Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
50
УДК 330.831.84
08.01.04 –економічна історія та історія економічної думки
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук
Київ –
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі економічної теорії та історії Білоцерківського державного аграрного університету.
Науковий консультант: доктор економічних наук, професор, академік НАН
України
ЧУХНО Анатолій Андрійович,
Київський національний університет імені Тараса
Шевченка, професор кафедри економічної теорії
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, академік НАН
України
ПАХОМОВ Юрій Миколайович,
Інститут світової економіки НАН України, директор,
м. Київ
доктор економічних наук, професор
ФЕДОСОВ Віктор Михайлович,
Київський національний економічний університет,
завідувач кафедри фінансів, м. Київ
доктор економічних наук, професор
БОДРОВ Володимир Григорович,
Національна академія державного управління при
Президентові України, завідувач кафедри економічної
теорії та історії економіки, м. Київ
Провідна установа: Інститут економіки та прогнозування
НАН України, м. Київ
Захист відбудеться “ ____ ” лютого 2006 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.176.01 по захисту дисертацій Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, Київ-30, вул. Леонтовича, 5.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, Київ-30, вул. Леонтовича, 5.
Автореферат розісланий “____” січня 2006 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради А.М. Хахлюк
Актуальність теми. У сучасних умовах системної ринкової трансформації української економіки помітно зростає значення наукового обґрунтування ефективної монетарної політики, зорієнтованої на грошово-кредитне стимулювання сталого економічного росту і на цій основі підвищення народного добробуту. Становлення інститутів ринкової економіки та їх функціонування тісно пов’язані з висуненням на перший план економічної науки і практики всебічного дослідження методів регулювання господарства. Монетаризм є одним із сучасних провідних напрямів економічної науки, на базі якого забезпечується ефективне поєднання ринкових і державних методів регулювання економіки й грошово-кредитного ринку.
Незважаючи на неоднозначне ставлення сучасних вітчизняних та зарубіжних економістів до монетаристської теорії, вона не лише посідає ключове місце в науковій думці, а й здійснює помітний вплив на розвиток усієї економічної теорії. Практично в кожному з фундаментальних наукових чи навчальних видань минулого століття в галузі економічної теорії, мікро- та макроекономіки в тій чи іншій мірі аналізується вплив на економіку грошових факторів –попиту та пропозиції грошей, фінансового ринку тощо. Сучасний монетаризм становить теоретико-методологічну базу кредитно-грошової політики держав з ринковою економікою.
Дослідження концептуальних основ сучасного монетаризму, вивчення та узагальнення зарубіжного досвіду, втілення його економічної політики значно утруднюються внаслідок розмаїття поглядів на методи її реалізації. Подолання труднощів можливе шляхом порівняльного аналізу теоретичних розробок західної економічної науки, вивчення практики втілення монетаристської економічної політики. З їх допомогою необхідно сформувати оптимальну, адаптовану до специфічних умов сучасної вітчизняної економіки національну модель, яка була б націлена на успішне розв’язання проблем перехідної економіки та зростання ефективності грошового її регулювання.
Отже, дослідження новітньої монетаристської теорії, що об’єктивно відіграє суттєву роль у формуванні сучасної моделі економічного розвитку, визначається актуальністю.
Ступінь дослідження проблеми. Сучасна теорія монетаризму спирається на багатовіковий досвід розробки проблем грошей та їх ролі в економіці. В історико-економічному плані одним із перших, хто висловив важливі ідеї з цього приводу, був Аристотель, а кількісна теорія грошей, основи якої сформувалися в ХVІ –ХVІІ ст. (Ж. Боден, Дж. Локк, П. Мальтруа, Т. Манн, Л. Монтеск’є,
Р. Кантильйон, Д. Юм та ін.), стала загальнометодологічним підходом подальшого розвитку монетаристської теорії, включаючи і сучасні її напрями. Проблеми співвідношення наявної грошової маси та номінальної вартості валового внутрішнього продукту, оптимального рівня автономії центральних банків розглядалися у працях основоположників класичної економічної теорії А. Сміта і Д. Рікардо та економістів “нової хвилі” Ф. Бастіа, Дж. С. Мілля, Т. Мальтуса,
К. Маркса, Ж-Б. Сея. Неокласики К. Віксель, Л. Вальрас, Д. Гобсон, А. Маршалл, А. Пігу об’єктом дослідження визначають взаємозв’язок грошей, процента і цін. Уведення М. Туганом-Барановським у сферу наукового дослідження попиту на гроші змінило спрямування дослідження самої кількісної теорії.
У середині ХХ ст. сформувалися спочатку кейнсіанська, а потім неокейнсіанська концепції монетарної теорії (А. Хансен, Р. Харрод, Дж. Хікс, С. Вайнтрауб, П. Девідсон, Р. Клауер, А. Коддінгтон, А. Лейонхуфвуд, Х. Мінскі та інші дослідники). Фундаментом сучасного монетаризму стали наукові надбання представників “чиказької школи” Ф. Найта, Г. Саймона, І. Фішера на чолі з
М. Фрідменом та їх послідовників Ф. Кейгана, Р. Селдена, Д. Фенда, А. Шварц. Окремі їх ідеї в подальшому розвинули Р. Барроу, П. Боурмен, Д. Гордон,
М. Канцонері, Ф. Кідлендом, Д. Лейдер, Р. Лукас, Ф. Модільяні, Е. Прескот,
К. Рогофф, Т. Сарджент, Дж. Тобін, М. Фелдстайн, Ф. фон Хайєк та ін.
Окремі аспекти зазначених проблем знайшли розробку в працях відомих сучасних вітчизняних економістів, зокрема В. Базидевича, І. Бураковського,
З. Варналія, А. Гальчинського, В. Гейця, А. Гриценка, А. Даниленка, П. Єщенка, Т. Ковальчука, В. Лагутіна, В. Литвицького, І. Лукінова, І. Лютого, В. Міщенка, А. Мороза, П. Нікіфорова, В. Новицького, Ю. Пахомова, О. Плотнікова, М. Савлука, В. Федосова, А. Чухна, О. Шарова, В. Ющенка та інших. Їх роботи є помітним внеском у розвиток економічної теорії. Складні проблеми теорії і практики реалізації політики сучасного монетаризму в перехідній економіці Росії та її національні особливості досліджуються у працях Л. Абалкіна, М. Бункіної, Б. Домненка, Г. Жагалова, В. Піщика, М. Петракова, В. Полберовича,
О. Черковця, А. Чегодаєва, М. Шмельова та інших авторів.
Історико-економічні питання становлення та розвитку монетаризму в структурі економічної думки розробляють відомі вчені В. Бодров, Л. Горкіна, Л. Дмитриченко, А. Кредісов, П. Леоненко, В. Рокоча (Україна), А. Анікін, Ю. Ольсевич,
І. Осадча, Я. Певзнер, Г. Сорвіна, В. Усоскін, Г. Худокормов (Росія) та ін.
Проте в сучасній вітчизняній та зарубіжній історико-економічній літературі практично відсутні праці, в яких би комплексно досліджувалися еволюція монетаристських теорій та їх сучасна модифікація, розвиток монетаристських ідей представниками інших новітніх теорій в умовах фінансової глобалізації. Не узагальнені характерні тенденції реалізації монетаристської економічної політики в країнах з перехідною економікою, недостатньо проаналізовано механізми та джерела монетизації економіки в транзитивний період, значення монетарних важелів як одного з визначальних чинників економічного зростання, ролі держави в умовах реалізації монетаристської політики.
Таким чином, теоретична і практична значущість зазначених проблем, недостатня науково-теоретична розробка, відсутність узагальнення та критичного осмислення теоретичних напрацювань, потреба вироблення рекомендацій щодо формування та застосування ефективної монетарної політики в Україні зумовили вибір теми дисертації, її мету та основні напрями дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт, є складовою держбюджетної теми Білоцерківського державного аграрного університету „Перспективи інтеграції агропромислового комплексу України в міжнародний сільськогосподарський ринок” (№ державної реєстрації 0196U007680) та № 01 БФ 040 –“Теорія і практика соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень” (реєстраційний номер 0101U 006977) яку розроблює колектив кафедри економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де дисертант навчався в докторантурі й отримував наукову консультацію. Особистий внесок автора полягає в дослідженні особливостей формування монетаристської моделі економічного розвитку в Україні, з’ясуванні причин і специфіки трансформаційної кризи в монетаристський період розвитку її економіки.
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є системно-концептуальне дослідження теоретичних і методологічних основ монетаризму, його еволюції, критичний аналіз змісту монетаристської моделі економічного розвитку, наукове обґрунтування теоретичних і практичних засад розвитку сучасного монетаризму, оптимального варіанта практичної реалізації його ідей, адекватних конкретним соціально-економічним умовам України.
Досягнення поставленої мети обумовило необхідність вирішення таких завдань дослідження:
–дослідити теоретико-методологічні підходи до критичного осмислення ролі грошей в економіці, проаналізувати зміни наукових поглядів на грошову економіку, кількісних та якісних характеристик грошового господарства, розкрити природу і тенденції становлення, розвитку та еволюції сучасних монетарист-
ських концепцій;
–висвітлити теоретичні здобутки представників новітніх теорій і шкіл, близьких до монетаризму, особливість їхнього підходу до грошового господарства і розвиток ними окремих ідей монетаризму;
–проаналізувати інституціональні основи розвитку монетаристських моделей господарської системи та багаточинникову природу умов їх ефективного функціонування;
–визначити й розкрити основну філософію та характерні особливості змісту економічної політики сучасного монетаризму, вплив її на структурні зміни в економіці та проблеми реалізації в Україні;
–простежити еволюцію поглядів сучасних монетаристів на проблему “розмірів ” державного регулювання економіки, спадкоємність і „розриви” у порівнянні з підходами представників Чиказької школи, розкрити основні ідеї глобального монетаризму та висвітлити особливості національної монетарної політики з урахуванням інтернаціоналізації фінансових портфелів;
–здійснити порівняльний аналіз практики впровадження основних принципів монетаризму в країнах з перехідною економікою, виявити специфіку континентальної монетарної моделі та монетарної політики в період трансформаційних перетворень;
–проаналізувати грошово-кредитну політику України в монетаристський період розвитку її економіки, виявити основні причини та особливості трансформаційної кризи;
–сформулювати концептуальні основи монетарної політики України, та обґрунтувати економічну доцільність використання окремих її механізмів і джерел для практики господарювання.
Об’єктдослідження –наукове відображення у світовій та вітчизняній економічній літературі ХVІ–ХХ ст. грошового аналізу економіки, історії становлення та розвитку монетаристської теорії, поглядів представників монетаризму та інших економічних концепцій і шкіл.
Предметом дослідження є монетаристські концепції в їх становленні, розвитку та еволюції, їх взаємозв’язок і взаємодія з монетаристською економічною політикою, з іншими соціально-економічними процесами в Україні та інших країнах з перехідною економікою, механізмами регулювання грошового обігу та монетарною політикою Центрального банку.
Теоретичною та методологічною базою дослідження виступають праці провідних вітчизняних і зарубіжних учених з питань економічної теорії та її історії, в яких знайшли відображення питання монетарного аналізу економіки протягом ХVІ –ХХ ст.
Методи дослідження. Обґрунтованість та достовірність отриманих результатів дисертації забезпечена обраною сучасною методологією досліджень, що включає загальнонаукові та спеціальні методи, і науковим трактуванням теоретичної спадщини економістів ХVІІІ –ХХ ст. Серед них методи наукової абстракції, аналізу і синтезу, дедукції та індукції, системного підходу та ін.
Еволюція монетаристських концепцій досліджувалася за допомогою поєднання методів історичного й логічного, що дало змогу виявити особливості еволюції кількісної теорії грошей на різних етапах, її зв’язок із сучасним монетаризмом (2.2; 2.3). Діалектичний підхід використано при визначенні сучасних тенденцій кейнсіансько-неокласичного синтезу монетарних ідей (3.1; 3.2), нових тенденцій розвитку сучасного монетаризму (4.1; 4.2; 4.3), системно-структурний та порівняльний аналіз –при виявленні основних тенденцій монетарної політики в період трансформаційних перетворень (5.1) і синтезу сучасних економічних ідей монетаризму (4.4; 5.4), статистичний метод –при аналізі економічного розвитку України в монетаристський період, та структурних зрушень (5.2, 5.3), системне моделювання –при дослідженні монетарного передавального механізму (5.2).
Інформаційну базу дослідження щодо ретроспективи монетаристської теорії складають наукові праці фундаторів монетаристської концепції та інших економічних теорій, монографічні дослідження, статті зарубіжних і вітчизняних авторів стосовно основних засад і особливостей реалізації монетаристських принципів –статистична інформація Державного комітету статистики України, Міністерства економіки України, матеріали міжнародної
статистики опублікованої Європейською статистичною комісією, Світовим банком.
Наукова новизна та особистий внесок автора полягають у розкритті становлення та розвитку монетаризму, його філософсько-методологічних основ, які забезпечили науковий авторитет та широке використання монетаристської теорії як основи економічної політики багатьох держав світу.
Вперше в українській історико-економічній науці:
- розкрито еволюцію монетарного аналізу економіки від його зародження до сучасності в контексті розвитку світової та вітчизняної економічної думки, виявлено тенденції до взаємного зближення сучасного монетаризму та інших шкіл і напрямів економічної теорії;
- досліджено методологію монетаризму, що побудований на глибокому взаємозв’язку і взаємодії грошей і матеріального виробництва, спрямованості
діяльності первинних суб’єктів господарювання на збільшення й оптимізацію власного багатства і тим самим обумовлює збільшення сукупного доходу та інвестування в умовах ефективного використання механізму функціонування економіки;
- доведено, що на відміну від широко розповсюдженого зведення монетаристської теорії до розробок Чиказької школи, в основу яких покладено рух грошей, грошовий аналіз, монетаризм як теорія базується на глибокій взаємодії грошей і реальної економіки, грошового обігу і виробництва;
- обґрунтовано, що на відміну від трактування монетаризму, який начебто заперечує економічну роль держави, в дійсності він не тільки визнає цю роль держави, але і вперше в історії монетаризм обґрунтував необхідність поєднання ринкового механізму з державним регулюванням для сучасної економіки. Історична роль монетаризму полягає в тому, що на відміну від кейнсіанства, яке робило основну ставку на державу як фактор економічного зростання, монетаристи розкрили механізм функціонування сучасної економіки як єдність ринкового механізму та державного регулювання економіки.
Удосконалено такі аспекти проблеми:
- з’ясовано, що життєздатність монетаризму як теорії, проявляється в ефективній соціально-економічній політиці: стабільності грошової системи, широкому розгортанні підприємництва, розвитку конкуренції, формуванні умов для зменшення соціальної диференціації населення. Вона спрямована на забезпечення широкого розвитку середнього і дрібного бізнесу, раціональне використання ресурсів, економічне зростання і соціальне вирівнювання;
- піддано всебічному аналізу і в результаті цього доведено, що успішна реалізація політики монетаризму вимагає орієнтації не лише на чисто монетарні індикатори (темп інфляції, бюджетний дефіцит, грошова маса, курс валюти, золотовалютний резерв), а й на врахування показників ефективності використання ресурсів у ринковій економіці, ступеня її конкурентоспроможності (фондовіддача, продуктивність праці, капіталоємкість, зайнятість тощо). Обґрунтовано, що основою стратегії монетарної політики України має стати довгочасове передбачуване, економічно виправдане зміцнення гривні на базі її зв’язку з
реальним і ресурсним забезпеченням, підвищення довіри до фінансових, банківських і кредитних інститутів. Сучасна бюджетна політика має бути орієнтована на економічність, оптимізацію структури і рівня витрат, сучасний аналіз функціональних компонентів витрат, підтримку перспективного з точки зору формування бюджету національного бізнесу, активне економічне зростання
реального сектора економіки;
- виявлено і досліджено значимість для ефективного функціонування ринкової економіки України збільшення пропозиції кредитних фондів в умовах недосконалої інформації та ринку і зміщення фокусу сучасної монетарної політики України з трансакційної функції грошей на посилення їх кредитної функції. Доведено доцільність розвитку на сучасному етапі утвердження ринкової економіки в Україні стимулюючої монетарної політики при збереженні помірної
жорсткої фіскальної політики –варіант із так званим протилежним „ефектом витіснення”: зростання інвестицій за рахунок зниження державних або споживчих витрат.
Отримали подальший розвиток такі положення:
- доведено, що в умовах фінансової глобалізації зміцнення державних фінансів повинно здійснюватися насамперед шляхом використання економічних інструментів - більш гнучкого застосування податкової і митної політики, політики відсотку, регульованої емісії, реформування банківської системи тощо;
- обгрунтовано зростання взаємозалежності політики грошових влад та відповідного їх впливу на реальний сектор і необхідності у зв’язку з цим ефективної координації грошово-кредитної та бюджетно-податкової політики. Вона сприятиме зміні філософії збільшення грошових доходів населення як умови підвищення рівня життя, що реально призводить до емісії та інфляції, на монетаристське його розуміння як необхідної умови економічного зростання і взагалі нормального функціонування економіки.
Практичне значення одержаних результатів. Наукові положення, висновки та рекомендації дисертаційної роботи можуть бути використані:
– при проведенні подальших досліджень у галузі історико-економічних
наук, насамперед, еволюції монетаристської теорії;
–у навчальному процесі для більш якісного і наукового висвітлення в лекціях і на семінарських заняттях історії світової та української монетарної думки і підвищення завдяки цьому рівня підготовки майбутніх фахівців у галузі економіки;
–при підготовці підручників, навчальних посібників та іншої навчально-методичної літератури з економічної теорії та її історії;
–у роботі органів державної влади для підвищення наукової обґрунтованості та вдосконалення сучасної монетарної політики України, як вагомої складової побудови монетаристської моделі в розвитку економіки.
Наукові розробки автора, практичні висновки та пропозиції використані бюджетним Комітетом Верховної Рада України при формуванні бюджету 2004 року (довідка № 06-9/133440 від 25.09.03) та 2005р. (довідка № 499 від 24.11.2005р.), Національним банком України, в роботі експертно-аналі-тичного центру Ради Національного банку України з питань грошово-кре-дитної політики при підготовці пропозицій щодо удосконалення монетарної політики в умовах транзитивної економіки (довідка № 09-010/21 від 11.02.04), Науково-дослідним фінансовим інститутом при Міністерстві фінансів України при виконанні теми НДР 2003 року “Модернізація системи управління державними фінансами” (№ ДР 0103U007348), теми НДР 1.7.1. “Теоретичні засади макроекономічного регулювання і фінансової політики” Комплексного тематичного плану науково-дослідних робіт Міністерства фінансів України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від
лютого 2004 р. № 170 (довідка 23/179 від 16.03.04), Науково-дослідним економічним інститутом Міністерства економіки України при виконанні плану науково-дослідних робіт у 2004 році (наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 183 від 11.05.04) у відповідних розділах теми “Удосконалення методології складання та прогнозування зведеного балансу фінансових ресурсів України на основі вимог системи національних рахунків та з урахуванням сучасного стану розвитку економічної науки”(довідка № А/362 від 27.09.05), автором при підготовці навчальних посібників та підручників з “Історії економічних учень”, “Економічної історії”, „Теорії фінансів” та „Сучасних економічних теорій” рекомендованих Міністерством освіти і науки України (довідка № 14/ 18.2-835 від 19.05.03.;
№ 14/18.2-2442 від 18.11.04; 14/18.2-153 від 26.10.05; 14/18.2-624 від 25.03.05; 14/18.2-1671 від 12.07.05).
Впровадження результатів дисертаційного дослідження здійснювалося автором у навчальному процесі при викладанні дисциплін: “Історія економічних учень” і “Економічна історія” на економічному факультеті Білоцерківського державного аграрного університету (довідка № 01-12/757 від 30.12.05) та економічному факультеті Білоцерківського інституту економіки та управління ВМУРоЛ „Україна” (довідка № 1889 / 01 від 04.01.06 )
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є одноосібно виконаною науковою працею, в якій викладено на основі узагальнень і досліджень еволюцію монетаристських теорій та проаналізовано практику впровадження основних її принципів в країнах з перехідною економікою, виявлено основні причини трансформаційної кризи в монетаристський період розвитку економіки України. Обсяг особистого внеску в роботах, які опубліковані у співавторстві, наведений окремо у списку опублікованих праць. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використані лише ті ідеї та положення, які отримані автором особисто.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації її автор доповідав на більш ніж 14 республіканських та міжнародних науково-теоретичних та науково-практичних конференціях і семінарах у Києві, Львові, Харкові, Черкасах, Білій Церкві та ін. Це підтверджено програмами і опублікованими доповідями автора дисертації у матеріалах конференцій (вказано у списку опублікованих праць).
Публікації. За результатами виконаного дослідження опубліковано монографію (19,5 друк. арк.), 2 колективні монографії (12,6 друк. арк.), матеріали підручника (у співавторстві) (27 друк. арк.), 3 навчальні посібники (1 у співавторстві) (47,4 друк. арк.) та 55 статей, з яких 31 у фахових та 24 у інших виданнях, у тому числі 25 одноосібних у фахових і 16 у інших виданнях, загальним обсягом 24,9 друк. арк.
Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків. Повний обсяг дисертації складає 456 сторінок, основний зміст роботи викладено на 411 сторінках, список використаних джерел включає 451 найменування на 35 сторінках. Дисертація містить в основному тексті 6 аналітичних таблиць і 5 рисунків, які займають 7 сторінок та 5додатків, що розміщені на 10 сторінках.
У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, зв’язок з науковими програмами, планами, темами економічного факультету Білоцерківського державного аграрного університету, сформульована мета та завдання, дається характеристика об’єкта, предмета і використання методів дослідження, викладається наукова новизна та основні наукові положення, які виносяться на захист, показані теоретичне та практичне значення отриманих результатів, апробація, характер публікацій, а також практичне впровадження результатів дослідження.
У першому розділі „Історіографія монетаристських теорій” здійснено історіографічний огляд проблеми дисертаційного дослідження, розкрито еволюцію монетарного аналізу економіки, поглядів провідних вітчизняних і зарубіжних економістів з проблеми становлення і розвитку сучасного монетаризму.
У дисертації показано, що поширення індуктивного підходу до аналізу
економічних явищ та процесів завдяки поступовому проникненню в інтелектуальний світ творів Аристотеля привело до осмислення в економічній думці пер-ших емпіричних залежностей. Дисертант відзначає характерну рису праць раннього періоду, власне як і розвитку всієї економічної думки, до останньої третини ХVIII ст.: нерозчленованість, недиференційованість економічних знань. По суті, аналіз грошей концентрувався навколо зясування їх суті та функцій. Були закладені основи концепції, згідно з якою: 1) незалежно від мети використання грошей, їх фундаментальна функція, що обумовлює їх існування, полягає у виконанні ролі засобу обігу; 2) самі гроші мають бути одним із товарів, тобто корисною річчю і мати мінову цінність, яка не залежить від їх грошової функції. Дисертант підкреслює, що, незважаючи на відсутність повноти цієї концепції, вона була домінуючою до кінця ХІХ ст. і навіть пізніше, хоча завжди викликала дискусії.
Дисертантом з’ясовано, що економічна наука схоластів розглядала всі явища грошової економіки капіталізму, який народжувався, тому вона була міцним фундаментом для аналітичних праць послідовників, включаючи й представників класичної школи. Останні поставили в центр аналізу монетаристські принципи, які були підхоплені й розвинуті до стану теорії економістами
ХVI–ХVIII ст.
У меркантилістській літературі ще відсутні чітко виділені галузі досліджень, проте, як показано в дисертації, поставлені практично всі проблеми грошової економіки. Дисертант відзначає великий вплив на розвиток економічної думки праць Д. Юма. Його теорія, включаючи й надмірне виділення ролі руху цін як головного засобу адаптації економічного механізму, в основному залишається незаперечного до 20-х років ХХ століття. Показано першочергове значення для становлення сучасного монетаризму трьох досягнень класичної літератури:
) трактування „швидкості обігу” як змінної величини, що коливається в залежності від стану „довіри”; 2) надання наукової форми ідеям відносного зв’язку між грошима, цінами і процентом; 3) тлумачення монетарних аспектів міжнародної торгівлі. Саме ці дослідження стали центром дискусій у монетарному аналізі в післякласичний період.
Розкрито неокласичний підхід до монетарного аналізу економіки. Представники неокласичної теорії вбачали роль грошей лише у визначенні рівня цін. Незважаючи на строкатість своїх поглядів, вони були прибічниками теорії граничної корисності, що й зумовило їхні теоретико-методологічні підходи до дослідження грошового обігу та фінансів. Разом з тим, у працях неокласиків монетарна теорія набула обрисів науки про основи доцільного, що відповідає певним умовам, ведення найбільшого сингулярного господарства –державного та інших господарських суб’єктів, що мають монетарну владу. Розвиток монетарної теорії в цьому руслі привів до виділення в її складі монетарної політики. Відзначена особлива роль у становленні монетаристських теорій праць Л.Вальраса, І.Фішера, А.Маршалла та К.Вікселя.
У 20-40-х роках ХХ ст. кількісна теорія грошей поступається кейнсіанській теорії державних фінансів, грошей та грошово-кредитного регулювання. Дисертант показує, що ідеї цієї теорії, започатковані у працях Дж. М. Кейнса, були доведені й розвинуті у працях кейнсіанців та неокейнсіанців. У період 40–-х років ХХ ст. вони обґрунтовували ідею необхідності управління державним бюджетом через норму прибутку, норму відсотку та фіскальну політику.
Автор проаналізував особливості праць економістів Чиказької школи. У їхніх працях монетаристська теорія стала центральним елементом господарської системи, який визначає стан економічної кон’юнктури і весь хід відтворювального процесу. Вплив грошових зрушень на наступний хід економічної активності став центром аналізу цілої плеяди сучасних монетаристів. Зроблено висновок, що, незважаючи на розмаїття дослідження аспектів монетаристської теорії у працях сучасних економістів, усіх їх об’єднує намагання простежити тенденції та перспективи розвитку сучасної грошово-кредитної політики, а також наукове обґрунтування об’єктивних, незалежних від кон’юнктурних міркувань та політичних течій принципів і методів управління грошово-кредитним ринком. Їх наукові обґрунтування і пропозиції стосуються перш за все методів та інструментів реалізації монетарної політики, встановлення контролю за діяльністю комерційних банків на грошово-кредитному ринку, а також зміцнення фінансової системи держави в цілому. Власне ці монетаристські ідеї склали основу критичного аналізу даної роботи.
Дисертант приходить до висновку, що, крім відсутності праць із зазначених вище проблем сучасного монетаризму, залишаються дискусійними такі питання: визначення галузі відповідальності Уряду і центрального банку в монетарній політиці; співвідношення в ринковій економіці дії ринкових механізмів грошового регулювання і фіскальної політики; ролі держави як „активатора” монетарної економіки; зміни ролі національних монетарних інститутів в умовах фінансової глобалізації та ін.
Другий розділ “Методологічні основи теорії монетаризму” присвячено дослідженню формування і розвитку загальнометодологічного підходу монетаристської теорії на основі розвитку принципів кількісної теорії грошей. Показано, що у процесі формування та еволюції ринкових відносин відбувається розмежування реальних і грошових сторін господарського життя і загострюються суперечки навколо питань, пов’язаних з місцем і роллю грошей у відтворювальному процесі. Розкрито утвердження позитивних економічних знань у тісному зв’язку з їх нормативним аспектом і на основі цього встановлено перші закономірності в економічній теорії щодо грошового господарства. Доведено, що практика створення фінансових пірамід (Дж. Ло) стала поштовхом до переосмислення ролі грошей та торгівлі, загального повороту економічної думки до з’ясування проблем взаємозалежності реальної і грошової економіки (Ж. Боден, Дж. Локк, Д. Юм, Дж. Мілль та ін.). Розкрито зв’язок еволюції поглядів представників кількісної теорії грошей з постановкою в центр уваги ідеї можливості регулювання паперово-грошових і фінансових технологій у ХХ ст., коли грошове господарство трансформується в систему паперово-грошового та кредитно-грошового обігу.
У дисертації проаналізовано погляди представників класичної школи політекономії (У. Петті, П. Буагільбер, А. Сміт, Д. Рікардо, Ж.Б. Сей та ін.) на ланцюг взаємозалежності між грошовою масою, цінами та платіжним балансом, які спрямували грошовий аналіз у наукове русло. Розкрито, що головною темою дискусій ХVІІІ –початку ХІХ ст. було обговорення можливостей, методів і меж регулювання кредитної емісії, ролі банку в регулюванні обсягу грошової маси. Показана роль Г. Торнтона в з’ясуванні залежності розмірів кредитної надбудови від величини грошової бази та в обґрунтуванні важливого практичного висновку про можливості інфляційного методу розв’язування грошових криз.
Автор дисертації виявив, що до середини ХІХ ст. центр уваги монетарного аналізу змістився до більш практичного питання –регулювання грошового обігу. У зв’язку з цим розкриті ідеї прихильників грошової школи (Дж. Лойд,
Р. Торренс та ін.) про грошовий обіг як джерело економічної нестабільності та регулювання його в залежності від грошового попиту як справу самої банківської системи.
У дисертаційній роботі показано, що проблема грошей, грошового обігу набула самостійного практичного значення на рубежі ХІХ –ХХ ст.ст. Увагу теоретиків привернули такі питання: золотий стандарт та його значення для системи цін, біметалізм, міжнародне співробітництво у сфері грошового й валютного регулювання. Науковці цього періоду розглядають стабільність економіки переважно через призму стабільності цін. Уже на початку ХХ ст. були запропоновані заходи грошового регулювання, які нині стали загальноприйнятими, наприклад вплив на грошову масу через операції з державними облігаціями –прообраз операцій на відкритому ринку.
Аналіз першоджерел та іншої історико-економічної літератури, здійснений автором дисертації, засвідчив, що у ході дискусії щодо монетарної теорії
Л. Вальраса, який першим із дослідників ХХ ст. аналіз грошей „вбудував” у систему загальної теорії, обговорювалися такі проблеми: відносна швидкість реакції цін і кількостей грошей на скорочення попиту; відносна сила (спрямована на відновлення рівноваги з повною зайнятістю) ефекту реальних касових залишків і механізму поступу до рівноваги при нижчому рівні виробництва. Порушена також проблема очікуваної й пов’язаної з нею проблеми невизначеності.
Виявлено, що А. Маршалл розглядає проблему грошей як частину аналізу економічного процесу і як один із шляхів, що веде до розробки теорії зайнятості. Більш чітко, ніж Л. Вальрас, він показав важливість розподілу між „реальними” і „грошовими” ставками проценту і звернення до особливостей механізму, за допомогою якого зміна кількості грошей впливає на економічну систему. Показано, що ці ідеї стали центром монетарного аналізу і сучасних монетаристів, перш за все Дж. Хутрі, Г. Валінгтон, Дж. М. Кейнса, А. Пігу і Д. Робертсона. Вони розвивали ідеї А. Маршалла у своїх власних концепціях і мають своїх послідовників.
У дисертації проаналізовані теоретичні розвідки видатного шведського вченого К. Вікселя і показано, що центральне місце у його теорії посідав кумулятивний процес встановлення залежності між позичковим процентом, дохідністю капіталу, цінами й обсягом виробництва. Вона згодом стала центральною темою кейнсіанських дебатів. Дисертант показав методологічне значення положень Векселя для розвитку монетаристської теорії ХХ ст., практичне значення для формування основ кредитно-грошової політики, трансакційної версії кількісної теорії грошей.
Дисертант довів, що американський учений І. Фішер у певному розумінні першим розпочав процес “деабсолютизації” грошей як унікального фінансового активу і проклав шлях портфельному підходу. Проте вчений цей підхід не розкрив, а тільки розширив статистичний зміст грошової маси за рахунок включення до неї грошових субститутів. На думку автора дисертації, розробки І. Фішера не започаткували окремої школи, але його аналіз процента, інфляції, очікувань і грошового обігу, підкріплений емпіричними даними, став основою ряду теоретичних досліджень. Серед них найбільш значущим став сучасний монетаризм.
У дисертаційній роботі показано внесок у розвиток монетаристських ідей М.І.Туган-Барановського і доведено, що вони стали основою майбутніх дослід-жень шляхів впливу грошей на економіку та механізму свідомого регулювання цього впливу (теорія регульованих грошей Дж. М. Кейнса). Показано зміну спрямування дослідження кількісної теорії грошей кейнсіанцями і монета-
ристами.
На основі аналізу кількісної теорії грошей, проведеного в дисертації, автор зробив висновок, що її класична модель –це перше систематизоване намагання пояснити детермінанти таких важливих макроекономічних або агрегатних змінних, як загальний рівень цін, валовий національний продукт (ВНП), рівень зайнятості та сукупних витрат. За допомогою класичної моделі теоретики прагнули пояснити також взаємозв’язок цих змінних та роль грошей. Вона стала загальною методологічною основою для подальшого розвитку монетаристських теорій, включаючи і сучасні її напрями.
У третьому розділі „Формування основ монетаристської теорії” виявлено кейнсіанський і монетаристський підходи до формування попиту на гроші в дослідженнях постдепресійного періоду 30-х років XX ст. і показано зосередження вчених на вивченні функціонування та ролі грошово-кредитної політики, її впливу на розміри ВВП, рівень зайнятості, витрат і цін. У ході розкриття монетарної теорії Дж. М. Кейнса на основі системного аналізу доведено, що Кейнсову постановку питання про взаємозв’язок між процесом вирівнювання вкладів та інвестицій і зміною доходу можна вважати першим кроком у створенні нової теорії виробництва та зайнятості, а вивчення функціонування і ролі грошово-кредитної політики, що впливає на розміри ВВП, рівень зайнятості, витрат і цін, –успішною спробою започаткувати нову школу економічної теорії.
У дисертації зазначено, що в результаті відключення “цінових стабілізаторів” і зруйнування тим самим логіки неокласичних доказів про обов’язкову відповідність ринкового попиту та пропозиції Дж. М. Кейнс по-новому розкрив вплив механізму зміни грошової маси на інші економічні змінні. Зміни рівноважного реального доходу відбуваються в тому ж напрямі що й зміни номінальної грошової маси.
Як показано в дисертації, у другій половині 60-х рр. минулого століття відбувалося становлення так званого неортодоксального кейнсіанства (посткейнсіанства). Його моделі порівняно з кейнсіанськими (Р. Клауер, А. Лейонхуфвуд, П. Девідсон, А. Конддінгтон, С. Вайнтрауб, Х. Мінскі та ін.) мають ряд відмінностей. Це зміна агрегативної структури і принципів агрегування (активи об’єднані не за матеріальними ознаками (споживчі чи інвестиційні), а за ступенем залежності їх ціни від очікувань відносно майбутнього за тривалістю); включення у функцію споживчого попиту дефільованої за індексом цін поточної вартості активів; введенням у функцію інвестиційного попиту поточної вартості активів, співвіднесеної із заробітною платою, а також включення до змінних функцій попиту на гроші, крім поточної вартості довгострокових активів, ще одного показника –співвідношення поточної банківської ставки та її нормального рівня.
Дослідивши еволюцію монетаристських поглядів на основі аналізу ідей М. Фрідмена, дисертант в узагальненому вигляді викладає основні принципи теорії монетаризму.
Насамперед економічна теорія служить меті прогнозування динаміки економічних показників і лише потім є інструментом аналізу. Для досягнення мети необхідно активно використовувати економетричні макромоделі, причому задані у зведеній, а не в структурній формі.
Щодо деякого оптимального рівня виробництва, який визначається розвитком продуктивних сил, запасом ресурсів і т.д., ринкова економіка внутрішньо стійка. Проте він не виключає наявність безробіття, пов’язаного з інституціональними особливостями економіки, наприклад, недостатньою гнучкістю заробітної плати (природний рівень безробіття).
Дією механізму відносних цін як ефективного способу розподілу (алокації) обмежених економічних ресурсів забезпечується досягнення оптимального рівня виробництва. Втручання держави в цей механізм має бути мінімальним.
В економіці гроші відіграють ключову роль. Їх зміна через ефект реальних касових залишків приводить до зміни витрат і номінальних доходів. У короткостроковому періоді це може призвести до зміни як рівня цін, так і обсягу виробництва, а в довгостроковому –лише до зміни загального рівня цін. Тобто, за винятком короткого періоду, зв’язок між безробіттям й інфляцією відносний.
Стійка залежність між масою грошей в обігу і найголовнішими економічними показниками є одним із найбільш важливих проявів сталості економіки.
Функція, що виявляє цю залежність, є найбільш вагомим інструментом аналізу взаємодії грошової політики та економіки.
Таким чином, заходи грошово-кредитного регулювання в монетаристській і кейнсіанській теоріях спрямовані на досягнення одних і тих же цілей, проте різними методами. Для кейнсіанців характерне висунення на перший план стабільності економічного зростання, навіть ціною помірної інфляції, а монетаристи вважають за необхідне підтримувати стабільність цін шляхом послідовної, передбачуваної політики помірного приросту грошової маси, що в довгострокових часових інтервалах також сприяє забезпеченню високої зайнятості й економічному зростанню.
Четвертий розділ “Сучасний монетаризм: особливості й суперечності” присвячений дослідженню розвитку монетаристських ідей у працях нових монетаристів і представників інших немонетаристських теорій. У даному розділі дисертант розкриває ідеї сучасних монетаристів: особливе значення для функціонування ринкової системи мають процеси кредитування, а не просто грошові трансакції і грошова маса, що їх обслуговує; важливого значення в умовах недосконалої інформації та ринку набуває не просто пропозиція грошей, а пропозиція кредитних фондів.
У дисертації показано, що нові монетаристи високо оцінюють роль та значення монетарної політики як інструментарію державного макроекономічного регулювання економіки. Головний інструмент монетарної політики –операції на відкритому ринку, коли центральний банк здійснює купівлю або продаж державних цінних паперів (казначейських векселів T-bills) з метою збільшення або скорочення грошей в обігу. Останнє має вплинути на стан банківських резервів і банківські процентні ставки. Тобто, для нових монетаристів основним каналом активізації економіки є кредитно-грошовий, який забезпечує багатство націям і дає можливість створювати стабільні грошові потоки в економіці.
На основі критичного аналізу ідей нових монетаристів дисертант приходить до висновку, що грошові й реальні зміни пов’язані між собою. Рівноважна дихотомність і нейтральність грошей у короткостроковій перспективі в сучасній економіці відсутні. Грошові шоки (експансія чи стискання) створюють значні короткострокові (різні за силою і з різним лагом) впливи на рівень виробництва, зайнятості, рівень цін та заробітної плати, ставки процента і доступність кредиту. Сила і спрямованість впливу на вказані змінні та лаг залежать від масштабів грошового шоку, інституціонального устрою, конкретної економіки, у тому числі й рівня її зрілості. Щодо довгострокових впливів грошових шоків, то тут відсутня єдність поглядів і теоретичних підходів, а також достатня обґрунтованість отриманих емпіричних розрахунків. Можна стверджувати, що для сучасних монетаристів вказана проблема є „чорним ящиком”.
Дисертант показує, що під впливом розвитку постіндустріальних (інформаційних) технологій з’являються нові можливості розширення ролі держави в економіці. У дослідженні доведено, що сучасні монетаристи визнають їх і вбачають посилення ролі держави в організації обліку, контролю, прийнятті рішень і здійсненні інших управлінських функцій. Беззаперечним є зростання ролі держави як виробника суспільних благ, як свого роду соціальної технології і як найбільшого інвестора в ключові для постіндустріального суспільства галузі.
У дисертації розглянуто погляди неоконсерваторів у сфері монетарної політики (П. Боурмена, М. Фелдстайна, Р. Барроу та ін.). Проведене дослідження зміни акцентів у грошовій політиці засвідчує, що теорії цих економістів відзначаються більшою практичною зорієнтованістю, зосередженням уваги теоретиків на аналізі перешкод розширення пропозиції й ефективного використання факторів виробництва. Головною з них вважається негативний вплив рівня і структури податків на стимули до праці й інвестування, а також вплив інститутів і навичок, наприклад, обмежень, пов’язаних із діяльністю профспілок, на ефективну алокацію ресурсів.
У процесі дослідження з’ясовано, що замість фрідменовського грошового правила неоконсерватори (М.Майлз та ін.) висувають як орієнтир грошової політики цінове правило –забезпечення стабільних цін і стійкої купівельної здатності грошей. Вони доречно підкреслюють, що в умовах постійного збільшення темпу зростання цін збільшується тривалість використання основного капіталу, підвищується частка морально застарілого оснащення, і тим самим гальмується освоєння досягнень науково-технічного прогресу й уповільнюється економічне зростання.
Показано, що спільним для монетаристських і неоконсервативних теорій є вимога значного зменшення розміру державного бюджету (та його частки в національному доході), головним чином за рахунок економії на витратах, мобілізації ринкового потенціалу економіки, підтримки системи вільного підприємництва. У концепції неоконсерватизму витрати держави відіграють в цілому пасивну роль, не мають регулювального навантаження. Система державного регулювання економіки повинна мати довгостроковий характер та орієнтуватися не на антициклічне управління сукупним попитом, а на стимулювання пропозиції товарів, капіталів і факторів виробництва. Доведено, що неоконсерваторам вдалося більш фундаментально дослідити механізм негативного впливу бюджетного дефіциту на розширене відтворення (Р. Барроу та ін.).
Виявлено, що у працях представників “грошового” крила неоконсерваторів почали чіткіше виявлятися монетаристські мотиви. Основний захід –зниження податків –поступово перетворювався в засіб “нейтралізації” негативних наслідків кредитно-грошової рестрикції. Як і монетаристи, неоконсерватори подолання тривалої інфляції уявляють тільки за допомогою стискання пропозиції грошової маси, яка виходить за межі потреб зростаючої економіки, а бюджетні й податкові заходи в галузі регулювання розглядають лише в якості незначного внеску в послаблення інфляції.
Автор дисертації дослідив макроекономічні моделі “нових класиків” (Ф. Мо-дільяні, Дж. Тобін, Б. Макхалум та ін.), розроблені з позицій, близьких до монетаризму. У них ідея про обмеженість грошової політики стосовно економіки доведена до логічного завершення і підтверджений висновок монетаристів про недоцільність політики грошового стимулювання попиту з метою вирішення проблеми зайнятості, що безпосередньо проявилося в монетаристський період і в Україні. Показано, що для моделей “нових класиків” характерні такі спільні моменти: мікроекономічні залежності безпосередньо переносяться на макрорівень; функції сукупного попиту і пропозиції безпосередньо залежать від помилок прогнозів суб’єктів; очікування раціональні; економічна політика відображається в моделі рівнянням пропозиції грошей або за допомогою екзогенних змінних, безпосереднього включення в число змінних функцій попиту і про-
позиції.
Доведено, що внаслідок пошуків у сфері позитивної та нормативної теорії відбулося зближення поглядів кейнсіанців і монетаристів щодо важливості грошей для ділової активності. Нині існує загальна згода серед кейнсіанців про монетарну політику як винятково важливе джерело коливань ділового циклу. Розкривається теорія реального ділового циклу (Р. Кінг, Ч. Глоссер та ін.), представники якої відстоюють позиції про реальні збурення у смаках і технологіях (швидше, ніж збурення в грошах) як рушійну силу ділових циклів. Не відводячи грошам будь-якої ролі в діловому циклі, ця теорія визнає гроші важливим визначником інфляції.
У дисертації зроблено висновок, що, незважаючи на різні підходи, спільним у розглянутих новітніх теоріях є визначення основними стратегічними цілями монетарної політики загальноекономічних цілей держави: економічного зростання, забезпечення високої зайнятості, стабілізації цін, збалансування платіжного балансу. Представники новітніх шкіл єдині й у пропозиціях для досягнення даних цілей: формувати економічну політику так, щоб зміна грошових і фіскальних правил не пов’язувалася з тимчасовими потребами державного бюджету, щоб нові правила набирали чинності через достатній проміжок часу, щоб агенти могли адаптувати і прогнозувати свої дії. Одностайність проявляється і у визнанні необхідності зниження податкових ставок як ефективного інструмента державного грошового регулювання. Проте їх зниження має бути диференційованим, пропорційним граничній ефективності.
Дисертант розкриває сучасні структурні зрушення і тенденції розвитку фінансових ринків та напрями розвитку теорії глобального монетаризму, що відбуваються під їх впливом. Якісні зміни міжнародного фінансового сектора, функцій його інститутів та активізація руху капіталів підштовхують національні уряди до організації монетарного нагляду в умовах фінансової інтернаціоналізації. Він, на думку сучасних монетаристів, залишається обмеженим у теперішній ринковій міжнародній економіці. Координація дій урядів має сприяти звуженню інституційного розриву між фінансовою системою, яка дедалі більше інтернаціоналізується, переважно з національними повноваженнями центробанків і національними регулятивними механізмами фінансових ринків та установ. Ринки валют залишаються вільними, і валютні курси самі знаходять свої рівні, що зумовлює необхідність посилення наявних механізмів контролю за переорієнтуванням фінансових потоків, як показала фінансова криза 1998 року.
У дисертаційній роботі висвітлено сучасні підходи до вирішення проблеми контролю за рухом фінансових потоків і формування сучасного механізму міжнародних розрахунків. Серед них –концепція прийнятних коридорів для валютних курсів, де валютам дозволяється коливатися (Д. Аткінсон і Р. Кілл); теорія оптимальної валютної зони (Р. Манделла, Ф. Бергстен, П. Волкер та ін.); теорія природного відбору єдиної валюти (М. Фрідмен); ідеї можливості використання Ямайської міжнародної валютної системи (СДР –спеціальні права заміщення) не лише в міждержавних, а й у приватних міжнародних операціях (П. Кенен,
Е. Кроккет).
У дисертації також проаналізовано пропозиції сучасних монетаристів і здіснення практичних дій щодо удосконалення Ямайської міжнародної валютної системи (1976) та нейтралізації негативних аспектів механізму плаваючих валютних курсів. Вони згруповані за такими напрямами.
По-перше, для забезпечення більшої стабільності ринкових обмінних курсів провідних західних валют посилюється вплив офіційних органів на ці курси за допомогою валютних інтервенцій з тим, щоб коригувати напрями руху й обмежувати амплітуду їх. По-друге, спільне регулювання валютних курсів доповнюється широкою регулярною координацією внутрішніх макроекономічних політик провідними державами Заходу (щорічні наради глав держав і урядів “великої сімки”, діяльність “групи десяти”, яка об’єднує керівників фінансових і центральних банків провідних промислово розвинених держав Заходу). По-третє, в центрі уваги залишається висунута ще в 1972 р. пропозиція Дж. Тобіна про встановлення спеціального єдиного міжнародного податку на валютообмінні операції (у розмірі 0,5 % від суми угод).
Дисертантом розкрита відсутність єдності поглядів серед сучасних монетаристів щодо формування механізму міжнародних розрахунків, що заснований на використанні єдиної валютної одиниці. Це є виразом існуючих суттєвих розбіжностей інтересів окремих держав, свідченням складності та суперечливості даної проблеми. Досвід розвинених країн свідчить про те, що грошово-кредитна система як вагомий ринковий інститут має передбачати широкий набір фінансових інструментів і складатися з кількох секторів (ринків), лише в цьому разі вона може функціонувати ефективно, гнучко й бути стійкою до кон’юнктурних коливань і економічних негараздів. Така множина фінансових інструментів і ринків у багатьох аспектах визначає надійність монетарної системи, сприяє підвищенню її ефективності й розвитку. Розкриті такі способи: здійснення масштабної диверсифікації ризиків і прийняття ризиків тими учасниками ринку, які найбільш готові до цього; підвищення ліквідності й конкурентоспроможності учасників ринку, забезпечення можливості змінювати струк-туру їх портфелів за мінливості економічних умов; зниження рівня кон’юнк-турних коливань вартості фінансових активів (як реакції на тимчасову зміну співвідношення попиту і пропозиції на ринку), забезпечуючи ліквідність ринків у період кризи; здійснення ефективного управління державним боргом без необхідності примушувати центральний банк або комерційні банки скуповувати борги уряду, завдаючи, таким чином, шкоди грошово-кредитній політиці й надійності банківської системи; підвищення ефективності ринкових інструментів грошово-кредитної політики; сприяння ефективному розподілу грошових засобів.
У п’ятому розділі “Основні напрямки реалізації політики монетаризму” проаналізовані загальні тенденції монетарної політики в країнах ЄС та країнах з перехідною економікою, джерела і механізми формування грошової бази економіки. Головна мета економічної політики –підтримка стабільного рівня цін, який забезпечується при стабільності грошового обігу, що досягається виконанням такого правила: маса грошей зростає постійно темпом, який залежить від співвідношення довгострокового темпу збільшення виробництва й швидкості обігу грошей. Політика “точної настройки”, яка передбачає активне реагування на поточну ситуацію, вважається неефективною і такою, що не відповідає меті підтримки стабільності економічного розвитку.
Під контролем центрального банку знаходиться обсяг грошової маси, яка безпосередньо впливає на величину грошової бази і є основним індикатором грошової політики та її головним інструментом.
У дисертації з’ясовано, що вплив грошових чинників на стан економіки розглядається рядом монетаристів у вигляді механізму передачі “грошових імпульсів”: зміна грошової маси впливає на вартість грошей через механізм попиту і цін, що в підсумку визначає динаміку номінального ВВП.
У дисертації зроблено висновок про складнішу схему механізму трансмісії, запропоновану сучасними монетаристами. Вони розглядають, зокрема, зміни структури портфеля активів у відповідь на збільшення грошової маси, а також порушують питання про співвідношення макро- і мікропідходів до цієї проблеми й намагаються дати макроекономічну інтерпретацію механізму трансмісії. Крім того, вони запропонували виділити у природному рівні безробіття структурний та фрикційний компоненти. Сучасні дослідження монетаристів розширили межі нової класичної теорії, розвиваючи її передумови досконалої конкуренції: гнучкість цін і заробітної плати, встановлення ринкової рівноваги і раціональних очікувань.
Автор дисертації обґрунтовує важливу роль у процесі монетизації економіки центральних банків. Разом з тим він доводить, що грошова база в більшості провідних країн світу не покривається офіційним золотовалютним резервом. Найбільш часто це виявляється на ранніх стадіях трансформацій, коли важливо набрати темпи розвитку.
Автором з’ясовано, що для України більш ефективною монетарною політикою у складних економічних умовах є легалізація бімонетарної системи, в якій як національна, так і зарубіжна валюти використовуються як законні засоби платежу. Зарубіжна валюта при цьому відіграє допоміжну роль при здійсненні платежів, але переважає над національною валютою як засіб нагромадження на внутрішніх банківських рахунках. У цій ситуації наявний тіньовий ринок трансформується в інструменти грошово-кредитної політики, за рахунок цього монетарні інститути знову отримують інструменти грошово-кредитної політики, що в перспективі може призвести до їх зміцнення і посилення ролі в економіці.
Дисертант обґрунтовує положення, що в умовах експортно-орієнтованої економіки потрібно мати можливості ефективного використання капіталу або встановлення контролю за його рухом. Цьому може сприяти тільки імпортозамінна стратегія розвитку економіки країни, яка допоможе зняти проблему захисту національної економіки від надлишкового припливу іноземного капіталу. Без цільової програми ставка на приплив валюти у вітчизняній монетарній політиці, очевидно, збільшить залежність усіх внутрішніх економічних процесів від світової економіки і політичної кон’юнктури. Крім того, подібна орієнтація значно зменшує сильні важелі економічної політики, які є в розпорядженні НБУ і Мінфіну.
У дисертації розкрито роль бюджету як головного чинника пропозиції ресурсів в економіці. Автор, виходячи з монетаристських принципів, обґрунтовує необхідність фінансування через бюджети пріоритетних напрямків економічної політики, ресурси яких мультиплікуються і надходять у решту секторів економіки, продукуючи по „ланцюгу” попит і стимулююче зростання в суміжних та інших галузях. Дисертант доводить, що, незважаючи на різноманітність надходжень і ступінь використання бюджетної політики як інструмента регулювання національної економіки, роль останньої в макроекономічному регулюванні зростає.
У дисертації зазначається, що характерними рисами проведення грошово-кредитної політики у провідних західних країнах в останні два десятиліття є перехід їх до активнішого управління ліквідністю, що супроводжується зміною ролі й масштабів використання основних монетарних інструментів. Скорочення резервних вимог і зниження обсягів кредитних операцій у більшості країн компенсувалися посиленням ролі операцій на відкритому ринку, які характеризуються більшою гнучкістю, широким вибором інструментів і прозорістю сигналів, що посилаються на ринку стосовно спрямування грошової політики.
У процесі дослідження виявлено, що втілення монетаристських принципів у період трансформаційної кризи сприяло появі ряду тенденцій, які не характерні для розвинених країн Заходу, а є особливістю країн трансформованої економіки. Це співіснування загального надлишку грошей з гострою нестачею обігових засобів у значної частини або навіть у більшості підприємств, що породжено не їх конкурентоспроможністю в умовах нової системи цін, а спадом рівня доходів і стисканням сукупного попиту; існування двох суперечливих тенденцій, перша з яких пов’язана зі скороченням сумарного попиту на реальний грошовий капітал, а друга –з його збільшенням; переважний вибір власників багатства на користь його грошової форми (доларизація економіки і сьогодні, наприклад, в Україні тримається на рівні 25%).
У роботі з’ясовано, що в ході дискусії стосовно закономірностей постсоціалістичних економічних перетворень учені поділилися на два табори –прихильників і противників так званого Вашингтонського консенсусу. Останній є системою стандартних заходів економічної політики, які спочатку були розроблені для країн, що розвиваються. Він ґрунтується на постулатах монетаризму і на вірі в могутність ринкового механізму, бере за основу економічної політики країн із “зароджуваною ринковою економікою” (emerging market economies) приватизацію державних підприємств, лібералізацію внутрішньо- і зовнішньоекономічної діяльності, а також проведення жорсткої кредитно-грошової та
фіскальної політики з метою забезпечення підтримки макроекономічної ста-
більності.
У роботі доведено, що реакція країн на трансформаційну кризу була різною, що відображало перевагу прагматичних мотивів над ідеологічними. Для того, щоб пом’якшити ринковий шок, практикувалася затримка лібералізації певних сторін господарської діяльності, в ряді країн спостерігався зважений підхід до приватизації державної власності, зберігалася вагома роль держави у перерозподілі ВВП.
При цьому політика, що проводилася, не завжди відповідала вимогам оптимальності. Задовольняючи поточні вимоги, інколи вона ускладнювала досягання довгострокових перспектив: в одних випадках сприяла збереженню фінансової нестабільності (Болгарія, Румунія), в інших –деформації ринкових механізмів (Чехія). Економічна політика цих держав, без сумніву, відображала й суспільні преференції.
Проведений історико-економічний аналіз й узагальнення основних ідей представників теорії монетаризму дають можливість виявити наступні принципові положення, виробити висновки щодо еволюції теорій монетаризму, обґрун-тувати пропозиції як теоретичної, так і практичної спрямованості.
. Економічні погляди представників сучасного монетаризму ґрунтуються на неокласичній кількісній теорії. У процесі її розвитку після 30-х рр. ХХ ст. монетаристи спиралися на кейнсіанські дослідження грошового механізму і, безумовно, запозичили з нього все те, що не суперечило об’єктивній дійсності. У такому розвитку проявляється відома наступність між сучасним монетаризмом і кейнсіанством, незважаючи на різні підходи до вирішення питання попиту і пропозиції грошей та регулювання економіки з використанням грошово-кредитних механізмів. Враховуючи єдине теоретико-методологічне підґрунтя формування обох зазначених напрямів економічної науки, можна стверджувати, що воно в перспективі сприятиме їх взаємному зближенню і в подальшому становитиме фундамент розвитку монетаристської концепції.
Досвід розвинених країн свідчить, що з використанням рекомендацій, які синтезують ідеї монетаристської та кейнсіанської шкіл, у сучасній регулятивній практиці досить ефективно поєднуються розробки довгострокових цілей економічного розвитку, що випливає з монетаристських ідей, з виваженим застосуванням регулюючих заходів держави в короткостроковому періоді, зокрема в межах економічного циклу. На наш погляд, саме тому країнам Заходу вдалося уникнути великих економічних потрясінь у 80-90-х рр. ХХ ст. Подібний підхід може бути основою сучасної монетарної політики України.
. Центральне місце в теоріях неокейнсіанства і сучасного монетаризу відводиться трактуванню функції попиту на гроші, тобто взаємозв’язку між грошовою масою і номінальним доходом (номінальним ВВП). Разом з тим, на відміну від традиційних неокласиків, представники сучасних монетаристських теорій не прив’язують попит і пропозицію до формули: кількість грошей = сума цін товарів. Таким чином, сучасні монетаристські концепції не враховують необхідність дотримання при регулюванні грошового обігу пропорції Г = ВВП або Г = НД. Проте переважна частина монетаристів вважає стійку залежність між масою грошей в обігу і найголовнішими економічними показниками одним із найбільш важливих проявів сталості економіки. Функція, що виявляє цю залежність, –важливий інструмент аналізу взаємодії грошової політики та економіки. Досвід підтверджує даний висновок монетаристів. В умовах стабільності економіки вигіднішою є ситуація, за якої кількість грошей дорівнює сумі спожитих товарів (останньої галузі), реалізованих населенню, тому що для проміжних розрахунків тимчасово будуть залучатися кредитні кошти. Разом з тим розвитком монетаристських ідей на сучасному етапі можна вважати пропозиції вітчизняних монетаристів про організацію грошово-кредитного регулювання в перехідній економіці залежно від тактичних цілей. В умовах, коли головним завданням економічної політики є подолання інфляції, необхідно, щоб приріст грошової маси принаймні б не перевищував приросту номінального ВВП, а якщо стратегічною метою є подолання виробничого спаду, зростання грошової маси стимулювало б (за умови стабільності цін) збільшення реального ВВП.
. Механізми регулювання грошової маси в державі мають ґрунтуватися на об’єктивних законах попиту і пропозиції грошей, і це не заперечують представники будь-якої монетаристської концепції. Водночас з цих питань прихильники кількісної теорії грошей мають свої підходи, інколи протилежні, що свідчить про нерозкритість таємниць грошового обігу. Але жодна з теорій не забезпечує можливості центральним банкам ефективно регулювати кількість грошей в обігу в межах окремих держав. Новим у поглядах монетаристів “нової хвилі” є намагання аналізувати регулювання кількості грошей в обігу, з урахуванням об’єктивних рівностей, тобто пов’язуючи ДГ = ДНД = П (прибуток в державі) = Б (доходи і витрати державного бюджету) = НС (доходи і витрати населення сфери нематеріального виробництва) = ДТ(приріст товарів для кінцевих споживачів –населення). У суспільстві прибуток (П) означає реальне збільшення багатства держави ДТ. На суму цього приросту порівняно з минулим періодом і приросту національного доходу ДНД випускаються нові гроші (здійснюється емісія грошей), які надходять до державного бюджету і через витратну частину його доходять до населення зайнятого у сфері нематеріального виробництва як його грошові доходи. Сфера нематеріального виробництва ці кошти використовує на купівлю ДТ, і вони потрапляють у сферу матеріального виробництва, утворюючи П (прибуток) галузей економіки для розширеного виробництва у наступному кругообігу. У кінцевому підсумку емісійні гроші ДГ в кінці кругообігу перетворюються в нові вклади (інвестиції –І). Звідси сучасні монетаристи роблять висновок, що має практичну спрямованість: ДНД = ДТ = ДГ = П = І. Це означає, що в кінцевому підсумку ДГ використовується для інвестицій (І), тому нема потреби шукати (тим більше за кордоном) додаткових засобів для інвестицій, а необхідно розвивати вітчизняну економіку, на приріст товарів (ДТ) випускати нові гроші й спрямовувати їх на розширення виробництва.
. У сучасній практиці монетаристський варіант “рівняння обміну” використовується центральними банками як основа визначення прогнозованих проміжних цільових орієнтирів зв’язку між зростанням грошової маси і майбутньою інфляцією цін. Разом з тим слід наголосити, що практичне застосування формули кількісної теорії грошей пов’язане з низкою практичних труднощів, зумовлених відсутністю чітких теоретичних обґрунтувань у монетаристській теорії: а) по-перше, наявність кількох можливих методів виміру показників формули, що дає різні значення. Для того, щоб теорія мала практичну корисність, необхідно знайти методи визначення V і M, що дасть прогнозований результат у сфері обігу грошей; б) по-друге, потенційний обсяг виробництва залежить від значної кількості чинників виробництва. Їх дуже важко виміряти і прогнозувати, особливо за умови великих структурних змін у сфері виробництва, що практично перебуває поза аналізом сучасних монетаристів; в) по-третє, недостатньо чітко визначені поняття та показники самих грошей, що ускладнює їх вимір і контроль.
. Монетаристи не виключають державного регулювання, проте змістили його спрямування із сектора реальної економіки в грошовий сектор, а всередині останнього на перше місце висунули методи монетарної політики як найбільш адекватної саморегулюванню економіки. Згідно із сучасною теорією монетариз-му держава має створювати найсприятливіші умови для повної реалізації можливостей ринкового механізму саморегулювання і бути активатором розвитку нових галузей. Новим у цьому підході є обґрунтування вітчизняними монетаристами необхідності більш активної ролі держави в умовах перехідної економіки, ніж в умовах стабільного розвитку. На їх переконання, це викликано: 1) необхідністю зменшення негативного впливу стихійного розвитку, який зумовлює появу нових сил протистояння, що монополізують процеси виробництва. Особливим центром уваги держави в монетаристській моделі економічного розвитку має бути сприяння досягненню мінімального розриву банківського розвитку країни від реальної економіки, стримування намагання банків нагромаджувати свої капітали у відриві від виробничої галузі, створення ринкових механізмів регулювання кількості грошей в обігу для забезпечення ефективності “магічного чотирикутника” в економіці: економічне зростання –повна зайнятість –стабільність вартості грошей –збалансованість платіжного балансу; 2) зростанням ролі та значення дипломатичної складової конкурентоспроможності країни –від лобіювання вітчизняних підприємств на міжнародних тендерах до участі в міжнародних дебатах щодо принципів і правил світогосподарських відносин та впливу на діяльність міжнародних економічних організацій.
. З урахуванням кількісного фактора (М), монетаристи по-новому сформулювали і “передавальний механізм”, запропонувавши формулу: М –П –Ц, де кількість грошей (М) впливає на попит (П) і через нього на ціни (Ц). Цей механізм незважаючи на його окремі недоліки (обмежується тільки сферою обміну) уявляється досить ефективним, оскільки тривалість передавального процесу є короткою і можливість впливу на ціни через регулювання М досить реальна, що дає змогу оперативно регулювати через пропозицію грошей збалансованість попиту і пропозиції на ринку. Разом з тим це є свідченням зміщення акценту в монетаристській моделі економічного розвитку із забезпечення кількості грошей на величину зростання ВВП та утримання стабільності цін.
. Загальноприйнятим у монетаристській концепції є положення про те, що кожна країна мусить виробити таку стратегію монетарної політики, яка не дала б змоги інфляції вийти з-під контролю. Для цього, як вважають сучасні монетаристи, центральні банки повинні мати високий рівень самостійності, а пріоритетом їх діяльності має стати досягнення довгострокових стратегічних цілей, а не орієнтація на поточні вимоги економічних суб’єктів чи політичних структур. Зміст таких стратегічних цілей чітко не визначений. Одні прогнозують стабілізацію цін (Р. Лукас, Дж. Мут, Е. Прескотт та ін. ), інші –стабілізацію номінального ВВП (М. Фрідмен і його послідовники). Проте такі розходження не зачіпають корінних методологічних засад, а є проявом творчого підходу до розв’язання складної економічної проблеми.
. На відміну від монетаристів, неоконсерватори більш фундаментально дослідили механізм негативного впливу бюджетного дефіциту на розширене відтворення. В умовах бюджетного дефіциту маніпулювання ставкою процента за борговим зобов’язаннями, включаючи обсяг державного кредиту й строки його погашення, держава відбирає у приватного сектора кредитні ресурси, які в іншому випадку могли б стати виробничим капіталовкладенням. Тому ліквідація дефіциту для України рівнозначна “нейтралізації” бюджетної політики, яка, як і грошова, в умовах очікуваної інфляції буде гарантією вільного функціонування ринкової системи. Подібний ефект мають і високі податкові ставки.
. Деякі сучасні монетаристи вважають, що для досягнення цінової стабілізації та забезпечення у середньостроковій перспективі макроекономічної збалансованості необхідний тісний взаємозв’язок єдиної монетарної політики з іншими напрямами економічної політики. Досвід реалізації основних напрямків економічної політики монетаризму в Європейському Союзі засвідчив, що бюд-жетна, податкова, структурна, соціальна, регіональна політики повинні бути настільки тісно скоординовані, наскільки це необхідно для підтримки єдиної грошово-кредитної політики Центрального банку. Відсутність такої єдності приводить до негативних наслідків у випадку виникнення шокового впливу (наприклад, значного й тривалого зростання цін на енергоносії).
. Фактичне узгодження курсів національних валют країн, які не увійшли до ЄВС, а також євро і грошової політики –для політики ЄЦБ створили умови для формування єдиної європейської моделі монетарної політики. Наявність у цій моделі федеративних принципів, які поєднують регіональні й загальні інтереси, дає підстави стверджувати, що структура Євросистеми має аналогію з ФРС. Важливим чинником ефективної монетарної політики в ЄВС виявилася практично повна незалежність ЄЦБ від будь-якого державного національного або європейського інституту, що покликана захистити грошову політику від тиску державних органів, демонструє її особливу роль у процесі європейської інтеграції і підтверджує висновки в цьому плані монетаристів. Відсутність політичного тиску і репутація незалежної політики Національного банку України могли б стати у перспективі додатковою гарантією стабільності цін, підвищення довіри з боку економічних агентів до політики центрального банку і переходу до дискреційного монетарного режиму.
. Основні принципи монетарної політики ЄЦБ адекватні загальносвітовим тенденціям здійснення грошової політики і розвитку монетаристської теорії, що дає підстави для висновку про те, що Європа досить легко вписується у світову фінансову систему. З деякими застереженнями можна говорити про формування єдиної європейської континентальної монетаристської моделі, подальший розвиток якої значною мірою визначається ефективністю гармонізації монетарної системи і синхронізацією економічних циклів країн, які входять до неї. Існують певні теоретичні узагальнення цього досвіду, які вказують на внутрішні протиріччя і недостатню гнучкість єдиної монетарної політики (Ф. Ханкель).
У своїх намаганнях інтегруватися в Європу їх має враховувати й Україна.
. Монетаристи не порушують питання про баланс грошової бази центральних банків із золотовалютним резервом, що власне підтвердила і практика провідних країн Заходу. Найбільш часто значний розрив виявляється на ранніх стадіях трансформації, коли важливо забезпечити темпи розвитку. Аналізуючи цей процес в Україні, вітчизняні монетаристи доводять, що додаткове забезпечення гривневої маси валютою в нинішніх умовах є стабілізуючим фактором. Проте вони вважають, що з подальшим його посиленням всі внутрішні процеси в Україні (економічне зростання, інвестиції) залежатимуть від кон’юнктури зов-нішнього ринку. Розвиток такого процесу значною мірою усталює сировинну і напівфабрикатну орієнтацію експорту.
. Аналіз внутрішніх і зовнішніх чинників монетизації економіки показав, що серед монетаристів відсутня єдність щодо їх пріоритетності. Результати дисертаційного дослідження свідчать, про більшу реалістичність аргументів на користь внутрішніх джерел вирішення цієї проблеми. Це доводить і практика країн з перехідною економікою, де основний акцент при капіталізації банківського сектора був зроблений на зовнішні джерела. Вона підтвердила й сприятливіші умови для іноземного капіталу та неспроможність конкурувати з ними внутрішнього капіталу. Отже, порушується принцип рівних конкурентних можливостей, який підтримується багатьма міжнародними організаціями та сучасними монетаристами, а банки з іноземним капіталом починають рішуче впливати на характер і пріоритети економічного розвитку в цих країнах, контролювати найефективніші сфери діяльності. Це стосується і забезпечення стабільності гривні валютними резервами.
. У відповідності з монетаристською теорією пропозиція грошей здійснюється банківською системою через емісію грошей центральним банком та кредитну мультиплікацію депозитів комерційними банками. Внутрішньо системна замкнутість та кредитний характер цього процесу забезпечують високу його ефективність, що виявляється в автоматичному збалансуванні попиту і пропозиції на грошовому ринку. Проте сучасні монетаристи виявили існування фактора, що постійно загрожує деформувати дію цього механізму, –необхідність монетизації бюджетного дефіциту. При неспроможності профінансувати бюд-жетний дефіцит за рахунок розміщення своїх зобов’язань на вторинному ринку, уряд примушуватиме центральний банк купувати ці зобов’язання. Такі заходи призведуть до збільшення пропозиції грошей і порушення рівноваги на товарних ринках. Подібні ж наслідки може мати систематична і широкомасштабна купівля Центробанком державних і цінних паперів на вторинному ринку, якщо він надто переповнений цими паперами. Тим самим створюється загроза втрати ліквідності комерційними банками. Цей важливий теоретичний висновок підтвердився в монетаристський період розвитку економіки України.
15. На думку вітчизняних монетаристів, вирішення проблеми монетизації економіки України має ряд особливостей. Навіть при досягненні її рівня звичного для інших країн, для України цього недостатньо, що зумовлено специфікою вітчизняної економіки. По-перше, в комерційний обіг ще не залучена значна частина національного багатства, яка за законами ринку має бути комерціалізована (земля, інші ресурси, переважна більшість основних фондів, які належить модернізувати); по-друге, ліквідація тіньової, доларизованої в Україні економіки потребує збільшення грошової маси; по-третє, реструктуризація промислового потенціалу України неможлива без залучення додаткової грошової маси. Саме ці обставини, на думку дисертанта, вимагають від уряду України неординарних рішень і дій, які можуть вийти за межі загальноприйнятих правил монетизації економіки.
. Неповне задоволення банківською системою України потреб економіки, що є наслідком відсутності відповідних законодавчих норм, які б захищали бан-ки як кредиторів, та певної недовіри до банківської системи суб’єктів ринку, стримує в певній мірі функціонування фінансових ринків. Це не стимулює населення, яке є основним внутрішнім інвестором, до активнішого користування банківськими послугами, що відповідно позначається на стані формування фінансового ринку в цілому. Рекомендації монетаризму щодо вдосконалення грошово-кредитної політики ЦБ можна звести до наступного:
політика центрального банку (ЦБ) має орієнтуватися на довгострокову перспективу, скорочуючи в міру можливого свою участь в акціях “швидкого реагування”. Фінансові системи неефективні, оскільки дефіцитне фінансування і нарощування попиту розширює систему. Тому стратегічною метою слід обрати курс на скорочення державної участі в розширенні і споживанні ВНП: 1) збільшення грошової маси потрібно проводити систематично, але поступово і незалежно від кон’юнктури й циклічних коливань; 2) ЦБ має взяти на себе зобов’язання не допускати сезонних та інших коливань грошової маси, стабільний темп її зростання; 3) ЦБ необхідно позбавити права регулювати кредитно-фінансовою діяльністю комерційних банків, а також права маневрувати нормами обов’язкових резервів. Для цього передбачається ввести 100 %-е забезпечення депозитного ресурсу комерційних банків;
. Неправильним є твердження окремих прихильників М. Фрідмена, що уряд має відповідати за валютний курс, а центральний банк (ЦБ) –за інфляцію. Очевидно, що як інфляція, так і валютний курс є сучасними галузями відповідальності грошових влад, які вони принципово не можуть повністю розділити.
Скоріше уряд, в першу чергу, має відповідати за інфляцію. Саме уряд проводить антимонопольну й тарифну політику. Крім того, уряд регулює митні збори і митні режими, що також є могутнім фактором підвищення або зниження інфляції.
У свою чергу, ЦБ, який реально регулює і проводить валютні операції, має, перш за все, підтримувати такий курс гривні, який би забезпечив конкурентоспроможність українських товарів і визначену стабільність в інвестиційній політиці. При цьому спільно з урядом галуззю відповідальності є процентна і кредитна політика, а не курс гривні.
Застосування рекомендованих у дисертації заходів і принципів, які спираються на сучасну монетаристську теорію, сприятиме оптимізації монетарної політики України, дасть змогу створити реальну економічну платформу для подальшого вдосконалення грошово-кредитної політики та розвитку моделі національної економіки.
1. Юхименко П.І. Монетаризм: теорія і практика. Монографія. –К.: Кондор, 2005. –с. (18,7 друк. арк.)
2. Юхименко П.І., Безпечна І.В. Інституційні передумови трансформації агросектору економіки України. Монографія. –Біла Церква: БДАУ, 2005. –с. (10,2 друк. арк.) Особисто здобувачу належить висвітлення питання становлення і розвитку монетарних інститутів та їх ролі в агросекторі України (3 друк. арк.).
3. Плівачук К.В., Юхименко П.І., Литвинчук О.Д. та ін. Соціальний портрет молоді м. Білої Церкви. / За заг. ред. Юхименка П.І. –Біла Церква: Вид. Семенка Сергія, 2005. –с. (10.02 друк. арк.) Особисто здобувачу належить висвітлення питання фінансово-економічних проблем реалізації молодіжної політики малого міста (4,7 друк. арк.).
4. Юхименко П.І., Леоненко П.М. Історія економічних учень: Підручник. –К.: Знання-Прес, 2005. –с. (47,085 друк. арк..) Особисто здобувачу
належить: Частина III-IV, неокласичний період і парадигми ХХ століття
(27 друк. арк.).
5. Юхименко П.І. Історія новітніх економічних учень (від Кейнса до наших днів): Навч. посіб. / За ред. Чухно А.А. –Біла Церква: Мустанг, 2002. –с. (16 друк. арк.); 2-е вид., доп. –Біла Церква: БДАУ, 2003. –с. (17,7 друк. арк.).
6. Юхименко П.І. Економічна історія: Навч. посіб. –К.: Вікар, 2004. –с. (21,5 друк. арк.).
7. Леоненко П.М., Юхименко П.І., Ільєнко А.А. та ін. Теорія фінансів: Навч. посіб. / За заг. ред. О.Д. Василика. –К.: ЦНЛ, 2005. –с. (29,5 друк. арк.) Особисто здобувачу належить висвітлення тем 3;8;11 (8,2 друк. арк.. ) та ін.
8. Юхименко П.І. Національні цінності та орієнтації молоді нової України // Вісн. Білоцерк. держ. аграр. ун-у. Вип. 3. –Ч. 2. –Біла Церква, 1997. –С. 257–(0,5 друк. арк.).
9. Ільєнко А.А., Юхименко П.І. Теоретичні основи досягнення добробуту в Україні у перехідний період // Вісн. Білоцерк. держ. аграр. ун-у. Вип. 7. –Ч. 2. –Біла Церква, 1998. –С. 131–. Автором розкрито основні положення теорії добробуту та підхід до неї економістів різних шкіл (0,3 друк. арк.).
10. Юхименко П.І. Проблеми практичної реалізації монетаризму в Україні // Наук. вісн. Волин. ун-у ім. Лесі Українки. Вип. 3. –Луцьк, 2001. –С. 13–
(0,5 друк. арк.).
11. Юхименко П.І. Загальні тенденції трансформаційної кризи в країнах з перехідною економікою // Наук. зб. Львів. нац. ун-у ім. Івана Франка. Вип. 8. –Львів, 2001. –С. 181–(0,5 друк. арк.).
12. Юхименко П.І. Монетаристські основи формування фінансових ресурсів малого підприємництва в Україні // Наук. вісн. Волин. держ. ун-у ім. Лесі
Українки. –Вип. 2. –Луцьк, 2002. –С. 113–(0,5 друк. арк.).
13. Юхименко П.І. Монетаристські ідеї в контексті актуальних проблем теорії і практики “нових класиків” // Вісн. Київ. нац. ун-у ім. Тараса Шевченка. Економіка. Вип. 58 –. –К., 2002. –С. 79–(0,5 друк. арк.).
14. Юхименко П.І. Монетарні важелі уряду і підвищення конкуренто-
спроможності підприємств в умовах перехідної економіки // Вісн. Київ. нац. ун-у ім. Тараса Шевченка. Економіка. Вип. 62. –К., 2002. –С. 58–
(0,5 друк. арк.).
15. Юхименко П.І. Роль держави в розвитку господарства і формуванні ринку в умовах трансформації та глобалізації економіки // Зб. наук. пр. Вип. 35 /
Ін-т світ. економ. –К., 2002. –С. 304–(0,7 друк. арк.).
16. Юхименко П.І. Формування моделі глобального монетаризму: теоретичний аналіз // Зб. наук. пр. Вип. 36 / Ін-т світ. економ. –К., 2002. –С. 187–(0,7 друк. арк.).
17. Юхименко П.І., Москаленко І.В. Трансформація інститутів земельної оренди в транзитивній економіці України // Вісн. Сум. нац. аграр. ун-у. Серія „Економіка та менеджмент”. –Суми, 2003. –С. 274 –. Автором розкрито проблему монетизації орендних відносин (0,3 друк. арк.).
18. Юхименко П.І. Трансакційні витрати у здійсненні банківських розрахунків // Банківська справа. –. –№ 1 (49). –С. 55–(0,5 друк. арк.).
19. Юхименко П. І. Механізм і джерела монетизації економіки // Банківська справа. –. –№ 4 (52). –С. 34–(0,7 друк. арк.).
20. Юхименко П. І. Еволюція монетаристських ідей в сучасний період. –Економіка: проблеми теорії та практики // Зб. наук. пр. Дніпроп. нац. ун-у. –Дніпропетровськ, 2003. –№ 178. –С. 29–(0,7 друк. арк.).
21. Юхименко П. З історії методологічних дискусій про критерії істинності теорії // Вісн. Київ. нац. ун-у ім. Тараса Шевченка. Економіка. Вип. 67. –К., 2003. –С. 88–(0,5 друк. арк.).
22. Юхименко П., Москаленко І. Монетаристські проблеми інвестування в аграрному секторі економіки України // Економіка АПК. –. –№ 4. –
С. 92–. Автором розкрито проблему монетизації економічних взаємин в аграрному секторі (0,3 друк. арк.).
23. Юхименко П., Загурський О. Монетаристсько-інституційні проблеми формування ринку землі в Україні. // Аграр. вісн. Причорномор’я. Ч. 1: Економ. науки. –Одеса, 2003. –С. 554–. Автором розкрито монетаристські проблеми формування ринку землі (0,3 друк. арк.).
24. Юхименко П. Розвиток концепції світових грошей та валютних відносин // Зб. наук. пр. Вип. 38 / Ін-т світ. економ. –К., 2003. –С. 43–(0,7 друк. арк.).
25. Юхименко П. Сучасні теорії: єдність і багатогранність. // Вчені записки: Наук. зб. Вип. 5 / Київ. нац. економ. ун-т. –К., 2003. –С. 49–(0,5 друк. арк.).
26. Юхименко П.І. Монетизація і трансакційні витрати –важливі фактори обміну у бартерній і грошовій економіці // Міжвідомчий наук. зб. Вип. 11 / Київ. нац. економ. ун-т. –К., 2003. –С. 28 –(0,7 друк. арк.).
27. Юхименко П.І., Леоненко П.М. Загальні тенденції монетарної політики розвинутих країн в період трансформаційних перетворень // Зб. наук. пр. Вип. 39 / Ін-т світ. економ. –К., 2003. –С. 116–. Автором розкрито найважливіші складові монетарної політики розвинутих країн (0,3 друк. арк.).
28. Юхименко П.І. Методологічний інструментарій М.Фрідмена // Зб. наук. пр. Уман. держ. аграр. ун-у / Редкол.: П.Копитко (відп. ред.) та ін. –Умань, 2003. –Вип. 57. –С. 405–(0,6 друк. арк.).
29. Юхименко П.І. Еволюція кількісної теорії грошей // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. Дніпр. нац. ун-у. –Дніпропетровськ, 2004. –
№ 187. –С. 793–(0,5 друк. арк.).
30. Юхименко П.І. Економічна теорія і економічна політика сучасного монетаризму // Механізм регулювання економіки: Міжн. наук. журнал. –Суми, 2003. –№ 2. –С. 166–(0,7 друк. арк.).
31. Юхименко П.І., Леоненко П.М. Вплив монетаристської політики в Україні на структурні зміни малого підприємництва // Наук. пр. НДФІ. Вип. 4. –К., 2003. –С. 123–. Особистий внесок автора полягає в розкритті теоретичних основ економічної політики монетаризму (0,3 друк. арк.).
32. Юхименко П.І. Монетарна політика і структурні реформи в економіці України // Банківська справа. –. –№ 1 (55). –С. 42–(0,8 друк. арк.).
33. Юхименко П.І. Проблеми монетизації економіки України // Фінанси України. –. –№ 7. –С. 11 –(0,7 друк. арк.).
34. Юхименко П.І. Тенденції розвитку концепції людського капіталу і Україна: проблеми перспективи // Наук. вісн. Акад. муніц. упр. Серія „Економіка”. –Вип. 1. –К., 2005. –С. 196 –(0,5 друк.арк.).
35. Юхименко П.І. Сучасні тенденції та стратегія фінансової політики Украї-ни // Фінанси України. –. –№ 10. –С. 101 –(0,8 друк. арк.).
36. Юхименко П.І. Інструментарій впливу грошової політики на економіку // Банківська справа. –. –№ 4 (64). –С. 27 –(0,8 друк. арк.).
37. Юхименко П.І. Основоположна парадигма нових монетаристів // Наук. пр. НДФІ. –Вип. 4 (33). –К.. 2005 –С. 24 –(0,6 друк. арк.).
38. Юхименко П.І. Еволюція ідей „Вашингтонського консенсусу” // Зб. наук. пр. Вип. 46 / Ін-т світ. економ. –К., 2005. –С. 206 –(0,8 друк. арк.) та ін.
39. Юхименко П. Оренда землі: порівняльний аналіз // Аграрні вісті. Щокв. наук. виробн. журнал. –К.: 2000. –№ 1. –С. 19–(0,5 друк. арк.).
40. Юхименко П.І. Деякі інноваційні підходи до вивчення історико-економічних дисциплін студентами з особливими потребами // Зб. наук. пр. № 2. –К.: ВМУРоЛ “Україна”, 2002. –С. 328–(0,5 друк. арк.).
41. Юхименко П.І., Загурський О.М. “Розміри держави” у національних економіках постсоціалістичних країн // Вісн. Черкас. нац. ун-у ім. Богдана Хмельницького. Серія “Економічні науки”. Вип. 48. –Черкаси, 2003. –С. 77–. Автором розкрито монетаристський підхід щодо “розмірів” держави у національних економіках (0,3 друк. арк.).
42. Климко Г.Н., Леоненко П.М., Юхименко П.І. Економічна роль держави в умовах глобалізації // Економіка і управління. Науковий журнал. –К.: 2003. –№ 1 (19). –С. 5–. Автору належить висвітлення питання ставлення до економічної ролі держави представниками неоконсервативних економічних теорій (0,3 друк. арк.).
43. Климко Г.Н., Леоненко П.М., Юхименко П.І. Сучасні економічні теорії: єдність і багатогранність // Економіка і управління. Науковий журнал. –К.: 2003. –№ 4 (22). –С. 5–. Автору належить висвітлення питання аналізу неоконсервативних економічних теорій (0,3 друк. арк.).
44. Скотна Н., Юхименко П. Сімейної економіки концепція // Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 3 / Відп. ред. С.В. Мочерний. –К.: “Академія”, 2002. –С. 394–. Автором розкрито теоретичні основи цієї концепції які відображені в працях Р. Беккера (0,4 друк. арк.).
45. Мочерний С., Юхименко П. Суспільства знань теорія // Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 3. –С. 534–. Автором розкрито теорію П. Дракера (0,4 друк. арк.).
46. Юхименко П. Територіальний поділ праці // Економічна енциклопедія:
У трьох томах. Т. 3. –С. 612 –(0,5 друк. арк.).
47. Юхименко П. Спільного підприємництва зони // Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 3. –С. 446 –(0,8 друк. арк.).
48. Юхименко П. Проблеми релятивістського і абсолютистського підходів до підготовки підручників з курсу „Історія економічних учень” // Вища школа. –. –№ 6. –С. 66 –(0,6 друк. арк.).
49. Юхименко П.І. Монетаризм і Україна: проблема суспільства // Проблеми навчально-методичного забезпечення для сфери агробізнесу та економіки сільського господарства і продовольства в ЄС та Україні: порівняльні аспекти / Мат. між. наук. практ. конф. 18-19 грудня 1998р., Біла Церква / За ред. К. Хау, М. Шмітца, П. Юхименка. –Біла Церква –Ексетер –Гіссен, 1999. –С. 74–(0,5 друк.арк.).
50. Юхименко П.І. Зміст рейтингової оцінки знань студентів з курсу „Історія економічних учень” // Новації у прикладних дослідженнях та навчальних планах з економіки сільського господарства і продовольства: Мат. другої міжн. конф. 17-18 вересня 1999р. / За ред. П. Юхименка. –Біла Церква, 2000. –С. 46–(0,5 друк.арк.).
51. Піскун В., Юхименко П. Теоретичні і практично-педагогічні аспекти викладання інтегративних курсів у системі національної освіти // Система освіти як динамічне явище. Нові технології викладання в Європі та Україні / Мат. між. наук.-практ. конф. 16 травня 2000р. –Біла Церква 2000. –С. 75–. Автору належить розкриття теоретико-методологічних аспектів українознавства як системи знань про Україну і українців (0,4 друк. арк.).
52. Юхименко П.І. Сучасна монетаристська теорія в системі економічної освіти // Концептуальні основи формування нових навчальних планів для економічних спеціальностей у вищих аграрних закладів освіти ІІІ –ІV рівнів акредитації України / Мат. третьої міжн. наук.-метод. конф. 29–березня 2001р. / За ред. П.Юхименка. –Біла Церква 2001. –С. 103–(0,5 друк. арк.).
53. Юхименко П.І. Монетаристські проблеми підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції та їх вплив на розвиток міжнародної торгівлі України // Економічна теорія: сучасні проблеми розвитку сфери товарного обігу / Мат. між. наук.-практ. конф. 23–жовтня 2002р. –К., 2002. –С. 170–(0,3 друк. арк.).
54. Юхименко П.І. Концепції „Третьої світової теорії” у системі сучасних економічних теорій // ХХІ століття: альтернативні моделі розвитку суспільства. Третя світова теорія. / Мат. другої між. наук.-теор. конф. 29–травня 2003 р. м. Київ. –К., Фенікс 2003. –С. 223–(0,3 друк. арк.).
55. Юхименко П.І., Загурський О.М. Державний сектор у національних економіках постсоціалістичних країн // Соціально-економічні наслідки ринкових перетворень у постсоціалістичних країнах. Зб. мат. міжн. наук. конф. 24-26 вересня 2003р. –Черкаси, ЧНУ 2003. –С. 82–. Автору належить розкриття ролі державного сектора в трансформаційній економіці (0,3 друк. арк.).
56. Юхименко П.І., Москаленко І.В. Трансформація інститутів земельної орен-ди в транзитивній економіці України // Сучасні проблеми економіки сільського господарства та АПК / Мат. міжн. наук.-практ. конф. м. Суми, 13–травня 2003р.. –Ч.2. –Суми: СНАУ, 2003. –С. 287–. Автору належить розкриття проблеми монетизації орендних відносин (0,3 друк. арк.).
57. Юхименко П.І. Інтерпретація трансформаційної кризи прихильниками „Вашингтонського консенсусу” // Ринкова трансформація економіки України: теорія, практика, перспективи / Мат. між. наук.-пркт. конф., Львів, 23–жовтня 2003 р. –ЛНУ ім. І. Франка, 2003. –С. 323–(0,2 друк. арк.).
58. Юхименко П.І. Монетизація економіки України: проблеми, перспективи // Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання /Мат. міжн. наук.-практ. конф., 30-31 травня, м. Луцк. –Луцьк, 2003. –С. 8–1 0 (0,3 друк. арк.).
59. Юхименко П.І. Лібералізація ісламської моделі ринку як базисна основа економічного зростання // ХХІ століття: альтернативні моделі розвитку суспільства. Третя світова теорія / Мат. четвертої міжн. наук.-теор. конф. 26–травня 2005, м. Київ, Ч. 2. –К., Фенікс, 2005. –С. 170–(0,4 друк. арк.).
60. Юхименко П.І. Економічні аспекти євроінтеграції вищої освіти України // Стан і перспективи розвитку освіти України в умовах євроінтеграції / Зб. мат. наук.-практ. конф. м. Біла Церква, 3-4 червня 2005. –Біла Церква 2005. –С. 16–. (0,4 друк. арк.).
61. Юхименко П.І. Із досвіду системної трансформації постсоціалістичних країн // Ринкова трансформація постсоціалістичних країн / Мат. міжн. форуму молод. учених. –Т. 1. –Харків, ХНТУСГ, 2005, С. 30–(0,3 друк. арк.).
62. Юхименко П.І. Теорія людського капіталу про причини різних результатів діяльності чоловіків і жінок на ринку праці // Рівність прав чоловіків і жінок у сучасному суспільстві: загальні та національні проблеми / Зб. мат. наук.-практ. семінару, м. Біла Церква, 8 квітня 2005р. –Біла Церква, 2005. –С. 7–(0,3 друк. арк.) та ін.
Юхименко П.І. Монетаристські теорії та тенденції їх розвитку: історико-економічний аналіз. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.01.04 –економічна історія та історія економічної думки. Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Київ, 2006.
Дисертаційна робота присвячена історико-економічному дослідженню еволюції монетаристських теорій протягом XVII–XX ст. у контексті розвитку світової економічної науки. Висвітлені філософія, суть та тенденції розвитку теорії і практики сучасного монетаризму. За допомогою багатоетапного аналізу визначено його теоретико-методологічну основу, розкриті місце в структурі економічної теорії, взаємозв’язок та взаємодію з іншими концепціями. Досліджені трактування та розвиток основних ідей сучасного монетаризму в близьких до нього новітніх економічних теоріях (неоконсерваторів, “нових класиків” та ін.). Узагальнено теоретичне обґрунтування економічної політики монетариз-му, висвітлено практику та соціально-економічні наслідки її втілення в країнах транзитивної економіки, зокрема, Україні. Виявлені загальні тенденції і певні суперечності з теорією в ході практичної реалізації монетаризму. Проаналізовані основні причини трансформаційної кризи в монетаристський період розвит-ку економіки України, основні механізми і джерела монетизації економіки. Розкрито суть та еволюцію поглядів сучасних монетаристів щодо ролі держави в економіці в умовах формування глобального монетаризму, пошук оптимальних меж втручання держави в економічне життя в умовах перехідної економіки.
Узагальнено концептуальні основи сучасної моделі соціально-економічного розвитку України на монетаристських засадах, обґрунтовано напрями формування об’єктивних умов для її ефективного функціонування.
Ключові слова: монетаризм, кількісна теорія грошей, грошове регулювання, кредитно-грошова політика, грошова маса, монетизація економіки, пропозиція грошей, монетарні інструменти, глобальний монетаризм.
Юхименко П. И. Монетаристские теории и тенденции их развития: историко-экономический анализ. –Рукопись.
Диссертация на соискание учёной степени доктора экономических наук по специальности 08.01.04 –экономическая история и история экономической мысли. Институт мировой экономики и международных отношений НАН Украины, Киев, 2006.
Диссертационная работа посвящена историко-экономическому исследованию эволюции монетаристских теорий на протяжении XVII–XX ст. в контексте развития мировой экономической науки. Освещены философия, сущность и тенденции развития теории и практики современного монетаризма. Используя многоэтапный анализ, определена его теоретико-методологическая основа, раскрыты место в структуре экономической теории, взаимосвязь и взаимодействие с другими концепциями. Показано, что в процессе развития неоклассической количественной теории после 30-х гг. ХХ ст. монетаристы опирались на кейнсианские исследования денежного механизма. Выявлено различие подходов к решению проблемы спроса и предложения денег и регулирования экономики с использованием денежно-кредитных механизмов. Вместе с тем показано, что, несмотря на различие по многим вопросам в современной теории неокейнсианцев и монетаристов просматривается сближение.
Автор диссертации исследовал взаимосвязь коренных положений и развитие основных идей современного монетаризма в близких к нему новейших экономических теориях (неоконсерваторов, “новых классиков”, Ф. фон Хайека и др.). Раскрыты механизмы влияния монетарной политики на реальную экономику. Значительное внимание уделено обобщению и систематизации теоретических подходов монетаристов к роли государства в условиях формирования глобального монетаризма. По мнению современных монетаристов усиление роли государства и необходимость координации действий правительств вызваны противоречием современной финансовой системы: существование интернационализации с национальными полномочиями главных центральных банков и национальными регулятивными механизмами финансовых рынков и учреждений. Раскрыты сущность и эволюция теоретических взглядов современных отечественных монетаристов по вопросам роли государства, поиск оптимальных границ вмешательства государства в экономическую жизнь в условиях переходной экономики.
Показаны современные подходы монетаристов к решению проблемы мировых денег в условиях глобального монетаризма. Раскрыты взгляды по данному вопросу М. Фридмена, выступающего и ныне против создания сверхнациональных организаций и денежных единиц, представителей теории оптимальной валютной зоны Р. Манделла, П. Кеннена и Е. Кроккета –об использовании СДР в международных расчётах и др.
Обобщено теоретическое обоснование экономической политики монетаризма и освещена практика и социально-экономические последствия её воплощения в странах транзитивной экономики, в том числе в Украине. Выявлены общие тенденции и определены противоречия с теорией в ходе практической реализации монетаризма.
Обобщены основные монетаристские подходы к источникам и механизмам монетизации экономики, показаны возможности их практического использования в экономике Украины. Проанализированы основные причины трансформационного кризиса в монетаристский период развития экономики Украины, необходимость формирования объективных условий для эффективной монетарной политики. Выделены особенности решения проблемы монетизации экономики Украины. Предложены конкретные рекомендации по повышению эффективности национальной экономической политики на монетаристских принципах: в современной регулятивной практике необходимо эффективное сочетание монетаристских идей с долгосрочными задачами и умелым использованием регулятивных мер государства в кратковременный период. Особую актуальность приобретает эффективная деятельность центрального банка как основного регулятора денежной массы в экономике. Под этим углом зрения раскрыты основные предложения монетаристов по повышению эффективности его деятельности. Показана специфика подхода отечественных монетаристов к данной проблеме, их акцент на важности того, чтобы в условиях переходной экономики государство способствовало минимальному разрыву банковского развития страны с целью самообогащения от реальной экономики, созданию рыночных механизмов регулирования количества денег в обращении для обеспечения эффективности сферы материального производства.
Ключевые слова: монетаризм, монетарная политика, количественная теория денег, денежное регулирование, кредитно-денежная политика, денежная масса, монетизация экономики, предложение денег, монетарные инструменты, глобальный монетаризм.
Yukhymenko P.I. Monetary theories and trends of their development: history and economic analysis. Manuscript.
Thesis for scientific degree of doctor of economic sciences by speciality 08.01.04 –Economic history and history of economic thought. Institute for World Economy and International Relations, the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2006.
Thesis is devoted to history and economic research of evolution of monetary theories and scientific investigation of conception of modern monetarism. Methodological basis of the conception is determined with the help of multistage analysis, its interconnection with other theories and development of basic ideas in the newest economic theories close to monetarism. Theoretical exposition of economic policy of monetarism and highlighting the experience of its embodiment in the countries of transitive economy and in Ukraine, in particular are generalized. General tendencies and incompatible ones with the theory are exposed. The reasons of transformation crisis are generalized in the monetary period of development of Ukraine economy, basic mechanisms and sources of monetary economy; monetarists’theoretical researches and their effective use are analyzed. The changes of approaches of modern monetarists are exposed in relation to the role of the state in the economy under the conditions of forming global monetarism, “sizes” of the state in the conditions of transitive economy.
Conceptual fundamentals of modern model of economic development of Ukraine’s economy on monetary bases, adequate to the aims and terms of social and economic development of Ukraine at the modern stage, are generalized. Directions of forming of objective terms of its effective display are grounded in this thesis.
Keywords: monetarism, monetary policy, money adjusting, credit and monetary policy, amount of money, monetization of economy, money supply, monetary instruments, global monetarism.