Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Збереглося усього біля 200 рукописів і уривків, створених у кінці XII — XIV століття. Всі вони були написані на пергаменті. Записи на книгах свідчать, що книги переписувалися писарями владичеських кафедр, митрополичої канцелярії, причетниками церков. Центрами книжкової культури були Галич при Левові Даниловичі і його синові Юрії, Холм, Перемишль, Полоцьк, Волинь. При дворі князя Володимира Васильковича — книжника і філософа — існувала величезна майстерня для створення книг.
Шкіряна оправа найбільш дорогих із них прикрашалася золототканим полотном, металевими накладками із зображеннями, виконаними технікою перебірчастої емалі. Все це створювалося місцевими ремісниками. Деякі книги були прикрашені мініатюрами.
На українських землях в XIII — XV століть знали декілька видів письма. Спочатку був «устав» — без нахилу, суворо геометричної форми, який нагадує сучасний друкарський шрифт. У XIV столітті з поширенням ділового письма його змінив «напівустав» (літери менші, з легким нахилом). У XV столітті почали писати «скорописом», плавно з'єднуючи сусідні букви. Іноді літери прикрашали в'яззю, вони були видовжені вгору і перепліталися між собою, утворюючи орнамент.
Найважливішим жанром літератури цього періоду є літописання. У Києві воно безперервно велося до 1238 р., після чого дані про нього зникають, у Чернігові і Переяславлі до 1228 р. Головним літописним твором цього часу є Галицько-Волинський літопис, створений у другій половині XIII століття, що охопив події 1201—1291 рр.
В усній народній творчості цього періоду зароджувалися нові форми, звільнялися від культових елементів обрядові пісні. Основними жанрами були казки, новели, легенди, притчі, вживалися прислів'я і приказки.
З середини XV століття в європейському книговиданні настають радикальні зміни, пов'язані з виникненням книгодрукарства. Виникнення книгодрукування в Україні донедавна пов'язувалося з ім'ям Івана Федорова.
23. Архітектура кінця XIII - XIV ст.
У другій половині XIII століття починається будівництво кам'яних замків у Луцьку, Кременці, Хотині. Нові тенденції з'являються в культовому будівництві: храми стають підкреслено урочистими. Візантійський стиль набуває нових форм — переплітаються візантійсько-руський і готичний стилі, храми рясно декоруються різьбленням, іноді вітражами (церква Іоанна Златоуста в Холмі) і фресками.
З кінця XIV століття на архітектуру починають впливати зміни в тактиці ведення війни і розвиток військової техніки. Виникають замки, повністю побудовані з каменю і цегли, укріплені кріпосними вежами і бійницями
У XV столітті архітектура все частіше повертається до київських традицій. Будуються дерев'яні храми: церква Святого Духа в Петеліче, собор Благовіщення у Ковелі. У невеликих храмах, побудованих міськими і сільськими общинами, яскраво виявляється оборонний характер, зумовлений набігами татар і усобицями феодалів. Типовим прикладом церкви-фортеці є Покровська фортеця в Сутківцях (XV століття).
25. Українці в освітніх центрах Західної та Центральної Європи (Ю.Дрогобич, П.Русин та ін.).
Деякі українці були змушені навчатися за кордоном. Щоб навчатися в Європі були змушені переходити в католіцизм,вивчати латинську. Потім вони залишалися в Європі,продовжували там кар'єру.
Чи відносяться такі люди до українців? 1) так (самоіндентифікація) 2) ні ( вони нічого не зробили для України)
Ю.Дрогобич (15 ст.) – «Прогностична оцінка поточного 1483 р.»;представник епохи Ренесансу.Вважає,що пізнання світу можливо за допомогою розуму,а не божественого одкровення. Бог створює наш світ досконалим,ідеальним.Якби Бог створив неідеал.світ- значить і сам він не ідеал. Після створення не втручався в земні справи.
П.Русин – навч. У Краків.універсітеті; «Вірші Русина з Кросно» (осн.мотив:жах смерті-поняття епохи Відродження;призивав жити тут і тепер)
27. Поняття та специфічні риси Відродження в Україні.
Ренесанс – відродження античного мистецтва
Вперше цей термін («відродження») використав Джорджіо Вазарі (Італія)
Почалася епоха Відродження у 14 ст. в Італії, а в Україні – у 16 ст.
Основна ознака епохи Ренесанса – гуманізм (вузьке значення – викладачі гуманітар. Дисциплін в Італії у 14 ст, ; широке – толерантне ставлення до інакомислячих)
У скульптурі Ренесанс дав спроби реалізму у лежачих або напівлежачих постатях на саркофагах. У декоративно-ужитковому мистецтві впливи Ренесансу позначилися у декорі золотарських виробів — посуду, предметів церковного призначення, зброї (церемоніальний меч львівських війтів), ювелірних прикрас тощо.
Синтретизм — сполучення теоретичних думок з галузі філософії, теології, політики і конкретних наук з гарною літературною формою (поетичною або реторичною).
29. Діяльність Острозького культурно-освітнього центру.
Острозький культурно-освітній центр було створено за ініціативою українського магната, київського воєводи Костянтина Острозького (1526—1608). Прибічник православ'я, він боровся проти полонізації України, насадження в ній католицизму та уніатства. Вважав, що для успішної боротьби українського народу проти національного та релігійного гноблення необхідне поширення освіти, у зв'язку з чим відкрив школи у Турові, Володимир-Волинському, Луцьку та Острозі. Найбільше значення мала Острозька школа, яка перетворилася у справжній центр розвитку освіти та літератури. До складу цього центру ввійшли колегія, як перша спроба створити школу вищого типу у східних слов'ян, друкарня та науково-літературний гурток. Особливу увагу в колегії приділяли вивченню мов. Це диктувалося необхідністю перекладу літератури, ознайомлення з духовною спадщиною минулого, сучасною західноєвропейською літературою, а це потребувало значної філологічної підготовки. Філософію в колегії спеціально не читали, а викладали в загальному курсі діалектики, де розглядалися ті чи інші філософські проблеми.
Для забезпечення шкіл навчальними посібниками в Острозі та Дермані були організовані друкарні. Для створення друкарні запросили російського першодрукаря Івана Федорова. Саме на базі друкарні виник науково-літературний гурток Острозьких книжників.
В різний час в Острозькій колегії працювали не тільки відомі діячі української культури, а й представники православної церкви з інших країн Більшість викладачів Острозького центру мали високу гуманітарну освіту, яку вони отримали в провідних західноєвропейських університетах, навчанням у домашніх вчителів, самоосвітою.
31. Перші кириличні друкарні та розвиток книгодрукування (к.XVI-XVII ст.)
Друкована книга становила синтез графічного мистецтва і поліграфічної техніки. Перші книги, друковані кирилицею, з'явилися у 1491 р. в краківській друкарні Швайпольта Фіоля. Це були "Осьмигласник", "Тріодь цвітна", "Часословець". Українським першодруком вважається "Апостол", надрукований у 1574 р. Іваном Федоровим у Львові. "Апостол" історично започаткував розвиток друкарства в Україні.
Одночасно з "Апостолом" І. Федоров видає навчальні книги — граматки. Зразком такої книги є "Буквар", надрукований у 1574 р. "Буквар" складався з двох частин: азбуки та матеріалів для читання. Крім того, що ця книга є одним з українських першодруків, вона ще й цінна пам'ятка шкільної освіти.
В 1581 р. Біблія була видана І. Федоровим в острозькій друкарні.
Наступним етапом у розвитку книгодрукування є діяльність Львівської братської друкарні. Перші видання Львівського братства були оздоблені досить скромно ("Граматика", 1591 p.). Але вже в наступних виданнях ("Часослов", 1609) з'являється новий елемент оздоблення — сюжетно-фігурна гравюра.
Отже, поряд із засвоєнням та розвитком традицій книгодрукування Івана Федорова, в кінці XVI — на початку XVII ст. українські майстри вели пошуки нових засобів і елементів як в організації друку, так і в оздобленні книг. Спроба реформувати церковнослов'янський кириличний шрифт, збагачення книги новими високохудожніми прикрасами, в яких поєднувались елементи мистецтва Відродження з творчістю українських народних майстрів, свідчать про плідний розвиток друкарства в означений період.
33. Творчість І.Вишенського.
Іван Вишенський — український релігійний і літературний діяч раннього нового часу.
Твори Вишенського визначаються в українській полемічній літературі 16-17 ст. не лише винятковим літературним талантом автора, але і його своєрідною позицією. Вишенський не обмежувався боротьбою з католицизмом та унією. Виходячи з засад візантійського аскетизму, він гостро критикував увесь тодішній церковний і світський лад і вимагав простоти старохристиянського братства, як здійснення Царства Божого на землі. Вишенський відкидав, зокрема, світську освіту і народні старовинні звичаї, як поганські. Вишенський користувався формами церковних послань, діалогу і полемічного трактату, постійно поєднуючи ці жанри.
У своїх творах Іван Вишенський малював барвисті, часто гіперболічні, образи морального занепаду вищих верств, зокрема духовенства, протиставляючи їм «бідних підданих» і простих ченців. Зворушення, емоційне піднесення чергуються тут з гострою сатирою, сарказмом. Накопичення епітетів, порівнянь, запитань і закликів, іронічне представлення побутових деталей, багатство словника, використання живої народної мови надавало творам Вишенського яскравості й ефектності.
«Послання до єпископів» І. Вишенського — гнівний осуд злодіянь проти народу, критика католицької церкви й панів, а також усього тогочасного суспільного ладу, де панує зло і мріють про звільнення від цього зла українські люди.
35. Скульптура і живопис України XVI ст.
1) художники об’єднуються в цехи, видатні представники – Муха, Попович, Сенькович;
2) розвивається скульптура: надгробні пам’ятники ( пам’ятник К.Острозькому в Кієво-Печерській Лаврі), прикраси для архітектурних споруд
3) церковний живопис, традиційно представлений фресками та іконописом, що зазнали впливу ідей Відродження і гуманізму
4) поширюється світський живопис: портрети Р.Вишневецької. К.Острозького; батальні та історичні картини
5) книгодрукування сприяє розвитку гравюри та книжкової мініатюри
37. Феномен українського бароко.
Українське або Козацьке бароко— назва мистецького стилю, що був поширений в українських землях Війська Запорозького у XVII–XVIII ст. Виник унаслідок поєднання місцевих архітектурних традицій та європейського бароко.
Українське бароко мало кілька історичних та культурно-освітніх передумов:
1) загострення соціальних, міжконфесійних, міжнаціональних протиріч, вплив козацтва на історичне буття України;
2) полеміка між православними і католиками, запозичення українськими авторами стильових прийомів у польських письменників;
3) заснування шкіл, де викладали поетику і риторику, які виховували європейський літературний смак, сприяли впровадженню літературного бароко;
4) кризові явища у візантійському типі культури, що дало змогу витіснити візантійство з національної культури.
Бароковий український стиль мав національні особливості:
– синтез середньовіччя, Ренесансу, Просвітництва;
– релігійність (приблизно 80% барокової поезії – духовна);
полімовність (літературу творили книжною українською, латинською та польською мовами);
– наявність фольклорних мотивів та образів;
– національні тематика і проблематика;
– розвиток „високого” та „низького” бароко як стильових тенденцій.
Українське бароко – жанрово розмаїтий феномен: псалми, канти, вірші, панегірики, елегії, пародії, травестії, батальні, героїчні вірші; оповідання (агіографічні, апокрифічні), байки, сказання (літописні), хроніки тощо. Українське бароко увібрало в себе окремі елементи і Середньовіччя, і Відродження, і європейського бароко. Саме ця різнорідність складових українського бароко, перетоплених у нову світоглядно-естетичну єдність, і визначає його оригінальність.
Приклади: Геогріївська церква Видубицького монастиря в Києві, Катерининська церква в Чернигові
39. Живопис та скульптура в Україні доби бароко.
В українському живописі стиль бароко позначився насиченістю композицій, колористичною вишуканістю й декоративністю. Персонажі на іконах і портретах зображаються в дорогій одежі, типаж і аксесуари українізуються
В портреті помітне прагнення до імпозантності пози, небуденного оточення (портрет воєначальника Григорія Гамалії в Київському музеї українського мистецтва). Риси піднесеності і декоративності яскраво виявилися у скульптурі ратуші в Бучачі, рельєфах дзвіниці Софійського собору в Києві. Риси бароко виступають також у розписах Троїцького собору Густинського монастиря (кінець 17 ст.)
Бароко яскраво відбилося в різьбі дерев'яних іконостасів середини 18 ст., які являли собою величні декоративні композиції, що ніби золототканими завісами закривали вівтар (іконостас Покровської церкви в селі Великі Сорочинці Полт. обл., 1732, та ін.), а також у ювелірних виробах (келихи, блюда, оправи євангелій тощо) і в книжковій графіці, гравюрах.