Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Міністерство освіти і науки
«Рівненський державний центр ПТО сервісу та дизайну»
Реферат на тему:
«Австралія»
Підготувала
Учениця групи № 24
Алексійчук Ольга
Перевірив: Старцева Т.О.
Зміст
1. Загальна інформація
2. Географічне положення
3. Назва
4. Державний устрій
5. Історія
6. Сучасні вищі посадові основи
7. Географія та клімат
8. Природа
9. Населення
10. Промисловість
11. Сільське господарство
12. Транспорт
13. Університети
14. Театр
Загальна інформація
Офіційна назва - Австралійський Союз. Згідно з рішенням уряду від січня 1976 р. за кордоном країна називається Австралія, уряд - австралійським, у країні називається Австралійський Союз і уряд Союзу.
Географічне положення - Австралія розташована на Австралійському материку, острові Тасманія та ряді інших малих островів у Тихому та Індійському океанах. З півночі омивається Тіморським та Арафурським морями і протокою Торреса; на сході - Кораловим і Тасмановим морями; на півдні - протокою Басса й Індійським океаном; на заході - Індійським океаном. Австралійському Союзу належать також острови Картьє та Ешмор, острів Різдва, Кокосові острови, острови Херд, Макдональд і Норфолк.
Площа території - загальна площа Австралії становить 7 682 300 кв. км.
Кількість населення - 22,7 млн. осіб (2011 р.).
Столиця – Канберра - 350 тис. осіб.
Адміністративний поділ - Австралія - федерація, яка включає шість штатів і дві території: Новий Південний Уельс, Вікторія, Квінсленд, Південна Австралія, Західна Австралія , Тасманія, Північна територія, Австралійська столична територія.
Інші великі міста: Сідней (4,4 млн. осіб), Мельбурн (4 млн.), Брісбен (1,95 млн.), Перт (1,6 млн.), Аделаїда (1,17 млн.).
Офіційна назва – англійська.
Релігія: католики - 26%, англікани - 26%, протестанти - 20% (Об'єднана Церква, Союз баптистів, Лютеранська церква і Церква Христа), православні - 4%; іудеї, буддисти, мусульмани.
Грошова одиниця - австралійський долар = 100 центам.
Національне свято - 26 січня - День Австралії (1788 р.).
Державний прапор - прапор Австралійського Союзу синього кольору. У верхньому лівому куті розміщений прапор Великобританії - символ приналежності до Австралійського Союзу і Британської Співдружності націй. Синій колір прапора - символ океану, що оточує з усіх боків Австралію. В середині прапора розташоване зображення сузір'я Південного хреста. 6 зірок на прапорі символізують шість штатів Австралійського Союзу. Сім променів зірки означають шість штатів і територію Папуа. П'ятикутна зірка символізує федеральний округ Канберру. Прапор затверджений у 1954 році.
Державний герб - зображений у вигляді щита, який підтримують з двох боків кенгуру і страус Ему, в обрамленні квітучих гілок евкаліпта. Щит розділений на 6 частин, кожна з яких вміщує емблему відповідного штату. У верхній частині герба розміщена семикутна зірка, шість променів якої означають 6 штатів, а сьомий - символізує федеральний округ Канберру. Герб у нинішньому вигляді існує з 1912 року.
Державний гімн - «Розвивайся, прекрасна Австраліє» — складено Пітером Доддсом Маккорміком 1878 року.
Державний прапор
Державний герб
Географічне положення
Австралія — держава у Південній півкулі на Австралійському материку і острові Тасманія. До складу країни входять також багато невеликих островів, серед яких Норфолк і Лорд – Хау в Тихому океані, Кокосові острови в Індійському та інші. Найближчими сусідніми країнами є Індонезія, Східний Тимор і Папуа – Нова Гвінея на півночі, Соломонові острови, Вануату і Нова Каледонія на північному сході і Нова Зеландія на південному сході.
Карта Австралії
Назва країни походить з латинської Terra Australis, що означає «південна земля». Територія була названа так європейськими дослідниками, які вірили, що австралійський материк був набагато більшим допоки його відкрили. Мандрівник Метью Фліндерс (1774 – 1814), який першим досліджував австралійський берег і зробив його карту, використав термін Австралія у своїй роботі «Подорож до Terra Australis». Попередні голландські дослідники використовували терміни як Australisch, так і Нова Голландія (Nova Hollandia).
Австралійський Союз входить до складу Британської Співдружності Націй. Конституція Австралійського Союзу набула чинності з 1 січня 1901. Австралійський Союз складається з 6 штатів і 2 самоврядних одиниць, до яких належать — столиця Канберра і Північна Територія. Найвища законодавча влада належить федеральному парламентові, до складу якого входять королева Великої Британії, що її представляє призначений нею генерал - губернатор, і дві палати: палата представників, що обирається пропорційно до загальної кількості населення штату на 3 роки, і сенат, куди обирається по 10 сенаторів від кожного штату строком на 6 років. Виконавча влада належить генерал-губернатору і кабінету (уряду). Штати Австралійського Союзу мають свої конституції, парламенти і губернаторів. Австралійський Союз є федерацією.
Першими з європейців побували в Австралії голландські мореплавці у 1606 році. Для вивчення нового континенту — Нової Голландії — Англія організувала ряд експедицій. Потреба англійської буржуазії в нових ринках, а також втрата північноамериканських колоній змусили англійський уряд звернути увагу на Австралію. У 1788 році її було оголошено англійською територією і розпочато посилене заселення Австралії засланцями. Адміністрація колонії та військові чини захоплювали найкращі землі Південно-Східної Австралії, а тубільці, що за рівнем свого розвитку не могли бути використані як об'єкт експлуатації, витіснялись у пустелі і фізично винищувались. На початку 19 сторіччя процес вивчення і освоєння Австралії пожвавився. Англійський мореплавець Метью Фліндерс 1801 - 1803 роках протягом двох експедицій обійшов Австралію з усіх боків. Він же запропонував нову назву цієї землі — Австралія.
Відкриття величезних пасовиськ і розвиток вівчарства викликали приплив англійського капіталу. Землі роздавались переважно тим, хто мав значний капітал, тобто насаджувалось велике землеволодіння. Розвиток вівчарства та відкриття золотих родовищ 1851 році викликали велику потребу в робочій силі і пожвавили імміграцію до Австралії. Якщо 1851 році в Австралії було 438 тис. чол., то 1861 році вже 1168 тис. В 1-й половині 19 ст. Австралія поставляла на світовий ринок лише вовну і шкіру. З появою рефрижераторного транспорту в 2-й половині 19 ст. Австралія почала вивозити багато м'яса і масла, що стимулювало розвиток тваринництва.
У кінці 19 сторіччя поселенці австралійських колоній висунули вимогу про утворення з окремих частин, які користувались автономією єдиної федерації. Англія підтримала цю ідею, сподіваючись використати її в своїх імперіалістичних інтересах в районі Тихого океану. 1 січня 1901 набрав чинності акт англійського парламенту про створення Австралійського Союзу. Федерація у складі 6 штатів, колишніх колоній, дістала статус домініону. Був створений федеральний уряд на чолі з генерал-губернатором. Австралійськоий Союз стає партнером Англії по експлуатації колоній. 1906 році колонією Австралійського Союзу стала південно-східна частина Нової Гвінеї, а після першої світової війни Австралійський Союз одержує від Ліги націй мандат на управління колишньою німецькою колонією в північно-східній частині Нової Гвінеї. Робітничий рух зародився в Австралійського Союзу у 2-й половині 19 ст. В 90-х рр. виникла лейбористська партія, яка користувалась значним впливом і 1904 сформувала уряд. У 1911—1912 році, на противагу поміркованим лейбористам, створюються революційні робітничі організації. Одним з їх організаторів був Артем (Сергєєв Ф. А). У 1920 була заснована Компартія Австралії. Великі робітничі страйки відбулись з 1919 по 1921, у 1927, а також в роки світової економічної кризи 1929 по 1933 роки. Під час другої світової війни Австралійський Союз входив до антифашистської коаліції держав. Австралійський Союз отримав автономію від Великобританії у внутрішніх справах і зовнішніх відносинах в 1942. Уряд Австралійського Союзу виступив у ролі активного союзника Англії і США в їх діях в Азії. Війська Австралійського Союзу взяли участь у війні в Малайї, в американській корейській війні (1950–1953). В 1951 Австралійський Союз разом з Новою Зеландією уклав договір з США про взаємну допомогу (АНЗЮС), а 1954 став учасником СЕАТО.
Уряд Австралійського Союзу згодився на випробування англійської атомної і водневої зброї на території країни.
Австралійський Союз володів колонією Папуа (південно-східна частина острова Нова Гвінея), управляв підопічною територією Нова Гвінея (північно-східна частина острова Нова Гвінея, архіпелаг Бісмарка, північна частина групи Соломонових островів) та за угодою з Великобританією і Новою Зеландією, островом Науру.
У 1967 році аборигенам були надані всі громадянські права. Після перемоги на виборах в 1993 році прем'єр-міністр Пауль Кітінг підтвердив своє бажання бачити Австралію республікою до 2000 року. В 1999 році на референдумі не була підтримана ідея переходу від конституційної монархії до республіки.
Глава держави — королева Єлизавета ІІ з 1952 року, представлена генерал-губернатором Квентін Брайс, яка була призначена на цю посаду 5 вересня 2008 року після виходу на пенсію Майкла Джеффері. Вона стала першою в історії жінкою, призначеною на цю посаду. Прем'єр-міністр — Джулія Гіллард з 2010 року.
Королева Єлизавета ІІ
Територія Австралії, що становить 7617930 км², розташована на Індо – Австралійській плиті. Оточена Індійським і Тихим океанами, Австралія межує з Азією через Арафурське та Тиморське моря. Довжина берегової лінії Австралії становить 34218 кілометрів (не включаючи острови). Не включаючи острів Макуорі, територія Австралії розташована між 9° і 44° широти, та 112° і 154° східної довготи.
Великий бар’єрний риф, найбільший кораловий риф у світі, простягнувся на 2000 км від східного узбережжя). Гора Аугустус, що вважається найбільшим монолітом у світі, розташована у Західній Австралії. Найвища гора на Австралійському континенті — гора Костюшко (2228 м), проте найвищою точкою на території, що належить Австралії, — це пік Моусон (2745 м, острів Херд).
Австралія — це найплоскіший континент з найстарішими родючими ґрунтами. Пустелі Австралії чи напівпустульні землі практично незаселені. Це найсухіший населений континент на планеті, тільки південно-східна та південно-західна його частини мають помірний клімат. Густота населення 2.8 мешканця на кілометр квадратний робить Австралію однією з найменш густозаселених країн, однак більша частина людей проживає на південно-східному узбережжі.
Східну частину Австралії займає Великий Вододільний хребет, що розташований вздовж узбережжя Квінсленду, Нового Південного Уельсу і частини Вікторії, хоч і назва гір не є зовсім коректною, позаяк подекуди хребет становлять низькі пагорби, а найвищі гори не сягають вище 1600 м над рівнем моря. Серце країни — це рівнини і височини центральної Австралії характеризується великою кількістю пустель: Велика Піщана, пустеля Гібсона, велика пустеля Вікторія, пустеля Сімпсона з відомою Налларборською рівниною на південному узбережжі.
На клімат Австралії суттєво впливають океанічні потоки, зокрема Індійський океанський диполь та Ель – Ніньйо, які корелюються періодичними засухами та сезонними тропічними системами низького тиску, які утворюють циклони у північній Австралії. Ці фактори стимулюють атмосферні опади, які суттєво відрізняють кожного року. Більша частина північної Австралії має тропічний клімат із переважанням літніх опадів, або мусонний клімат. Третина Австралії — це пустелі та напівпустелі. Південно-західний куток Західної Австралії має середземноморський клімат. Більшій частині південного сходу, включаючи Тасманію, властивий помірний клімат.
Найголовнішою річкою Австралії є Мюррей, яка протягом всього року не пересихає. Найдовшими притоками Мюррею є Дарлінг та Маррамбіджі. Басейн річок Мюррей і Дарлінг займає 1 млн км², тобто 14% від всієї площі Австралії. Найбільш розвита річкова система на острові Тасманія. Річки мають переважно мішане дощове й снігове живлення.
Острови: Нова Гвінея і Тасманія; Австралійська Антарктична територія.
Природа
Австралія — найменший, плоский та сухий материк (40 % в тропіках, одна третина — пустеля, дві третини — прикордонна зона).
Середня частина Австралії — низовина з западиною, де розташоване о. Ейр. Західна частина — плоскогір'я (400—500 м) з окремими хребтами та столовими горами. Вздовж північно-східного узбережжя Австралії розташовується Великий бар’єрний риф. Східну частину Австралії займає великий водороздільний хребет (найвища точка Австралії — гора Костюшко, (2230 м). Більша частина Австралії лежить у тропіках, північ — у субекваторіальних широтах, південний захід — в субтропіках. Найбільші ріки — Муррей та Дарлінг.
Великий бар’єрний риф
Гора Костюшко
Станом на 1 липня 2007, населення Австралії склало 20001546 чоловік. До кінця XVIII століття населення Австралії складали австралійські аборигени, остров'яни Торрес Стрейт і аборигени Тасманії. Більшість населення Австралії - нащадки іммігрантів XIX і XX століть, при цьому більшість цих іммігрантів прибули з Великобританії та Ірландії. Заселення Австралії вихідцями з Британських островів почалося в 1788, коли на східному березі Австралії була висаджена перша партія засланців і засновано перше англійське поселення Порт-Джексон (майбутній Сідней). Добровільна імміграція з Англії прийняла значні розміри лише в 1820-ті, коли в Австралії стало швидко розвиватися вівчарство. Після відкриття в Австралії золота сюди з Англії і почасти з інших країн прибула маса іммігрантів. За 10 років (1851–1861) населення Австралії збільшилося майже втричі.. У період з 1838 по 1900 в Австралію прибуло понад 18 тис. німців, що розселилися в основному на півдні країни; до 1890 німці представляли собою другу за чисельністю етнічну групу континенту. Серед них були піддавалися переслідуванням лютерани, економічні та політичні біженці. У 1901 австралійські колонії об'єдналися у федерацію. Консолідація австралійської нації прискорилася в перші десятиліття XX століття, коли остаточно зміцніла загальнонаціональна економіка Австралії. За період після Другої світової війни населення Австралії збільшилося більш ніж в 2 рази (після Першої світової війни - в 4 рази) завдяки здійсненню амбітної програми стимулювання імміграції. У 2001 27,4% населення Австралії складали люди, що народилися за кордоном. Найбільшими групами серед них були британці та ірландці, новозеландці, італійці, греки, нідерландці, німці, югослави, в'єтнамці і китайці. Найбільший місто Австралії - Сідней, столиця найбільш густозаселеного штату Новий Південний Уельс. Якщо залишити узбережжі і пройти вглиб материка близько 200 км, почнуться малонаселені райони континенту. Буйні вологі ліси і багаті сільськогосподарські угіддя змінюються спекотною, сухою, відкритою місцевістю, де можна зустріти тільки чагарникові зарості і злаки. Однак у цих місцевостях теж є життя. На сотні кілометрів простягаються великі овечі і коров'ячі пасовища, або ранчо. Далі, в глибині материка, починаються палючі спекою пустелі.
Населення Австралії
Промисловість розміщена дуже нерівномірно: більша її частина зосереджена на Пд. Сх. країни.
Австралія — країна великого землеволодіння. Найкращі землі захопили англійські аристократи, лендлорди і капіталісти-скватери. У 1950 на господарства, що мали понад 1000 га (11 % заг. кількості ферм), припадало 89,6 % землі, а на господарства дрібних фермерів (28 % заг. кількості ферм) — лише 0,3 % землі. Під орними землями зайнято трохи більше 1 % всієї площі країни. Скотарство і землеробство (крім узбережних районів) мають екстенсивний напрям.
Австралія є одним з найбільших у світі виробників і експортерів зернових. Найбільше значення серед зернових культур має пшениця. Посівна площа по пшениці в середньому коливається від 11,1 — 13,4 млн. га. На її частку припадає понад половина всіх посівних площ. Врожайність пшениці різна по роках залежно від кліматичних умов і становить від 0,9 до 2,1 тонн/га. Переважно це озима пшениця, яка дуже чутлива до засух.
В середньому валовий збір пшениці складає від 10,1 (у посушливі роки) до 26,1 млн. тонн. Експорт — від 7,5 до 18,0 млн. тонн. Імпорт — 0,1-0,3 млн. тонн. Споживання усередині країни — 5,3 — 6,5 млн. тонн. Перехідні запаси становлять 3,2 — 9,6 млн. тонн.
Посівна площа по ячменю становить 3,5 — 4,6 млн. га. Врожайність 1,0 — 2,3 тонн/га. Виробництво коливається в рамках 3,9 — 10,4 млн. тонн. Експорт — 1,9 — 6,4 млн. тонн, залежно від світової кон'юнктури. Споживання всередині країни становить 2,2 — 3,8 млн. тонн. Перехідні запаси — 0,6 — 2,7 млн. тонн.
Серед інших зернових культур виділяються кукурудза (використовується в основному на фураж), сорго (вирощується на зерно і на фураж), трітікале (гібрид жита і пшениці), а з олійних культур — земляний горіх, соняшник, сафлор, рапс, канола, соя.
Тваринництво — провідна галузь сільського господарства - дає близько 2/3 вартості сільськогосподарської продукції. За поголів'ям овець (149,3 млн. у 1958). В окремі роки Австралійський Союз дає більше 1/4 світового виробництва вовни. Концентрація вівчарства в руках великих власників винятково висока. У 1950 1,6 % всіх г-в концентрували у себе бл. 1/3 всього поголів'я (по 100 000 і більше овець кожне). Настриг вовни у 1958/59 — 662 тис. т. Вівчарство зосереджене в шт. Новий Пд. Уельс (46 % поголів'я), Вікторія (18 %). Розводиться велика рогата худоба (16,9 млн. голів у 1958). Австралійський Союз— значний виробник м'ясо-молочних продуктів, мороженого м'яса, масла, сиру, консервованого молока. Найважливіші райони молочного тваринництва — пд.-сх. узбережжя, м'ясного — Квінсленд.
В здійсненні міжрайонних зв'язків провідна роль належить залізничному транспорту. Загальна довжина залізниць —42,4 тис. км. Майже всі залізниці державні. Найбільш забезпечені залізницями пд.-сх. і частково пд.-зх. райони Австралійського Союзу. Автошляхів — понад 200 тис. км, переважна більшість їх зосереджена у пд.-сх. ч, країни. Тоннаж торг. флоту — 541 тис. т. Найгол, порти: Сідней, Мельбурн, Аделаїда, Брісбен, Порт-Огаста, Фрімантл. Повітряний зв'язок здійснюється літаками великих національних та іноземних компаній.
Залізничний транспорт Повітряний зв’язок
Університет Сіднея
Після закінчення середньої школи є можливість здобути університетську або професійну освіту. Є 35 державних університетів і три приватних університети. Державні університети фінансуються федеральним урядом відповідно до визнаного наукового профілю.
Державні університети поділяють на три групи. До першої групи відносять університети, які були засновані давно і мають чітко виражену наукову орієнтацію: Сіднейський (заснований у 1850), Мельбурнський (1853), Аделаїдський (1874), Тасманійський (1890) у Хобарті, Квінслендський (1909) у Брісбені і Західно-Австралійський (1911) у Перті.
До другої групи відносяться університети, створені в післявоєнний період, які приділяють велику увагу підготовці викладачів. Це Австралійський національний університет у Канберрі (1946 рік), університет Нового Південного Уельсу в Сіднеї (1949), університет Нової Англії в Армідейлі (1954), університет Маккуорі в Сіднеї (1964) і Ла-Троб (1967) в Мельбурні, університет в Ньюкаслі (1965), університет Фліндерса в Аделаїді (1966), університет Джеймса Кука в Таунсвіллі (1970), університет Гріффіта в Брісбені (1975) і університет Мердока в Перті (1975), університет в Воллонгонзі (1975) і університет Дікіна в Джілонзі (1974).
Третя група охоплює університети, організовані у самі останні роки, деякі з них були перетворені з учительських коледжів.Це Сіднейський технологічний університет, Західно-Сіднейський університет (1989), університет Південного Хреста (1994) і університет Чарлза Стерта (1989); у Вікторії — університет при Королівському Мельбурнському інституті технологій (1992), Балларатський університет (1994), Технологічний університет штату Вікторія (1990) і Суїнбернський технологічний університет (1992); в Квінсленді — Квінслендський технологічний університет (1989) та інші.
У 1996 році в університетах Австралії навчалося 630 тисяч чоловік, з них 72% (458 тисяч) з метою отримання диплома бакалавра. Тривалість навчання коливається від трьох років для отримання ступеня бакалавра наук або мистецтв до шести років для отримання диплома лікаря або хірурга.
Сіднейський оперний театр
Внутрішній вигляд
Корінне населення Австралійського Союзу театру не знало. Перші театральні вистави колоністів і засланих до Австралії з Англії засуджених осіб відносяться до 80-х років XVIII століття. У 30—40-ті роки XIX століття у Сіднеї, Хобарті, Аделаїді, Мельбурні почали створюватись постійно діючі театри. У другій половині XIX століття театри об'єднуються у трести, які очолили Дж. Коппін, Дж. Вільямсон, А. Гарнер, Д. Бусіко-молодший та інші, які згодом стали відомими театральними діячами країни. Театри ставили твори австралійських авторів, європейську та американську класику, намагаючись копіювати закордонні постановки. На початок XX століття театри переживали фінансовий і творчу кризу. У 10—30-ті роки активізувалась діяльність прогресивних літературно-театральних об'єднань, які відіграли велику роль у формуванні національного театру. Об'єднання ставили переважно національну драматургію — Катаріну Сусанну Прічард, Луїса Ессона, У. Мура, К. Вотсона, В. Палмера, С. Маккі, а також п'єси французьких, англійських, російських та інших європейських авторів. У 1936 році робочі самодіяльні театральні колективи (які виникли у 30-ті роки) об'єдналися у «Лігу нового театру», діяльність якої сприяла появі «нових театрів».
Умови, у яких протікала робота театральних колективів (відсутність постійних приміщень, матеріальні труднощі), не сприяли зростанню і розвитку національного театру; у спектаклях переважав театральний провінціалізм. Створений у 1954 році державний «Австралійський єлизаветинський театральний трест» ставив завдання розвитку професійного австралійського театру, проте субсидії надавалися переважно балетним трупам, які наприкінці 50-х років — у 60-ті роки отримали широке розповсюдження і досягли значного професійного рівня. Серед танцівників — Гарт Велч, танцівниць — Мерілін Джонс, Ж. Карін, Е. Файфілд та інші. Керівники балетної трупи — балетмейстери Роберт Гелпменн і Пеггі ван Праг.
Група Австралійський балет, заснована у 1961 році, виступає переважно у Сіднеї і Мельбурні, вона неодноразово гастролювала за кордоном. Австралійський театр танцю був заснований у 1965 році в Аделаїді, його очолював відомий хореограф Меріл Танкарт. Сіднейська хореографічна компанія організує вистави в Оперному театрі, які завоювали широке визнання у країні.