Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ЛЕКЦІЯ
ТЕМА. Моральне виховання
ПЛАН
ЛІТЕРАТУРА
1. Вишневський О. Сучасне українське виховання: Педагогічні нариси. — Львів, 1996.
2. Галузинський В.М., Масленнікова Н. П. Самовиховання та самоос віта школярів. — К., 1969.
3. Гельвеций К.А. О человеке, его умственньїх способностях и его воспитании. — М., 1936.
4. Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття»). — К., 1994.
5. Довженко О. Україна в огні. Кіноповість. Щоденник. — К., 1990.
6. Иванов И. П. Методика коммунарского воспитания. — М., 1990.
7. Концепція безперервного національного виховання. — К., 1994.
8. Кузь В. Г., Руденко Ю. Д., Сергійчук 3. О. Основи національного ви ховання. —' Умань, 1993.
9. Макаренко А. С. Мої педагогічні погляди. Твори: У 7-ми т. — Т. 4.
10. Натанзон 3. Ш. Трудний ученик и педагогический коллектив. — М., 1984.
11. Стельмахович М. Г. Теорія і практика українського національного ви ховання. — Івано-Франківськ, 1996.
12. Сухомлинський В. О. Сто порад вчителю. Вибр. твори: У 5-ти т. — Т. 2.
11.Фіцула М.М. Педагогіка: Навч. посібник, 2002.
12.Ягупов В.В. Педагогіка: Навч. Посібник, - К.: 2002.
1. Основні аспекти морального виховання
У процесі формування всебічно розвиненої особистості чільне місце належить моральному вихованню.
Моральне виховання — виховна діяльність школи і сім'ї, метою якої є формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участь у практичній діяльності.
Результати морального виховання характеризуються поняттями «мораль», «моральність», «моральна свідомість», «моральні почуття», «моральні переконання», «моральна спрямованість» та ін.
Мораль — система ідей, принципів, уявлень, норм, оцінок, правил поведінки та діяльності, які регулюють гу манні стосунки між людьми. Спирається вона не на норми права, а на силу особистісного переконання, громадську думку, авторитет окремих осіб.
Моральність — воля до діяння і саме діяння відповід но до норм моралі.
Іншими словами, моральність є реалізацією особистіс тю своїх моральних установок, принципів, тобто мораль ною практикою.
Моральна свідомість — вираження ідеального належ ного, на яке орієнтується людина.
Вона може бути суспільною (моральні погляди та оцін ки груп) й індивідуальною (моральні погляди та оцінки ін дивідів).
її співвіднесення з дійсністю відбувається не безпосеред ньо, а через моральні приписи й оцінку діяльності людей.
Моральні почуття — стійкі переживання у свідомості людини, які зумовлюють її вольові реакції, ставлення до себе, інших людей, явищ суспільного буття.
Разом з моральною свідомістю моральні почуття є ос новою моральних переконань особистості.
Моральні переконання — пережиті та узагальнені мо ральні принципи, норми.
На основі моральних переконань реалізується мораль на спрямованість особистості.
Моральна спрямованість — стійка суспільна позиція особистості, що формується на світоглядній основі, моти вах поведінки і виявляється як властивість особистості в різних умовах.
Методологічною засадою морального виховання є етика.
Етика — наука про мораль, її природу, структуру та особливості походження й розвитку моральних норм і відповідних відносин між людьми в суспільстві.
У сучасній цивілізації окреслилися західноєвропей ська та американська моральні системи. Згідно із західно європейською моральною системою заради досягнення навіть «великого добра» неприпустимим є «мале зло» (ска жімо, допомагати товаришеві, передавши йому шпаргал ку), прихильники американської (вона домінує на постра дянських теренах) вважають прийнятним поєднання доб ра і зла.
У моральному вихованні слід спиратися на гуманіс тичну ідею, за якою людині від природи притаманне праг нення до добра, правди і краси. Виховання учнів, на дум ку О. Вишневського, має забезпечити формування в них таких моральних цінностей:
а) абсолютно вічні цінності;
б) національні цінності;
в) громадянські цінності;
г) сімейні цінності.
Моральні стосунки в сім'ї накладають відбиток на все життя людини, оскільки їх вплив пов'язаний із сильними переживаннями, формують основи моральних ставлень людини до суспільства, праці, інших людей.
Цінності особистого життя мають значення насамперед для людини, визначають риси її характеру, поведінку, стиль приватного життя та ін.
Зміст морального виховання учнів зумовлений вимо гами суспільства до формування всебічно розвиненої осо бистості, рівнем його-моральності. З огляду на це завдан ням морального виховання в школі є формування націо нальної свідомості й самосвідомості учнів, прагнення жити в гармонії з природою, свідомої дисципліни, обов'язку та відповідальності, поваги до закону, до стар ших, жінки.
Формування національної свідомості та самосвідомості передбачає виховання любові до рідної землі, свого наро ду, готовності до праці в ім'я України, освоєння національ них цінностей (мови, території, культури), патріотизм, що сприяє утвердженню національної гідності, залучення уч нів до практичних справ, формування почуття гідності й гордості за свою Батьківщину.
У вихованні національної гідності велике значення має правдиве висвітлення історії культури та освіти народу, повернення до культурних надбань минулого, відкриття невідомих сторінок історичної спадщини.
Патріотичні почуття зміцнює героїко-патріотичне ви ховання, покликане виробляти глибоке розуміння грома дянського обов'язку, готовність стати на захист Вітчизни, оволодівати військовими знаннями, вивчати бойові тради ції та героїчні сторінки історії народу, його збройних сил.
Наголошуючи на важливості формування почуття на ціонального в людині, К. Ушинський писав: «Є лише одна загальна для всіх природжена схильність, на яку завжди може розраховувати виховання: це те, що ми звемо народ ність. Як немає людини без самолюбства, так немає люди ни без любові до батьківщини, і ця любов дає вихованню ключ до серця людини і могутню опору для боротьби з її поганими природними, особистими, сімейними і родовими нахилами. Звертаючись до народності, виховання завжди знайде відповідь і допомогу в живому і сильному почутті людини, яке впливає багато сильніше за переконання, сприйняття тільки розумом, або за звичку, вкорінену стра хом покарань. У лиходія, в якого погасли всі благородні людські почуття, можна ще дошукатися іскри любові до батьківщини: поля батьківщини, її мова, її перекази і жит тя ніколи не втрачають незбагненної влади над серцем лю дини. Є приклади ненависті до батьківщини, але скільки любові буває іноді в цій ненависті!»
Вихователь повинен чітко бачити процес становлення національної свідомості дитини, глибоко розуміти зміст ключових понять («національний», «патріотизм», «націо налізм», «громадянськість» тощо).
Розвиток національної свідомості особистості,
за спос тереженнями О. Вишневського, охоплює такі етапи:
1. Етнічне самоусвідомлення особистості, яке є першо основою, корінням патріотизму. Етнізація дитини почина ється з раннього періоду життя в сім'ї, з маминої колиско вої, бабусиної казки, участі у народних звичаях та обрядах, із народної пісні, причетності до народної творчості. У
ранньому дитинстві формується культ рідної оселі, сім'ї,
предків, рідного села, міста. Фундаментальне значення в
процесі етнізації має рідна мова, засвоєнню якої до певно го часу не повинні заважати інші мови.
2. Національно-політичне самоусвідомлення особис тості. Припадає воно переважно на підлітковий вік і перед бачає усвідомлення дитиною себе як частини нації, своєї причетності до неї як політичного феномена, що має чи ви борює певне місце серед інших націй. Важливими момен тами цього етапу національного виховання є відновлення історичної пам'яті, формування почуття національної гід ності.
3. Громадсько-державне самоусвідомлення особистості. Передбачає формування правильного розуміння явищ пат ріотизму й націоналізму, виховання поваги до національ но-культурних цінностей інших народів, прищеплення по чуття національної, расової, конфесійної толерантності.
Великі можливості для формування національної са мосвідомості закладені в неписаних законах лицарської честі, що передбачають: виховання любові до батьків, рід ної мови; вірність у коханні, дружбі, побратимство; готов ність захищати слабших, піклуватися про молодших, зок рема дітей; шляхетне ставлення до дівчини, жінки, бабусі; непохитну вірність ідеям, принципам народної моралі та духовності; відстоювання свободи і незалежності особис тості, народу, держави; турботу про розвиток народних традицій, звичаїв, обрядів; бережливе ставлення до рідної природи, землі; сприяння у будівництві храмів, навчаль но-виховних і культурних закладів; цілеспрямований роз виток власних фізичних і духовних сил, волі, можливос тей свого організму, вміння завжди і всюди чинити благо родно, виявляти інші чесноти.
Важливим у моральному вихованні є святкування дат народного календаря — системи історичних дат, подій, спостережень за довкіллям, народних свят, інших урочис тостей, які відзначають протягом року. Він є енциклопеді єю знань про життя людей, їх побут, спосіб життя, вихов ну мудрість, природні явища.
Після здобуття Україною незалежності в житті та по буті народу утверджуються такі свята й урочистості, як День незалежності України (24 серпня), День Конституції України (28 червня), День соборності України (22 січня), Свято козацької слави (2—5 серпня) та ін. Народний ка лендар поповнюється загальнонаціональними святами: День знань, День матері, День батька, День родини. Перед бачає він і регіональні урочистості з нагоди певних істо ричних подій, присвячені специфічним видам трудової ді яльності (наприклад, проводи на полонину в Карпатах).
Є в народному календарі дати, пов'язані з релігійними святами: День Андрія, День Миколи, Святвечір, Різдво, Водохреща, Стрітення, Великдень, Івана Купала, Покрови Матері Божої тощо.
Складовою народного календаря є родинний календар, який охоплює важливі дати, віхи життя сім'ї, кожного її члена (дні народження членів сім'ї, ювілеї весілля батьків, бабусі й дідуся).
Ефективність морального виховання учнів
залежить від таких чинників:
— створення в навчальному закладі психологічного
клімату поваги до моральних норм, правил людського
співжиття;
відповідність змісту морального виховання його ме ті й рівню морального розвитку школярів;
раціональне співвідношення між словесними і прак тичними методами виховного впливу, що забезпечує єд ність моральної свідомості і поведінки;
своєчасне вжиття виховних заходів, акцентування уваги на попередженні аморальних явищ в учнівському колективі;
подолання авторитарного стилю у ставленні педаго гів до вихованців, побудова його на принципі гуманізму.
Особливо важливо, щоб декларовані педагогом мораль ні принципи підтверджувалися його моральною практи кою, яка б відповідала найвищим критеріям моральності.
2.Статеве виховання і підготовка до сімейного життя
Актуальність статевого виховання учнівської молоді в сучасній школі зумовлена прискореним статевим розвит ком школярів (акселерація), недостатнім рівнем обізна ності неповнолітніх у статевій сфері, статевою розпустою певної частини неповнолітніх, проституцією та злочинніс тю на статевій основі, поширенням порнографії, що руй нує психіку неповнолітніх. Усе це виявляється в недостат ній підготовленості багатьох молодих людей до створення сім'ї, виконання родинних обов'язків, що нерідко спричи нює розлучення.
Статеве виховання — складова загального процесу виховної ро боти школи і сім'ї, що забезпечує правильний статевий розвиток дітей і молоді.
У статевому вихованні насамперед необхідно врахову вати вікові особливості школярів. Так, у молодшому шкільному віці відбувається самоусвідомлення дітьми своєї статевої належності, закладаються психологічна та емо ційна основи сексуальності — сором'язливість чи розв'язність, різкість чи м'якість, ласкавість чи грубість, доброта чи злість, щедрість чи скупість тощо. Еротична чутливість виявляється через внутрішню рецепцію (зона геніталій). У цьому віці діти активно засвоюють принципи спілкування людей різної статі. Більшість молодших школярів ще шу кають розгадку секрету дітонародження, таємниці мате ринства.
У період статевого дозрівання в підлітка зростає інте рес до протилежної статі, збільшується статевий потяг, стає актуальною інформація сексуального характеру. Ве лику увагу представники обох статей звертають на вторин ні статеві ознаки. їх своєчасна поява і типовий для цього віку стан дає змогу відчути себе повноцінними чоловіками й жінками, проте вони відчувають невпевненість щодо пов'язаних з цим статусом ролей і функцій. З'являється схильність вважати вторинні статеві ознаки перевагами зовнішності саме представників іншої статі.
Статеве дозрівання впливає і на психіку підлітка. У цей період починають формуватися чоловіча і жіноча пси хологія, статевий потяг породжує відповідні думки, інте рес до протилежної статі, книг, кінофільмів, розмов дорос лих на інтимні теми. Статевий потяг і енергія знаходять вихід не обов'язково в статевому акті. Це можуть бути різ ні види діяльності (туризм, спорт, музика та ін.), що вель ми важливо для виховання особистості, оскільки раннє збудження дитячої сексуальності психологічно шкідливе, затримує подальший психосексуальний розвиток.
В юнацькому віці особистість загалом досягає фізичної зрілості, остаточно формується статева система. У юнаків цей період бурхливіший, ніж у дівчат, і характеризується підвищеною статевою збудливістю, різким зростанням еротичних інтересів і фантазій, потягом до осіб протилеж ної статі й закоханістю. На цю пору припадають завершен ня первинної соціалізації, громадське становлення особис тості, її соціальне самовизначення, активне входження в суспільне життя, формування духовних цінностей.
Знання вихователями проблем, що можуть виникати на різних етапах статевого розвитку, дає змогу краще зро зуміти стан особистості школяра і педагогічно доцільно вибудовувати стосунки з ним, організовувати виховний вплив.
Статеве виховання дітей, за словами Г. Ващенка, має ґрунтуватися на їх моральному вихованні: «...українську молодь треба виховувати в дусі статевої чистоти і стрима ності... кожний українець мусить бути моральним у дусі української традиційної моралі, заснованій на засадах християнства. Це потрібне і для особи, і для суспільства... Статева розпуста приводить до розкладу родини, а роз клад родини — до розкладу держави». Важливо зосереди ти увагу дітей на формуванні моральних «гальм », які б за побігали відхиленням від норми у статевій поведінці, а та кож на морально-психологічних питаннях, розв'язання яких сприяло б формуванню правильних взаємин між ста тями, унеможливлювало статеву розпусту. Передусім не обхідно виховувати в учнів повагу до себе, чоловічу та жі ночу гідність.
Виходячи з потреби врахування особливостей статі в під готовці молоді до сімейного життя, В. Сухомлинський стверджував, що хлопці повинні отримати «чоловіче вихо вання» (загартовування, важчі роботи, допомога старшим і дівчатам тощо). Нагадування: «Ти чоловік» сприяє вихо ванню лицарського ставлення до дівчини. У свою чергу, дів чата мають отримати «жіноче виховання». При цьому стро гість дівчини, її вимогливість і нетерпиме ставлення до зла і несправедливості, прагнення бути самобутньою, яскравою, незалежною особистістю є своєрідним засобом виховання в юнаків якостей чоловіка. «Виховання стійких, мужніх, незламних, непримиренних до зла жінок —- це, на наш по гляд, одне з найважливіших завдань формування людини».
Підліткам слід прищеплювати повагу до представників протилежної статі, особливо до жіночої, щоб юнак бачив у ній дівчинку, подругу, майбутню дружину, матір своїх ді тей, а не лише представницю біологічно протилежної ста ті. Самоповага й повага до протилежної статі є важливим моральним чинником, який регулює взаємини між статя ми. Досить продуманою і делікатною має бути виховна ро бота в підлітковому віці, оскільки дівчата швидше дозрі вають статево, що змінює їх стосунки з хлопцями. За не сприятливих педагогічних умов це може позначитися на їх ставленні до протилежної статі в майбутньому.
Доцільним є і серйозні бесіди (окремо з хлопцями і дів чатами) з питань статевої гігієни, а в старшому віці — з проблем небезпеки венеричних захворювань. Такі бесіди повинні заторкувати «статеву мораль». Приводом до них можуть бути цинічні розмови, підвищений інтерес до чу жих сімейних справ, підозріле і не цілком пристойне став лення до закоханих пар, легковажна дружба, неповага до представників протилежної статі.
Виняткове значення у статевому вихованні має форму вання у хлопців і дівчат відповідальності за свої дії. Вони мають усвідомити, що статеві зв'язки без справжнього по чуття є вульгаризацією статевих бажань, яка позбавляє людину високого і прекрасного почуття. Легковажне ста теве життя може спричинити трагедії майбутньої сім'ї.
Особливо актуальною проблемою, яку має враховувати статеве виховання школярів, є стрімке поширення СНІДу. їх необхідно ознайомлювати з ризиком зараження цією хворобою під час статевих стосунків; через взяті у вірусоно сія біологічні препарати; від зараженої матері (дитині). Во ни мають знати і перебіг хвороби, її симптоми і наслідки.
Паралельно повинна відбуватися загально соціальна, моральна, психологічна, правова, господарсько-економіч на й естетична підготовка молоді до сімейного життя.
Загальносоціальна підготовка до сімейного життя пов'язана з вихованням правильного розуміння дорослос ті, відповідальності за свої вчинки, ознайомлення з особ ливостями сучасної сім'ї, її значенням у житті людини та суспільства. Одночасно відбувається формування у школя рів здатності планувати і реалізовувати свій життєвий шлях, самостійно приймати рішення з життєво важливих питань, бережливо ставитися до свого здоров'я, піклувати ся про здоров'я інших, вести тверезий спосіб життя, усві домлення важливості виховання дітей в сім'ї.
Моральна підготовка до сімейного життя передбачає виховання готовності будувати сім'ю і рис сім'янина (добро ти, чуйності, ніжності, турботливості, доброзичливості, терплячості, принциповості, вміння слухати й розуміти ін шу людину, вірності та обов'язковості); гідності у між статевих стосунках, критичного ставлення до неправильних установок стосовно протилежної статі (негативізму, спожи вацтва, байдужості тощо). Не менш важливе ознайомлення дітей з вимогами, яким повинна відповідати кожна стать, правилами подружнього життя, культурою та етикою пове дінки в сім'ї та організацією досвіду нестатевої любові.
Психологічна підготовка до сімейного життя покли кана сформувати спрямованість на іншу людину, розумін ня її зовнішніх виявів і внутрішніх станів, здатність помі чати переживання іншої людини, психологічно підтриму вати її, виховання таких якостей, як симпатія, емоційна гнучкість, емоційна стабільність, розуміння потреб парт нера, поблажливість, адаптивність, здатність поступати ся. Цій меті підпорядковано і розвиток психологічної при вабливості особистості, її здатності до контактів з іншими людьми, вміння спілкуватись і співпрацювати. Для цього учнів ознайомлюють з психологічними основами дружби і
кохання, морально-психологічного клімату в сім'ї, етапа ми досягнення подружньої сумісності, умовами гармоніза ції сімейних стосунків. Водночас вони виробляють у собі розуміння психологічних відмінностей чоловіка і жінки, вміння враховувати їх у між статевому спілкуванні, готов ність долати конфліктні ситуації у між статевих стосун ках, а також навички саморегуляції, зняття стресів, само контролю та самокорекції поведінки.
Правова підготовка до сімейного життя має на меті ознайомлення школярів з основними положеннями сімей ного права, порядком укладання шлюбу, його державної реєстрації, правових наслідків незареєстрованих шлюбів. У цьому процесі учні засвоюють права і обов'язки под ружжя, особисті правовідносини та майнові відносини між ними, а також правовідносини між батьками і діть ми, осягають суть таких державних актів, як позбавлення материнських, батьківських прав та усиновлення, а та кож причини, правові основи, соціальні, економічні, пси хологічні та педагогічні наслідки розлучення, аліментні зобов'язання розлучених. В останні роки їм розкривають особливості шлюбного контракту й адекватного ставлення до цього правового акту. Не варто обходити увагою і поло ження кримінального права щодо кримінальної відпові дальності за ухиляння від лікування венеричних хвороб, незаконного здійснення абортів, зґвалтування, розбещен ня неповнолітніх та задоволення статевої пристрасті непри родними способами.
Господарсько-економічна підготовка до сімейного жит тя покликана виробити психологічну установку на необ хідність ведення домашнього господарства, домашньої пра ці, орієнтування на рівномірний розподіл обов'язків щодо ведення домашнього господарства між усіма членами сім'ї, подолання хибних установок про поділ домашньої праці на чоловічу й жіночу. Важливо, щоб учні отримали необхідну інформацію про раціональну організацію домашньої праці, планування сімейного бюджету, виховували в собі ощадли вість, економність.
Естетична підготовка до сімейного життя спрямо вана на формування уявлень про естетичну культуру сім’ї і культуру між статевих стосунків, виховання у школярів поваги до сімейних традицій, усвідомлення необхідності примножувати їх, уміння організовувати сімейні свята. Вона розширює уявлення про естетику побуту, прагнення вносити прекрасне у свій побут (інтер'єр, гармонія в усьо му), сприяє розвитку смаку (вміння вдягатися, користуватися прикрасами, косметикою, сервірувати стіл тощо), правильного ставлення до моди, дотримання в усьому мі ри, стимулює інтерес до різних видів мистецтва, вироб лення навичок раціональної організації дозвілля та відпо чинку.
У процесі підготовки до сімейного життя молодь має опановувати знання щодо попередження кризових ситуа цій в сім'ї, особливо на початку подружнього життя. Най частіше чвари між чоловіком і дружиною зумовлюють:
1. Незадоволена потреба рівності, оскільки кожен
партнер хоче домінувати, вирішувати всі важливі сімейні
питання.
10. Різне ставлення до виховання дітей.
11. Несправедливе ставлення до родичів шлюбного
партнера.
Статеве виховання школярів передбачене і в навчаль них програмах з різних предметів. Уже в молодших кла сах на уроках рідної мови, читання, природознавства діти пізнають, що таке сім'я, права і обов'язки у ній, взаємодо помога, сімейні традиції, материнство і батьківство, стате ві відмінності в природі та суспільстві, розподіл обов'язків під час виконання роботи, чоловічі й жіночі професії. Ви вчення навчальних предметів у середніх і старших класах дає широкі можливості для поглиблення й розширення цих знань учнів. Так, на уроках української літератури розкривається моральна краса рідного народу, його уяв лення про щастя, під яким розуміють не лише кохання та сімейне благополуччя, а й правильний вибір місця в жит ті, прагнення до кращого майбутнього, поєднання особис того й суспільного. На уроках історії учні знайомляться з розвитком шлюбно-сімейних відносин, історією моногам ного шлюбу, з сім'єю як соціальним явищем. На уроках правознавства — зі змістом основних положень законо давства про сім'ю, шлюб, державний захист сім'ї та ди тинства.
Особлива роль у статевому вихованні учнів належить урокам біології, на яких вони отримують уявлення про розмноження і розвиток живих організмів; статеве і неста теве розмноження; органи розмноження (будова чоловічих і жіночих статевих органів); дітородну функцію людини; вплив нікотину, алкоголю і наркотиків на спадковість; спадкові захворювання; ембріональний розвиток, гігієну вагітності; вікову періодизацію розвитку дитини; статеве дозрівання і відхилення у статевому розвитку; ранні стате ві контакти та їх шкідливі наслідки; статеву гігієну та ін.
У морально-естетичній підготовці до сімейного життя використовують уроки музики і співів. Уроки фізкульту ри не лише сприяють формуванню фізичних якостей осо бистості, а й необхідних у сімейному житті моральних якостей, послаблюють передчасний статевий потяг, пе реключають гормональну активність статевого дозріван ня на іншу діяльність, що поліпшує фізичний і розумовий розвиток школярів.
Шкільний компонент базового навчального плану пе редбачає вивчення в 10 класі курсу «Етика і психологія сі мейного життя», який систематизує, поглиблює і допов нює набуті учнями під час вивчення інших предметів знан ня зі статевого виховання.
Важливою у статевому вихованні учнів є позакласна виховна робота. Виховні заходи покликані ознайомити із між статевими стосунками і шлюбно-сімейними відносина ми (бесіди, лекції, диспути, конференції, вечори запитань і відповідей та ін.), формувати правильну поведінку в між-статевому спілкуванні, виконання властивої статевої ролі в суспільстві (спільну трудову діяльність учнів різної ста ті, виконання громадських доручень, організація турис тичних походів, шкільних свят, спільне дозвілля тощо).
Особливе місце у статевому вихованні належить роди ні, де дитина щодня знайомиться з різноманітними взірця ми і формами поведінки батьків у різних ситуаціях. Най важливішими завданнями сім'ї у статевому вихованні є виховання жіночності та мужності, статева просвіта і сек суальне виховання, формування досвіду нестатевої любо ві, підготовка до виконання численних подружніх ролей у майбутній власній родині.
У період статевого дозрівання підліткам, на думку А. Макаренка, особливо потрібен душевний контакт з батьками. Неприпустиме «шпигування» за дітьми, підозріле став лення до дружби дітей різної статі. Це робить їх потайни ми, замкненими, позбавляє дорослих можливості благо творно впливати на їхню психіку і поведінку.
Ефективність статевого виховання учнів
залежить від дотримання таких умов:
необхідність починати статеве виховання дітей з дошкільного віку, що має запобігти формуванню у них викривлених і вульгаризованих уявлень про статеві сто сунки між людьми;
обов'язкове врахування умов сімейного виховання, особистого прикладу батьків;
диференціація змісту, засобів, напрямів виховних впливів на хлопців і дівчат;
використання реальних прикладів вірного кохання і подружнього життя, не зловживаючи ілюстраціями з тво рів мистецтва, оскільки це може скласти враження, що справжнє кохання, взаємоповага між чоловіком і жінкою, вірність існують тільки в літературі чи кіно;
дотримання принципу, за яким готувати учнів до сі мейного життя успішно можуть лише компетентні вихова телі, чиї життєві принципи не розходяться з декларовани ми, яким діти довіряють і яких поважають.
Якими б системними, цілеспрямованими й результа тивними щодо цього не були виховні впливи, важливо про будити в дитині прагнення до самовиховання, опанування культурою шляхетної статевої поведінки у найрізноманіт ніших життєвих ситуаціях.
Життя вимагає від людини високої дисципліни і вико навської чіткості. У їх формуванні значна роль належить навчально-виховному процесу школи, зокрема шкільній дисципліні.
Шкільна дисципліна — дотримання учнями правил поведінки в школі та за її межами, чітке й організоване виконання ними своїх обов'язків, підкорення громадському обов'язку.
Показниками високого рівня дисципліни є розуміння учнями необхідності дотримання її в школі, громадських місцях, в особистій поведінці; готовність і потреба у вико нанні загальноприйнятих норм і правил дисципліни пра ці, навчання, проведення вільного часу; самоконтроль у поведінці; боротьба з порушниками дисципліни в школі та за її межами.
Свідома дисципліна виявляється в усвідомленому ви конанні суспільних принципів і норм поведінки, ґрунту ється вона на сформованості в учнів таких рис:
а) дисциплінованість — прагнення й уміння особистос ті керувати своєю поведінкою відповідно до суспільних норм і правил;
б) обов'язковість — усвідомлення особистістю необхід ності дотримання суспільних і моральних норм, підпоряд кування своєї поведінки їх вимогам;
в) відповідальність — якість особистості, що характе ризується прагненням і вмінням оцінювати свою поведінку з погляду її доцільності або шкоди для суспільства, порівнювати свої вчинки з панівними в суспільстві вимогами,
нормами, законами, керуватися інтересами соціального прогресу.
Шкільна дисципліна є умовою нормальної навчально-виховної діяльності школи. За її відсутності не можна про вести на належному рівні ні уроку, ні виховного заходу, ні будь-якої іншої справи. Вона є і засобом виховання школя рів, сприяє підвищенню виховної ефективності діяльності учнів, обмеженню, гальмуванню їх нерозважливих дій та вчинків.
Важливу роль у вихованні почуттів обов'язку і відпові дальності відіграє робота вчителів щодо засвоєння учнями правил поведінки в школі. Необхідно привчати їх до вико нання цих правил, формувати в них потребу в постійному їх дотриманні, нагадувати їх зміст, вимоги. Недоречно по діляти правила поведінки на основні й другорядні, коли за порушення одних учень несе відповідальність, а недотри мання інших залишається непоміченим. Відповідну робо ту слід проводити також з батьками учнів. Адже правила охоплюють основні обов'язки школярів, сумлінне вико нання яких свідчить про їх загальну вихованість. Щоб до помогти школі у виробленні в учнів якостей, передбачених цими правилами, батьки мають знати їх, володіти елемен тарними педагогічними прийомами для формування цих якостей.
Виховання звички дотримуватися правил поведінки, дисциплінованості починається з перших днів перебуван ня учня в школі. Учитель початкових класів повинен чітко знати, якими методами домагатися її, пам'ятаючи, що навіть наймолодший учень — це вже громадянин, наділе ний певними правами і обов'язками. На жаль, учителі мо лодших класів дуже часто бачать в ньому лише дитину. Деякі з них впливають на школярів тільки суворістю, прагнуть домогтися слухняності, ламаючи волю дитини. У такому разі в учнів виховується бездумний послух або зух вала непокора. У середніх і старших класах окремі вчите лі надмірною суворістю, прямолінійністю суджень нерідко пригнічують інтереси школярів, породжують небажання йти до школи. Невсипущий контроль, постійні обмеження призводять до протилежних результатів, викликають роз дратування, грубість, непокору.
Вимогливість і суворість учителя мають бути доброзич ливі. Він повинен розуміти, що учень може помилятися не тільки на уроці, коли відповідає на запитання, а й припус катися помилок у поведінці через обмежений життєвий досвід. Суворий і добрий учитель уміє прощати такі по милки і вчить неповнолітніх поведінки в складній життє вій ситуації.
Велика роль у дисциплінуванні учнів належить шкіль ному режимові, який, за твердженнями А. Макаренка, ви конує свою виховну роль лише тоді, коли доцільний, точ ний, загальний. Доцільність режиму полягає в тому, що всі елементи життєдіяльності учнів у школі й удома проду мані та педагогічно виправдані. Точність режиму виявля ється у відсутності відхилень у часі й за місцем проведення намічених заходів. Точність передусім повинна бути влас тива педагогам, тоді вона передається дітям. Загальність режиму є свідченням його обов'язковості для всіх членів шкільного колективу. Стосовно педагогічного колективу ця риса виявляється в єдності вимог, які педагоги висува ють до вихованців. Кожен вихованець повинен чітко уяв ляти, як він має діяти, виконуючи певні обов'язки. Такий режим сприяє розвиткові в учнів здатності керувати со бою, корисних навичок і звичок, позитивних моральних і правових якостей.
Важливе місце у привчанні учнів до належної поведін ки в школі та за її межами належить контролю за їх пове дінкою, що передбачає облік відвідування ними уроків, вжиття відповідних заходів до тих, хто систематично за пізнюється або пропускає уроки без поважних причин. У деяких школах ведуть спеціальні журнали поведінки уч нів, у яких директор або його заступник з виховної роботи регулярно фіксують випадки грубого порушення учнями порядку в школі, на вулиці, в громадських місцях, а та кож виховні впливи, які було застосовано до них, і резуль тати цих впливів. Це допомагає педагогам своєчасно аналі зувати стан дисципліни в учнівському колективі, наміча ти і вживати заходів щодо його поліпшення, детальніше й повніше вивчати умови життя учнів, ближче знайомитися з їх сім'ями, глибше вникати у внутрішній світ окремих учнів, виявляти недоліки виховної роботи школи й удос коналювати її. Ведення журналу обліку поведінки сприяє конкретизації індивідуальної виховної роботи з учнями, схильними до порушень норм моралі та права. У деяких школах замість таких журналів ведуть спеціальну карто теку на учнів-правопорушників.
Перешкоджають вихованню дисциплінованості учнів намагання окремих учителів і батьків приховати випадки порушення дисципліни, щоб не компрометувати клас. Не реагуючи на недисциплінованість, вони виховують у не повнолітніх почуття безвідповідальності. Якщо на певно му етапі виховання учневі починають докоряти за погану поведінку, він не може збагнути, чим останній його вчи нок гірший за попередні, про які ніхто не згадував, ос кільки в нього притупилося почуття відповідальності, виробилася зухвалість. З огляду на це кожен випадок по рушення правил поведінки слід детально аналізувати й да вати йому відповідну оцінку.
У дисциплінуванні учнів важливу роль відіграє щоден ник. Педагог повинен вимагати від них акуратного веден ня щоденника. Оцінюючи поведінку школяра за тиждень, слід враховувати і його зовнішній вигляд, чергування в їдальні, ставлення до товаришів, дорослих.
Систематичний контроль за поведінкою учнів у школі та за її межами привчає їх до щоденного дотримання дис ципліни. Особливо потрібен він дітям, у яких сформува лися негативні звички, оскільки створює умови для ви роблення у них позитивних звичок, блокує появу і закріп лення негативних. Проте це не означає, що треба весь час контролювати учнів, які випадково порушили правила поведінки. Коли їх «виховують» у багатьох інстанціях, часто нагадують про найменші провини, це не сприяє до триманню ними правил поведінки, а спонукає до думки, що вони «невиправні». Контроль повинен бути тактовним, щоб учень відчував повагу до себе як до особистості.
Зовнішній контроль певною мірою є примусом до пози тивної поведінки. Водночас діє внутрішній контроль, коли певні норми поведінки настільки засвоєні, що стали внутрішніми переконаннями людини, і вона виконує їх, часто навіть не замислюючись над тим, чому чинить так, а не інакше. Якщо від виконання вимог шкільного режиму можна ухилитися, контролю з боку педагогів чи колекти ву учнів можна уникнути, то від власної совісті важко схо ватися. Як стверджував А. Макаренко, у вихованні слід домагатися розумного поєднання зовнішнього і внутріш нього контролю за поведінкою вихованців, навчити їх «ро бити правильно, коли ніхто не чує, не бачить і ніхто не діз нається».
У вихованні взагалі й у зміцненні дисципліни зокрема особливе значення має правильний тон і стиль діяльності учнівського колективу. Якщо панує життєрадісний тон, в основі якого свідома дисципліна, єдність і дружба, почут тя власної гідності кожного члена колективу, виховання учнів дається легше.
Дієвою є профілактика конфліктних стосунків і запобі гання негативним вчинкам. Порушення дисципліни і ви мог шкільного режиму найчастіше трапляються там, де недостатньо організована діяльність учнів. Якщо вихован цеві нічого робити на уроці чи в майстерні, якщо не органі зовано його дозвілля, він намагатиметься чимось заповни ти свій вільний час, організувати його по-своєму, не зав жди розумно.
До порушень шкільного режиму учнями призводить і невміння деяких учителів працювати з педагогічно занед баними дітьми. Помилки в роботі з ними спричинені тим, що педагоги не розкривають мотивів їх негативної пове дінки, знання яких дає змогу ефективніше будувати ви ховну роботу з ними. Якщо вихованець, наприклад, пога но поводиться через відсутність перспективи, байдужість до свого майбутнього, то вся робота педагога має бути спря мована на формування в нього віри у це майбутнє, в мож ливість досягти його власними силами.
Школа багато втрачає у вихованні свідомої дисципліни через те, що не завжди дотримується суворої регламентації життя та діяльності учнів, а саме вона, за словами А. Макаренка, «...повинна з першого ж дня поставити перед уч нем тверді, незаперечні вимоги нашого суспільства, озбро ювати дитину нормами поведінки, щоб вона знала, що можна і чого не можна, що похвально і за що не похва лять». Це регламентування має узгоджуватися з правами і обов'язками школярів, передбаченими Законом України «Про освіту». Учням створено всі умови для навчання і праці в школі, тому кожен з них повинен сумлінно і свідомо виконувати свої обов'язки. Повага учнів до закону по лягає у свідомому дотриманні правил поведінки, дисцип лінованості, боротьбі з порушеннями шкільного режиму, допомозі педагогічному колективу в організації навчаль но-виховного процесу. Вони мають глибоко усвідомити, що поведінка і ставлення до навчання — не лише їх особис та справа, що їх громадянський обов'язок — сумлінно вчи тися, зразково поводитися, стримувати інших від недостойних вчинків.