Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE \* MERGEFORMAT 1
Тема 5. Суспільний поділ праці - джерело соціально - економічного
прогресу
План
1. Ресурси і фактори виробництва
Ресурси виробництва - це сукупність тих природних, соціальних і духовних сил, які можуть бути використані в процесі створення товарів, послуг і інших цінностей.
У економічній теорії ресурси прийнято ділити на 4 групи:
- соціально-демографічному;
- професійно-кваліфікаційному;
- культурно-освітньому.
4. Фінансові-грошові кошти, які суспільство в змозі виділити на
організацію виробництва.
Значущість окремих видів ресурсів змінювалось у міру переходу від доіндустріальної до індустріальної і від неї до постіндустріальної технології.
У доіндустріальному суспільстві пріоритет належав природним і трудовим ресурсам, в індустріальному - матеріальним, в постіндустріальному - інтелектуальним і інформаційним ресурсам.
|
- природні - матеріальні - трудові - ресурси |
властиві будь-якому виробництву |
тому вони "БАЗОВІ" |
|
- фінансові - інформаційні - інтелектуальні ресурси |
виникли на ринковому ступені |
називають "ПОХІДНИМИ" |
Разом з поняттям "Ресурси виробництва" економічна теорія використовує "фактори виробництва".
Відмінність ресурсів виробництва від факторів виробництва
|
Ресурси виробництва |
Фактори виробництва |
|
- можуть бути залучені у виробництво; |
- вже реально залучені у виробництво ресурси; |
|
- поняття ширше; |
- поняття вузьке - це ресурси, що роблять; |
|
- ресурси виробництва стають такими без взаємодії між ними. |
- фактори стають факторами виробництва тільки у рамках взаємодії. |
Тому виробництво завжди є взаємодіюча єдність факторів
1) "Земля" - має потрійне значення:
2) "Капітал" - це матеріальні і фінансові ресурси.
3) "Праця" - частина суспільства, безпосередньо зайнята в процесі виробництва "економічно активне населення".
Головна соціальна функція підприємця - організація прибуткового виробництва.
Ресурси фактори доходи
"природні" → "земля" → "рента"
"матеріальні" → "капітал" → "прибуток"
"фінансові" → "гроші" → "відсоток"
"трудові" → "праця" → "зарплата"
Прибутковість усіх факторів означає, що усі їх власники виступають незалежними і рівноправними партнерами.
Характеризуючи виробництво як взаємодію трьох факторів ми даємо технологічну характеристику виробництва. Але оскільки кожен фактор представлений власником, то виробництво набуває громадського характеру, стає соціальним процесом. Виробництво перетворюється на результат виробничих стосунків між власниками факторів виробництва.
Власники ВІДЧУЖУВАНИХ факторів виробництва "землі" і "капіталу" можуть не брати безпосередньої участі у виробництві, що не торкається фактора "праця", проте це не заважає їм мати власність (у вигляді акцій, нерухомості).
Розвитку продуктивних сил властиві дві прогресивні тенденції - вони стають усе менш матеріаломісткими і трудоємкими, так як, це
2. Сутність і рівні виробництва
Виробництво - це діяльність людини, за допомогою якої він
задовольняє свої громадські потреби.
Природа не дає благ в готовому вигляді, тому їх необхідно виробляти.
Виробництво є об'єктивною необхідністю.
Індивідуальне виробництво - це діяльність в масштабах однієї виробничої одиниці (підприємство, фірма).
Суспільне виробництво - це система виробничих зв'язків між підприємствами і виробничою
інфраструктурою.
Виробництву об'єктивно властива така властивість, як "розподіл праці", сукупність усіх існуючих в даний момент видів трудової діяльності, яка характеризується певною структурою суспільної організації виробництва.
Суспільний поділ праці з точки зору різних економістів є:
3. Зміст суспільного поділу праці
Розвиток суспільного поділу праці стимулюється природною диференціацією суспільних потреб.
Перший історичний поділ праці (відокремлення скотарства від землеробства) відбувався завдяки розвиткові виробничого досвіду членів громад та появи нових видів засобів праці, а головне нових потреб.
Другий поділ праці відокремлення ремісництва. Виникнення гончарного виробництва, ковальського ремесла дало поштовх розвитку промисловості і розширило сферу регулярного товарного збуту.
Третій поділ праці. Як наслідок, торгівля стала самостійною сферою господарювання.
Перехід від простої кооперації через мануфактуру до машинного виробництва супроводжувався революційними структурними змінами в організації суспільного виробництва, різким піднесенням продуктивності праці.
Сучасний процес розвитку суспільного поділу праці пов'язаний з нововведеннями в економіці, які мають циклічний характер. Концепцію великих циклів розробив російський економіст М. Д. Кондрат'єв. Згідно з нею в продовж приблизно 50 років відбувається зміна домінуючих базисних технологій. Цикл складається з кількох фаз :
а) формування суспільно-господарського потенціалу нововведення;
б) його розповсюдження;
в) його широке комерційне використання;
г) стабілізація.
У суспільного поділу праці проявляється 2 тенденції:
|
1) - у виділенні нових сфер виробництва і їх спеціалізації; - в зміні матеріальних засобів виробництва; - в господарських функціях виробників; - в змісті процесу праці; - в суспільних потребах; |
проявляється в погляді на продуктивні сили |
|
2) - через усуспільнення виробництва, формування складніших господарських зв'язків; - через комбінацію суспільних процесів. |
проявляється в погляді на виробничі відносини |
Принциповими для розуміння суспільного поділу праці являються 2 аспекти:
Суспільний поділ праці в певних пропорціях ніяк не може бути знищений певною формою суспільного виробництва.
4. Поділ праці та організація управління
До основних ознак, які зумовлюють різноманітність в змісті і характері праці окремого конкретного виду відносять:
|
Техніко-економічні ознаки, вони ж є ознаками процесу виробництва |
1) певні знаряддя праці, які використовуються в виробничому процесі; 2) певні предмети праці, на які спрямовані дії виробника; 3) специфічна технологія виробничого процессу; 4) формою організації взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин; 5) спосіб функціонування виробничих відносин; 6) специфічна технологія виробничого процессу; 7) кваліфікація і професійна підготовка працівника; 8) певний результат виробничого процесу. |
Комбінація цих ознак формує стійкі галузеві особливості, що відрізняють працю шахтаря від праці будівельника, хлібороба.
Через ці ознаки розкриваються: технічний рівень, міра прогресивності суспільного поділу праці і диференціація суспільних потреб.
1) за вертикальними рівнями суспільно-господарської структури суспільний поділ можна зобразити як триповерхову піраміду, в основі якої знаходяться численні економічно самостійні суб'єкти господарського життя - підприємства та підприємці.
2) основними організаційно - економічними формами реалізації є :
Спеціалізація виробництва - виражається у зростанні кількості самостійних виробництв, це відбувається завдяки їх економічному відокремленню від старих внутрішніх зв'язків. Розрізняють спеціалізацію галузей і підприємств.
Різновиди спеціалізації:
а) предметна;
б) подетальна;
в) технологічна.
Кооперація виробництва - це відносини зв'язку окремих виробників, їх обмін різними видами діяльності та продукцією.
Спеціалізація і кооперація взаємопов'язані. Залежно від різновидів спеціалізації підприємств формуються й певні ознаки їх кооперації.
Найпоширенішими сучасними формами кооперації є :
а) технологічне або стадійне кооперування;
б) подетальне;
в) агрегатне.
Концентрація виробництва - виявляється в досягненні певного обсягу чи масштабу спеціальних підрозділів загальної кооперації виробництва.
Концентрація засобів виробництва і робочої сили в окремому підприємстві здійснюється завдяки процесам нагромадження капіталу і формування кількісних пропорцій обміну.
Комбінування виробництва - є формою раціоналізації виробничих кооперацій в межах окремих складних виробництв.
Основною метою комбінування є:
а) найбільш ефективне використання всіх факторів виробничого процесу;
б) створення безвідходних технологій.
3) суспільне виробництво поділяється на сфери:
а) матеріальну;
б) нематеріальну;
в) переважно розумової праці;
г) переважно фізичної праці.
4) видова специфіка суспільного поділу праці:
|
галузевий поділ праці; територіальний поділ праці |
вони визначають виробничу спеціалізацію : а) регіонів; б) географічних місцевостей; в) адміністративних районів. |
5) суспільний поділ праці пов'язаний організаційно - управлінською структурою суспільного виробництва.
Управління відокремлюється від виробництва і стає самостійною сферою.
Сфера управління має власну організаційну структуру.
Горизонтальну схему поділу застосовують при розподілі великого масиву робіт на численні локальні виробничі функції чи завдання, як на рівні великих підприємств, так і на галузевому рівні організації та управління економікою.
Вертикальна схема організації управління забезпечує координацію окремих управлінських функцій горизонтального рівня з метою досягнення загальних цілей виробничої системи.
Характер виробничого процесу і принципи поділу праці в середині виробничих систем всіх рівнів визначають певну комбінацію горизонтальної та вертикальної організації управління, власне її систему.