Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Опере́та (італ. operetta — маленька опера) — музично-сценічна вистава переважно розважального характеру, що поєднує монологічне і діалогічне мовлення з вокальною та інструментальною музикою, танцювальне мистецтво й естрадні прийоми. Оперети пишуться на комічний сюжет, музичні номери в них коротші, ніж у оперних. В цілому музика оперети носить легкий, розважальний характер, однак напряму наслідує традиції академічної музики.
Народження Київського театру оперети позначають двома датами 13 січня 1934 року та 14 грудня 1935 року.
1934 р. 13 січня – відкрито стаціонарний театр музичної комедії під керівництвом В. Бенедиктова (актори: Н. Родошальський, Р. Робертов, Т. Юдіна, Л. Огарьов, А. Астахов, Ю.Адинська; балетмейстер — С. Томілін та ін.).
1935 р. 14 грудня – відбулася перша прем'єра – «Летюча миша» Й. Штрауса, а незабаром світло рампи побачила вистава вперше поставлена українською мовою «Продавець птахів» К. Целлера.
Київська Національна оперета веде активну гастрольну діяльність по Україні та за її межами - кращим виставам колективу аплодували глядачі у Чернівцях, Львові, Івано-Франковську, Черкасах, Чернігові, Донецьку. Неодноразово театр ставав учасником театральних фестивалів у Румунії, Сербії та Литві.
У жовтні 2010 року на VI регіональному фестивалі комедії “Золоті оплески Буковини” у Чернівцях Київський національний академічний театр оперети отримав одразу дві головні почесні нагороди - «За кращу музичну виставу» та «За краще виконання жіночої партії (Г.Грегорчак)» за одноактну оперету Жака Оффенбаха "Звана вечеря з італійцями".
Восени 2011 року в рамках святкування 20-річчя встановлення дипломатичних стосунків між Україною та Литовською Республікою відбувся масштабний міжнародний проект - два спільних Гала-концерти за участю провідних солістів, хорів, балету та оркестрів Каунаського державного музичного театру та Київського національного академічного театру оперети - 22 жовтня у Каунасі (Литва) та 2 грудня у Києві, які стали феєричним святом музики і танцю. Глядачі побачили молодих і напрочуд талановитих солістів двох театрів, які вразили публіку сильними голосами та високою вокальною культурою.
19 листопада 2011 р. у Бухаресті (Румунія) в рамках IV Міжнародного фестивалю музичних виконавчих мистецтв «Viata e frumoasa» («Життя прекрасне!») Київський національний академічний театр оперети представив іноземним глядачам оперету П. Абрахама «Бал у Савойї», яку одностайно було названо кращою виставою за всю історію фестивалю, і на яку глядачі скуповували навіть стоячі місця, щоб побачити цей спектакль. Також вперше було запрошено стати співрежисером грандіозного Гала-концерту, присвяченого відкриттю фестивалю, українського постановника - художнього керівника Київського національного академічного театру оперети з.д.м. України Б.Струтинського.
Наприкінці року 17 грудня відбулась прем`єра оперети В. Їльїна та В. Лукашова «За двома зайцями» за одноіменною комедією М.Старицького (сценічна редакція і постановка Б. Струтинського), яка має шалений успіх у публіки і відрізняється оригінальністю постановки та яскравістю сценічного та режисерського рішення.
Неабияку увагу оперета приділяє й вихованню естетичного смаку юного глядача. В репертуарі театру музичні казки для дітей: «Білосніжка та семеро гномів» В. Домшинського, «Лампа Аладдіна» С. Бедусенка, «Чіполліно» В. Домшинського. Останньою прем`єрою сезону стали «Пригоди бременських музикантів» Г. Гладкова.
На думку Б. Струтинського, театр оперети - це велика скарбниця акторських талантів і режисерських можливостей: "Творчий колектив театру представляє собою унікальне поєднання професіоналізму, вірності сценічним традиціям і, водночас, прагнення нового".
Сучасний період розвитку театру є надзвичайно цікавим і насиченим, талановиті актори дарують глядачам відчуття справжнього свята. Столична оперета сьогодні - це повноцінний, поліфункціональний музичний театр з чітко визначено стратегією розвитку, який постійно розширює світогляд своєї трупи і її глядачів, засвоюючи найрізноманітніші стилі і напрямки, запрошує артистів з інших театрів і країн, знаходиться у постійному пошуку нових творчих ідей. Адже сучасний конкурентноздатний театр повинен випереджати смаки публіки, сприяти формуванню нових естетичних пріоритетів, знайомлячи глядача із кращими здобутками світового музичного театру. Це дозволить вийти на міжнародний рівень, їздити на закордонні гастролі і фестивалі, відчуваючи себе в європейському контексті.
Беручи за мету ідею офіційного слоґану театру: «Київський національний академічний театр оперети – КРОК ДО СВЯТА!», творчий колектив намагається дарувати своїм глядачам відчуття справжнього свята.
Мюзикл (іноді називається музичною комедією) - музично-сценічний твір, в якому переплітаються діалоги, пісні, музика, танці, при цьому сюжет, як правило, нехитрий. Великий вплив на мюзикл зробили багато жанри: оперета, комічна опера, водевіль, бурлеск. Як окремий жанр театрального мистецтва довгий час не визнавався і до цих пір визнається не всіма.
Мюзикл - Постановочний жанр, робота над кожним проектом починається з написання п'єси. Постановка п'єси здійснюється режисером-постановником. У постановці також можуть брати участь балетмейстери, фахівці по співу.
Мюзикл - Одне з найбільш комерційних жанрів театру. Це обумовлено його видовищністю, розмаїттям тем для постановки, необмеженістю у виборі засобів вираження для акторів.
При постановці мюзиклів часто використовуються масові сцени зі співами і танцями, нерідко застосовуються різні спец. ефекти.
За формі мюзикл найчастіше представляє собою двухактовий спектакль.
Попередниками мюзиклу було безліч легких жанрів, де змішалися шоу вар'єте, французька балет і драматичні інтерлюдії. У вересні 1866 на сцені Нью-Йорка пройшла постановка Black Crook, де спліталися романтичний балет, мелодрама і інші жанри. Саме вона вважається вихідною точкою нового жанру. Музичної комедією охарактеризував один зі своїх хітів «хористка» англійська продюсер Джордж Едвардс. Музична комедія на увазі легке розважальне вистава, де важливим був не сюжет, а скоріше популярні вокальні номери в виконанні кумирів публіки. Постановки Едвардса здобули приголомшливий успіх у Нью-Йорку, і до початку XX століття моду в новому жанрі диктували англійські подання.
Розвиток в Америці
В роки, що передували Першій світовій війні, талановиті емігранти Херберт, Фрімлєї, Ромберг та інші дали імпульс активному розвитку мюзиклу в Америці. У період 20-х і 30-х років, з приходом нових американських композиторів Джерома Керна, Джорджа Гершвіна, Кола Портера та інших, мюзикл набуває істинну американську забарвлення. Ускладнилося лібрето, в ритмах стало помітно вплив джазу, Регтайм, у піснях з'явилися типові американські обертів. Багато пісень з мюзиклів стали музичною класикою. Значно зросла акторська майстерність співаків. У 1932 році композитор Гершвін вперше нагороджений Пулітцерівської премією за роботу над мюзиклом «Я співаю про тебе» ( «Of Thee I Sing», 1931). При спільній роботі Роджерса і Хаммерстайна II з'явилися такі постановки, як «Оклахома!» ( «Oklahoma!», 1943), «Карусель» ( «Carousel», (1945), «Південь Тихого океану» ( «South Pacific» (1949), що відрізнялися високим рівнем драматургії. Вони мали приголомшливий успіх у публіки.
Після Другої світової війни фабула мюзиклів стала більш серйозною, з'явилася «Вестсайдська історія» ( «Westside story», 1957) Леонарда Бернстайна. За основу постановки взята шекспірівська трагедія «Ромео і Джульєтта», при цьому дія відбувається в сучасному Нью-Йорку. Експресивність танців позначило зростаюче значення хореографії.
В Наприкінці 60-х років XX століття під впливом нових музичних стилів приходить нове розуміння мюзиклу як жанру. У виставі «Волосся» ( «Hair», 1967) знайшли відображення модні тоді ідеї хіппі, тим самим постановка отримала назву «Мюзиклу первісного американського ліричного року». З 70-х років кількість вистав скорочується, однак декорації і костюми нових мюзиклів стають більше розкішними. Кардинальні зміни в поняття мюзиклу піднесла постановка «Ісус Христос суперзірка» ( «Jesus Christ Superstar» 1971) композитора Ендрю Ллойда Уеббера і лібретиста Тіма Райса. Серйозна тема мюзиклу «Евіта» ( «Evita», 1978) довела великий шлях, який пройшов жанр за час свого розвитку. Творіння Уеббера «Кішки» ( «Cats», 1981) за мотивами циклу вірші Т. С. Еліота «« Книга Старого опосума про практичних кішок »(« Old Possum's Book of Practical Cats »), представляє яскраві образи, що запам'ятовуються, у музиці впізнаються котячий інтонації, танці гнучкі і пластичні. Іншим популярним твором Уеббера став мюзикл «Привид опери» ( «The Phantom of the Opera»), поєднує в собі елементи детективу і трилеру.
Англо-американська монополія мюзиклів припинилася в 1985 році, коли на лондонській сцені відбулася прем'єра французької постановки «Знедолені» ( «Les Miserables») по мотивами однойменного роману Віктора Гюго. Авторами є композитор Клод-Мішель Шонберг і лібретист Ален Бубліль. Високий рівень мюзиклу як жанру доводить «Міс Сайгон» ( «Miss Saigon»), осучаснена опера Пуччіні "Мадам Баттерфляй".
Найбільш відомі мюзикли
Бродвейські мюзикли
Світову популярність жанру принесли бродвейські мюзикли.
My Fair Lady/«Моя прекрасна леді»: музика: Фредерік Лоу, лібрето і пісенні тексти: Алан Джей Лернер (1956)
Sound of Music, The/«Звуки музики» музика: Річард Роджерс, лібрето: Ховард Ліндсей & Рассел Круз, пісенні тексти: Оскар Хаммерстайн (1959)
Oliver! / «Олівер!»: Музика, лібрето і пісенні тексти: Лайонел Барт (1960)
Fiddler on the Roof/«Скрипаль на даху» музика: Джеррі Бок, лібрето: Джозеф Стайн, пісенні тексти: Шелдон Харнік (1964)
Jesus Christ Superstar/«Ісус Христос - суперзірка» музика: Ендрю Ллойд-Веббер, пісенні тексти: Тім Райс (1970)
Miserables, Les/«Знедолені»: музика: Клод-Мішель Шонберг, лібрето: Ален Бубліль (1980)
Cats / «Кішки» музика: Ендрю Ллойд-Уеббер, лібретто: Т. С. Еліот (1981)
42nd Street/«Сорок друга вулиця»: музика: Гаррі Уоррен, пісенні тексти: Ел Дабін, лібретто: Марк Брембл і Майк Стюарт (1981)
Phantom of the Opera, The/«Привид Опери» музика: Ендрю Ллойд-Уеббер, лібретто: Річард Стілгоу і Ендрю Ллойд-Веббер, пісенні тексти: Чарльз Харт (1986)
Jekyll & Hyde/«Джекілл і Хайд» музика: Френк Уайлдхорн, лібретто і текст пісень: Леслі Брікесс (1989)
Тригрошова опера/музика: Курт Вайль, лібрето: Бертольд Брехт (по «Тригрошова роману »)
Французькі мюзикли
За початку, у Франції мюзикли пішли іншим шляхом: вони були менш видовищні і обходилися мінумумом декорацій (в порівнянні з бродвейським) і в цілому більше нагадували концерти кількох естрадних співаків. Яскравим прикладом цьому може служити оригінальна версія мюзиклу Ріккардо Коччанте і Люка Пламондон /
Шоу – одна з популярних сучасних форм організації дозвілля.
Шоу – (англ.) – демонстрація.
Шоу – особлива форма масового видовища, вистави. Характерною
особливістю шоу є використання елементів театралізації,
сучасних технічних та комп’ютерних засобів.
Шоу-програми – це чергування концертних номерів, об’єднаних однією концепцією. Такі програми базуються на танцювальному, музичному, комедійному, цирковому жанрі і представляються одним чи групою артистів.
Це – яскраве вирішення сценічного видовища за участю зірок естради, цирку.
Шоу-програма – це частіше готовий концертний продукт, який відбувається від 15 хв. та більше. Це раніше відрепетирована, костюмована дія, яка супроводжується музикою та іншими яскравими жанрами мистецтв і ставить перед собою мету – здивувати та порадувати публіку.
Говорячи про складові розважальних шоу-програм, то вони слідуючі:
- ведучий заходу – найчастіше це професійний драматичний актор, чи відомий шоумен, ведучий телевізійних програм;
ведучий шоу-програми розробляє запропоновану клієнтом концепцію чи працює по раніш розробленому сценарію.
При великій кількості гостей, чи якщо цього вимагає сценарій, ведучих може бути двоє – парний конферанс. Ведучому можуть допомагати аніматори.
У кожного ведучого шоу-програми є своя конкурсно-розважальна програма, яка варіюється в залежному від тематики заходу.
- У заході повинен бути свій «керівник» – людина, яка делікатно
об’єднує не завжди знайомих людей та надасть святу необхідну
тональність.
Тамада, розпорядник застілля, конферанс’є, масовик-витівник – як би ми його не називали, але факт залишається фактом – любому заходу потрібен – ведучий.
Вибір ведучого в вільності своїй визначить динаміку та настрій програми.
Основна функція ведучого – бути сполученою ланкою між всіма частинами заходу.
Професійний ведучий повинен уміти не тільки проголошувати тости та розважати гостей конкурсами, шарадами.
Головне завдання ведучого – залучити усіх запрошених в загальний процес програми
Професіоналізм ведучого заключається в грамотному поданні ігрового аспекту, щоб у гостей з’явилася зацікавленість.
Умовно ведучих можна поділити на категорії:
- «класичний конферанс’є» – немолодий, тому досвідчений;
- приваблива молода людина – випускник чи студент театрального ВУЗу; динамічний, готовий до імпровізації;
- артист оригінального жанру: клоун, фокусник – йому немає ціни на дитячих заходах;
- парний конферанс – молода пара, яка доповнює один одного, уміють імпровізувати, яскраві зовні;
- ді-джей – головне завдання його – враховувати музичні інтереси присутніх, незамінний на молодіжних вечірках;
- «зірковий ведучий” – артист театру, кіно, публічна людина, обличчя яке відоме багатьом.
Характер роботи ведучого та його особиста своєрідність повинні відповідати духу шоу-програми, він повинен знайти «родзинку» заходу.
Ведучий може допомогти клієнтам:
- підібрати конкурсно-розважальні програми відносно вибраної теми
для шоу-програми;
- організувати в єдиний контекст, динамічно зв’язати з шоу-програмою;
- взяти на себе функцію «двигуна», «мотору» цієї «машини розваг».
В останній час шоу-програми стали дуже популярні, вони – завжди головна подія свята, його складова частина.
Існує багато видів шоу програм –
1. Ток-шоу – носять інформаційний, публіцистичний характер,
порушують актуальні проблеми сучасності (соціальні, економічні,
політичні, культурні…).
2. Масові видовищні шоу-програми:
- шоу з участю танцювальних, музичних колективів;
- шоу для ювілярів:
- для дитячих днів народження;
- дитячі шоу;
- для ресторанів – розважальні шоу; святкові;
- шоу на воді;
- шоу мильних кульок;
- шоу вогню;
- фрік-шоу (шоу дивних людей, які шокують костюмами, рухами, пластикою, звуками…);
- шоу феєрверків;
- циркове шоу;
- шоу-клоунада;
- циганське шоу;
- шоу двійників…
3. Шоу зірок естради.