Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНІЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МЕЛЬНИК ІРИНА СТЕПАНІВНА
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ НОТАРІАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ ЩОДО ОПРОТЕСТУВАННЯ ВЕКСЕЛЯ
Спеціальність 12.00.03 –цивільне право і цивільний процес; сімейне право;
міжнародне приватне право
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Київ – 2008
Дисертація є рукописом.
Роботу виконано на кафедрі правосуддя юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
|
Науковий керівник: |
доктор юридичних наук, професор Штефан Михайло Йосипович, академік АПрН України, заслужений діяч науки і техніки України. |
|
Офіційні опоненти: |
доктор юридичних наук, старший науковий співробітник Кучеренко Ірина Миколаївна, провідний науковий співробітник відділу проблем цивільного, трудового та підприємницького права Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України, кандидат юридичних наук, доцент Гетманцев Олександр Валентинович, завідувач кафедри правосуддя Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. |
Захист відбудеться «19» _06__ 2008 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.06 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 253.
Із дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к.12).
Автореферат розіслано «_18_» ___05_ 2008 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради,
доктор юридичних наук, професор Т.В. Боднар
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дисертаційної роботи зумовлена передусім необхідністю вдосконалення правового регулювання нотаріального провадження щодо опротестування векселів. Оскільки сьогодні відсутнє належне правове регулювання даної сфери правовідносин, у деяких випадках нотаріуси не допомагають векселедержателям у реалізації їхніх прав та захисті законних інтересів, а, навпаки, ускладнюють реалізацію цих прав і захист законних інтересів. Така ситуація негативно впливає на розвиток вексельного обігу в Україні.
Розвиток вексельного обігу в Україні має певну специфіку. Більше ніж шістдесят років на території України не існувало внутрішнього вексельного обігу, унаслідок чого зменшилась кількість наукових і практичних кадрів у цій сфері. Недостатність знань у сфері вексельного права, складність конструкцій окремих інститутів вексельного права, відсутність національного законодавства, яке б чітко визначало особливості обігу векселя в Україні, –усе це досить часто було і є причинами повільного впровадження векселів у господарський обіг України.
Однією з можливих стадій вексельного обігу є вчинення протесту векселя. Ця стадія вексельного обігу не є необов’язковою, але сам факт її виділення має важливе значення для ефективного правового регулювання вексельних правовідносин у цілому. Вона забезпечує правові підстави для реалізації векселедержателем права вимоги до осіб, зобов’язаних за векселем у регресному порядку. Вчинення протесту векселя згідно з законодавством України належить до компетенції нотаріату.
У процесі роботи над дисертацією було опрацьовано аналітичну інформацію з 27 регіональних управлінь юстиції про застосування чинного законодавства державними і приватними нотаріусами при вчиненні протестів векселів за період із 2001 по 2005 роки та статистичну інформацію з 2001 по 2007 роки. Статистичні дані свідчать про зменшення кількості протестів векселів у нотаріальній практиці до 2005 року і про зміни тенденцій протягом наступних двох років. Так, за 2001 р. державні і приватні нотаріуси України вчинили 5653 протести векселів, за 2002 р. – 3637, за 2003 р. – 2467, за 2004 р. – 1725, за 2005 р. – 1343, за 2006 р. – 3442 і за 2007 р. – 1460.
Дані статистики опосередковано підтверджують необхідність ґрунтовного аналізу правового регулювання нотаріального провадження щодо опротестування векселя, оскільки зменшення кількості протестів векселів у нотаріальній практиці може свідчити як про зменшення кількості порушень у вексельному обігу, так і про звуження сфери застосування векселів через неефективність правового регулювання в аспекті захисту прав векселедержателя.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконано в межах теми Центру дослідження прав людини юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу» № 06БФО42-01 (державний реєстраційний номер 0106U006631) за третім науковим підрозділом «Проблеми адаптації законодавства в галузі прав громадян України до законодавства Європейського Союзу у сфері підприємницької діяльності».
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи – комплексно дослідити сферу правового регулювання нотаріального провадження щодо опротестування векселя, зосередивши увагу на розв’язанні таких завдань:
– виявити проблеми в правовому регулюванні нотаріального провадження щодо опротестування векселя та запропонувати оптимальні шляхи їх розв’язання;
– розробити теоретичні положення, наукові пропозиції та рекомендації, спрямовані на вдосконалення правового регулювання нотаріального провадження щодо опротестування векселя.
– визначити правову природу протесту векселя як нотаріального провадження;
– простежити еволюцію механізму правового регулювання нотаріального провадження щодо опротестування векселя;
– проаналізувати дискусійні аспекти вчення про нотаріальну форму реалізації прав осіб і подати пропозиції та рекомендації щодо напрямів його розвитку;
– з’ясувати юридичні факти, які встановлює нотаріус при розгляді нотаріальної справи щодо опротестування векселя, і можливі джерела правової інформації для їх встановлення;
– класифікувати учасників нотаріального провадження щодо опротестування векселя;
– дослідити механізм правового регулювання місця і строків вчинення нотаріального провадження щодо опротестування векселя;
Об’єкт дослідження – нотаріальний порядок вчинення протесту векселя в Україні та механізм забезпечення реалізації прав і законних інтересів суб’єктів вексельних правовідносин.
Предмет дослідження – правове регулювання нотаріального провадження щодо опротестування векселя.
Методи дослідження. Мета дисертації та специфіка досліджуваного предмета зумовили потребу комплексного використання загальних та спеціальних методів наукового пізнання: метод діалектики –для складання цілісної системи уявлень про правову природу нотаріального провадження щодо опротестування векселя та ефективність правового регулювання нотаріального провадження щодо опротестування векселя; метод історичного аналізу –для простеження розвитку правової думки щодо сутності протесту векселя як нотаріального провадження; формально-логічний метод – для виявлення неузгодженостей у понятійному апараті нотаріального права, а також розробки пропозиції щодо його вдосконалення; методи аналізу і синтезу –для з’ясування сукупності юридичних фактів, які встановлює нотаріус у процесі аналізу документів, поданих учасниками нотаріального провадження щодо опротестування векселя; системний метод –для простеження еволюції механізму правового регулювання нотаріального провадження щодо опротестування векселя та місця нотаріального провадження щодо опротестування векселя в класифікації нотаріальних проваджень за ознакою цілеспрямованості і змісту; метод статистичного аналізу – для роботи зі статистичними матеріалами щодо розгляду нотаріусами України справ про опротестування векселя; метод моделювання та прогнозування –для вироблення пропозицій стосовно вдосконалення правового регулювання нотаріального провадження щодо опротестування векселя.
Теоретичну основу дисертації склали праці відомих українських та зарубіжних учених дореволюційного, радянського та сучасного періодів. Зокрема, істотний вплив на одержані автором результати, висновки та практичні рекомендації мали наукові дослідження Е.Н. Абрамової, Н.І. Авдєєнко, М.Г. Авдюкова, І.А. Алфєрова, В.В. Баранкової, С.М. Бараца, В.А. Белова, С.М. Бервено, В.Е. Васильєва, А.В. Габова, П.П. Глущенко, М.А. Долгова, П.Ю. Дробишева, О.В. Журко, Н.А. Зоріна, З.А. Іскандерова, М.А. Кабакової, І.Н. Кашурина, В.В. Комарова, І.А. Косаревої, Р.Г. Кочар’янца, Ю.О. Кремер, Н.С. Кузнєцової, Н.І. Куленко, Ю.М. Лисенкова, Л.Ф. Лєсніцької, Р.А. Майданика, Ю.Н. Мороза, І.Б. Немировского, Д.С. Пахомова, Л.К. Радзієвської, О.В. Романовскої, С.В. Ротко, І.В. Рукавішнікової, О.М. Сєдова, А.М. Сумина, С.В. Симов’яна, Е.А. Терещенко, Е.А. Токарева, В.Н. Урукова, С.Я. Фурси, Б.В. Хом’як, П.П. Цитовича, М.С. Шарапова, Г.Ф. Шершеневича, К.С. Юдельсона та інших вчених.
Наукова новизна роботи. У дисертації вперше в Україні зреалізовано спробу системного аналізу інституту протесту векселя у нотаріальному праві, розглянуто теоретико-правові проблеми визначення правової природи протесту векселя як нотаріального провадження, а також питання еволюції механізму правового регулювання нотаріального провадження щодо опротестування векселя. Ці питання розглянуто через призму підвищення ефективності правового регулювання нотаріального провадження щодо опротестування векселя, а також удосконалення нотаріальної практики.
У дисертації обґрунтовано й винесено на захист такі основні положення й висновки, які визначають наукову новизну дослідження:
Уперше:
1. Комплексно досліджено правову природу нотаріального провадження щодо опротестування векселя залежно від виду протесту векселя.
В Уніфікованому законі про переказні векселі та прості векселі передбачено десять видів протестів. Правова природа нотаріального провадження щодо кожного з десяти видів протестів визначається тим юридичним фактом, на посвідчення якого спрямоване нотаріальне провадження.
. Комплексно досліджено значення протесту векселя як нотаріального акту залежно від виду протесту векселя.
Протест векселя як нотаріальний акт є підставою для реалізації векселедержателем права пред’явити вимогу зобов’язаній за векселем особі. Зміст вимоги й особи, до яких можна пред’явити цю вимогу, визначаються залежно від виду протесту векселя.
. Комплексно досліджено й систематизовано строки, які застосовує нотаріус у нотаріальному провадженні щодо опротестування векселів:
– строк пред’явлення векселедержателем вимоги до зобов’язаної особи;
– строк звернення векселедержателя до нотаріуса для опротестування векселя;
– строк пред’явлення нотаріусом вимоги особі, зобов’язаній за векселем;
– строк вчинення протесту векселя.
. Обґрунтовано доцільність визначення на законодавчому рівні меж розгляду справи щодо вчинення протесту векселя, яка полягає втому, що під час розгляду справи нотаріус зобов’язаний перевірити лише наявність вексельних правовідносин між векселедержателем і особою, до якої він пред’являє вимогу. Перевірка законності та обґрунтованості відмови зобов’язаної особи виконати вимогу векселедержателя виходить за межі розгляду справи, що випливає з ознаки формальності вексельних правовідносин і суті нотаріального провадження щодо опротестування векселя.
Удосконалено:
1. Поняття «нотаріальна справа», «нотаріальне провадження», «нотаріальна дія», «нотаріальний акт» з урахуванням сучасного розвитку правової системи України;
Отримали подальший розвиток положення про те, що:
. Правова природа нотаріального провадження щодо опротестування векселя полягає у посвідченні безспірного факту. Спрямоване таке нотаріальне провадження на посвідчення факту невиконання вимоги векселедержателя зобов’язаною особою. Тому, в класифікації нотаріальних проваджень за ознакою цілеспрямованості та змісту нотаріальне провадження щодо опротестування векселя належить до групи проваджень, спрямованих на посвідчення і засвідчення безспірних фактів.
. На сучасному етапі розвитку нотаріату як інституту держави нотаріальна діяльність – це юридична процедура, спрямована на реалізацію правових норм у процедурно-процесуальній формі. Оскільки до процесуальної форми реалізації правових норм тяжіють найбільш складні і важливі, з боку саме правоохоронної діяльності, нотаріальні провадження, то доцільно усій нотаріальній діяльності надати процесуальну форму з урахуванням того, що деякі нотаріальні провадження потребують спрощеного порядку їх вчинення.
Обґрунтовано і сформульовано конкретні пропозиції щодо внесення змін до ст.1000 Цивільного кодексу України, ст. 3 Закону України «Про обіг векселів в Україні», до назви розділу ІІ та ст.ст. 34, 35, 36, 37, 38, 41, 43, 92 Закону України «Про нотаріат», до пункту 13, 294, 295, 296, 298 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Практичне значення роботи полягає в тому, що сформульовані в дисертації положення, висновки, рекомендації та пропозиції можуть бути основою для подальших наукових досліджень цієї теми або суміжних тем, сприяти вдосконаленню законодавства України у сфері регулювання нотаріального провадження щодо опротестування векселя. Отримані результати можуть бути використані для підготовки занять у вищій школі, при підготовці підручників і навчальних посібників, методичних рекомендацій із нотаріального права для викладачів та студентів юридичних спеціальностей, у практичній діяльності державних та приватних нотаріусів.
До Департаменту нотаріату та реєстрації адвокатських об’єднань Міністерства юстиції України подано пропозиції щодо:
– внесення змін до розділу 33 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 №20/5 (лист Міністерства юстиції України № М-35700-31 від 08.12.05);
– узагальнення практики вчинення нотаріусами протестів векселів за результатами аналізу статистичних та аналітичних матеріалів за 2001-2005 роки (лист Міністерства юстиції України № М-35700-31 від 25.04.06).
Результати дослідження автор використовує автором з 2000 року при читанні нормативних дисциплін: «Нотаріальне право України», «Процесуальний порядок вчинення протесту векселя та посвідчення неоплати чека», «Процесуальний порядок вчинення виконавчих написів» для студентів юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційної роботи обговорено, схвалено й рекомендовано до захисту на засіданні кафедри правосуддя юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Основні положення дисертації, висновки і пропозиції дослідження викладено у наукових доповідях, виголошених на наукових конференціях, семінарах і круглих столах: на науково-практичній конференції «Проблеми теорії і практики виконання рішень судів та інших органів» (Хмельницький, 2000 р.); на ІХ регіональній науково-практичній конференції «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (Львів, 2003 р.); на Міжнародних наукових конференціях молодих вчених «Другі осінні юридичні читання», «Треті осінні юридичні читання», «Четверті осінні юридичні читання», «П’яті осінні юридичні читання» (Хмельницький, 2003-2006 р.), на Міжнародній науковій конференції «Наукові правничі школи Київського університету» (Київ, 2005 р.), на круглому столі на тему «Правові проблеми захисту нотаріальної діяльності: ідеологеми та константи» (Київ, 2006 р.), на Міжнародній науково-практичній конференції «Права і свободи людини і громадянина: проблеми судового захисту» (Київ, 2007 р.).
Публікації. Основні наукові положення дисертаційної роботи викладено у восьми наукових статтях, з яких чотири опубліковано у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, та п’яти тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Дослідження складається зі вступу, списку скорочень і термінів, трьох розділів, шести підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.
Повний обсяг дисертації – 239 сторінок, з них основного тексту –сторінки. Список використаних джерел включає 258 найменувань на 29 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертаційної роботи, сформульовано мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, визначено наукову новизну роботи, окреслено її теоретичне і практичне значення, представлено форми апробації одержаних результатів.
Перший розділ «Сутність (правова природа) нотаріального провадження щодо опротестування векселя» складається з двох підрозділів.
Підрозділ 1.1. «Розвиток правової думки щодо сутності протесту векселя як нотаріального провадження» присвячено дослідженню сутності протесту векселя як нотаріального провадження.
Аналізуючи наукові дослідження щодо класифікації нотаріальних проваджень, дисертантка поділяє позицію тих авторів, які вважають, що нотаріальне провадження щодо опротестування векселя спрямоване на посвідчення безспірного факту.
Однак дисертантка не погоджується з думкою, що нотаріальне провадження щодо опротестування векселя спрямоване на надання документу виконавчої сили. Опротестовуючи вексель, нотаріус тільки засвідчує безспірний факт невиконання зобов’язання, необхідний для реалізації векселедержателем права на пред’явлення вимоги до осіб, зобов’язаних за векселем.
Зазначено, що в загальному розумінні правова природа протесту векселя як нотаріального провадження полягає у посвідченні факту невиконання вимоги векселедержателя зобов’язаною особою. Залежно від виду протесту сутність нотаріального провадження визначається більш конкретно, а саме:
– протест про неакцепт переказного векселя –це посвідчення факту відмови платника акцептувати переказний вексель;
– протест про неоплату векселя –це посвідчення факту відмови або платника переказного векселя, або акцептанта переказного векселя, або векселедавця простого векселя оплатити вексель при настанні строку платежу;
– протест про недатування акцепту переказних векселів зі строком платежу «у визначений строк від пред’явлення» –це посвідчення факту відмови акцептанта переказного векселя проставити дату акцепту;
– протест про відмову векселедавця проставити датовану відмітку на простому векселі зі строком платежу «у визначений строк від пред’явлення» – це посвідчення факту відмови векселедавця простого векселя проставити датовану відмітку на простому векселі;
– протест про невручення законному векселедержателю примірника переказного векселя, акцептованого примірника цього векселя особою, у якої він знаходиться –це посвідчення факту відмови особи, у якої знаходиться акцептований примірник переказного векселя, вручити його законному векселедержателю;
– протест про неодержання векселедержателем акцепту за неакцептованим примірником переказного векселя –це посвідчення факту відмови акцептанта акцептувати ще один примірник векселя на підставі протесту про невручення законному векселедержателю примірника переказного векселя, акцептованого примірника цього векселя особою, у якої він знаходиться;
– протест про неодержання векселедержателем платежу за неакцептованим іншим примірником переказного векселя – це посвідчення факту відмови акцептанта оплатити ще один примірник векселя на підставі протесту про невручення законному векселедержателю примірника переказного векселя, акцептованого примірника цього векселя особою, у якої він знаходиться;
– протест про невидачу оригіналу векселя законному держателю копії цього векселя особою, у якої він знаходиться –це посвідчення факту відмови особи, у якої знаходиться оригінал векселя, видати її законному держателю копії;
– протест про неакцепт у порядку посередництва –це посвідчення факту відмови особи, яку вказано у векселі як посередника на випадок неакцепту, акцептувати вексель;
– протест про неоплату в порядку посередництва – це посвідчення факту відмови особи, яку вказано у векселі як посередника на випадок неоплати, оплатити вексель.
Доведено, що значення протесту векселя полягає в усуненні перешкод для подальшого обігу векселя і виникненні підстав для реалізації права законного векселедержателя на пред’явлення вимоги особі. зобов’язаній за векселем.
Уперше комплексно досліджено значення протесту векселя як нотаріального акту залежно від виду протесту, а саме:
– протест про неакцепт переказного векселя є підставою для дострокової реалізації векселедержателем права на пред’явлення вимоги про оплату векселя регресними боржниками;
– протест про неоплату векселя є підставою для реалізації векселедержателем права на пред’явлення вимоги про оплату векселя регресними боржниками;
– протест про недатування акцепту переказних векселів зі строком платежу «у визначений строк від пред’явлення» фіксує дату, на підставі якої обраховується дата платежу за векселем;
– протест про відмову векселедавця проставити датовану відмітку на простому векселі зі строком платежу «у визначений строк від пред’явлення» також фіксує дату, на підставі якої обраховується дата платежу за векселем;
– протест про невручення законному векселедержателю примірника переказного векселя, акцептованого примірника цього векселя особою, у якої він знаходиться, є підставою для реалізації векселедержателем права на пред’явлення вимоги до акцептанта про акцепт (або про платіж) примірника векселя, яким володіє векселедержатель;
– протест про неодержання векселедержателем акцепту за неакцептованим примірником переказного векселя є підставою для реалізації векселедержателем права на пред’явлення вимоги про оплату векселя регресним боржникам;
– протест про неодержання векселедержателем платежу за неакцептованим іншим примірником переказного також є підставою для реалізації векселедержателем права на пред’явлення вимоги про оплату векселя регресним боржникам;
– протест про невидачу оригіналу векселя законному держателю копії цього векселя особою, у якої він знаходиться, є підставою для реалізації векселедержателем права на пред’явлення дострокової вимоги про оплату векселя особі, яка вказала такого посередника та особам, які поставили свої підписи після того, як цю вказівку було зроблено;
– протест про неакцепт в порядку посередництва є підставою для реалізації векселедержателем права на пред’явлення дострокової вимоги про оплату векселя особі, яка вказала такого посередника та особам, які поставили свої підписи після того, як цю вказівку було зроблено;
– протест про неоплату у порядку посередництва є підставою для реалізації векселедержателем права на пред’явлення вимоги про оплату векселя особі, яка вказала на векселі посередника на випадок неоплати або того, за рахунок кого вексель був акцептований, а також наступних індосантів;
У підрозділі 1.2. «Еволюція механізму правового регулювання нотаріального провадження щодо опротестування векселя» досліджено механізм правового регулювання нотаріального провадження щодо опротестування векселя після запровадження на території України в 1992 році вексельного обігу, висловлено власну позицію автора щодо дискусійних питань про місце норм права, що регулюють нотаріальну діяльність, у системі права України, про термінологію нотаріального законодавства і понятійний апарат науки про нотаріат.
У Законі України «Про нотаріат» не врегульовано порядок вчинення протестів векселів, оскільки єдина стаття 92 з цього питання має бланкетний характер і відсилає до законодавства України про переказний і простий вексель. Проблема полягає в тому, що жоден правовий акт, який можна зарахувати до законодавства України про переказний і простий вексель, не визначає порядок вчинення протестів векселів. Так, наприклад, в Уніфікованому законі про переказні векселі та прості векселі визначено: підстави та строки опротестування векселя, види протестів, наслідки пропуску строків для вчинення протестів. У Законі України «Про обіг векселів в Україні» визначено: суб’єктів вексельних правовідносин, загальні правила щодо форми вексельного зобов’язання, вимоги до підпису зобов’язаних осіб, порядок внесення змін до тексту векселя. А такі питання, як: строки звернення до нотаріуса для опротестування векселя, місце опротестування векселя, форма звернення, документи, які необхідно подати нотаріусу тощо –законодавство України не регулює. На сьогодні порядок опротестування векселів регулює глава 33 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яку затверджено наказом Міністерства юстиції України. Вважати цей акт частиною законодавства про переказний і простий вексель немає підстав. Окрім того, правове регулювання порядку опротестування векселя, яке передбачено в Інструкції, можна кваліфікувати як неповне.
На думку дисертантки, для ефективного правового регулювання нотаріальних проваджень взагалі і нотаріального провадження щодо опротестування векселя зокрема доцільно розробити і прийняти окремий правовий акт.
На сьогодні нотаріат як наука перебуває в стані активного розвитку. Як наслідок, тривають дискусії про місце норм права, що регулюють нотаріальну діяльність, у системі права України, про термінологію нотаріального законодавства і понятійний апарат науки про нотаріат. Відсутність усталених теоретичних основ із цих питань ускладнили виклад матеріалу за темою дисертаційної роботи, тому вважаємо за необхідне висловити власну позицію щодо дискусійних питань, зокрема проблеми термінології.
Нотаріальна діяльність –це юридична процедура, спрямована на реалізацію правових норм у процедурно-процесуальній формі. Оскільки до процесуальної форми реалізації правових норм тяжіють найбільш складні і важливі, з боку саме правоохоронної діяльності, нотаріальні провадження, то доцільно усій нотаріальній діяльності надати процесуальну форму реалізації правових норм з урахуванням того, що деякі нотаріальні провадження потребують спрощеного порядку їх вчинення.
З урахуванням сучасного розвитку правової науки України подано поняття «нотаріальна справа», «нотаріальне провадження», «нотаріальна дія», «нотаріальний акт», під якими слід розуміти:
нотаріальна справа – це обставина, яку прямо передбачено законом, як таку, що потребує нотаріального підтвердження та юридичного забезпечення, вирішується (розглядається) суб’єктом нотаріальної діяльності, а результат її вирішення (розгляду) реалізується на виконання закону;
нотаріальне провадження – це сукупність нотаріальних дій, яких в визначеному порядку вчиняють суб’єкти нотаріальних правовідносин при розгляді конкретної нотаріальної справи;
нотаріальна дія – це дія суб’єкта нотаріальних правовідносин, яка визначається окремим змістом і є складовою частиною провадження при розгляді нотаріальної справи;
нотаріальний акт –це документ, який видає суб’єкт нотаріальної діяльності за результатами розгляду нотаріальної справи. Цей документ може бути у формі посвідчувального або засвідчувального напису, свідоцтва, акту, протесту, протоколу, виконавчого напису, постанови про відмову у видачі нотаріального акту.
Другий розділ «Документ як основне джерело правової інформації при розгляді нотаріальної справи щодо опротестування векселя» складається з двох підрозділів.
Підрозділ 2.1. «Документи, на підставі яких встановлюють особу учасника нотаріального провадження та підтверджують його правоздатність, дієздатність та повноваження» присвячено аналізу документів, на підставі яких нотаріус встановлює особу кожного з учасників нотаріального провадження, підтверджує їх правоздатність, дієздатність і повноваження.
Основним джерелом правової інформації для підтвердження права особи або юридичного факту в нотаріальному провадженні є саме документ. Перелік документів, які необхідно подати для вирішення нотаріальної справи, визначає нотаріус, як правило, самостійно, залежно від обставин справи та вимог законодавства.
На підставі аналізу загальних правил вчинення нотаріальних проваджень та основних правил посвідчення правочинів – документи, які необхідно подати для вирішення нотаріальної справи щодо опротестування векселя, запропоновано розділити на дві групи: документи, що встановлюють особу заявника або його представника, підтверджують їх правоздатність, дієздатність та повноваження представника; документи, що підтверджують наявність вексельних правовідносин між векселедержателем і зобов’язаною за векселем особою, кому він пред’являє вимогу.
Досліджуючи документи першої групи, автор звертає увагу, що перелік документів для встановлення особи учасника нотаріального провадження не є вичерпним, але законодавчо закріплена ознака, про те, що документи повинні виключати будь-які сумніви щодо особи, яка звернулася до нотаріуса. Така ознака є надто оціночна, і тому за результатами аналізу документів, зазначених у переліку, виділено їх додаткову ознаку: документ повинен містити фотографію особи, зазначеної в ньому. Таку ознаку доцільно закріпити законодавчо і застосовувати до документів, за якими встановлюють особу, що звернулася до нотаріуса для вчинення будь-якого нотаріального провадження.
Підрозділ 2.2. «Документи, на підставі яких підтверджують наявність вексельних правовідносин між векселедержателем і зобов’язаною за векселем особою» присвячено аналізу документів, на підставі яких нотаріус встановлює наявність вексельних правовідносин між векселедержателем і зобов’язаною за векселем особою та підстав для пред’явлення вимоги, про яку заявляє векселедержатель.
Проаналізувавши наукові підходи, нотаріальну практику та чинне законодавство, автор приходить до висновку, що основним документом другої групи документів є сам вексель. Аналіз векселя нотаріусом у нотаріальному провадженні є важливою складовою на етапі ухвали рішення про можливість опротестування векселя. Якісний аналіз векселя можливий за умови системного аналізу інформації на векселі. Інформацію доцільно поділяти на три групи залежно від можливого впливу на нотаріальне провадження: реквізити, суттєві написи, несуттєві написи. Відповідно до формальності як ознаки сили векселя, на обіг векселя взагалі і на нотаріальне провадження щодо опротестування векселя зокрема впливає як зміст інформації на векселі, так і форма її викладу.
Сукупний аналіз реквізитів і суттєвих написів векселя дає можливість нотаріусу визначити обсяг зобов’язань особи, до якої пред’являє вимогу векселедержатель, умови їх виникнення та визнати заявника законним векселедержателем.
Обґрунтовано доцільність встановлення меж розгляду нотаріальної справи щодо опротестування векселя. Під час розгляду справи нотаріус зобов’язаний перевірити наявність вексельних правовідносин між векселедержателем і особою, до якої він пред’являє вимогу. Перевірка законності та обґрунтованості відмови зобов’язаної особи виконати вимогу векселедержателя виходить за межі розгляду справи, що випливає з ознаки формальності вексельних правовідносин і суті нотаріального провадження щодо опротестування векселя.
Третій розділ «Проблеми правового регулювання нотаріального провадження щодо опротестування векселя» складається з двох підрозділів.
Підрозділ 3.1. «Строки в нотаріальному провадженні щодо опротестування векселя» присвячено аналізу строків, які застосовує нотаріус при розгляді справи щодо опротестування векселя.
На підставі аналізу законодавства зроблено висновок, що при опротестуванні векселів у нотаріальному провадженні нотаріус повинен застосовувати чотири види строків:
– строк пред’явлення векселедержателем вимоги зобов’язаній за векселем особі;
– строк звернення векселедержателя до нотаріуса для вчинення протесту векселя;
– строк пред’явлення вимоги нотаріусом зобов’язаній за векселем особі;
–строк вчинення протесту векселя нотаріусом;.
Базовим строком, з якого в подальшому обраховуються всі нотаріальні строки, є строк пред’явлення векселедержателем вимоги зобов’язаній за векселем особі. Цей строк регулюється нормами Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі та залежить від змісту вимоги векселедержателя та строку платежу за векселем.
Строки вчинення протесту векселів регулюються Уніфікованим законом про переказні векселі та прості векселі, проте чітко визначеними є лише строки вчинення протестів про неоплату, про неакцепт, про неоплату в порядку посередництва та про неакцепт у порядку посередництва. Щодо інших шести видів протесту строки визначено в межах тих строків, які чітко визначені.
Строки звернення векселедержателя до нотаріуса для вчинення протестів не регулюються Уніфікованим законом про переказні векселі та прості векселі і повинні бути визначені внутрішнім правовим актом. В Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України строки звернення векселедержателя до нотаріуса для опротестування векселя визначено в пункті 296, але передбачене там регулювання є неефективним, оскільки передбачає тільки строки звернення векселедержателя до нотаріуса для вчинення протесту про неакцепт і про неоплату векселя.
На базі строку звернення векселедержателя до нотаріуса для вчинення протесту встановлено строк пред’явлення вимоги нотаріусом зобов’язаній за векселем особі. Про чинне регулювання не охоплює усі види протесту; містить неточність при використанні назви особи, яка оплачує доміцильований вексель, та невизначеність при використанні терміна «платник».
Підрозділ 3.2. «Учасники нотаріального провадження щодо опротестування векселя» присвячено класифікації учасників нотаріального провадження щодо опротестування векселів.
Учасники нотаріального провадження є суб’єктами нотаріальних правовідносин. Усіх суб’єктів нотаріальних правовідносин можна поділити на три групи за ознакою функції та мети діяльності. За цією ж ознакою суб’єктів нотаріальних правовідносин щодо опротестування векселя теж можна поділити на три групи:
– державні і приватні нотаріуси;
– законні векселедержателі та особи, до яких векселедержателі або їх представники пред’являють вимоги;
– особи, які незаінтересовані в результатах вирішення справи, але які можуть брати участь у нотаріальному провадженні (експерти, перекладачі тощо). Мета їх участі –сприяти здійсненню нотаріальної діяльності і видачі нотаріусом законного й обґрунтованого нотаріального акту.
Зазначається, що в пункті 295 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України неефективно врегульовано територіальну компетенцію нотаріусів щодо вчинення протестів векселів, допущено помилки у використаній термінології.
ВИСНОВКИ
Результати проведеного дослідження узагальнено у висновках концептуально-теоретичного, методологічного та науково-практичного характеру, що забезпечили розв’язання основних завдань роботи відповідно до поставленої мети дисертації:
1. Аналіз нормативно-правових актів, які є базовими у вексельному законодавстві України, щодо їх процедури і термінів прийняття та змісту дає підстави говорити про те, що механізм правового регулювання вексельних відносин взагалі і нотаріального провадження щодо опротестування векселя зокрема є неефективним. Для розв’язання цієї проблеми доцільно було б провести під контролем Міністерства юстиції України та за участю Верховного суду України, Вищого господарського суду України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України комплексне узагальнення практики реалізації норм вексельного законодавства усіма учасниками вексельних правовідносин. За результатами узагальнення необхідно розробити детальний внутрішній закон про вексельний обіг, завдання якого повинно полягати в уточненні й конкретизації тих норм Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, які неоднозначно тлумачаться при реалізації їх на практиці, а також у формулюванні чіткої правової позиції України як держави учасниці Женевської конвенції 1930 року щодо усіх застережень, до яких вона приєдналась у процесі ратифікації конвенції.
. Серед причин неефективності правового регулювання нотаріального провадження щодо опротестування векселя слід також зазначити невизначеність форми реалізації правових норм, що регулюють нотаріальну діяльність, та відсутність єдиного підходу до визначення термінів у законодавстві про нотаріат і в нотаріаті як науці.
3. З метою підвищення ефективності правового регулювання нотаріального провадження щодо опротестування векселя необхідно внести зміни до нормативно – правових актів для врегулювання таких питань:
– види протестів векселів, які можуть бути вчинені нотаріусом;
– територіальна компетенції нотаріусів щодо вчинення протесту векселя;
– строки звернення векселедержателя до нотаріуса для вчинення протесту векселя;
– порядок пред’явлення нотаріусом вимоги особі, яка зобов’язана задовольнити вимогу векселедержателя.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:
. Мельник І.С. Проблема термінології в нотаріальному процесуальному праві // Право України. –. –№ 9. –С. 99–.
. Мельник І.С. Суть і значення нотаріального провадження про протест векселя // Право України. –. –№ 11. –С. 107–.
. Мельник І.С. Вексель як документ в нотаріальному процесі // Право України. – 2006. –№ 2. –С. 54–.
. Мельник І.С. Аналіз умов видачі векселя у нотаріальному провадженні про протест векселя // Право України. –. –№ 5. –С. 103–.
. Мельник І.С. Аналіз нормативного регулювання строків вчинення протесту векселя і проблеми їхнього застосування в нотаріальному процесі // Мала енциклопедія нотаріуса. –. –№ 6. –С. 113–.
. Мельник І.С. Правові підстави винесення нотаріусами постанов про відмову у вчиненні протестів векселів (за матеріалами нотаріальної практики) // Мала енциклопедія нотаріуса. –. –№ 2. –С. 51-60.
. Мельник І.С. Правове регулювання територіальної компетенції нотаріуса при вчиненні протесту векселя // Мала енциклопедія нотаріуса. –. –№ 3. –С.109-114.
. Мельник І.С. Правові проблеми застосування вексельного законодавства у нотаріальній практиці (за матеріалами Пленуму Верховного суду України) // Мала енциклопедія нотаріуса. –. –№ 6. –С.112-117.
. Мельник І.С. Проблеми формування і реалізації механізму правового регулювання відносин при вчиненні протесту векселя // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ІХ регіональної науково – практичної конференції. 13-14 лютого 2003 року. –Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2003. –С. 290-293.
. Мельник І.С. Правове регулювання вчинення протесту векселя в законопроекті «Про нотаріат» // Молодь у юридичній науці: Збірник тез доповідей Міжнародної наукової конференції молодих вчених «Другі осінні юридичні читання». –Хмельницький: В-во ХІУП, 2003. –С. 315-317.
. Мельник І.С. Проблеми територіальної компетенції нотаріуса при вчиненні протесту векселя // Молодь у юридичній науці: Збірник тез доповідей Міжнародної наукової конференції молодих вчених “Треті осінні юридичні читання ”. –Хмельницький: В-во ХІУП, 2004. –С. 193-195.
. Мельник І.С. Вплив застережень векселя на можливість вчинення протесту векселя // Молодь у юридичній науці: Збірник тез доповідей Міжнародної науково-практичної конференції молодих науковців «Четверті осінні юридичні читання»: У 3-х частинах. – Частина третя. Підтом ІІ. –Хмельницький: В-во ХУУП, 2005. –С. 65-67.
. Мельник І.С. Строк платежу як реквізит векселя (аналіз нотаріальної практики) // Молодь у юридичній науці: Збірник тез доповідей Міжнародної науково-практичної конференції молодих учених «П’яті осінні юридичні читання»: У 5-ти частинах. – Частина четверта. –Хмельницький: В-во ХУУП, 2006. –С. 34-36.
АНОТАЦІЯ
Мельник І.С. Правове регулювання нотаріального провадження щодо опротестування векселя. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.03 –цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. –Київський національний університет імені Тараса Шевченка. –Київ, 2008.
Дисертація присвячена комплексному вивченню правового регулювання нотаріального провадження щодо опротестування векселя. Простежено еволюцію механізму правового регулювання нотаріального провадження щодо опротестування векселя в системі права України. Розкрито правову природу нотаріального провадження щодо опротестування векселя, залежність сутності нотаріального провадження щодо опротестування векселя від виду протесту, залежність значення протесту векселя як нотаріального акту від виду протесту. Визначено перелік юридичних фактів, які встановлює нотаріус при розгляді нотаріальної справи щодо опротестування векселя, і можливі джерела правової інформації для їх встановлення. Досліджено і систематизовано строки, які застосовує нотаріус у нотаріальному проваджені щодо опротестування векселя, подано класифікацію учасників нотаріального провадження щодо опротестування векселя. Обґрунтовано пропозиції та рекомендації для вдосконалення законодавства про нотаріат у частині правового регулювання нотаріального провадження щодо опротестування векселя.
Ключові слова: нотаріальне провадження, нотаріальний акт, протест векселя, протест про неакцепт, протест про неоплату, векселедержатель.
АННОТАЦИЯ
Мельник И.С. Правовое регулирование нотариального производства по опротестованию векселя. – Рукопись
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 –гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. – Киев, 2008.
Диссертация посвящена комплексному исследованию теоретических и практических проблем правового регулирования нотариального производства по опротестованию векселя.
Анализируются научные исследования классификации нотариальных производств и место в них нотариального производства по опротестованию векселя.
Правовая природа нотариального производства по опротестованию векселя определяется как удостоверение факта невыполнения требования векселедержателя лицом, обязанным по векселю. В зависимости от вида протеста суть нотариального производства определяется более конкретно. Например, нотариальное производство по опротестованию переводного векселя в неакцепте направлено на удостоверение факта отказа плательщика акцептировать переводной вексель; нотариальное производство по опротестованию векселя в неплатеже направлено на удостоверение факта отказа или плательщика переводного векселя, или акцептанта переводного векселя, или векселедателя простого векселя оплатить вексель при наступлении срока платежа.
Исследован механизм правового регулирования нотариального производства по опротестованию векселя после введения на территории Украины в 1992 году вексельного оборота.
Доказано, что для эффективного правового регулирования нотариальных производств вообще и нотариального производства по опротестованию векселя в частности целесообразно разработать и принять отдельный правовой акт.
Обосновано целесообразность установления пределов рассмотрения нотариального дела по опротестованию векселя. Во время рассмотрения дела нотариус обязан проверить наличие только вексельных отношений между векселедержателем и лицом, к которому он предъявляет требования. Проверка законности и обоснованности отказа обязанного лица выполнить требования векселедержателя выходит за пределы рассмотрения дела, что следует из формальности вексельных правоотношений и сути нотариального производства по опротестованию векселя.
Определен перечень юридических фактов, которые устанавливает нотариус при рассмотрении нотариального дела по опротестованию векселя, и возможные источники правовой информации для их установления.
Комплексно исследованы и систематизированы сроки, которые применяет нотариус при рассмотрении дела по опротестованию векселя.
На основании анализа законодательства сделан вывод, что при опротестовании векселей в нотариальном производстве нотариус должен применять четыре вида сроков:
– срок предъявления векселедержателем требования обязанному лицу;
– срок совершения протеста векселя нотариусом;
– срок обращения векселедержателя к нотариусу для совершения протеста;
– срок предъявления нотариусом требования обязанному лицу.
Дана характеристика участников нотариального производства по опротестованию векселя.
Разработаны обоснованные предложения и рекомендации по усовершенствованию действующего законодательства о нотариате и практике его применения.
Ключевые слова: нотариальное производство, нотариальный акт, протест векселя, опротестование векселя в неплатеже, опротестование векселя в неакцепте, векселедержатель.
SUMMARY
Melnyk І.S. Legal regulation of notarial proceedings with respect to the protest of a bill. –Manuscript.
Thesis for obtaining a scientific degree of candidate of Law Sciences in the specialization 12.00.03 –civil law and civil procedure; family law; international private law. –National Taras Shevchenko University of Kyiv. – Kyiv, 2008.
The thesis contains a comprehensive research of the legal regulation of notarial proceedings with respect to the protest of a bill. The evolution of the mechanism of the legal regulation of notarial proceedings with respect to the protest of a bill in the Ukrainian legal system has been analyzed. The legal nature of the notarial proceedings with respect to the protest of a bill, dependence of the essence of the notarial proceedings with respect to the protest of a bill on the type of the protest, dependence of the significance of the protest of a bill as a notarial act on the type of the protest, have been revealed. The list of legal facts established by a notary when considering notarial proceedings with respect to the protest of a bill and possible sources of legal information for the establishment of such facts, have been defined. Deadlines used by a notary who considers proceedings with respect the protest of a bill have been researched and systemized, the classification of participants of notarial proceedings with respect to the protest of a bill has been provided. Proposals and recommendations concerning the improvement of the legislation on notariat as related to the legal regulation of notarial proceedings with respect to the protest of a bill have been substantiated.
Key words: notarial proceedings, notarial act, protest of a bill, protest for non-acceptance, protest for nonpayment, holder of a bill.
Підписано до друку _________ 2008. Формат 60 х 841/16
ГарнітураTimes. Папір офсетний.
Друк офсетний. Наклад 100. Ум. друк. арк. 0,9. Зам №
Видавництво та друк –Інформаційно–видавничий центр Товариства «Знання» України.
, м. Київ-150, вул. Велика Васильківська(Червоноармійська), 57/3, к. 314
Тел. 287-41-45, 287-30-97.
Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції
ДК №217 від 11.10.2000 р.