Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE \* MERGEFORMAT 1
Тема 10. Економічні потреби та інтереси головна рушійна сила
соціально-економічного прогресу
План
а) за суб’єктами;
б) за об’єктами;
в) за ступенями реалізації.
1. Особливості розвитку потреб. Сутність потреб.
Потреби – це категорія, що відбиває ставлення людей до умов їх життєдіяльності:
Економічні потреби – це ставлення людей до економічних умов їх життєдіяльності, яке характеризується відчуттям нестачі певних благ та послуг, бажанням володіти ними, щоб подолати це відчуття.
Різноманітні потреби можна класифікувати за суб’єктами, об’єктами та за ступенем реалізації.
За суб’єктами потреби поділяються на:
1. Індивідуальні, колективні та суспільні.
Індивідуальні – це потреби в їжі, одязі, житлі, які у кожної людини мають свої якісні та кількісні особливості, задовольняються специфічним набором товарів та послуг.
Колективні – це потреби певного трудового колективу в кваліфікованому керівництві, сприятливому психологічному кліматі, відповідних умовах праці.
Суспільні – це потреби у зниженні рівня інфляції та безробіття, у забезпеченні конвертованості національної валюти, економічному піднесенні.
2. Потреби домогосподарств, підприємств та держави як особливих суб’єктів економіки. Як власники економічних ресурсів домогосподарства мають потребу в тому, щоб як найвигідніше ними розпорядитися (продати, здати в оренду). До потреб держави можна віднести потреби в збільшенні надходжень до державного бюджету, у недоторканності державних кордонів, збереженні держави як єдиного цілого.
За об’єктами потреби класифікують, як:
1. Породжені існуванням людини як біологічної істоти,та породжені існуванням людини як соціальної істоти.
Економічні – вони відбивають відношення до праці як вимушеної діяльності і виявляються як необхідність економії праці, що є критерієм розвитку економіки суспільства.
Структура індивідуальних економічних потреб
Соціальні – це потреби у розвитку його соціальної сфери – освіти, науки, культури.
2. Матеріальні – потреби в матеріальних благах та послугах;
Духовні – потреби у творчості, самовираженні, самовдосконаленні, вірі.
3. Першочергові – потреби, що задовольняються предметами першої необхідності (продукти харчування, одяг, житло);
Не першочергові – потреби, що задовольняються предметами розкоші.
Ієрархія потреб по МАСЛОУ
За ступенем реалізації потреби можна класифікувати як:
1. Абсолютні – потреби породжені сучасним рівнем розвитку світової економіки;
2. Дійсні – потреби відповідають рівню розвитку економіки певної країни;
3. Платоспроможні – потреби, які людина може задовольнити відповідно до власних доходів та рівня цін.
Задоволення людських потреб відбувається при обмежених виробничих ресурсах. Обмеженість ресурсів породжує конкуренцію, яка відбиває суперечність між наявністю ресурсів і можливостями їх застосування.
2. Закон зростання потреб і соціально-економічна активність виробництва. Три етапи розвитку потреб
Безмежність потреб, обмеженість ресурсів породжують дію двох законів суспільного розвитку – закону зростання потреб і закону економії праці. Ці закони взаємопов’язані та відбивають дві сторони загальноекономічного закону зростання соціально-економічної ефективності. На рівні суспільства дія цього закону виявляється в тому, що в умовах безмежності потреб, суспільство, що прагне забезпечити їх найповніше задоволення, повинно прагнути до всебічної економії праці.
Закон зростання потреб є законом суспільного прогресу. Він характеризує не просто зростання, тобто появу все нових і нових потреб, а зміну структури їх, що відбиває просування як людини, так і суспільства в цілому від біологічного (фізіологічного) до все більш і більш різнобічного, багатого життя.
Особливостями вияву закону зростання потреб в економіці розвинених країн в нинішніх умовах є те, що, з одного боку відбувається перехід від масового виробництва і споживання до індивідуалізованого виробництва до споживання. А з іншого боку, індивідуальні потреби можуть бути реалізовані лише на колективній основі, спільною діяльністю колективів, людей певного регіону, всієї планети.
На прикладі економічно розвинутих країн у ХХ ст. можна виділити три етапи розвитку потреб:
Перший етап – до середини 50-х років, домінували матеріально-речові потреби. Однак, наприклад, у США вже в першій третині ХХ ст. спостерігався значний приріст вільного часу. В 20-ті роки робочий тиждень був законодавчо обмежений 40 годинами.
Другий етап почався з середини 50-х років з переходом до «економіки споживання», коли формуються такі соціальні потреби, як побутове обслуговування, освіта, медицина, спорт, відпочинок. На прикладі США можна простежити перехід до типу споживання, де панують послуги. Дію закону зростання потреб протягом ХХ ст. підтверджує динаміка вартості робочої сили.
Третій етап розвитку потреб почав формуватись у 80-ті роки. Він завершить фундаментальні зрушення в бік гуманітарних потреб, пов’язаних з творчістю, духовним розвитком особистості. Інтенсивний розвиток цих потреб вимагає, як зміни характеру праці, так і зростання тривалості вільного часу.
3. Взаємозв’язок потреб, виробництва і попиту
Взаємозв’язок потреб і виробництва характеризується насамперед впливом виробництва на потреби, який полягає в тому, що:
По-перше, виробництво разом з фантазією створює нові потреби, перетворює їх з одиничних на масові, тобто забезпечує розширене відтворення потреб.
По-друге, виробництво створює споживчі блага, отже забезпечує задоволення потреб.
Гуманізація виробництва властива постіндустріальному суспільству, зумовлює підсилення взаємовпливу потреб і виробництва, адже вона передбачає безпосереднє підпорядкування потребам людини як процесу праці, так і його результату. Це означає, що процес праці повинен забезпечити задоволення потреб у творчості й праці, інтелектуальній, відповідальній, змістовній діяльності. Розвиток змісту і характеру праці та потреб, створює людину, що здатна працювати по – новому і сприймати нові продукти виробництва.
Взаємозв’язок змін змісту праці та потреб
Вплив потреб на виробництво
Безмежність потреб мають різні форми прояву:
Якщо розглядати потребу в конкретному споживчому благові, то відбувається в процесі споживання цього блага, потреба насичується. Тому кожна додаткова одиниця цього споживчого блага приносить людині менше задоволення, отже має меншу додаткову корисність, ніж попередня. Це означає підпорядкування процесу насичення конкретної потреби в кожен певний момент часу дії закону спадної граничної корисності. Значення цього закону полягає в тому, що він впливає на попит, отже, на поведінку споживача.
Економічні цілі реалізуються за рахунок нової додаткової праці, створюваної зростанням ефективності виробництва. Подвійний результат можна подати за формулою:
E=Uc Ue/T
Де: Е – соціально-економічна ефективність;
Uc, Ue – соціальний та економічний ефект;
Т – суспільний робочий час.
Механізм соціально-економічної ефективності є основою розвитку, переходу:
Отже, до всебічно розвиненої індивідуальності.
Суперечність між необмеженим зростанням соціальних і економічних потреб та обмеженими ресурсами додаткового часу, який може бути спрямований для задоволення їх в кожний певний момент, виступає рушійною силою соціально-економічного розвитку.
Аналіз взаємодії потреб і попиту здійснили представники теоретичної течії, що має назву маржиналізм.
Маржиналізм (marginal - граничний), зародився він у другій половині ХІХ ст. і залишив глибокий слід у світовій економічній науці.
Маржиналісти розробили теорію споживацької поведінки, сутність якої полягає ось у чому:
Правило, за яким можна оптимізувати задоволення потреб полягає в такому розподілі грошового доходу споживача, при якому останній, наприклад, долар, витрачений на придбання кожного виду продукту, приносив би однакову додаткову користь, або (другий закон Госсена):
Дійсне практичне значення потреб полягає у:
1) менеджменті, при розробці теорій мотивації;
2) сучасній маркетинговій діяльності;
3) розробці національної політики.
Виробництво адміністративно-командної системи задовольняло:
4. Економічні інтереси – рушійна сила соціально-економічного розвитку. Види економічних інтересів та їх взаємодія
Економічний інтерес – це реальний, зумовлений відносинами власності та принципом економічної вигоди, мотив і стимул соціальних дій щодо задоволення динамічних систем індивідуальних потреб.
Економічні інтереси не тотожні потребам. По-перше, економічні інтереси знаходять своє вираження у поставлених цілях та діях. По-друге, економічний інтерес завжди виражає відповідний рівень і динаміку задоволення потреб. Економічні інтереси мають такі особливості:
а) вони є об’єктивними;
б) вони є матеріальними.
Інтереси
Державний інтерес має такі складові свого прояву:
а) суспільно-економічні – частина інтересів держави та інших суб’єктів господарювання збігається;
б) інтереси самоконтролю та оптимізації громадянського суспільства – держава не може бути виразником інтересів одного складу чи прошарку;
в) інтереси державної бюрократії – інтереси саморозвитку державної системи, що є корпоративним придатком до інтересів держави.
Груповий інтерес – це сума однорідних, інституційних, приватних інтересів, носіями яких можуть бути споживачі, акціонери, фондова біржа.
Особистий інтерес – охоплює потреби, що пов’язані з реалізацією приватної власності, прав володіння та користування, управління, отримання доходів.
Одним з аспектів класифікацій економічних інтересів є виділення інтересів власника, підприємця та робітника.
Інтерес власника – це зростання власних доходів, ефективне використання капіталу.
Інтерес менеджера – це забезпечення поточної ефективності використання капіталу, максимізації доходу.
Інтерес робітника – це максимізація поточних доходів.
Суб’єкт економічних відносин є носієм конкретного інтересу:
За ознакою важливості:
За часовою ознакою:
За об’єктом інтересів:
За ступенем усвідомлення:
Суперечність інтересів