Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР АГРАРНОЇ ОСВІТИ
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
з навчальної дисципліни «Ветеринарно-санітарна експертиза
з основами технології і стандартизації продуктів тваринництва» для підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр»
напряму «Ветеринарна медицина»
Ветеринарно-санітарна експертиза з основами технології і стандартизації продуктів тваринництва
1. Забороняється забивати тварин на м'ясо після щеплення проти сибірки протягом:
10 діб;
12 діб;
14 діб;
18 діб;
2. Лікар ветеринарної медицини – ветсанексперт на 1-й точці
ветсанекспертизи на конвеєрі забою свиней робить:
огляд підщелепних (нижньощелепних) лімфатичних вузлів для виключення підозри на ангінозну форму сибірки;
огляд і дослідження заглоткових лімфатичних вузлів;
огляд туш і півтуш, підвішених за ахілові сухожилля на підвісній лінії;
огляд привушних лімфатичних вузлів.
3. Установіть відповідність між точками ветеринарно-санітарної експертизи на конвеєрі забою великої рогатої худоби
|
1. Перша точка ВСЕ 2. Друга точка ВСЕ 3. Третя точка ВСЕ 4. Четверта точка ВСЕ |
А. Ветеринарно-санітарна експертиза туш та півтуш Б. Ветеринарно-санітарна експертиза голів В. Ветеринарно-санітарна експертиза внутрішніх органів Г. Фінальна |
Відповідь:1-Б, 2-В, 3-А, 4-Г
4. Правильна послідовність порядку дослідження м’яса хворих тварин уреакції на пероксидазу, це:
внесення до 2 см3 екстракту 5 крапель 0,2% розчину бензидину; 2
приготування витяжки з м’яса; 1
оцінювання кольору суміші; 4
додавання до суміші 2 крапель 1% розчину пероксиду водню. 3
5. Правильна послідовність порядку дослідження м’яса на ступінь свіжості в реакції з міді сульфату:
пробірку струшують 2-3 рази і ставлять у штатив на 5 хв. 3
внесення до 2 см3 фільтрату 3-х крапель 5-% водного розчину міді сульфату. 2
приготування бульйону з м’яса. 1
оцінювання результатів дослідження. 4
6. Ветеринарно-санітарне оцінювання продуктів забою сільськогосподарських тварин у разі лістеріозу.
- Без обмеження.
Промислова переробка (м'ясо та інші продукти забою використовують після проварювання або направляють на виготовлення консервів чи м’ясних хлібів).
Промислова переробка (м'ясо та інші продукти забою використовують на виготовлення варених і варено-копчених ковбас).
Утилізація або знищення спалюванням.
7. Випадки, за яких забороняють забій тварин на м'ясо:
підданих лікуванню сироваткою проти сибірки до закінчення 14 діб, а також щеплених вакцинами до закінчення термінів, зазначених у настановах щодо їх застосування;
тварин до 14-денного віку;
тварин із невстановленим діагнозом хвороби, які мають підвищену або понижену температуру тіла;
тварин старше 30 добового віку.
8. Дослідження, що використовують для виявлення м’яса хворих тварин або забитих у разі патологічних процесів:
визначення рН;
постановка пероксидазної проби;
визначення ступеня знекровлення;
реакція з міді сульфату.
9. За локалізованого туберкульозного ураження туші тварин (крім туш свиней) нормальної вгодованості, а також не уражені органи:
направляють на проварювання або виготовлення м’ясних хлібів чиконсервів;
направляю на технічну утилізацію;
знищують (спалюванням);
направляють на виготовлення варених ковбас.
10. Ветеринарно-санітарне оцінювання м’ясних туш та продуктів забою від хворих тварин і підозрілих у захворюванні на класичну чуму свиней, це:
рішення про використання продуктів забою приймають після мікробіологічного дослідження на наявність сальмонел; шкури дезінфікують;
промислова переробка (виготовлення варених ковбасних виробів, консервів);
утилізація (переробка на м'ясо-кісткове борошно);
знищення спалюванням.
11. Правильне твердження про використання крові від клінічно хворих тварин і тих, які реагують під час дослідження на бруцельоз.
Дозволяється використовувати для виготовлення сухих кормів тваринного походження.
Промислова переробка (виготовлення ковбасних виробів та харчового альбуміну).
Дозволяється використовувати для виготовлення лікарських препаратів.
Знищення (спалюванням).
12. Установіть відповідність між ступенем і характером ураження тканин і органів забійних тварин у разі лейкозу та їх ветеринарно-санітарним оцінюванням.
|
1. Ураження м’язів, паренхіматозних органів та лімфатичних вузлів |
А. Тушу і органи направляють на виготовлення варених ковбасних виробів |
|
2. Ураження окремих органів, але за відсутності змін у скелетній мускулатурі і за позитивних результатів на виявлення сальмонел |
Б. Утилізація |
|
3. Імунологічне дослідження тварин на лейкоз позитивне, але патолого-анатомічних змін не має |
В. Уражені органи утилізують, а тушу та неуражені органи направляють на проварювання або виготовлення консервів |
|
4. Шкури у разі шкіряної форми лейкозу |
Г. Утилізація (переробка на м'ясо-кісткове борошно) |
Відповідь: 1-Б, 2-В, 3-А, 4-Г
13. Установіть відповідність між хворобою та ветеринарно-санітарним оцінюванням продуктів забою
|
1. Фасціольоз. 2. Ензоотичний енцефаломієліт свиней (хвороба Тешена) за наявності дистрофічних змін у м’язах. 3. Туші та продукти забою від тварин, які лише реагували під час дослідження на Кулихоманку. 4. Сибірка. |
А. Утилізація. Б. Печінку зачищають або знищують (залежно від ступеня ураження), а тушу і неушкоджені органи – без обмежень. В. Знищення спалюванням. Г. Без обмеження |
Відповідь: 1-Б, 2-А, 3-Г, 4-В
14. Установіть відповідність між ступенями знекровлення та ознаками, які їх характеризують:
|
1. Кров відсутня в м‘язах і кровоносних судинах. 2. У кровоносних судинах виявляють незначну кількість крові, у м‘язовій тканині кров відсутня. Із боку плеври і очеревини судини просвічуються слабко. 3. На розрізі м‘язів трапляються окремі кров’яні фокуси: в судинах виявляють залишки крові, з боку плеври і очеревини помітні просвіти дрібних кровоносних судин, під час надавлювання на поверхню розрізу м’язової тканини виступають темні краплі крові. 4. Великі і дрібні кровоносні судини наповнені кров’ю, судини під плеврою і очеревиною ін’єктовані кров‘ю, поверхня плеври і очеревини фіолетово-червоного кольору, на розрізі м’язів виявляються темно-червоні ділянки і під час надавлювання виступають краплі крові. |
А. Погане знекровлення. Б. Дуже погане знекровлення. В. Задовільне знекровлення. Г. Добре знекровлення. |
Відповідь: 1-Г, 2-В, 3-А, 4-Б
15. Укажіть порядок мікроскопічного дослідження мазків-відбитків у правильній послідовності:
Стерильним інструментом вирізають шматочок органа або м’язової тканини і роблять відбиток на предметному склі. 2
Сушать на повітрі мазок-відбиток і фіксують над полум‘ям пальника. 3
Поверхню органа або тканини припікають шпателем. 1
Фарбують за Грамом або іншим методом і мікроскопують. 4
16. У разі цистицеркозу голову, язик і внутрішні органи (крім кишечнику) утилізують, а тушу піддають знешкодженню (проварюванням, заморожуванням або солінням), якщо на розрізах м'язів голови, язика або серця чи на одному з розрізів м’язів туші та інших субпродуктів виявлено:
чотири і більше живих або загиблих цистицерків;
три і менше живих або загиблих цистицерків;
п’ять і менше живих або загиблих цистицерків;
два і більше живих або загиблих цистицерків.
17. Правильне твердження щодо післязабійної діагностики трихінельозу.
Методом трихінелоскопії за допомогою компресорію та перетравлення м'язової тканини у штучному шлунковому соку.
Огляд масетерів на розрізі.
Мікроскопічне дослідження мазків-відбитків.
Огляд печінки на наявність личинок трихінел.
18. Ветеринарно-санітарне оцінювання м’яса та продуктів забою кролів і нутрій у разі фасціольозу:
внутрішні органи і тушку випускають без обмежень;
печінку утилізують, тушку випускають без обмеження;
внутрішні органи утилізують, тушку випускають без обмежень;
уражені частини органів направляють на утилізацію, тушку проварюють.
19. Правильне твердження щодо ветеринарно-санітарного оцінювання туш і внутрішніх органів у разі піроплазмідозу за відсутності жовтяничності і дистрофічних змін у м’язах:
утилізація;
направляють на промислову переробку;
випускають без обмеження;
знищення.
20. Правильне твердження щодо ветеринарно-санітарного оцінювання туш та внутрішніх органів у разі виявлення саркоцист у м'язах, але за відсутності в них патологічних змін.
Без обмеження.
Промислова переробка.
Утилізація.
Знищення.
21. Визначення, яке характеризує поняття «харчові токсикоінфекції», це:
захворювання, що викликаються ентерально діючими екзотоксинами, які накопичуються в результаті розмноження мікроорганізмів;
захворювання, що виникають внаслідок споживання продуктів харчування, які містять значну кількість живих клітин специфічного збудника та їх токсинів;
захворювання, що викликаються збудниками гельмінтозних хвороб – трихінельоз, цистицеркоз, опісторхоз;
захворювання, що викликаються грибами та продуктами їх життєдіяльності (мікотоксинами).
22. Збудники харчових токсикоінфекцій, це:
СІ. Botulinum;
Стафілококи;
бактерії роду Salmonella;
токсигенні гриби.
23. Збудники харчових токсикозів, це:
представники роду Staphylococcus (S. aureus);
Cl. perfringens, B. cereus, E. coli (ентеротоксигенні штами), Vibrio cholerae);
представники родів Сіtrobacter, Кlebsiella, Jersinia, Рseudomonas, Саmpylobactег;
бактерії роду Salmonella.
24. Правильне твердження, щодо ветеринарно-санітарного оцінювання м’ясних туш та продуктів забою у разі сальмонельозу:
внутрішні органи з кишечником направляють на утилізацію, а тушу випускають після проварювання;
продукти забою використовують для виготовлення варених та варено-копчених ковбас;
туші та інші продукти забою у разі сальмонельозу знищують;
туші та інші продукти забою у разі сальмонельозу випускають безобмеження.
25. Установіть відповідність між санітарним станом м’ясних туш у разі контамінації їх мікрофлорою та їх санітарним оцінюванням.
|
1. У разі виявлення гнильних змін. 2. У разі виявлення бактерій роду Salmonella 3. У разі виявлення бактерій кокової групи 4. У разі виділення ешерихій тільки у внутрішніх органах |
А. Утилізація. Б. Знезараження проварюванням або переробка на м’ясні хліби. В. М'ясо направляють на проварювання, а внутрішні органи утилізують. Г. М'ясо та внутрішні органи направляють для переробки на варені або варено-копчені ковбаси. |
Відповідь: 1-А, 2-В, 3-Г, 4-В
26. Правильне твердження щодо належності видів ковбасних виробів до категорії стійких:
варено-копчені, варені ковбаси;
ліверні, кров'яні, фаршировані;
сирокопчені і напівкопчені ковбаси;
сосиски, сардельки.
27. Техно-хімічні дослідження м’ясних консервів включають:
дослідження вмісту вологи;
визначення вмісту нітратів;
визначення масової частки солі;
визначення герметичності.
28. Правильне твердження щодо ветеринарно-санітарного оцінювання м’ясних консервів у разі виявлення мікробіологічного бомбажу:
без обмеження;
промислова переробка на нижчі сорти консервів за умови збереження нормальних органолептичних показників;
утилізація (переробка на м'ясо-кісткове борошно);
знищення (спалюванням).
29. Документи, які мають супроводжувати партію тварин, що відправляють на забій:
Офіційна довідка, яка підписана ветеринарним спеціалістом підприємства.
Ветеринарне свідоцтво (форма №1) (у межах району – ветеринарна довідка).
Висновок офіційного лікаря ветеринарної медицини.
Висновок, підписаний керівником підприємства.
30. Без корму в господарстві перед відправленням на забійне підприємство можна витримувати велику рогату худобу:
24 год;
без обмежень;
12 год;
15 год.
31. Забійні підприємства мають прийняти доставлених тварин у термін:
не пізніше, ніж через 1 годину після їх доставки;
не пізніше 4 годин після доставки;
не пізніше 2 годин після доставки;
терміни не встановлені.
32. Термометрію тварин у день забою проводить:
лікар або фельдшер ветеринарної медицини; велику рогату худобу –
поголовно, решту тварин – вибірково;
фельдшер ветеринарної медицини; вибірково;
тільки лікар ветеринарної медицини, вибіркова термометрія;
спеціалісти ветеринарної медицини бойні; усіх тварин поголовно.
33. Приймання тварин на м’ясопереробні підприємства здійснюється:
за живою масою і якістю м’яса;
за загальною масою після зважування, або з врахуванням опосередкованої маси без зважування;
за вгодованістю і масою тварин або за масою і якістю м’яса;
за масою після витримування на бойні і масою прибуття мінус 15%.
34. Точки ветеринарно-санітарної експертизи на поточній лінії з переробки великої рогатої худоби:
дві точки для огляду: голів і туш;
чотири точки ветеринарно-санітарної експертизи для огляду: голів,
внутрішніх органів, туш і фінальна;
п’ять точок для огляду: вхідна, голів, внутрішніх органів, туш і фінальна;
три точки: вхідна, туш і фінальна.
35. Проби, що направляють у лабораторію ветеринарної медицини для отримання відповідного експертного висновку у разі проведення післязабійної діагностики отруєнь тварин:
середні проби м’язової тканини і 1 кг корму тварини;
вмістиме шлунку тварини в кількості 50–500 г, залежно від маси тварини;
частину печінки, нирок, мозку і легень тварини;
середні проби м'язової тканини, мозку, печінки і нирок, вмісту шлунку в кількості 50-500 г (залежно від маси тварини).
36. Вимушений забій, це:
забій тварин внаслідок травм, фізичних ушкоджень тощо, у випадках, якщо подальше лікування є неефективним чи економічно недоцільним;
забій клінічно здорових тварин, відсталих у рості та малопродуктивних;
забій тварин, що отримали свіжі травми у період передзабійного утримання;
забій тварин у стані агонії.
37. Загальні вимоги до забою тварин:
забій має бути миттєвим, і забезпечувати добре знекровлення;
забій має, насамперед, забезпечувати безпеку людей, що проводять забій;
забiй тварин має бути гуманним, швидким, безболісним, супроводжуватися добрим знекровлюванням i бути безпечним для людей, що проводять забій;
забій має забезпечувати максимальний вихід якісного м’яса і субпродуктів.
38. Найпоширеніший вид оглушення тварин:
електрооглушення;
застосування вуглекислого газу (СО2) чи суміш газів;
оглушення молотом;
оглушення за допомогою стріляючих апаратів.
39. Крупон, це:
підчеревна частина шкури;
захворювання свиней;
свиняча вирізка;
спинно-бокова частина шкури свиней.
40. Під час виготовлення ковбасних виробів використання умовно придатного м'яса можливе:
у разі чітко визначених причин погіршення якості;
неможливе;
в деяких випадках з дозволу офіційного лікаря ветеринарної медицини;
за відсутності специфічного запаху.
41. М’ясо за термічним станом розподіляють:
гарячим, нормальної температури і замороженим;
парним, остиглим, охолодженим, замороженим і розмороженим;
гарячим, остиглим, охолодженим і замороженим;
гарячим, остиглим, замороженим і розмороженим.
42. Для чого під час виготовлення ковбас застосовують крохмаль та борошно ?
Для досягнення м’якої консистенції варених ковбас.
Для підвищення густини.
Для попередження виникнення плісняви.
Для збільшення в'язкості і вологоутримувальної здатності фаршу.
43. До консервування м’ясо некастрованих биків:
не допускається;
допускається;
тільки за спеціальним дозволом офіційного лікаря ветмедицини;
тільки після спеціальної санобробки.
44. «Бомбаж» консервних банок, це:
деформація дна і кришки у вигляді кутиків біля бортиків банки;
механічне пошкодження банки;
однобічне або двобічне здуття банок з боку дна або кришки;
забруднення поверхні банок вмістом інших негерметичних банок.
45. Термін «ексгаустування» під час виробництва консервів:
видалення повітря з банки;
закатування банок;
перевірка на герметичність банок;
підготовка сировини.
46. Нормативний документ із питань стандартизації продукції, це:
документ, що встановлює вимоги і правила до об’єктів дослідження;
документ, що затверджується Кабінетом Міністрів
документ, що встановлює правила, загальні принципи чи характеристики щодо різних видів діяльності або їх результатів;
документ, що затверджується Президентом.
47. Методи визначення свіжості м'яса:
аналітичні та лабораторно-фізичні;
фізичні та бактеріологічні;
лабораторні;
органолептичні та лабораторні.
48. Процедура, яку виконують насамперед у разі органолептичного методу дослідження туш (півтуш):
визначення зовнішнього вигляду та кольору;
визначення запаху;
визначення прозорості та аромату бульйону;
визначення стану жиру та консистенції.
49. Суть методу мікроскопічного аналізу м’яса, це:
визначення наявності хвороботворних мікроорганізмів на поверхні м’яса;
визначення кількості бактерій та ступеня розпаду м'язової тканини;
визначення наявності хвороботворних мікроорганізмів на внутрішньому зрізі м’ясної проби;
визначення ступеня розпаду м’язової тканини.
50. М’ясо, отримане від хворих або забитих в агональному стані тварин:
відрізняється тільки за кольором та запахом;
має задовільне знекровлення та яскраво червоний колір;
має погане знекровлення, м'ясо світло-червоного кольору;
має погане або дуже погане знекровлення, темно-червоний або синюшний колір.
51. За якої температури всередині шматка м’яса під час проварювання воно вважається знешкодженим?
Не нижче 80 0С.
100 0С
Не нижче 60 0С.
Не нижче 90 0С.
52. Чи паразитують трихінели в серці тварин?
Паразитують тільки в серці коней.
Паразитують.
Трихінели в серці не паразитують.
Це питання до кінця не вивчене.
53. Залежно від виду дезінфекції поділяється транспорт на категорії:
Відповідь: 1, 2, 3 категорії.
54. Під час транспортування може виникнути транспортна хвороба плевроденія у тварин:
свині;
дрібна рогата худоба;
велика рогата худоба;
коні.
55. Під час транспортування забійних тварин видають на партію тварин наступний ветеринарний документ:
Відповідь: ветеринарне свідоцтво Ф№1
56. На забійних підприємствах із потоковим процесом переробки тварин обладнують такі точки ВСЕ на лінії переробки овець і кіз:
внутрішніх органів, туш, фінальну;
голів, продуктів забою, лімфатичних вузлів;
голів, продуктів забою, фінальну;
голів, туш, фінальну.
57. Визначте порядок огляду продуктів забою великої рогатої худоби:
легені – селезінка – печінка – нирки – вим'я – матка – туша;
голова – селезінка – печінка – нирки – вим'я – матка – туша;
голова – селезінка –серце – легені – печінка – нирки – стравохід – шлунок – кишечник – вим'я (сім'яники) – матка – туша;
туша – легені – селезінка – печінка – нирки – вим'я – матка.
58. На лінії з переробки однокопитних тварин є такі точки ВСЕ:
голів (на сап), внутрішніх органів, туш, фінальна;
голів, туш, фінальна;
внутрішніх органів, туш, фінальна;
голів, продуктів забою, лімфатичних вузлів.
59. Під час огляду продуктів забою кролів та нутрій виділяють точки ВСЕ:
голів, внутрішніх органів, тушок, фінальна;
внутрішніх органів, туш, фінальна;
внутрішніх органів, фінальна;
голів, внутрішніх органів, тушок.
60. На лінії переробки птиці за потужності конвеєра до 4000 голів за годину обладнують:
дві точки ВСЕ для огляду: внутрішніх органів і тушок, фінальну;
три точки ВСЕ: для огляду внутрішніх органів і тушок, видалених внутрішніх органів та фінальну;
чотири точки ВСЕ: голів, тушок, внутрішніх органів, фінальну;
п'ять точок ВСЕ: голів, лімфовузлів, тушок, внутрішніх органів, фінальну.
61. На лінії переробки птиці за потужності конвеєра понад 4000 голів за годину обладнують:
дві точки ВСЕ: для огляду внутрішніх органів і тушок; фінальну;
три точки ВСЕ: для огляду внутрішніх органів і тушок; видалених внутрішніх органів і фінальну;
чотири точки ВСЕ: голів; тушок; внутрішніх органів; фінальну;
п'ять точок ВСЕ: голів; лімфовузлів; тушок; внутрішніх органів; фінальну.
62. Розтин серця під час огляду туш проводять для виявлення:
трихінельозу;
саркоцистозу, цистицеркозу;
актиномікозу
трихінельозу та цистицеркозу.
63. Для визначення свіжості м'яса проби відбирають:
з м'язів шиї, в ділянці лопатки, з м'язів стегна;
біля кісток;
у ділянці хвоста;
у ділянці спинних м'язів.
64. Поверхня туші злегка липка, потемніла, жир м'який, матовий, має сіруватий відтінок, злегка липне де пальців. Таке м'ясо:
зіпсоване;
свіже;
сумнівної свіжості;
несвіже.
65. У разі фасціольозу та дикроцеліозу:
тушу і внутрішні органи утилізують;
уражені частини внутрішніх органів утилізують або знищують, а неуражені і тушу випускають без обмежень. За інтенсивного ураження внутрішніх органів їх цілком утилізують;
внутрішні органи утилізують, а тушу випускають без обмежень;
внутрішні органи і тушу знищують.
66. Диференційну діагностику ехінококозу проводять:
тільки від туберкульозу;
тільки від тонкошийого цистицеркозу;
від туберкульозу, тонкошийого цистицеркозу, бичачого та свинячого цистицеркозу;
тільки бичачого та свинячого цистицеркозу.
67. Диференційна діагностика ехінококозу від туберкульозу:
у разі ехінококозу різко збільшені всі регіональні лімфовузли;
проводиться за результатами бактеріоскопії;
у разі ехінококозу не спостерігають туберкул у регіональних лімфатичних вузлах, під час натискання на звапнені ехінококи вилущуються личинки;
проводиться за результатами бактеріологічних досліджень.
68. Диференційна діагностика ехінококозу від тонкошийного цистицеркозу:
у разі ехінококозу різко збільшені всі регіональні лімфовузли;
проводиться за результатами бактеріоскопії;
тонкошийні цистицерки розміщуються, як правило, на периферії органа і мають чітко виражену голівку, що знаходиться на довгій тонкій шийці;
проводиться за результатами бактеріологічних досліджень.
69. У разі виявлення саркоцист і наявності змін у м'язах (виснаженні, гідремії, звапнення, знебарвлення):
тушу і органи утилізують, шпик, внутрішній жир, кишки і шкури використовують без обмежень;
тушу та інші продукти забою направляють на промислову переробку;
м’ясо і органи використовують без обмежень;
тушу і органи направляють на корм тваринам.
70. На агропродовольчому ринку під час ветеринарно-санітарної експертизи яловичини на цистицеркоз досліджують:
м'язи серця, язика, шиї, великий жувальний та крилоподібний, стегнові м'язи, поперекові м'язи;
м'язи черевної стінки, міжреберні, м’язи діафрагми;
печінку;
селезінку.
71. У разі цистицеркозу після знешкодження туші і субпродукти:
утилізують;
використовують на корм тваринам;
не використовують;
використовують для виготовлення варених і ліверних ковбас та фаршевих консервів.
72. Під час трихінелоскопії свіжої свинини досліджують зрізи:
120 шт.;
24 шт.;
48 шт.;
72 шт.
73. Прижиттєві методи діагностики трихінельозу:
ІФА. біопсія м'язів, РЗК;
мікроскопія м'язових волокон;
метод перетравлення м’язів у штучному шлунковому соку;
трихінелоскопія за допомогою компресоріуму.
74. Диференційна лабораторна діагностика трихінельозу проводиться від:
Диктіокаульозу;
Саркоспоридій, молодих цистицерків;
Ехінококів;
Метастронгільозу.
75. Під час трихінелоскопії свіжої конини досліджують зрізи:
12 шт.;
24 шт.;
48 шт.;
120 шт.
76. Вуглеводи м'яса:
містяться в значній кількості, але не мають біологічної цінності;
до дозрівання м'яса не мають відношення;
у процесі автолізу обумовлюють виникнення процесу післязабійного задубіння;
беруть участь у формуванні смаку і запаху м'яса.
77. М'ясо – це:
м'язова тканина з жиром;
тільки м'язова тканина;
м'язова тканина, жир, кістки;
м'язова тканина, жир, кістки, нерви, кров'яні і лімфатичні судини і лімфатичні вузли.
78. Автоліз – це:
мікробіологічні процеси, що відбуваються в м'ясі в післязабійний період;
ферментативні процеси розпаду речовин і тканин під дією протеолітичних ферментів самих тканин;
мікробіологічні та ферментативні процеси в м'ясі;
біологічні перетворення в м'ясі.
79. Структурною одиницею м'язової тканини є:
міоген;
м'язове волокно;
міофібрили;
м'язові пучки.
80. Підщелепні лімфатичні вузли під час післязабійного огляду свиней:
не розтинають;
розтинають для дослідження на сибірку;
розтинають для дослідження на трихінельоз;
розтинають за необхідності.
81. М’ясо погано знекровлене, з синюшним або бузково-рожевим відтінком лімфатичних вузлів, рН 6,6 і вище, реакція на пероксидазу негативна, а формольна реакція супроводжується утворенням драглистого згустку. Таке м’ясо:
від здорової тварини;
у разі трихінельозу;
у разі ехінококозу
від хворої тварини або від тварини, забитої в агонії.
82. Для визначення життєздатності цистицерків застосовують:
жовч свині або бугая;
проварювання;
біопробу;
бактеріологічне дослідження.
83. Знезаражують м'ясо у разі цистицеркозу:
проварюванням м'яса впродовж 3-х годин у відкритих котлах;
переробкою на варені ковбаси;
переробкою на сирокопчені ковбаси;
зачищенням.
84. Диференціюють трихінел від бульбашок повітря:
за розміром;
фарбують за Ямщиковим;
фарбують 5%-им фуксином;
сильніше закручують компресоріум.
85. Ветеринарно-санітарне оцінювання м’яса у разі виявлення трихінел:
направляють на виготовлення консервів;
проварювання протягом 3-х годин;
знищення (спалювання);
без обмежень.
86. Ветеринарно-санітарне оцінювання туші свині за ангінозної форми сибірки:
утилізують (переробляють на сухі корми);
знищують (спалюванням);
без обмежень;
направляють на проварювання.
87. Ветеринарно-санітарне оцінювання туші великої рогатої худоби у разі карбункульозної форми сибірки:
утилізують (переробляють на сухі корми);
знищують (спалюванням);
використовують без обмежень;
направляють на виготовлення консервів.
88. Ветеринарно-санітарне оцінювання свіжого м'яса у разі сказу:
тушу направляють на виготовлення ковбасних виробів;
використовують без обмежень;
направляють на виготовлення консервів;
утилізують.
89. Ветеринарно-санітарне оцінювання продуктів забою у разі виснаження тварин:
утилізація;
використовують без обмежень;
направляють на виготовлення консервів;
направляють для використання в громадському харчуванні.
90. Ветеринарно-санітарне оцінювання продуктів забою від тварин, що позитивно реагують на туберкулін:
знищення;
утилізація;
використання без обмежень;
промислова переробка.
91. Визначення м'яса хворих тварин у реакції з нейтральним формаліном ставлять із м'ясом:
курятини;
баранини та козлятини;
яловичини;
свинини.
92. Скільки зрізів із м’язової тканини роблять для дослідження на трихінельоз свиней у неблагополучному пункті:
48;
24;
12;
120
93. Скільки проб м'яса відбирають для дослідження на трихінельоз від свинячої туші?
1 пробу – 80 г.
2 проби по 80 г.
3 проби по 200 г.
Без обмежень.
94. Ветеринарно-санітарне оцінювання продуктів забою у разі фасциольозу з дегенеративними змінами печінки:
печінку проварюють, а інші продукти забою використовують без обмежень;
продукти забою проварюють;
печінку утилізують, а інші продукти забою використовують без обмежень;
печінку знезаражують, а інші продукти забою використовують без обмежень.
95. Диференціюють трихінельоз від:
Саркоцистозу;
Фасціольозу;
Ехінококозу;
Актиномікозу.
96. Виявляють «тільця Бабеша-Негрі» для діагностики захворювання:
Сибірки;
Сказу;
Анаеробної дизентерії ягнят;
Сапу.
97. Утворення синьо-зеленого забарвлення у реакції на пероксидазу вказує на те, що м'ясо:
містить 1% глікогену;
не свіже;
сумнівної свіжості;
свіже.
98. У реакції із сульфатом міді м’ясо утворює пластівці:
сумнівної свіжості;
свіже;
м’ясо ведмедя;
м’ясо коня.
99. Місце зарізу здорової тварини, яку забили у нормальному фізіологічному стані буде:
рівне та просякнуте кров'ю;
рівне та не просякнуте кров'ю, бліде;
нерівне та просякнуте кров'ю;
рівне, без згустків крові.
100. Характерна наявність гіпостазів для:
загиблих тварин;
молодих тварин;
здорових тварин;
дорослих тварин.
101. Лімфовузли на розрізі у тварин, що забиті в агональному стані будуть кольору:
сіро-жовтого;
синьо-рожевого;
сіро-білого;
сірого.
102. Під час дослідження м’яса на трихінельоз методом перетравлення м'язів у штучному шлунковому соку використовують реактиви:
жовч свині або бугая;
реактив Неслера;
розчин Люголя;
пепсин + НСІ+вода.
103. Пристрій, де роздавлюють зрізи м'язів у разі трихінелоскопії називається:
Компресоріум;
Трихінелоскоп;
АВТ;
АВТ – У.
104. "Тигрове серце" характерне для:
Цистицеркозу;
Саркоцистозу;
Ящуру;
Трихінельозу.
105. Носову перегородку у коней досліджують для діагностики:
Туберкульозу;
Сапу;
Сказу;
Миту.
106. Якщо під час бактеріоскопії мазків-відбитків виявляють поодинокі мікроорганізми в декількох полях зору мікроскопа, м’ясо:
свіже;
сумнівної свіжості;
неякісне;
несвіже.
107. Санітарне оцінювання варених ковбас у разі виявлення сальмонел:
знешкоджують;
випускають без обмежень;
знищують;
утилізують.
108. Санітарне оцінювання ураженої поодинокими ехінококами печінки за нормальної вгодованості туш:
знешкоджують;
зачищають і використовують без обмежень;
утилізують;
знищують.
109. Наявність у серці крові, що не згорнулась після забою тварини, свідчить про можливе інфекційне захворювання:
Ящур;
Сибірку;
Лістеріоз;
Ку-лихоманку.
110. Кров у м'язах і кровоносних судинах відсутня, дрібні судини під плеврою не просвічуються:
м’ясо старих тварин;
м’ясо хворих тварин;
м’ясо від здорових тварин;
м’ясо від тварин, забитих в агональному стані.
111. Санітарне оцінювання м’яса і продуктів забою у разі сапу коней:
утилізація;
знищують;
знезаражують;
випускають без обмежень.
112. Санітарне оцінювання м'яса за наявності жовтяничності туші, яка не зникає протягом двох діб:
знезаражують;
випускають без обмежень;
знищують;
утилізують.
113. Санітарне оцінювання туші у разі аскарозу без виснаження:
випускають без обмежень;
знезаражують;
знищують;
утилізують.
114. Санітарне оцінювання туші у разі аскарозу, туша виснажена:
знезаражують;
утилізують;
знищують;
випускають без обмежень.
115. За вгодованістю дорослу велику рогату худобу та коней поділяють
Відповідь: на 2 категорії: 1-у та 2-гу.
116. Карантинне відділення добового надходження забійних тварин на скотобазу розраховане на відсоток:
10 %;
15 %;
20 %;
5 %.
117. Велику рогату худобу перед знекровленням оглушують:
електрострумом за допомогою стека, порожнистим ножем, електроголкою, молотом, стрілецькими апаратами (пістолетами з висувним стержнем та вибухового типу);
електрострумом за допомогою одно- та двополюсного стека, молотом, стрілецькими апаратами, стилетом;
електрострумом за допомогою одно- та двополюсного стека, молотом, стрілецькими апаратами, сумішшю вуглекислого газу (65%) і повітря (35%);
не оглушують.
118. Дрібну рогату худобу перед знекровленням оглушують:
електрострумом за допомогою стека, порожнистим ножем, електроголкою, молотом, стрілецькими апаратами (пістолетами з висувним стрижнем та вибухового типу);
електрострумом за допомогою одно- та двополюсного стека, молотом, стрілецькими апаратами, стилетом;
електрострумом за допомогою одно- та двополюсного стека, молотом, стрілецькими апаратами, сумішшю вуглекислого газу (65%) і повітря (35%);
не оглушують.
119. Нутрування туш, це:
процес виймання внутрішніх органів із черевної порожнини;
процес виймання внутрішніх органів із грудної порожнини з попереднім розпилюванням грудної кістки;
процес виймання внутрішніх органів із черевної та грудної порожнин, із попереднім розпилюванням грудної кістки;
процес знімання шкури.
120. Під час визначення м’яса загиблих, хворих або забитих в агональному стані тварин звертають увагу на такі ознаки:
колір, запах і консистенція м’язів;
зовнішній вигляд, стан жиру, запах, стан м’язів на розрізі, консистенцію;
стан місця зарізу, ступінь знекровлення туші, наявність гіпостазів, зміни у лімфатичних вузлах і внутрішніх органах;
колір поверхні туші та запах м’яса, стан місця зарізу тощо.
121. Розрізняють наступні ступені знекровлення туш:
добре і погане;
добре, задовільне, погане;
добре, задовільне, погане, дуже погане;
задовільне і незадовільне.
122. Для бактеріологічного дослідження в лабораторію направляють:
проби м’язів – частину згинача або розгинача передньої та задньої кінцівок туші, лімфатичні вузли, селезінку, нирку, частину легень і печінки з портальними лімфовузлами та жовчним міхуром;
шматочки м’яса масою 300–400 г і внутрішні органи;
відібрані від кожної туші або її частини проби, масою, не менше 200 г кожний, 3 проби відбирають біля місця зарізу проти 4–5-го шийних хребців, у ділянці лопатки, з м’язів стегна;
проби м’яса, масою 200 г та лімфатичні вузли.
123. Середовища, що використовують для ідентифікації бактерій роду Salmonella:
МПА, МПБ;
Ендо, Левіна, Плоскирєва, вісмут-сульфітний агар;
Кітт-Тароцці;
Скошений агар за Шукевичем і агар Плоскирєва.
124. Санітарне оцінювання м’яса у разі виявлення стрептококів та стафілококів:
у разі незадовільних органолептичних показників тушу направляють на промислову переробку; якісних органолептичних показників – випускають без обмеження;
випускають після проварювання для виготовлення варених ковбас;
тушу і внутрішні органи утилізують;
у разі збереження якісних органолептичних показників м’ясо направляють на проварювання і виготовлення консервів і м’ясних хлібів. За поганих органолептичних показників, що свідчать про гнильне псування м’яса – тушу знищують або утилізують.
125. Післязабійна діагностика фасціольозу:
виявляють ураження печінки; хронічний запальний процес у жовчних ходах, що призводить до потовщення їх стінок, а за хронічного перебігу – збільшення і звапнування жовчних ходів;
ураження печінки, жовтяничність слизових оболонок. Запалення нирок;
множинні крововиливи на паренхіматозних органах, запальні процеси в печінці і жовчних ходах;
у печінці виявляють прозорі міхурці сірувато-білого кольору, овальної форми. Всередині посвідчується паразит, сколекс якого має 4 розвинені присоски.
126 Для дослідження на вміст залишкових кількостей токсикантів, залежно від підозри на отруєння, у державну лабораторію ветеринарної медицини направляють:
середні проби м’язової тканини, мозку, печінки і нирок, вмістиме шлунку, кормів. Трупи птиці направляють цілими тушками;
проби м’язової тканини, масою не менше 200 г, та вмістиме шлунку;
частину згинача або розгинача передньої та задньої кінцівок туші, вкриту фасцією, або шматок м’язової тканини; лімфатичні вузли;
шматочки м’язової тканини, масою 300–400 г і внутрішні органи.
127. Ветеринарно-санітарне оцінювання продуктів забою тварин у випадку, якщо не встановлено причину отруєння:
проварюють і використовують на корм тваринам;
направляють на утилізацію або знищення;
переробляють на варені ковбаси;
випускають без обмеження.
128. Ветеринарно-санітарне оцінювання продуктів забою тварин, забитих у результаті отруєння натрію хлоридом:
направляють на переробку та виготовлення варених ковбас;
утилізують;
направляють на промислову переробку за умови задовільних результатів хімічних та мікробіологічних досліджень;
випускають без обмеження.
129. Ветеринарно-санітарне оцінювання продуктів забою у разі дикроцеліозу:
утилізують;
проварюють;
уражені частини органів утилізують, а неуражені частини органів і тушу випускають без обмежень;
випускають без обмежень.
130. Ветеринарно-санітарне оцінювання продуктів забою у разі виявлення ознак виснаження тварин:
випускають після проварювання;
знищують спалюванням;
використовують залежно від результатів бактеріологічного дослідження;
тушу і внутрішні органи утилізують.
131. Ветеринарно-санітарне оцінювання продуктів забою, одержаних від тварин, хворих на клінічний мастит, із вираженими патологоанатомічними змінами у тканині вим’я і надвименних лімфовузлах:
утилізують;
направляють на промислову переробку;
вим’я утилізують, а інші продукти використовують залежно від результатів мікробіологічного дослідження;
випускають без обмежень.
132. Ветеринарно-санітарне оцінювання продуктів забою тварин за наявності запальних процесів у матці:
направляють на промислову переробку;
за відсутності виснаження продукти забою використовують залежно від результатів мікробіологічного дослідження; у разі виснаження тушу і внутрішні органи утилізують;
матку утилізують, а тушу та інші внутрішні органи випускають без обмеження;
випускають без обмежень.
133. Санітарне оцінювання продуктів забою, одержаних від тварин, хворих на цироз печінки:
направляють на промислову переробку;
печінку утилізують, а інші продукти забою випускають без обмеження;
всі продукти забою направляють на технічну утилізацію;
випускають без обмежень.
134. Під час ветеринарно-санітарної експертизи туш і продуктів вимушеного забою обов’язково проводять:
органолептичні, мікробіологічні, хімічні дослідження, пробу варіння;
тільки органолептичні;
тільки пробу варення;
тільки хімічні дослідження.
135. Обов’язково потрібно досліджувати на цистицеркоз продукти забою тварин:
великої рогатої худоби, свиней;
коней, великої рогатої худоби, свиней;
дрібної рогатої худоби, коней;
екзотичні породи тварин.
136. Досліджують на ехінококоз органи та тканини:
легені та всі паренхіматозні органи;
печінку, легені, серце, селезінку, м’язи, мозок;
органи сечостатевої системи;
органи травного каналу.
137. Ветеринарно-санітарна експертиза туш і органів тварин у разі виявлення 4-х і більше живих або загиблих цистицерків:
утилізація туш і внутрішніх органів;
тушу і внутрішні органи відправляють на промислову переробку;
тушу і внутрішні органи використовують без обмежень;
тушу, голову і внутрішні органи (окрім кишечника) утилізують, внутрішній і зовнішній жир знімають і направляють на витоплювання для харчових цілей.
138. До м’якушевих субпродуктів відносять:
губи і п’ятачки, ніжки свинячі, ноги і путовий суглоб яловичі, конячі, вуха яловичі і свинячі, голови свинячі;
шлунки великої рогатої худоби і дрібної рогатої худоби, свиней;
язик, печінка, нирки, серце, м’ясна обріз, легені, м’ясо стравоходу, селезінка, мозок, калтик, діафрагма, трахея, вим’я;
голови конячі, яловичі, хвости яловичі і баранячі.
139. Порядок технології обробки кишкової сировини, це:
знежирення, очищення від вмісту, шламування, розбирання комплекту;
розбирання комплекту, очищення від вмісту, знежирення, шламування;
шламування, знежирення, очищення від вмісту, розбирання комплекту;
очищення від вмісту, знежирення, розбирання комплекту, шламування.
140. За позитивної реакції на пероксидазу з витяжкою з м’яса утворюється колір:
рожевий;
блакитно-зелений;
фіолетовий;
жовтий.
141. До субпродуктів 1 категорії належать:
вим’я яловиче, серце, печінка, селезінка, свинячі м’ясо-кісткові хвости, серце, діафрагма;
язик, мозок, серце, печінка, діафрагма, нирки, хвости яловичі і баранячі;
серце, печінка, шлунки, легені, калтик, мозок, діафрагма;
вим’я яловиче, голови яловичі, свинячі, легені, стравохід, калтик, селезінка, вуха.
142. Консервування кишкової сировини проводять:
формаліном, сіллю, висушуванням, лугом;
заморожуванням, лугом, сіллю, кислотами;
сіллю, висушуванням, заморожуванням;
висушуванням, сіллю, спиртом.
143. До ендокринної сировини належить:
підшлункова залоза, слизова оболонка сичугів великої рогатої худоби
і свинячих шлунків, сичуги телят і ягнят;
кров, жовч, печінка та спинний мозок;
підшлункова залоза, слизова оболонка сичугів, епіфіз, щитоподібна залоза, котиледони;
гіпофіз, епіфіз, щитоподібна, паращитоподібна залози, наднирники, сім’яники, яєчники і котиледони.
144. Дослідження м’яса на свіжість починають із:
огляду поверхневих лімфатичних вузлів;
органолептичних досліджень;
голови;
внутрішніх органів.
145. Парне м'ясо характеризується:
м’якою консистенцією, м’язова тканина розслаблена, високою вологозв’язувальною здатністю, недостатнім ступенем перетравлення;
низькою вологозв’язувальною здатністю, щільною консистенцією;
високою вологозв’язувальною здатністю, щільною консистенцією;
високим ступенем перетравлення.
146. Густина молока всіх ґатунків має бути не нижче:
1026 кг/м3 ;
1027 кг/м3 ;
1028 кг/м3 ;
1032 кг/м3 ;
147. Масову частку білка у молоці визначають за допомогою:
рефрактометричного методу;
методу формольного титрування;
титрометричного методу;
кислотного методу.
148. Фізико-хімічні зміни, що відбуваються в молоці у разі маститу?
підвищення густини, титрованої кислотності, масової частки жиру;
зниження густини, титрованої кислотності, масової частки жиру (за виключенням початкової стадії захворювання), масової частки казеїну;
підвищення масової частки жиру (за виключенням початкової стадії захворювання);
зниження масової частки сироваткових білків і хлоридів.
149. Густина натурального молока – це:
відношення маси молока при 20°С до маси такого ж самого об’єму води
при 4°С;
відношення маси молока при 10°С до маси такого ж самого об’єму води
при 4°С;
відношення маси молока при 20°С до маси такого ж самого об’єму води
при 0°С;
відношення маси молока при 10°С до маси такого ж самого об’єму води
при 10°С.
150. Згідно з ДСТУ 3662-97 ґатунок молока визначають за показниками:
температурою, термостійкістю, загальним бактеріальним обсіменінням
і масовою часткою сухих речовин;
ступенем чистоти, густиною, масовою часткою жиру, інгібувальними речовинами;
кислотністю, ступенем чистоти, загальним бактеріальним обсіменінням, температурою, масовою часткою сухих речовин і кількістю соматичних клітин;
кількістю соматичних клітин, інгібувальними речовинами, термостійкістю, густиною.
151. Відповідно до показників розставити їхні визначення:
|
1. Показник свіжості молока 2. Показник санітарно-гігієнічних умов отримання 3. Показник натуральності молока 4. Показник натурального незбираного молока |
А. Густина молока Б. Кислотність молока В. Чистота молока Г. Масова частка жиру |
Відповідь: 1-Б; 2-В; 3-А; 4-Г.
152. Правильними є визначення терміна збірного молока:
молоко з високим вмістом жиру;
молоко, отримане від групи тварин;
молоко після пастеризації;
частина молока, яку одержують після відокремлення вершків.
153. Розрізняють кислотність молока:
активну;
активну і титровану;
титровану;
активну і пасивну;
154. Забезпечує молочнокисле бродіння компонент молока:
Фруктоза;
Лактоза;
Галактоза;
Маноза.
155. Густина молока залежить від:
породи, віку, періоду лактації, фізіологічного стану, температури, годівлі, хімічного складу;
тільки температури;
тільки годівлі;
тільки фізіологічного стану.
156. Густина молока згідно з ДСТУ 3662-97 за температури 20 °С становить:
1016–1020 кг/м3;
1026–1032 кг/м3;
1031–1034 кг/м3;
не менше, ніж 1027 кг/м3.
157. Органолептичні показники молока:
досліджують за необхідності;
досліджують обов’язково у кожній партії молока;
досліджують 1 раз на тиждень;
досліджують 1 раз на квартал.
158. До органолептичних показників молока відносять визначення:
густини, консистенції, кольору, кислотності;
консистенції, чистоти, термостійкості;
запаху, зовнішнього вигляду, консистенції, смаку;
чистоти, кольору, смаку, густини.
159. Групу чистоти молока встановлюють за:
наявністю осаду;
наявністю на фільтрі механічних часток;
кольором;
консистенцією.
160. Величина нормальної титрованої кислотності молока:
17–23 0Т;
16–18 0Т;
30–40 0Т;
40–50 0Т.
161. Титрована кислотність молока вимірюється в:
Градусах Цельсія;
Градусах Тернера;
Градусах ареометра;
Нормальних градусах.
162. За ступенем чистоти молоко ділять на таку кількість груп:
чотири (1, 2, 3, 4);
три (1, 2, 3);
п’ять (1, 2, 3, 4, 5);
дві (1, 2).
163. У разі зростання кількості жиру густина молока:
знижується;
збільшується;
не змінюється;
збільшується в 2 рази.
164. Визначення, яке характеризує показник титрованої кислотності молока:
концентрація в молоці іонів водню або, так званий, водневий показник (рН);
являє собою силу, що прагне скоротити поверхню рідини і подати її у вигляді кулі (Н/м);
це маса його при 20°С, що міститься в одиниці об’єму, виражається в кг/м3, або в °А;
відображає вміст у молоці всіх сполук, що мають кислий характер (°Т).
165. Молоко від клінічно хворих на лейкоз корів:
пастеризують або кип’ятять і здають на молокозавод;
забороняється вживати людям та згодовувати тваринам;
знищують після знезараження;
знезаражують кип’ятінням і використовують у корм тваринам.
166. Молоко (вершки) від тварин, які негативно реагують на бруцельоз, з неблагополучного стада:
знезаражують пастеризацією або кип’ятінням у господарстві і з дозволу державної служби ветеринарної медицини здають на молокопереробні підприємства або використовують у господарстві;
знезаражують пастеризацією або кип’ятінням у господарстві і переробляють безпосередньо в господарстві;
утилізують;
кип’ятять і знищують.
167. Молоко, отримане від хворих на лістеріоз корів:
знищують;
дозволяють використовувати після кип'ятіння в господарстві для згодовування тваринам;
пастеризують при 85°С протягом 30 хв. і здають на молокозавод;
пастеризують при 85°С протягом 30 хв. і здають на молокозавод або згодовують тваринам.
168. Молоко, одержане з чвертей вим'я, уражених клінічним маститом:
пастеризують при 70 °С протягом 20 хв. і здають на молокозавод або згодовують тваринам;
після кип'ятіння або інших методів знешкодження знищують;
після кип’ятіння згодовують тваринам;
знезаражується пастеризацією при температурі 85 °С протягом 30 хв. або кип’ятінням протягом 5 хв.
169. Базисна жирність молока:
певна визначена жирність молока;
мінімальна жирність молока, що допускається під час приймання на молокозавод, встановлена Міністерством аграрної політики України;
відсоток жиру в молоці, встановлений на основі породності корів даної області чи району;
масова частка жиру в молоці, яка відповідає базисній нормі, затвердженій Кабінетом Міністрів України у встановленому порядку
170. Коров’яче молоко має злегка жовтуватий відтінок:
це залежить від санітарно-гігієнічних умов його отримання;
це залежить від наявності в молоці каротину;
це залежить від наявності в молоці вітамінів групи В;
це залежить від наявності в молоці вітаміну Д.
171. З кобилячого молока виготовляють твердий сичужний сир:
так;
ні;
за деяких умов;
лише з молока кобил окремих порід.
172. Титрована кислотність молока – це показник:
санітарно-гігієнічних умов отримання молока;
натуральності;
тільки сиропридатності;
свіжості молока.
173. До показників безпечності молока та молочних продуктів належать:
органолептичні;
радіологічні;
хімічний склад;
хіміко-токсикологічні.
174. До первинної відносять мікрофлору молока, що:
потрапила у молоко під час доїння;
розмножується під час зберігання;
потрапила у молоко під час первинної обробки;
розмножується під час транспортування.
175. Молоко тварин, що найближче за хімічним складом до жіночого:
Козине;
Буйволиць;
Кобиляче;
Овець.
176. Ґатунок молока встановлюють за:
одним із кращих показників, за якими визначають ґатунок;
одним із найгірших показників;
важливими показниками;
масовою часткою жиру і густиною молока.
177. Молоко доставляти на агропродовольчі ринки в оцинкованому та пластиковому посуді:
не дозволяється;
дозволяється, але в чистому посуді;
з дозволу лікаря ветеринарної медицини;
дозволяється тільки взимку.
178. Смак молока на агропродовольчих ринках визначають:
змочуючи ротову порожнину і не проковтуючи його;
після кип’ятіння;
змочуючи ротову порожнину і проковтуючи його;
після підігрівання до 40–42 °С.
179. Молоко корів належить до:
альбуміно-глобулінового типу;
альбумінового типу;
глобулінового типу;
казеїнового типу.
180. В умовах агропродовольчих ринків визначають наступні показники молока:
масову частку жиру;
кислотність;
вміст макро- та мікроелементів;
густину.
181. Завдяки якому компоненту молоко корів володіє різноманітними технологічними властивостями (його кип’ятять, виготовляють значний асортимент кисломолочних продуктів тощо):
казеїну;
альбуміну;
глобулінів;
лактозі.
182. Час, який має тривати етап підготовки корів до доїння (підмивання вим’я, легкий масаж, здоювання перших цівок, одягання доїльних стаканів):
не більше 2-х хвилин;
не більше 3-х хвилин;
не більше 1-ї хвилини;
не більше 6-ти хвилин.
183. Здоювання перших цівок під час підготовки корів до доїння проводять:
на підлогу;
в окремий посуд;
у посуд для основного доїння;
перші цівки молока не здоюють.
184. Первинна обробка молока на фермах включає:
фільтрування;
зберігання;
пастеризацію;
охолодження.
185. Обробка доїльного обладнання після доїння корів включає (правильний порядок):
. Споліскування теплою водою. 1
Заключне споліскування. 4
Дезінфекція. 3
Циркуляційне промивання гарячим розчином мийного засобу. 2
186. Під час санітарної обробки доїльного обладнання споліскування теплою водою (30 ± 5 С) проводять для:
видалення залишків молока;
зняття білково-жирової плівки;
зняття білкової плівки;
зняття вапняного нальоту;
187. Під час санітарної обробки доїльного обладнання кислотну обробку проводять для:
зняття білково-жирової плівки;
видалення „молочного каменю”;
зняття білкової плівки;
зняття жирової плівки.
188. Під час санітарної обробки доїльного обладнання його заключне споліскування проводять:
водою будь-якої якості;
технічною водою;
водопровідною водою, яка за якістю відповідає питній;
водопровідною або технічною водою.
189. Молоко, отримане від серопозитивних на лейкоз тварин:
утилізують;
пастеризують у господарстві при температурі не нижче 80 0С і згодовують телятам або здають на молокозавод;
пастеризують у господарстві при температурі 70–72 0С і згодовують телятам або здають на молокозавод;
згодовують телятам без пастеризації.
190. Молоко, отримане від серонегативних щодо лейкозу корів, які утримуються окремо від серопозитивного поголів’я на неблагополучній фермі:
можна здавати на молокопереробні підприємства без попередньої пастеризації;
пастеризують у господарстві при температурі 80 0С і згодовують телятам або здають на молокозавод;
згодовують телятам тільки після пастеризації;
можна здавати на молокопереробні підприємства тільки після попередньої пастеризації.
191. У випадку, коли серопозитивні на лейкоз тварини не відділені від загального стада:
молоко від серонегативних тварин можна здавати на переробні підприємства без попередньої пастеризації, а від серопозитивних – після пастеризації;
молоко від усього поголів’я ферми підлягає пастеризації при температурі не нижче 80 0С протягом 30 хв. або кип'ятінню 5 хв.;
молоко від усього поголів’я згодовують телятам після пастеризації;
молоко від усього поголів’я згодовують телятам без пастеризації.
192. Молоко, отримане від умовно здорових тварин щодо туберкульозу
неблагополучного господарства та від реагуючих на туберкулін
корів благополучного господарства:
використовують без обмежень;
переробляють на топлене масло;
знезаражують методом пастеризації у пастеризаторах при 85 0С протягом 30 хв. або при 90 0С протягом 5 хв. у межах господарствах, після чого направляють на молокопереробне підприємство;
утилізують.
193. Молоко, отримане від клінічно хворих на туберкульоз корів:
пастеризують або кип’ятять і здають на молокозавод;
забороняють вживати людям та згодовувати тваринам, після знезараження знищують;
утилізують;
знезаражують кип’ятінням і використовують у корм тваринам.
194. З метою визначення якості пастеризації молока проводять:
пробу на фосфатазу;
пробу на редуктазу;
пробу на пероксидазу;
бензидинову пробу.
195. Показник титрованої кислотності молока характеризує визначення:
концентрація в молоці іонів водню, або так званий водневий показник (рН);
відображає вміст у молоці всіх сполук, що мають кислий характер (°Т);
це маса молока при 20°С, що міститься в одиниці об’єму, виражається в г/см3, або в °А;
являє собою силу, що прагне скоротити поверхню рідини і подати її у вигляді кулі (Н/м).
196. Позначте реакції, які використовують для визначення домішок соди в молоці:
проба з фенолротом;
проба з розоловою кислотою;
проба з резазурином;
проба з метиленовим блакитним.
197. Установіть відповідність між назвами хвороби та ветеринарно-санітарним оцінюванням молока, відповідно:
|
1. Молоко від хворих тварин у разі некробактеріозу вимені. 2. Молоко від хворих на сальмонельоз корів. 3. Молоко від клінічно здорових тварин неблагополучної щодо сказу ферми (стада, гурта, отари). 4. Молоко від хворих на лістеріоз корів. |
А. Знищують після кип'ятіння протягом 30 хв або додаванням засобів для дезінфекції. Б. Знезаражується пастеризацією при температурі 85 0С протягом 30 хв. або кип'ятінням протягом 5 хв. В. Незалежно від щеплень дозволя-ється використовувати в їжу або на корм тваринам після пастеризації при температурі 80–85 0С протягом 30 хв. або після кип'ятіння протя- гом 5 хв. Г. Хворих корів, як правило, не доять або, за необхідності, отримане молоко знезаражують кип’ятінням чи іншими методами і знищують. |
Відповідь: 1-Г, 2-Б, 3-Б, 4-В.
198. Порядок проведення визначення кислотності кисломолочних продуктів (правильна послідовність):
До досліджуваного кисломолочного продукту додають 20 мл дистильо-ваної води в колбу та 3 краплі 1%-го розчину фенолфталеїну. 1
Процедуру проводимо до появи блідо-рожевого кольору, який не зникає протягом однієї хвилини. 3
. Суміш титрують 0,1н розчином лугу. 2
Кількість лугу, витраченого на титрування, множать на 10 у перерахунку кислотності (0Т) на 100 мл продукту. 4
199. Порядок проведення визначення жирності сметани (правильна послідовність):
У чистий вершковий жиромір (бутирометр) для визначення жиру в сметані /вершках/ – відважують 5 г продукту, по стінці злегка нахиленого жироміра додають 5 см3 води, і 10 см3 сірчаної кислоти /густина 1,81–1,82/. 1
Потім жиромір струшують до повного розчинення білкових речовин, перевертаючи 4–5 разів із дотриманням техніки безпеки так, щоб рідини в ньому повністю перемішались, після чого жиромір ставлять пробкою вниз на 5 хв. у водяну баню з температурою 65±2°С. 3
Жироміри вставляють у патрони центрифуги пробками до центру, розмішуючи їх один навпроти другого, центрифугують 5 хв. зі швидкістю не менше 1000 об/хв., Потім жироміри знову ставлять у водяну баню при 65±2°С на 5 хв., виймають і швидко читають результати досліджень. 4
Додають 1 см3 ізоамілового спирту. 2
200. Кисломолочними називають:
продукти, які виготовляються сквашуванням молока додаванням дріжджів;
продукти, які виготовляються сквашуванням вершків чистими культурами маслянокислих бактерій;
продукти, які виготовляються сквашуванням молока та вершків чистими культурами молочнокислих бактерій із додаванням або без додавання дріжджів та оцтовокислих бактерій;
продукти, які виготовляються сквашуванням молока та вершків із додаванням оцтовокислих бактерій.
201. До кисломолочних продуктів відносять:
сметану, варенець, ряжанку;
мацун, мацоні, йогурт;
кефір, кумис, ацидофільне молоко;
вершкове масло, згущене молоко, сухе молоко.
202. З метою проведення фізико-хімічних досліджень та запобігання підвищення кислотності молока використовують декілька способів консервування середніх проб молока за допомогою консервантів:
формалін, калію дихромат, пероксид водню;
формалін, розчин хлорного вапна, сода;
пероксид водню, калій марганцевокислий, хромпік;
сода, 70 % розчин спирту, пероксид водню.
203. Як змінюється густина натурального незбираного молока у разі змішування його з водою?
Відповідь: всі показники знижуються.
204. Ступінь чистоти для молока, що закуповується молокопереробними підприємствами:
Не нижче 2 групи
205. Методи бактеріологічних досліджень молока:
прямий (чашковий);
непрямий (редуктазна проба);
якісні та кількісні реакції;
реакція на пероксидазу;
206. Для першого ґатунку молока допускається загальне бактеріальне обсіменіння:
<100 тис./см3 ;
<300 тис./см3 ;
<500 тис./см3 ;
<3 млн/см3 .
207. Установіть відповідність між назвами вад риби сухого засолювання та ознаками, які їх характеризують
|
1. Фуксин. 2. Загар. 3. Іржа. 4. Омилення. |
А. У ділянці голови (біля зябер) з’являються рожеві темні плями, що глибоко проникають у товщу м’язів. Б. Червоні плями виступають у невеликій кількості тільки на поверхні риби або утворюють суцільний червоний наліт на поверхні, що проникає у товщу м’яса риби. В. Риба покривається слизом брудно-сірого кольору з неприємним гнильним запахом на поверхні тіла і зябрах. Г. Внаслідок окиснювання поверхневого жиру риба жовтіє, набуває неприємного смаку, прогірклого запаху, особливо якщо пожовтіння проникає у товщу м’язів. |
Відповідь: 1-Б, 2-А, 3-Г, 4-В.
208. Методи дослідження для визначення ступеня свіжості риби, це:
органолептичні, токсико-біологічні;
органолептичні, хімічні, мікроскопічні;
фізико-хімічні, гістологічні, радіологічні;
фізико-хімічні, гельмінтологічні.
209. Стан м’язів та луски у свіжої риби:
риба, яку беруть за середину тулуба, слабко згинається, м’ясо легко відділяється від кісток, луска гладка, блискуча, висмикується з трудом;
м’язи пружні, риба не згинається, луска тьмяна, легко висмикується;
риба слабко згинається, м’ясо розповзається під час надавлювання, луска тьмяна, відділяється від шкіри;
риба не згинається, м’язи пружні, луска гладка, блискуча, висмикується з трудом.
210. Вада соленої риби «іржа», це:
скопичення крові під хребтом та біля голови, що має неприємний гнильний запах;
червоні нашарування пігменту галофільних мікроорганізмів;
початок гнильного розпаду соленої риби;
окиснення поверхневого жиру у вигляді жовто-коричневих плям.
211. Підлягає хімічним та бактеріоскопічним дослідженням риба:
свіжа;
сумнівної свіжості;
несвіжа;
зіпсована.
212. За результатами бактеріоскопії мазків-відбитків відносять до несвіжої рибу, якщо кількість мікроорганізмів у полі зору мікроскопа:
до 10;
понад 30;
до 20;
до 30.
213. Зябра та стан черевця у свіжої риби мають колір:
від світло-рожевого до сіро-коричневого, черевце дещо здуте;
брудно-зеленого кольору, черевце підтягнуте;
від інтенсивно-рожевого до світло-червоного, черевце підтягнуте;
від світло-червоного до сіро-коричневого, черевце здуте.
214. Стан слизу та очей у несвіжої риби:
слиз брудно-сірого кольору, липкий, очі глибоко запалі, мутні, рогівка зморщена;
прозорий, липкий з кислуватим запахом; очі запалі, рогівка прозора;
мутний, липкий, без стороннього запаху; очі запалі та мутні, рогівка чиста;
слиз прозорий, без стороннього запаху, очі випуклі, чисті, рогівка прозора.
215. Хімічні реакції для визначення свіжості риби належать до якісних, це:
визначення рН, Н2S, аміно-аміачного азоту та редуктази;
визначення аміно-аміачного азоту, реакція на пероксидазу, редуктазу та вологу;
визначення Н2S, реакція з міді сульфату, реакція на пероксидазу та з реактивом Неслера;
визначення аміно-аміачного азоту, рН, реакція на редуктазу та з реактивом Неслера.
216. Готують витяжку для проведення реакції на пероксидазу:
із м’язів;
із плавників;
із слизу риби;
із зябер.
217. Вада копченої риби «білобочка» – це:
риба з тріснутим черевцем;
зварювання риби в процесі копчення;
не докопчені білі місця, де риба торкалася одна одної в процесі копчення;
ділянки темного кольору в результаті перегріву риби.
218. Вада копченої риби «пухирі» – це:
ділянки темного кольору в результаті перегріву риби;
зварювання риби в процесі копчення;
риба з тріснутим черевцем;
ділянки зморщеної шкіри, що відстає від м’язової тканини.
219. Яйце, взяте з інкубатора, як незапліднене називається:
Запашисте.
Мала пляма.
Міражне.
Красюк.
220. Яйце з частковим змішуванням білка і жовтка – це:
Тік.
Виливок.
Міражне.
Красюк.
221. Дієтичні яйця мають:
повітряну камеру висотою не більше ніж 10 мм, жовток займає центральне положення;
повітряну камеру висотою не більше ніж 4 мм, жовток займає центральне положення;+
повітряну камеру висотою не більше ніж 7 мм, жовток займає центральне положення;
повітряну камеру висотою не більше ніж 4 мм, жовток може змінювати положення.
222. Дрібні яйця позначають етикеткою:
«Дрібні»;
. «Д»;
«Брак»;
«М».
223. Курячі дієтичні яйця зберігаються:
5 діб;
8 діб;
7 діб;
30 діб.
224. Яйце з одноманітним рудуватим забарвленням вмісту – це:
Тумак.
Виливок.
Міражне.
Красюк.
225. Яйця з пошкодженою шкаралупою:
зберігають на птахофабриках не більше 1 доби;
утилізують;
не зберігають;
використовують після проварювання тільки в межах господарства.
226. Яйце зі стороннім запахом, що швидко зникає – це:
Запашисте.
Тумак.
Затхле.
Зелена гниль.
227. Термін зберігання столових яєць за температури до 20 0С становить:
до 20 діб;
до 18 діб;
до 25 діб;
до 120 діб.
228. Термін зберігання столових яєць у холодильнику при температурі від 0 до –2 0С становить:
до 20 діб;
до 90 діб;
до 25 діб;
до 120 діб.
229. Тік – це вада яєць, що характеризується:
пошкодженням шкаралупи й оболонки під шкаралупою, з течею, але за умов збереження цілісності жовтка;
пошкодженням шкаралупи, але непошкодженими оболонками під шкаралупою (вміст яйця не витікає);
невеликими тріщинами;
частковим змішуванням жовтка з білком.
230. Виливок – це вада яєць, що характеризується:
пошкодженням шкаралупи й оболонки під шкаралупою, з течею, але за умов збереження жовтка;
пошкодженням шкаралупи, але непошкодженими оболонками під шкаралупою (вміст яйця не витікає);
невеликими тріщинами;
частковим змішуванням жовтка з білком.
231. Кров'яна пляма – це вада яєць, що характеризується:
наявністю плям під шкаралупою, загальним розміром більше від 1/8 поверхні всього яйця;
наявністю на поверхні жовтка або в білку кров'яних включень, які видно під час овоскопії;
одноманітним рудуватим забарвленням вмісту (повне змішування білка з жовтком);
взяте з інкубатора як незапліднене.
232. Затхле – це вада яєць, що характеризується:
стороннім запахом, що швидко зникає;
зіпсованим вмістом під дією пліснявих грибків і гнильних бактерій, під час овоскопії яйце непрозоре;
запахом плісняви або має запліснявілу поверхню шкаралупи;
одноманітним рудуватим забарвленням вмісту (повне змішування білка з жовтком).
233. Установіть відповідність між назвами вад харчових неповноцінних яєць та ознак, що їх характеризують, відповідно
|
1. „Насічка”. 2. „Тік”. 3. „Мала пляма”. 4. „Присушка”. |
А. Пошкоджена шкаралупа й оболонки під шкаралупою, з течею, але за умови зберігання цілісності жовтка. Б. Невеликі тріщини з пошкодженою шкаралупою, але з непошкодженими підшкаралуповими оболонками(вміст яйця не витікає). В. Жовток присох до шкаралупи. Г. З однією або декількома нерухомими плямами під шкаралупою, загальним роз-міром не більше 1/8 поверхні шкаралупи. |
Відповідь: 1-Б, 2-А,3-Г,4-В.
234. Установіть відповідність між назвами вад нехарчових яєць (технічний брак) та ознак, що їх характеризують, відповідно:
|
1. „Велика пляма”. 2. „Кров’яна пляма” 3. „Красюк”. 4. „Тумак”. |
А. Наявність на поверхні жовтка або в білку кров’яних включень, які видно під час овоскопії. Б. Наявність плям під шкаралупою, загальним розміром більше 1/8 поверхні всього яйця. В. Зіпсований вміст під дією пліснявих грибків і гнильних бактерій, під час овоскопії яйце непрозоре, вміст його має гнильний запах. Г. Однорідне рудувате забарвлення вмісту (повне змішування білка з жовтком). |
Відповідь: 1-Б, 2-А, 3-Г, 4-В.
235. На агропродовольчих ринках дозволяється реалізувати:
бобові культури – горошок зелений у бобах, квасоля, боби та інші;
пластинчаті гриби в сушеному вигляді, гриби солено-відварні, солені та мариновані в домашніх умовах;
консерви, пресерви, харчові напівфабрикати та готові кулінарні вироби з рослинної сировини не промислового виробництва;
лікарські рослини.
236. На агропродовольчих ринках дозволяється реалізувати:
молоті спеції;
пластинчаті гриби в сушеному вигляді, гриби солено-відварні, солені та мариновані в домашніх умовах;
тропічні та субтропічні культури (цитрусові, банани, ананаси, папайї, ківі тощо);
варення та джеми з ягід і плодів не промислового виробництва.
237. Приєднання до жиру води, в результаті чого відбувається розпад молекули жиру з утворенням вільних жирних кислот і гліцерину – це:
гідроліз;
окиснення;
осалювання;
згіркнення.
238. Процес псування жиру, за якого жир набуває жовтого забарвлення, має прогірклий смак і різкий неприємний запах, в ньому утворюються альдегіди, кетони, спирти, ефіри, низькомолекулярні кислоти, називається:
гідроліз;
окиснення;
осалювання;
згіркнення.
239. Процес псування жиру, який характеризується утворенням із перекисів оксикислот та продуктів їх полімеризації, жир знебарвлюється, стає щільним, набуває салистого присмаку,
підвищується його температура плавлення:
гідроліз;
окиснення;
осалювання;
згіркнення.
240. Кількість грамів йоду, виділеного із КІ перекисами, які знаходяться в 100 г жиру, характеризують:
перекисне число;
йодне число;
кислотне число;
правильна відповідь відсутня.
241. Кількість грамів йоду, які приєднуються до 100 г жиру, характеризують:
перекисне число;
йодне число;
кислотне число;
правильна відповідь відсутня.
242. Кількість лугу (КОН у мг), яка необхідна для нейтралізації вільних жирних кислот, що містяться в 1 г жиру, характеризує:
перекисне число;
йодне число;
кислотне число;
правильна відповідь відсутня.
243. Показник, що пов’язаний із кількістю ненасичених жирних кислот у жирі:
перекисне число;
йодне число;
кислотне число;
правильна відповідь відсутня.
244. Значення пероксидного числа для якісного жиру становить:
не вище 0,06;
не вище 0,1;
від 0,03 до 0,06;
від 0,06 до 0,1.
245. Значення пероксидного числа для жиру сумнівної свіжості становить:
не вище 0,06;
не вище 0,1;
від 0,03 до 0,06;
від 0,06 до 0,1.
246. Значення пероксидного числа для несвіжого жиру становить:
вище 0,06;
вище 0,1;
від 0,03 до 0,06;
від 0,06 до 0,1;
247. Значення кислотного числа для якісного жиру становить:
від 1,2 до 2,2;
понад 3,5;
понад 5,0;
від 0,06 до 0,1.
248. Значення кислотного числа для жиру сумнівної свіжості становить:
від 1,2 до 2,2;
понад 3,5;
понад 5,0;
від 0,06 до 0,1.
249. Значення кислотного числа для несвіжого жиру становить:
від 1,2 до 2,2;
понад 3,5;
понад 5,0;
від 0,06 до 0,1.
250. Органолептичні показники, що враховують під час оцінювання жиру тварин різних видів:
колір, прозорість, консистенція, запах, смак;
колір, консистенція, запах, смак;
колір, консистенція, а деякі за запахом, прозорістю і смаком;
запах, смак.
251. Дослідження тваринного жиру з визначення кислотного і перекисного числа виконують із метою:
встановлення видової належності жиру;
встановлення кількості летких жирних кислот у відібраному зразку;
встановлення ступеня псування жиру;
визначення сорту жиру.
252. Жир набуває жовтого забарвлення, має прогірклий смак і різкий неприємний запах, в ньому утворюються альдегіди, кетони, спирти, ефіри, низькомолекулярні кислоти
гідроліз;
окиснення;
осалювання;
згіркнення.
253. Під час визначення консистенції меду виявили, що на шпателі залишилася значна кількість меду, який стікає великими рідкими витягнутими краплями. Такий мед за консистенцією:
рідкий;
в’язкий;
дуже в’язкий;
щільний.
254. Під час визначення консистенції меду виявили, що на шпателі залишилася значна кількість меду, який стікає, утворюючи довгі тяжі. Такий мед за консистенцією:
рідкий;
в’язкий;
дуже в’язкий;
щільний.
255. Масова частка води (%) в якісному меді не має перевищувати:
16;
19;
20;
21;
256. Мед класифікують за:
видом рослини медоносу;
за способом переробки;
за класом;
за смаком.
257. У якісному меді вміст механічних домішок:
не допускається;
допускається до 3 на 5 см3 ;
допускається до 10 на 5 см3;
допускається до 15 на 50 см3.
258. За способом отримання мед може бути:
центробіжний;
квітковий;
кримський;
харчовий.
259. Під час визначення консистенції меду виявили, що шпатель занурюється в мед під тиском. Такий мед за консистенцією:
рідкий;
в’язкий;
дуже в’язкий;
щільний.
260. Вміст інвертованих цукрів у квітковому меді має бути:
не менше 70 %;
не більше 70 %;
не більше 6 %;
не менше 6 %.
261. Вміст сахарози у квітковому меді має бути:
не менше 70 %;
не більше 70 %;
не більше 5 %;
не менше 5 %.
262. Продукт бджільництва, що виробляється в організмі бджоли:
пилок;
віск;
перга;
прополіс.
263. Продукт бджільництва, що виробляється безпосередньо в організмі бджоли:
мед;
прополіс;
перга;
бджолина отрута.
264. Продуктів бджільництва, що виробляється безпосередньо в організмі бджоли:
мед;
маточне молочко;
перга;
прополіс.
265. Продукт перероблення бджолами є:
мед;
віск;
маточне молочко;
бджолина отрута.
266. Продуктом перероблення бджолами є:
віск;
прополіс;
бджолина отрута;
маточне молочко.
267. Продуктом перероблення бджолами є:
віск;
маточне молочко;
перга;
бджолина отрута.
268. До вуглеводного комплексу меду входять:
тільки моносахариди;
тільки моносахариди і дисахариди;
тільки полісахариди;
моносахариди, дисахариди і полісахариди.
269. Вуглеводи меду, що належать до дисахаридів:
глюкоза і галактоза;
глюкоза і фруктоза;
сахароза і рафіноза;
сахароза і мальтоза.
270. Вуглеводи меду, що належать до моносахаридів:
глюкоза і галактоза;
глюкоза і фруктоза;
сахароза і фруктоза;
фруктоза, глюкоза і мальтоза.
271. Окиснюваність прополісу:
це відсотковий вміст воску як механічної домішки;
характеризує кількість насичених сполук у прополісі, що визначають його біологічну активність;
характеризує кількість ненасичених сполук у прополісі, що визначають його біологічну активність;
кількість речовин, що окиснюються в 1 см3 розчину окисника на 1 мг прополісу.
272. Йодне число прополісу:
це відсотковий вміст воску як механічної домішки;
характеризує кількість насичених сполук у прополісі, що визначають його біологічну активність;
характеризує кількість ненасичених сполук у прополісі, що визначають його біологічну активність;
кількість речовин, що окиснюються в 1 см3 розчину окисника на 1 мг прополісу.
273. Бджолиний віск має тверду консистенцію за температури:
до 20 0С;
до 30 0С;
до 35 0С;
до 60 0С.
274. Бджолиний віск стає пластичним за температури:
20 0С;
30 0С;
35 0С;
60 0С.
275. Бджолиний віск має рідку консистенцію за температури:
від 100 0С;
від 30 0С;
від 35 0С;
від 60 0С.
276. Бджолиний віск кипить за температури:
100 0С;
30 0С;
60 0С;
65 0С.
277. Для визначення медової паді не використовують:
вапняну реакцію;
реакцію з червоною кров’яною сіллю;
реакцію з оцтовокислим свинцем;
спиртову реакцію.
278. Для дослідження від кожної одиниці упаковки продукції беруть проби воску загальною масою:
100 г;
300 г;
250 г;
150 г.
279. Масова частка вологи в обніжжі бджолиному згідно з вимогами чинного стандарту має бути:
до 5 %;
до 10 %;
до 21 %;
до 22 %.
280. Окиснюваність обніжжя бджолиного, згідно з вимогами чинного стандарту має бути:
не менше 21 с;
не більше 21 с;
не більше 22 с;
не більше 23 с.
281. Колір обніжжя бджолиного згідно з вимогами чинного стандарту:
різні відтінки жовтого;
від жовтого до зеленого;
від жовтого до фіолетового та чорного;
різні відтінки зеленого.
282. Визначення поняття «діастазне число»:
показник, який характеризує активність ферменту (альфа-амілази) і вимірюється в одиницях Готе;
показник, який характеризує речовину, що утворюється під час нагрівання меду за температури вище 40 0С або тривалого його зберігання;
показник, який характеризує рівень вмісту вільної амінокислоти, яка потрапляє в мед із нектару квітів;
показник, який характеризує рівень вмісту пилкових зерен переважно одного виду рослин.
283. Визначення поняття «медова падь»:
солодка густа рідина, яку виділяють тля та інші дрібні комахи, що мешкають на рослинах і споживають їхній сік;
гірка густа рідина, що утворюється в результаті довготривалого зберігання; її виділяють тля та інші дрібні комахи, які мешкають на рослинах і споживають їхній сік;
речовина, що утворюється під час нагрівання меду за температури вище
40 0С або тривалого його зберігання;
солодка густа речовина, що утворюється під час значного накопичення в фальсифікованому меді гідроксиметилфурфуролу (ГМФ).
284. (100 %) Позначте правильне твердження:
|
1. Тільки твердження «А» правильне. |
А. Монофлорний мед – мед, який містить пилкові зерна переважно одного виду рослин. |
|
2. Тільки твердження «Б» правильне. |
Б. Поліфлорний мед – мед, який містить пилкові зерна декількох видів рослин. |
|
3. Обидва твердження правильні. |
|
|
4. Обидва твердження неправильні. |
285. Установіть відповідність між назвами лабораторних досліджень меду та метою їх проведення, відповідно:
|
1. Визначення фальсифікацій меду. |
А. Визначення можливої наявно- сті вмісту інвертованого цукру. |
|
2. Фізико-хімічні методи дослідження якості меду. |
Б. Визначення механічних домі-шок, їх вид і кристалізація меду. |
|
3. Органолептичні методи дослідження. |
В. Визначення вмісту води. |
|
4. Виявлення в меді важких металів, пес- тицидів, антибіотиків, радіонуклідів. |
Г. Дослідження меду на показники безпечності. |
Відповідь: 1-А; 2 -В; 3-Б; 4-Г.
286. Термін зберігання дієтичних курячих яєць за температури до 20°С
становить 7 діб.
287. Термін зберігання столових курячих яєць за температури до 20°С
становить 25 діб.
288. Показник рН для несвіжої риби становить 7,1 .
289. Показник рН для риби сумнівної свіжості становить 6,8 – 7,0.
290. Показник, який характеризує активність ферменту діастази,
вимірюється в одиницях Готе .
291. Мед, зібраний з нектару рослин одного виду називається
монофлорний .
292. (50) поліфлорний – це мед зібраний із різних
нектароносів.
293. Чим більше цукру інвертованого містить мед, тим довше
він залишається рідким і не кристалізується.
294. Яйце з одноманітним рудуватим забарвленням вмісту –
красюк .
295. Метод дослідження яєць, що полягає у визначенні їх якості без пошкодження шкаралупи, називається овоскопія .
296. Установіть відповідність між назвою рослинних продуктів
та кількістю середньої проби для їх дослідження:
|
1. Солено-квашені продукти. |
А. 100 г |
|
2. Грецькі горіхи . |
Б. 250 г |
|
3. Ягоди. |
В. 200 г |
|
4. Зелень свіжа. |
Г. 50 г |
Відповідь: 1-Б, 2-А, 3-В, 4-Г.
297. Соняшникову олію допускають до продажу у випадку:
вираженого помутніння зі стороннім запахом і присмаком (затхла, кисла, гірка);
має домішки макухи, інтенсивний колір;
має нехарактерні відтінки кольору;
у випадку зберігання її в алюмінієвому посуді.
298. Лабораторні дослідження рослинної олії у державних лабораторіях ветеринарно-санітарної експертизи:
визначення густини;
визначення кислотного та пероксидного числа;
кількості жирних кислот;
фізичні властивості.
299. Гриби, які дозволяється реалізувати на агропродовольчих ринках:
білий гриб, підберезник, червоноголовець, опеньки лісові;
грузді, зморшки, несправжній опеньок, рижики, маслюки лісові
Глива та печериці промислового вирощування;
сатанинський гриб, опеньки, маслюки, сироїжки.
300. До органолептичних методів визначення якості рослинної олії відносять:
визначення запаху, кольору, консистенції;
визначення кольору, запаху, смаку, прозорості;
визначення консистенції, зовнішнього вигляду, присмаку;
визначення смаку, густини, кислотності.