Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра українознавства
з курсом філософії
ПРОГРАМА ТА МЕТОДИЧНІ РОЗРОБКИ
з дисципліни
Ф І Л О С О Ф І Я
для студентів вищих медичних закладів освіти
ІІІ-IV рівнів акредитації
ІВАНО-ФРАНКІВСЬК
2011
УДК
ББК
Рекомендовано до друку:
Ухвала кафедри від 30 грудня 2010 р. Протокол № 6.
Ухвала циклової комісії ЦМК Івано-Франківського національного медичного університету від 4 січня 2011 р. Протокол № 3.
Рецензенти:
Р.О.П’ятківський – кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника;
Я.С.Гнатюк – кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.
|
Сініцина А.В. |
|
|
М 54 |
Програма та методичні розробки з філософії для студентів вищих медичних закладів освіти ІІІ-IV рівнів акредитації / А.В. Сініцина, Я.Г. Татарин. – Івано-Франківськ: Симфонія форте, 2011. – 92 с. |
|
ISBN |
|
|
Програма та методичні розробки з нормативного курсу «Філософія» складена кандидатом філософських наук, доцентом кафедри україно знавства з курсом філософії Івано-Франківського національного медичного університету А.В. Сініциною, старшим викладачем кафедри українознавства Я.Г.Татарином (зав. кафедри доктор філол. наук, проф., акад. АН Вищої школи В.А. Качкан) При складанні методичних розробок використано Програму опорної кафедри філософії Національного медичного університету ім. О.О.Бого мольця (Програма обговорена і ухвалена на засіданні наради завідувачів кафедр гуманітарних та соціальних дисциплін медичних навчальних закладів України МОЗ України, протокол від 3 травня 2010 року (м.Львів, ЛНМУ імені Данила Галицького) та комісією з напряму «Медицина» Науково-методичної ради Міністерства освіти і науки України (протокол від 6.07.2010 р.). |
|
|
ББК: 88. 5 |
|
|
УДК 159. 923 |
|
|
ISBN |
© Сініцина А.В., Та тарин Я.Г., 2011 |
I. пояснювальна записка
Програма та методичні розробки з філософії для вищих медичних закладів освіти України ІІІ-ІV рівнів акредитації складена для спеціальностей «Лікувальна справа» 7.110101, «Педіатрія» 7.110104, «Медико-профілактична справа» 7.110105, «Стоматологія» 7.110106 відповідно до освітньо-кваліфі ка ційних характеристик (ОКХ) і освітньо-професійних програм (ОПП) підготовки фахівців, затвердженими Наказом МОН України №749 та №750 від 19.10.2009 р.; № 929 від 07.12.2009 р., навчальним експериментальним планом, розробленим на принципах Європейсько-кредитної системи (ECTS), затвер дженим Наказом МОЗ України від 31.01.2005 р. № 52.
Термін навчання за спеціальностями «Лікувальна справа», «Педіатрія», «Медико-профілактична справа» здійснюється протягом 6 років, а «Стомато логія» – протягом 5 років. Згідно з навчальним планом вивчення філософії здійснюється на ІІ році навчання (у ІІІ та ІV семестрі).
Головною метою викладання курсу філософії є систематичне та практично зорієнтоване вивчення людини і суспільства, формування філо софського світогляду майбутнього лікаря, виховання його як соціально-активного громадянина демократичного суспільства.
Завдання: підготувати медичного спеціаліста, здатного аналізувати філософсько-значущі проблеми та процеси, навчити розуміти сутність та філософське значення своєї майбутньої професії, допомогти йому адекватно реагувати на навколишнє середовище.
Філософія як навчальна дисципліна:
а) базується на вивченні студентами фундаментальних дисциплін І курсу і предметно інтегрується з ними;
б) закладає основи філософського розуміння відношення людини та світу і формує світогляд майбутнього лікаря, виробляє ціннісний підхід до людини та її здоров’я;
в) формує філософське мислення та професійні навички застосування філософсько-наукової методології у професійній лікарській діяльності.
Кінцеві цілі дисципліни:
Професійна спрямованість предмету полягає у формуванні в студента:
Організація навчального процесу здійснюється за кредитно-модульною системою відповідно до вимог Болонського процесу.
Дисципліна структурована на 3 модулі, що містять 7 змістових модулів. Обсяг навчального навантаження студентів описаний у кредитах ЕСТS – залікових кредитах, які зараховуються студентам при успішному засвоєнні ними предмету.
Кредитно-модульна система організації навчального процесу спонукає студентів систематично вчитися протягом навчального року.
Видами навчальної діяльності студентів згідно з навчальним планом є: а) лекції, б) семінарські заняття, в) самостійна робота студентів (СРС).
3апропонована тематика для вивчення спрямована на знайомство і усвідомлення студентами загальнолюдських проблем. У всіх темах головна увага приділяється розкриттю сутності, своєрідності філософської науки, створюються необхідні методологічні передумови для сприйняття всієї проблематики курсу, для одержання навичок осмислення емпіричного матеріалу та практичної участі студентів у філософському формуванні світогляду кожного.
ІІ. ОПИС НАВЧАЛЬНОГО ПЛАНУ З «ФІЛОСОФІЇ»
|
Структура навчальної дисципліни |
Кількість годин, з них |
СРС |
Рік нав чання |
Вид контролю |
||
|
Всього |
Аудиторних |
|||||
|
Лекції |
Семінари |
|||||
|
90 |
20 |
30 |
40 |
|||
|
Кредитів ECTS |
3,0 |
2 |
||||
|
МОДУЛЬ 1 Змістових модулів - 2 |
38 год.- 1,3 кредитів ECTS. |
8 |
12 |
18 |
Підсумко вий мо дульний |
|
|
МОДУЛЬ 2 Змістових модулів - 2 |
30 год.- 1,0 кредитів ECTS. |
8 |
10 |
12 |
Підсумко вий мо дульний |
|
|
МОДУЛЬ 3 Змістових модулів - 4 |
22 год.- 0,7 кредитів ECTS. |
4 |
8 |
10 |
Підсумко вий мо дульний |
|
|
В тому числі підсумковий контроль засвоєння 3-х модулів |
10 год. 0,3 кредитів ECTS |
6 |
Підсумко вий мо дульний |
|||
|
Тижневе навантаження загальне |
2,25 год. 0,075 кредитів ECTS. |
Примітка: 1 кредит ЕСТS- 30 год.
Аудиторне навантаження – 55,5%, СРС – 44,5%
ІІІ. ТЕМАТИЧНЕ ПЛАНУВАННЯ
|
№ п/п |
Назва теми |
Кількість годин |
||
|
лк |
сем |
срс |
||
|
Модуль 1 Філософія: сутність та історія |
||||
|
1 |
Предмет філософії, коло філософських проблем. |
2 |
3 |
|
|
2 |
Філософія стародавнього Сходу. |
1 |
2 |
|
|
3 |
Антична філософія. |
2 |
1 |
2 |
|
4 |
Філософія Середніх віків та Відродження. |
2 |
2 |
|
|
5 |
Філософія Нового часу. |
2 |
1 |
3 |
|
6 |
Німецька класична філософія. |
1 |
2 |
|
|
7 |
Сучасна світова філософія. |
2 |
2 |
|
|
8 |
Філософська думка в Україні. |
2 |
2 |
2 |
|
9 |
ПМК №1 |
2 |
||
|
Разом |
8 |
12 |
18 |
|
|
Модуль 2 Основні філософські проблеми |
||||
|
10 |
Онтологія – проблема буття. |
2 |
2 |
2 |
|
11 |
Діалектика – вчення про розвиток |
2 |
2 |
2 |
|
12 |
Гносеологія – проблема пізнання |
2 |
2 |
4 |
|
13 |
Людина, природа і суспільство в філософії. |
2 |
2 |
4 |
|
14 |
ПМК №2 |
2 |
||
|
Разом |
8 |
10 |
12 |
|
|
Модуль 3 Філософія релігії |
||||
|
15 |
Поняття релігії, релігієзнавства, філософії релігії. Основні релігієзнавчі концепції. |
2 |
1 |
|
|
16 |
Первісні форми релігійних вірувань. Національні релігії. |
1 |
2 |
|
|
17 |
Світові релігії: буддизм, іслам, християнство. |
1 |
2 |
|
|
18 |
Основний зміст християнського віровчення та культу. Католицизм, православ’я, протестантизм. |
2 |
1 |
|
|
19 |
Сучасні нетрадиційні релігії. |
2 |
2 |
|
|
20 |
Історія релігій в Україні. Конституційно-правові акти про свободу совісті та релігійні організації в Україні. |
2 |
2 |
|
|
21 |
ПМК №3 |
2 |
||
|
Разом |
4 |
8 |
10 |
|
|
ВСЬОГО |
20 |
30 |
40 |
ІV. Форми контролю
Оцінювання дисципліни. Оцінка з дисципліни виставляється лише студентам, яким зараховані усі семінарські заняття і успішно зданий поточний модульний контроль з дисципліни.
Кількість балів, яку студент набрав з дисципліни, визначається як сума балів за поточну успішність плюс сума балів за індивідуальну роботу та результати підсумкового модульного контролю.
Заохочувальні бали за публікації наукових робіт, отримання призових місць на олімпіадах за профілем дисципліни додаються до кінцевого результату лише за рішенням Вченої ради ВНЗ.
Кількість балів за підсумковий модульний контроль – 80.
Підсумковий тестовий контроль зараховується студенту, якщо він набрав не менше 50 балів.
Підсумковий модульний контроль включає три рівні:
- тестовий (запитання з варіантами правильних, наближених до правильних і не правильних відповідей) – оцінюється в 40 балів;
- теоретичний (письмові питання з пройденого матеріалу на семінарських заняттях) – оцінюється в 20 балів;
- словниковий (терміни, поняття, категорії філософії, яким потрібно дати визначення) – оцінюється в 20 балів.
Поточна навчальна діяльність студентів контролюється на заняттях у відповідності з конкретними цілями та під час індивідуальної роботи викладача зі студентами.
Підсумковий модульний контроль (ПМК) предмету здійснюється на останньому аудиторному занятті.
Оцінювання самостійної роботи студентів. Самостійна робота студентів, яка передбачена в програмі контролюється і оцінюється як під час поточної навчальної діяльності, так і при підсумковому модульному контролі.
Конвертаційна шкала оцінки поточної успішності
Оцінювання дисципліни.
Модуль 1.
Максимальний бал за семінарське заняття у модулі – 22 (вираховується шляхом поділу 120 балів на 5 семінарських занять у даному модулі без врахування індивідуальної роботи: (120-10):5=22)
Мінімальний позитивний бал за семінарське заняття – 11 (вираховується з розрахунку не менше 50% від максимального балу за семінарське заняття у модулі і в залежності від того, як це визначеною типовою навчальною програмою дисципліни).
Студент на семінарському занятті може бути оцінений в залежності від рівня показаних ним знань від 0 до 22 балів за дане заняття.
Максимальна кількість балів, яку може набрати студент за поточну навчальну діяльність при вивченні модуля – 120 (вираховується шляхом множення максимального балу за семінарське заняття, на кількість тем семінарських занять у модулі з додаванням балів за індивідуальну самостійну роботу студента: 22х5+10=120).
Мінімальна кількість балів, яку повинен набрати студент для допуску до підсумкового модульного контролю – 55 (вираховується шляхом множення мінімального позитивного балу за семінарське заняття на кількість тем семінарських занять у модулі: 11х5=55).
Оцінювання індивідуальної роботи студентів. Бали за індивідуальну роботу студентові нараховуються лише за успішне її виконання і захист. Максимальна кількість балів за індивідуальну роботу становить 10, мінімальна – 0. Ця оцінка додається до суми балів, набраних студентом за поточну навчальну діяльність і не входить до мінімуму, необхідного для допуску до підсумкового модульного контролю.
Модуль 2.
Максимальний бал за семінарське заняття у модулі – 28 (вираховується шляхом поділу 120 балів на 4 семінарських занять у даному модулі без врахування індивідуальної роботи: (120-8):4=28)
Мінімальний позитивний бал за семінарське заняття – 14 (вираховується з розрахунку не менше 50% від максимального балу за семінарське заняття у модулі і в залежності від того, як це визначеною типовою навчальною програмою дисципліни).
Студент на семінарському занятті може бути оцінений в залежності від рівня показаних ним знань від 0 до 28 балів за дане заняття.
Максимальна кількість балів, яку може набрати студент за поточну навчальну діяльність при вивченні модуля – 120 (вираховується шляхом множення максимального балу за семінарське заняття, на кількість тем семінарських занять у модулі з додаванням балів за індивідуальну самостійну роботу студента: 28х4+8=120).
Мінімальна кількість балів, яку повинен набрати студент для допуску до підсумкового модульного контролю – 56 (вираховується шляхом множення мінімального позитивного балу за семінарське заняття на кількість тем семінарських занять у модулі: 14х4=56).
Оцінювання індивідуальної роботи студентів. Бали за індивідуальну роботу студентові нараховуються лише за успішне її виконання і захист. Максимальна кількість балів за індивідуальну роботу становить 8, мінімальна – 0. Ця оцінка додається до суми балів, набраних студентом за поточну навчальну діяльність і не входить до мінімуму, необхідного для допуску до підсумкового модульного контролю.
Модуль 3.
Максимальний бал за семінарське заняття у модулі – 36 (вираховується шляхом поділу 120 балів на 3 семінарських занять у даному модулі без врахування індивідуальної роботи: (120-12):3=36)
Мінімальний позитивний бал за семінарське заняття – 18 (вираховується з розрахунку не менше 50% від максимального балу за семінарське заняття у модулі і в залежності від того, як це визначеною типовою навчальною програмою дисципліни).
Студент на семінарському занятті може бути оцінений в залежності від рівня показаних ним знань від 0 до 36 балів за дане заняття.
Максимальна кількість балів, яку може набрати студент за поточну навчальну діяльність при вивченні модуля – 120 (вираховується шляхом множення максимального балу за семінарське заняття, на кількість тем семінарських занять у модулі з додаванням балів за індивідуальну самостійну роботу студента: 36х3+12=120).
Мінімальна кількість балів, яку повинен набрати студент для допуску до підсумкового модульного контролю – 54 (вираховується шляхом множення мінімального позитивного балу за семінарське заняття на кількість тем семінарських занять у модулі: 18х3=54).
Оцінювання індивідуальної роботи студентів. Бали за індивідуальну роботу студентові нараховуються лише за успішне її виконання і захист. Максимальна кількість балів за індивідуальну роботу становить 12, мінімальна – 0. Ця оцінка додається до суми балів, набраних студентом за поточну навчальну діяльність і не входить до мінімуму, необхідного для допуску до підсумкового модульного контролю.
V. ЗМІСТ ПРОГРАМИ
Модуль 1. Філософія: сутність та історія
Змістовий модуль 1 Сутність філософії та філософського знання.
Тема 1. Предмет філософії, коло філософських проблем.
Змістовий модуль 2. Історія філософії.
Тема 2. Філософія стародавнього Сходу.
Тема 3. Антична філософія.
Тема 4. Філософія Середніх віків та Відродження.
Тема 5. Філософія Нового часу.
Тема 6. Німецька класична філософія.
Тема 7. Сучасна світова філософія.
Тема 8. Філософська думка в Україні.
Модуль 2. Основні філософські проблеми
Змістовий модуль 3. Філософське розуміння буття, пізнання та розвитку світу..
Тема 1. Онтологія – проблема буття.
Тема 2. Діалектика – вчення про розвиток.
Тема 3. Гносеологія – проблема пізнання.
Змістовий модуль 4. Філософські проблеми взаємозв’язку людини, природи і суспільства.
Тема 4. Людина, природа і суспільство в філософії.
Модуль 3. Філософія релігії.
Змістовий модуль 5. Філософія і релігія
Тема 1. Поняття релігії, релігієзнавства, філософії релігії. Основні релігієзнавчі концепції.
Змістовий модуль 6. Походження та класифікація форм релігійних вірувань.
Тема 2. Первісні форми релігійних вірувань. Національні релігії.
Тема 3. Світові релігії: буддизм, іслам, християнство.
Тема 4. Основний зміст християнського віровчення та культу. Католицизм, православ’я, протестантизм.
Тема 5. Сучасні нетрадиційні релігії.
Змістовий модуль 7. Релігія в контексті історії України.
Тема 6. Історія релігій в Україні. Конституційно-правові акти про свободу совісті та релігійні організації в Україні.
Vі. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ СТУДЕНТІВ
МОДУЛЬ 1. Філософія: сутність та історія
Тема: «Предмет філософії, коло філософських проблем»
Форма заняття: самостійне вивчення.
Мета заняття: довести, що філософія є насамперед концептуальним вираженням світоглядних проблем, була і залишається інтелектуальною формою відповіді на глибинні запити людини.
1. Предмет філософії і своєрідність філософських проблем:
2. Основне питання філософії:
3. Світогляд. Його структура і типи:
4. Основні функції філософії:
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ
Завдання 1. За допомогою словника дайте визначення поняттям: світогляд, міфологія, релігія, філософія, методологія, матеріалізм, ідеалізм онтологія, гносеологія, аксіологія, праксеологія, агностицизм,.
Завдання 2. Робота з першоджерелом.
Законспектуйте уривок праці Ф.Енгельса «Людвіг Фейєрбах і кінець німецької класичної філософії» і складіть схему філософських течій та напрямів, які склалися в результаті розв’язання основного питання філософії.
«Найвищим питанням всієї філософії, питання про відношення мислення до буття, духу до природи, має свої корені в... обмежених і незграбних уявленнях людей.. Але воно було поставлене тільки тоді, коли все населення Європи пробудилося від зимової сплячки християнського середньовіччя (хоча питання про відношення мислення до буття в церкві принесло нову постановку питання: створений світ Богом чи існував він вічно?)...
Філософи розділилися на два протилежні табори в залежності від того, як вони відповідали на питання: що було первинним – дух чи природа? Ті, які стверджували, що дух існував до природи, і які визнавали створення світу, ... становили ідеалістичний табір. Ті ж, які основним началом вважали природу, прилучилися до різних шкіл матеріалізму.
Але питання про відношення мислення до буття має ще й іншу сторону: як відноситься наше мислення про оточуючий нас світ до самого світу. Чи здатне наше мислення пізнавати дійсний світ, чи можемо ми в наших уявленнях і поняттях про дійсний світ складати правдиве відображення дійсності? На філософській мові це питання називається питанням про тотожність мислення і буття...».
Рекомендована література
Тема: «Філософія Стародавнього Світу»
Форма заняття: семінарське.
Мета заняття: порівнюючи і виокремлюючи аспекти, за якими розрізняються східний і західний тип культури, довести, що філософія Стародавнього Світу демонструє органічну цілісність людини і природи, розробляє оригінальні концепції світобудови.
ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ
1. Проблема «Схід – Захід» в сучасній філософії:
2. Філософська думка Стародавньої Індії:
чотири «благородні істини» буддизму – зміст буддизму;
трактування буття і проблема людини у буддизмі.
3. Філософія Стародавнього Китаю:
4. Філософія Античності:
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ
Завдання 1. За допомогою словника дайте визначення поняттям: архе, сансара, карма, нірвана, Веди, дао, інь, ян, жень, сяо, атомізм, космологія, космогонія, логос, Нус, гомеомерії, метапсихоз, апорія, анамнез, телеологія, мімезис, евде монізм, гедонізм, егоїзм, фаталізм, провіденціалізм, атараксія, еманація.
Завдання 2. За таблицею-схемою дайте характеристику шкіл і напрямів у філософії:
|
№ п/п |
Назва філос. шкіл, течій |
Час засну вання |
Країна, місто |
Представ ники |
Філософ. проблеми |
|
Локаята (школа чарваків) |
Серед. І тис. |
Ст. Індія |
Брихаспаті |
В основі лежить 4 еле менти: земля, вода, во гонь, повітря |
Санкх’я, йога, джайнізм, ньяя, вайшешика, моїзм, даосизм, атомізм, Піфаго рейський союз, Анаксагор, скептицизм, неоплатонізм.
Завдання 3. З’ясуйте природу принципу «золотої середини» і прокоментуйте.
Вчитель: «Такий принцип як «золота середина» є найвищим принципом. Люди вже давно не володіють ним. …Коли не виявляють задоволення, гніву, смутку, радості – це і називається станом «золотої середини». Коли їх проявляють у належній мірі – це є стан гармонії. Середина є найважливішою основою дій людини. Гармонія – це шлях, яким мають прямувати люди. Коли вдається досягти стану середини і гармонії, у природі встановлюється порядок і все існуюче розквітає».
Завдання 4. З наведеного уривку з’ясуйте, з чого треба починати виховання і за якими критеріями оцінюється людина. Чи можуть ці принципи бути застосовані у сучасному житті.
«Шанобливе ставлення до батьків і повага до старших братів – основа людинолюбства».
Учень: «Я прошу розповісти про правила людинолюбства».
Вчитель: «Поза своєю оселею відносися до людей так, ніби ти приймаєш дорогих гостей. Використовуй народ так, ніби ти виконуєш важливе жертвоприношення. Не роби людям того, чого не бажаєш собі. Тоді в державі і в родині до тебе не будуть відчувати ворожнечі».
Учень запитав про пошану до батьків.
Вчитель відповів: «Сьогодні пошана до батьків становить їх утримання. Але люди утримують також собак і коней. Якщо батьків не шанувати, то чим буде відрізнятися відношення до них відношенням до собак і коней».
Учень: «Кого ми можемо назвати людинолюбивим?».
Вчитель: «Того, хто здатен проявляти п’ять якостей і є людинолюбивим. Що це за якості? Поважність, правдивість, ввічливість, доброта, кмітливість. Якщо людина поважна, її не зневажають. Якщо людина ввічлива, її підтримують, якщо правдива, їй довіряють, якщо кмітлива, вона досягає успіху, якщо людина добра, вона може використати іншого».
Учень: «Що ми можемо назвати обов’язком людини?».
Вчитель: «Батько повинен виказувати свої батьківські почуття, а син – шану вання, старший брат – доброту, дружина – слухняність, старші – милосердя, молодші – покірність, правитель – людинолюбство, підлеглі – відданість. Саме ці десять якостей і називають людським обов’язком».
Учень: «Коли ми можемо назвати людину доброю?».
Вчитель: «Добра природа людини проявляється у почуттях. Співчуття – початок людинолюбства, відчуття сорому – початок обов’язку, поступатися – початок правил поведінки, відчуття правди і неправди – початок знань».
Рекомендована література
Тема: «Філософія Середніх віків та Відродження»
Форма заняття: семінарське.
Мета заняття: довести, що філософія Середньовіччя та Відродження привносять нове бачення в європейський світогляд, в якому відбуваються досить радикальні зміни.
ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ
1. Зміни у світогляді, причини переходу від античності до Середньовіччя:
2. Вчення апологетів та патристів:
3. Схоластика та основні проблеми віри і розуму:
4. Ідейний зміст світогляду Ренесансу і характерні риси духовного життя цієї доби:
5. Філософські ідеї натурфілософії та природознавство Відродження:
6. Реформаційні та соціально-політичні ідеї Відродження:
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ
Завдання 1. За допомогою словника дайте визначення поняттям: патристика, теоцентризм, теологія, томізм, неотомізм, номіналізм, реалізм, апологетика, універсалії, геоцентризм, геліоцентризм, реформація, утопія.
Завдання 2. Дайте пояснення, що таке Град Земний і Град Божий, за Августином? Який зв’язок між двома Градами? Хто є громадянами кожного з Градів?
«Не дивлячись на багаточисельність народів, які живуть за своїми звичаями, розмежовуються між собою мовою, одягом, завжди існувало два роди людського спілкування, яке ми, за Писанням, справедливо можемо назвати двома Градами. Один з них складається з людей, бажаючих жити у світі за плоттю; інші – жити за духом. Громадян Земного Града народжує зіпсована гріхом природа, громадян Града Небесного народжує благодать, звільнюючи природу від гріха. До одного з них належить товпа людей, нечестивих в образі людини. До іншого – людей, які віддані єдиному Богу…»
Завдання 3. Робота з першоджерелом.
З праці Нікколо Мак’явеллі «Государ» з’ясуйте:
• що означає ідея громадянського суспільства? В чому його суть?
• яка має бути позиція правителя, якщо він прийшов до влади з допомогою народу?
• які кроки належить робити правителю, щоб його шанували?
• поміркуйте, пріоритет якому правителю віддали би ви і чому?
«...такого роду єдиновладдя – його можна назвати громадянським – установ люється на вимогу чи знаті, чи народу. Оскільки немає міста, де не відособились би два цих начала: знать прагне підкорити і утискувати народ, народ не хоче перебувати у підкоренні та гнобленні; зіткнення ж цих начал вирішується трояко: або єдиновладдям, або безвладдям, або свободою.
Єдиновладдя установлюється чи знаттю, чи народом, залежно від того, кому першому випадає нагода. Знать, бачучи, що вона не може протистояти народові, висуває кого-небудь із своїх і проголошує його правителем, щоби за його спиною вгамувати свою пожадливість. Так само і народ, бачучи, що не може чинити опір знаті, звеличує когось одного, щоби в його владі знайти для себе захист. Тому, хто приходить до влади з допомогою знаті, важче утримати владу, аніж тому, кого привів до влади народ, бо якщо правитель оточений знаттю, котра шанує себе як рівна йому, то він не може ні вказувати, ні мати незалежний спосіб дій. Тоді як той, кого привів до влади народ, править один і довкола нього немає нікого, чи майже нікого, хто не прагнув би йому скорятися.
Так що, коли правитель прийшов до влади з допомогою народу, він має намагатися утримати його дружбу, що зовсім не важко, бо народ вимагає тільки, щоб його не утискували. Але якщо правителя привела до влади знать наперекір народові, то перший його обов'язок - заручитися дружбою народу, що знову ж таки неважко зробити, якщо взяти народ під свій захист. Люди ж такі, що, бачучи добро з боку тих, від кого чекали зла, особливо прив'язуються до благодійників, тому народ ще «більше прихилиться до правителя, ніж якби сам привів його до влади. Заручитися ж підтримкою народу можна по-різному... [...]... правителю належить бути у дружбі з народом, інакше у важкі часи він буде скинутий з престолу...
[...] Ніщо не може викликати до правителя такої шани, як воєнні справи і надзвичайні вчинки.
[...] Величі правителя сприяють також незвичайні розпоряд ження усередині держави,... інакше кажучи, коли хто-небудь здійснює значне у громадянському житті, погане чи добре, то його корисно нагороджувати чи карати таким чином, щоби це пам'яталось якомога довше. Та найголовніше для правителя – постаратися всіма своїми вчинками скласти собі славу великої людини, наділеної розумом видатним.
Правителя поважають також, коли він відкрито заявляє себе ворогом чи другом, тобто, коли він без хитань виступає за одного проти іншого – це завжди краще, аніж стояти осторонь.
Правитель повинен також показувати себе покровителем талантів, пригортати обдарованих людей, вшановувати тих, хто проявив себе в якомусь ремеслі чи мистецтві. Він має спонукати громадян спокійно займатися торгівлею, земле робством і ремеслами, щоб одні облаштовували свої володіння, не боячись, що ці володіння у них відберуть».
Завдання 4. За таблицею дайте характеристику філософам.
|
№ п/п |
Ім’я філософа |
Період до якого належить |
Напрям, течія до якого належить |
Проблема, яка була у центрі уваги філософа |
Назвіть філософські поняття, введені філософом |
Августин Аврелій (Блаженний), Росцелін, Ансельм Кентерберійський, Альберт Великий, Тома Аквінський, Піко делла Мірандола; Марсіліо Фічіно, Лоренцо Валла, Цвінглі, Мартін Лютер, Жан Кальвін, Томас Мюнцер.
Рекомендована література
Тема: «Філософія Нового часу. Німецька класична філософія»
Форма заняття: семінарське .
Мета заняття: довести, що філософія Нового Часу являє собою принципово новий рівень у розвитку європейської філософії: вона розвивається в діалозі з експериментальною наукою досягає нового рівня деталізації власної проблематики, а німецька класична філософія постала як вищий етап у розвитку європейської філософії, з’ясувати чим збагатила німецька класична філософія європейську культуру, без яких неможливо уявити собі сучасну інтелектуальну ситуацію в суспільстві.
ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ
1. Філософії Нового Часу і її особливість:
2. Проблема методу пізнання в філософії Ф.Бекона та Р.Декарта:
3. Вчення про субстанцію. Сенсуалізм:
4. Німецька класична філософія як особливий етап розвитку новоєвро пейської філософії:
5. Філософське вчення І. Канта:
6. Ідеалістичні системи Й.Фіхте (суб’єктивна) та Ф.Шеллінга (трансцен дентальна):
7. Філософська система і метод Гегеля:
8. Антропологічний матеріалізм філософії Л.Фейєрбаха:
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ
Завдання 1. Складіть словник понять: механіцизм, субстанція, сенсуалізм, індукція, дедукція, емпіризм, раціоналізм, деїзм, сенсуалізм, об'єктивний ідеалізм, суб'єктивний ідеалізм, трансцендентальний, апостеріорі і апріорі, антиномії, абсолютна ідея, абсолютний дух, , антропологічний матеріалізм.
Завдання 2. Порівняйте думки Ф.Бекона та Р.Декарта та обґрунтуйте їх з позицій гносеології:
«Індукцію ми вважаємо тою формою доведення, яка зважає на дані чуттів, схоплює природу та мчить до практики, майже зливаючись із нею». (Ф.Бекон)
«…Досвідні дані про речі часто бувають помилковими, дедукція ж, або чисте виведення одного із іншого, хоча і може бути залишена поза увагою, якщо вона не очевидна, ніколи не може бути неправильно здійснена розумом, навіть вкрай нерозсудливим…». (Р.Декарт)
Завдання 3. Як розуміти декартівську аксіому: «У всьому належить сумніватися» і висновок: «Я мислю, отже, існую» («Cogito ergo sum»)?
Завдання 4. І.Кант писав: «Дій так, щоб ти завжди ставився до людства і в своїй особі, і в особі будь-кого іншого лишень як до мети, і ніколи б не ставився до нього як до засобу». Як Ви вважаєте, в чому полягає гуманістичний зміст даного висловлювання Канта?
Завдання 5. До якого філософського вчення можуть належати подібні судження? Що вони (кожне зокрема) абсолютизують і що недооцінюють?
а) лише чуттєвий досвід, експерименти можуть бути джерелом достовірного знання;
б) джерелом істинного знання може бути тільки людський розум, інтелект.
Завдання 6. За таблицею дайте характеристику філософам.
|
№ п/п |
Ім’я філософа |
Період до якого належить |
Напрям, течія до якого належить |
Проблема, яка була у центрі уваги філософа |
Назвіть філософські поняття, введені філософом |
Вольтер, Ж.-Ж.Руссо, Д.Дідро, Ж.Ламетрі, Ш.Монтеск’є, П.Гольбах.
Рекомендована література
Тема: «Сучасна світова філософія»
Форма заняття: семінарське.
Мета заняття: осмислити своєрідність розвитку західної філософії; ознайомитись із змістом філософських вчень, що започаткували нові напрями і течії у світовій філософії.
ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ:
1. Особливості філософського мислення у ХІХ – на поч. ХХ ст.:
2. «Філософія життя»:
3. Фрейдизм:
4. Позитивізм і його напрями:
5. Екзистенціоналізм як філософія буття та існування людини:
6. Філософська антропологія:
7. Релігійна філософія:
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ
Завдання 1. За допомогою словника дайте визначення поняттям: ірраціональне, раціональне, несвідоме, психоаналіз, парадигма, феномен, абсурд, верифікація, позитивізм, махізм, неопозитивізм, постпозитивізм, екзистенція, біологізм, соціалізаторство.
Завдання 2. Наведіть приклад прояву скритої (сублімованої) енергії через сновидіння.
Завдання 3. За таблицею дайте детальний опис філософам:
|
Перелік імен |
Період, до якого належить |
Держава |
Напрям, течія |
Суть філософських поглядів |
С.К’єркегор, А.Шопенгаур, Е.Гуссерль, М.Хайдеггер, Ж.-П.Сартр, А.Камю, Е.Мунье, М.Бердяев, Тейяр де Шарден.
Рекомендована література
Тема: «Філософська думка в Україні»
Форма заняття: семінарське.
Мета заняття: виробити цілісне уявлення про розвиток філософської думки України, зрозуміти особливості становлення української філософії, засвоїти зміст основних філософських праць українських мислителів з давніх часів до наших днів.
ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ:
1. Українська філософія – органічна складова української духовної культури:
2. Філософські ідеї в культурі Київської Русі XI-XIII століть:
3. Філософія періоду Відродження в Україні:
4. Києво-Могилянська академія, її просвітницький характер:
- уявлення про людину та її моральний світ; суспільно-політичні погляди;
5. Філософія Г.Сковороди:
6. Романтизм як філософська концепція світобачення та його особливості в Україні.
7. Професійно-академічна філософія в Україне XIX-XXст.:
8. Суспільно-політичні та філософськи погляди І.Франка, В.Липинського, Д.Донцова.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ
Завдання 1. За допомогою словника дайте визначення поняттям: антеїзм, кордоцентризм, аскетизм, індивідуалізм, сродна праця, нація, націоналізм, національна ідея, елітаризм, егалітаризм, прогрес, український романтизм, україноцентризм, народництво, космополітизм, соціалізм.
Завдання 2. Прокоментуйте вислови Г.Сковороди:
- «Що може бути шкідливіше, ніж людина, яка має знання найскладніших наук, але без доброго серця? Вона всі свої знання застосує на зло»;
- «Світ ловив мене, але не спіймав». Який основоположний принцип мислення він ілюструє?
Завдання 3. Робота з першоджерелом.
Використовуючи працю «Серце і його значення у духовному житті людини», з’ясуйте:
• значення серця у житті, пізнанні і діяльності людини;
• в чому ви бачите спільність вчення про серце у філософії Г.Сковороди та П.Юркевича;
• в чому виявився гуманізм П.Юркевича;
• яке місце відводить Памфіл Юркевич серцю у житті людини. Як називається така позиція?
«…Серце є скарбник і носій усіх тілесних сил людини…
Серце є центром душевного і духовного життя людини. Так, в серці започатковується і народжується рішучість людини на ті чи інші вчинки; в ньому виникають різноманітні наміри і бажання; воно є місцем волі та її жадань…
Серце є осереддя багатоманітних почувань, хвилювань і пристрастей…
Серце є центром усіх пізнавальних дій душі…
Нарешті, серце є центром морального життя людини. В серці з'єднуються всі моральні стани людини...Серце є вихідним пунктом усього доброго й злого в словах, думках і вчинках людини, є добрий і злий скарб людини... Серце є скрижаль, на якому викарбуваний природний моральний закон...
Мислення не вичерпує собою всієї повноти духовного людського життя, так само як досконалість мислення ще не позначає всіх досконалостей людського духу. Хто стверджує, що «мислення є вся людина», і сподівається вивести всю багатогранність душевних явищ із мислення, той досягне не більше того фізіолога, котрий став би з'ясовувати явища слуху - звук, тони і слова - із явищ зору, якими є протяжність, фігура, колір і т. д. У відповідності з цим ми можемо вже припустити, що діяльність людського духу має своїм безпосереднім органом в тілі не одну голову або головний мозок з нервами, що до нього йдуть, а розповсюджується значно далі і глибше в середину тілесного організму. Як сутність душі, так і її зв’язок з тілом має бути значно багатшим і різноманітнішим, ніж звичайно думають».
Завдання 4. Робота з першоджерелом.
Ознайомившись із фрагментом твору І.Франка «Одвертий лист до галицької української молодежі», з’ясуйте:
а) основні принципи культурно-освітньої програми для молоді як засобу «морального переродження»;
б) виділіть окреслені І.Франком шляхи національного відродження України і перешкоди на його шляху;
в) подумайте, у чому зміст ідеї нації як «живого організму», які ця концепція має переваги?
«...Перед українською інтелігенцією відкривається тепер, при свобідніших формах життя в Росії, величезна ділова задача – створити з величної етнічної маси українського народу українську націю, суспільний культурний організм, здібний до самостійного культурного й політичного життя, відпорний на асиміляційну роботу інших націй, звідки б вона не йшла, та при тому здібний на присвоювання собі в найширшій мірі і в найшвидшому темпі загальнолюдських культурних здобутків, без яких сьогодні жодна нація і жодна хоч і як сильна держава не може здійснитися.
Величезні труднощі цієї задачі стануть Вам ясно перед очима, коли подумаєте про той стан, у якому застає Україну нова доба. Без власних шкіл і без виробленої освітньої традиції, без пройнятого освітніми і народолюбними думками духовенства, без популярного і вищого письменства, яке могло би бодай на першій гарячій порі заспокоювати всі духовні потреби величезної маси, без преси, яка могла б ясно держати і систематично оборонити стяг національності та прикладеної до місцевих потреб, свобідної культурної праці, без надії на сильну фалангу цілком свідомих і на висоті сучасної освіти стоящих репрезентантів у законодавчих органах, і без міцної опори в масах народу та інтелігенції навіть для тих небагатьох репрезентантів, що побажають цілком відповісти своїй національній і культурній задачі, наша Україна готова знову опинитися в ролі ковадла, на якому різні чужі молоти вибиватимуть свої мелодії, або в ролі кролика, на якому різні прихильники вівісекції будуть виконувати свої експерименти.
...Ми мусимо навчитися відчувати себе українцями – не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіційних кордонів. І це почуття не повинно у нас бути голою фразою, а мусить вести за собою практичні наслідки. Ми повинні – всі без винятку перш за все пізнати ту свою Україну, всю в її етнографічних межах, у її теперішнім культурнім стані, познайомитися з її природними засобами та громадськими болячками і засвоїти собі те знання твердо, щоб ми боліли кожним її частковим, локальним болем і радувалися кожному хоч і як дрібному та частковому її успіху, а головне, щоб ми розуміли всі прояви її життя, щоб почували себе справді, практично частинкою його.
...Це моральне переродження, яке цілковито досягнеться, певно, не швидко, аж наслідкам праці поколінь, та до якого імпульс кожний із Вас повинен дати сам собі, власною постановою, буде першою умовою можливості тіснішої, дружнішої і продуктивнішої співпраці нашої з закордонними українцями. Якби Ви знали, мої молоді приятелі, скільки зневіри, розчарувань та знеохоти нагромадили дотеперішні відносини галичан та буковинців із Україною, скільки сорому та прикрощів робили не раз українцям наші "національні", а власне місцеві хиби - неточність, балакучість та пустомельство, брак характерності, індиферентність та моральна грубошкірість, байдужість до важливих загальних справ, а завзятість у дрібницях, пуста амбіційність та відсутність самокритики, хизування євро пейськими формами при основній малоосвіченості та некультурності, якби Ви знали і відчували це так, як цього вимагає теперішня хвилина, то я не сумніваюся, що в серці кожного з Вас знайшлась би моральна сила, щоб сказати собі і покласти Ганнібалову присягу: віднині докладу всякого зусилля, щоб увільнитися від цих хиб, поводитися краще, працювати пильніше над собою.
…Я бажаю тільки одного – звернути Вашу увагу, молоді приятелі, звернути увагу всієї суспільності на ту велику історичну хвилину, якої наближення відчуваємо всі. Нам доведеться змобілізувати всі свої сили, щоб задовольнити потреби тої хвилини. Та поки ще вона не надійшла, до праці, молоді приятелі, до інтенсивної, невсипущої праці над собою самими. Здобування знання, теоретичне й практичне, гартуйте свою волю, виробляйте себе на серйозних, свідомих і поважних мужів, повних любові до свого народу і здатних виявляти ту любов не потоками галасливих фраз, а невтомною, тихою працею. Таких мужів потребує кожна нація і кожна історична доба, моли всій нашій Україні перший раз у її історичному житті посміхнеться хоч трохи повна громадянська і політична свобода».
ПЕРЕЛІК ТЕМ РЕФЕРАТІВ ДЛЯ ВИКОНАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА
ПЕРЕЛІК ПІДСУМКОВИХ ПИТАНЬ ДЛЯ СТУДЕНТІВ.
МОДУЛЬ 2. Основні філософські проблеми
Тема: «Онтологія – проблема буття»
Форма заняття: семінарське.
Мета заняття: дати філософське осмислення світу буття та його форм.
ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ:
1. Онтологія як філософська дисципліна, її проблемне поле. Особливості буття в східній та західній філософській традиції:
2. Проблема субстанції та основні підходи до її вирішення. Субстанційний монізм, дуалізм, плюралізм:
3. Поняття матерії. Основні форми існування матерії:
4. Буття духовного:
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ
Завдання 1. За допомогою словника дайте визначення поняттям: онтологія, субстанція, матерія, рух, свідомість, самосвідомість, відображення, творчість, мова, буття, небуття, дух, душа.
Завдання 2. Порівняйте поняття «світ», «Всесвіт», «існування», «сутність», «буття», «реальність», «об’єктивна реальність», «дійсність». У чому полягає їхня схожість і відмінність?
Завдання 3. Ознайомтесь із думкою мислителя Нового часу Б. Паскаля.
«Велич людини – у її здібності мислити. Людина всього лише очерет, найслабше із створінь природи, але вона - очерет мислячий. Щоб її знищити, зовсім не треба всього Всесвіту: досить віяння повітря, краплі води. Але хай навіть її знищить Всесвіт, людина все одно перевищує його, бо усвідомлює, що розлучається із життям і що слабша за Всесвіт, а він нічого не усвідомлює».
Яких переваг набуває людина завдяки здатності самоусвідомлення? Чи можлива, на ваш погляд, свідомість без самосвідомості?
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА.
Тема: «Діалектика – вчення про розвиток»
Форма заняття: семінарське.
Мета заняття: ознайомити студентів із діалектикою, її основними поняттями, що відображають діалектичний характер процесів природи і суспільства, довести, що всі суспільні, духовні, природні явища підпорядковуються основним законом діалектики які, є універсальними.
1. Сутність діалектики. її розвиток:
2. Альтернативи діалектики:
3. Поняття законів у діалектиці:
4. Три закони діалектики та їх прояв у медицині:
5. Поняття категорій діалектики та їх особливості:
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ
Завдання 1. За допомогою словника дайте визначення поняттям:: діалектика, метафізика, еклектика, догматизм, релятивізм, софістика розвиток, принцип, синергетика, категорія, закон, , причина, зміст, форма, сутність, кількість, якість, міра, стрибок, заперечення, необхідність.
Завдання 2. Застосовуючи закон діалектики прокоментуйте «конфлікт батьків і дітей».
Завдання 3. Яким законом можна охарактеризувати висловлювання: «Усе є отрута, і все є ліки, тим або іншим робить лише доза».
Завдання 4. Доповніть категорії «до пари» та визначить їх:
|
№ п/п |
Назва категорії |
Визначення кат. |
Назва парної кат. |
Визначення парної категорії |
Причина, необхідність, частина, зміст, можливість, сутність, діалектика, якість
Тема: «Гносеологія – проблема пізнання»
Форма заняття: семінарське.
Мета заняття: поглибити уявлення про особливості духовних процесів; з’ясувати зв'язок пізнання із становищем людини у світі, з її життєвою долею та перспективами; окреслити умови, можливості та рівні пізнання, його різновиди та форми; означити сутність поняття істини та виявити його відмінність від правди, а також його складний зв'язок із знанням та пізнанням.
ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ
1. Природа та структура пізнавальної діяльності:
2. Форми та рівні пізнання:
3. Практика – рушійна сила пізнання:
4. Специфіка наукового пізнання:
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ
Завдання 1. За допомогою словника дайте визначення таким поняттям: поняття, судження, умовивід, істина абсолютна, відносна, об’єктивна, ідея, теорія, гіпотеза, інтуїція, правда, цінності, епістемологія, брехня, заблудження.
Завдання 2. З наведених уривків роботи «Гносеологічні і логічні основи науки», автором якої є П.В.Копнін, дайте обґрунтовані відповіді на питання:
• що таке суб’єкт і об’єкт пізнання? Чим об’єкт пізнання відрізняється від «об’єктивної реальності»?
• як взаємодіють між собою суб’єкт і об’єкт пізнання? В чому діалектика їх взаємозв’язку у медицині;
• що таке знання? В чому його особливість і специфічність.
«Суб’єкт і об’єкт – взаємопов’язані категорії, аналогічні сутності та явищу, змісту й формі. Згадувати одну з них, нехтуючи іншою, неможливо. В цьому сенсі доцільним є твердження: не існує суб’єкт без об’єкту і об’єкт без суб’єкту.
... під суб’єктом ми розуміємо не свідомість людини, а власне людину й навіть людство в цілому, котре не менш є об’єктивною реальністю, ніж інші явища природи: тварини, рослини, мінерали тощо.
Об’єкт – це не будь-який предмет природи, а предмет, який входить в сферу діяльності людини. Він самодостатній, як об’єктивна реальність, існує незалежно від свідомості людини, він стає об’єктом, починаючи взаємодіяти з суб’єктом. Таким чином, необхідно розрізняти поняття «об’єктивна реальність» і «об’єкт». Перше відображає все суще, а друге запозичує тільки те з об’єктивної реальності, що на даному етапі розвитку суспільства стало предметом теоретичної і практичної діяльності людини. Пізнання виникає внаслідок взаємодії суб’єкта (людської спільноти) і об’єкта (явищ, процесів зовнішнього світу).
Поняття знання
...на відміну від праці, знання є тільки теоретичним, а не практичним опануванням об’єктом. Знати, що таке чоботи і як їх можна пошити, – це ще не означає бути взутим. Знання дає не власне предмет, а ідею предмету і шлях його практичного здобуття. Теоретичне опанування предметом є передумовою його практичного одержання.
Але воно існує і реально, практично, одержуючи певну чуттєво прийнятну форму знаків, мови, в якій ці внутрішні форми, образи речей пов’язуються з предметами певного виду (звуками, графічними зображеннями тощо). Якщо б знання не було відображеним з допомогою мови, то суспільство не змогло б ним користуватися.
Як необхідний елемент і передумова практичного ставлення людини до світу є процесом створення ідей, цілеспрямовано, котрі ідеально відтворюють об’єктивну реальність в формах її діяльності й існуючих у вигляді певної мовної системи.
Завдання 3. З наведеного уривку поясніть, як народжується і відбувається процес пізнання
«...Саме із взаємодії суб'єкта та об'єкта випливає дія - джерело пізнання. Вихідним пунктом пізнання постає ні суб'єкт, ані об'єкт, а їх взаємозв'язок, характерний для дії. Відштовхуючись від цієї взаємодії, суб'єкт, розкриваючи та пізнаючи об’єкт. організує дії в струнку систему, яка складається із операцій його інтелекту або мислення». (Ж.Піаже)
Тема: «Людина, природа і суспільство в філософії»
Форма заняття: семінарське.
Мета заняття: означити сутність філософської проблеми людини і суспільства, інтегрувати крізь призму філософської інтерпретації спеціальні та галузеві філософські теорії, показати проблематичність людського буття в суспільному та водночас його складність, багатовимірність, невичерпність, окреслити найперші визначення людини та прояви її буття, продемонструвати їх суперечливість та відкритість історичній перспективі; осмислення суспільства, як якісно особливого прояву реальності, виявлення сутності соціальності, ключових функцій суспіль ного життя.
ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ.
1. Людина і суспільство як предмет філософського осмислення:
2. Структура людської діяльності та сутнісні сили людини:
- сутнісні ознаки людини;
- співвідношення і характеристика біологічного, соціального й духовного в людині;
- основні види людської діяльності;
3. Взаємовідношення культури і цивілізації
4. Природа, як предмет філософського осмислення
5. Процес глобалізації та доля людини. Сучасні глобальні проблеми:
6. Біоетика як філософія майбутнього і сенс життя людини
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ
Завдання 1. З допомогою словника дайте визначення поняттям: людина, індивід, особа, індивідуальність, особистість, персона, істота, мислення, мова, соціум, суспільство, громадянське суспільство, клас, культура, цивілізація, соціалізація, конформізм, інтеракціонізм, глобалізація, глобалізм, біосфера, ноосфера, нація, геополітика, катастрофа, катаклізми, футурологія, антропосфера, соціосфера, біоетика.
Завдання 2. Заповніть таблицю:
|
№ п/п |
Назва методу прогнозування |
Представники |
Сутність методу |
Способи досягнення |
Екстраполяція, моделювання, аналогія, імітація, планування, програмування, проектування
Завдання 3. Законспектуйте уривок твору Ауреліо Печчеї «Людські якості» і дайте відповіді на питання:
• яка мета існування людини?
• запропонуйте власне бачення цілі існування людини.
• які цілі існування людства, чим вони відрізняються від мети існування людини
Шість стартових цілей
Запропоновані шість цілей спрямовані на те, щоби стимулювати відповідальнішу людську поведінку в повсякденному житті, у політичних справах, у науково-дослідницьких пошуках. Найперше завдання, отже, зводиться не до висунення конкретних рішень для тих чи інших проблем, а до того, щоби заставити людей замислитися і підготуватися, прилучив шись до інформації. Перш за все, особливої важливості набуває фактор часу: зараз все відбувається за таких стрімких швидкостей, що рішення і дії мають здебільшого терміновий характер. Тому необхідно забезпечити можливість негайного широкого розповсюдження доступною для розуміння мовою найважливіших нових знань і фактів у кожній з висунутих проблем. [...] вказані проблеми й цілі за самою своєю природою будуть підсилювати усвідомлення того, що лише глобальний підхід ... може забезпечити шлях до вирішення проблем, що стоять перед людством... Ці заняття повинні знову прищепити нам смак до філософських роздумів про те, хто ми є і якими воліли б стати - всі ми, що належимо до незвичайного виду живих істот, котрий називається людиною. [...]
Перша ціль: «зовнішні границі»
Зараз вже зрозуміли те, що в результаті безконтрольної людської діяльності жорстоко постраждало колись щедре і біологічне життя планети, частково винищені її кращі ґрунти, а цінні сільськогосподарські землі все більше забудовуються і вкриваються асфальтом і бетоном доріг, що вже повністю використано багато найдоступніших мінеральних багатств, що викликане людиною забруднення можна тепер знайти буквально повсюди, навіть на полюсах і на дні океану, і що тепер наслідки цього відбиваються навіть на кліматі та інших фізичних характеристиках планети. [...] Ціль, котру я висуваю, має бути спрямована не тільки на те, щоб відтворити загальний вигляд проблеми, але й на досягнення деяких найважливіших її складових, з тим, аби людина знала, що вона може і що повинна робити, використовуючи природу в своїх цілях, якщо хоче жити з нею у гармонії. [...]
Друга ціль: «внутрішні границі»
Цілком очевидно, що фізичні та психологічні можливості людини теж мають свої границі. Люди усвідомлюють, що, розширюючи своє панування над світом, людина в прагненні до безпеки, комфорту та влади, обростала цілим арсеналом усяких пристроїв і винаходів, втрачаючи при цьому ті якості, котрі дозволяли їй жити у своєму первозданному незайманому природному середовищі проживання, і що це, можливо, ослабило її фізично, притупивши біологічну активність. Можна з впевненістю сказати, що, чим більш "цивілізованою" стає людина, тим менше вона виявляється здатною протистояти труднощам суворого зовнішнього середовища і тим більше потребує того, щоби захищати свій організм і здоров'я з допомогою всякого роду медикаментів, ліків і великої кількості інших штучних засобів. [...] Незнання цих насущних проблем може бути здатним викликати серйозні, непоправні наслідки для людини як особистості і для суспільства в цілому. [...] Так що основне завдання зводиться до оцінки сукупності здібностей і з’ясування, як удосконалювати і пристосувати їх до того, щоб не піддавати людський організм нестерпним напруженням і стресам. [...]
Третя ціль: «культурна спадщина»
Захист і збереження культурних особливостей народів і націй цілком справедливо названі, зокрема, за останні роки, ключовим моментом людського прогресу і самовираження. Ці положення досить часто служать зручним прикриттям для всякого роду політичних хитрощів та інтриг. Разом з тим люди починають більше побоюватися, що в майбутньому всі культури можуть стати на одинці… Не дивлячись на добрі наміри та пусті слова на захист культурних відмінностей, зроблено в дійсності поки що дуже мало. Істинною основою культурного плюралізму майбутнього може стати тільки наша нинішня культурна спадщина. А оскільки вона зараз стрімко деградує й щезає, необхідні найактивніші та термінові заходи, щоби припинити ці непоправні в майбутньому втрати. [...] Слід негайно вжити найсерйозніших й найактивніших заходів щодо спасіння культурної спадщини людства, котрі повинні охопити всі без винятку галузі людської діяльності, використовувати досягнення всіх наукових дисциплін: археології, епіграфіки, палеографії, філософії, етнології, антропології і перш за все історії, – щоби спільними зусиллями людства захистити його культурну спадщину. [...]
Четверта ціль: «світова спільнота»
Суть проблеми зводиться до того, аби виявити шляхи поступового перетворення нинішньої системи егоцентричних держав, керованих схильними до самоправства урядами, у світову спільноту, в основу котрої лягла б система скоорди нованих між собою географічних і функціональних центрів прийняття рішення, охоп люючи всі рівні людської організації – від локального до глобального. [...]
П’ята ціль: «середовище проживання»
Однією з важливих проблем, вже зараз глибоко вражаючою людську уяву, але ще не усвідомленою в усіх її воістину грандіозних масштабах, є проблема роз міщення на планеті протягом найближчих 40 років населення, удвічі більшого, аніж нинішнє. Бо за цей короткий час доведеться докорінно поліпшити, модер нізувати і, більш того, подвоїти нинішню інфраструктуру – причому не лише житлові будинки, але й усі допоміжні системи, включаючи промислову, сільськогоспо дарську, соціальну, культурну і транспортну. [...] Всеохоплюючий, єдиний глобальний план людських поселень, що включає як складові частини відповідні заходи національного і регіонального масштабів, став нагальною потребою нашого часу. Звичайно, план цей повинен бути максимально гнучким. Проте разом з тим він має включати у себе декілька всіма визнаних і обов'язкових для всіх залізних правил про охорону і збереження того, що ще залишилось від екологічного заповідника, включаючи сюди не тільки клімат, космічний простір, атмосферу, океани і полярні райони — хоча все це вже перебуває під загрозою і вимагає розумного використання, - але й великі земельні масиви, котрим потрібно на певний час дати спокій від якого б то не було людського втручання, полишивши їх еволюцію самій природі. [...]
Шоста ціль: «виробнича система»
... безперечно, найголовнішою ключовою ціллю людства є ретельний аналіз існуючого виробничого істеблішменту і виявлення того, які перетворення необхідно в ньому запланувати, аби він виявився бути спроможним найближчим десятиріччям чітко виконувати відведені йому функції.
СЛОВО НА ЗАКІНЧЕННЯ
Закінчити я хочу словом, ... і слово це – любов... Головне – людська особистість, вона важливіша за будь-які справи і будь-які ідеї, бо всі вони без людей абсолютно нічого. А головне у кожному з нас і у нашому житті – узи любові, бо лише завдяки їм наше життя перестає бути коротким епізодом і набуває сенсу вічності.
ПЕРЕЛІК ТЕМ РЕФЕРАТІВ ДЛЯ ВИКОНАННЯ
САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА
Софістика і еклектика - альтернативи діалектики як логіки.
Догматизм і релятивізм як альтернативи діалектики у теорії пізнання.
Закони діалектики і їх значення для медицини.
Категорії «кількість і якість» як характеристики життя людини.
Категорії «необхідність і випадковість» як конкретні суспільні проблеми.
Людина-нація-світ, як відображення діалектичних категорій «одиничне-особливе-загальне».
Практика як специфічно людський засіб ставлення до світу.
Наука та її роль у суспільстві.
Проблема істини в пізнанні. Істина і правда.
Природа і людина. Природа людини і суспільства.
Цивілізаційний та формаційний підходи в аналізі розвитку суспільства.
Національна ідея та поступ громадянського суспільства в Україні.
Проблема відчуження: соціально-філософський аналіз
Поняття особи та особистості. Роль особи в історії
Проблема людського безсмертя: різні виявлення та аспекти.
Проблема евтаназії в медико-філософському аспекті.
Біоетика та філософія.
Біологічне і соціальне в людині.
Філософські проблеми антропогенезу.
Методологічні основи пізнання.
Мистецтво і творчість як способи освоєння дійсності.
Категорія «відображення» у процесі пізнання.
Глобальні проблеми людства т медицина.
ПЕРЕЛІК ПІДСУМКОВИХ ПИТАНЬ ДЛЯ СТУДЕНТІВ
МОДУЛЬ 3. Філософія релігії.
Тема: «Філософії релігії, релігієзнавство. Основні релігієзнавчі концепції»
Форма заняття: самостійне вивчення.
ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ:
1. Предмет релігієзнавства і його завдання:
2. Основні релігієзнавчі концепції та їх загальна характеристика:
3. Поняття, сутність, походження і визначення релігії:
4. Обґрунтування ідеї Бога, докази його буття:
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ
Завдання 1. З допомогою словника дайте визначення поняттям: релігієзнавство, релігія, релігійна свідомість, культ, богослов’я, Бог.
Завдання 2. Законспектувати уривки з праці Гегеля «Філософія права» і обґрунтувати відповіді на запитання:
• в чому ви вбачаєте філософський зміст релігії?
• що становить основний атрибут релігії?
• в чому ви вбачаєте філософський зміст держави?
• в чому філософське розуміння протилежності держави і релігії.
«Релігія має своїм змістом абсолютну істину і тим самим до царини релігії належать вищі переконання. В якості споглядання, почуття, уявлюваного пізнання, що має своїм предметом Бога як необмежену основу і причину, від якої все залежить, релігія містить у собі вимогу, щоб усе осягалося в такому аспекті і знаходило в ньому своє підтвердження, виправдання, достовірність.
Однак оскільки релігія, якщо вона істинна, не спрямована негативно і полемічно проти держави, а, навпаки, визнає і стверджує її, вона має для себе свій стан і вираження. Її культ полягає у діях і вченні: для цього у неї є спроба у володіннях і власності, а також у індивідах, які присвячують себе служінню общині. Тим самим між державою і церковною общиною виникає певне відношення. Визначення цього відношення просте. За логікою речей держава виконує свій обов'язок щодо общин, усіма засобами сприяючи їй і надаючи їй захист у здійсненні її релігійної мети.
Релігія має своїм загальним предметом істинне, але має його як даний зміст, пізнаний у своїх основних визначеннях не за посередництвом мислення і понять; також і відношення індивіду до цього предмету є зобов'язанням, що ґрунтується на авторитеті, а свідчення власного духу і серця, в чому міститься момент свободи, є віра і почуття.
Саме філософське розуміння пізнає, що держава і церква є протилежними одне одному не за змістом істини і розумності, а за відмінністю форми. Тому якщо церква переходить до навчання (існували і існують церкви, які обмежуються культом; інші, в яких він являє собою головне, а навчання і більш освічена свідомість – лише дещо другорядне) і її навчання розповсюджується на об'єктивні основоположення, на думки про моральне і розумне, то в цьому своєму вияві вона безпосередньо переходить в царину держави. У порівнянні з її вірою і її авторитетом в царині морального права, законів, установ, у порівнянні із її суб'єктивним переконанням держава виступає як знаюча: згідно із її принципом, зміст суттєво не залишається у формі почуття і віри, а належить певній думці.
Суттєвою приналежністю завершеної держави є свідомість мислення, тому держава знає, що вона хоче і знає, як це мислене. Так як знання має своє місце в державі, то наука також має його тут, а не в церкві. Держава є розвиненим духом і висуває свої моменти при світлі свідомості: завдяки тому, що те, що міститься в ідеї, виступає назовні, в предметність, держава являє себе як конечне, як царину світського, між тим, як релігія являє себе як царину безконечного.
Держава може мати потребу в релігії, у вірі. Але суттєва відмінність держави від релігії зберігається і полягає в тому, що її (держави) вимоги мають правового обов'язку і що душевний стан, за якого ця вимога буде виконаною, державі є байдужою. Сферою релігії, навпаки, є внутрішня налаштованість внутрішнього життя. Наступна відмінність, що пов'язана з попередніми, полягає в тому, що зміст релігії є і залишається таємницею, і його ґрунтом тим самим є душа, почуття і уявлення. На цьому ґрунті все має форму суб'єктивності; держава навпаки, здійснює себе і надає своїм визначенням міцного наявного буття.
(Гегель. Философия права. – М., 1990. – С. 294-307.)
Тема: «Історія релігій. Первісні форми релігійних вірувань. Національні релігії. Світові релігії: буддизм, іслам, християнство»
Форма заняття: семінарське.
Мета заняття: добитися розуміння того, що численні релігійні вірування і культи є продуктами суспільного розвитку, які відображають у своїх специфічних вченнях і доктринах суттєві риси різних соціальних епох. довести особливість кожної з світових релігій, виявити зміст, унікальність цих релігій, розкрити основну мету людського життя у буддизмі, ісламі, християнстві, підкреслити прогрес ідей гуманізму названих релігій.
ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ:
1. Первісні форми релігійних уявлень (племінні культи):
2. Ранні і пізні національні релігії:
3. Специфіка і характерні риси світових релігій:
4. Буддизм – найдавніша світова релігія:
5. Християнство:
6. Іслам:
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ
Завдання 1. З допомогою словника дайте визначення поняттям: міфологія; політеїзм; монотеїзм; сансара; карма; дао; брахман, канон; догмат; канонічна література; месія; ортодоксальний; Символ віри; єресь, хінаяна, махаяна, намаз, хадж.
Завдання 2. Використовуючи 10 заповідей за Мойсеєм (Вихід 20, 1-27), і роз’яснення до закону (Левит 24, 16-20; 26, 1-13) з’ясуйте:
• в якій новій якості постає Господь перед людьми?
• доведіть, що заповіді, за Мойсеєм, є законом для єврейського народу. Проко ментуйте і обґрунтуйте, як Бог ставиться до виконання і нехтування його настанов.
Завдання 3. Уважно прочитайте 10 заповідей, за Мойсеєм, і 10 християнських заповідей, роблячи наголос на розділових знаках та інтонації. Чи існує від мінність?
10 християнських заповідей
Завдання 4. Законспектувати заповіді Блаженства з Нагірної проповіді Ісуса Христа (Матея 5, 1-12) і дати відповідь на запитання:
• що означає термін «блаженні»;
• з якою метою Ісус Христос проголошує свою Нагірну проповідь?
• які категорії людей виділяє Ісус Христос у Нагірній проповіді і з якою метою;
• в чому моральне значення і мета Нагірної проповіді. У чому Ви бачите схожість між «восьмиступеневим шляхом» спасіння у Буддизмі і Нагірною проповіддю;
«Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне.
Блаженні тихі, бо вони успадкують землю.
Блаженні засмучені, бо будуть утішені.
Блаженні голодні і спраглі справедливості, бо вони наситяться.
Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя.
Блаженні чистім серцем, бо вони побачать Бога.
Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.
Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне.
Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради.
Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі»
Тема: «Основний зміст християнського віровчення та культу. Католицизм, православ’я, протестантизм»
Форма заняття: самостійне вивчення.
Мета заняття: обґрунтувати положення про те, що християнська церква за своєю суттю є єдина. Але вплив зовнішніх факторів, а саме, політичних та економічних, порушують цю єдність і створюють умови до розколу єдиної християнської церкви. На основі порівняльного аналізу виявити відмінності у віровченні та обрядовості, простежити особливість формування кожної течії християнства.
ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ:
1. Розкол єдиної християнської церкви:
2. Вселенське православ’я. Віровчення, культ, обряди:
3. Католицизм:
4. Протестантизм:
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ
Завдання 1. З допомогою словника дайте визначення поняттям: схизма, анафема, цезарепапізм, єресь, православ’я, католицизм, символ віри.
Завдання 2. Дайте детальний опис 12-ти християнським святам.
Тема: «Сучасні нетрадиційні релігії»
Форма заняття: семінарське.
Мета заняття: довести, що нетрадиційні релігії не обмежені одним віровченням, спрямовані на міжрелігійний синтез, не тільки поєднують у собі елементи багатьох релігій, а й використовують ідеї та концепції окультизму, антропософії, сучасної філософії, спираються на містичний досвід у злитті з Абсолютом.
Питання для обговорення.
1. Загальна характеристика нетрадиційних релігій:
2. Форми і напрями нетрадиційної релігійності в Україні:
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ
Завдання 1. З допомогою словника дайте визначення поняттям: неорелігії, окультизм, спіритизм, теософія, антропософія, мантра, медитація
Завдання 2.З наведеного уривку з’ясуйте:
• що собою являє Верховний Бог-Особа Крішна?
• на які два різновиди діляться живі істоти?
• якими якостями має володіти людина, яка від народження має божественний ухил, яка наближається до звільнення?
• якими рисами охарактеризовує Господь (Крішна) трансцендентну природу?
• якими якостями володіє демонічна людина?
«Я трансцендентний, вищий від усіх живих істот, як гріховних, так і безгрішних, і Я неперевершений, – тому світ і Веди прославляють мене як Верховну особу...
О сину Притчи, в цьому світі є два різновиди створених істот. Одних називають божественними, інших демонічними.
Верховний Бог-Особа сказав: безстрашність, очищення свого існування, розвиток духовного знання, благодійність, вивчення Вед, здатність вгамувати свій гнів, зречення, спокій, співчуття до всіх живих, відсутність жадібності, порядність, скромність, відсутність заздрості – всі ці трансцендентні якості притаманні праведним людям, що обдаровані божественною природою.
Гордощі, зухвалість, зарозумілість, гнів, брутальність – ці якості притаманні істотам демонічного походження. Демони не знають, що треба робити, їм не властива ані чистота, ані гідна поведінка, ані правда. Вони вважають, що чуттєве задоволення – найперша потреба людської цивілізації, вони всіма правдами і кривдами добувають гроші для чуттєвого задоволення. Так вони стають надто схильними до чуттєвих насолод і потрапляють до пекла.
Три брами відкривають шляхи до пекла: хтивість, гнів, пожадливість. Ті, хто керуються цим, не можуть досягти ні досконалості, ні щастя, ні вищого призначення» (Бгагавад-Гіта як вона є. – 1997. – С.662; 668-690).
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
Тема: «Історія релігій в Україні. Конституційно-правові акти про свободу совісті та релігійні організації в Україні»
Форма заняття: семінарське
Мета заняття: довести поліфонічність релігійної палітри України, засвоїти основні особливості хрещення України та розвитку християнство на українських землях, показати багатолітню історію Української православної церкви, дати аналіз унії української церкви з західною (католицькою), визначити роль греко-католицького духовенства у національному відродженні України.
ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ:
1. Дохристиянські вірування українського народу:
2. Прийняття християнства Україною. Причини хрещення.
3. Київське християнство, його специфіка, писемні джерела:
4. Рух за незалежну Українську православну церкву:
5. Українська автокефальна православна церква:
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПОЗААУДИТОРНОЇ РОБОТИ
Завдання 1. З допомогою словника дайте визначення поняттям: універсалізм, паулінізм, софійний характер, патріотизм, євангелізм, автокефалія, екзархат, унія, єзуїти, конфедерація, собор.
Завдання 2. Законспектувати працю митрополита Іларіона «Дохристиянські віру вання українського народу», давши відповіді на наступні запитання:
• в чому полягає натуралістичність язичницьких вірувань;
• чому дохристиянська віра отримує назву «поганська»;
• яким найголовнішим богам (силам природи) поклонялись наші предки? Чому?
• що собою являє пантеон слов’янських богів. В чому полягають їх функції;
• в чому ви бачите прогресивність прийняття християнства;
• в чому полягає характер Українського православ’я?
Наші початкові вірування
Початкові вірування були найтісніше пов’язані з життям, з природою довкілля, бо це вимагалося господарським побутом, - це були вірування натуралістичні, на природі побудовані. Людина хотіла бути зі своєю природою в найкращих стосунках, бо ясно бачила, що в усьому залежить від неї, і тому початкова релігія заснована була на боротьбі з своїм довкіллям за своє існування, на певному ставленні до цього довкілля, – до сонця, води, землі, дерев і т. ін., а особливо до звірини. Первісна віра була практична, домова, господарська, необхідна людині на кожному кроці, бо була міцно пов’язана з її працею. Це була релігія реального життя, пізніше хліборобська, як частина життя людини, коли її віра і життя були нерозривно пов’язані сотнями ниток.
Давня віра була вірою анімістичною (лат. Animus-душа, живе), цебто, людина вірила, що все кругом неї живе: почуває, розуміє, має свої бажання, бореться за своє існування, як усяка жива істота, а тому до природи первісна людина ставилась, як до істоти живої. Культ природи стояв в основі первісного релігійного світогляду, релігія була одухотворенням усього довкілля.
Звичайно, стародавня поганська віра не мала послідовної глибокої системи, не мала якихось своїх непохитних догматів, а тому з бігом часу легко змінювалася, як змінювалась і географічно, в різних місцевостях. Але основне в ній трималося незмінно: природа жива, нею керують різні боги, що шкодять або допомагають людині, але шкідливих богів можна вмилостивити.
Ця давня дохристиянська віра звичайно зветься поганством. Слово «поганий» латинське (paganus) спочатку визначало тільки мешканець пага – pagus села, «селянин». Бо християнство ширилось найперше по великих містах, а села, паги, позоставалися при своїй старій вірі, тому скоро слово «селянин – paganus» стало одночасно визначати й нехрещеного, цебто, нехристиянина, а ще пізніше – кепський, недобрий. Слово «поганий» часто вживається вже в наших найперших писаних пам’ятках ХІ ст., і завжди визначає нехристиянина, нехриста, якої б віри він не був. Кожен, чи грек, чи римлянин, що говорив іншою мовою, звався варваром, наше старе «язичник», а що варвари звичайно були нехрещені, тому скоро «язичник» стало визначати нехристиянина.
Небесні світила
Первісна людина рано зрозуміла, що сонце було головним двигуном і джерелом усього життя на землі, – воно давало тепло і світло, а без сонця на землю приходить ніч та зима, а з ними і смерть.
Людина і природа усім своїм життям залежала від сонця: без нього нема на землі життя. Ось чому в усіх народів сонце з найдавнішого часу обожнюється, пізніше перетворюється на окремого бога.
СОНЦЕ – то тепло і світло, а його проміння вогненні, цебто, вогонь походить від сонця. Вогонь, вірили, був виявом сонячного бога землі, послом неба на землю. У деяких народів вогонь став окремим, ясно означеним богом, але в нас він таким не став, хоч стародавні пам’ятки часто звуть його Сварожичем, цебто, сином бога Неба Сварога.
Не вільно плювати на вогонь, бо він Святий, а то на язиці висипле «вогник». При вогні не прийнято говорити непристойного, бо вогонь Святий. Не прийнято вимітати піч нечистим віником. Запалюючи вогонь у печі, господиня хрестить його і ставить горщик води, – жертва вогню. Як засвітять лампу, хрестяться всі.
ЗЕМЛЯ – наша мати, вона родить нам усе, що потрібне для життя, тому й шанування й обожнювання її (наприклад, у греків Гея) пішло з дуже давнього часу.
Земля здавна має епітети шани: Божа, праведна, Свята. Наші єретики, так звані стригольники (стрижі), в ХІУ ст. навчали, щоб люди каялися Святій землі, а не священикові. Земля буває найвірнішим свідком, тому в Україні ще й тепер при найвищій клятві, на доказ правди, їдять землю або цілують її: земля Свята, і не подарує тому, хто не дотримає слова.
ВОДА – як окрема стихія, плодюча й родюча, вода була, як море, озеро, річка, копанка, джерело, криничка, колодязь і т. ін., – у нас це звалося «дунаєм», бо «дунай» – вода взагалі (dhuni, don). У «Слові о полку Ігоревім» слово дунай – це річка взагалі, вода: «На дунай Ярославнин голос слишится», «Дівиці поють на дунаї»
ВІТЕР – звертав на себе завжди велику увагу, особливо людей приморських, впливав на життя людини, чому й постало в нас окреме божество, – Стрибог, бог вітру.
Релігійна термінологія
Слово БОГ формою зосталося в нас незмінним, і не було замінено новим грецьким theos. Слово бог було в нашій мові з дуже давнього часу, а дісталося до нас десь із південного Сходу, із персько-іранського світу.
Володимирові боги
У всій розлогій Руській Державі за історичного часу головні боги були однакові, як у Києві, так і по всіх інших містах: у Ростові, Новгороді, Володимирі та ін. Боги ці ввійшли і в прадержавне життя, і, наприклад, у разі потреби у Києві присягали Перунові. «Володимирові боги» мали ціль політичного об’єднання племен Русі. Це були виключно княжо-дружинні військові боги, а на чолі їх стояв божок Перун. Перше Перун не був богом повселюдним, але, ставши самовладцем, князь Володимир вивів своїх богів із укриття і поставив їх у Києві на холмі, «вне Двора Теремного». На чолі цих богів був Перун як головний Володимирів бог, і його він оточив іншими богами подібних народів: як князь стоїть на чолі всіх племен, так і його бог має бути головним богом для всіх підвладних племен. Під 980р. Початковий Літопис розповідає, що князь Київський Володимир, почавши княжити, поставив у Києві на холмі поза своєю палатою ідоли богів: «Перуна і Хорса, Даждьбога і Стрибога, Симарегла і Мокоші», – це вже Київський Олімп.
Сварог
У науці остаточно не встановлено, чи слов’яни мали розуміння Єдиного Бога, бо всі свідчення говорять про них як про многобожників.
Можливо, що на початку єдиним головним богом був у нас Сварог, бог Неба. Він був основою всього, це прабог, владика світу. Сварог – бог сонця і вогню, і вже від нього пішли всі інші боги, Сварожичі. Даждьбог, бог сонця, був його сином. Сам Сварог спочиває, світом правлять його діти, Сварожичі. Слово “Сварог” зв’язують з індійським svar, svarga – небо, сонце, сонячне, світло (правда, В. Ягич виводив його від слов’янського “варити” ).
У науковій літературі Сварог – це бог вогню, тому він опікун ковальства і ковалів, а також опікун ремесла, шлюбу і родинного щастя. У грецькій міфології йому відповідні боги Гефест і Прометей.
Щодо ковальства, то в християнстві покровителем ковальства замість Сварога, стали Святі Кузьма і Дем’ян (пам’ять 1-14 листопада).
Перун
В Х ст. у нашій українській міфології перше місце займає вже не Сварог, а Перун, відомий і іншим слов’янським народам, а також литовцям (у них Perkunas). Перун – головний бог грому і блискавки, володар Неба. Він творча сила, що оживляє все, податель дощу. Пізніше це бог-воїн, покровитель війська. Військо, на доказ вірності договору, клянеться завжди Перуном у Києві. День Перуна – четвер.
Даждьбог
Богом сонця у нас був Даждьбог, син Сварогів, син Неба. Походження назви Даждьбог – своє, народне; це слово складне, зложене з приказкового способу даждь цебто дай, і бог, багатство, разом – податель добра, багатства, бог – подавець, дарівник.
Друга назва для бога сонця була Хорс. Назва бога походить від кореня “хоро”, що означає коло, солярний знак сонця. Богу сонця Хорсу присвячені два великі свята язичників. Це день літнього і зимового сонцестояння.
Велес чи Волос
Одним з важливіших богів був у нас і бог Велес, “скотій бог”, цебто, бог достатку, як пояснює його наш Початковий Літопис. Слово “скот” в давнину означало взагалі багатство, гроші при міновій торгівлі, тому Велес – це бог багатства і всякого достатку, торгівлі, опікун купців, ніби латинський Меркурій.
Стрибог
Стрибог був богом вітру.
Мокоша
Богиня серед головних богів, якій Володимир поставив у Києві ідола для прилюдних жертвоприношень. “Ма” означає мати, кош – кошик. Богиня – мати хорошого врожаю. Атрибутом її є ріг достатку. В Україні Мокоша вважалася ще й покровителькою пологів та породіль.
Лада й Ладо
Зате ясніша друга богиня нашого Олімпу Лада, яка відома і в чоловічій формі Лад або Ладо. Це були боги вірного подружжя, боги любові і веселощів, богиня щастя і весни. Слово “лада” означає вірна дружина, любка, полюбовниця, а “лад” чи “ладо” – вірний чоловік.
Лель – Полель
Лель – Полель, син Лади – дохристиянський бог любові взагалі і бог побрання.
Ярило
З дуже давнього часу відомий і бог Ярило, бог любові і пристрасті, сили та хоробрості. Божка цього звичайно вважають богом літнього розцвіту творчих сил природи, весінньої плодючості.
Купайло
Широко знаний був і божок Купайло, що в літі мав гучне Свято. Це був бог плодючості, земних плодів, радості, згоди та любові, чому він і в’яжеться з Ярилом.
Характер Українського Православ’я
Така була вдача і суспільне життя наших предків ще в дохристиянські часи. Як бачимо, наші предки стояли на досить високому на той час ступені культурного розвитку, мали власну культуру – культуру українську. А тому легко сталося, що християнство, коли воно було рано занесене в Україну й офіційно запроваджене 988 (чи 990) року, дало тут глибоку християнізацію народу.
Ця глибока християнізація народу вилилася тут, як про це свідчать навіть чужинці в своїх писаннях, у великій побожності та моральності цих основних підвладних духові християнської культури.
Усе це ясно свідчить, що Нова Наука, Християнство, впала в Україні на добрий попередній грунт і дала щедрий врожай: створила окрему українську, головно культуру народну. І все вищеподане ясно свідчить теж, що Християнство на землях України – Русі появилося дуже і дуже рано, коли вже в 1X-X ст., як свідчать і араби, і греки, український народ стояв на такому високому ступені свого морального чеснотного життя. Оповідання про побут і проповідь Апостола Андрея Первозванного в середині 1 ст. десь там на Дніпрі, де був закладений Київ, держалося і держиться в Україні сильно і глибоко, завжди свіже і рідне, а тому вважаємо, що Християнство дуже рано почало розвиватися в нас; власне багато найдавніших рис з характеру українців свідчать, що Християнство старе в Україні, і дуже рано прищепилося в ній, творячи власну окрему культуру.
Характер українського двовір’я сильно допоміг, щоб легше приходило й сприймалося Християнство, – у Християнстві було багато такого, що не відкидало цілком попереднього, але доповнювало та освячувало його. Християнство принесло найважливіше: розуміння єдинобожжя, Віру в Єдиного Бога, Творця і Опікуне людства і всесвіту. Дохристиянські руси – українці сприйняли це легко ще задовго до свого офіційного Охрещення, і воно – основа нашої народної української культури. (Митрополит Іларіон. Дохристиянські вірування укра їнського народу. – К., 1994. – 424с.)
Завдання 3. Законспектуйте артикули умов та вимог договору Брестського Собору 1596р. і з’ясуйте, які вимоги і гарантії були поставлені українським православним духовенством перед Римською Церквою (Сініцина А.В., Татарин Я.Г. Філософія: науково-практичні орієнтири. – Ів.-Фр., 2010. – C.96-100)
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
ПЕРЕЛІК ТЕМ РЕФЕРАТІВ ДЛЯ ВИКОНАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА
ПЕРЕЛІК ПІДСУМКОВИХ ПИТАНЬ ДЛЯ СТУДЕНТІВ