Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Київський міський медичний коледж
ЛЕКЦІЯ № 11
НА ТЕМУ:
“ Консервативні та оперативні методи лікування гінекологічних хворих. Доопераційна підготовка та післяопераційний догляд за гінекологічними хворими”
Предмет: “Медсестринство в гінекології”
Викладач: БОГДАНОВА ЛІЛІЯ ФЕДОРІВНА
Київ 2012 рік
ЛЕКЦІЯ № 11
КУРС,ГРУПА 3-йкурс МН, МС відділення.
ТЕМА ЛЕКЦІЇ "Консервативні та оперативні методи лікування гінекологічних хворих. Доопераційна підготовка та післяопераційний догляд за гінекологічними хворими".
АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ: знання цих методів у комплексному лікуванні гінекологічних хворих дуже важливе у підготовці медичної сестри. Нерідко не лише здоров !я, а й життя жінки залежить від правильно наданої допомоги.
СТУДЕНТ ПОВИНЕН ЗНАТИ:
1. Види консервативного лікування.
2. Види місцевого застосування медикаментів в гінекології.
3. Основні види операцій в гінекології.
4 Доопераційну підготовку та післяопераційний догляд за гінекологічними хворими.
ВИХОВНА МЕТА: виховати почуття професіоналізму, дисциплінованість та хороші знання при виконанні своєї роботи.
ПЛАН ЛЕКЦІЇ
1.Види консервативного лікування.
2. Методи місцевого застосування медикаментів у гінекологічних хворих.
МЕТОДИЧНЕ ТА МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ.
Таблиці, інструменти. Альбом «Консервативні та оперативні методи лікування гінекологічних хворих».
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
А.В.Жарких "Акушерство і гінекологія" Київ, 1994р.
С.Хміль «Гінекологія», Укрмедкнига, Тернопіль 1999р.
С.Хміль "Медсестринство в гінекології", "Укрмедкнига", Тернопіль 2000р., стор. 234-259.
У комплексному лікуванні запальних процесів і порушення функцій статевих органів у жінок консервативні методи складають основну ланку. Основними завданнями середнього медичного персоналу відділення консервативної гінекології є створення лікувально-охоронного режиму для хворих з позитивним психотерапевтичним впливом, проведення медикаментозної терапії, виконання лікувальних процедур.
Для досягнення позитивного ефекту в лікуванні хворих, лікар визначає режим для кожної хворої індивідуально, а реалізацію забезпечує середній медичний персонал.
Ліжкового режиму повинні дотримуватись хворі із гострими запальними процесами статевих органів та загостреннями хронічних процесів. Після ліквідації гострих явищ хвора переводиться на загальний (палатний) режим. Хворим майже з усіма гінекологічними захворюваннями впродовж гострої стадії рекомендоване утримання від статевого життя. Фізична праця, навіть домашня робота, протипоказані.
ЛІКУВАННЯ ТЕПЛОМ ТА ХОЛОДОМ.
Лікування холодом використовують при необхідності створення локальної гіпотермії тканин. Дія холоду викликає звуження судин і забезпечує протизапальний, болезаспокійливий та гемостатичний ефект. Найчастіше холод застосовують з метою рефлекторного скорочення матки при маткових кровотечах, після вишкрібання стінок порожнини матки.
Міхур з льодом обгортають рушником і прикладають до нижньої частини живота на 15-20 хв., при потребі повторюють через 30-40 хв. Інколи вдаються до введення льоду у піхву. Для цього наповнюють льодом пробірку, вміщують в новий презерватив і вводять у піхву на 15-20 хв.
При захворюваннях нирок, сечового міхура та кишечнику використання холоду протипоказане..
У гінекологічній практиці застосовують і термотерапію - лікування теплом. Дія тепла знижує тонус гладенької мускулатури матки, маткових труб, і тим сприяє зменшенню больових відчуттів.
Найпростіший спосіб термотерапії - грілка. її наповнюють водою, що має температуру 40-50"С, у жодному разі не окропом. Протипоказані теплові процедури при гострих запальних процесах, кровотечах із статевих органів, пухлинах статевих органів.
Для місцевої розсмоктуючої та болезаспокійливої дії використовують зігріваючі компреси. До хворого місця прикладають серветку з кількох шарів марлі, змочену спиртом, розведеним водою 1:1, далі шар компресного паперу або церати, поверх якого для збереження тепла прикладають вату або махровий рушник. Компрес фіксують бинтом.
СПРИНЦЮВАННЯ.
Це метод місцевої дії на слизову оболонку піхви, піхвової частини шийки матки та рефлекторної дії на матку. Лікувальний ефект дає механічна, хімічна та термічна дія води чи лікувального розчину.
Мета спринцювання - розчинення та механічне вимивання із піхви патологічного вмісту, місцевий вплив лікарських речовин на стінки піхви та шийку матки, чим досягається санація піхви.
Показання до проведення процедури є кольпіти, ерозії шийки матки, хронічні запальні процеси матки та придатків
Спринцювання протипоказані за наявності маткових кровотеч, гострих запальних процесів, вагітності, а також під час менструації.
Залежно від дії лікарських речовин спринцювання можуть бути антисептичними (з розчином фурациліну, калію перманганату, ромашки), лужними (з розчином натрію гідрокарбонату), в’язкими (з розчином таніну). Рідина, що застосовується для спринцювання, може бути гарячою (40-45"С) та теплою (37-380С).
Перед проведенням гарячого спринцювання необхідно змастити промежину вазеліном.
Спринцювання виконують не більше двох разів на добу (вранці та ввечері).
Спринцювання може бути окремим видом лікування, може передувати іншим видам лікування, таким, як уведення до піхви порошкоподібних речовин, лікування тампонами.
Технікою проведення спринцювання повинен володіти середній медичний персонал. Процедуру проводять на гінекологічному кріслі або на кушетці, вдома - в ліжку у горизонтальному положенні хворої. Під таз хворої підкладають судно. Використовують кухоль Єсмарха. Перед використанням кухоль та трубку ополіскують окропом/Наконечник стерилізують кип’ятінням. У кухоль наливають лікувальний розчин необхідної температури, розміщають його на штативі на висоті 0,5-1 м над рівнем таза жінки. Увести жолобувате дзеркало до піхви. Приєднати наконечник до гумової трубки, відкривши вентиль, випустити повітря із трубки, обмити зовнішні статеві органи струменем розчину. Увести наконечник до піхви на 8-10см по задній стінці. Випускати рідину повільно, протягом не менше ніж 10 хв. Вивести наконечник, ватною кулькою на пінцеті просушити стінки піхви.
ПІХВОВІ ВАННОЧКИ
Це місцевий вид лікування у гінекології, що ґрунтується на тривалому впливі невеликої кількості лікувального розчину на слизову оболонку шийки матки та піхви на відміну від спринцювання.
Лікувальним розчином є розчин антисептика - фурациліну, калію перманганату, ромашки, календули, протарголу тощо. Протипоказання таки ж, як і до проведення спринцювання
Береться до уваги хімічна та термічна дія розчину. На відміну від спринцювання механічної дії немає, тому обов’язковим у проведенні піхвової ванночки є дія розчину на попередньо очищену слизову оболонку. Піхвова ванночка виконується на гінекологічному кріслі. Вона може бути окремим видом місцевого лікування, а може передувати лікуванню тампонами, уведенню до піхви порошкоподібних речовин.
Техніка: приготувати розчин в об’ємі 0,05л і підігріти його до необхідної температури. Обмивають зовнішні статеві органи розчином антисептика ватною кулькою на корнцангу. Вводять у піхву двостулкове дзеркало Куско. Знімають слиз із шийки матки ватною кулькою. По стульці дзеркала влити у піхву лікувальний розчин в об’ємі 20-30мл. Через 10-15хв вилити розчин. Ватною кулькою на пінцеті просушити стінки піхви. Вивести дзеркало.
ВВЕДЕННЯ У ПІХВУ ПОРОШКОПОДІБНИХ РЕЧОВИН.
Якщо фармакологічний засіб випускається у вигляді порошку чи таблетованої форми і є необхідним для лікування, його можна застосувати для місцевого лікування запальних процесів піхви та шийки матки.
Для розпиленням фармакологічного засобу на стінки піхви застосовують пульверизатор, гумову грушу чи ватну кульку, затиснуту корнцангом. Цю лікувальну процедуру виконують за наявності кольпіту, цервіциту, ерозій шийки матки.
Техніка: Обмити зовнішні статеві органи розчином асептика. Увести піхвові дзеркала до піхви. Оголити шийку матки. Провести санацію піхви методом спринцювання чи піхвової ванночки. Просушити стінки піхви сухою ватною кулькою. Висипати порошкоподібну речовину на нижнє дзеркало. Гумовою Грушою порозпилювати порошкоподібну речовину по всіх стінках піхви. Вивести дзеркала
ЛІКУВАННЯ ТАМПОНАМИ.
Після очищення слизових оболонок піхви та шийки матки від слизу та патологічного вмісту для тривалої дії лікарських речовин на них призначають піхвові тампони.
Показанням до лікування тампонами є запальні процеси піхви та шийки матки (кольпіти, цервіцити, ерозії матки, трофічні виразки).
Основні речовини, що застосовують для лікування тампонами: емульсія синтоміцину, масло шипшини, мазь Вишневського, солкосерил тощо.
Тампони призначені для тривалої дії - 12-24 год. Уводити тампон повинен середній медичний персонал, а виводити - сама пацієнтка шляхом потягування за вільний кінець тампона, що знаходиться зовні. Лікування тампонами виконується щоденно або через день.
Техніка: обмити зовнішні статеві органи розчином антисептика. Увести жолобувате дзеркало до піхви. Виконати спринцювання. Увести підіймач до піхви. Просушити шийку матки та стінки піхви ватною кулькою. Рясно змочити тампон лікарською речовиною. На корнцангу увести тампон до піхви. Вивести дзеркала, не зміщуючи тампон, утримуючи його корнцангом. Вивести корнцанг, простеживши, щоб смужка марлі вільно звисала зі статевої щілини.
МЕДИКАМЕНТОЗНА АНТИБАКТЕРІАЛЬНА ТЕРАПІЯ.
Отже, в консервативній гінекологи використовуються по-перше медикаменти.
Які ж медикаментозні засоби найчастіше застосовуються в гінекології:
- Антибактеріальні (антибіотики, нітрофурани, сульфаніламіди). Найбільш широко застосовують напівсинтетичні антибіотики пеніцилінового ряду (метицилін, оксацилін, ампіцилін, ампіокс), цефалоспорини (цефалоридин, цефазолін), аміноглікозиди (канаміцин, гентаміцин), а також левоміцин, лідкоміцин, рифампіцин, еритроміцин.
Якщо наявна анаеробна мікрофлора, призначають метронідазол, тинідазол, які мають бактерицидну дію.
Антибіотики необхідно комбінувати з похідними нітрофурану (фуразолідонон, фуразолін).
Обов'язково при лікуванні антибіотиками застосовують протикандидозні препарати (ністатін, леворін).
- Знеболюючі засоби (амідопірин, аналгін, аспірин ). В тяжких випадках використовують наркотики (промедол, омнопон).
- Часто біль знімають спазмолітики (папаверін, но-шпа, апрофен тощо).
- Включають седативні засоби (препарати валеріани, еленіум, тазепам, мікстуру Кватера, мікстуру Павлова).
- Десенсибілізуючі засоби широко застосовують у зв'язку з частим виникненням алергічних реакцій (тавегіл, дімедрол, дипразин, супрастин, піпольфен та інші).
- Кровоспинні (кальція хлорид або глюконат, вікасол, аскорбінова кислота, децінон, гемофобін, плазма, желатиноль тощо).
- Препарати, які скорочують матку, утеротоніки (окситоцин, гіфотоцин, ігітуітрін, мамофізин, хінін, пахікарпін, котарпіна хлорид, метілерометрин, ерготал, прегнантол).
- Тонізуючі препарати (препарати левзеї, кореня женьшеня, пантокрін, елеуторокок).
- Гормональні препарати, особливо статевих гормонів (фолікулін, естрадіол,, пропіонат, сінестрол, мікрофолін, діетілстільбестрол).
Гестогени (прогестерон, оксипрогестерон капронат, прегнін, турінал, норколут).
Синтетичні естрогенно-гестагенні препарати (нон-овлон, ановлар), гонадотропні гормони (хоріогонін), андрогени (метілтестостерон, сустанон, тестостерон).
- У лікуванні хронічних запальних хвороб особливе місце посідає тканинна терапія. До біогенних стимуляторів, які можуть бути використані в комплексній терапії, належать: фібс, алое, екстракт плаценти, склоподібне тіло, плазмол, пеллоідин, пелоідодестілат тощо). Аутогемотерапія - через день або кожного дня.
- Вітаміни мають велике значення в підвищенні захисних сил організму. Обов'язково вітаміни В1 і В6, вітамін С у другій половині циклу.
Нові ліки - поліжинакс - потрійна дія - ністатин + 2 антибіотики + знеболююча мазь.
Антрикан 250 - пероральне лікування трихомоніазу.
Клотрімазол.
ФІЗІОТЕРАПІЯ В ГІНЕКОЛОГИ.
Одним із важливих компонентів комплексу лікувальних, профілактичних та реабілітаційних заходів при гінекологічних захворюваннях є фізичні методи впливу на організм - фізіотерапія. Різноманітні лікувальні фактори, що застосовують для лікування хворих, поділяють на природні - кліматотерапія, лікування світлом, теплом та холодом, лікування водними факторами (гідротерапія), грязями, мінеральною водою та штучні, отримані шляхом перетворення одного виду енергії в інший - масаж, лікування за допомогою спеціальних апаратів.
Призначати фізіотерапевтичні процедури слід, дотримуючись певних вимог, а саме:
ОПЕРАТИВНІ МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ В ГІНЕКОЛОГІЇ
До оперативних втручань у гінекологічній практиці вдаються лише за умови, що консервативні методи лікування випробувані, є певність, що вони не принесуть користі, і єдиним шляхом до видужання хворої, а часом і для врятування її життя, є операція.
Показання, протипоказання до операції, її об’єм, метод знеболювання повинні бути ретельно зважені й продумані лікарем, проте роль середнього медичного персоналу в підготовці хворої до операції, післяопераційному догляді за нею, забезпеченні технічного боку операції - величезна.
Готуючи хвору до планової операції, проводять ретельне клініко-лабораторне обстеження її, що включає клінічний аналіз крові, біохімічний аналіз крові, дослідження крові на сифіліс та СНІД, визначення групи крові та резус-фактора, загальний аналіз сечі, дослідження піхвової мікрофлори, цитологічні мазки, ЕКГ, рентгенографію органів грудної порожнини. Хвору оглядають стоматолог, терапевт, анестезіолог.
Напередодні операції жінка не вечеряє, можна випити лише склянку солодкого чаю, зранку не снідає. їй проводиться санобробка: зголюють волосся з лобка та зовнішніх статевих органів, ставлять очисну клізму, проводять гігієнічний душ. Безпосередньо перед операцією жінка спорожнює сечовий міхур, їй вводять постійний катетер на час операції.
Підготовка хворих до піхвових операцій із доступом через передню черевну стінку, коли розтинають піхву, має певні особливості. Попередньо таким хворим проводять санацію піхви до досягнення 1-го ступеня чистоти піхвового вмісту. У день операції піхву обробляють спиртом і вводять стерильний тампон.
Увечері напередодні операції хворій призначають снодійні препарати (люмінал, нітразепам, ноксирон), транквілізатори (сибазон, нозепам, еленіум). Хворим із збудливою нервовою системою транквілізатори призначають повторно за 2 год. до операції. За 30-40 хв. До операції проводять премедикацію: вводять атропін або метацин по 0,5 -0,8 мг, наркотичні аналгетики (промедол – по 20 мг, фентаніл - по 0,1 мг, таламонал - по 2 мл), антигістамінні препарати (димедрол - по 0, 02г.)
Підготовка хворої до ургентної операції в більшості випадків дуже обмежена за часом. Якщо дозволяють обставини, здійснюють спорожнення кишечнику за допомогою клізми (у випадку кровотечі клізма протипоказана). Перед операцією, якщо хвора нещодавно приймала їжу, доцільно провести аспірацію шлункового вмісту та промивання шлунка з метою профілактики синдрому Мендельсона (під час операції може статися регургітація, і кислий вміст шлунка потрапить у трахею і легені). При необхідності зголюють волосся на лобку. Якщо можливо, хвора приймає душ. Обов'язково здійснюють спорожнення сечового міхура та введення постійного катетера. Премедикація може проводитись безпосередньо в операційній, перелічені вище препарати вводять внутрішньовенно.
Види гінекологічних операцій.
1. Черевностінкові гінекологічні операції:
2. Вагінальні операції:
ДОГЛЯД ЗА ХВОРОЮ В ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОМУ ПЕРІОДІ.
Вдало виконана операція є важливим чинником, проте інколи у післяопераційному періоді виникають ускладнення, які зводять нанівець зусилля хірургів. Тому надзвичайно важливо правильно вести післяопераційний період, правильно доглядати хвору. Чільне місце у цьому належить середньому медичному персоналу.
З каталки хвору перекладають на зігріте ліжко. На живіт хворої кладуть міхур з льодом. Холод слід прикладати через пелюшку, через кожну годину міхур знімають на ЗО хв., щоб запобігти переохолодження хворої та порушення функції сечового міхура.
Медична сестра повинна спостерігати за пульсом, артеріальним тиском, диханням, забарвленням шкіри, станом пов’язки, сечовипусканням, температурою тіла. Про всі порушення стану хворої сестра негайно повідомляє чергового лікаря для вжиття відповідних заходів.
У післяопераційному періоді хворих часто турбують болі, для зменшення яких показане введення 1% розчину промедолу - по 2мл, розчину димедролу по 1-2мл через 4-6год. Із 3-4 доби замість промедолу вводять анальгін.
У перші 6-8год. після операції хворій не дозволяють пити, тільки змочують їй губи вологим тампоном. Згодом дають пити воду невеликими порціями. Із 2-ї доби дозволяють пити рідину в кількості 1-1,5л, а також бульйон, кефір. На 3-ю добу можна вживати протерти супи. До 7-8-ї доби хворі переходять на загальний стіл. Хворим після вагінальних операцій до 6-8 доби рекомендують рідку легкозасвоювану їжу.
У більшості хворих уже на кінець першої доби після операції починають відходити гази, з’являється перистальтика кишечнику. Для стимуляції перистальтики з 1-ї доби вводять прозерин, церукал. Якщо перистальтика відсутня, на 2-у добу роблять гіпертонічну клізму, а на 3-ю, в разі необхідності, очисну.
Медична сестра повинна пильно стежити за частотою сечовипускання й у разі виникнення проблем допомогти пацієнтці спорожнити сечовий міхур. У першу чергу використати місцеву дію тепла (грілка на ділянку сечового міхура) та рефлекторні способи - поливання статевих органів теплою водою. У разі неефективності цих заходів можна ввести 0,5-Імл пітуітріну 2-3 рази на добу.
Активне ведення післяопераційного періоду передбачає для хворих раннє вставання, через добу після операції. Після вагінальних операцій дотримуються ліжкового режиму до 3-5 доби.
Особливо пильної уваги потребує післяопераційна пов’язка. Першу перев'язку роблять на 2-гу добу. Шви знімають на 5-7 добу.
ПОРУШЕННЯ ОВАРІАЛЬНО-МЕНСТРУАЛЬНОГО ЦИКЛУ .
Планова операція - ампутація матки з приводу фіброміоми матки, екстіркація матки .
Екстіркація матки найчастіше проводиться шляхом чреворозтину, можуть проводитися через піхву .
Якщо є перфорація матки - то операція буде ургентною .
Операції на придатках:
а) планові видалення пухлини , кіст шляхом черевного розтину .
б) операції ургентні (якщо гострий живіт, позаматкова вагітність).
в) перекручена кіста яєчника.
г) апоплексія яєчника.
д) піосальпінгс.
є) пельвіоперитоніт.
Існують ще операції пластичні. За кордоном широко проводять з метою стерилізації перев'язку маткових труб .
Дотики - надлобковий, нижньо-серединний. Рана зашивається повністю або залишається трубка.
Догляд за гінекологічними хворими в післяопераційний період .
З операційної хвору каталкою перевозять до палати інтенсивної терапії і перекладають на функціональне ліжко .
Медична сестра стежить за пробудженням хворої від наркозу, контролює кожні 2 години пульс , AT. температуру ,стан мови , спостерігає за загальним станом, за кольором шкірних покривів , станом пов'язки , характером виділень із статевих шляхів та із дренажних трубок, якщо воно є .
Важливим завданням є знеболювання (1% розчин 2,0 промедолу в поєднанні з 1-2 мл розчину димедролу через 4-6 год. , а на 2-3 добу вводять аналгін).
Хворі повинні в післяопераційний період дотримуватись дієти .
Перистальтика кишечнику понижується на кінець першої доби після операції, незабаром починають відходити гази . З першої доби необхідно застосовувати оркід , церукал , прозерін , У разі необхідності на другу добу роблять гіпертонічну клізму .
У післяопераційний період утруднюється сечовипускання . Сечу виводять катетером кожні 8-12 год. .
Післяопераційний період зараз проводять активно - підіймають хвору наприкінці 10-ї доби .
Двічі на день хворим проводять туалет зовнішніх статевих органів, обмиваючи їх дезінфікуючими розчинами.
Із стаціонару жінку виписують на 10-12-у добу.за умови стабільних показників.
УСКЛАДНЕННЯ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОГО ПЕРІОДУ
У післяопераційному періоді можуть виникати ранні (у перші години) і пізні ( на 2-6 добу) ускладнення.
Виходячи з наркозу хвора може скаржитися на нудоту, тому напоготові повинен бути лоток. Голову хворій слід повернути набік і не залишати жінку без нагляду на жодну хвилину.
Часто у хворих спостерігається в тій чи іншій мірі дихальна недостатність. Для лікування цих явищ застосовують кисневу терапію, перкусійний та вібраційний масаж, бронхолітики, застосовують дихальну гімнастику.
Дуже серйозними ускладненнями є тромбофлебіти і тромбоемболії. Профілактикою є еластичне бинтування кінцівки з варикозом, раннє вставання хворої після операції, введення реополіглюкіну в поєднанні з куранти лом, гепаринотерапію.
Післяопераційні кровотечі у першу чергу проявляються зміною геодинамічних показників. Про появу таких змін медична сестра негайно повідомляє лікаря.
До пізніх ускладнень належать гнійно-запальні ускладнення. На 3-5 добу можуть з’явитися ознаки нагноєння післяопераційної рани. Небезпечним ускладненням є післяопераційний перитоніт. Про появу перших проявів ускладнення медична сестра повинна негайно повідомити лікаря, а надалі виконує його призначення.
Наш теоретичний курс з предмету «Медсестринство в гінекології» завершено, більш досконало розберемо теми на практичних заняттях.