Будь умным!

У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.net

Магістр спеціальності 8

Работа добавлена на сайт samzan.net:


          Міністерство освіти і науки

           України

           Донецький національний

           університет

           Економіко-правовий

           факультет

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ТА СКЛАДАННЯ КОМПЛЕКСНОГО ДЕРЖАВНОГО ІСПИТУ

для студентів ОКР «Магістр» спеціальності 8.03040101 «Правознавство»

денної, заочної форм навчання

Частина ІІ – напрям: міжнародно-правовий і  конституційно-правовий

Затверджено на засіданні  

Вченої ради факультету

Протокол № 5 від 24січня 2014 р.

Донецьк – 2014

Робоча програма для підготовки та складання державного іспиту для студентів денної та заочної форм навчання спеціальність 8.03040101«Правознавство» ОКР «Магістр» / Укладачі: Турченко О.Г.; Нікітенко Л.О. - Донецьк: ДонНУ, 2014.- 37 с.

Навчально-методичне видання містить програми дисциплін «Проблеми міжнародного права» та «Проблеми сучасного конституціоналізму», контрольні питання та практичні завдання, критерії оцінки знань й умінь студентів, перелік літератури, що рекомендується для підготовки до державного іспиту для студентів ОКР «Магістр» спеціальності «Правознавство».

Укладачі: О.Г. Турченко, доцент, канд. юрид. наук

                   Л.О. Нікітенко, доцент, канд. юрид. наук

Відповідальний за випуск: О.Г. Турченко, доцент, канд. юрид. наук

Затверджено на засіданні  

Вченої ради факультету

Протокол № 5 від 24січня 2014 р.

                                                   © Донецький національний університет, 2014 р.

                       © Турченко О.Г.; Нікітенко Л.О


ВСТУП

Комплексний державний іспит є засобом діагностики рівня сформованості умінь і знань з професійної підготовки студентів спеціальності «Правознавство» освітньо-кваліфікаційного рівня магістр з прослуханих дисциплін.

Екзаменаційні білети відповідають ОКХ і ОПП відповідного рівня підготовки студентів, а також робочим програмам відповідних навчальних дисциплін.

Метою цього видання є надання допомоги студентам-випускникам спеціальності «Правознавство» в підготовці до державного іспиту і пошуку необхідного нормативного матеріалу і літератури.

Методичні матеріали для підготовки та складання комплексного державного іспиту включають: список основних нормативно-правових актів, підручників, навчальних посібників, вимоги до знань і умінь студентів, критерії оцінки знань і умінь студентів на комплексному державному іспиті, робочу програму кожної з  навчальних дисциплін, контрольні питання та практичні завдання до державного іспиту.

Вимоги, які пред’являються до знань і вмінь студентів на державному іспиті:

Студент повинен вміти:

  1.  правильно оперувати юридичними поняттями і категоріями;
  2.  орієнтуватися у пошуку необхідної юридичної літератури і нормативно-правових актів;
  3.  аналізувати і тлумачити юридичні норми;
  4.  давати оцінку юридичним фактам, обирати різні правові моделі поведінки суб’єктів, які найповніше відповідають їх інтересам.

При підготовці до державного іспиту рекомендується використовувати вказані підручники і навчальні посібники.

2. КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ЗНАНЬ

Результат складання державного іспиту студентами денної, заочної форми навчання ОКР підготовки 8.03040101 «Магістр» спеціальності «Правознавство» (напрям: міжнародно-правовий і конституційно-правовий) оцінюється відповідно до Положення про організацію учбового процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 161 від 2 серпня 1993 року і Загальним положенням про державну атестацію студентів спеціальності «Правознавство» економіко-правового факультету ДонНУ за чотирьохбальною системою: «відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно».

Також результат складання державного іспиту студентами денної форми навчання оцінюється на підставі Наказу МОН України № 812 від 20.10.2004 р. «Про особливості впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу», № 48 від 23.01.2004 р. «Про проведення педагогічного експерименту з кредитно-модульної системи організації навчального процесу», № 774 від 30.12.2005 р. «Про впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу» за кредитно-модульною системою в межах 100 балів (за шкалою ECTS).

Державний іспит приймається державною екзаменаційною комісією в усній формі відповідно до змісту білету. Питання, які включено до екзаменаційних білетів, можуть об’єднувати питання, що за змістом відносяться до однієї теми та входять до загального списку контрольних питань. Всі теоретичні питання та практична частина (практичне завдання), що включено до екзаменаційних білетів, повністю охоплюються робочою програмою навчальних дисциплін варіативного циклу «Проблеми міжнародного права» та «Проблеми сучасного конституціоналізму».

Відповідь студента на кожне теоретичне питання та виконання практичного завдання оцінюється максимально у 100 балів. Після чого отримані бали за кожне питання екзаменаційного білету та практичне завдання підсумовуються та виводиться середній бал.

Оцінка «відмінно» А (90 - 100) – виставляється студенту, який показав всебічні і глибокі знання передбаченого програмою матеріалу, законодавства, додаткової літератури, яка передбачена програмою курсу, проявив творчі здібності в розумінні, викладенні й використанні програмного матеріалу.

Оцінка «добре» В (80 - 89) – виставляється студенту, який продемонстрував повне знання передбаченого програмою матеріалу, засвоїв основну літературу, виявив стабільний характер знань і здатність до їх самостійного оновлення в ході практичної діяльності.

Оцінка «добре» С (70 - 79) – виставляється студенту, який продемонстрував знання передбаченого програмою матеріалу, виявив доволі стабільний характер знань і здібності до їх самостійного доповнення та оновлення, але мають місце окремі недоліки, неточності або помилки, недостатньо використано матеріали практики.

Оцінка «задовільно» D (60 - 69) – виставляється студенту, який показав знання основного матеріалу в обсязі навчальної програми, знайомий з основною літературою, проте припустився багатьох неточностей у відповіді, у формулюванні окремих понять, у випадку недостатньо аргументованого викладенні матеріалу, або який показав поверхневе знання одного з  питань екзаменаційного білета.

Оцінка «задовільно» Е (50 - 59) – виставляється студенту, який показав поверхневе знання основного матеріалу, передбаченого навчальною програмою; допустив грубі помилки, мав недостатньо чітку та послідовну відповідь на питання екзаменаційного білету.

Оцінка «незадовільно» F (0 – 49) – виставляється студенту, який показав суттєві прогалини в знанні основного програмного матеріалу, що виражається в незнанні основних понять і положень навчального курсу, в невмінні пов'язати теоретичний матеріал із прикладами з чинного законодавства, юридичної практики, що свідчить про непідготовленість студента до професійної діяльності за спеціальністю «Правознавство».

Рішення державної комісії щодо оцінки знань студентів при складанні іспиту ухвалюються на закритому засіданні комісії відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх членів комісії. При однаковій кількості голосів «за» та «проти» голос голови комісії є вирішальним.

Результати державного іспиту оголошуються студентам в день його проведення після оформлення протоколу державної екзаменаційної комісії.

3. Дисципліни варіативного циклу

3.1. ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОГО КОНСТИТУЦІОНАЛІЗМУ

Програма дисципліни  «Проблеми сучасного конституціоналізму»

Тема 1. Конституціоналізм: теоретичні та історичні аспекти формування

Категорія «конституціоналізм»: термінопоняття і взаємозв'язок. Передісторія конституціоналізму: античний і середньовічний конституціоналізм. Духовно-етичні постулати періоду античності. Юриспруденція як система понять і категорій про правила гуртожитку. Старогрецька демократія. Римське право. Пам'ятники Візантійського законодавства IX-XI ст.ст. Норми міського права періоду середньовіччя. Комунальна демократія. Велика Хартія Вольностей 1215 р. Зародження концепції конституціоналізму. Теорії природного права і суспільного договору, розподілу влади, громадянського суспільства, обмеження державної влади, народного суверенітету: їх розвиток у працях мислителів і в практиці конституційного будівництва. Конституція США 1787р.  Конституційне законодавство періоду Великої Французької революції. Конституції «першої хвилі». «Радянські» конституції. «Новітні» конституції.

Тема 2. Зміст політико-правової системи конституціоналізму

Підходи до визначення змісту конституціоналізму (політичний, філософсько-історичний та юридичний). Юридичний аспект розуміння конституціоналізму. Конституціоналізм як складна політико-правова система, його елементи. Конституція і конституціоналізм. Ознаки конституціоналізму. Нормативно-правова основа конституціоналізму. Реалізація конституційного законодавства. Інститути сучасного конституціоналізму. Основні принципи конституціоналізму.

Тема 3. Становлення українського конституціоналізму

Зародження українського конституціоналізму. Національна конституційна думка сер. XIX – початку XX ст.ст.: ідеї про незалежність і самостійність України; про форми правління і державного устрою; про організацію державної влади і місцевого самоврядування; права і свободи людини і громадянина та ін. Конституційне будівництво в Україні 1919-1991рр. – «конституціоналізм радянської епохи». Сучасний етап становлення конституціоналізму в умовах незалежної України. Проголошення незалежності України та ухвалення актів конституційного характеру: Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р., Акту проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р., Конституції України від 28 червня 1996 р. Конституційна реформа 2004 р.

Тема 4. Основні етапи конституційної реформи в Україні

Початок конституційної реформи в Україні. Декларація про державний суверенітет України (16 червня 1990 р.). Акт проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.). Внесення змін і доповнень до Конституції УРСР. Концепція нової Конституції України (19 червня 1991 р.). Конституційні проекти 1992–1995 рр. Конституційний Договір 1995 р. Ухвалення Конституції України (28 червня 1996 р.). Сучасний конституційний процес. Спроби зміни Конституції України. Всеукраїнський референдум (16 квітня 2000 р.). Конституційний закон від 8 грудня 2004 р. Проблеми реалізації конституційних нововведень. Визначення нової конституційної стратегії.

Тема 5. Функції конституціоналізму в юридичній і політичній сферах

Поняття функцій і сфер дії конституції. Класифікація функцій конституції. Функції конституції в юридичній сфері. Функція обмеження державної влади. Програмна, правонаділююча, стабілізаційна, охоронна функції конституціоналізму. Функція легітимації державної влади. Системоутворююча функція конституціоналізму. Функціонування конституції в політичній сфері. Конституціоналізм і політика: регулююче співвідношення. Конституціоналізм і ідеологія: функціональні зв'язки.

Тема 6. Принципи вітчизняного конституціоналізму: проблеми становлення і розвитку

Влада і конституція: створення стійкої системи. Концепція верховенства права і український конституціоналізм. Верховенство Конституції. Проблема забезпечення вищої юридичної сили конституціоналізму. Конституційне правосуддя як гарант верховенства конституціоналізму. Суверенітет народу як принцип конституціоналізму. Принцип розподілу влади: конституційна модель і проблеми вдосконалення. Легітимація державної влади. Політичне різноманіття у конституційному устрої.

Тема 7. Український конституціоналізм і правова система

Конституція і правова система. Поняття конституціоналізації. Конституціоналізація як фактор перетворення правової системи. Правові сфери конституціоналізації. Проблемні питання прямої дії Конституції. Судове застосування Конституції. Вітчизняний конституціоналізм і відповідальність: між правом і політикою. Проблеми регулювання порядку внесення конституційних поправок і перегляду Конституції.

Тема 8. Роль Конституційного Суду України у формуванні вітчизняного конституціоналізму

Становлення і розвиток Конституційного Суду України. Структура та особливості формування Конституційного Суду України. Загальна характеристика повноважень Конституційного Суду України. Правові форми участі Конституційного Суду України у законотворчості. Перевірка відповідності законів, інших правових актів Конституції України. Офіційне тлумачення Конституції і законів України. Перевірка відповідності міжнародних договорів Основному Закону України. Захист прав і свобод людини і громадянина Конституційним Судом України. Основні підходи із вдосконалення діяльності органу конституційної юрисдикції в Україні.

Тема 9. Сучасний український конституціоналізм – мета конституційної реформи

Конституційне забезпечення політичної реформи в Україні. Історична періодизація конституційної реформи. Проблеми реалізації Конституції України. Незавершеність конституційної реформи. Плюси і мінуси конституційних змін 2004 р. Шляхи і способи продовження конституційної реформи. Умови формування системи сучасного вітчизняного конституціоналізму. Вдосконалення механізму забезпечення конституційної законності як завдання функціонування конституціоналізму. Прогнозування тенденцій розвитку українського конституціоналізму.

Перелік рекомендованої літератури з навчальної дисципліни

«Проблеми сучасного конституціоналізму»

Основні нормативно-правові акти

Акт проголошення незалежності України // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 38.

Декларація про державний суверенітет України // Відомості Верховної Ради України. – 1990. – № 3. – Ст. 429.

Конституційний Договір між Верховною Радою України і Президентом України “Про основні засади організації і функціонування державної влади і місцевого самоврядування на період до прийняття нової Конституції України” від 8 червня 1995 р. // Голос України. – 1995. – 18 липня.

Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. (із змінами) // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 141.

Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів: Закон в України від 10 липня 2010 р. // Відомості Верховної Ради. - 2010. - № 35-36. - Ст. 491.

Про вибори народних депутатів України: Закон України від 17.11.2011 р. // Голос України. – № 234. – 2011. – 10 грудня.

Про всеукраїнський референдум: Закон України від 6 листопада 2012 р.  // Офіційний вісник України. – 2012. – № 92. – Ст. 3729.

Про державний реєстр виборців: Закон України від 22 лютого 2007 року № 698-V // Відомості Верховної Ради. – 2007. - № 20. – Ст. 282.

Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: Постанова № 9 Пленуму Верховного Суду України від 01. 11. 1996 р. // Юридичний вісник. – 1997. – №1.

Про Конституційний Суд України: Закон України від 16 жовтня 1996 р. (за станом на 5 серпня 2006 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 49. – Ст. 272.

Про правонаступництво України: Закон України від 12 вересня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – № 46. – 1991. – Ст. 617.

Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 7 липня 2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 41-42; №43; №44-45. – Ст. 529.

Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України від 23 грудня 1997 р. (за станом на 7 травня 2008 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 20. – Ст. 99.

Про Центральну виборчу комісію: Закон України від 30 червня| 2004 р. (за станом на 1 січня 2008 р.) // Відомості Верховної Ради. - 2004.- N 36.- Ст. 448.

Рішення Конституційного Суду України від 12.10.2004 (справа про Законопроект № 4180 з внесеними до нього поправками) // Голос України. –2004 р. – 5 листопада.

Рішення Конституційного Суду України від 15.03.1998 р. // Вісник Конституційного Суду України. – 1998. – №2. – С. 28.

Рішення Конституційного суду України від 5.10.2005  №6-рп/2005 (справа про здійснення влади народом) // Голос України. – 2005 р. – 4 листопада.

Рішення конституційного суду україни у справі за конституційними поданнями Президента України про офіційне тлумачення положень частин другої, третьої статті 5, статті 69, частини другої статті 72, статті 74, частини другої статті 94, частини першої статті 156 Конституції України (справа про прийняття Конституції та законів України на референдумі) від 16 квітня 2008 року №6-рп/2008 // Офіційний вісник України. – 2008. - №32. – Ст.1056.

рішення КСУ у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови ВРУ «Про чинність Закону України «Про Рахункову палату», офіційного тлумачення положень частини другої статті 150 Конституції України, а також частини другої статті 70 Закону стосовно порядку виконання рішень КСУ (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) №45-р від 14.03.00р. // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. - №6. – С.21.

Перелік рекомендованої літератури

Аблязов Д. Принцип верховенства конституції і позитивне законодавство // Юридична Україна. – 2006. – №5. – С.28-30.

Андраш Шайо. Транснациональные сети и конституционализм // Сравнительное конституционное обозрение. – 2008. – №5(66). – С. 123–133.

Бабенко К. Конституція України як фактор стабілізації та розвитку правового і політичного життя суспільства // Вісник Конституційного Суду України. – 2007. – № 1. – С. 38.

Бабенко К. Політичні чинники впливу на процес реалізації Конституції України // Вісник Конституційного Суду України. – 2007. – № 2. – С. 57.

Бабенко К. Проблема стабільності Конституції в умовах зміни суспільних відносин // Вісник Верховного Суду України. – 2007. – №2 (78). – С. 8.

Бабенко К. Роль Конституційного Суду України у забезпеченні верховенства Конституції України // Вісник Конституційного Суду України. – 2007. – № 3. – С. 54.

Баймуратов М.А. Современный украинский конституционализм в контексте мировой конституционной мысли // В кн..: Конституционное право Украины. Общая часть. – Т.1. Учебник / Под ред. М.А.Баймуратова и А.В.Батанова. – Х., 2008. – С.558–559.

Батанов О.В., Кампо В.М., Шумак І.О. Новодемократичний конституціоналізм в Україні: проблеми становлення і розвитку // Вибори і демократія. – 2006. – №2. – С.65–73.

Бринцев В. Політико-правовий аналіз ролі Конституційного Суду України у законодавчому процесі // Вісник Конституційного Суду України. – 2007. – № 1. – С. 23.

Василюк С. Спірні питання тлумачення Конституційним Судом України Конституції та законів України // Вісник Академії правових наук України. –    № 1 (40). – 2005. – С. 44.

Витрук Н.В. Конституционное правосудие. Судебно–конституционное право и процесс: Учеб. пособ. – М.: Юристъ, 2005.

Власов А. Реалізація прав людини як принципу конституціоналізму в Європейському Союзі // Юридична Україна. – 2007. – №4. – С. 45-47.

Волошін Ю.О. Доктрина «глобального конституціоналізму» в механізмі забезпечення Європейської міждержавної інтеграції: теоретико–методологічний аналіз // Часопис Київського університету права. – 2008. – № 3. – С.95–102.

Волощук О.Т. Проблеми тлумачення теорії розподілу влад у світовій правовій доктрині // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2012. – № 4. – С. 65-71.  

Волянська Г., Ковтунець В. Класичний конституціоналізм vs. харизматичний пострадянський конституціоналізм // Юридичний журнал. – 2008. – №7-8 (74). – С.33-36.

Гончар И. Изменяем Основной Закон Украины. О проблемных аспектах внесения изменений в Конституцию Украины // Юридическая практика. – 2008. – №1 (523). – 08.01.

Гончаренко В. Право законодавчих органів УСРР на конституційні протести і його реалізація у 1920-ті роки // Вісник Академії правових наук України. – 2007. – № 1(48). – С. 108.

Гринюк Р.Ф. Ідея правової держави: теоретико-правова модель і практична реалізація. – К.: Ін Юре, 2004. – 388с.

Євграфов П.Б. Конституція України: коментар змін (2004-2007). Теоретичні та практичні аспекти: Науково-практичний посібник. – К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2007. – 204 с.

Жук Н. Про конституційне реформування влади // Вісник Академії правових наук України. – №  3 (42). – 2005. – С. 76 - 83.

Історія української Конституції / Упоряд. А. Г. Слюсаренко, М.В. Томенко. – К. : Право, 1997. – 464 с.

Кампо В. Конституціоналізація приватного права у практиці Конституційного Суду України // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – №3. – С.3–7.

Кафарський В.І. Система виборів в Україні: пошук оптимального варіанта // Бюлетень міністерства юстиції України. – 2006. – № 9. – С.5-9.

Князевич Р. Конституційно-правові підстави для прийняття нової Конституції України // Право України. – 2007. – № 6. – С. 9.

Колісник В. Конституційна реформа в контексті посилення політичної відповідальності // Вісник Академії правових наук України. – № 1 (40). – 2005. – С. 38 - 44.

Конституційне право України: Навчальний посібник / Під заг. ред. Р.Ф. Гринюка. – Донецьк: ДонНУ, 2011. – 232 с.

Конституційне право України. Академічний курс: Підруч.: У 2 т. – Т.1 / За ред. В.Ф. Погорілка – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2006. – 544 с.

Конституційне право України: Навчальний посібник. – Вид. 4-те, виправл. та доповн. – К.: Атіка, 2006. – 568 с.

Конституційні акти України. 1917 - 1920: Невідомі Конституції України.   К.: Філософська та соціологічна думка, 1992. - 272 с.

Конституція і конституціоналізм в Україні: вибіркові проблеми. Збірник наукових праць членів Товариства конституційного права з нагоди десятої річниці Конституції України, Конституційного Суду України та самого Товариства / Відпов. ред. проф. Мартиненко П.Ф. і доц. Кампо В.М. – К., «Купріянова», 2007. – 320 с.

Конституція України. Науково-практичний коментар / редкол.: В.Я. Тацій, О.В. Петришин, Ю.Г. Барабаш та ін.; Нац. акад. прав. Наук України. – 2ге вид., переробл. і допов. – Х.: Право, 2011. – 1128 с.

Колодій А. Принципи статусу та діяльності Конституційного Суду України // Вісник Конституційного Суду України. – 2011. – №4-5. - С. 98-104.

Кравец И.А. Российский конституционализм: Проблемы становления, развития и осуществления. – СПб.: Издательство Р.Асланова «Юридический центр Пресс», 2004. – 675 с.

Кравченко В.В. Конституційне право України: Навчальний посібник. – Вид. 6-те, виправл. та доповн. – К.: Атіка, 2007. – 592 с.

Кравчук К. З досвіду державотворення України періоду Директорії // Право України. – 2005. – № 2. – С. 114.

Крусян А. Роль конституційної юстиції у системі сучасного українського конституціоналізму // Вісник Конституційного Суду України. – 2011. – №3. – С. 77-87.

Курс конституционного права Украины. Том 1. Общая часть: Основы теории конституционного права: Учебник / Под ред. М.А. Баймуратова,              А.В. Батанова. – Х.: Одиссей, 2008. – 672с.

Кутафин О.Е. Российский конституционализм. – М.: Норма, 2008. – 314 с.

Мироненко О. Концептуальні засади радянської системи конституційного контролю повоєнного періоду (1946-1980 рр.) // Вісник Конституційного Суду України. – 2007. – № 2. – С. 29.

Мироненко О. М. Історія Конституції України. – К.: Ін Юре, 1997. – 60 с.

Мироненко О. Піднесення радянської моделі конституційної юстиції УРСР та СРСР (кінець 40-х- початок 80-х років) // Вісник Конституційного Суду України. – 2007. – № 2. – С. 57.

Нонко О. Конституційний процес в Україні та вплив на нього Ради Європи  // Право України. – 2006. - № 9. – С. 21.  

Орзих М. Судебная власть в условиях реформаторских ожиданий «новой конституционной эры» в Украине // Юридический вестник. – 2007. – №1. – С.28.

Орзіх М.П., Крусян А.Р. Сучасний конституціоналізм в Україні. Вступ до українського конституційного права: монографія. – Київ: Алерта, 2006. – 290 с.

Орзіх М.Ф. Конституційна реформа в Україні: Навчальний посібник. – Одеса: Юридична література, 2003. – 128 с.

Орленко В. І. Конституційне право України: Навчальний посібник. − К.: Паливода А. В., 2011. − 156 c.

Паламарчук М. Всеукраїнський референдум у політичній системі України // Право України. – 2005. – № 5. – С.42-48.

Параграф перший Конституції Пилипа Орлика. Науковий коментар. // Вісник Конституційного Суду України. – 2007. – № 5. – С. 85.

Погорілко В.Ф. Конституційне право України. – К.: КНТ, 2011. – 532 с.

Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Конституційне право України. – К. : ТОВ «КНТ», ТОВ «Видавництво ЛіраК», 2011. – 527 с.

Погорілко В.Ф. Основи конституційного ладу України. – К.: Ін Юре,  1997.

Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Поняття та юридичні властивості Конституції України // Право України. – 2006. – № 11. – С. 4.

Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Система і структура Конституції України: проблеми теорії та практики // Бюлетень міністерства юстиції України. – 2006. – № 4. – С. 12.

Прієшкіна О.В. Конституційний лад і політична система України: теоретико-правові аспекти // Часопис Київського університету права. – 2006. – № 4. – С. 79.

Рудик П.А. Конституційна реформа в Україні: проблеми та перспективи . – К.: Атіка, 2006. – 256 с.

Савич М. Природа актів Конституційного Суду України: теоретико-методологічні аспекти // Вісник Конституційного Суду України. – 2007. – № 5. – С. 71.

Селіванов А. Конституційний Суд України в нових умовах забезпечення конституційності у державі // Вісник Конституційного Суду України. – 2006. – № 4. – С. 45-48.  

Совгиря О.В. Конституцiйне право України: навч. посібник. / О.В. Совгиря, Н.Г. Шукліна. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2012. – 541 с.

Словська І. Передумови становлення сучасного українського конституціоналізму // Право України. – 2003. – № 3. – С. 134.

Словська І. Є. Український конституціоналізм: етапи становлення і розвитку: дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. – К., 2004.

Стецюк П.Б. Основи теорії та конституціоналізму. Частина перша: Посібник для студентів. – Львів: Астролябія, 2003. – 232 с.

Танчев Е. Верховенство конституции в контексте конституционного плюрализма // Сравнительное конституционное право. – 2005. – №4. – С.110.

Тацій В., Тодика Ю. Проблеми становлення сучасного конституціоналізму в Україні // Право України. – 2001. – №  6. – С. 3-7. (Т1)

Теліпко В.Е. Науково-практичний коментар Конституції України: Станом на 1 грудня 2010 року / В. Е. Теліпко; За ред. Мусіяки В.Л. – К.: ЦУЛ, 2011. – 544 с.

Тесленко М. «Непорушність» Конституції як особлива гарантія її правової охорони. – 2006. – № 11. –С. 10.

Тимощук О. Проект Закону України „Про внесення змін до Конституції України” у світлі історичних традицій світового конституціоналізму // Юридична Україна. – 2003. – № 5. – С. 14.

Тихий В. Правова природа Конституційного Суду України, його повноваження, рішення та висновки // Право України. – 2012. – №1-2. – С. 97-110.

Ткачук П. Конституційний Суд України: теоретико-правові питання діяльності // Вісник Конституційного Суду України. – 2006. – № 4. – С. 23-37.  

Тодика Ю.М. Тлумачення Конституції і законів України: теорія та практика: Монографія. – Х.: Факт, 2001. – 328 с.

Тодыка Ю.Н. Конституция Украины: проблемы теории и практики: Монография. – Х.: Факт, 2000. – 608 с.

Федоренко В. Система конституційного права України як складник класичного конституціоналізму // Конституція і конституціоналізм в Україні: вибіркові проблеми. Зб. наук. праць членів Товариства конституційного права з нагоди десятої річниці Конституції України, Конституційного Суду України та самого Товариства / Відп. ред. проф. П.Ф.Мартиненко і доц. В.М.Кампо. – К., «Купріянова», 2007. – С.71–73.

Фрицький Ю.О. Значення Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації та функціонування державної влади та місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України» для подальшого розвитку організації і функціонування державної влади в Основному Законі України // Часопис Київського університету права. – 2006. – № 4. – С. 91.

Шаповал В.М. Сучасний конституціоналізм. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 560 с.

Шаптала Н.К. Конституцiйне право України: навч. посібник. для студ. вищ. навч. закл. / Н.К. Шаптала, Г.В. Задорожня. – Дніпропертровськ: ТОВ «ЛізуновПрес», 2012. – 472 с.

Шемшученко Ю., Ющик О. Політика, право, Конституція // Право України. – 2007. – № 8. – С. 6.

Шляхтун П.П. Конституційне право України. – К.: Освіта України, 2010. – 592 с.

Контрольні питання з навчальної дисципліни

«Проблеми сучасного конституціоналізму»

  1.  Категорія «конституціоналізм»: термінопоняття і взаємозв'язок.
  2.  Передісторія конституціоналізму: античний і середньовічний конституціоналізм.
  3.  Зародження концепції конституціоналізму.
  4.  Конституції «першої хвилі».
  5.  «Радянські» конституції.
  6.  «Новітні» конституції.
  7.  Підходи до визначення змісту конституціоналізму (політичний, філософсько-історичний та юридичний).
  8.  Конституціоналізм як складна політико-правова система, його елементи.
  9.  Ознаки конституціоналізму.
  10.  Основні принципи конституціоналізму.
  11.  Нормативно-правова основа конституціоналізму.
  12.  Інститути сучасного конституціоналізму.
  13.  Зародження українського конституціоналізму.
  14.  Національна конституційна думка сер. XIX – поч. XX ст.ст..
  15.  Конституційне будівництво в Україні 1919–1991 рр. – «конституціоналізм радянської епохи».
  16.  Сучасний етап становлення конституціоналізму в умовах незалежної України.
  17.  Спроби зміни Конституції України. Плюси і мінуси конституційних змін 2004 р.
  18.  Визначення нової конституційної стратегії.
  19.  Поняття функцій і сфер дії конституції. Класифікація функцій конституції.
  20.  Функції конституції в юридичній сфері.
  21.  Функціонування конституції в політичній сфері.
  22.  Конституціоналізм і політика: регулююче співвідношення.
  23.  Конституціоналізм і ідеологія: функціональні зв'язки.
  24.  Концепція верховенства права і український конституціоналізм.
  25.  Конституційне правосуддя як гарант верховенства конституціоналізму.
  26.  Суверенітет народу як принцип конституціоналізму.
  27.  Принцип розподілу влади: конституційна модель і проблеми вдосконалення.
  28.  Легітимація державної влади.
  29.  Політичне різноманіття у конституційному ладі.
  30.  Конституціоналізація як фактор перетворення правової системи: поняття і правові сфери.
  31.  Проблемні питання прямої дії Конституції.
  32.  Судове застосування Конституції.
  33.  Вітчизняний конституціоналізм і відповідальність: між правом і політикою.
  34.  Проблеми регулювання порядку внесення конституційних поправок і перегляду Конституції.
  35.  Становлення і розвиток Конституційного Суду України.
  36.  Структура та особливості формування Конституційного Суду України.
  37.  Загальна характеристика повноважень Конституційного Суду України.
  38.  Правові форми участі Конституційного Суду України у законотворчості.
  39.  Перевірка відповідності законів, інших правових актів Конституції України.
  40.  Офіційне тлумачення Конституції і законів України.
  41.  Перевірка відповідності міжнародних договорів Основному Закону України.
  42.  Захист прав і свобод людини і громадянина Конституційним Судом України.
  43.  Основні підходи із вдосконалення діяльності органу конституційної юрисдикції в Україні.
  44.  Конституційне забезпечення політичної реформи в Україні.
  45.  Історична періодизація конституційної реформи.
  46.  Проблеми реалізації Конституції України.
  47.  Умови формування системи сучасного вітчизняного конституціоналізму.
  48.  Шляхи і способи продовження конституційної реформи.
  49.  Вдосконалення механізму забезпечення конституційної законності як завдання функціонування конституціоналізму.
  50.  Прогнозування тенденцій розвитку українського конституціоналізму.

3.2. Проблеми міжнародного права

Програма навчальної дисципліни «Проблеми міжнародного права»

Тема 1. Проблеми взаємодії міжнародного і внутрішньодержавного права

Сфера взаємодії: в процесі створення норм, в процесі застосування норм. Колізії норм двох систем права і шляхи їх усунення.
Доктрини співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного (національного, внутрішнього) права: моністична доктрина і її різновиди, дуалістична доктрина. Міжнародне право і внутрішньодержавне право – дві самостійні, але взаємодіючі системи.
Об'єкт правового регулювання в міжнародному і внутрішньодержавному праві. Суб'єкти міжнародних правовідносин і внутрішньодержавних правовідносин.
Трансформація: поняття і її об'єктивна необхідність. Різноманіття точок зору з питання трансформації. Види трансформації: інкорпорація, легітимація, відсилання. Недосконалість термінології.

Імплементація: поняття, мета, умови, способи.

Колізії як наслідок неузгодженості внутрішнього права з міжнародними зобов'язаннями держави. Приклади вирішення колізій в рамках деяких національних правових систем.

Внутрішньодержавний нормативний механізм реалізації норм міжнародного права.

Тема 2. Проблеми реалізації норм міжнародного права.

Принцип добросовісного виконання  міжнародних зобов'язань. Форми реалізації норм міжнародних договорів. Функції міжнародного права у внутрішньодержавній сфері.

Зміст процесу реалізації норм міжнародного права. Безпосередня фактична діяльність. Правове і організаційне забезпечення фактичної діяльності.

Міжнародний конвенційний механізм реалізації норм міжнародного права. Правозабезпечувальна нормотворчість. Тлумачення. Міжнародний контроль. Правозастосування.

Міжнародний інституційний механізм реалізації норм міжнародного права.

Тема 3. Право міжнародної безпеки.

Поняття права міжнародної безпеки. Галузеві принципи права міжнародної безпеки. Джерела права міжнародної безпеки. Роль міжнародного права в запобіганні війні.

Система загальної міжнародної безпеки. Мирні засоби вирішення міжнародних спорів.

Системи колективної безпеки (універсальна і регіональні). Заходи з заборони погрози силою або її застосування у відносинах між державами. Заходи щодо використання регіональних організацій безпеки.

Тимчасові заходи щодо припинення порушень миру. Примусові заходи безпеки без використання збройних сил і з їх використанням. Операції ООН з підтримання миру.

Заходи з запобігання гонці озброєнь і роззброєнню.

Неприєднання і нейтралітет. Заходи (зміцнення) довіри.

Тема 4. Проблеми застосування сили в міжнародних відносинах.

Використання збройних сил у загальнодержавних відносинах. Заборона погрози силою або її застосування в міждержавному спілкуванні. Сила. Військові або озброєні репресалії.

Право держав на самооборону. Індивідуальна самооборона. Колективна самооборона.

Неприпустимість використання державою збройних сил для захисту своїх громадян за кордоном.

«Гуманітарна інтервенція».

Тема 5. Проблемні питання права збройних конфліктів.

Поняття і джерела міжнародного гуманітарного права. Гаагські конвенції 1899 і 1907 рр. про закони і звичаї війни, Женевські конвенції 1949р. і додаткові протоколи до них.

Поняття міжнародних збройних конфліктів і збройних конфліктів неміжнародного характеру. Театр війни і військових дій.

Учасники війни: поняття і види. Обов'язки командирів (начальників) в світлі вимог міжнародного гуманітарного права. Юридичні радники в збройних силах. Правове положення медичного персоналу і духівництва. Правовий статус журналістів.

Засоби і методи ведення війни. Обмеження у виборі методів і засобів ведення війни. Заборонені методи і засоби ведення війни. Ядерна зброя в світлі принципів і норм міжнародного гуманітарного права.

Нейтралітет у війні. Режим військової окупації.

Міжнародно-правовий захист жертв війни. Міжнародний рух Червоного Хреста. Захист поранених і хворих, захист цивільних об'єктів і культурних цінностей. Інтернування. Статус військовополонених. Особи, затримані або позбавлені свободи у зв'язку зі збройним конфліктом неміжнародного характеру.

Міжнародно-правова відповідальність за агресію і пов'язані з нею злочини. Обов’язковість норм міжнародного права, що стосуються збройних конфліктів для всіх учасників конфлікту.

Закінчення війни і його міжнародно-правові наслідки. Перемир'я, капітуляція, укладення мирного договору.

Міжнародне гуманітарне право в конфліктах неміжнародного характеру.

Міжнародне гуманітарне право і миротворчі сили ООН.

Перелік рекомендованої літератури з навчальної дисципліни

«Проблеми міжнародного права»

Базова література

Дяченко, Валерій Іванович. Міжнародне гуманітарне право: філософсько-правова доктрина регулювання збройних конфліктів : Навч. посібник / Дяченко В. І., Цюрупа М. В., Шумський П. В. ; Міжнар. фонд "Відродження". - К. : КВГІ, 1998. - 103 с.

Черкес, Марк Юхимович. Міжнародне право : Підручник / М. Ю. Черкес. - К. : Знання, 2000. - 284 с.

Дмитрієв, Анатолій Іванович. Міжнародне публічне право : Навч. посіб. / А. І. Дмитрієв, В. І. Муравйов ; Відп. ред.: Ю. С. Шемшученко, Л. В. Губерський ; Київ. ун-т права ; Ін-т міжнар. відносин; Київ нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - Стер. вид. - К. : Юрінком Інтер, 2001. - 639 с.

Мацко, Анатолій Степанович. Міжнародне право : Навч. посіб. / А. С. Мацко ; Міжрегіонал. Акад. упр. персоналом. - К. : МАУП, 2002. - 212 с.

Черкес, Марк Юхимович. Міжнародне право : Підручник / М. Ю. Черкес. - 3-тє вид. - К. : Знання, 2003. - 284 с.

Анцелевич Г.О. Міжнародне публічне право : Підруч. для студ. вузів / Г. О. Анцелевич, О. О. Погрещук ; За ред. Аницелевича Г. О. ; Укр. акад. зовнішньої торгівлі. - К. : Алерта, 2005. - 424 с.

Буткевич, Володимир Григорович. Міжнародне право : Основи теорії : Підруч. для студ. вузів, що навчаються за спец. "Міжнар. право", "Міжнар. відносини" / В. Г. Буткевич, В. В. Мицик, О. В. Задорожній ; За ред. В. Г. Буткевича. - К. : Либідь, 2002. - 608 c.

Міжнародне право : Основні галузі : Підруч. для студ. вузів, що навчаються за спец. "Міжнар. право", "Міжнар. відносини" / В. Г. Буткевич, В. В. Мицик, О. В. Задорожній та ін. ; За ред. В. Г. Буткевича. - К. : Либідь, 2004. - 814 с.

Международное право [Текст] : сб. док. / [сост. А. В. Трояновский, Ю. В. Чайковский ; под ред. М. Е. Черкес] ; Одесская нац. юрид. акад. - Одесса : Фенікс, 2010. - 767 с.

Пронюк, Н. В. Сучасне міжнародне право [Текст] : навч. посіб. / Н. В. Пронюк. - 2-ге вид. - Київ : КНТ, 2010. - 280 с.

Допоміжна література та міжнародно-правові акти

Тема 1

Гавердовский А.С. Имплементация норм международного права. – К.: Вища школа, 1980.

Буткевич В.Г. Співвідношення внутрішньодержавного і міжнародного права. – К.: 1981. - С. 4.

Игнатенко Т.В. Международное право и внутригосударственное право: Проблемы сравнительного правоведения – Свердловск: Изд-во Свердловского юридич. ин-та, 1984. - 131 с.

Раданович Н.М. Національна імплементація міжнародних договорів щодо прав людини: загальнотеоретичне дослідження (на матеріалах впровадження Конвенції про захист прав людини і основних свобод людини): Автореф. дис…канд. юрид. наук. - Львів, 2000.- 17с.

Петров Р., Кисельова Т. Зближення і гармонізація законодавства в праві Європейського Союзу та міжнародному праві // Правничий часопис Донецького університету. – 2000. - №2(5). – С.29-35.

Тункин Г.И. Теория международного права. – М., 2000.

Тихомиров Ю.А. Глобализация: взаимовлияние внутреннего и международного права // Журнал российского права. – 2002. - №11. – С.8-21.

Кадышева О.В. Унификация и гармонизация норм международного частного права в отношении определения государственной принадлежности иностранных юридических лиц //Вестник Московского университета. Серия 11. Право. – 2002. - №3(май-июнь). – С.44-65.

Гаврилов В.В. Основные направления взаимодействия нормативных компонентов международной и национальных правовых систем // Право и политика. – 2004. - №11. – С.80-90.

Муравйов В.І. Взаємодія права Європейського Союзу з внутрішнім правом держав-членів // Часопис Київського університету права. – 2004. - №4. – С.90-99.

Гаврилов В.В. Теории согласования международных и внутригосударственных правовых норм // Государство и право. – 2005. - №12. – С.61-70.

Белянская О.В., Пугина О.А. Условия имплементации международно-правовых норм в российское законодательство // Международное публичное и частное право. - 2005. - №5.

Берлявский Л.Г., Данихно С.Н. Международное и национальное право:Учебное пособие. – Новочеркасск, 2006. – 52 с.

Осминин Б.И. Принятие и реализация государствами международных договорных обязательств. - Волтерс Клувер, 2006.

Воронцова И.В. Концепции соотношения международного и внутригосударственного права // Международное публичное и частное право. - 2007. - №5.

Малюшин А.А. Проблемы взаимодействия внутригосударственного и международного прецедентного права // Международное публичное и частное право. - 2008. - №5.

Каламкарян Р.А. Кодификация международного права и современный правопорядок. – М., 2008.

Усенко Е.Т. Очерки теории международного права. – М.: Норма, 2008.

Кузнецова О.А. Соотношение понятий общепризнанных принципов и норм международного права // Международное публичное и частное право. - 2009. - №3.

Каширкина А.А. Доктринальные подходы к соотношению международно-правовых и национальных норм // Журнал российского права. 2009. - №6.

Мережко О. Співвідношення міжнародного і національного права // Юридичний журнал. – 2009. - №2(80). – С.82-88.

Каширкина А.А. Доктринальные подходы к соотношению международно-правовых и национальных норм основания // Журнал российского права. – 2009. – № 6.

Марочкин С.Ю. Нормы и источники международного права в правовой системе России: проблема освоения в теории и развития в законодательстве конституционного принципа // Государство и право. – 2010. – №11.

Коршунов Н.М. Частное и публичное право: проблемы формирования основ современной теории конвергенции // Журнал российского права. – 2010. – № 5.

Тиунов О.И., Каширкина А.А., Морозов А.Н. Влияние норм международного права на развитие национального законодательства // Журнал российского права. – 2010. – № 6.

Бризкун К.А. О видах рекомендательных актов международных организаций и формах их влияния на национальное законодательство // Журнал российского права. – 2010. – №8.

Тема 2

Віденська конвенція про право договорів між державами і міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями від 21 березня 1986 р. // Международное публичное право. Сборник документов. М.: Издательство Бек, 1996. - Т.1. - С.87-113.

Віденська конвенція про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 р. // Международное публичное право. Сборник документов. М.: Издательство Бек, 1996. - Т.1. - С.67-87.

Мережко О.О. Право міжнародних договорів: сучасні проблеми теорії та практики: Монографія. – К., 2002.

Мельник А.Я. Правонаступництво України щодо міжнародних договорів СРСР. – К., 2005.

Лукашук И.И. Современное право международных договоров: в 2т. – М., 2006.

Суверенитет. Трансформация понятий и практик: Монография / Под ред. М.В. Ильина, И.В. Кудряшовой. – М.: МГИМО, 2008.

Ищенко О.А., Ищенко Е.Г. Проблемы реализации норм международного права в российском законодательстве // Международное публичное и частное право. - 2008. - №3.

Морозов А.Н. Реализация международных договоров в Российской Федерации: правовые основания // Журнал российского права. - 2009. - № 2.

Терлецький Д.С. Конституційно-правове регулювання дії міжнародних договорів в Україні. – О., 2009. – 232с.

Трояновський О. Проблема дійсності міжнародного договору, укладеного в порушення норм внутрішнього права // Право України. – 2012. - №3-4. – С.139-146.

Тема 3

Устав Организации американских государств 1948 г. // Действующее международное право /Сост. Ю.М. Колосов и Э.С. Кривчикова. - Т. 2 - С. 305—336.

Североатлантический договор 1949 г. // Действующее международное право / Там же. С. 293—297.

Договор о запрещении испытаний ядерного оружия в атмосфере, в космическом пространстве и под водой 1963 г. // Ведомости СССР. - 1963. - № 42.

Договор о запрещении ядерного оружия в Латинской Америке 1967 г. //Действующее международное право / Сост. Ю. М. Колосов и Э. С. Кривчикова. - Т. 2. - С. 408—425.

Договор о нераспространении ядерного оружия 1968 г. // Ведомости СССР. - 1970. - № 14.

Декларация об укреплении международной безопасности 1970 г. //Действующее международное право / Сост. Ю. М. Колосов и Э.С. Кривчикова. - Т. 1. - С. 202—207.

Договор о запрещении размещения на дне морей и океанов и в его недрах ядерного оружия и других видов оружия массового уничтожения 1971 г. // Ведомости СССР. - 1972. - №30.

Конвенция о запрещении разработки, производства и накопления запасов бактериологического (биологического) оружия и токсинов и их уничтожении 1972 г. // Международная жизнь. - 1972. - №2.

Договор между СССР и США об ограничении систем противоракетной обороны 1972 г. // Ведомости СССР. - 1972. - № 45.

Определение агрессии (Резолюция Генеральной Ассамблеи ООН 1974 г.) // Действующее международное право / Сост. Ю.М. Колосов и Э. С. Кривчикова. - Т. 2. - С. 109— 202.

Заключительный акт Совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе 1975 г. // Ведомости СССР. - 1975. - Прил. к № 33.

Договор между СССР и США об ограничении стратегических наступательных вооружений 1979 г. // Действующее международное право / Сост. Ю. М. Колосов и Э.С. Кривчикова. - Т. 2. - С. 550—556.

Итоговый документ Стокгольмской конференции по мерам укрепления доверия и безопасности и разоружению в Европе 1986 г. // Международная жизнь. - 1986. - №11.

Договор между СССР и США о ликвидации их ракет средней дальности и меньшей дальности 1987 г. // Вестник МИД СССР. - 1988. - № 1. - С. 18—28.

Парижская хартия для новой Европы от 1990 г. // Известия. - 1990. - 22 нояб.

Договор об обычных вооруженных силах в Европе 1990 г. // Вестник МИД СССР. -1990. - №24.

Декларация об установлении фактов ООН в области поддержания международного мира и безопасности 1991 г. // Действующее международное право / Сост. Ю. М. Колосов и Э. С. Кривчикова. - Т. 2. - С. 207—211.

Договор между СССР и США о сокращении и ограничении стратегических наступательных вооружений 1991 г. // Там же. С. 557—564.

Римская декларация сессии Совета НАТО о мире и сотрудничестве 1991 г. // Там же. С.297—305.

Договор о коллективной безопасности 1992 г. // Там же. С. 482—485.

Соглашение о Группах военных наблюдателей и Коллективных Силах по поддержанию мира в Содружестве Независимых Государств 1992 г. // Там же. С. 272—275.

Договор о запрещении разработки, производства, накопления и применении химического оружия и его уничтожении 1993 г. //Там же. С. 441—477.

Договор между РФ и США о дальнейшем сокращении и ограничении стратегических наступательных вооружений 1993 г. //Там же. С. 564—573.

Концепция коллективной безопасности государств — участников Договора о коллективной безопасности 1995 г. // Там же. С. 275—280.

Договор о всеобъемлющем запрещении ядерных испытаний 1996 г. // Там же. С 338— 398.

Соглашение об утверждении Положения о Совете коллективной безопасности 1992 г. // БМД. 1993. № 8.

Договор по открытому небу 1992 г. //МЖМП. - 1993. - №2. - С. 131—156.

Про основи національної безпеки України: Закон України від 19.06.2003р. // ВВРУ.- 2003. - №39. – Ст.351.

Хартия об Особом партнерстве между Украиной и Организацией Северо-Атлантического Договора, подписанной 9 июля 1997 года в Мадриде //Офіційний вісник України. - 2006. - №34. - Ст.2453.

Про Національну систему координації співробітництва України з Організацією Північноатлантичного договору: Указ Президента України від 13 березня 2006 року №215 // Офіційний вісник України. - 2006. - №23. - Ст.1078.

Про Міжвідомчу комісію з питань підготовки України до вступу в НАТО: Указ Президента України від 22 травня 2006 року №429 // Офіційний вісник України. – 2006. - №25. - Ст.428.

Питання національних координаторів співробітництва України з НАТО: Указ Президента України від 4 травня 2007 року №380/2007 //Офіційний вісник України. - 2007. - №33. - Ст.1330.

Про засади внутрішньої і зовнішньої політики: Закон України від 01.07.2010р. // ВВРУ. – 2010. - №40. – Ст.1452.

Про Заяву Верховної Ради України про надання Україні реальних гарантій безпеки: Постанова ВРУ №2431 від 06.07.2010р. // ВВРУ. – 2010. - №39. – Ст.1423.

Про затвердження Річної національної програми співробітництва Україна-НАТО на 2011 рік: Указ Президента України від 13.04.2011р. №468/2011 // Офіційний вісник України. – 2011. - №30. – Ст.1292.

Про ратифікацію Імплементаційної угоди між Кабінетом Міністрів України та Організацією НАТО з матеріально-технічного забезпечення і обслуговування (ОМТЗО) про утилізацію стрілецької зброї й легких озброєнь, звичайних боєприпасів та протипіхотних мін типу ПФМ-1: Закон України від 13.01.2012р. // Офіційний вісник України. - 2012. - №10. – Ст.360.

Решетов Ю.А. Борьба с международными преступлениями против мира и безопасности. - М.: Междунар. отношения, 1983. - 224с.

Ушаков Н.А. Проблемы теории международного права. - М., 1988. - 340с.

Четвериков А.О. Европейская политика в сфере безопасности и обороны: правовые основы, этапы формирования, механизмы реализации // Журнал зарубежного законодательства и сравнительного правоведения.- 2006. - № 6. - С. 95-111.

Губань Р. Проблеми реалізації проектів реформи Ради безпеки ООН // Юридичний журнал. - 2007.- №11. - С.123-130.

Алексеев С. Как СССР в НАТО вступал // Вестник Евразийского национального университета им. Л.Н. Гумилева. - 2008. - №1. - С.5-10.

Слепак В.Ю. Реформа европейской политики и безопасности в свете Лиссабонского договора // Актуальные проблемы российского права. - 2008. - №3(8). – C.14-23.

Молчанов Н.А., Слепак В.Ю. Правовые аспекты взаимодействия Европейского Союза и НАТО // Право и государство: теория и практика. - 2010. - № 5 (65). – С.21-29.

Слепак В.Ю. Правовые аспекты общей политики безопасности и обороны Европейского Союза: Автореф. дис. ……. канд. юрид. наук /12.00.10 – Международное право; Европейское право – М.: Моск. гос. юрид. акад. им. О.Е. Кутафина, 2010. – 28с.

Хилько О.Л. Сучасні концептуальні підходи в забезпеченні європейської безпеки // Держава і право. – 2011. – Випуск 52. – С.583-591.

Денисов В. Входження незалежної держави Україна в систему сучасного міжнародного правопорядку // Право України. – 2012. - №3-4. – С.51-66.

Ржевська В. Позаблоковий статус України: міжнародно-правові аспекти // Право України. – 2012. - №3-4. – С.78-86.

Тема 4

Про порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України: Закон України від 22.02.2000р. // ВВРУ. – 2000. - №17. – Ст.122.

Тункин Г.И. Право и сила в международных в международной системе. - М., 1983.

Ушаков Н.А. Правовое регулирование использования силы в международных отношениях. - М.: Институт государства и права Российской Академии наук, 1997. - 96с.

Тузмухамедов Б.Р. К вопросу об упреждении силой // МЖМП. - 2006. - №1(61). - С.374-385.

Тузмухамедов Б.Р. Из отечественного опыта заключения соглашений о статусе воинских формирований на иностранных территориях // МЖМП. - 2007. - №3(67). - C.49-50.

Горбунов Ю.С. Упреждающие меры в свете международного права //

Журнал российского права. – 2008. – №3.

Котляров И.И. Международное гуманитарное право о понятии «вооруженные силы» // МЖМП. -2008. - №1(69). - С.35-57.

Ореблян А.С. Вопросы применения силы в решениях Международного суда ООН // МЖМП. - 2008. - №2(70). - С.94-108.

Шамановская Д.О. Российская Федерация и ДОВСЕ самооборона без применения вооруженной силы // МЖМП. - 2008. - №2(70). - С. 108-119.

Денисов В. Входження незалежної держави Україна в систему сучасного міжнародного правопорядку // Право України. – 2012. - №3-4. – С.51-66.

Тема 5

Декларация об отмене употребления взрывчатых и зажигательных пуль 1868 г. // Действующее международное право / Сост. Ю.М.Колосов и Э.С.Кривчикова. Т. 2. С. 573—574.

Декларация о неупотреблении снарядов, имеющих единственным назначением распространять удушающие или вредоносные газы 1899 г. // Там же. С. 574.

Декларация о неупотреблении легко разворачивающихся или сплющивающихся пуль 1899 г.//Там же. С. 574.

Конвенция о законах и обычаях сухопутной войны 1907 г. //Там же. С. 575—587.

Женевский протокол о запрещении применения на войне удушливых, ядовитых или других подобных газов 1925 г. // Ведомости СССР. 1963. № 42. Ст. 431.

Конвенция об улучшении участи раненых и больных в действующих армиях 1949 г. // СДД СССР. Вып. ХVI. М., 1957. С. 71—97.

Конвенция об улучшении участи раненых, больных и лиц, потерпевших кораблекрушение, из состава вооруженных сил на море 1949 г. // СДД СССР. Вып. XVI. М., 1957. С.101—124.

Конвенция об обращении с военнопленными 1949 г. // СДД СССР. Вып. XVI. М., 1957. С. 125—204.

Конвенция о защите гражданского населения во время войны 1949 г. // СДД СССР. Вып. XVI. М., 1957. С. 204—280.

Конвенция о защите культурных ценностей в случае вооруженного конфликта 1954 г. // Действующее международное право/ Сост. Ю.М. Колосов и Э.С. Кривчикова. Т. 2. С. 803—812.

Конвенция о неприменимости срока давности к военным преступлениям и преступлениям против человечества 1968 г. // СДД СССР. Вып. XXVI. М., 1973. С. 118—121.

Дополнительный протокол I к Женевским конвенциям от 12 августа 1949 г., касающийся защиты жертв международных вооруженных конфликтов 1977 г. // Международная защита прав и свобод человека. Сборник документов. М., 1990.

Дополнительный протокол II к Женевским конвенциям от 12 августа 1949 г., касающийся защиты жертв вооруженных конфликтов немеждународного характера 1977 г. // Международная защита прав и свобод человека. Сборник документов. М., 1990.

Конвенция о запрещении или ограничении применения конкретных видов обычного оружия, которые могут считаться наносящими чрезмерные повреждения или имеющими неизбирательное действие, 1980 г. // Ведомости СССР. 1984. № 3.

Международная конвенция о борьбе с вербовкой, использованием, финансированием и обучением наемников 1989 г. // Действующее международное право / Сост. Ю.М. Колосов и Э.С. Кривчикова. Т. 2. С. 812—819.

Соглашение СНГ о первоочередных мерах по защите жертв вооруженных конфликтов 1993 г. // Там же. С. 819—821.

Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 1972р.

Договір про захист художніх і наукових закладів та історичних пам’яток 1935р. (Пакт Реріха).

Мінська Угода про повернення культурних та історичних цінностей державам їхнього походження 1992р.

Резолюція 3187 Генеральної асамблеї ООН 1973р. Повернення творів мистецтва країнам-жертвам експропріації.

Конвенція про заходи, спрямовані на заборону та запобігання незаконному ввезенню та передачі права власності на культурні цінності 1970р.

Ташкентська Угода СНД про співробітництво в галузі культури 1992р.

Полторак А.И., Савинский Л.И. Вооруженные конфликты и международное право. - М., 1976.

Блищенко И.Л. Обычное оружие и международное право. - М., 1984.

Арцибасов И.Н., Егоров С.А. ООН и прогрессивное розвитие норм международного права, применяемых в период вооруженного конфликта / Вопросы международного права в деятельности ООН. – М. 1985. –  С. 74-97.

Фуркало В.В. Международная защита гражданского населения в условиях вооруженных конфликтов. - Киев, 1986.

Арцибасов И.Н., Егоров С.А. Вооруженный конфликт: право, политика, дипломатия. - М., 1989.

Дейфаллах Наєф Фалех. Мирне врегулювання регіональних конфліктів: Автореф. дис… канд. юрид. наук. - Київ.: Держ. ун-т. ім. Т.Г. Шевченко, 1990. – 19с.

Арцибасов И.Н., Казанчев Ю.Д. Международный симпозиум, посвященный «праву войны» // Государство и право. - 1994. - № 4. - С. 146—153.

Кукушкина А.В. Действие норм международного права в период вооруженных конфликтов // Государство и право. - 1994. - № 1. - С. 102—108.

Дяченко В.И., Цюпура М.В., Шумский П.В. Міжнародне гуманітарне право: філософсько-правова доктрина регулювання збройних  конфліктів: Навч..посібник. – К.: КВГІ, 1998. – 103с.

Патрножич Йован. Предотвращение конфликтов - перспективы розвития международного гуманитарного права // Международное право. –  2000. – № 1. – С. 20-34.

Давид Э. Принципы права вооруженных конфликтов. Международный комитет Красного Креста. – М., 2000.

Батырь В.А. Международное гуманитарное право: Учебник для вузов. – М.: Юстицинформ, 2006.

Кулыгин В.В. Уголовно-правовая охрана культурных ценностей: Монография. – М., 2006.

Берлявский Л.Г. Международное право в период вооруженных конфликтов. Учебное пособие по курсу «Международное право» / Юж-Рос. гос. тех. ун-т. – Новочеркасск: ЮРГТУ (НПИ), 2007.

Богданович В.Ю., Маначинский А.Я., Егоров Ю.В., Муха В.А., Бортник А.А. Конфликты и войны после распада СССР. – К., 2008. – 420с.

Леншин С.И. Правовой режим вооруженных конфликтов и международное гуманитарное право: Монография. – М., 2009.

 

Практичні завдання з навчальної дисципліни

«Проблеми міжнародного права»

  1.  Прокоментуйте думку. Тенденція зближення міжнародного і внутрішньодержавного права, приватного і публічного права призводить до появи якісно нового явища в праві – «світового права», яке включає «співпадаючі національні норми, приватне право і публічне міжнародне право; проте світове право не є просто їх сумою. Світове право повинне розвиватися разом з прогресом світової спільноти, об'єднуючи три компоненти юридичної сфери на основі спільного юридичного знаменника, яким є не що інше, як природне право» (Котаро Танака).

Визначте і порівняєте предмети міжнародного і внутрішньодержавного правового регулювання, міжнародного публічного і міжнародного приватного права.

  1.  Чи є різниця між термінами «нейтральна держава» і «невоююча держава»? Проаналізуйте ситуацію: Якщо Україна (Росія) бере участь в здійсненні санкцій ООН проти Іраку, чи має право Ірак розглядати Україну (Росію) як супротивника і здійснити збройний напад на об'єкти, що знаходяться на території України (Росії)?

  1.  З 1 березня 2001 року в Афганістані йде знищення неісламських пам'ятків. До цієї акції призвав лідер ісламського руху «Талібан» мулла Мухаммад Омар. Крім всього іншого, повинні будуть знищені дві статуї Будди висотою 53 і 35 м., які були висічені у всесвітньо відомому буддійському монастирі в Баміані.

Чи можлива боротьба з ними на рівні міжнародного права? Дайте міжнародно-правову кваліфікацію цим діям.

  1.  Утрехтський мирний договір 1713 р. (ст. 9) встановлював на користь Англії, що порт і укріплення Дюнкерка (Франція) мають бути зруйновані і ніколи не підлягають відновленню. Франція погодилася з цією умовою, але одночасно почала будувати в Мардеку, на відстані однієї милі від Дюнкерка, ще крупніший порт. Англія заявила протест на тій підставі, що Франція порушує Утрехтський мирний договір.

Чи дійсно порушення договору мало місце (оцініть з точки зору сучасного міжнародного права)?

  1.  У 1999 р. держава А. підписала з державою В. генеральний пакт про торговельну співпрацю, в 2000 р. був підписаний договір про торгівлю і мореплавство. Деякі положення цих договорів суперечать одне одному. Держава В. наполягає на застосуванні генерального пакту 1999 р., посилаючись на те, що вища юридична сила цього документа витікає з його назви.

Дайте оцінку аргументам держави В.

  1.  Дайте правову оцінку ситуації. Держава А. і держава Б. уклали міжнародний договір. Через деякий час держава А. відмовилася виконувати даний договір, посилаючись на те, що норми укладеного міжнародного договору суперечать її конституційному ладу.

Чи може держава Б. примусити державу А. виконувати даний договір? Чи може держава відмовитися від виконання міжнародного договору, посилаючись на невідповідність його норм нормам національного законодавства?

  1.  У 1993 році США ратифікували Пакти про права людини 1966 року із застереженням, яке передбачає, що ці договори не будуть розглядатися в США в якості самовиконуваних.

Які практичні наслідки такого застереження? Чи сумісне таке застереження з об'єктами і цілями Пактів? Відповідь обґрунтуйте.

  1.  Дайте оцінку ситуації: 12 квітня 1967 року Велика Британія встановила у повітряному просторі над Гибралтарською протокою заборонену зону для польотів іноземних літаків. У зв’язку з цим між Великою Британією та Іспанією виник спір, про який Велика Британія повідомила Міжнародну організацію цивільної авіації (ІКАО).

У ноті іспанського представника від 8 травня 1967 року на ім’я генерального секретаря ІКАО було вказано, що згідно зі ст. 9 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року держава має право встановлювати заборонені для польотів зони у повітряному просторі тільки за умови, якщо це диктується військовою необхідністю для забезпечення своєї безпеки.

Чи правомірне з точки зору сучасного міжнародного права встановлення забороненої зони над Гибралтарською протокою? Відповідь обґрунтуйте.

  1.  Проаналізуйте ситуацію. Держава А. створює і засилає збройні банди на територію держави В. Чи може держава В. в порядку самооборони: завдати ядерного удару по державі А; націоналізувати майно громадян держави А; ухвалити закон, згідно до якого затриманих терористів необхідно розстрілювати на місці без судових процедур?

Які дії з боку держави В. на ваш погляд необхідні?

  1.  У травні 2000 р. в Сьєрра-Леоне (Африка) повстанці з Об'єднаного революційного фронту узяли в заручники близько п'ятисот чоловік з миротворчого контингенту ООН. У числі заручників знаходилися російські громадяни.

Охарактеризуйте статус осіб, що входять до складу миротворчого контингенту ООН. Які заходи з їх захисту можливі з боку міжнародного співтовариства?

В разі збройного конфлікту між співробітниками миротворчого контингенту і жителями держави його дислокації, який статус буде мати конфлікт? Якими правовими нормами він повинен регулюватися?

У вищеописаній ситуації як можна кваліфікувати дії повстанців?

  1.  Введення «блакитних касок» (військ ООН) на Близький Схід в 1957 р. і в Конго в 1960 р. підняло проблему правомірності з точки зору Статуту ООН миротворчих операцій, організованих ООН унаслідок неможливості виконати положення Глави 7, що передбачає формування збройних сил ООН постійного базування. СРСР і Франція заперечували обов'язковий порядок фінансування цих операцій. Рішення про проведення таких операцій приймається Радою Безпеки ООН.

Міжнародний суд ООН повинен був дати консультацію з питання, чи є витрати на фінансування цих операцій «витратами Організації» в контексті ст. 17 Статуту ООН.

Стаття 17 Статуту ООН: «1. Генеральна Асамблея розглядає і затверджує бюджет Організації.

2. Члени Організації несуть її витрати...».

Сформулюйте текст консультативного висновку Міжнародного суду ООН.

  1.  Стаття 51 Статуту ООН закріплює право держав на самооборону: «Даний ніяк не зачіпає невід'ємного права на індивідуальну або колективну самооборону, якщо станеться збройний напад на Члена Організації, до тих пір поки Рада Безпеки не застосує заходів, необхідних для підтримки міжнародного миру і безпеки. Заходи, прийняті Членами Організації при здійсненні цього права на самооборону, мають бути негайно повідомлені Раді Безпеки і жодним чином не повинні зачіпати повноважень і відповідальності Ради Безпеки, відповідно до даного Статуту відносно прийняття у будь-який час таких дій, які він визнає необхідними для підтримки або відновлення міжнародного миру і безпеки».

Визначте, чи можна розцінити як збройний напад у сенсі даної статті: погрозу силою; застосування сили; засилання терористів; допомогу державі-агресорові?

  1.  Інтерв'ю юриста-міжнародника: «У доктрині міжнародного права останнім часом намітилася одна, поки що не дуже помітна тенденція, а саме: якщо народ є об'єктом геноциду, якщо життя громадян знаходиться під загрозою і немає жодних можливостей захистити їх в рамках внутрішнього права, вони можуть і повинні звернутися до міжнародного співтовариства, оскільки існує загроза миру і людству. І якщо міжнародні організації не відреагують відповідним чином, то даний народ має право відокремитися і створити всіма доступними способами свою державу».

Ще в 1921 р. Ліга Націй визначила, що «відокремлення національних меншин є крайнім засобом і виправдано лише у випадках систематичного і грубого порушення прав національних меншин з боку відповідних держав».

Оцініть приведені думки стосовно принципу права народів на самовизначення.

  1.  Дайте оцінку ситуацію. 18-19 квітня 1998 року в японському курортному містечку Кавана відбулася друга (після зустрічі в Красноярську в 1997 році) неформальна зустріч президента Російської Федерації і Прем'єр-міністра Японії. Результати цієї зустрічі широко висвітлювали в засобах масової інформації. За спільною ідеєю, зустріч свідчить про те, що в стосунках двох держав складається прийнятна, конструктивна атмосфера, а також в основу співробітництва закладаються завдання всеосяжної дружньої співпраці між Росією і Японією.

У повідомленні про результати переговорів наголошується, що у низці інших питань, вирішення яких принесло б обом сторонам взаємну вигоду, детально обговорювалися проблеми мирного договору. Як основа просування до укладення вказаного договору була підтверджена відданість принципам, які були зафіксовані в попередніх двосторонніх документах. Особливо було підкреслено, що Президент Росії зробив пропозицію під час підготовчої роботи, вийти за рамки традиційного формату мирних договорів і підготувати масштабний двосторонній документ: російсько-японський договір про мир, дружбу і співробітництво. При цьому такий документ має бути орієнтований на тривалу перспективу.

Дайте характеристику відомих практиці міжнародних відносин, способів закріплення результатів закінчення війни.

  1.  Визначте, чи може особа, що належить до цивільного населення, напасти на військовослужбовця ворожої держави? Чи повинна вона бути покараною? Чи повинна вона бути покараною своєю державою?

Чи можна вважати дії цієї особи акцією в рамках партизанської війни? В разі затримання цієї особи супротивником, чи поширюється на неї статус військовополоненого?

Відповідь обґрунтуйте.

  1.  У державі А. відбуваються збройні зіткнення між сепаратистами і урядовими збройними силами. Сепаратисти повністю контролюють північну територію держави і вимагають відокремлення для створення незалежної держави. Вони звернулися з проханням до міжнародного співтовариства про надання допомоги в їх боротьбі і заявили про свою готовність об'єднатися в союз з будь-якою державою для протистояння збройним силам держави А. У відповідь на заяву відгукнулася сусідня держава В. і поставила сепаратистам зброю, а також пообіцяла фінансування збройної боротьби сепаратистів з урядовими військами.

Оцініть дії держави В. з точки зору їх відповідності міжнародному праву.

  1.  Австралія і Нова Зеландія подали скаргу до Міжнародного суду ООН на дії Франції, що здійснювала випробування ядерної зброї в атмосфері. Позивачі посилалися на наступні обставини:

1) існує Московський договір 1963 р. про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, в космічному просторі і під водою;

2) його учасниками є більш ніж 100 держав, а також прийнято декілька резолюцій Генеральної Асамблеї ООН з цього питання, що свідчить про загальновизнаний характер Договору, не дивлячись на те, що деякі держави не є його учасниками.

Позивачі просили Суд визнати дії Франції протиправними. Франція заперечувала, мотивуючи тим, що вона не приєдналася до Договору і із самого початку відмовилася стати його учасницею.

Дайте оцінку ситуації. Чи поширюються зобов'язання, що витікають з міжнародного договору, на держави, що не беруть участь у ньому? Чи поширюються зобов'язання за даним Договором на Францію?

  1.  Частина 4 ст. 15 Конституції РФ встановлює: «Загальновизнані принципи і норми міжнародного права і міжнародні договори Російської Федерації є складовою частиною її правової системи. Якщо міжнародним договором Російської Федерації встановлені інші правила, чим передбачені законом, то застосовуються правила міжнародного договору». У останньому випадку не згадуються загальновизнані принципи і норми міжнародного права.

При розгляді судової справи одна із сторін посилається на те, що закон РФ, що підлягає застосуванню в даному випадку, не відповідає загальновизнаним нормам міжнародного права.

Проаналізуйте дану ситуацію та дайте відповіді на наступні питання:

Яке значення з точки зору міжнародного права має існування закону РФ, що суперечить загальновизнаним нормам міжнародного права?

Яке рішення повинен прийняти суд: застосувати закон РФ або загальновизнані норми міжнародного права?

  1.  Чи витікає із ст. 51 Статуту ООН, що самооборона може мати місце лише тоді, коли збройний напад здійснювався відносно території держави і її політичної незалежності?

Які матеріальні і формальні умови здійснення права на самооборону можна виділити?

  1.  Чи виникає відповідальність міжнародної організації (наприклад, НАТО, ОАД) за реалізацію колективних зусиль з забезпечення колективної безпеки з позиції міжнародного права?
  2.  ТОВ «Коопімпекс» звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до авіакомпанії «Фінейр» (Фінляндія) про стягнення вартості недостачі вантажу. Втрата вантажу сталася під час повітряного перевезення, яке здійснювала фінська компанія, що визнала свою провину у втраті вантажу.

На підставі п. 2 ст. 22 Варшавської конвенції з уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних перевезень 1929 р. із змінами, внесеними Гаазьким протоколом 1995 р., а також про стягнення витрат з оплати юридичної допомоги на підставі п. 4 ст. 22 вищезгаданої Конвенції.

Рішенням господарського суду позов був задоволений в сумі заявлених вимог на підставі пунктів 2 і 4 ст. 22 Варшавської конвенції.

При перегляді було встановлено, що позивач, пред'являючи позов, розрахував суму від недостачі маси вантажу в американських доларах через вартість золота за 1 трійську унцію, встановлену на Лондонській біржі дорогоцінних металів, яка визначає ринкову вартість самого золота, а не його вміст в національних валютах. Даний розрахунок суперечить сталій міжнародній практиці переводу 250 золотих франків у національні валюти, зафіксованою в протоколах № 3 і № 4 ІКАО (Монреаль, 1975).

Визначте, яке рішення повинен прийняти Суд? Чи слід обмежити розмір збитку, що стягується? Чи може суд керуватися міжнародними звичаями? Яким чином суд встановлюватиме зміст такого звичаю?

  1.  Однією з ознак комбатанта є «визначений і виразно видимий здалека відмітний знак» (ст. 1 Гаазької конвенції 1907 р. про закони і звичаї сухопутної війни). З якої відстані цей знак має бути видним? Як визначити комбатанта вночі?

Іншою ознакою є відкрите носіння зброї. Чи вважається зброєю пістолет? Ніж? Палиця?

Відповідь обґрунтуйте.

  1.  У 1996 р. у відповідь на запит Генеральної Асамблеї ООН про законність застосування ядерної зброї Міжнародний Суд ООН сформулював наступні виводи:
  2.  ні звичаєве міжнародне право, ні договірне міжнародне право не містять спеціального дозволу на застосування ядерної зброї;
  3.  ні звичаєве міжнародне право, ні договірне міжнародне право не містять повної і універсальної заборони застосування ядерної зброї;
  4.  забороняється використання сили або погрози її застосування з використанням ядерної зброї з порушенням частини 4 статті 2 Статуту ООН, при невиконанні приписів статті 51 Статуту ООН;
  5.  застосування ядерної зброї має бути сумісним з вимогами права збройних конфліктів, зокрема з принципами і нормами міжнародного гуманітарного права, а також зобов'язаннями, що стосуються використання ядерної зброї;
  6.  з попереднього пункту витікає, що використання ядерної зброї або погрози її застосування, як правило, не відповідає вимогам міжнародного права збройних конфліктів і, зокрема, вимогам міжнародного гуманітарного права.

Враховуючи сучасний стан міжнародного права, Суд не в змозі висловитися певним чином з приводу використання ядерної зброї або погрози її застосування в обставинах правомірної самооборони, коли саме існування держави поставлене під загрозу;

  1.  існує обов'язок добросовісного ведення переговорів щодо загального ядерного роззброєння під суворим і ефективним міжнародним контролем.

Як можна розцінити висновок суду? Чи є віно ясним? На основі яких аргументів може бути дана негативна відповідь на питання про правомірність застосування ядерної зброї? Відповідь обґрунтуйте положення міжнародних актів щодо роззброєння та застосування ядерної зброї.

  1.  Якби США напали на японські сили під час наближення останніх до Перл-харбору, чи можна було б вважати це за самооборону? Оцініть ситуацію з точку зору сучасного міжнародного права.

  1.  Державі А. стало відомо про підготовку ядерного удару з боку держави В. Визначте, чи можна розглядати превентивний ядерний удар держави як акт самооборони. Відповідь обґрунтуйте з точки зору сучасного міжнародного права.

Навчально-методичне видання

для студентів  ОКР «Магістр» спеціальності 8.03040101 «Правознавство» денної, заочної форм навчання

Частина ІІ – напрям: міжнародно-правовий і  конституційно-правовий

Робоча програма для підготовки та складання державного іспиту для студентів денної та заочної форм навчання напрям ОКР «Магістр» спеціальності 8.03040101 «Правознавство» / Укладачі: Турченко О.Г.; Нікітенко Л.О. - Донецьк: ДонНУ, 2014.- 37 с.

Підписано до друку                           Формат 60/84/ 1/16. Папір офсет.

Друк офсет. Умов.-друк. арк. 5,5 Облік.-вид. арк. 6,15. Тираж     прим. Замовлення №

Донецький національний університет, 83055, Донецьк-55, вул. Університетська, 24

Видавничий центр економіко-правового факультету, 83050, Донецьк-50, пр. Ватутіна, 1а




1. Казанский федеральный Приволжский университет Институт истории Кафедра истории древнего мира и сре
2. Казкоммерцбанк и получил лицензию Нац
3. Проектирование цифрового фазового звена
4. Минский завод игристых вин
5. Группировка активов и составление хозяйственных операций
6. на тему - Чрезвычайные ситуации природного характера на примере цунами.
7. Право как формообразующий концепт в управлении социальным дискурсом
8. Ф Золотой век наступит через 50 лет
9.  Характеристика и влияние видимой части спектра солнечной радиации
10. Экономика и управление на предприятии по отраслямДисциплина- Мировая экономикаГруппа- 3бЭС 13Дата тестиро.
11. тематическую направленность интернетрекламы реклама услуг; реклама косметических товаров; реклама компьют
12. Организационные формы международного бизнеса- российская практика
13. тематики позволившие понять процессы в их точном количественном выражении учение Ламарка об обусловленнос
14. Основные принципы и понятия гидробиологии
15. Тема 19- Заочное производство
16. діркових переходів має тиристор Три і більше Скільки виводів має диністор 2 Укажіть ділянку вольтам
17. Главный итог объем рынка рекламы увеличился на 21 и составил 182 млрд
18. Супружеские конфликты на почве национальности
19. I. Первые шаги Силы и способ их получения
20. нибудь эти ноги с торчащими острыми коленками станут самыми красивыми ногами на свете

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе