Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
|
МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ |
|
|
Таврійський державний агротехнологічний університет Мелітополь-2009 |
ЄФРЕМОВА Г.В. БОЛТЯНСЬКА Н.І. Кафедра „Механізація тваринництва” ОБЛАДНАННЯ ДЛЯ СТВОРЕННЯ МІКРОКЛІМАТУ ТВАРИННИЦЬКИХ ПРИМІЩЕНЬ КОМПЛЕКТИ ОБДАДНАННЯДЛЯ УТРИМАННЯ ПТИЦІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИ Для студентів 4 курсу напрямку 6.000.101 Енергетика та електротехнічні системи в АПК |
Розробив Г.В.Єфремова - асистент
Н.І.Болтянська – доцент, к.т.н.
Рецензенти: асистент Дереза С.В. кафедра МТ
доцент, к.т.н. Коваленко О.І. кафедра "Електропостачання сільського господарства"
Розглянуто на засіданні кафедри механізації тваринництва
Протокол № 2 від " 25 " вересня 2008 р.
Зав. кафедри,
доцент, к.т.н. С.М. Коломієць
Рекомендовано до друку методичною комісією факультету ЕСВ
Протокол №___5____від "15"__травня__2009 р.
ОБЛАДНАННЯ ДЛЯ СТВОРЕННЯ МІКРОКЛІМАТУ ТВАРИННИЦЬКИХ ПРИМІЩЕНЬ
КОМПЛЕКТИ ОБДАДНАННЯДЛЯ УТРИМАННЯ ПТИЦІ
Методичні вказівки до лабораторної роботи № 6
Мета роботи
Вивчити призначення, будову і принцип дії комплектів обладнання для створення мікроклімату у тваринницьких приміщеннях, складові частини і принцип дії комплектів обладнання дня утримання птиці/
1 ВКАЗІВКИ З ПІДГОТОВКИ ДО РОБОТИ
1.1 Завдання для самостійної підготовки до роботи
Вивчити:
- зоотехнічні вимоги до мікроклімату приміщень ;
- класифікацію вентиляційних установок;
- способи утримання птиці;
- зоотехнічні вимоги до обладнання для утримання і обслуговування птиці;
- класифікацію обладнання для утримання птиці.
1.2 Питання для самопідготовки
1. Зоотехнічні вимоги до мікроклімату тваринницьких приміщень.
2. Класифікація вентиляційних установок.
3. Переваги і недоліки існуючих способів утримання птиці.
4. Зоотехнічні вимоги до обладнання для утримання і обслуговування птиці.
5. Класифікація обладнання для утримання птиці.
1.3 Рекомендована література
1 Механизация и электрификация животноводства./ П.П. Карташов [и др.] – М.: Агропромиздат, 1987. - 480 с.
2 Алешкин В.Р. Механизация животноводства / В.Р. Алешкин, С.В.Мельников, П.М. Рощин. – М.: Агропромиздат, 1985 - 336 с.
3 Белянчиков Н.Н. Механизация животноводства и кормоприготовления/ Н.Н. Белянчиков, А.И. Смирнов. – М.: Агропромиздат, 1990. - 452 с.
2 вказівки до виконання роботи
2.1 Програма роботи
Виконуючи роботу, студенту необхідно вивчити:
- будову і принцип дії вентиляційно-опалювальних систем “Клімат”, електрокалорифера СФОА;
- призначення і будову комплекту обладнання ЦБК-10;
- призначення і будову комплектів для кліткового утримання птиці КБН-1, ОБН -1, БГО-140, БКН-3.
Ознайомитись:
- з будовою і принципом дії теплогенератора ТГ-1,0 та установкою ПВУ-4;
- з основними вимогами та правилами машинного доїння.
Скласти звіт і захистити роботу.
2.2 Теоретичні відомості
2.2.1 Зоотехнічні і санітарно-гігієнічні вимоги до утримання тварин і птиці
Мікрокліматом тваринницького приміщення називається сукупність фізичних і хімічних параметрів середовища, у якому знаходяться тварини.
Доведено, що продуктивність тварин і птиці на 20 % залежить від їх породи, на 40-50 від якості кормів та води, рівня і умов годівлі та напування, а також на 25-30 % від стану мікроклімату в зоні їх утримання.
Відхилення параметрів мікроклімату від норм фізіологічного комфорту призводить до зниження надоїв молока до 10-20 %, зменшення приросту маси до 20-30, збільшення відходу молодняку до 5-40, зниження яйценосності курей до 30-35 %. В разі порушення установлених норм мікроклімату: зростають витрати кормів; зменшується стійкість тварин до різних захворювань, погіршується якість тваринницької продукції (молоко забруднюється шкідливими газами і пилом, підвищується його кислотність і бактеріальна забрудненість; у курячих яйцях зменшується вміст вітамінів, а вовна у овець підіпріває і ламається).
Недотримання сприятливого мікроклімату у виробничих приміщеннях може привести також до скорочення строків використання обладнання машин та самих приміщень, погіршення самопочуття працівників і навіть спричинити їх захворювання.
Мікроклімат у тваринницькому приміщенні формується комплексом параметрів. До головних з них відносяться: температура і швидкість руху повітря, його механічний та хімічний склад, тривалість і рівень освітлення, рівень шуму. Найнебезпечнішими у повітрі є вуглець, аміак, сірководень, наявність яких зменшує продуктивність та стійкість тварин до захворювань. Всі показники мікроклімату в приміщеннях нормуються вимогами технологічного проектування приміщень для утримання тварин та птиці.
Зоотехнічні та санітарно-гігієнічні вимоги (табл. 1) щодо мікроклімату зводяться до підтримання всіх його параметрів в таких межах, за яких в зонах утримання забезпечуються комфортні умови для тварин і птиці, і при яких останні є постійно здоровими, а всі фізіологічні процеси в їх організмах протікають з високою ефективністю.
Таблиця.1 - Нормативні параметри мікроклімату у тваринницьких приміщеннях
|
Приміщення |
Темпе-ратура, ºС |
Відносна вологість, % |
Швид-кість руху повітря, м/с |
Освіт-лення, лк |
Допустима наявність СО2 (чисельник у %, знаменник у л/мз) |
|
Корівники з прив’язним і безприв’язним утриманням |
8-10 |
70-80 |
0,4-0,5 |
50-70 |
0,3/2,5 |
|
Приміщення для відгодівлі тварин |
6-10 |
70-80 |
0,3 |
20-30 |
0,3/2,5 |
|
Телятники для телят віком від 20 днів до 6 місяців |
12-15 |
40-75 |
0,3-0,5 |
50-70 |
0,2/2,5 |
|
Родильне відділення |
15-20 |
40-75 |
0,3-0,5 |
50-70 |
0,2/2,5 |
|
Доїльно-молочне відділення |
12-15 |
60-75 |
0,3-0,5 |
70-75 |
0,3/2,5 |
|
Свинарники-маточники |
18-22 |
40-70 |
0,2-0,5 |
70-75 |
0,25/2,5 |
|
Свинарники-відгодівельники |
14-20 |
40-75 |
0,4-0,7 |
50-70 |
0,3/2,5 |
|
Вівчарні |
6-10 |
75-80 |
0,3-0,5 |
20-30 |
0,3-3,0 |
|
Пташники для курей-несучок: |
|||||
|
при утримання на підлозі |
16-18 |
60-70 |
0,2-0,3 |
15-20 |
- |
|
при утриманні у кліткових батареях |
16-18 |
60-70 |
0,2-0,3 |
18-20 |
- |
|
Конюшні |
8 |
80 |
0,3-0,5 |
20-30 |
0,3/3,0 |
Особливо шкідливе різке порушення його режимів. Різке коливання (наприклад, температури) часто є причиною захворювання і падежу тварин, насамперед, молодняку.
Ці параметри повинні бути забезпечені в зоні розміщення тварин в корівниках на висоті до 1,5 м від підлоги, в свинарниках до 1,0 м, в пташниках при утриманні птиці на підлозі до 0,8 м, при клітковому утриманні на всю висоту батареї. Відхилення від розрахункових температур може бути в межах + 2°С.
2.2.2 Класифікація вентиляційних установок
Вентиляція приміщень – досить складний процес, де необхідно враховувати теплоізоляцію будівель, кількість виділення тваринами різними шляхами тепла, вологи, газів, спосіб роздавання кормів і прибирання гною, тепломісткість певних матеріалів тощо.
На тваринницьких і птахівничих підприємствах використовують вентиляційні установки різних типів (рис. 1)
Рисунок І – Класифікація вентиляційних установок
Розрізняють такі варіанти систем вентиляції:
- за призначенням – загальну, що забезпечує повітрообмін одночасно у всьому приміщенні, та локальну або місцеву, яка видаляє шкідливості із зони їх видалення, щоб не допустити їх поширення на все приміщення. Зустрічаються також комбіновані системи, що поєднують обидва попередні варіанти;
- за способом забезпечення повітрообміну – припливну, коли до приміщення надходить лише свіже повітря, а забруднене видаляється шляхом інфільтрації (крізь капілярні пори та щілини у конструктивних елементах приміщення); витяжну, при якій спеціальні пристрої забезпечують вихід використаного повітря з приміщення, свіже ж надходить у результаті інфільтрації, а також припливно-витяжну, коли надходження свіжого і видалення забрудненого повітря здійснюється за допомогою відповідних пристроїв (каналів, шахт, вентиляторів);
- за способом спонукання переміщення повітря – природну або гравітаційну, при якій повітрообмін відбувається самопливом у результаті різниці щільностей теплого (у приміщенні) і холодного (навколо приміщення) повітря, примусову (з механічним побудником) та комбіновану, коли одночасно використовуються як механічні побудники, так і самопливні пристрої;
- за напрямком переміщення повітряних потоків (рис. 2) – знизу вгору, згори вниз, згори вгору, а також кільцева.
а – знизу вгору; б – згори вниз; в – змішана; г – згори вгору;
1 – калорифер; 2 – припливний вентилятор; 3 – повітропровід;4 – витяжна шахта; 5 – вікно; 6 – гнойовий канал; 7 – витяжний вентилятор; 8 – повітропровід системи витяжки; 9 – витяжна шахта з вентилятором; 10 – витяжні канали; 11 – вентиляційно-опалювальні установки
Рисунок 2 – Схеми систем повітрообміну в тваринницьких приміщеннях:
2.2.3 Вентиляційно-опалювальні системи
Комплекти обладнання "Клімат-4" призначені для підтримання температурного режиму в тваринницьких і птахівничих приміщеннях за рахунок зміни повітрообміну. Вони представляють собою витяжну систему вентиляції і не розраховані на підігрів припливного повітря. "Клімат-4" випускають у двох виконаннях: з контактною станцією керування (в найменування комплекту додається буква Ш) і з безконтактним пристроєм МК-ВАУЗ. В залежності від номера вентилятора комплект має чотири кодифікації "Клімат-44", " Клімат-45", " Клімат-47", "Клімат-48". Кожний типорозмір комплектів може мати різну кількість осьових вентиляторів. Особливістю осьових вентиляторів типу ВО є використання широколопатевої лопатки, жалюзійної решітки, що вільно відкривається при виході повітря з вентилятора і спеціальних електродвигунів для приводу, частоту обертів яких можна регулювати зміною напруги (рис. 3). Для цього призначено автотрансформатор типу АТ-10 потужністю 10 кВт і станція керування.Схема комплекту обладнання ” Клімат -4” представлена на рисунку 3
1 – вентилятори; 2 – датчик температури; 3 – станція керування;4 – блок перемикача; 5 – вимикач
Рисунок 3 – Схема обладнання комплекту “Клімат-4”
Система керування електровентиляторами забезпечує:
1) ступінчасте регулювання частоти обертів вентиляторів;
2) автоматичний перехід на нижчу або вищу ступінь обертів вентиляторів при зміні температури повітря в приміщенні;
3) автоматичне відключення вентиляторів при аварійному знижені температури повітря в приміщенні;
4) автоматичний вибір кількості працюючих вентиляторів і відключення однієї групи вентиляторів при знижені температури повітря в приміщені. За допомогою системи керування можна задавати температуру повітря від 5 до 35°С, регулювати напругу, яка подається до двигунів вентиляторів, регулювати оберти вентиляторів.
У складі командних приборів використовують два трипорційні напівпровідникові терморегулятори типу ПТР-3. Терморегулятор розміщують в пластмасовому корпусі, в якому кріплять монтажну панель. На панелі з зовнішньої сторони закріплюють налагоджувальний блок і запобіжник.
Згідно з електричною принциповою схемою керування обладнання десять вентиляторів комплекту розбиті на три групи, через автоматичні вимикачі підключені до пульту керування, на який виведена напруга живлення від автотрансформатора АТ-10 і напруги мережі. Екранованими проводами до пульту підключені датчики температури. Системою передбачено ручне і автоматичне керування роботою вентиляторів.
Автоматичне керування вентиляторами здійснюється наступним чином. Обладнання автоматично підтримує необхідну температуру повітря в приміщенні за допомогою регулювання інтенсивності повітрообміну. За допомогою станції керування і автотрансформатора зміна сигналу від датчика температури перетворюється в зміну напруги, яка подається на електродвигуни вентиляторів. Якщо температура повітря в приміщенні відповідає запрограмованій на регуляторі, то вентилятори працюють на середніх обертах. При підвищенні температури за допомогою приборів автоматики станції управління вентилятори переключаються на максимальну подачу, а коли температура знижується, вони перемикаються на нижчу подачу. Якщо температура повітря в кінці регулювання продовжує знижуватись, автоматично відключається перша група вентиляторів, при подальшому знижені температури відповідно відключається наступна група вентиляторів, автотрансформатор і всі вентилятори. При підвищені температури включення вентиляторів здійснюється в зворотному порядку.
Для ручного керування роботою установок станції є перемикачі, які можуть встановлюватись в одне з чотирьох положень керування обертами вентиляторів: "Відключено" - всі вентилятори вимкнуті; "1-ша швидкість"; "2-га швидкість"; "3-я швидкість" - забезпечують ступінчасте регулювання обертів вентиляторів від мінімальних до максимальних в залежності від температури повітря в приміщені. Якщо діапазон регулювання подачі вентиляторів зміною обертів недостатній, то більш широке регулювання подачі здійснюється включенням або відключенням окремих груп вентиляторів.
Комплекти обладнань "Клімат-2" і "Клімат-3" призначені для створення температурно-вологісних умов в тваринницьких приміщеннях з системами вентиляції та отоплювання за допомогою опалювально-вентиляційних агрегатів з водяними калориферами, в які подається гаряча вода від котельні або іншого джерела теплопостачання з теплоносієм - гарячою водою. Комплекти мають опалювальну вентиляційну установку і пристрій для підвищення вологості повітря, їх вентиляційно-опалювальний агрегат складається з відцентрового вентилятора типу ЦЧ-70 з тришвидкісним електродвигуном і пластинчастого водяного калорифера типу КФС або КФБ. Схема обладнання "Клімат-3" наведена на рисунку4.
1 – забірна шахта; 2 – витяжний вентилятор серії ВО; 3 – приточна установка ПОВУА; 4 – клапан подачі води; 5 – датчик захисту калориферів від замерзання;
6 – напірний бак; 7 – калорифери; 8 – повітряна заслінка ; 9 – регулюючій клапан; 10 – панель датчиків; 11 – станція керування.
Рисунок 4 – Принципова схема обладнання "Клімат-3"
Теплоносій – підігріте повітря, яке нагрівається калорифером і подається вентилятором. Для видалення забрудненого повітря використовують витяжні вентилятори типу ВО. Підвищення вологості повітря здійснюється за допомогою розбризкувача. В розбризкувачі (рис.5) вода для підвищення вологості повітря, яке проходить через вентиляційний агрегат, розпилюється за допомогою диска 6, який обертається від електродвигуна 2. Вода на диск подається без напору по трубі від напірного баку і під дією відцентрових сил рівномірно розпилюється. Вода, яка не розпилилася, стікає вниз в краплеуловлювач. Подачу води регулює електромагнітний клапан.
1 – конфузор; 2 – каркас; 3 – електродвигун; 4 – трубка; 5 – крильчатка; 6 – диск; 7 – трубчасті стійки.
Рисунок-5 – Складові частини розбризкувача
Схема керування комплектами передбачає автоматичне і ручне керування опалювально-вентиляційним обладнанням у двох режимах: "теплий" (в теплий час, коли не працюють опалювальні прилади) і "холодний" (в холодну пору року, коли включені калорифери). "Теплий" і "холодний" режими відрізняються ступенем обертів витяжних вентиляторів, а також складом обладнання, яке бере участь у роботі. Комплект "Клімат-2" зимою необхідну температуру повітря в приміщенні піднімає шляхом одночасної зміни обертів витяжних і припливних вентиляторів. Автоматичне регулювання температури повітря в приміщенні комплектом "Клімат-3" засноване на принципі зміни кількості теплоносія, яке проходить крізь водяні калорифери за допомогою регулюючих клапанів. Влітку температуру повітря в приміщені регулюють зміною обертів витяжних вентиляторів. Припливні установки можуть працювати на самих низьких обертах тільки для підтримання необхідної вологості. Регулювання відносної вологості при використаний обладнання "Клімат-2" можливо тіль ки в бік підвищення за допомогою розбризкуючих пристроїв, а "Клімат-3", крім того, в бік зниження. При підвищенні вологості в приміщені подача повітря підвищується за рахунок росту обертів вентиляторів, при знижені відносної вологості подача повітря знижується зменшенням обертів вентиляторів.
Електрокалориферні установки типу СФО або СФОЦ використовують для повітряного опалювання і вентиляції тваринницьких приміщень. Електрокалориферна установка (рис. 6) складається з електродвигуна 1, відцентрового вентилятора 2 (типу ЦЧ-70), електрокалорифера 5, рами 6 і щита керування.
1 – електродвигун, 2 – відцентровий вентилятор, 3 – м'яка вставка, 4 – перехідник,
5 – електрокалорифер, 6 – рама
Рисунок 6 – Електрокалориферна установка
Нагрівальні елементи - ТЕНи - в калорифері з'єднані в вертикальні ряди, кожний з яких самостійна теплова секція, яка вмикається і вимикається в залежності від температури повітря в приміщені. Кількість нагрівальних секцій від 1 до 3, теплова потужність кожної складає 4.8...30 кВт. Потрібна температура повітря підтримується автоматично. При включенні установки працюють три секції нагрівачів. По мірі нагрівання вимикаються перша і друга секції, третя секція вимикається терморегулятором, коли повітря в приміщені нагріється до потрібної, температури. При знижені температури автоматичне вмикання секцій здійснюється у зворотному порядку. Електрокалорифери прості за конструкцією, надійні в роботі, безпечні в пожежному відношенні, легко можуть бути ввімкнені в склад автоматизованих систем і повністю відповідають зоотехнічним вимогам.
Теплогенератор ТГ-1,0 (рис.7) призначено для підігріву повітря і подачі його в тваринницькі приміщення.
Він складається з корпуса, закритого кожухом, камери згоряння, вентилятора, паливного бака, вибухного клапана, димової труби, трансформатора запалювання, вентилятора, вентилятора форсунки, електродвигуна, шафи керування, коробки температурного реле.
Камера згоряння з радіатором, які розміщені у корпусі, утворюють теплообмінник. Камера згоряння має дві горловини, в одну з яких вставлено форсунку з електродвигуном, а в другу - запобіжний клапан, що захищає теплогенератор від можливого вибуху випарів палива в камері. Всередині ребер радіатора встановлено спеціальні пластини, які підвищують ефективність теплообміну.
а – загальний вид; б – технологічна схема;
1 – димова труба; 2 – збірник конденсату; 3 – екран; 4 – вставка;5 – кожух; 6 – камера згоряння; 7 – корпус; 8 – вентилятор; 9 – трансформатор запалювання;
10 – вентилятор форсунки; 11 – електродвигун; 12 – шафа керування; 13 – коробка температурного реле.
Рисунок 7 – Теплогенератор ТГ-1А
Вентилятор встановлено всередині корпуса перед теплообмінником. Колесо вентилятора насаджено на вал електродвигуна. Напрямок обертів колеса і потоку повітря вказано стрілками на корпусі. Перед вентилятором встановлено захисну решітку.
Форсунку призначено для спалювання рідкого палива. На корпусі форсунки зліва встановлено електродвигун, а з правого боку - паливний насос. На вал двигуна насаджено колесо відцентрового вентилятора, який подає в камеру згоряння повітря для горіння палива. Від цього ж двигуна через спеціальну муфту здійснюється привод насоса. Тиск насоса регулюють за допомогою редукційного клапана, для контролю тиску палива призначено манометр, з'єднаний з насосом через трійник. Розпилювач палива складається з сопла, завихрювача, корпуса фільтра. В канавках завихрювача паливу придається обертово-вихрьовий рух. Конус розпилювача палива утворює внутрішню поверхню сопла. Повітряний потік, який подається в зону горіння, за допомогою завихрювача повітря також закручується у протилежному з розпилинним паливом напрямку.
Збірник конденсату призначено для запобігання проникнення води в теплообмінник. До збірника конденсату кріпиться димова труба, нижня частина якої мас захисне огородження, а на верхній встановлено іскрогасник. В випадках зриву полум'я або відключення електроенергії відключення подачі палива забезпечується електромагнітним клапаном, Електромагнітний клапан призначено для перекриття подавання палива в розподілювач.
Система запалювання складається з трансформатора запалювання, електродів і високовольтного проводу. Паливо підпалюється іскрою, яка проскакує між електродами при подаванні на них високої напруги від трансформатора запалювання.
Робочий процес теплогенератора здійснюється наступним чином. З баку, розміщеного за межами приміщення, паливо по трубопроводах подається в паливний і розхідний баки, з якого через відстійник самопливом потрапляє по трубопроводу до паливного насоса. Паливний насос, який приводиться в дію електродвигуном, створює необхідний тиск палива для нормального розпилювання. Подача палива або його відключення здійснюється електромагнітним клапаном, який працює від шафи керування. Повітря для згоряння подається вентилятором форсунки. Робоча суміш, утворена розпиленням палива і повітря, подається в камеру згоряння і підпалюється іскрою від трансформатора запалювання. Продукти згоряння палива потрапляють в теплообмінник, віддають своє тепло і виходять в атмосферу по димовій трубі.
При досягненні повної температури всередині генератора включається осьовий вентилятор, який продуває повітря між теплообмінником і корпусом.
Установка ПВУ-4М (рис.8) забезпечує постійну циркуляцію повітря в приміщені, підтримує температуру і вологість в певних межах і регулює повітряний обмін. Установка ПВУ-4М складається з внутрішнього повітропроводу, вентилятора, електродвигуна, корпуса, заслінок.
1 – кільцевий повітророзподільник; 2 – вентилятор; 3 – електронагрівальні елементи; 4 – внутрішній повітропровід; 5 – регулювальні заслінки
Рисунок 8 – Схема припливно-витяжної установки ПВУ-4
Вентилятор має два ряди лопатей. Лопаті зовнішнього ряду повернуті відносно внутрішнього ряду в протилежному напрямі. В результаті цього під час роботи повітряні потоки переміщуються в протилежних напрямах. Цим досягається суміщення притоку й витягування в одному пристрої. Зовнішній і внутрішній повітропроводи виконані у вигляді циліндрів, які утворюють між собою кільцевий канал. Через цей канал здійснюється зовнішній приплив повітря. Витягування повітря з приміщення здійснюється через внутрішній повітропровід. Зовнішнє повітря з швидкістю 5...6 м/с проходить кільцевий канал, потрапляє в верхню зону приміщення і добре перемішується з внутрішнім. Для регулювання притоку повітря передбачені заслінки. В теплий період року заслінки відкриваються повністю і в приміщення надходить тільки зовнішнє повітря. Змінюючи кут нахилу заслінок, можна підтримувати в певних межах необхідний повітрообмін і температуру в приміщені. В перехідний і холодний періоди заслінки займають середнє положення. В результаті цього частина повітря потрапляє з внутрішнього повітропроводу в приміщення і змішується з припливним повітрям.
В холодний час припливне повітря підігрівається електронагрівачами, які встановлюються додатково.
Таблиця 3 – Технічні характеристики вентиляційного обладнання
|
Параметр |
Клімат-2 |
Клімат-3 |
Клімат-4 |
СФОА |
ПВУ-4 |
ТГ-1,0 |
|
Тип вентилятора |
Ц4-70 |
Ц4-70 |
ВО-Ф- 5,6А |
|||
|
Приплив повітря, м3/ч |
1,0 |
4.04 |
2,6 |
2,5 |
4 |
116 |
|
Встановлена потужність, кВ |
4 |
4 |
7 |
23.6 |
2,2 |
1,6 |
2.2.3 Зоотехнічні вимоги до обладнання для утримання і обслуговування птиці
Технологія виробництва, вибір засобів механізації на таких підприємствах визначаються і залежать від системи та способу утримання птиці. На спеціалізованих підприємствах переважають інтенсивна та комбінована (напівінтенсивна) системи утримання. Кожна з них має кілька способів утримання: підлогове (на глибокій підстилці, планчастій або сітчастій підлозі) і кліткове; вигульне, і безвигульне; без пересадки і з пересадкою.
Зоотехнічні вимоги до обладнання для утримання і обслуговування птиці повинні враховувати фізіологічні особливості птиці. Машини і обладнання для транспортування і роздавання кормів розроблюють з урахуванням годування птиці сухими біологічно повноцінними кормами, при цьому необхідно виключити або звести до мінімуму втрати корму, подрібнення його робочими органами, сепарацію, забруднення та інше. Місткість бункерів кормопроводів і годівниць не повинна перевищувати двохдобовий запас корму. Висота корму в кормовому жолобі не повинна бути більше 1/3 глибини годівниці, максимально допустиме викидання корму з жолоба при скльовуванні не повинно перевищувати 2% від норми видачі. Коефіцієнт експлуатаційної надійності засобів кормороздавання повинен бути не нижче ніж 0,97. Напувалки дня птиці повинні забезпечувати обслуговування поголів'я необхідною кількістю води, температура якої повинна бути близькою до температури повітря у птичнику. Напувалки треба захищати від попадання в них різних забруднень (корму, пір'я, підстилки), а також від попадання в них птиці ногами. Висота розташування напувалок для молодняку повинна регулюватись по мірі його росту.
Обладнання для збирання, транспортування і обробки яєць складається з гнізда для кладки яєць, решітчастих підлог з нахилом для переміщення яєць до яйцезбиральних стрічкових транспортерів: елеваторів для вертикального транспортування яєць; машини для мийки, сортування, біологічного контролю і пакування яєць. Основні вимоги для цього обладнання: скорочення, а при можливості ліквідація ручної праці і мінімальне пошкодження яєць, під яким розуміється не тільки поламка шкарлупи, але й перебовтування, що призводить до порушення внутрішньої структури.
Обладнання для видалення посліду повинне забезпечувати регулярне його збирання згідно з режимом роботи. Накопичення в пташнику великої кількості посліду не бажано у зв'язку з виділенням шкідливих випарювань, а також розвитком мікроорганізмів, що викликають хвороби.
Обладнання для створення мікроклімату в пташнику повинно сприяти створенню для птиці комфортних умов. Напрямки потоків свіжого повітря вибирають так, щоб не було перемішування відпрацьованого і свіжого повітря.
Вентиляційне обладнання не повинно створювати в пташнику шуму, що перевищує 60 дБ. З метою захисту від стресу, вмикання й вимикання освітлення пташників повинно виконуватись повільно з імітацією ранкового або вечірнього освітлення на протязі 15...20 хвилин. При вирощуванні молодняку рекомендується використовувати пристрої для місцевого обігріву - брудери. Обладнання дня утримання птиці треба виготовлювати із стійких до корозії матеріалів.
2.2.4 Класифікація обладнання для утримання птиці.
Промисловістю випускається обладнання для підлогового і кліткового утримання птиці, при цьому враховується напрямок підприємства (по виробництву м'яса, яєць), вид птиці (кури, качки, індички).
Кліткові батареї для вирощування і утримання птиці розрізняють за конструкцією: в залежності від числа рядів по вертикалі одно-, дво-, три-, чотири- і п'ятиярусні; за кількістю кліток по горизонталі - одно-, дво-, чотирирядні; за принципом розміщення ярусів – вертикальні й каскадні або ступінчасті (рис. 9). Кліткові батареї розрізняють за місткістю і розмірами клітки. З метою полегшення обслуговування птиці кліткові батареї роблять, як правило, три і чотириярусні з проходом між батареями не менше 800 мм. Клітки в батареях бувають індивідуальні (для однієї голови) і групові (на 3-7 курей).
а – вертикальна однорядна триярусна; б – вертикальна дворядна чотириярусна;
в – каскадна трирядна; г – каскадна чотирирядна; д – горизонтальна чотирирядна.
Рисунок 9 – Схеми кліткових батарей:
Комплекти обладнання ЦБК-12А та ЦБК-18А.
Для комплексної механізації виробничих процесів при вирощуванні курчат на м’ясо (бройлерів), починаючи з добового віку і до досягнення забійної маси (1-56 днів), застосовують комплекти обладнання ЦБК-12А та ЦБК-18А (рис. 10). Вони розраховані для приміщення шириною відповідно 12 та 18 м і обслуговування 20,4 та 30 тис. голів птиці.
Недозована годівля здійснюється сухими повнораціонними комбікормами із бункерних годівниць, які заповнюються роздавачем. Він складається з дозувального пристрою, ланцюга із шайбами, трубчастих кормопроводів з розподільчими отворами і системи підвішування. Кормопроводи монтують на висоті 2,2 м від підлоги. Під кожним отвором закріплені відвідні патрубки, які нижніми кінцями з’єднані з бункерними годівницями. Годівниця місткістю 4,2 кг має конічну форму і виготовлена з листової оцинкованої сталі. Знизу до бункера годівниці на пружинах підвішено піддон. Щоб курчата не проникали в піддон, передбачена огорожа. Постійний шар корму в піддоні підтримується відповідно до величини кільцевого зазору між піддоном і нижнім краєм бункера. Регулюють цей зазор переставленням пружин на інші отвори. Для мінерального підкорму та гравію використовують підвісні самогодівниці. Для напування застосовують проточні підвісні жолобкові напувалки
1 – годівниця бункерна; 2 – брудер БПН-1 з низькотемпературними підігрівачами; 3 – приймальний бункер ланцюгово-шайбового кормороздавача; 4 – завантажувальний шнек; 5 – автонапувалка; 6 – бункер-сховище БСК-10; 7 – ланцюгово-шайбовий кормороздавач
Рисунок 10 – Схема розміщення технологічного обладнання комплекту
ЦБК-12А
Електрообладнання комплекту забезпечує роботу механізмів кормороздавача в автоматичному або ручному режимах, а також роботу брудерів. Обігрівають курчат у перші дні після інкубації (від 1 до 30) за допомогою електричного брудера (рис. 11). Його використовують для місцевого обігріву курчат до 3-х тижневого віку.
1 – стояк; 2 – боковина; 3 – освітлювальна лампа; 4 – відбивач; 5, 18 – нагрівні елементи; 6 – температурне реле; 7 – клапан; 8 – рамка; 9 – клемний пакет;
10 – противага; 11 – провід; 12 – трос; 13 – балка; 14 – блок; 15 – тяга; 16 – сигнальна лампа; 17 – кришка; 19 – запобіжник; 20 – шторка
Рисунок 11 – Електричний брудер БП-1
Брудер обладнано електронагрівачамиі, автоматичним регулятором температури і апаратами контролю, які створюють під ним зону нагрітого повітря. Він закріплюється за допомогою тросу до перекриття приміщення
В добовому віці курчат розміщують під кожним брудером по 500...600 голів. Навколо брудерів на відстані 0,6-0,7 м від краю зонта ставлять огорожу висотою 0,4 м, а також інвентар для обслуговування курчат першого періоду вирощування: листи і лоткові годівниці та вакуумні напувалки. Огородження (ширми) забирають через 5 – 9 днів після посадки добових курчат, але усі роботи зв’язані з вирощуванням до 20 днів виконують вручну з використанням лоткових годівниць.
Годівниці виготовлено у вигляді жолобу прямокутної форми, над якими встановлена дерев’яна вертушка, яка обертається і не дозволяє курчатам залазити в годівницю і сидіти в ній. Механізм роздавання кормів з бункерними годівницями починають використовувати при досягненні курчатами віку 20 діб. Корми завантажують в зовнішній бункер, звідки шнековим похилим транспортером його подають в бункер живильника, з якого канатно-дисковим робочим органом по закритих трубчастих кормопроводах і телескопічних трубах корми надходять в кожну бункерну годівницю. При завантажені останньої годівниці ваговий датчик виключає привод системи кормороздавання. Підвісна система дозволяє регулювати положення технологічного обладнання по висоті в залежності від віку курчат.
Комплект обладнання ОБН-1 (рис. 12) призначено для утримання курей-несучок і може встановлюватись в пташниках з невисокою стелею.
1 – бункер БСК-10; 2 – транспортер кормів; 3 – дозатор кормороздавача; 4 – кліткові батареї; 5 – транспортер для збирання яєць; 6 – елеватор; 7 – приймальний стіл; 8 – скребки для прибирання посліду; 9 – привод скребків; 10 – транспортер поперечний; 11 – клітка;12 – напувалка; 13 – годівниця
Рисунок 12 – Схема комплекту обладнання ОБН-1 в пташнику
шириною 12 м
Комплект обладнання складається з бункера для зберігання кормів, ліній транспортування кормів з бункера в дозатори, чотирьох ліній для збирання яєць чотирьох кільцевих ліній роздавання кормів, кліток для птиці, восьми жолобкових напувалок, двох спарених установок для видалення посліду із приміщення і системи керування з електроприводом і освітленням
Завантажувачем ЗСК-10 корми подаються в зовнішній бункер, звідки потрапляють на поперечний транспортер, який розподіляє їх по бункерах-дозаторах. З бункерів-дозаторів корми потрапляють на ланцюгові кормороздавачі, які працюють по замкненому контуру і встановлені в металевому жолобі. Норму видачі корму встановлюють зміною положення шиберної заслінки в бункері-дозаторі. Для напування птиці використовують жолобкові проточні напувалки. Механізм для збирання яєць складається з восьми повздовжніх і одного поперечного транспортерів. Кожний транспортер має приводну станцію, пристрій для натягування стрічки. Поряд з поперечним транспортером знаходиться стіл-накопичувач з підйомним пристроєм і обладнанням для збирання яєць. Яйця по похилому настилу клітки скочуються на повздовжній транспортер, який переміщує їх на поперечний транспортер. Стрічки повздовжнього транспортера очищуються від бруду, посліду і пір'я циліндричною щіткою, яка встановлюється під веденим барабаном. З поперечного транспортера яйця перемішуються на стіл-накопичувач, основним елементом якого є вертикальний транспортер, барабан і привод, який складається з електродвигуна і редуктора. Стіл-накопичувач вміщує 170 яєць. Пакування яєць роблять вручну. Послід накопичується під клітками в бетонованих траншеях і видаляється скреперними установками в торець траншей, де скидається на скребковий транспортер ТСН-З,ОБ.
Комплект обладнання КБН-І (рис. 13) - це чотириярусні дворядні кліткові батареї, призначені для утримання курей-несучок в приміщених висотою 3,6 м і більше.
1–напувалка; 2 – каркас; 3 – клітка ; 4 – годівниця ; 5– кормороздавач
Рисунок 13 – Кліткова батарея КБН-1 для утримання курей-несучок
Використання батарей доцільно в коротких приміщеннях (до 48м). Основу батареї складає каркас на якому змонтовані клітки, годівниці, напувалки, кормороздавач, настили для посліду з пристроями для збирання посліду, електрообладнання. Каркас складається із вертикальних щитів, виготовлених із сталі. Щити розташовані на відстані 700 мм один від одного. Каркас розділено на чотири яруси, в нижній частині яких є настил з плоского шиферу для збирання посліду. Над настилом змонтовано решітки під кутом 6° в бік лотків для збирання яєць. Між настилом і решіткою для лап утворюється простір для посліду. В верхній частині каркасу змонтовані направляючі для каретки кормороздавача. Клітки утворюються поперечними і повздовжніми перегородками, дверцятами і підніжними решітками. Клітки першого, другого і третього ярусів зверху огороджені настилами для посліду, а четвертого - сіткою. З обох боків батареї на кожному ярусі змонтовано жолобкові годівниці, в які корми, завантажує бункерний кормороздавач. Роздавач приводиться в дію електродвигуном через мотор-редуктор і канатно-блочну систему. Роздавач може бути відокремлений від приводу спеціальним важелем. В цьому випадку видаляти послід можна незалежно від роботи кормороздавача. Жолобкові напувалки для напування курей розташовано вздовж повздовжніх перегородок на кожному ярусі із розрахунку обслуговування двох рядів кліток. Пристрій для збирання посліду складається із скребкових візків і канатного приводу і приводиться в дію мотор-редуктором. Пристрій для збирання яєць складається з підніжної решітки, в кінці якої шарнірно закріплена рамка для утримування яєць від падіння у лоток для накопичення яєць. Лоток змонтовано на рамі навісного кормороздавача. Яйця по похилій підніжній решітці скочуються на похилу поличку, де утримуються рамкою. При підході лотка копир спеціальним важелем піднімає рамку і яйця потрапляють в лоток. З лотків яйця руками перекладають в клітки для транспортування. Батареї КБН дозволяють ефективно використовувати ' виробничу площу, але мають і недоліки. Кури знаходяться в різних світлових і температурних умовах, процеси роздавання корму і збирання яєць не автоматизовано, батарея не вписується в потокову лінію збирання. транспортування і обробки яєць, потрібні широкі проходи в пташниках.
Комплект обладнання ЛОЯ-7,2 (рис. 14) призначено для автоматичної мийки, сортування по вазі, маркування і ручного укладання яєць в клітки для транспортування.
1 – машина для мийки яєць; 2 – блок сушіння яєць; 3 – транспортер проміжний;
4 – овоскопуючий пристрій; 5 – блок рахування яєць; 6 – пневмосортувальний пристрій; 3 – транспортер виносний; 8 – стіл.
Рисунок 14 – Комплект обладнання для обробки яєць ЛОЯ - 7,2
Комплект обладнання складається з машини для мийки яєць 1, блоку для сушіння яєць 2, транспортера проміжного 3, овоскопуючого пристрою 4, блоку рахування яєць 5, пневмосортувального пристрою 6. транспортера виносного 7, столу для приймання яєць 8. Машина для мийки яєць забезпечує прийом, замочування, мийку, сушіння і передачу яєць на проміжний транспортер. Складається з каркасу, ланцюгово-роликового транспортера, двох блоків щіток, приводу, бака для води, камери для мийки з трубопроводом для подавання в неї води, насоса, блоку для сушіння з вентилятором і повітропроводом. Проміжний транспортер використовують для транспортування чистих яєць через зони овоскопування і підрахунку в зону сортування. Складається з рами, приводу, ланцюгового робочого органу, овоскопуючого пристрою і блоку рахування яєць. До його складу входить освітлювач типу СМЯ, що встановлюється на проміжному транспортері. Ппевмосортувальний пристрій призначено для сортування яєць по вазі па п'ять вагових категорій і подавання їх на відповідний канал виносного транспортера. Виносний транспортер призначено для транспортування яєць від пневмосорування до приймального столу, їх орієнтування і маркування. Приймальний стіл призначений для накопичення відсортованих яєць.
З цеху утримання курей-несучок системою транспортерів яйця подаються на приймальний транспортер лінії обробки. Тут оператор перекладає яйця в машину для мийки, де вони замочуються і відмиваються теплою водою за допомогою лавсанових щіток, які рухаються зворотно-поступально. Після мийки яйця потрапляють у блок для сушіння, де обдуваються повітрям, яке забирається з приміщення. Проміжний транспортер подає чисті яйця в зону сортування через овоскопуючий пристрій і блок рахування. В овоскопуючому пристрої яйця просвічуються лампами освітлювача. Оператор відбирає вручну некондиційні яйця і вкладає їх в чарункову тару. Проходячи через блок-рахування, кожне яйце повертає важіль лічильника і дає сигнал на прибор, який підсумовує загальну кількість яєць. Потім за допомогою проміжного транспортера і барабана перекладання яйця потрапляють на пневмосортувальний пристрій. Сигнал від датчика ваги потрапляє в блок пневмосортування, зібраний на пневмоелементах, і яйця по вагових категоріях за допомогою барабана і скидача перекладаються в клапани пневмосортувального пристрою. По сигналу блоку пам'яті за допомогою скидача яйця скидаються на механізм перекладання, який опускає їх в відповідний канал виносного транспортера (по вагових категоріях), де вони орієнтуються гострим кінцем вниз, штампуються і перекладаються на приймальний стіл.
2.3 Оснащення робочого місця
2.3.1 Діючий фрагмент кліткової батареї КБН-1 і ОБН-1.
2.3.2 Методичні вказівки до лабораторної роботи № 6.
2.3.3 Плакати і планшети.
2.4 Рекомендації щодо виконання роботи й оформлення звіту
2.4.1 Роботу студент повинен виконувати самостійно згідно вказівок до виконання роботи.
2.4.2 Після виконання роботи студент складає звіт, в який включає наступні матеріали:
- номер, найменування і мету роботи;
- зоотехнічні вимоги до розглянутого обладнання ;
- класифікацію і технічні характеристики вивчених машин.
2.5 Питання для самоконтролю
1 Основні параметри мікроклімату.
2 Принцип дії і складові частини комплектів обладнання "Клімат-2", "Клімат-3", "Клімат-4" та електрокалорифера.
3 Основні вузли теплогенератора ТГ-1,0 і їх призначення.
4 Принцип дії і складові частини установки ПВУ-4М.
6 Призначення, складові частини і технологічний процес кліткових батарей КБН-1, ОБН-1.
8 Призначення, складові частини і технологічний процес обладнання ЛОЯ-7,2.