Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Середньооблікова чисельність персоналу (Чср):
або
де Q – обсяг діяльності організації за період;
ПП – продуктивність праці або виробіток на одного працівника за період;
– середня заробітна плата одного працівника за період.
Продуктивність праці або виробіток на одного працюючого (ПП):
. Абсолютний розмір фонду оплати праці (ФОП):
(5.4.); або
Рівень фонду оплати праці (РФОП.) або витрати на оплату праці у розрахунку на 100 грн. продукції (одиницю продукції):
Середня заробітна плата одного працівника за період (рік, квартал, місяць, день, година) ():
обсяг діяльності організації (Q):
(5.8) або
де Q – обсяг діяльності організації за період
величини витрат на персонал, віднесений до одиниці продукції (вартості одиниці продукції) (РВитрП):
,
де ВитрП – витрати роботодавця на персонал за період, грн.;
Q – обсяг виробництва продукції організації за період, натуральних одиниць чи грн.
Показник, що характеризує витрати на персонал, є інтегральним показником, який включає всі витрати, пов’язані з формування і використанням людського капіталу організації. У країнах з розвиненою ринковою економікою базові витрати (витрати на оплату праці) звичайно складають менше половини загальних витрат на персонал.
Відносний надлишок або нестача чисельності робітників (∆Вч) розраховується шляхом віднімання з фактичної чисельності (Чф) планової (Чп), скоректованої на відсоток виконання плану по товарній, реалізованій або нормативно – чистій продукції (ВПQ) за такою формулою:
Аналіз виконання плану чисельності персоналу передбачає розрахунок не тільки абсолютного та відносного відхилень, але й ступеню (відсотку) виконання плану по чисельності (ВПч) за такою формулою:
,
де Чф – фактична чисельність персоналу, осіб;
Чп – планова чисельність персоналу, осіб.
При визначенні динаміки (темпів зміни) чисельності персоналу (Дч) використовують наступну формулу:
,
де Чф – фактична чисельність персоналу, осіб;
Чб – базова чисельність персоналу, осіб.
Для оцінки складу та структури персоналу організації можуть використовуватись також такі показники, як:
1. Коефіцієнт співвідношення основних (Чосн.) та допоміжних (Чдоп.) робітників:
.
2. Коефіцієнт співвідношення промислово-виробничого (Чпвп) та управлінського персоналу (Чупр.):
.
3. Коефіцієнт кваліфікованості персоналу:
)
де Чквал. – чисельність високо – та кваліфікованих працівників, осіб;
Чзаг. – загальна середньооблікова чисельність персоналу, осіб.
4. Коефіцієнт стабільності забезпечення персоналом:
де Чпост. – чисельність працівників, які постійно працюють на організації, осіб;
Чзаг. – загальна середньооблікова чисельність персоналу, осіб.
5. Коефіцієнт участі персоналу в капіталі (власності) організації:
де Чвласн. – чисельність працівників, які є співвласниками (акціонерами) організації, осіб;
Чзаг. – загальна середньооблікова чисельність персоналу, осіб.
Для цілісної характеристики та оцінки вартості трудового потенціалу (Втп) організації пропонується наступна формула:
де Фозп – фонд основної заробітної плати персоналу організації, грн.;
Фдзп – фонд додаткової заробітної плати організації, грн.;
Ізкв – інші заохочувальні та компенсаційні виплати організації, грн.;
Фмз – фонд матеріального заохочення організації (крім інших заохочувальних та компенсаційних виплат), грн.;
Фср – фонд соціального розвитку організації, грн.
Ступінь укомплектованості персоналу (Суп) оцінюється так (у відсотках):
, (5.20)
де Чф – фактична чисельність працівників відповідної професії (спеціальності, посади, кваліфікації);
Чштат. – чисельність персоналу відповідної професії (спеціальності, посади, кваліфікації), передбачена штатним розкладом організації.
Отриманий аналітичний матеріал з оцінкою ступеня укомплектованості персоналу є необхідною передумовою планування чисельності та залучення додаткового персоналу організації, розробки ефективних форм стимулювання праці наявних працівників, особливо за професіями, спеціальностями, посадами та категоріями з недостатнім рівнем укомплектованості.
Середньооблікову чисельність персоналу (Чср):
де ЛДяв – кількість людино-днів явок;
ЛДнеяв – кількість людино-днів неявок;
Дк – календарні дні у періоді.
Загальний коефіцієнт обороту персоналу (Кзаг) – відношення числа прийнятих (Чпр) і звільнених (Чзв) за період працівників до середньооблікового їхнього числа (Чср) (у відсотках):
Коефіцієнт обороту по прийому (Кпр) – відношення числа прийнятих за період працівників (Чпр) до середньооблікового їхнього числа (Чср) (у відсотках):
.
Коефіцієнт обороту по звільненню (Кзв) – відношення числа всіх звільнених за усіма причинами працівників за період (Чзв) до середньооблікового їхнього числа (Чср) (у відсотках):
.
Коефіцієнт плинності (Кпл) – відношення числа звільнених працівників за період за власним бажанням, через невідповідність кваліфікації, за прогули і інші порушення трудової дисципліни (Чзв(вл)) до середньооблікового їхнього числа (Чср) (у відсотках):
.
При аналізі коефіцієнта плинності розглядаються причини плинності персоналу і намічаються заходи для їх усунення. Всебічному аналізу підлягають причини вибуття працівників з неповажних причин
Коефіцієнт сталості персоналу (Кст) – відношення числа працівників облікового складу, що пропрацювали весь звітний період (Чпост) на організаційі, до середньооблікового їхнього числа (Чср) (у відсотках):
.
Коефіцієнт змінюваності (Кзм) – відношення меншого показника з числа прийнятих або звільнених працівників (Чпр(зв)) за період до середньооблікового їхнього числа (Чср) (у відсотках):
.
Коефіцієнт заміщення (Кзам) — відношення різниці числа прийнятих (Чпр) і звільнених (Чзв) працівників за період до середньооблікового їхнього числа (Чср) (у відсотках):
.
Рентабельність персоналу (Рп) характеризується двома показниками:
1. Прибутком в розрахунку на одного працівника організації (Рп), що обчислюється як відношення прибутку за період (П) до середньооблікової чисельності промислово-виробничого персоналу (ЧсрПВП) (у відсотках):
2. Прибутком в розрахунку на одиницю витрат, що пов’язані з утримуванням персоналу (РВитрП). Показник обчислюється як відношення прибутку за період (П) до фонду оплати праці, витрат на підготовку, перепідготовку персоналу, навчання, підвищення кваліфікації, охорону праці тощо (ВитрП) (у відсотках):
.
Зв’язок рентабельності персоналу з рівнем продуктивності праці можна представити такою формулою:
де Рп – рентабельність персоналу;
П – прибуток від реалізації продукції;
ЧПВП – середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу;
ЧД – чистий дохід від реалізації продукції;
ВП – вартість випуску продукції в діючих цінах;
Роб – рентабельність обороту;
Чрп – частка реалізованої продукції у загальному обсязі випуску товарної продукції;
РВ – середньорічний виробіток продукції на одного працівника у поточних цінах
Використовуючи метод абсолютних різниць, за складовими даної формули можна визначити, як зміниться рентабельність персоналу (∆Рп=Рп1–Рп0) за рахунок таких показників (факторів):
1. зміни рентабельності обороту (∆Роб=Роб1 –Роб0):
2. зміни частки реалізованої продукції в її загальному випуску (∆Чрп= Чрп1– Чрп0):
3. зміни продуктивності праці (середньорічного виробітку) (∆РВ= РВ1– РВ0):
Від’ємний результат впливу окремих чинників можна розцінювати як невикористаний резерв підвищення ефективності використання персоналу
Використовуючи метод абсолютних різниць, визначають вплив факторів на реальний (ефективний) фонд робочого часу (ЕФРЧ) (в годинах) за складовими такої формули:
де Ч – середньооблікова чисельність працівників, осіб;
Д – кількість днів, які відпрацював у середньому один працівник за рік;
Т – середня тривалість робочої зміни
Зміна ефективного фонду робочого часу (∆ЕФРЧ=ЕФРЧ1–ЕФРЧ0) може бути викликана такими факторами (показниками):
1. Зміною чисельності працівників (∆Ч=Ч1 –Ч0):
2. Зміною кількості днів, які відпрацював у середньому один працівник за рік (∆Д= Д1– Д0):
;
3. Зміною середньої тривалості робочої зміни (∆Т= Т1– Т0):
Показники ефективності використання фонду робочого часу на організаційі:
1. Коефіцієнт використання календарного фонду робочого часу (ККФРЧ):
2. Коефіцієнт використання номінального (табельного) фонду робочого часу (КНФРЧ):
;
3. Коефіцієнт використання максимально можливого фонду робочого часу (КМФРЧ):
Відсоток підвищення продуктивності праці (∆ПП%):
1. При зниженні або ліквідації втрат робочого часу:
де В1 і В0 – втрати робочого часу у звітному і в базисному періоді, % до календарного фонду робочого часу;
2. При зменшенні або ліквідації браку:
де Б1 і Б0 – втрати робочого часу внаслідок випуску браку у звітному і в базисному періоді, % до календарного фонду робочого часу.
Ефективність використання фонду робочого часу визначають величиною недоданої валової, товарної, реалізованої продукції (робіт, послуг), прибутку в результаті неявок на роботу (∆G) визначають так:
,
де Gод – одноденний обсяг валової, товарної, реалізованої продукції (робіт, послуг), прибутку, грн.;
ЛДн – неявки працівників на роботу в людино-днях.
Втрати обсягу валової, товарної, реалізованої продукції (робіт, послуг), прибутку в результаті неявок на роботу з різних неповажних причин (∆Gн) розраховують за формулою:
де Gод – одноденний обсяг валової, товарної, реалізованої продукції (робіт, послуг), прибутку, грн.;
ЛДнп – неявки з різних неповажних причин, в людино-днях
Розрахунок надмірної чисельності персоналу (Чнадм) здійснюється так:
де ЛГнп – неявки персоналу організації з різних неповажних причин, людино-годин;
ПФРЧ – плановий фонд робочого часу на одного працівника організації, годин на рік.
Економію чисельності персоналу за рахунок скорочення втрат від браку продукції, що випускається (Чекон) визначають як:
,
де ЛГБП – втрати робочого часу внаслідок випуску браку, людино-годин;
ЕФРЧ – ефективний фонд робочого часу на одного працівника організації, годин на рік.
Визначення інтегрального показника якості праці персоналу організації (ІЯП) (у балах) можна здійснити так:
,
де Кі –коефіцієнт вагомості i-ого показника якості праці, бали або %;
БОі – бальна оцінка (числове значення) i-ого показника якості праці, балів;
n – число показників якості праці, одиниць.
Далі у процесі аналізу визначають динаміку (зміну в часі) показників продуктивності праці (Дпп):
,
де В1 - фактичний виробіток продукції у розрахунку на одного працівника (робітника) у звітному періоді;
В0 - виробіток продукції у розрахунку на одного працівника (робітника) у базисному періоді.
Індекс зміни продуктивності праці (Іпп):
,
де Іпп – індекс зміни продуктивності праці (виробітки);
В1 – фактичний виробіток продукції у розрахунку на одного працівника (робітника) у звітному періоді;
В0(пл) – виробіток продукції у розрахунку на одного працівника (робітника) у
Трудомісткість одиниці продукції (Тмі) обчислюють як відношення фонду робочого часу на виготовлення продукції і-го виду до обсягу його виробництва в натуральному або умовно-натуральному вимірі:
,
де ФРЧi – фонд робочого часу на виготовлення i-го виду виробів, люд.-год.;
Qi – кількість виробів одного найменування в натуральному (умовно-натуральному) вираженні.
Між змінами загальної трудомісткості і середньогодинного виробітку є обернено пропорційна залежність.
Тому, знаючи, як змінилася трудомісткість продукції (∆Тм%), можна визначити темпи зміни (приросту) середньогодинного виробітку (∆В%):
.
І, навпаки, знаючи темпи зростання виробітку, можна визначити процент зниження трудомісткості продукції:
.
Абсолютна (∆Тм(абс)) та відносна (∆Тм(відн)) зміни трудомісткості продукції визначаються відповідно за формулами:
;
.
Середньорічний виробіток одного працівника (РВп) дорівнює добутку таких факторів:
,
де Чр – частка робітників у загальній чисельності працівників;
Д – кількість днів, які відпрацював один робітник за рік;
Т – середня тривалість робочого дня, год.;
ГВр – середньогодинний виробіток продукції одного робітника, залежний від:
– організації виробництва чи інтенсивності праці,
– підвищення технічного рівня виробництва,
– непродуктивних витрат робочого часу,
Отже, зміна середньорічного виробітку одного працівника (∆РВп=РВп1–РВп0) може бути викликана такими факторами (показниками), розрахованими методом абсолютних різниць:
1. Зміною частки робітників у загальній чисельності персоналу організації (∆Чр=Чр1–Чр0):
,
де РВр 0 – середньорічний виробіток одного робітника у базисному періоді.
2. Зміною кількості днів, які відпрацював один робітник за рік (∆Д=Д1–Д0):
де ДВ0 – середньоденний виробіток одного робітника у базисному періоді.
3. Зміною тривалості робочого дня (∆Т=Т1–Т0):
.
4.Зміною середньогодинного виробітку продукції одного робітника (∆ГВр=ГВр1–ГВр0):
.
Середньорічний виробіток одного працівника (РВп) можна представити більш узагальнено у вигляді двохфакторної моделі:
де Чр – частка робітників у загальній чисельності працівників;
РВр – середньорічний виробіток продукції одного робітника (Д×Т×ГВр).
Тоді аналіз впливу даних факторів на зміну середньорічного виробітку одного працівника (∆РВп=РВп1–РВп0) буде пов’язаний лише з двома факторами (показниками), де розрахунок аналогічний вище наведеному за методом абсолютних різниць:
1. Зміна частки робітників у загальній чисельності персоналу організації (∆Чр=Чр1–Чр0):
.
2. Зміна середньорічного виробітку продукції одного робітника (∆РВр=РВр1–РВр0):
Аналогічно аналізується зміна середнього виробітку одного робітника (РВр), який можна представити як добуток таких факторів:
.
Розрахунок впливу даних факторів на зміну рівня середнього виробітку одного робітника (∆РВр=РВр1–РВр0) проводиться методом абсолютних різниць:
1. Зміна кількості днів, які відпрацював один робітник (∆Д=Д1–Д0):
,
2. Зміна тривалості робочого дня (∆Т=Т1–Т0):
3.Зміна середньогодинного виробітку продукції одного робітника (∆ГВр=ГВр1–ГВр0):
Зміна продуктивності праці або середньорічного виробітку одного працівника організації знаходиться також під впливом змін обсягу продукції (валової, товарної, реалізованої, чистої тощо – Q) та чисельності персоналу (Ч). Для розрахунку впливу вказаних факторів на зміну продуктивності праці слід визначити допоміжний показник – скориговану продуктивність праці:
.
За методом абсолютних різниць вплив вказаних факторів на зміну продуктивності праці (∆ПП=ПП1–ПП0) визначається наступним чином:
1. Зміна продуктивності праці за рахунок зміни обсягу продукції (∆Q):
.
2. Зміна продуктивності праці за рахунок зміни чисельності персоналу (∆Ч):
.
В процесі аналізу визначають частку приросту продуктивності праці (∆ПП%) за рахунок:
1. Зміни обсягу продукції (∆Q):
.
2. Зміни чисельності персоналу (∆Ч):
.
Наведений аналіз факторів, що обумовлюють зміну виробітку персоналу організації, – це вияв рушійних сил або принципів, під впливом яких змінюється її рівень.
Економія чисельності робітників, яка визначається за формулою:
,
де Еч – економія чисельності робітників за рахунок зниження трудомісткості продукції, осіб;
Qф – фактична кількість виробів або операцій, од.;
ЕФРЧ – річний ефективний (реальний) фонд робочого часу на одного робітника, год.;
Квн – коефіцієнт виконання норм праці (виробітку, часу).
Можливе підвищення продуктивності праці за рахунок скорочення втрат робочого часу (Рр.ч.) за формулою:
,
де Рр.ч. – зростання продуктивності праці за рахунок зниження втрат робочого часу, у %;
ч0, ч1– втрати робочого часу до і після впровадження заходів із поліпшення використання робочого часу ( у % до всього фонду робочого часу).
Для розрахунку відносної економії робочого часу (Ер.ч.) внаслідок поліпшення використання робочого часу використовується формула:
де зберігаються позначення попередньої формули.
Внаслідок скорочення втрат робочого часу відбувається абсолютна економія чисельності робітників, яка визначається за формулою:
де Чрозр. – розрахункова чисельність робітників, необхідна для виконання нової виробничої програми по базисному виробітку, осіб,
ПВ – питома вага робітників, яких стосується захід по скороченню втрат робочого часу, у %,
Ер.ч. – економія робочого часу у відносному вираженні, у %.
Можливе підвищення продуктивності праці за рахунок удосконалення структури персоналу організації (Рстр.) визначається за формулою:
,
де Рстр – зростання продуктивності праці за рахунок удосконалення структури персоналу організації, у %;
Іпп – індекс продуктивності праці основних робітників;
ІПВосн.р. – індекс зміни питомої ваги основних робітників у загальній чисельності працюючих у звітному періоді порівняно з базовим, який розраховується за формулою:
,
де ПВосн.р.1, ПВосн.р.0 – питома вага основних робітників у загальній чисельності працюючих у звітному і базовому періодах, у %.
Абсолютне відхилення фонду оплати праці (∆ФОПабс) визначають порівнянням фактично використаних коштів на оплату праці у звітному періоді (ФОП1) з базовою (плановою) величиною фонду оплати праці (ФОП0):
.
Однак слід мати на увазі, що абсолютне відхилення саме по собі не характеризує використання фонду оплати праці, оскільки цей показник визначають без урахування змін обсягу виробництва продукції.
Відносне відхилення (економію або перевитрати) фонду оплати праці (∆ФОПвідн) розраховують як різницю між фактично нарахованою сумою фонду оплати праці у звітному періоді і його базовою (плановою) величиною скоригованою на індекс обсягу виробництва продукції (ІQ):
Крім абсолютного розміру фонду оплати праці, його розмір може бути охарактеризовано відносними показниками, а саме:
1. Питомою вагою фонду оплати праці (ПВФОП) в поточних витратах організації (ПВитр):
2. Питомою вагою фонду оплати праці (ПВФОП) в доході (виручці) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (РП) організації:
.
Останній показник можна охарактеризувати й як рівень фонду оплати праці (РФОП) або витрати на оплату праці у розрахунку на 100 грн. реалізованої продукції (одиницю продукції).
Обсяг виробництва товарної продукції (ТП) в діючих цінах на одну гривню зарплати:
.
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (РП) на одну гривню зарплати:
3. Сума прибутку (П) на одну гривню зарплати:
.
4. Сума чистого прибутку (ПЧИС) на одну гривню зарплати:
.
Кількісний вираз фонду оплати праці визначається за формулами:
(5.106) або .
На фонд оплати праці впливають такі найважливіші фактори, як:
1. Зміна середньооблікової чисельності працівників організації (Чср).
2. Зміна рівня середньої заробітної плати ().
3. Зміна обсягу доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (Q).
4. Зміна продуктивності праці (ПП).
Якщо для аналізу використовувати двохфакторну модель фонду оплати праці, то розрахунок впливу факторів на його абсолютну зміну () здійснюється за допомогою методу абсолютних різниць:
1. вплив зміни середньооблікової чисельності працівників (∆Чср=Чср1 – Чср0):
;
2. вплив зміни середньорічного рівня заробітної плати на одного працівника ():
.
Для розрахунку впливу змін рівня середньої заробітної плати, обсягу доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та продуктивності праці на зміну фонду оплати праці слід визначити два допоміжні показники – скориговані фонди оплати праці (ФОПС1, ФОПС2):
, (5.110) . (5.111)
За методом абсолютних різниць вплив трьох вказаних факторів на зміну фонду оплати праці () визначається наступним чином:
1. вплив зміни обсягу доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (∆Q):
2. вплив зміни продуктивності праці (∆ПП):
;
3. вплив зміни рівня середньої заробітної плати ():
На зміну розміру фонду оплати праці організації за період, що аналізується, також можуть вплинути:
1. Зміна рівня середньої заробітної плати (в реальних цінах) ().
2. Середньорічний темп інфляції (індекс зміни цін на товари та послуги) (Іц).
3. Зміни в складі персоналу організації.
Для оцінки впливу перелічених факторів модель фонду оплати праці приймає вигляд:
1. Темп зростання доходів (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) організації:
. (5.120)
2. Частку витрат на оплату праці в складі доходів (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) організації (зарплатомісткість найважливіших видів продукції і всієї реалізованої продукції):
. (5.121)
3. Частку витрат на оплату праці персоналу, що займається основною діяльністю, пов’язаною з реалізацією продукції, в обсязі доходів (виручки) від здійснення основної діяльності:
4. Частку витрат на оплату праці в складі валових витрат організації (зарплатомісткість витрат):
.
5. Частку витрат на матеріальне заохочення персоналу (інші заохочувальні та компенсаційні виплати) в складі чистого прибутку організації:
.
Темп зростання доходів (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) організації:
. (5.133)
2. Темп зростання чистого прибутку організації:
(5.134)
3. Частку чистого прибутку у складі доходів (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) організації:
4. Частку фонду соціального розвитку в складі чистого прибутку організації:
.
Індекс виробітку
,
де В1 та В0 – виробіток у звітному і базисному періодах.
. Індекс трудомісткості (ІТр)
,
де Тр1 та Тр0 – трудомісткість у звітному і базисному періодах.
. Коефіцієнт браку (Кбр)
,
де Обр – обсяг браку; Опр – обсяг продукці
. Коефіцієнт якості продукції (КЯк)
,
де Овищ_як – обсяг продукції вищої якості.
. Коефіцієнт використання числа днів роботи (Квик_ДР )
,
де ФРЧяв_ф та ФРЧяв_пл – фактичний і плановий явочний фонд робочого часу.
Коефіцієнт тривалості робочого дня (Ктрив РД )
,
де ТРДр_ф та ТРДр_пл – фактична і планова реальна тривалість робочого дня;
,
ТРД ср – середня номінальна тривалість робочої зміни;
ТРД скор – скорочення робочого дня;
ТРД над – надурочні години.
. Коефіцієнт використання фонду робочого часу (КвикФРЧ )
,
де Врч_ф та Врч_пл – відсоток фактичних і планових втрат робочого часу.
Коефіцієнт непродуктивних втрат робочого часу (Кнепр.втр )
,
де РЧпроп – робочий час, пропущений працівниками за рік (у зв’язку з виготовленням браку та його усуненням, у зв’язку з відхиленням від технологічного процесу);
ФРЧзаг – загальний річний фонд робочого часу.
Індекс питомої ваги робітників у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу (ПВП) (Іпвр)
,
де пвб і пвф – базисна і фактична питома вага робітників у загальній чисельності ПВП.
Індекс питомої ваги допоміжних робітників в чисельності робітників (Іпвдр.
,
де пвб і пвф – базисна і фактична питома вага допоміжних робітників у загальній чисельності робітників.
. Коефіцієнт відповідності рівня освіти керівників, професіоналів, фахівців, службовців (КПФС) (КвКПФС)
,
де ЧКПФС_не_відп – чисельність КПФС, рівень освіти яких не відповідає займаній посаді,
ЧКПФС_заг – загальна чисельність КПФС.
. Коефіцієнт плинності кадрів (Кпл)
,
де Чзв_влас – чисельність працівників, які звільнились за власним бажанням, Чзв_адм – чисельність працівників, які звільнені за ініціативою адміністрації
. Коефіцієнт атестації робочих місць
,
де ЧРМ_ат – число робочих місць атестованих;
ЧРМ_заг – загальне число робочих місць.
. Коефіцієнт професійних захворювань
,
де ЧПЗ – чисельність працівників, які мають професійні захворювання; Чср – середньооблікова чисельність працівників.
Індекс частки витрат на винагороди в обсязі реалізації
,
де Чв_1 та Чв_0 – частка витрат на винагороди в обсязі реалізації у звітному і базисному періодах.
Коефіцієнт випередження темпів зростання продуктив-ності праці над темпами зростання її оплати
,
де Іпп – індекс продуктивності праці;
Ізп_ср – індекс середньої заробітної плати.
. Індекс частки коштів на оплату за відпрацьова-ний час у загальному обсязі коштів на оплату праці
,
де Човч_1 та Човч_0 – частка коштів на оплату за відпрацьований час у загальному обсязі коштів на оплату праці у звітному і базисному періодах
. Індекс частки коштів на оплату за тарифними ставками в оплаті за відпрацьова-ний час
,
де Чотс_1 та Чотс_0 – частка коштів на оплату за тарифними ставками в оплаті за відпрацьований час у звітному і базисному
періодах.
. Індекс частки коштів на оплату за невідпрацьо-ваний час у загальному обсязі коштів на оплату праці
,
де ЧОНЧ_1 та ЧОНЧ_0 – частка коштів на оплату за невідпрацьований час у загальному обсязі коштів на оплату праці у звітному і базисному періодах
Індекс частки коштів на оплату навчальних відпусток у загальній сумі коштів на оплату невід-працьованого часу
,
де ЧОНВід_1 та ЧОНВід_0 – частка коштів на оплату навчальних відпусток у загальній сумі коштів на оплату невідпрацьованого часу у звітному і базисному періодах.
Економію від скорочення втрат робочого часу:
, (11.1)
де Еврч − економія від скорочення втрат робочого часу, грн.;
ЗПсер/год − розмір середньогодинної заробітної плати працівників з нарахуваннями, грн.;
Врч - втрати робочого часу в годинах (з індексом 0 − до проведення змін, з індексом 1 - після проведення змін в області управління персоналу).
ІВ > 1 – збільшення продуктивності праці (можливо за рахунок збільшення вартісної оцінки продукції, рівня кооперування, збільшення частки робітників у загальній чисельності ПВП, тривалості робочого дня);
ІВ < 1 – зниження продуктивності праці, можливо неефективне використання персоналу.
ІТр > 1 – зниження продуктивності праці, можливо неефективне використання робочого часу, наявність непродуктивних втрат робочого часу, низька організація виробництва;
ІТр < 1 – збільшення продуктивності праці.
Чим більше відхилення Кбр від 1, тим нижче якість і продуктивність праці.
Чим більше відхилення Крек від 1, тим нижче якість, більше число претензій з боку покупців, вимог про усунення недоліків, відшкодування втрат.
ІВНВ < 1 – невиконання норм;
ІВНВ > 1,3 – перевиконання норм. Необхідно виявити причини; можливо занижені норми, які давно не переглядалися. Невиконання індивідуальних норм виробітку свідчить про низьку якість технічного нормування.
|
Завдання |
11 |
||||||||||