Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
24
Модуль № 5
Тема 18 «Облік витрат виробництва»
Лекція № 1
1. Завдання обліку процесу виробництва.
2. П(С)БО 16 «Витрати».
3.Економічний зміст витрат та їх класифікація.
1. Завдання обліку процесу виробництва.
Підприємництво в будь-якій організаційно-правовій формі чи галузі народного господарства, у тім числі і сільському господарстві, складається з трьох взаємопов'язаних видів діяльності: інвестиційної, операційної та фінансової.
У процесі управління підприємством менеджерам необхідно знати обсяг витрат, пов'язаних з тими чи іншими конкретними об'єктами обліку витрат (товари, роботи, послуги), щоб вирішити, в тому числі, одне з головних управлінських завдань - зниження собівартості продукції.
Процес виробництва являє собою, з одного боку, процес виробничого споживання засобів, предметів праці та самої праці (живої), а з іншого - джерело одержання нової продукції (робіт чи послуг).
Основною метою обліку виробництва є своєчасне, повне, вірогідне відображення фактичного розміру і складу витрат та контроль за використанням усіх видів виробничих ресурсів, а також обсягом виробленої продукції (наданих робіт чи послуг) у натуральних та грошових вимірниках.
Основні завдання обліку виробництва:
- визначення складу та розмежування виробничих витрат за їх економічним змістом, місцем створення (центрами відповідальності), елементами, статтями обліку;
- своєчасне та повне відображення виготовленої продукції, наданих робіт чи послуг за їх кількістю та якістю в розрізі окремих об'єктів обліку, центрів відповідальності та суміжних періодів;
- встановлення фактичного рівня собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) відповідно до затверджених положень та порівняння його з нормативним, чи прогнозним;
- формування відповідної інформації про обсяг витрат та виготовленої продукції (робіт, послуг) у передбаченій системі облікових реєстрів та звітності.
Принципи раціональної організації обліку витрат:
Першим є нормування витрат факторів виробництва на окремі види продукції. Про необхідність нормування витрат матеріалів, праці та капіталу ще у 1911 р. писав Г. Емерсон у своїй книзі «Дванадцять принципів продуктивності». Він зазначав, що в облiку необхiдно вiдображати нормальну i дiйсну собiвартiсть. Вiдношення нормальної собiвартості операцiй до дiйсної виражає ефективнiсть або продуктивнiсть витрат.
Другим - виділення підрозділів пiдприємства — цехiв основного i допомiжного виробництва, вiддiлiв та служб заводоуправлiння тощо. Таке видiлення необхiдне для локалiзацiї витрат у розрiзi структурних пiдроздiлiв з метою оперативного прийняття управлiнських рiшень iз питань управлiння собiвартiстю й прибутком.
Третiм - групування витрат за окремими статтями калькуляції в розрiзi деталей, вузлiв, виробiв, операцiй, робiт, послуг та iнших носіїв витрат.
На сьогодні найбільш економічним підходом до побудови системи обліку витрат вважається підхід, за якого виділяються типові управлінські завдання (контроль за виконанням бюджетів: реалізації, придбання виробничих запасів, прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці, адміністративних витрат, витрат на збут тощо).
2. П(С)БО 16 «Витрати».
Склад витрат, які відносяться на собівартість виготовленої продукції у бухгалтерському обліку, регламентується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" та у податковому обліку - Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (розділ ІІІ Податок на прибуток).
П(С)БО 16 "Витрати" має загальний характер і не враховує особливості кожної галузі виробництва. Саме тому міністерства і відомства розробляють методичні рекомендації з питань організації обліку витрат та калькування собівартості продукції у різних галузях. Це такі документи, як:
- Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг), затверджені Державним комітетом промислової політики України 02.02.01 р. № 47;
- Методичні рекомендації з формування складу витрат на порядку їх планування у торговельній діяльності, затверджені Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України 22.05.02 р., №145;
- Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджені Міністерством аграрної політики України №132 від 18.05.2001 р. та ін.
Дає своє трактування витрат і Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 (з останніми змінами від 27 червня 2013 року № 627)
1. Витрати відображуються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
2. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власником) за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
3. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визначенням доходу, для отримання якого вони здійснені.
4. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходами певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
5. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.
Рішення про рівень деталізації даних, які будуть регулярно подаватися обліковою системою, приймаються на підставі порівняння витрат і доходів.
Елемент витрат — сукупність економічно однорідних витрат.
Прямі витрати — витрати, що можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об’єкта витрат економічно доцільним шляхом.
Нормальна потужність — очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.
Об’єкт витрат — продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов’язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.
Не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:
1. Платежі за договорами комісії, агентськими угодами на користь комітента, принципала тощо.
2. Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.
3. Погашення одержаних позик.
4. Інші зменшення активів або збільшення зобов’язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 П(С)БО 16.
5. Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу.
6. Балансова вартість валюти.
3.Економічний зміст витрат та їх класифікація.
Класифікація витрат - це поділ витрат на економічно однорідні групи з метою планування, обліку і аналізу. В основу класифікації витрат покладено принцип: різні витрати для різних цілей. Тобто, одні витрати можна прямо зараховувати на продукцію, інші не можна. Певні види витрат можуть бути важливими для одного типу рішень і не мати значення для іншого.
Випуск готової продукції, яка призначена для реалізації і одержання прибутку, є головною метою виробничої діяльності підприємства.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:
1) прямі матеріальні витрати: вартість сировини та основних матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
2) прямі витрати на оплату праці - заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт, або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
3) інші прямі витрати - всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація тощо;
4) загальновиробничі витрати (непрямі витрати) - це витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом. Такі витрати відносяться до вирощування багатьох культур, кількох груп тварин, виконання різних робіт. Для включення до собівартості ці витрати необхідно попередньо розподілити між об'єктами обліку.
Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.
У сільському господарстві застосовують достатньо широку номенклатуру статей калькулювання собівартості (табл. 1).
Прямі виробничі витрати обліковуються безпосередньо на рахунку 23 "Виробництво".
Непрямі витрати обліковуються на рахунку 91 "Загальновиробничі витрати". Наприкінці звітного періоду рахунок 91 закривається шляхом списання розподілених між видами продукції загальновиробничих витрат у дебет рахунка 23 "Виробництво". Сальдо за рахунком 23 означає незавершене виробництво і відображується в активі балансу.
Таблиця 1. Номенклатура статей витрат в основних галузях сільськогосподарського виробництва
|
Статті витрат |
У рослинництві |
У тваринництві |
Допоміжні виробництва |
Підсобні промислові виробництва |
|
Витрати на оплату праці |
+ |
+ |
+ |
+ |
|
Відрахування на соціальні заходи |
+ |
+ |
+ |
|
|
Насіння і посадковий матеріал |
+ |
|||
|
Добрива (корми) |
+ |
(+) |
||
|
Засоби захисту рослин і тварин |
+ |
+ |
||
|
Сировина і матеріали (без зворотних відходів) |
+ |
|||
|
Роботи та послуги |
+ |
+ |
+ |
Деякі витрати, частково пов'язані з виробничою діяльністю, обліковуються також на рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів". На цьому рахунку узагальнюється інформація про витрати, що здійснено в звітному році, але які підлягають віднесенню до витрат майбутніх періодів.
Елемент витрат — сукупність економічно однорідних витрат.
П(С)БО 16 "Витрати" регламентує порядок витрат операційної діяльності за такими економічними елементами:
1) матеріальні затрати (сировини й основних матеріалів; купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів; палива й енергії; будівельних матеріалів; запасних частин; тари й тарних матеріалів; допоміжних та інших матеріалів);
2) витрати на оплату праці ( заробітна плата за окладами й тарифами, премії та заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці);
3) відрахування на соціальні заходи (відрахування на оплату праці працівників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування);
4) амортизація (сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів);
5) інші операційні витрати (витрати на відрядження, на послуги зв'язку, на виплату матеріальної допомоги, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо).
Подальша ж деталізація даних про витрати та вихід продукції основних та інших галузей виробництва здійснюється в розрізі цілої системи субрахунків та об'єктів аналітичного обліку, які відкриваються до названих синтетичних рахунків.
Аналітичний облік за кожним із субрахунків ведеться за окремими видами виробництв, переділами, партіями в розрізі статей, передбачених Методичними рекомендаціями з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств.
Роль бухгалтера в процесі поточного контролю полягає в тому, що він систематично порівнює фактичні дані про рівень витрат з планами чи кошторисами, розраховує, аналізує та моделює можливі відхилення. Для обґрунтування управлінських рішень на різних рівнях бухгалтер узагальнює, систематизує і надає необхідну інформацію, готує рекомендації щодо можливих наслідків обраного варіанта подій.
Реалізація даних вказаних видів обліку в розрізі облікових реєстрів, бухгалтерських рахунків та форм звітності залежить від підходів до організації системи бухгалтерського обліку.
З самої побудови плану рахунків зрозуміло, що 1-3 класи рахунків призначені для відображення об'єктів активу балансу, 4-6 - пасиву, а 7-9 - для складання звіту про фінансові результати.
Рахунки для обліку операційної діяльності розміщені в основному в 8 та 9 класах плану рахунків "Витрати за елементами" та "Витрати діяльності".
Залежно від розміру підприємства та за його вибором із загальної системи рахунків обирається варіант із застосуванням усіх рахунків, чи виключаючи один з розділів (8 або 9).
У випадку, коли рахунки 9-го класу не застосовуються, додатково залучається також рахунок 85 "Інші витрати". Якщо ж застосовуються рахунки обох класів, то цей рахунок не використовують.
І Невеликі за розміром сільськогосподарські підприємства, у тім числі фермерські господарства, використовують систему рахунків 8 класу і не використовувати рахунки 9-го класу "Витрати діяльності" та рахунок 23 "Виробництво". Наприкінці ж року накопичені за елементами витрати одночасно з доходами (клас 7) списуються безпосередньо на рахунок 79 "Фінансові результати".
Рис. 1. Спрощена схема обліку виробничих витрат і доходів
Така організація обліку виробництва не дозволяє в системному порядку визначати фактичну собівартість виготовленої продукції (робіт; послуг) (відс.рах. 23)
ІІ. Більші за розміром сільськогосподарські підприємства застосовують як рахунок 23 "Виробництво", так і рахунки 9-го класу "Витрати діяльності", без застосування рахунків 8 класу.
Рис. 2. Схема обліку виробничих та інших витрат операційної діяльності сільськогосподарських підприємств
За такою схемою бухгалтерія має можливість провести калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), відобразити зміну призначення виробничих запасів (для реалізації чи виробничого споживання) та фінансового результату від реалізації кожного виду товарів.
ІІІ. За рішенням керівництва підприємства та його економічних служб бухгалтерія може одночасно використовувати рахунки 8-го та 9-го класів. Це дає змогу системним шляхом одержати інформацію про витрати в розрізі елементів для складання звітності, а потім перегрупувати їх за центрами відповідальності, видами діяльності та об'єктами калькуляції (рис. 3).
Рис. 3. Повна (розгорнута) схема обліку виробничих витрат і виходу продукції
Крім того, за цією схемою витрати, не пов'язані з процесом виробництва, які відображуються на рахунках 92-94, також попередньо групуються на рахунках витрат за елементами.
Є різні підходи щодо напрямків класифікації витрату системі управлінського обліку.
Таблиця 1 ГРУПУВАННЯ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО
Рис. 2. Класифікація витрат у системі управлінського обліку
Лекція № 2
Облік допоміжних виробництв
Допоміжні виробництва виконують роботи і надають послуги рослинництву, тваринництву, промисловим виробництвам, обслуговуючим господарствам, будівництву та іншим підприємствам і особам (ремонтно-механічні майстерні, автомобільний і гужовий транспорт, електро-, водо- і газопостачання, холодильні прилади (обладнання, устаткування)).
Облік витрат і виконаних робіт допоміжних виробництв забезпечує контроль:
- за виконанням завдань за кожним допоміжним виробництвом;
- за правильним і економічно обґрунтованим відображенням величини витрат за їх статтями та елементами;
- за точним списанням виконаних робіт і послуг за об'єктами споживачів;
- за своєчасним і точним поданням необхідних даних для обчислення фактичної собівартості одиниці робіт і послуг кожного допоміжного виробництва;
- за правильним списанням калькуляційних різниць між плановою і фактичною собівартістю робіт і послуг.
Облік витрат, виконаних робіт і послуг ведуть на субрахунку 234 "Допоміжні виробництва". За дебетом субрахунка відображують як прямі і непрямі витрати, пов'язані з організацією і управлінням допоміжними виробництвами. За кредитом рахунка відображують вартість продукції, виробів, виконаних робіт і наданих послуг.
Залежно від видів допоміжних виробництв субрахунок 234 "Допоміжні виробництва" має такі субрахунки другого порядку:
2341 "Ремонтні виробництва",
2342 "Автомобільний транспорт",
2343 "Енергетичні виробництва (господарства)",
2344 "Водопостачання",
2345 "Гужовий транспорт".
Субрахунок 2341 "Ремонтні виробництва"
На цьому субрахунку обліковують витрати ремонтно-механічних майстерень на ремонт виробничого обладнання, машин, транспортних засобів, модернізацію, устаткування, техобслуговування, виготовлення запчастин, інструментів та інших виробів.
Трактори, комбайни, автомобілі, що надійшли для ремонту, ретельно оглядаються у присутності інженера-механіка і завідувача майстерні, за необхідності розбираються окремі вузли й агрегати. Так визначаються складність ремонту, обсяг робіт і потреба в запчастинах.
За результатами огляду зламаної машини складають Відомість дефектів на ремонт машин (ф. №ВЗСГ-6) у двох примірниках: один залишається в ремонтно-механічній майстерні і є кошторисом для проведення ремонту, другий передається завідувачу складом для видачі потрібних ремонтних матеріалів і запчастин.
Після закінчення ремонту Відомість дефектів разом з лімітно-забірними картками, накладними та іншими первинними документами надходить до бухгалтерії, де визначають фактичну вартість витрачених запасних частин і ремонтних матеріалів, оплату праці та інші фактичні витрати на ремонт.
Прямі витрати на ремонт тракторів, машин і устаткування обліковують (групують) у Журналі обліку робіт і витрат у ремонтній майстерні, який складається на підставі Відомості дефектів та інших первинних документів за кожною окремою машиною (трактором, комбайном, автомобілем).
Операції обліку витрат по ремонтній майстерні
|
№ п/п |
Зміст господарської операції |
Дебет |
Кредит |
|
1. |
Відображено вартість палива, витраченого на обкатку машин після ремонту і промивання деталей під час ремонту |
2341 1 «Ремонт трактора» |
203 "Паливо" (80). |
|
2. |
відображують вартість будівельних матеріалів, витрачених на ремонт за кожним ремонтованим об'єктом |
2341 1 «Ремонт трактора» |
205 "Будівельні матеріали" (80). |
|
3. |
Відображають вартість запасних частин, списаних на ремонт об'єктів у ремонтній майстерні |
2341 1 «Ремонт трактора» |
207 "Запасні частини" (80). |
|
4. |
обліковують вартість МШП, використаних на ремонті об'єкта |
2341 1 «Ремонт трактора» |
22 "МШП" (80). |
|
5 |
відображують вартість робіт і послуг, виконаних сторонніми організаціями для цього ремонтованого об'єкта |
2341 1 «Ремонт трактора» |
63,68 та ін. (80). |
|
6. |
Суму нарахованої заробітної плати (оплати праці) |
2341 1 «Ремонт трактора» |
66 "Розрахунки за виплатами працівникам" (81). |
|
7 |
відображують відрахування від витрат на оплату праці робітників ремонтно-механічних майстерень єдиного внеску |
2341 1 «Ремонт трактора» |
65 "Розрахунки за страхуванням" (82). |
Поряд із прямими витратами в ремонтно-механічних майстернях є витрати, які не можна безпосередньо включити до собівартості ремонтованих об'єктів. Тому такі витрати обліковують на окремому аналітичному рахунку "Цехові витрати" 234.
Операції обліку витрат цехових витрат
|
№ п/п |
Зміст господарської операції |
Дебет |
Кредит |
|
1. |
На вартість списаної електроенергії, води, робіт і послуг, виконаних допоміжними виробництвами й іншими організаціями, |
2341 2 "Цехові витрати" |
63 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками" та ін. (80). |
|
2. |
вартість спецодягу і спецвзуття, малоцінного інвентарю |
2341 2 "Цехові витрати" |
22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети" (80). |
|
3. |
оплату праці завідувача ремонтної майстерні, інженера, механіка, нормувальника, комірника й іншого персоналу майстерн |
2341 2 "Цехові витрати" |
66 |
|
4. |
відрахування від витрат на оплату праці працівників єдиного внеску |
2341 2 "Цехові витрати" |
65 "Розрахунки за страхуванням" (82). |
|
5. |
суму нарахованих амортизаційних відрахувань |
2341 2 "Цехові витрати" |
13 "Знос (амортизація) необоротних активів". |
|
6. |
страхові платежі |
2341 2 "Цехові витрати" |
65 "Розрахунки за страхуванням") (84); |
|
7 |
витрати на відрядження |
2341 2 "Цехові витрати" |
372 "Розрахунки з підзвітними особами") (84); |
|
8. |
плата стороннім організаціям за пожежну охорону, послуги зв'язку та ін |
2341 2 "Цехові витрати" |
68 "Розрахунки за іншими операціями") (84). |
Цехові витрати ремонтної майстерні розподіляють пропорційно до оплати праці, нарахованої безпосередньо за ремонти. При цьому складають Відомість розподілу цехових витрат.
На суму розподілених цехових витрат ремонтної майстерні :
Дт 2341 (аналітичні рахунки за кожним ремонтованим об'єктом)
Кт 2341 2"Цехові витрати".
Після розподілу непрямих витрат аналітичний рахунок "Цехові витрати" буде закрито, а на інших аналітичних рахунках субрахунка 2341 відображатимуться фактичні витрати на ремонт і роботи. Фактичні витрати за кожним ремонтованим об'єктом записують у Журнал обліку робіт і витрат у ремонтній майстерні (ф. №ЖН-3).
Витрати на закінчений ремонт за об'єктами списують на підставі Відомості списання витрат за закінченими ремонтованими об'єктами і виконаними роботами на рахунки:
Дт 23,91,92,93 , Кт 2341 "Ремонтні виробництва".
Витрати за незавершеним виробництвом наприкінці року залишаються на субрахунку 2341 "Ремонтні виробництва".
Облік на субрахунку 2342"Автомобільний транспорт"
На субрахунку 2342 "Автомобільний транспорт" обліковують витрати на утримання і експлуатацію вантажного автотранспорту, який перебуває на балансі господарства.
Основним первинним документом обліку роботи вантажного автотранспорту є Подорожній лист вантажного автомобіля (ф.№2). За даними дорожніх листів для обліку кількості годин роботи водіїв у наряді суми нарахованої заробітної плати, витрат нафтопродуктів і обсягу виконаних робіт (вантажним транспортом - у тонно-кілометрах, пасажирським транспортом і спеціальними автомобілями нетранспортного призначення - у машино-днях).У бухгалтерії складають за кожним автомобілем і водієм Накопичувальну відомість обліку роботи вантажних автомобілів (ф. № ЖН-6).
На дебет субрахунка 2342 "Автомобільний транспорт" записують витрати на утримання і експлуатацію автомобільного транспорту, на кредит - списання витрат за споживачами послуг пропорційно до обсягу робіт у тонно-кілометрах за фактичною собівартістю.
Облік на субрахунком 2343 "Енергетичні виробництва"
На субрахунку 2343 "Енергетичні виробництва (господарства)" окремо обліковують витрати на електро-, тепло- і газопостачання, експлуатацію холодильного обладнання. До витрат енергетичних виробництв включають всі витрати, пов'язані з обслуговуванням, експлуатацією і ремонтом енергетичного господарства, а також витрати на передавання вироблюваної енергії споживачам (утримання і ремонт електромереж, паропроводів).
Витрати на експлуатацію електростанцій (електрогенераторів), змонтованих з доїльними, стригальними, зварювальними й іншими агрегатами, а також котельного обладнання, не з'єднаного із центральною котельнею і використовуваного для обігрівання приміщення, не відносять до витрат в енергетичному виробництві, а включають в основні витрати відповідних підрозділів.
Витрати на холодильне обладнання, що використовується безпосередньо при виробництві продукції (охолодження продукції на потокових лініях, молока на фермах та ін.), включають до собівартості продукції.
Аналітичний облік з кожного виду енергетичних виробництв ведуть за відповідними статтями витрат.
Кількість енергії (електричної і теплової), холоду, пару, стисненого повітря тощо, відпущених у відповідних одиницях виміру споживачам на виробничі, господарські, побутові потреби і стороннім організаціям, визначають за даними вимірювальних приладів, лічильників, манометрів та ін. За відсутності спеціальних приладів кількість енергії визначають за балансами енергії, в яких поряд з її виробництвом наведено розрахунок розподілу кожного виду енергії між споживачами залежно від потужності і тривалості роботи агрегатів, а також дані про розмір споруд, будівель, приміщень та інші виробничо-технічні показники.
Щомісяця за даними Звіту про використання електроенергії списують вартість енергії за собівартістю одиниці на рахунки споживачів електроенергії. Дт 231, 232,233, 91,92,93, 15,99 та Кт 2343 "Енергетичні виробництва (господарства)".
Витрати на утримання і експлуатацію холодильного устаткування розподіляють за споживачами (складами, приміщеннями тощо) пропорційно до розміру обслуговуваних приміщень і відносять на собівартість продукції пропорційно до центнеро-днів її зберігання.
Облік на субрахунку 2344 "Водопостачання"
На субрахунку 2344 "Водопостачання" обліковують витрати на утримання і експлуатацію артезіанських свердловин, водозабірних вузлів, водогонів, внутрішніх мереж та іншого водопостачального устаткування, а також витрати на одержання води від сторонніх водопостачальних організацій (централізоване водопостачання).
Витрати на утримання артезіанських свердловин, водозабірних пристроїв і водогонів, не пов'язаних із центральною водо-забезпечувальною системою (обслуговування тваринницьких ферм, пасовищ та інших відокремлених об'єктів), відносять безпосередньо на витрати відповідного виробництва, яке використовує воду.
Витрати на водопостачання розподіляють за споживачами пропорційно до кількості спожитої води і щомісяця на підставі звіту про використання води на виробничі та інші потреби списують за фактичною собівартістю 1 м* води. На вартість списаної води дебетують субрахунки об'єктів споживачів 231, 232, 233, рахунки 91,92,93,15, 99 та інші і кредитують субрахунок 2344 "Водопостачання".
Облік на субрахунку 2345 "Гужовий транспорт"
На субрахунку 2345 "Гужовий транспорт" враховують витрати за всіма видами робочої худоби (дорослі коні, воли), за винятком витрат на вирощування молодняку.
За дебетом субрахунка 2345 здійснюють облік витрат на утримання гужового транспорту за нижче наведеними статтями витрат: засоби захисту тварин (20), корми (20, 27), будівельні матеріали (208), МШП, роботи і послуги (23, 63, 68), витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація Кт 13, інші витрати відносять платежі зі страхування майна. Кт 65.
За кредитом субрахунка 2345 "Гужовий транспорт" відображають вартість приплоду від робочих коней, вартість гною від робочих коней та вартість виконаних робіт робочими кіньми.
Приплід від робочих коней належить до додаткових біологічних активів, які при первісному визнанні оцінюються за справедливою вартістю. "Справедлива вартість - сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов'язання за звичайних умов на певну дату."
При оприбуткуванні приплоду Дт 21 "Поточні біологічні активи" і Кт 2345 "Гужовий транспорт".
Гній від робочих коней належить до сільськогосподарської продукції, яка оцінюється за справедливою вартістю, Кт 2345 "Гужовий транспорт" і Дт 231 "Рослинництво" - на вартість використаного гною у рослинництві або 901 "Собівартість реалізованої готової продукції" - на вартість реалізованого гною.
Послуги гужового транспорту розподіляють щомісяця за споживачами, враховуючи собівартість робочого дня. Собівартість робочого дня визначається шляхом ділення витрат на утримання робочих коней за вирахуванням вартості приплоду і гною на кількість виконаних робочих днів за звітний період. На вартість списаних послуг гужового транспорту кредитують субрахунок 2345 "Гужовий транспорт" і дебетують субрахунки та рахунки споживачів: 231 "Рослинництво"; 232 "Тваринництво"; 233 "Промислове виробництво"; 91 "Загальновиробничі витрати "; 92 "Адміністративні витрати"; 93 "Витрати на збут".
Лекція № 3
Економічний зміст витрат машинно-тракторного парку і завдання їх обліку
У багатьох великих та середніх сільськогосподарських підприємствах машинно-тракторний парк був і залишається на сучасному етапі окремим структурним підрозділом, який об'єднує в собі найбільш кваліфікованих працівників підприємства і потужну техніку, за допомогою якої виконується майже весь обсяг польових робіт і значна частина транспортних робіт. Сюди входять трактори, комбайни, причіпні, начіпні сільськогосподарські машини і знаряддя для обробітку грунту, вирощування та збирання врожаю. Складовою машинно-тракторного парку є також машинні двори, гаражі, навіси, майданчики для зберігання техніки та інші основні засоби машинно-тракторного парку.
В інших випадках необхідно застосовувати таку організацію бухгалтерського та оперативного обліку, яка б забезпечила оперативність управління і контроль за: використанням палива (економією або перевитратами порівняно з установленими нормативами), обсягом виконаних робіт і їх якістю, використанням робочого часу і нарахуванням оплати праці, експлуатацією машинно-тракторного парку та його технічним станом.
Первинний облік роботи тракторів, комбайнів та інших самохідних машин
Основним первинним документом для обліку роботи тракторів, комбайнів та інших самохідних машин є Обліковий лист тракториста-машиніста (ф. (67 )№ ПСГ-3).
Незалежно від форми організації механі30ваних робіт на кожний трактор призначають одного, а при роботі у дві зміни - двох трактористів. Облік у тракторній бригаді веде обліковець-заправник або цю функцію виконує бригадир тракторної бригади, в обов'язки якого входить своєчасне і правильне складання первинних документів обліку виконаних робіт, витрачання нафтопродуктів і нарахування оплати праці механізаторам.
Виконання тракторних та інших механізованих робіт записують щоденно до облікового листа кожного тракториста. Листок розраховано приблизно на п'ятнадцять змін, показники записують за кожною зміною окремо.
Кожен механізатор після закінчення зміни повинен мати відомості про кількість та якість виконаної ним роботи, про витрати пального і розмір заробітку за зміну. Всі ці показники записують щоденно до облікового листа.
У встановлені в господарстві терміни (через 10-15 днів) облікові листи, підписані механізатором, бригадиром, агрономом, обліковець подає до бухгалтерії, де їх перевіряють, затверджують, після чого вони є підставою для узагальнення і систематизації у Накопичувальній відомості обліку використання машинно-тракторного парку і Журналі обліку робіт і витрат.
Слід мати на увазі, що трактористи-машиністи виконують різні сільськогосподарські роботи. Для переведення окремих робіт в еталонний обсяг виконаних робіт застосовують таку методику.
1) Розрахунок обсягу тракторних робіт в умовні еталонні гектари відбувається множенням кількості виконаних змінних норм виробітку трактора певної марки на його змінний еталонний виробіток, який визначається множенням коефіцієнта перерахунку його в умовні еталонні трактори на кількість виконаних нормозмін. Коефіцієнти перерахунку фізичних тракторів в еталонні та змінні еталонні виробітки за різними марками наведено в таблиці 4.1.
Приклад 1.
Трактор МТЗ-80 з сівалкою СЗ-3.6 використовувався при сівбі зернових культур. Норма виробітку при 7-годинному робочому дні - 16.9 га. фактично виконано за зміну - 18.6 га. Визначаємо:
кількість виконаних нормозмін
18.6 га : 16.9 га = 1.1 нормозмін:
еталонний змінний виробіток на трактор МТЗ-80
0,7 ум. ет. га х 7 год. = 4,9 ум. ет. га:
кількість виконаних умовних еталонних гектарів
1,1 х 4,9 ум. ет. га = 5,39 ум. ст. га.
Таблиця 4.1. Еталонний виробіток, коефіцієнти перерахунку фізичних тракторів в еталонні
Приклад 2.
Трактор МТЗ-80 використовується протягом 5 годин на звезенні сільськогосподарського інвентарю на машинний двір. Визначаємо: кількість нормозмін 5 год.: 7 год. - 0,71; еталонний змінний виробіток на МТЗ-80 0,7 ум. ет. га х 7 год. - 4,9 ум. ет. га; кількість виконаних умовних еталонних гектарів 0,71 х 4,9 ум. ет. га = 3,48 ум. ет. га.
Підсумкові дані за кількістю виконаних нормозмін і умовних еталонних гектарів з кожного Облікового листа тракториста-машиніста (ф. № ПСГ-3) переносять до Накопичувальної відомості обліку використання машинно-тракторного парку (ф. № ЖН-5) і до Журналу обліку робіт і витрат (ф. № ЖН-4), де ці показники накопичують і підсумовують.
На підставі даних накопичувальних регістрів визначають річний обсяг робіт в умовних еталонних гектарах за марками тракторів і видами робіт.
Бухгалтерський облік витрат машинно-тракторного парку
У бухгалтерії підприємства для обліку витрат, пов'язаних з утриманням і експлуатацією тракторів, комбайнів, інших самохідних, причіпних, начіпних сільськогосподарських машин і знарядь для обробітку грунту, вирощування та збирання врожаю, використовують субрахунки:
2351 "Утримання і експлуатація машинно-тракторного парку",
2352 "Утримання і експлуатація комбайнів та інших самохідних машин".
На субрахунку 2351 обліковують витрати на утримання і експлуатацію тракторів на всіх видах робіт, тракторних причепів, сільськогосподарських машин і знарядь, використовуваних на обробіток грунту, сівбу, догляд за посівами і збирання врожаю, а також машинних дворів, гаражів, навісів, майданчиків для зберігання техніки та інших основних засобів машинно-тракторного парку. В межах цього субрахунка ведуть один аналітичний рахунок, на якому обліковують витрати на експлуатацію тракторів на сільськогосподарських і транспортних роботах.
На субрахунку 2352 протягом року обліковують витрати на утримання і експлуатацію зерно- і бурякозбиральних машин та інших самохідних комбайнів, машин, гаражів, навісів, майданчиків, інших основних засобів, пов'язаних з утриманням і експлуатацією зазначених машин. Аналітичні рахунки за цим субрахунком відкривають за видами машин: зерно-, кукурудзо-, бурякозбиральні комбайни тощо.
Облік ведуть за такими статтями: матеріальні витрати (паливо, будівельні матеріали, заласні частини, малоцінні та швидкозношувані предмети); витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші витрати.
Операції обліку витрат машинно-транспортному парку
|
№ п/п |
Зміст господарської операції |
Дебет |
Кредит |
|
1. |
обліковують вартість нафтопродуктів, використаних тільки на транспортних роботах тракторів (за винятком цих робіт у рослинництві). |
2351" |
203 "Паливо" (80). |
|
2. |
списують вартість будматеріалів, витрачених на ремонт гаражів, навісів, майданчиків та інших основних засобів, які використовуються на обслуговуванні машинно-тракторного парку |
2351 |
205 «Будівельні матеріали» (80) |
|
3. |
списують вартість запчастин, витрачених на ремонт машин, знарядь та інших технічних засобів за межами ремонтно-механічної майстерні; вартість гуми для тракторів й інших сільськогосподарських машин, одержаної зі складу замість спрацьованої. |
2351 |
207 (80). |
|
4. |
обліковують вартість малоцінних і швидкозношуваних предметів, використовуваних транспортними засобами. |
2351 |
22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети" (80). |
|
5. |
відображують вартість робіт і послуг, наданих допоміжними виробництвами, сторонніми організаціями і підприємствами машинно-тракторному парку |
2351 |
23, 63, 68 (80). |
|
6. |
відносять основну і додаткову оплату праці, нараховану трактористам-машиністам за виконані транспортні роботи (за винятком рослинництва). |
2351 |
66 "Розрахунки за виплатами працівникам" (81). |
|
7 |
відображують відрахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на оплату праці трактористів-машиністів, зайнятих на транспортних роботах |
2351 |
65 "Розрахунки за страхуванням" (82). |
|
суму амортизаційних відрахувань на основні засоби та інші необоротні матеріальні активи по машинно-тракторному парку. |
2351 |
13 "Знос (амортизація) необоротних активів" (83) |
|
|
8 |
Відображають страхові платежі зі страхування майна |
2351 |
65 "Розрахунки за страхуванням", 23, 372 (84) |
|
9 |
Розподіл витрат автотранспорту на відповідні цехи відповідальності |
23, 91, 92, 93 |
2351 |
Протягом звітного періоду на кредиті субрахунків відображують тільки планову вартість транспортних робіт (вказуючи їх загальний обсяг у тонно-кілометрах і умовних еталонних гектарах), яку було віднесено на рахунки з обліку товарно-матеріальних цінностей та інших споживачів послуг.
Наприкінці року нерозподілену частину витрат, облічену на субрахунку 2351, розподіляють між окремими культурами(групами культур і транспортними роботами пропорційно до виконаних робіт в умовних еталонних гектарах за формою, наведеною в таблиці 4.2 (приклад умовний).
Таблиця 4.2. Відомість розподілу витрат з утримання й експлуатації машинно-тракторного парку
|
Пор. № |
Об'єкти обліку, на які відносяться витрати |
Обсяг виконаних робіт, ет. га |
Витрати до розподілу, грн |
Кореспондуючий рахунок |
|
Культури |
||||
|
1 |
Озима пшениця |
930 |
11160,00 |
231100 |
|
2 |
Соняшник |
750 |
9000,00 |
231200 |
|
3 |
Цукровий буряк |
1207 |
14484,00 |
231300 |
|
Разом |
2887 |
34644,00 |
X |
|
|
4 |
Транспортні роботи тракторів |
10478 |
125736,00 |
X |
Після списання витрат на сільськогосподарські роботи (культури, групи культур) на субрахунку 2351 залишаються витрати, які відносяться лише на транспортні роботи тракторів.
Після цього визначають фактичну собівартість 1 ет. гектара (або 1 т-км) транспортних робіт тракторного парку шляхом ділення суми витрат, що залишилися, на обсяг транспортних робіт тракторів за рік: 167 266,39 грн
167 266,39: 10 478 = 15,96 грн.
Розрахунок визначення калькуляційних різниць між плановою і фактичною собівартістю транспортних робіт тракторного парку
Зіставляючи фактичну собівартість 1 ет. га (т-км) з плановою, визначають калькуляційну різницю і дописують ЇЇ (при подорожчанні) на рахунки споживачів або сторнують (при здешевленні). На суму калькуляційної різниці дебетують субрахунки 20,903 та інші і кредитують субрахунок 2351.
Таблиця 4.3. Розрахунок визначення та списання калькуляційних різниць між плановою і фактичною собівартістю транспортних робіт тракторного парку
На кредиті субрахунка 2352 протягом року не роблять ніяких записів. Наприкінці року або після закінчення збирання врожаю витрати, облічені на цьому субрахунку, списують окремими статтями на відповідні культури пропорційно до площ, на яких зібрано врожай.
Для обліку витрат і виконаних робіт машинно-тракторним парком за вищеназваними аналітичними рахунками і статтями витрат Журнально-ордерної форми передбачено Звіт про витрати та вихід продукції інших виробництв (ф. № 5.6), скорочену форму якого наведено на с. 972-973.
Лекція № 4 (22 пара) Облік витрат і виходу продукції рослинництва
Об'єктами обліку витрат у рослинництві є окремі сільськогосподарські культури (групи культур), а також виконані роботи в незавершеному виробництві (витрати під урожай наступного року: оранка на зяб, лущення, внесення добрив, снігозатримання, чорні пари тощо).
Сільськогосподарські підприємства, в яких добре налагоджені планування і облік, можуть вести облік виробничих витрат за групами культур або в цілому за структурними підрозділами. Наприкінці року ці витрати розподіляють між культурами пропорційно до планово-нормативних показників.
Для обліку витрат і виходу продукції основного виробництва використовують рахунок 23 "Виробництво", субрахунок 231 "Рослинництво". Рахунок балансовий, активний, операційний, калькуляційний.
За дебетом обліковують збирання витрат. Витрати в рослинництві обліковують за такими статтями: витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; насіння і садивний матеріал; добрива; засоби захисту рослин; роботи та послуги; витрати на утримання основних засобів; інші витрати; витрати на організацію виробництва й управління.
На статті "Витрати на оплату праці" відображують основну і додаткову оплату праці штатних працівників, найманих і залучених осіб, зайнятих безпосередньо на вирощуванні культур і на роботах незавершеного виробництва. На цю ж статтю відносять витрати на заохочення за якість виконаних робіт, своєчасне і якісне збирання врожаю, економію матеріальних витрат, надбавки трактористам за класність та інші доплати, які включаються до заробітної плати працівників рослинництва. За цією статтею враховують також натуральну оплату працівникам рослинництва. Дебетують субрахунок 231, кредитують рахунок 66 (81).
На статті "Відрахування на соціальні заходи" відображують в установленому розмірі єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від оплати праці працівників, зайнятих на вирощуванні сільськогосподарських культур (груп культур) і на роботах незавершеного виробництва. Дебетують субрахунок 231, кредитують рахунок 65 (82).
На статті "Насіння і садивний матеріал" відображують витрати на насіння і садивний матеріал власного виробництва і куповані. Дебетують субрахунок 231 і кредитують рахунок 20 (80) або субрахунок 27. Витрати на підготовку насіння до сівби (протруювання, навантаження тощо) та транспортування його до місця сівби не включають у вартість насіння, а відносять на культури за відповідними статтями витрат.
На статті "Добрива" обліковують витрати окремо на мінеральні, бактеріальні й органічні добрива, які вносять під сільськогосподарські культури. На вартість внесених добрив дебетують субрахунок 231 і кредитують рахунок 20 (80). Витрати на підготовку добрив, навантаження на транспортні засоби, вивезення на поля, завантаження у розкидачі, внесення в грунт відносять на конкретні сільськогосподарські культури і на цій статті не відображують.
На статтю "Засоби захисту рослин" відносять фактичну вартість пестицидів, протруювачів, гербіцидів, дефоліантів та інших хімічних засобів. На їх вартість дебетують субрахунок 231 і кредитують рахунок 20 (80). Витрати на обробіток посівів сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень (обпилювання, обприскування тощо), виконані силами господарства, на цій статті не відображують, а відносять на культури (групи культур) або на багаторічні насадження за відповідними статтями витрат.
На статті "Роботи і послуги" відображують вартість робіт і послуг допоміжних виробництв, сторонніх організацій на виробничі потреби при вирощуванні сільськогосподарських культур (груп культур), на виконані роботи тощо. Дебетують субрахунок 231, кредитують рахунки 23, 63,68 (84). На цю ж статтю відносять вартість електро- та теплоенергії. використаної на виробничі потреби при вирощуванні сільськогосподарських культур (груп культур) тощо, при цьому кредитують рахунок 23.
Окремо відображують вартість нафтопродуктів (палива і мастильних матеріалів), витрачених машинно-тракторним парком, комбайнами й іншими сільськогосподарськими машинами на роботах у рослинництві, а також витрати на запчастини, використані для заміни спрацьованих деталей машин і устаткування в рослинництві під час ремонту за межами ремонтно-механічної майстерні. Дебетують субрахунок 231, кредитують рахунок 20 (80).
На статті "Амортизація" відображується сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів, які використовуються у рослинництві.
На статті "Інші витрати" відображують страхові платежі по посівах і основних засобах у рослинництві та Інші витрати, які не були враховані у попередніх статтях. На суму інших витрат у рослинництві дебетують субрахунок 231, кредитують рахунки 65,47 (84).
На статті "Витрати на організацію виробництва й управління" враховують загальнобригадні і загальногалузеві витрати, які розподіляються наприкінці року і списуються з кредиту рахунка 91 у дебет субрахунка 231,
За кредитом субрахунка 231 "Рослинництво" обліковують сільськогосподарську продукцію рослинництва (зерно, насіння, коренеплоди, картопля, плоди тощо) та додаткові біологічні активи (розсада, саджанці, міцелій грибів, живці квітникарства тощо) за їх справедливою вартістю:
21 "Поточні біологічні активи";
27 "Продукція сільськогосподарського виробництва" - на вартість готової продукції, призначеної для реалізації та - на вартість насіння, кормів і посадкового матеріалу, одержаного від врожаю;
Наприкінці року на суму перевищення фактичних доходів від первісного визнання сільськогосподарської продукції та/або додаткових біологічних активів (кредит рахунка 231 "Рослинництво") над витратами рослинництва (дебет рахунка 231 "Рослинництво") дебетують субрахунок 231 "Рослинництво" і кредитують субрахунок 710 "Дохід від первісного визнання та зміни вартості активів, які обліковуються за справедливою вартістю". Якщо витрати з виробництва сільськогосподарської продукції та/або додаткових біологічних активів перевищують суму фактичних доходів від первісного визнання сільськогосподарської продукції та/або додаткових біологічних активів, то на суму перевищення дебетують субрахунок 940 "Витрати від первісного визнання та від зміни вартості активів, які обліковуються за справедливою вартістю" і кредитують субрахунок 231 "Рослинництво".
Для оформлення витрат та виходу продукції рослинництва використовується ціла система первинних та зведених документів.
Підставою для нарахування оплати праці є табелі обліку робочого часу, облікові листи праці й виконаних робіт, облікові листи трактористів-машиністів. Затрати на оплату праці трактористів-машиністів за структурними підрозділами і по підприємству загалом узагальнюють в накопичувальній відомості обліку використання машинно-тракторного парку, підсумкові дані якої переносять до Журналу обліку робіт і витрат. Крім того, в цей журнал записують дані з книжок та облікових листів праці й виконаних робіт, а також з накопичувальних відомостей роботи вантажного автотранспорту та ін.
На підставі первинних документів з оплати праці, Накопичуваних відомостей, Журналів обліку робіт і витрат щомісячно складають Зведену відомість нарахування і розподілу оплати праці та відрахувань на неї за об'єктами обліку.
Насіння та садивний матеріал відпускають у межах встановлених норм за лімітно-забірними картками, накладними внутрішньогосподарського призначення та іншими документами. Основою для списання насіння з підзвіту після завершення сівби є Акт витрати насіння і садивного матеріалу. Затверджений керівником підприємства акт передається до бухгалтерії разом з іншими документами і є підставою для записів до Журналу обліку робіт і витрат і Звіту про рух матеріальних цінностей.
Добрива на відповідні культури списують на підставі Акта про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив, пестицидів і гербіцидів. Списання засобів захисту рослин оформлюється так само, як і добрив.
Вартість робіт і послуг, наданих сторонніми організаціями, відноситься на об'єкти обліку виробництва за рахунками-фактурами. Витрати на експлуатацію власного вантажного автотранспорту, послуги гужового транспорту попередньо групують у відповідних нагромаджувальних відомостях, складених на підставі відповідних дорожніх листів, товарно-транспортних накладних, облікових листів праці й виконаних робіт та ін.
Вартість транспортних робіт, виконаних тракторами, також відносять на відповідні об'єкти обліку на підставі нагромаджувальних відомостей.
Амортизацію основних засобів, які використовуються в основних галузях сільськогосподарського виробництва, визначають у відповідних розрахунках амортизаційних відрахувань та включають до виробничих витрат на підставі відомостей нарахування амортизаційних відрахувань.
Облік інших витрат ведуть переважно на основі рахунків відповідних організацій, установ і підприємств, довідок бухгалтерії та звітів про рух матеріальних цінностей. Систематизацію даних здійснюють переважно у різних відомостях, звідки їх переносять до регістрів аналітичного обліку.
Розподіл витрат на управління та обслуговування виробництва проводять на підставі відповідних розрахунків, які оформляються довідками бухгалтерії.
Оприбуткування урожаю від зернових, олійних та інших культур відображують у Реєстрі відправки зерна та іншої продукції з поля, Путівках на вивезення продукції чи Талонах. Розрахунок обсягу одержаного зерна кукурудзи проводять в Реєстрі переведення качанів кукурудзи повної стиглості в зерно. Урожай технічних культур, картоплі, овочів, плодів, ягід, кормових коренеплодів, баштанних, горіхоплідних культур відображують у Щоденнику надходження сільськогосподарської продукції й Щоденнику надходження продукції садівництва. Грубі та соковиті корми оприбутковуються на підставі Акта приймання грубих і соковитих кормів та Акта на оприбуткування пасовищних кормів. Для відображення в обліку сортових якостей продукції разом із документами на оприбуткування урожаю складають сортове свідоцтво. Дані первинних документів про кількість одержаного урожаю в розрізі культур, сортів і виробничих підрозділів узагальнюють у зведених документах (відомостях руху, журналах вагаря, звітах про рух матеріальних цінностей та ін.), які є підставою для записів до регістрів аналітичного обліку.
Визначення собівартості
Витрати на вирощування і збирання зернових культур становлять собівартість зерна, зерновідходів і соломи. Загальну суму витрат ( без вартості соломи) розподіляють між зерном і зерновідходами, при цьому зерно приймають за одиницю, а зерновідходи прирівнюють до нього за коефіцієнтом.
Приклад:
У підприємстві зібрано 20 000 ц повноцінного зерна озимої пшениці та 1500 ц зерновідходів із вмістом зерна в них 60 %. Витрати на вирощування цієї культури становили (без вартості соломи) 2 926 000 грн.
Розрахунок собівартості:
1) кількість повноцінного зерна в зерновідходах:
1500 * 60/100 = 900 ц
2) загальна кількість ерна 20 900 ц і 600 ц зерновідходів;
3) собівартість 1 ц повноцінного зерна:
2 926 000 / 20900 = 140 грн.
4) собівартість 1 ц зерновідходів:
140 * 900/1500 = 84 грн.
Собівартість 1 ц зерна кукурудзи визначають діленням витрат на вирощування та збирання продукції (без вартості кукурудзиння) на масу сухого зерна повної стиглості.
Собівартість 1 ц насіння зернових культур визначають діленням суми витрат, віднесених на насіння відповідного класу, на його масу після доробки.
Виробнича собівартість 1 ц цукрових буряків визначають діленням загальної суми витрат на їх вирощуванням і збиранням (без вартості гички, оціненої за нормативно-розрахунковими витратами) на фізичну масу буряків, визначену зважуванням.
Собівартість 1 ц продукції маточників буряку визначають діленням від витрат, віднесених на всю вироблену продукцію, віднімають вартість гички і вибракуваного буряку і додають витрати на доочищення, кагатування і догляд за кагатами у звітному році на кількість центнерів буряку, закладеного в кагати.
Облік витрат на догляд за кагатами, починаючи з січня, та витрат на розкриття кагатів, вибирання коренеплодів, сортування та інші роботи ведуть на окремомо субрахунку і списують на собівартість продукції, закладеної в кагати.
Собівартість кормових буряків, а також цукрових буряків, вирощених для годівлі худоби, визначають діленням витрат (без вартості гички за нормативно-розрахунковими витратами) на кількість одержаної продукції.
Для визначення собівартості продукції льону та конопель одержане насіння оцінюють за нормативно-розрахунковою (плановою) вартістю виходячи із витрат на підготовку та обмолот стебел, транспортування та обробку насіння. Решту загальної суми витрат на вирощування льону чи конопель (без вартості насіння) відносять на соломку. Собівартість соломки визначають діленням витрат на фізичну масу. Собівартість трести льону-довгунця чи конопель включає вартість соломки і витрати на її розтилання, перегортання, підняття із стелищ тощо.
Для розрахунку собівартості 1 ц картоплі із загальної суми витрат на її вирощування та збирання виключають вартість картоплі, яку згодовували худобі, котрі оцінюють за собівартістю кормового буряку з урахуванням поживності. Решта суми витрат ділять на кількість повноцінної продукції.
Собівартість 1 ц продукції овочівництва відкритого і закритого грунту визначають діленням витрат (без вартості побічної продукції) на фізичну масу основної продукції. Побічною вважається бадилля і продукція, яка не реалізована, згодована худобі і оцінена за собівартістю кормового буряку з урахуванням поживності.
Для розрахунку собівартості 1 ц баштанних культур всі витрати ділять на кількість оприбуткованої продукції.
Лекція № 5 (23 пара) Облік витрат і виходу продукції тваринництваТваринництво, як і рослинництво, включає ряд самостійних галузей: скотарство (молочне і м'ясне), свинарство, вівчарство (вовняне, м'ясне, каракульське), птахівництво (яєчне, м'ясне), бджільництво (медове, медово-запилювальне, запилювальне, бджолорозплідне), рибництво, шовківництво та ін. Об'єктами обліку виробничих витрату тваринництві є технологічні групи тварин за їх видами. На кожну таку групу тварин відкривають окремі аналітичні рахунки, на яких відображують витрати на утримання тварин і вихід продукції тваринництва. Облік витрат і виходу продукції тваринництва слід вести на рахунку 23 "Виробництво" субрахунку 232 "Тваринництво", на дебеті якого відображують витрати. На кожному аналітичному рахунку облік витрат ведуть за такими статтями: витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; засоби захисту тварин; корми; роботи та послуги; витрати на утримання основних засобів (амортизація, паливо, будівельні матеріали тощо) та інші. На статті "Витрати на оплату праці" відображують основну і додаткову оплату праці працівників тваринництва, зайнятих безпосередньо на обслуговуванні певного виду або групи тварин: доярок, скотарів, бригадирів, підмінних робітників, телятниць, свинарок, чабанів, пташниць тощо. На суму нарахованої основної і додаткової оплати праці працівників тваринництва дебетують субрахунок 232 і кредитують рахунок 66 (81). На статті "Відрахування на соціальні заходи" обліковують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в установленому розмірі від суми нарахованої оплати праці працівників тваринництва. Дебетують субрахунок 232, кредитують рахунок 65 (82). На статті "Засоби захисту тварин" обліковують вартість використаних біопрепаратів, медикаментів та дезінфікуючих засобів, придбаних за рахунок коштів підприємства, а також витрати, пов'язані з їх використанням у тваринництві. На цю статтю не відносять вартість біопрепаратів, медикаментів, дезінфікуючих засобів, придбаних за рахунок асигнувань з бюджету на ці цілі. На вартість використаних біопрепаратів, медикаментів І дезінфікуючих засобів у тваринництві дебетують субрахунок 232 і кредитують рахунок 20 (80). На статті "Корми" відображують витрати на корми власного виробництва і куповані, використані на годівлю худоби, птиці й інших тварин. Витрати на доставку кормів з місця постійного зберігання на ферму для годівлі тварин відносять на певний вид (групу) тварин за відповідними статтями (витрати на оплату праці, робіт і послуг тощо). Витрати, пов'язані з приготуванням кормів на кормокухнях, обліковують на окремому аналітичному рахунку субрахунка 232 "Тваринництво" і щомісяця списують на статтю "Корми" за відповідними групами тварин, розподіляючи пропорційно до фізичної маси кормів, приготовлених на кормокухні. На вартість кормів, витрачених для годівлі відповідних видів і груп тварин, дебетують субрахунок 232 і кредитують субрахунок 208 (покупних) або 27 (власного виробництва). На статті "Роботи і послуги" відображують вартість робіт і послуг, наданих допоміжними виробництвами для виробничих потреб тваринництва, а також сторонніми організаціями і підприємствами. Тут же обліковують вартість використаної енергії, виробленої електростанціями, змонтованими з доїльними, стригальними пристроями, а також витрати на обігрівання приміщень місцевими котельними, не з'єднаними із центральною котельнею. На цей же елемент відносять вартість енергії, одержаної від інших підприємств для галузі. Дебетують субрахунок 232, кредитують рахунки 23,63,68 (84). На статті "Витрати на утримання основних засобів" записують нараховані амортизаційні відрахування за основними засобами тваринництва. Дебетують субрахунок 232, кредитують рахунок 13 (83). На статтю "Інші витрати" відносять страхові платежі за майновим страхуванням. Дебетують субрахунок 232, кредитують рахунок 65 (84). До цієї ж статті включають частину вартості літніх таборів для тварин, дебетуючи субрахунок 232 і кредитуючи рахунок 39. На статті "Витрати на організацію виробництва й управління" відображують частку загальновиробничих витрат тваринництва, віднесених на цей вид або групу худоби і птиці в порядку їх розподілу. Дебетують субрахунок 232 і кредитують рахунок 91. На статті "Втрати від загибелі тварин" відображують (тільки в обліку) втрати від загибелі молодняку тварин і тварин на відгодівлі, птиці, бджолосімей, кролів та інших тварин, за винятком тих випадків, коли збитки сталися через стихійне лихо або підлягають стягненню з винуватців. На вартість загиблих тварин, списаних за рахунок господарства, дебетують рахунок 232 і кредитують рахунок 24. У номенклатурі статей виробничих витрат у тваринництві доцільно передбачити додаткові статті: по інкубації яєць - вартість яєць, закладених на інкубацію; по аквакультурі - вартість мальків, запущених у водойми, по шовківництву - вартість грени. За кредитом субрахунка 232 "Тваринництво" обліковують за справедливою вартістю (Справедлива вартість - сума, за якою може бути здійснений обмін активу, або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.) в кореспонденції з дебетом рахунків: 21 "Поточні біологічні активи" - на вартість оприбуткованого приплоду і приросту(приплід, мальки, цьоголітки, неплідна матка, матка плідна, пакети із бджолами (рої) тощо); 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва" - на вартість оприбуткованої продукції тваринництва (молоко, товарна риба, яйця, мед, вовна тощо) Наприкінці року на суму перевищення вартості сільськогосподарської продукції і додаткових біологічних активів над витратами, пов'язаними з біологічними перетвореннями в тваринництві Кт 710 "Дохід від первісного визнання та зміни вартості активів, які обліковуються за справедливою вартістю") і Дт 232 "Тваринництво". Якщо витрати на біологічне перетворення в тваринництві перевищують вартість отриманої за звітний період від тваринництва сільськогосподарської продукції та додаткових біологічних активів, то на суму перевищення дебетують субрахунок 940 "Витрати від первісного визнання та зміни вартості активів, які обліковуються за справедливою вартістю" і кредитують субрахунок 232 "Тваринництво". Для оформлення витрат та виходу продукції тваринництва використовуються первинні документи. Деякі з них є загальними для обліку всіх видів основного виробництва (рахунки-фактури, дорожні листи вантажного автомобіля, накладні, лімітно-забірні картки, облікові листи праці й виконаних робіт, розрахунок амортизаційних відрахувань та ін.). Поряд із ними застосовується ряд специфічних документів, притаманних тільки тваринництву. Оплату праці нараховують, виходячи з обсягів виконаних робіт чи виходу продукції або відпрацьованого часу на підставі Розрахунку оплати праці працівникам тваринництва, Табеля обліку робочого часу та документів про вихід продукції. Видачу кормів проводять на підставі Відомості витрати кормів, яка водночас є документом на списання витрачених кормів з підзвіту завідувача ферми. Відомість виписують на кожного працівника, за яким закріплені тварини, на початку кожного місяця в двох примірниках. Ліміт видачі кормів визначають за раціонами годівлі, які складає зоотехнік. Оформлені належним чином відомості є підставою для включення вартості кормів до витрат виробництва. Наприкінці місяця на підставі відомостей роблять записи до Журналу обліку витрат кормів за кожним видом і групою тварин. Дані журналу використовуються для оперативного контролю за рівнем витрат кормів на виробництво продукції. Для оприбуткування продукції тваринництва застосовують такі первинні документи: Відомість обліку надою молока: Відомість руху молока; Щоденник надходження сільськогосподарської продукції; Акт настригу та приймання вовни (для спеціалізованих підприємств); Акт на оприбуткування приплоду тварин: Нагромаджувальний акт на оприбуткування приплоду звірів; Акт про хід окоту; Відомість зважування тварин; Розрахунок визначення приросту та ін. їх складають безпосередньо на тваринницьких фермах на момент одержання продукції чи в терміни, передбачені графіком документообігу. |
На основі звіту про витрати та вихід продукції по тваринництву (витрати – у І розділі, вихід оновної і побічної продукції -ІІ) складають Розрахунок обчислення собівартості 1 ц молока та голови приплоду.
Собівартість 1 ц живої маси обчислюють на основі даних Звіту про витрати та вихід продукції основного виробництва (ф. № 5.5 с.-г.) та Відомості аналітичного обліку поточних біологічних активів тваринництва (ф. № 8.2 с.-г.). Відомість про вартість приросту необхідно взяти зі Звіту з аналітичного рахунку «ВРХ на вирощуванні та відгодівлі», а про вартість приплоду – з розрахунку обчислення собівартості 1 ц молока і голови приплоду.
Методику обчислення собівартості продукції тваринництва наведено в Метоичних рекомендаціях з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції сільськогосподарських підприємств:
1. Вартість гною, одержаного від групи тварин, визначається виходячи з нормативно-розрахункових витрат, витрат на його прибирання та доставки до місця зберігання вартості підстилки. Собівартість тонни гною визначається діленням загальної суми витрат на його фізичну масу. Кількість рідкого гною переводиться в звичайний гній виходячи з вмісту сухих речовин.
Вартість побічної продукції (пух, перо, міражні яйця, м'ясо півників яєчних курей, забитих в добовому віці, м'ясо забитих звірів, шкури загиблих тварин), відноситься на зменшення витрат на утримання відповідних видів і груп худоби (птиці).
2. Продукцією вирощування та відгодівлі худоби і птиці (великої рогатої худоби, свиней, овець, кролів, птиці) є приріст живої маси, одержаний в звітному періоді, та жива маса.
Витрати на утримання молодняка тварин, який не зважується (молодняк робочих коней, звірів тощо), відносяться на збільшення вартості цих тварин виходячи з кількості кормоднів та собівартості кормо-дня.
3. Приріст живої маси молодняка тварин і тварин на відгодівлі та птиці певного виду та групи визначається як різниця між масою поголів'я, яке було на кінець року та яке вибуло протягом року (включаючи загиблих), і масою тварин і птиці, які надійшли в групу протягом року, включаючи приплід, та які були на початок року.
Собівартість центнера приросту живої маси визначається діленням загальної суми витрат на утримання відповідної групи худоби чи птиці (без вартості побічної продукції) - кількість центнерів приросту живої маси.
4. Собівартість живої маси молодняка тварин і тварин на відгодівлі та птиці всіх вікових груп визначається виходячи з витрат на їх вирощування і відгодівлю в поточному році (без вартості побічної продукції), вартості худоби і птиці, що були в групі на початок року та надійшли з основного стада чи з інших груп, ферм і підприємств, та вартості приплоду (без вартості загиблих тварин).
Кількість живої маси становитиме масу тварин, що реалізовані, забиті, переведені в інші групи та залишені на кінець року.
Собівартість центнера живої маси худоби і птиці визначається діленням їх вартості на кількість центнерів живої маси (без маси тварин, що загинули).
На підставі розрахованої собівартості центнера живої маси обчислюється фактична собівартість худоби, яка реалізована, переведена в основне стадо, забита на м'ясо, а також та, що залишилася в підприємстві на кінець року. Вартість худоби, що загинула з різних причин, в кінці року не уточнюється.
5. У молочному скотарстві розраховується собівартість центнера молока і однієї голови приплоду. Собівартість однієї голови приплоду розраховується за вартістю 60 кормо-днів утримання корови.
Собівартість одного кормо-дня розраховується діленням всієї суми витрат на утримання основного стада корів на кількість кормо-днів.
Для визначення собівартості центнера молока необхідно загальну суму витрат на утримання корів (без вартості приплоду та побічної продукції) розділити на кількість центнерів одержаного молока.
8. Витрати на утримання основного стада свиней (свиноматок з поросятами до їх відлучення та кнурів) становитимуть собівартість приросту живої маси і ділового приплоду.
Собівартість приросту живої маси і однієї голови приплоду на момент його відлучення від свиноматок визначається діленням загальної суми витрат на утримання основного стада (без вартості побічної продукції) на кількість центнерів приросту живої маси при відлученні (включаючи живу масу одержаного приплоду).
9. Витрати на утримання дорослого поголів'я і молодняка овець розподіляються між видами основної продукції (вовною, приростом живої маси, приплодом). Молоко, а також шкури загиблих тварин вважаються побічною продукцією і оцінюються за реалізаційними цінами, а гній - за нормативно-розрахунковою вартістю.
10. На собівартість приплоду ягнят відноситься в романівському вівчарстві 12 відсотків, каракульському - 15, а в усіх інших напрямах - 10 відсотків загальної суми на утримання овець основного стада. В підприємствах, де вівці всіх груп утримуються разом, на приплід відноситься частина (у зазначеному розмірі) загальної суми витрат.
11. Витрати на утримання овець (без вартості побічної продукції та приплоду) розподіляються між вовною та приростом живої маси пропорційно до вартості цієї продукції за цінами реалізації вовни та живої маси овець у звітному періоді.
12. Витрати на утримання стригального пункту, стрижку овець, класування, пакування, маркування вовни відносяться прямо на собівартість вовни.
13. Вартість ягнят на момент відлучення від маток складається з собівартості приплоду та витрат на приріст їх живої маси до відлучення.
14. Собівартість продукції птахівництва визначається діленням витрат на утримання чи вирощування відповідної групи птиці (без вартості посліду та іншої продукції) на кількість відповідної продукції. По основному стаду птиці калькулюється собівартість 1 тис. яєць, а по молодняку птиці - 1 центнер приросту живої маси та 1 центнер живої маси відповідно.
15. Яйця батьківського стада птиці, не придатні для інкубації, оцінюються за собівартістю яєць промислового стада, а за його відсутності - за реалізаційними цінами. За цими ж цінами оприбутковуються яйця, одержані від молодняка птиці.
16. При інкубації може бути незавершене виробництво. Для його оцінки планову собівартість однієї голови добового молодняка птиці слід поділити на тривалість інкубації в днях і одержаний результат помножити на кількість яєць, що залишилися в інкубаторах на кінець року, та фактичний період їх інкубації в днях.
17. Витрати на утримання основного стада племінних коней (без вартості гною за встановленою оцінкою, іншої продукції за реалізаційними цінами та вартості виконаних робіт, оцінених за нормативною або плановою собівартістю робочого дня робочих коней) становитимуть собівартість приплоду на момент відлучення.
21. Собівартість однієї голови приплоду кролів визначається в розмірі 50 відсотків планової собівартості однієї голови молодняка на момент його відлучення. При відлученні приплід дооцінюється на 50 відсотків планової собівартості.
Собівартість однієї голови ділового приплоду визначається діленням загальної суми витрат на утримання дорослих кролів основного стада та молодняка до відлучення (без вартості побічної продукції - гною, шкурок забитих звірів) на кількість голів ділового (відлученого) приплоду.
22. У звірівництві собівартість однієї голови приплоду визначається в розмірі 50 відсотків планової собівартості однієї голови молодняка на час відлучення. При відлученні приплід дооцінюється ще на 50 відсотків. Собівартість однієї голови молодняка на час відлучення визначається діленням витрат на утримання дорослих звірів з приплодом до відлучення (без вартості шкурок загиблих тварин та м'яса забитих звірів за реалізаційними цінами) на кількість відлученого молодняка. Загальна сума витрат без вартості молодняка, що залишився під матками на кінець року, становитиме собівартість ділового приплоду.
23. Собівартість товарної риби, що вирощується в ставках та інших водоймах, складається із витрат на зариблення водоймищ (включаючи вартість мальків), витрат на вирощування та вилов риби. В спеціалізованих підприємствах з повносистемним рибним господарством (включаючи риборозведення) визначається собівартість 1 тис. мальків шляхом ділення суми витрат на утримання плідників, що знаходяться протягом року в маточниках і нерестових ставках, на кількість мальків, пересаджених з нерестових ставків. Собівартість 1 ц цьоголіток визначається діленням загальної вартості мальків та витрат на вирощування риборозсадницького матеріалу (цьоголіток) на кількість центнерів обчисленої продукції. При цьому середня маса цьоголітки приймається за 30 грамів.
Крім того, розраховується собівартість тонни готової рибопродукції, яка включає в себе вартість сирцю або мороженого напівфабрикату та витрати на обробку, починаючи з операцій приймання риби до випуску готової продукції.
24. Собівартість окремих видів продукції бджільництва визначається шляхом розподілу витрат, включаючи вартість незавершеного виробництва на початок року, між видами продукції пропорційно її вартості за реалізаційними цінами. Собівартість приросту кількості сот розраховується за собівартістю топленого кондиційного воску.
Нові бджолині сім'ї оцінюються за цінами продажу. Собівартість кілограма бджіл прирівнюється до собівартості 10 кілограмів меду. У бджільництві калькулюється валовий вихід меду, до складу якого входить товарний мед і мед, залишений у вуликах, що розглядається як вартість незавершеного виробництва на кінець календарного року.
Самостійна робота. Облік браку у виробництві
Поняття браку продукції.
Документування браку.
Визначення втрат від браку.
Відшкодування втрат від браку.