Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ПРАКТИЧНА РОБОТА №2
Конвенція
про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ)
9 травня 1980 року
Приєднання від 05.06.2003
(Витяг)
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1
Міжурядова організація
Параграф 1. Сторони, що приєдналися до цієї Конвенції як держави-члени, утворюють Міжурядову організацію з міжнародних залізничних перевезень (ОТІФ), що називається далі "Організація".
Параграф 2. Штаб-квартира Організації знаходиться в місті Берн. Генеральна асамблея може прийняти рішення про вибір іншого міста, розташованого в одній з держав-членів.
Параграф 3. Організація є юридичною особою. Вона може укладати договори, набувати і продавати рухоме і нерухоме майно, а також подавати позов і нести відповідальність у судовому порядку.
Параграф 4. Організація, члени її персоналу, запрошені нею експерти і представники держав-членів користуються при виконанні своїх обов'язків необхідними привілеями і імунітетами на умовах, визначених в Протоколі про привілеї та імунітети Організації, що додається до Конвенції.
Параграф 5. Стосунки між Організацією і державою її перебування регулюються угодою про штаб-квартиру.
Параграф 6. Робочими мовами Організації є французька, німецька і англійська мови. Генеральна асамблея може призначати інші мови.
Стаття 2
Мета Організації
Параграф 1. Метою Організації є сприяння, поліпшення і полегшення з будь-якого погляду міжнародного залізничного сполучення, зокрема:
a) шляхом встановлення єдиного правопорядку в таких правових галузях:
b) сприяти, з врахуванням особливих державних інтересів, подоланню в найкоротший строк ускладнень щодо перетину кордонів під час міжнародного залізничного перевезення, якщо лише причини цих ускладнень належать до компетенції держав;
c) сприяти інтероперабельності і технічній гармонізації в залізничному секторі шляхом затвердження технічних стандартів і прийняття єдиних технічних приписів;
d) шляхом встановлення єдиної процедури з технічного допуску залізничного обладнання, призначеного для використання в міжнародному сполученні;
e) слідкувати за дотриманням всіх правил і рекомендацій, прийнятих в рамках Організації;
f) сприяти розвитку режиму єдиного правопорядку, правил і процедур, зазначених в пунктах "а" - "d", враховуючи при цьому юридичні, економічні і технічні зміни.
Параграф 2. Організація може
a) на виконання завдань, зазначених в Параграф 1, розробляти інші режими єдиного правопорядку;
b) формувати рамки, в яких держави-члени можуть розробляти інші міжнародні конвенції, що мають за мету сприяти, поліпшувати і полегшувати міжнародне залізничне сполучення.
Стаття 5
Особливі зобов'язання держав-членів
Параграф 1. Держави-члени домовляються про вживання всіх необхідних заходів для полегшення і прискорення міжнародного залізничного сполучення. Для цього кожна держава-член зобов'язується по можливості:
a) виключати будь-яку непотрібну процедуру,
b) спрощувати і уніфікувати формальності, які ще вимагаються,
c) спрощувати прикордонні контрольні перевірки.
Параграф 2. З метою полегшення і поліпшення міжнародного обміну держави-члени домовляються про надання допомоги з питань найбільшої уніфікації приписів, стандартів, процедур і організаційних методів, що стосуються залізничних вагонів, залізничного персоналу, залізничної інфраструктури і допоміжних служб.
Параграф 3. Держави-члени домовляються про сприяння укладанню договорів між органами управління інфраструктурою з метою оптимізації міжнародного залізничного сполучення.
Стаття 6
Єдині правила
Параграф 1. Якщо лише не були надані заяви або застереження згідно зі статтею 42, параграф 1, перший абзац, то міжнародне залізничне сполучення і допуск залізничного обладнання для використання в міжнародному сполученні визначаються:
Параграф 2. Єдині правила і правові режими, перераховані в параграфі 1, разом з їхніми Додатками є невід'ємною частиною Конвенції.
Розділ III
СТРУКТУРА І ДІЯЛЬНІСТЬ
Стаття 13
Органи
Параграф 1. Діяльність Організації забезпечується такими органами:
Розділ V
АРБІТРАЖ
Стаття 28
Судові процедури
Параграф 1. Суперечки між державами-членами щодо тлумачення або застосування цієї Конвенції, а також спори між державами-членами і Організацією щодо тлумачення або застосування Протоколу про привілеї і імунітети можуть бути на прохання однієї зі сторін передані в арбітражний суд. Заінтересовані сторони визначають склад арбітражного суду і арбітражну процедуру самостійно.
Розділ VII
ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 37
Приєднання до Конвенції
Параграф 1. Приєднання до Конвенції відкрито для кожної держави, на території якої експлуатується залізнична інфраструктура.
ПРОТОКОЛ
про привілеї та імунітети
Міжурядової організації міжнародних залізничних перевезень (ОТІФ)
Стаття 8
Привілеї і імунітети представників держав
Представники держав-членів при виконанні своїх функцій і на час службових відряджень користуються такими привілеями та імунітетами на території кожної держави-члена:
Стаття 11
Мета наданих привілеїв і імунітетів
Параграф 1. Привілеї і імунітети, передбачені цим Протоколом, встановлюються з єдиною метою забезпечити в будь-яких умовах вільне функціонування Організації і повну незалежність осіб, яким вони надаються. Компетентні органи припиняють дію будь-якого імунітету у всіх випадках, коли його збереження може перешкоджати правосуддю і коли він може бути припинений без завдання збитків досягненню мети, для якої він був наданий.
ЄДИНІ ПРАВИЛА
до договору про міжнародне залізничне перевезення пасажирів
(ЦІВ - Додаток A до Конвенції)
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1
Сфера застосування
Параграф 1. Ці Єдині правила застосовуються до будь-якого договору залізничного перевезення пасажирів за плату або безоплатно, якщо місце відправки і призначення розміщені в двох різних державах-членах. Застосування не залежить від місця проживання або місця роботи і національності сторін, що укладають договір.
Стаття 4
Відступи
Параграф 2. Стосовно перевезень, що здійснюються двома державами-членами і проходять транзитом через державу, що не є учасником, заінтересовані держави-члени можуть укладати угоди, що відхиляються від цих Єдиних правил.
Розділ II
ЗАКІНЧЕННЯ І ВИКОНАННЯ ДОГОВОРУ ПЕРЕВЕЗЕННЯ
Стаття 6
Договір перевезення
Параграф 1. Згідно з договором перевезення перевізник зобов'язується перевозити пасажира, а також за потреби багаж і транспортні засоби до місця призначення та видати багаж і транспортні засоби у місці призначення.
Стаття 7
Проїзний документ
Параграф 2. В проїзному документі повинні бути вказані як мінімум:
a) перевізник або перевізники;
c) будь-які відомості, необхідні для доказу укладення і змісту договору перевезення, та які дозволять пасажирові використовувати права, що витікають з цього договору.
Параграф 3. При отриманні проїзного документа пасажир повинен перевірити, чи складено його відповідно до його відомостей.
Параграф 4. Проїзний документ може бути передано іншій особі лише у випадку, коли він не є іменним, та якщо поїздка ще не розпочалася.
Стаття 8
Оплата і відшкодування вартості перевезення
Параграф 1. За винятком протилежної угоди між пасажиром і перевізником, вартість перевезення сплачується завчасно.
Стаття 9
Право на проїзд. Відмова в перевезенні
Параграф 1. Пасажир повинен з моменту початку поїздки мати дійсний проїзний документ і пред'являти його при перевірці проїзних документів. Загальні умови перевезення можуть передбачати таке:
a) пасажир, котрий не може пред'явити дійсного проїзного документу, повинен сплатити крім вартості проїзду, доплату (штраф);
b) пасажирові, який відмовляється від негайної сплати вартості проїзду та доплати, може бути відмовлено у продовженні поїздки;
c) чи відшкодовується доплата і на яких умовах.
Параграф 2. Загальні умови перевезення можуть передбачати, що в перевезенні відмовлено або може бути відмовлено під час слідування пасажирам, які:
a) становлять небезпеку для порядку і нормального функціонування або для безпеки пасажирів;
b) неприпустимо турбують інших пасажирів, такі особи не мають права на відшкодування плати за проїзд та плати за перевезення багажу.
Стаття 10
Виконання адміністративних формальностей
Пасажир повинен виконувати формальності, яких вимагає митниця або інші адміністративні власті.
Розділ III
ПЕРЕВЕЗЕННЯ РУЧНОЇ ПОКЛАЖІ, ТВАРИН, БАГАЖУ І ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ
Глава I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 12
Предмети і тварини, що допускаються до перевезення
Параграф 1. Згідно із загальними умовами перевезень пасажир має право провозити при собі предмети, що легко переносяться (ручна поклажа), а також живих тварин. Окрім того, пасажир може провозити з собою громіздкі предмети згідно з особливими положеннями, які містяться в Загальних умовах перевезень. До перевезення не допускаються предмети або тварини, що можуть заважати або турбувати пасажирів або заподіяти їм шкоду.
Параграф 2. Згідно із загальними умовами перевезень пасажир має право здати в багаж предмети і тварин.
Стаття 14
Виконання адміністративних формальностей
Пасажир зобов'язаний виконувати формальності, яких вимагає митниця або інші адміністративні власті під час проїзду при перевезенні з собою предметів (ручна поклажа, багаж, автомашини, зокрема їхнє завантаження) і тварин. Він повинен бути присутнім при огляді цих предметів, якщо закони і настанови кожної держави не передбачають винятків.
Глава III
БАГАЖ
Стаття 16
Перевезення багажу
Параграф 1. Договірні зобов'язання, що стосуються перевезення багажу, повинні бути відмічені в багажній квитанції, що вручається пасажирові.
Параграф 3. Багажна квитанція підтверджує реєстрацію багажу і умови його перевезення.
Параграф 4. Вважається, що під час прийому багажу перевізником багаж був у хорошому стані, і що кількість і маса ручної поклажі відповідала даним, занесеним в багажну квитанцію, доки не буде доведено протилежне.
Стаття 18
Оформлення і перевезення
Параграф 1. Якщо Загальні умови перевезення не передбачають винятків, то багаж оформляється лише по пред'явленню проїзного документа, чинного принаймні до станції призначення багажу. Окрім того, оформлення багажу проводиться згідно з настановами, що діють в місці відправлення.
Параграф 3. Перевізник може перевозити багаж іншим потягом або іншим транспортним засобом і іншим шляхом, аніж той, що його використовує пасажир.
Стаття 19
Оплата вартості перевезення багажу
Якщо між пасажиром і перевізником немає іншої угоди, то вартість перевезення багажу повинна оплачуватись при оформленні.
Стаття 20
Маркування багажу
Параграф 1. На добре видимій частині кожного багажного місця пасажир повинен чітким написом, що не стирається, і який неможливо сплутати, зазначити:
a) своє прізвище і адресу,
b) місце призначення.
Стаття 22
Видача
Параграф 1. Багаж видається при пред'явленні багажної квитанції та при оплаті (при необхідності) витрат, пов'язаних з перевезенням багажу. Перевізник має право, але не зобов'язаний перевіряти, чи правомочний власник багажної квитанції отримати багаж.
Параграф 3. Власник багажної квитанції може вимагати видати йому багаж в місці призначення відразу ж, як тільки закінчився встановлений час, а також, у разі необхідності, зокрема час для виконання формальностей, що вимагаються митними або іншими адміністративними властями.
Параграф 4. Якщо багажна квитанція не пред'являється, то перевізник повинен видати багаж тільки тій особі, яка докаже свою правомочність; при недостатності такого доказу перевізник може вимагати надання гарантій.
Параграф 5. Багаж видається в місці призначення, на яке він зареєстрований.
Глава IV
ТРАНСПОРТНІ ЗАСОБИ
Стаття 23
Умови перевезення
Особливі умови для перевезення транспортних засобів в Загальних умовах перевезення, визначають, зокрема, умови допуску до перевезення, оформлення, завантаження і перевезення, розвантаження і видачі, а також обов'язки пасажира.
Стаття 24
Транспортна накладна
Параграф 1. Договірні зобов'язання з перевезення транспортних засобів повинні бути вказані в транспортній накладній, яка видається пасажирові. Транспортна накладна може бути частиною проїзного документа пасажира.
Параграф 2. Особливі умови перевезення автомашин в Загальних умовах перевезення, визначають форму і зміст транспортної накладної, а також мову і шрифт, які слід використовувати при її друку і заповненні.
Параграф 3. В транспортній накладній повинні бути вказані як мінімум:
a) перевізник або перевізники;
b) помітка про те, що перевезення навіть за протилежної домовленості здійснюється згідно із цими Єдиними правилами; на це вказує скорочення CIV (ЦІВ);
c) будь-які відомості, необхідні для доказу укладення і змісту договору перевезення стосовно перевезення транспортних засобів, та які дозволять пасажирові використовувати права, що витікають з цього договору.
Параграф 4. При отриманні транспортної накладної пасажир повинен перевірити, чи складена вона згідно з його відомостями.
Стаття 25
Застосовуване право
За умови дотримання положень цієї глави до транспортних засобів застосовуються положення Глави III, що стосуються перевезення багажу.
Розділ IV
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПЕРЕВІЗНИКА
Глава I
Відповідальність у випадку загибелі,
чи поранення пасажирів
Стаття 26
Обгрунтування відповідальності
Параграф 1. Перевізник несе відповідальність у разі смерті пасажира, травмування або якщо його фізичному або психічному стану заподіюється шкода через пов'язаний з залізницею нещасний випадок під час перебування в рухомому складі або при посадці чи висадці, незважаючи на те, яка залізнична інфраструктура використовується.
Параграф 2. Перевізник звільняється від цієї відповідальності, якщо:
a) нещасний випадок зумовлений причинами, що виходить за рамки залізничної експлуатації, і перевізник, незважаючи на вжиття всіх заходів застереження в подібному випадку, не зміг уникнути його або відвернути його наслідки;
b) нещасний випадок трапився з вини пасажира;
c) причиною нещасного випадку є поведінка третьої особи, і перевізник, незважаючи на вжиття всіх заходів застереження в подібному випадку, не зміг уникнути його або відвернути його наслідки; інше підприємство, що використовує ту саму залізничну інфраструктуру, не розглядається як третя особа; право на регресійну вимогу зберігається.
Стаття 27
Відшкодування збитків у випадку загибелі
Параграф 1. У випадку загибелі пасажира відшкодування збитків включає:
a) необхідні витрати, пов'язані зі смертю пасажира, зокрема перевезення тіла і похорон;
b) якщо смерть настала не миттєво - відшкодування збитків, передбачених в статті 28.
Параграф 2. Якщо у випадку загибелі пасажира особи, яких він за законом був зобов'язаний або в майбутньому був би зобов'язаний забезпечити матеріально, втратили годувальника, то за цю втрату також повинно бути виплачене відшкодування. Вимоги по відшкодуванню збитків осіб, яких пасажир забезпечував матеріально без зобов'язання, мають силу закону, регулюються національним законодавством.
Стаття 28
Відшкодування збитків у випадку поранення
У випадку поранення або іншого завдання шкоди фізичному або психічному стану пасажирів, відшкодування збитків включає:
a) необхідні витрати, зокрема витрати на лікування і перевезення;
b) майнові збитки, яких зазнає пасажир з причини повної або часткової непрацездатності або з причини збільшення його потреб.
Глава II
Відповідальність у випадку недотримання розкладу руху
Стаття 32
Відповідальність у випадку відміни і запізнення поїзда
або пропущеної пересадки
Параграф 1. Перевізник несе відповідальність перед пасажиром за збитки, пов'язані з тим, що через відміну або запізнення потягу, чи через невдалу пересадку подорож не може бути продовжено у той самий день, або що її продовження в той самий день не можливе через певні обставини, що склалися. Відшкодування збитків включає витрати в обгрунтованих рамках по наданню житла, а також повідомленню осіб, що очікують пасажира.
Параграф 2. Перевізник звільняється від цієї відповідальності, якщо відміна і запізнення поїзда або пропущена пересадка трапилися з таких причин:
a) обставини, що виходять за рамки експлуатації залізниці, яких перевізник не зміг уникнути або запобігти їхнім наслідкам, незважаючи на вжиття всіх заходів застереження, що вимагаються в подібному випадку;
b) вина пасажира або
c) поведінка третьої особи, якої перевізник не зміг уникнути або запобігти її наслідкам, незважаючи на вжиття всіх заходів застереження в подібному випадку.
Глава III
Відповідальність за тварин, ручну поклажу,
багаж і транспортні засоби
Частина 1
Ручна поклажа і тварини
Стаття 35
Звільнення від відповідальності
Перевізник не несе відповідальності перед пасажиром за збитки, пов'язані з недотриманням пасажиром настанов митниці або інших адміністративних приписів.
Частина 2
Багаж
Стаття 36
Обгрунтування відповідальності
Параграф 1. Перевізник несе відповідальність за збитки, спричинені у зв'язку з повною або частковою втратою або пошкодженням багажу, з моменту отримання його перевізником і до моменту видачі, а також за затримку в доставці.
Параграф 2. Перевізник звільняється від цієї відповідальності, якщо втрата, пошкодження або затримка відбулася з вини пасажира, у зв'язку з його розпорядженням, що було надане не через помилку перевізника, а також у зв'язку з проблемами, пов'язаними з багажем або певними обставинами, яких залізниця не змогла уникнути і наслідкам яких не могла запобігти.
Параграф 3. Перевізник звільняється від цієї відповідальності, якщо втрата або пошкодження виникають з особливого ризику, пов'язаного з однією або кількома з таких обставин:
a) відсутність або недостатність упаковки;
b) особливий характер багажу;
c) перевезення як багажу предметів, що не допускаються до перевезення.
Стаття 40
Припущення про втрату
Параграф 1. Правомочна особа може без подальших доказів вважати багаж втраченим, якщо його не видано або не надано в її розпорядження протягом 14 днів після вимоги про видачу відповідно до Статті 23, параграф 3.
Параграф 2. Якщо багаж, що вважався загубленим, було виявлено протягом одного року після вимоги про видачу, то залізниця повідомляє про це правомочній особі, якщо її адреса відома або може бути встановлена.
Параграф 3. Протягом 30 днів з дня отримання повідомлення, вказаного в параграфі 2, правомочна особа може зажадати, щоб багаж був їй виданий. В такому разі ця особа повинна сплатити витрати на перевезення багажу від станції відправлення до станції, де повинна відбутися видача, і повернути отримане відшкодування за відрахуванням будь-яких включених зборів. Проте, ця особа зберігає свої права на відшкодування за прострочення доставки відповідно до Статті 43.
Параграф 4. Якщо знайдений багаж не вимагався протягом передбаченого в параграфі 3 строку або був знайдений після закінчення року після зажадання видачі, то перевізник розпоряджається ним згідно із законами й настановами, що діють у місці знаходження багажу.
Стаття 41
Відшкодування у випадку втрати
Параграф 1. У випадку повної або часткової втрати багажу перевізник повинен, щоб виключити подальші відшкодування, сплатити відшкодування.
Параграф 2. Окрім того, перевізник повинен відшкодувати вартість перевезення багажу і інші суми, витрачені у зв'язку з перевезенням втраченого багажного місця, а також вже сплачені митні і акцизні збори.
Стаття 42
Відшкодування у випадку пошкодження
Параграф 1. У випадку пошкодження перевізник повинен виплатити відшкодування, за винятком всіх інших збитків, що відповідає вартості багажу.
Параграф 2. Відшкодування не повинне перевищувати:
a) якщо весь багаж знецінився в результаті пошкодження - суми, якої мала б бути виплачена у випадку повної втрати;
b) якщо лише частина багажу знецінилась в результаті пошкодження - суми, якої мала б бути виплачена у випадку втрати частини, що втратила цінність.
Частина 3
Транспортні засоби
Стаття 44
Відшкодування за затримку
Параграф 1. У випадку затримки завантаження автотранспортного засобу з вини залізниці або прострочення його доставки, якщо правомочна особа доведе, що цим були заподіяні збитки або шкода, то залізниця повинна сплатити компенсацію, розмір якої не може перевищувати вартості перевезення цього транспортного засобу.
Параграф 2. Якщо у випадку затримки завантаження автотранспортного засобу з вини залізниці, правомочна особа відмовляється від подальшого виконання договору перевезення, то їй повертається вартість перевезення транспортного засобу і пасажирів. Крім цього правомочна особа, якщо вона доведе, що через цю затримку були заподіяні збитки або шкода, може вимагати відшкодування, розмір якого не може перевищувати вартості перевезення транспортного засобу.
Стаття 45
Відшкодування у випадку втрати
При повній або частковій втраті транспортного засобу відшкодування, що виплачується правомочній особі за доведену шкоду, розраховується на підставі споживчої вартості транспортного засобу. Причеп з вантажем або без вантажу вважається транспортним засобом.
Розділ V
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПАСАЖИРА
Стаття 53
Особливі принципи відповідальності
Пасажир несе відповідальність стосовно перевізника за будь-які збитки:
a) спричинені з причини недотримання своїх обов'язків відповідно до:
1. статей 10, 14 і 20,
2. особливих положень з перевезення транспортних засобів в Загальних умовах перевезення або
3. Регламентом міжнародних залізничних перевезень небезпечних вантажів (РІД), або
b) спричинені через предмети або через тварини, яких він перевозить з собою, якщо лише він не доведе, що збитки були заподіяні через певні обставини, яких він не міг уникнути і наслідків яких він не міг відвернути, незважаючи на всі вжиті ним застережні заходи, що вимагаються від пасажира, який усвідомлює свою відповідальність.
Розділ VI
Здійснення права на претензії
Стаття 57
Судова компетенція
Параграф 1. Позови у судовому порядку, які грунтуються на цих Єдиних правилах, можуть пред'являтися судам держав-членів, призначеним за згодою сторін, або суду держави-члена, на території якого відповідач має своє постійне місце проживання або своє основне місце знаходження чи філіал, або установу, що уклала договір перевезення. Іншим судам позови пред'являтися не можуть.
Параграф 2. Якщо позов, заснований на цих Єдиних правилах, знаходиться в судочинстві компетентного суду згідно з параграфом 1, або якщо за цим позовом цим судом було винесено рішення, то жодний новий позов із цього самого питання між тими самими сторонами не може пред'являтися, якщо лише рішення суду, якому був пред'явлений первісний позов, не може бути приведено у виконання в державі, в якій пред'явлено новий позов.
Стаття 58
Припинення права на позов про відповідальність
у випадку смерті або поранення пасажирів
Параграф 1. Будь-який позов правомочної особи стосовно відповідальності перевізника у випадку загибелі або поранення пасажирів втрачає силу, якщо ця особа не повідомить про відповідний нещасний випадок, що трапився з пасажиром, протягом 12 місяців після отримання інформації про це одному з перевізників, якому згідно зі статтею 55, параграф 1 можна пред'явити рекламацію. Якщо правомочна особа повідомляє в усній формі про нещасний випадок перевізнику, то він повинен видати йому свідоцтво про таке усне повідомлення.
Стаття 60
Строк давності
Параграф 1. Строк давності на відшкодування збитків стосовно відповідальності перевізника у випадку загибелі і травмувань пасажирів закінчується:
a) для позову пасажира - після закінчення трьох років, починаючи з першого дня після випадку;
b) для позову інших правомочних осіб - після закінчення трьох років, починаючи з першого дня після смерті пасажира, але не більше п'яти років з першого дня після випадку.
Параграф 2. Строк давності інших позовів за договором перевезення закінчується після одного року. Проте строк давності складає два роки у випадку позову з приводу збитків, завданих внаслідок дій або недогляду, здійсненого або з наміром спричинити такі збитки, або з легковажності, або з розумінням того, що такі збитки ймовірно будуть завдані.
Параграф 5. Позови, що втратили силу за давністю, не можуть також пред'являтися як повторний позов або заперечення.
Питання:
PAGE 1