Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
42
PAGE 3
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОДОГІЇ
Кафедра гуманітарних дисциплін
Робоча програма та методичні рекомендації до вивчення навчальної дисципліни «Історія України»
(за вимогами кредитно-модульної системи навчання)
КИЇВ – 2011
Історія України// Робоча програма та методичні рекомендації до вивчення навчальної дисципліни. – Навчально-науковий інститут права та психології Київського національного університету внутрішніх справ, 2011, 43 с.
Укладачі:
Професор кафедри гуманітарних дисциплін, д.і.н. Щербак Н.О.
Професор кафедри гуманітарних дисциплін, д.і.н. Павленко В.В.
Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри гуманітарних та соціально-економічних дисциплін. Протокол № 1 від 26.08.2011 року
Завідувач кафедри О.М. Цапко
Схвалено методичною радою інституту
Начальник НМЦ
полковник міліції О.А. Андреєв
ПЕРЕЗАТВЕРДЖЕННЯ РОБОЧОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ
|
Навчальний рік |
2011/2012 |
2012/2013 |
2013/2014 |
|
Дата засідання кафедри |
|||
|
Номер протоколу |
|||
|
Підпис завідувача кафедри |
1. Структура робочої програми навчального курсу
«ІСТОРІЯ УКРАЇНИ»
(за вимогами кредитно-модульної системи)
ПЕРЕДМОВА
Реалізація в сфері вищої освіти України цілей Болонського процесу передбачає впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу, що враховує засади Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ECTS) і ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання, залікових освітніх одиниць (залікових кредитів) та модульно-рейтингової системи контролю.
Методичні рекомендації до вивчення навчальної дисципліни «Історія України» розраховані на студентів денної форми навчання освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр і складаються з робочої навчальної програми, планів семінарських занять, завдань для самостійної та індивідуальної роботи студентів.
Робоча навчальна програма спрямована на реалізацію вимог освітньо-професійної програми і характеристики, складається з опису предмета, мети та основних завдань навчальної дисципліни, модульного тематичного плану (структури залікового кредиту), змісту програми, методики здійснення модульного контролю та визначення підсумкового рейтингу, переліку літератури.
|
Курс: підготовка спеціалістів |
Напрям, освітньо-кваліфікаційний рівень |
Характеристика навчального курсу |
|
1 |
2 |
3 |
|
Кількість кредитів ECTS: 3 Змістових модулів:3 Загальна кількість годин:108 Тижневих годин: 6 |
6.0601 6.060102 Юридична освіта, Бакалавр 6.0301 6.030102 Психологія Бакалавр |
Обов’язкова: Студенти: 1курс – 1семестр – Правознавство 1курс – 1семестр – Психологія Лекції (теоретична підготовка): 14 годин Семінари: 22 години Самостійна робота: 66 годин Індивідуальна робота-6 годин
Вид контролю: іспит |
Мета:
- знання про становлення і розвиток історії України як науки про минуле українського народу.
- вміння оперувати термінологією історичною науки, аналізувати на емпіричному та науковому рівні процеси, що відбуваються в політичному житті, використовувати в професійній діяльності основні теоретичні і практичні положення з вітчизняної історії.
МЕТОДИ НАВЧАННЯ:
словесні, наочні, практичні; евристичний, частково-пошуковий, дослідницький, метод проблемного викладання; метод проекту; методи колективної розумової діяльності; методи самостійної роботи.
МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ:
вхідний контроль, оперативний контроль, поточний контроль, підсумковий контроль.
2. ОПИС ДИСЦИПЛІНИ
Вивчення курсу ”Історія України” передбачає послідовний виклад історії українського народу, здобутків його етнічного, державно-політичного, соціально-економічного, духовного та культурного розвитку, інших сфер життя. В такому контексті знання з історичного минулого українського народу мають бути засвоєні студентами. Всі ці процеси мають розглядатися як вивчення основних напрямків етнополітичного, економічного та культурного прогресу людства. Це являється метою курсу “Історія України”.
В основу періодизації курсу покладено історичні етапи розвитку українського народу як етносу, його державності, економіки, духовності. Пропонується проблемно-хронологічне, ретроспективне та порівняльне висвітлення історії України на засадах об'єктивності й історизму.
Головними завданнями курсу є:
1. Ознайомлення студентів з новими підходами до вивчення історії.
2. Формування у них :
а) критичного ставлення до аналізу історичного матеріалу;
б) власного погляду на історичні явища та події;
в) неупередженого ставлення до інших етносів, етнічних груп, окремих осіб та їхньої ролі в історії;
г) історичного мислення;
є) усвідомлення ролі та місця України в світовій історії.
Досягнення мети курсу “Історія України” можливе при поєднанні викладу матеріалу з історії України з дисциплінами “Історія держави і права України”, “Культурологія. Українська та зарубіжна культура”, “Релігієзнавство” та ін.
|
з/п |
Назва тем |
Всього годин |
Всього годин з викладачем |
З них: |
Посада, прізвище та ініціали ведучого заняття |
Види використовуємих технічних засобів навчання |
Взаємозв’язок тем з іншими темами та дисциплінами |
Примітка |
|||
|
Лекцій |
Семінарських занять |
Практичних занять + МК |
*Індивідуальна робота з викладачем |
||||||||
|
|
Змістовий модуль І Становлення української народності від найдавніших часів до середини ХVІІ ст. |
36 |
14 |
6 |
6 |
2 |
|
|
|
|
2* - семінарське заняття планувати виїздом в музей (останньою парою не більше 3-х груп одночасно) |
|
1. |
Тема 1. Витоки історії українського народу та його державності. Україна княжої доби. |
12 |
4 |
2 |
2 |
|
|
Лекції читає: 1 потік (101-105 гр.) - професор Щербак Н.О. |
Проектор |
|
Л1-2; С1-2 |
|
2. |
Тема 2. Україна у складі Великого князівства Литовського та Польщі. |
12 |
4 |
2 |
2 |
|
|
|
|
Л2-2; С2-2 |
|
|
3. |
Тема 3. Козацтво. Національна революція українського народу середини XVII ст. |
10 |
4 |
2 |
2* |
|
|
Лекції читає: 2 потік (106-109 гр.) - професор Павленко В.В. |
|
|
Л3-2; С3-2 |
|
4. |
Модульний контроль |
2 |
2 |
|
|
2 |
|
|
|
МК1-2 |
|
|
|
Змістовий модуль ІІ Українські землі в другій половині ХVІІ - початку ХХ ст. |
36 |
14 |
4 |
8 |
2 |
|
101-103 гр. - професор Щербак Н.О. |
|
|
|
|
5. |
Тема 4. Українські землі в добу Руїни та Гетьманщини. |
12 |
4 |
2 |
2 |
|
|
|
|
Л4-2; С4-2 |
|
|
6. |
Тема 5. Україна у складі Російської та Австро-Угорської імперій. |
12 |
6 |
2 |
4 |
|
|
104-107 гр. - професор Павленко В.В. |
|
|
Л5-2; С5-2; С6-2 |
|
7. |
Тема 6. Український громадсько-політичний рух кінця ХІХ - поч. ХХ ст. |
10 |
2 |
|
2 |
|
|
|
|
С7-2 |
|
|
8. |
Модульний контроль |
2 |
2 |
|
|
2 |
|
108-109 гр. - доцент Клименко О.З. |
|
|
МК2-2 |
|
|
Змістовий модуль ІІІ Новітній період в історії України |
36 |
14 |
4 |
8 |
2 |
|
|
|
|
|
|
9. |
Тема 7. Україна у першій половині ХХ ст. |
12 |
6 |
2 |
4 |
|
|
|
|
Л6-2; С8-2; С9-2 |
|
|
10. |
Тема 8. Україна у другій половині ХХ ст. |
12 |
4 |
2 |
2 |
|
|
|
|
|
Л7-2; С10-2 |
|
11. |
Тема 9. Незалежна Україна в сучасному світі. |
10 |
2 |
|
2 |
|
|
|
|
|
С11-2 |
|
12. |
Модульний контроль |
2 |
2 |
|
|
2 |
|
|
|
|
МК3-2 |
|
РАЗОМ ПО ДИСЦИПЛІНІ: |
108 |
42 |
14 |
22 |
6 |
6 |
|
|
|
|
|
|
Форма контролю: ІСПИТ |
4. Розрахунок рейтингової оцінки змістовного модуля (модулів) та умови отримання підсумкової оцінки залікового кредиту
Для розрахунку рейтингової оцінки пропонується використати єдину бальну систему оцінювання академічної успішності студентів з обов’язковим переведенням оцінок до національної шкали та шкали ECTS
|
За шкалою ECTS |
За національною шкалою |
За шкалою університету |
|
A |
5 (відмінно) |
90–100 |
|
B |
4 (добре) |
85–89 |
|
C |
4 (добре) |
75–84 |
|
D |
3 (задовільно) |
70–74 |
|
E |
3 (задовільно) |
60–69 |
|
FX |
2 (незадовільно) з можливістю повторного складання |
35–59 |
|
F |
2 (незадовільно) з обов’язковим повторним курсом |
1–34 |
Розрахунок бальної оцінки змістовного модуля складається з наступних елементів:
М1 = М0+К1+…Кп, де
М0 - початкова максимальна «вартість» змістовного модуля в балах, яку можна отримати під час поточного тестування. Вона становить 90 балів.
Максимальна бальна оцінка змістовного модуля (100 балів) досягається шляхом додавання «вартості» коефіцієнтів (К1+…Кп), які враховують якість аудиторної роботи та творчої діяльності.
Таблиця бальних коефіцієнтів
|
Поточні оцінки семінарських занять |
К1 |
|
«5» (відмінно) «4» (добре) «3» (задовільно) «2» (незадовільно) |
+5 +4 +3 -2 |
|
Відвідування семінарських занять |
К2 |
|
Постійно За кожний пропуск |
+1 -2 |
|
Термін складання модуля |
К3 |
|
Поза терміном та повторне складання |
-1 |
Зразок розрахунку:
Початкова вартість (модульного контролю) модуля (М0) = 90 балів
Результат модульного тестування = 50 балів
К1 – «5», «4», «3» = 12 балів – оцінки, отримані на семінарах модулях
К2 – постійно = +1 бали
К3 –поза терміном = – 1 бал
М1 = 50+12+1–1 = 62 бали
Якщо оцінка за М1 становить менше 60 балів модульний контроль проводиться повторно. Незадовільні оцінки, пропуски семінарських та практичних занять вважаються відпрацьованими за результатами модульного контролю.
Підсумковий рейтинг (в балах) за навчальну дисципліну (заліковий кредит) визначається за формулою:
А). За умови не складання студентом заліку
R д1 = Rм + ДБ , де
Rд1 - підсумковий (загальний) рейтинг за дисципліну
Rм – підсумковий модульний рейтинг, що визначається як середнє арифметичне (сума балів всіх модульних контролів поділена на їх кількість)
ДБ – додаткові бали за навчально-творчу діяльність (реферат, наукова робота (з виступом або без нього) тощо). Їх види та «вартість» визначаються кафедрою.
Студент протягом семестру може підготувати не більше одного реферату чи наукової роботи з дисципліни.
Якщо сума балів R д 1 складає більше 60 балів, студент може отримати залік без їх складання. У разі отримання меншої суми балів або бажання підвищення підсумкового рейтингу з дисципліни, складання заліку, обов'язкове.
Б). За умови складання заліку.
Rд1 + БВ
R д = ------------, де
2
БВ – «бальна вартість» заліку максимально становить 100 балів. Його пропонуються проводити у формі тестування . Тести складаються з вибіркових завдань всіх модульних контролів.
Зразок розрахунку :
R д1 = 80 балів
БВ = 70 балів
80 + 70
R д = ------------ = 75 балів, що дорівнює оцінці добре
2
До заліку допускаються студенти , які позитивно склали всі передбачені модульні контролі.
5. Зміст змістовних модулів та тем програми
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І
Україна від найдавніших часів
до кінця ХVІІІ ст.
Тема 1. Витоки історії українського народу та його державності.
Україна княжої доби.
Історія України як наука та навчальний предмет. Предмет і завдання курсу історії України. Історія України як складова частина загальноєвропейської історії. Місце курсу в системі гуманітарних наук вищої школи. Основні періоди історії України. Розвиток історичної думки в Україні. Зарубіжна історіографія. Характеристика джерел з історії України. Термін “Україна”. Форми і методи вивчення курсу. Значення оволодіння історією України для фахової підготовки і виховання громадянської позиції та патріотизму, вироблення історичної свідомості.
Поява людини на території України. історичні корені українського народу.
Основні етапи розвитку первісного суспільства. Поява і розселення людей на території України. Первісна палеолітична община. Мезоліт: виникнення родової общини. Розквіт родового ладу в неоліті. Трипільська культура. Традиції трипільської культури в культурах пізніших народів. Племінна структура суспільства епохи бронзи. Розвиток державотворчої традиції на території України: кіммерійці, таври, скіфи, сармати. Економічні зв’язки з країнами Середземномор’я та Передньої Азії. Античні міста-держави Північного Причорномор’я, їх політичне та господарське життя.
Східні слов’яни у давнину. Найдавніші писемні та археологічні джерела про походження слов’ян, їх заняття, суспільний лад, побут, вірування. Антський племінний союз. Боротьба з готами, гунами і аварами. Витоки українського народу.
Перші державні об’єднання східнослов’янських племен на Середньому Подністров’ї. Східнослов’янські племена і державноплеменні союзи УІ – ІХ ст.
Еволюція суспільного устрою східних слов’ян. Територіальна община. Поява приватної власності. Взаємовідносини східних слов’ян з сусідніми народами.
Київська русь. галицько-волинська держава. /іх – і пол. хіу ст./
Давньоруська держава в ІХ – на початку ХІІ ст.
Передумови утворення Київської Русі. Особливості державотворчого процесу у Східній Європі. Походження термінів “Русь”, “Руська земля”. Перетворення Києва на державний центр східнослов’янських племінних союзів.
Теорії походження Київської Русі та їх оцінки в сучасній історіографії. Соціально-економічні і політичні фактори об’єднання слов’ян. Утворення міст. Розвиток і характер землеволодіння.
Князь Олег. Київська держава за Ігоря, Ольги, Святослава.
Відносини Русі з кочівниками. Військові походи князів. Етнічні процеси в Київській Русі. Початок формування української народності. Русь і Візантія. Шляхи проникнення християнства на Русь. Хрещення Русі та його історичне значення. Київська метрополія. Володимир Великий. Реформування держави. Значення впровадження християнства як державної релігії. Київська Русь за Ярослава Мудрого. “Руська Правда”.
Міжнародні зв’язки і місце Київської Русі в історії Європи.
Роздробленість давньоруських земель
Причини ослаблення влади київських князів. Володимир Мономах і його боротьба за державну єдність Русі.
Причини і сутність роздробленості Русі. Зростання політичної і економічної могутності місцевих князів. Розвиток міст, ремесел і торгівлі.
Продовження процесу формування української народності. Проблема генезису української народності в історіографії.
Державні утворення Середнього Подніпров’я: Київська, Чернігово-Сіверська та Переяславська землі. Боротьба руських князівств із кочівниками.
Галицько – Волинська держава
Економічне і політичне зміцнення Галицького князівства.Внутрішня і зовнішня політика Ростиславичів. Ярослав Осмомисл. Протистояння експансії польських і угорських феодалів. Роман Мстиславович.
Соціально-економічний розвиток Галицько-Волинської держави. Суспільно-політичний і адміністративний устрій.
Боротьба Русі з монголо - татарами
Перші завойовницькі походи монголо-татар. Битва на р. Калці. Південно-західні руські землі під ігом Золотої Орди. Ідея єдності Русі. Спроби Данила Галицького організувати антиординську коаліцію держав. Міжнародні відносини за Данила Галицького.
Значення Київської Русі і Галицько-Волинської держави. Їх місце та роль у формуванні українського народу і світовій історії.
Тема 2. Україна у складі Великого князівства Литовського та Польщі.
Україна в другій половині хіу ст. – і пол. хуіі ст.
Українські землі під владою Великого князівства Литовського і Польщі
Зростання політичної могутності Великого князівства Литовського. Боротьба за оволодіння Галицько-Волинським князівством. Включення до складу Литви Східної Волині, Сіверщини, Київщини і Поділля. Відносини з Золотою Ордою і Ногайським улусом за князювання Ольгерда. Політика великих литовських князів на українських землях. Суспільно-політичний устрій держави.
Кревська унія /1385р./. Розширення південних кордонів князівства. Боротьба проти наступу німецьких лицарів. Грюнвальдська битва і участь у ній українських воїнів. Литовський князь Вітовт, його зовнішня політика. Ліквідація удільних князівств.
Зміцнення Московської держави та її боротьба з Великим князівством Литовським за Сіверську землю. Напад татар і турків на українські землі.
Зміни в суспільно-політичному устрої Великого князівства Литовського. Зростання ролі шляхти.
Соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині ХІУ –середині ХУІ ст. Розвиток сільського господарства, ремесла, сільських і міських промислів. Зростання міст. Надання магдебургського права українським містам.
Формування панщинно-фільваркового господарства. Зростання залежності населення від магнатів і шляхти. Юридичне оформлення кріпосного права. Литовські статути /1529, 1566, 1588 рр./. Устава на волоки.
Зростання впливу Польщі на Литву. Місце українських магнатів і шляхти в політичному житті. Наступ католицизму. Православна церква.
Люблінська унія 1569 р. Утворення Речі Посполитої. Україна під владою Польщі. Соціально-економічний розвиток України та суспільно-політичні зміни на українських землях у другій половині ХУІ- першій половині ХУІІ ст.
Міста і магдебургське право. Ремесла, промисли і торгівля. Поява підприємств мануфактурного типу.
Покатоличення та ополячення місцевої знаті. Виникнення братств. Криза православ’я. Берестейська церковна унія 1596 р.
Тема 3. Козацтво. Національна революція українського народу
середини XVII ст.
Виникнення козацтва, його походження та розвиток
Джерела виникнення козацтва. Місце козаків у захисті південних рубежів Великого князівства Литовського від татар і турків.
Причини, час і місце заснування першої Запорозької Січі. Зміни розташувань Січей. Початок морських походів козаків у турецькі володіння.
Посилення соціального і національно-релігійного гніту в українських землях. Виникнення реєстрового козацтва.
Формування суспільно-політичного устрою Запорозької Січі. Козацька адміністрація. Старшина, заможні козаки і козацька голота /сірома/. Козацькі ради. Господарство, побут і звичаї козаків. Військове мистецтво. Духовний світ українського козацтва.
Козацькі повстання під проводом К.Косинського та С.Наливайка.
Гетьман П.Конашевич-Сагайдачний. Відновлення значення Києва як політичного і духовного центру українського народу. Запорозькі козаки в битвах під Цецорою і Хотином.
Наступ магнатів і шляхти на козацькі права і вольності. Спроба уряду взяти козаків під постійний контроль. Козацькі повстання 20-30-их років ХУІІ ст. Ординація 1638 року.
Ннаціонально-визвольна війна проти речі посполитої середини хуіі ст. складання державності українського народу. гетьманщина /сер. хуіі-хуііі ст./
Україна напередодні та в роки національно-визвольної війни
середини ХУІІ ст.
Причини, характер, рушійні сили і мета Визвольної війни. Богдан Хмельницький. Основні етапи війни. Перемоги під Жовтими Водами і Корсунем. Битва під Пилявцями. Облога Львова і Замостя. Зборівський договір. Утворення Української козацької держави – Гетьманщини. Молдавські походи козацтва. Битва під Берестечком. Білоцерківський мирний договір. Розгром польського війська під Батогом, бої під Монастирищем і Жванцями. Жванецька угода.
Українсько-російські зв’язки в роки війни. Українсько-російська міждержавна угода 1654р. та її оцінка в історіографії.
Відновлення війни з Польщею. Перебіг воєнних подій у 1654-1655 рр. Віленське перемир’я.
Тема 4. Українські землі в добу Руїни та Гетьманщини
Гетьман Іван Виговський, його зовнішня та внутрішня політика. Гадяцький трактат. Московсько-українська війна 1658-1659 рр. Конотопська битва. Гетьман Юрій Хмельницький. Переяславський договір 1659 р.
Розчленування України на Лівобережжя і Правобережжя. Гетьман П. Тетеря, його діяльність.
Чорна Рада. Гетьман І.Брюховецький. Московські статті 1665 р. Андрусівська угода. Гетьман П.Дорошенко, його боротьба за об”єднання України. Гетьманування Д.Многогрішного на Лівобережжі. Гетьман Лівобережної Гетьманщини І.Самойлович, його внутрішня і зовнішня політика. Чигиринські походи турецько-татарського війська. Бахчисарайський договір. „Вічний мир” 1686р. Перший Кримський похід. Запорізька Січ у другій половині ХУІІст. Слобідська Україна у другій половині ХУІІст. Підпорядкування Української православної церкви Московському патріархові.
Зовнішня та внутрішня політика гетьмана І.Мазепи. Коломацькі статті. Другий Кримський похід. Відновленні козацького устрою на Правобережній Україні. С.Палій. Національно-визвольне повстання 1702-1704 рр. Україна на початку Північної війни. Участь українських полків у війні. Таємна дипломатія І.Мазепи. Його перехід на бік Карла ХІІ та наслідки цієї акції для України. Зруйнування Чортомлицької Січі. Полтавська битва. Смерть І.Мазепи. Гетьман у вигнанні. Пилип Орлик та його “Конституція”. Посилення колоніальної політики Російської імперії щодо України в першій чверті ХУІІІ ст. Решетилівські статті. Гетьман І.Скоропадський. Діяльність Малоросійської колегії на чолі з Вельяміновим. Наказний гетьман П.Полуботок. Боротьба старшини за відновлення гетьманства. Гетьман Д.Апостол. Економічна політика, реформи судових установ. Робота кодифікаційної комісії. „Правління гетьманського уряду.”
Останній гетьман України К.Розумовський. Обмеження козацького самоврядування на Слобожанщині. Прагнення старшини до урівняння в правах з російським дворянством. Судова реформа.
Діяльність П.Рум”янцева. Ліквідація Запорозької Січі. П.Калнишевський. Скасування козацького устрою на Слобожанщині. Ліквідація решток автономного устрою Гетьманщини. Участь українських козаків у російсько-турецьких війнах другої половини ХУІІІст. Заселення і розвиток Південної України. соціальні та національно-визвольні рухи на Правобережній Україні. Коліївщина. Поділи Речі Посполитої та українські землі.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ.
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХІ СТ. ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ
Тема 5. Україна у складі Російської та Австро-Угорської імперій.
Українські землі у складі Росії наприкінці ХУІІІ - в першій половині ХІХ ст.
Російсько-французька війна 1812 р. і Україна. Економічне становище та соціальна боротьба в першій половині ХІХ ст. Масонство в Україні. Декабристи в Україні. “Південне товариство”.
“Товариство об’єднаних слов’ян”. Повстання Чернігівського полку. Вплив польського повстання 1830-1831 рр. на Україну. Деполонізація та активний наступ русифікації на Правобережжі. Здійснення інвентарної реформи.
Початок українського національного відродження. Утворення Кирило-Мефодіївського товариства. Програмні твори кирило-мефодіївців. Т.Г.Шевченко в українському національному русі та вплив його творів на формування української національної ідеї.
Західноукраїнські землі наприкінці ХУІІІ - в першій половині ХІХ ст.
Адміністративно-територіальний устрій, регіональний поділ. Криза кріпосницького господарювання. Антикріпосницькі рухи в Галичині, на Буковині в Закарпатті. Політика австрійського уряду щодо українців. Реформи Марії Терезії та Йосифа ІІ.
Діячі українського національного руху в Галичині. Демократично-просвітницький гурток “Руська трійця”. Альманах „Русалка Дністрова”. Західноукраїнські землі під час революції 1848-1849 рр. в австрійській імперії. Головна руська рада. Галицькі українці на з’їзді слов’янських народів у Празі. Закарпатські “будителі”. Лук’ян Кобилиця. Скасування кріпосницької залежності та панщини в Західній Україні.
Наддніпрянська Україна у другій половині ХІХ ст.
Кримська війна і Україна.
Піднесення антикріпосницького руху. Підготовка та здійснення селянської реформи.
Маніфест і положення 19 лютого 1861 р. Особливості селянської реформи в різних регіонах України.
Реформи 60-70 – х років: земська, міська, судова, фінансова, військова та їх історичне значення. Промисловий розвиток українських земель в пореформену добу. Будівництво залізниць. Швидкий розвиток важкої промисловості в Донбасі і Придніпров’ї. Притік іноземного капіталу. Народження вітчизняної буржуазії.
Тема 6. Український громадсько-політичний рух кінця ХІХ - поч. ХХ ст.
Суспільно-політичний рух у Наддніпрянській Україні у другій половині ХІХ ст. Польське повстання 1863-1864 рр. і Україна. Національна політика російського царизму щодо українців. Виникнення та діяльність українських громад. Валуєвський циркуляр 1863р. Діяльність М.Драгоманова. Емський указ 1876 р. Російський громадсько-політичний рух народників в Україні.
Західноукраїнські землі у складі Австро-Угорської імперії
в другій половині ХІХ ст.
Соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель після революції 1848-1849 рр. Суспільно-політичний розвиток у 60-ті – першій половині 70-х рр.. ХІХ ст.
Москвофільство і народовці.
Становлення та діяльність суспільних рухів та політичних партій
наприкінці ХІХ – на поч. ХХ століття.
Активізація національного руху в Наддніпрянській Україні.
Братство тарасівців, їх програмні засади.
Виникнення та діяльність українських політичних партій в Австро-Угорщині.
Соціально-економічний і політичний розвиток України на початку ХХ століття.
Соціально-економічне становище українських земель у складі Росії. Економічна криза 1900-1903 рр. Політизація українського національного руху в Російській імперії.
Земсько-ліберальна опозиція царизму. Загальноросійські і українські партії в Україні. Українська політична думка на початку ХХ ст. Студентський рух. Кооперативний рух.
Україна в революції 1905-1907 рр. Позиції політичних партій в революції. Виникнення україномовної преси, “Просвіт” в українському русі. Діяльність українських парламентських громад у І, ІІ Державних Думах Росії.
Третьочервневий переворот. Посилення національного гніту. Столипінський циркуляр 1910 р. Столипінська аграрна реформа. Економічні і політичні наслідки реформи. Масові переселення українських селян до Сибіру і Далекого Сходу.
Діяльність політичних партій і організацій в післяреволюційну добу.
Українське питання в Державній Думі.
Західноукраїнські землі на початку ХХ ст.
Соціально-економічний розвиток. Кооперативний рух. Поява українських організацій “Січ”, “Сокіл”, “Пласт”. Церковне життя. Активізація пареселенського руху за океан. Життя української діаспори в США і Канаді.
Україна в Першій світовій війні.
Плани Антанти і Троїстого союзу щодо України. Воєнні дії на території України. Національно-визвольний рух в умовах війни. Товариство українських поступовців. “Спілка визволення України”. Антиукраїнська політика у новоствореному Галицько-Буковинському губернаторстві. Українські січові стрільці. Антивоєнний рух народних мас. Назрівання глибокої економічної та політичної кризи в Російській та Австро-Угорській імперіях.
Тема 7. Україна у першій половині ХХ ст.
Революція в Росії і піднесення національно-визвольного руху в Україні
Лютнева демократична революція 1917 р. Становище в Україні після повалення царизму. Утворення Центральної Ради, її соціальна база, програма. М.С.Грушевський і В.К.Винниченко. Утворення рад робітничих, селянських та солдатських депутатів. Програми і цілі українських та загальноросійських політичних партій в Україні.
Роль Центральної Ради у формуванні української національної державності. Всеукраїнський національний конгрес 7-8 квітня 1917 р. Курс на автономію України.
Взаємовідносини Центральної Ради та Тимчасового Уряду. І Універсал Центральної Ради. Всеукраїнські з’їзди: селянські, військові, робітничий та ін. Сформування Генерального секретаріату. ІІ Універсал Центральної Ради. Липнева криза Тимчасового уряду та утворення української автономії.
Ставлення різних політичних сил та партій України до збройного повстання у Петрограді в жовтні 1917 р. Боротьба проти органів Тимчасового уряду в Україні. ІІІ Універсал Центральної Ради. Проголошення Української Народної Республіки. Підсумки виборів до Всеросійських Установчих Зборів в Україні. Боротьба більшовиків за владу. Створення в Україні радянського уряду. Вторгнення більшовицьких військ з Росії. ІУ Універсал Центральної Ради та проголошення незалежності УНР. Прийняття Конституції УНР.
Участь представників Центральної Ради в мирних переговорах у Брест-Литовську. Підписання мирного договору з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною, Болгарією. Окупація України німецькими та австро-угорськими військами.
Криза Центральної Ради на весні 1918 року. Гетьманський переворот. Українська держава гетьмана П.Скоропадського: внутрішня політика, зовнішньополітичний курс, національно-культурна політика.
Падіння гетьманського режиму. Утворення Директорії, її склад, соціальна база, політика. Відновлення УНР. С.Петлюра. Соціальні програми Директорії.
Революційні події 1918 р. на західноукраїнських землях. Політичні партії Східної Галичини. Утворення Західноукраїнської Народної Республіки. Акт злуки УНР та ЗУНР 22 січня 1919 р. Війна з Польщею.
Встановлення радянської влади в Україні.
Інтервенція Антанти на півдні України. Друга війна УНР і Радянської Росії в кінці 1918 – на початку 1919 рр. Встановлення влади рад в Україні на початку 1919 р. Декларація радянського уряду України від 25 січня 1919 р.
Х.Г.Раковський. ІІІ Всеукраїнський з’їзд рад. Перша радянська конституція України. Політика більшовиків в Україні у 1919р. Політика “воєнного комунізму”.
Селянський повстанський рух як історичний феномен. Політичні керівники руху. Цілі та характер селянських виступів. Н.Махно, М.Григор’єв, Д.Терпило /Зелений/.
Зайняття України військами А.Денікіна. Політика Денікіна в Україні. Війська УНР у боротьбі з денікінцями. Повстанський рух в тилу денікінської армії.
Визволення України від денікінських військ і відродження УСРР в кінці 1919 р. В.І.Ленін та українське питання. Саморозпуск партій боротьбистів і борьбистів.
Варшавський договір Ю.Пілсудського і С.Петлюри. Радянсько-польська війна. Розгром Врангеля. Ризький мирний договір.
Основні уроки української національної революції.
Україна у 20 – 30-их рр. ХХ ст. та в роки Другої світової війни (1939 -1945 рр.).
Українські землі в 20-30-ті роки ХХ століття
Україна в умовах нової економічної політики /1921-1928 рр./
Утвердження сталінського тоталітарного режиму /1929-1938 рр./
Соціально-економічне і політичне становище України на початку 20-х років. Перехід до нової економічної політики.
Голод 1921-1923 рр. на півдні України: причини і наслідки.
УСРР в системі “договірної федерації”. Курс центрального партійно-державного керівництва на ліквідацію незалежності національних республік. “Автономізація” незалежних республік під виглядом утворення нової федерації – СРСР. Конституція СРСР 1924 р.
Неп у промисловості. Суть господарського розрахунку. Трестування промисловості. Особливості впровадження Непу в Україні.
Система реальної влади в Україні. КП/б/У. Позиція КП/б/У щодо боротьби за владу в центральному партійно-державному керівництві. Природа радянського тоталітарного режиму. Роль в ньому профспілок, комнезамів, комсомолу. Феномен “націонал-ухильництва”.
Сталінська індустріалізація в УРСР. Сталінський курс на “всеосяжну колективізацію” селянських засобів виробництва. “Криза непу” як результат відмови партійно-державного керівництва від змички між містом і селом. “Ножниці цін”. Хлібозаготівельні кризи.
Політика коренізації, її особливості і наслідки. Українізація. Ставлення тоталітарного режиму до інтелігенції.
Перші кроки культурного будівництва: кампанія щодо ліквідації неписьменності, розгортання мережі освітніх установ, створення закладів комуністичного виховання. Ліквідація університетської освіти і перенесення центру наукових досліджень в установи ВУАН. Розвиток радянської науки.
Антицерковна політика державної партії.
Завершення внутріпартійної боротьби в ЦК ВКП/б/ і утвердження одноособової диктатури Й.В.Сталіна. Згортання нової економічної політики.
Проблема темпів індустріалізації. Дискусії з приводу плану першої п’ятирічки. Перехід до директивного планування. Виробниче змагання. Ізотовський рух. Стаханівський рух. Результати капітального будівництва у промисловості в роки першої і другої п’ятирічок.
Хлібозаготівельна криза 1928-1929 рр. Поворот до суцільної колективізації. Гасло: “Ліквідація куркульства як класу”: причини, масштаби, наслідки. Завершення колективізації основної частини селянських господарств у 1931-1932 рр. Деградація сільськогосподарського виробництва в одержавлених колгоспах. Втрати врожаю у 1931-1932 рр. “Робота” хлібозаготівельних комісій. Голодомор 1933 р. і його наслідки.
Колгоспи в системі командної економіки після 1933 р. Політвідділи МТС і радгоспів.
Зростання культу особи Сталіна. Репресії на Україні. Судові політичні процеси 30-х років. Чистка партії. Знищення керівництва КП/б/У.
Політика українізації. Національно-культурна політика державної партії в УРСР 30-х років. Боротьба з “буржуазним націоналізмом” і “націонал-ухильництвом”. “Розстріляне відродження”.
Діяльність АН УРСР. Здобутки і трагічні сторінки української науки, літератури і мистецтва. Конституція УРСР 1937.
Західноукраїнські землі в 1921-1938 рр.
Українські землі в складі Польщі. Соціально-економічне становище та суспільно-політичний рух. Створення та діяльність Організації Українських Націоналістів. Українські землі в складі Румунії. Українські землі в складі Чехословаччини. Проголошення незалежності Карпатської України. А.Волошин.
Український народ в роки Другої світової війни (1939 – 1945 рр.)
Радянсько-німецькі договори 1939 р. Західно-українські землі.
Українське питання в політиці Польщі, Румунії, Чехо-Словаччини.
Початок Другої світової війни. Вступ Червоної армії на територію Західної України. Територіальні вимоги радянського керівництва до Румунії. Включення основної частини західноукраїнських земель до складу УРСР та їх радянізація.
Напад Німеччини та її союзників на СРСР. Оборона Києва, Одеси і Севастополя. Бої за Донбас.
Окупація України військами Німеччини та її союзниками.
Німецький окупаційний режим. План “Ост”. Адміністративний устрій окупованої України. Радянське підпілля та партизанський рух на окупованій території України. Утворення Української повстанської армії. Програма і тактика Організації українських націоналістів. Битва під Москвою.
Перемога Червоної армії під Сталінградом і початок визволення території України. Розгортання наступу на Лівобережну Україну після Курської битви. Битва за Дніпро. Бої на Правобережжі і в західних областях. Взаємовідносини радянських партизанів з ОУН-УПА. Завершення боїв за Україну восени 1944 р. Україна на завершальному етапі війни 1944-1945 рр.
Особливості відбудови народного господарства України в умовах війни. Втрати України у роки війни.
Вклад українського народу в розгром нацистської Німеччини.
Тема 8. Україна у другій половині ХХ ст.
Включення УРСР у світову політику як одну із фундаторів та членів ООН. Участь української делегації в Паризькій мирній конференції 1947 року.
Завершення збирання основних етнічних земель українського народу в межах єдиної держави. Операція “Вісла”. Примусовий обмін населенням між Україною і Польщею.
Труднощі відбудови народного господарства. Голод 1946-1947 рр., його причини, масштаби, наслідки.
Насильницька колективізація в західних областях України. Нова смуга масових репресій проти громадян України. Львівський церковний собор 1946 р. і ліквідація української греко-католицької церкви. Підпільно-партизанська боротьба ОУН-УПА з тоталітарним ладом. Ідеологічний наступ сталінщини на спроби культурно-національного відродження. Чистка національних кадрів.
Хрущовська “відлига” і її характер в Україні.
Україна після смерті Сталіна. Ідеологічна кампанія з нагоди 300-річчя Переяславської ради. Передача Кримської області до складу УРСР: мотиви і правова основа.
Спроби лібералізації політичного режиму. Критика культу особи Сталіна. Початок процесу десталінізації в Україні та реабілітації жертв репресій. Реформи М.С.Хрущова, їх суперечливий і непослідовний характер, загальна спрямованість і значення.
Заходи щодо удосконалення управління і модернізації промисловості. Спроби подолання кризи в сільському господарстві. Участь України в освоєнні східних регіонів СРСР і цілинних земель.
Поява дисидентів в Україні. Зародження руху “шістдесятників”, їх роль у національно-культурному житті. Переміни в кремлівському керівництві у жовтні 1964 р. та їх наслідки для України.
Україна в період загострення кризи радянської системи
(друга половина 60-х – початок 80-х років).
Реформи середини 60-х років, їх згортання консерваторами в партійно-державному керівництві. Зупинення реабілітації і замовчування злочинної діяльності Сталіна. Деформації в структурі економіки України, хижацька експлуатація її багатств, будівництво хімічних підприємств, атомних електростанцій. Наростання екологічної небезпеки. Екстенсивний розвиток сільського господарства, шкідливість кампанії щодо ліквідації “неперспективних” сіл.
Усунення П.Ю.Шелеста. Дальше обмеження прав України. В.В.Щербицький як провідник русифікаторської політики центру. Україна в єдиному народногосподарському комплексі СРСР.
Політичні репресії 60-70-х років. Посилення реакції в духовному житті. Поглиблення нігілістичного ставлення до національної самобутності українського народу. Спотворення історії України.
Розгортання правозахисного й дисидентського руху: О.Тихий, В.Стус, П.Григоренко, Л.Лук’яненко, В.Чорновіл та ін. Репресивні дії органів КДБ. Зростання гальмівних процесів у соціально-економічному розвитку України.
Поглиблення кризи тоталітаризму в СРСР (1985-1991рр.).
Спроби М.С.Горбачова реформувати суспільство на шляхах прискорення, перебудови, гласності. Економічна політика центрального уряду і Україна. Чорнобильська катастрофа та її наслідки.
Відновлення критики сталінізму. Зростання політичної активності народу. Гальмування перебудовних процесів в Україні. Національне пробудження українського народу. Реабілітація політичних в’язнів. Викриття злочинів тоталітарного режиму. “Закон про мови”.
Народження Народного руху України і перетворення його в опозиційну до КПРС силу. Перші кроки демократизації суспільно-політичного життя і утворення нових партій та громадських об’єднань. Прийняття “Декларації про державний суверенітет України”. Курс національно-демократичних сил на утвердження державної та економічної незалежності республіки, утворення самостійної держави.
Тема 9. Незалежна Україна в сучасному світі.
Спроба серпневого /1991р./ перевороту у Москві. Схвалення Верховною Радою УРСР Акту проголошення незалежності України. Заборона діяльності КПУ. Участь інтелігенції, студентської молоді, засобів масової інформації в демократизації суспільства, відродженні національних традицій, розширенні сфери вжитку української мови. Пробудження релігійного життя. Участь української діаспори в державно-творчому процесі.
Загальноукраїнський референдум 1 грудня 1991 р. і вибори Президента України. Л. Кравчук – Президент України. Денонсація Договору 1922 р. про утворення СРСР. Угода про Співдружність незалежних держав. Затвердження державної символіки України.
Прийняття Верховною Радою України нормативних актів для реформування економіки на шляхах підприємства, переходу до ринкових відносин, приватизації, їх суперечливий характер. Зниження темпів промислового і сільськогосподарського виробництва. Наростання інфляційних процесів і соціальної напруженості. Сучасний стан і проблеми української економіки та пошук шляхів їх розв’язання. Труднощі національно-культурного відродження, розвитку науки, освіти, духовності. Міжнаціональні відносини і їх правове регулювання в Україні. Етнонаціональні процеси в Україні.
Вибори 1994 р. Обрання Президентом Л.Кучми. Прийняття Конституції України 1996 р. Державотворчі процеси в Україні 1994 – 2008 р. Президентські вибори 2004 р. та суспільно-політичні події, що розгорнулися навколо них. Вибори до Верховної Ради України 2006 року та позачергові парламентські вибори 2007 року.
Сучасний стан і проблеми української економіки. Зовнішня політика та міжнародні зв’язки незалежної України. Релігійне життя України в умовах незалежності. Культурні процеси в сучасній Україні.
6. Інформаційно-методичне забезпечення
Опорні конспекти лекцій; ілюстративні матеріали щодо змісту модулів та окремих тем.
ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1.
Тема 1.
Витоки історії українського народу та його державності. Україна княжої доби.
Семінарське заняття – 2 години
П Л А Н:
Основні поняття до теми: анти, історія, історизм, етнос, етногенез, автохтон, менталітет, народність, трипільська культура, черняхівська культура, зарубинецька культура, кіммерійці, таври, скіфи, “царські” скіфи, скіфи-орачі, сармати, гунни, готи, венеди, склавіни, анти, руси, Русь, Борисфен, Кий, Геродот, язичництво, періодизація.
Література до теми: [6, 8, 9, 18, 38, 58, 59, 67, 68, 84, 85, 107, 123, 150, 201, 207, 213, 228, 250, 256, 259, 261].
Тема 2. Україна у складі Великого князівства Литовського та Польщі.
Семінарське заняття – 2 години
П Л А Н:
ТЕМИ РЕФЕРАТІВ:
Основні поняття до теми: православ’я, братства, католицизм, унія, уніати, Річ Посполита, шляхта, фільварки, експансія, кріпацтво, братства, васал, сюзерен, хан, султан, “третій Рим”, Магдебурзьке право.
Література до теми: [15, 18, 38, 43, 47, 62, 70, 71, 72, 73, 83, 93, 102, 105, 108, 116, 117, 119, 122, 152, 193, 213, 232, 250, 253, 264, 279].
Тема 3.
Козацтво. Національна революція українського народу середини XVII ст.
Семінарське заняття – 2 години
ПЛАН
Опрацювання праці В.Б. Антоновича “Про козацькі часи на Україні” (К., 1991), публікацій сучасного українського історика В.Щербака в “Українському історичному журналі”.
ТЕМИ РЕФЕРАТІВ:
Основні поняття до теми: “Синопсис”, “уходництво”, козак, реєстр, отаман, гетьман, кошовий, Запорозька Січ, Вольності війська запорізького, клейноди, козацька рада, козацька старшина, чайка, чумацтво, курінь, полк, кіш, паланка, протекторат, універсал.
Література до теми: [5, 15, 16, 18, 20, 25, 38, 50, 54, 61, 65, 70, 71, 72, 73, 78, 81, 93, 102, 110, 117, 119, 121, 122, 178, 179, 184, 193, 212, 240, 243, 247, 252, 253, 265, 281, 283, 296, 297, 302, 306, 315, 316, 317].
Тема 4.
Українські землі в добу Руїни та Гетьманщини.
Семінарське заняття – 2 години
П Л А Н:
ТЕМИ РЕФЕРАТІВ:
Основні поняття до теми: автономія, Руїна, Гадяцькі статті, Переяславські статті, Вічний мир, Гетьманщина, Чорна Рада, мазепинці, гайдамаки, опришки, Малоросійська колегія, Правління гетьманського уряду, Чорноморське козацьке військо, поділи Польщі, інкорпорація.
Література до теми: [5, 23, 24, 29, 42, 47, 50, 60, 61, 70, 71, 72, 79, 80, 81, 93, 102, 117, 119, 122, 154, 193, 198, 213, 221, 229, 230, 232, 241, 249, 250, 253, 258, 266, 284].
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 2.
Тема 5.
Україна у складі Російської та Австро-Угорської імперій.
Семінарське заняття – 4 години
П Л А Н:
ТЕМИ РЕФЕРАТІВ:
Основні поняття до теми: Валуєвський циркуляр, військова реформа, військові поселення, “смуга єврейської осілості”, “Головна Руська Рада”, декабристи, екстенсивне господарювання, Емський указ, земська реформа, “Київська громада”, “Київська козаччина”, Кирило-Мефодіївське братство, “Книга буття українського народу”, “Кобзар”, контрреформи, “Наукове товариство ім. Т. Шевченка”, “Південне товариство”, українофільство, ринкові відносини, “Просвіта”, “Руська трійця”, “Русалка Дністрова”, “Руська бесіда”, фінансова, цензурна, селянська, судова реформи, Столипінська реформа, часопис “Основа”, інвентарна реформа, польське повстання, національне відродження.
Література до теми: [2, 3, 18, 34, 38, 70, 71, 72, 82, 93, 97, 98, 109, 114, 117, 119, 122, 127, 128, 143, 144, 175, 186, 191, 253, 267, 279, 307, 309, 310, 311, 312, 313].
Тема 6.
Український громадсько-політичний рух кінця ХІХ - поч. ХХ ст.
Семінарське заняття – 2 години
План
ТЕМИ РЕФЕРАТІВ:
Література до теми: [2, 3, 18, 34, 38, 70, 71, 72, 82, 93, 97, 98, 109, 114, 117, 119, 122, 127, 128, 143, 144, 152, 175, 186, 191, 253, 267, 279, 307, 309, 310, 311, 312, 313].
Тема 7. Україна у першій половині ХХ ст.
Семінарське заняття – 4 години
П Л А Н:
ТЕМИ РЕФЕРАТІВ:
Основні поняття до теми: Українська Центральна Рада, Національний конгрес, Генеральний секретаріат, Народний секретаріат, Гетьманат, Директорія, “воєнний комунізм”, універсал, Акт злуки, Українська Галицька армія, соборність, “воєнний комунізм”, НЕП, індустріалізація, колективізація, кооперація, “продрозкладка”, “великий перелом”, автономія, федерація, коренізація, українізація, русифікація, націонал-комунізм, репресії, терор, геноцид, ГУЛАГ, депортація, розкуркулювання, куркуль, підкуркульник, чистка партійних кадрів, “єжовщина”, “трійка”, тоталітарний режим, культ особи, командно-адміністративна система, бюрократизація, МТС, комуна, артіль, комнезами, КПЗУ, ОУН, централізм.
Література до теми: [11, 17, 18, 19, 21, 28, 31, 32, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 43, 44, 45, 51, 55, 56, 64, 74, 75, 77, 86, 87, 93, 94, 99, 103, 104, 117, 122, 125, 135, 136, 137, 138, 148, 153, 155, 159, 160, 161, 172, 181, 182, 183, 194, 195, 200, 205, 214, 215, 216, 217, 218, 225, 237, 238, 239, 244, 245, 246, 251, 268, 269, 286, 288, 289, 298, 299, 300, 301].
Тема 8. Україна у другій половині ХХ ст.
Семінарське заняття – 2 години
П Л А Н:
ТЕМИ РЕФЕРАТІВ:
Основні поняття до теми: хрущовська “відлига”, період “застою”, дисиденти, російщення, операція “Вісла”.
Література до теми: [7, 18, 28, 38, 43, 52, 53, 90, 91, 93, 106, 117, 122, 132, 134, 149, 151, 165, 168, 174, 179, 185, 206, 214, 225, 227, 232, 248, 271, 276, 285, 287].
Тема 9.
Незалежна Україна в сучасному світі.
Семінарське заняття – 2 години
ПЛАН:
Література до теми: [11, 12, 47, 90, 159, 169, 172, 179].
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:
Індивідуальні навчально-дослідні завдання (проекти):
Джерела до опрацювання:
Михайло Грушевський „Хто такі українці і чого вони хочуть” (витяги)
...Назва: Україна, українці давня, тільки поширилася вона так велико останніми часами. За давніх часів, коли була Київська держава ... звалася отся держава Руською (...): коло Києва, Чернігова і Переяслава. ...Освіта і право, і всякі порядки київські розходилися по всіх землях, які підлягали Києву – в теперішніх великоруських сторонах, де Москва, Твер, Нижній, і в білоруських краях, де Вітебськ, Могилів, Мінськ. Сі краї теж звалися Руссю, тому що належали до Києва, а проте сама справжня Русь вважалася та, що коло Києва.
Та коли стали татари наші краї пустошити, стали з Києва й інших сусідніх міст люди заможні, багаті, а головне книжні, духовні, переїздити в дальші, затишніші сторони – на Волинь, до Галичини і до країв московських. ...Київський митрополит і вище духовенство осілися замість Києва в Москві. Тоді в галицьких і волинських сторонах поставлено свого осібного митрополита на тутешні краї –щоб не звертатися до московського. Але той митрополит, що з Києва перейшов до Москви, вважався першим і старшим, і його митрополія звалася „Великою Росією”, а ті землі, що тяглися до галицького митрополита, звалися „Малою Росією”. Так стався початок цього поділу ... в 1300 роках. ...Коли за Богдана Хмельницького в 1654 р. об´єдналися землі українські й білоруські з московськими (...) і з того часу пішло се означення „Великої, Малої і Білої Русі”, і звідти ідуть назви великоросів, малоросів і білорусів... Та сі назви були все-таки більш книжні... Між народом вони не приймалися. Зате приймалася у наших людей дедалі все більше назва „Україна” .
...Скоро і відчувалася ріжниця між назвою малоросів і українців. Малоросами називали всяких людей українського роду з України – і таких, що їм байдуже було і до України і до українського життя. А українцями названо людей тих, що добро українського народу ставили метою свого життя і про нього хотіли дбати. Не говорилося се голосно, але почувалося, і уряд се помітив, і стала цензура і начальство дивилося підозріло на назву України, викреслювали її з книжок, з газет.
Джерело: Федів Ю.О., Мозгова Н.Г. Історія української філософії: Навчальний посібник. – К., 2000.
Хведір Вовк „Студії з української етнографії та антропології” (витяги)
...Порівнюючи антропологічні особливості українців з такими самими особливостями інших слов´янських народів, ми бачимо, що українці, безперечно, найбільшу спорідненість виявляють з південними та західними (за винятком поляків) слав´янами..., їх слід зачисляти до так званої адріятичної, або динарської раси, яку ми воліли б назвати слов´янською.
...Значно складнішим, а тому й тяжчим, є питання про відношення українського племени до племен білоруського та великоруського, споріднених з українцями лінгвістично і, як гадаємо, походженням. На думку А.А.Шахматова, лінгвістичні дослідження виказують, що первісна маса східних, чи руських слов´ян в дуже далекі часи, але в усякому разі вже в епоху свого перебування на середньому Дніпрі, диференціювалася на три групи: північну, середню та південну. Наслідком татарського нападу північна група з частиною середньої витворили з себе великоруське плем´я, що проковтнуло масу фінських елементів; а з решти середньої групи та прилучення до неї сусідніх південноруських, литовських, польських та західнофінських елементів утворилося плем´я білоруське;
...А щодо південної групи, яка потім стала українською, то підлягши в свою чергу впливам іранським і, можливо, почасти й тюркським, вона переховала в собі більше слов´янських рис, ніж північні, споріднені з нею групи.
Джерело: Вовк Х.К. Студії з української етнографії та антропології. – К.,1995.
Джерело до опрацювання:
Гійом Левассен де Боплан „Опис України, кількох провінцій Королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансільванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і веденням воєн”,
виданий в Руані 1651 р. (витяги)
Кримські татари
Ми тут розглядаємо два різновиди татар: одні звуться ногайськими, а інші кримськими. Останні походять з того великого півострова, що лежить над Чорним морем і загальноприйнято називається Таврійською Скіфією. Ногайські татари діляться на дві (частини), а саме: великі ногаї і малі ногаї. Обидва (народи) проживають між річками Доном і Кубанню є кочовими і (в побуті) дикими Одні з них частково є підданими хана, короля Криму, а інші - московитів. Є й такі, що підкоряються лише собі. Ці татари не такі відважні, як кримські, а останні не такі хоробрі, як буджацькі.
(...) Буджак лежить між Білгородом і Кілією. Це рівнина завдовжки до 12, завширшки від 5 до 6 льє (льє – стара французька міра довжини, яка дорівнює 4445 м; морське льє – 5557 м – авт.), де збираються і переховуються татари-бунтівники, які не визнають ні хана (...) ні турка; тут може бути 80 або 90 поселень. Повторюю, що це з тих свавільних татар, які постійно чинять набіги на Дике Поле (...), щоб захоплювати християн і продавати їх на галери, бо вони живуть з грабунку, немов хижі птахи. Іноді вони заходять на Україну... Вони постійно тримаються поблизу кордонів і в Дикому Полі; їхні поселення рухливі, а житла поставлені на двох колесах(...), бо коли кінчається трава в одній долині, вони знімаються табором і переходять в інше місце...
Звичаї польської шляхти
[Поляки] дуже відважні, мужні і вправні у володінні зброєю... Окрім своєї щедрості, вони [поляки] дуже шанобливі люди і своїх друзів, які вшановують їх відвідинами, приймають з великою ввічливістю. Навіть чужоземців, яких [доти] ніколи не бачили, зустрічають з такою люб´язністю, ніби близько і давно їх знають.
(...) Польська шляхта досить покірна і послужлива перед вищими, як-от перед воєводами та іншими державними сановниками, люб´язна і привітна з рівними собі співвітчизниками, але дуже зверхня і нетерпима по відношенню до нижчих себе. З іноземцями, яких, зрештою, не так і багато і з якими вона неохоче спілкується, привітна, зокрема з турками і татарами бачиться лише на війні, зі зброєю в руках. Щодо московитів, то через їхню брутальність, не має з ними зовсім ніяких стосунків і не хоче спілкуватися з ними, так само як зі шведами та німцями... Французів, навпаки, називають своїми братами, мають споріднені з ними звичаїі схильності, як-от: свобода висловлюватися не приховуючи думок, їм властива відверта й весела вдача, яка дозволяє сміятися і співати без усякої меланхолії.
Гійом Левассен де Боплан. Опис України, кількох провінцій Королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансільванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і веденням воєн.- К., 1990.
Завдання: Підготовка та представлення тези
Прочитати текст;
Визначити кілька важливих, на ваш розсуд, питань, що містяться у тексті;
Обрати найважливіші з них; шляхом логічного розміркування довести правильність і достовірність твердження, що містяться у цьому питанні (або спростувати);
Письмово оформити виконану роботу
Джерела до опрацювання:
Михайло Грушевський „Хто такі українці і чого вони хочуть” (витяги)
...Оте є все, що я сказав—свобода, рівність, народовладдя, автономія України в федеративній Російській республіці — потрібні на те, щоб дати змогу всьому народові правити своїм краєм, становити такі порядки, щоб були вони корисні не для панів тільки, не для мудрих і просвічених, а для всіх трудящих людей.
...Організації й партії українські стоять на тім, що земля повинна бути в руках тих, хто на ній працює. ...Се справа складна, котру треба добре обміркувати, щоб не скривдити непотрібно людей, не витворити даремного і шкідливого заколоту. Тепер до неї пориватися не можна. Охорони Боже хапатися тепер захоплювати землю, ділити силоміць або нищити чиєсь хазяйство.
В. Винниченко „Заповіт борцям за визволення” (витяги)
... Поки що людство розбите на окремі національні колективи, які переважно звуться державами, то очевидно, що найкращим способом збереження його життя й розвитку кожної нації є державність, себто комплекс тих інститутів економіки, політики, культури, які діють на території, населеній національним колективом, які зв´язують його в компактну цілість, які забезпечують його розвиток у сучасному і майбутньому. Нація без державності є покалічений людський колективний організм. Чого це всі так звані „недержавні нації” прагнуть своєї держави, через це так самовіддано окремі члени її віддають усі сили свої на здобуття її й тому з такою ненавистю ставляться до тих, які стоять на заваді цьому, себто які тримають їхній колектив у покаліченому стані.
... Що таке державність? Це – устрій всього матеріального і психічного буття цілого народу, його національности, економіки, політики, культури, це – величезний складний процес.
... Наша правда і справедливість повинні мати за собою силу. А в чому може бути наша сила? Тільки в нашому народі, в погодженні, в порозумінні, в злиттю з нашими внутрішніми силами. Коли вони будуть з нами, коли вони хотітимуть самостійності Української Держави, і хотітимуть її всією душею і всім тілом, тоді зовнішні сили повинні будуть серйозно подумати над тим, чи можна не задовольнити це хотіння.
В´ячеслав Липинський „Листи до братів-хліборобів” (витяги)
... Ми хочемо ідейного, благородного, а разом з тим дисциплінованого пориву тих, що всіма силами своєї душі хочуть України. Ми хочемо, щоб вони всі муром стали біля Гетьмана і його Роду як одинокого, реального, живого Символу України. ...Без Гетьманства-Монархії і без чести, дисципліни, ідейності та благородства, якими тільки можуть держатися монархії, нема чого й думати про Україну...
...Земельний клас хліборобський...- єсть одинокою групою людей на Україні, яких будуччина залежить від того, чи буде чи не буде Україна. Ні в формі диктатури (охлократія), ані в формі правління при помочі шахрайств виборчих (демократія) ці люди не можуть уложити свої відносини до громадянства. А в формі класократії: допустивши до влади всі інші українські класи в Гетьманській Українській Державі, якою опорою, фундаментом і охороною буде український хліборобський клас. Не він має бути одинокою правлячою верствою в Гетьманській Україні. Але він має творити найважливішу, консервативну, оберігаючи державу частину цієї верстви.
Михайло Драгоманов „Чудацькі думки про українську національну справу” (витяги)
...Правдолюбива людина мусить дійти до того, що сама по собі думка про національність ще не може довести людей до волі й правди для всіх і навіть не може дати ради для впорядкування навіть державних справ. Треба пошукати чогось іншого, такого, шо б стало вище над усіма національностями та й мирило їх, коли вони підуть одна проти одної. Треба шукати всесвітньої правди, котра б була спільною всім національностям.
...По всіх освічених сторонах повстали нові філософи, котрі впять стали звати себе космополітими, або світовими горожанами, і проповідували братство всіх народів. Коли навіть повстали в Європі рухи національні, то і ті рухи оперлись, власне, на космополітичні думки: мовляв коли всі народи однакові брати, то не слід щоб один народ панував над другим....
Іван Франко “Поза межами можливого” (витяги)
...Для Маркса і його прихильників історія людської цивілізації, то була поперед усього історія продукції. ...В останніх роках обернено питання другим кінцем. ...Тільки там, де ті ідеали живі, розвиваються і пнуться чимраз вище, маємо й прогресивну і чимраз інтенсивнішу матеріальну продукцію. ...А тут синтезом усіх ідеальних змагань, будовою, до якої повинні йти всі цеглини, буде ідеал повного, нічим не в’язаного і не обмежуваного (крім добровільних концесій, яких вимагає дружнє життя з сусідами) життя і розвою нації. Все, що йде поза рами нації, се або фарисейство людей,. що інтернаціональними ідеалами раді би прикрити свої змагання до опанування одної нації над другою, або хворобливий сентименталізм фантастів, що раді би широкими “вселюдськими” фразами прикрити своє духовне відчудження від рідної нації. Може бути, що колись надійде пора консолідування якихсь вольних міжнародних союзів для осягнення вищих міжнародних цілей. Але се може статися аж тоді, коли всі національні змагання будуть сповнені і коли національні кривди та невдоволення відійдуть у сферу історичних споминів...
...Ідеал національної самостійності ...лежить для нас поки що ..поза межами можливого. Нехай і так. ...Ми мусимо серцем почувати свій ідеал, мусимо розумом уяснювати собі його, мусимо вживати всіх сил і засобів, щоб наближуватись до нього, інакше він не буде існувати і ніякий містичний фаталізм не сотворить його там, а розвій матеріальних відносин перший потопче і роздавить нас, як сліпа машина.
Дмитро Чижевський „Український національний характер і світогляд” (витяги)
...Риси духовності барокка залишилися в українському націоальному типі аж досі. Основна духовна риса барокка – це „декоративність”, що цінить більше широкий жест, ніж глибокий зміст, більше – розмах і кількість, ніж внутрішню якість, більше вираз, форми вияву змісту, ніж зміст самий, одним словом, цінить більше „здаватися”, ніж „бути”. Але в психічній сфері стремління до „декоративности”, до широкого жесту, до „імпозантности”, природно веде до певної ілюзорної пишноти та маєтности, за якою, може, нема достатньої духовної підпори, веде до певного „психічного авантюризму”, що відбивається і в життю і в культурній творчості. Залишили слід, розуміється, і глибші та значніші риси бароккової духовности – стремління до великого та до безмежности, відсутність страху перед сполученням протилежностей (синтеза християнства та античности в зах. –євр. барокку, що відбилося і в українському). Духовно споріднений з барокком романтизм теж знайшов в Україні в ХIХ віці глибокий та широкий відгук, і дивним чином впливи романтики тягнуться протягом цілого століття, навіть і через ті часи, що були максимально антиромантичні.
Михайло Драгоманов „Чудацькі думки про українську національну справу” (витяги)
...Коли це все перекласти до української мови, котрою говорить в Росії 17 мільйонів людей, то побачимо, яку шкоду, власне, для росту всесвітньої освіти роблять ті, хто забороняє українську мову в школах і книгах. От через те я, наприклад, уважаю себе обов´язаним кричати проти такої заборони й перед українцями, й перед росіянами, й перед усім освітченим миром в дописях і книжках італьянських, англійських, французьких і т. ін., протестував проти тої заборони на всесвітніх з´їздах письменників у Парижі й у Відні (на віденський з´їзд я послав протест вкупі з доктором Павликом).
Тільки ж ця прихильність до письменства українського не засліплює мені очей і не забороняє мені цінити вартість і письменства російського самого в собі і для нас, українців.
...Я дозволяю собі сказати, що з того часу, як я став на публічну службу чи учителя, чи писателя, то не пропустив пригоди говорити молодшим людям в Україні, що вони не можуть уважати себе навіть образованими, доки не вивчать, по крайній мірі, двох-трьох західноєвропейських мов, щоб хоч читати на них найважніші речі. Не раз усно і печатно говорив я, що українське письменство доти не стане на міцні свої ноги, доки українські письменники не будуть діставати всесвітні образовані думки й почуття просто з Західної Європи, а не через Петербург і Москву...
В. Винниченко „Заповіт борцям за визволення” (витяги)
... Розуміється, коли б у світі дійшло до воєнної сутички Заходу з тиранією Москви, то українська еміграція стала б на бік Заходу й взяла б по мірі сил своїх участь у збройній боротьбі, сформувавши з своїх членів членів кілька допоміжних армій для союзницьких батальйонів.
... Але в неї є і повинно бути інше завдання на полі здобуття державної самостійності, а саме: схиляти до неї опінію західного світу. Проти української самостійності ревно працюють вороги її, головним чином руські та польські імперіалісти. Вони всіма засобами намагаються виставити українську національно-державну ідею як штучну, як витвір чужих Україні сил, як потайне знаряддя їхньої імперіалістичної політики, надто Німеччини. Українці, мовляв, ніякої самостійної концепції, ні інтернаціональної, ні соціально-політичної, не мають, вони є тайні агенти або німецького нацизму, або руського большевизму.
Отже, завдання членів української еміграції, борців за свою державну самостійність, повинно насамперед бути в тому, щоб розбити цей наклеп ворогів і щоб довести світові, що українство, навпаки, всією історичною, виробленою віками всебічного поневолення, всією природою своєю є найщиріші вороги всякого насильства, гніту, визиску, як внутрішнього, так і інтернаціонального, що воно є найвірніший борець за мир на Землі і за об´єднання всіх народів. ... Тому ми, коли хочемо мати свою національну самостійність, мусимо бути в найперших і найактивніших рядах борців за здійснення ідеї Світової Федерації Народів, яка знищить яку-будь можливість одній нації накинути другій своє панування.
В'ячеслав Липинський „Листи до братів-хліборобів” (витяги)
...В книзі цій поняття Нації ототожнюється з поняттям Держави. Нація для нас – це всі мешканці даної Землі і всі громадяни даної Держави, а не „пролєтаріат” і не мова, віра, плем´я. Коли я пишу в цій книзі про нас – „ми, українські націоналісти”, то це значить: що ми хочемо Української Держави, обіймаючої всі класи, мови, віри і племена Української Землі.
Ви, українські соціалісти, ототожнюєте поняття нації з пролетаріатом і партією. Для Вас – не соціаліст – не Українець. Ви ж, українські націоналісти, ототожнюєте поняття нації з мовою, вірою, племенем. ...Тому-то всі Ви – і соціалісти і націоналісти в Україні – дервіші, а не державники.
Дмитро Донцов „Націоналізм” (витяги)
...Основні ідеї „Націоналізму” були: передусім антитези драгоманівському „малоросіянству”. Трактуванню України як провінції Росії, що претендувала лише на деякі „полегші” культурного й соціального характеру. (Попередній тезі – авт.) „Націоналізм” протиставляв ідею політичної нації: нації, ідеалом і метою якої був політичний державний сепаратизм, повний розрив з Росією; під оглядом соціальним – повна антитеза світоглядові тодішнього демо-соціалістичного українського провідництва...
На питання „Що?” „Націоналізм” відповідав: незалежність і повний сепаратизм. .. На питання „Як здобувати свою мету?” „Націоналізм” відповідав: боротьбою, національною революцією проти Московщини; не шляхом „порозуміння” чи „еволюції”.
Ці тези були цілковитою антитезою драгоманівства і соціалізму, бо ідеологія Драгоманова уймалася ним же самим в його „гімні”: „Гей, українець просить немного...”. Ідея „Націоналізму” замість „немного” ставила все! Замість „просить” жадає і здобуває. (...) „Хто має довершити?” – „Націоналізм” відповів: людина нового духа. Духа, протилежного занепадницькому духові речників української інтелігенції ХХ віку з „рабським мозком” і „рабським серцем” (слова І. Франка). Роз´їдженому сумнівами розуму тієї інтелігенції „Націоналізм”протиставляв не знаючу сумнівів віру в свою ідею, в свою Правду...
...Хто впроваджує в світ і здійснює якусь ідею? ...Ми відповідаємо – ніколи народ! ...пануючою умовою є існування активної, відважної, спрагненої влади меншости, цієї правдивої носительки великих ідей, найважливішого чинника історії.
...Коли нація хоче стати, як сталь, напоїти себе „сталою” магнетичною енергією, мусить черпати її у власній ідеї. ...”Лиш плекання зовсім нового духа врятує нас!”
Дмитро Донцов „Дух нашої давнини” (витяги)
...Каста правителів, не назвою, а суттю – повинна бути окремою громадою, зліпленою по-перше, з іншої глини, викута з іншого металу, ніж інертна, байдужа, хитлива маса; по-друге – мусить займати окреме становище, власне творити з себе окрему касту, позбавлену такого сталого контакту з масою, як це водиться в демократіях, де сьогодні цілковита нікчемність може завтра бути винесеною своїми приятелями демократичними на трон; по-третє – мусить ця каста виказувати зовсім окремі прикмети духа й душі, інші ідеї мусять горіти в її головах. ...Шляхетність, благородство – це перша прикмета члена провідної верстви. Людині шляхетній важні не особисті вигоди ... у жертву приносяться не тільки свої особисті справи, але і все близьке і рідне. ...Друга невіклична прикмета правлячої верстви – це мудрість. ...Мужність, відвага – третя прикмета члена провідної касти й полягає власне в тім, щоб вміти позбутися цього страху. ...Лише з людини великої „біологічної потенції” може вийти великий формотворець.
... Організація землі й народа не як рідний Прованс, пов´язаний лиш вузами спільної крови і мови, чи просто народної культури, не як „тісніша вітчизна”, провінція „отєчєства чужого”, яке має декретувати чи маємо уважати себе за слов´ян чи за монголів, не купа губерній під тінню ханського чи московського меча, - а окрема своя отчизна, під владою своєї окремої провідної касти. ...Ось мета того сильного народнього організму, створеного вічно горіючим духом шляхетної, мудрої і завзятої провідної касти, якої блискучий взірець дає нам наша ісорична давнина.
Джерело: Др. Дмитро Донцов.
Дух нашої давнини. – Дрогобич, 1991.
Завдання: Підготовка та представлення тези
Прочитати текст;
Визначити кілька важливих, на ваш розсуд, питань, що містяться у тексті;
Обрати найважливіші з них; шляхом логічного розміркування довести правильність і достовірність твердження, що містяться у цьому питанні (або спростувати);
Письмово оформити виконану роботу
Джерело до опрацювання:
Літописець Нестор „Повість минулих літ” (витяги)
...Після того ж, як було розвалено башту і розділено народи, взяли сини Симові східні краї, а Хамові сини – південні краї; Яфетові ж сини захід узяли і північні краї. Від тих ото сімдесяти і двох народів, од племені таки Яфетового, постав народ слов´янський – так звані норики, які є слов´янами.
По довгих же часах сіли слов´яни по Дунаєві, де єсть нині Угорська земля і Болгарська. Од тих слов´ян розійшлися вони по Землі і прозвалися іменами своїми - [од того], де сіли, на котрому місці. Ті, що пройшовши, сіли по річці на ймення Морава, і прозвалися моравами, а другі чехами назвалися. А се – ті самі слов´яни: білі хорваті, серби і хорутани. Коли ж волохи найшли на слов´ян на дунайських і осіли між них, і чинили їм насильство, то слов´яни ті, прийшовши, сіли на Віслі і прозвалися ляхами. А від тих ляхів [пішли одні, що] прозвалися полянами, другі ляхи [прозвалися] лютичами, інші – мазовшанами, ще інші – поморянами.
Так само й ті ж слов´яни, прийшовши, сіли по Дніпру і назвалися полянами, а інші – деревлянами, бо осіли в лісах; а другі сіли межи Прип´яттю і Двіною назвалися дреговичами; а інші сіли на Двіні і назвалися полочанами – од річки, яка впадає в Двіну і має назву полота; од сеї [річки] вони прозвалися полочанами. Слов´яни ж, [що] сіли довкола озера Ільменя, прозвалися своїм іменем - [словенами]; і зробили вони город, і назвали його Новгородом. А другі ж сіли на Десні, і по Сейму, і по Сулі і назвалися сіверянами.
І так розійшовся слов´янський народ, а від його [імені] й дістали свою назву слов´янські письмена.
Джерело: Крисаченко В.С. Україна на сторінках Святого Письма та витяги з першоджерел, що засвідчують процес поширення християнства на теренах України від апостола Андрія до князя Володимира. – К., 2000. – С. 314.
Завдання:
1. Підготовка та представлення тези (прочитати текст; визначити кілька важливих, на ваш розсуд, питань, що містяться у тексті; обрати найважливіші з них; шляхом логічного розміркування довести правильність і достовірність твердження, що містяться у цьому питанні (або спростувати); письмово оформити виконану роботу.
2. Опрацювати літературу:
1. Заставний Ф. Українські етнічні землі. – Львів, 1993.
2. Кубійович В. Положення, границі й територія України // Енциклопедія Українознавства: У 2 т. – Мюнхен; Нью-Йорк, 1949. – Т. 1.
3. Ложкін В. З історії встановлення кордонів України в 20-х роках ХХ століття // Пам´ятки України. – 1991. - № 2. – С. 15.
4. Сергійчук В. Етнічні межі та державні кордони України. – Тернопіль, 1996.
Методи навчання та оцінювання. Розподіл присвоюваних балів.
Методи навчання: проблемна лекція, лекція-бесіда, лекція-дослідження, методи групової роботи, інтерактивні методи, мозкового штурму.
Шкала оцінювання:
90-100 балів - (відмінно)А;
80-89 балів - (добре)BC;
51-79 балів - (задовільно) DE;
менше 50 балів - (незадовільно) FX;
Методичне забезпечення: опорні конспекти лекцій; інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни; нормативні документи МОН України; ілюстративні матеріали щодо змісту модулів та окремих тем.
6. С П И С О К Л І Т Е Р А Т У Р И ДО ДИСЦИПЛІНИ:
8. ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ДО ІСПИТУ: