Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема: «Акмеологія та життєвий шлях особистості»
Література
1. Міжнародні схеми вікової періодизації дорослості людини.
Період дорослості охоплює значний відрізок часу людини порівняно з іншими віковими періодами (дошкільним, молодшим шкільним, підлітковим, юнацьким). Вік дорослої за (Г. Крайг) рання дорослість (20 – 40 рр.), середня дорослість (40 – 60 рр.), пізня дорослість (з 60р…). З початком дорослості процес розвитку людини активно продовжується, йому притаманні протиріччя і гетерохроність (нерівномірність).
У 1928 р. М. Рибніков для визначення періоду дорослості запропонував термін «акмеологоя» - наука про розквіт, зрілість. Завершується статеве дозрівання, для цього періоду характерно високий рівень інтелектуальних можливостей, професійних досягнень.
Вчені встановили, що період дорослості не завжди чітко розбивається на стадії , тому що відбуваються зміни мислення в основному це зумовлено особистісними, соціальними і культурними факторами, не всі досягають однакових успіхів.
Ананьєв Б.Г. запропонував періодизацію життєвого циклу людини (включає послідовну зміну станів розвитку, односпрямованості і незворотності часу життя людини, на тривалість існування індивіда).
Ці характеристики представлені у схемах вікових періодизацій, прийнятих як міжнародні.
Ананьєв
Середній вік:
Перший період
Другий період
Люди похилого віку
Старечий вік
Довгожителі
Періодизація Дж. Біренна:
Рання зрілість 17-25р.
Зрілість 35-50р.
Пізня зрілість 50-75р.
Старість 75….р.
Класифікація людського життя за Д.Б.Бромлей складається із 5-ти циклів: утробного, дитинства, юності, дорослості, старіння.
Цикл дорослості із 4-ох стадій:
Рання дорослість – 21-25р.
Середня дорослість – 25-40р.
Пізня дорослість – 40-55р.
Передпенсійний вік – 55-65р.
Цикл старіння із 3-ох стадій:
«Відставка, відсторонення від справ»
Старість 65-70р.
70р. і більше
Немічність
«Хвороблива старість»
Максимум 110 років
Г. Крайг (див. с.2)
Е. Еріксон пропонує такі стадії розвитку особистості в період дорослості:
Рання дорослість від 20 до 40-45р.
Середня дорослість від 40-45 до 60р.
Пізня дорослість понад 60р.
Висновок
Із представлених періодизацій прийнятих за міжнародні зазначимо, що межі періодів залежать від соціальних та економічних факторів, історичних подій, оточуючого середовища.
(за Г. Крайг)
У період ранньої дорослості ( 20-40р.): фізичний розквіт людини, пік активності ( Г. Крайг), максимально швидко відбувається проходження нервових імпульсів, активізується функція нирок, функція серцево-судинної системи, сила м’язів, корисний об’єм та життєва ємність легень.
З 30-ти років поступово знижується рівень функціонування фізіологічних систем організму.
Зниження працездатності кожної функції організму відбувається неоднаково. Наприклад, життєва ємність легенів у 20р. – 100%
40р. – 74%
60р. – 50%
80р. – 25%
Рекомендовано
Вести здоровий спосіб життя, не палити, підвищити рухову активність.
Період ранньої дорослості – сприятливий для народження дітей. У 22-28р. вагітність і пологи приводять до меншої витрати енергетичних резервів організму, ніж жінка швидше відновлює свої сили після пологів.
Середня дорослість (40-60р.) змінюються сенсорні функції організму; приблизно в 50 років знижується гострота зору. Слух погіршується. Рухові навички можуть погіршуватись.
Після 50 років уповільнюється функціонування нервової системи. Скелет втрачає гнучкість. Шкіра і м’язи втрачають еластичність. Коронарні судини звужуються на 1/3 порівняно з молодим віком, кількість крові, яку перекачує серце зменшується на 8% кожні 10р. періоду дорослості. Об’єм легенів зменшується.
У жінок після 50 років інтенсивно зменшується кісткова маса – це обумовлено недостатністю в організмі естрогена (переломи кісток в 6-10 разів більше ніж у чоловіків). Після менопаузи різко зростає ризик серцево-судинних захворювань.
У чоловіків в середньому віці зменшується рівень андрогенів – скаржаться на нервозність, невпевненість, втомлюваність.
Пізня дорослість (з 60років) характеризується процесом старіння. Знижується працездатність, послаблюється сенсорика. Не мають яскравих проявів старіння ті, хто має хороші умови життя, підтримують фізичну форму.
У пізній дорослості шкіра обличчя – суха, тонка (вміст рідини зменшується) Волосся – сивіє. Постава – сутула.
В результаті зневоднення організму суглоби тверднуть; тріскаються дрібні кровоносні судини, утворюючи крововиливи.
Органи відчуттів – слух, зір, смак, нюх – поступово слабнуть.
Погіршується слухова чутливість до високих тонів. Від 40-60 років в діапазоні середніх частот – незначно погіршується (мовні звуки – чують чітко). Низькочастотні звуки (шум, шарудіння) зберігають своє сигнальне значення.
Знижується кольорова чутливість (на червоний і синій колір); знижується гострота зору; змінюється структура кришталика: → помутніння → катаракта.
В старості люди нижчі на 3-5 см. ніж в молодості; міжхребетні диски стискаються; кістки стають крихкими, ламаються.
М’язи функціонують гірше, бо вони не отримують через кров достатньо поживних речовин. Кровоносні судини менш еластичні, їм властиве закупорення. Серце - старіє (м’яз). Відкладається жир, солі; накопичується пігмент ліпофусцин, який швидко споживає кисень.
Позитивно, що збільшується кількість ядер в клітинах печінки, нирок, серця, скелетних м’язів, допомагає покращити обмінні процеси. Тільки в старості з’являються великі мітохондрії, які є основним джерелом акумуляції енергії.
Висновок: в період старіння відбувається не тільки деструкція, але і подолання деструктивних явищ в організмі людини за рахунок підвищення активності різних структур організму шляхом резервування, інтенсифікації, компенсації, формування якісних утворень, які зберігають працездатність людини. Важливо,щоб людина сама дбала про своє здоров’я. Малорухливий спосіб життя призводить до порушення кровопостачання мозку і серця, знижується інтенсивність окислювальних реакцій в серці і м’язах.
Виникає захворювання сенсорно-моторної амнезії. Це коли людина перестає виконувати певні фізичні дії → втрачає здатність діяти і головний мозок ніби пристосовується до втрати певної активності і «викреслює» її, усвідомлення людиною того, як відбувається дана дія, ніби втрачається.
Профілактика: виконання фізичних вправ, фізичної активності.
Ананьєв Б. Г. виділяє дві фази в процесі онтогенетичного розвитку.
І фаза характеризується загальним фронтальним прогресом функцій в юності, в ранній дорослості, на початку середньої дорослості.
ІІ фаза характеризується тим, що психічні функції спеціалізуються в певній діяльності і досягають максимуму в період середньої дорослості.
Досягнення високого рівня розвитку в період дорослості можливе завдяки тому, що психічні процеси знаходяться в умовах оптимального навантаження, посиленої мотивації, операційних перетворень. Вершини розвитку психофізичних функцій досягаються в пізні періоди дорослості.
Отже, двофазовий розвиток психофізіологічної еволюції людини – це прояв єдності людини, як індивіда і особистості, як суб’єкта діяльності.
Зорова, слухова, кінетична (рухів тіла) чутливість досягає свого максимуму у 18-20 років, а обсяг поля зору – в 20-29 років. Вікові зміни чутливості залежить від професійної діяльності людини. Наприклад, у водіїв гострота зору, поля зору, окомір зберігаються до пенсійного віку завдяки включеності в професійну діяльність.
Обсяг, переключення та вибірковість уваги поступово зростає від 18-33р., а після 34 років падає. Стійкість і концентрація уваги протягом періоду дорослості змінюється незначно.
Найнижчий рівень розвитку пам’яті спостерігається у 41-46 років. Це відбувається внаслідок згасання різних психічних функцій у психіці людини.
Ананьєв зазначає, на початку дорослості знижується образна памʹять. Ейдетична памʹять різновид образної памʹяті, яка виражається у збережені яскравих наочних образів предметів після припинення їх впливу на органи відчуття. Валодіюча ейдетикою людина не відтворює у памʹяті предмети, які сприймали, а продовжує начебто їх бачити.
Високий рівень короткочасної вербальної памʹяті спостерігається у
18-30 р., зниження у 33-40 р.
Високий рівень довгочасної вербальної памʹяті у 18-35р., зниження від
30-40р. Асоціативна памʹять поступово знижується з 20р. і прискорюється зниженням після 45р. ( Д.Конрад).
На думку С.Пако логічна памʹять знижується від 20-50р. на 35-40р.
В психології існує дві точки зору на розвиток інтелектуальних здібностей в період дорослості. Одні вчені вважають, що інтелектуальні здібності досягають найвищої точки в кінці юнацького віку або на початку дорослості. Інші стверджують, що люди які займаються інтелектуальною працею, зберігають інтелектуальні здібності тривалий час. Освіта людини протидіє старінню, гальмує інволюцію (атрофія органів при старінні; зворотній процес).
За даними Д. Векслера , еволюція інтелектуальних функцій охоплює період з 19-30р. Вершина лексичних функцій досягає максимум у 40р.
С.І.Степанова виокремлює 3 макроперіоди.
І – від 18-25р. – відбуваються найбільші зміни інтелекту.
ІІ – 26-35р. характеризуються
ІІІ – 36-40р. відносною сталістю.
Б.Д.Бромлемм оцінював вербальні і невербальні функції у людей від 20-80р.
У 30-35р. відбувається стабілізація, а далі у (40р.) зниження невербальних функцій. Але вербальні функції у 40р. прогресують найбільше і досягають максимуму, після 40-45р.
Отже, висновок загальному процесу старіння протистоять
мовномислиннєві двосигнальні функції, вони самі зазначають інволюції значно пізніше всіх інших психодіагностичних функцій. Вербально логічні функції прогресують і тоді, коли старіння все ж вражає навербал ьний інтелект.
К.Рігель вважає, що діалектичне мислення – інтеграція ідеального і реального – бо реальний світ є корекцією штучного, ідеального мислення.
Вміння вносити корекцію є сильною стороною мислення дорослої людини.
К.Шойші зазначає, що когнітивний розвиток періоду дорослості можна розглядати з точки зору функціональних змін.
Рання дорослість – характеризується стадією досягнень. Інтелект використовується для вирішення реальних проблем (вибір професії, супутника життя).
Середня дорослість – характеризується виконанням соціальних обов’язків, коли коли людина відповідає не тільки за себе але й за інших, враховує їх інтереси ( наприклад, чоловіка, дружини, батьків, дітей, колег по роботі). Хто працює на керівних посадах вступають у стадію адміністрування, від їх рішення залежать долі сотень і тисяч людей.
Пізня дорослість – характеризується використанням знань і інтелекту у власних інтересах, люди повертаються до власних інтересів, цінностей. Ця стадія називається реінтегрування (повторне встановлення).
Як зазначав З. Фрейд щастя людини у дорослому житті визначається в здатності кохати і працювати.
Психосоціальний розвиток дорослої людини розглядають у 3-ох аспектах:
Я – як індивідуалізм;
Я- як член сім’ї;
Я – як працівник.
Рання дорослість (20-40 років) за Еріксоном має завдання – встановлення своєї ідентичності в близьких стосунках з іншими людьми і в трудовій діяльності.
Формування ідентичності – переструктурування особистісної, професійної і сімейної ідентичності дорослого в міру того як змінюється його внутрішній і зовнішній світ.
Е. Еріксон зазначає, що з формуванням ідентичності пов’язаний розвиток близькості. Близькість є вирішальним фактором у встановленні любовних стосунків. Люди, які не змогли сформувати близькі стосунки в ранній дорослості, надалі можуть страждати від почуття самотності, мати труднощі в соціальній адаптації.
На думку Е. Еріксона важливим досягненням дорослості є генеративність.
Генеративність – це намагання кожної людини увіковічити себе, внести свій значущий внесок у розвиток суспільства. Наприклад, одні досягають генеративності у сім’ї, виховуючи дітей, інші на роботі – раціональні пропозиції вносять, висока продуктивність праці. У віці ранньої дорослості – заводить дружні зв’язки, закохується, створює сім’ю.
Р. Стернберг вважає, що кохання має три складові:
Створення сімʹї – відповідальність, порядність, уміння поважати індивідуальність кожного, пристосовуватись до потреб один одного.
Поява дитини підвищує відповідальність подружжя, дисциплінує, збільшується фізичне і емоційне навантаження. Рання дорослість є сприятливим періодом для оволодіння професійно – трудовими навичками, для засвоєння ділових стосунків між людьми.
Професійне становлення чоловіка і жінки має певні відмінності. Жінки більш орієнтовані на сімʹю, виховання дітей і тому розпочинають свою крʹєру раніше і досягають високого статусу пізніше.
Середня дорослість (від 40р.)
Більшість чоловік і жінок продовжують свої професійні обов’язки. Лише незначна частина людей середньої дорослості змінюють свою професійну роль. Це викликає тривогу, стрес. Д.Левінсон називає цей період переходом середини життя.
Люди середнього віку частіше за все є з’єднуючою ланкою між молодшим і старшим поколінням тобто між своїми дорослими дітьми і старенькими батьками. Старше покоління потребує піклування. Люди середньої дорослості підтримують сімейні традиції, творять історію сімʹї.
У них змінювались стосунки з дорослими дітьми – надання дітям свободи, довіри. Люди середнього віку виконують роль дідусів і бабусь. Вони улагоджують конфлікти, які виникають між дітьми і онуками великий життєвий досвід.
Період пізньої дорослості(60р. і більше).
Вихід на пенсію
Відчуття непотрібності, тому що немає можливості виконувати професійну роль з якою себе ідентифікував.
Можливість зайнятись улюбленою справою
Поява вільного часу
Погіршення здоров’я. Але процес старіння – це пристосування до нових умов життя.
5. Кризи віку дорослості.
Титаренко Т. М. виділяє нормативну кризу ( пов’язана із завершенням певного етапу психологічного розвитку і переходом до нового вікового періоду) і ненормативну (анормальну), що виникає в складних умовах життя і вимагає від людини дій, які перевершують її можливості.
Р. А. Ахмеров виділяє біографічні кризи, характеризуються переживаннями та протиріччями у внутрішньому світі людини.
Так криза: а) нереалізованості виникає коли людина незадоволена продуктивністю свого життя; б) спустошеності. Людина усвідомлює важливі досягнення у своєму житті, але на майбутнє у неї «немає сил», вона не має конкретної мети яка б приваблювала її; в) безперспективності. У людини є і активність, і цінності рис, але вона не може будувати нових життєвих програм, самовдосконалюватися.
Визначенням Т. М. Титаренко, «життєва криза» - це перехідний період життя, коли відбувається ламання і активна зміна життєвих ролей особистості… життєва криза характеризується неможливістю (або труднощами) засвоїти нову життєву роль, або позбутися старої ролі.
Вирізняють:
Кризи становлення особистості, їх ще називають віковими або нормативними, тобто такими кризами, які необхідні для розвитку особистості. Ці кризи характеризуються новими, якісними змінами, а саме змінами ролей, які виконує людина в навчанні, праці, спілкуванні, тобто зміні ролей, які потребує провідна діяльність.
Кризи здоров’я. Втрата здоров’я часто призводить до значних проблем у житті людини, змінює спосіб її існування, перекреслює плани.
Термінальні кризи - визначені поняттям «термін», наприклад, звістка про тяжку хворобу.
Кризи значущих стосунків. Для кожної людини важливим є коло людей, з якими вона підтримує певні стосунки. Зміни у структурі цих стосунків призводять до кризового стану. Наприклад, смерть людини, непорозуміння з дорослими, дітьми тощо, супроводжується кризами і змінами міжособистісних ролей.
Кризи особистісної автономії пов’язані з втратою чи обмеженням особистісної свободи (наприклад, примусова опіка інших людей, позбавлення волі за хибним обвинуваченням).
Кризи самореалізації. Втрата роботи, місця проживання, банкрутство.
Кризи життєвих помилок виникає, коли дії людини або її бездіяльність призвела до фатальних наслідків.
Виділяють нормативні кризи віку дорослості:
У віці ранньої дорослості, приблизно 23 роки, людина обирає між «Я – реальним» і «Я – ідеальним» на користь першого. Фантазії, мрії – на другий план і поступаються активній діяльності.
Криза ранньої дорослості (приблизно 33 роки). Існують перешкоди в житті, відбувається корекція планів.
Перехід від ранньої до середньої дорослості (37-40 років) називається кризою середини життя.
А. Маслоу зазначає, що людина прагне стати кращим батьком для своїх дітей, досягнути професійних висот.
Кризи пізньої дорослості (приблизно 65 років).
Е. Еріксон назвав кризою «Я – інтеграції». Криза = успішна → задоволена життям, вбачає в цьому сенс. Якщо життя → марна трата сил, втрачених можливостей = інтеграція не відбувається (депресія, тривожність, страх перед подальшим життям).
Ті що зберегли шлюб – відчувають душевну близькість та підтримку.