Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
V.Виділяють декілька основних напрямків педагогічної діяльності щодо профілактики запобігання соціально-негативних форм девіантної поведінки дітей та підлітків.
Один з найбільш важливих напрямків у справі профілактики формування соціально-негативних форм девіантної поведінки дітей та підлітків є підвищеная ролі сім'ї.
Перш за все необхідно вирішити проблему підготовки майбутніх батьків до сімейного життя та виховання власних дітей. У цілому підготовка молоді до сімейного життя та виховання власних дітей включає вивчення таких розділів:
- основи взаємовідносин у сім'ї;
- внутрішньо-сімейні конфлікти, причини їх виникнення, можливості попередження та шляхи подолання;
- -основи ведення сімейного господарства, економіка сім'ї;
- -основи сімейного виховання на різних етапах вікового розвитку дитини, підлітка.
По-друге, створення сприятливих моральних умов у сім'ї і у внутрішньо сімейних взаємовідносинах.
Умови в сім'ї - це те середовище, де перш за все формуються основи світогляду підростаючої людини. З раннього дитинства саме в сім'ї, в тих умовах, в яких вона живе, розвивається і виховується, дитина засвоює те, якими повинні бути стосунки між людьми, знайомиться з основами культури спілкування і поведінки, проведення вільного часу.
По-третє, попередження помилок у сімейному вихованні. До найбільш характерних з них можна віднести:
-антипедагогічна поведінка батьків як приклад для наслідування (характерний прояв поведінки батьків через так званні «хибні авторитети» описав А.С.Макаренко);
-втрата зв'язків між батьками та дітьми (це значно знижує можливості доцільного педагогічного впливу батьків на дітей, особливо в підлітковому віці, коли це найбільш важливо);
-типові помилки, які робляться батьками в процесі виховання: поблажливий тон; «наша дитина завжди права»;
-демонстративність - активне ствердження достоїнств своєї дитини у її присутності; педантична підозрілість;
-жорстоко-авторитарний стиль; байдужість; виховання по типу «кумир сім'ї»; непослідовність тощо.
По-четверте, формування у дитини твердих моральних орієнтирів, моральної позиції. Мова йде про формування головного стрижня, який визначає подальшу позицію людини у оцінюванні себе, оточуючих людей, подій, які відбуваються, власних дій та вчинків, а також активність і спрямованість зусиль у роботі над собою.
По-п'яте, виховання з раннього дитинства вольових якостей і почуття власної гідності, що дозволить сформу-вати у людини морально-вольові якості. Вольові якості - це тон інструментарій, який дозволить людині самореалізувати, відстояти власну позицію, зберегти власне «Я». По-шосте, неприпустимість насилля над дитиною, яке пригнічує волю, або, навпаки, формує культ сили, що стимулює виховання агресивності до слабких, немічних.
Спеціалісти-психологи рекомендують вихователям у процесі застосування примусу у вихованні враховувати наступне:
- не застосовувати фізичні покарання до дітей молодше 3-х років, так як це впливає на прояв їх активності;
-утримуватися від покарання дітей і особливо підлітків у присутності однолітків. Прилюдне приниження пригнічує волю, травмує психіку;
-карати із застосуванням сили за будь-яку провину дівчат старше 10 років і хлопчиків старше 14 років;
-не карати дитину холоднокровно, безжально.
Слід пам'ятати, що на виховання дитини негативно впливає також, постійна погроза батьків покаранням, вважаючи, що цього достатньо. Дитина у такому випадку звикає до погроз і не реагує на них. Застосовуючи покарання, важливо ні в якому разі не допускати приниження гідності дитини.
В-сьомих, недопущення залучення дітей та підлітків до вживання алкогольних напоїв, паління, гри у азартні ігри. В процесі виховання з раннього дитинства поступово та переконливо дитині пояснюють спочатку у сім'ї, а потім у школі згубність алкоголю і наркотичних засобів. Але найбільш дієвим засобом виховання є власний приклад батьків, старших братів та сестер, старших товаришів.
В-восьмих, стимулювання дитини до самовиховання і навчання її методиці роботи над собою. Важливу виховну роль у попередженні і подоланні девіантної поведінки дітей та підлітків відіграють освітні заклади. Вчитель, вихователь освітнього закладу має можливість впливати на вихованця не тільки безпосередньо, але й опосередковано: через навчальний предмет, який викладається, колектив класу, товаришів, мікрогрупу. Шляхами підвищення виховної ролі освітнього закладу є:
-підвищення якості підготовки викладацького складу, формування у нього високої педагогічної культури;
-створення найбільш сприятливої обстановки в умовах освітнього закладу для педагогічної діяльності;
-стимулювання викладацького складу до самовдосконалення, підвищення своєї педагогічної майстерності та
педагогічної культури;
-ефективна діяльність при освітніх закладах соціальної служби, яка сприяла б індивідуалізації роботи з дітьми та підлітками девіантної поведінки, надавала допомогу вчителям та батькам у роботі з ними;
-розвиток системи позанавчальної виховної роботи з дітьми та підлітками в умовах освітнього закладу.
-необхідно також налагоджувати доцільну взаємодію сім'ї та школи; сім'ї, школи і адміністративних органів за місцем проживання з метою попередження і подолання девіантної поведінки дітей та підлітків. З цією метою практикується:
-організація методичних семінарів при школах для батьків (батьківський лекторій, батьківський семінар);
-підвищення ролі батьківських комітетів у житті школи, дошкільного закладу, посилення зв'язків батьків та
вчителів;
-створення піклувальних батьківських організацій при освітньому закладі;
-залучення до активної участі батьків у заходах класу, школи;
-відвідування вчителями дітей вдома (прояв зацікавленого турбування тим, як живуть учні);
-допомога і підтримка батьків у виховній роботі з боку вчителя, соціального педагога школи.
Значний вплив на розвиток, виховання дитини виявляють ті люди, які безпосередньо взаємодіють з нею. У зв'язку з ним найбільш ефективним є управління доцільним впливом на коло спілкування та взаємодії дитини у процесі її розвитку і виховання. Нажаль, не кожне оточення у виховному плані має позитивний характер. Це свідчить про те, що від батьків, соціальних педагогів, вихователів вимагається володіння мистецтвом керувати виховними впливами на дитину і підлітка через тих людей, що їх оточують. ті групи і колективи, в які вони включені.
Важлива роль відводиться також розвитку позашкільної системи консультування та допомоги сім'ям і дітям у подоланні девіантної поведінки. В наш час створюються як державні, так і недержавні центри по роботі з сім'єю. У таких центрах працюють кваліфіковані спеціалісти, які готові провести діагностику і надати рекомендації для роботи з дітьми у домашніх умовах, або рекомендувати спеціалізовані центри по роботі з дітьми девіантної поведінки. їх цікавлять переважно питання дезадаптації дітей у школі, в середовищі спілкування, особистісні проблеми дітей і підлітків, взаємовідносини з ними, порушення взаєморозуміння, конфліктність та ін. Нажаль не всі центри мають можливість створити відділення денного перебування, що вирішило б багато проблем у спільній роботі з батьками та дітьми.
VI. Розвиток мережі центрів із подолання соціально-педагогічних проблем дітей, підлітків, юнацтва; педагогічної корекції, педагогічної реабілітації;медико-социально-педагогических із подолання дитячо-юнацького алкоголізму, наркоманії, і навіть реабілітації жертв насильства, соціальної віктимології.
Аналіз причин девіантної поведінки дітей і підлітків і можливостей його профілактики та подолання показує, що необхідно створити широку мережі центрів, які б предметно займатися диференційованими групами молоді.
Центри педагогічної корекції. Вони з дітьми раннього віку. Рання педагогічна корекція дитини сприяє якомога повному його розвитку, а наступному нормальної адаптації суспільстві попередженняотклоняющегося розвитку. Задля ефективної роботи таких центрів необхідно таке:
власне центри, які працюють за певним напрямам, залежно проблеми дітей (їх поки що обмаль);
підготовлені фахівці широкого профілю: медичного, психологічного і педагогічного напрямів, фахівці, здатні забезпечити комплексну діагностику дитини. Діагностика дає змоги виявити глибину недуги, відхилення у розвитку дитини, і навіть резерви, несли у собі, як зазначавЛ.С. Виготський, компенсаторні можливості спираючись куди забезпечується індивідуальне розвиток виробництва і корекція;
технічне оснащення діагностичного центру і педагогічних кабінетів. Без цього, у сучасних умов неможливий провести ні кваліфікована і повної діагностики, ні педагогічної корекції, отже, й хочуть домогтися оптимального результату;
широка інформація вчителів, соціальних служб, сімей, педіатрів про центрах педагогічної корекції та його можливостях. Це дозволить своєчасно, на ранніх етапах виявляти в дітей віком відхилення і їх на відповідні центри для педагогічної корекції;
взаємозв'язок центрів педагогічної корекції зі спеціальними дитсадками і школами для взаємодії і сприяння своєчасної адаптації дітей, проходять чи минулих педагогічну корекцію.
Центри педагогічної реабілітації. Потреба них також велика. Вони може бути орієнтовані роботи з різними категоріями дітей, що потребують педагогічної реабілітації, — відновленні втраченого досвіду спілкування, поведінки, професійної діяльності тощо. Предметом особливої уваги є реабілітація дезадаптованих дітей і підлітків через труднощі навчання, проблем, що виникли під наших взаємовідносинах із однолітками. Кожна з категорій дезадаптованих дітей і підлітків вимагає особливої індивідуальної чи груповий діагностику і визначення методики реабілітації.
Особливої уваги заслуговують педагогічні проблеми роботи з жертвами насильства. Їх у сучасних умовах, на жаль, багато. У доповіді міжнародної практиці є досвід реабілітаційної роботи з жертвами насильства, завітає такий досвід минулого і нашій країні. Кількість постраждалих зростає, і тому зростає необхідність розвитку спеціальної реабілітаційної роботи з такою категорією дітей. Це своє чергу, вимагає спеціальних теоретичних розробок та накопичення практичний досвід.
Посилюється алкоголізація інаркоманизация молоді. Цей факт також вимагає відкриття спеціальних центрівмедико-социально-педагогического характеру. У цих центрах потрібні комплексні зусилля лікарів, психологів і соціальних педагогів. Корисним регулярно працюють з наркоманами може бути відповідний зарубіжний досвід. Необхідно створення спеціальних реабілітаційних центрів на адаптацію осіб, які завершили свій термін перебування у спеціальних освітні установи, в пенітенціарних установах. Потреба в центрах великою і оскільки підлітки найчастіше повертаються до старе середовище, що Росія може обернутися колишніх засуджених дуже сумними наслідками. Адаптація в реабілітаційному центрі, з участю кваліфікованих фахівців допомогла б такому підлітку у цей виключно складний йому критичний період набути впевненості у собі, знайти сфери самореалізації отже повернути можливість нормальної життєдіяльності.
Для що прибули з місць укладання потрібна, допомогу адаптації, та у працевлаштуванні, інакше людина опиниться у винятково складною ситуації, що спонукає його знову обійняти колишню шлях. Особливої актуальності цю проблему стоїть у умовах зростання безробіття.