Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 5. ФОРМУВАННЯ І РОЗПОДІЛ ПРИБУТКУ
5.1 Роль прибутку в діяльності підприємства.
5.2 Методи обчислення рентабельності.
5.3 Планування прибутку.
5.1 Роль прибутку в діяльності підприємства
Продукція, вироблена підприємством за умови її продажу споживачу, стає товаром. Саме на стадії продажу виявляється вартість товару, яка включає вартість минулої уречевленої праці та живої праці. Вартість живої праці відображає знов створену вартість і розпадається на дві частини: перша – заробітна плата працівників, які брали участь у виробництві продукції. Її розмір визначається рядом чинників, обумовлених необхідністю відтворення робочої сили, і вона являє собою частку витрат на виробництво продукції. Друга – відображає чистий дохід, який реалізується в результаті продажу продукції і на рівні підприємства приймає форму прибутку.
Таким чином, прибуток – це грошовий вираз основної частини грошових нагромаджень, створюваних підприємством.
На ринку товарів підприємства виступають як відносно відокремлені товаровиробники, які продають продукцію споживачу, отримуючи дохід. Для виявлення фінансового результату від продажу продукції необхідно зіставити валовий дохід із валовими витратами на виробництво й обіг, які приймають форму собівартості продукції. Коли валовий дохід перевершує витрати, фінансовий результат свідчить про отримання прибутку.
Отже, прибуток характеризує фінансовий результат підприємницької діяльності господарчого суб’єкта. Прибуток виступає показником, який з найбільшою повнотою відображає ефективність виробництва, обсяг і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості. Прибуток, з одного боку є фінансовим результатом, одним з основних показників оцінки діяльності підприємства, а з другого – основним джерелом власних фінансових ресурсів підприємства, який реально забезпечує принцип самофінансування. За рахунок прибутку здійснюється фінансування заходів щодо науково-технічного і соціально-економічного розвитку підприємств, збільшення фонду оплати праці їх працівників. Нарешті, прибуток є одним із джерел формування бюджету та позабюджетних фондів. Він надходить до бюджету у вигляді податків і поряд з іншими доходними надходженнями використовується для фінансування суспільного споживання забезпечення виконання державою своїх функцій.
При плануванні та оцінці господарчої і фінансової діяльності підприємства, розподілу прибутку використовуються конкретні показники прибутку.
Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є балансовий прибуток, отримання якого пов’язане з різними напрямами діяльності підприємства:
Кожне підприємство повинне сплатити в бюджет відповідний податок з прибутку.
Платниками податку на прибуток з числа резидентів є:
Національний банк України здійснює розрахунки з Державним бюджетом України відповідно до Закону України "Про Національний банк України".
Установи кримінально-виконавчої системи та їх підприємства, які використовують працю спецконтингенту, спрямовують доходи, отримані від діяльності, визначеної спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань України, на фінансування господарської діяльності таких установ та підприємств, із включенням сум таких доходів до відповідних кошторисів їх фінансування, затверджених зазначеним органом виконавчої влади.
Платниками податку на прибуток із числа нерезидентів є:
Податковою базою для податку на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об’єкта оподаткування.
Об’єктом оподаткування є прибуток з джерелом походження в України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 – 137 Податкового Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 – 143 Податкового Кодексу, з урахуванням правил, установлених статтею 152 Податкового Кодексу України, а також дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 Податкового Кодексу, з джерелом походження в України.
Доходи, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2, та складаються з доходів, що докладно розглянуті у 3 розділі цього посібника.
Витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із витрат, що докладно розглянуті у 4 главі цього посібника.
ОО = Д – В, (4.2)
де ОО - об’єкт оподаткування
Д – доходи згідно з Податковим Кодексом України
В - витрати згідно з Податковим Кодексом України
Якщо результатом розрахунку об’єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від’ємне значення, то сума такого від’ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об’єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від’ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від’ємного значення. Від’ємне значення як результат розрахунку об’єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей частини першої цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності. Орган державної податкової служби не може відмовити у прийнятті податкової декларації, яка містить від’ємне значення як результат розрахунку об’єкта оподаткування, з причин наявності такого від’ємного значення.
У разі якщо від’ємне значення як результат розрахунку об’єкта оподаткування декларується платником податку протягом чотирьох послідовних податкових періодів, орган державної податкової служби має право провести позапланову перевірку правильності визначення об’єкта оподаткування. В інших випадках наявність значення такого від’ємного значення не є достатньою підставою для проведення такої позапланової перевірки.
Статтею 152 Податкового Кодексу визначено порядок обчислення податку, згідно з яким податок нараховується платником самостійно за визначеною ставкою від податкової бази. Доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення згідно з правилами, встановленими Податковим Кодексом, незалежно від дати надходження або сплати коштів, якщо інше не встановлено цим розділом.
Ставки податку на прибуток відповідно до Податкового Кодекду:
|
з 1 квітня 2011 року до 31 грудня 2011 року включно |
23% |
|
з 1 січня 2012 року до 31 грудня 2012 року включно |
21% |
|
з 1 січня 2013 року до 31 грудня 2013 року включно |
19% |
|
Основна ставка податку з 1 січня 2014 року |
16% |
|
Прибуток від страхової діяльності юридичних осіб у випадках, установлених пунктом 156.2 статті 156 цього Податкового Кодексу |
0% |
|
Доходи нерезидентів та прирівняних до них осіб із джерелом їх походження з України у випадках, установлених статтею 160 Податкового Кодексу |
0, 4, 6, 12, 15 і 20% |
Також статтею 152 Податкового Кодексу встановлений порядок нарахування податку в разі :
Статтею 153 Податкового Кодексу визначено порядок оподаткування операцій особливого виду, таких як:
У свою чергу статтею 154 Податкового Кодексу визначений порядок звільнення від оподаткування окремих підприємств та організацій.
Статтями 155-160 Податкового Кодексу визначені особливості оподаткування :
Розподіл і використання прибутку є важливим господарським процесом, який забезпечує, по-перше, формування фінансових ресурсів держави, а, по-друге, покриття потреб самого підприємства.
Механізм розподілу прибутку повинен бути таким, щоб зацікавити підприємство в його зростанні і сприяти підвищенню ефективності виробництва.
Важливою проблемою розподілу прибутку є оптимальне співвідношення частки прибутку, яка вилучається до бюджету й тієї, що лишається у розпорядженні господарчих суб’єктів. Економічно обґрунтована система розподілу прибутку повинна гарантувати виконання фінансових зобов'язань перед державою і максимально забезпечити виробничі, матеріальні та соціальні потреби підприємства.
Отже, на першому етапі – розподілі загального прибутку – передбачається сплата підприємствами всіх форм власності частки прибутку до бюджету. При цьому визначення видів платежів, об’єктів оподаткування, бази й ставок оподаткування, порядок надання податкових пільг є виключною прерогативою держави.
На другому етапі проводиться розподіл і використання прибутку, який залишився в розпорядженні підприємства після здійснення платежів до бюджету.
До реформування бухгалтерського обліку та фінансової звітності перш за все частина цих коштів спрямовувалася на здійснення платежів, які пов’язані із застосуванням фінансових санкцій до підприємства: за порушення господарських договорів; за несвоєчасне подання розрахунків у державну податкову інспекцію; за затримку перерахування коштів до бюджету і державних цільових фондів; за прострочені банківські позички; інші порушення.
Залишок складає чистий прибуток. Отримання і сплата штрафів враховуються при визначенні прибутку від іншої операційної діяльності і на обсяг чистого прибутку не впливає.
У сучасних умовах господарювання держава не регламентує норматив розподілу прибутку, але через порядок оподаткування прибутку стимулює її направлення на відтворення виробничих і невиробничих фондів, витрати на соціальну сферу, благодійні цілі тощо. Конкретні напрямки використання прибутку визначають самі підприємства.
Чистий прибуток підприємств може направлятися на фінансування модернізації устаткування, на вдосконалення технології та організації вироб-ництва, підвищення якості продукції, збільшення оборотних коштів (див. рис. 5.1).
Частина прибутку направляється на задоволення соціальних потреб. Зокрема з прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства, сплачується одноразове заохочення і допомога, дивіденди по акціях і вкладах членів трудового колективу в майно підприємства тощо.
У свою чергу, фонд нагромадження та фонд споживання, які формуються за рахунок отриманого чистого прибутку, формують нерозподілений прибуток підприємства.
Перехід до ринкових відносин передбачає розширення операцій з боку підприємств різних форм власності на ринку цінних паперів. Підприємства можуть вкладати частку чистого прибутку у придбання акцій акціонерних товариств, облігацій і т.ін.
Напрямки використання чистого прибутку підприємства
Чистий прибуток
Фонд
розвитку
виробництва
Резервний фонд
Фонд
соціальних потреб
Фонд
заохочення
Виплата
дивідендів
Фонд нагромадження
Фонд споживання
Рис.5.1. Напрямки використання чистого прибутку підприємства
Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємства, отриманий прибуток необхідно порівняти зі здійсненими витратами.
5.2 Методи обчислення рентабельності
Прибуток є важливим оцінюючим показником, але абсолютна сума не дає повного уявлення про ефективність роботи підприємства. Якщо збільшення прибутку досягнуто за рахунок збільшення кількості робітників і введенням у дію нових виробничих фондів без відповідного поліпшення їх використання, то таке збільшення прибутку суперечить завданню підвищення економічної ефективності виробництва. Важливо визначити не тільки абсолютний результат, тобто суму прибутку або його приріст за певний період, а і витрати, за допомогою яких його отримано. Прибуток необхідно співставити з обсягом використаних фондів і поточними витратами на виробництво продукції, визначити рівень рентабельності. Рентабельність – відносний показник, який вимірюється у відсотках. Відносні показники дозволяють оцінювати ефективність вкладених коштів і використовуються в економічних розрахунках і фінансовому плануванні.
Ураховуючи цілі аналізу прибутковості, на практиці використовуються різні показники рентабельності.
Рентабельність окремих видів продукції (або групи виробів) розраховується як відношення валового або чистого прибутку (П) до суми витрат (В):
(5.1)
Рівень рентабельності продукції характеризує результативність поточних витрат і застосовується для визначення вигідності виробництва того чи іншого виду продукції. Цей продукт має важливе значення при встановленні цін, а також у процесі контролю за зниженням собівартості продукції. Таким самим способом визначається вигідність інвестиційних проектів, а саме: отриманий прибуток співвідноситься до суми інвестицій у цей проект.
Рентабельність підприємств, організацій, установ визначається співвідношенням загального (балансового) прибутку або прибутку від основної діяльності до авансованої вартості, собівартості чи до обсягу реалізації за оптовими цінами.
Рентабельність галузей економіки характеризується відношенням прибутку галузі до авансованої вартості, собівартості або обсягу реалізації.
5.3 Планування прибутку
Планування прибутку – основна частина фінансового планування і важлива ділянка фінансово-економічної роботи підприємств.
Визначення суми прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) має певні особливості у виробничої сфері, торгівлі, сфері послуг.
На підприємствах виробничої сфери можуть бути використані три методи розрахунку прибутку від реалізації: прямого розрахунку; економічний (аналітичний) метод; за показником витрат на одну гривню продукції.
Метод прямого розрахунку полягає в тому, що розмір планового прибутку від реалізації продукції (Прп) визначається як різниця між оптовою ціною одиниці продукції (ціна виробника) (В) і повною собівартістю одиниці продукції (С) за формулою:
Прп = В – С (5.2)
Вихідними даними для розрахунку прибутку є розгорнутий план випуску і реалізації продукції за всією номенклатурою, а також повна собівартість і оптова ціна одиниці продукції (табл. 5.1).
Загальна сума прибутку від реалізації продукції (Ппр) складається із прибутку від випуску продукції (Ппв) і прибутку в залишках продукції на початок планового періоду (Пзп) за мінусом прибутку в залишках на кінець планового періоду (Пзк) за формулою:
Прп = Пзп + Пвп – Пзк (5.3)
Прибуток по вхідних залишках розраховується, виходячи із очікуваної собівартості IV кварталу поточного року; а вихідних – очікуваної собівартості IV кварталу запланованого періоду.
Для визначення загального розміру прибутку до суми прибутку від реалізації, необхідно додати прибуток від іншої операційної діяльності і скоригувати її на суму запланованих позареалізаційних доходів і витрат, які плануються. Метод прямого розрахунку достатньо точний, але має недоліки. По-перше, при великому асортименті продукції цей розрахунок надто трудомісткий. Крім того, він не дає можливості визначати вплив на прибуток окремих факторів.
Економічний (аналітичний) метод використовується при наявності великого асортименту продукції, яка виробляється, а також для перевірки розрахунку прибутку прямим методом. Крім того, він дає можливість визначити фактори росту (або зменшення) планового прибутку. При аналітичному методі прибуток розраховується не за окремими видами продукції, яка випускатиметься в запланованому періоді, а за всією порівняною продукцією в цілому.
Планування прибутку полягає в тому, що прибуток по порівняній продукції запланованого року визначається на основі очікуваної (базової) рентабельності звітного року з урахуванням впливу факторів: збільшення обсягу реалізації, зниження собівартості продукції, зміни її асортименту, якості, рівня оптових цін та інших факторів, які впливають на розмір прибутку.
Розрахунок прибутку аналітичним методом складається із послідовних етапів. Методику цього розрахунку розглянемо на прикладі.
I. Визначення базового прибутку і базової рентабельності продукції здійснюється, виходячи із суми очікуваного прибутку від реалізації продукції у звітному (базовому) році й очікуваної реалізації порівняної продукції за повною собівартістю.
Для визначення базового прибутку необхідно до фактично отриманого прибутку на останню звітну дату додати очікуваний прибуток до кінця поточного року. Якщо впродовж поточного року змінювались ціни реалізації, їх дія повинна розповсюджуватись на весь рік, з тим, щоб чинники, які визначають розмір прибутку, у поточному і запланованому періоді були порівняними.
II. Визначення прибутку по порівняній продукції виходячи з процента базової рентабельності. Для цього, перш за все, варто перерахувати собівартість продукції запланованого року, по собівартості звітного періоду за формулою:
, (5.4)
де С – товарна продукція планового року за собівартістю звітного;
Т – товарна продукція за плановою собівартістю;
З – зниження собівартості продукції на плановий рік (%)
III. Виявлення факторів, які впливають на розмір прибутку.
Суму прибутку, визначеного, виходячи з базової рентабельності, необхідно скоригувати з урахуванням чинників, які будуть впливати на нього у плановому році: зниження собівартості, зміна асортименту, сортності, оптових цін тощо.
1. Розрахунок впливу зниження собівартості продукції здійснюється, виходячи з завдання, яке встановлюється у відсотках до собівартості, або шляхом співставлення розміру товарної продукції за плановою та звітною собівартістю.
2. Розрахунок впливу зрушень в асортименті здійснюється шляхом співставлення коефіцієнтів рентабельності за структурою порівняної товарної продукції планового і звітного року, що подано у таблиці 5.2.
Таблиця 5.2
Вплив зрушень в асортименті шляхом співставлення коефіцієнтів
рентабельності
Вироби |
Звітний період |
Плановий період |
||||
Питома вага в загальному обсязі продукції, яка реалізується , % |
Рентабель-ність, % |
Коефіцієнт рентабельності(гр.2хгр.3)100 |
Питома вага в загальному обсязі продукції, яка реалізується, % |
Рентабель-ність, % |
Коефіцієнт рентабельності(гр.5хгр.6)100 |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
А |
10 |
25 |
2,5 |
20 |
25 |
5,0 |
Б |
40 |
20 |
8,0 |
30 |
20 |
6,0 |
В |
50 |
30 |
15,0 |
50 |
30 |
15,0 |
Усього |
100 |
25,5 |
100 |
26,0 |
Зміна асортименту продукції, яка випускається, спричинила збільшення коефіцієнта рентабельності на 0,5тис.грн. (26,0 – 25,5), у зв’язку з чим прибуток збільшиться на :
3. Розрахунок впливу зрушень у сортності продукції здійснюється за допомогою коефіцієнта сортності, який розраховується, виходячи з питомої ваги окремих сортів у загальному випуску товарної продукції, а також співвідношенням (у %) між цінами на продукцію різних сортів (див. табл. 5.3).
Таблиця 5.3
Вплив зрушень в асортименті продукції
|
Сорти |
Звітний період |
Плановий період |
||||
Питома вага сортів у загальному обсязі продукції, що реалізується, % |
Співвідношення між цінами на продукцію, % |
Коефіцієнт сортності(гр.2хгр.3) 100 |
Питома вага сортів у загальному обсязі продукції , що реалізується, % |
Співвід-ношення між цінами на продук-цію, % |
Коефіцієнт сортності(гр.5хгр.6) 100 |
|
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
|
I |
86 |
100 |
86 |
90 |
100 |
90 |
|
II |
9 |
95 |
8,5 |
6 |
95 |
57 |
|
III |
5 |
90 |
4,5 |
4 |
90 |
3,6 |
|
Усього |
100 |
99,0 |
100 |
99,3 |
У результаті підвищення коефіцієнта сортності на 0,3 тис. грн. (99,3 – 99,0) плановий прибуток збільшиться на:
4. Розрахунок впливу зміни оптових цін на продукцію впродовж планового року.
Для цього необхідно суму продукції, на яку зменшились ціни, помножити на відсоток знижки. Але сума зміни прибутку розраховується не з моменту введення нових цін, а із дня сплати рахунків, виписаних за новими цінами. Цей розрив визначається проміжком часу між днем виписки рахунка і днем його сплати (тобто документообігом).
Таблиця 5.4
Розрахунок прибутку від реалізації продукції аналітичним методом
(тис.грн.)
|
400 |
а) економія від зниження собівартості товарної продукції в плановому році; б) збільшення прибутку внаслідок зміни асортименту продукції, яка випускається; в) збільшення прибутку в зв’язку з підвищенням якості продукції (зміни сортності), яка випускається; г) зменшення прибутку в зв’язку зі зниженням оптових цін. |
+ 40 + 10 + 6 - 24 |
|
+ 30 |
|
+ 10 |
|
- 15 |
|
475 |
Прибуток за показником витрат на одну гривню продукції розраховується за формулою:
(5.5)
де П – плановий прибуток від реалізації товарної продукції;
Т – товарна продукція в оптових цінах;
В – витрати на одну гривню продукції.