Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Семестр 2. Практичне заняття 12. УЧАСТЬ МЕДИЧНОЇ СЕСТРИ У ЛАБОРАТОРНИХ ТА ІНСТРУМЕНТАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ
ПЛАН
|
[1] Рентгенологічні методи дослідження [1.1] Рентгенологічні методи дослідження дихальної системи [1.2] Підготовка хворого до рентгенологічного дослідження шлунку і дванадцятипалої кишки [1.3] Підготовка хворого до рентгенологічного дослідження товстої кишки (іригоскопії) [1.4] Підготовка хворого до пероральної холецисто- і холангіографії [1.5] Підготовка хворого до внутрішньовенної холецистографії (холеграфії) [1.6] Підготовка хворого до рентгенологічного дослідження нирок і сечових шляхів [2] Ендоскопічні методи дослідження [2.1] Підготовка пацієнта до проведення бронхоскопії. Асистування лікареві під час проведення процедури [2.2] Підготовка пацієнта до проведення езофагогастродуоденоскопії. Асистування лікареві під час проведення процедури [2.3] Підготовка пацієнта до колоноскопії. Асистування лікареві під час процедури [2.4] Підготовка пацієнта до ректороманоскопії. Асистування лікареві під час процедури [2.5] Підготовка пацієнта до цистоскопії. Асистування лікареві під час процедури [2.6] Техніка виконання хромоцистоскопії |
Дуже інформативними є різні рентгенологічні методи дослідження дихальної системи: рентгеноскопія і рентгенографія органів грудної клітки; флюорографія (застосовують при масових профілактичних обстеженнях населення); томографія (метод пошарового рентгенологічного дослідження легень, який точніше оцінює характер пухлиноподібних утворень); бронхографія, яка дає можливість за допомогою введення в бронхи через катетер контрастних речовин отримати чітке зображення бронхіального дерева.
Перед проведенням бронхографії у хворого визначають індивідуальну переносність йодистих препаратів, для чого напередодні йому внутрішньовенно вводять 1 мл йодумісного препарату, розчинивши його в 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду і спостерігають за реакцією.
При наявності гнійного мокротиння за 3—4 дні до бронхографії проводять санацію бронхів.
Вірогідність та інформативність результатів рентгенологічного дослідження органів травного тракту залежать від якості підготовлення хворих до таких досліджень.
Рентгенологічне дослідження шлунку і дванадцятипалої кишки дозволяє уточнити форму цих органів, їхнє положення, стан рельєфу слизової оболонки, тонус і перистальтику і відіграє важливу роль у розпізнаванні виразкових ушкоджень шлунку і дванадцятипалої кишки, пухлин та інших захворювань.
Раніше перед рентгенологічним дослідженням шлунку у всіх випадках вважалось за необхідне проведення спеціальної підготовки — дотримання дієти з виключенням продуктів, які сприяють метеоризму, проведення очисних клізм напередодні ввечері і вранці в день дослідження.
Нині загальноприйнятою є точка зору, що хворі з нормальною функцією кишечника не потребують ніякої спеціальної підготовки до рентгенологічного дослідження шлунку. Лише при різко вираженому метеоризмі і тривалих закрепах рекомендується очисна клізма за 1,5—2 год до дослідження.
При наявності у шлунку хворого великої кількості рідини, слизу, залишків їжі (наприклад, при органічному звуженні вихідного відділу шлунку) необхідно промити шлунок за 2—3 год до дослідження.
Як контрастну речовину використовують суміш барію сульфату, яку готують із розрахунку 100 г порошку на 80 мл води.
У рентгенкабінеті хворий вживає 250 г барієвої суміші, і лікар-рентгенолог спостерігає за її проходженням по стравоходу, шлунку, дванадцятипалій і порожнистій кишках.
За призначенням рентгенолога іноді вводять атропін, платифілін внутрішньом'язово для усунення спазму та посилення перистальтики шлунку.
Хворому з уповільненою евакуацією (стеноз, атонія) вмісту шлунку призначають повторне дослідження на 2-й і 3-й день для визначення добового залишку контрастної маси в шлунку. При цьому має значення ретельне додержання терміну повторного огляду.
Проведення іригоскопії дозволяє визначити форму, положення, стан слизової оболонки, тонус і перистальтику тих чи інших відділів товстої кишки і відіграє велику роль у розпізнаванні різноманітних захворювань: пухлин, поліпів, дивертикулів, кишкової непрохідності.
При підготовці до іригоскопії за 2—3 доби до дослідження вилучають страви, які посилюють газоутворення (чорний хліб, молоко, картоплю, капусту, виноград) і призначають їжу, яка легко засвоюється (киселі, каші, супи, відварені м'ясо і рибу). При метеоризмі 3 рази на добу дають хворому настій ромашки (1 столова ложка трави на склянку води) або активоване вугілля. Напередодні дослідження хворому після обіду дають 30—35 г рицинової олії, і він не вечеряє. Увечері проводять дві очисні клізми з інтервалом в 1 год. Уранці хворому дають легкий сніданок для просування харчової суміші по кишках і знову проводять дві очисні клізми. За 1 год до дослідження вводять газовивідну трубку.
На жаль, іноді хворому напередодні іригоскопії забувають дати рицинову олію, внаслідок чого, не дивлячись на 4 очисних клізми, він виявляється не підготовленим до дослідження, оскільки за допомогою клізм звільняються тільки нижні відділи товстої кишки.
Як контрастну речовину використовують суміш барію сульфату (із розрахунку 400 г порошку на 1600 мл води), яку краще готувати в електрозмішувачі. Підігріту до температури тіла суміш вводять у товсту кишку за допомогою кухля Есмарха в рентгенкабінеті.
Якщо у хворого наявний стійкий закреп, йому за декілька днів до обстеження призначають проносне (екстракт крушини, ревінь, пурген). Допомагають також ранкова гімнастика, масаж живота. Призначати сольове проносне не рекомендується, оскільки воно сприяє газоутворенню.
Холецисто- і холангіографія — це рентгенологічне дослідження жовчного міхура і жовчовивідної протоки.
Показання: жовчнокам'яна хвороба, атонія жовчного міхура, дискинезія жовчних протоків.
Протипоказання: неприйнятність до препаратів йоду, декомпенсовані вади серця, виражений атеросклероз, гіпертонічна хвороба III стадії, цукровий діабет (тяжка форма), цироз печінки.
Для пероральної холецистографії використовують йодумісні препарати: йопагност, холевід, білітраст. Протягом двох днів перед обстеженням з раціону хворого виключають овочі, фрукти, бобові, молоко. Збільшують денну норму цукру до 100 г.
Напередодні хворий з'їдає о 9.00 100 г сиру; о 12.00 — 20 г вершкового масла або 100 г сметани, 50 г білого хліба і запиває 100 мл теплої перевареної води; 17.00 — 2 сирих жовтки курячих яєць. О 19.00 промивають кишечник за допомогою очисних клізм до відходження чистої води.
Після дії очисних клізм хворий вживає холевід або йопагност (12 таблеток по 0,5 г протягом 1 год, тобто кожні 10 хв по 2 таблетки) і запиває їх солодким чаєм із щіпкою соди, розчином глюкози або мінеральною водою без газу. Після вживання контрастної речовини пацієнтові слід полежати на правому боці протягом 1—2 год.
Уранці хворий іде натще в рентгенкабінет, взявши із собою 2 сирих курячих яйця. Йому роблять знімок жовчного міхура, потім він випиває 2 сирих жовтки. Через 15—45 хв роблять серію знімків, на яких можна простежити заповнення контрастною речовиною жовчних протоків і вивчити скоротливу функцію жовчного міхура.
Для очищення кишок не призначають сольові проносні, оскільки вони діють жовчогінно і сповільнюють всмоктування контрастних речовин.
Необхідно попередити хворого про можливість появи нудоти і рідких випорожнень після вживання рентгеноконтрастних препаратів.
Якщо холецистографія із застосуванням таблетованих рентгеноконтрастних препаратів не дає результатів або є протипоказання до їх застосування, використовують білігност або біліграфін, які вводять внутрішньовенно. При цьому контрастується не тільки жовчний міхур, а й жовчні шляхи.
Хворий протягом двох днів дотримується безшлакової дієти. Перед обстеженням за 1—2 дні виконують пробу на індивідуальну чутливість хворого до йодумісного препарату. З цією метою 1 мл вмісту тест-ампули розчиняють у 5—10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду і вводять внутрішньовенно. Якщо після проби не спостерігаються ознаки йодизму (кашель, нежить, сльозоточивість, висипка, підвищення температури тіла), то можна не побоюватись реакції. Якщо з'явились ознаки негативного сприйняття препарату, негайно інформують лікаря.
Напередодні ввечері та вранці хворому здійснюють очищення кишок за допомогою очисних клізм до чистої води. Уранці очисну клізму роблять не пізніше ніж за 2 год до обстеження.
За відсутності алергії безпосередньо перед обстеженням вводять внутрішньовенно повільно 40 мл підігрітої на водяній бані контрастної речовини (50 % розчин білігносту або біліграфіну). Дані контрастні препарати потрібно вводити, упевнившись, що препарат надходить у вену. При попаданні препарату в прилеглі тканини може виникнути некроз або парафлебіт. Через 10—15 хв після введення на рентгенограмі видно жовчні протоки, а через 40—45 хв заповнюється жовчний міхур.
Якщо в минулому в обстежуваного спостерігались алергійні реакції, то протягом кількох днів до пробного введення препарату за призначенням лікаря хворому призначають антигістамінні препарати (діазолін, супрастин та ін.).
При рентгенологічному дослідженні нирок застосовують оглядову рентгенографію нирок та сечових шляхів, внутрішньовенну (екскреторну) урографію та ретроградну пієлографію, при якій контрастний препарат водять через катетер за допомогою цистоскопа в сечовід або навіть у ниркову миску.
Для рентгенологічного обстеження нирок і сечових органів використовують йодумісні контрастні речовини: верографін, урографін, уротраст, веротраст. Ці препарати можуть спричинити алергійні реакції і навіть анафілактичний шок. Тому за 2—3 доби до обстеження хворому проводять пробу на чутливість до йоду. Внутрішньовенно вводять 1 мл йодумісного препарату, використавши тест-ампулу, вміст якої розводять у 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. У разі появи ознак йодизму обстеження відміняють.
Оскільки нирки розміщені за очеревиною, то інформативні результати їхнього рентгенологічного дослідження виходять лише в тому випадку, коли не буде накопичення газів у петлях кишечника, які розміщені спереду нирок. Дані обставини зумовлюють необхідність відповідної підготовки хворих. Протягом трьох днів перед дослідженням хворий дотримується безшлакової дієти з виключенням продуктів, багатих на клітковину. Напередодні ввечері і вранці в день дослідження ставлять очисні клізми до чистої води. Безпосередньо перед дослідженням пропонують хворому звільнити сечовий міхур.
Спочатку роблять оглядовий знімок нирок і сечових шляхів і по ньому вирішують якість підготовки пацієнта. Потім внутрішньовенно повільно вводять 40 мл рентгеноконтрастного препарату (верографін, урографін та ін.), після чого послідовно здійснюють серію знімків. При отриманні урограм оцінюють положення, форму і розміри нирок, стан чашечно-мискової системи (наявність деформацій) і сечоводів (зміни просвіту, наявність конкрементів); сечового міхура (ознаки аденоми передміхурової залози); визначають функційну здатність нирок.
Бронхоскопія — це метод візуального та інструментального дослідження просвіту і слизової оболонки трахеї і бронхів за допомогою гнучкого ендоскопа. Бронхоскопія дозволяє встановити характер ураження слизової оболонки трахеї і бронхів, виявити пухлину бронха і взяти за допомогою щипців шматочок її тканини з подальшим дослідженням, отримати промивні води для бактеріологічного чи цитологічного дослідження. У багатьох випадках бронхоскопію проводять з лікувальною метою. Наприклад, при бронхоектатичній хворобі, тяжкому перебігу бронхіальної астми можна здійснити санацію бронхіального дерева з подальшим відсмоктуванням в'язкого або гнійного мокротиння введенням лікарських засобів. За допомогою бронхоскопа видаляють сторонні тіла з дихальних шляхів.
Показання: усі види бронхолегеневої патології, що супроводжуються тривалим кашлем (резистентним до протизапальної терапії), кровохарканням, виділенням значної кількості слизового чи гнійного мокротиння, вогнищеве та дифузне запалення легенів, збільшення регіональних лімфовузлів, порушення прохідності дихальних шляхів.
Протипоказання: серцева і легенева недостатність у стадії декомпенсації, гіпертонічна хвороба III стадії, ушкодження шийного відділу хребта, гостра респіраторна вірусна інфекція.
Напередодні лікар або досвідчена медична сестра проводить бесіду з пацієнтом. У разі вираженого неспокою пацієнта лікар призначає йому напередодні на ніч транквілізатори (еленіум, седуксен) у комбінації зі снодійним. Уранці пацієнт спорожнює кишечник, безпосередньо перед бронхоскопією — сечовий міхур.
Перед бронхоскопією медична сестра перевіряє роботу освітлювальної системи і стерилізує оглядові трубки, щипці та допоміжні інструменти. Оптичну систему і рукоятку приладу ретельно протирає 70% спиртом, розкладає на столі і прикриває стерильним простиралом.
За 30 хв до дослідження підшкірно вводять 0,1% розчин атропіну сульфату. За призначенням лікаря вводять 1 мл 2 % розчину промедолу. Після премедикації пацієнта доправляють у ендоскопічний кабінет на кріслі-каталці з метою запобігання ортостатичному колапсу.
Пацієнтам, хворим на бронхіальну астму, хронічний обструктивний бронхіт за призначенням лікаря за 30—40 хв до бронхоскопії, крім атропіну, вводять 1 мл 0,5 % розчину седуксену, 1 мл 1 % розчину димедролу. За 15—20 хв внутрішньовенно вводять 10 мл 2,4 % розчину еуфіліну і безпосередньо перед початком бронхоскопії дають вдихнути аерозоль сальбутамолу з індивідуального дозатора. В ендоскопічному кабінеті під час проведення бронхоскопій присутні лікар-реаніматолог і медична сестра з набором інструментарію та медичних засобів для надання невідкладної медичної допомоги у разі виникнення ускладнень.
Пацієнта перед бронхоскопією потрібно попередити, що в процесі дослідження не можна втягувати голову, вигинати груди вперед, тому що це заважає введенню бронхоскопа. За наявності пацієнт видаляє знімні зубні протези. Пацієнт сидить у кріслі навпроти лікаря, нахиливши тулуб дещо вперед і прикривши грудну клітку серветкою. Руки опускає між ногами, при цьому розслаблює м'язи шиї та плечового поясу, що сприяє введенню бронхоскопа.
Перед уведенням того чи іншого анестетика треба впевнитися, що у пацієнта відсутня підвищена індивідуальна чутливість до цих препаратів, для чого слід уважно зібрати алергологічний анамнез, а також заздалегідь провести пробу на індивідуальну чутливість.
Лікар здійснює також місцеву анестезію: змазує слизову оболонку нижнього носового ходу (при трансназальному доступі) або розпилює в порожнині носової частини глотки (при трансоральному доступі) 0,1 % розчин нафтизину, або 0,5 % розчин галазоліну чи 3 % розчин ефедрину. При цьому розширюється носовий хід, що важливо для вільного проведення через нього тубуса бронхоскопа, а також зменшується всмоктування анестетика. Для анестезії верхніх дихальних шляхів і голосових складок використовують 1 % розчин дикаїну, 2— 4 % розчин лідокаїну, 5 % розчин тримекаїну. Для анестезії слизової оболонки трахеї та бронхів використовують 10 % розчин новокаїну.
Протягом усього періоду анестезії медична сестра (асистент) уводить розчин анестетика у невеликих дозах у катетер або біопсійний канал фіброскопа, вголос називаючи об'єм уведеного розчину в мілілітрах, оскільки максимальна доза анестетиків не повинна перевищувати 10—15 мл.
У разі потреби за допомогою біопсійних щипців беруть шматочок тканини для гістологічного дослідження. Біопсійний матеріал поміщають у флакончик з 10 % розчином формаліну. Пацієнтові після біопсії рекомендують протягом доби вживати лише холодну їжу.
Після бронхоскопії хворого транспортують у відділення стаціонару, призначають на декілька годин ліжковий режим.
Після кожного дослідження ендоскопічна апаратура підлягає ретельному обробленню, дезінфекції і знезараженню антисептиками. Для ретельного знезараження ендоскопа необхідно 20—25 хв, тому для безперервної роботи в ендоскопічному кабінеті потрібно використовувати 2—3 апарати.
Езофагогастродуоденоскопія — це ендоскопічне дослідження стравоходу, шлунку та дванадцятипалої кишки за допомогою ендоскопа. Такий метод дослідження дозволяє діагностувати джерела гострих гастродуоденальних кровотеч, уточнювати діагноз виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки, новоутворення шлунку, поліпи, а також здійснювати біопсію слизової оболонки для гістологічного дослідження. За допомогою ендоскопа видаляють поліпи, коагулюють кровоточиві судини, вводять лікарські препарати.
Протипоказання: серцево-легенева недостатність, гіпертонічна хвороба III стадії, аневризма аорти, гемофілія, гострі інфекційні респіраторні захворювання.
Перед дослідженням необхідно перевірити оптичну й освітлювальну системи приладу, прохідність каналів, подачу води та повітря (так роблять перед проведенням будь-якого ендоскопічного дослідження).
В ендоскопічному кабінеті має бути аптечка з серцево-судинними засобами, які збуджують дихальний центр, і десенсибілізувальними препаратами.
Попереджують пацієнта, щоб він напередодні о 18 год легко повечеряв, на дослідження з'явився вранці натще з рушником, який підкладають під голову, а потім використовують для протирання обличчя пацієнта, а також гастроскопа в момент його видалення.
У разі потреби за призначенням лікаря пацієнтові проводять премедикацію: підшкірно вводять 0,5 мл 0,1 % розчину атропіну сульфату, внутрішньом'язово — 2 мл 50 % розчину анальгіну. Доцільність попереднього введення знеболювальних засобів, спосіб уведення і дози лікар вирішує індивідуально. За призначенням лікаря здійснюють анестезію слизової оболонки ротової частини глотки 2 % розчином тримекаїну (лідокаїну, дикаїну) шляхом зрошення.
За наявності знімних зубних протезів пропонують пацієнтові вийняти їх, розстебнути тісний одяг, лягти на гастроскопічному столі на лівий бік з витягнутою лівою ногою, а праву ногу зігнути в колінному та кульшовому суглобах. Під голову пацієнта підкладають валик і підстеляють рушник. Пропонують пацієнтові зафіксувати руки таким чином, щоб вони не заважали лікареві виконувати обстеження.
Асистент лікаря (медична сестра) під час проведення гастродуоденоскопії має широке коло обов'язків. Вона стежить за загальним станом пацієнта: оцінює колір шкіри, частоту пульсу, правильність положення пацієнта на столі; бере безпосередню участь у проведенні дослідження:
фіксує голову пацієнта в такому положенні, щоб глотка та стравохід утворювали пряму лінію;
стежить за положенням ротоблокатора;
допомагає лікареві вводити ендоскоп і проводити його в стравохід, шлунок і дванадцятипалу кишку;
пальпує живіт для виведення в поле зору і в зручну позицію відповідних відділів шлунка;
переміщує за вказівкою лікаря ендоскоп вгору-вниз, тримаючись за його гнучку частину;
фіксує ендоскоп у потрібній позиції;
видаляє ендоскоп.
Крім того, медична сестра бере участь у проведенні біопсії, видаленні новоутворень, виконанні лікувальних втручань. По закінченню процедури допомагає пацієнтові підвестися; дезінфікує використае оснащення; відправляє біоматеріал у лабораторію.
Пацієнтові пропонують після езофагогастродуоденоскопії протягом 1—2 год не їсти, пити, а в разі проведення біопсії — протягом 24 год не їсти гарячу їжу.
Для огляду всіх відділів товстої кишки використовують гнучкий колоноскоп з волокнистою оптикою. Колоноскопія показана при повторних кровотечах, пов'язаних із захворюваннями товстої кишки, при підозрі на пухлину товстої кишки, наявності поліпів, хронічних виразок, неспецифічних запальних процесів.
Протипоказання: тяжкі форми неспецифічного виразкового коліту і хвороби Крона, при якій є небезпека профузної кровотечі; перфорація і загострення патологічного процесу в товстій кишці; виражена легенева і серцева недостатність; гіпертонічна хвороба III стадії; гемофілія; гострі захворювання органів черевної порожнини з явищами перитоніту; гострі кишкові інфекційні захворювання та ін.
Дослідження краще проводити після іригоскопії, яка дозволяє уточнити анатомотопографічні особливості товстої кишки. Колоноскопії повинно передувати пальцеве дослідження прямої кишки і огляд відхідника за допомогою ректального дзеркала для виявлення можливих патологічних процесів (тріщина, геморой).
Підготовка до колоноскопії така сама, як при іригоскопії. У разі потреби проведення екстреної колоноскопії (наприклад, при підозрі на непрохідність товстої кишки) підготовку обмежують сифонною клізмою; через 1/2—1 год після неї проводять колоноскопію.
Процедуру зазвичай проводять натще. За 30 хв до дослідження пацієнтові за призначенням лікаря вводять підшкірно 1 мл 0,1 % розчину атропіну сульфату або 1 мл 0,2 % розчину платифіліну гідротартрату і 1 мл 1 % розчину промедолу або 2 мл 50 % розчину анальгіну (внутрішньом'язово).
Пацієнта кладуть на ендоскопічний стіл на лівий бік з підведеними до живота ногами. Після подолання ректосигмоїдального відділу товстої кишки пацієнт повертається на спину і в такому положенні лікар-ендоскопіст продовжує проводити колоноскопію. Медична сестра допомагає лікареві вводити за командою колоноскоп, стежить за станом пацієнта під час проведення процедури, виводить колоноскоп, здійснює туалет відхідника, дезінфікує використане оснащення.
Ректороманоскопію застосовують для об'єктивного дослідження прямої кишки і дистального відділу сигмоподібної ободової кишки, а саме: виявлення запальних процесів, виразок, гемороїдальних вузлів, злоякісних і доброякісних новоутворень, одержання мазків та проведення біопсії. За допомогою ректороманоскопа можна оглянути слизову оболонку товстої кишки на відстані 30 см від відхідника.
Протипоказання: тяжкий загальний стан хворого, гострі запальні процеси в ділянці відхідника, рубцеві звуження прямої кишки.
Підготовка до ректороманоскопії включає в себе проведення очисних клізм напередодні ввечері і вранці за 1,5—2 год до дослідження. При значній кровоточивості слизової оболонки прямої і сигмоподібної кишки дослідження здійснюють без попередньої підготовки. Якщо хворий страждає від закрепу, йому протягом декількох днів до дослідження дають проносне (30 мл рицинової олії), щодня проводять очисну клізму. Останню клізму роблять уранці за 2 год до дослідження. Безпосередньо перед процедурою пацієнт повинен помочитися. Перед ректороманоскопією лікар проводить пацієнтові пальцеве обстеження прямої кишки. Його виконують не тільки з діагностичною метою, але й для того, щоб підготувати відхідниковий канал для введення ректороманоскопа. Завдяки змазуванню відхідникового каналу вазеліном, а також деякому розтягненню сфінктера під час пальцевого дослідження введення ректороманоскопа проходить переважно безболісно.
Підчас процедури пацієнтові надають колінно-ліктьове положення — найбільш зручне для введення ректороманоскопа; пацієнт стає на коліна на стіл для перев'язок так, щоб ступні звисали за його край, а лікті чи плечі упирались у стіл. Друге можливе положення пацієнта — лежачи на правому боці з трохи піднятим тазом.
Медична сестра асистує під час процедури лікареві і спостерігає за станом пацієнта.
При недостатній підготовці пацієнта дослідження припиняють і проводять повторну підготовку.
Цистоскопія — це візуальний огляд оболонки сечового міхура за допомогою оптичного приладу — цистоскопа. Цей апарат має освітлювальну і оптичну системи, які дозволяють через прозору рідину, уведену в міхур, оглянути його порожнину і слизову оболонку. При проведенні цистоскопії немає необхідності в будь-якій спеціальній попередній підготовці хворих.
Показання: макрогематурія, підозра на сечокам'яну хворобу, пухлину сечового міхура та ін.
Пацієнта кладуть на урологічне крісло. Чоловікові головку статевого члена обробляють стерильним ватним тампоном, змоченим розчином фурациліну 1:5000. Жінці здійснюють туалет зовнішніх статевих органів, зовнішній обвід сечівника обробляють розчином не подразнювального антисептика. Процедуру здійснюють в асептичних умовах. Обкладають стерильною пелюшкою ділянку навколо сечівника і вводять цистоскоп, попередньо вимитий ізотонічним розчином натрію хлориду від антисептика, в якому знезаражувався, висушений стерильною серветкою і змазаний стерильним гліцерином. Випускають залишки сечі через катетер, промивають сечовий міхур теплим розчином фурациліну 1:5000, потім наповнюють сечовий міхур таким самим розчином до виникнення позиву на сечовипускання. Це дає можливість визначити об'єм сечового міхура. Звичайно цистоскопію виконують при введенні 200 мл рідини.
У разі потреби лікар за допомогою цистоскопа вводить сечовідний катетер і здійснює катетеризацію правого чи лівого сечовода для визначення його прохідності, для введення лікарської речовини безпосередньо у ниркову миску, для виконання ретроградної уретропієлографії, для відновлення відтоку сечі з ниркової миски.
Медична сестра асистує лікареві під час процедури і спостерігає за станом пацієнта. Дезінфікує використане оснащення.
Пацієнтові в асептичних умовах лікар уводить цистоскоп. Медична сестра вводить внутрішньовенно 2—3 мл 0,4 % розчину індигокарміну. При неможливості внутрішньовенного введення індигокармін вводять внутрішньом'язово.
За допомогою цистоскопа лікар спостерігає за інтенсивністю виділення із вічка сечовода сечі, забарвленої індигокарміном, і контролює час її появи. У нормі індигокармін починає виділятись у сечовий міхур через 3—5 хв після внутрішньовенного введення і через 15 хв після внутрішньом'язового введення, забарвлюючи сечу в синій колір. Зниження інтенсивності забарвлення та запізнення виділення індигокарміну є ознаками можливого порушення функції нирок або динаміки звільнення верхніх сечових шляхів. Відсутність виділення індигокарміну протягом 10—15 хв після внутрішньовенного введення може свідчити про значне зниження функції нирок або про повне порушення відтоку сечі з ниркової миски.
Підготовка пацієнта до рентгенологічних досліджень
|
Орган |
Шлунок і дванадцятипала кишка |
Товста кишка (іригоскопія - введення у товсту кишку за допомогою клізми барієвої зависі) |
Печінка і жовчні шляхи (холеграфія і холецистографія) |
Нирки і сечові шляхи (оглядова рентгенографія нирок і сечових шляхів та екскреторна урографія) |
|
Мета дослідження |
Визначення форми, величини і рухомості шлунка, виявлення патологічних змін (виразки, пухлини тощо) |
Визначення форми, розташування, розмірів товстої кишки і рельєфу слизової оболонки |
Визначення форми, розташування і функції жовчного міхура і жовчних шляхів, виявлення каміння, пухлини |
Визначення форми, положення, розмірів і функції нирок і сечових шляхів |
|
Послідовність дій |
1. Пацієнти, які не страждають на закрепи, не потребують спеціальної підготовки. Необхідно повідомити пацієнтові, що дослідження проводяться натще (не пити, не їсти, не палити), останнє вживання їжі має бути напередодні не пізніше 20-ї години. 2. Якщо у пацієнта закреп або метеоризм: — протягом 2—3 днів дотримуватися безшлакової дієти (вилучити житній хліб, молоко тощо); — останнє вживання їжі не пізніше 20-ї години; — увечері та вранці за 2 год до дослідження поставити очисну клізму; — поінформувати пацієнта, що дослідження проводиться натще |
Пацієнт має бути поінформований про мету і підготовку до дослідження: — за 1 день до дослідження вилучити з раціону грубу їжу, що містить клітковину (овочі, фрукти), житній хліб, молоко (ці продукти сприяють газоутворенню); — карболен або активоване вугілля — по 1 таблетці 3 рази на добу протягом 3 днів; — перед дослідженням о 15-й годині вжити всередину 30-50 г касторової олії; — напередодні дослідження о 22-й годині і за 2 год до дослідження - високі очисні клізми; — хворий приходить у рентгенкабінет натще, з простирадлом |
1. Холеграфія: — за 1 — 2 дні до дослідження проводять пробу на чутливість до препарату (ввести внутрішньовенно 1 — 2 мл білігносту); — за 1 — 2 год до дослідження поставити очисну клізму; — попередити пацієнта, що дослідження буде проведено вранці натще 2. Холецистографія: — за 2 дні до дослідження дотримуватися безшлакової дієти; — відміняють препарати, що впливають на функцію жовчного міхура; — за 12-14 год до дослідження вжити всеэедину контрастний препарат — холевіт або білітраст (з розрахунку 1г на 15-20 кг маси тіла) — кожні 10 хв протягом години, запиваючи солодким чаєм; — увечері і за 1-2 год до дослідження поставити очисну клізму; — попередити пацієнта, що дослідження проводять уранці натще |
1. Оглядова рентгенографія нирок і сечових шляхів: — за2—3 дні до дослідження вилучити з раціону продукти, що сприяють газоутворенню; — активоване вугілля по 1 таблетці 3 рази на добу протягом 3 днів; — напередодні увечері і вранці за 2 год до дослідження зробити очисну клізму 2. Екскреторна урографія: підготовка така сама; — за добу до дослідження провести пробу на чутливість до рентгенконтрастної речовини шляхом уведення 2 мл урографіну внутрішньовенно із тест ампули; — хворий приходить до рентгенкабінету у супроводі лікаря та медичної сестри, яка приносить протишокову аптечку |
за відсутності тест-ампули пробу проводять у рентгенкабінеті шляхом внутрішньовенного введення 2-3 мл рентгенконтрастної речовини; не виходячи із вени очікують 3 — 5 хв — за відсутності реакції вводять всю дозу
Підготовка пацієнта до ендоскопічних
досліджень
|
Вид дослідження |
Гастродуоденоскопія |
Ректоромано- і колоноскопія |
Цистоскопія |
Бронхоскопія |
|
Мета |
1. Визначення локалізації, характеру і ступеня змін у слизовій оболонці 2. Проведення біопсії |
1. Візуальне визначення запальних процесів, укривання виразками, злоякісних новоутворень 2. Отримання мазків і зскрібків зі слизової оболонки 3. Проведення біопсії |
1. Виявлення захворювань сечового міхура 2. Визначення функції нирок (хромоцистоскопія) |
1. Візуальне дослідження слизової оболонки трахеї і бронхів для встановлення діагнозу (діагностична мета) 2. Видалення з трахеї та бронхів секрету і введення лікарських засобів (лікувальна мета) |
|
Послідовність дій |
Провести психологічну підготовку пацієнта. Поінформувати пацієнта про мету і перебіг маніпуляції. Дослідження проводять уранці натще (останнє вживання їжі напередодні непізніше 21-ї години). Перед дослідженням зняти зубні протези. За призначенням лікаря за 15—20 хв до дослідження провести премедикацію: 1 мл 2% розчину промедолу і 0,5 мл 0,1% розчину атропіну сульфату підшкірно |
1. Ректороманоскопія: — попередити пацієнта, що дослідження проводять натще; — за 2 год до дослідження поставити очисну клізму; — безпосередньо перед дослідженням спорожнити сечовий міхур 2. Колоноскопія: — за 2 — 3 дні до дослідження призначають безшлакову дієту (стіл № 4); — за 2 дні до дослідження пацієнт вживає проносний засіб (наприклад, касторову олію по 30-50 г); — за 25-30 хв до дослідження (за призначенням лікаря) вводять 1 мл 0,1% розчину атропіну сульфату підшкірно |
Провести психологічну підготовку пацієнта. За призначенням лікаря парентерально ввести анальгетичні препарати. Попросити пацієнта спорожнити сечовий міхур перед дослідженням |
Напередодні лікар або медична сестра проводять бесіду з пацієнтом, інформують про необхідність і безпеку. У випадку вираженої стурбованості пацієнта лікар призначає на ніч транквілізатори (еленіум, седуксен) у комбінації зі снодійним засобом (люмінал). Уранці пацієнт спорожнює кишки, а безпосередньо перед бронхоскопією — сечовий міхур. За 30 хв до початку дослідження підшкірно вводять 0,5 мл 0,1% розчину атропіну сульфату |
Стандартний план сестринських втручань у разі такої проблеми пацієнта, як страх перед ендоскопічним обстеженням
|
Проблема |
Мета |
Сестринські втручання |
|
Страх перед ендоскопічним обстеженням |
Відсутність страху в пацієнта перед ендоскопічним обстеженням |
1. Провести бесіду з пацієнтом про мету і безпеку процедури. 2. Вислухати сумніви і побоювання пацієнта. 3. Дати детальні пояснення і відповісти на всі запитання пацієнта. 4. Навести приклад пацієнта, який добре переніс пункцію. 5. Акцентувати увагу на безболісності маніпуляції та обов'язковій премедикації перед дослідженням. 6. Переконати в необхідності ендоскопічного дослідження. 7. Забезпечити спокійний сон перед маніпуляцією. За призначенням лікаря дати заспокійливий засіб |
PAGE 9