Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Специфіка міжкультурних мовних контактів (спілкування представників різних мов і культур) виявляється через реалізацію національних соціокультурних стереотипів спілкування, тому саме явище контакту не може бути однозначним для різних типів спілкування. Основні культурні стереотипи, що дозволяють осмислити національні особливості спілкування, можна умовно позначити як "зіткнення", "залучення", "проникнення" і "взаємодія".
Зіткнення як тип мовного контакту характеризується, насамперед, проявом розбіжності стереотипів спілкування, прийнятих у різних культурах, хоча контакт ведеться в умовах загальної мови спілкування. При цьому спілкування може відбуватися, однак сторони констатують розбіжність правил і одиниць спілкування, сприймають цю розбіжність як складову частину комунікації. Так, наприклад, назва фантастичного роману Р.Бредбері "451 за Фаренгейтом" нічого не говорить носіям української або російської мови навіть у перекладі, тому що вона витримана в рамках іншої культури незалежно від мови; аналогічні приклади зустрічаються практично у всіх перекладах англо-американських творів, тому що у вітчизняній культурі не відомі метричні еквіваленти футів, фунтів, унцій та ін. Класичною можна вважати ситуацію "зіткнення" і порушення спілкування при встановленні американським спортсменом Б.Бімоном світового рекорду в стрибках у довжину: на табло загорілись цифри 8.90, весь стадіон вже був у захваті, однак сам спортсмен усвідомив подію лише після того, як інший американський стрибун переклав йому цей результат з метричної системи в американську.
При цьому певний міжкультурний контакт все ж таки здійснюється: він може фіксуватися як зустріч з іншокультурним явищем, може реалізовуватися через оточуючий контекст, може сприйматися через її заперечення.
Залучення як тип мовного контакту характеризується певною наявністю знання стереотипів спілкування кожної із сторін, однак реально одна із сторін користується двома типами стереотипів спілкування – своїм і чужим, а друга виходить тільки зі свого типу. Причому в того учасника спілкування, що спирається на два типи стереотипів, свій стереотип служить ніби початком відліку для виявлення специфіки нового стереотипу. Аналогічна ситуація виникає і при спілкуванні представників одного етносу й однієї культури, але з різною глибиною володіння цією культурою.
Проникнення як тип міжкультурного мовного контакту може розглядатися як система певного взаємного обліку стереотипів спілкування, однак насамперед тієї із сторін, що використовує нову мову спілкування і, відповідно, опановує нові стереотипи: оцінка адресатом реалізації рідних чи нових стереотипів адресантом дозволяє, з одного боку, здійснювати міжкультурне спілкування на достатньому рівні, а з іншого боку – виявляє ті стереотипи мовного спілкування, які повинен опанувати адресант. З урахуванням саме цього типу контакту будується, наприклад, навчання української мови як іноземної: по-перше, коригуються власні стереотипи спілкування, що виявляються в мові іноземця українською мовою ("українці так не кажуть, тому що..."; "в даній ситуації українці скажуть так..." та ін.); по-друге, у навчальний процес закладаються виявлені на основі зіставлення саме ті нові стереотипи, які учень повинен опанувати (досить порівняти, наприклад, описання українського мовного етикету в підручнику для в'єтнамців та для поляків).
Взаємодія як тип міжкультурного мовного контакту заснована на використанні будь-яким учасником спілкування стереотипів спілкування кожної з двох культур, при цьому як при наявності відповідного сигналу ("як прийнято у нас = як прийнято у вас"), так і при його відсутності спілкування не порушується. В окремому випадку вивчення нової мови (або нової культури) може йтися про практично повний облік не носієм мови (чи культури) стереотипів мовного спілкування нової для нього культури насамперед у ролі адресата; у ролі адресанта можуть виявлятися визначення, усвідомлювані ним самим стереотипи рідної культури спілкування, про що адресант сам може сигналізувати в процесі спілкування ("як прийнято у нас, як би сказали ми ").
Усі розглянуті типи міжкультурних контактів включають, у більшому чи меншому ступені, певну адаптацію до стереотипних елементів організації мовного спілкування людини з іншої культури, завдяки чому і здійснюється міжкультурне спілкування.
В роботах американських дослідників виділяються три стадії адаптації: період "спостерігача" (spectator), період "адаптації" (adoptive) і період досягнення угоди (coming to terms), що співвідносяться з виділеними вище рівнями мовних контактів: спостерігач = зіткнення; адаптація = залучення + проникнення (як різноспрямовані форми контакту); угода = взаємодія.
До інших стереотипних форм організації мовного спілкування відносять:
1) культурно зумовлені сценарії – деякі підсвідомі норми, якими керуються носії мови, що належать до певної культури;
2) стереотипні комунікативні стратегії і тактики – набір засобів для висловлення певної реакції (в однаковій ситуації для висловлення ідентичних дій у різних мовах використовуються різні засоби – їх вибір зумовлюється особливостями спілкування у різних культурах).
Так, аналіз англійських і російських варіантів промов в ООН дозволяє зробити висновок, що російський текст будується в більш об'єктивно-байдужій формі з використанням абстрактних понять, в англійському ж більш виражений вольовий момент.
Мовні обороти в японській мові, призначені для вираження подяки, несуть у собі відтінок деякого жалю: наприклад, слово "арігато", яке переводять як "дякую", буквально означає: "ви ставите мене в скрутне положення". Інший подібний зворот "сумімасен" означає: "це ніколи не скінчиться" чи "мені тепер ніколи з вами не розрахуватись". Таким чином, висловлюючи подяку, японець мовби з жалем визнає, що залишився перед кимось у боргу.
Узагальнюючи думки багатьох дослідників, можна, наприклад, відзначити різницю в українській та англійській комунікативній поведінці: в українців – готовність до спілкування, щирість та "колективність" у спілкуванні, тематична розмаїтість, безкомпромісність у суперечці; в англійців – неголосність спілкування, небагатослівність у відповідях, емоційна стриманість, високий рівень самоконтролю, побутова ввічливість.
Таким чином, такі культурні стереотипи спілкування, як зіткнення, залучення, проникнення та взаємодія дозволяють осмислити розбіжності та національні особливості спілкування, але в полі єдиного комунікативного процесу. Завдяки своєрідній циркуляції знань, цінностей, норм у знаковій формі стає доступною для сприйняття інша культура з усіма її значеннями і зразками повсякденності.
PAGE 76