Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Молодіжна політика в Україні
Молодь – найбільш енергійна та продуктивна частина суспільства, його стратегічний ресурс. Разом із старшим поколінням вона несе відповідальність за розвиток та майбутнє держави, за історичну та культурну спадщину свого народу.
Перед суспільством і державою завжди стоятимуть завдання оптимального залучення молоді до суспільного життя, організації ефективної передачі їй досвіду старших поколінь, створення сприятливих умов для самореалізації.
Роль молоді у суспільстві визначається характерними рисами цієї соціальної категорії: з однієї сторони – потенційна суспільна енергія; здатність відчувати та гостро сприймати усі негаразди суспільства на кожному етапі його розвитку; потреба у змінах та впевненість у своїх можливостях щодо їх проведення; з іншої – максималізм та неохота до компромісів, відсутність життєвого досвіду; переоцінка власних можливостей; великий діапазон соціальної мобільності тощо [3].
Впродовж останнього десятиліття молоде покоління України залишилося без надійних соціальних орієнтирів. Порушення традиційних форм соціалізації, відсутність чітких ціннісних орієнтацій збільшило особисту відповідальність молодих людей за власну долю, і разом з тим виявило неготовність молоді включатися до нових суспільних процесів. Вибір життєвого шляху став визначатися не здібностями та переконаннями молодої людини, а випадковими інтересами та конкретними обставинами.
Формування життєздатного молодого покоління є складовою стратегії розвитку України. У цьому розумінні молодь – об’єкт національно-державних інтересів, один із головних факторів розвитку держави і суспільства. Молодь характеризується як специфічна соціально-демографічна група, яка є неоднорідною, має внутрішню диференціацію, визначається специфічними можливостями діяльності, способу життя, динамічності та високим потенціалом [4].
Сучасна молодь вступає у самостійне життя в складний і динамічний період, який характеризується формуванням нових суспільств на постсоціалістичному просторі, високими темпами розвитку системи масових комунікацій, технологічною революцією, глобалізацією економіки і культури, екологічними проблемами тощо.
Молодіжні проблеми в Україні мають свою специфіку, яка зумовлена швидкими та іноді не прогнозованими змінами, національною та культурною неоднорідністю українського суспільства, політичним плюралізмом тощо. Саме молодь знаходиться у найбільш скрутному стані, оскільки вона перебуває наодинці з проблемами визначення свого призначення і місця в житті. Особливість становища молодих людей полягає в тому, що, з однієї сторони, вони входять у той соціальний простір, який було створено попередніми поколіннями; з іншої, - вони мають бажання кардинально цей простір змінити. Тому факт участі молодого покоління у всіх сферах суспільного життя набуває особливого значення [2].
Визначальний вплив на формування нового покоління має життєве середовище, яке по-різному визначає роль в цьому процесі молоді в цілому та кожної молодої людини зокрема.
Основною метою молодіжної політики є створення умов та гарантій для всебічного та гармонійного розвитку молодої людини шляхом:
- забезпечення справжньої рівності прав, обов’язків та соціальної перспективи молоді поряд з іншими соціальними групами, але не за їх рахунок;
- соціальний захист молоді, вирішення соціально-політичних, економічних проблем, створення необхідних стартових можливостей для влаштування власного життя, адаптації у ньому для саморозвитку і самореалізації;
- підтримка та стимулювання основних суспільно-корисних ініціатив молоді, її організацій і рухів, що реально вирішують як суто молодіжні, так і загальносуспільні проблеми;
- забезпечення становлення особистості та громадянина України;
- розвиток і реалізація потенційних можливостей молоді у навчанні, праці та суспільно-корисній діяльності;
- правове забезпечення основних політичних, економічних та соціальних гарантій для реалізації молоддю своїх прав і свобод, зокрема стосовно набуття освіти, професії, розвитку самостійності, активності та підприємництва.
Молодіжна політика будується з урахуванням:
- мети та конкретних завдань державної політики, визнанні молоді як стратегічного ресурсу стійкого соціально-економічного розвитку, зміцнення демократичної, правової держави та громадського суспільства, національної безпеки України;
- реальних можливостей держави, результатів соціально-економічної політики;
- актуальності та специфіки соціальних проблем молоді.
Стратегічними напрямами молодіжної політики є:
- забезпечення умов для формування індивіда – морально та фізично розвиненого громадянина, який веде здоровий спосіб життя, сім’янина, який піклується про виховання майбутніх поколінь, має освіту, відповідну потребам сучасного матеріального й духовного виробництва, володіє якостями заповзятливості, сумлінності, відповідальності, здатного проявити себе кваліфікованим фахівцем, підприємцем, грамотним споживачем;
- сприяння соціальному становленню особистості – громадянина, який знає й збагачує власну історію та культуру, досягнення суспільства в економіці, науці, літературі та мистецтві, бере активну участь у державному й суспільному житті, у функціонуванні інститутів правової держави та громадянського суспільства, у тому числі у роботі молодіжних та дитячих громадських об’єднань;
- виховання індивідуальності – неповторної особистості, громадянина держави та світу, який піклується про захист інтересів своєї країни, про матеріальну та духовну стійкість суспільства, про спадкоємність традицій і моральних цінностей, духовну неповторність та багатство власного народу, людину – творця майбутнього [1].
Молоді люди є неоднорідною верствою населення, яка живе в суспільстві, що постійно змінюється. Тому програми, які пропонує держава повинні відображати цю неоднорідність і різноманітність. Для ефективного формування підходів в галузі проблем молоді необхідно враховувати потреби різних категорій молоді. Також суттєвим є необхідність чітких меж для молодіжної політики, а також українського координуючого органу [5].
Отже, державна молодіжна політика – це системна діяльність держави щодо конкретної особистості, молоді, молодіжного руху, що має здійснюватися в законодавчій, виконавчі, судовій сферах. Метою державної молодіжної політики є створення соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов та гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуального, морального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу як у власних інтересах, так і в інтересах суспільства.
Література
1. Головатий Н.Ф. Соціологія молоді: Курс лекцій. – К.: Академія Наук України, 1999. – С. 200-208.
2. Грузін В. Діалог із студентством // Сільські вісті. – 2007. – 7 вересня. №101. – С. 2.
3. Кравченко А.И. Социология: Учебное пособие для ВУЗ. – К.: Издательский центр «Академия», 2002. – С. 29-30.
4. Нечипоренко Є.М. Молодіжна політика в Україні. – К.: ТОВ Імідж Принт, 2007. – С. 14-15.
5. Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. – Л.: Кальварія, 2002. – С. 169-175.