Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE 1
Тема 3. Економічна система суспільства
1. Сутність економічної системи та її структура
2. Технологічний спосіб виробництва
3. Суб’єкти економічної системи
1. Сутність економічної системи та її структура
У процесі господарської діяльності економічні відносини між людьми функціонують завжди як відповідна система, включаючи об’єкти та суб’єкти цих відносин, різні форми зв’язків між ними. Економіка кожної країни – це велика система, в якій багато різних видів діяльності, і кожна ланка, компонент системи, може існувати тільки тому, що отримує що-небудь від інших, тобто знаходиться у взаємозв’язку і взаємозалежності від інших ланок.
Економічна система – це особливим способом упорядкована система зв’язків між виробниками і споживачами матеріальних і нематеріальних благ і послуг.
Це означає, що в економічній системі господарська діяльність завжди виявляється скоординованою тим чи іншим чином. Економічна система включає всі інститути, організації, закони та правила, традиції, переконання, позиції, оцінки, заборони та схеми поведінки, які так чи інакше впливають на економічну поведінку і результати.
Економічна система передбачає конкретний механізм використання суспільством економічних законів. Тому економічна система завжди має антропогенний характер, тобто цілком залежить від волі та свідомості людей, а її якість цілком визначається рівнем розвитку суспільного інтелекту (рівнем розвитку продуктивних сил).
Здатність комплексно, адекватно та своєчасно реагувати на зміни навколишнього середовища свідчить про мобільність економічної системи. Це, в свою чергу, є запорукою стійкості, динамічності та ефективності економічної системи.
За своєю структурою економічна система включає в себе:
- продуктивні сили – це система економічних факторів, які в процесі суспільного розподілу праці забезпечують перетворення навколишнього середовища, створюють блага для задоволення потреб людини та суспільства, визначають рівень продуктивності суспільної праці;
- економічні виробничі відносини – представляють собою сукупність соціально-економічних та організаційно-виробничих зв’язків між господарськими суб’єктами в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ, послуг та доходів;
- механізм господарювання –погоджує функціонування та розвиток ланок економічної системи, приводить у відповідність продуктивні сили та економічні виробничі відносини організаційно-інституційних систем. Механізм господарювання – це сукупність форм організації та управління суспільними діями економічних суб’єктів, спрямованих на реалізацію економічних законів.
Центральне місце в економічній системі належить людині. Як головна продуктивна сила, уособлення економічних виробничих відносин, суб’єкт та об’єкт господарської діяльності, носій та реалізатор економічних потреб та інтересів вона об’єднує та погоджує функціонування всіх ланок економічної системи. Місце людини в суспільній ієрархії, можливість та форми її самореалізації обумовлюють характер економічної системи.
2. Технологічний спосіб виробництва
Речові фактори продуктивних сил здійснюють свій рух та розвиток у формі технологічного способу виробництва. Таким чином, технологічний спосіб виробництва являє собою сукупність відносин і взаємозв’язків, що забезпечують рух та розвиток речових елементів продуктивних сил. За своїм змістом технологічний спосіб виробництва включає до себе:
- засоби виробництва (засоби праці в єдності з предметами праці);
- технологію виробництва;
- організацію виробництва;
- інформацію;
- енергію.
Технологія – це сукупність взаємозв’язків між предметами та засобами праці, що забезпечують нормальний перебіг процесу праці.
Організація – сукупність конкретних форм діяльності людей, що забезпечують реалізацію технології.
Інформація – сукупність інформаційних потоків, що дозволяють знайти оптимальний варіант організації виробництва, удосконалення технології виробництва.
Енергія – певна наявність енергетичних потужностей, що приводять до руху засоби праці. В якості енергетичних джерел можуть бути фізичні зусилля людини та тварин, енергія парових, електричних та інших типів машин.
Якщо виходити із складових елементів технологічного способу виробництва, то будь-яка кількісна зміна в кожному з них може засвідчити про розвиток технологічного способу виробництва. Таким чином, саме досконалість засобів праці є критерієм, який дозволяє виділити в історії розвитку цивілізації певні технологічні способи виробництва:
1. Технологічний спосіб виробництва, який заснований на використанні ручних, рутинних засобів праці (до ХVІ – ХVІІ ст.). він у своєму розвитку пройшов 2 етапи: проста кооперація та мануфактура.
Проста кооперація – означає найпростішу форму об’єднання робітників, які виконують одну і ту же роботу.
Мануфактура – кооперація, що заснована на розподілі праці.
2. Технологічний спосіб виробництва, який заснований на використанні крупної машинної індустрії (ХVІІІ, ХІХ ст. – до середини ХХ ст.).
3. З 50-х років ХХ ст. іде становлення нового технологічного способу виробництва, який функціонує на основі використання засобів праці, створених на найновіших досягненнях науки та техніки.
При цьому слід відмітити, що перших два технологічних способи виробництва реально розвиваються на основі НТП, під яким розуміють еволюційний процес розвитку науки та техніки. Третій технологічний спосіб виробництва розвивається на основі досягнень сучасної НТР, яка представляє собою якісний стрибок у розвитку НТП, зумовлений зміною всіх складових технологічного способу виробництва.
3. Суб’єкти економічної системи
Взаємозв’язки між суб’єктами економічної системи реалізує господарський механізм.
Суб’єктами в сучасних системах виступають фірми, домашні господарства та держава.
Основу діяльності будь-якої фірми представляє підприємство.
Підприємство – це форма господарювання в межах якої здійснюється з’єднання робочої сили та засобів виробництва і відбувається реалізація конкретної технології; економічно реалізується форма власності.
В основі фірми можуть функціонувати декілька підприємств. В цьому зв’язку в теорії існує поняття „комбінування” – тобто об’єднання підприємств за визначеними принципами. Розрізняють вертикальне та горизонтальне комбінування.
Вертикальне комбінування підприємств – це єдиний ланцюг підприємств від видобутку сировини до випуску готової продукції.
Горизонтальне комбінування – представляє собою об’єднання підприємств, які забезпечують виконання визначених функцій при виробництві яких-небудь товарів. При цьому ці функції зв’язані з деякою стадією виробництва.
Підприємства, які складають множину якісно визначених організаційних форм господарювання в однієї сфері економіки, створюють галузь.
У тому випадку, коли в основі фірми діють підприємства, які належать до різних галузей, виникає конгломерат.
Домашнє господарство – як суб’єкт економічної системи характеризується двома моментами: з одного боку вони виступають як власники певних ресурсів, а з іншого, як суб’єкти господарювання, які пред’являють певний обсяг попиту, витрачаючи свої доходи.
Держава – представляє собою специфічний суб’єкт економічної системи. Ця специфіка обумовлена його функціями в економіці, до яких відносяться:
- правове забезпечення функціонування економіки та її регулювання;
- держава впливає на обсяг та структуру суспільного продукту, загальний рівень зайнятості та рівень інфляції;
- держава забезпечує перерозподіл доходів, нівелюючи їх диференціацію з ціллю зменшення можливості соціальних конфліктів;
- держава виступає як господарюючий суб’єкт, виробляючи продукцію на своїх підприємствах.