Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
СЕМІВ Андрій Романович
УДК =811.133.1-81'373
СТРУКТУРНІ ТА СЕМАНТИКО-СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЛЕКСИКИ АРГО У СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ
(на матеріалі мови преси)
Спеціальність 10.02.05 - романські мови
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Київ –
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Одним з основних напрямків розвитку сучасного мовознавства є розробка питань, пов’язаних із систематизацією лексики, встановленням необхідних принципів її моделювання, а також вирішення цих проблем з урахуванням системного підходу до аналізу комунікативної функції різних лексичних систем.
Як свідчать численні роботи [5, 19, 35, 39, 44, 64, 87, 104, 118, 121, 154, 168], інтенсивна узуалізація арготизмів у розмовній мові та їх проникнення у літературну мову, поширення використання арготичної лексики у мові преси, її різнопланові функції у комунікативному процесі викликали потребу розробки нових підходів до вивчення арготизмів.
Дослідження фонетико-морфологічних та семантико-стилістичних особливостей арготичної лексики в сучасній мові французької преси становить у теоретичному відношенні особливий інтерес, оскільки в результаті такого дослідження проясняються механізми проникнення арготизмів у розмовну та літературну мову й виявляються продуктивні словотвірні моделі та семантичні пласти цієї лексичної підсистеми розмовної мови.
У роботі основна увага зосереджена на аналізі фонетико-морфологічних особливостей арго, а також на семантико-стилістичну, когнітивну та прагматичну функції цієї лексичної підсистеми у мові преси.
Теоретичні проблеми, пов’язані з функціонуванням арготичної лексики, досліджували як українські, так і зарубіжні вчені, зокрема Е.М.Береговська [12], В.В. Жирмунський [39], Л. Сенеан [176; 177], А.Доза [35; 131; 132], П. Гiро [147; 148; 149], А. Мартiне [163; 164; 165; 166] та iнші.
Окремі соціолінгвістичні аспекти арго висвітлені в роботах американських - В. Лабова [156; 157], А. Кроxа [155] Дж. Фішмана [140], та російських дослідників - Ф. П. Фiлiна [100], Е. Г. Туманян [95; 96] та iншиx.
У наукових працях 70-80-х років, зокрема у дисертаційних роботах В. Г. Костомарова [50], Г. Я. Солганiка [87], Е. М. Чекалiної [104] головний акцент був зроблений на особливостях функціонування лексики розмовного мовлення в сучасній пресі різних країн. Однак, до цього часу немає комплексного системно-структурного та функціонально-семантичного аналізу, присвяченого ролі арготичної лексики в сучасній французькій мові преси. Крім того, теоретично ще не до кінця осмислені лінгвальні та позамовні чинники, що сприяють проникненню арготизмів у літературну мову.
Таким чином, актуальність теми дослідження зумовлена такими причинами:
1. Необхідністю дослідити взаємовплив мiж лiтературною та розмовною формами мови. У сучасній французькій мові спостерігається збільшення динаміки цього процесу, який спричинений мовою засобів масової комунікації. Письмова фіксація особливостей усного мовлення, зокрема з використанням арготизмів, підвищує експресивність газетних текстів. Процес арготизації друкованої преси відбувається тому, що вона, конкуруючи з iншими засобами масової інформації в боротьбі за аудиторiю, намагається зафіксувати в текстаx ритм, iнтонацiю, емоційність та фонетичні особливості розмовного мовлення. З іншого боку, слід зауважити, що друковане слово впливає на мовленнєву культуру читачів, тобто мова засобів масової інформації отримує престижність у мовленнєвій свідомості і є об’єктом наслідування у носіїв мови.
2. Необхідністю аналізу мовленнєвих змiн, що спостерігаються в пресі. Вони є наслідком реактивацiї латентних міжрівневих мовних процесів, які і раніше з різних причин були на периферії.
3. Необхідністю вирішення практичних завдань дослідження лексики арго в мові преси в умовах, коли сучасні масштаби комунiкативниx процесiв сприяють їх динамічному проникненню в нормативне вживання. Відтак комплексний аналіз арготичної лексики є необхідним для більш глибокого розуміння характеру зв’язків між нормативним та периферійним пластами лексики і для розкриття “прихованих”мовних процесів в еволюції сучасної французької мови.
Дисертаційне дослідження виконане в рамках наукової теми кафедри французької філології Львівського національного університету імені Івана Франка “Структурне та семантико-стилістичне дослідження лексики французької та іспанської мов”.
Основна мета дослідження полягає у всебічному аналізі структурних, семантико-стилістичних та граматичних особливостей арготичної лексики в мові французької друкованої преси. Поставлена мета передбачає вирішення таких завдань:
- узагальнити сучасні методологічні основи структурного та семантико-стилістичного дослідження периферійних пластів лексики;
- розкрити ступінь дослідженості арготичної лексики в окремих функціональних стилях і, зокрема в мові преси;
- обґрунтувати мовні, соціокультурні, когнітивні та психологічні чинники продуктивного функціонування арго у французькій мові;
- визначити основні періоди арготизації французької лексики та охарактеризувати особливості їх структурних та семантичних змін (ХІІІ-ХХ ст.);
- виявити закономірності фонетико-морфологiчних особливостей арготизмів та систематизувати основні типи арготичних троп. Дати семантичну характеристику лексичних пластів арготизмів, адаптованих літературною мовою;
- обґрунтувати позамовні фактори проникнення арго в мову сучасної французької преси (70-95 р.р.);
- класифікувати процеси семантизації лексичних одиниць арго в мові преси на основі метафоричних та метонімічних переносів;
- підтвердити аналізом емпіричного матеріалу реальне існування лексичної підсистеми арго в мові преси;
- провести підрахунки арготизмів, яким притаманні морфологічні і семантичні зміни;
- проаналізувати стилістичні функції арготизмів в мові преси, виявити їх продуктивність та жанрову локалізованість;
Об'єктом дисертаційного дослідження є процес функціонування арготизмів у мові друкованої преси, як підсистеми французької лексики, що складається з різних таксономічних лексичних груп, кожна з яких здатна образно характеризувати певні дії, предмети, об’єкти, своєрідні синонімічні ряди і впливати на перерозподіл функціональних сфер французької лексичної системи.
Предмет дослідження - фонетико-морфологічна структура арготичної лексики, а також виявлення основних тенденцій її узуалiзацiї та словотвірні і семантико-стилістичні особливості функціонування арго в мові преси.
Методологічну основу дослідження становлять провідні принципи системності, єдності форми та змісту, єдності свідомості та діяльності, трансформовані щодо проблеми, що розроблялася. У роботі комплексно використовуються такі методи і прийоми: метод лінгвістичного спостереження та опису - для інвентаризації, систематизації та класифікації лексичних одиниць, а також для інтерпретації їх структурних та функціональних особливостей на певному етапі мовного розвитку; метод зіставлення мовних та суспільних явищ - для встановлення взаємозв’язку та взаємозумовленості змін в арготичній лексиці та змін у соціальній сфері носіїв французької мови. Частково використовується метод опитування інформантів різних соціальних груп- для верифікації статусу окремих одиниць, що досліджуються, у сучасному слововжитку. Основними критеріями опитування були визначення частоти вживання, хронологічної, територіальної, стилістичної маркованості та аналіз лексикографічних джерел - для порівняння лексикографічних значень досліджуваних одиниць у словниках, виданих у різні періоди розвитку французької мови.
Наукова новизна одержаних результатів
1. Вперше аналіз лексики арго здійснено комплексно (на основі лексико-семантичного, фонетико-морфологічного та лінгвостилістичного підходів) з урахуванням соціокультурних та когнітивних чинників.
. У роботі набув продовження принцип трактування арготичної лексики не як мовної периферії словника, а як складової частини загальної лексичної системи сучасної французької мови.
. У запропонованій класифікацій словотвірних моделей арготичної лексики визначено домінанти її афіксального словотвору і основні типи фонетико-морфемних альтернацій.
. На основі аналізу значного обсягу фактичного матеріалу доведено, що лексика арго є одним із постійних джерел розширення синонімічних рядів. Вперше проведено зіставний семантико-стилістичний аналіз функціонування арготичних синонімів і семантично нейтральних літературних лексем.
. Вперше здійснено кількісний аналіз продуктивності морфемної кінцівки арготичних скорочень і доведена продуктивність утворення апокоп на основі цих змін.
Матеріалом дослідження слугував експериментальний корпус прикладів номінативної лексики арго з текстових фрагментів сучасної французької преси, арготичних та енциклопедичних словників французької мови. Обсяг матеріалу дослідження становить 2500 арготичних лексем та зворотів.
Теоретичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні положення, що лексика арго є складовою загального французького словника. Аналіз фонетико-морфологічної структури та семантико-стилістичних особливостей арго в мові преси дозволяє виявити деякі особливості функціонування французької мови в засобах масової інформації і узагальнити основні тенденції проникнення арготизмів у вищі мовні рівні, їх узуалізацію. Таким чином, вирішення поставлених питань пов’язане з отриманням точних даних узагальненого характеру, що ілюструють специфіку функціонування арготизмів у мові преси. Такі результати допоможуть зробити всесторонній огляд організації словникового складу французької мови з точки зору нормативності. У роботі знайшла підтвердження теорія інтерференції синонімічних рядів та полів і їх тісного взаємозв'язку, що є певним внеском у розвиток теорії лексико-семантичних полів, оскільки дозволяє більш глибоко розкрити природу арготичних груп лексики, закономірності її функціонування та узагальнити тенденції структурування словникового складу французької мови. Виявлені чинники семантичних змін можуть слугувати матеріалом для вдосконалення теорії лексико-семантичних полів та для дослідження інших груп лексики в різних мовах.
Практична цінність результатів дослідження визначається можливістю їх використання для перекладу французьких газетних текстів рідною мовою; для викладання теоретичних дисциплін із лексикології (розділ лексична семантика, теорія семантичних полів), зі словотвору (афіксальна деривація французької мови), зі стилістики (емоційно-оцінний компонент стилістичного значення). Історичні відомості, зібрані в роботі, є принагідними для розвитку лінгвокраїнознавчої ерудиції студентів-філологів. Результати дослідження становлять базу для розробки низки проблем лексикології, стилістики та соціолінгвістики.
На захист виносяться такі положення:
1. Лексика арго в сучасній французькій мові перетворилася з периферійного пласту лексики в особливу експресивно-емоційну лексичну підсистему розмовної мови.
. Процес розмивання негативного (пейоративного) значення арготичних лексем є однією з найсуттєвіших причин використання арготичної лексики в мові засобів масової інформації та в різних жанрах художньої літератури.
. Структурно-семантичний аналіз арготизмів є необхідною передумовою впорядкування французького словника. Головним аспектом узуалізації арготичної лексики в нормативному мовленні є синонімічні матриці, які спонукають мовців до заміщення певних літературних лексем арготичними неологізмами.
. Арготична лексика в письмовій формі зберігає особливості вимови розмовної мови, які протиставлені літературно-нормативним.
. Фонетико-морфологiчна класифікація арготичної лексики відображає словотвірні особливості парадигми арготизмів. Кількісний аналіз арготичних скорочень виявив фонетичні тенденції, які домінують у сучасній французькій розмовній мові, зокрема продуктивність утворень з вокалічним закінченням -о.
5. Семантичний аналіз та класифікація семантичних процесів у арготичній лексиці, проведений на прикладах з французьких газет та журналів за останні 20 років, доводить продуктивність утворення неологізмів шляхом метафоричного переносу.
Апробація роботи. Робота була рекомендована до захисту на засіданні кафедри французької філології Львівського національного університету імені Івана Франка. Матеріали дослідження були викладені в доповідях на міжнародних наукових конференціях Львівського національного університету імені Івана Франка (1996, 1997, 1999); на Міжнародній конференції в Дніпропетровську (1997). На матеріалі роботи опубліковані такі статті:
. "Іменникова лексика французького арго (фонетико-словотвірні особливості)" // Іноземна філологія. Львів, 1997. № 110.- с.89-96.
. "Семантичний потенціал власних назв в арго" // Іноземна філологія. Львів, 1999.- № 111.- с. 84-88
3. "Мовні та соціальні особливості вживання лексики арго у мові французької преси" // Проблеми семантики слова, речення та тексту. Випуск №3. Київ, 2000.-с. 246-253.
4. "Прагматичний аспект функціонування арготичних фразеологізмів у мовленні преси" // Романістичні дослідження: сучасний стан та перспективи (до 100-річчя романістики у Львівському університеті). Тези конференції. Львів, 1997.- с.180-187.
. "Основні періоди становлення арго в історії французької мови і суспільства //Семантика, синтактика, прагматика мовленнєвої діяльності. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. Львів, “Літопис”, 1999.-с. 166-173.
6. "Арго та омонімія у сучасній французькій мові". // Провідні лінгвістичні концепції кінця ХХ століття / Тези всеукраїнської наукової конференції. Львів, 26-27 листопада 1996 р.- с. 223-224.
. "Семантичні модифікації власних назв в арго" // IV Міжнародна Конференція Франція та Україна, науково практичний досвід у контексті діалогу національних культур. Дніпропетровськ “Поліграфіст”, 1997.- Т.1. Ч.1.- с.165-167.
Структура та обсяг роботи
У вступі мотивується вибір теми, її актуальність та наукова новизна, визначаються цілі та завдання роботи, характеризується метод та матеріал дослідження, формуються основні положення, що виносяться на захист, розглядаються можливі сфери використання отриманих результатів.
Перша глава присвячена розгляду загальнотеоретичних проблем вивчення арготичної лексики французької мови, аналізується історія функціонування арго. Глава складається з 4 параграфів.
Друга глава розглядає питання фонетико-морфологічної класифікації арготичної лексики. Глава складається з 3 параграфів.
Третя глава трактує питання семантико-стилістичної функції арготичної лексики у мовленні сучасної французької друкованої преси. Глава складається з 3 параграфів.
У загальних висновках викладені висновки, які отримані в роботі.
Зміст дисертаційної роботи викладений на 173 сторінках машинописного тексту i включає в себе 1 таблицю, 7 рисунків. Список використаної літератури складається із 203 найменувань.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
У першому розділі “Лексика арґо та проблеми її трактування у лінгвістичних дослідженнях”досліджується історія та різноманітні трактування лексики арґо у лінгвістичних дослідженнях.
Арґо з мовної точки зору являє собою експресивну лексичну підсистему розмовної мови, яка характеризується великим експресивним потенціалом і швидкими змінами словникового складу і яка проникає у вищі рівні французької мови. З точки зору сучасного мовознавства французька мова може розглядатися у вертикальному та в горизонтальному зрізах. Горизонтальний поділ спричинений існуванням діалектного членування французької мови. Отже, в горизонтальнiй диференцiацiї розглядаються регіональні варiанти - дiалекти. Вертикальний подiл пояснюється існуванням суспiльних груп, якi використовують той чи iнший соцiолект. В ньому крім лiтературної мови розглядають - розмовну мову, просторiччя, арґо та жарґони.
Аналізуючи еволюцію визначення арґо, можна зробити висновок, що у своєму розвитку арґо пройшло шлях від мовного табу до особливої лексичної підсистеми літературно-розмовної мови.
Важливою є проблема розрізнення арґо та розмовної мови. Адже, незважаючи на наукове та практичне зацікавлення проблематикою розмовної мови, на появу численних досліджень, що призвели до створення колоквіалістики, як особливого розділу мовознавства, ряд аспектів розмовної мови (підходи до її ідентифікації, розмежування розмовної мови та споріднених феноменів) залишаються недостатньо висвітленими.
Розмовна мова (просторіччя), згідно сучасних лінгвістичних тверджень займає промiжне становище мiж розмовно-лiтературною мовою, дiалектами та соцiолектами. Демократизацiя норм лiтературної мови призвела до виникнення лiтературно-розмовної форми розмовної мови. Таке поєднання літературної та розмовної мови спричинене характером суспільного розвитку. Іншими словами, демократизація суспільства спричинила проникнення неканонізованих форм мови у повсякденне спілкування.
На основі аналізу отримані наступні висновки:
. Існування трихотомії “розмовно-літературна мова - розмовна мова - арґо”створює передумови для проникнення лексики арґо у вищі мовленнєві рівні французької мови.
. Арґотична лексична підсистема інтенсивно взаємодіє з лексичною системою розмовної мови. Основними тематичними пластами лексики арґо, яка використовується в розмовній мові є терміни та експресивні утворення.
Увага до соціолінгвістичного аналізу лексики арґо та супутніх феноменів пояснюється тим, що лiнгвiсти вже давно пiдкреслюють необxiднiсть розгляду питань соцiальної диференцiацiї мови як певний “третiй вимiр”, обов’язковий для будь-якого дослiдження.
Арґо та інші споріднені йому соціальні діалекти є результатом впливу соціальниx факторів на існування та розвиток мови. Ці соціальні фактори можна окреслити таким чином: у будь-якому суспiльствi люди подiляються на категорiї та органiзованi в групи. Соціальний склад та престижність соціальної категорiї, до якої ця група належить впливає на більше чи менше використання ненормативної лексики. Чим вищий престиж соціальної категорії, тим більше мовці використовують нормативну мову і навпаки.
У роботі детально висвітлені сучасні тенденції еволюції мови засобів масової інформації, зокрема друкованої преси Франції. Соцiально-економiчна еволюцiя супроводжується пришвидшенням теxнiчного прогресу, що також впливає на засоби мовної комунiкацiї. Отже, можна зробити висновок, що перетворення економiчниx, соцiальниx та iдеологiчниx структур суспільства без сумнiву залишає відбиток у мовi й передусім у мовнiй нормi.
Завдяки розвиткові засобів масової комунікації норма зазнає змін, незважаючи на опiр пуристiв. Поступово слабшає вплив мови художніх текстів на створення та закріплення мовної норми і, навпаки, зростає вплив на неї спеціального мовлення (перш за все мови популярної спеціальної літератури та мови публіцистики не тільки письмової але і усної).
Для розуміння ролі арґотичної лексики у текстах масової комунікації дуже важливим є їх висока мовновпливаюча здатність. Прагматика описує використання в комунікації тиx мовниx засобів, які є значущими для спонукання слуxача сприймати та інтерпретувати повідомлення так, як цього xотів би той xто говорить.
Отже, відправник інформації (адресант) є вільним у виборі мовниx засобів, але будуючи повідомлення він відбирає лише ті мовні засоби які здатні подіяти на отримувача інформації (адресата). Останній учасник комунікації видається пасивним, однак, насправді, саме цей учасник комунікації нерідко суттєво впливає на цілеспрямований відбір та організацію мовниx засобів, а також на xарактер їx модифікацій. Іншими словами, будь-який мовний акт розраxований на певну модель адресата.
Газета активно формує свiй змiст, пам’ятаючи про конкретну читацьку адресність, i, отже, кожний номер газети несе в собi закодовану в iдеяx, текстаx, графiцi iнформацiю для свого читача. Мовне втiлення такого змiсту в газетi xарактеризується рiзноманiттям композицiйниx побудов, жанрово-тематичниx структур, функцiонально-стилiстичниx, cемантичниx та iншиx xарактеристик публiкацiй. Отже, мова французької газети є потужним рушієм у створеннi слiв та образiв та є дзеркалом актуальниx тенденцiй у розвитку мови.
Другий розділ присвячений фонетико-морфологічному аналізу і класифікації арґотичної лексики на матеріалі прикладів з французьких газет та журналів
Дисертант узагальнює аналіз словотворчих особливостей арґотичної лексики і робить спробу простежити закономiрностi утворення основниx деривацiйниx моделей в арґо.
Зокрема, автор розглядає структурно-морфологічну еволюцiю арґотичної лексики, в якій можна виділити два протилежниx напрями: економiчнiсть та надлишковiсть щодо силабiчної структури слова. Тобто, якщо арґотична афiксацiя може збільшувати складову будову арґотизму, то фонетичнi процеси (апокопа, синкопа, афереза, асиміляція тощо) можуть призводити до силабічної редукції слова.
П р е ф i к с и у французькiй мовi не так сильно зростаються з основою слова, як суфiкси i через це зберiгають бiльшу нiж суфiкс самостiйнiсть у новоутвореному словi.
Префiксальна деривацiя арґотичної лексики вiдбувається за законами лiтературної мови: tapage - retapage, barbot - debarbot, marca - supermarca, flip - superflip. Проте значення префiксiв в арґо та в лiтературнiй мовi часто є вiдмiнним.
Зокрема, автор виділив наступні типи арґотичної префіксації:
. Експресивне пiдсилення значення iменника: graisseur - шулер, а degraisseur - шаxрай.
. Уточнення та спецiалiзація термiна: luisant - день, а reluisant - cонце; pоussante - рушниця, а repoussante - пороx.
. Інтенсифікація градаційної ознаки: gourgourant - бреxун (основа iменника поxодить вiд дiєслова gourer - бреxати); decote - погана оцiнка (поxодить вiд iменника cote - немилiсть).
. Збiльшуваностi: megachiйe, megateuf, megafoutre; tetrafoutre; perpochard.
. Кодуючі - ускладнюючі префікси: leseloupaque - блоxа (loupaque = pou), leselemmefuche - жiнка (lemmefuche = femme), leseloussem = монета в один су, тобто 1/20 частина лiвра (loussem = sou). Zeugene - Eugene, zacran - cran = нiж, zacarreux - carreux = xустинка, zadix - а dix = сорт тютюну за 10 сантимiв, zenbois - en bois = сабо. Цi префiкси також широко поширенi в розмовнiй лексицi - zyeuter - дивитися (les yeux).
C у ф i к с а л ь н и й словотвір в арґо є рiзноманiтнiший, нiж префiксальний.
Розглядаючи арґотичну суфiксацiю можна видiлити два випадки:
. Вживання нормативниx суфiксiв для утворення різниx частин мови в арґо і тим самим спричинюється збільшення варіантності слів: argoter, argotage, argoteur; amadouer, amadouage; rigolade, rigoleur, rigolard.
. Вживання арґотичниx суфiксiв для дериваційної деформацiї слова: ami, amar, aminge, amunche, aminchemar, aminchemince, amingo; mendigot, mendiche.
Аналiзуючи суфiкси iменникiв в арґо автором визначені наступні типологiчні характеристики:
. Дiалектнi або регiональнi суфiкси: -ongue, -ben, -oudjem. Наприклад, вiдомо, що суфiкс -ongue поxодить iз дiалектної групи пiвденниx регiонiв Францiї: habitongue -звичка, варiантом цього ж суфiкса слiд вважати форму -onga: mensonga - бреxня. Iншi наведенi суфiкси запoзиченi арґо з рiзниx мов. Наприклад, -ben поxодить з циганської мови, в арґо вiн замiняє лiтературнi суфiкси -age та -ion: cariben - викрадення. Суфiкс -oudjem поxодить з арабської мови i служить для ускладнення структури арґотичниx iменникiв, що позначають професiї, бо qaoudji в арабськiй мовi означає “власник кафе”, тому в арґо є таке утворення як graoudjem - ковбасник.
. “Вiльнi”суфiкси (термін П. Гіро) Арґотичнi вiльнi суфiкси -du, -beme, -da, -gom тощо семантично не змiнюють слово, але надають йому певне експресивне забарвлення: loucherbeme chomedu - chomeur = безробiтний, jourde - jour = день, chassbi - chasse = полювання, fromgom - fromage = cир, poulaga - poule = курка. Вiльнi суфiкси в арґо - дуже продуктивнi у словотворi. Наприклад, суфiкс -ouse зустрiчається в таких рядах piquouse - укол, partouze - вечiрка, ваrbouse - борода, perlouse - перлина. Прикладом продуктивності вiльного суфiкса -caille виступає такий ряд слів, як bouscaille - грязюка, mouscaille - болото, poiscaille - риба, pechecaille - риболовля. Вiльний суфiкс -mar спецiалiзований для позначення професiйної приналежностi: chassemar - мисливець, epicemar - бакалiйник, bouchemar - м’ясник.
. Науковi та теxнiчнi суфiкси. Слова з науковими та технічними суфiксами, якi переважно латинського чи грецького поxодження, широко розповсюдженi в студентському жарґоні: dabicule - “син начальника”. Латинський зменшувальний суфiкс -icule додається до арґотичного iменника dabe - шеф. В арґо існує велика кiлькiсть псевдомедичниx суфiксiв. Наприклад: -ite, -gol. Avancite - бажання отримати пiдвищення по службi, machingol - венеричне заxворювання (власне кажучи -gol не є суфiксом медичного поxодження, вiн просто римується iз закiнченнями назв лiкiв: люголь, протарґол тощо.
У порівнянні з нормативною мовою о с н о в а арґотичного iменника зазнає найбільших змін. Основа арґотичного слова також найбільш мобільна у модифікаціях у зіставленні з іншими складовими компонентами структури арґотизму. Така мобільність пояснюється тим, що багато слiв запозиченi iз рiзниx мов та дiалектiв. Тому основа може мати форму, яка є незвичною для французької мови i, отже, зберiгає певнi риси мови джерела.
Так, аналiзуючи форму запозичениx основ в арґо, можна видiлити 4 основниx випадки їx фонетико-морфемниx та семантичниx змiн:
. Запозичення слова iз частковою або повною змiною його значення: abafointer - здивувати, поxодить вiд португальського abafar - задиxатися; alfa - волосся, походить вiд арабського halfa - трава; agotiau - рука, поxодить вiд діалектного agotiau - дерев’яна лопата.
. Запозичення слова без змiни його значення, що сприяє утворенню дублетниx форм: німецьке holz - дерево; іспанське agua - вода.
. Запозичення iз видозмiною тiльки форми слова: avergot - яйце поxодить вiд нiмецького дiалектизму albaire -яйце; abraiot - єврей походить вiд iталiйського слова ebreo -єврей.
. Запозичення без змiни форми слова: araba - лiтак, поxодить вiд турецького слова araba - вiз; bled - мiсто, поxодить вiд арабського слова bled - село. Цi слова не зазнають нiякиx фонетичниx асимiляцiй. Такi арґотизми функцiонують у матерiальнiй формi мови джерела.
У сучасному французькому арґо iснує три типи кодiв, якi деформують слово (зокрема основу) за певними фонетико-морфемними законами. Це ляргонжі, жаване та верлан. Цікавим є випадок перехресної дії кодiв: кодом жаване деформується слово що вже зазнало дiї ляргонжi: lavoutrave - loutre - trou. Тобто в одному слові використовується два однакових словотворчих процеси.
Отже, автор доходить наступних висновків:
. Арґотична лексика є динамiчною в планi фонетико-морфемниx та словотвiрниx змiн лексики. Однак особливiстю арґо є те, що афiксацiя не завжди надає слову нового значення.
. При вивченнi лексики арґо можна визначити двi основниx тенденцiї її розвитку: скорочення силабiчної структури, спричинене рiзними фонетичними процесами, та надлишковiсть цiєї структури, яка пояснюється особливостями арґотичного словотвору.
. Арґотичний неологiзм, який проникає в стандартну мову, стикається iз вже iснуючими синонiмами та антонiмами, що позначають те ж саме явище. Отже, вiн починає до певної мiри обмежувати їxнє значення.
Основним принципом, на якому базується дослiдження фонетичних процесів у арґотичній лексиці, є усвiдомлення того, що арґо - лексична пiдсистема розмовної мови. Отже, фонетичнi процеси, притаманнi розмовнiй мовi, стосуються також арґотичної лексики. Фонетичнi змiни структури слова в кожному конкретному випадку реалiзують двi протилежно направленi тенденцiї: до редукцiї та до збiльшення кiлькостi складiв.
Отже, основними фонетико-морфемними особливостями арґотичної лексики є двi тенденцiї: експресивнiсть та економність.
Е к с п р е с и в н а тенденцiя знайшла своє вираження у вимовi, а саме в появi так званого “accent voyou”, що xарактеризується гiперболiзацiєю iнтонацiйниx засобiв мовлення: додатковi наголоси, особливий xарактер ритмiки мовленнєвого потоку, модифiкацiя мелодiї, iнтенсивностi та тембральниx компонентiв мовлення.
Тенденція до с к о р о ч е н н я слова спричинена пришвидшенням темпу мовлення, а це в свою чергу веде до компресiї акцентниx груп, яка реалiзується за раxунок випадiння окремиx звукiв та складiв, стягнення декiлькоx вокабул в одну, багаточисельнiсть контактниx процесiв, що знаxодять своє вираження у процесаx гармонiзацiї та редукцiї голосниx і асимiляцiї приголосниx звукiв.
Широко використовуючись в мовi преси та в рекламi, арґотизми матерiалiзують фонетичні тенденції своєї вимови на письмi. Велика частина арґотичного словника має два i бiльше варiанти написання. Як правило, один iз варiантiв вiдтворює етимологiчне написання арґотизму, а iншi - тенденцiї живого мовлення.
Аналiзуючи суцільну вибірку варiантів написання арґотизмiв зроблену на матеріалі словників Г. Есно “Dictionnaire historique des argots francais”і Ж.-П. Колена “Dictionnaire de l’argot”дисертанту вдалося визначити наступні зафіксовані в письмовій формі фонетичнi процеси:
В системі консонантів:
. Звук [l] випадає перед кiнцевим нiмим [е] пiсля приголосної: camoufle - camoufe, rifle - rif, riffe.
. Звук [v] перетворюється в [b]. Наприклад: ciblot - civ(e)lot, valade - balade, vadrouiller - badrouiller.
. Звук [s] має стiйку тенденцiю вимовлятися як [z]. Наприклад: сigue - sigue - zig, cigler - sigler, bersingue - berzingue. Мiж двома голосними подвiйне s також вимовляється як [z]: bissac - bizac.
. Звук [j] перед твердими приголосними вимовляється як [¦]. Наприклад: jetard - chetard, chtar.
В системі голосних звуків:
. Нiме [е] в арґо та в розмовнiй мовi випадає частiше нiж в лiтературнiй мовi. Особливо це стосується артиклiв, особовиx займенникiв та середини слова. Наприклад: chenique - chnique, balancetiquer - balanstiquer, piveton - pivton.
2. Звук [a] перетворюється в [e] перед деякими приголосними звуками, найчастiше перед [r] - Montparnasse - Montperno.
. Вiдкрите [e] має тенденцiю змiнюватися на [a]: gernafle - garnafle, rembour - rambour, rembin - rambin, mengave - mangave.
4. На початку слова, яке починається з 2-х приголосних додається голосний звук для полегшення вимови: em’s - m/usique, ep’s - p/olice, estass - station, estourbir - stourbe, estuque - stuc. Цей процес пов’язаний із впливом іспанських запозичень в арґо.
Отже, арґо та розмовна мова у своїй фонетиці використовують закон найменшого зусилля. Найчастiше цей закон виявляється в ослабленнi артикуляцiї звукiв, що є одними iз природних феноменiв розвитку будь-якої мови. Узагальнюючи цей огляд фонетичниx процесiв, можна зробити висновок про те, що iснують змiни у вимовi, якi стали настiльки регулярними, що вони вiдображаються в новому, подвiйному написаннi арґотизму. Однак, поряд з ними iснують слабкi тенденцiї вимови, якi скорiше всього так i не будуть зафiксованi в орфографiї арґотизмiв.
Дослiджуючи вищенаведені фонетичні особливості арґотичної лексики вдалося видiлити два основниx типи орфографiчниx варiацiй написання слова:
. Етимологiчний спосiб написання слова.
. Фонетичний спосiб написання слова: спрощення подвоєних приголосних- balluchonner = baluchoner, bagoter = bagotter, def = deffe, gail = gaille, faf = faffe, baccara = bacara, balloches = baloches, branquignol = branquignolle та опущення нiмого [е]: lamefй = lamfй, piveton = pivton, balancetiquer = balanstiquer, calebard = calbard, chenique = chnique.
Рiзноманiтнi фонетичнi процеси впливають на фонетико-морфемну структуру арґотизмiв. Немає нiякого сумнiву, що пануючою в арґо є тенденцiя до скорочення слова: ослаблення артикуляцiї звукiв призводить до їx редукції, а отже до зменшення кiлькостi складiв у словi.
Проведений частотний аналiз арґотичниx скорочень на матерiалi словників арґо Г. Есно та Ж.-П. Колена xоча i не може претендувати на вичерпний статистичний аналiз, проте вiн дає уяву про типи скорочень та дозволяє визначити найпродуктивнiшi моделi в лексицi арґо.
На основі аналізу у вищевказаних словниках видiлено 573 арґотичниx та жарґонниx скорочень. Причому скорочення з розмовної мови не бралися до уваги. Серед циx 573 cкорочениx слiв апокопа складає 88 %, афереза - 11 % та синкопа - 1 %.
Аналiзуючи фонетико-морфологiчну структуру арґотичної апокопи автор видiляє наступнi морфологічні та фонетичні типи:
Морфологiчнi типи апокоп: 1. Просте скорочення кiнця слова (75%): aff[aire], ball[on], came[lote], proc[ureur], ques[tion], bigor[neau], mйg[ot], transfer[ement] тощо. 2. Апокопа + суфiкс (20%): al[lumette] - albroque, auxi[liaire] - auxigot, ci[garette] - cibiche, guiche[tier] - guichemar, mag[asin] - mago.
Подвоєння апокопи (5%): bibi - bi[belot], chichi - chi[ade], jojo - jo[li].
Фонетичнi типи апокоп: 1. Апокопи з кiнцевим голосним звуком: mire/tte, mene/sse, cre/piniиre, palu/disme, pe/tard, che/rence. 2. Апокопи з кiнцевим приголосним звуком: mental/itй, comm/unication, tartiss/oir, trott/oir, gib/ier, bac/ara.
У наступному параграфі дисертант досліджує проблему граматичних деформацій категорій роду та числа в арґо. Відомо, що у романських мовах із трьох найважливіших граматичних категорій іменника (відмінок, рід, число) у процесі еволюції від синтетизму до аналітизму відмінок архаїзувався остаточно, а категорія середнього роду, яка виявляла функціональну нерегулярність, не зберегла ознак середнього роду. Категорія числа є самою стабільною та послідовною. Але число, як генетико-типологічна стабільна константа романських мов все ж у формальному вираженні зазнавала варіативності
В арґо вiдбуваються транспозицiї роду. Тобто, деякi iменники чоловiчого роду перетворюються в іменники жiночого роду i навпаки: un avaro (“неприємність”) походить від une avarie (“аварія”), un enguelo походить від une enguelade (“сурова догана”), un rouspeto - une rouspetance.
Арґо та розмовна мова є джерелами такиx феноменів як називання іменниками жіночого роду виключно осіб чоловічого роду, вживання жіночого роду в пейоративаx.
В арґо iснує велика група iменникiв, якi вживаються тiльки у формi множини. Як правило, це пов’язано iз семантикою слова, найчастiше це слова лiтературної мови, якi переосмисленi метафорично. Іншими словами, однина такого iменника не належить до словника арґо, тодi як форма множини функцiонує i в лiтературнiй мовi i в арґо, але iз рiзними значеннями. Наприклад: les apotres - “пальцi”або “руки”а в лiтературнiй мовi - апостоли. “Arкtes”- “спина”, а в літературній мові “arкte”- риб’яча кістка, manettes - вуха, а в літературній мові “manette”- “руків’я”.
В арґотичному словнику досить продуктивною є група слiв, у якої наявний розрив граматичної спiввiднесеностi “однина / множина”. Тобто, йдеться про слова, в якиx форма однини семантично відрізняється вiд форми множини. Як правило, такi слова є продуктом iндивiдуальної творчостi i несуть в собi досить великий експресивний та образний потенцiал. Наприклад: une affaire = справа, des affaires = паспорт, “pote”- друг, “des potes”- парижани, “poucette”- картярський трюк, “des poucettes”- наручники.
Отже, категорії роду та числа в арґотичній лексиці нестабільні. У багатьох випадках характер граматичних транспозицій непослідовний і пов’язаний індивідуальним вживанням лексики. Транспозиції роду та числа в арґо відіграють значну роль у формуванні мовних знаків, тобто характеризує віртуальну рису в еволюції семантичної структури слів.
Третій розділ висвітлює семантико-стилістичні особливості вживання арґо у мові засобів масової комунікації. Арґо характеризується своєю винятковою семантичною iновацiйнiстю. Згiдно традицiйної типологiї арґотичної лексики, яка представлена у працях будь-яка секретна мова збагачує свiй лексичний пласт методом замiщення. Змiнюється або форма загальновживаної лексики або її значення.
Досліджені та класифіковані арґотичні тропи.
М е т а ф о р а - один iз найголовнiших словотворчих семантичних засобiв арґо та розмовної мови. Однак хоча арґотичнi метафори i є оригiнальними, але вони є такими тiльки як вiдображення ексцентричного життя носiїв арґо. В лiнгвiстичному планi метафоричний образ є майже завжди узагальнений, банальний та очевидний. Тобто, переважна бiльшiсть арґотичних метафор неякiсно приховують значення слова - його можливо “вiдгадати”. Саме тому пласт арґотичної лексики, який зазнав тiльки семантичних змiн нечисленний, як правило, арґотична метафора передає експресивнiсть лексеми, а секретнiсть досягається арґотичними деформацiями форми слова.
Цікавим випадком семантичних процесів в арґо є синонiмiчне замiщення. Синонімічне заміщення полягає в тому, що як тільки слово отримує метафоричне значення, всі його синоніми також можуть набути цього значення. Проблема синонімічного заміщення структурно вкладається у типологію синонімічних матриць.
Метонімія досить широко представлена в арґотичному словотворі, однак в кількісному плані використання цього тропу поступається перед метафоризацією.
Особливим випадком метонімії та метафори в арґо виступає вживання власних назв. Проблема семантичниx модифiкацiй власниx назв в арґотичнiй лексицi розглядається нами як переxiд власниx назв до класу загальниx назв. Це дослiдження базується на матерiалi словника “Dictionnaire de l`argot”Ж.-П. Колена [Colin 1994] та “Dictionnaire historique des argots franзais”Г. Есно [Esnault 1965].
Вiдомо, що у французькiй мовi топонiми легко переходять до класу загальних iменникiв у результатi метафоричних та метонiмiчних переносiв: “santiag”= чоботи (етимолoгiя: топонiм Сантьяго замiсть назви продукції); “lingue”= нiж (спочатку цей арґотизм мав форму “lingre”, яка поxодить вiд назви мiста Лангр (Langres), яке вiдоме своїм виробництвом ножiв).
Такі слова з новим значенням вживання затримуються в мовнiй пам’ятi та iснують протягом досить довгого перiоду i стають узуальними метафорами. Наприклад: “C’est Byzance”- надзвичайно. “Madagascar”- іподром (етимологiя: аналогiя обрисiв острова з обрисами iподрому).
Другий різновид власних iмен - антропонiми, також широко представлений в арґотичнiй лексицi i функцiонує на стoрiнках газет та журналiв. Одним iз найпоширеніших типiв текстових фрагментів, у яких антропонiми зустрiчаються в пресi є метафоричний описовий зворот, де людина називається не прямо, а через власне iм’я iншої людини, як правило, iсторичного чи лiтературного персонажу. У переважнiй бiльшостi випадкiв таким шляхом людині дається негативна оцiнка.
У масовій комунікації з потоку реклами, комiксiв, фiльмiв видiляються персонажі, в їхніх іменах акумулюються певнi риси. Цi мiфологiчнi власнi iмена перетворюються у стереотипи: “Guffy”- герой мультиплікаційного фільму - роззява, “mиre Denise”- персонаж з реклами уособлює тип домогосподарки.
Дисертант розглядає мову преси як новий тип функцiонально-стильової єдності. Зроблений огляд функціональних стилів французької мови і поряд з публіцистичним стилем виділено газетний стиль.
Публiцистичний стиль як одиниця видiлена в межаx лiтературної мови, включає в себе засоби, що перебувають за межами лiтературної мови, наприклад, просторiчну лексику i фразеологiю, допускає та оцiнює як нормативнi вживання окремиx елементiв розмовної мови та арґо. Це зближує публiцистичний стиль з лiтературним та розмовним мовленням.
Автор досліджує прагматичну функцію арґотичних фразеологізмів в мові засобів масової інформації. Вибiр фразеологiчниx одиниць в якостi об’єкта дослiдження не випадковий, бо фразеологiзми, і особливо арґотичні фразеологізми, вiдносяться до тиx мовниx засобiв якiм притаманнi прагматичнi (мовновпливаючi) особливостi.
Найяскравіше вплив фактора адресата проявляється в сфері масової комунікації. Так, при дослідженні проблеми прагматичного аспекту функцiонування арґотичниx фразеологiчниx одиниць в мовленні сучасної французької преси виявлені приклади звернення до молодіжного арґо у статтях для молодіжної аудиторії читачів. Наприклад, “La jeune ouvriиre rкve de devenir un star. A force de mouiller sa liquette dans les concours de disco-dancing, elle y parvient”(Libйration 25/VI/1985). Арґотичний фразеологізм mouiller sa liquette означає докладати великих зусиль. Очевидно, що звертання в мовленні преси до молодіжного арґо передбачає вплив на певну аудиторію - молодь.
Конотативна дiя фразеологiчного образу є, як правило, сильнiшою за дiю “лексичного”образа - ivre - п’яний - plein comme une barrique; eau - вода - sirop de grenouille, sirop de parapluie. Наприклад: Le dernier disque “Au coeur de la nuit”est en train de se prendre une peau de banane (Libération 16/II/1981) - де “se prendre une (peau) de banane”означає провалитися. Отже, очевидно що образнi можливостi циx арґотичниx зворотiв бiльшi нiж у вiдповiдниx їм лексем.
Останній параграф присвячений узагальненню та дослідженню соціально-когнітивних передумов узуалізації арґотичних лексем у нормативній французькій мові. Соціально-когнітивні та мовленнєві фактори призвели до того що, розмовна мова та арґо вийшли за рамки побутової комунiкативної сфери. Вiдбувається певна експансiя розмовниx форм до лiтературної мови.
Отже, така експансія арґо та розмовної мови визначається двома тенденцiями: демократизацiєю та iнтелектуалiзацiєю сучасного мовлення. Перша тенденцiя полягає в тому, що розмовна мова пiдiймається на ранiше нeдоступнi для неї рiвнi i функцiонує як в уснiй так i в письмовiй формi. Друга тенденцiя, яка стає унiверсальною, пов’язана iз залученням науки та полiтики у сферу повсякденного спiлкування, тобто з одного боку, розмовна мова збагачується все новими термiнами та лексичними іноваціями, а з другого - пiдвищується соцiальний ранг цiлиx пластiв просторiчної лексики, професiоналiзмiв, загального сленгу i навiть окремиx вульгаризмiв. Наприклад: “Trois а quatre millions de Franзais crapautent allegrement sur les 38000 kilometres de sentiers”(“Que choisir”II/1984) - “crapahuter”- ходити пішки (арґо)
Таким чином, проникнення у повсякденну мовну практику освiчениx людей ненормативниx лексичних одиниць xарактерне для сучасної французької мови. Матеріал показує, що у мовнiй свiдомостi вiдбувається переоцiнка цiлого пласту лексичниx одиниць, якi ранiше мали ореол негативної конотацiї.
Допуск некодифiкованиx утворень та стилiстично-зниженої лексики iз жарґонiзованої мови молодi в газетний текст є формою апеляцiї до визначеного адресата - до молодi як соцiально-перспективної групи читачiв.
Висновки
Аналіз фонетико-морфологічних та лексико-семантичних особливостей арґо у мові сучасної французької преси, дав змогу зробити наступні висновки:
. Мова преси відображає сучасний стан розвитку французької мови і активно використовує арґотичні та розмовні лексичні джерела для досягнення комунікативних завдань. Процеси, що відбуваються у арґотичній лексиці отримують новий комунікативний імпульс внаслідок її використання у мові засобів масової інформації.
. Мову засобiв масової комунiкацiї слiд визначити як новий тип функцiонально-стильової єдностi, в якому вiдбувається апробацiя можливих шляхiв реалiзацiї загальних сучасних мовленнєвих тенденцiй.
. Фонетичні та семантичні зміни, які спостерігаються у лексиці французької мови, є наслідком динамічних процесів, що відбуваються у мовній системі. Вони активізувалися через різноманітні соціальні, економічні, психологічні причини. До таких змін належать скорочення слів, яке виступає як своєрідна форма словотвору, намагання передати на письмі реальне звучання арґотичної лексеми та інші.
. У структурно-морфологічній еволюцiї арґотичної лексики щодо силабiчної структури слова можна видiлити два протилежниx напрями: економiчнiсть та надлишковiсть. Арґотична афiксацiя може збільшувати складову будову арґотизму, і, навпаки, фонетичнi процеси - апокопа, синкопа, афереза, асиміляція тощо, - можуть призводити до силабічної редукції слова.
. Арґотична лексика є віртуальною в планi фонетико-морфемниx та словотвiрниx змiн лексики. Однак особливiстю арґо є те, що афiксацiя не завжди надає слову нового значення, а лише інтенсифікує старе значення.
. У сучаснiй французькiй мовi процеси кiнцевої редукцiї слова завдяки арґо отримують новий iмпульс в окремиx функцiональниx сфераx (молодiжне мовлення, реклама, мова преси).
. Існують змiни у вимовi, якi стали настiльки регулярними, що вони вiдображаються в новому, подвiйному написаннi арґотизму. Однак поряд з ними iснують слабкi тенденцiї вимови, якi скорiше всього так i не будуть зафiксованi в орфографiї арґотизмiв.
. Метафора є найпродуктивнішим семантичним процесом у лексиці арґо. Однак метафоричні синоніми незважаючи на їх велику кількість переважно пов’язані з одним-двома образами. Мова преси часто звертається до арґотичних метафор та метонімій з метою підвищення експресивності повідомлення та збільшення ефекту впливу на читачів.
. У мовi преси топонiми та антропонiми виступають як лексичні одиниці здатнi виконувати рiзноманiтнi стилiстичнi функцiї. Присутнiсть їх на сторiнках газет вносить у текст енциклопедичну, соцiальну, емоцiйно-оцiнну iнформацiю, за допомогою якої здiйснюється цiлеспрямований мовленнєвий вплив на читача. В системi газетно-публiцистичного стилю арґотичні фразеологiзми виконують складнi стилiстичнi функцiї. Завдяки своїй високій експресивності та використанню оказіональних трансформацій ці фразеологічні одиниці мають великий прагматичний потенціал.
. Соціально-психологічні та мовленнєві фактори сприяли тому, що лексика арґо вийшла за межі побутової комунiкативної сфери. Арґо починає вживатися в тиx областяx та на тиx рiвняx, якi ранiше традицiйно вiдводились для кодифiкованиx форм.
Список опублікованих наукових праць
1. Семів А. Р. Іменникова лексика французького арґо (фонетико-словотвірні особливості) // Іноземна філологія.-Львів, 1997.- № 110.-С.89-96.
. Семів А. Р. Семантичний потенціал власних назв в арґо // Іноземна філологія.-Львів, 1999.- № 111.-С. 84-88
. Семів А. Р. Мовні та соціальні особливості вживання лексики арго у мові французької преси // Проблеми семантики слова, речення та тексту. Випуск №3.-Київ, 2000.-С.246-253.
4. Семів А. Р. Прагматичний аспект функціонування арґотичних фразеологізмів в мовленні преси. // Романістичні дослідження: сучасний стан та перспективи (до 100-річчя романістики у Львівському університеті). Тези конференції.-Львів, 1997.-С.180-187
5. Семів А. Р. Основні періоди становлення арґо в історії французької мови і суспільства. //Семантика, синтактика, прагматика мовленнєвої діяльності. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції.-Львів, “Літопис”, 1999.-С. 166-173
. Семів А. Р. Арґо та омонімія у сучасній французькій мові. // Провідні лінгвістичні концепції кінця ХХ століття / Тези всеукраїнської наукової конференції.-Львів, 26-27 листопада 1996 р.- С. 223-224
. Семів А. Р. Семантичні модифікації власних назв в арґо // IV Міжнародна Конференція Франція та Україна, науково практичний досвід у контексті діалогу національних культур. Дніпропетровськ “Поліграфіст”, 1997.- Т.1. Ч.1.-С.165-167
Анотація. Семів А. Р. Структурні та семантико-стилістичні особливості лексики арґо у сучасній французькій мові (на матеріалі мови преси). - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.05. - романські мови. - Київський державний лінгвістичний університет, Київ 2000
Дисертацію присвячено питанням структурнро-семантичних та фонетико-морфологічних особливостей арґотичної лексики у друкованих засобах масової інформації. Проведене дослідження показало, що лексику арґо можна вважати особливою лексичною підсисистемою розмовної мови, яка характеризується стійкою тенденцією ло проникнення у вищі мовні рівні, завдяки своїм фонетико-морфологічним та семантичним особливостям. Проведена систематизація фонетичних та семантичних процесів в арґотичному словнику
Ключові слова: арґо, семантика, фонетика, морфологія, засоби масової інформації, французька мова.
Аннотация. Семив А. Р. Структурные и семантико-стилистические особенности лексики арго в современном французском языке (на материале языка прессы).-Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.05. - романские языки. - Киевский госсударственный лингвистический университет. Киев 2000.
Диссертация посвящена проблемам структурно-семантических и фонетико-морфологических особенностей арготической лексики в печатных средствах массовой информации. Проведенное исследование показало, что лекику арґо можно считать особенной подсистемой разговорного языка, которая характеризируется постоянной тенденцией к проникновению в литературный язык из-за своих фонетико-морфологических и семантико-стилистических особенностей. Сделана систематизация фонетических и семантических процессов в аргтическом словаре. Язык массовой информации активно использует арго для достижения прагматического эффекта, для воздействия на молодежную аудиторию. Исследование доказало, что использование аргтических лексем в языке массовой информации повышает языковый статус этих лексических едениц от пейоративной лексики до разговорно-литературной.
Ключевые слова: арго, семантика, фонетика, морфология, средства массовой информации, французский язык
Annotation. Semiv A. R. Structural, semantic and stylistic particularities of argot’vocabulary in modern French language (based on the language of the press).-Manuscript.
The thesis for the award of a scientific degree of PhD in Philology in speciality 10.02.05. - Roman languages.-Kyiv State Linguistics University. Kyiv 2000
The thesis is dedicated to the problems of phonetics, structure, morphology and stylistics of French argot in the mass-media language. The new tendencies of the evolution of this vocabulary have been analysed. The results of philological research prove that French argot is the expressive and particular subsystem of popular French language. The argot words penetrate to the standard French language. The systematisation and classifications of these phenomena have been made.
Key words: Argot, semantics, phonetics, morphology, mass media, French language