Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
22
КИЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАДЄЄВА Олена Володимирівна
УДК 802.0
СТРАТЕГІЇ Й ТАКТИКИ КОНФЛІКТНОГО ДИСКУРСУ
(на матеріалі сучасної англійської мови)
Спеціальність 10.02.04 –германські мови
А в т о р е ф е р а т
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
КИЇВ - 2000
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі граматики та історії англійської мови Київського державного лінгвістичного університету, Міністерство освіти і науки України.
Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент
ГЛАДУШ Надія Федорівна,
декан факультету перекладачів
Київського державного
лінгвістичного університету
Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор
ШВАЧКО Світлана Олексіївна,
завідувач кафедри перекладу
Сумського державного університету
ім. А.С. Макаренка
кандидат філологічних наук, доцент
ЧУГУ Світлана Дмитрівна,
декан факультету іноземних мов
Вінницького державного
педагогічного університету
імені Михайла Коцюбинського
Провідна установа: Донецький державний університет,
кафедра англійської філології,
Міністерство освіти і науки України,
м. Донецьк
Захист відбудеться 24 травняр. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02 Київського державного лінгвістичного університету (252650, МСП, Київ-5, вул. Велика Васильківська, 73).
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського державного лінгвістичного університету.
Автореферат розіслано 22 квітня 2000 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради А.А. Калита
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Сучасні дослідження в галузі прагмалінгвістики відображають зростання інтересу вчених до мовленнєвої взаємодії комунікантів у ситуаціях, що характеризуються недотриманням максим принципу комунікативного співробітництва, а саме: у конфліктних ситуаціях спілкування. Проблема порушення принципу комунікативного співробітництва торкається навіть тих ситуацій спілкування, які орієнтуються на комунікативну згоду. Тим більше, це стосується конфліктних ситуацій, в яких цілком втрачено комунікативну мету досягнення консенсусу. В таких випадках мовленнєва поведінка комунікантів відзначається застосуванням особливого, конфліктного дискурсу, стратегія якого зорієнтована на конфронтацію.
Отже, зусилля сучасних дослідників конфліктного спілкування спрямовані на створення лінгвістичної моделі конфліктної мовленнєвої взаємодії, що, в свою чергу, потребує системного аналізу конфліктного дискурсу. Розробка мовного аспекту теорії конфліктної комунікації, який на сьогодні є найменш дослідженим, і зумовлює актуальність реферованої роботи.
Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано в межах держбюджетної наукової теми Міністерства освіти і науки України “Типологія та функціонування мовних одиниць фонетичної, граматичної й лексичної систем германських та романських мов: когнітивний, комунікативний та прагматичний аспекти”, що розробляється в Київському державному лінгвістичному університеті (тему затверджено радою КДЛУ, протокол №5 від 27 січня 1997 року).
Дисертаційна робота присвячена вивченню діалогічного дискурсу в конфліктній ситуації спілкування, особливостям мовленнєвих тактик і стратегій комунікантів залежно від їх ролі в конфліктній ситуації, а також виділенню типів конфліктних мовленнєвих ситуацій, які відносяться до основних сфер спілкування людини.
Метою дослідження є встановлення основних характеристик конфліктного дискурсу шляхом виявлення лексичних, синтаксичних та прагматичних особливостей стратегій і тактик його побудови.
Поставлена у роботі мета визначила необхідність розв’язання таких завдань:
Об’єктом дослідження в роботі виступають конфліктні мовленнєві ситуації сварки й побутової суперечки.
Предметом аналізу є лексичний, синтаксичний та прагматичний аспекти стратегій і тактик побудови конфліктного дискурсу.
Мета, завдання, об’єкт і предмет дослідження обумовили вибір методики аналізу дискурсу, яка включає комбіноване використання дистрибутивного, трансформаційного, описового та кількісних методів, а також методу інтерпретації тексту.
Матеріалом дослідження слугують фрагменти діалогів, які вміщують конфліктну мовленнєву ситуацію, виділених методом суцільної вибірки з творів сучасної англомовної прози. Матеріалом для аналізу стали 683 уривки з 58 творів художньої літератури загальним обсягом 25 000 друкованих аркушів.
Наукова новизна роботи полягає в інтегративному підході до вивчення конфліктного дискурсу, його статичних та динамічних аспектів, у систематизації основних стратегій конфліктного дискурсу й набору мовленнєвих тактик його реалізації конкретними мовними засобами лексичного, лексико-синтаксичного та синтаксичного рівнів. Вперше запропоновано принципи мовленнєвої реалізації конфліктної комунікації, які враховують лінгвістичні характеристики двох основних типів конфліктного дискурсу.
Теоретична значущість дисертаційного дослідження полягає у визначенні мовних характеристик різних видів конфліктних ситуацій, зокрема в поданні основних характеристик суперечки й сварки, ролі емотивного компонента в динаміці розвитку конфліктної ситуації, у виявленні основних стратегій і тактик побудови конфліктного дискурсу.
Практичне значення роботи визначається можливістю використання її результатів у курсах теоретичної граматики англійської мови (розділ “Комунікативні типи речення”), спецкурсах з теорії прагматики (розділи “Теорія мовленнєвих актів”, “Теорія дискурсу”), лінгвістики тексту (проблеми адресатності тексту), теорії комунікації (у навчанні основ мовленнєвого спілкування), загальної риторики (теми “Основні закони реалізації стратегічного задуму висловлювань” та “Рівні мисленнєво-мовленнєвої діяльності”), а також при написанні курсових та дипломних робіт з англійської філології.
Апробація роботи здійснювалась на міжнародній науковій конференції “The Art and Science of TESOL” (Вінниця, 1997 р.), на науково-практичних конференціях викладачів Горлівського педагогічного інституту іноземних мов (1994, 1998/99 рр.). Основні результати дисертаційного дослідження викладено у восьми статтях та тезах, виданих у фахових збірниках наукових праць. Результати дослідження використовувались у навчанні студентів Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов ім. Н.К. Крупської основ мовленнєвого спілкування на заняттях з практики усного та писемного мовлення (1997/99рр.), у курсі основ теорії мовленнєвої комунікації (1997/99рр.), а також у практиці викладання англійської мови у Кременчуцькому державному політехнічному інституті (1999/2000 рр.).
Структура роботи. Дисертація загальним обсягом 194 друкованих сторінки складається зі вступу, двох розділів, висновків, бібліографії та списку джерел ілюстративного матеріалу.
У вступі обґрунтовується вибір теми дослідження, її актуальність, новизна, теоретична та практична цінність, визначаються мета й завдання, характеризуються методи дослідження, формулюються основні положення, що виносяться на захист.
Перший розділ “Основні види й особливості конфліктної мовленнєвої поведінки” присвячено обґрунтуванню критеріїв класифікації основних видів конфліктної мовленнєвої поведінки з точки зору статусно-рольової структури ситуації та дотримання/недотримання правил безконфліктного спілкування. У розділі наводяться особливості типового сценарію конфліктної мовленнєвої взаємодії у службовому й сімейному конфліктах.
У другому розділі “Стратегії й тактики дискурсу комунікантів у конфліктній мовленнєвій взаємодії” розглядаються особливості динаміки конфліктної мовленнєвої взаємодії, основний набір мовленнєвих стратегій побудови конфліктного дискурсу, мовленнєвих тактик, що реалізують стратегію, а також властивий цим тактикам вибір і комбінація мовних засобів реалізації відповідної стратегії.
У висновках узагальнюються результати проведеного дисертаційного дослідження, окреслюються перспективи подальших наукових пошуків.
Список використаних джерел містить 220 найменувань робіт вітчизняних та зарубіжних авторів, а також перелік джерел ілюстративного матеріалу.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Новітні дослідження української школи психології виділяють три основні види спілкування –співробітництво, суперництво і конфронтацію, які в досліджуваних у роботі конфліктних ситуаціях не існують ізольовано, а переходять з одного в інший залежно від мінливих мовленнєвих інтенцій комунікантів. Спрямованість на консенсус характеризує співробітництво, на дисенсус –конфронтацію. Пошук консенсусу здійснюється засобами аргументованого дискурсу, що спирається на когнітивні функції мови –асиміляцію, акомодацію та інтерпретативне розуміння [L. Komlosi, E. Knipf]. При цьому вплив мовця спрямований на раціональну сферу психіки адресата.
Цим вимогам відповідає запропонована С. Поварніним модель “ідеальної суперечки”, яка передбачає єдину для обох учасників стратегічну мету –досягнення консенсусу шляхом аргументованого відстоювання власної позиції.
Втручання емоцій у розумові процеси кардинально змінює характер діалогу: будучи реакцією особистості на перешкоду в досягненні мети [K.Ізард], негативні емоції провокують появу протилежної консенсусу мети –нанесення морального збитку адресатові. Ця мета є результатом впливу на особистість комплексу трьох негативних емоцій тріади ворожості –гніву, огиди й презирства [К. Ізард] і створеного внаслідок їх дії “образу ворога” у свідомості мовця [А.Т. Ішмуратов]. Спрямованість на дисенсус є характерною рисою мовленнєвої взаємодії комунікантів, які перебувають у стані ворожості. Виявом ворожості є агресія, яка втілює цю мету за допомогою використання певних мовних засобів усіх рівнів.
При цьому слід зазначити, що дискурс мовленнєвої агресії принципово відрізняється від дискурсу аргументації не тільки своєю спрямованістю на дисенсус, але й сферою впливу: якщо аргументація впливає на раціональну сферу людської психіки, то мовленнєва агресія спрямована на емоції. Проте досліджувані види дискурсу по-різному впливають і ще на один психічний процес –волю, а саме: здатність людини свідомо ставити цілі, приймати рішення і здійснювати відповідно до них свої дії й вчинки [Г.С. Костюк]. Що ж стосується аргументації, то вона враховує право адресата на незгоду і в цьому розумінні є нежорстким способом мовленнєвого впливу [Г.М. Сагач, О.А.Юніна]. Тому спонукальність аргументованого дискурсу має непрямий характер. Мовленнєвий вплив на адресата здійснюється таким чином, щоб він добровільно вирішив виконати дію, очікувану мовцем. На відміну від аргументованого дискурсу, мовленнєва агресія ігнорує право адресата на незгоду. Жорсткими, неаргументованими способами прямого мовленнєвого впливу, часто здійснюваного в грубій, образливій формі, мовець прагне придушити волю адресата чинити опір [І. Бублик].
Аналіз мовного матеріалу показав, що в ролі конфліктної виступають дві мовленнєві ситуації –суперечка і сварка, які розрізняються як за змістом, так і за своїм лінгвістичним статусом. Так суперечку визначають раціональні відношення, реалізовані дискурсом аргументації, сварці ж притаманні афективні відношення, які знаходять вираження у вербально агресивному дискурсі.
У реальній комунікації, як відомо, мислення й емоції тісно взаємодіють. Емоції впливають на хід розумових процесів і організацію висловлювань. У той же час контроль емоцій розумом зумовлює вплив соціальних правил і норм на мовленнєву поведінку комунікантів і регулює вербальне вираження емоцій. Можливість домінування одного над іншим у розвитку конфліктної ситуації забезпечує досить динамічне зміщення мовленнєвої взаємодії в бік суперечки чи в бік сварки. Зону такого зміщення становлять сперечання й лайка, які характеризуються, відповідно, поетапним зниженням контролю раціонального компонента психіки над емоційним, наслідком чого є поетапне зниження аргументованості дискурсу.
Залежно від частки впливу раціонального чи емоційного компонентів у мовленнєвій взаємодії конфліктна мовленнєва ситуація може бути представлена графічно у такому вигляді:
На поданому графіку граничними станами конфліктної мовленнєвої ситуації виступають суперечка і сварка (бійка), які розрізняються спрямованістю на консенсус/дисенсус із домінуванням відповідно раціонального чи емоційного компонентів. Проміжні стани –сперечання і лайка характеризуються переорієнтацією первісних цілей і співіснуванням первісної (досягнення консенсусу) і нової (спричинення морального збитку) з поперемінним домінуванням однієї над іншою. Домінування первісної мети зумовлює зміщення конфліктної мовленнєвої взаємодії у бік сперечання, що тяжіє до суперечки, а домінування нової мети над первісною –у бік лайки, яка тяжіє до сварки. Типовий варіант розвитку побутової конфліктної ситуації передбачає проходження через згадані стадії зі зміною глобальних цілей. Їх поетапна лінгвістична репрезентація є, відповідно, зміною дискурсу аргументації на дискурс мовленнєвої агресії. Для дискурсу сперечання і лайки властивим є поєднання аргументації і мовленнєвої агресії.
Як відомо, комунікативно-функціональний аналіз дискурсу включає статичний і динамічний аспекти [П.В. Зернецький]. Статичні аспекти відображають комунікативно значущі параметри ситуації мовленнєвого спілкування (сценарії комунікативних подій), комунікативно-рольовий аспект статусів і програм мовленнєвої поведінки комунікантів, що вміщують як конверсаційні норми спілкування, так і неконверсаційні, у межах яких мовленнєве спілкування виступає як частина цілого і соціально вимірюється категорією ввічливості [В.З. Дем’янков].
Більшість конвенцій спілкування пояснюється через основний принцип останнього –принцип комунікативного співробітництва [Р. Grice], який включає систему максим кількості, якості, релевантності та способу вираження, а також завдяки максимам ввічливості –великодушності, схвалення, скромності, згоди, симпатії і тактовності [G.N. Leech], які доповнюють цей принцип.
У ході дослідження встановлено, що в конфліктній мовленнєвій взаємодії спостерігається відмова від принципу співробітництва, а, отже, і неминуче порушення всіх основних максим. При цьому відзначається певна специфіка їх порушення в ситуаціях суперечки і сварки.
У суперечці комуніканти намагаються дотримуватися максим ввічливості; сварці ж властиве їх постійне порушення:
The first thing that struck his eyes […] was a great pile of open newspapers. […] Mr Warburton turned to one of the servants […] and sternly asked him what was the meaning of those open papers. Cooper hastened to explain.
(1) “I wanted to read all about the Wolverhampton murder. And so I borrowed your Times. I brought them back again. I knew you wouldn’t mind.”
(2) Mr Warburton turned on him, white with anger, “But I mind. I mind very much.”
(3) “I’m sorry”, said Cooper with composure. “The fact is, I simply couldn’t wait till you came back.”
(4) “I wonder you didn’t open my letters as well.”
(5) Cooper, unmoved, smiled at his chief’s exasperation. “Oh, that’s not quite the same thing. After all, I couldn’t imagine you’d mind my looking at your newspapers. There’s nothing private in them.”
(6) “I very much object to anyone reading my paper before me.” He went up the pile. […] “I think it extremely impertinent of you. They’re all mixed up.”
(7) “We can easily put them in order”, said Cooper, joining him at the table.
(8) “Don’t touch them”, cried Mr Warburton.
(9) “I say, it’s childish to make a scene about a little thing like that.”
(10) “How dare you speak to me like that?”
(11) “Oh, go to hell.” said Cooper, and flung out of the room. (S. Maugham. The Outstation: 106-107).
У наведеному діалозі цифрами позначені мовленнєві ходи (МХ) комунікантів [П.В. Зернецький]. Один з комунікантів –містер Варбуртон –порушує максиму симпатії у всіх своїх МХ, що свідчить про його “налаштованість” на конфронтацію. Партнер містера Варбуртона, його підлеглий Купер, на початковій стадії мовленнєвої взаємодії неухильно дотримується як максим ввічливості, виражаючи готовність до співробітництва (МХ (7)) і вибачаючись (МХ (3)), так і конверсаційних максим принципу співробітництва, будуючи свій дискурс логічно, переконливо і аргументовано. Впродовж МХ (1-8) у дискурсі Купера спостерігається відсутність оцінних конструкцій з уживанням емотивної лексики. Така побудова дискурсу свідчить про намір мовця втримати мовленнєву взаємодію на рівні суперечки. Бажання Варбуртона розв’язати сварку проявляється в його дискурсі шляхом порушення максими кількості як на рівні всього висловлювання (дублювання інформації в МХ (2) і (6)), так і на рівні його частини: адвербіальні компоненти в негативно-оцінних словосполученнях very much і extremely impertinent, інтенсифіковані авторським коментарем cried i white with anger, свідчать про надмірну емоційність мовця. Максима якості порушується в МХ (4): висловлювання I wonder you didn’t open my letters as well вжито без достатього обрунтування, оскільки Купер, як випливає з контексту ситуації, не тільки не розкривав особистої кореспонденції Варбуртона, але й не збирався цьго робити, що підтверджується його МХ (5).
Характер порушення/дотримання комунікантами максим принципу співробітництва у даному діалозі відображає їх мовленнєві інтенції. Лише у заключній частині мовленнєвої взаємодії (МХ (9-10)) Купер відмовляється від свого наміру стримати розвиток конфлікту й приймає нав’язану сварку. Про це свідчать особливості його мовної поведінки –негативно-оцінна лексична одиниця childish, фразеологічна одиниця з негативно-оцінною модальністю to make a scene та експресивне висловловлювання інвективного характеру Oh, go to hell, використання яких сигналізує про зміну аргументованого дискурсу на агресивний.
Таким чином, лінгвістичні характеристики дискурсу комунікантів відображають їх інтенції на лексичному, лексико-синтаксичному та синтаксичному мовних рівнях.
Аналіз дискурсу ситуацій суперечки дозволив установити, що типовим для них є порушення максими релевантності:
(1)“It is going to rain tonight.”
(2)“It’s raining now,” I said.
(3)“The radio said tonight.“
(4)“Look at the windshield,” I said. “Is that rain or isn’t it?”
(5)“I’m only telling you what they said.”
(6)“Just because it’s on the radio doesn’t mean we have to suspend belief in the evidence of our senses.”
(7)“Our senses? Our senses are wrong a lot more often than they’re right. This has been proved in the laboratory [...]”.
(8)”Is it raining,” I said, ”or isn’t it?” (D. Delillo. White Noise: 22)
У наведеному фрагменті діалогу суперечка комунікантів починається з тези ‘чи йде зараз дощ’. Як відхід від прямої відповіді на питання, один з комунікантів використовує прийом відхилення від теми суперечки (МХ (7)), порушуючи максиму релевантності. Аналіз корпусу досліджуваних нами конфліктних мовленнєвих ситуацій показав, що порушення максими релевантності може приводити до двох протилежних результатів: її регулярне порушення провокує розвиток конфлікту, нерегулярне порушення слугує його згортанню, оскільки відхід від “гарячої” теми сприяє зниженню емоційної напруженості ситуації.
При переростанні суперечки у сварку збільшується частота порушення всіх прагматичних максим. Їх порушення перебуває в прямій залежності від ступеня емоційної напруженості ситуації. Чим він вищий, тим більших порушень припускаються комуніканти і тим демонстративнішого характеру набуває порушення максим ввічливості. Просування ситуації до стану афекту супроводжується використанням лайливої лексики з розряду табуйованої конвенційними нормами англомовного соціуму:
“You’re going to have to take the whole fucking package. Do you understand? Just stay the fuck away from him. He is still my husband.”
“Not for long, Tully Makker,” said the girl.
That was sharp. Tully winced and whirled around. “It’s Tully DeMarko, you ignorant slut.” (P. Simons. Tully: 597).
Дослідження конфліктної мовленнєвої взаємодії в статусно-рольовому аспекті показало, що в мовленнєвому конфлікті відбувається напружена боротьба за першість комунікативного статусу (КС) [О.Г. Почепцов] –комплексної величини, головними складниками якої є комунікативна роль і соціальний статус комунікантів. Перевага КС дозволяє його володарю без перешкод здійснювати мовленнєвий вплив на супротивника й не допускати його впливу на себе. У боротьбі за вищий КС співрозмовники спираються на переваги своєї соціальної ролі, якщо такі наявні.
Прагнучи максимально підвищити свій власний КС і максимально знизити КС супротивника, учасники конфлікту реалізують комунікативні права і нехтують виконанням комунікативних обов’язків, що провокується зростанням емоційної напруженості ситуації та настійним бажанням мовця отримати верх над супротивником. У процесі розвитку конфліктної мовленнєвої ситуації в напрямі дисенсуса спостерігається суперечлива взаємодія емоційного стану тих конфліктуючих з їх рольовими приписами, яка виявляється в несанкціонованому роллю захопленні ініціативи в розмові шляхом використання засобів дискурсу мовленнєвої агресії. В афективному емоційному стані фактор рольової приналежності остаточно стирається, і комуніканти вступають у лайливе спілкування, яке має на меті образити адресата і є крайнім виявом мовленнєвої агресії.
Аналіз наведених в англійській художній літературі конфліктних мовленнєвих ситуацій дає можливість виділити й описати деякі типові сценарії комунікативних подій.
Основними типами конфліктних мовленнєвих ситуацій, зображених у текстах англомовної прози, є службовий конфлікт і сімейна сварка, які торкаються двох основних сфер діяльності людини в соціумі –її професійної діяльності (бізнесу) та її особистого життя (сім’ї). Такий поділ зумовлений як позамовними факторами, так і прагненням ретельніше проаналізувати специфіку мовленнєвої поведінки комунікантів відповідно до цих сфер.
В основі конфліктного спілкування в мовленнєвій ситуації “службовий конфлікт” лежать, як правило, непогоджені погляди комунікантів на способи розв’язання якоїсь виробничої проблеми. Розпочавшись у сфері службових відносин внаслідок об’єктивних причин, конфлікт розвивається, охоплюючи емоційну сферу комунікантів. Розв’язує конфлікт той з комунікантів, який відчуває в цей момент емоційне збудження. Він використовує дискурс мовленнєвої агресії. Зміщення ситуації в екстремальний емоційний режим значною мірою нейтралізує статусні відмінності. Аналіз службових конфліктів показав, що сценарії розвитку ситуації у бік дисенсусу передбачають три стадії. Першою стадією, зазвичай, є боротьба за КС з використанням аргументованого дискурсу, який слугує цілям відстоювання кожним з комунікантів власного погляду на методи розв’язання виробничої проблеми. Недосягнення комунікантами поставлених цілей провокує швидке зростання емоційної напруженості ситуації, що супроводжується використанням у мовленнєвій поведінці рольових прав тим комунікантом, який займає вигіднішу позицію в рольовій ієрархії, і порушенням заданих рольових правил комунікантом у залежній рольовій позиції:
“Are you out of your mind? Are you so ignorant that you do not know that that is not the way to speak to your official superior?”
“Oh, go to hell. The prisoners are my pidgin, you’ve got no right to interfere. You mind your business and I’ll mind mine. I want to know what the devil you mean by making a damned fool of me.” (S. Maugham. The Outstation: 94).
Поступова втрата первісної мети спонукати супротивника здійснити бажану для мовця дію і заміна її іншою метою –завдати шкоди –призводить до заміни аргументованого дискурсу дискурсом мовленнєвої агресії.
Переважаючими способами реалізації інтенції мовця в ситуації службового конфлікту виступають звинувачення, образа, погроза і вимога, які за типом мовленнєвого впливу є найжорсткішими.
Конфлікти між членами однієї сім’ї розвиваються за різними сценаріями залежно від характеру родинних стосунків конфліктуючих сторін. Найчастіше описаними в художній літературі сімейними конфліктами є сварки між дітьми й батьками, а також подружжям.
Характер мовленнєвих дій комунікантів у ситуації зіткнення інтересів дітей і батьків значною мірою визначається двома факторами: виконуваною роллю і особистісними характеристиками, серед яких основними є характер, темперамент, вік і освіта. Неповнолітні діти піддаються “тиску” з боку батьків, оскільки, по-перше, повністю залежать від них, по-друге, не досягли повноцінного соціального статусу, який надає їм певні права (наприклад, громадянство, заробіток, виборчі права, право вільного вступу в шлюб і т.п.). Успішно добиваються високого КС діти, які досягли повноліття й отримали певний соціальний та професійний статус.
Сценарій конфлікту “діти –батьки” передбачає такі комунікативні цілі його учасників: комунікативною метою батьків є зміна напряму й способу дій дитини відповідно до власних уявлень та інтересів; мета дитини зводиться до відстоювання свого права на власні рішення, що йдуть врозріз з інтересами батьків. У вербалізації своїх цілей батьки прагнуть зберегти несиметричне співвідношення актуалізованих позиційних ролей, що надає їм переваги в реалізації своїх мовленнєвих інтенцій. Типовими, при цьому жорсткими, способами мовленнєвого впливу батьків є наказ, заборона, обвинувачення й погроза, які реалізуються у дискурсі як наступальні. Серед оборонних прийомів найпоширенішим є вираження докору.
Мовленнєва поведінка дітей характеризується тенденцією до спроб заміни актуалізованого позиційного аспекту ролі на статусний, який дозволяє встановити сприятливе для них симетричне рольове співвідношення, уможливлює володіння вищим КС і здійснення мовленнєвого впливу на батьків:
“How dare you, sir, mention that person’s name before miss Swartz to-day in my drawing-room? I ask you, how dare you do it?”
“Stop, sir,” says George, “don’t say ‘dare’, sir. ‘Dare’isn’t a word to be used to a Captain in the British Army.” (W. Thackeray. Vanity Fair: 226).
В основі конфліктної мовленнєвої взаємодії подружжя лежить взаємне невдоволення, що виникає в результаті порушення чоловіком або жінкою чи обома певних обов’язків, накладених на них суспільством. Обов’язки і права подружжя приблизно рівні. Відсутність рольових переваг забезпечує найрізноманітніші способи підвищення КС у розвитку конфлікту.
Динамічні аспекти комунікативно-функціонального аналізу конфліктного дискурсу описуються поняттями стратегії й тактики його проведення. Стратегія вміщує планування побудови процесу мовленнєвого впливу й реалізацію плану [І.П. Тарасова], а тактика являє собою систему дій щодо підготовки ефективної реалізації стратегії. Якщо стратегія в кінцевому результаті співвідноситься з глобальною прагматичною метою комуніканта, яка знаходиться поза мовленнєвою діяльністю, то тактика ведення дискурсу має справу з мовними цілями й описує конкретні мовленнєві дії на певному етапі комунікації. Зв’язок між глобальною стратегічною метою й метою мовною складається, таким чином, з дрібніших тактичних цілей, що розв’язуються в межах двох мовленнєвих ходів: ініціюючого та ходу у відповідь [П.В. Зернецький].
У конфліктному дискурсі стратегічні співвідношення представлені двома основними видами: вимога –ненадання і спричинення –неприйняття.
Відповідно до логіки норм [О.О. Івін], вимога –це вираження бажання, щоб адресат виконав певну дію на користь мовця. Відповіддю на вимогу в мовленнєвому конфлікті є ненадання, тобто невиконання адресатом певних дій на користь мовця. Спричинення –це здійснення одним з комунікантів дій, що обмежують свободу, нав’язування іншому певного стану. Відповіддю на спричинення в конфлікті виступає неприйняття цього стану, тобто протидія. В мовному вираженні такі конфліктні відношення спираються на раціональну і на емоційну сфери відповідно.
Стратегічне співвідношення вимога –ненадання реалізується в суперечці групою тактик раціонального впливу. Відповідно до мовного завдання конкретної тактики мовець здійснює вибір і комбінацію мовних засобів, створюючи висловлювання цілеспрямованого функціонального характеру. Як свідчить фактичний матеріал, висловлювання конфліктного дискурсу можуть виконувати три основні мовні функції –інформативну, емотивну (експресивну) й евокативну [К. Бюлер] –тобто ті функції, які реалізують зовнішньосистемні відносини знаку з каналом зв’язку та адресатом [О.Н. Мороховський]. Тактикам раціонального впливу властиве вживання висловлювань з домінантною інформативною функцією. Таке використання мовних засобів для спонукання адресата здійснити бажану мовцем дію в ситуації суперечки слугує меті переконання добровільно погодитися з тим, на що мовець спонукає адресата. Цій меті відповідає аргументований дискурс, у якому спонукання виражається непрямо за допомогою проведення суворої логічної послідовності аргументів на захист висунутої тези.
Аналіз мовних засобів лексичного, лексико-синтаксичного та синтаксичного рівнів показав, що в ситуаціях суперечки використовуються емотивно-нейтральні лексичні одиниці, які відповідають нормам офіційно-ділового й розмовного літературних стилів. Уживання емотивно-нейтральних слів і словосполучень свідчить про нейтральний чи близький до нейтрального рівень емоційного фону ситуації в суперечці. На синтаксичному рівні в дискурсі комунікантів переважає речення, що відповідає моделі стилістично немаркованого простого поширеного речення. Прагматичний аспект суперечки відзначається регулярним використанням висловлювань-констативів з інформативною функцією.
Для ситуації сварки притаманна реалізація стратегічного співвідношення спричинення –неприйняття, типового для дискурсу мовленнєвої агресії й утіленого групою тактик емоційного впливу. Порушення емоційної дистанції знаходить висвітлення в характері вживаних мовних засобів –емотивно маркованої лексики з розряду афективів, використання яких не передбачається конвенціями спілкування, стилістично маркованими трансформами моделі простого розповідного речення у вигляді окличних речень, емфатичних та еліптичних конструкцій: “I’ll tell him what I’ve always wanted to tell him. […] My husband wouldn’t have such a bullying mean little rat near the house.” (J.B.Priestley. Time and Conways: 102); “You’re a thief, a cheat, a liar, and a dirty cheap seducer.” –“And you’re a fool, Caplan.” (J.B. Priestley. Dangerous Corner: 55); “You might think I have some bad feelings for you, but Mother, I hate you. Hate you! Now get the fuck out of my room!”; “You bastard, you bastard”, she kept repeating. (P. Simons. Tully: 142, 201); “It’s you who should have more respect! Stop sneering at your father!” (E. O’Neill. Long Day’s Journey into Night: 46); “Listen to me,” he said, grabbing her arm. “I can’t do this anymore.”—“Do what?” –“Pretend. Lie. Fake it. Can’t do it.” (P. Simons. Tully: 648).
Типовими для мовленнєвої агресії є експресивні й менасивні висловлювання: “You young imp!” […] “Take care. I shall do something I’ll be sorry for after, and you too.” (B. Shaw. Mrs Warren’s Profession: 129). Вони реалізуються мовними засобами з домінантною емотивною мовною функцією. На відміну від тактик раціонального впливу, мовленнєві тактики емоційного впливу реалізують комунікативні цілі безпосередньо, що дає підстави говорити про тенденції емоційно насиченого дискурсу мовленнєвої агресії до примітивізації й понадпідкресленої актуалізації основного замислу висловлювання [Т.В. Стародубцева]. Зниження контролю за якістю побудови висловлювань у дискурсі приводить до великої кількості повторів, вигуків та вигукових фраз, незакінчених речень і т.п.: “You sold a Cabinet secret for money! You began your life with fraud! You built up your career on dishonour! Oh, tell me it is not true! Lie to me! Lie to me! Tell me it is not true..!” (O. Wilde. An Ideal Husband: 229); “Joe, you know perfectly well –” –“I hate you for this… –Christ, I was a fool to leave it here –” (I.Murdoch. Henry and Cato: 57).
Найпоширенішою та найрізноманітнішою у своєму мовному вираженні є група тактик раціонально-емоційного впливу, які вживаються комунікантами на стадії переростання суперечки в сварку і є результатом певної взаємодії обох видів стратегічних співвідношень, властивих як аргументованому дискурсу суперечки, так і агресивному дискурсу сварки. Їх комбінована дія забезпечує надзвичайно широкий діапазон способів мовленнєвого впливу, в яких почергово домінують інформативна, евокативна й емотивна функції. У структурі висловлювань, які реалізують мовленнєві тактики раціонально-емоційного впливу, наявні мовні засоби, орієнтовані як на логіко-раціональну, так і на емоційну сфери адресата. Мовні засоби вибираються й комбінуються поперемінно прямими (директивні мовленнєві акти) та непрямими (непрямі мовленнєві акти) шляхами: спостерігаються комбінації риторичних питань, іронічних висловлювань, фразеологічних одиниць суб’єктивно-оцінної модальності, синтаксичних і лексичних повторів, емфатичних та парцельованих конструкцій, тобто практично всіх можливих засобів експресивного синтаксису.
Поступове зростання емоційної напруженості ситуації знаходить характерне втілення в лінгвістичному статусі мовних одиниць, залучуваних для реалізації тактик раціонально-емоційного впливу. На початковій стадії емотивне навантаження беруть на себе одиниці синтаксичного рівня, в той час як лексичне наповнення дискурсу здійснюється переважно емотивно-нейтральною лексикою: “Could John Hopkins be a protected witness, Mr Crawford? Could we have a new Identity? Move us to Bob Jones College, say? I doubt very much that the FBI or any other government agency can keep a secret very long.” –“ You’d be surprised.” –“I doubt it. Trying to crawl out from under an inept bureaucratic lie would be more damaging than just telling the truth. Please don’t protect us that way, thank you very much.” (T. Harris. The Silence of the Lambs: 183). Наведений приклад ілюструє стадію розвитку мовленнєвої взаємодії представників двох американських служб –ФБР та медичної, яка почалась як суперечка. Про зростання емоційного фону ситуації свідчить контактне використання у мовленнєвому ході трьох риторичних запитань, експресивна функція котрих є загальновизнаною [Ш. Баллі, О.М. Мороховський, С.І. Походня та ін.]. Застосовані у ньому лексичні одиниці емотивно нейтральні за значенням.
Подальший розвиток конфліктної ситуації у бік сварки характеризується збільшенням частоти використання конотативів, а далі й афективів, синтаксична ж побудова дискурсу набуває все примітивнішого характеру:
“ You are wrong. I thought you were a cad, but I was perfectly satisfied with the way you did your work.”
“You snob. You damned snob. You thought me a cad because I hadn’t been toEton. […] By God, I’d rather bea cad I am than the snob you are.”
He got Mr Warburton on the raw. […]
“Touch me, touch me. By God, I’d like to see you hit me. Do you want me to say it again? Snob, snob.”
Cooper was three inches taller […], a strong muscular man. Mr Warburton was fat and fifty-four. His clenched fists shot out. Cooper caught him by the arm and pushed him back.
“Don’t be a damned fool. Remember I’m not a gentleman. I know how to use my hands.” (S. Maugham. The Outstation: 95).
ВИСНОВКИ
Конфліктний дискурс, у всьому розмаїтті його мовних проявів, характеризується певними закономірностями як у статичному, так і в динамічному аспектах. Ці закономірності можуть бути описані у вигляді двох гіпотетичних моделей конфліктної мовленнєвої взаємодії –“ідеальної суперечки” та “ідеальної сварки”, яким відповідають аргументований і вербально агресивний дискурси відповідно.
Модель “ідеальної” суперечки передбачає реалізацію глобальної прагматичної мети, орієнтованої на консенсус, яка визначає аргументований характер дискурсу. Побудова аргументованого дискурсу відповідно до моделі “ідеальної” суперечки спирається на раціональну сферу людської психіки, що знаходить вираження в актуалізації стратегічного співвідношення вимога –ненадання. Опора на раціональну сферу зумовлює дотримання комунікантами основних максим принципу співробітництва й дотримання рольових приписів у реалізації зустрічних стратегій вимоги й ненадання.
Реалізація стратегічних цілей аргументованого дискурсу на тактичному рівні має характерною рисою тенденцію до актуалізації інформативної мовної функції, що зумовлює відповідний вибір і комбінацію конкретних мовних одиниць, залучуваних для побудови мовленнєвих тактик раціонального впливу на лексичному, лексико-синтаксичному і синтаксичному рівнях. В узагальненому вигляді цей вибір зводиться до використання емотивно-нейтральних мовних одиниць і їх комбінування в суворо логічній послідовності.
Аргументований дискурс суперечки передбачає нежорсткий, непрямий спосіб впливу на вольову сферу адресата, наслідком чого стає імпліцитність вираження категорії спонукання.
Гіпотетична модель “ідеальної” сварки орієнтована на дисенсус, чому відповідає дискурс мовленнєвої агресії, спрямований на емоційну сферу людської психіки. Стратегічним співвідношенням дискурсу мовленнєвої агресії є співвідношення спричинення –неприйняття, реалізація якого супроводжується відмовою від принципу співробітництва й нейтралізацією статусно-рольових відмінностей.
Акцентуалізація емотивної та евокативної функцій зумовлює побудову стратегій сварки мовленнєвими тактиками емоційного впливу. Для реалізації тактичних цілей залучаються емотивно-марковані мовні засоби, організація яких відповідає прямому способу впливу на вольову та емоційну сфери адресата через експліцитне вираження мовленнєвих інтенцій комунікантів.
Класичний варіант конфліктної мовленнєвої ситуації, репрезентований в англомовній художній прозі у вигляді службового й сімейного конфліктів, протікає за тристадійною схемою переростання суперечки в сварку. Початкова й кінцева стадії мовленнєвої взаємодії відповідають гіпотетичним моделям суперечки і сварки. Проміжна стадія характеризується використанням комбінованого варіанту конфліктного дискурсу, реалізованого тактиками раціонально-емоційного впливу. Змішаний характер тактик раціонально-емоційного впливу зумовлює відповідний вибір мовних засобів, орієнтованих як на раціональний, так і на емоційний вплив.
Основні положення дисертаційного дослідження відображені в таких публікаціях:
1. Фадєєва О.В. Психологічні аспекти в лінгвістичному аналізі конфліктної мовленнєвої ситуації // Studia Methodologica. –Тернопіль: Тернопільський держ. пед. ун-т ім. В. Гнатюка –. –Вип. 4: Філософські проблеми мислення і свідомості, мови і мовлення, методологія лінгвістики і літературознавства, прагматика і семантика мови, проблеми літературної творчості. –С. 80-88.
2. Фадеева Е.В. Основные виды конфликтного речевого взаимодействия // Вісник Харківського державного університету. Серія “Романо-германська філологія”. –. –№ 435. –С. 143-149.
. Фадеева Е.В. Дискурсивные особенности стратегий и тактик конфликтного речевого поведения // Вісник Донецького університету. Серія “Гуманітарні науки”. –. №2. –С. 260-266.
4. Фадеева Е.В. Ситуация конфликтного речевого взаимодействия в статусно-ролевом аспекте (на материале англоязычного дискурса) // Вісник Київського державного лінгвістичного університету. Серія “Філологія”. –. –Т.2, №2. –С. 218-227.
5. Фадєєва О.В. Суперечка та сварка як типові види конфліктної мовленнєвої взаємодії // Актуальні питання романо-германської філології. –Житомир: Поліграфіка. –. –С. 191-195.
. Фадєєва О.В. Конвенції спілкування в умовах конфліктної мовленнєвої взаємодії // Гуманітарний вісник. Серія ‘‘Іноземна філологія’’/ Черкаський інженерно-технологічний інститут. –. –С. 198-207.
7. Фадеева Е.В. Некоторые лингвистические характеристики речевого поведения конфликтующих // Нариси досліджень у галузі гуманітарних наук в педвузі. –Горлівка: Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов. –. –С. 300-306.
8. Фадєєва О.В. Мовленнєва поведінка комунікантів у конфліктній ситуації шантажу // Нариси досліджень у галузі гуманітарних наук в педвузі. Серія ‘‘Мовознавство та літературознавство’’. –Горлівка: Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов. –. –С. 214-223.
9. Fadejeva O. Communicative Status in Conflict Communication // Theses of 2nd National TESOL UKRAINE CONFERENCE “The Art and Science of TESOL”. –Vinnitsya: Vinnytsia Pedagogical Institute. –. –P. 64-65.
АНОТАЦІЯ /RESUMЕ/
Фадєєва О.В. Стратегії й тактики конфліктного дискурсу (на матеріалі сучасної англійської мови). –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 –германські мови. –Київський державний лінгвістичний університет, Київ, 2000.
У роботі досліджуються прагматичні особливості стратегій і тактик конфліктного дискурсу, що реалізуються у мовленнєвих ситуаціях суперечки й сварки, пропонуються відповідні критерії побудови дискурсу, дається опис мовних і позамовних характеристик конфліктного дискурсу в статичному та динамічному аспектах з урахуванням критеріїв комунікативного статусу, ролі й дотримання або порушення конвенційних правил спілкування. Наведено сценарії типових ситуацій та властивих їм засобів мовленнєвого впливу.
Розглянуто роль емоційної напруженості ситуації у лінгвістичній репрезентації комунікативних стратегій. Запропоновано класифікацію мовленнєвих тактик реалізації комунікативних стратегій на групи раціонального, емоційного та емоційно-раціонального впливу на адресата. Описані мовні засоби їх реалізації на лексичному, лексико-синтаксичному та синтаксичному рівнях. Встановлено основні лінгвістичні та екстралінгвістичні характеристики двох типів конфліктного дискурсу –аргументованого та вербально агресивного, комунікативні стратегії та засоби їх реалізації на тактичному рівні та рівні оперативної діяльності.
Ключові слова: англійська мова, конфліктний дискурс, максима, мовленнєва ситуація, суперечка, сварка, комунікативний статус, роль, стратегія, тактика, мовленнєвий вплив.
Фадеева Е.В. Стратегии и тактики конфликтного дискурса (на материале современного английского языка). –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 –германские языки. –Киевский государственный лингвистический университет, Киев, 2000.
Диссертация посвящена проблеме построения конфликтного дискурса в современном английском языке. В работе исследуются коммуникативно-прагматические особенности стратегий и тактик конфликтного дискурса, реализуемого в речевых ситуациях спора и ссоры. Предпринята попытка комплексного анализа закономерностей построения конфликтного дискурса с описанием его языковых и внеязыковых характеристик в статическом и динамическом аспектах, а также сценариев типовых ситуаций и свойственных им приемов речевого воздействия.
Установлены основные дискурсивные характеристики спора и ссоры, представляющие собой аргументированное и вербально агрессивное речевое поведение коммуникантов соответственно. В исследовании статических аспектов построения конфликтного дискурса использованы критерии соблюдения/несоблюдения прагматических максим принципа сотрудничества, социальный статус и роль как основные составляющие коммуникативного статуса конфликтующих сторон в ситуациях служебного и семейного конфликтов, репрезентирующих речевую деятельность в двух основных сферах коммуникации.
В анализе лингвистического статуса тактик построения конфликтного дискурса использован критерий эмоциональной напряженности ситуации. Исследованы языковые средства, привлекаемые для реализации стратегий аргументации и речевой агрессии, установлены основные закономерности их выбора и комбинации в зависимости от степени эмоциональной напряженности.
На основе интенционального анализа установлена общая направленность аргументированного дискурса спора на консенсус и вербально агрессивного дискурса ссоры –на диссенсус. Предложена классификация встречных стратегий спора и ссоры, опирающаяся на реализацию логических отношений требование –непредоставление в аргументированном дискурсе и причинение –непринятие в дискурсе речевой агрессии. Показано, что данные стратегии ориентируются на рациональные и эмоциональные процессы человеческой психики, что определяет использование соответствующих этим стратегиям речевых тактик. Во втором разделе исследования проведен анализ основных групп речевых тактик с учетом стратегической направленности дискурса коммуникантов, предложена общая классификация тактик на группы рационального, эмоционального и рационально-эмоционального воздействия на адресата. Рассмотрены закономерности лингвистической репрезентации перерастания спора в ссору, представляющего собой этапы пререкания и перебранки, на лексическом, лексико-синтаксическом и синтаксическом уровнях. Установлено, что данная репрезентация находит выражение в языковых категориях оценочности, эмотивности и экспрессивности.
В работе определено, что реальная речевая коммуникация характеризуется сочетанием лингвистических и экстралингвистических приемов аргументированного и неаргументированного воздействия, представленных в промежуточной стадии пререкания/перебранки, в которой происходит постепенная переориентация глобальных коммуникативных стратегий спора и ссоры от требования –непредоставления до причинения –непринятия. Данная смена глобальных стратегий находит адекватное выражение в языковых единицах, ориентированных первоначально на рациональную, конечно –на эмоциональную и промежуточно –на обе сферы человеческой психики. Показано, что сосуществование на промежуточной стадии обоих типов стратегических соотношений находит адекватное выражение в характере используемых на данном этапе языковых средств.
Прагматический анализ конфликтного дискурса в аспекте его речеактовой организации позволил установить специфику доминирования языковых функций на основных этапах его развертывания. Описаны закономерности выбора и комбинации лексических и синтаксических языковых единиц в зависимости от доминирования тех или иных языковых функций на трех этапах развертывания конфликтной речевой ситуации.
Ключевые слова: английский язык, конфликтный дискурс, максима, речевая ситуация, спор, ссора, коммуникативный статус, роль, стратегия, тактика, речевое воздействие.
Fadeyeva O. V. Conflict Discourse Strategies and Tactics (based on Modern English). –Manuscript.
Thesis for a candidate degree by speciality 10. 02. 04 –Germanic Languages. –Kyiv State Linguistic University, Kyiv, 2000.
The thesis deals with communicative and pragmatic peculiarities of conflict strategies and tactics realized under the circumstances of argument and quarrel. Respective criteria of discourse production are singled out, linguistic and extralinguistic characteristics of both static and dynamic aspects of conflict discourse are analyzed from the point of view of the speakers’ communicative status, role and observance or break of the conventional communication rules. The schemes of typical conflict situations presented are accompanied by a description of relevant means of verbal impact.
The role of the speakers’emotional state is evaluated as contributing to the linguistic representation of discourse communicative strategies. Classification of speech tactics is based on the emotional state factor and includes rational, emotional and emotio-rational impact. The description of lexical, lexical-syntactic, syntactic and pragmatic linguistic means of their realization is given. Basic linguistic and extralinguistic characteristics of conflict speech behavior considered of two types are represented in argumentative and verbally aggressive discourses. The latter are analyzed according to their main communicative strategies and means of their realization on the tactical and operative levels.
Key words: English, conflict discourse, maxim, speech situation, argument, communicative status, role, strategy, tactics, verbal impact.