Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
7.Охарактеризуйте національний парк «Сколівські Бескиди»
Сколівські Бескиди - це південний масив Східних Бескидів, розташований у межах Львівської та Івано-Франківської областей. На півночі вони плавно переходять у Передкарпаття, на півночі по Стрию межують з Верхньодністровськими Бескидами, на південному заході - з Ґорґанами. Сколівські Бескиди - це група середньогірних хребтів. Основні з них: Зелемінь, Парашка, Високий Верх. Пересічна висота масиву не перевищує 700-900 м, максимальна - 1362 м (Магура). Бескиди найбільш доступні для освоєння, вони знаходяться близько від основних залізничних і шосейних транспортних магістралей, що має добру перспективу для розвитку гірських видів туризму у цій частині Карпат. У межах цього масиву на площі 35 684 га у 1999 р. створено національний природний парк "Сколівські Бескиди".НПП "Сколівські Бескиди" створений у 1999 р. на площі 35 684 га. Межі парку в основному збігаються з межами природних ландшафтів і проходять вододільними хребтами та руслами річок. До парку повністю або частково ввійшли кілька раніше створених заповідних територій: лісовий заказник загальнодержавного значення "Сколівський", ландшафтні заказники загальнодержавного значення "Зелемінь" (частково) та місцевого значення "Майдан", заповідні урочища "Дубинське", "Сопіт", "Журавлине".У ґрунтовому покриві переважають бурі гірсько-лісові, дуже щебенисті ґрунти, сприятливі для росту досить численних видів, з яких лише судинних рослин налічується близько 600 видів (понад третина флористичного багатства Карпат).Різноманітність ландшафтів Сколівських Бескидів визначається особливостями тектонічної і геологічної будови. У північній частині парку формуються ландшафти крайового низько-гір'я, подекуди вкриті залишками ялицево-букових лісів. Численними допливами Стрию вони розчленовані на невеликі за площею низькогірні хребти. У місцях виходу твердих пісковиків поширені скельні утворення, які взяті під охорону як геологічні пам'ятки природи. Значну частину парку займають середньогірні ландшафти з смерековими та смереково-ялицево-буковими лісами. Вони відзначаються відносно великими абсолютними висотами - до 1100-1200 м, значною стрімкістю схилів і найбільшою заліс-неністю. Долини потоків, які течуть у зоні поширення ямнен-ських пісковиків, мають вигляд мальовничих ущелин. Одна з них - долина Кам'янки - охороняється як геоморфологічна пам'ятка природи. Вишукана естетична цінність бескид-ських ландшафтів, етнографічна специфіка бойківського краю, гостинність місцевих жителів забезпечують високий рекреаційний потенціал парку для туризму.У межах парку знаходиться Всеукраїнська дитяча оздоров-ниця - курорт Східниця з джерелами гідрокарбонатнонатрієвих з підвищеним вмістом органічних решток мінеральних вод. Мінеральна вода виявлена також між населеними пунктами Корчин і Верхнє Синьовидне. Для науково-пізнавального туризму інтерес становить городище древньоруського літописного міста-фортеці Тустані (X-XIII ст.) на вражаючих суворістю урицьких скелях.
8. Дайте характеристику Карпатського національного природного парку
Карпатський НПП - це перший в Україні національний парк, утворений в 1980 р. Загальна площа парку - 50,3 тис. га. НПП розташований на північно-східному макросхилі Українських Карпат. Його протяжність з півночі на південь становить 55 км і з заходу на схід - 20 км.
Територія парку репрезентує райони середньогірських Скибових Ґорґан, Ясинсько-Верховинської міжгірної котловини та Чорногорського масиву з слідами давнього зледеніння.Національний парк охоплює верхів'я річок Пруту і Чорного Черемошу з г. Говерлою і включає 12 паркових лісництв, земельний фонд селянських спілок, а також землі селищних та сільських рад - Яремчі, Микуличина, Кремінця, Ворохти, Яблуниці. Найгустіше заселена частина Карпатського НПП лежить у північно-західній частині Ворохта-Путильського низь-когір'я (900-1000 м) - вузької улоговини, що простягається від верхів'їв Пруту (Яблуницького перевалу) до Сучави (з північного боку) між Ґорґанами і Покутсько-Буковинськими Карпатами та Братківським хребтом, Чорногорою та Гринявськими горами (з південного боку).Флора парку налічує понад 1100 видів рослин, зокрема 70 видів дерев і 110 видів чагарникових. У Чорногорському і Ґорґан-ському масивах зосереджено чимало ендемічних, реліктових та рідкісних видів рослин, з яких близько 20 видів занесено до Червоної книги України. Це сосна кедрова європейська, рододендрон східнокарпатський, аконіт жакена, дріара восьмипелюст-кова, первоцвіт дрібний, радіола рожева, сон білий, чотири види тирличів (жовтий, крапчастий, роздільний, весняний), арніка гірська тощо. Близько 350 видів дикоростучих рослин мають лікувальне значення і використовуються в народній медицині.На території парку живуть представники 46 видів ссавців та близько 180 видів птахів, плазунів, земноводних і риб. Найціннішими з них є ендемічні види, котрі за межами Карпат ніде не трапляються, а також реліктові, які вижили з минулих геологічних епох. Зокрема, серед ендеміків назвемо такі види, як тритон карпатський, глухар карпатський, білоспинний дятел, карпатська білка, снігова полівка, серед реліктів - бурий ведмідь, кедрівка, саламандра плямиста тощо. До Червоної книги України внесені зубр, кіт лісовий, беркут, змієїд, лелека чорний, снігова полівка, пугач, тритон гірський, саламандра. У 1987 р. у парку відтворено поголів'я рідкісної породи гуцульських коней. Жива природа НПП має характер "острівної" гірської тайги.Основне завдання парку полягає у збереженні природи східного макросхилу Українських Карпат, його гірських і долинно-річкових ландшафтів, цінних історичних, архітектурних та етнографічних пам'яток.Карпатський національний парк є одним з основних рекреаційних районів Карпатського реґіону та України. Кліматичні і географічні умови парку сприятливі для відпочинку та оздоровлення. Тут створена потужна матеріально-технічна база рекреаційного обслуговування. Функціонує 5 турбаз, 13 закладів відпочинку, 11 санаторіїв, б оздоровчих таборів.Природними рекреаційними ресурсами виступають м'який клімат, лісові масиви, водні рекреаційні ресурси, лікувальні мінеральні води, численні природоохоронні об'єкти, історико-культурні пам'ятки. Рельєф території та тривалість снігового покриву сприятливі для розвитку різних видів гірськолижного спорту. В літньо-осінній період відпочиваючим пропонується цікава туристично-екскурсійна програма.
Уся територія парку поділяється на функціональні зони:
- заповідна зона - призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів, режим якої визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників;
- зона регульованої рекреації - в її межах проводяться короткотерміновий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам'ятних місць; у цій зоні дозволяється влаштування та відповідне обладнання туристичних маршрутів і екологічних стежок; забороняються рубки лісу головного користування, промислове рибальство й мисливство, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об'єктів заповідної зони;
- зона стаціонарної рекреації - призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об'єктів обслуговування відвідувачів парку;
- господарська зона - в її межах проводиться господарська діяльність, знаходяться об'єкти комунального призначення парку, а також землі інших землевласників та землекористувачів, включені до складу парку, на яких господарська діяльність здійснюється з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища. На цих землях дозволяється будівництво житлових, культурно-побутових, виробничих, адміністративних, рекреаційних та інших об'єктів відповідно до генеральних планів населених пунктів і проектів районного планування. Тут ведуться традиційні художні промисли.Рекреаційну та рекреаційно-господарську зону Карпатського НПП використовують для організованого туризму: тут допускається формування окультурених ландшафтів, розташовані місця відпочинку, санаторно-курортні та туристичні комплекси, створено туристичні та пізнавальні стежки.З метою ознайомлення з природними екосистемами і геологічними та геоморфологічними пам'ятками у парку прокладена широка мережа екотуристичних маршрутів: ботанічний, зоологічний та географічний на Брескул (1910 м), ландшафтний на Говерлу (2061 м), ботанічний та ландшафтно-географічний на гору Піп Іван, загально-краєзнавчий на "Скелі Довбуша" та багато інших.Заслуговують на увагу в Карпатському НПП зони відпочинку "Воротищі", "Закуток" (Підліснівське лісництво), "Женець" (Женецьке лісництво), "Ребровач", "Трамплін" (Татарівське лісництво), "Говерла", "Багончик" (Ворохтянське лісництво), "Гострий грунь" (Вороненківське лісництво), "Карпатський ди-воцвіт" (Яблунецьке лісництво). Однією з найкращих є "Воротищі" площею 15 га, що розміщена в селі Микуличин. Зона відпочинку поділена на дві підзони: перша - історично-інформаційна з відповідним павільйоном, друга - рекреаційно-розважальна з колибою, джерелом цілющої води, художньо обладнаними місцями для відпочинку.Професійно підготовлені туристи взимку можуть скористатися гірськолижними трасами: гірського слалому в Татарів-ському та біатлонною в Яблунецькому лісництвах національного парку, водники в теплий період - трасою водного слалому та водно-спортивною трасою Прутом.Щорічно Карпатський НПП відвідує близько 32-35 тис. туристів, що обліковуються адміністрацією парку на головній вхідній брамі до Говерли. Особливо проблематичними є питання, пов'язані зі сходженням на Говерлу і зумовлені ними рекреаційні навантаження (В. І. Гетьман, Ю. В. Зінько).
9.Охарактеризуйте національний природний парк Гуцульщини
НПП "Гуцульщина" створений у 2002 р. на площі 32,271 тис. га (у тому числі 7606 га надані НПП у постійне користування). Національний парк розташований у Покутсько-Буковинських Карпатах на території Косівського адміністративного району, де найвиразніше і найповніше збереглися прадавні самобутні промисли, традиції і звичаї гуцулів. Ця територія відзначається великою історико-культурною цінністю, зокрема, тут щорічно відбувається всесвітній Гуцульський фестиваль. Унікальні ландшафтні комплекси й гірські екосистеми (23 пам'ятки природи) тут органічно поєднані з колоритним етнокультурним середовищем та багатими рекреаційними ресурсами.Рельєф парку складений низкою низькогірних та середньо-гірних хребтів, що простягаються паралельними пасмами з північного заходу на південний схід. Найвища вершина парку - Ґреґіт (1472 м) - її схили вкриті кам'яними розсипами-ґреґо-тами. На окремих хребтах, зокрема на Сокільському, виступають скелі висотою 20-40 м, які є популярним місцем тренувань туристів та альпіністів.Територією парку протікають численні річки й потоки. Найбільші з них - Черемош, Рибниця, Лючка, Шстинька. У гірській місцевості та при виході з гір річки утворюють перекати і водоспади, які місцеве населення називає "гуками" через гуркіт, який вони створюють. Гірські водоспади та плеса річок виступають зонами масового відпочинку населення краю та численних рекреантів. На Черемоші існують умови для розвитку водного туризму. В урочищі Лебедин на висоті 650 м знаходиться перлина "Гуцульщини" - озеро Лебедине, мальовниче плесо якого в обрамленні смарагдових гір вабить до себе екоту-ристів з усіх куточків країни.Переважаючим типом рослинності парку виступають лісові екосистеми, на них в горах припадає 60 % , а в передгір'ях близько 24 % території НПП. Основними лісоутворюючими породами в горах виступають бук, смерека (ялина), дуб, ялиця, граб. У низинній частині переважають листяні ліси, переважно дубові. Під горами Ґреґіт і Ігрець збереглися смерекові праліси, а на хребтах Сокільському і Каменистому - букові праліси з домішкою ялиці та явора. Загалом флора парку включає понад 950 видів судинних рослин, 10 % яких належать до ендемічних, рідкісних і зникаючих видів.У лісах "Гуцульщини" водяться кабан дикий, олень благородний, козуля європейська, бурсук, куниця лісова, видра, кіт лісовий, ведмідь бурий, рись звичайна, бурозубка альпійська тощо, орнітофауна парку налічує близько 190 видів.На території НПП "Гуцульщина" розташовані численні туристичні бази, бази відпочинку, санаторії. У забудові рекреаційних споруд використано елементи народної гуцульської архітектури, які органічно поєднуються з ландшафтами, створюючи шедеври архітектурно-паркового мистецтва.Для потреб екотуризму адміністрацією парку маркується розгалужена мережа еколого-пізнавальних стежок, з них най-популярніші серед туристів: на хребти Брусний, Каменистий, на гори Клифу, Рокиту, Михалків, в урочище "Дубина".
10.Дайте характеристику Карпатському біосферному заповіднику.
Карпатський біосферний заповідник створений у 1968 р., з 1992 р. входить до мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО, з 2000 p. виступає українським партнером проекту WWF "Ініціатива Карпатського Екореґіону". Загальна площа заповідника становить 57 880 га.У складі Карпатського біосферного заповідника налічується шість відокремлених масивів та ботанічні заказники державного значення "Чорна Гора" і "Юлівська Гора". Вони розміщені на території Рахівського, Тячівського, Хустського та Виногра-дівського районів Закарпатської області в межах висот від 180 до 2061 м. Така територіальна структура репрезентує практично все ландшафтне та біологічне різноманіття Українських Карпат. Тут представлені найкраще збережені карпатські екосистеми, які є сховищами для багатьох рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин.У заповіднику відмічено 64 види рослин і 72 види тварин, занесених до Червоної книги України та до Європейського Червоного списку. Майже 90 % його території вкрито лісами. Тут представлений весь комплекс висотної поясності Українських Карпат - від ділянок передгірних луків і дібров до альпійського поясу з лучними, скельно-лишайниковими ландшафтами.На його території розгорнута мережа еколого-освітніх, науково-пізнавальних маршрутів та інформаційних центрів, працює єдиний в Україні Музей екології гір та історії природокористування Карпат (Рахів). Кожен із заповідних масивів (Чорногірський, Мараморо-ський, Свидовецький, Кузійський, Угольсько-Широколужанський і "Долина нарцисів"), що входять до складу Карпатського біосферного заповідника, вирізняється своїми характерними, неповторними природними об'єктами.Візитівкою Чорногірського масиву є найвища вершина України - Говерла, яка піднімається над рівнем моря на 2061 м. Поряд височать інші карпатські двотисячники - Петрос, Ребра, Бребенескул та ін. Рельєф високогір'я Чорногірського хребта носить сліди давнього зледеніння з характерними льодовиковими формами: карами та троговими долинами.Марамороський заповідний масив знаходяться у Рахівських горах (відроги Марамороського кристалічного масиву), що лежать на південь від Чорногори. Масив складений з твердих кристалічних порід, така геологічна будова обумовлює унікальність рельєфу цієї території, якій властиві глибокі міжгірні долини, льодовикові цирки, численні скелясті гребені та вершини (найвища - Піп Іван Мараі.юроський, 1937 м). Через такий рельєф Марамороську частину Українських Карпат називають Гуцульськими Альпами.Свидовецький заповідний масив охоплює найвищу частину Свидовця з вершинами Велика (1883 м) й Мала Близниці (1878 м), розлогими масивами пралісів і величними субальпійськими луками з розсипами едельвейсів, льодовиковими цирками і карами. За рейтингом туристичної популярності цей район поступається в Українських Карпатах тільки Чорногорі.Кузійський заповідний масив охоплює південні відроги Сви-довецького хребта з пануючими вершинами Кимпа (1091 м) і По-лянський (1094 м). Тут, на окремих скельних виходах збереглися осередки тиса ягідного - реліктової рослини, яка дійшла до нас з дольодовикової епохи.Угольсько-Широколужанський заповідний масив - найбільша частина Карпатського біосферного заповідника й водночас найбільший осередок букових пралісів у Європі. Південна частина масиву знаходиться у Пенінській зоні вапнякових стрімчаків з добре розвинутим карстом. Тут представлені найрізноманітніші підземні карстові об'єкти: печери, гроти, шахти, колодязі тощо. Тільки на території заповідного масиву їх налічується понад тридцять. Серед них і найбільша печера Українських Карпат - Дружба, сумарна довжина ходів якої становить близько одного кілометра. У печері Молочний камінь знайдена пізньо-палеолітична стоянка стародавньої людини. А серед надземних вапнякових утворів виділяється унікальний природний міст, відомий під назвою Кам'яного. Для території масиву властиві оригінальні геоморфологічні утвори - вапнякові стрімчаки, висота яких сягає понад 70 м. Значне багатство неживої природи масиву доповнюється великим різноманіттям живих об'єктів.Заповідний масив "Долина нарцисів" знаходиться у Хустсько-Солотвинській долині на терасі Тиси біля с Кіреші (Хуст-ський район). Це унікальний ботанічний об'єкт, в якому охороняється останній в Європі рівнинний осередок нарцису вузьколистого.Вулканічні Карпати представлені у Карпатському біосфер-ному заповіднику двома невеликими за площею заказниками "Чорна гора" та "Юлівська гора", які отримали свою назву від однойменних вершин Гутинського хребта. Рослинність цих масивів сформована унікальними для Українських Карпат де-ревостанами з дубів скельного, багатоплідного, бургундського. Лише у цих масивах заповідника поширений ряд рідкісних видів тварин середземноморського походження. Завдяки близькому розміщенню значних населених пунктів, зокрема Виноградова, ці осередки дикої природи мають велике рекреаційне значення.
11.Охарактеризуйте національний парк «Синевир»
НПП "Синевир" створений у 1989 р. на площі 50,3 тис. га. Парк знаходиться у верхів'ях долини Тереблі з унікальними середньогірними ландшафтами Ґорґан, смерековими масивами, численними потічками та озерами на чолі з найкоштовнішою "перлиною" Українських Карпат - озером Синевир. Недалеко знаходиться Синевирська Поляна - найвище розміщений населений пункт України.Не менш мальовничими заповідними урочищами парку є гірське озеро з назвою Озірце на північно-східному макросхилі Гропи, а також олігогрофні (з випукло-сферичною поверхнею) болота "Глуханя" та "Замшатка".Рослинний і тваринний світ парку вражають своїм багатством - тут охороняється понад десять тисяч вищих судинних рослин, а також 43 види ссавців, 91 - птахів, 7 - плазунів, 12 - земноводних, 24 - риб, більше 10 000 видів безхребетних організмів.Унікальним та єдиним в Європі є Музей лісосплаву, що знаходиться в парку на Чорній Ріці (Озерянці), лівій притоці Тереблі. Гребля (Клаузура) (утворене водосховище називається Клаузе), в якій знаходиться музей, була побудована ще в середині XIX ст. на цій річці для сплаву лісу з гір в долину. Під час повеней гребля неодноразово руйнувалась, зараз відновлюється. Серед збережених донині експонатів музею - знаряддя праці лісорубів.У НПП "Синевир" облаштовані екологічні стежки, туристичні кінні та веломаршрути, є кінна ферма, де утримуються коні для верхової їзди. Розроблені пішохідні туристичні та спеціальні маршрути різної категорії складності на найвищі точки території парку. На території парку є всі можливості для розвитку сільського зеленого туризму. Для цього можуть використовуватись кордонні (помешкання лісника) та мисливські будинки (всього 16 будинків на 100 осіб).
12. Розкрийте суть теоретичного краєзнавства.
Загалом на краєзнавство існують різні погляди. Скажімо, воно вважається або науковою дисципліною, методом дослідження краю, або дидактичним принципом, навчальним предметом, методом навчання і виховання тощо . На потрійному трактуванні терміну „краєзнавство” свого часу ще наголошував і К.Дубняк, зауважуючи, що
1) краєзнавство – це тільки метода наочно студіювати природничі й економічні науки;
2) краєзнавство – це пропедевтичний курс елементарної шкільної географії («родиноведение»);
3) краєзнавство – не тільки метода, але й самостійне, цілком визначене коло систематичного знання зі своєю власною методою” .
На основі цього, М.Костриця виокремив три основні функції краєзнавства:
1) педагогічну, яка визначає краєзнавство як метод, дидактичний принцип, за допомогою якого можна домогтися підвищення ефективності навчально-виховного процесу в освітніх закладах;
2) пропедевтичну – курс елементарної шкільної географії („Географія рідного краю”);
3) складову частину географічної науки з усіма притаманними для неї методами дослідження.
У трьох іпостасях, які стосуються, головне, структурних засад, а не наукових основ, розглядає дану дисципліну П.Тронько. Він найперше зазначає, що краєзнавство є сукупністю наукових дисциплін, різних за змістом і окремих за методами дослідження. З іншого боку, краєзнавство утворює собою могутній науковий рух із популяризації знань про край, регіон. І, по-третє, краєзнавство виступає громадським рухом, основними завданнями якого є практичні дії зі збереження історико-культурної спадщини краю, відродження духовності, історичної пам’яті. Сутність полягає у застосуванні методики краєзнавчих досліджень у конструктивно-географічних вишукуваннях із раціонального природокористування.
Отже, краєзнавство, виходячи зі своєї сутності, може бути структуроване на різноманітні складові, які виокремлюватимуться, опираючись на різні підходи до дисперсизації. На нашу думку, можна застосувати т.зв. генетично-чинниковий підхід, який передбачає для групування складових краєзнавства виділення сутнісної основи, яка стане їхньою вихідною базою. І такою основою, за Я.Жупанським і В.Крулем, є територія, час і людина [11]. Тому вони пропонують загальне національне краєзнавство диференціювати на, відповідно, географічне, історичне і соціальне краєзнавство (останнє, згодом, пропонується перейменувати у суспільне [21]). Об’єднуючим тут є початковий елемент, тобто – територія, а отже, географічне краєзнавство виступає стрижнем національного краєзнавства. Деякі з авторів (Л.Царик), намагаючись модифікувати триєдину систему національного краєзнавства, пропонують виділити ще еколого-географічне краєзнавство, наголошуючи при цьому, що воно є складовою частиною географічного краєзнавства
13. Об’єкт і предмет краєзнавства
За визначенням академіка С.В.Колесніка, краєзнавство-це така дисципліна, яка всебічно вивчає малі території. У своїх дослідженнях краєзнавство використовує дані інших наук, наприклад геології, географії, соціально-економічних, історичних, етнографічних і т.д. Під малою територією розуміється адміністративний район, сільрада, колгосп, невелике місто, сільське поселення і т. п. При цьому всі досліджувані факти, явища і процеси простежуються в даному краї в комплексі, тобто у всіх їх причинно-наслідкових зв'язках.
Мала територія найбільш доступна для безпосередніх особистих спостережень і обстежень, екскурсій і збору всякого роду матеріалів. На цій території виразніше позначається залежність досліджуваних явищ від чисто місцевих, постійно мінливих умов, і тому є можливість детальніше з'ясувати особливості природи, а також життя і діяльності населення. Навпаки, дослідження більш крупних географічних районів згладжує вплив, місцевих відмінностей і набуває більш загальний характер, переходячи з краєзнавчого в географічне або навіть Страноведческое. З цим пов'язана й інша особливість краєзнавства: дослідження повинне дати не тільки картину на якийсь момент, але й простежити динаміку за більш-менш тривалий час. В аналізі такої динаміки переконливо проявляється взаємозалежність всіх компонентів досліджуваного природного і культурного мікроландшафту, і разом з тим відкривається шлях до прогнозу можливих або очікуваних змін у зв'язку з перспективами більш великого району (область, група областей), до складу якого входить досліджуваний мікрорайон.
Коли йдеться про всебічне вивчення краю, то, перш за все, мається на увазі:
Краєзнавство має дві гілки: історичну і природознавчу. В історичному краєзнавстві розглядається історія суспільства, в природничому - історія природи. У процесі розвитку краєзнавства в Росії намітилося два його напрямки: наукове та шкільне. Наукове краєзнавство, спрямоване на всебічне вивчення різних територій країни, розширювалося і поглиблювалося разом з розвитком науки. Краєзнавчі дослідження вели багато університетів, відділення та філії наукових товариств (Вільного економічного, Археологічного, Географічного, Історії старожитностей російських, Любителів природознавства, антропології та етнографії тощо), губернські архівні комісії, земства. У різних частинах країни були організовані краєзнавчі науково-дослідні інститути і музеї, які розгорнули різнобічну роботу з вивчення свого краю. Ці краєзнавчі установи в своїй діяльності спиралися на масове самодіяльне рух краєзнавців-аматорів. По всій країні, на підприємствах та в установах, створювалися краєзнавчі гуртки, які об'єднувалися в місцеві (губернські, обласні, міські і т. п.) суспільства краєзнавства і очолювалися Центральним бюро краєзнавства. Важливу роль у розвитку шкільного краєзнавства в Росії зіграв К. Д. Ушинський, який у ряді своїх робіт теоретично обгрунтував «родіноведческій принцип» у навчанні, показав велике виховне і освітнє значення вивчення свого краю. Краєзнавчу роботу в школах ведуть самі учні під керівництвом вчителів. При цьому обсяг, зміст, і форми краєзнавчої роботи залежать від віку учнів, від їх загального кругозору, рівня знань і вмінь.
Тестові питання:
11. Коли виник « Кружок любителів Львова»?
30 червня 1921 р, заснував Іван Крип’якевич.
12.Коли було утворено краєзнавчо-туристичне товариство «Плай»?
жовтень 1924р.
13.Коли була утворена Всеукраїнська Спілка Краєзнавців ?
листопад 1923р.
14.Коли вперше було вжито назву «Україна» ?
1187 р.
15.У якому документі вжито вперше назву «Україна»?
«Київськи літопис»
16.Коли вперше згадується Львів?
1256р.
17.Хто автор праці «Опис України» ?
Гійом Лавессер де Боплан
18.У котрому році з’явилась праця “Опис України»?
1651р.
19.Яке найглибше озеро України?
Світязь
20. Скільки відсотків території України займають гори?
5%.