Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
13. Поняття управлінського рішення.
Прийняття рішення - найважливіший пункт теорії управління та важлива складова частина управлінської діяльності.
В управлінській практиці рішенням називається вибір одного з альтернативних варіантів кінцевого результату управління. При цьому розробка рішення - це послідовність дій від виявлення проблеми до практичного її розв'язання, а реалізація рішення - це само практичне рішення, за яким слідують контроль, порівняння результатів з наміченими цілями і (при необхідності) коригування прийнятого рішення в сторону наміченої мети.
Завдання розробки, прийняття та реалізації управлінських рішень мають цілу низку особливостей, які істотно відрізняють їх від завдань, розв'язуваних у рамках інших наук.
До числа таких особливостей відносяться :
- прагматичність,
- термінальна,
- неформальність, ;
- невизначеність - ризик і відповідальність.
Якість управлінського рішення - це сукупність параметрів рішення, що задовольняють конкретного споживача (конкретних споживачів) і забезпечують реальність його виконання.
До основних умов забезпечення високої якості та ефективності управлінського рішення відносяться.
1. Застосування до розробки рішення наукових підходів.
2. Вивчення впливу економічних законів на ефективність управлінського рішення.
3. Забезпечення особи, що приймає рішення, якісною інформацією.
4. Застосування методів функціонально - вартісного аналізу, прогнозування, моделювання та економічного обгрунтування кожного рішення.
5. Структуризація проблеми і побудова дерева цілей.
6. Забезпечення порівнянності (порівнянності) варіантів рішення.
7. Правова обгрунтованість прийнятого рішення.
8. Автоматизація процесу збору та обробки інформаії, процесу розробки і реалізації рішення.
9. Розробка та забезпечення функціонування системи відповідальності і мотивації якості та ефективності рішення.
Ефективність управлінського рішення - це порівнянняі витрачених зусиль, ресурсів або енергії на досягнення певних результатів.
До основних факторів, що характеризують ефективність управлінської рішення, відносяться.
1 . Використання ресурсів
2. Фактор часу .
3. Цілеспрямованість управління .
14. Загальна характеристика принципів державного управління.
Принципи державного управління - це фундаментальні істини, закономірності, керівні правила, основні положення, норми поведінки, виражені у вигляді певного наукового положення, закріпленого переважно у правовій формі, якого повинні дотримуватися органи державного управління та державні службовці у своїй діяльності.
Вони визначають вимоги до системи, структури, організації і процесу управління, напрямки й межі прийняття рішень; вони можуть належати до різних систем управління.
Серед загальносистемних принципів можна виділити такі: законність, демократизм, публічність, єдиноначалля і колегіальність, централізація і децентралізація, плановість, науковість, ефективність.
Законність - означає, що закони, які реалізуються в процесі державного управління, повинні відповідати праву з точки зору загальної та рівної для всіх свободи і справедливості та оберігати громадян від проявів будь-якого свавілля
Принцип демократизму встановлює народовладдя в державному управлінні, адже демократичний характер влади і держави зобов'язує сформувати і відповідну їй демократичну систему управління, яка б базувалася на демократичних засадах її здійснення в інтересах усіх, або переважної більшості громадян, можливості їх максимального залучення до обговорення проектів управлінських рішень, відкритості інформації, гласності обговорення і прийняття рішень, рівного доступу громадян до державної служби.
Публічність включає: доступність державного управління для громадян через право вибору відповідних органів і участі в їхній діяльності; прозорість функціонування органів виконавчої влади; громадський контроль за діяльністю органів державного управління
Єдиноначалля і колегіальність - єдиноначалля і персональна відповідальність за прийняття тих чи інших рішень, за виконання службових завдань, за використання (чи невикористання) 'службових повноважень..
Централізація і децентралізація - державне управління повинне бути побудованим на засадах розумного співвідношення концентрації влади і децентралізації, оскільки порушення цього балансу в будь-який бік призводить до негативних наслідків.
Плановість полягає у плануванні організації та здійснення державного управління, у створенні планів соціально-економічного розвитку окремих населених пунктів, територій, регіонів, галузей народного господарства, проектуванні та реалізації програм вирішення тих чи інших питань.
Науковість - вся система Державного управління формується у відповідності з вимогами науки управління.
Ефективність полягає у виборі найбільш ефективного в конкретних умовах управлінського рішення на основі всесгороннього аналізу і вивчення інформації, розгляду багатьох варіантів рішень з метою досягнення певної мети за найменших витрат.
18. Суть управлінського впливу.
Управлінський вплив - розпорядча дія з регламентованою формою зворотного зв 'язку, що викликає зміну стану (параметрів, властивостей) об'єкта (системи) управління; суб'єктно-суб'єктний і суб'єктно-об'єктний процес, що реалізується в ході взаємодії двох або більше рівноупорядкованих систем, результатом якого є зміна в структурі (просторово-часових характеристиках) стану хоча б однієї з цих систем.
У сучасному інституціоналізмі управлінський вплив визначається як "трансакція управління" - у ній ключовими є стосунки управління-підпорядкування, що допускають таку взаємодію між людьми, коли право приймати рішення належить тільки одній стороні. У трансакції управління поведінка явно асиметрична, що є наслідком асиметричності положення сторін і відповідно асиметричності правових відносин.
Управлінський вплив охоплює всі управлінські ланки, а також внутрішні зв'язки й залежності. Використовуючи принцип зворотного зв'язку, менеджер забезпечує реалізацію управлінського рішення на основі інформації, що виражає реакцію об'єкта на розпорядчий вплив. Будь-який управлінський вплив на персонал - це взаємодія, що викликає активність, комплекс динамічних, фізичних і психічних процесів як у суб'єкта впливу, так і в об'єкта.
У процесі управлінської діяльності використовуються три основні системи впливу: імперативна, маніпулятивна і діалогічна. Найкращою формою впливу є змішана форма, із пріоритетом діалогічної моделі впливу. Значна частина впливу на особистість у процесі управління пов'язана з мовним впливом. Виділяють різні за видами способи впливу: експліцитні й імпліцитні, безпосередні йопосередковані, навмисні і ненавмисні, котрі можуть реалізуватися безпосередньо у взаємодії, у письмовому й усному мовленні. Найефективнішими способами впливу вважаються: переконання, маніпуляція, примушення. Застосування різних типів впливу залежить від багатьох факторів, таких як управлінська ситуація, психологічний клімат колективу тощо. У цілому в умовах управлінської діяльності цей вплив комплексний, що поєднує в собі різні елементи.
Будь-який вплив може бути надмірним, оптимальним чи недостатнім. Залежно від сили застосовуваного впливу природно буде знаходити його ефективність (високу чи низьку) в діяльності менеджера. Ця кількісна нееквівалентність управлінського впливу ґрунтується на теоретичній концепції про тризональну мотиваційну структуру особистості. Доцільний рівень впливів менеджера не повинен бути ні занадто низьким, ні занадто високим. У зв'язку з цим менеджер повинен здійснювати свій вплив в оптимальній зоні, досягаючи в такий спосіб стабільності управління, а не працювати в екстремальних зонах, коли підлеглий не реагує на впливи в одному випадку, коли міра впливу занадто мала й незначуща, а в іншому - занадто велика й високо значуща в суб'єктивному сприйнятті людини.