Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE 5
Лекція 6. Методи соціальної роботи
Досягнення успіху соціально-економічного розвитку держави сьо годні можливо тільки за умови застосування новітніх, результативних технологій соціального функціонування суспільства. В контексті цього завдання технології соціальної роботи слід розглядати як сукупність методів, прийомів та впливів, що застосовуються для досягнення мети соціального розвитку. Тому можна зробити висновок, що основним зав данням технологій соціальної роботи сьогодні є розробка методів та форм соціальної роботи, що являють собою специфічний інструментарій науково-практичних засад роботи у соціальній сфері.
Грецьке слово "метод" означає шлях, спосіб пізнавальної, практич ної діяльності людей. Метод розглядають як сукупність підходів, прийомів, операцій практичного чи теоретичного засвоєння дійсності. Нині під методом розуміють найкоротший шлях досягнення оптимальних результатів, що відповідають поставленим цілям.
Метод у соціальній роботі виконує подвійну роль, оскільки він вис тупає як спосіб, шлях пізнання і застосування знань, що вироблені в науках про життєдіяльність людини і в соціальній практиці, а з іншого боку — як конкретна дія, що сприяє якісній зміні існуючого об'єкту (суб'єкту). З цим підходом І.Г.Зайнишева перегукується визначення "метод соціальної роботи", що запропоновано російськими вченими М.В. Ромм та Т.А. Ромм. Вони розглядають метод як спосіб раціонального дослід ження і перетворення дійсності, найкоротший шлях досягнення мети.
Ґрунтуючись на цих підходах, будемо під методом соціальної робо ти розуміти спосіб організації соціальної роботи, що призводить до досягнення оптимального результату і забезпечує позитивні зрушен ня в розвитку об'єкту(суб'єктуСоціальної діяльності. По відношен ню до соціальної роботи можна говорити про дві групи методів: методи соціальної роботи як наукового знання і як практичної діяльності.
Торкаючись питання класифікації методів соціальної роботи, варто зазначити, що цей компонент організації соціальної роботи в спеціальній літературі знаходиться лише в стадії становлення. Але помітною є тен денція розгляду класифікацій методів соціальної роботи через призму ступеню спільності, що обумовлено інтегративним характером теорії та практики соціальної роботи. На цій підставі в класичній літературі з соціальної роботи визначають наступні групи методів:
1.Загальні (філософські) методи, які існують як єдність світогляд ної методологічної позиції суб'єкта соціальної роботи в різних видах діяльності. Загальні методи визначають шлях, спосіб пізнання і перетво рення дійсності, мислення. Одним із основних методів соціального пізнання є метод матеріалістичної діалектики, сутність якого полягає в тому, що процес виявлення і осмислення фактів, подій, явищ ґрунтується на відбитті у свідомості дослідника об'єктивної діалектики самої соціальної дійсності. При цьому, будь-яке явище чи подія розглядаються в стані свого станов лення та розвитку, що відкидає можливість суб'єктивності у відсіюванні та тлумаченні фактів. Діалектика як метод наукового дослідження роз ширює можливості соціального передбачення та прогнозування тому, що дозволяє віднайти найбільш глибинні причини і зв'язки подій, що відбу ваються, визначити їх внутрішні закономірності, і внаслідок цього, по значити тенденції, що в них зароджуються. Для матеріалістичної філо софії соціальна робота — це діяльність, результатом якої є створені матеріальні і духовні цінності, яка спрямована, перш за все, на створен ня матеріального продукту. На відміну від цього ідеалістична філософія дивиться на будь- яку діяльність по формуванню людини,як на "звору шення і піднесення всієї людської істоти, спрямованої на інше, вище життя, нове буття". Тому визначення методологічного підходу (матеріа лістичного чи ідеалістичного) на сьогодні в теорії соціальної роботи є одним з найменш окреслених питань.
2.3агальнонаукові методи застосовуються в багатьох галузях сусп ільної діяльності, в тому числі і в соціальній роботі. Вони визначають деякі аспекти процесу пізнання і перетворення світу. В сучасній літера турі з проблем соціальної роботи найбільш часто згадуються такі загальнонаукові методи:
метод наукової абстракції;
метод аналізу та синтезу;
метод індукції та дедукції;
метод єдності спільного та особливого;
історичний метод;
—метод пересування від простого до складного;
метод єдності якісного та кількісного аналізу;
генетичний метод;
конкретно-соціологічний метод;
метод формалізації;
метод аналогії;
системію-структурний метод.
3. Спеціальні наукові методи — це специфічні способи пізнання і перетворення окремих сфер суспільного життя, що притаманні тій чи іншій системі знань. Ці методи після відповідної трансформації викорис товуються в соціальній роботі. Варто зазначити, що відносно цієї групи методів в літературі не існує єдності визначень. Одну систему дій деякі автори називають методом, другі — методикою, інші -технікою чи тех нологією. Така різниця у підходах пов'язана, на нашу думку, з тим, що методи соціальної роботи багато в чому обумовлюються специфікою об'єкта, а також — спеціалізацією соціального працівника, структурою соціальних служб, підрозділів тощо.
У професійній діяльності соціального працівника метод є способом реалізації діяльності, він мов би опосередковує мету і результат, задає "векторність" досягнення оптимального результату. Інколи визначення методів соціальної роботи накладається на загальне поняття соціальних технологій. Щоб розвести ці два терміни, зазначимо, що соціальні тех нології в психолого-педагогічній літературі розглядаються як сукупність методів, прийомів та впливів, що застосовуються для досягнення мети соціального розвитку. Типовим є погляд на соціальні технології як уза гальнення набутих і систематизованих знань, досвіду, умінь і практики роботи суб'єктів соціальної діяльності. Соціальні технології також розг лядаються як сукупність способів професійного впливу на соціальний об'єкт з метою його покращення, забезпечення оптимізації функціону вання при можливому тиражуванні даної системи впливу.
В сучасних дослідженнях з проблем соціальної роботи основою для класифікації методів практичної діяльності соціальної роботи виступа ють як інтереси, потреби індивідів так і соціальні інтереси управлінських систем. Так, Р.В. Овчарова, в класифікації методів роботи, що викорис товуються в соціально-педагогічній практиці пропонує і класифікаційні ознаки для методів загальної соціальної роботи, а саме визначає: методи соціальної діагностики, соціальної профілактики, соціального контролю, соціальної реабілітації, соціально-економічні і організаційно-розпоряд-жувальні методи.
У більшості джерел з проблеми класифікації методів соціальної ро боти визначаються такі групи спеціальних методів соціальної роботи: організаційні(адміністративні), соціально-економічні, педагогічні та пси хологічні. На нашу думку, до цього переліку методів у соціальній роботі слід також додати соціологічні методи. Крім того, інноваційна практика соціальної роботи породжує нові методи соціальної взаємодії, які не підлягають під існуючі класифікаційні ознаки. До таких методів роботи належить вулична соціальна робота та метод "рівний-рівному". На ха рактеристиці окремих методів ми зупинимось більш детально.
До соціально-економічних методів соціальної роботи належать всі існуючі засоби, за допомогою яких спеціалісти соціальної роботи здійсню ють вплив на матеріальні, моральні, сімейні, національні, та інші соц іальні інтереси та потреби клієнта. До соціально-економічних способів впливу належить натуральна та грошова допомога, моральне заохочення клієнта, встановлення пільг, здійснення патронажу, соціального супро воду, допомоги в побутовому обслуговуванні.
Організаційні (адміністративні) методи соціальної роботи розг лядаються в контексті управлінського аспекту організації діяльності струк тури соціальних служб. Реалізація цієї групи методів можлива тільки за умови підґрунтя нормативно-правових документів. Організаційні методи закріплюють права та повноваження, обов'язки, відповідальність кожної ланки в органах управління соціальними службами; дозволяють здійсни ти оперативне втручання, уточнення і вирішення епізодичних завдань. До основних методів цієї групи відносять: регламентування, нормування та інструктування.
Регламентування — спосіб організаційного впливу, що полягає в розробці і введенні в дію організаційних положень, обов'язків для вико нання в органах управління соціальними службами та установами (нака зи, типові положення, посадові інструкції тощо).
Нормування — встановлення нормативів з обмеженнями, що висту пають орієнтирами в діяльності соціального працівника (наприклад, нор мативи чисельності клієнтів із розрахунків на одного соціального праці вника, нормативи часу обслуговування тощо).
Інструктування — метод організації найбільш толерантного соціаль ного впливу, сутність якого полягає в роз'ясненні завдання, можливих шляхів його вирішення, перешкод і наслідків невірних дій клієнта, зас тереження його від можливих помилок. Найбільш розповсюдженими Прийомами інструктування є консультування та інформування.
Педагогічні методи, які найчастіше використовуються в соціально-педагогічній практиці є різновидами методів виховання. Методи форму вання свідомості спрямовані на формування певних понять, оцінок, суджень, світогляду особистості. Переконання — це спосіб впливу на раціональну сферу особистості за допомогою логічно аргументованої інформації з метою підсилення чи зміни поглядів, установок, оцінок у об'єкта впливу. Навіювання — це спосіб впливу на особистість, засно ваний на некритичному сприйманні інформації об'єктом впливу. Важли вою відмінністю навіювання від переконання є його спрямованість не на логіку та розум особистості, її здатність мислити та розмірковувати, а на емоції людини, її готовність отримати готові інструкції до дії. При клад — метод виховання, заснований на свідомому відтворенні особист істю певних способів поведінки.
Методи організації діяльності — це способи закріплення, форму вання позитивного досвіду поведінки, відносин, дій та вчинків. Як найбільш типовий метод організації діяльності називають методи дору чення, соціального навчання та закріплення позитивного досвіду.
Доручення є методом організації соціально-керованої діяльності. За типологією виділяють управлінські та виконавські доручення, постійні та тимчасові (змінні), індивідуальні та групові. В соціально-педагогічній практиці отримав розповсюдження метод чергування творчих доручень. До соціально-педагогічних умов успішного застосування методу дору чення слід віднести: наочність, гласність виконання доручення, забезпе чення методичної підтримки його виконання, урахування інтересів та соціального досвіду клієнта.
До методів організації діяльності більшість авторів відносить гру як спосіб соціальної взаємодії і розвитку творчої особистості клієнта. Спе цифіка ігрової діяльності в системі соціально-педагогічної роботи поля гає, на наш погляд, в профілактичній, превентивній спрямованості гри як засобу організації змістовного дозвілля, запобіганні асоціальній діяль ності клієнтів. У цьому контексті гра є одним з провідних інструментів в арсеналі соціального працівника ще й тому, що її можна застосовувати з метою діагностики, психокорекції міжособистісних стосунків. Крім того, гра сприяє духовному і фізичному звільненню, зняттю напруги, посилен ню відчуття радості від подолання певних труднощів, перешкод. Під час гри людина відчуває насолоду від вільного прояву своїх здібностей. Ця ситуація ігрової творчості, що неодноразово повторюється, закріплюєть ся і створює певний "творчий ключ", яким кожний соціальний працівник може користуватись у своїй діяльності.
Досвід застосування ігрових технік в соціальній роботі дозволяє нам запропонувати таку класифікацію ігор:
за кількістю учасників (з обмеженою кількістю учасників, гру пові, масові);
за напрямом виховних дій (музичні, танцювальні, інтелектуальні);
за видами обладнання, що використовується (естафети, настільні, аукціонні та ін.);
за ставленням до творчості (репродуктивні, конструкторські, но ваторські).
До умов застосування гри в соціальній роботі ми відносимо:
визначення творчого потенціалу гри;
визначення місця і часу проведення,
визначення кількості учасників;
забезпечення комфортності і природності гри;
урахування вікових та анатомо-фізіологічних властивостей учас ників гри;
захист людської гідності, морального самопочуття кожного учас ника гри;
визначення місця ігротехніка під час проведення гри;
цілеспрямоване поширення прав учасників гри.
Сьогодні в практиці соціальної роботи активно застосовуються ділові, рольові ігри, тематичні ігрові програми, вуличні ігротеки. Внаслідок цього класичні ігрові форми та техніки набувають сучасного звучання. Методи стимулювання діяльності спрямовані на стимулювання особистості до покращення чи зміни своєї поведінки, розвитку мотивації на соціально схвалені способи та види діяльності. Серед методів стиму лювання визначають: методи позитивного підкріплення, методи нега тивного підкріплення, методи змагання .
Методи самовиховання сприяють свідомій зміні людиною власної Особистості у відповідності до суспільних вимог та особистісного плану самовдосконалення. До цієї групи належать методи самооцінки, самоор ганізації, самоконтролю та самокорекції.
Психологічні методи в соціально-педагогічній роботи застосову ються з метою діагностування особливостей індивіда та організації на основі отриманих результатів різних видів психотерапевтичної та психо-корекційної роботи. До цієї групи методів належать: тестування, психо драма, соціодорама, соціально-психологічний тренінг; психотерапія (сімейна, ігрова, арттерапія).
До достатньо нових засобів терапевтичної допомоги клієнтам, що отримали останнім часом застосування в практиці діяльності соціальних установ можна віднесті епістолярну та казкотерапію.
Епістолярна терапія як метод дозволяє досягнути "реставрації" міжособистісних стосунків у випадку, коли мовний контакт з клієнтом порушено чи він взагалі не існує. Крім того, лист до клієнта (чи до його батьків, осіб з кола найближчого оточення) можна використати як допо міжний засіб корекції стосунків. Як можливі форми роботи з епістоляр ної терапії можна назвати : лист до уявного (реального) друга; лист самому собі (до свого кращого Я, до свого поганого Я); лист до улюб леного героя (літературного, історичного); лист в майбутнє, лист до залежності тощо.
Казкотерапія є однією з найцікавіших психокорекційних технік. Казка з її багатим виховним потенціалом та емоційною забарвленістю дозволяє вирішити безліч психолого-педагогічних завдань. Найбільш поширеними формами казкотерапії є: аналіз відомих авторських та народних казок; створення казки "по слову від кожного"; експромтне інсценування каз ки; вигадування кінця казки чи початку нової казки, створення авторсь кої казки кожним клієнтом, де в завуальованій формі він розповідає про власні проблеми, переживання та очікування. Аналіз таких казок дозво ляє соціальному працівнику більш яскраво побачити причини життєвої кризи клієнта, оцінити рівень позитивних зрушень, що відбулися (чи не відбулися) в становленні чи психологічній реабілітації особистості.
Соціологічні методи використовуються в практиці соціальної робо ти найчастіше з метою збору інформації щодо окремих суспільних про блем та визначення ставлення людей до них. До цієї групи методів ми відносимо : спостереження, опитування, інтерв'ювання (у тому числі і в умовах фокус-групи), анкетування, біографічний метод та метод аналізу документів.
До методів суто соціальної роботи, перш за все, слід віднести метод "рівний-рівному" — як спосіб надання та поширення достовірної інформації шляхом довірливого спілкування ровесників в межах органі зованої (акції, тренінги) та неформальної соціальної роботи (спонтанне спілкування), яку проводять спеціально підготовлені підлітки та молоді люди.