Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМСТВА
ТА МЕНЕДЖМЕНТУ
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ДО ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ “ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА”
для студентів напряму підготовки “Економіка підприємства”
всіх форм навчання
Харків, ХНЕУ, 2012
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
В сучасних умовах господарювання, які характеризуються інтеграцією України в світовий економічний простір, посиленням конкуренції на ринку праці відбувається зміна вимог до якості підготовки фахівців. На перший план виступає наявність у фахівців компетенцій – тобто умінь і навичок самостійно розв’язувати конкретні завдання, які виникають в процесі професійної діяльності. Суспільство потребує таких спеціалістів, які мають не тільки необхідні професійно важливі якості, але й такий особистісний потенціал, який дозволив би успішно працювати в умовах ринкових відносин, постійних інновацій, безперервного удосконалення і ускладнення управлінської діяльності.
В умовах формування та розвитку ринкових відносин центр господарської діяльності зміщується до первинної ланки економічної систе ми – підприємства. Підприємство є головним структуроутворюючим елементом економіки. Тут у виробничому процесі "з'єднуються" тру дові, матеріальні та фінансові ресурси з метою виготовлення різноманіт ної продукції і надання послуг для задоволення потреб суспільства. На підприємствах зосереджені найбільш кваліфіковані кадри, вирішуються питання раціо нального використання ресурсів, високопродуктивної техніки, технології, розробляються бізнес-плани, здійснюються маркетингові дослідження та ефективне управління – менеджмент.
У ринковій економіці виживають лише ті підприємства, які найбільш правильно і компетентно зрозуміли вимоги ринку, організували вироб ництво конкурентоспроможної продукції, послуг, що користуються по питом, уміло здійснюють мотивацію висококваліфікованої творчої праці персоналу. Усе це вимагає фундаментальних і глибоких економічних знань, а отже, і відповідної підготовки фахівців з економіки.
Планування результатів господарської діяльності підприємства, пошук шляхів досягнення цього результату, взаємозв'язок наук і наукових знань, пошук ідей, прийомів дослідження проблеми – ось головні компетенції, якими повинен володіти сучасний професіонал. Саме компетентнісний підхід лежить в основі нових стандартів якості освіти.
Курсова робота призначена для студентів напряму підготовки «Економіка підприємства» усіх форм навчання.
Метою написання студентами курсової роботи є закріплення на практиці набутих теоретичних знань з навчальної дисципліни «Економіка підприємства», формування у студентів системи прикладних вмінь і навичок щодо використання основ прикладної економіки, методів організації ефективного господарювання на рівні основної ланки суспільного виробництва, підприємства; набуття необхідної сукупності теоретичних і практичних знань для вирішення конкретних економічних завдань на сучасному етапі розвитку економіки.
При написанні курсової роботи студенти набувають наступних компетенцій, які повинні бути сформовані при вивченні дисципліни “Економіка підприємства”:
вміння здійснювати пошук у зовнішньому середовищі інформації, необхідної для розв’язання економічних задач діяльності підприємства;
складати достовірний прогноз тенденцій зміни обсягів реалізації продукції підприємства на основі використання статистичних даних, економіко-математичних методів і сучасної комп’ютерної техніки;
розробляти організаційну структуру управління сучасним підприємством, яка є оптимальною, в максимальній мірі відповідає його масштабам, враховує специфіку операційної діяльності і дозволяє максимально ефективно вирішувати управлінські задачі;
визначати права, обов’язки і завдання керівників і структурних підрозділів сучасного підприємства;
розраховувати кількість виробничого обладнання та інших об’єктів основних фондів, які необхідні для виконання запланованих обсягів господарської діяльності підприємства, а також ефективність їх використання;
планувати чисельність, оплату праці і показники використання персоналу, який повинен забезпечити досягнення цілей підприємства;
проводити розрахунки витрат підприємства, складати кошторис його діяльності і визначати виробничу собівартість продукції;
обґрунтовувати і аналізувати фінансові результати і показники ефективності діяльності підприємства;
порівнювати різні варіанти розвитку бізнесу, здійснювати відбір для реалізації найбільш вигідного з них із застосуванням показників оцінки ефективності інвестиційних проектів.
У процесі виконання курсової роботи необхідно використовувати отримані знання лекційного матеріалу, семінарських, практичних занять, а також усіх доступних джерел інформації, включаючи самостійний їх пошук.
Для написання курсової роботи студенту потрібно самостійно шукати необхідну інформацію в доступних джерелах, використовувати матеріали діючого законодавства, а також дані, які можуть бути отримані з літературних джерел, мережі Інтернет.
Функціонування підприємства як економічної системи є вельми специфічною діяльністю, яка не має набору готових рішень, тому в роботі необхідний творчий підхід. Ринкова ситуація, що вивчається в роботі, не змодельована, вона є реальною. Економістам доводиться працювати саме в таких умовах.
ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
При виконанні курсової роботи необхідно дотримуватись нормативно встановлених правил оформлення тексту, таблиць, формул, розрахунків, схем, малюнків.
Текст курсової роботи друкують за допомогою комп'ютера або власноруч з одного боку аркуша білого паперу формату А4, розміщуючи на сторінці 30 – 33 рядки. Абзацний виступ має бути однаковим по всій роботі і дорівнювати 5 знакам (приблизно 1,3 – 1,4 см).
Шрифт друку повинен бути чітким, чорного кольору середньої жирності. При комп'ютерному наборі тексту слід використовувати один з стандартних шрифтів (Arial 14).
Робота також може бути написана власноруч акуратним та зрозумілим почерком чорними чорнилами. Щільність написання має бути однаковою по всій роботі та наближатися до друкованого тексту.
Текст роботи повинен бути надрукований або написаний з обов'язковим додержанням таких полів: ліве – З0 мм, праве – 10 мм, верхнє – 25 мм, нижнє – 20 мм. Креслити рамку не треба.
Обсяг курсової роботи повинен становити у друкованому варіанті 30–40 сторінок, у рукописному – 45–55 сторінок.
Друкарські помилки, описки і графічні неточності допускається виправляти за допомогою коректора і нанесенням на тому ж місці виправленого тексту.
Сторінки роботи нумеруються у верхньому правому куті.
У курсовій роботі всі розрахунки і формули, що використовуються, повинні супроводжуватися необхідними поясненнями. Для таблиць, малюнків і формул необхідно використовувати скрізну подвійну нумерацію за розділами.
Стиль викладення – науковий.
Закінчену роботу необхідно зброшурувати і здати керівнику в терміни, передбачені графіком, затвердженим на засіданні кафедри економіки підприємства та менеджменту. Студенти заочної форми навчання зобов'язані здати курсову роботу на кафедру перед початком екзаменаційної сесії.
СКЛАД КУРСОВОЇ РОБОТИ
Курсова робота повинна містити такі основні розділи:
Зміст;
Вступ;
Розділ 1. Вибір варіанту створення нового напрямку для розвитку бізнесу;
1.1 Постановка завдання;
1.2 Прогнозування збуту продукції;
Висновки до розділу 1;
Розділ 2. Розробка організаційної структури нового підприємства;
2.1 Огляд існуючих структур управління і обґрунтування вибору типу структур управління для кожного виробництва;
2.2 Розробка схеми організаційної структури управління підприємством;
Висновки до розділу 2;
Розділ 3. Економічне обґрунтування проекту діяльності створюваного підприємства;
Висновки до розділу 3;
Загальні висновки;
Список літератури;
Вступ повинен містити актуальність теми курсової роботи, її мету і завдання.
Розділ 1. Вибір варіанту створення нового напрямку для розвитку бізнесу включає два підрозділи.
1.1 Постановка завдання.
Підприємство досить тривалий час функціонує в своєму сегменті товарного ринку, де на даний момент часу склалося наступне становище: посилилась конкуренція і відбувся розподіл ринку меж основними виробниками і постачальниками продукції, у зв’язку з чим розширити долю ринку, що належить підприємству, а також збільшити його обсяг продаж не має можливості. В своїй діяльності підприємство застосовує сучасну технологію, внаслідок чого витрати на виробництво продукції знаходяться на мінімально можливому рівні, їх подальше суттєве зниження малоймовірне. У такий ситуації єдиним доцільним шляхом розвитку бізнесу власники підприємства визнали незв’язану диверсифікацію, яку планується здійснити шляхом створення дочірнього підприємства, що буде функціонувати абсолютно незалежно від основного підприємства.
Пропонується проаналізувати і оцінити 2 варіанта у відповідності з номером студента за списком у групі із 10 можливих для проведення диверсифікації діяльності підприємства (табл. 1). За результатами оцінки треба зробити обґрунтовані висновки щодо вибору варіанта операційної діяльності нового підприємства.
Варіанти виробництв:
1. Хлібобулочних виробів.
2. Кондитерських виробів.
3. Меблів для дому.
4. Меблів для офісу.
5. Пластикової посуди.
6. Пластикових вікон.
7. Залізобетонних виробів.
8. Цегли.
9. Запасних частин для легкових автомобілів.
10. Швейних виробів.
Таблиця 1
Вибір варіантів диверсифікації діяльності підприємства в залежності від номеру студента за списком групи
|
№ студента за списком групи |
Варіанти виробництв |
№ студента за списком групи |
Варіанти виробництв |
№ студента за списком групи |
Варіанти виробництв |
|
1 |
1,4 |
11 |
2,8 |
21 |
4,5 |
|
2 |
1,5 |
12 |
2,9 |
22 |
4,6 |
|
3 |
1,6 |
13 |
2,10 |
23 |
4,7 |
|
4 |
1,7 |
14 |
3,4 |
24 |
4,8 |
|
5 |
1,8 |
15 |
3,5 |
25 |
4,9 |
|
6 |
1,9 |
16 |
3,6 |
26 |
4,10 |
|
7 |
2,4 |
17 |
3,7 |
27 |
5,6 |
|
8 |
2,5 |
18 |
3,8 |
28 |
5,7 |
|
9 |
2,6 |
19 |
3,9 |
29 |
5,8 |
|
10 |
2,7 |
20 |
3,10 |
30 |
5,9 |
В додатках методичних рекомендацій наводяться необхідні для проведення розрахунків дані. Для спрощення приймається, що весь асортимент продукції, яка випускається на кожному з виробництв, перераховується в умовні вироби і подальші розрахунки випуску продукції в натуральному виразі проводяться в умовних виробах. В додатках також наводяться показники, значення яких студент визначає самостійно на підставі діючого законодавства, економічної ситуації в країні, а також інших джерел інформації. Для врахування впливу інфляції, який проявляється в зростанні цін, дані про ціну одиниці умовного виробу і вартість одиниці основного обладнання коригуються на відповідний коефіцієнт, який студент обов’язково узгоджує з науковим керівником при написанні курсової роботи. Значення показників, які студент приймає самостійно, спираючись на зовнішні джерела інформації, повинні обов’язково бути узгоджені з науковим керівником.
Для придбання основних виробничих фондів нового підприємства є можливість взяти кредит у комерційному банку терміном на 5 років, ставка кредитування обирається у відповідності з діючою на момент написання курсової роботи ставкою кредитування Національного банку за довготерміновими кредитами.
Таким чином, даний підрозділ повинен включати опис постановки завдання і обґрунтування необхідності проведення диверсифікації бізнесу, опис варіантів, які будуть розглянуті у наступних розділах роботи, а також вихідні дані для розрахунків по кожному з виробництв, що будуть проаналізовані.
1.2 Прогнозування збуту продукції.
Прогнозування збуту продукції створюваного підприємства необхідно проводити по 3 варіантам його діяльності – оптимістичному, песимістичному і найбільш ймовірному.
Для прогнозування збуту продукції у найбільш ймовірному варіанті пропонується застосовувати економіко-математичні методи. Для цього необхідно побудувати лінію тренду, спираючись на статистичні дані про обсяги реалізації продукції аналогічного підприємства за останні декілька років, наведені у додатках (кожен студент коригує ці дані на коефіцієнт, який розраховується за формулою , де АА – порядковий номер за списком групи).
Для побудови лінії тренду і обчислення обсягів реалізації продукції в прогнозному періоді необхідно скористатися програмою побудови графіків і діаграм Excel. При застосуванні цієї програми студент самостійно вибирає рівняння, за яким буде будувати прогнозну криву, а також аналітично розраховує обсяги реалізації в плановому періоді. При виборі лінії тренду (лінійної, логарифмічної, поліноміальної, степенної або експоненціальної) необхідно враховувати величину достовірності апроксимації (R2), яка повинна мати максимальне значення (якщо її значення менше 0,9 то можна вважати, що такий варіант прогнозу є недостовірним).
Оптимістичний варіант збуту продукції буде перевищувати найбільш ймовірний на %. Песимістичний варіант збуту продукції буде менше найбільш ймовірного на %.
Таким чином, прогноз збуту продукції повинен включати: статистику реалізації продукції аналогічного підприємства; графік лінії тренда, побудованої на основі цих даних; рівняння, за яким була побудована лінія тренда і величину достовірності апроксимації (R2); аналітичний розрахунок за обраним рівнянням кількості одиниць реалізованої продукції; розрахунок прогнозу реалізації за оптимістичним і песимістичним варіантами прогнозування.
Висновки до розділу 1 повинні містити короткі узагальнення стосовно висвітлених у розділі питань.
Розділ 2. Розробка організаційної структури нового підприємства включає такі підрозділи:
2.1 Огляд існуючих структур управління і обґрунтування вибору типу структур управління для кожного виробництва.
Для кожного з двох варіантів виробництв необхідно розробити відповідну оптимальну структуру управління. Для виконання цього завдання на першому етапі необхідно зробити короткий огляд відомих існуючих структур управління. На другому етапі треба зробити обґрунтування доцільності вибору конкретного типу структури управління, враховуючи особливості кожного з аналізуємих виробництв (масштаби виробництва і обсяги продаж, номенклатура продукції, технологія виробництва продукції, складність і рівень уніфікації продукції і інші чинники).
Для ефективного функціонування сучасної організації необхідно, щоб її організаційна структура управління відповідала цілям і задачам діяльності підприємства і була пристосована до них. Особливо важливим при цьому є побудова організаційної структури, що повинна бути орієнтована на задоволення ринкових потреб, мобільну і гнучку адаптацію діяльності підприємства до вимог покупців своєї продукції.
Структура управління представляється у виді системи оптимального розподілу функціональних обов'язків, прав і відповідальності, порядку і форм взаємодії між органами управління, що входять до її складу, і працюючими в них людьми.
Елементами організаційної структури управління є окремі працівники (керівники, фахівці, службовці), структурні підрозділи, служби або органи апарата управління підприємством.
Відносини між елементами структури управління підтримуються завдяки вертикальним і горизонтальним зв'язкам. Вертикальні зв'язки характеризують відносини керівництва і підпорядкування, наприклад зв'язок між директором підприємства і начальником цеху. Необхідність у них виникає при ієрархічності побудови системи управління, тобто при наявності різних рівнів управління. Горизонтальні зв'язки – це зв'язки кооперацій рівноправних елементів, що носять характер узгодження і є однорівневими.
При виборі типу структури управління для кожного з розглядаємих виробництв необхідно враховувати наступні характеристики апарата управління: продуктивність, економічність, адаптивність, гнучкість, оперативність, надійність.
Продуктивність апарата управління може визначатися, як кількість зробленою організацією кінцевої продукції або обсяги виробленої в процесі управління інформації.
Під економічністю апарата управління розуміються відносні витрати на його функціонування. Для оцінки економічності можуть використовуватися такі показники, як питома вага витрат на утримання апарата управління, питома вага управлінських працівників у чисельності промислово-виробничого персоналу, вартість виконання одиниця об'єму окремих видів робіт.
Адаптивність системи управління визначається її здатністю ефективно виконувати задані функції у визначеному діапазоні умов, що змінюються. Чим відносно ширше цей діапазон, тим більш адаптивною вважається система.
Гнучкість характеризує властивість органів апарата управління змінювати відповідно до виникаючих задач свої ролі в процесі прийняття рішень і налагоджувати нові зв'язки, не порушуючи властивій даній структурі упорядкованості відносин.
Оперативність прийняття управлінських рішень характеризує своєчасність виявлення управлінських проблем і таку швидкість їхнього розв’язання, що забезпечує максимальне досягнення поставлених цілей при збереженні стійкості налагоджених виробничих і забезпечуючих процесів.
Надійність апарата управління в цілому характеризується його безвідмовним функціонуванням. Для оцінки надійності апарата управління може використовуватися рівень виконання планових завдань і дотримання затверджених нормативів, відсутність відхилень при виконанні вказівок.
Також треба брати до уваги групу показників, що характеризують раціональність організаційної структури і її технічно-організаційний рівень. До них відносяться звенність системи управління, рівень централізації функцій управління, прийняті норми керованості, збалансованість розподілу прав і відповідальності.
Для оцінки ефективності управління важливе значення має визначення відповідності системи управління і її організаційної структури об'єктові управління. Це знаходить вираження в збалансованості складу функцій і цілей управління, відповідності чисельності складу працівників обсягові і складності робіт, повноті забезпечення необхідною інформацією, забезпеченості процесів управління технологічними засобами з урахуванням їх номенклатури.
Керованість організації визначається співвідношенням числа керівників і підлеглих, числом людей, що підкоряються одному керівникові, а також взаємовідношенням часу прийняття рішень з часом переходу об'єктів управління в різні стани, у тому числі і прогнозовані. Керованість, крім того, залежить і від технології.
Забезпечення ефективності системи управління є однією з важливих задач, від успішного рішення якої залежить ефективність діяльності підприємства.
Господарська структура підприємства може вважатися оптимальної в тому випадку, коли всі підрозділи підприємства доповнюють основне виробництво і забезпечують його функціонування, при цьому усі вони працюють з максимальною ефективністю з метою досягнення кінцевого результату, яким може вважатися випуск конкурентоздатної рентабельної продукції.
Цей підрозділ повинен включати короткий огляд відомих існуючих структур управління і обґрунтування вибору конкретного типу структури управління для кожного з виробництв з урахуванням впливу чинників внутрішнього і зовнішнього середовища.
2.2 Розробка схеми організаційної структури управління підприємством.
В даному підрозділі необхідно спираючись на обраний тип організаційної структури управління для кожного з виробництв розробити схему управління підприємством. На схемі повинні бути представлені структурні елементи системи управління і зв’язки між ними.
Раціональна організаційна структура управління підприємством повинна відповідати наступним вимогам:
мати функціональну придатність, гарантувати надійність і забезпечувати керування на всіх рівнях;
бути оперативною, не відставати від ходу виробничого процесу;
мати мінімальну кількість рівнів управління і раціональних зв'язків між органами управління;
бути економічною, мінімізувати витрати на виконання управлінських функцій.
Апарат управління підприємством повинний бути побудований таким чином, щоб забезпечити в технічному, економічному й організаційному відношеннях взаємозалежну єдність усіх частин підприємства, щонайкраще використовувати трудові і матеріальні ресурси.
Експертним шляхом установлено, що можливо три варіанти кількісного складу співробітників, які підлеглі одному керівникові:
п'ять – сім чоловік, якщо підлеглі виконують різні функції;
вісім – двадцять чоловік, якщо підлеглі виконують подібні функції;
двадцять один – п'ятдесят чоловік, якщо підлеглі виконують однакові функції.
Структура апарата управління впливає на обсяг і зміст функцій управління, необхідних для успішної діяльності всіх підрозділів підприємства. Кожна функція управління являє собою сукупність дій по керуванню визначеним напрямком діяльності.
Функції управління – призначення і види управлінської діяльності. Управління являє собою реалізацію декількох взаємозалежних функцій: планування, організації, регулювання, мотивації співробітників і контролю.
Планування. За допомогою цієї функції визначаються цілі діяльності організації, засоби і найбільш ефективні методи для досягнення цих цілей. Важливим елементом цієї функції є прогнози можливих напрямків розвитку і стратегічні плани. На цьому етапі фірма повинна визначити, яких реальних результатів вона може домогтися, оцінити свої сильні і слабкі сторони, а також стан зовнішнього середовища (економічні умови в даній країні, урядові акти, позиції профспілок, дії конкуруючих організацій, переваги споживачів, суспільні погляди, розвиток технологій).
Організація. Ця функція управління формує структуру організації і забезпечує її всім необхідним (персонал, засоби виробництва, грошові кошти, матеріали і т.д.). Тобто на цьому етапі створюються умови для досягнення цілей організації. Гарна організація роботи персоналу дозволяє домогтися більш ефективних результатів.
Регулювання – такий вид діяльності, що спрямований на запобігання або виправлення збоїв у процесі розвитку і досягнення мети організації.
Мотивація – це процес спонукання інших людей до діяльності для досягнення цілей організації. Виконуючи цю функцію,керівник здійснює матеріальне і моральне стимулювання працівників і створює найбільше сприятливі умови для прояву їхніх здібностей і професійного росту. При гарній мотивації персонал організації виконує свої обов'язки відповідно до цілей цієї організації і її планів. Процес мотивації припускає створення для працівників можливості задоволення їхніх потреб, за умови належного виконанні ними своїх обов'язків. Перш, ніж мотивувати персонал на більш ефективну роботу, необхідно з'ясувати реальні потреби своїх працівників.
Контроль. Ця функція управління припускає оцінку й аналіз ефективності результатів роботи організації. За допомогою контролю виробляється оцінка ступеня досягнення організацією своїх цілей і необхідне коректування намічених дій. Процес контролю включає: установлення стандартів, вимір досягнутих результатів, порівняння цих результатів із планованими і, якщо потрібно, перегляд первісних цілей. Контроль зв'язує воєдино усі функції управління, він дозволяє витримувати потрібний напрямок діяльності організації і вчасно коректувати невірні рішення.
При розробці організаційної структури керування необхідно забезпечити ефективний розподіл функцій управління по підрозділах. При цьому важливо виконання наступних умов:
рішення одних і тих же питань не повинне знаходитися у компетенції різних підрозділів;
усі функції управління повинні входити до обов'язків керуючих підрозділів;
вирішення питань, які найбільш ефективно можуть бути розв’язані в якомусь конкретному підрозділі, не повинно доручатися іншому підрозділу.
Далі необхідно зробити розподіл прав, обов’язків і відповідальності кожного з керівників підприємства. Для цього доцільно побудувати матрицю розподілу прав, обов’язків і відповідальності для кожного структурного підрозділу апарату управління.
Матричний метод розподілу задач, прав і відповідальності являє собою матрицю (таблицю), у верхній частині якої даний перелік структурних підрозділів або посад, що виконують ті або інші функції, а в лівій частині - перелік функцій керування підприємством.
На перетинанні вертикальних і горизонтальних ліній за допомогою символів зазначені управлінські дії, за допомогою яких реалізуються права й обов'язки. Для вираження управлінських дій по реалізації прав і виконанню обов'язків можуть бути прийняті умовні позначки з різним ступенем деталізації управлінських дій:
Р - ухвалення рішення. На основі підготовленої інформації той або інший керівник або його заступник здійснюють акт рішення (затвердження, підписання наказу і т.п.).
П - підготовка рішення. Комплексна підготовка рішення з залученням зазначених у матриці структурних підрозділів або посадових осіб.
У - участь у підготовці рішення, що полягає в підготовці окремих питань або необхідної інформації за дорученням підрозділів або посадової особи, відповідальних за підготовку рішення.
С - обов'язкове узгодження на стадії підготовки рішення або його прийняття.
В - виконання рішення.
К - контроль виконання рішення.
З позицій ефективного керування будь-яке рішення повинне обов'язково включати, як мінімум, дії Р, П, В и К.
Таким чином, у рядку по горизонталі вказуються посадові особи (підрозділи), що приймають участь у реалізації даної функції, а також ступінь і характер їхньої участі. У кожному вертикальному стовпці перелічуються функції, за виконання яких дана посадова особа (підрозділ) відповідальне (із указівкою характеру цієї відповідальності). Отже, вертикальний стовпець являє собою компактний опис посадових обов'язків, а горизонтальний рядок – розподіл функцій або задач між посадами (підрозділами) у системі служб підприємства.
Таким чином, горизонталь матриці ілюструє процес реалізації прав і обов'язків у взаємодії всіх підрозділів, а набір функцій по вертикалі показує компетенцію підрозділів або посадових осіб. Опис змісту матриці в цілому представляє положення про відповідну службу підприємства.
Матричний метод розподілу задач, прав і відповідальності дає змогу більш раціонально розподілити права й обов'язки між учасниками процесу керування підприємством, що дозволить підвищити ефективність управлінської праці, скоротити час прийняття рішень і в остаточному підсумку підвищити ефективність виробництв.
На підставі розробленої структурної схеми управління підприємством і обсягу завдань, які буде вирішувати кожний структурний підрозділ апарату управління необхідно скласти штатний розклад управлінського складу підприємства (визначити всі необхідні структурні підрозділи, їх чисельність і посадові оклади).
При встановленні розмірів оплати праці на обох виробництвах слід виходити з того, що працівники, які займають аналогічні посади, повинні мати однакову середньомісячну заробітну плату. За основу встановлення розмірів оплати праці слід брати діючий на момент написання курсової роботи законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати. При цьому рекомендується встановлювати розмір заробітної плати менеджерів середньої ланки в 2,0 – 2,5 рази, а менеджерів вищої ланки в 4,0 – 5,0 разів більший, чим у простих робітників чи виконавців. Крім того, оплата праці робітників, які зайняті виробництвом продукції, повинна перевищувати оплату праці обслуговуючих робітників на 20 – 25 %.
Цей підрозділ повинен містити для кожного з двох аналізуємих варіантів виробництв схему організаційної структури управління (схеми повинні розрізнятися з урахуванням специфіки кожного підприємства); матрицю розподілу прав, обов’язків і відповідальності для кожного структурного підрозділу апарату управління; штатний розклад підприємства з зазначенням всіх структурних підрозділів, їх чисельності і посадових окладів.
Висновки до розділу 2 повинні містити узагальнення стосовно проведених у розділі 2 досліджень і розробок.
Розділ 3. Економічне обґрунтування проекту діяльності створюваного підприємства повинен містити розрахунок основних економічних показників діяльності кожного з підприємств, що досліджуються, в трьох варіантах – оптимістичному, песимістичному і найбільш ймовірному. Ці варіанти визначаються в розділі 1 при прогнозуванні збуту продукції.
Першим етапом розрахунків є планування виробничої програми підприємства, яка приймається у відповідності з розглянутими варіантами прогнозу збуту продукції (тобто розглядаються 3 варіанта виробничої програми за кожним з підприємств, що досліджуються). Її обсяг приймається рівним можливому обсягу реалізації продукції.
Далі необхідно визначити, скільки одиниць основного обладнання необхідно для виконання запланованої виробничої програми. Для цього слід скористатися формулою
(3.1)
де п – кількість обладнання, одиниць;
Впланопт – плановий випуск продукції при оптимістичному варіанті збуту продукції, натуральних одиниць;
Впасп – виробнича потужність обладнання за паспортом, натуральних одиниць/ годину;
Т – час роботи обладнання в плановому періоді, годин.
Необхідні для розрахунків дані про паспортну продуктивність одиниці провідного обладнання наведені в додатках. Вибір режиму роботи обладнання (в одну, дві зміни або безперервно) студент здійснює самостійно, виходячи з специфіки виробництв і продукції, яка випускається.
Далі треба проаналізувати використання виробничої потужності підприємства. Цей аналіз проводиться по всім трьом варіантам виробничої програми (оптимістичному, песимістичному і найбільш ймовірному) з використанням коефіцієнта використання виробничої потужності, який розраховується як відношення планової потужності до паспортної потужності обладнання.
(3.2)
де Кпм – коефіцієнт використання виробничої потужності;
Вплан – плановий випуск продукції по кожному з трьох варіантів збуту продукції, натуральних одиниць.
На підставі проведеного аналізу використання виробничої потужності необхідно зробити відповідні висновки.
На підставі даних про випуск продукції в натуральних одиниціх і ціни розраховується плановий виторг від реалізації продукції.
, (3.3)
де ВР – виторг від реалізації продукції, грн.;
В – обсяг реалізованої продукції в натуральних одиницях;
Ц – ціна одиниці продукції, грн.
Наступним етапом розрахунків є визначення вартості основних виробничих фондів підприємства по групах, а також в цілому (вихідні дані для розрахунків знаходяться в додатках).
На основі даних про вартість основних фондів і обсяги виробництва продукції необхідно розрахувати показники ефективності використання основних фондів – фондовіддачу (ФВ) і фондоємність (ФЕ).
, (3.4)
, (3.5)
де В – випуск продукції, тис. грн.;
ОВФ – середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.
Наступним кроком розрахунків буде визначення загальної чисельності робітників (в тому числі робітників, які зайняті виробництвом продукції і обслуговуючих робітників), які необхідні для обслуговування обладнання при прийнятому на підприємстві режимі його роботи (в одну, дві, або три зміни). При розрахунках чисельності робітників, зайнятих виробництвом продукції, необхідно враховувати кількість обладнання, прийнятий режим змінності роботи обладнання, норми обслуговування, а також ефективний фонд робочого часу одного робітника. Величина ефективного фонду робочого часу залежить від прийнятого режиму роботи, кількості вихідних і святкових днів, а також встановленої тривалості відпустки.
Чисельність обслуговуючих робітників визначається як відсоток від чисельності робітників, зайнятих виробництвом продукції (необхідна для розрахунків інформація знаходиться в додатках).
Далі треба розрахувати загальну чисельність персоналу підприємства, для цього кількість робітників сумується з кількістю інших категорій працівників (яка була обґрунтована і розрахована в другому розділі курсової роботи).
Далі необхідно визначити продуктивність праці персоналу (окремо робітників і всього персоналу) в вартісному виразі.
, (3.6)
де В – випуск продукції в вартісному виразі, тис. грн.;
Ч – чисельність працюючих (відповідно всього персоналу або робітників), чол.
Необхідно розрахувати витрати за кожним із варіантів проведення господарської діяльності.
Розрахунок кошторису витрат на виробництво продукції за елементами слід проводити додержуючись наступної послідовності:
1. Розрахувати матеріальні витрати. Для цього використовується метод прямого розрахунку, відповідно якому вартість матеріальних витрат на виробництво продукції визначається шляхом творення матеріальних витрат на одиницю продукції на обсяг виробництва в натуральному виразі (необхідна для обчислень інформація знаходиться в додатках).
2. Розрахувати витрати на заробітну плату. Наступним етапом розрахунків є визначення загальної суми витрат на заробітну плату. Для цього рекомендується застосовувати наступну формулу
, (3.7)
де ЗП – витрати на заробітну плату, тис. грн.;
Чзі – чисельність і-тої категорії персоналу, чол.;
ЗПзі – зарплата і-тої категорії персоналу, тис. грн.;
п – кількість категорій персоналу.
Розміри заробітної плати всіх працівників підприємства були визначені в другому розділі курсової роботи.
Далі необхідно розрахувати середньомісячну заробітню плату одного працюючого на підприємстві.
3. Відрахування на соціальні заходи. Визначаються у вигляді єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та нараховується на суму заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, що визначаються відповідно до ЗУ «Про оплату праці» (108/95-ВР ). Відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI розмір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено у відсотках до бази нарахування (витрат на оплату праці), який коливається у діапазоні 36,76%–49,7% залежно від класу професійного ризику виробництва.
, (3.8)
де СЗ – витрати на соціальні заходи, тис. грн.;
Ксз – коефіцієнт для розрахунку витрат на соціальні заходи від суми заробітної плати.
Довідково: заробітна плата персоналу підприємства встановлюється виходячи з рівня законодавчо встановлено розміру мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про державний бюджет»
4. Розрахувати витрати на амортизацію. Розмір цих витрат визначаються за нормами амортизації, які необхідно визначити відповідно до строку корисного використання основних засобів (кількість років корисного використання активів доцільно прийняти відповідно з рекомендаціями, що встановлено у Податковому Кодексі України). Амортизаційні відрахування розраховуються шляхом примінення норми амортизації до вартості ОВФ:
, (3.9)
де ВА – витрати на амортизацію, тис. грн.;
ОВФі – вартість основних виробничих фондів і-тої групи, які належать підприємству, тис. грн.;
Наі – норма амортизації для і-тої групи фондів, %;
і – номер групи основних фондів;
п – кількість груп основних фондів.
Кількість груп основних виробничих фондів приймаються у відповідності до діючого на момент написання курсової роботи законодавства (П(С)БО № 7 «Основні засоби» та Податковий Кодекс України»).
5. Визначити суму інших витрат. До інших витрат (згідно стандарту П(С)БУ 16 «Витрати») відносяться витрати операційної діяльності, які не ввійшли до складу попередніх чотирьох елементів витрат, зокрема витрати на відрядження, на послуги зв’язку, на виплату матеріальної допомоги, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо. Сума інших витрат визначається як відсоток від суми попередніх чотирьох елементів витрат (величина цього відсотка для кожного з виробництв, що розглядаються, наведена в додатках).
Кошторис витрат на виробництво включає суму всіх економічних елементів витрат.
Далі необхідно розрахувати показник витрат на одну гривну товарної продукції, який визначається шляхом розподілу загальної суми витрат на виторг від реалізації продукції.
Для визначення фінансових результатів діяльності підприємства необхідно провести зіставлення результатів і витрат.
Для визначення фінансового результату від операційної діяльності необхідно від доходів відняти витрати за цим видом діяльності.
До доходу від операційної діяльності відноситься виторг від реалізації продукції.
Витрати складаються з виробничої собівартості, а також інших витрат, пов’язаних з операційною діяльністю.
Виробнича собівартість розраховується як різниця між витратами на здійснення операційної діяльності і витратами, пов’язаними з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції, робіт послуг (згідно П(С)БО № 16). До цих витрат відносять адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.
На підприємствах, що розглядаються, до адміністративних витрат відносяться витрати на утримання апарату управління підприємством, витрати на зв’язок і плата за розрахунково-касове обслуговування.
Витрати на утримання апарату управління містять витрати на заробітну плату апарату управління підприємством і нарахування на соціальні заходи від неї. Витрати на зв’язок і плата за розрахунково-касове обслуговування залежать від зміни обсягів виробництва і реалізації продукції і визначаються як відсоток від вартості реалізованої продукції (розмір цих відсотків вказаний в додатках).
Витрати на збут складаються з заробітної плати і нарахувань на неї працівників служб підприємства, які займаються збутом продукції; витрат на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на рекламу і дослідження ринку (маркетинг). Суму витрат на відрядження працівників, зайнятих збутом, а також витрати на рекламу і дослідження ринку (маркетинг) студент визначає самостійно, в залежності від специфіки продукції.
До інших операційних витрат підприємства відносяться суми безнадійної дебіторської заборгованості і відрахувань у резерв сумнівних боргів, які складають 0,2 – 0,5% від суми виторгу від реалізації продукції.
Розмір податку на прибуток визначається шляхом множення оподаткованої бази з податку на прибуток на ставку податку на прибуток. Порядок визначення податку на прибуток визначається П(С)БО № 17. Ставки податку на прибуток встановлюються Податковим Кодексом України.
, (3.10)
де Пприб – сума податку на прибуток, тис. грн.;
ВР – виторг від реалізації продукції, тис. грн.;
ВОД – витрати операційної діяльності, тис. грн.
Спп – ставка податку на прибуток.
Чистий прибуток підприємства визначається як різниця між сумою прибутку до оподаткування та сумою податку на прибуток.
, (3.11)
де ЧП – сума чистого прибутку підприємства, тис. грн.;
П – сума прибутку від операційної діяльності, тис. грн.
Необхідно оцінити економічну ефективність всіх розглянутих варіантів господарської діяльності. Для цього доцільно скористатися показниками рентабельності, а також показниками, які використовують для оцінки ефективності реалізації інвестиційних проектів – чистий дисконтований дохід, індекс доходності, період окупності, внутрішню норму доходності.
Серед показників рентабельності найбільш широко використовують наступні показники – рентабельність продукції, рентабельність реалізації, рентабельність виробничих фондів. Як правило, розрахунок цих показників здійснюють з використанням показника чистого прибутку.
Рентабельність продукції:
, (3.12)
де П – прибуток від реалізації продукції;
С – собівартість реалізованої продукції.
Рентабельність реалізації:
, (3.13)
де Vp – об’єм продаж (реалізації) продукції.
Рентабельність фондів:
, (3.14)
де ОВФ – середньорічна вартість основних виробничих фондів.
Чистий дисконтований (приведений) дохід дозволяє отримати найбільш узагальнену характеристику результату інвестування, тобто його кінцевий ефект в абсолютній сумі. Під чистим дисконтованим (приведеним) доходом розуміють різницю між приведеною до сучасної вартості сумою чистого грошового потоку за період експлуатації інвестиційного проекту і сумою інвестиційних витрат на його реалізацію. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:
, (3.15)
де ЧДД (ЧПД) – сума чистого дисконтованого (приведеного) доходу за інвестиційним проектом;
ЧГП – сума чистого грошового потоку за весь період експлуатації інвестиційного проекту (якщо повний період експлуатації проекту визначити складно, його приймають в розрахунках у розмірі 5 років);
ІЗ – сума інвестиційних витрат на реалізацію інвестиційного проекту;
n – номер кроку (рік періоду) розрахунку, (n=1,2. .. Т);
– дисконтований розмір прибутку, отриманого в n –му році;
– дисконтований розмір вкладень, здійснених в n-му році.
Характеризуючи показник «чистий дисконтований (приведений) дохід» потрібно зазначити, що він може бути використаний не тільки для порівняльної оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів, але і як критерій доцільності їх реалізації. Інвестиційний проект, за яким показник чистого приведеного доходу є негативною величиною або дорівнює нулю, повинен бути знехтуваний, оскільки він не принесе підприємству додаткового прибутку на вкладений капітал. Інвестиційні проекти з позитивним значенням показника чистого приведеного доходу дозволяють збільшити капітал підприємства і його ринкову вартість.
Індекс (коефіцієнт) доходності також дозволяє співвіднести обсяг інвестиційних витрат з майбутнім чистим грошовим потоком по проекту. Розрахунок такого показника здійснюється за формулою:
, (3.16)
де ІД – індекс прибутковості за інвестиційним проектом.
Показник «індекс доходності» також може бути використаний не тільки для порівняльної оцінки, але і в якості критеріального при прийнятті інвестиційного рішення про реалізацію проекту. Якщо значення індексу прибутковості менше одиниці або дорівнює їй, інвестиційний проект повинен бути знехтуваний у зв’язку з тим, що він не принесе додатковий прибуток на інвестовані кошти. Для реалізації можуть бути прийняті реальні інвестиційні проекти тільки зі значенням показника індексу прибутковості вище за одиницю.
Період окупності є одним із найбільш поширених і зрозумілих показників оцінки ефективності інвестиційного проекту. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:
, (3.17)
де ПО – період окупності інвестиційних витрат за проектом;
ЧДПр – середньорічна сума чистого грошового потоку за період експлуатації проекту (при короткострокових реальних вкладеннях цей показник розраховується як середньомісячний).
Внутрішня ставка (норма) прибутковості є найбільш складним показником оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів. Вона характеризує рівень прибутковості конкретного інвестиційного проекту, що виражається дисконтною ставкою, за якою майбутня вартість чистого грошового потоку приводиться до сучасної вартості інвестиційних ви-трат. Внутрішню ставку прибутковості можна охарактеризувати і як дисконтну ставку, при якій чистий приведений дохід у процесі дисконту-вання буде приведений до нуля:
. (3.18)
Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:
, (3.19)
де ВСД – внутрішня ставка прибутковості за інвестиційним проектом (виражена десятковим дробом).
Показник внутрішньої ставки прибутковості застосовується для порівняльної оцінки інвестиційних проектів.
Усі розглянуті показники оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів знаходяться між собою в тісному взаємозв’язку і дозволяють оцінити цю ефективність з різних сторін. Тому при оцінці ефективності реальних інвестиційних проектів підприємства їх потрібно розглядати в комплексі.
На підставі результатів розрахунків необхідно зробити обґрунтовані висновки щодо вибору найбільш ефективного варіанта господарської діяльності підприємства. Для цього доцільно провести порівняння варіантів діяльності за основними розрахованими показниками господарської діяльності і ефективності. Результати розрахунків представлені у табл. 2.
Таблиця 2
Основні техніко-економічні показники порівнюваних варіантів господарської діяльності
|
Показники |
Виробництво 1 |
Виробництво 2 |
||||
|
Оптимістичний варіант |
Найбільш ймовірний варіант |
Песиміс-тичний варіант |
Оптимістичний варіант |
Найбільш ймовірний варіант |
Песимістичний варіант |
|
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
|
Випуск продукції, тис. грн. |
||||||
|
Випуск продукції, натуральних одиниць |
||||||
|
Вартість основних виробничих фондів, тис. грн. |
||||||
|
Фондовіддача, грн./грн. |
||||||
|
Фондоємність продукції, грн./грн. |
||||||
|
Чисельність персоналу, чол. |
||||||
|
Чисельність робітників, чол. |
||||||
|
Продуктивність праці одного працюючого, тис. грн./чол. |
||||||
|
Продуктивність праці одного робітника, тис. грн./чол. |
||||||
|
Середньомісячна заробітна плата одного працюючого, грн. |
||||||
|
Витрати на 1 грн. товарної продукції, грн. |
||||||
|
Чистий прибуток, тис. грн. |
||||||
|
Рентабельність продукції, % |
||||||
|
Рентабельність реалізації, % |
||||||
|
Рентабельність основних виробничих фондів, % |
||||||
|
Чистий дисконтований дохід,тис. грн. |
||||||
|
Індекс прибутковості |
||||||
|
Період окупності, років |
||||||
|
Внутрішня норма прибутковості, % |
На підставі наведених у табл. 2 даних необхідно зробити обґрунтовані висновки щодо вибору варіанта господарської діяльності створюваного підприємства.
Таким чином, розділ 3 повинен містити для обох виробництв, що розглядаються, розрахунки по оптимістичному, найбільш ймовірному і песимістичному варіантам наступних показників: виробнича програма у натуральному і вартісному виразі; кількість основного технологічного обладнання необхідного для виконання виробничої програми; коефіцієнт використання виробничої потужності; вартість всіх груп основних виробничих фондів і ОВФ підприємства в цілому; показники ефективності використання ОВФ (фондовіддача і фондоємність); розмір амортизаційних відрахувань по кожній з груп фондів і в цілому по підприємству; чисельність робітників, які зайняті виготовленням продукції і обслуговуючих робітників; загальну чисельність працівників підприємства; продуктивність праці робітників і персоналу підприємства в цілому; фонд оплати праці всіх категорій працюючих і в цілому по підприємству; кошторис витрат підприємства за економічними елементами; витрати на 1 гривну товарної продукції; витрати, які не включаються до собівартості продукції; виробнича собівартість продукції; податок на прибуток; чистий прибуток підприємства; показники рентабельності продукції, реалізації та основних виробничих фондів підприємства; показники оцінки ефективності інвестиційних проектів (чистий дисконтований дохід, індекс прибутковості, період окупності, внутрішня норма прибутковості).
Висновки до розділу 3 повинні містити узагальнення і висновки по зробленим у розділі 3 розрахункам.
Загальні висновки мають містити стислу характеристику виконаних у курсовій роботі досліджень і розрахунків, а також обґрунтовані висновки щодо найбільш ефективного варіанту проведення господарської діяльності підприємства.
Список літератури повинен складатися з найменувань не менше 25 літературних джерел.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
Основні джерела
Афанасьєв М.В., Плоха О.Б. Економіка підприємства: Навчально-методичний посібник. – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2007. – 320 с.
Афанасьєв М.В., Плоха О.Б. Збірник засобів діагностики рівня професійних компетенцій з навчальної дисципліни «Економіка підприємства»: Навчальний посібник. – Х.: ВД «ІНЖЕК», 2008. – 104 с.
Економіка підприємства: підручник / за заг. та наук. ред.
Г.О. Швиданенко. – Вид. 4-те перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2009. – 816 с.
Додаткові джерела
Господарський Кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=436-15
Податковий Кодекс України вiд 02.12.2010 № 2755-VI
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2755-17
Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економіка підприємства: Навч. посіб. – 2-ге видання. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 488 с.
Економіка підприємства: [навч. посіб. для студ. Вищіх навч. закладів] / [П.В. Круш, В.І. Подвігіна, Б.М. Сердюк та інш.]; за заг.ред. П.В. Круша, В.І. Подвігіної, Б.М. Сердюка. – [2-ге вид., стереотип.]. – К.:Ельга–Н, КНТ, 2009. – 780 с.
Економіка підприємства: підручник / [М. Г. Грещак, В. М. Колот, А. П. Наливайко та ін.]; за заг. ред. С. Ф. Покропивного; М–во освіти і науки України, Держ. вищ. навч. заклад "Київський нац. екон. ун–т ім. В. Гетьмана". – Вид. 4-те, без змін. – К.: КНЕУ, 2008. – 528 с.
Економіка підприємства: Підручник / За редакцією д.е.н. проф. Шегди А.В. – К.: Знання, 2006. – 614 с.
Іванілов О.С. Економіка підприємства: підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / О.С. Іванілов – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 728 с.
10.3. Ресурси мережі Internet
Сервер Верховной Рады Украины. www.rada.gov.ua/
ЛигаБизнесИнформ. www.liga.net/
Нормативные акты Украины. www.nau.kiev.ua/
Налоги и бухгалтерский учет. basa.tav.kharkov.ua/
Право. Украина. www.legal.com.ua/cgi-bin/matrix.cgi/pravo.html
Украинское право. www.ukrpravo.com/
Додаток А
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ПІДПРИЄМСТВА
ТА МЕНЕДЖМЕНТУ
КУРСОВА РОБОТА
З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ “ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА”
|
Науковий керівник |
Виконав студент 2 курсу, ____гр. денної (заочної) форми навчання П.І.Б |
Харків, ХНЕУ, 2011
Додаток Б
Показники |
Варіанти виробництв |
||||
|
Хлібобулочні вироби |
Кондитерські вироби |
Меблі для дому |
Меблі для офісу |
Пластиковий посуд |
|
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
1 Ціна одиниці умовного виробу, грн. |
3,10 |
9,12 |
4500 |
2100 |
2,50 |
|
2 Провідне обладнання |
піч |
піч |
верстат |
верстат |
прес |
|
3. Ставка кредитування комерційних банків за довгостроковими кредитами, % |
С |
С |
С |
С |
С |
|
4. Продуктив-ність одиниці провідного обладнання, виробів/год |
420 |
143 |
0,125 |
0,18 |
535 |
|
5. Режим роботи обладнання, змін на добу |
С |
С |
С |
С |
С |
|
6. Тривалість зміни, годин |
С |
С |
С |
С |
С |
|
7. Кількість днів роботи обладнання на протязі року |
С |
С |
С |
С |
С |
|
8. Кількість робітників, які обслуговують одиницю основного обладнання на протязі 1 зміни |
3 |
2 |
2 |
1 |
3 |
Продовження табл. Б1
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
9.Кількість обслуговуючих робітників (у % від чисельності робітників, зайнятих виробництвом продукції) |
65 |
42 |
35 |
43 |
32 |
|
10. Кількість святкових днів у році |
С |
С |
С |
С |
С |
|
11. Тривалість відпустки, робочих днів |
С |
С |
С |
С |
С |
|
12. Вартість одиниці провідного обладнання, тис. грн. (коригується на коефіцієнт інфляції) |
92000 |
69000 |
53240 |
38732 |
186854 |
|
13. Вартість допоміжного обладнання, в % від вартості основного обладнання |
55 |
55 |
37 |
48 |
63 |
|
14. Вартість будинків і споруд, в яких буде розташоване підприємство, в % від вартості основного обладнання |
285 |
293 |
215 |
276 |
312 |
|
15. Вартість автомобільного транспорту, який буде потрібен для |
37 |
42 |
31 |
26 |
37 |
Продовження табл. Б1
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
обслуговування діяльності підприємства, в % від вартості основного обладнання |
|||||
|
16. Вартість офісної, комп’ютерної техніки, засобів зв’язку і меблів, необхідних для діяльності підприємства, в % від вартості основного обладнання |
85 |
91 |
54 |
41 |
43 |
|
17. Витрати матеріальних ресурсів на виготовлення одиниці виробу, у % від його ціни |
58 |
51 |
24 |
42 |
62 |
|
18. Розмір інших витрат в % від суми попередніх чотирьох економічних елементів |
21 |
13 |
11 |
12 |
13 |
|
19. Витрати на зв’язок і розрахунково-касове обслуговування, % від суми реалізованої продукції |
1,5 |
1,6 |
1,3 |
1,7 |
1,4 |
|
20. Витрати на відрядження, тис. грн. |
С |
С |
С |
С |
С |
|
21. Витрати на |
С |
С |
С |
С |
С |
Продовження табл. Б1
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
рекламу, тис. грн. |
|||||
|
22. Витрати на маркетинг, тис. грн. |
С |
С |
С |
С |
С |
|
23. Розмір інших операційних витрат, які не входять до собівартості, в % від суми виторгу |
0,2 |
0,14 |
0,17 |
1,02 |
0,98 |
|
24. Обсяги реалізації продукції за попередні 5 років у аналогічного підприємства галузі, тис. шт. (коригуються з урахуванням номеру залікової книжки студента): |
|||||
|
1 рік |
52,5 |
7460 |
1,32 |
10,28 |
15218 |
|
2 рік |
57,5 |
8325 |
1,38 |
11,43 |
16714 |
|
3 рік |
66,3 |
9398 |
1,45 |
12,17 |
17326 |
|
4 рік |
73 |
9967 |
1,51 |
13,05 |
18912 |
|
5 рік |
84,5 |
10526 |
1,57 |
14,31 |
20043 |
|
25. Остання цифра номеру залікової книжки |
С |
С |
С |
С |
С |
Показники |
Варіанти виробництв |
||||
|
Пластикові вікна |
Залізобетонні вироби |
Цегла |
Запасні частини для легкових автомобілів |
Швейні вироби |
|
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
1 Ціна одиниці умовного виробу, грн. |
2300 |
750 |
6,51 |
450 |
430 |
|
2 Провідне обладнання |
верстат |
піч |
піч |
верстат |
швейна машина |
|
3. Ставка кредитування комерційних банків за довгостроковими кредитами, % |
С |
С |
С |
С |
С |
|
4. Продуктив-ність одиниці провідного обладнання, виробів/год |
0,5 |
5 |
528 |
1,25 |
1 |
|
5. Режим роботи обладнання, змін на добу |
С |
С |
С |
С |
С |
|
6. Тривалість зміни, годин |
С |
С |
С |
С |
С |
|
7. Кількість днів роботи обладнання на протязі року |
С |
С |
С |
С |
С |
|
8. Кількість робітників, які обслуговують одиницю основного обладнання на протязі 1 зміни |
2 |
6 |
4 |
2 |
1 |
Продовження табл. Б2
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
9.Кількість обслуговуючих робітників (у % від чисельності робітників, зайнятих виробництвом продукції) |
72 |
52 |
37 |
29 |
41 |
|
10. Кількість святкових днів у році |
С |
С |
С |
С |
С |
|
11. Тривалість відпустки, робочих днів |
С |
С |
С |
С |
С |
|
12. Вартість одиниці провідного обладнання, тис. грн. (коригується на коефіцієнт інфляції) |
97387 |
148269 |
324956 |
67564 |
15257 |
|
13. Вартість допоміжного обладнання, в % від вартості основного обладнання |
61 |
75 |
68 |
42 |
57 |
|
14. Вартість будинків і споруд, в яких буде розташоване підприємство, в % від вартості основного обладнання |
328 |
345 |
317 |
202 |
237 |
|
15. Вартість автомобільного транспорту, який буде потрібен для |
47 |
21 |
24 |
28 |
45 |
Продовження табл. Б2
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
обслуговування діяльності підприємства, в % від вартості основного обладнання |
|||||
|
16. Вартість офісної, компютерної техніки, засобів звязку і меблів, необхідних для діяльності підприємства, в % від вартості основного обладнання |
51 |
37 |
31 |
26 |
29 |
|
17. Витрати матеріальних ресурсів на виготовлення одиниці виробу, у % від його ціни |
55 |
71 |
79 |
31 |
36 |
|
18. Розмір інших витрат в % від суми попередніх чотирьох економічних елементів |
16 |
12 |
8 |
8,95 |
9,16 |
|
19. Витрати на звязок і розрахунково-касове обслуговування, % від суми реалізованої продукції |
1,4 |
1,1 |
1,1 |
1,3 |
1,53 |
|
20. Витрати на відрядження, тис. грн. |
С |
С |
С |
С |
С |
|
21. Витрати на |
С |
С |
С |
С |
С |
Продовження табл. Б2
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
рекламу, тис. грн. |
|||||
|
22. Витрати на маркетинг, тис. грн. |
С |
С |
С |
С |
С |
|
23. Розмір інших операційних витрат, які не входять до собівартості, в % від суми виторгу |
0,69 |
0,92 |
0,78 |
0,36 |
0,28 |
|
24. Обсяги реалізації продукції за попередні 5 років у аналогічного підприємства галузі, тис. шт. (коригуються з урахуванням номеру студента за списком групи): |
|||||
|
1 рік |
69,315 |
55,728 |
5647,25*1,05 |
12,378 |
9,367 |
|
2 рік |
72,684 |
57,864 |
6829,34 |
13,526 |
10,528 |
|
3 рік |
74,916 |
60,143 |
7325,61 |
14,889 |
11,711 |
|
4 рік |
77,285 |
63,475 |
8215,47 |
16,037 |
12,985 |
|
5 рік |
79,896 |
67,041 |
9511,42 |
17,448 |
14,472 |
Примітка. Значення показників, які відмічені літерою С студент приймає самостійно, спираючись на зовнішні джерела інформації, при цьому обов’язково погоджує їх з науковим керівником.