Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
19 питання
1)Провідні філософські джерела та філософські ідеї часів Київської Русі
Філософія як особливий напрям інтелектуальної діяльності з'явилася на території України в часи Київської Русі, і занесеною сюди вона була разом із християнством із Візантії На час хрещення Русі християнська думка у Візантії набула вже розвиненого, деталізованого та витонченого характеру. А оскільки Візантія була прямою спадкоємницею Стародавньої Греції, то у її філософському вжитку весь час перебували класичні твори давньогрецьких філософів. Разом із християнством та книжковою премудрістю вони стали елементом духовної культури Київської Русі.
Можна не мати сумнівів до того, що звичаї, традиції та риси характеру давніх слов'ян, сформовані на основі язичницького світогляду на протязі тисячоліть, позначились і на певних інтерпретаціях та формах засвоєння християнства та християнської філософії. Впливи Візантії, поєднані із давніми традиціями.
Звертаючись до джерел філософської думки Київської Русі, ми повинні згадати найперший давньоруський літопис - "Повість минулих літ": тут містилися не лише історичні відомості, а й описувались звичаї та світоглядні людські уявлення. Цікаво відзначити й те. що цей літопис починається із звернення до історії світу в цілому (його творення та ін.); це свідчило про те, що історія русичів розглядалася в контексті загальної всесвітньої (та, навіть, — світо
вої!) історії. В цьому літописі переповідається основний сюжетний зміст Біблії, проводяться порівняння вірувань різних країн та народів. Тут же містяться надзвичайно цікаві та характерні повідомлення проте, як відбувався вибір державної віри князем Володимиром.
У відомому зібранні текстів "Ізборник Святослава 1073р." вміщений виклад твору Арістотеля "Категорії" із коментарем неоплатоніка Порфірія, що, знову-таки, засвідчує про шанування книжкової (філософської) мудрості.
Твір "Слово про закон та благодать" Київського митрополита Ілларіона (1030—1050) був надзвичайно популярним у Давній Русі, оскільки до нас дійшов він у 52 списках. Митрополит оспівує християнський вибір Володимира Великого як свідчення з'явлення благодаті на землях Київських; вітає він також культуротворчу діяльність Ярослава Мудрого.
Людина знаходиться в центрі світу, тому що включає у свою природу всі складові світу. В цьому творі стверджується також, що світ являє собою єдність відомих чотирьох елементів, проте ефір та небо постають елементами нематеріальних сутностей.
У творі "Житіє Кирила філософа" привертає до себе увагу коротке, проте цікаве визначення філософії: на запитання візантійського імператора: "Філософе, хотів би я дізнатися, що є філософія?", Кирило відповідає: "Той же своїм майстерним розумом тоді рече: "Божим і людським речам розуміння, наскільки людина може наблизитися до Бога...". До цього Кирило додає, що філософія - це вміння сказати у небагатьох словах речі великого розуму.
Популярною була також збірка афоризмів та життєвих повчань під назвою "Бджола" (вона містила фрагменти з праць Плутарха, Діогена, Сократа, Піфагора, Епікура) та інші джерела. Але при цьому слід враховувати те, що за підрахунками фахівців серед всієї літератури Київської Русі оригінальні твори складали всього лише один відсоток; це пов'язане із загальною установкою християнської думки на коментування, екзегетику, а також тим, що основне завдання книжники Київської Русі вбачали у засвоєнні християнської мудрості, а не у створенні нового.
Отже, філософська думка часів Київської Русі була переважно світлою, оптимістичною, спрямованою на етичні, культурні та соціально-історичні питання .
2) Методи і форми пізнання
Аналіз і синтез. Аналіз — це прийом мислення, пов'язаний із розкладанням об'єкта, що вивчається, на складові частини, сторони, тенденції розвитку і способи функціонування з метою їх відносно самостійного вивчення. Синтез - прямо протилежна операція, яка полягає в об'єднанні раніше виділених частин в одне ціле з метою отримати знання про ціле шляхом виявлення тих суттєвих зв'язків і відношень, які об'єднують ці частини.
Абстрагування і ідеалізація. Ці методи належать до загальнонаукових прийомів дослідження. Абстрагування — процес мисленнєвого виділення, вичленення окремих ознак, властивостей і відношень конкретного предмета або явища, які цікавлять нас у контексті дослідження, і одночасно відволікання від інших якостей, ознак, відношень, які в цьому контексті неістотні.
Ідеалізація — відносно самостійний прийом пізнання, хоча вона і є різновидом абстрагування. У процесі ідеалізації відбувається граничне відволікання від усіх реальних властивостей предмета з одночасним введенням у зміст утворювальних понять ознак, які не реалізуються в дійсності.
Індукція, дедукція, аналогія. Характерним для досвідчених наук прийомом дослідження є індукція. Під час використання цього прийому думка рухається від знання часткового, знання фактів до знання загального, знання законів. Буквально індукція і означає наведення.
Прийомом, за гносеологічною спрямованістю протилежним індукції, є дедукція. У дедуктивному умовиводі рух думки іде від знання загального до знання часткового. Як спеціальний термін «дедукція» означає процес логічного висновку за правилами логіки.
Аналогія. При аналогії на основі подібності об'єктів за деякими ознаками, властивостями і відношеннями висувають припущення про їхню подібність в інших відношеннях.
Моделювання. Моделювання - це такий метод дослідження, за яким об'єкт, який цікавить дослідника, заміщується іншим об'єктом, який перебуває у відношенні подоби до першого об'єкта. Перший об'єкт називають оригіналом, а другий - моделлю.
Спостереження є вихідним методом емпіричного пізнання. Спостереження — це ціле спрямоване вивчення предметів, що спирається в головному на такі чуттєві здібності людини, як відчуття, сприйняття, уява; у процесі спостереження ми отримуємо знання про зовнішні сторони, властивості та ознаки предмета, який розглядаємо.
Серед багатої класифікації видів спостереження відзначимо лише два важливі види спостереження, які відрізняються установкою на якісні і кількісні описи явищ. Вимірювання — це процес визначення відношень однієї з вимірюваних величин, яка характеризує досліджуваний об'єкт, до іншої однорідної величини, прийнятої за одиницю. Приклад — процедура вимірювання зросту або ваги людини.
Експеримент є, як і спостереження, базисним методом на емпіричному етапі пізнання. Він включає в себе елементи методу спостереження, але не тотожний останньому. Він є активнішим методом вивчення об'єкта, ніж спостереження. Виділяють такі види експерименту: 1) дослідницький, або пошуковий, експеримент; 2) перевірний, або контрольний експеримент; 3) відтворювальний; 4) ізоляційний; 5) якісний або кількісний; 6) фізичний, хімічний, соціальний, біологічний експеримент.