Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 4 Принципи, функції і технологія управління - (2 год.)
4.1 Принципи управління
4.2 Сучасні принципи управління і методологія їх розроблення
4.3 Функції менеджменту. Управління як процес
4.1 Принципи управління
Результативність і ефективність управління сучас ною організацією значною мірою залежать від того, яких принципів дотримуються її керівники, приймаючи управлінські рішення, і які методи вони застосовують для їх реалізації. Правильний вибір забезпечить досяг нення бажаного результату найменшими зусиллями.
За допомогою принципів управління керуюча система вста новлює правила дій і поведінки, обов'язкові для всіх підпорядкованих їй суб'єктів, узгоджує, об'єднує, ко ординує і регулює їхню діяльність, впливає на процес прийняття та реалізації управлінських рішень, забез печує вибір адекватних ситуації методів управління тощо. Їх формування відбувається під впливом систе ми пріоритетів та цінностей, що сформувалася в середо вищі господарювання.
Принципи управління — правила, норми управлінської діяльнос ті, відповідно до яких: створюється, функціонує і розвивається сис тема менеджменту організації.
Універсальні принципи менеджменту:
— відображають загальні положення, характерні для організацій різних типів і видів;
— відповідають законам розвитку природи, сус пільства і бізнесу;
— об'єктивно відображають сутність явищ і реаль них процесів управління організацією;
Дотримання раціональних правил в управлінні ви робництвом є однією з умов успіху організації, на що першим вказав Ф. Тейлор. Він виділив чотири принципи уп равління індивідуальною працею робітників:
— науковий підхід до підбору, навчання і тренінгу робітників;
— кооперація з робітниками;
— розподіл відповідальності за результати роботи між менеджерами і робітниками.
Г. Емерсон доповнив дослідження Ф. Тейлора кількома фундамен тальними положеннями щодо ролі і місця менеджера:
— підлеглий існує для того, щоб продовжувати і роз ширювати роботу керівника;
— керівник існує тільки для того, щоб зробити про дуктивнішою роботу підлеглого;
— компетентні фахівці повинні формулювати основ ні правила, навчати всіх застосовувати їх і постійно сте жити за відхиленнями;
— кожен рівень управління існує не для задоволен ня тих, хто стоїть вище, а для обслуговування тих, хто стоїть нижче;
— для здійснення будь-якої операції в організації необхідно застосовувати знання і вміння, які тільки є у світі.
Досліджував цю проблему і А. Файоль. Виділивши основні управлінські функції і визначивши взаємо зв'язки між ними, Файоль розглядав управління як безперервний процес і дійшов висновку, що ефективне управління не можливе без раціональної побудови структури органі зації та управління працівниками, і запропонував власні принципи управління (табл. 1).
Таблиця 1 Принципи управління А. Файоля
|
Принципи |
Зміст принципів |
|
1 |
2 |
|
Розподіл праці |
Спеціалізація робіт, що необхідна для ефективного використання робочої сили (за рахунок скорочення числа цілей, на які спрямо вуються зусилля працівника) |
|
Повноваження і відповідальність |
Кожному працівникові мають бути делеговані повноваження, достатні для того, щоб нести відповідальність за виконання роботи |
|
1 |
2 |
|
Дисципліна |
Працівники мусять дотримуватися умов угоди, укладеної між ними та керівництвом; менеджери повинні застосовувати справедливі санкції до порушників порядку |
|
Єдиновладдя |
Працівник отримує розпорядження тільки від одного безпосереднього керівника і звітує лише перед ним |
|
Єдність дій |
Усі дії, що мають однакову мету, повинні бути згруповані і виконуватися за єдиним планом |
|
Підпорядкова ність інтересів |
Інтереси організації мають перевагу перед інтересами індивідуума |
|
Винагорода персоналу |
Отримання працівниками справедливої винагороди за свою працю |
|
Централізація |
Природний порядок в організації, що має керуючий центр |
|
Скалярний ланцюг |
Безперервний ланцюг команд, яким передаються всі розпорядження і здійснюються комунікації між усіма рівнями ієрархії |
|
Порядок |
Робоче місце для кожного працівника і кожен працівник на своєму робочому місці |
|
Справедливість |
Встановлених правил повинні дотримуватися на всіх рівнях скалярного ланцюга |
|
Стабільність персоналу |
Установка на довгострокову роботу в організації, оскільки висока плинність знижує ефективність |
|
Ініціатива |
Заохочення працівників до незалежних суджень у межах делегованих їм повноважень |
|
корпоративний дух |
Гармонія інтересів персоналу та організації забезпечує єдність зусиль |
Багато із цих принципів і нині мають практичну цін ність, незважаючи на те, що управлінська наука пішла вперед.
Визначення загальних підходів до управління орга нізаціями відбувалося в межах різних управлінських шкіл. Західний менеджмент ґрунтувався на тому, що кожна організація є самостійним суб'єктом ринку, який має широку свободу дій. Іншою була ситуація в країнах, які сповідували соціалістичну ідею. У них сис тема управління ґрунтувалася на ідеї централізації і прямого керівництва діяльністю підприємств державними владними структурами.
Недосконалість системи управління, яка ґрунтува лася на принципах жорсткої централізації, спричинила її низьку ефективність, що призвело до зниження кон курентоспроможності економіки Радянського Союзу і її руйнування, оскільки була відсутня одна з найважли віших складових — ініціативність, підприємливість працівників, здатність організації залучати новації, які б поліпшували її конкурентні позиції.
Отже, нові умови економічної діяльності вимагають нових принципів, на основі яких вона може успішно здійснюватися.
4.2 Сучасні принципи управління і методологія їх розроблення
Світовий економічний розвиток вступив у нову ста дію — постіндустріальну, яка має свої особливості і пе редбачає нове бачення процесів, що потребують управ лінських дій. Головна увага в управлінні спрямовується на людей як носіїв інтелекту. Найважливішими стають ті принци пи, які дають змогу повністю розкрити потенціал люди ни і спрямувати його на користь організації:
— розвиток творчих здібностей персоналу;
— залучення співробітників до розроблення управ лінських рішень;
— опора на систему гнучкого лідерства серед персо налу та особисті контакти працівників із зовнішнім ото ченням;
— використання таких методів співпраці з людьми, які забезпечують їх задоволення роботою;
— постійна і цілеспрямована підтримка індивіду альної ініціативи працівників фірми і організацій, які з нею співпрацюють;
— чесність і довіра в ділових відносинах;
— орієнтація на високі стандарти роботи і прагнен ня до нововведень;
— обов'язкове визначення розміру внеску праців ника у загальні результати;
— орієнтація на перспективу розвитку;
— опора на загальнолюдські цінності та соціальну відповідальність бізнесу перед людьми та суспільством загалом.
Австрійський економіст, лауреат Нобелівської премії в галузі економіки Ф. Хайєк (1899—1992) вказував, що неодмінною умовою прогресивного розвитку економіки будь-якої країни є , передусім, повага до чужої власнос ті; визнання її недоторканості; чесність, довіра і пункту альність у ділових відносинах; відповідальність за пору шення домовленостей; толерантність; вміння діяти у власних інтересах, але за єдиними для всіх правилами.
Не менш важливим принципом управління є «виз нання соціальної відповідальності менеджменту перед людиною і суспільством загалом».
Кожна організація, спи раючись на потенціал своїх працівників, має відшукати для себе ті принципи і методи, що сприятимуть успіш ній роботі і відповідатимуть вимогам і запитам ринку. Вони мають визначати філософію ведення біз несу, організаційну поведінку, повинні спиратися на сильні сторони фірми і враховувати слабкі, окреслювати сфери діяль ності і визначати орієнтири розвитку, давати змогу адекватно оцінити результати діяльності і своєчасно формулювати нові цілі.
Формування принципів управління здійснюється за певною методологією, яка полягає в:
— оцінюванні середовища, в якому працює органі зація (економічні, науково-технологічні, інституціональні аспекти, стан конкуренції і форми конкурентної боротьби, вид і структура ринку тощо);
— визначенні місії організації, її цілей і завдань;
— виділенні «ключових компетенцій» організації, які формують потенціал, необхідний для здійснення її місії (ринкові можливості, технічне лідерство тощо), що дасть змогу визначити, у якій сфері слід удосконалюва тися, щоб зберегти лідерство;
— формулюванні принципів, які мають стати осно вою системи управління;
— доведенні принципів управління до всього персо налу;
— постійному вдосконаленні й оновленні принципів управління відповідно до вимог часу.
Так, для малого підприємства актуальними є такі принципи:
— пріоритет споживача (надійне обслуговування, зручність, швидкість);
— висока якість роботи;
— доступні ціни;
— постійний пошук альтернативних варіантів ді яльності фірми;
— опора на особисті контакти працівників із зов нішнім середовищем;
— постійна і цілеспрямована підтримка індивіду альної ініціативи працівників фірми.
Для компанії, що планує опанувати національний ринок, ключовими можуть бути такі принципи:
— високі стандарти діяльності;
— орієнтація на перспективу розвитку (розширення сфери бізнесу, підвищення стандартів діяльності);
— опора на реальність ринкових ситуацій;
— децентралізація управління фірмою і зростання числа співробітників, що залучаються до розробки уп равлінських рішень;
— розширення і поглиблення зв'язків фірми із зов нішнім оточенням;
— підвищення готовності кожного до інновацій, ди намічного оновлення продукції;
— створення корпоративної організаційної культу ри менеджменту, що ґрунтується на спільних інтересах і загальнолюдських цінностях, партнерстві, співробіт ництві і взаємній вигоді;
— соціальна відповідальність перед суспільством за результати своєї діяльності.
Компанії, які прагнуть вийти на зовнішній ринок, повинні керуватися, крім означених вище, такими принципами:
— концентрація зусиль на ключових напрямах ді яльності;
— ретельне обґрунтування кожного кроку з ураху ванням особливостей міжнародного ринку;
— дотримання етики бізнесу.
Отже, актуальність принципів підприємства визна чається цілями організації та зовнішнім середовищем. У своїй сукупності вони мають створити струнку систе му правил, яка зумовить високу ефективність менед жменту.
4.3 Функції менеджменту. Управління як процес
Управлінська діяльність передбачає виконання пев них функцій. Кожна функція націлена на вирішення специфічних проблем, з якими стикається організація у своїй діяльності. Нині в теорії управління існує кілька класифікацій функцій менеджменту. Найчастіше за ос нову класифікації беруть ступінь вияву функції в уп равлінській діяльності. За цією ознакою виділяють за гальні та конкретні (часткові) функції.
Загальні функції. До них відносять прогнозування, планування, організовування, мотивування, контролю вання і координування (регулювання). Вони визнача ють тільки вид управлінської діяльності незалежно від місця його виникнення; властиві управлінню будь-якою організацією І всім процесам в організації. Форму ють управлінський цикл, який охоплює стадії:
— прийняття управлінського рішення;
— реалізацію прийнятого рішення;
— контроль за реалізацією рішення.
Найважливішими із загальних функцій управління є планування, організування, мотивування і контролю вання.
Конкретні функції. Вони задіяні в усіх видах (сферах) діяльності, що обумовлені горизонтальним поділом управлінської праці і відображають їх особ ливості. До конкретних функцій відносять:
— управління інноваціями;
— управління виробництвом;
— управління фінансами;
— управління маркетинговою діяльністю;
— управління персоналом та ін.
Поділ функцій на загальні та конкретні є умовним, оскільки вони тісно переплітаються, взаємно проникаю чи і доповнюючи одна одну. До того ж, загальні функції реалізуються через конкретні. Наприклад, зав дання пристосування виробництва до вимог і попиту ринку вимагає виконання функції маркетингу, в межах якої визначаються основні напрями і пропорції розвитку виробництва (функція планування); налагоджуються організаційні відносини між різними підрозділами для реалізації управлінських рішень і досягнення заплано ваних результатів (функція організовування).
При виконанні кожної з функцій менеджери опра цьовують інформацію, необхідну для обґрунтування і прийняття управлінських рішень. Інформація надходить завдяки налагодженим комунікаційним проце сам.
Отже, процес управління організацією передбачає пошук і аналіз менеджерами інформації про стан орга нізації та умови її взаємодії із зовнішнім середовищем. На основі цієї інформації менеджери приймають рі шення щодо цілей організації та шляхів і засобів їх досягнення. Інструментами вирішення конкретних управлінських завдань є часткові функції менеджмен ту - управління інноваціями, фінансами, персоналом тощо. Координація зусиль працівників організації за безпечується через загальні функції менеджменту — планування, організовування, мотивацію, контролю вання. Виконуючи їх, менеджери можуть виступати в різних ролях — від генераторів ідей до педантичних розпорядників, що дає змогу їм ефективно використо вувати наявні виробничі ресурси.