Реферат на тему- Харчові ресурси Землі
Работа добавлена на сайт samzan.net:
Міністерство освіти і науки України
Кафедра екології та збалансованого природокористування
Реферат на тему:
Харчові ресурси Землі. Проблеми харчування та виробництва сільськогосподарської продукції
підготувала студентка
ІІ курсу групи МЕФІ-21
Войтановська А.М.
Перевірив :
Лико С.М.
Рівне - 2013
Зміст
Вступ
1. Харчові ресурси суші
2. Харчові ресурси моря
3. Основні групи захворювань, пов’язані з проблемами в харчуванні.
4. Хвороби і синдроми недостатнього харчування.
5. Хвороби і синдроми надмірного харчування.
Список використаної літератури
Вступ
Харчові ресурси – основа життя людини. Людина успішно вміє створювати й збільшувати для себе запаси їжі. Історія людства – пошук усе нових і нових харчових ресурсів. Сотні тисячі років первісниі люди збирали доступну їм їжу, полювали на доступну здобич. Приблизно так само видобувають собі їжу всеїдні тварини, наприклад, ведмеді. Але, на відміну від них, люди навчилися добувати їжу, відтворювати харчові ресурси, користуючись найпростішими знаряддями. Так 10 років тому на близькому Сході виникло сільське господарство. Жителі тих місць навчилися вирощувати їстивні рослини, утримувати корисних собі тварин.
Виробництво їжі принципове екологічне відмінність людини від усіх біологічних видів, головне прояв його соціальних особливостей. Вже кілька тисячоліть люди вдосконалюють виробництво продовольства, збільшуючи його кількість і поліпшуючи якість. Через війну зростає виживання, зростає чисельність людства. Можливості збільшення харчових ресурсів не безмежні. Навіть високого рівня виробництво продовольства окремих країнах майже 10% світового населення страждають з голоду (особливо у Африці) і стільки того ж від неповноцінною їжі (наприклад, нестачі тваринного білку).
Нестача харчових ресурсів завжди була й залишається важливий чинник, впливає на виживання населення будь-яких країнах і регіонах. Безперервне зростання харчових ресурсів істотно знижує смертність, і цим сприяє зростанню чисельності населення світу.
У цьому контрольної роботі буде докладно розглянута проблема харчових ресурсів, як необхідного компонента в життєдіяльності людства.
1. Харчові ресурси суші
На Земній кулі існує близько 80 тисяч їстівних рослин. Людина використовує у їжу лише 30 культур. Чотири з них – пшениця, рис, кукурудза й картопля дають нам більше харчів, ніж інші культури разом узяті. До інших основних продуктів відносяться риба, м'ясо, молоко, яйця, сири. До інших не менше цінним харчовим ресурсам відносяться тварини, які відіграють пряму непряму роль в житті людини. Пряме позитивне значення мають тут види тварин, що дають м'ясо, шерсть, шкіру, пух, перо і т.п. Непряме значення таких тварин полягає у тому, що можуть сприяти збільшенню продуктивності рослин харчових ресурсів. Наприклад, без комах запилювачів не могло б існувати дуже багато представників олійних, зернових, баштанних, садових, ягідних рослин.
Забезпечення продовольством полягає у задоволенні населення землі продовольчими продуктами високої якості, забезпечують харчування, збалансоване за калорійністю і дієтолоічним нормам. Що спостерігається останнім часом збільшення приросту населення дозволяє вважати цілком достовірним збільшення кількості населення планети до 2010 р. до 8,1млр. людей. Отже, цілком достовірним збільшенням виробництва продуктів стає нагальним завданням.
Першочерговим завданням вважається поліпшення продовольчого постачання населення. Необхідно більш ніж подвоїти темпи зростання сільськогосподарського виробництва, забезпечити значну прибавку м'яса, молока, овочів і плодів. Попередьо підняти ефективність використання виробничого потенціалу в агропромисловий комплекс, сконцентрувавши сили на найважливіших ділянках, що забезпечують їхню найбільшу віддачу, насамперед сконцентрувати увагу на підвищенні родючості землі і запровадження інтенсивних технологій. Великим джерелом поповнення продовольчого фонду є скорочення втрат сільськогосподарської продукції при транспортуванні, зберіганні і переробці, які можуть становити від 20 до 30% вихідної продукції. У аграрному секторі доведеться перейти на економічні чинники господарювання.
Особливе місце належить збільшенню виробництва зерна для харчових і на фуражних цілей. Його слід збільшити, принаймні у півтора рази, щоб забезпечити принаймні внутрішні потреби кожної країни. Грунтово-кліматичні умови планети і здійснювані заходи щодо інтенсифікації землеробства дозволяють вважати виконання цього завдання цілком реальним.
За шляхи інтенсифікації землеробства йдуть чимало держав, особливо країни РЕВ. За 1999— 2003 рр. валова продукція сільського господарства Болгарії збільшилася на 21%, сама ж середня врожайність зернових досягла 40 ц/га. Високими темпами розвивається сільське господарство Угорщини, Німеччини. За виробництвом зерна, м'яса, фруктів на душу населення США займає провідне місце у віті.
Ці країни досягли високого рівня самозабезпечення продовольством, поставляючи частину продуктів харчування на експорт, в тому числі в промислово розвинені країни (Європа, Близький і Середній Схід).
Одночасно вирішується друга частина проблеми: забезпечити збалансованість раціону харчування щодо окремих компонентів. У раціоні харчування поступово зростає частка м'яса і м'ясопродуктів, овочів і фруктів попри деякому зниженні частки хліба та картоплі. Так, за двадцять років (1980—2000 рр.) кількість споживаного в рік на душу населення хліба скоротилося: у Болгарії на 30 кг, СНД — на 25, , Великобританії на —19, США — на 18, Німеччини — на 6 кг, хоча взагалі не повністю вирішене завдання постачання населення крупами, а в деяких країнах і мясом.
Європейські країни — вирізняються високим душовим споживанням м'ясомолочної продукції, риби і рибопродуктів, цукру й овочів при постійному зниженні частки картоплі. З наведених даних випливає, що за минулі двадцять років (1980—2000 рр.) суттєво змінилася структура споживання населенням продуктів харчування в східно-європейських країнах: зросло споживання таких цінних продуктів, як м'ясо, молоко, риба, яйце, цукор, овочі, помітно знизилося споживання картоплі. Довготривалі програми цих країн спрямовані не так на збільшення поголів'я худоби, а на підвищення його продуктивності як основного джерела отримання повноцінного білка.
Європейські країни швидко нарощують темпи зростання сільськогосподарської продукції. У 1999-му р. в СНД валова продукція сільського господарства перевищила рівень 1995 р. на 5,6% Болгарії - на 6,8, Куби — на 5,3, КНР — на 9,9%.
Продовольче становище у світі на початку ХХI століття відрізняється великою складністю. Якщо європейські країни планомірно нарощували виробництво продовольства, досягнувши серйозних успіхів, то в східному Світі продовольча криза, пов'язана, насамперед із нестачею продовольства в країнах, що розвиваються, заглиблювався соціальним розшаруванням сільського населення та концентрацією земельних угідь в руках середніх і великих землевласників.
Попри певне збільшення постачання сільськогосподарської техніки в країни, що розвиваються, розрив голосів на забезпеченості сучасними знаряддя праці між розвиненими країни та країнами що розвиваються надзвичайно великий: частку перших у 1993 р. припадало 86% діючих тракторів і 94% збиральних машин. Через війну за насиченістю сільськогосподарської техніки кожних 100 га оброблюваної землі, що розвиваються 1983-го р. надходило промислово розвиненим країнам у 12 разів.
Особливо в скрутному становищі виявляється ряд країн Африки і Південно-Східної Азії, де вже протягом двох останніх десятиліть виробництво продуктів зростає надто повільно, відстаючи від темпів зростання населення. Сільське господарство країн, що розвиваються,в умови дефіциту сільськогосподарської техніки і добрив, дуже залежало від погоди. Роки 1990 і 1994 були врожайними для країн Південно-Східної Азії, у результаті чого за даними ФАО валове виробництво сільськогосподарської продукції тут збільшилося в порівнянні з 1986 р. на 6,5%, у тому числі в Індії на 10,2%, Пакистані — на 8,6, Південній Кореї — на 8,4%. Проте кризова ситуація на Африканському континенті внаслідок низки катастрофічних посух 1995—1996 рр., особливо найсильніших у країнах, розташованих у районі Сахеля.
Забезпечення продовольством населення країн становитиме одну з найгостріших проблем сучасного світу, обумовлених поруч соціально-економічних причин, зокрема низьким рівнем продуктивних сил, нерівноправною торгівлею з розвиненням країн, діяльністю транснаціональних корпорацій за іншими чинниками. Рівень харчування більш 400 млн. чоловік населення країн нижче критичного: харчування і не відповідає нормальним фізіологічним потребам організму при мінімальній активності людини. Фактична кількість голодуючих оцінюється величиною в 2 рази більшою. Темпи зростання кількості продовольства (загалом 0,2% на рік) відповідають темпам зростання населення (загалом 2,5% на рік), що відсуває проблему ліквідації голоду у країнах що розвиваються на багато десятиліть. Розвинені країни у 7 разів перевищують країни, що розвиваються за приростом продовольства на душу населення. Це пояснюється не тільки швидкими темпами приросту населення в країнах, що розвиваються. Причина тут набагато глибша, воно полягає у тому, що нарощування виробництва продовольства в цих країнах неможливо без великих соціально-економічних перетворень.
Можна відзначити, що у цілому світі на початку 1990-х років по забезпеченості на душу населення основними продуктами харчування промислово розвинені країни світу випереджали країни, що розвиваються відповідно по зернових в 3,1 разу, з м'ясної продукції — в 6,8. Показово, що з часом розрив між державами у забезпеченні основними продуктами харчування не скорочується, а збільшується.
Інтенсифікація землеробства в сучасному світі йде з кількох напрямків. До головного з них слід віднести створення нових методів агротехніки та впровадження їм протиерозійної системи грунтообробних знарядь. До найбільш перспективних у майбутньому відноситься так звана «обробка грунту на замовлення» (з урахуванням конкретних грунтово-кліматичних умов, біологічних особливостей рослин i методів їхнього обробляння).
Одним із способів інтенсифікації сучасного землеробства є застосування хімічних добриві і засобів захисту рослин. Однак процес їх впровадження відбувається в різних країнах диференційовано. Землеробство Нідерландів, Ірландії, Японії грунтується на високих дозах внесення мінеральних добрив (азот, фосфор, калій) — до 500—800 кг, тоді як в США, Швеції, Канаді намітилася тенденція до зниження використання високих доз мінеральних добрив для підвищення врожаїв. Нагромаджений досвід показує, що масоване застосування добрив може придушити діяльність ґрунтових бактерій і призвести до втрати частини врожая.
У розвинених країнах виробництво продуктів нарощувалося за умов активного попиту на світовому ринку, чому сприяло впровадження нової агротехніки та інших прийомів інтенсивного землеробства. У цілому за десятиріччя (1984—1994 рр.) у цій групі країн врожайність зернових культур зросла на 11,6%. Особливо значне зростання врожайності зернових культур (на 19%) був позначений в європейських країнах, де у 1998 р. було зібрано рекордний врожай зернових.
Аграрний протекціонізм в США і політика нормування фермерського виробництва в країнах Європейського економічного співтовариства не відповідають рішенню продовольчої проблеми у світі. Парадоксом продовольчого положення у світі є накопичення великих запасів продовольства в розвинених країнах, особливо у США. Одночасно зросла нестача продовольства в країнах, що розвиваються. У США при надлишку продовольства більше 35 млн. американців недоїдають, а фінансова заборгованість Фермерів в США оцінювалася наприкінці 1994 р. в 200 млрд. дол. Впровадження в сільське господарство важких енергонасищенних тракторів не знизило собівартості сільськогосподарської продукції.
У цілому в світі, основною тенденцією розвитку сучасного тваринництва останні роки було зростання її продуктивності та виробництва основних видів продукції при деякому скороченні поголів'я великої рогатої худоби. Інтенсифікація виробництва дозволила розвинення країнам, котрі володіють приблизно приблизно 30% поголів'я великої рогатої худоби, виробляють майже 2/3 тваринницької продукції (м'ясо, молоко). Швидко зростало і виробництво молокопродукції, особливо у країнах Західної Європи та Японії.
Можливості інтенсивного землеробства й тваринництва для вирішення продовольчої проблеми дуже великі, а харчові ресурси планети в стані забезпечити населення Землі у нинішнійчас і в майбутньому. Проте рішення продовольчої проблеми і раціонального використання харчових ресурсів залишається як і раніше актуальним.
2. Харчові ресурси моря
Головне багатство Світового океану – це його харчові ресурси (риба,зоо - і фітопланктон). Океан завжди годував людей здавна, з непам'ятних часів людина ловила рибу та ракоподібних, збирала водорості, молюсків. Про те, як вели промисел рибалки у минулому, розповідають нам наскельні зображення, малюнки, літературні джерела. Тепер за розвитком різноманітних технічних пристосувань, видобуток харчових морських ресурсів набирає обертів. Так, у холодних водах Північної Атлантики ведеться безперервний вилов оселедця, однієї з найбільш поживних риб.Тріска – другий за важливістю об'єкт промислового рибальства у північній Європі. Південніше – найбільш важливе значення мають риби: макрель (родинна тунця), морський язик і камбала. Це тільки кілька риб з яких безлічі морських тварин, який ловить людина.
Біомаса океану налічує 150 тисяч видів тварин та 10 тисяч водоростей, а її загальний обсяг становить 35 мільярдів тонн, чого справді може вистачити, щоб прогодувати 30 мільярдів людиней. Виловлюючи щорічно 85-90 мільйонів тонн риби, на неї припадає 85% від використовуваної морської продукції, молюсків, водоростей, людство забезпечує близько 20% власних потреб в білках тваринного походження. Живий світ океану – це величезні харчові ресурси, які можуть бути невичерпними за умови правильного і дбайливого його використання.
Нераціональне ведення промислу і зокрема, перелов риби, тобто вилов великої кількості її, ніж відтворюється. Крім лову промислового, тут є браконьєрство, тобто вилов риби способами, у місцях і термінами, забороненими правилами рибальства.
Особливо небезпечний фактор отруєння, забруднення, зміна кисневого і кормового режиму океану, як наслідок спуску в них промислових і побутових забрудненнях стічних вод, боніфікації, тощо. Піддаються цьому, окрім радіоактивного забруднення, переважно всі моря.
Гідротехнічне будівництво, недостатньо враховує інтереси рибного господарства. Воно викликає зміну режиму стоку річок, повенів і паводків, розподілу біогенних речовин, солоності і підвищення рівня внутрішніх морів, перегороджує шлях до місць нересту прохідним рибам і часто знищує самі нерестовища.
Перший чинник — приклад прямого, безпосереднього впливу діяльності на чисельність риб, два інші — приклад непрямого впливу, оскільки внаслідок господарської діяльності змінюються умови довкілля існування риб, що може змінити їх чисельність навіть більшою мірою ступеня, ніж вилов.
Будь-якого із трьох названих чинників досить, щоб порушити рибний промисел, а в деяких випадках діють одночасно.
Два перших чинника призводять до зменшення або повного припинення видобутку риби, а третій може бути дуже позитивним з точки зору рибного господарства.
Максимальний вилов риби не повинен перевищувати 150-180 мільйонів тонн на рік. Перевершити цю межу дуже небезпечно, тому що відбудуться нездійсненні втрати. Багато сортів риб, китів, ластоногих внаслідок непомірного полювання майже зникли з океанських вод, і невідомо, відновляься коли-небудь їх поголів'я. Але населення Землі зростає бурхливими темпами, дедалі більше потребує морської продукції. Є кілька шляхів підняття її продуктивності. Перший – вилучати з океану не тільки рибу, а й зоопланктон, частину доходів якого – антарктичний криль – вже пішла для харчування. Можна без жодних збитків для океану виловлювати їх у значно більших кількостях, ніж уся видобута нині риба. Друга можливість – використання харчових ресурсів відкритого океану.
Біологічна продуктівність океану особливо велика в області підйому глибинності вод. Один з таких апвелінг, розташованій Біля узбережжях Перу, Дає 15% світового відобутку риби, хоча площа Його стає не Більше двохсотій% від всієї поверхні Світового Океану. Нарешті, Третій шлях - культурне розведення живих організмів, в основному в прибережних зонах. Всі ці три способи успішно віпробувані в багатьох країнах світу, альо локально, тому тріває Згубна за Своїми обсягах вілов риби.
Велічезні можливост для збільшення харчових ресурсів відкріває Розвиток морекультурі - штучного розведення МОРСЬКИХ риб, молюсків, ракоподібніх и голкошкіріх. Багато відів МОРСЬКИХ організмів мают значення не Ліше Як продукти харчування. Їх органі и Тканини містять Цінні біологічно Активні речовіні, необхідні для медицини. Харчові ЯКОСТІ водоростей визначаються вмістом у них багатьох необхідніх для Збереження здоров'я людини мікроелементів и вітамінів.
Відтворення морських харчових ресурсів виникло в результаті Зменшення чисельності МОРСЬКИХ промислових організмів. Порушення екологічної рівноваги яке походить від надмірного споживання харчових ресурсів. Тому з'явилася необхідність штучного вирощування риб, безхребетних, водоростей.
3. Проблеми харчування
Чому ми хворіємо? Це питання задають собі мільйони людей. Як зробити так, щоб жити довго, і не хворіти, радіти життю, спілкуватись і творити. Чому в самий відповідальний момент нашого існування раптом починають псуватись наші механізми захисту? Чи можливо щось зробити, щоб попередити цей процес?
Стародавня китайська приказка каже: «Свою хворобу шукай на дні тарілки!». Ця народна мудрість тисячі років визначала основні напрямки оздоровлення організму людини в східних країнах. Ще Авіцена казав: « Якщо людина захворіла, перше, що вона повинна зробити – відмовитись від їжі. Друге – очищувальні процедури для кишечнику. Третє – змінити характер харчування та промити « каналізаційні системи організму» (лімфатичну, сечовидільна та шлунково-кишковий тракт). І тільки тоді коли це все допоможе, людина може звернутися до лікаря».
Для виникнення хвороби є як найменше чотири основні групи причин, про які ми поговоримо. А тоді спробуємо зрозуміти, що, як в старій російській приказці «7 бед – один ответ» - можливо хороший вихід з даної ситуації.
Приказка: « Ми копаємо собі могилу ложкою і виделкою» та « Свою хворобу шукай на дні тарілки!». Мають глибокий зміст. Ми практично перестали споживати живі продукти, необхідні нашому організму. До них відносяться свіжі овочі та фрукти, зелень, ягоди, парне молоко, сир домашнього приготування, свіже м’ясо, риба, соки, горіхи, злаки.
Проблеми “харчування і здоров’я” і “харчування і хвороби” тісно взаємопов’язані. Ці проблеми лежать в основі наукового обґрунтування широкого спектра практичних заходів з профілактики різних захворювань. В наш час багато людей Які не знають правила правильного харчування . Вони вживають незбалансовану, неякісну, несвіжу та іншу недоброякісну їжу, яка впливає також і на здоров’я.
Прямо (етіологічна) або непрямо (опосередковано) із проблемою “харчування і хвороби” пов’язано 5 основних груп захворювань:
1. первинні (екзогенні) хвороби недостатнього або надлишкового харчування – аліментарні захворювання;
2. вторинні (ендогенні) хвороби недостатнього або надлишкового харчування;
3. захворювання з аліментарними чинниками ризику розвитку патології;
Класифікація аліментарних захворювань (за Б.Л. Смолянським)
Хвороби і синдроми недостатнього харчування:
1. Білково-енергетична недостатність (ВЕН): слабко виражена, помірна, важка (І—III ступені БЕН); аліментарний маразм, затримка фізичного розвитку внаслідок БЕН.
2. Білкова недостатність, уключаючи квашіоркор.
3. Вітамінна недостатність: вітаміну А — ксерофтальмія, включаючи «курячу», або нічну, сліпоту, інші прояви; вітаміну О — рахіт активний, віддалені наслідки рахіту, остеомаляція; вітаміну С — цинга; тіаміну — бері-бері; ніацину — пелагра;
рибофлавіну — арибофлавіноз; вітаміну В — анемія, включаючи перніціозну анемію, або анемію Аддісона—Бірмера; фолату, включаючи фолатдефіцитну анемію;
вітамінів В6, Е, К, пантотенової кислоти, біотину.
4. Мінеральна недостатність: заліза (залізодефіцитні стани, включаючи анемію);
йоду (ендемічний зоб, уключаючи природжену недостатність йоду, або кретинізм);
фтору ( гіпофтороз, включаючи карієс зубів); цинку (гіпоцинкоз, уключаючи хворобу Прасада); селену (гіпоселеноз, уключаючи хворобу Кешана); недостатність кальцію, фосфору, магнію, натрію, хлору, міді, хрому, марганцю.
5. Недостатність незамінних (есенціальних) поліненасичених жирних кислот (ПНЖК).
6. Не уточненні види недостатнього харчування (харчових волокон, окремих амінокислот тощо).
Хвороби і синдроми надмірного харчування:
1. Енергетична надмірність харчування — аліментарне (екзогенно-конституціональне) ожиріння І—IV ступеня.
2. Синдром білкової надмірності харчування.
3. Синдром надмірності ПНЖК.
4. Вітамінна надмірність — гіпервітамінози А і D; гіперкаротинодермія; неуточнені — вітаміну С, ніацину тощо.
5. Мінеральна надмірність: фтору (флюороз); селену (селеном); молібдену (молібденова подагра); кобальту (кобальтова міокардіопатія); заліза (гемосидероз); кальцію, фосфору, натрію тощо.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), на земній кулі більш ніж 800 млн. чоловік хронічно недоїдають і мають той або інший ступінь білково-енергетичної або білкової недостатності, біля 1500 млн. осіб страждають на залізодефіцитну анемію, майже у 250 млн. чоловік виявлений ендемічний зоб, а біля 20 млн. мають церебральні порушення, у тому числі кретинізм, спричинені дефіцитом йоду у харчуванні. У зв'язку з недостачею вітаміну А у їжі більш ніж 13 млн. дітей уражені ксерофтальмією і щорічно майже 0,5 млн. з них частково або повністю утрачають зір.
Експерти ВООЗ відзначають, що недостатнє харчування і голод залишаються найважливішими економічними і медико-соціальними проблемами у багатьох частинах світу. Полярною проблемою є енергетичне надмірне харчування і пов'язане з ним аліментарне ожиріння, на яке страждають у промислове розвинутих країнах 20—25% дорослих і 5— 10% дітей. Аліментарні захворювання, спричинені недостатнім і надмірним харчуванням, у тій або іншій формі існують у кожній країні. У країнах, що розвиваються, переважають аліментарні захворювання, спричинені недостатнім харчуванням, однак окремі групи населення страждають на ожиріння. У той же час у промислове розвинутих країнах патологія, спричинена недостатнім харчуванням, спостерігається як серед малозабезпечених верств населення, так і серед людей, котрі мають матеріальні можливості для вільного вибору харчових продуктів, але допускають відхилення від раціонального харчування через недостатнє гігієнічне виховання, низьку «культуру харчування».
У цілому в промислове розвинутих країнах, у тому числі в Україні, з аліментарної патології в основному зустрічаються ожиріння, залізодефіцитні стани, в тому числі анемія, і гіповітамінози. Спорадично зустрічаються первинна білково-енергетична або білкова недостатність і авітамінози, в окремих місцевостях — ендемічний зоб, зокрема у Західній Україні. У разі погіршення соціально-економічного стану у будь-якій країні спостерігається ріст аліментарної патології у зв'язку з дефіцитом у харчуванні повноцінних тваринних білків, вітамінів і деяких мінеральних речовин.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
1. Фізіологія та гігієна харчування / Столяр В.І.– К.: “Здоров’я”, 2000.– 336 с.
2. Популярно о питании, И.О.Мартиынюк, А.И. Столмакова, «Здоровье»,– 1990 г.
3. Рациональное питание, К., – «Наукова думка», Смоляр В.И., – 1991г.
2. Сравнение верований и законов показывает что первобытная религия установила греческую и римскую семью у
3. Перелік питань для підготовки до практичних занять з дисципліни «Інтелектуальна власність»
4. Основные функции философии Основной функцией философии является мировоззренческая
5. Бедная Лиза Карамзина Н
6. Реферат- Інтерес-збудження- активація, вираження, переживання
7. Социальная работа 1 сессия 20
8. реферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук Дніпропетровсь
9. Управляющие структуры Решение задач с помощью компьютера включает в себя следующие основные этапы
10. Тема 5 Українська культура Нового часу XVII~XVIII ст
11. Кубок Волги 2014 фото
12. Небо в древнекитайской философии выберите все правильные ответы- а части стратосферы; б верховного вл
13. Расчет будущей стоимости по формуле простых процентов
14. б позднее коледонскии o2d3 с герцинский c1t3 вмезозойский jk1 г альбийский k2p
15. Виды речевой деятельности
16. особенности восприятия сюжетных изображений дошкольниками с нарушением зрени
17. Економічна ефективність використання оборотних активів промислових підприємств Липовецького району стан, шляхи покращення
18. Эти двое ~ лоно единая пара
19. Что такое аргументация аргументы твоей позиции как автора сочинения Аргументы ~ это доводы с помощью
20. Методы улучшения качества воды