Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Українська революція: боротьба за відродження державності.
Причини і передумови Української революції
Причини і передумови
Український національний конгрес
19(6) — 21(8) квітня 1917р.
Відновлення і створення українських політичних партій
Березень—квітень 1917р.
Стотисячна українська маніфестація в Києві
1 квітня (19 березня) 1917 р.
Українська демонстрація в Петрограді
25(12) березня 1917 р.р.р.
Обрання керівного складу УЦР
20(7) березня 1917 р.р.
Створення Української Центральної Ради (УЦР)
17(4) березня 1917 р р.
Подія
Дата
Основні події початку революції
Українська національна інтелігенція, селянство, військові, робітництво
Здобуття автономії як першого кроку до незалежності
Мета
Рушійні сили
Революція в Росії (початок 8 березня (23 лютого) 1917 р.). Повалення монархії. Зречення Миколою II престолу (15 (2) березня 1917 р.)
Привід
Порушення стабільності Російської та Австро- Угорської імперій, загострення їхніх внутрішніх проблем унаслідок Першої світової війни
Невиріше- ність аграрного питання і питання соціального захисту робітництва
Піднесення українсько- го національно-визвольно- го руху, ор- ганізаційне та ідеологіч- не його оформлення
Важке соціальне становище переважної частини населення
Залежне і пригноблене становище України, великодержавницька політика щодо неї панівних кіл як Росії, так і Австро-Угорщини
Українські політичні партії в 1917 р.
|
Назва |
Лідери |
Місце в політичному спектрі |
Основні програмні положення |
|
Українська партія со- ціалістів-фе- дералістів (УПСФ) |
Д. Дорошенко, С. Єфремов, А. Ніковський, І. Фещенко- Чопівський, 0. Лотоцький, С. Шелухін |
Центристська, ліберально-де- мократична |
Проголошення широкої автономії України. Розбудова національно-культурного життя. Широкі демократичні права |
|
Українська соціал-демо- кратична робітнича партія (УСДРП) |
С. Петлюра, В. Винниченко, І. Мазепа, М. Порш |
Ліва,соціал- демократична |
Проголошення широкої автономії України як кроку до незалежності. Широке соціальне законодавство |
|
Українська партія соці- алістів-рево- люціонерів (УПСР) |
М. Грушевський, В. Голубович, М. Ковалевський, 0. Севрюк, П. Христюк |
Ліва, народницька |
Проголошення широкої автономії України як кроку до незалежності. Передача землі селянам |
|
Українська партія со- ціалістів-са- мостійників (УПСС) |
І. Луценко, І. Липа, 0. Макаренко |
Права, націоналістична |
Негайне проголошення незалежності України. Першочергова увага до розбудови української армії |
|
Українська демократич- но-хлібо- робська партія (УДХП) |
С. Шемет, В. Шемет, В. Липинський |
Права |
Проголошення незалежності України. Становлення сильної влади. Приватна власність на землю |
Завдання
Програмні завдання Центральної Ради
У національно- культурній сфері
У військовій сфері
У зовнішньо- політичній сфері
У політичній сфері
У правовій сфері
У соціально- економічній сфері
Налагодження дипломатичних стосунків з іншими країнами
1 Проголошення автономії України, закладання основ національного самовизначення, самостійного управління.
2 .Згуртування навколо української ідеї численних політичних партій, рухів, союзів.
5. Запровадження української символіки
Формування українізованих військових частин, загонів "Вільного козацтва"
Головне завдання, яке прагнула вирішити Центральна Рада — це домогтися національно-територіальної автономії для України у складі Росії. Національно-територіальна автономія, як визначив її М. Грушевський, — це територіальне об'єднання всіх етнічних українських земель, організоване на основах широкого демократичного громадського самоврядування. Об'єднання самостійно вирішуватиме усі свої справи: економічні, культурні, політичні, утримуватиме військо, розпоряджатиметься своїми дорогами, доходами, землями, природними багатствами, матиме власні законодавство, адміністрацію і суд. Іншими словами, автономна Україна повинна мати всі державні атрибути
Структура вищих органів влади в Україні (перш. пол. 1917 р.)
Центральна Рада — вищий орган влади
Генеральний секретаріат (з 8
секретарів на чолі з В.Вин- ниченком)— уряд, виконавчий орган влади
Мала Рада (з 30 чол.) законодавчий орган влади з правами, обмеженими рішенням ЦР
Губернські, міські, повітові ради, підпорядковані
ЦР
І Універсал УЦР
|
Основні положення
Історичне значення
|
До першого складу Генерального Секретаріату увійшли представники від трьох партій – УСДРП, УПСР, УПСФ. 14 (1) вересня 1917 р. Генеральний Секретаріат було визнано Тимчасовим урядом і затверджено його склад
Перший Генеральний Секретаріат (28 (15) червня 1917 р.)
|
Посада |
Прізвище |
|
Голова |
В. Винниченко |
|
Генеральний писар |
П. Христюк |
|
Секретар фінансових справ |
Х. Барановський |
|
Секретар міжнаціональних справ |
С. Сфремов |
|
Секретар продовольчих справ |
М. Стасюк |
|
Секретар земельних справ |
Б. Мартос |
|
Секретар військових справ |
С. Петлюра |
|
Секретар судових справ (юстиції) |
В. Садовський |
|
Секретар освіти (згодом доповнено) |
І. Стешенко |
За час існування Генерального Секретаріату до 16 (3) січня 1918 р. відбулося 63 засідання, на яких було розглянуто 430 питань.
Склад Генерального Секретаріату і кількість генеральних секретарів не був сталим і неодноразово змінювався. Так, з’явились генеральні секретарі праці, торгівлі та промисловості, шляхів сполучення, пошти і телеграфу, генеральні контролери морських справ, міжнародних справ, контролер у справах великоруських; польських та єврейських.
II Універсал УЦР
|
Причини прийняття |
||
|
Паритет сил між Тимчасовим урядом і УЦР |
Пошук порозуміння між УЦР і Тимчасовим урядом |
Прихильність лідерів УЦР до ідеї автономії України |
• Виявив негативну позицію російських демократів щодо українського питання, незважаючи на їхні попередні заяви
• Став ще одним кроком до становлення автономії України
Історичне значення II Універсалу
Падіння
авторитету
УЦР
Виступ самостійників (полк ім. П. Полуботка під керівництвом Майстренка, Осадчого, Ква- щенка) у Києві 17 (4) — 22 (9) липня 1917 р. Виступ було придушено
Липнева криза Тимчасового уряду
Наслідки оприлюднення II Універсалу
Основні положення
• УЦР мала поповнитися представниками інших народів, які проживали на території України, тим самим перетворившись на представницький орган краю
• УЦР повинна була виділити зі свого складу Генеральний Секретаріат, який буде представлено Тимчасовому уряду і затверджено як носій найвищої виконавчої влади в Україні
• УЦР у згоді з національними меншинами повинна була підготувати закон про автономний устрій України, що буде затверджено Установчими Зборами
• УЦР матиме своїх представників при кабінеті військового міністра, генеральному штабі й верховному головнокомандуючому; не заперечувалося здійснення українізації військових частин
Домовленості були оформлені Тимчасовим урядом як постанова «Про на- ціонально-політичне становище України», а УЦР як II Універсал, датований 16 (3) липня 1917 р.
Переговори делегації Тимчасового уряду (М. Терещенко, 0. Керенський, І. Церателі) з представниками УЦР у Києві (10 липня (29 червня) — 16 (3) липня 1917 р.)
9 листопада (27 жовтня) 1917 р. УЦР і Генеральний Секретаріат виступили з відозвою «До всіх громадян України», у якій негативно оцінювали переворот у Петрограді й попереджали, що Рада рішуче боротиметься з будь-якими спробами підтримати більшовицький переворот в Україні.
Боротьба за владу в Києві (листопад (жовтень—листопад) 1917 р.)
Основні сили, що вели боротьбу за владу в Києві в листопаді (жовтень—листопад) 1917 р.
|
Більшовики |
Прихильники поваленого Тимчасового уряду Росії |
Українська Центральна Рада |
|
Спиралися на ради робітничих та солдатських депутатів |
Усі загальноросійські партії, крім більшовиків. Спиралися на штаб Київського військового округу (КВО) |
Прибічники Центральної Ради, що спиралися на віддані їм сили |
Результати
III Універсал УЦР
За визначеннями В. ВинниченкатаД. Дороженка, III Універсал не мав такого схвалення в суспільстві, як І Універсал. Найголовніша причина полягала в тім, що в І Універсалі була проголошена національна ідея, яка об’єднувала всіх українців, а в III Універсалі було накреслено соціально-економічні заходи, до яких представники різних кіл суспільства ставилися по-різному.
Основні положення
Плани більшовиків щодо усунення УЦР та їх результати (листопад-грудень 1917 р.)
|
Мирне усунення |
Силове усунення |
Зовнішньополітичний тиск. Збройна агресія |
|
• Скликання 17(4) грудня 1917 р. в Києві Всеукраїнського з’їзду рад, який би мав переобрати УЦР, перетворивши її на Центральний виконавчий комітет рад в Україні |
Червоної гвардії влади на місцях
|
В. Леніна і Л. Троцько- го від 17(4)грудня 1917 р.
М. Муравйов (наступ здійснювали три групи під командуванням П. Єгорова, Р. Берзіна, Кудинського) |
Результати
127 його делегатів, що знаходилися на більшовицькій платформі, переїхали до Харкова, де проходив обласний з’їзд рад Донбасу і Криворіжжя. 24 (11)грудня 1917 р. з’їзд у Харкові оголосив себе Всеукраїнським з’їздом рад, який проголосив радянську владу в Україні та створення радянської УНР (уряд — Народний секретаріат) |
|
|
Причини прийняття
IV Універсал УЦР
|
Для завершення мирних переговорів делегації УЦР з країнами Четвертного союзу |
Війна Радянської Росії проти УНР |
Розвіювання автономістських ілюзій у лідерів УЦР |
IV Універсал було прийнято на засіданні Малої Ради, що почалося 22 (9) січня 1918 р. і тривало три дні. Остаточний текст було розроблено на основі проектів М. Грушевського, В. Винниченка, М. Шаповала. У ніч на 25 січня на відкритому засіданні в будинку Педагогічного музею М. Грушевський оприлюднив текст Універсалу
Тривалий шлях боротьби завершився логічним результатом: проголошенням незалежності. Хоча відстояти самостійну українську державу не вдалося і добра нагода відродження і закріплення своєї державності зазнала краху, але ідея самостійної соборної України жила в умах кращих представників українського народу
Історичне значення
Основні положення
Здобутки і прорахунки УЦР. Історичне значення УЦР
|
Здобутки |
Прорахунки |
|
|
Історичне значення
Причини поразки Центральної Ради
Незацікавленість сусідніх з УНР держав в існуванні незалежного, сильного українського державного організму
Політична недосвідченість і романтизм лідерів, їх схильність до народницької, а не державотворчої позиції
Відсутність ефективних і авторитетних органів управління на місцях, нерозвинутість системи самоуправління, повноважень центру та регіонів
Небажання і невміння створити регулярні збройні сили
Анархічні тенденції українського менталітету, непідготовленість мас до самостійного національно- державного життя
Невідповідність між курсом на побудову парламентської республіки та політичними, соціально- економічними реаліями 1917- 1918 рр.
Ідейна, матеріальна, психологічна неготовність національно- демократичних сил до побудови основ державності, орієнтація на стратегію руйнування старого ладу, розуміння демократії як нічим не обмеженого народовладдя
Запізніле усвідомлення лідерами Центральної Ради необхідності сильної виконавчої влади
Однобока орієнтація на російську соціал-демократію, що переросла в більшовизм радикального типу, і на федеративний союз з Росією
Утопізм соціально-економічного законодавства, особливо в аграрній сфері
Розкол в українському суспільному русі, взаємні обвинувачення політичних партій, різних груп еліт, населення регіонів
Причини
Доба Гетьманату: загальна характеристика (квітень-грудень 1918 р.)
Складався з великих землевласників, помірковано- консервативних політичних діячів
Уряд
Форма правління
Політичній режим
Назва України
Ліквідація законів Ценральної ради
Відновлення поміщицікого землеволодіння
Створення дієздатного адміністративного апарату
Переслідування політичних діячів лівого спрямування
Заборона мітингів, страйків, введення цензури
Створення регулярної армії
Розвиток освіти і науки
Здійснення активної зовнішньої політики. Налагодження дипломатичних стосунків з 30 країнами
Введення продподатку на селянство. Збільшення тривалості робочого дня і тижня для робітників
В Основу склали представники партії кадетів. Голова – Ф. Лизогуб
Напрями політики
Повноваження
1.До скликання Сейму мав всю повноту законодавчої,виконавчої та судової влади
2.Призначав голову Ради міністрів,затверджував її склад.
3.Здійснював керівництво відносинами з іноземними державами
4.Міг оголошувати воєнний або надзвичайний стан,амністію.
П.Скоропадський-нащадок давнього гетьманського роду, великий землевласник,генерал-майор Російської імперії,особистий ад’ютант Миколи ІІ. Після березня 1917 р. Запропонував свої послуги Центральній Раді (пропозиція була відкинута).
Очолив рух Вільного козацтва. Став на чолі опозиції Центральній Раді
Монархія
(гетьманат)
Авторитарний
Українська
Держава
Директорія УНР
Внутрішня політика Директорії носила суперечливий характер. Проведення соціально-економічних реформ було відкладено до закінчення громадянсь- кої війни. Затвердивши закон про землю, Директорія невизначила термін і порядок розподілу землі, проголосила недоторканність землі іноземних власників. Головним наслідком діяльності Директорії стала повна втрата контролю українських сил над територією України
1.Внутрішні суперечки серед членів Директорії, особисті антипатії керівників Ди-ректори, різна внутрішня тазовнішньополітична орієнтація. 2. Захоплення лідерів Директорії лівою фразеоло- гією, слабке розуміння нагальних потреб населення. 3. Розвал української армії. 4. Неспроможність Директорії вирішити соціально-економічні питання, зокрема аграрне. 5. Невдала зовнішня політика. 6. Відсутність міжнародної підтримки
1.Відновила попередню назву держави — УНР з респуб ліканською формою державного устрою. 2.Було розпущено обрані на основі майнового цензу органи місцевого самовря- дування, призначено нові вибори за трудовим принципом. 3.Призначався уряд під го- ловуванням В. Чехівського. 4. Трудовому Конгресу, сформованому з депутатів від селян, робітників, трудової інтелігенції передавалась вища законодавча влада. 5. Відновлювалась чинність законів УНР 6. Впроваджувались заходи для відновлення промисловості, заохочувалась приватна ініціатива. 7. Вводився робочий контроль у промисловості. 8. Вживались заходи длянадання допомоги безробітним та ін категоріям на- селення. 9. Ухвалила закон про пере- дачу поміщицької землі се- лянам без викупу (8 січня 1919 р.) та про додаткове на- ділення землею в розмірі від 1 до 2 дес.
1.Вдалось розширити міжнародні зв'язки УНР. їївизнали Угорщина, Чехос-ловаччина, Голландія, Італія. 2. Не вдалось налагодити зв'язки з радянською Росією. 3. Не визнали УНР країни Антанти та Польща
Причини поразки
Зовнішня політика
Внутрішня політика
Законодавча влада —Трудовий конгрес. Виконавча влада —
Рада народних міністрів
Директорія- тимчасовий орган влади, метою якого
було відновлення УНР
Склад: В.Винниченко,С.Петлюра, Ф.Швець, О.Андрієв-
ський, А.Макаренко
/
Проголошення ЗУНР, її внутрішня та зовнішня
Реальне існування протягом 8,5 місяців національної галицької державності поставило на практичний грунт в українському рухові гасло Соборної Української держави. Досвід ЗУНР підтвердив, що відстояти незалежне національне існування можливо тільки завдяки об’єднанню сил усіх соціальних верств і політичних сил нації.
Уряд ЗУРН упродовж 1920-1923 р. Перебував у вигнанні.15 березня 1923 р. Він склав свої повноваження
Більшісь держав світу не визнали ЗУНР
Створено українсько-Галицьку армію-збройні сили ЗУНР (навесні 1919р. Налічувала понад 100 тис. Вояків)
Про освіту
Про земельну реформу
Про громадянство
Про державну мову
Про тимчасову організацію судочинства
Про тимчасову адміністрацію
Закони про організацію війська
Керівництво ЗУНР на чолі з Є.Петрушевичем прийняло низку важливих документів:
22 січня 1919 р. На Софіївському майдані у Києві проголошено договір про злуку двох українських республік, за яким ЗУНР перейменувалась на ЗОУНР при повній її автономії
Після цієї угоди скасувалось рішення про злуку УНР та ЗУНР
Укладення С. Петлюрою з Ю. Пілсудським Варшавської угоди, яка передбачала визначення прав Польщі на Галичину
Територія ЗУНР становила 70 тис.км кв., населення- 6 млн.чол. Гербом ЗУНР став золотий лев на синьому тлі, а прапором –жовто-блакитне полотнище
13 листопада 1918 р. проголошено нове державне утворення — ЗУНР
пмолітика
Етапи та особливості громадянської війни в Україні
Значна кількість претендентів на владу в українських землях (більшовики, білогвардійці, поляки, Директорія, місцевий повстанський рух)
Різновекторність політичних, економічних, національних орієнтацій воюючих сторін
Відсутність військово-політичної сили, яка б домінувала протягом тривалого часу на території України
Хронічна нестача зброї, боєприпасів, ресурсів для ведення війни у більшості задіяних у протистоянні сил
Укладання численних нетривалих тактичних компромісів між ворогуючими сторонами
Пасивність основної маси населення України, яке в своїй більшості стало жертвою експансії та об'єктом насилля
Політичний вплив на події зовнішніх факторів (дипломатичний тиск, моральна та матеріальна підтримка західними державами тієї чи іншої з воюючих сторін тощо)
Особливості
Наступ денікінських військ ( Добровольча та Донська армії) з метою відновити Російську імперію
Війна з Врангелем
Радянсько-польська війна
Інтервенція військ Антанти на Півдні України з метою не допустити поши- рення більшовизму і відновити неподільну Росію
IV етап квітень 1920 р.-березень 1921 р.
IIІ етап березень -листопад 1920р
II етап квітень 1919 р. — лютий 1920 р.
І етап жовтень 1918р.-квітень 1919р.
та іноземної воєнної інтервенції
Причини поразки та основні уроки української національно-демократичної революції 1917-1920 рр.
1. У ході революції прискорився процес перетворення українського етносу на сучасну політичну націю. 2. Відродилась традиція українсь- кої державності, на засадах якої розвивалась українська політична думка до кінця XX ст. 3. 3 назвою Україна була відрод -жена національна держава (хай і тимчасово). 4. Накопичувався визвольний по- тенціал, зростала національна самосвідомість, формувались кадри національних провідників. 5. Боротьба за незалежність (1917-1920 рр.) стала прикладом для наслідування наступних поколінь українців. Без цієї боротьби було б неможливим проголошення державної незалежності в 1991 р.
1. Чіткість програми побудови національної держави. 2. Опора на внутрішні сили народу, оскільки розрахунок на іноземну допомогу завжди небезпечний. 3. Оперативне вирішення нагальних соціально-економічних проблем, турбота про забезпечення добробуту населення. 4. Охорона інформаційного простору, рішуче припинення діяльності ворожих політичних партій чи громадських організацій. 5. Створення регулярної армії. 6. Наступальність агітаційно-пропагандистської роботи. 7. Єдність і злагода між різними політичними лідерами та партіями 8. Забезпечення зовнішньо-політичних та зовнішньоекономічних інтересів України тощо
1. Неготовність українського народу до вирішальних визвольних змагань, несформованість української нації. 2. Існування двох концепцій дер- жавотворення -автономістсько-федералістської та самостійни- цької (пріоритетне становище першої з них) — розкололо національно-визвольний рух на дві частини,які боролися одна з одною 3. Відсутність національної єдності звужувала соціальну базу револю- ції; непослідовність внутрішньої політики відштовхувала ту чи іншу верству населення від національ- ної ідеї і вона переходила в табір противника. 4. Втрата соціального ґрунту внаслідок несвоєчасного розв'я -зання аграрного питання. 5. Відсутність чітких настанов щодо державного будівництва серед політи чної еліти, надмірна схильність до соціалістичного експериментаторства. 6. Відсутність кадрів професійних політиків, які мають практичний досвід діяльності. 7. Відсутність національної єдності та злагоди, постійні суперечки і ворожнеча між різними політичними партіями. 8. Громадянська війна — одна з причин поразки революції. 9. Нерозуміння ролі власних збройних сил в захисті завоювань революції. 10. Самоусування від визвольної боротьби українських провідників у найвирішальніші моменти. 11. Несприятливе міжнародне становище тощо
Чергова спроба українського народу вибороти незалежність і витворити незалежну державу мала трагічні наслідки. Але то був особливий етап національної історії: протягом 4-х років було пройдено шлях від проголошення національнотериторіальної автономії в складі федеративної Росії до усвідомлення повноїнезалежності і самостійності. Вперше після сер. XVII ст Україна постала як геополітична реальність. Революція мала на меті відродження української нації в усіх сферах суспільного буття — економічній, політичній, духовній, державотворчій
Історичне значення
Основні уроки
Причини поразки
Здобутки української національно-демократичної
революції 1917-1920 рр.
Розвиток правничої думки (вироблено низку актів: Універсали, Конституція, нормативні документи)
Проголошення і спроба здійснення соціально-еконо- мічних перетворень: ліквідація поміщицького землеволодіння, передача землі селянам, реформування промисловості
Культурно- побутові зміни
Сприяння розвитку національно-визвольного руху
Чітке окреслення території Української держави
Закріплення за українською мовою статуса державної (за часів Центральної Ради)
Консолідація українського народу, відродження його свідомості, державницьких прагнень
Розроблення і прийняття державної символіки (за часів Центральної Ради)
Розроблення і застосування обітниці державного службовця
Існування Української держави змусило більшовицьке керівництво піти на поступки українському народу, створивши УСРР і зберігши таким чином, хоча й в урізаному вигляді, національну державність
Здобутки революції
Реалізація ідеї української соборності (Злука УНР та ЗУНР)
Створення Української держави — Української Народної Республіки