпечення її соціально-економічної стійкості. Стратегія операційної системи може розглядатися як особлива зона стратегічних пріоритетів (ринкові, організаційні тощо). Операційна система не може відповідати за планування і реалізацію інновацій, істотні зміни в ринковій орієнтації фірми (хоча вона не заперечує таких процесів). Критерій успішної роботи – не інновації, а розумна стабільність.
Стабільність операційної системи як базисна стратегія породжує ряд приватних практичних розходжень у порівнянні з загальною стратегією бізнесу. Формулювання стратегії операційної системи має на увазі її розбиття на дві підгрупи цілей — стабільні і мінливі. Практична організація стратегії вимагає двох різних типів управління, що включатимуть у собі економічні та соціальні елементи та стійкість їх забезпечення.
Операційна функція включає в себе діяльність по виробництву товарів та послуг, які надаються споживачам.
Операція у виробничому процесі направлена на:
цілеспрямовані зміни фізичних або хімічних якостей предметів
праці;
збирання або роз'єднання деталей та інших предметів;
підготовку предмета до іншої технологічної, транспортної, контрольної операції або зберігання;
планування, калькуляція, повідомлення або надходження інформації.
Терміни "виробництво" і "операція" взаємозамінні, а "операція" включає виробництво продукції та надання послуг.
Операційна система включає повну систему виробничої діяльності організації і складається з трьох підсистем: переробної, забезпечення, планування і контролю.
Переробна підсистема перетворює сировину у кінцеву продукцію. Підсистема забезпечення виконує необхідні функції діяльності переробної підсистеми. Планування і контроль одержує від переробної системи інформацію про стан системи і незавершене виробництво, що сприяє прийняттю обґрунтованих рішень.
Операційний менеджмент - це управління виробничими процесами, за допомогою яких сировина перетворюється на товари та послуги. У зв'язку із тісним сполученням з виробництвом операційний менеджмент іноді називають менеджментом виробничих операцій. Він пов'язаний із формуванням операційної стратегії, створенням операційної системи для забезпечення виробництва конкретного продукту; залученням необхідних засобів виробництва, використанням певних методів для досягнення поставленої мети.
Зважаючи на раніше приведені поняття "операція", "операційний менеджмент" і перспективи формування операційного менеджера нової епохи, студентам слід розглянути функції операційного менеджменту.
Планування - функція визначає перспективу розвитку системи і її майбутній стан, обумовлює темпи, джерела, методи і форми розвитку операційної системи для досягнення наміченої мети у вигляді конкретних планових моделей (розрахунків), завдань і показників зі встановленням термінів виконання. Складовою цієї функції є прогнозування.
Прогнозування - оцінка характеру змін цілей або шляхів розвитку об'єкту управління, а також ресурсів і організаційних заходів, необхідних для досягнення очікуваних результатів.
Організація - це функція створення визначеної структури для досягнення прийнятих (запланованих) планів (програм) окремими виконавцями і підрозділами. Функція організації покликана забезпечити чіткість виконання операцій, суворий взаємозв'язок виконавців і підрозділів та підвищити ефективність їхньої праці.
Мотивація - це стимулювання та спонукання себе та інших до цілеспрямованих дій для досягнення своїх цілей та цілей операційної системи.
В сучасній філософії операційного менеджменту в основі впливу на людей лежить не примушення, а мотиваційні регулятори, що враховують психологічні особливості людини. В центрі уваги функції мотивації знаходяться три поняття: цінність, інструментарій і очікування.; поведінку операційного менеджера в комунікаціях; оплату праці і ін.
Контроль - це систематичний процес, за допомогою якого операційні менеджери регулюють діяльність організації (операційної системи), забезпечуючи її відповідність планам, цілям і нормативним показникам.
Операційний менеджмент – управління діяльністю, що пов’язана зі створенням товарів чи послуг.
Основна мета операційного менеджменту – забезпечити ефективне та раціональне виконання операцій.
Ефективність – це досягнення цілей, що поставлені перед підприємством, у цілому вона зводиться до задоволення потреб споживачів.
Раціональність – це досягнення поставлених цілей із використанням мінімуму ресурсів.
Отже, впливаючи на ефективність діяльності підприємства, операційний менеджмент сприяє виробленню товарів чи послуг, які потрібні споживачам, що збільшує РП, а правильна організація операційної діяльності сприяє зменшенню витрат (В), оскільки вона ведеться найбільш раціонально. У результаті прибуток зростає.
Між операційною функцією та іншими функціями організації існують важливі і складні робочі відносини.
Для оптимізації діяльності організації необхідно забезпечити ефективне керування цими відносинами.
Операції залежать від інженерної функції, що забезпечує проектування нових видів продукції, виробничих потужностей і процесів. Інженерна функція повинна одержувати від виробництва відповідну інформацію щодо проблем, зв'язаними з конструкцією виробів. Маркетинг повинний забезпечити надійний прогноз попиту і реальні замовлення клієнтів на виходи операційної системи. Та ж функція повинна інформувати виробництво про будь-які претензії споживачів щодо якості або термінів постачання продукції. Маркетинг залежить від виробництва в плані інформації про наявність продукції і можливості своєчасного її виготовлення. Операційна функція залежить від фінансової функції. Для того щоб надати капітал в потрібний час і в потрібних обсягах, фінансовій службі потрібно одержати від операційних підрозділів інформацію про плани виробництва і розвитку.
Управління операційною системою ґрунтується на принципах, які відображають ринкові умови господарювання.
Операційний менеджмент формує стратегію операційної системи, залучає засоби виробництва для досягнення ефективності. Виходячи з цього, операційна система з технічної точки зору є послідовністю факторів і операцій, поданих у вигляді схеми: ресурси – витрати – результат.
Ресурси операційної системи – це керовані фактори виробництва, яким притаманні вартісні властивості й здатність перетворювати. Ресурси, як вхідні фактори операційної діяльності, поділяються на трудові, матеріальні, фінансові, технологічні, інформаційні.
Операційна стратегія – це розроблення загальної політики і планів використання ресурсів фірми, спрямованих на максимально ефективну підтримку її довгострокової конкурентної стратегії. Розвиток операційної стратегії полягає в:
• правильному визначенні конкурентних вимог до виробництва;
• розробленні планів, які гарантуватимуть, що операційні можливості виявляються достатніми для виконання цих вимог (операційні можливості – це портфель можливостей, потрібних для адаптації до мінливих запитів клієнтів фірми щодо її продукції і послуг).
Матеріально-технічне постачання підприємства - це процес постачання на склади підприємства або відразу на робочі місця необхідних відповідно до планів виробництва матеріально-технічних ресурсів. До складу таких ресурсів входять сировина, матеріали, комплектуючі вироби, покупне технологічне обладнання та технологічне оснащення (пристосування, ріжучий і міряльний інструмент), обчислювальна техніка та інше обладнання, паливо, енергія, вода, тобто все, що надходить на підприємство у речовій формі і у вигляді енергії, відноситься до елементів матеріально-технічного постачання.
Матеріально-технічними ресурсами підприємства забезпечуються службами матеріально-технічного постачання. Їхня головна мета - своєчасно забезпечити підрозділи підприємства необхідними видами ресурсів необхідної кількості і якості з мінімальною їх вартістю при мінімальних витратах на транспортування та зберігання на складах.
Організаційна побудова таких служб відрізняється великою різноманітністю. У кожному конкретному випадку воно варіюється в залежності від розміру і типу виробництва, обсягу та номенклатури споживаних сировини, матеріалів і виробів, рівня спеціалізації і кооперації, наявності транспортних шляхів та мережі постачальницько-сби-тових баз в даному районі, територіального розміщення підприємств та інших факторів .
У практиці роботи підприємств розрізняють в основному дві форми постачання: транзитну та складську.
Транзитна форма постачання сировиною і матеріалами застосовується тоді, коли підприємство отримує їх безпосередньо від виробників цих ресурсів. Така форма найбільш економічна (без посередників) і застосовується завжди, коли потрібну кількість сировини і матеріалів на даний відрізок часу одно транзитній нормі поставок. Транзитна форма здійснюється по прямих зв'язках, через товарно-сировинні біржі та ін Ця форма найбільш прийнятна при масовому споживанні матеріалів; вона обумовлює найбільш низькі витрати виробництва.
Використання транзитної форми постачання при невеликих обсягах споживання неминуче призводить до утворення зайвих запасів товарно-матеріальних цінностей.
Складська форма постачання застосовується тоді, коли потреби ресурси менше транзитної норми і підприємство отримує їх необхідні обсяги з баз і складів організацій оптово-роздрібної торгівлі.
Докладні форму (метод) забезпечення матеріально-технічними ресурсами підприємство вибирає виходячи з особливостей ресурсу, тривалості його отримання, кількості пропозицій, якості, ціни ресурсу та інших факторів.
Проектування структур управління вирішує наступні задачі: визначення типу структури управління; уточнення складу і кількості підрозділів по рівням управління; чисельність адміністративно - управлінського персоналу; характер підпорядкованості між ланками організації; розрахунок витрат на утримання апарату управління.
В проектуванні структур управління використовують методи: аналогій, експертні, структуризації цілей та організаційного моделювання.
Оцінка ефективності структур управління проявляється в їх дієвості та високих кінцевих результатах.
Перебудову структури управління необхідно оцінювати з точки зору досягнення поставлених цілей. В умовах стабільної економіки реорганізація направлена на підвищення ефективності роботи організації, а саме: скорочення витрат, росту прибутку, поліпшенню обслуговування клієнтів, більш гнучкий стиль управління, прискорення технічного розвитку, кооперації в прийнятті і реалізації управлінських рішень та ін. Ідеальним варіантом удосконалення є така структура, яка дозволяє менеджерам працювати в єдиній команді.
В кризовому періоді зміни в структурі управління направлені на створення умов для виживання організації за рахунок гнучкого пристосування до вимог зовнішнього середовища. Основною ціллю перебудови є розширення повноважень на нижніх рівнях управління і підвищення самостійності виробничих підрозділів, які входять до складу організації.
Організаційні методи. Суть їх полягає у тому, що перш ніж якась діяльність здійснюватиметься, вона повинна бути оптимально організована: спроектована, націлена, регламентована, нормована, забезпечена інструкціями, що фіксують правила виконання робіт і поведінки персоналу.
Серед організаційних методів операційного менеджменту виділяють:
• методи організаційного регламентування підприємства: статут, положення в підрозділах, посадові інструкції, правила внутрішнього розпорядку;
• методи організаційного нормування: організаційні нормативи, техніко-технологічні нормативи, економічні нормативи, нормативи матеріало-, енергоємності і т.п.;
• методи організаційно-методичного інструктування: методичні вказівки, інструкції і рекомендації, технологічні карти, карти трудових процесів.
Адміністративні методи. Зводяться до відкритого примушення людей до тієї або іншої діяльності, або до створення можливостей для такого примушення. На практиці ці методи реалізуються у вигляді конкретних безальтернативних завдань з мінімальною самостійністю виконавця, унаслідок чого вся відповідальність покладається на керівника, що віддає розпорядження.
Економічні методи. Економічні методи припускають непряму дію на об'єкт. Виконавцю встановлюються тільки цілі і загальна лінія поведінки, в рамках яких він самостійно шукає найпереважніші для нього шляхи їх досягнення. У основі цих методів лежить економічна зацікавленість працівни-ка в результатах своєї праці (метод госпрозрахунку).
Соціально-психологічні методи. Зводяться до двох основних напрямів:
• формуванню сприятливого морально-психологічного клімату в колективі, який сприяє до більшої віддачі при виконанні роботи завдяки підвищенню настрою людей;
• виявленню і розвитку індивідуальних здібностей кожного, які дозволяють забезпечити максимальну самореалізацію особи в операційному процесі.
Усі наведені методи операційного менеджменту реалізуються відповідно до певних принципів і правил.
1. Постачання — діяльність, пов'язана з придбанням продуктів і матеріалів у зовнішніх постачальників. Вимагає планування потреби в ресурсах; вибору джерел поставок; проведення переговорів про умови поставок; розміщення замовлень; транспортування, отримання, перевірки відповідності, зберігання, обробки і контролю якості ресурсів. Вона також включає координацію роботи з постачальниками за графіками, термінами і безперебійності поставок; хеджування ризиків; пошук нових джерел або розробку нових схем поставок. Головна мета — підтримка виробництва або торгівлі шляхом своєчасних закупівель з якнайменшими загальними витратами.
2. Матеріально-технічне забезпечення виробництва —діяльність, пов'язана з плануванням і підтримкою виробничого процесу. Вимагає складання календарних планів випуску продукції; зберігання незавершеного виробництва; обробки, транспортування і своєчасного поповнення запасів матеріалів і комплектуючих. Включає зберігання виробничих запасів і максимально гнучку координацію виробництва і фізичного розподілу в географічному і часовому аспектах.
3. Фізичний розподіл — діяльність, пов'язана з обслуговуванням споживачів. Вимагає отримання і обробки замовлень; розміщення, зберігання і обробки запасів; транспортування зовнішнім споживачам по розподільних каналах. Крім того ця діяльність оглядає координацію з маркетинговими планами в питаннях ціноутворення, стимулювання збуту, рівня сервісу, умов і поставки, процедур повернення, підтримки життєвого циклу. Головна задача — допомога в забезпеченні доходу від реалізації шляхом забезпечення передбаченого стратегією рівня обслуговування споживачів з мінімальними загальними витратами.
Управління запасами - це функціональна діяльність, мета якої - довести загальну суму щорічних витрат на утримування запасів до мінімуму за умови задовільного обслуговування клієнтів.
Згідно з іншим визначенням, управління запасами - це забезпечення і підтримування оптимальної кількості і типів фізичних ресурсів, необхідних для реалізації стратегічного плану організації.
Важливість управління запасами пояснюється, насамперед, тим, що виробництво - це потік матеріальних ресурсів через процес, який змінює форму цих матеріалів, перетворюючи їх у готову продукцію.
Типи запасів найчастіше розглядають у контексті конкретної організації (стосовно банку - це запаси грошей, школи - запаси навчальних засобів, лікарні - ліків). Детальніше зупинимося на типах запасів промислового підприємства:
1. Сировина (це інгредієнти, які перетворюються в кінцевий продукт, і характер яких залежить від призначення продукції та особливостей виробничого процесу).
2. Допоміжні матеріали (матеріали, які не є часткою готового виробу:
мастило, миючі засоби тощо).
3. Незавершене виробництво (вироби, що не пройшли повний технологічний цикл обробки).
4. Готова продукція (нереалізовані кінцеві продукти, які зберігаються на складах підприємства-виробника або на підприємствах роздрібної торгівлі).
Запаси створюються з метою:
o сприяння обслуговуванню споживачів (наявність запасів - важливий чинник утримування споживачів, пов'язаний із можливістю поставки продукції в будь-який час);
o сприяння гнучкості виробництва (здатність швидко переходити на виробництво іншої продукції завдяки запасам, можливість задовольнити попит на продукцію, яка в даний час не виробляється);
o сприяння визначеності виробництва (чим більш невизначена ситуація на ринку, тим більша необхідність страхування створенням резервних запасів);
o сприяння згладжуванню виробництва (здатність задовольняти попит у періоди максимального збуту без збільшення обсягу виробництва);
o отримання прибутку шляхом цінової спекуляції (в період інфляції можна отримати прибуток купівлею запасів за нижчою ціною і продажем їх у майбутньому).
Координацію і контроль за функціонуванням усієї виробничої структури, включаючи одержання й оформлення замовлень, видачу їх у виробництво упорядкування календарних планів і спостереження за виконанням всіх інших функцій оперативного керування;
♦ підготування замовлень включає підготування і розподіл усієї необхідної документації;
♦ календарне планування - встановлення термінів підготовки і виконання кожного завдання;
♦ організацію виробничого процесу - науково обґрунтоване визначення того, якими, де і при яких витратах виробництва можуть бути якісно виготовлені деталь, вузол або весь виріб відповідно до заданих креслень;
♦ контроль витрат виробництва - аналіз скорочення і контроль витрат виробництва, пов'язаних із конструюванням, плануванням і виготовленням або складанням замовлених виробів;
♦ організацію інструментального господарства - вибір інструментів, їхнє конструювання, розміщення замовлень на інструмент, відправлення, урахування, збереження, видача, ремонт і заміна інструмента;
♦ контроль і регулювання запасів- забезпечення виробництва необхідними матеріалами в потрібному місці, у необхідній кількості й у відповідний час;
♦ диспетчеризація - регулювання ви конання роботи відповідно до прийнятої технології, виробничими нормативами і календарним планом.
Охарактеризуйте складові операційної системи: підсистему переробки, забезпечення, планування та контролю.
Забезпе́чення я́кості — контроль і оцінка будь-яких аспектів проекта, обладнання чи виду послуг з метою збільшення вірогідності забезпечення встановлених мінімальних стандартів якості, а також - підтримку цих характеристик при зберіганні, транспортуванні та експлуатації продукції.
Забезпечення якості визначено в стандарті ISO 9000:2005 «Системи менеджменту якості. Основні положення та словник »як« частина менеджменту якості, спрямована на створення впевненості в тому, що вимоги до якості будуть виконані ».
Менеджмент якості в цьому ж стандарті представлений як «скоординована діяльність з керівництва та управління організацією стосовно до якості», а в примітці сказано, що він «звичайно включає розробку політики та цілей у сфері якості, планування якості, управління якістю, забезпечення якості '»та покращення якості».
Забезпечення якості не дає повних гарантій того, що кінцевий продукт буде якісним.
Існує 2 основних принципа забезпечення якості:
фактичний результат має відповідати очікуваному;
у ньому не повинно бути погрішностей.
Забезпечення якості включає в себе регулювання якості сировини та напівфабрикатів, зборки та виробництва, менеджмента, перевірки на брак. Якість визначається задоволеністю користувача або споживача. Результатом забезпечення якості як постійного процесу є поліпшення якості.
До зовнішніх факторів належать:
Вимоги до якості (споживачі, прогрес, конкуренти);
Постачальники капіталу, трудових ресурсів, матеріалів, енергії, послуг;
Законодавство у сфері якості та робота державних органів.
Внутрішніми факторами забезпечення якості продукції служать:
Сучасна матеріальна база (інфраструктура, обладнання, матеріали, фінанси);
Застосування передових технологій;
Ефективний менеджмент (раціональна організація робіт і вміле управління підприємством у цілому і якістю зокрема);
Кваліфікований персонал, зацікавлений у хорошій роботі.
До сказаного можна додати, що кваліфікований і мотивований персонал і сучасна матеріальна база з передовою технологією визначають необхідну основу забезпечення якості продукції - базу якості. Причому, з усіх факторів, що впливають на якість, ключовим є людський фактор, а в ньому - зацікавленість працівників у хорошій роботі. Пояснюється це тим очевидним міркуванням, що незацікавлений працівник не буде добре працювати навіть на хорошому обладнанні, а зацікавлений шукатиме, знаходити і використовувати будь-які можливості для підвищення своєї кваліфікації і досягнення високої якості продукції.
Ефективний менеджмент з управлінням якістю доповнює базу якості, дозволяє реалізувати можливості, які створюються матеріальною базою і людським фактором. Бо не можна випускати продукцію, маючи тільки устаткування, матеріали і людей. Потрібно ще організувати роботу і налагодити управління.
Таким чином:
Принцип забезпечення якості продукції полягає в тому, щоб враховувати зовнішні фактори впливаючі на якість (постачальників, вимоги до якості, закони і державні органи) і створювати внутрішні фактори (матеріальну базу з передовою технологією, ефективний менеджмент з управлінням якістю і вмотивований, кваліфікований персонал ).
Операційний процес - це сукупність взаємопов'язаних дій людей, засобів праці та природи, внаслідок яких ресурси перетворюються на готові вироби (послуги).
Процес виробництва на підприємствах має такі стадії:
o Конструювання (проектування, планування) продукту;
o Видобуток сировини;
o Виробництво (перетворення сировини в комплектуючі частини);
o Збирання (об'єднання комплектуючих у готовий продукт);
o Розподіл (відправлення готового продукту оптовикам, роздрібним торговцям чи кінцевим споживачам);.
Не менше значення має і питання класифікації операційних процесів. Матеріал цього питання вдало викладено у навчальному підручнику Я.Д.Плоткіна, І.Н.Пащенко.
Операційні процеси класифікуються:
За роллю в операційному процесі розрізняють основні, допоміжні та обслуговувані процеси.
o Основні процеси - це технологічна зміна геометричних форм, розмірів і фізико-хімічних властивостей виробів, випуск яких передбачений профілем підприємства.
o Допоміжні процеси забезпечують безперебійність основних. За їх допомогою виготовляють засоби, необхідні для функціонування основного виробництва. До цих процесів належать, наприклад, виготовлення і ремонт інструменту та оснащення, ремонту устаткування, вироблення носіїв енергії (пари, повітря, електроенергії), технічний контроль.
o Обслуговувані процеси призначені для обслуговування основних і допоміжних (зберігання, транспортування та ін.)
За складністю поділяються на:
o Простий операційний процес-це послідовність операцій, результатом яких є виріб.
o Складний операційний процес передбачає поєднання декількох простих процесів
PAGE 2