Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Короткий лексикон синонімів української мови
М
одуль 3. Наукова комунікація як складова фахової діяльності
Тема 3.1 Українська термінологія у професійному спілкуванні
План
3.1.1. Термін та його ознаки.
Термінологія як система.
З.1.2.3агальнонаукова, міжгалузева
і вузькоспеціальна термінологія.
З.1.З. Способи творення термінів.
3.1.4.Проблеми сучасного термінознавства.
Дидактична мета:
Студенти повинні знати:
Студенти повинні вміти:
Ключові поняття: термін, термінологія, загальнонаукові терміни, міжгалузеві терміни, вузькоспеціальні терміни, номенклатура, кодифікація термінів.
Рекомендована література
Н. Д. Бабич, - Чернівці: Книги - XXI, 2005.- С. 519 - 561.
ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
Наука чужою мовою не пускає
в людині гливого коріння.
І. Огієнко
3.1.1. Термін та його ознаки. термінологія як система
Термін (від латин, terminus - межа, кінець) - це слово або словосполучення, яке позначає поняття певної галузі знань чи діяльності людини.
Кожна галузь науки, техніки, виробництва, мистецтва має свою термінологію. Виокремлюють такі основні групи термінологічної лексики: математичну (ділене, дільник, косинус, логарифм, частка), фізичну (молекула, коливання, статика, індукція), мовознавчу (фонема, афікс, парадигма, синтаксис, метатеза), літературознавчу (лейтмотив, верлібр, хорей, сюоїсет, фабула, анапест), філософську (діалектика, гносеологія, абсолют, апріорі, інтенція), фінансову (банк, кредит, лізинг, своп, баланс),хімічну (кисень, іонізація, оксиди, хімічна реакція), біологічну (рецептор, клітика, гомеостаз, мезодерма), музичну (октава, квінтет, акорд, гармоніка), спортивну (ферзевий гамбіт, гросмейстер, аут, тайм, сет, раунд) тощо.
Серед системи термінів кожної галузі вирізняють дві складові - термінологію і терміносистему.
Термінологія - 1) розділ мовознавства, що вивчає терміни (у цьому значенні все частіше використовують слово термінознавство)', 2) сукупність термінів певної мови або певної галузі. Наприклад, можемо говорити про англійську, польську, російську, українську та інші термінологію, а також про термінологію математичну, юридичну, хімічну, технічну тощо.
Галузеві термінології, тобто сукупність термінів конкретних галузей), називають терміносистемами, або термінологічними системами.
Системність термінології зумовлена двома типами зв'язків, які надають сукупності термінів системного характеру:
o логічними (якщо між поняттями певної галузі науки існують системні логічні зв'язки - а вони є в кожній науці,- то терміни, які називають ці поняття, мають теж бути системно пов'язаними);
o мовними (хоча терміни позначають наукові поняття, вони залишаються одиницями природної людської мови, а відповідно їм властиві всі ті зв'язки, які характерні для загальновживаних слів - синонімічні, антонімічні, словотвірні, полісемічні, граматичні, родо-видові тощо}.
Термінологія - це не хаотична сукупність слів, а організована на логічному й мовному рівні система спеціальних назв.
Науку, що вивчає термінологію, називаютьтермінознавством. Біля витоків творення української термінології стояли науковці І. Верхратський, В . Левицький, О. Курило, О. Огоновський, І. Пулюй та інші. Вони доклали багато зусиль до вироблення фахової термінології з різних наукових і технічних ділянок, прагнули до того, щоб термінологія була "всеукраїнська і поєднувала елементи власне національного і міжнародного".
Незважаючи на відмінності й багатогранність сучасних галузей наукового знання і властивих їм понять, існує низка спільних ознак, які визначають суть терміна як особливої мовної одиниці.
Основні ознаки терміна
^ Системність: кожний термін входить до певної терміносистеми, у якій має термінологічне значення, а за межами своєї терміносистеми він може мати зовсім інше значення.
^ Точність: термін повинен якнайповніше й найточніше передавати зміст поняття, яке він позначає, неточний термін може бути джерелом непорозумінь між фахівцями.
^ Прагнення до однозначності у межах своєї терміносистеми: якщо більшість слів загальновживаної мови багатозначні, то більшість термінів - однозначні, це зумовлено їх призначенням, але повністю усунути багатозначність (найчастіше двозначність) не вдається.
^ Наявність дефініції: кожний науковий термін має дефініцію(означення), яка чітко окреслює, обмежує його значення. Деякі термінознавці називають і такі ознаки (або вимоги) до терміна: нейтральність, відсутність емоційно-експресивного забарвлення, відсутність синонімів, інтернаціональний характер, стислість, відкритість і динамізм системи, що виявляється у процесах термінологізації, ре- і детермінологізації, постійному поповненні системи новими термінами; прозорість внутрішньої форми терміна, що поліпшує його сприйняття і збереження у терміносистемі.
Термінологія виконує такі основні функції - позначає наукові поняття і задовольняє потреби спілкування фахівців - за умови, якщо вона є загальноприйнята, унормована, відповідатиме вимогам до термінів.
Кодифікація термінів - це систематизація термінів у словниках, довідниках, що орієнтують мовців на правильне їх використання.
Значення термінів зафіксовано у спеціальних словниках, довідниках. Розрізняють такі види: словники терміносистем, затверджені у вигляді стандартів; словники термінології (універсальні енциклопедії, галузеві енциклопедії, галузеві термінологічні словники).
Перекладні словники - найпоширеніший тип сучасних термінологічних словників. Серед двомовних термінологічних словників поряд з російсько-українськими най частоті і ішл ми є англійсько-українські, латинсько-українські тощо, окрім того, ще укладають тримовні, значно рідше - чотири-семимовними.
Енциклопедично-довідкові словники фіксують терміни, подають пояснення наукових понять. Словникова стаття в лексикографічних працях такого типу складається з двох частин - назви поняття і його означення (дефініції*).
Тлумачно-перекладні словники - це праці змішаного типу, які перекладають термін іноземною мовою (або кількома мовами) і подають його тлумачення. Цікавою лексикографічною працею, яку можна вважати певним символом нашого часу є "Тлумачно-термінологічний словник з ринкової економіки" (Харків, 1994), де, крім тлумачення, подано відповідники до українського терміна російською, англійською, німецькою, французькою, іспанською мовами.
Кілька років тому електронні словники перевернули свідомість лінгвістів, перекладачів, самих лексикографів та пересічних громадян, що мають справу з іноземною мовою. Електронний словник -комп'ютерна база даних, що містить особливим чином закодовані словникові статті, які дозволяють добирати потрібні слова, часто з урахуванням морфологічних форм і особливостей поєднання слів.
|
Термінологічні словники онлайн http://zakon.nau.ua- Словник законодавчих термінів - Електронне видання НАУ Online http://www.oschadnybank.com/ua/information/termins.html.php -Словник банківських термінів - Електронне видання Ощадбанку http://term.in.ua- Словник-довідник музичних термінів - Електронне видання за словником Ю.Є. Юцевича http://leksika.com.ua- Енциклопедичний словник-довідник з туризму |
Стандартизація термінології - це вироблення термінів-еталонів, термінів-зразків, унормування термінології в межах однієї країни (якщо це національний стандарт) або в межах групи країн (якщо це міжнародний стандарт). Стандартизована термінологія обов'язкова для вживання в офіційних, наукових, ділових, виробничих текстах.
Основи стандартизації термінів було закладено у Німеччині в кінці XIX - на початку XX ст., коли виникла потреба впорядкувати нагромаджену термінологію, виявити межі галузевих термінологій, уточнити значення кожного терміна. Теоретичні основи стандартизації термінів розробив німецький учений В. Вюстер.
В українській історії першим нормувальним термінологічним центром можна вважати Наукове товариство імені Тараса Шевченка (кінець XIX - початок XX століття), навколо якого гуртувалися провідні термінологи того часу, до його ухвал прислухалися автори наукових праць і підручників. Згодом незаперечним авторитетом в українській термінології став Інститут української наукової мови (20-ті - початок 30-х років). Сьогодні в Україні стандартизація термінології стала державною справою. Від розв'язання мовних питань, зокрема термінологічних, як відомо, залежать темпи державотворчих процесів, освіта, наука, виробництво потребує єдиної, зручної, логічної української термінології. З огляду на ці умови в Держстандарті України розроблено Концепцію державних систем стандартизації, метрології та сертифікації, схвалену урядом. У липні 1992 року спільним наказом Міносвіти та Держстандарту України створено Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології.
Термінологічний стандарт укладають за таким алгоритмом:
o систематизують поняття певної галузі науки чи техніки; переділяють їх з категоріями (предмети, процеси, якості, величини тощо);
o розмежовують родові та видові поняття;
відбирають усі терміни галузі, узятої для стандартизації, зі словників різних років видання, статей, підручників, періодики, рукописів та інших джерел:
o розподіляють терміни за групами: а) вузькоспеціальні терміни; б) міжгалузеві; в) загальнонаукові (загальнотехнічні);
o визначають з групи термінів-синонімів нормативні (інші терміни також подають, але з позначенням нерекомендований);
o добирають еквіваленти англійською, німецькою, французькою, російською мовами з відповідних міжнародних стандартів; формулюють українською мовою означення (дефініції*) поняття;
o мовознавці рецензують стандарт. Стаття стандарту має таку будову:
o назва поняття українською мовою;
o скорочена форма терміна;
o недозволений (нерекомендований) синонім;
o родове поняття;
o видове поняття;
o еквіваленти англійською, німецькою, російською, французькою мовами;
o дефініція (означення);
o формула або схема.
3.1.2. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія
Галузеві терміносистеми взаємодіють одна з одною, мають спільний термінологічний фонд. Ізольованих терміносистем немає, вони містять уніфіковані щодо норм сучасної мови терміни на міжгалузевому рівні.
Залежно від ступеня спеціалізації значення терміни переділяються натри групи:
1. Загальнонаукові терміни, які вживаються майже в усіх галузевих термінологіях, наприклад: система, тенденція, закон, концепція, теорія, аналіз, синтез тощо. Треба зауважити, що такі терміни в межах певної термінології можуть конкретизувати своє значення, пор.: мовна система, закони милозвучності, теорія походження мови. До цієї категорії відносять і загально-технічну термінологію (машина, пристрій, агрегат).
2. Міжгалузеві терміни - це терміни, які використовуються в кількох споріднених або й віддалених галузях (економічна наука має термінологію, спільну з іншими соціальними, природничими науками, наприклад: амортизація, екологічні витрати, санація, технополіс, приватна власність).
3. Вузькоспеціальні терміни - це слова чи словосполуки, які позначають поняття, що відображають специфіку конкретної галузі, наприклад: авантитул, аграф, боковик, вакат, привка, ретуш.
3.1.3. Способи творення термінів
Українська наукова мова має давні традиції термінотворення, її терміносистеми формувалися на власній мовній основі, засвоюючи те, що вже було напрацьовано. Співвідношення національного та міжнародного було й залишається каркасом у концептуальному підході до термінотворення.
Для термінологічної системи характерні такі способи творення:
1) морфологічний спосіб (за відповідними словотвірними моделями);
2) семантичний, що реалізується за допомоги розвитку спеціальних значень у словах природної мови; 3) різні типи запозичень (словотвірне та семантичне калькування).
Наукові терміни української мови утворюються такими основними способами:
1. Вторинна номінація - використання наявного в мові слова для називання наукового поняття: споживчий кошик, водяний знак, власний заголовок, ритмічна структура книги, сатиновий друк, чиста конкуренція, відчуження, ринок праці. Це найдавніший спосіб термінотворення.
2. Словотвірний - утворення термінів за допомоги префіксів (надвиробництво, пересупозиція), суфіксів (маркування, гумування, оборотність), складанням слів і основ (адрес-календар, гальванокліше, літературознавство, держава-монополія, матеріаломісткість), скороченням слів (СЕЗ - спеціальні економічні зони). Цей спосіб термінотворення найпродуктивніший.
3. Синтаксичний - використання словосполук для називання наукових понять:вихідні відомості, основний текст, академічне видання, спільний множник, зустрічний позов, державне замовлення, капіталодефіцитні країни.
4. Запозичення - називання наукового поняття іншомовним словом: контролінг, ліверидж, бюргшафт, дисиміляція.
Причини запозичення термінів різноманітні:
o запозичення терміна разом з новим поняттям: бонус "додаткова винагорода", "додаткова цінова знижка", "комісійна винагорода";
o паралельне використання власного і запозиченого терміна в різних сферах (наприклад, науковій і навчальній): рамбурсува-ти - повертати борг; імпорт - ввіз; асиміляція -уподібнення; лабіалізація - огублення;
o пошук досконалішого терміна, внаслідок чого паралельно функціонують запозичені і власні терміни: пролонгація - продовження терміну чинності угоди; інтерстелярний - міжзоряний; бартер - прямий безгрошовий обмін товарами;
o відсутність досконалого власного терміна, який би відповідав сучасним вимогам: ліквідат - юридична особа-боржник, до якої висунуто фінансові вимоги у зв 'язку з її ліквідацією.
Науковці по-різному ставляться до термінологічних запозичень. Деякі термінознавці - так звані пуристи - заперечують потребу запозичати терміни з інших мов, натомість пропонують творити терміни з ресурсів власної мови (такі спроби були в німецькій, чеській, російській мовах, у 20-х роках XX століття - і в українській), проте насправді це не завжди вдається. Інші науковці розглядають запозичення як об'єктивну реальність мовного життя, але вважають, що іншомовних слів у термінології не повинно перевищувати 15%, оскільки наявність більшої кількості запозичень призводить до втрати національного обличчя. Варто обмежити вживання запозичених слів за наявності власних термінів (винагорода - диспач; звуження - інфлювання (національної валюти)) та паралельне вживання запозичень із тим самим значенням з кількох мов (акцептант (лат.) - трасант (нім.); жиро (італ.) - індосамет (нім.); ревалоризація (фр.) - ревальвація (лат.)).
Терміни різноманітні за структурою, походженням і способами творення. За структурними моделями терміни переділяють на:
o однокомпонентні, терміни, наприклад: паритет, резолюція, субстрат, паралінгвістика.
o двокомпонентні терміни - май часті ше це словосполучення іменник + іменник, наприклад: ректифікація кордону, стратегія спічкування, дискурс культури, універсамі культури; або прикметник + іменник, наприклад: унітарна держава, цивільна відповідачьність;
o трикомпонентні конструкції, до складу яких можуть входити прийменники:
а) прикметник + прикметник + іменник, наприклад: щілинні приголосні звуки, вільна економічна зона, центральна виборча комісія;
б) прикметник + іменник + іменник, наприклад: структурний тип речення, адитивний синтез кольору, маскультурний код мови, пасивний словник мовця;
в) іменник + прикметник + іменник, наприклад: форма релігійного світогляду, речення з однорідними членами, ревізія міжнародного договору, теорія лінгвістичної відносності;
г) іменник + іменник + іменник, наприклад: категорія числа іменника, позолота обрізів видання;
o багатокомпонентні аналітичні терміни, що мають чотири і більше компонентів, наприклад: автоматичний стапельний приймальний пристрій, визначення авторських і суміжних прав.
3.1.4. Проблеми сучасного термінознавства
Національна мовна система будь-якої галузі знань неоднорідна за походженням, оскільки в її основі закладена універсальна греко-латинська система терміноелементів, яка в кожній мові специфічно асимілюється, з урахуванням особливостей фонетичної, орфографічної, граматичної, лексичної системи літературної мови. Схематично її можна представити сукупністю універсальних (інтернаціональних), питомих (національних), чужорідних (іншомовних), унікальних (безеквівалентних) та оказіональних (екзотичних) термінологічних одиниць, а також специфічної системи символів та інших екстралінгвістичних компонентів.
Розвиток новітньої української термінології тісно пов'язаний з характером сучасної науки. Десь із середини XX століття темпи її розвитку такі, що кількість опублікованих у наукових часописах світу статей подвоюється кожні 12-15 років68. Це означає, що для опрацювання нових публікацій навіть у вузькій галузі потрібні доведені до автоматизму навички перекодування наукової інформації зі світових мов, зокрема англійської, українською.
Це завдання легше розв'язувати тоді, коли існує певна традиція термінов житку. І як б не наголошували на семантичних чи естетичних критеріях добору терміна, історія розвитку різних галузей знань засвідчує, що найчастіше перевагу надають терміну, що мас найдовшу традицію вжитку, часто всупереч національним традиціям.
Сьогочасну українську ситуацію в галузі термінологічного нормування ускладнює та обставина, що серед теоретиків і практиків термінотвору є прихильники принаймні двох термінотворчих традицій, кожна з яких передбачає різний національнокультурний вибір: одні зорієнтовані на використання усіх наявних в українській мові способів і засобів, а інші віддають перевагу калькуванню з російської мови.
Дискусії на численних термінологічних конференціях останніх років констатують, що чи не найважливішою проблемою сучасного українського термінознавства залишається питання збереження національного духу української термінології за умов широких глобалізацій-них процесів сучасності. Полеміка відбувається з приводу найбільш прийнятних назв спеціальних понять з низки дублетних найменувань, а також щодо способів і засобів лексикографічного опрацювання й стандартування номінацій процесових понять, словотвірна структура яких відрізняється від аналогічних термінів інших слов'янських мов, насамперед російської.
Чимала кількість українських учених, особливо в різних галузях науково-технічних знань, черпала і черпає й досі базові фахові знання з російської наукової літератури. Разом зі здобуванням нових знань учені запозичають і мовні форми, забуваючи про те, що пропонований термін має органічно вписуватися за формою і звучанням в українську мову, підлягати внутрішнім її законам.
Українська технічна інтелігенція активно відкидає утворені від дієслів назви опредметнених дій з суфіксом -к (а): ковка, рубка, поліровка, штамповка. Такі росіянізми переважно замінюють іменниками на -ння (кування, рубання, полірування, штампування), хоч інколи використовують і похідні іншого структурного типу, зокрема безсуфіксні іменники: возгонка-узгін, гонки - перегони. Часто-густо цю тенденцію доводять до абсолюту і намагаються замінити будь-які українські слова, утворені з допомоги суфікса-ка, що суперечить давній українській традиції використовувати цю морфему для називання дій, а не тільки їх наслідків. Таке відштовхування від російської мови призводить до появи низки немилозвучних слів. Наперекір рекомендаціям назва обробка побутує в науково-технічних текстах і вказує передусім на дії над металами. Замість розробляння стандартів можна сказати опрацювання стандартів. Проте цілком природними в сучасних українських текстах є деякі давноутворені назви дій з суфіксом -ка: оцінка, перевірка, поведінка.
Автори новочасних російсько-українських термінологічних словників досягли успіхів у створенні та перекладі термінів, семантичний обсяг яких в обох мовах не збігається. Наприклад, детально описано українські відповідники російського заключение: це '{укладання (договору), і підписання (пакту), ув 'яз не пня, і взяття (в дужки), тобто спостерігаємо суперечності в перекладі залежно від терміносистеми.
Незважаючи на те, що російський термін колебание має близько-звучний український відповідник коливання, для позначення різновидів цього явища в українській мові можна використати хитання ігойдання, проте зазвичай обмежуються загальною назвою.
Протягом останнього десятиріччя активізують корінь гін як засіб заміни запозиченого з російської провід: водогін замість водопровід, газогін - газопровід. Однак і надалі поза увагою наукової дискусії перебувають прикметники із запозиченим російським терміноелементом (-образный, -видный, -подобный). Українською термінотворчою традицією передбачено замінювати кореневий елемент суфіксом -уват-: газуватий, зіркуватий, пилкуватий (а не газоподібний, зіркоподібний, пилкоподібний).Інколи російський взірець орієнтує неправильно: газообразный - це не газоподібний, а просто газовий (у назві агрегатного стану речовини).
Досить часто сперечаються про способи засвоєння прикметників-інтернаціоналізмів69. У російській мові багато термінів утворюють від іншомовних слів способом їх формального транскрибування, залишаючи іншомовні прикметникові й іменникові суфікси -аль, -ир, -ич, -он, -ональ- (-аі-, -іг-, -іс-, -оп-, -опаї-), додаючи російські прикметникові суфікси -н-,-ск- та ін. Такий спосіб словотворення, властивий російській мові, не відповідає нормі української мови, за якою до кореня додають суфікс -н-, без збереження прикметникового іншомовного суфікса.
Слова набувають властивого українській мові звучання.
Вихідне слово Російською мовою Українською мовою
алгебра алгебраический алгебричний
синусоїда синусоидальный синусоїдний
тенденція тенденциозный тенденційний
емоція эмоциональный емоційний
диференціювати дифференциальный диференційний
функція функциональный функційний
Крім зросійщення, в українському науковому мовному середовищі виникла нова загроза, яку В. Радчук з гіркотою назвав укрлиш, тобто українська інглиш, український варіант англійської мови.
Англіцизми, себто слова і словосполуки, позичені з англійської мови або утворені за її взірцями, активно поповнили лексику української мови наприкінці XX століття. Англіцизм, як і будь-яке інше позичене слово, доречний, якщо він позначає поняття, що з різних причин ще не назване засобами української мови або в ній відсутній рівновартісний відповідник. У науковій сфері вони найбільше вплинули на термінологію гуманітарних наук, менше - природничих.
У літературознавстві запанувала нарація і похідні слова (наратор, наративний), хоч до цього цілковито обходилися термінами оповідь, оповідний, оповідач. Мовознавці активно вживаютьконцепт, бо термін поняття їх уже не задовольняє. Економісти не можуть обійтися без назв учасників ринкових відносин (брокерів, менеджерів, дистриб юніорів), які в наукових текстах можна замінити відповідно українськими синонімами (посередник, управлінець, розподілювач відповідно/ У політології поширені англомовні назви виборців і похідних від англомовного відповідника українського словавибори (електорат. електоральні настрої і навіть електор). Жоден футбольний репортаж не може обійтися без голкіпера, лайнсмена, хавбека чи рефері, хоч українська мова має рівноварті відповідникиворотар, суддя на лінії, півзахисник, суддя. У журналістиці замість терміна засоби масової інформації понад міру функціонує англіцизм мас-медія, а інтерв 'ю не може бути виняткове, тільки ексклюзивне.
Представники наймолодшого і середнього покоління українських учених залюбки вводять у наукові тексти модні англомовні замінники загальновживаних слів: креативний замість творчий', латентний - прихований, неявнії тощо. Почасти це данина моді і сподівання на приховування думки без достатньої глибини проникання у зміст аналізованої проблеми, частково це своєрідний науковий жаргон, засіб упізнавання своїх, а нерідкоще й невміння перекласти українською англомовні слова чи словосполуки. В. Радчук70 уклав список слів-позичок, серед яких переважають англіцизми, що мають питомі або давніше запозичені відповідники: ан-детраунд - підпілля; бігборд - панію, стенд; бізнес-ланч - діловий обід; бренд - гатунок; генерація - покоління; джек-пот - найвища сума виграшу; плейєр-програвач; прайс-лист - цінник; пресинг - тиск, натиск; респектувати - шанувати; рецепція - сприйняття; фан - болільник, уболівальник. А до варваризму імплементація, на думку вченого, можна дібрати понад ЗО українських відповідників, серед них: впровадження, запровадження, втілення, втілення в життя, введення, введення в діло, виконання, здійснення, проведення в життя, перетворення в дійсність, перетворення в життя, реалізція, матеріалізація, справдження, звершення, вживляння, законодавче запровадження, законодавче утвердження, введення в (законодавчу) практику, надання чинності, набуття чинності, узаконення, внесення змін (до закону), внесення поправок, перегляд (закону).
Берегти українське мовне довкілля сьогодні означає не тільки шукати способів і засобів уникати російськомовних термінів. Великомасштабні глобалізаційні процеси висунули на перше місце в світовій комунікації мову англійську, яка не тільки збагачує словник українського науковця, але й витісняє з нього питомі слова і вирази. Так формується почуття меншовартості рідної мови, її неспроможності обслуговувати найвищі прояви людського духу, до яких, безсумнівно, належить і наукова сфера.
Страх українського вченого перед українською мовою породжений невмінням чи небажанням засвоювати її засоби, щоб пере кодову вати новітні наукові інформаційні потоки. Мислення мовними кліше, відсутність опірності чужомовним словам і брак зусиль у пошуку відповідних українських мовних засобів вираження наукової думки знижує науковий потенціал українського ученого, робить його піддатливим до наукових схем та ідей, нав'язаних іззовні.
Запам'ятайте!!!
Українською мовою Порушення норми Російською мовою
збігатися співпадати совпадать
пошліфувати відшліфувати отшлифовать
зредагувати відредагувати отредактировать
вибілити відбілити отбелить
ПРАКТИЧНИЙ БЛОК
Термінологічна лексика є тим своєрідним
барометром, який визначає рівень професійної
освіти, оскільки багата й розгалужена
термінологія, безсумнівно, є одним із важливих
показників рівня професійної освіти в державі.
Я. Януш
Вправа 1. З фахової літератури (монографій, статей, періодичних, навчальних видань тощо) доберіть і запишіть текст (5-6 речень).
Взірцем якого стилю є дібраний текст? Відповідь обґрунтуйте.
З тексту випишіть три терміни і схарактеризуйте їх за планом: 1) дефініція (що означає термін); 2) ступінь спеціалізації (загальнонауковий, міжгалузевий, вузькоспеціальний); 3) походження (власний, запозичений); 4) спосіб творення (для власномовних термінів).
Вправа 2.Визначте, до якої групи термінологічної лексики належать слова. Порівняйте значення термінів гіпотеза, гедонізм, семіотика у філософії, психології, мовознавстві, літературознавстві.
Апріорі, амонія, аскеза, герменевтика, парадокс, аура, архетип, міф, нація, підсвідоме, рецептор, раціоналізація, медитація, рефлексія, феномен, структуралізм, філогенез, плюралізм, антиномія.
Вправа 3. Запишіть 10 термінів з майбутнього фаху на правила вживання знака м’якшення, поясніть їх лексичне значення, скориставшись ВТСУМ (Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад, і голов, ред. В.Т. Бусел.- К., Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005,- 1728 с.), зробивши бібліографічний опис, зазначивши сторінку.
Вправа 4. Пригадайте й запишіть 20 іншомовних термінів вашого майбутнього фаху, поясніть їх значення. Чи є українські відповідники до цих термінів?
Вправа 5.Визначте спосіб творення термінів і їхню будову.
І арантований прибуток, інвестиція, конкуренція, індексація, температура ринку, формат перемовин, безафіксний, поняття авторського права, комуні- кіітивна лакуна, текстовий редактор.
Вправа 6.Випишіть зі словника фахових термінів 10 понять, запишіть їх сіислу дефініцію, визначте структуру та спосіб їх творення.
Вправа 7. Доведіть, що слово «філософія» не є терміном. Назвіть відомі вам словосполучення із цим словом. У разі потреби послуговуйтесь довідковою літературою.
Вправа 8. Перекладіть українською мовою терміни. Послуговуючись термінологічним словником, з’ясуйте значення виділених слів.
Деление (действие), деление (на части, шкалы), извлекать корень, обильный, отклонение (результат), отклонение (действие), зеркальное отображение, отображение (воспроизведение), получать (о результате), получать (добывать), получать (о значении, форме), счет (действие), счет (вычисление), азотноватистокислый, загуститель, конгломерат, емкость, заблуждение, лишение, обременение, юрисдикция.
Вправа 9. Запишіть терміни у формі родового відмінка однини. Схарактеризуйте виділені терміни за схемою: 1) дефініція (що означає термін);
Апорія, аналог, визначник, вектор, дециметр, модус, епюр, кодекс, кабель, полімер, стандарт, постулат, кюрі, ексикатор, акредитив.
Вправа 10. Зредагуйте словосполучення. Укажіть терміносполуки і поясніть їх значення.
Штриховка геометричної фігури, друкувати текст врозрядку, штамповка деталей, включити світло, стержень економічної політики, по ліву сторону, залишитися в стороні, з усіх сторін, на всі чотири сторони, протирічить програмі, прийти до себе, згортання крові, перебувати в лікарні, скрипіч- ний ключ, іншими словами, справа в тому, вирішувати задачу, в самий раз, органи самоуправління, втратити свідомість, розписатися у відомостях, користуватися льготами, відпала необхідність, в силу закону, в силу обставин, в строгому смислі слова, вступати в силу, залишаємо за собою право, немає смислу, попереджати хворобу, служити підставою, у протилежність, у цьому відношенні, це не має відношення до справи, це не рахується, явна помилка.
Вправа 11. Запишіть визначення 4-5 термінів вашого майбутнього фаху. Складіть речення так, щоб між підметом та присудком в одному випадку ставилося тире, в іншому - не ставилося. Обґрунтуйте наявність чи відсутність тире між підметом та присудком.
Взірець. Білінгв - людина, яка володіє двома мовами і почергово (з урахуванням конкретної конситуації) використовує її у міжкультурній комунікації. Білінгв означає людину, яка володіє двома мовами і почергово (з урахуванням конкретної конситуації) використовує її у міжкультурній комунікації.
Вправа 12. Порівняйте значення термінів асиміляція, дисиміляціяу мовознавстві, біології, філософії.
Вправа 13. Випишіть зі словника 10 термінів іншомовного походження (відповідно до фаху). З’ясуйте їх значення та поясніть написання. Доберіть українські відповідники.
Вправа 14. З'ясуйте значення іншомовних термінів. Доберіть до них українські відповідники. Чи виправдане вживання англіцизмів?
Варіабельний, інтеракція, екзил-пот, інтенція, маркетинг, кастинг, провайдер, промоція (промоушн), спічрайтер, трейдер, дайджест.
Вправа 15. Перекладіть українською мовою загальновідомі комп'ютерні терміни.
Адрессная рассылка, бегущая строка, граница рабочего стола, двойной щелчок, загрузить, настройка, по возрастанию, по умолчанию, приложение, ссылка, отмена, удалить.
Вправа 16. Доберіть власне українські синоніми до іншомовних слів. Які з наведених слів є загальнонауковими термінами? Поясніть їх значення.
Ігнорувати, рентабельний, саміт, фіаско, імідж, ритуал, компенсація, асоціація, ажіотаж, ліміт, сурогат, еквівалентний.
Конденсувати, інфекційний, домінувати, сертифікат, форвард, структура, конфліктний, візит, спонсор, нюанс, вето, вестибуль, акомпанемент, спектакль, спікер, екземпляр, корпорація, інцидент, персона.
Вправа 17. Доберіть 10-15 термінів, до складу яких входять інтернаціональні словотворчі елементи: авто-, анти-, гіпер-, інтер-, мета-, моно-, нео-, пост-, прото-, превдо-, суб-, екстра-, інтра-.
Вправа 18. Підготуйтеся до участі в груповій дискусії на тему «Становлення української фахової мови: історія і перспективи».
Орієнтовні питання для обговорення під час дискусії:
БЛОК ІНДИВІДУАЛЬНИХ ПРОБЛЕМНИХ ЗАВДАНЬ
Терміне система сучасної української мови є
потужною лінгвістичною базою, на основі якої
формуються, установлюються і функціонують
усі сфери науково-професійної діяльності.
Л. Симоненко
Завдання 1. Складіть перелік перекладних, енциклопедично-довідкових, тлумачно-перекладних словників вашого майбутнього фаху, які вийшли друком за останні 15 років. Наведіть приклади словникових статей з тлумачно- перекладного словника.
Завдання 2. Назвіть спільне і відмінне в побудові тлумачного словника, словника іншомовних слів, термінологічного словника; наведіть приклади словникових статтей з них на одне й теж саме слово.
Завдання 3. Колективний проект. Укладіть словник термінів вашої майбутньої професії. Оформіть анотацію. Презентуйте словник.
Завдання 4. Запишіть текст відповідно до правописних норм. З’ясуйте, якими правописними нормами ви керувалися? Запропонуйте свій варіант назви тексту. Сформулюйте його тему. Назвіть ключові слова. Спробуйте скоротити текст; представте аудиторії свій варіант. Випишіть з тексту терміни, з’ясуйте їх значення.
Сьогодні у розвинених мовах близько 90 відсотків нової лексики становлять терміни в таких галузях науки як комп’ютерна техніка, біохімія, кібернетика, мікробіологія, хімія тощо. Поняття, які з’являються в науці вимагають появи нових термінів.
Українська мова запозичувала в різні історичні періоди з інших мов слова терміни та окремі елементи усним та писемним шляхом.
Грецьке походження мають терміни: психологія, ксерокс, фонетика, космос, ідея, метод, аналіз; німецьке - штаб, шахта, крейда, ландшафт, лейтенант, лозунг, матриця; англійське - спонсор, менеджер, мітинг, ринг, ленч, лідер, ноу-хау. Музичні терміни наша мова запозичувала з італійської: акорд, піаніно, опера, соната, соло, мінор, мандоліна, легато, браво, ліра; з голландської мови прийшли терміни мореплавства: флот, лоцман, трап, шлюпка, баркас.
Основною сферою застосування термінологічної лексики є науковий стиль української мови. У таких текстах призначених для фахівців певної
галузі, терміни не пояснюються, тому таким важливим стає засвоєння термі- носистеми фаху вже з першого курсу навчання.
Між термінологічною лексикою і загальновживаною існує постійний звязок і взаємовплив. Є кілька шляхів творення української науковотехніч- мої термінології. Дослівний переклад російських термінів виявився неефективним, адже в українській мові іноді відсутні повні й точні аналоги таких термінів.
Другий шлях, яким пішли науковці й лінгвісти у спільному пошуку но- иих науковотехнічних термінів - це запозичення іншомовних термінів. Проте цей шлях також не дав максимального результату, оскільки був обмежений рамками іноземних термінів.
І тоді науковий пошук спрямували на створення власних українських термінів враховуючи попередні надбання. Та не маючи такого необхідного звязку між собою, науковці почали створювати власні терміни, які часом не зовсім відповідали суті поняття, і як наслідок почали з’являтися терміни однакові за змістом. Згодом ця невідповідність значно ускладнювала роботу зі стандартизації науковотехнічної термінології.
Аналізуючи сучасні тенденції розвитку мови ми не можемо невиділити зміни, які відбуваються в її лексичному складі .особливо у стилістиці усного і писемного мовлення. Це так звані «сленги» або «арго». Серед молоді все частіше використовується комп'ютерний сленг. Наведемо деякі приклади з цього сленгу з коротким тлумаченням: вінт - жорсткий диск, вінда — операційна система Windows, геймер - гравець, глюкати - працювати з помилками, клава - клавіатура, зависнути - припинити відповідати на команди, мама - материнська плата, перекачати, злити - переписати інформацію, постінг - стаття, надіслана в мережу, чайник - нічого не розуміє у комп 'ютерах, ючер - користувач (За О. І. Карбовською, Л. М. Сидоренко).
Завдання 5. З’ясуйте, фрагменти яких типів термінологічних словників подано нижче. Чи є у наведених словникових статтях загальнонаукові, між- шлузеві, вузькоспеціальні терміни? Доведіть.
Завдання 6. Підготуйте матеріали до словника фахової лексики (50-70 слів-термінів). Словникову статтю подавайте за принципом статті тлумачною словника: термін (із позначенням наголосу); походження (у квадратних дужках); тлумачення.
Взірець: ембарго [ісп. embargo -накладення арешту, заборона] - юр.
1) заборона ввезення або вивезення чого-небудь (яких-небудь товарів, цінностей); 2) затримання майна (переважно суден і вантажів), яке належить іноземній державі.
Матеріали оформіть у друкованому варіанті (TimesNewRoman, розмір шрифта - 14, міжрядковий інтервал - 1,5).
Завдання 7. Зі словника термінів вашого фаху випишіть 10 слів з дублетним наголосом і 5 слів, наголос у яких є смислорозрізнювальним, поясніть значення цих слів.
Завдання 8. Доберіть по 5-10 термінів з вашого фаху, які ілюстрували б способи творення (вторинна номінація, словотвірний, синтаксичний способи, запозичення).
БЛОК САМОКОНТРОЛЮ
ТЕМИ РЕФЕРАТІВ ТА НАУКОВИХ ПОВІДОМЛЕНЬ
20. Теоретичні засади термінознавста та лексикографії.
21.Термінологія в її історичному розвитку.
22.Мова науки і національна мова.
Тема 3.2 Науковий стиль і його засоби у професійному спілкуванні
План
3.2.1. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки.
3.2.2. Оформлювання результатів наукової діяльності.
3.2.2.1. План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці.
3.2.2.2. Анотування і реферування наукових текстів.
3.2.2.3. Основні правила бібліографічного опису джерел, оформлювання покликань.
3.2.2.4. Стаття як самостійний науковий твір.
3.2.2.5. Вимоги до виконання та оформлювання курсової, дипломної робіт.
3.2.2.6. Рецензія, відгук.
Студенти повинні знати:
специфічні риси і основні ознаки наукового стилю; жанри наукового мовлення та особливості їх оформлювання; призначення довідкової літератури.
Студенти повинні уміти:
аналізувати тексти наукового стилю;
скорочувати текст, складати план, конспект, реферат;
робити необхідні записи, виписки відповідно до поставленої мети;
створювати навчально-наукові тексти в жанрах, які відповідають професійній підготовці.
Ключові поняття: науковий стиль, науковий тест, план, тези, конспект, анотація, реферат, анотування, реферування, бібліогра- фічний опис, стаття, курсова робота, дипломна робота, рецензія, відгук, науковий етикет.
Рекомендована література
ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
Українська наукова мова (як і загалом літературна)
проходить надзвичайно відповідальний етап свого
формування. І кожний із нас, хто активно оперує
мовою, виробляючи ті або ті слова, форми, конструкції,
відповідає за те, якою вона буде структурно,
наскільки збережеться її природність, наскільки вона
залишиться сама собою.
Олександра Сербенська
3.2.1. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки
Науковий стиль української мови має свої особливості. Його основна функція - інформативна (повідомлення, пояснення, з'ясування, обґрунтування, класифікація понять, систематизація знань, аргументований доказ); завдання - передавання інформації. Загальні ознаки наукового стилю - поняттєвість, об'єктивність, точність, логічність, доказовість, аргументованість, переконливість, узагальнення, абстрагованість, висновки; мовні ознаки - усна і писемна форми, широке використання термінів та іншомовної лексики, номенклатурних назв, символів, таблиць, діаграм, схем, графіків, цитат, переважання складних речень; форма тексту - монологічна (опис, міркування).
Активно функціонуючи в різних формах вираження наукової думки (найчастіше - у письмовій, рідше - в усній), науковий стиль розгалужується, за традиційною класифікацією, на чотири основні різновиди: власне науковий, науково-навчальний, науково-популярний, науково-публіцистичний.
Науковий текст - спосіб репрезентації наукової інформації, результат наукового дослідження.
Особливості наукового тексту:
Структура наукового тексту
1. Вступна частина, у якій окреслюють проблему, мету і завдання, гіпотези і методи дослідження.
2. Дослідна частина тексту описує дослідження і його результати.
3. Висновкова частина тексту регламентує висновки і рекомендації для проведення подальших наукових досліджень.
Мистецтво наукового тексту полягає у тому, щоб не тільки рельєфно відобразити окремі його складові, а й інтегрувати їх у цілісність.
Загальні вимоги до наукового тексту
Текст має бути чітко структурованим, переділятися на розділи і параграфи. Потрібно прагнути того, щоб кожен розділ був самостійним науковим дослідженням з певної складової загальної проблеми, щоб кожну складову було викладено в тексті, а текст був цілісним, а не фрагментарним.
Крім членування тексту на розділи і параграфи, він має деталізований розподіл на значеннєві частини, абзаци і речення. Варто пам'ятати, що надмірне дроблення тексту утруднює його сприйняття, тому абзаци мають бути обґрунтованими і зводитися до викладу однієї думки.
Текст має вирізнятися ком позиційністю.
3.2.2. ОФОРМЛЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Наукові дослідження здійснюються з метою одержання наукового результату. Науковий результат - нове знання, здобуте під час наукових діяльності та зафіксоване на носіях наукової інформації у формі наукового звіту, наукової праці, наукової доповіді, наукового повідомлення про науково-дослідну роботу, монографічного дослідження, наукового відкриття тощо.
Будь-яке наукове дослідження спирається на роботу з літературними джерелами, що вимагає володіння методами фіксації і збереження наукової інформації.
План - це короткий перелік проблем, досліджуваних у науковому тексті; «порядок розміщення частин якого-небудь викладу, його композиція»71.
За допомоги плану узагальнюють і «згортають» інформацію наукового джерела, за ним розкривають, про що написано, яка основна думка, яким чином доведено її істинність, якого висновку доходить автор тексту.
Формулювання пунктів плану має лаконічну і чітку структуру, перший і останній пункти логічно розпочинають і завершують виклад основних питань тексту. Необхідно вміти виокремлювати в тексті головні думки, встановлювати співвідношення між ними і на цій підставі членувати текст, добирати заголовки до розділів.
71 Великий тлумачний словник сучасної української літературної мови (з дод. і допов.) / Уклад, і голов. ред. В.Т. Бусел,- К., Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005,- С.978.
І (інність плану полягає у тому, що він допомагає усвідомити про- чіі іамс і стисло відтворити в пам'яті зміст наукового джерела, зосереджуючи увагу на найсуттєвішій інформації.
За структурою план може були простим і складним.
Простий, якщо в ньому зазначені лише основні питання, у пунктах простого плану перелічують основні мікротеми тексту.
Складний, якщо поруч з основним є додаткові запитання, пункти складного плану розбивають на підпункти.
Питальний план складають за допомоги питальних речень, які розкривають проблематику тексту у логічній послідовності; кожному інформативному центру відповідає одне запитання, а кожне наступне пов'язане з попереднім.
У номінативному (називному) плані послуговуються називними реченнями, у яких головний член (підмет) виражений іменником або еубстантивованою частиною мови (прикметником, дієприкметником) і ільки у формі називного відмінка.
Тезовий план - сформульоване основне положення абзацу, його мікротема.
Взірець плану:
|
Питальний план Що таке мовна норма? До яких джерел слід звертатися, щоб перевірити правильність написання того чи іншого слова? Який зв’язок між «Правописом» і словниками? Номінативний план І. Слово світське і сакральне в культурному процесі. ’ І’елігія як символічна форма: раціональні та ірраціональні аспекти. Слово в християнському культі. Світське і сакральне осягнення слова Біблії. Функціональність біблійної символіки в сучасному суспільстві. V Слово в мистецтві красного письменства. Соціальний статус поета (письменника). Освітній потенціал творів красного письменства. Тезовий план І Конституція в сучасному світі є невід’ємним атрибутом держави, ознакою її суверенності. Під конституцією в матеріальному значенні розуміють здебільшого сукупність юридичних норм, які закріплюють основні права і свободи людини і громадянина. Конституція у формальному значенні іменують єдиний акт або ж кілька актів, що мають вищу юридичну силу стосовно інших нормативних актів.
|
Теза - «положення, висловлене в книжці, доповіді, статті тощо, правдивість якого треба довести. // Положення, що коротко і чітко формулює основну ідею чого-небудь або провідне завдання, що стоїть перед кимсь. // перев. мн.Коротко сформульовані основні положення доповіді, лекції, статті тощо»72. Теза у широкому розумінні - будь-яке твердження, яке стисло викладає ідею, у вузькому розумінні - деякий текст, що формулює сутність, обґрунтовує доказ.
Відповідно до мети тези бувають:
^ вторинні;
^ оригінальні.
Вторинні тези слугують для виділення основної інформації в тому чи іншому джерелі (наприклад, підручнику, монографії, статті) під час читання, реферування, їх призначення - створити модель змісту тексту, яку можна було б осмислювати далі, а обсяг тез відповідає кількості інформаційних центрів тексту, зазвичай їх складають мовою автора.
Вимоги до складання тез
Оригінальні тези створюють як первинний текст. Вони можуть бути:
72 Великий тлумачний словник сучасної української літературної мови (з дод. і до- пов.) / Уклад, і голов. ред. В. Т. Бусел. К., Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005,- С. 1435.
ключовими елементами майбутньої наукової розвідки (планом, начерком основних положень);
стислою формою презентації результатів наукових досліджень під час виступу на науковій конференції.
Оригінальні тези - предметно-логічне ціле, об'єднане спільною думкою, що відображена у заголовку, призначення якого - зорієнтувати читача у змісті наукового тексту. На відміну від розгорнутого плану, який тільки називає питання, тези розкривають розв'язання цих питань. 1 Ірагнення автора тез до стислості обумовлює відсутність прикладів, цитат. Загальну норму жанру тез - високу насиченість висловлювання иредметно-логічним змістом - реалізовано в оптимальному поєднанні складності думки з ясністю і доступністю викладу.
Тези мають чітко регламентовану змістово-композиційну структуру, в якій виокремлюють такі складові:
У преамбулі стисло формулюють проблему дослідження і обґрунтовують актуальність теми з погляду сучасного стану науки і практики.
Основний тезовий виклад передбачає розв’язання таких завдань: сформулювати мету дослідження, схарактеризувати об’єкт і матеріал дослідження;
визначити критерії оцінювання і технологію оброблення результатів.
Висновкова теза презентує результати і загальний висновок, пер- гисктиви подальшого дослідження.
Друкують тези у спеціальних збірниках, матеріалах конференцій ІОІЦО.
Оформлення тез у вигляді публікації передбачає дотримання таких
вимог
у правому верхньому куті аркуша зазначають прізвище та ім'я автора і необхідні відомості про нього;
формулювання кожної тези починають з нового рядка, акцентують увагу на актуальності проблеми, стані її розроблення в науці, положеннях, висновках дослідження; обсяг тез становить 2-3 сторінки друкованого тексту через 1,5 2 інтервали.
Взірець оформлення тез:
|
Тетяна Капканець Криворізький державний педагогічний університет, м. Кривий Ріг УКРАЇНСЬКА ФРАЗЕОЛОГІЯ ЯК ЗАСІБ ВИРАЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО МЕНТАЛІТЕТУ Загальновизнаним джерелом національної ментальності віддавна вважають фразеологію, у якій люди відображали свій побут, звичаї, традиції, вірування, уподобання. Актуальність теми вбачаємо у тому що в умовах етносоціальної ситуації, в умовах відродження національної духовності народу пожвавлюється інтерес людей до традиційної весільної обрядовості. Розуміння деяких усталених конструкцій сприятиме осягненню весільного обряду як цілісної системи й адекватному встановленню зв’язків між внутрішньою формою обрядових фразем та явищами етносоціальної дійсності. Мета - підтвердити тезу про нерозривний зв’язок фразеології з етнічним життям народу. Матеріалом дослідження стала низка українських фразеологічних одиниць, що виникли на основі шлюбної обрядовості. Зазначене вище дає можливість зробити певні узагальнення: українська фразеологія є чистим відбиттям світогляду нашого народу, а внаслідок цього і пов’язаних з ним традицій, звичаїв, обрядів. Ми розглянули лише йоту того масиву фразеологічних одиниць, що репрезентують нашу національну ментальність, однак і ці здобутки дозволяють зануритися у світ природного, первісного життя наших пращурів, віднайти в ньому своє коріння, пояснити самому собі особливості власного світобачення і відчути себе повноцінним представником української нації. |
Виписки - це цитати (дослівне відтворення думок автора книжки), або короткий, близький до дослівного, виклад змісту потрібного уривка тексту. Виписувати з книги теоретичні положення, статичні, хронологічні відомості можна як під час читання, так і після нього.
Цитату обов’язково брати у лапки, а на кожну виписку давати покликання на джерело. Для полегшення наступної систематизації виписок їх краще робити на окремих аркушах, каталожних картках.
|
Запам’ятайте! Цитата (речення чи кілька речень) береться у лапки (“ ”); у кінці цитати в конспекті зазначають у дужках джерело - сторінку (С. 157); якщо випускають слова чи речення, то на місці пропуску ставлять крапки (...) або крапки в кутових дужках <...>; відтворюють авторські виділення у тексті: напівтовстий шрифт - прямою лінією ( J, курсив - хвилястою (—), розріджений - пунктиром (—). |
У роботі з текстами досить часто вдаються до конспектування, яке акцентує увагу на короткому, але точному відображенні тексту.
Конспект (від лат. conspectus - огляд) - стислий писаний виклад змісту чого-небудь73, складається з плану й тез, доповнених фактичним матеріалом, що у сукупності є коротким письмовим викладом змісту книжки, статті, лекції тощо.
Конспект - особливий вид тексту, який створений у результаті аналітико-синтетичної обробки інформації першоджерела, тобто скорочений запис певної інформації, що дозволяє його авторові одразу ми через деякий час із необхідною повнотою відновити інформацію. Обов’язково докладно фіксують найбільш суттєві думки автора із зазначенням сторінок у тексті-оригіналі. Конспект слугує для збереження основного змісту роботи. У ньому репрезентовано лише думки автора роботи, яку конспектують, мета його - глибоко осмислити інформацію і подати її адекватно, стисло та в зручній для подальшого використання письмовій формі. Складання конспекту мобілізує увагу, допомагає вичини и головне в тексті. Коли людина має намір щось записати, вона чіп ає більш уважно, тим паче, що чергування читання із записуванням підвищує працездатність і зменшує втому. Конспектування - це певного мірою контроль сприйняття матеріалу: не розуміючи прочитанного, почутого, важко виділити і записати основну думку. Записи полегшу- іом. запам'ятовування, оскільки записаний навчальний матеріал краще фіксується в пам'яті.
11 ід час прочитання та прослуховування тексту (промови, доповіді, ііііступу) для конспектування звертається увага на опорні (ключові)
1 Нсликпй тлумачний словник сучасної української літературної мови (з дод. і донин ) / Уклад, і голок, ред. В/Г. Бусел.* К., Ірпінь: ІП’Ф «Корун», 2005.-С. 566.
слова, ті інформаційні центри, що несуть найбільше смислове навантаження (так звані «вузлики на пам’ять»). Вибір ключових моментів залежить від мети та завдань конспектування, власних знань у цій галузі, особистих зацікавлень, можливостей пам’яті тощо.
Зміст першоджерела передають:
До конспекту ставлять такі вимоги:
Текст конспекту оформлюють довільно, на відміну від тез, крім
основних положень, конспект містить і фактичний матеріал.
Для конспектування, як і реферування, використовуються такі способи викладу матеріалу: опис, оповідь, міркування. За своїм обсягом конспект не перевищує 1/3 всього первинного тексту.
Способи фіксації відомостей можуть бути різними: мовними (виділення ключових слів, фраз, повний детальний запис), позамовними (план, схема, таблиця, виділення ключових понять підкресленням або іншим кольором).
Стислий конспект передає в узагальненому вигляді найсуттєвішу інформацію тексту, а докладний (розгорнутий) - містить також відомості, які конкретизують, мотивують, деталізують основні положення тексту у вигляді доведень, пояснень, аргументів, ілюстрацій тощо.
Не будь-який короткий запис є конспектом, бо конспект - це системне, логічне, зв’язне об’єднання плану, виписок, тез. Без змін зберігають авторські конструкції, цитати. Аналітичний запис прочитаного передбачає перероблення первісного тексту шляхом трансформації більших мовних одиниць у менші: зміст словосполучення передають словом, зміст речення - окремим словосполученням, складне речення замінюють на просте і т. ін. Використовують переказ, інші формулювання, думки слід викладати стисло, своїми словами, виписуючи лише найголовніше і найсуттєвіше, не допускати повторень. Для швидкості та зручності в конспекті можуть подаватися скорочені слова, абревіатури. Не слід зловживати скороченням слів, а якщо скорочувати їх, то за загальними правилами, наприклад: рр. - роки,р. - рік, с. - сторінка, пшбл. — таблиця, /' т. ін,- і таке інше тощо. Повторювані в конспекті терміни рекомендують позначати першою великою літерою слів, що входять до їх складу, наприклад: Р - речення, ДС - ділове спілкування, К конспект тощо.
Особливо важливі думки в конспекті варто підкреслювати. Бажано залишати берег для додаткових записів.
Фахівці з питань культури74 наукового мовлення радять під час конспектування друкованого джерела наукової інформації дотримуватись і аких алгоритмічних приписів (використовувати прийоми концентрації змісту і мовних засобів тексту):
^ визначте і розмежуйте в обраний спосіб ту інформацію, яку передаватимете дослівними формулюваннями з тексту, й ту, що трансформуєте у скорочений варіант; об’єднуйте прості речення у складні;
'ґ коректно спростіть складні (довгі) конструкції;
^ вилучіть з речень дієприкметникові та дієприслівникові звороти, видаліть речення з надлишковою інформацією, а також побіжні висловлювання та міркування;
^ передайте інформацію (де це доцільно і можливо) у вигляді таблиць, схем тощо.
Конспектування наукової інформації, що сприймається на слух Процес конспектування є складнішим від попереднього і складається з трьох взаємообумовлених та паралельних мисленнєво-мовленнєвих дій: ■/ аудіювання (розуміння інформації, що сприймається на слух); ^ мисленнєвого оброблення почутого (визначення головної і допоміжної інформації, переформулювання);
^ письмової фіксації інформації.
Під час аудіювання лекції (доповіді, повідомлення тощо) необхідно постійно усвідомлювати й переробляти зміст почутого, максимально іаконізуючи інформацію, але без втрати головного і цінного в ній. Для цього потрібно:
рему (нове) записувати якнайточніше та найповніше; ті частини речень, що складають тему (відоме), записувати скорочено;
Вимоги до конспекту
Конспекти переділяють на плановий, текстуальний, вільний, тематичний, опорний.
Плановий конспект укладається за попередньо складеним планом статті, книжки, лекції. Кожному питанню плану відповідає певна частина конспекту, але якщо пункт зрозумілий, то детально не розкривається. Якість такого конспекту цілком залежить від якості складеного плану. Він лаконічний, простий за своєю формою, але за ним не завжди легко вдається відтворити прочитане, почуте.
Текстуальний конспект - це конспект створений переважно з цитат, це джерело дослівних висловлювань автора. Текстуальні виписки можуть бути пов’язані між собою низкою логічних переходів, супроводжуватися планом і включати окремі тези у викладі особи, що конспектує. Цей конспект доцільно використовувати під час опрацювання науковий праць.
Вільний конспект - це поєднання виписок, цитат, тез. Він вимагає уміння самостійно чітко і лаконічно формулювати основні положення, для цього необхідне глибоке осмислення матеріалу, великий і активний запас слів, уміння використовувати всі типи запису: плани, тези, виписки, цитати тощо.
Тематичний конспект укладається на одну тему, але за декількома джерелами. Специфіка такого конспекту полягає у тому, що, розроб-
75Онуфрієнко Г. С. Науковий стиль української мови : Навчальний посібник з алгоритмічними приписами, - 2-ге вид. перероб. та доп.- К.: Центр учбової літератури, 2009,- С. 124.
ляючи певну тему за низкою праць, він може не відображати зміст кожного з них у цілому. Тематичне конспектування дозволяє всебічно розглянути і проаналізувати різні точки зору на одне й те ж питання.
Під опорним конспектом розуміють систему опорних сигналів, що мають структурний зв'язок, це наочна конструкція, яка заміщає систему значень, понять, ідей як взаємозалежних елементів.
Творчим опорним конспектом називають такий конспект, що складається самим студентом під час вивчення певної теми. Його розроблення полегшує використання технологій MSPowerPoint, основою для конспекту може бути електронний конспект, електронний підручник або електронний навчальний посібник як види навчального електронного видання.
Взірець опорного конспекту:
О Заява. Її види та оформлювання
Заява - це офіційне повідомлення в усній або
письмовій формі, в якому викладається певне прохання
2. Реквізити заяви
- Адресат
- Адресант
- Назва виду документа
- Текст
- Додаток
- Дата
- Підпис
3.Адресат
^ Праворуч (на відстані 92 мм) у верхній частинГ1 бланка чи чистого аркуша.
Назва установи або посада, прізвище та ініціали керівника у давальному відмінку, на ім’я яких пода¬ється заява.
— і і. і— ✓
Директорові ЗОШ № 115 м. Києва Мозговому В. С.
Ректорові Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова академіку ЛПН України професорові Андрещешу В. П.
За походження конспекти поділяються на: /конспекти усних відповідей;
/ конспекти друкованих праць;
/ конспекти електронних джерел.
Реквізити конспекту усного виступу:
1. Дата складання.
2. Прізвище та ініціали автора виступу.
3. Назва.
4. Текст.
Взірець конспекту:
|
11.11.2009 Кукал Олександр Володимирович Сутність і значення спілкування у професійній діяльності
|
|
Пункт плану 1.Сутність спілкування. 2. Стилі спілкування Теза 1.Спілкування (далі С) є універсальною реаль¬ністю буття людини, специфічним видом і необхідною умовою її діяльності. С - сукупність зв’язків і взаємодій індивідів, груп, спільнот, під час яких відбувається обмін інформацією, досвідом, уміннями, навичками і результатами діяльності. Під час спілкування завжди відбувається об¬мін інформацією - комунікація (далі К). Однак С і К не тотожні за своїм змістом. 2.У процесі С кожна людина виробляє власний стиль, тобто сукупність найтиповіших рис по-ведінки у цьому процесі. Виокремлюють такі стилі С: ритуальний; • маніпулятивний; » гуманістичний. |
Конспектування друкованої праці багато в чому подібне до конспек-тування лекції, але є суттєва відмінність: під час конспектування статті, монографії є можливість повернутися до прочитаного, осмислити його, писати не поспішаючи, робити менше скорочень.
Реквізити конспекту друкованої праці:
Взірець конспекту:
25.01.2008
Мосенкінс Ю. Український молодіжний сленг : Стан і перспективи досліджень // Дивослово.-2007,-№ 12,-С. 32-35.
Пункт плану Цитата
1. Диференціація термінів сленг і “Жаргон - напіввідкрита лексико- жаргон у моногра фії Л. Ставицької фразеологічна підсистема,
використовувана тією чи - іншою соціальною групою, щоб відособитися від решти мовної спільноти... Сленг - мовне середовище усного спілкування великої кількості людей, що відмінне від норми, власне різновид розмовної мови. Термін сленг адекватний термінові загальний жаргон” (С. 33).
Процес конспектування джерела в електронній формі спрощується і, водночас, ускладнюється: текст вже існує у файловій структурі, тому можливі такі режими роботи як копіювання, вирізання, вставки об’єктів тощо.
Незалежно від того, який вид, тип чи форму конспектування обрано, слід пам’ятати: конспект потрібен для того, щоб навчитися опрацьовувати будь-яку інформацію, визначати найнеобхідніше, спростити запам’ятовування тексту, полегшити оволодіння спеціальними термінами, накопичити інформацію для написання більш складної роботи у вигляді доповіді, реферату, статті, курсової роботи тощо.
3.2.2.2. Основні правила бібліографічного опису джерел, оформлювання покликань
Покликання - уривок, витяг з якого-небудь тексту, який цитують у викладі матеріалу, з точною назвою джерела й вказівкою на відповідну сторінку. Бібліографічні покликання - це сукупність бібліографічних відомостей про цитовану працю.
Під час написання наукової роботи дослідник зобов'язаний оформлювати покликання на кожну цитату, наслідувану думку" приклад того чи іншого автора, у якого їх запозичено, ті ідеї чи висновки, на підставі яких розробляють проблеми чи розв'язують завдання, поставлені у статті, монографії тощо. Це дає змогу відшукати потрібний документ і перевірити точність зазначених відомостей, з'ясувати інформацію, обставини, контекст.
Відсутність покликань - підстава говорити про плагіат, а їх наявність визначає етику дослідника. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, викладений автором.
Загальні вимоги до цитування такі:
а) текст цитати беруть у лапки, наводять у граматичній формі, в якій його подано у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання;
б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту, без спотворення думки автора. Пропуск слів, речень, абзаців за цитування позначають трьома крапками (...) або крапками в кутових дужках <...>, якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то його опускають;
в) кожну цитату обов'язково супроводжують покликанням на джерело;
г) за непрямого цитування слід максимально точно викладати думку автора, робити відповідні поклилання на джерела.
Покликання в тексті на літературне джерело зазвичай оформлюють у квадратних дужках, де першою цифрою позначають номер літературного джерела у списку використаних джерел, а другою - сторінку, з якої запозичено цитату, наприклад, [15, 257], у монографіях, статтях можливе й таке оформлювання покликань: прізвище автора, рік видання, сторінка: [Караванський 2004, 245]. Під час огляду літератури з досліджуваної проблеми може застосовуватися покликання на все джерело, декілька джерел. Наприклад: [12]; на думку /. Вихованця [42; 44; 46]; "У працях [1-5]"; [Городенська2009)
Покликання бажано робити на останні видання публікацій, на більш ранні видання - лише в тих випадках, коли праці, у яких міститься необхідний матеріал, не перевидавалися. Покликання на ілюстрації, таблиці або формули, використані в дослідженні, вказують відповідно до їх порядкового номера. Наприклад: "рис. 1.1", "див. табл. 1.1.", "у формулі 1.1" тощо.
Взірець оформлення покликань:
|
"Це своєрідний текстовий калейдоскоп строкатої реальності з її соціальними недугами йекзистенційнйми потребами, соціокультурними типажами, знайомими ситуаціями, комедійністю, абсурдністю й жорстокістю буття, у якому живе українська людина" [5,13]. Еліптичні речення П. Дудик вважає різновидом неповних, специфіка яких полягає в тому, що "уявлення про відсутній елемент встановлюється не з об'єктивної ситуації <.. .> і не з сусідніх речень, а безпосередньо випливає з лексико-граматичних особливостей цих речень, підказується їх значенням і формою" [2,216]. О. Пєшковський, на думку якого еліптичні речення - недостатні граматичні сполучення, що представлені в схемі повного речення, але позбавлені тих чи інших форм [5,126-127], визначив низку чинників, якими обумовлена реченнєва неповнота. У сучасній науковій традиції існує кілька підходів до вивчення дискурсу як одного з найважливіших понять лінгвістики [Бацевич 2004, Селіванова 2002]._ |
Список використаних джерел - важливий елемент бібліографічного апарату наукового дослідження, його вміщують наприкінці роботи, але готують до початку її написання. До нього заносять цитовані, аналізовані джерела, архівні матеріали, дотичні до теми.
Розрізняють такі способи розташування літератури у списку:
* Абетковий: список використанихджерел має самостійну нумерацію за прізвищами авторів; перших слів назв, якщо авторів не зазначено; авторів з однаковими прізвищами розміщують за абеткою їх ініціалів, а роботи одного автора - за назвою роботи; окремо подають абетковий ряд кирилицею (українською, російською мовами) і ряд мовами з латинським написанням літер (англійською, французькою, німецькою тощо).
* За типами документів: матеріал у списку розташовують за типом видання (книжки, статті, офіційні документи, стандарти тощо), а в межах розділу - за абеткою.
* Хронологічний список зазвичай використовують у працях історичного спрямування, де важливо продемонструвати періоди і звернути увагу на те, коли опубліковано те чи інше джерело.
*У порядку цитування: такий спосіб застосовують зазвичай у статтях (доповідях), де список використаних джерел невеликий.
Взірець бібліографічного опису джерел:
І. Однотомні видання
Книжки одного, двох, трьох авторів
І Іономарів О. Культура слова : Мовностилістичні поради : Навч. иоеіб.- К.: Либідь, 2001. - 240 с.
Ьацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики : Підручник. - К.: Видавничий центр «Академія», 2004. - 344 с.
Книги чотирьох авторів
Словник-довідник з культури української мови / Д. Гринчишин, А. Капелюшний, О. Сербенська, 3. Терлак,- 3-тє вид., випр,- К.: Знання, 2006. - 367 с.
Масова комунікація : Підручник / Москаленко А.З., Губернії.кий J1. В., Іванов В.Ф., Вергун В. А.- К.: Либідь. 1997.-216 с.
Перекладні видання
І Іейн Т. Права людини / Пер. з англ. Ігор Савчак,- Львів: Літопис, .’000.-288 с.
Іншомовні джерела
(iamett J.L. Communicating for Results in Government: A Strategic Approach lor Public Managers.- San Francisco: Jossey-Bass Publishers, 1992.- 306 p.
Праці конгресів, симпозіумів, конференцій, семінарів і т.п.
Олійник Т. Прізвисько як джерело національних традицій // Наукові іаписки Кіровоградського держ. пед. ун-ту,- Вип. 37.- Кіровоград, 2001.-С. 134-137.
Словники, довідники, енциклопедії
Довідник здобувача наукового ступеня : 36. нормат. док. та інформац. мат. л питань атестації наук, кадрів вищої кваліф. / Упоряд. Ю. І. Цеков, переміг слово Р.В. Бойка.-К.: Редакція «Бюлетеня ВАК України», 2000.-64 с.
Антології
('лово. Знак. Дискурс : Антологія світової літературно-критичної думки XX ст. / За ред. М. Зубрицької,-Львів: Літопис, 1996.- 633 с.
Хрестоматії
Матеріали з історії національної журналістики Східної України почат- ку XX ст. /Упоряд. Н. М. Сидоренко, О. І. Сидоренко,-К., 2000.-456 с.
Навчальні програми
Українські письменники : Бібліогр. словник : У 5 т. / АН УРСР. Ін-т л-ри; Редкол.: О. [. Білецький (голов, ред.) та ін,-К., 1960-1965,-Т. 1: Давня українська література (ХІ-ХІ1 ст.) / Уклад. Л. Є. Махновець,- 1960.-979 с.
Дисертації
Автореферат и
Дияк О. В. Структурно-семантична організація словотвірних гнізд із коренями на позначення металів : Автореф. дис. ... канд. філол. наук / Національний педагогічний ун-т ім. М. П. Драгоманова. - К., 2006 - 21 с.
Архівні матеріали
Наукове товариство ім. Шевченка // Львівська наукова бібліотека імені В. С'тефаника НАН України. Від. рукописів.-Ф. 1, оп. 1, спр. 78,-Арк. 1-7; Спр. 499/1,-Арк. 1-92; Спр. 499/10,-Арк. 1-9; Оп. 2, спр. 56, 57.
Електронні джерела
Українська мова в Інтернеті- http://www.novamowa.com.ua
Розділ або інша складова з книги
Владимиров В.М. Теоретичні основи журналістики в світлі теорії розуміння // Владимиров В. М. Журналістика, особа, суспільство: проблема розуміння: Монографія,- К., 2003,- С. 73-113.
Передмова, вступна стаття, післямова
Москаленко А. Переднє слово // Животко А. П. Історія української преси / Упоряд., авт. іст.-біогр. нарису та приміт. М.С. Тимошик,- К.: Наша культура і наука, 1999.- С. 7-8.
Стаття зі збірника, журналу, наукових праць і т.н.
Дияк О. В. Формально-семантичні відношення слова-вершини срібл-(-о) і членів ад’єкативної парадигми // Система і структура східнослов’янских мов : Сучасні тенденції розвитку слов’янских мов : 36. наук, праць. - К.: Т-во «Знання» України, 2003. - С. 36-42.
Клименко Н. Ф., Карпіловська С. А., Даниленко Л. І. Динаміка словникового складу сучасної української мови на тлі міжслов’янських паралелей // Мовознавство. - 2003. - № 2-3. - С. 96-111.
Стаття з газети
Пепа В. З горіха мова // Слово Просвіти.- 2003,- 12-18 листоп.
Стаття з енциклопедії, довідника
Бібліофіл // Літературознавчий словник-довідник / Р. Т. Гром’як, Ю. 1. Ковалів та ін,- К.: ВЦ «Академія», 1997,- С. 88.
Бібліографування - це вид аналітико-синтетичного опрацювання, який полягає в укладанні опису документа. Такі описи можуть бути різними - бібліографічними, архівними, інтернетними тощо. Бібліографічні описи описують опубліковані паперові видання, архівні -описи архівних документів, інтернетні - описи веб-сторінок Інтернет.
3.2.2.3. Анотування і реферування наукових текстів
Анотування - процес аналітично-синтетичного опрацювання інформації, мета якого - отримання узагальненої характеристики документа, що розкриває логічну структуру і зміст. Анотації використовуються для стислої характеристики наукової статті, монографії, дисертації тощо, а також у видавничій, інформаційній та бібліографічній діяльності.
Анотації виконують дві основні функції:
o сигнальну (подається важлива інформація про документ, що дає можливість встановити основний його зміст і призначення, вирішити, чи варто звертатися до повного тексту праці);
o пошукову (анотація використовується в інформаційно-пошукових, зокрема, автоматизованих системах, для пошуку конкретних документів).
Анотація складається з двох частин: бібліографічного опису і власне тексту. Анотація не розкриває зміст наукового джерела, а лише інформує про наукове джерело певного змісту й характеру. Анотація дозволяє користувачеві скласти достатнє й об'єктивне попереднє уявлення про незнайому для нього наукову публікацію і тим самим допомагає в пошуку, відборі та систематизації потрібної інформації.
За функціональним призначенням анотації бувають довідкові та рекомендаційні.
Довідкова анотація уточнює заголовок і повідомляє відомості про автора, зміст, жанр та інші особливості документа, що відсутні в бібліографічному описі.
Рекомендаційна анотація покликана активно пропагувати, зацікавлювати, переконувати в доцільності прочитання документа, тому в рекомендаційних анотаціях є дидактична спрямованість, педагогічні рекомендації, методичні поради тощо, за обсягом вони ширші, аніж довідкові.
За обсягом та глибиною розрізняють анотації описові та реферативні.
Описові анотації, узагальнено характеризуючи зміст первинного документа і подаючи перелік основних тем, що в ньому відображені, відповідають на питання: про що повідомляється у документі?
Реферативні анотації не тільки подають перелік основних тем, а й розкривають їх зміст. Вони відповідають на два питання: про що повідомляється в основному документі? що саме з цього приводу повідомляється?
Текст анотації вирізняється лаконічністю, високим рівнем узагальнення інформації, що представлена в первинному документі. У тексті анотації не варто використовувати складні синтаксичні конструкції, що перешкоджають сприйняттю тексту.
План аналізу документа під час складання довідкової анотації
1. Відомості про автора.
2. Відомості про форму (жанр) тексту.
3. Предмет, об'єкт або тема.
4. Характеристика змісту анотованого документа.
5. Характеристика довідкового апарату видання.
6. Цільове й читацьке призначення документа.
План аналізу документа під час складання рекомендаційної анотації
1. Відомості про автора.
2. Характеристика анотованого твору.
3. Оцінка твору.
4. Характеристика художньо-поліграфічного та редакційно-видавничого оформлення.
5. Цільове й читацьке призначення документа.
Для того, щоб швидко віднайти в тексті аналізованого документа основне, варто послуговуватися маркерами - словами і словосполученнями, що стали стійкими ознаками певного аспекту.
Відомості про автора (професія, науковий ступінь, вчене звання) -
Форма (жанр)анотованого твору –
Системний виклад -
Притаманні особливості, новизна поданого матеріалу -
Характеристика довідкового апарату видання -
Цільова аудиторія (призначення) -
Якщо для наукових досліджень анотації часто подають стандартні формулювання (автор розповідає, стаття присвячена, у монографії розглядаються), то для текстів науково-популярних, художніх, публіцистичних тощо варто подбати про оригінальні конструкції: доцільно використовувати різноманітні варіанти подачі матеріалу: запитання до читача, порівняння з іншими документами, виділення головної ідеї тощо. Бажано, щоб у кількох рядках тексту існувала часова відповідність та однотипність дієслівних форм. Наукова термінологія, що використовується в анотації, має бути загальноприйнятою, відповідати сучасному рівню знань.
Текст бібліографічного опису не повинен зливатися з анотацією. Анотація починається з нового рядка.
Анотації до кандидатської та докторської дисертацій. Наприкінці автореферату дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата чи доктора наук подаються анотації, які лаконічно відображають основний зміст і результати наукового дослідження. Анотації друкуються у такій послідовності: українською, російською та англійською мовами; одна з них, на вибір здобувача, має бути розгорнутою, обсягом 2 сторінки машинописного тексту (до 5000 друкованих знаків); дві інші - ідентичні за змістом (обсягом до 0,5 сторінки, до 1200 друкованих знаків). Після кожної анотації наводяться ключові слова відповідною мовою, загальна кількість - не менше трьох і не більше десяти.
Взірці анотацій:
Словник-довідник з культури української мови / Д. Гринчишин, А. Капелюшний, О. Сербенська, 3. Терлак.- 3-те вид., винр.- К.: Знання, 2006.-367 с.
Культура мови є невід’ємна складова особистості - одна з перших ознак загальної культури людини та суспільства. Вона включає в себе багато понять і вимагає постійної уваги до мовної поведінки особистості. Довідник містить складні випадки слововживання і допоможе читачам засвоїти граматичні норми української мови.
Для викладачів та студентів філологічних факультетів, мовознавців, працівників засобів масової інформації, вчителів, а також усіх, хто хоче підвищити рівень знання української мови.
Шевчук С. В.
Ділове мовлення для державних службовців : Навч. посібник.-3-те вид., випр., доповн. та переробл. - К.: Арій, 2008.- 424 с.
Мета пропонованого навчального посібника - допомогти державним службовцям досконало оволодіти українською літературною мовою, піднести рівень культури усного й писемного мовлення, а також набути навичок укладання конкретних документів.
Посібник написано відповідно до Національного стандарту України “Державна уніфікована система документації” ДСТУ 4163-203. Послідовно й дохідливо викладено теоретичний матеріал, який знайомить з мовними нормами офіційно-ділового стилю, подано зразки організаційних, довідково-інформаційних, обліково-фінансових та інших документів. Особливу увагу приділено усному діловому спілкуванню.
Посібник стане у пригоді всім, хто не байдужий до української мови й хоче оволодіти мистецтвом ділового спілкування.
Анотація
Кабиш 0.0. Зміни в семантичній структурі та функціонуванні маркованої лексики.- Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 - українська мова. Національний педагогічний університет імені М. П. Драг оманова, м. Київ, 2007.
У дисертації схарактеризовано основні наукові джерела з лексичної семантики, з’ясовано поняття “лексичне значення слова”, “семантична структура слова”, описано типи семантичних модифікацій, виокремлено окремі групи маркованих слів та здійснено їх детальний опис.
Проаналізовано лексико-семантичні й стилістичні процеси, що відбуваються в маркованій лексиці сучасної української мови: актуалізацію й пасивізацію окремих груп лексики, зміни денотативно-конотативного статусу маркованих лексичних одиниць, ускладнення й спрощення семантичної структури маркованих номенів.
Ключові слова: маркована лексика, лексичне значення слова, семантична струк- тура слова, семантичні зміни, актуалізація, пасивізація, переорієнтація номінацій.
Реферування - процес аналітично-синтетичного опрацювання інформації, що полягає в аналізі первинного документа, знаходженні найвагоміших у змістовому відношенні даних (основних положень, фактів, доведень, результатів, висновків). Реферування має на меті скоротити фізичний обсяг первинного документа за збереження його основного смислового змісту, використовується у науковій, видавничій, інформаційній та бібліографічній діяльності.
Реферат - це 1) вторинний документ, результат аналітично-синтетичного опрацювання інформації, поданий у вигляді стислого викладу наукової праці, вчення, змісту джерела із зазначенням характеру, методики, результатів дослідження та збереженням його мовностилістичних особливостей; 2) вид письмового повідомлення, короткий виклад головних думок, поєднаних однією темою, їх систематизація, узагальнення й оцінка.
Студентам усіх напрямів вищої освіти навички реферування допомагають опрацьовувати на якісному рівні та в значних обсягах науково-навчальну, науково-популярну, суто наукову літературу за спеціальністю. Реферативне читання наукових джерел за фахом є обов'язковим лід час написання курсової, дипломної робіт.
Основні функції реферату:
o інформаційна - реферат подає інформацію про певний документ;
o пошукова - реферат використовується в інформаційно-пошукових й автоматизованих системах для пошуку конкретних тематичних документів та інформації.
Реферати класифікують за кількома ознаками:
1) належністю до певної галузі знань (реферати з суспільних, гуманітарних, природничих, технічних, точних та інших галузей науки);
2) способом характеристики первинного документа (загальні реферати або реферати-конспекти. що послідовно передають у загальному вигляді зміст усього первинного документа; спеціалізовані або проблемно-оріентовані реферати, що акцентують увагу читача на окремих темах або проблемах первинного документа);
3) кількістю джерел реферування (монографічні - в основу покладений один первинний документ;реферати-фрагменти, складені на окрему частину первинного документа, його розділ, підрозділ, параграф; оглядові або зведені, групові реферати, коли до роботи залучається кілька або ціла низка тематично споріднених реферованих праць);
4) формою викладу (текстові, табличні, ілюстровані або змішані);
Об’єктами реферування можуть бути:
Sнаукові статті (теоретичні, експериментальні, методичні, описові та ін.);
'Sрозділи з монографій, збірників праць тощо;
Sпатентні документи;
'Sдепоновані рукописи.
Взірець:
Петренко П. ГТ. Загальне й галузеве редагування : Підручник.-K.: Наукова думка, 2001. - 416 с., табл. 9, рис. 47, додатків 16.
У посібнику визначено поняття про едитологію як науку про видавничу справу та виділено дві її складові: теорію редагування і теорію видавничої діяльності. Описано об ’єкт, предмет, мету, завдання, методологію, методи, методики, галузі та аспекти редагування. Під редагуванням розуміють оформлення тексту відповідно до норм. Сформульовано нормативну концепцію теорії редагування. Скласифіковано й описано всі основні методи контролю (параметричні, спискові, шаблонні, структурні, аналітичні, когнітивні, положеннєві, компаративні й спеціальні), а також виправлення (переставлення, видалення, заміна, вставлення, спеціальні, скорочення, опрацювання й перероблення) помилок. Детально описано інформаційні, соціальні (в тому числі юридичні, етичні, естетичні, політичні, релігійні), композиційні, логічні, лінгвістичні, психолінгвістичні, видавничі і поліграфічні норми редагування. Схарактеризовано складові видавничої діяльності, розглянуто методи комп ’ютеризації процесу редагування. Посібник пропонує формалізовану методику проведення редагування, враховує досягнення теорії редагування розвинутих країн Заходу.
Реферат, як доповідь на будь-яку тему, написана на основі критичного огляду літературних та інших джерел, готується за одним або кількома джерелами, у ньому автор подає чужі та власні думки. Рекомендований обсяг реферату - 10-12 сторінок друкованого тексту (0,5 друкованого аркуша).
Як писати реферат
1. Визначити тему.
2. Дібрати літературу: а) документи, першоджерела; б) монографії, довідники, збірники; в) газетні та журнальні матеріали.
3. Ґрунтовно вивчити літературу, зробити виписки цитат, основних думок.
4. Скласти список розділів, який може бути й планом реферату.
5. Продумати план реферату, можливе його розширення.
6. Систематизувати опрацьований матеріал.
7. Остаточно продумати та уточнити план реферату.
8. У кінці реферату слід подавати список використаної літератури.
9. Бібліографічний опис джерела списку літератури оформити відповідно до вимог.
Структура реферату
1. Титульна сторінка (назва міністерства, якому підпорядкована установа; назва закладу; назва кафедри, на якій виконано роботу; назва дисципліни; тема реферату; назва виду документа (реферат); посада (студент) та номер групи, у якій навчається автор; прізвище, ім'я, по батькові автора; місто і рік написання).
2. План.
3. Текст, який складається зі вступу, основної частини, висновків.
4. Список використаної літератури.
Автореферат - короткий письмовий виклад наукового твору самим автором, найчастіше -автореферат дисертації. Призначення автореферату - ознайомити наукових працівників зметодикою дослідження, результатами Й основними висновками дисертації.
Взірець титульної сторінки реферату:
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА
Кафедра культури української мови
Українська мова (за професійним спрямуванням)
СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК
НАУКОВОГО СТИЛЮ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
Реферат
студентки 305 ур групи
Інституту української філології
Корнієнко Тетяни Іванівни
Київ 2010
3.2.2.4. Стаття як самостійний науковий твір
Стаття - 1) науковий або публіцистичний твір невеликого розміру в збірнику, журналі, газеті; 2) самостійний розділ, параграф у юридичному документі, описі, словнику.
Наукова стаття - один із видів наукових публікацій, де подаються кінцеві або проміжні результати дослідження, висвітлюються пріоритетні напрямки розробок ученого, накреслюються перспективи подальших напрацювань. У ній поєднуються аналіз, опис, критичне осмислення стану дослідження проблеми. У тексті статті робляться покликання на використану літературу. Обсяг наукової статті - 6-22 сторінки, тобто 0, 35-1 др. арк. (10-40 тисяч знаків).
Необхідними елементами мають бути:
o постановка проблеми у загальному вигляді, її зв'язок з науковими чи практичними завданнями;
o аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано вирішення певної проблеми і на які спирається автор;
o виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття;
o формулювання мети статті (постановка завдання);
o виклад основного матеріалу дослідження з повним обгрунтуванням отриманих наукових результатів;
o висновки цього дослідження;
o накреслення перспектив подальших розвідок у цьому напрямку76. Оформлення статті залежить переважно від вимог друкованого
органу, куди її подано.
Взірець фрагмента статті
|
УДК 811.161.2*38 Клименко І.В. Явище еліпса як спосіб економії мовних засобів У статті проаналізовано феномен еліпса з точки зору структурно-семантичної незавершеності і семантичної відтворюваності/невідтворюваності, визначено стилістичний потенціал, встановлено, що вивчення еліпса необхідне для розуміння процесів, пов язаних з економією мовних засобів. Еліпс є одним із засобів синтаксичної компресії і сприяє реалізації принципу економії мовних засобів. Ключові слова: еліпс, еліптична конструкція, синтаксична компресія. Тенденція до економії мовних засобів є універсальним процесом, шо визначас розвиток і функціонування мови. Прагнення більш економно і достаньо смію висловити багатоманіття об'єктивного світу обумовлено потребами мислення і спілкування. Критерієм стислості висловлювання є співвідношення між сумою переданої інформації і витраченими для цього мовними (мовленнєвими) засобами. Скорочення висловлювання дозволяє збільшити його інформаційний обсяг, а багатство засобів економії в різних стилістичних групах - передати емоційні й стилістично-смислові відтінки. Питання про синтаксичну природу скорочених, неповних речень суперечливе: одні науковці приєднують їх до самостійних і незалежних речень, інші - до еліптичних, односкладних. Вивчення засобів економії мови стало актуальним лише порівняно недавно. Це зумовлено низкою суперечностей у тлумаченні природи еліпса як феномену двоєдиного порядку. Аналіз феномену еліпса, визначення стилістичного потенціалу еліптичних конструкцій - мета нашої розвідки, втілення якої передбачає розв'язання таких завдань: описати феномен еліпса, з'ясувати причини появи і поширення еліптичних конструкцій, встановити їх місце в реалізації синтаксичної компресії. Вивчення еліпса має давню і багату традицію, яка сягає своїм корінням в античну давнину, де він розумівся як дефект мовлення. Особливого розквіту "еліпсологія" набуває в XIX ст, де започатковно й сучасні лінгвістичні підходи до його вивчення - формально-логічний, власне-граматичний, психологічний тощо. Попри це, все ще не вироблено єдиної та несуперечливої дефініції еліпса. Термін "еліпс" першим почав вживати Ш. Баллі. взявши за основу визначення семантичний критерій, який сприяє розумінню змісту без присутності мовленнєвого факту. |
.32.2.5. Вимоги до виконання та оформлювання курсової, дипломної робіт
Курсова робота - самостійна робота дослідницького характеру спрямована на вивчення конкретної проблеми. Метою курсової роботи є:
- поглиблення знань студентів з актуальних проблем;
- подальший розвиток умінь самостійного критичного опрацювання наукових джерел;
- формування у них дослідницьких умінь та навичок;
- стимулювання їх до самостійного наукового пошуку;
- розвиток умінь аналізувати сучасний досвід;
- формування вмінь самостійної обробки навчально-методичних матеріалів та їх практичної реалізації.
Курсова робота дає можливість виявити здатність студента самостійно осмислити проблему, творчо, критично її дослідити, вміння збирати, аналізувати і систематизувати літературні джерела; здатність застосовувати отримані знання під час розв'язання практичних завдань; формулювати висновки, пропозиції, рекомендації з предмета дослідження.
Матеріали курсової роботи можуть бути використані для подальшої дослідницької роботи - написання дипломної або магістерської роботи.
Основні вимоги до написання курсової роботи:
o обсяг - 20-25 сторінок тексту для студента II курсу, 30-35 сторінок для студента ІП курсу;
o робота повинна мати чітку структуру, список використаної сучасної літератури (20-25 джерел, переважно останніх років);
o оформлення має відповідати естетичним і мовним нормам;
o обов'язкові компоненти: визначення актуальності дослідницького завдання та розроблення навчально-методичних матеріалів;
o її зброшуровують, акуратно і грамотно оформлюють. Студенти мають право обирати тему з тем, визначених кафедрою.
Структура курсової роботи
1. Титульна сторінка
2. План (заголовок дається словом ЗМІСТ)
3. ВСТУП - обґрунтовується актуальність теми, ЇЇ значення для теорії та практики певної науки, мета, завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження.
4. Основна частина поділяється на теоретичний і практичний розділи.
- Теоретичний розділ включає аналіз опрацьованої наукової літератури відповідно до завдань дослідження; певні авторські висновки з визначенням перспектив подальших дослідницьких пошуків.
- Практичний розділ містить опис виконаного дослідницького завдання та розроблення навчально-методичних та досліджуваних матеріалів.
5. ВИСНОВКИ
6. ДОДАТКИ (за потреби).
7. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ: на усі наукові джерела, що представлені в бібліографії, повинні бути покликання в тексті курсової роботи.
Під час захисту курсової роботи студент стисло доповідає про результати дослідження, відповідає на запитання. На підставі захисту та попередньої оцінки керівника, пропонованої в рецензії, виставляють остаточну оцінку.
Дипломна робота - самостійне оригінальне наукове дослідження студента з актуальних проблем фаху.
Теми дипломних робіт обираються студентами на основі розробленого і затвердженого кафедрою переліку орієнтованих тем дипломних робіт, а також з урахуванням власних наукових інтересів. Студент може сам запропонувати тему дипломної роботи, достатньо аргументовано обґрунтувавши доцільність її розроблення.
Матеріали дипломної роботи можуть бути використані для виголошення доповіді на загальноуніверситетській науково-практичній конференції, написання статті, а також накопичення фактичного матеріалу для подальшої дослідницької роботи.
Вимоги до написання дипломної роботи
1. Тема дипломної роботи затверджується на засіданні кафедри і схвалюється вченою радою факультету інституту/університету.
2. У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність; визначаються об'єкт, предмет, мета і конкретні завдання, гіпотеза дослідження, методи дослідження; Його наукова новизна та теоретична і практична значущість одержаних результатів; описується структура дипломної роботи.
3. Автор дипломної роботи повинен продемонструвати вміння методологічно і грамотно проводити дослідження, інтерпретувати, систематизувати і класифікувати одержані результати.
4. У роботі необхідно розкрити зміст дослідницької проблеми з урахуванням нових наукових підходів.
5. Дипломна робота має містити чітко сформульовані висновки, у яких подаються основні результати дослідницької діяльності студента, рекомендації щодо їх практичного використання.
6. Обсяг дипломної роботи - 50-60 сторінок друкованого тексту.
7. Дипломна робота має бути чітко структурованою із виділенням окремих її частин, абзаців, нумерацією сторінок, правильним оформленням покликань, виносок, цитат, висновків і списку використаної літератури (не менше 50 джерел), обов'язковим є використання літератури іноземними мовами.
8. Дипломну роботу оцінює рецензент. Керівник пише відгук, у якому висловлює думку щодо рекомендації дипломної роботи до захисту. Остаточну оцінку виставляють члени державної екзаменаційної на підставі рецензії та публічного захисту дипломної роботи.
Наводимо взірець визначення актуальності, мети, об'єкта, предмета, наукової новизни та теоретичної значущості, а також практичної значущості дослідження в дипломній та курсовій роботах.
|
Тема дипломної роботи |
|
Морфоло-синтаксична сполучуваність термінологічних елементів та їх переклад українською мовою Актуальність дослідження визначається важливістю розгляду морфало-синтаксичної сполучуваності термінологічних елементів на основі останніх досліджень сполучуваності лексичних ечементів взагалі, і полягає у розгляді та порівняльному аналізі сполучуваності та перекладі термінологічних елементів підмов математичної логіки та економіки, які ще не були предметам дослідження. |
|
Метою дослідження є аналіз морфоло-сиитоксичної сполучуваності термінологічних елементів англійської мови та їх українських еквівалентів на прикладі двох підмов. У роботі використовували такі методи дослідження: лексикографічний, метод компонентного, дистрибутивного аналізу, елементи кількісного і статистичного аналізу фактичного матеріалу, метод лінгвістичного зіставлення, метод контекстологічного аналізу, трансформаційний аналіз та метод пояснювальних трансформацій. Об'єкт дослідження - розгляд особливостей морфаю-синтоксичної сполучуваності термінологічних елементів англійської мови підмов математичної логіки та економіки у зіставленні з українською та способи їх перекладу. Предметом дослідження с О037 термінологічних одиниць підмов математичної логіки (528) та економіки (509), віпучені шляхом суцільного добору з II словників та 32 термінологічні одиниці - з трьох текстів, їх структурні, семантичні та перекладацькі особливості. Теоретичне значення дипчамної роботи полягає у подачьтому розробленні широкого кола питань сполучуваності та перекладу зазначених лексичних одиниць. Без разе язання тих питань неможливе подальше дослідження лексичної системи мови. Визначення типів словосполучень дозволяє визначити обсяг сполучуваності кожної частини мови і способи вираження зв 'язку.між ними з метою їх подальшого правильного перекладу. Типи словосполучень розглядаються як синтаксичні структури, а не визначаються за семантичним критерієм. Практична цінність дослідження полягає у можливості використання його результатів для викладання прикладної лінгвістики та загального мовознавства, а також на заняттях з практики перекладу та під час вивчення термінології підмов. |
Дипломну (курсову) оформлюють на папері формату А4. Текст друкують через півтора міжрядкових інтевала, кегль шрифту - 14.
Нумерація сторінок роботи починається з четвертої сторінки: титульну сторінку, зміст, першу сторінку вступу враховують, але не нумерують. Номери проставляють посередині верхнього берега аркуша арабськими цифрами на відстані не менше 10 мм.
Рубрикація тексту роботи передбачає членування на частини та їх називання: вступ, розділ, висновки. Заголовки мають бути короткі та однозначні. Основні частини роботи починають писати з нової сторінки. Встановлені вимоги до змісту, структури та обсягу слід дотримуватися під час написання та оформлення наукових робіт.
Типові помилки у написанні та оформленні роботи
1. Нечітке формулювання теми дослідження.
2. Зміст роботи не відповідає плану або не розкриває тему повністю чи в її основній частині.
3. Мета і завдання сформульовані невиразно і не відображають сутності дослідження.
4. Дослідник не опрацював всю основну і новітню літературу з цієї теми.
5. Невідповідне співвідношення між структурними компонентами роботи (вступом, основною частиною, висновками).
6. Огляд дослідження питання у наукових працях є їх анотацією, а не критичним аналізом, що не дає можливості виробити власну концепцію розуміння проблеми.
7. Кінцевий результат не відповідає меті дослідження, висновки не збігаються з поставленими завданнями.
8. У роботі недостатньо покликань на першоджерела, значна кількість перечитувань.
3.2.2.6. Рецензія, відгук
Важливим жанром наукової комунікації є рецензія. Автор її -фахівець, учений тієї ж галузі або спорідненої, до якої належить і рецензована наукова стаття, монографія, підручник і навчальний посібник, кваліфікаційна робота та дисертація. Рецензія передбачає аналіз та оцінювання певного твору (наукової праці), критичний розбір, рекомендацію до захисту чи друку, проведення наукового обговорення й діалогу.
Рецензія - критичний відгук (містить аналіз і оцінку) наукового керівника (консультанта), офіційних опонентів, провідної установи під час захисту кваліфікаційної роботи, кандидатської чи докторської дисертацій.
Реквізити:
1. Назва виду документа.
2. Заголовок (містить назву рецензованої роботи, прізвище та ініціали її автора, рік публікації, назву видавництва).
3. Текст.
4. Підпис рецензента.
5. Дата.
6. Засвідчення підпису печаткою або спеціальним штампом (за потреби).
Рецензія - документ, який передбачає коментування основних положень рецензованої праці (тлумачення думки автора, висловлення особистого ставлення до поставленої проблеми); узагальнену аргументовану оцінку; висновки про значення аналізованої праці.
Типовий план написання тексту рецензії
1. Об'єкт і предмет аналізу.
2. Актуальність теми.
3. Короткий зміст.
4. Формулювання основної тези.
5. Загальна оцінка.
6. Недоліки, хиби, огріхи праці.
7. Висновки.
Об'єктом оцінювання є повнота, глибина, всебічність розкриття теми; новизна та актуальність поставлених завдань і проблем; коректність аргументації і системи доказів; достовірність результатів; переконливість висновків.
Мовні кліше для написання рецензії
|
Об'єкт аналізу |
Рукопис книги, стаття в журналі, кандидатська дисертація, автореферат, дипломний проект (праця автора, рецензована робота...) |
|
Актуальність теми |
Актуальність теми обумовлена... Дослідження присвячене актуальній темі... Автор розглядає важливі питання сучасності... |
|
Короткий зміст |
Дослідження складається зі вступу, ... розділів, висновків, ... додатків тощо (вказується загальна кількість сторінок, позицій у списку використаних джерел, наявність ілюстрацій, таблиць, графіків)... На початку дослідження (статті, монографії, дисертації) автор указує на... Автор аналізує наявні джерела з цієї проблеми... Дослідник розглядає питання... Автор (учений, науковець) доводить, що... Аргументовано стверджується думка, що... Формулювання основної тези Основна проблема дослідження полягає у... У статті на перше місце висувається питання про... Автор досить цікаво проаналізував сучасний стан проблеми. Водночас, на нашу думку, аналіз міг бути глибшим і змістовнішим Справедливо вказуючи на..., автор помил ково вважає, що... Деякі положення автора залишаються бездоказовими, зокрема й такі... У роботі (статті, дослідженні, монографії) відчутно не вистачає ілюстративного та фактичного матеріалу, тому висновки автора здаються дещо некоректними... На підтвердження цієї тези автор наводить кілька аргументів (прикладів, даних), які не завжди переконливі. Незважаючи на дискусійність (неоднозначність) основної концепції (положень, висновків, рекомендацій) цієї праці, варто відзначити її значення та актуальність для... Недоліки, хиби, огріхи Серед недоліків дослідження - надмірна (невиправдана) категоричність висновків автора. Суттєвий (серйозний) недолік роботи полягає у... (непереконливості доказів, спрощеному підході до... відсутності чіткої характеристики... критичної оцінки... До прорахунківроботи належать... Методично робота побудована нераціонально, варто скоротити...
|
|
Загальна оцінка: |
позитивна Робота вирізняється ... значним фактичним матеріалом, ... оригінальним підходом до аналізу та вирішення поставлених завдань, ... високою інформативністю Автор доводить (підтверджує) свою думку значним ілюстративним (статистичним, експериментальним) матеріалом... Автор справедливо (слушно) зазначає,., аргументовано обґрунтовує,., чітко визначає, детально аналізує, ретельно розглядає, уважно простежує, доказово критикує... Як переконливо свідчить автор, не всі попередні ідеї витримали випробування часом... Автор уважно аналізує погляди опонентів... Ідея автора ... досить продуктивна (плідна, оригінальна, новаторська)... Пращ важлива нестандартними підходами до вирішення... Думка автора ... (про що?) видається перспективною... Важко не погодитися з... Думки (положення) автора про ... сформульовані чітко (доказово, переконливо). Висновки автора достовірні й результативні. Вони грунтуються на аналізі значного фактичного матеріалу... Безперечною заслугою автора варто вважати новий підхід до вирішення... запропоновану класифікацію... способи узага льнення ... уточнення поняття... Варто відзначити певні дискусійні моменти... Одначе, цікаві думки не підкріплені фактами... роздуми автора здаються декларативними... все ж робота заслуговує позитивної оцінки. |
|
Недоліки, хиби, огріхи |
Поза розглядом дослідження залишилися питання... Автор не розглянув питання, що безпосередньо стосуються теми дослідження. Зазначені недоліки мають суто локальний (рекомендаційний) характер і не впливають на остаточні результати дослідження Вказані зауваження не впливають суттєво на загальну позитивну оцінку роботи. |
|
Висновки |
Загалом це цікава й корисна робота. Таким чином, розглянуте дослідження заслуговує позитивної (високої) оцінки. Робота відповідає всім вимогам, може бути оцінена позитивно, а її автор заслуговує на присудження ... (наукового ступеня...). |
Наукова рецензія виконує такі функції: інформування, тобто ознайомлення з науковим твором (або кількома творами); оцінювання та осмислення у науковому соціумі певного знання.
Особливість рецензії полягає у вмінні спілкуватися, вести діалог (часто уявний) між рецензентом та автором твору, рецензентом і читачами. Нерідко автор рецензії виявляє свої особистісні цінності, виступає аналітиком чи полемістом, який зі знанням справи оцінює первинний документ, висуває свої зауваження, подає поради, рекомендації, пропонує імпульси до наукового діалогу.
Відгук - це 1) документ, що містить висновки уповноваженої особи (або кількох осіб) чи установи щодо запропонованих на розгляд вистави, рукописних робіт; 2) стисла форма письмової оцінки виконаної роботи (курсової, бакалаврської, магістерської кваліфікаційних робіт, кандидатського чи докторського дослідження). За складом реквізитів збігається з рецензією.
Обсяг відгуку невеликий - 1-3 сторінки (3-5 сторінок для кандидатських і докторських дисертацій).
На відміну від рецензії, у відгуку подають загальну характеристику праці без докладного аналізу, проте він містить практичні поради.
РЕЦЕНЗІЯ
на статтю Клнменко І. В.
"Явище еліпса як спосіб економії мовних засобів" (9 с.)
Сучасне мовознавство виявляє велике зацікавлення проблемою еліптичних речень та їх функціонування. Такі явища, як неофіційність, невимушеність спілкування, дозволяють скоротити висловлювання, використовувати лише необхідні для розуміння частини речення, тому вивчення еліпса необхідне для розуміння процесів, пов'язаних з економією мовних засобів. Будучи результатом процесу стиснення (компреси) певних с м 11 с л о п а вантаже н и х елементів висловлення, еліпс відіграє важливу роль в його конституюванні, а тому є вельми продуктивним способом компактного представлення інформації засобами, які належать практично до всіх рівнів мовної системи - лексичних, морфологічних і синтаксичних, а як симбіоз процесу та результату, еліптичне речення виступає дієвим засобом гармонізації форми та змісту мовленнєвих повідомлень.
На наш погляд, автор здійснила ґрунтовний огляд підходів до визначення та дослідження феномену еліпса, що дозволило сформувати науково-теоретичне підґрунтя для подальшого аналізу, зробила спробу довести інтегрованість природи еліпса як симбіозу процесу та результату гармонізації форм і змісту мовленнєвих повідомлень, з'ясувала причини появи еліптичних конструкцій, окреслила їх місце в реалізації синтак-I сичної компресії. Робота має струнку, глибоко продуману структуру.
Рецензована стаття відповідає усіма вимогам, її можна рекомендувати до друку.
Науковий керівник - професор,
кандидат філологічних наук,
завідувач кафедри культури української
мови Національного педагогічного
університету імені М.П. Драгоманова С .В. Шевчук
ПРАКТИЧНИЙ БЛОК
Чим краще ми володіємо жанрами,
тим вільніше їх використовуємо,
тим повніше і яскравіше розкриваємо
у них свою індивідуальність.
М. Бахтін
Вправа 1. Складіть план до написання розширеного реферату за однією з обраних тем (відповідно до опрацьованих публікацій, залучаючи кілька (3-5) наукових джерел). Загальним обсягом 1 сторінка, разом зі списком використаних джерел.
Вправа 2. Напишіть тези запропонованого тексту. Визначте в тексті слова іншомовного походження, поясніть їх значення, доберіть українські відповідники, якщо це можливо. Поясніть правопис виділених слів.
Поширення наукової інформації у (В, в)сесвітній мережі Інтернет відбувається різними шляхами, зокрема, за допомоги розміщення на веб-сайтах наукових текстів - статей і анотацій. Електронні статті, розташовані на персональних веб-сторінках лінгвістів, містять констатації, твердження та припущення наукових розвідок. За змістом і побудовою вони практично не відрізняються від аналогічних зразків цього жанру, репрезентованих у сучасних друкованих виданнях.
Досить часто на веб-сторінках поряд з електронними статтями представлено й електронні анотації. Анотацію визначають як форму короткого викладу змісту книжок, статей тощо, іншими словами, анотації є самостійними текстами, які утворені в результаті згортання основного тексту. Основною метою електронних анотацій є передавання адресатові попередніх уявлень про незнайому публікацію й тим самим надання допомоги в пошуку необхідної інформації. Такі тексти спрямовані на повідомлення нової наукової інформації й насичені термінологічними сполученнями.
Електронні анотації мають клішовану композиційну структуру. Вони обмежуються назвою тематики або основної проблематики тексту- першоджерела та повідомляють відомості загального характеру. Тематичний зміст анотацій визначений завданнями викладу основних аспектів вихідного наукового тексту й складається з опису проблематики тексту-периіоджерела та короткої характеристики дослідженого матеріалу (За С. Данилюк).
Вправа 3. Спростуйте або підтвердьте тезу. Складіть алгоритм міркування.
а) Кожен, хто пише, потребує словника синонімів. Важко тримати в голові й мати напоготові усі слова нашої мови. Часто-густо трапляється, що людина береже в пам’яті туманне уявлення про існування певного нюансу слова, але самого слова пригадати не може (С. Караванський).
б) Слова вітати й вітатися різняться не тільки граматичними ознаками, а й за лексичним значенням (3 посіб.).
Вправа 4. Запишіть текст відповідно до пунктуаційних норм. За допомоги трьох-чотирьох речень передайте зміст тексту.
Електронна пошта (E-mail) найсучасніший засіб спілкування зокрема ділового що став не розкішшю а потребою сьогодення. Незважаючи на те що історія E-mail розпочалася на початку 90-х років XX століття для користувачів склалися чіткі правила оформлення та створення електронної сторінки написання та відправлення повідомлень а також утвердилися етикетні вимоги комунікації. Тож аби не здобути слави невігласа кожному службовцеві посадовцеві чи приватній особі стануть у пригоді поради щодо електронного спілкування.
Інтернет це важливий набір комп’ютерних мереж що поєднані одна з одною здебільшого за допомоги телефонних ліній. Це дає змогу організаціям підприємствам установам фірмам та індивідуальним користувачам обміню- ватися інформацією в усьому світі.
До складу Інтернету входить всесвітня мережа web за допомоги якої можна ознайомитися з відформатованими документами та малюнками працювати з ними. Більшість web-сторінок пов’язані між собою що сприяє поліпшенню переходу від однієї великої групи відомостей до іншої.
Якщо є потреба зв’язатися з адресатом який перебуває в найвіддаленіших точкам світу то зробити це можна за декілька хвилин скориставшись електронною поштою. Можна швидко отримувати чи відправляти повідомлення не потребуючи конверта чи марки. Можна навіть спілкуватися в режимі реального часу незалежно від місця перебування співрозмовника. Підключившись до мережі Інтернет ви можете відкрити власну поштову скриньку чи web-сторінку (3 посіб.).
Вправа 5. Прочитайте текст. Розділіть його на смислові частини. Виділіть в кожній ключові слова і випишіть їх. Перекажіть стисло текст, послуговуючись ключовими словами.
Дайте свої варіанти кожного виділеного речення, зберігаючи їх основний зміст.
Підготуйте короткий виступ на тему: «Моє ставлення до запозичених слів».
Світ змінюється щосекунди: чи прогресує, чи піддається суцільному регре- соні, але в жодному випадку не стоїть на місці і навіть потужно собі глобалі- іується. Як результат, на глобусі з’явилися чітко окреслені території сильних і слабких світу цього. Сильні диктують умови слабким. Держави, які перебувають на початкових етапах глобалізації, змушені приставати на пропозиції міжнародно потужних. Часто це призводить до засилля чужих культурних і економічних традицій і, що найстрашніше,- до втрати мовного імунітету.
Найбільш податливою на зарубіжні нововведення є українська економіка. Результатом цього є майже щорічне поповнення ринку професій новими, часто невідомими назвами спеціальностей. Термінологія ця інколи просто вражає, її важко знайти на сторінках енциклопедій чи навіть спеціалізованих словників. А інколи новий, чужоземного походження термін, приклеюють до старих уже добре відомих професій. І це тоді, як у Франції навіть слово комп’ютер має свою, французьку, назву... Рекламних агентів для солідності «висвятили» в менеджери, а агентів з торгівлі в дистрибутори. Таких прикладів безліч.
До речі, щодо менеджера й маркетолога. Ці два терміни досить міцно прижилися в сучасному бізнесовому просторі України, за цими спеціальностями щороку у вищих навчальних закладах здобувають освіту тисячі студентів. Популярність цих професій призвела до виникнення багатьох спеціальностей саме з використанням згаданих «модних» слів. Для прикладу, завдяки універсальності «менеджера» (з англ. управитель, завідувач) майже щороку в рубриці «на роботу потрібні» з’являються спеціальності, в назвах яких є слово «менеджер»: офіс-менеджер... HR-менеджер (ейч-ар-менеджер)... PR- менеджер (піар-менеджер)... Окрім того, що назва - модна, популярна, то ще й додає солідності (адже, погодьтесь, «менеджер» звучить респектабельніше, аніж «управитель» чи «завідувач»). З означеннями PR (Publik Relation) чи HR (HumanRelation), навіть «офіс», як з’ясувалося, знайомий не кожен, а про перелік обов’язків представників цих так званих професій і поготів. До прикладу, офіс-менеджер у сучасному бізнесі займає нішу добре відомої всім посади секретаря і саме завдяки модним європейським тенденціям має нову назву: напевно, працювати «офіс-менеджером» виглядає престижніше, аніж «секретаркою».
Серед інших новітніх професій з англомовними назвами - мерчандайзер, промоутер, копірайтер, іміджмейкер, логіст.
Логіст, як і менеджер з персоналу, належить до найпопулярніших сьогодні професій, займається управлінням транспортними потоками тих товарів, які виробляє підприємство.
Спроба відшукати тлумачення терміну «мерчандайзер» буде вдалою, якщо використовувати економічні довідники чи довідники з маркетингу. Мерчандайзинг - комплекс заходів, які слід вжити, щоб зацікавити покупця в тій чи іншій продукції, підготовка до продажу товару в торговій сітці. Для роздрібної торгівлі - це оформлення прилавків, вітрин, розміщення товарів у торговельній залі, розповсюдження інформації про товар. У сфері виробничій - комплекс дій, потрібних при закупівлі чи продажу продукції (виставки, реклама, вдала цінова політика). Мерчандайзер, як правило, займається дослідженням ринку збуту, збирає інформацію про рівень продажу товару, визначає міру конкурентоспроможності продукції своєї фірми.
Промоутери - просувачі певного товару на ринку, а дистрибутори - це люди, які продовжують роботу промоутерів - збувають оптову продукцію.
Іміджмейкер у перекладі з англійської звучить як «той, що творить образ». Люди цієї спеціальності займаються тією ж таки рекламною діяльністю, «творять обличчя» організації чи окремої особи. Іміджмейкери виконують функції маркетологів, менеджерів, фінансових аналітиків, РК-менеджерів, навіть модельєрів і косметологів.
Копірайтер (з англ. відтворювач текстів) - людина, яка працює з текстами. Обов’язковий штатний працівник РЯ- чи рекламного відділу на будь- якому підприємстві (За Т. Данилюк).
Вправа 6. Прочитайте текст. Складіть опорний конспект, використовуючи цитати, виписки.
Літературна мова, крім загальновживаної частини, має численні підмови, які задовольняють потреби спілкування людей в найрізноманітніших сферах. Однією з таких підмов є наукова мова (інші назви - мова науки й техніки, фахова мова), найголовнішу частину якої становить термінологія.
Наукова термінологія - вище породження людської думки, національної за своїми витоками і формою, міжнародної за поширенням. Професійне спілкування в будь-якій галузі неможливе без термінології.
Вивчення проблем термінології надзвичайно актуальне з кількох причин.
По-перше, термінологія є головним джерелом поповнення лексичного складу високорозвинених сучасних мов. Саме термінологія як частина природної людської мови є найуніверсальнішим засобом зберігання, передавання, оброблення інформації. Обсяги ж інформації зростають шаленими темпами: за даними науковців, зараз її обсяги подвоюються через кожні п’ять-сім років, що спричиняє гак званий «термінологічний вибух» - появу великої кількості нових термінів.
По-друге, наукове знання інтернаціональне за своєю природою. У сучасному світі відбуваються потужні інтеграційні процеси, які не оминають наукової сфери і висувають проблему міжнародної стандартизації термінів як основи для порозуміння між фахівцями різних країн.
По-третє, українська термінологія, яка повинна розвиватися разом із термінологіями інших національних мов, має низку специфічних проблем, зумовлених історично, гостру потребу у створенні національних термінологічних стандартів, термінологічних словників тощо.
У країнська термінологія - одна з найдавніших природно сформованих національних терміносистем, витоки якої сягають періоду Київської Русі. ( відченням цього є слова, зафіксовані в «Повчанні дітям» Володимира Мо- номаха, у Київському літописі, пізніше - в Галицько-Волинському літописі, «Руській правді» тощо: ремственник, купець, ціна, вира, продаж, мито, дань («податок»), ряс) («угода»).
У 14 16 століттях українська економічна термінологія представлена в актових книгах, грамотах, універсалах, перших українських словниках, працях І Кониського, Г. Сковороди: економія, доход, достаток, скарб («казна»), ии пшва, ревізія, облігація, завдаток, зарука, кошти, концесія, контракт.
Інтенсивний розвиток української термінології економіки розпочинається з другої половини 19 століття, коли, долаючи суспільно-політичні перешкоди, з’являються наукові економічні розвідки С. Подолинського, О. Терлецького, І.Франка, Б. Навроцького та ін., переклади українською мовою економічних праць Г. Шеля, Е. Шафля, А. Смітта, К. Маркса, виходять спеціальні періодичні видання «Економіст», «Еосподар і промишленник», «Народне багатство», «Часопись правнича й економічна». Від 1909 року економічні дослідження зосереджуються при Науковому товаристві імені Тараса Шевченка, яке публікувало «Студії з поля суспільних наук і статистики», та при часописі «Економіст». У цей період економічна термінологія поповнюється лексемами банкротовання, відшкодування, бухгальте- рія, льомбард, депозит, акцепт, дотація, субсидія, маклер, вексель, біржа, лізинг, брокер, рахунок, кредит, інтензивне господарство, прайс-курант, зиск, убиток та ін.
20-ті роки 20 століття (період українізації в УРСР) називають «золотим десятиліттям» української термінології. Уперше за всю свою історію термінологія в Україні розвивалася за визначеним планом і за державної підтримки. Як зазначав Олександр Оглоблин, «проблема української економіки в цей час виходить з тих закутів, в яких вона раніше перебувала, як на ширші простори виходить наукова й громадська думка українська». Зусилля фахівців і філологів координував Інститут української наукової мови, створений 1921 року. З 1924 року в соціально-економічному відділі Інституту розпочала роботу економічна секція, яка підготувала «Словник економічної термінології: Проект» за редакцією Г. Кривченка та В.Ігнатовича (К.- X., 1930). Словник охоплював термінологію теоретичної і прикладної економіки, економічної географії, загальної статистики, фінансової науки. У ці ж роки з’являються численні наукові, навчальні, популярні видання з економіки.
Розвиток економічної термінології в цей період орієнтувався переважно на національні мовні ресурси, пор.: калькуляция-розцінка, процент - відсоток (похідні: відсотковий, відсоткувати, відсотковуючи, відсоткування), доход валовий — прибуток гуртовий, казначейство - скарбниця, страховання — убезпечення, кредитор - кредитор, позичник; субсидия - допомога, субсидія; депонент - депонент, вкладач.
1933 року після виходу статті А. Хвилі «Знищити коріння українського буржуазного націоналізму на мовному фронті» здобутки «золотого десятиліття» було оголошено національним шкідництвом, а більшість виданих словників було вилучено з обігу. До кінця 80-х років XX століття українська економічна термінологія розвивалася в напрямі мінімальних розходжень з аналогічною російською термінологією.
З 1990 року з набуттям українською мовою статусу державної розпочався новий період розвитку української термінології економіки.
На сучасному етапі можна виділити кілька підходів до розв’язання проблем упорядкування української економічної термінології:
Вправа 7. Опрацюйте «Правопис слів іншомовного походження» за таким джерелом: Український правопис / НАН України, Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні; Інститут української мови - стереотип, вид,- К.: Наук, думка, 2005.- 240 с.- С. 98-104. Складіть опорний конспект, доповніть приклади термінами і професіоналізмами.
Вправа 8. Зробіть короткий бібліографічний огляд на одну з тем: «Освічена людина - корисна людина», «Фахові знання - гарант професійного успіху». Складіть тезовий план.
Вправа 9. Доберіть літературу до теми «Науковий етикет». Напишіть розгорнутий план, укладіть словник ключових понять.
Вправа 10. Напишіть описову анотацію до одного з фахових видань. Подайте ключові слова.
Вправа 11. Запишіть текст анотації відповідно до норм сучасної літературної мови. Укажіть на характер помилок.
Ця стаття рекомендується фахівцям, які бажають досягти успіху в своїй діяльності. Дуже корисна буде та інформація котру дає не тільки автор, а й авторитетні підприємці, які користуючись своїм досвідом допомагають реалізувати себе. Але не тільки хороші знання і досвід допоможуть у формуванні власного іміджу, потрібно дбати і про психологічне здоров'я і про зовнішній вигляд. За допомогою чітко сформованої активної життєвої позиції і знання про самопрезен- іацію, вміння нею користуватися, допоможуть Вам досягти успіху в житті.
Вправа 12. Зредагуйте анотацію. Виправлення обґрунтуйте.
Ломакович С. В., Панченков А. О., Лук'янчук Т. О., Радишевська М. І., Маленко О. О., Терещенко В. М., Яковлева А. М. Українська мова і література// - 2009. 308 с.
Навчальний посібник складається з матеріалів, які допоможуть випускникам загальноосвітніх навчальних закладів на високому рівні підготуватися до зовнішнього незалежного оцінювання знань з української мови і літератури. Надано опорні конспекти, що містять основні відомості з розділів, щовходять до Програмових вимог ЗНО-2009, приклади тестових завдань із відповідями й коментарями, демонстраційний варіант тесту.
Призначається для випускників загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, які готуються вступати до вищих навчальних закладів.
Посібник містить опорні конспекти, тестові завдання по темах і зразок тесту у форматі 2009 року. Структура посібника дозволяє повторити весь теоретичний курс, закріпити навички, виконати тестові задачі, потренуватися заповнювати бланк відповідей, ефективно підготуватися до ЗНО.
Вправа 13. Напишіть анотацію до наукової статті, складіть її тези, використовуючи цитати та виписки. Виправте помилки в оформлюванні літератури.
Ірина Фаріон
МОВА ЯК ДУХОВО-НАЦІОНАЛЬНИЙ ФЕНОМЕН
Мова - найважливіший національний ідентифікатор,
завдяки якому кожна нація вирізняється з-поміж
инших, усвідомлюючи себе самодостатні
та самочинним суб'єктом історії.
Ольга Федик
Не існує неомовленого буття - про це свідчить Євангелія від Йоанна: «1. Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було - Бог. 2. З Богом було воно споконвіку. 3. Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього», а відтак «... І Слово стало тілом, і оселилося між нами...» - акт найменування світу рівнозначний актові світобудови.
Нема грандіознішої метафори над Біблію. Через те кожен інтерпретує біблійні словообрази відповідно до набутого рівня цивілізаційного й індивідуального поступу та світовідчуття. Засаднича Йоаннова теза містить полярний синтез словознака: дух і матерія як вічне змагання двох первнів у первинності-вторинності, у началі-похідності, у змісті-формі, зрештою - у бутті-небутті. Ця теза сповна розкриває духову природу мори, надаючи їй трансцендентного (потойбічно-божественного) змісту.
Слово, за Гельдерліном, стало і найнебезпечнішим із благ. Бо воно посвідчує, хто ми є насправді. Воно є нашим домом, у якому ми, живучи, збуваємось. Воно є і нашим творцем, бо ж «ним постало все». І це все, попри свою універсальність, найцінніше своєю окремішністю, як найціннішою є людська індивідуальність, виявлена на тлі загалу. Так і мова не могла бути збережена єдиною для всіх, як і рід людський не міг лишитися одним табуном [3, 37]. Отож різні мови - як різні люди, запорука існування яких - відмінні і подібні до себе, а відтак «кожна нація це свого роду індивідуальність, головними ознаками якої є особливості психічного складу і типів мислення...» [5, 37].
Мова - категорія духова
Рушієм національного є дух,
а екзистенцією духу є мова.
Вільгельм Гумбольдт
Із біблійної тези очевидно, що слово, а отже, мова - категорія духова, або инакше, за визначним плідником психологізму у мовознавстві Г. Штайн- талем, мова - це логіка духу народу. А дух, образно кажучи, це все те, що становить силу і гідність народу і переходить у спадок від одного покоління до иншого. Відтак розмаїтість мов і народів зумовлена різним проявом духової сили, і водночас мова є тою субстанцією, що стимулює загальнолюдську духову силу до постійної діяльности. Логічним у цьому контексті є висновок В. Гумбольдта: важко собі уявити щось більш тотожне як мова народу та його дух, і народи мають через те різні мови, що їм властиві засадничі духові відмінності [2,71-72]. Мова позначає не самі предмети, а поняття, які дух незалежно від них утворює у процесі мовотворчости. І саме в цьому утворенні понять, яке слід розглядати як глибоко внутрішній процес, що випереджає артикуляцію, і полягає духова зумовленість і окремішність нації.
На думку Г. Шгайнталя, а відтак і О. Потебні, індивідуалізованість духу народу ніде не виражена так яскраво, як у своєрідній формі мови. Власне мова є істинним ядром духу народу [15, 11 б]. Спільні дії індивідуума і його народу головно базовані на мові, якою і з допомогою якої народ думає. Історія мови й історичний розвиток духу народу навзаєм проникні категорії буття, що стисло до пружини виражено у тезі: «Доля мови формує долю народу» [1, 249]. Повертаючи цю тезу у річище теперішніх суспільних обставин, позначених втратою національно-мовних пріоритетів, варто пригадати класиків: перемогу здобуває не сила рук і не досконалість зброї, а сила духу.
Оскільки природа вибрала боротьбу як шлях удосконалення мови (розумій - самого буття), то або боротися - або пропасти; або демонструвати дух як найважливішу народну окремішність у мовній екзистенції - або асимілюватися з кимось; або розуміти закладену Богом гармонію внутрішнього і зовнішнього (змісту-духу та форми-матерії) - або гіпертрофувати матеріяльні потреби коштом єдиного універсального прояву духу - мови.
Мова - категорія матеріяльна
Мова позбувшись ідеального,
перестає бути творцем матеріального.
Ніна Велехова
Важливо тільки, порівняно з чим ця висока духова субстанція - мова - набуває матерялізованого буття. Найбільшою матерією мови є звуковий фон, буття. Найщільнішою матерією мови є звуковий фон, а найпотаємні- іпоіо щілиною духу - думка як головний концепт мислення. Мова, за В. Гу- иольдгом,- це орган, що утворює думку [2, 78]. Мислительська ж діяльністьцілком духова, глибоко внутрішня і триває безслідно - тільки через посередництво звука вона матеріялізується і стає доступною до чуттєвого сприйняття. Через цю діяльність мислення і мова становлять нероздільну єдність: як думка охоплює всю душу, так і звук здатен усією силою збурити людину; як мислення прагне вирватися з тайників внутрішнього світу назовні, так і звук вкрай необхідний розумові для сприйняття предметів. За звуком же криється множина змістів, відомих тільки конкретній мові. Отож звукова ґенеза слова вкрай національна, власне така, що сягає мовних тайників - проблеми, які зокрема Ф. де Сосюр вирішує через концепцію довільности знака як найкращої основи для дослідження. Учений вважає, що вся система мови грунтується на ірраціональному принципі довільности знака, який у разі необмеженого використання міг би призвести до непередбачених ускладнень. Однак розуму вдається запровадити принципи впорядкованости й регулярности до деякої частини всієї маси знаків, і саме в цьому виявляється важливість відносно вмотивованого й поясненного в мові [12, 168]. Суть мови як знакової системи якраз і полягає в тому що знаки ці є національними кодами, а не просто співвідношенням означуваного й означення - а складність цього у мовній похідності від духу.
Мова складається зі слів - матеріялізованих понять. Якщо поняття за своєю природою універсальні, то власне слова роблять їх національними. А словами є звуки нашого мовлення як неповторні знаки для мислення і для вираження наших думок і відчуттів. Всяке ж відчуття, зрозуміло, передбачає фізичні зміни у нервовій системі. Отож мова є матеріяльно-ідеальним явищем, у якому мислення ідеальне й універсальне, а мова - його національне втілення; образно кажучи, вона той ключ, котрим можна відчинити «чорну скриньку» (Н. Хомський) національного характеру.
Найточніше єдність ідеального й матеріяльного в мові означимо словами Павла Мовчана: «Мова... - річ не матеріяльна, але постійно матеріялізована. Мова - це живе функціонування народного духу, а не одних мертвих знаків» [8, 116], инакше, мова - це спосіб урівноваження реального і трансцендентного світів - вона їхній сполучник [11, 227].
Мова - категорія націєтворча
Мова - це кров, що оббігає тіло нації.
Виточи кров - умре нація.
Юліян Дзерович
Чи не найглибше розкрив цей умовивід науковий геній слова О. Потебня. На його думку, «мова - містичне ядро нації, тобто щось об'єктивно дане, що живе у підсвідомих глибинах етнографічної маси та що може видобутися на поверхню свідомости і стати керманичем усіх національних змагань у всіх ділянках життя» [14,3]. В иншому разі змагання, що минатимуть мову, приречені, бо збудовані на піску. І саме тоді без усвідомлення національ- мою ідеалу, сконцентрованим виявом якого е мова, «розвій матеріяльних иідносин перший потопче і роздавить нас, як сліпа машина» [13 171]. Тому гак безглуздо зараз абсолютизувати економічно-соціяльний чинник коштом мовно-духового. Згадаймо блискучу публіцистику Оксани Забужко про те що нашим державцям не вадило б «спочатку опанувати синтаксис, цю елементарну „гігієну“ думання, перш ніж братися реформувати економіку» [4, 7К|. За очевидної сукупности разючих проблем безперечним є те, що без збереження своєї самобутньої культури нація втрачає своє обличчя (свою ідентичність) і приречена зникнути [6, 625]. Мова ж для цієї культури, за метафоричним висловом С. Лема, це те саме, що центральна нервова система для людини, а відтак саме за станом мови можна встановити стан культури.
Націоналізм - це передусім усвідомлення своєї відмінности-самобутности у світі, що грунтується на мові як вістрі культури, і водночас «послідовний націоналізм є інтернаціоналізм» [14, 5]. Якщо способом дедукції розгортати цей блискучий вислів О. Потебні до цеглин нашого буття - світолюдини, ю егоїзм - це альтруїзм, адже ближнього можна і слід полюбити тільки так, як самого себе. І саме ця любов до свого роду, коли вона спрямована в себе, зміцнює одностайність нації, а коли спрямована назовні, проти иншої нації, і о посилює чвари і ненависть [3, 39]. Отже, дайте достатньо любови собі, своїй країні, своїй нації, дайте так і стільки, щоб вам не стало сили на ненависть до инших.
За Миколою Міхновським, головна причина нещастя нашої нації - брак націоналізму (розумій любови) серед її широкого загалу [7, 159]. Що відбува- і і і.ся з родиною, коли зникає любов? То чи не очевидною є причина безладу V державі? Найглибшим містичним проявом цієї любови є мова. Натомість кількість носіїв цієї мови-любови, цього «рушія і регулятора національної психології» (Ольга Федик), меншає (статистика свідчить, що 5 млн українців зреклися рідної мови), що з огляду на абсолютну детермінованість усіх духово-матеріяльних явищ свідчить про занепадницькі тенденції у нашому суспільстві. До прикладу соціологи спостерегли, що найвищий відсоток злочинів саме в містах зденаціоналізованих, де фактично українська мова відсутня, а російська помітно спотворена. Мова реагує на всі соціяльні, національні деформації. Мова мстива: будь-яка наруга над нею призводить до душевної ущербности [8, 157].
І Іація, котра втрачає свою рідну мову і приймає чужу, не має духової і амос і ійности, а завжди йде «на помочах», через що не проявляє ініціяти- іііі цієї необхідної умови духового і матеріяльного поступу взагалі. Така нація не має душевної бадьорости і проявляє апатію і млявість. Вона не спроможна утвердити свого права на життя поміж инших націй і через те ходом німої о життя засуджена на смерть. Отож лише сильна національна воля, що, ш Іваном Франком, є синтезом бажань, потреб і змагань, які сягають аж меж можливого [13, 171], є критерієм життєздатносте нації. Завдяки, власне, цій нош наша мова, що лише за ХУІІІ-ХІХ ст. пережила 173 укази заборон, ви-
несла на своїх плечах націю. Ю. Шевельов називає це «лінгвістичним чудом». Мабуть, не таке вже и чудо, а просто зайвий приклад креативної функції мови, чи инакше націєтворчої функції, що є перманентним імпульсивним спалахом на щоразу по-новому загрозливій межі національної смерти українців. 1 от після лінгвоцидних XVII 1-Х і X ст. на початку XX століття у Києві лише десятки інтелігентних родин говорили українською мовою, як і колись у 1-й пол. XIX ст. у Празі після навального понімечення лише в особливих інтелігентних осередках чули мову чеську. Якщо чехи, запаливши національною ідеєю всю націю, цілком вирішили мовну проблему, а отже, проблему буття, то ми, задекларувавши довгождану державність української мови 1989-го року, де факто маємо лише 13% інформаційного простору її життя... і на додаток «просунутий» суржик, інакше креольський, тобто розвинений і збагачений в одному-двох поколіннях [4, 78]. З огляду на це тільки на грунті національної мови, яка духово обрамлює націю і оберігає її від асиміляції та розсіяння в инших духових середовищах, можливий розвиток національної свідомости, пам'яти і національного пізнання.
Література
Вправа 14. Наведіть приклади сталих словосполучень (фразеологізмів), які найчастіше вживаються у вашій майбутній професії. Уведіть їх у речення.
Вправа 15. З поданими словами утворіть словесні моделі, що в сучасному науковому мовленні набули стандартної форми.
Закрити, розповсюджувати, поширювати, створити, утворити, зачинити, Прати, запобігати, набирати, нехтувати, опанувати, скористатися.
Вправа 16. Складіть короткий реферат (до 850 знаків) статті «Комунікації в мережі Інтернет». Визначте у тексті статті речення, у яких порушено мовні норми, зредагуйте їх.
КОМУНІКАЦІЇ В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ
Комунікація в умовах Інтернет
Головна мета комунікації в умовах Інтернет, як і будь-якої комунікації, полягає в обміні інформацією різного роду. Засоби передачі інформації від людини до людини в даному разі також розділяються на вербальні й невербальпі символи і знаки, але велика кількість засобів невербальної комунікації стають недоступними, наприклад, жести, міміка, погляд, рухи, тощо. Це створює деякі ускладнення у спілкуванні й впливає на поведінку окремих людей, на їхні вербальні прояви в Інтернет.
Успіх у комунікації залежить від уміння ефективно володіти трьома визначальними категоріями: логікою, психологією і мовленням.
Діалог у мережі
Діалог - це процес взаємного спілкування, коли відбувається постійна зміна ролей. Якщо хтось із партнерів відмовляється від своїх реплік, то діалог перетворюється в монолог.
Діалог в Інтернет можна спостерігати в різноманітних телеконференціях, проведених у режимі реального часу (чати, відео, телеконференції). Однак у ході переписки по електронній пошті (якщо вона досить інтенсивна) часто використовується прийом «цитування», коли обмін репліками партнерів за пе- репискою більше нагадує діалог, ніж монологічні висловлення.
Психологи виділяють два класи діалогів:
інформаційний (коли до початку спілкування між партнерами є розрив у знаннях);
інтерпретаційний (коли знання у партнерів приблизно рівні, але одержують різну інтерпретацію).
Для ділової бесіди характерні: диференційований підхід до предмета об- гонорення з урахуванням комунікативної мети, швидкість реагування на висловлення партнерів, критична оцінка думок, аналітичний підхід до обліку пі оцінки обговорюваних проблем, відчуття власної значущості у вирішенні порушеної в бесіді проблеми.
Типовий електронний лист
Незважаючи на активний розвиток мультимедійних комунікаційних засобів, завдяки яким користувачі Інтернет можуть спілкуватися один з одним у режимі реального часу, основною формою спілкування в мережі як і раніше залишається електронна пошта. При формальному спілкуванні по Інтернет електронні листи складають відповідно до норм і принципів оформлення ділової документації. При цьому важливо пам'ятати про правила телекомунікаційного етикету, прийняті в Інтернет.
Електронне лист завжди починається зі звертання'.
загального нейтрального (коли ви звертаєтеся до групи осіб або не знаєте точного імені одержувача) Приклад: Шановні колеги! Шановні співробітники!;
прямого (коли ви знаєте ім'я людини).
Після звертання складають основний текст, у якому можна умовно виділити три частини:
Перше речення (або пари речень) - коротке формулювання основної теми, мети листа.
Друга, основна частина — розвиток теми, повідомлення найбільш важливої інформації.
Третя частина - прощання, заключні репліки, в яких намічаються запитання, дати зустрічей і подальших обговорень тощо.
На завершення ставлять електронний підпис. Він може бути коротким (коли вказують тільки ім'я та прізвище), а може повідомляти про відправника більш-менш повну інформацію, наприклад, ім'я, посада, місце роботи, адреса електронної пошти, адреса звичайної пошти, адреса веб-сайту, на якому представлена інформація про користувача або установу, де він працює, телефони (домашній і робочий), факс тощо.
Електронний лист повинен бути не дуже довгим і легким для прочитання. Якщо до нього додають які-небудь документи, то їх прикріплюють до листа у вигляді вкладок (найчастіше, у заархівованому вигляді,- для економії часу на передачу).
Серед електронних листів особливе місце займають так звані представницькі листи, які використовуються для подання, знайомства, зав'язування контактів по мережі. Представницький лист повинен бути простим, але цікавим для одержувача. Його пишуть в такій формі:
Головна ідея листа.
Загальне подання - ім'я й прізвище.
Професія, займана посада, місце роботи.
Місце, де живе автор листа (чим воно знамените, які природні й культурно-історичні пам'ятники є поблизу тощо.).
Контактна інформація (повний електронний підпис).
Особливості організації телеконференцій в Інтернет
Телеконференціями називають велику групу різноманітних служб і сервісів Інтернет, призначену для комунікації користувачів. Виділяють наступні види телеконференцій.
асинхронні телеконференції — конференції, в яких обмін інформацією нідбувається у відстроченому режимі (по електронній пошті);
синхронні телеконференції - конференції в режимі реального часу, іцо дають можливість обміну як текстовою, так і візуальною та голосовою інформацією.
Головною перевагою асинхронних телеконференцій є те, що вони не вимагають присутності всіх учасників конференції в один і той же час час, що дуже зручно в тому разі, якщо учасники конференції перебувають у різних часових поясах або не можуть одночасно перебувати за комп'ютером у встановлений для конференції час. Дані конференції також, зручні для тих користувачів, кому потрібен більший час на обмірковування своїх виступів, хто хоче додатково попрацювати над відповіддю, проблемою, піднятою в рамках конференції, або якщо мова спілкування на конференції не є рідною мовою учасника.
Найпоширеніші форми асинхронних телеконференцій це Списки розсилання(discussion lists). Вони дають змогу розсилання електронного повідомлення одночасно декільком адресатам за заздалегідь складеним адресним списком. Списки розсилання зручні при організації роботи порівняно невеликої групи користувачів.
Розрізняються наступні види синхронних конференцій:
Чати - інтерактивне спілкування в режимі реального часу з використанням спеціальних поштових програм. Це інтенсивне спілкування, що становить певні труднощі для тих користувачів, хто погано володіє клавіатурою. Чати ефективні для невеликих груп учасників - від двох до п’яти чоловік. При необхідності, якщо в чаті повинні брати участь більше п’яти чоловік, треба заздалегідь чітко обмовляти послідовність виступів, хід дискусії та правила спілкування учасників одного з одним.
Аудиоконференції. Перспективні при організації групової роботи, а також для трансляції лекцій і семінарів, проведених експертами в конкретній предметній області.
Відеоконференції- поєднують звук і зображення, будучи найбільш близькими до реальної форми дистанційного спілкування.
Етика гіри проведенні чагу
Крім загальних вимог етики, при проведенні чату його учасники повинні дотримуватися наступних правил:
проявляти повагу і доброзичливість до співрозмовника. Забороняється своїм мовленням завдавати співрозмовнику різного роду збиток, образу, виражати зневагу. Слід уникати прямих негативних оцінок особистості партнера по спілкуванню. Чемно ставитися до співрозмовника. Ввічливість повинна бути не перебільшеною, а відповідною до даної ситуації. Тобто необхідно ііраховувати стать, вік, соціальний стан учасника дискусії. Рекомендується пом’якшувати своє мовлення, знімати зайву категоричність.
І le випинайте власне «я». Мовцеві потрібно бути скромним у самооцінках, не нав’язувати співрозмовнику власні думки й оцінки, спробувати пере-
конати його. Потрібно вміти стати на позицію партнера по спілкуванню (З
журнал.).
Вправа 17. Прочитайте статтю Кияк Т. Вузькогалузеві терміни як основа формування та квазіреферування фахових текстів // Вісн. Нац. ун-ту «Львівська політехніка». Серія «Проблеми української термінології».-2008.- № 620.- С. 3-5. Складіть реферат-резюме, послуговуючись мовними стандартами- кліше для наукового реферування79.
Дослідження фахових мов (інакше: «спеціальні мови», «технолекти») має об’єктом особливості мови певної галузі науки. При цьому фахова мова до певної міри протиставляється загальновживаній мові, хоча словниковий запас першої бере початок саме із другої. Але якраз проблеми, пов’язані зі специфічною лексикою фахових мов, породили необхідність виділення окремої науки - термінознавства. У той час, як наука про фахові мови має на меті дослідження власне мови певної сфери науки і техніки, предметом дослідження термінознавства є не мова як така, а саме термін як єдність поняття і назви. Таким чином, термінознавство охоплює і понятійну сферу певної фахової галузі.
На перших порах дослідження фахових мов стосувалося тільки професійної лексики. Лише недавно воно виокремилося у власну гілку лінгвістики, хоча залишається дуже тісно пов’язаним із термінознавством. Фаховою мовою можна називати сукупність усіх мовних засобів, які застосовуються у професійно замкнутій сфері комунікації з метою забезпечення порозуміння між людьми, які працюють у цій сфері [3, с. 139]. До цієї дефініції варто додати ще й той факт, що функціювання фахової мови забезпечує винятково чітко встановлена термінологія.
Усю лексику фахового тексту можна поділити на 4 види:
Якщо погодитися з тим, що вузькогалузева лексика найважливіша і найбільш уживана в даних текстах, то цілком логічно напрошується той факт,
75Онуфрієнко Г. С. Науковий стиль української мови : Навчальний посібник з алгоритмічними приписами. - 2-ге вид. перероб. та доп. - K.: Центр учбової літератури, 2009. - С. 194-202.
що вона містить у собі найвагомішу інформацію. Якщо так, то вона має стати базою для компресії тексту, найперше для побудови об’єктивного і навіть ав томатичного реферату.
У зв’язку з інформаційним бумом, коли загальна кількість інформації подвоюється через кожні 8-10 років, виникає проблема її опрацювання. Тут маємо чергове протиріччя: з одного боку, вчений зобов’язаний стежити за новими досягненнями у своїй спеціальності, з іншого, - він не в змозі віднайти й засвоїти інформацію необхідного об’єму. Та йому необов’язково знайомитися з усією літературою, де можлива присутність для вченого інформаційних «шумів», надлишкових чи відомих знань.
У науково-технічній літературі зазвичай розрізняють три типи інформації:
І) фактографічну - інформація про факти, явища, процеси, події; 2) логіко-
Розрізняють два види компресії тексту - анотування та реферування. Анотування - це максимально коротка характеристика матеріалу. Провести необхідний відбір літературних джерел допоможуть користувачеві їхні відповідні реферати, тобто короткі викладення наукової праці, книги, статті, які передають головні ідеї, напрям наукового пошуку. Такий реферат може бути складений перекладачем, спеціалістом, інформаційним працівником.
На практиці розрізняють кілька видів анотування та реферування, причому реферат може включати в себе як попередній коментар усі етапи продукування анотації. Поетапний алгоритм має такий вигляд: 1) предметна рубрика (в т. ч. визначення відповідної галузі); 2) назва теми; 3) вихідні дані джерела; 4) стисла характеристика матеріалу; 5) критична оцінка першоджерела; 6) стислий виклад змісту; 7) висновки автора; 8) коментар референта. Зауважимо, що анотування включає в себе перші п’ять етапів, у той час як етани 6 8 є прерогативою процесу реферування, яке, повторимося, може включати
її перші п’ять етапів.
З ростом кількості джерел росте й число створювачів рефератів. Тому виникає необхідність розробки методики автоматичного реферування. При цьому всі методи опираються на віднайдення ключових слів, у функції яких у науково-технічних текстах виступають термінологічні одиниці. При цьому терміни слугують основою формального аналізу семантики тексту.
Прикладом методики спрощення аналізу слугує алгоритм компресії інформації тексту. Під компресією тексту мається на увазі один із можливих варіантів його квазіреферування, тобто складання реферату на основі відбору її комбінування готових фрагментів тексту. Автоматизація процесу реферування - надзвичайно велика наукова й практична потреба не тільки задля досягнення мети (отримання реферату), скільки завдяки розробці методології автоматичного визначення найсуттєвішого, цінного в науково-технічній інформації.
Виділення таких факторів є не що інше, як оцінка фактів, певною мірою оцінка ефективності того чи іншого наукового дослідження.
Визначальною гіпотезою підходу до проблеми квазіреферування виступає припущення, що найважливіша фраза тексту має найбільше число лексичних зв’язків з іншими фразами даного тексту. Під лексичним зв’язком мається на увазі присутність однакових компонентів (основ) тексту, який розглядається.
Далі формується матриця лексичної суміжності, де фіксуються всі загальні елементи масиву в лінійній послідовності. Окрім того, можна побудувати таку матрицю виходів, де фіксуються циклічні шляхи з метою виявлення структури абзаців. З допомогою такої методики можна перевірити стилістичну правильність побудови абзаців. У більшості випадків у кінці абзацу є речення, що містить найменшу кількість лексичних одиниць, і навпаки, абзац вводиться переважно лінгвістично найбільш вагомими фразами. Таким чином, у квазіреферат потраплять найважливіші фрази абзацу.
Далі встановлюється функціональна вага цілих речень Б у межах всього досліджуваного масиву:
F = Ці (п-1),
де гі - кількість лексичних зв’язків речення; 1 - кількість вершин (основ) у реченні; п - кількість речень у тексті.
До даної формули слід внести деякі зміни, якщо враховувати не лише кількість лексичних зв’язків між реченнями, але і їх функціональну вагу в межах пропонованого бінарного семантичного дерева, яке репрезентує повну теморематичну структуру кожного речення, і де враховується ступінь «віддаленості» слова від вершини дерева всього речення.
Наступний етап полягає у «відкиданні» речень з найменшою функціональною вагою. Так робиться до тих пір, поки не залишаться речення, кількість яких відповідає замовленому обсягові реферату.
Аналогічним чином було проаналізовано понад тридцять науково-технічних текстів різних фахових мов. Вислідом роботи стали реферати розміром 8-10 речень. За твердженням більшості фахівців, квазіреферати вийшли досить задовільними. Більш того, свідченням надійності пропонованого алгоритму можна вважати той факт, що в реферат, як правило, увійшли найчас- тотніші слова тексту. Таким чином, статистика підтверджує семантичну вагу не лише речень, але й слів у тексті.
Пропонована модель репрезентує дуалізм формування людської думки в інформаційному режимі «нове-відоме», що має вагоме значення для вирішення низки питань штучного інтелекту [2]. Водночас це важливо з огляду моделювання семантичних властивостей людини, що так важливо для побудови автоматизованих систем обробітку тексту [1, с. 9].
У сфері автоматичних сфер управління такі роботи спрощують процеси фіксації даних, покращують збереження інформації, прискорюють пошук і групування необхідних відомостей, упорядковують документообіг завдяки вилученню з обігу проміжних та нерелевантних даних.
Автоматичне квазіреферування можна вважати також одним із перших кроків до автоматичної оцінки науково-технічної інформації, до автоматичного створення високоефективних фактографічних систем.
Всезростаючий інформаційний обмін передбачає не лише збільшення науково-технічних публікацій, у тому числі й перекладів, а й підвищення їх якості. І хоча в даний час видається багато словників, довідникової літератури й посібників з перекладу, вони не завжди надають достатню допомогу перекладачеві в подоланні всіх труднощів, оскільки торкаються лише окремих випадків, конкретних питань, не вникаючи в проблему оформлення всього тексту перекладу. Таким чином, бачимо цілу палітру можливостей запропонованого алгоритму виявлення лексико-семантичних зв’язків між реченнями тексту, ступеня його термінологічності як одного із методів квазіреферування фахових текстів.
Вправа 18. З наукового часопису доберіть статтю з вашого фаху. Визначте в ній такі структурні елементи: постановка проблеми, її зв’язок з важливими науковими та практичними завданнями; аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання проблеми і на які опирається автор; визначення раніше не вивчених частин загальної проблеми або напрямів дослідження; формулювання мети статті (постановка завдання); виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів; висновки дослідження та перспективи подальших наукових розвідок у визначеному напрямі. Випишіть мовні конструкції, властиві тому чи іншому структурному елементу.
Вправа 19. Напишіть наукову статтю за темою вашої курсової роботи, дотримуючись вимог.
Вправа 20. Напишіть відгук на статтю, послуговуючись відповідними мовними конструкціями. Оформіть бібліографію відповідно до вимог. Визначте речення, які потребують редагування.
Огіренко Валентин «Правописна» дискусія в українській мовознавчій науці
18 років української незалежності вже позаду, але ще й досі існує велика кількість проблем, які за цей час вирішити так і не вдалося. Однією з таких проблем є розроблення і впровадження нового правопису української мови. На жаль, це нагальне питання перетворилося на довготривалу науково-публіцистичну дискусію, що зародилася ще в 90-х роках XX століття.
Так із чого ж усе почалося? На 1-му Міжнародному конгресі україністів (27 серпня - 3 вересня 1990 року) було заявлено про потребу створення єдиного для всіх українців світу правопису. Тому Постановою Кабінету Міністрів № 402 від 15 червня 1994 року було створено Українську національну комісію з питань правопису при Кабінеті Міністрів України. Головою комісії було призначено тодішнього віце-прем’єра, академіка НАН України Миколу Жулинського, а до її складу увійшло тридцять п’ять українських мовознавців і літераторів, серед яких були вчені з-закордону, зокрема Юрій Шевельов (США), Андрій Горняткевич (Канада), Михайло Лесів (Польща), Микола Штець (Словаччина), Олександр Гаркавець (Казахстан). Комісія мала підготувати нову редакцію українського правопису до кінця 1996 року. Одразу ж створили робочу групу для вироблення рекомендацій щодо змін у правописі. Її очолили тодішній директор Інституту української мови проф. Олександр Тараненко і завідувач одного з відділів того ж Інституту проф. Світлана Єрмоленко. Новий правопис ось-ось, здавалося, буде прийнято, але на засіданні бюро Відділення літератури, мови і мистецтвознавства НАН України в листопаді 1998-го року виявилося, що опрацьованого тексту нової редакції правопису не підготовлено. Тому бюро відділення доручило Інститутові української мови НАН України завершити роботу над новою редакцією «Українського правопису». У той час директором Інституту української мови став член-кореспондент НАН України Василь Німчук. До складу його робочої групи увійшли члени-кореспонденти НАН України Іван Вихованець, Григорій Півторак, академік АПН України Арнольд Грищенко, доктори філологічних наук, професори Ніна Тоцька, Катерина Городенська, Ніна Климен- ко, Віталій Жайворонок та інші. Цей авторитетний колектив випустив у світ «Український правопис (проект найновішої редакції)». Василь Німчук також написав до цього проекту додаток «Проблеми українського правопису XX ст.» і книжку «Проблеми українського правопису XX - початку XXI століть», в яких обґрунтував запропоновані зміни, що увійшли до нової редакції правопису. Цей правопис заснований на першому загальноукраїнському правописі, який був затверджений М. Скрипником 8 вересня 1928 року у Харкові, і грунтувався на говірках Середньої Наддніпрянщини. Кабінет Міністрів України мав затвердити його 2001-го року.
Мабуть, це не сподобалося комусь із наших науковців або керманичів влади. Тому на початку 2002-го року Українську національну комісію з питань правопису було спочатку розформовано, переведено з Кабінету Міністрів у підпорядкування НАН України і Міністерства освіти і науки, а 19 лютого того ж року Урядом України затверджено її новий склад (постанова № 198). Зі складу Комісії було виключено таких авторитетних науковців як Анатолія Погрібного, Віктора Коптілова, Олександра Пономаріва, Івана Ющука, Ніну Тоцьку, Івана Вихованця, Ніну Клименко, Андрія Бурячка, Павла Чучку та усіх її зарубіжних членів. Але в ній з’явилися нові постаті і багато хто з них прямого відношення до української мови не мав: Іван Курас (політолог), Василь Кремень (філософ), Володимир Широков (доктор технічних наук), Петро Толочко (археолог) та інші. Очолив Комісію відомий український вчений-мовознавець, академік НАН України, радник дирекції Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України Віталій Макарович І’усанівський. Саме він став головним опонентом В. В. Німчука та його колективу (зокрема — І. Р. Вихованця).
19 грудня 2003 року відбулося підсумкове засідання «оновленої» правописної Комісії, яка ухвалила новий проект «Українського правопису» та шість нововведень до чинного правопису. Новий правопис забазований на тому, яким користуємося ми зараз (прийнятий Кабінетом Міністрів України 1993 року). Ці нововведення Урядом України ще не затверджені, тому «правописна» дискусія набирає все більших і більших обертів.
Чому власне виникла ця дискусія? Справа у самих проектах: «Український правопис (проект найновішої редакції)» 1999 року і «Український правопис» 2003 року. Назвемо їх «Проект 1999» і «Проект 2003». Вони за- базовані на правописах різних років і мають на меті різні завдання.
«Проект 1999» В. Німчука. В основі він має правопис, який був прийнятий на з’їзді українських мовознавців у Харкові 1928, а 8 вересня затверджений М. Скрипником. Цей проект символізує повернення до тої української мови, якою говорили наші дідусі та бабусі у дитинстві, і якою спілкується більшість українців, що живуть у діаспорі. Саме це використав у своїй статті «Стосунок „Проекту“ до реального українського правопису» В. Русанівський (журнал «Мовознавство», 2002 р., № 6), назвавши проект «неграмотною авантюрою», а його творців - «групою ентузіастів повернення у минуле». Позиція В. Русанівського і його команди цілком зрозуміла, адже навіщо перекреслювати здобутки новітніх часів і робити помітний крок назад у минуле, у часи післяреволюційної Радянської України. Творці ж даного проекту запевняють пас у зовсім протилежному: упровадження цього правопису - великий крок уперед, повернення до національних засад українізму; це дасть змогу консолідувати усіх українців світу.
«Проект 2003» В. Русанівського. Базою для нового проекту став «Український правопис» редакції 1960 року з деякими змінами і доповненнями 1990 та 1993 рр. (одним із розробників редакції правопису 1993 року був Віталій Макарович). Його позиція - консерватизм: не можна змінювати те, що иироблялося протягом десятиліть, треба розвивати ті надбання, які ми маємо сьогодні. Та поряд із цим він запропонував своє бачення фонетичної системи рі чної мови, через що і «постраждав». Іван Вихованець у статті «Ненаукові пристрасті навколо українського правопису» (журнал «Українська мова», .’004, № 2) розкритикував В. Русанівського за те, що останній ототожнює фонематичний і морфологічний принципи укладання правопису, а тому запропоновані ним зміни є хибними, помилковими. І. Вихованець стверджує, що Віталій Макарович навмисне хоче стерти фонетичні відмінності між українською та російською мовами для максимального їхнього зближення.
Але не тільки в цьому питанні виникають розбіжності у розробників обох проектів. Вони ніяк не можуть вирішити статус української голосної букви и (чи вживати її на початку та в кінці деяких слів, чи ні?), сперечаються щодо функціонування літери Г, не можуть узгодити між собою як правильно писати слова іншомовного походження та ще багато іншого.
До чого призведе ця дискусія? Досить добре помітно, що кожен відстоює лише свою точку зору і не хоче йти на розумний компроміс. Якщо ж хтось не погоджується, то він просто помиляється, а його діяльність - хибна, на¬віть якщо це колектив, то він недієздетний, а його робота - неправомірна (про що неодноразово згадували у своїх статтях І. Вихованець і В. Русанів- ський). Залишається лише чекати результату і під нього підлаштовуватися, адже не нам вирішувати як нам говорити, а невеликому гурту людей, яких ми незиваємо українською мовознавчою елітою. І бажано, щоб поставлену задачу розв’язували спеціалісти, а не представники різноманітних гумані¬тарних наук.
Але питання виходу у світ нового правопису турбує кожного з нас. Студенти-філологи особливо стурбовані цією проблемою: учитися і розуміти, що вагома частка твоїх знань виявиться непотрібною у подальшому житті. Більшість із них з жахом уявляють, як будуть підлаштовуватися до нових орфоепічних та орфографічних вимог. А як учити дітей за новими правилами, коли ти їх сам ще добре не засвоїв? Та студенти - люди молоді і, мабуть, без великих зусиль зможуть пристосуватися до нововведень. А як же бути з до¬свідченими вчителями, які мають більше десяти років педагогічного стажу? На питання «Як Ви ставитесь до запровадження нової редакції українського правопису?» більшість із них спокійно відповідають: «Звикнемо...» Отак і звикаємо потроху, тільки діти, «жертви дискусії» вийдуть зі школи, і не зна¬тимуть, як правильно писати, а нові вчителі прийдуть, і не знатимуть, як правильно учити. Ще залишаються державні службовці, юристи, звичайні громадяни, які так чи інакше прив’язані до української мови...
Отже, джина випущено з пляшки. Чи вдасться загнати його назад? Чи, можливо, цього й не треба, як дехто вважає, не вбачаючи нічого загрозливого в тому, що вже не тільки українці світу, а й українці власне України послу¬говуються кількома правописами? Що ж, «правописну» дискусію слід при¬пинити якнайшвидше, а це можливо зробити лише за умови прийняття нової редакції «Українського правопису» і затвердження його Урядом України, як нормативного акту, своєрідного «мовного закону». Та чи задовольнить це всіх українців? Питання залишається відкритим...
Література
1. Бадзьо Юрій. Тривожна аналогія: на обрії 1933-й?//Літературна Укра¬їна. -2002,- 28 березня.
2. Вихованець Іван. Ненаукові пристрасті навколо українського право- пису.//Українська мова, - 2004.- № 2.
3. Звернення Секретаріату Національної спілки письменників України до прем’єр-міністра України Анатолія Кінаха.//Літературна Украї-на.-2002.- 11 квітня.
4. Котляр Алла. «Український правопис»: великий секрет для маленької компанії фахівців. - Дзеркало тижня. - 2004.- 14 серпня.
5. Німчук Василь. Проблеми українського правопису XX - початку XXI ст.ст,- К., 2002.
6. Німчук Василь. Сучасні проблеми українського правопису//Літера- турна Україна. - 2001.-11 січня.
7. Пономарів Олександр. Український правопис у запитаннях та відпо- відях//Українська мова. - 2002,- № 4.
8. Русанівський Віталій. Стосунок «Проекту» до реального українського правопису//Мовознавство.- 2002,- № 6.
9. Фаріон Ірина. Правопис: форма чи сутність мови?//Українська мова. - 2002,-№2.
Вправа 21. Визначте і запишіть актуальність, мету, об’єкт, предмет, на-укову новизну, теоретичне значення і практичну цінність теми вашої курсової роботи.
Вправа 22. Розгорніть обґрунтування вибору теми курсової роботи з ва-шого фаху через нанизування однорідних відокремлених обставин. Визначте, яке комунікативне навантаження вони несуть.
БЛОК ІНДИВІДУАЛЬНИХ ПРОБЛЕМНИХ ЗАВДАНЬ
Фахові знання - гарант професійного успіху,
авторитету та подальших наукових
перспектив особистості. І кожен спеціаліст
уміє стільки, скільки знає.
Г. О. Онуфрієнко
Завдання 1. Підготуйте пакет документів, необхідних для проведення студентської наукової конференції з вашого майбутнього фаху.
Завдання 2 Підготуйте доповідь на студентській науковій конференції за темою курсової роботи (за фахом).
Тривалість доповіді 10 хвилин.
Підготовлену і озвучену на занятті доповідь надрукуйте, дотримуючись вимог, що висуваються до оформлення наукових робіт (розмір шрифта - 14, міжрядковий інтервал - 1,5, limesNewRoman).
Завдання 3. Здійсніть лексичний аналіз науко-навчального тексту за обраним вами фахом, скпасифікуйте лексику за групами: а) загальнонаукова; б) власне термінологічна; в) слова-організатори думки; г) слова-домінанти (ключові слова). Визначте функції кожної лексичної групи.
Завдання 4. Назвіть обов’язкові вимоги до оформлення цитат у науковій роботі. З’ясуйте, якими мають бути за кількістю та обсягами цитати в тексті наукової доповіді й статті. Сформулюйте всі правила наведення та оформлення цитат і проілюструйте їх прикладами з фахових текстів.
Завдання 5. Опрацюйте наведені нижче наукові джерела, підготуйте реферат-огляд за темою «Екологія наукової мови як сучасна проблема». До кожної статті напишіть довідково-інформаційну анотацію.
Література
Кочерга О. Магнет чи магніт? Спроба об’єктивного аналізу // Вісник: Проблеми української термінології. Матеріали 5-ї Міжн. наук, конф,- Львів, 1998.-№ 336.- С. 3-6.
Микитюк О. До нормування наукових назв «термінний - термінологічний», «синонімний - синонімійний - синонімічний» // Вісник: Проблеми української термінології. Матеріали 5-ї Міжн. наук, конф, - Львів, 1998. № 336,-С. 61-62.
Микульчик Р. Щодо вживання термінів «керування» та «управління» // Ві- і пик: І Іроблеми української термінології.- Львів, 2002,- № 453.- С. 241-243.
Сербенська О. Сучасна українська термінографія і проблеми екології моии // Вісник: Проблеми української термінології.- Львів, 2002,- № 453.- (' 17-20.
Завдання 6. Зрецензуйте 1-2 наукові доповіді мовнокультурологічної юматики, підготовленої й виголошеної вашими однокурсниками на загаль- ноуніверситетській науково-практичній конференції до Дня української писемності й мови. Лаконічно сформулюйте поради-рекомендації молодим
науковцям.
Завдання 7. Підготуйте 2-3 взірці клішованих анотацій різних видів для подальшого активного користування ними в самостійній науковій роботі з анотування першоджерел.
Завдання 8. Проаналізуйте одну зі статей наукового часопису вашого фаху за планом: 1) композиційні частини; 2) спрямованість змісту статті (науко- н;і, практична, науково-практична, полемічна, інформаційна); 3) мовні засоби.
Напишіть рецензію на цю статтю.
Завдання 9. До поданих ненормативних слів та словосполучень, які вжи- иаються в наукових текстах, доберіть нормативні.
Відзив, в залежності, заключення, висновки по викладеному, відмінити, н деякій мірі, в кінці кінців, для наглядності, добавити, доказувати, досвід по розробці, задіяти, константувати, між тим, примірний, при наявності, при- і і умити (до чого), навик, мова йде про, намітити, перечислити, підготовити, направляти, область виробництва, оточуюче середовище, ми крайній мірі, поступати, пред’явити, при виробленні, признавати, прийми їм до уваги, приміняти, при таких умовах, рішити проблему, рахувати що, мротирічити.
Довідка: деякою мірою, залежно від; висновок, закінчення; зрештою,врешті-решт; висновки з викладеного, скасувати, перенести, для унаочнення , додати, доводити, розпочинати, починати, відгук, залучити, констатувати, тим часом; скеровувати, спрямовувати, звертати; галузь виробництва; приблизний, орієнтовний; довкілля, навколишнє середовище; принаймні і щонайменше; за наявності, у разі; навичка; показувати, подавати; не і уми гп до, надходити, чинити; під час вироблення, для вироблення; брати до уваги, застосовувати, йдеться про; за таких обставин, накреслити, запланувати; перерахувати, перелічити; підготувати, ін іи.іжаючи на, розв’язати проблему, вважати що, суперечити
Завдання 10. Доберіть українські відповідники до поданих слів.
Імідж, мас-медіа, індустрія, супермаркет, рекетир, овертайм, портативний, менеджер, резолюція, асиміляція, процент, ландшафт, голкіпер, масштаб, дескриптивний, квантитативний, інтелектуальний, локальний.
Завдання 11. Назвіть основні форми запису цифрової інформації в наукових працях. Проілюструйте прикладами свою відповідь.
Завдання 12. Знайдіть у наукових статтях різні форми наведення цифрової інформації та схарактеризуйте правила її презентації.
Завдання 13. Запишіть числівники словами, узгодивши їх у відмінку з поданими в дужках іменниками. Назвіть правила, за якими числівники сполучаються з іменниками.
4 (пункт), 53 (відсоток), 1,5 (місяць), 2 (тиждень), 3 (громадянин), 2,5 (метр), 2 % (літр), через 65 (день), !4 (площа), 2/3 (територія), без 2785 (студент), 0,5 (бал), дорівнювати 588 (гривня), 5,5 (кілометр), % (гектар), 35 (болгарин), 44 (підручник), 76 (поляк), 27 (туфлі), 40 (окуляри), з 346 (житло).
Іменники чоловічого роду другої відміни із наголосом на закінченні у множині за поєднання з кількісними числівниками два, три, чотири набувають такого самого наголошення, як і в однині: автори - два автори, професори - три професори.
Завдання 14. Визначте, які варіанти словосполук нормативні. Деякі з них уведіть у речення наукового стилю.
На сьогоднішній день - на сьогодні, залежно від умов - в залежності від умов, у найближчий час - найближчим часом, вибачте мені - вибачте мене, прийняти до уваги - взяти до уваги, незважаючи не труднощі - не дивлячись на труднощі, по місяцях - щомісяця, вислати листа — надіслати листа.
Завдання 15. Укладіть словник-пам’ятку бажаних / небажаних словосполучень для використання у наукових текстах.
Завдання 16. Складіть словник-пам’ятку на норми керування.
БЛОК САМОКОНТРОЛЮ
ТЕМИ РЕФЕРАТІВ ТА НАУКОВИХ ПОВІДОМЛЕНЬ
6. Науковий текст і професійний виклад думки.
7 Лексикографічна компетенція як показник мовної культури науковця
Тема 3.3 Переклад і редагування наукових текстів
План
3.3.1. Суть і види перекладу.
3.3.2. Типові помилки під час перекладу наукових текстів українською мовою.
3.3.3. Переклад термінів.
3.3.4. Особливості редагування наукового тексту.
3.3.5. Найпоширеніші синтаксичні помилки у наукових текстах та шляхи їх уникнення.
3.3.6. Коректурні знаки для виправлення текстових оригіналів.
Дидактична мета:
оволодіння навичками письмового перекладу текстів наукового стилю українською мовою;
Студенти повинні знати:
типи та види перекладу;
норми сучасної української літературної мови; специфіку текстів наукового стилю.
Студенти повинні вміти:
перекладати письмово фахові тести з російської мови українською;
вдало добирати синоніми;
застосовувати основні коректурні знаки для виправлення текстового оригіналу;
послуговуватися різними типами словників під час перекладу і редагування;
дотримуватися норм сучасної української літературної мови.
Ключові поняття: переклад, види перекладу: послідовний, синхронний, буквальний, адекватний, реферативний, анотаційний, автоматизований; редагування тексту.
Рекомендована література
І. Бондаренко В. В., Дубічинський В. В., Кухаренко В. М. Переклад науково-технічної літератури. - Харків, 2001.
Л Гінзбург М. Щодо синтаксичних помилок у нормативних документах: практичні висновки з рекомендацій мовознавців / Михайло Гінзбург // Стандартизація, сертифікація, якість, 2009,- № 2.- С. 22-30.
ї. І наткевич Ю. Уникаймо русизмів в українській мові: Корот- к і пі еловник-антисуржик для депутатів Верховної Ради,- К.: Либідь, 2002.
І Караванський С. Російсько-український словник складної лексики. Львів: НаК, 2006.
■' Караванський С. Практичний словник синонімів української мови. К.: Видавництво «Українська книга», 2004.
(> Курило О. Уваги до сучасної української літературної мови. К.: Внд-во Соломії ІІавличко «Основи», 2004. 303 с. (передрук
видання 1925 р )•
ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК
Переклад, що супроводжується всебічним
аналізом матеріалу на всіх мовних рівнях,
створює широку и міцну базу знань,
розвиває "чуття" мови й підвищує інтерес
до предмета дослідів.
О. Яременко
3.3.1. Суть і види перекладу
Переклад - один із найважливіших шляхів взаємодії національних культур, дієвий спосіб міжкультурної комунікації. Мета будь-якого перекладу - донести до читача, який не володіє мовою оригіналу, і ближче ознайомити його з відповідним текстом. Перекласти означає точно й повно висловити засобами однієї мови те, що вже зафіксовано засобами іншої мови у нерозривній єдності змісту і форми.
Розвиток науки у наш час неможливий без обміну спеціальною інформацією, що з'являється в різних країнах у наукових періодичних виданнях, спеціальних бюлетенях, монографіях тощо.
Переклад - 1) процес відтворення письмового тексту чи усного вислову засобами іншої мови; 2) результат цього процесу.
Процес перекладання - це цілеспрямований процес, який охоплює такі етапи: 1) зорове чи слухове сприймання інформації чужою мовою, усвідомлення її змісту; 2) аналіз інформації мовою оригіналу і синтез рідною мовою; 3) відтворення змісту рідною мовою.
Оскільки переклад - це передавання змісту того, що було висловлено, то перекладаються не слова, граматичні конструкції чи інші засоби мови оригіналу, а думки, зміст оригіналу. Згідно з теорією перекладу немає неперекладних матеріалів, є складні для перекладу тексти. Труднощі під час перекладання пов'язані з недостатнім знанням мови оригіналу, мови, якою перекладають, або з відсутністю в цій мові готових відповідників.
Види перекладу
1.За формою переклад переділяють на усний і письмовий.
Усний переклад використовують для обміну інформацією під час особистого контакту фахівців під час укладання контрактів, на виставках, міжнародних науково-технічних конференціях, симпозіумах, на лекціях, під час доповідей тощо. На відміну від письмового перекладу усний роблять негайно, не маючи можливості послуговуватися довідковою літературою.
Усний переклад може бути послідовним або синхронним.
Послідовний переклад - це усний переклад повідомлення з однієї мови іншою після його прослуховування. Важливо, щоб переклад здійснювався у паузах після логічно завершених частин, щоб був зрозумілий контекст.
Синхронний переклад робить перекладач-професіонал одночасно з отриманням усного повідомлення.
2. За способом перекладу розрізняють буквальний і адекватний переклад.
Буквальний переклад називають також дослівним, у такому перекладі можуть зберігатися порядок слів та граматичні конструкції, невластиві мові, якою перекладають, наприклад: Ваш проект самый интересный.-Ваш проект самий цікавий (треба - найцікавіший). Я считаю, что Вы правы.-Ярахую, що Ви праві (треба-Я вважаю, що Ви маєте рацію).
Адекватний переклад точно передає зміст оригіналу, його стиль, і відповідає усім нормам літературної мови, наприклад: Клиент проживает по адресу... - Клієнт мешкає за адресою ... Предоставленные бумаги к делу не относятся. - Подані папери не стосуються справи.
3. За змістом виділяють такі основні різновиди перекладу:
o суспільно-політичний, який передбачає усне чи письмове відтворення засобами іншої мови суспільно-політичних матеріалів: виступів та заяв політичних діячів, інтерв'ю, матеріалів брифінгів, прес-конференцій, дипломатичних документів, наукових праць з політології, соціології тощо;
o художній, тобто переклад творів художньої літератури (поезія, проза, драма). Художній переклад дає змогу кожному народові долучитися до скарбів світової літератури, а також сприяє популяризації національної культури. Твори світової класики українською перекладали Леся Українка, Іван Франко, Микола Зеров, Борис Тен, Максим Рильський, Микола Лукаш, Григорій Кочур та багато інших;
o науково-технічний (технічний) - переклад, який використовують для обміну науково-технічною інформацією між людьми, які спілкуються різними мовами.
Повний переклад наукового тексту здійснюють за такими етапами: читання всього тексту з метою усвідомлення змісту; поділ тексту на завершені за змістом частини, їх переклад; стилістичне редагування повного тексту (слід оформити текст відповідно до норм літературної мови, усунути повтори; усі терміни і назви мають бути однозначними; якщо думку можна висловити кількома способами, перевагу слід віддати стислому, якщо іншомовне слово можна без шкоди для змісту замінити українським, то варто це зробити).
Реферативний переклад - 1) письмовий переклад заздалегідь відібраних частин оригіналу, що складають зв'язний текст; 2) виклад основних положень змісту оригіналу, що супроводжується висновками й оцінюванням. Реферативний переклад у 5-10 і більше разів коротший за оригінал.
Робота над першим різновидом реферативного перекладу передбачає такі етапи: ознайомлення з оригіналом; за потреби - вивчення спеціальної літератури; виділення в тексті основного і другорядного (відступи, повтори, багатослівність, екскурси в суміжні галузі тощо); перечитування основної частини, усування можливих диспропорцій, нелогічності; переклад основної частини, зв'язний і логічний виклад змісту оригіналу.
Робота над другим різновидом реферативного перекладу відбувається за такою схемою: докладне вивчення оригіналу; стислий виклад змісту оригіналу за власним планом; формулювання висновків, можливе висловлення оцінки.
Анотаційний переклад - це стисла характеристика оригіналу, що є переліком основних питань, іноді містить критичну оцінку. Такий переклад дає фахівцеві уявлення про характер оригіналу (наукова стаття, технічний опис, науково-популярна книга), про його структуру (які питання розглянуто, у якій послідовності, висновки автора), про призначення, актуальність оригіналу, обґрунтованість висновків тощо. Обсяг анотації не може перевищувати 500 друкованих знаків.
Автоматизований (комп'ютерний) переклад. Ідея автоматизованого перекладу виникла ще 1924 р., а 1933 року радянському інженерові П. Смирнову-Троянському було видано патент на машину для перекладання, яка працювала за принципом зіставлення відповідників з різних мов механічним способом. Машинний переклад у сучасному розумінні цього терміна вперше було зроблено 1954 року в Джордж-таунському університеті. Сьогодні створено багато експериментальних і практичних систем автоматичного перекладу, напр., системи SYSTRAN, LOGOS, ALPS, METAL, GETA, EUROTRA тощо, до яких входить понад 15 версій для різних пар мов.
Під час перекладання комп'ютер працює на різних мовних рівнях: розпізнає графічні образи, робить морфологічний аналіз, перекладає слова і словосполучення, аналізує синтаксис тексту (словосполучення і речення), проводить семантичні (смислові) перетворення, що забезпечує змістову відповідність уведеного й отриманого речення або тексту. Перекладання тексту з однієї мови іншою є важким завданням для комп'ютера, оскільки вимагає не заміни слів однієї мови словами іншої, а відтворення думок у повному обсязі, з усіма відтінками, тому проблема створення систем досконалого машинного перекладу є частиною проблеми створення штучного інтелекту.
Сучасні програми комп'ютерного перекладу можна з успіхом використовувати, проте перекладений текст слід перевірити, звернувши особливу увагу на переклад власних назв, термінів, слів у непрямому значенні та багатозначних, паронімів, омонімів, граматичних форм тощо.
3.3.2. Типові помилки під час перекладу наукових текстів українською мовою
Під час перекладу українською мовою наукових текстів неправильно добирають українські еквіваленти загальновживаних лексем російської мови, перекладають дослівно усталені словосполуки, а постійне тиражування одних і тих помилок у наукових текстах зумовлює до розхитування мовної норми.
Як свідчить досвід, складним виявляється переклад поширеної у науковому стилі конструкції з фразеологічним сполученнямв качестве кого-то (чего-то). Наприклад, словосполучення в качестве сетевой операционной системы слід перекласти так: як мережева операційна система; но чтобы служить в качестве денег, предмет должен пройти одно испытание .../але щоб служити (бути) грошима, предмет повинен пройти одне випробування ...
Для наукового стилю характерна наявність слів, які позначають процесуальні поняття. У цьому зв'язку треба розрізняти назви дій (процесів) і назви наслідків дії (процесу). В українській мові на позначення дій (процесів) зазвичай бажано уживати віддієслівні іменники, утворені від дієслівнедоконаного виду за допомоги -еішя, -ання, -інші, -иття, -іття, -уття: змінювати - змінювання.
Віддієслівні іменники, що означають наслідок дії, утворюються переважно від дієслів недоконаного виду, що означають багаторазову дію:
o безсуфіксним способом: обмінювати - обмін; гнути, згинати - згин;
o за допомоги додавання -а, -una, -ок: міняти, змінювати - зміна; колоти, розколювати - розколина; лити, випивати - виливок;
o за допомоги додавання -овання, якщо дієслово має форму, яка закінчується на -овувапш: групувати, угруповувати - угруповання; статкувати, устатковувати - устаткованая.
У наукових текстах переклад дієслів залежить від контексту:
иногда встречаются ошибки - інкаїи трапляються помилки
к таким понятиям относятся... - до таких понять належать...
оказать влияние - вплинути
следовать примеру - брати за приклад
следует выполнить - належить виконати
следует отметить - слід зауважити
из теоремы следует - з теореми випливає
сделать возможным -уможливити
сделать невозможным -унеможливити
термітами являются слова ...-термінами є слова...
требуются специальные приемы - необхідні спеціальні заходи
включая пользователей - включно з користувачами
учитывая то что-з огляду на те, що.
Виникають труднощі і під час перекладу конструкцій з активно вживаним дієсловом является, яке в українській мові уживається тільки в художньому стилі, переважно в поетичних творах (згадаймо І. Франка: "Чому являєшся мені у сні?"). У науковому стилі уживаються форми виявляється, є; але обирати відповідну форму слід, враховуючи значення контексту. Наприклад, конструкція Что является Чем перекладають Що є Чим або Чим є Що. Якщо ж російське дієслово являться уживається зі значенням обнаруживать, проявлять, воно перекладається за допомоги дієслова виявляється, порівняймо: Основным компонентам ... является знаковая система ... / Основним компонентом ... є знакова система. Оценка господина A.C. Марку.чы явилась правильной/Оцінка пана А. С. Маркули виявилася правильною.
Значні проблеми під час перекладу текстів наукового стилю спричиняє дієприкметник, який активно уживаний у текстах наукового стилю російської мови.
Активні дієприкметники теперішнього часу, які утворюються від дієслів 1 і II дієвідміни обмежені утворенні й використанні. У сучасній мові функціонують тільки ті дієприкметники, які втратили дієслівні ознаки й перейшли до класу прикметників. При цьому слід пам'ятати, що активні дієприкметники теперішнього часу відтворюються прикметниками:господствующий - панівний, разрушающий - руйнівний, металлорежущий - металорізний, нержавеющий - нержавний. Натомість поширені у сучасній українській мові віддієслівні прикметники на -льний: знижувальний, ослаблювальний.
Пасивні дієприкметники на -мий здебільшого заступаються дієприкметниками на -ний: управляемый - керований, производимый -вироблюваний; познаваемый - пізнаваний тощо.
Окремо зазначимо особливості перекладу російських конструкцій із дієприкметником следующий. Дієприкметник слідуючий неможливий в українській мові навіть теоретично, оскільки немає дієслів, від яких він міг би утворитися. Отже, перекладається:
^ словом наступний (у часовому й просторовому значенні), порівняймо: Следующий вариант стандарта использует в качестве среды передачи / Наступний варіант стандарту використовує як середовище передачі;
^ словом такий (перед переліком або поясненням).
Переклад речень, у яких уживаються дієприкметникові звороти, здійснюється так: якщо дієприкметниковий зворот утворено за допомоги активних дієприкметників теперішнього часу, він перекладається складнопідрядним реченням, порівняймо: Примером может служить двигатель, питающийся от преобразователя и приводящий в движение механизм / Прикладом може слугувати двигун, який (що) живиться від перетворювача й надає руху механізму.
У наукових текстах часто вживаються так звані кліше, які струк-турують текст. Вони мають перекладатися як одне ціле: в заключение - на закінчення, підсумовуючи; другими словами - інакше кажучи; прежде всего - насамперед; с другой стороны-з іншого боку; с одной стороны - з одного боку: в настоящее время - зараз, нині, наразі; в основному - здебільшого; в отличие - на відміну; в результате -внаслідок, як наслідок; в связи с тем что, поскольку - позаяк, оскільки;
в то же время - водночас; в частности - зокрема; во многом - багато в чому; вместо этого - натомість; впрочем - а втім, зрештою; как правипо - зазвичай; наконец - нарешті, зрештою; ни в коем случае -у жодному разі; по крайней мере - принаймні; при этом используются...- водночас використовуються; при анализе - під час аналізу; с помощью - за допомоги; учитывая то что - з огляду на те що.
Під час перекладу прийменникових конструкцій слід звертати увагу на їх значення:
1) російським конструкціям з прийменником по в українській мові відповідають конструкції з прийменниками;
а) по (якщо вказується на простір, поверхню, межі): В практике горного дела принято ориентировать линии падения и простирания пласта по сторонам света / У практиці гірничої справи прийнято орієнтувати лінії падіння і простягання пласта по сторонах світу;
б) орудним відмінком без прийменника (якщо вказується напрямок): по компенсационному каналу поступает сигнал / компенсаційним каналом надходить сигнал;
в) за, на, з (у значенні згідно з чимось): по принципу построения І за принципом побудови; по запросу клиента/на запит клієнта; по интересующим их вопросам /з питань, що їх цікавчять; по другому адресу І на іншу адресу;
г) за, з, із, через (у значенні причини, наслідку, деякі інші випадки): по недоразумению / через непорозуміння; не однородны по составу І не однорідні за складом; доступ по вызову/ доступ за викликом.
2) прийменник при-це уживаний і універсальний прийменник російської мови, натомість в українській має набагато вужчу сферу вживання, тому, перекладаючи відповідні прийменникові конструкції, треба бути дуже уважним, бо калькування російськомовних висловів не тільки позбавляє текст виразності, якої можна досягти вживанням суто українських мовних засобів, а й може змінити зміст цього тексту. Український прийменник при має лише такі значення: розташування (просторової близькості), хоча в багатьох випадках краще вживати й інші прийменники (біля, поряд, коло тощо); підпорядкованості або належності, наявності чогось, обставин, що їх характеризує наявність чогось поряд.
Прийменник при не вживають у значенні під час (рос. во время) наприклад, рос. при испытании, при изменении, при выполнении, при измерении тощо. У таких випадках російський при слід перекладати за допомоги за, під час, коли, для.
Запам'ятайте!
Залежно від змісту конструкції з прийменником при перекладають
різними засобами:
під час (рос. во время),
у разі (у випадку) (рос. в случае),
унаслідок (у результаті) (рос, в результате)
Наведений перелік не вичерпує всіх сталих словосполучень, які потребують уваги перекладача.
Очевидно, укладати двомовні словники для перекладу загальновживаної лексики наукових текстів повинні фахівці, що досконало володіють обома мовами, або ті, хто уміє працювати з наявними тлумачними і граматичними словниками цих мов та довідниками. Адже причина недосконалості словників полягає у недооцінюванні їх авторами відмінностей між двома мовами та переоцінюванні власних знань.
Редагування перекладу, тобто вдосконалення вже наявного його варіанта, буває двох типів. По-перше, це авторське редагування, коли редактором свого тексту виступає сам перекладач. По-друге, це редагування готового тексту, яке здійснює інша людина, тобто редактор чи сам перекладач. Саморедагування, здійснене автором, та редагування того ж повідомлення професійним редактором, повинні доповнювати одне одного, адже обидва види правок спрямовані на поліпшення якості тексту, досягнення його довершеності.
Процес редагування та перевірки можна переділити на такі етапи:
1) ознайомлення з текстом оригіналу та перекладу;
2) звірення тексту перекладу з вихідним текстом: це послідовна, ретельна перевірка відповідності кожного слова, кожної фрази перекладу вихідному тексту, єдності використаної термінології, логіки викладу. Цей етап передбачає роботу зі словниками, довідниками, мережею Інтернет, консультації колег та фахівців тієї чи іншої галузі;
3) внесення смислових і стилістичних правок; оформлення тексту відповідно до граматичних, орфографічних, пунктуаційних, синтаксичних норм.
Виправити помилку недостатньо, адже необхідно узгодити все речення, перевірити його завершеність, не забувати при цьому про індивідуальний стиль перекладача.
4) завершальний етап - порівняння попереднього тексту з його новим варіантом, остаточна перевірка тексту.
Слід підкреслити, що в піднесенні культури мови надзвичайно велику роль відіграють словники різних типів і призначення, насамперед це словники, у яких подано розгорнуту семантичну, стилістичну й граматичну характеристики вміщеної лексики й фразеології, наведено численні приклади (ілюстрації) слововживання й словосполучення тощо. Перекладні або двомовні словники (передусім іншомовно-українські), крім іншого цінні тим, що вони суттєво допомагають під час добору синонімів, фразеології чи усталених словосполучень рідної мови. Неабияку допомогу можуть надати фразеологічні та синонімічні словники, термінологічні й енциклопедичні, орфографічні та орфоепічні тощо. Двомовній людині розрізнити українські й російські мовні засоби важко: звертання, прийменникові конструкції, слова й словосполуки, що позначають процеси, науково-технічні й управлінські терміни, словосполуки із числівників, усталені вислови наукової мови. Різноманітні словники та довідники дають уявлення про новітні та спеціальні видання, до яких слід звертатися, коли виникають труднощі з перекладом або написанням певного слова (терміна).
3.3.3. Переклад термінів
У працях українських мовознавців та термінологів О. Курило, С. Кара ва не ь кого, Т. Кияка, Б. К і наша, О. Кочерги, О. Пономарева, С. Яреми та ін. запропоновано методи передавання термінів засобами української мови, створено чітку систему словотворчих правил, виведених із традицій української народної мови.
Застосовуючи систему словотворчих правил, можна уникнути мовних конструкцій, непритаманних українській мові, досягти точності та однозначності термінів і висловів у текстах. Бо зрозуміло, що не бажано уживати той самий суфікс для творення термінів, що означають різні, а особливо протилежні за змістом поняття, наприклад, такі властивості, як здатність виконувати дію та здатність бути об'єктом дії. Ніхто у російській мові не плутає дієприкметники на ~щий з дієприкметниками на -емый. Не слід забувати, що для кожного правила в будь-якій мові є певна кількість винятків.
Для перекладу термінів варто послуговуватися словниками останніх років видання. Коли є кілька словників приблизно одного часу видання, то вибирати варто за такими пріоритетами: стандарт, галузева енциклопедія, галузевий словник, універсальна енциклопедія.
Переозначаючи терміни, слід обов'язково зазначити, що нове значення буде вживатися або як "локальне", тобто лише в межах цього повідомлення, або як основне, що пропонується для всієї галузі.
Щодо нових термінів норми інші. Запропонований автором новий термін повинен задовольняти такі обов'язкові вимоги: мати означення; відтворювати суттєві ознаки поняття; бути однозначним (його вживання з іншим значенням допустиме лише в інших галузях); не мати синонімів; мати семантичні зв'язки з іншими термінами (в означення терміна повинні входити інші терміни цієї ж галузі); бути лінгвістично нормативним, тобто відповідати правилам орфографії; мати найвищу частоту вживання (порівняно з іншими словами, що можуть бути запропоновані як варіанти для утворення терміна).
3.3.4. Особливості редагування наукового тексту
Редагування (від лат. redactus - приведений у порядок) - це аналіз, перевіряння та виправлення будь-якого тексту.
Редагують наукові тексти за законами логіки. Редагуючи текст, необхідно пам'ятати основні вимоги, які висувають до доказів (аргументів) як особливої форми думки, а саме:
o чітке формулювання тези й аргументів;
o формулювання тези під час доказів залишається незмінним;
o теза і аргументи не повинні суперечити один одному;
o як аргумент використовувати положення, правдивість яких не викликає сумніву;
o докази повинні бути повними й достатніми. Редагування наукового тексту здійснюють у три етапи:
1. Первинне ознайомлення з текстом документа. Перед тим, як розпочати редагування тексту, слід прочитати його повністю. Під час першого прочитання не бажано вносити правки, проте можна зробити помітки на берегах чи фіксувати побіжні зауваження на окремому аркуші паперу.
2. Перевірка фактичного матеріалу. На цьому етапі доцільно перевірити правильність та вірогідність поданих відомостей, продумати, чи достатньо фактичного матеріалу для певного тексту.
3. Власне редагування матеріалу. Цей етап вимагає мовної корекції: виправлення орфографічних, пунктуаційних та стилістичних помилок. Правки в тексті роблять синім або чорним чорнилом (а не червоним). Слова, цифри в тексті мають бути чіткими та охайними. Виправлений текст треба передрукувати, ще раз вичитати.
Прийоми виділення окремих частин тексту
Для виділення в тексті окремих слів або частин можна порекомендувати чотири способи:
1. Великими літерами. Цей спосіб слугує для виділення окремих слів.
2. Розрідженням оформлюють окремі слова й короткі фрази. Коли слово подають розріджено, то після кожної літери роблять проміжок в один знак, а між словами й текстом - відступ у 2-3 знаки, щоб слова відділялися. Розділові знаки після таких слів ставлять на відстані одного знака, а наступне слово починають через 2-3 знаки.
3. Підкреслення - найзручніший спосіб виділення окремих слів і фраз. Лінію підкреслення починають під першою, а закінчують під останньою буквою слова, яке виділяють, включаючи лапки й дужки; розділовий знак, що стоїть після слова, не підкреслюють. Ціле речення треба підкреслювати суцільною рискою, починаючи від першої букви й закінчуючи останньою буквою речення.
4. Курсивом виділяють слова, речення, частини тексту. Цим способом переважно послуговуються, коли текст набирають на комп'ютері.
Розрізняють такі види правок:
o Правка-вжіапування - це звіряння виправленого тексту з текстом, що має редакторські правки і який прийнятий за взірець. За такої правки усувають технічні помилки (вписують пропущені літери).
o Правка-скорочення - усунення з тексту повторів несуттєвого матеріалу.
o Правка-перероблення застосовується у тих випадках, коли автор тексту погано володіє літературною мовою й невдало висловлює свою думку.
o Правка-оброблепня - комплексний вид правки, яким передбачено аналіз й відбір фактичного матеріалу; оцінювання й покращання структури наукового тесту; мовну правку тексту; перевірку правильності зовнішнього оформлення тексту.
3.3.5. Найпоширеніші синтаксичні помилки у наукових текстах та шляхи їх уникнення
У сучасних науково-технічних та фахових текстах широко вживають синтаксичні конструкції, не властиві українській мові, частина яких узвичаїлась під багаторічним впливом російської мови, але кожна мова має власні традиції та норми побудови словосполук і речень. Свідченням багатства української мови є різноманітність мовних засобів усіх рівнів, зокрема й синтаксису.
Не завжди вживання розщепленого присудка є виправданим і доречним; досить часто це данина традиції, яку дехто розуміє надто спрощено, а то й неправильно. Допоміжні дієслова можуть сполучатися далеко не з усіма віддієслівними іменниками. Напр.: питання ставити, порушувати, висувати - можна; питання піднімати, загострювати - не можна; допускатися (припускатися) помилки, суперечності, недоречності - можна; допускатися (припускатися) браку, поломки, розкрадання - не можна; викликати - захоплення, радість, овації -можна; протест, хворобу - не можна
Серед розщеплених присудків трапляються і порожні, беззмістовні, а то і просто неграмотні словосполуки, наприклад: забезпечувати покращання, відбувається зростання, організувати використання, проявити пошану та ін.
Труднощі узгодження. Йдеться насамперед про узгодження присудка з підметом. Тут є кілька правил, які варто нагадати:
o Якщо підмет має в своєму складі числівник, який закінчується на одиницю, наприклад, 21,141,1991, присудок ставиться у формі однини.
o Якщо числівник у підметі закінчується на два, три, чотири, присудок ставиться у множині. Однина тут можлива лише тоді, коли по-відомлення фіксує певний факт, як підсумок, або коли повідомленню надається безособовий характер, напр.: Було переведено три працівники. Такі конструкції в ділових і наукових текстах цілком доречні.
o За підмета типу п'ять осіб, сто п 'ятнадцять тонн, сімнадцять агрегатів та інших присудок може стояти як в однині, так і в множині. Однина підкреслює внутрішню нерозчленованість, цілісність; вона надає висловленню безособового характеру, виділяє загальний підсумковий результат; однина тут може ще позначати пасивність предметів. Позначаючи велику кількість предметів, теж обирається форма однини.
o Підмети зі словами більшість, меншість, низка, частина, багато, кілька вимагають від присудка однини. Множина з'являється лише тоді, як підмет або присудок - однорідні члени, коли підмет і присудок відділені другорядними членами речення, підрядним реченням; коли підмет стоїть перед присудком. Ось один із можливих прикладів: Більшість абітурієнтів, які успішно склали вступні іспити, будуть зараховані на стипендію та забезпечені гуртожитком. Порівняймо це речення без підрядного: Більшість абітурієнтів буде зарахована па стипендію та забезпечена гуртожитком.
o За підмета, вираженого займенником хто, присудок подають у формі однини: Усі, хто не пройшов реєстрації, повинні з'явитися. За підмета, вираженого займенником ніхто, ніщо та іншими, присудок - в однині: Ніхто з присутніх па сесії участі у голосуванні не брав.
o Якщо до складу підмета входить прикладка, виражена іменником іншого, ніж підмет, роду, присудок у цих випадках узгоджується в роді з підметом, а не з прикладкою. Не завжди буває легко встановити, де у словосполученнях типу виставка-продаж, вагон-лабораторія, музей-садиба, школа-інтернат та інших підмет, а де прикладка (тобто означення, яке дає підмету нову назву). Вважається, що прикладкою є поняття вужче, видове, а підметом - ширше, родове поняття (виставка, вагон, музей, школа).
Складні випадки керування. Недостатньо чітке формулювання, з одного боку, збільшує обсяг тексту, а з другого - викривлює зміст написаного. Розглянемо конкретні мовні ситуації.
Особливо часто помилки виникають внаслідок того, що з дієсловами, які вимагають неоднакових відмінків, уживається спільний додаток, наприклад: у доповіді було також відзначено, що ми повинні прагнути до вдосконалення і повного опанування методами. Порівняймо: опанувати - методами, але вдосконачення методів, тому спільний додаток тут неможливий.
Близькозначні слова можуть вимагати після себе не однакових відмінків. При недостатньому знанні мови одне слово підміняється іншим, а спосіб керування залишається - так з'являється помилка.
Ось кілька близькозначних слів, які найчастіше спричиняють появу помилок:
Властивий (кому) -характерний (для кого)
Сповнений (чого) - наповнений (чим)
Оснований (на чому) - заснований (ким)
Багата (на що) - славиться (чим)
Дорівнювати (чому) - рівнятися (на що)
Торкатися (чого) - доторкатися (до чого)
Перегляньмо ще раз цей перелік - опануймо його або оволодіймо ним, нехай знання ці будуть властиві нам або характерні для нас (але не властиві й характерні нам - це неправильно!)
Помилки виникають і за нерозмежування засобів української і російської мов: те саме за значенням дієслово може вимагати від додатків неоднакових відмінкових форм в обох мовах, порівняймо:
благодарить (кого) - дякувати (кому)
причинять (что) - завдавати (чого)
снабжать (чем) - постачати (що)
нуждаться (в чем) - потребувати (чого)
подражать (кому) - наслідувати (кого)
извинять (кого) - пробачити (кому)
Нерозрізнення дієслівного керування призводить також до помилкового вживання прийменників.
Російською мовою Українською мовою
подготовиться к (чему) підготуватися до (чого)
стремиться к (чему) прагнути до (чого)
предупреждать о (чем) попереджати про (що)
думать о (чем) думати про (що)
забота о (чем) піклування, турбота про (що)
случилось по вине трапилось через провину
работать по (совместительству) працювати за (сумісництвом)
выполнять по (распоряжению) виконувати за (розпорядженням)
обратиться по (адресу) звернурися на (адресу)
получить в рассрочку одержати на виплату
по возможности быстрее якомога швидше
в тот же момент тої ж миті
Однорідні члени речення. Науковому текстові властиві логічність, послідовність викладу, в ньому витримано ієрархію підпорядкування понять. Тому тут ставляться досить жорсткі вимоги до однорідного ряду, у якому ці логічні зв'язки особливо виразні.
У ролі однорідних не повинні виступати слова, що виражають родові (ширші) та видові (вужчі) питання. Напр.: Було посіяно зернових всього 500 га, вико-бобовіа 50 га, ячменю 40 га. Однорідний ряд побудований неправильно, треба: Було посіяно зернових 540 га, у тому числі ячменю 40 га і вико-бобових 50 га.
Не можна будувати однорідного ряду зі слів, значення яких у чомусь збігаються або перехрещуються, наприклад: Було закуплено нову апаратуру, вимірювальні прилади і пристрої на суму 14000 гри (тут значення виділених слів частково збігаються).
У наукових текстах не слід вживати як однорідні ті слова, що виражають різнопланові тематично не пов'язані поняття. Це можливо й доречно в художніх текстах.
Потребує особливої уваги сполучуванність слів. Неправильно побудовано речення: У постанові висловленні висновки і побажання, які колектив повинен врахувати у своїй подальшій роботі, проте лише побажання можна висловити, а висновки - зробити; а цього в реченні не враховано.
З погляду побудови речення розрізняють три різновиди синтаксичних конструкцій:
o активна конструкція - це конструкція, у якій присудок описує дію, спрямовану на об'єкт, що в реченні є додатком: Кожен метод знаходить свое втілення у певній системі конкретних дій дослідника;
o зворотна конструкція - це конструкція, у якій підмет одночасно є як суб'єктом, так і об'єктом: готуватися до екзамену, сперечатися з приводу походження української мови;
o пасивна конструкція - це конструкції, у якій присудок описує дію, спрямовану на об'єкт, що в реченні є підметом; пасивні конструкції обов'язково мають підмет. В українській мові функціонують три форми пасивного стану: 1) форми, утворені за допомоги постфікса -ся від дієслів недоконаного виду; 2) пасивні дієприкметники, утворені від дієслів дійсного способу доконаного і недоконаного виду; 3) віддієприкметникові предикативні форми на-но,-то.
У центрі українського вислову завжди процес, а не предмет, тому логічний наголос у фразі найчастіше падає на присудок, а не на підмет. Енергетика українського тексту зосереджена в безпосередній дії, вираженій дієсловом. Зважаючи на це найхарактернішою стилістичною помилкою у фахових текстах є:
1. Надуживання віддієслівними іменниками на -нн (я). Віддієслівні іменники на -ння,-ття не властиві українській мові. Замість віддієслівних іменників на -нн (я) доцільно вживати:
^ неозначену форму дієслів, напри клад: для прогнозування необхідно -щоб спрогнозувати; братися до виконання - братися виконувати:,
^ особові форми дієслова: при записуванні результатів дослідження виявилося - коли записували результати дослідження, виявімося;
^ дієприслівникові звороти: при досліджуванні цього питання вони забули найголовніше - досліджуючи це питання, вони забули найголовніше.
2. Уживання конструкцій з розщепленими присудками, що не є усталеними дісслієно-імєнниновими зворотами.
Найпоширенішою синтаксичною помилкою є надуживання реченнями з розщепленим присудком у формі дієслово + віддієслівний іменник, де значення передає саме іменник, а дієслово лише вказує на дію взагалі. Такий присудок, з одного боку, є типовим виявом іменного характеру викладу, не властивого українській мові, у якій логічний наголос найчастіше падає на дієслова, а з іншого боку - обтяжує речення зайвими словами. Українські мовознавці радять замість розщеплених присудків, що не є усталеними дієслівно-іменниковими сполуками, уживати природніший для української мови й економніший засіб - дієслово: вести випробовування - випробовувати; займатися аналізом - аналізувати; здійснювати гармонізацію - гармонізувати; давати оцінку - оцінювати.
Зауважимо, що:
1) не всі словосполуки дієслово + іменник, часто вживані у фахових текстах, мають однослівний дієслівний відповідник, наприклад: брати участь, вжити захід, виявити увагу, виправити брак, вести справу, визнати провину, відвернути правопорушення тощо. Такі усталені дієслівно-іменникові словосполуки можна вживати без обмежень;
2) є окремі випадки, коли значення дієслівного відповідника не збігається зі значенням словосполуки дієслово + віддієслівний іменник. Наприклад, змагаються спортсмени, а проводять змагання організатори;
3) до складу словосполуки можна ввести одне або кілька означень: надати (грошову, матеріальну, технічну тощо) допомогу, вести (дипломатичні, торговельні тощо) перемовини. Замінити такі словосполуки дієсловами не завжди можливо і доречно.
3. Неправильне оформлення додатка та обставини. Обтяжують речення додатки та обставини, позначені словосполукоюз двох віддієслівних іменників, перший з яких ведення /проведення, виконання, здійснення, забезпечення, реалізація тощо. Аналогічно розщепленим присудкам семантику такої словосполуки передає тільки другий віддієслівний іменник. Тому перший зазвичай можна взагалі опустити: забезпечити проведення тестування - забезпечити тестування; під час виконання вимірювання - під час вимірювання.
4. Помилки вживання дієслівних форм на -но, -то.
Особливе місце серед безособових конструкцій посідають двокомпонентні конструкції з присудком, вираженим дієслівною формою на -но, -то, і об'єктом - прямим додатком у знахідному (або родовому) відмінку без прийменника. Наприклад: застосовано (що?) метод; досліджено (що?) зразок. У таких реченнях увагу сконцентровано на події, що відбулася або відбудеться. Унаслідок походження, а також через те, що зазначені конструкції є основним засобом перекладу іншомовних пасивних конструкцій, їх часто класифікують як пасивні. Проте речення з дієслівною формою на -но,-то треба віднести до активних, оскільки вони не мають підмета й описують подію з об'єктом, що в реченні є додатком. Треба чітко розрізняти безпідметові конструкції з дієслівною формою на -но, -то й підметові конструкції з пасивним дієприкметником. Підкреслимо, що обидві конструкції не суперечать нормам української мови, але між ними є поняттєва відмінність.
|
Приклад |
Умови вживання |
|
|
Дієслівна форма на -но, -то |
Більшість національних стандартів, які стосуються якості харчових продуктів, буде модифіковано відповідно до вимог міжнародних стандартів. Розміри застандартизовано в... |
коли є потреба наголосити на процесі, спрямованому на об’єкт, не вказуючи суб’єкта |
|
Конструкція 3 іінс.ивним дієприкметником |
Міжнародний стандарт уважають прийнятим, якщо національний стандарт ідентичний чи модифікований щодо міжнародного стандарту. Розміри застандартизовані, а не довільні |
якщо потрібно відтінити не процес, а ознаки, набуті внаслідок процесу |
Дієприкметники доцільні лише там, де йдеться про ознаки. Це правило не можна порушувати, особливо ставити в одному реченні два дієприкметники, один з яких є означенням, а другий - присудком: Розроблені (означення) засоби зорієнтовані (присудок) на забезпечення точності сприйняття; Розроблені (присудок) засоби, зорієнтовані (означення) на забезпечення точності сприйняття. Порівнюючи ці два речення, бачимо, що від однієї коми кардинально змінюється зміст. Уживання за прямою призначеністю пасивних дієприкметників лише як означень, а дієслівних форм на -но, -то - як присудків робить речення однозначно зрозумілими: Розроблені (означення) засоби зорієнтовано (присудок) на забезпечення точності сприйняття; Розроблено (присудок) засоби, зорієнтовані (означення) на забезпечення точності сприйняття.
Є дві типові помилки вживання дієслівних форму форм на -но,-то.
^ Дієслівні форми на -но,-то не можна вживати, коли з логічних причин узагалі не може бути діяча. Наприклад: Дослідники збирали зразки диких рослин, якими вкрито цілинний степ (неправильно) -Дослідники збирали зразки диких рослин, якими вкритий цілинний степ (правильно).
^ Введення в речення діяча у формі іменника чи займенника в орудному відмінку. Наприклад: Закон прийнято Верховною Радою. Орудний відмінок тут неможливий ані з логічних, ані з граматичних причин. Ці конструкції передають поняття "хтось зробив" і тому не можуть містити логічного діяча. Дієслівні форми на -но,-то незмінні, вони не мають закінчення, яке б указувало на особу-діяча. Наведену вище помилкову конструкцію треба перебудувати в активну: Верховна Рада прийняла Закон. Але якщо ми хочемо наголосити саме на події, не вказуючи, хто це зробив, то можна, вилучивши діяча, залишити присудок у формі на -но,-то, наприклад: Закон прийнято.
5. Не властиві українській мові пасивні конструкції. На штучність і неприродність таких пасивних конструкцій в українських текстах наголошували відомі мовознавці О. Курило, К. Горо-денська, Н. Непийвода, О. Сербенськата інші. Вони радять будувати речення природно - об'єкт повинен бути додатком, а присудок описувати дію, спрямовану на додаток. На відміну від активних конструкцій пасивні завжди мають підмет. Залежно від наявності / відсутності в реченні діяча у формі додатка в орудному відмінку розрізняють трикомпонентні та двокомпонентні пасивні конструкції, а залежно від форми присудка - конструкції з дієсловом пасивного стану на -ся та з пасивним дієприкметником.
Характерною ознакою трикомпонентних пасивних конструкції з дієсловом пасивного стану на -ся є те, що логічний суб'єкт, який за змістом означає діяча і має бути підметом, чомусь став додатком в орудному відмінку, а натомість логічний об'єкт, на якого фактично спрямована дія і який має бути додатком, став підметом: обсяги робіт визначаються (ким?) замовником; (ким?) нами надсилаються Вам зауваги до стандарту. Щоб показати протилежний природному напрямок дії, у цих прикладах ужито дієслово-присудок пасивного стану на -ся. Обидві наведені конструкції неприродні. Дієслововизначатися можна вживати лише як зворотне: ставати виразним, чітко окресленим, бути помітним, вирізнятися якими-небудь ознаками між іншими або серед когось, чогось. Тому речення треба зробити активними: перше -двоскладним з дієслівним присудком (простим чи складеним), а замість другої пасивної конструкції, доцільно вжити означено-особове речення: обсяги робіт визначає (хто?) замовник; надсилаємо Вам зауваги до стандарту.
Двокомпонентні пасивні конструкції з дієсловом пасивного стану на -ся відрізняються від попередньо розглянутих відсутністю логічного суб'єкта (його вже названо в попередніх реченнях або він узагалі не цікавить мовця): відповідальність за дотримання правил безпеки покладається на; усі пристрої розробляються відповідно до вимог цього стандарту. Ці речення лише наголошують на події (що відбулася чи відбудеться) або на дії (що тривала, триває, триватиме). Такі пасивні конструкції також штучні та неприродні. Якщо йдеться про подію, то замість двокомпонентної пасивної конструкції треба вживати дієслівну форму на -но, -то, яка саме передає результативність виконаної дії. Якщо йдеться про дію, то треба вживати неозначено-особове речення: відповідальність за дотримання правил безпеки покладено на; усі пристрої розробляють відповідно до вимог цього стандарту.
Не можна також уживати двокомпонентні й трикомпонентні пасивні конструкції з дієсловом пасивного стану на -ся в підрядних частинах, де підметом є займенники що, який: треба враховувати час, що (який) витрачається на ремонт; цей порядок поширюється на всі товари, що (які) ввозяться в Україну. Замість першої помилкової конструкції треба вжити зворот з пасивним дієприкметником, який виконує роль означення: треба враховувати час, витрачений на ремонт. Якщо з якихось причин пасивний дієприкметник не можна утворити, підрядну частину роблять активною: цей порядок поширюється на всі товари, що їх увозять в Україну.
У наукових і фахових текстах треба усувати не властиві українській мові пасивні конструкції, заміняючи їх, де це можливо, на активні.
6. Не властиві українській мові дієприкметн икові звороти з діячем в орудному відмінку.
Наведені дієприкметникові звороти: отримані (ким?) дослідниками результати мали велике наукове значення; зразки випробувані за методикою, попередньо розробленою (ким?) науковцями - мають додаток в орудному відмінку, що відповідає на запитання ким? Вони не відповідають нормам української мови. Уникнути помилок можна, замінивши дієприкметникові звороти підрядними частинами: результати, що їх отримали (хто?) дослідники, мали велике наукове значення; зразки випробували за методикою, яку попередньо розробили (хто?) науковці. Якщо підрядна частина обтяжує вислів, речення зазвичай можна перебудувати так, щоб у ньому не було ні орудного відмінка діяча, ні підрядної частини:результати (кого?) дослідників мали велике наукове значення; результати, що їх отримали (хто?) дослідники, мали велике наукове значення.
Треба уникати не властивих українській мові дієприкметникових зворотів з додатком в орудному відмінку, який позначає діяча і відповідає на питання ким? Проте не є помилкою додаток в орудному відмінку, коли він позначає знаряддя і відповідає на питання чим?
7. Поєднання дієприкметникових зворотів з підрядними частинами.
Типовою помилкою є поєднання в одній конструкції підрядної частини з дієприкметниковим зворотом: результати, які (що) одержані в лабораторії, можна використовувати. У таких випадках правильно вживати або дієприкметниковий зворот, або підрядну частину: результати, одержані (що їх одержали, що їх одержано) в лабораторії, можна використовувати; одержані в лабораторії результати можна використовувати.
3.3.6. Коректурні знаки для виправлення текстових оригіналів
1. Знаки заміни
1.1. Замінити літеру чи знак іншими: знаком перекреслюють замінювану літеру, повторюють його на полі навпроти рядка із заміною і праворуч від знака пишуть потрібну літеру. Замінюючи велику літеру малою, поряд зі знаком заміни на полі пишуть справа замінювану літеру й над нею ставлять дві короткі рисочки. Замінюючи тире дефісом, поряд зі знаком на полі праворуч від нього ставлять дві рисочки, що позначають дефіс.
1.2. Замінити кілька літер, знаків, слів, цілий рядок іншими: знаком перекреслюють замінювані літери, слова, рядки; знак повторюють на полі й поряд справа пишуть потрібні літери й знаки:
2. Знаки вставлення
2.1. Вставити в слово пропущену літеру, літери, знаки та інші знаки заміни літери (знака): знаком перекреслюють літеру поряд із пропущеною чи пропущеними, знак повторяють на полі й поряд справа пишуть перекреслену літеру і пропущену (пропущені)
2.2. Вставити слово, словосполучення, речення, рядок: знак вставляють у міжслівний пробіл або між рядками, повторюють на полі й поряд справа пишуть вставлений текст:
3. Знаки видалення літер,складів, слів, рядків: використовують знаки заміни, до яких приєднують знак видалення, літеру, склади, слова, рядки, що треба видалити, перекреслюють знаком заміни і повторяють цей знак справа на полі; приєднують до нього справа внизу знак видалення.
4. Знак переставлення елементів набору
4.1. Поміняти місцями сусідні літери, склади, слова, рядки: однією дугою охоплюють один елемент, другою - інший. Переставити сусідні літери, склади, слова можна також за лопомоги знаків заміни:
4.2. Поміняти порядок кількох слів чи рядків: кожну частину знака ставлять над своїм словом чи біля свого рядка, на полі повторюють тільки знаки над словами згідно з їх
номерами:
4.3. Переставити літеру, склад, слово, словосполучення, рядок, кілька рядків в інше місце (інший рядок): знаком охоплюють елемент, що переставляють, і ведуть лінію зі стрілкою до того місця, куди його слід переставити. Під час переходу зі сторінки на сторінку стрілку виводять на поле й поряд пишуть у кружечку На с. XXX, а на іншій сторінці малюють на полі кружечок зі словами всередині Зі с. XXX - і ведуть лінію зі стрілкою до потрібного місця: о О*.
4.4. Посунути елемент управо, вліво, вгору, вниз до потрібної межі: від елемента, який треба посунути, ведуть лінію зі стрілкою до тієї лінії, що вказує межу пересування, або елемент охоплюють дужкою з рисочками по краях, що вказують межу: І-Н Н- 3 г3 1 і. 1_Г А и.
4.5. Почати рядок із абзацного відступу: знак ставлять перед першим словом речення, яке слід почати абзацним відступом^ X.
4.7. З'єднати абзаци в один (набрати абзаци впідбір): лінію ведуть від кінця верхнього абзаца до початку наступного:
5. Знаки зміни, введення, вирівнювання, видалення пробілів
5.1. Розділити пробілом укупі набрані слова: знак ставлять між останньою та першою літерами слів, набраних укупі: УХ.
5.2. З'єднати в одне слово окремо набрані його частини: знак ставлять на пробілі між частинами слова, які слід набрати укупі: Т І.
6. Набрати шрифтом іншої гарнітури, некреслення, кегля: велйкі літери - малі літери.
малі літери - великі літери;
͇͇͇͇ ͇ ͇ ͇ ͇ ͇ ͇ - курсив;
----- - півтовстий;
- - - - - розріджений;
_-_-_-_-_товстий курсив.
ПРАКТИЧНИЙ БЛОК
Усталені вислови уможливлюють
оптимальний обмін інформацією:
автор не змушений щоразу складатиту
чи іншу словосполуку, він обирає
конструкцію з «картотеки готових висловлювань»,
спільної для всіх користувачів.
Н. Непийвода
Вправа 1. До власне українських слів доберіть іншомовні відповідники.
Запашний, покоління, засновник, виборці, гаманець, розмір, розголос, самовпевненість, неславити, розслаблення, панібратство, земельний, запорука, підніжжя, перевага, терпимий, згода, водолікування, вивіз, перерва.
Затятий, відступ, наголос, акцент, відхилення, скасовувати, життєпис, походження, покоління, зграбний, доказ, будівничий, беззаперечно, злагода, дослід, розум, витяг, суперник, мірило, локальний, правовірний, цінник, поступ, добра слава, відлуння, припис, підробляти, крій.
Вправа 2. Заміть словосполуку одним словом. З кількома словами складіть речення.
Навколишнє середовище, передавати факсом, робити кінозйомку, підбивати підсумки, почуття власної гідності, впадати в дитинство, де завгодно, судове впровадження.
Вправа 3. Запишіть словосполучення, добираючи можливі синоніми до виділених слів. Укажіть на порушення мовної норми.
Шокуючі подробиці, шокуюча поведінка, шокуюча звістка; запобігати лихові, запобігати ласки, запобігати перед начальством; гальмувати процес розвитку, гальмувати рефлекси, гальмувати розвиток, гальмувати швидкість.
Надзвичайне враження, надзвичайні здібності, надзвичайний обід, над- «шчайно гарний, надзвичайно схвильований, надзвичайно гарячий.
Вправа 4. Доберіть з дужок потрібне за змістом слово. Запишіть речення. Умотивуйте свій вибір.
І. Наша команда впевнено (лідирує, лідерує, веде перед, є попереду, є нідсром) протягом змагань. 2. У зв’язку з цим просимо (послати, відправити, підрядити, делегувати) до нас кілька досвідчених спеціалістів. 3. Поняття тек- * і у н лінгвістиці (товкмачать, трактують, тлумачать) по-різному. 4. Метали під мас нагріванні розширюються, а охолодженні (ущільнюються, скорочуються, с і иекуються). 5. Аналіз тенденцій розвитку техніки (свідчить, показує, запевни«), що з часом все ширше застосовуються електричні та електронні явища.
6. Зібрання живописної колекції ХХст. у Національному художньому музеї України дозволяє значною мірою (розглянути, простежити, побачити) розвиток українського мистецтва в цю драматичну епоху. 7. Сучасна психологія (зв’язана, пов’язана, з’єднана) також з математичними, технічними науками.
Вправа 5. Запишіть українські відповідники до слів, поставте наголос, поясніть правопис.
Бессодержательный, бесконечный, безмолвный, бесспорный, безусловный, безошибочный, безропотный, безоговорочный, безнаказанный, безличный, безумолчный (несмолкаемый), без мала (малого), беспрепятственный.
Вправа 6. Перекладіть дієприкметники українською мовою, уникаючи розгорнутих форм. За потреби послуговуйтесь «Російсько-українським словником складної лексики» С. Караванського, електронним російсько-українським словником Їійр://г2 и.org.ua.
Взірець. Воспламеняющийся- займистий; гордящийся (чем) - гордий з (чого).
Видоизменяющий, сомневающийся, адаптировавшийся, гнущийся, простирающийся, вьющийся, вращающийся, неразвивающийся, прославившийся, потрескавшийся, продавшийся, приблудившийся, слепнувший, отдыхающий, капризничающий, противоборствующий.
Вправа 7. Запишіть тест відповідно до правописних норм. Виділені речення перебудуйте таким чином, щоб зберегти зміст. Проаналізуйте словниковий склад. Випишіть слова іншомовного походження, доберіть українські відповідники.
Запальна дискусія закінчилася. Ваші аргументи перемогли аргументи другої сторони були відкинуті. Поставте тепер себе на місце опонента неприємно програвати й бачити що всі учасники дискусії підтримали вашого супротивника. Перемога збудила вас і природно було б тріумфувати проте не забувайте ваш супротивник пішов пригнічений і самотній не змінивши свого погляду. Поразка викличе в нього неприязливе до вас ставлення і він захоче колись відплатити вам.
Подумайте чи не краще залагодити справу таким чином щоб ваш супротивник після дискусії не залишився самотнім, щоб не відчув озлобленості й гіркоти поразки. Чи не краще на закінчення дискусії сказати примирливим або приятельським тоном А тепер варто мабуть підбити підсумки наїиої розмови. Отже сторона X (тобто супротивник) має рацію в питаннях про ... що ми повністю визнаємо. З іншого боку під час дискусії ми дійшли висновку що питання про ... нам слід обговорити ще раз. Те що ви вказали на питання в яких ваш опонент мав рацію спонукає його погодитися на ваші пропозиції щодо інших питань.
Запам’ятайте там де один тріумфує у другого виникає неприємне відчуття програної справи (3 посіб.).
Вправа 8. Зредагуйте наведені висловлювання відповідно до законів милозвучності української мови. Якими правилами ви послуговувалися?
В будь-який час, співрозмовник взяв гору, план почав утілюватися, ми гобі удячні за усе, треба негайно уживати заходів, з щирою душею, установи і організації, зусиллями колективу і керівництва, дощі ідуть часто, з’їзд екологів проходив в Криму, в такому випадку, оце і все, назвіть ціну і масу, згідно з специфікацією, перераховано із вашого рахунку, брати участь в різних проектах, за погодженням з замовником, флагман в справі роздержавлення, іспит з спеціальності, здійснити в двотижневий термін, включити в фінансовий звіт, зміни у економіці, ознайомитися з звітами, привітами з святом.
Вправа 9. Перекладіть українською мовою наведені конструкції російської мови. Чим ви керувалися під час перекладу?
Текущий момент, текущая политика, текущий ремонт, текущий ручей, текущий счет в банке, вытекающая струя, протекающая бочка.
Сдружившиеся путешественники расселись по своим машинам. Кружились снежинки, кружились в танце сдружившиеся за эти дни обитатели дома. Договаривающиеся стороны преисполнены решимости защищать свободу, общее наследие и цивилизацию своих народов, основанные на принципах демократии, свободы личности и законности.
Ускорив шаг, он приблизился к театру, и тогда его ушей коснулся низкий, сдержанный гул, извещавший о стечении большого числа людей. Согласно учению Муна, существует единый Бог, отец всех наций, извещающий о себе в иудаизме, христианстве, исламе, буддизме и других религиях мира.
Вправа 10. Прізвища іншомовного (слов’янського) походження запишіть українською мовою. Поясніть їх правопис.
Метельский, Горячёв, Николаев, Ильин, Тургенев, Ветров, Железняк, Бледных, Мечников, Мазуркевич, Горячев, Степашин, Писарев, Девкин, Шмелев, Стернин, Виноградов, Щипачевский, Сергеев, Кузнецов, Ефимов, Теркин.
Вправа 11. Перекладіть тест українською мовою. 2-3 реченнями передайте зміст тексту.
О языке и смысле слов
В связи с истинным смыслом данных высказываний позволю себе провести теоретическое суждение.
Все существующие слова в языке имеют свое прямое назначение, привязаны к тем явлениям и предметам действительности или воображения, для обозначения которых они возникли. По мере расширения познанной картины мира часть слов начинает обслуживать новое, тоже расширяя свое прямое значение.
Надо полагать, что так будет и впредь, так как творить совершенно новые слова возможно только теоретически.
Не считайте, пожалуйста, мое следующее допущение абсурдным: изначально возникший объем слов заключал в себе смысл не только настоящего, но и будущего. Часть смысла будущего в слове открывалась тогда, когда наступало это будущее и люди познавали соответствующее новое.
Прямая семантика
Если глубоко, духовным взором приглядеться к отдельным словам, перед нами откроется семантика прошлого - настоящего — будущего, то есть Вечного. Это я назову прямой семантикой, прямым назначением слов.
Но в речи слова часто применяются не в прямом назначении. То есть из прямого смысла слова порой остается, может быть, только форма, которая намекает на его смысловое ядро; форма наполняется чем-то другим, иногда весьма отличным и отдаленным от прямой семантики. Пример такого оборота слов дает поэзия, искусство, а также наука и бытовая речь. Это говорит
о том, что, во-первых, мы имеем дело с ограниченным количеством слов и нет возможности вольно его умножать; во-вторых, чувства часто не поддаются прямым словесным выражениям и требуют дополнительных оттенков, из-за чего притягиваются другие слова; в-третьих, возникает необходимость говорить подтекстом или вовсе заключать нечто сокровенное в недра образности выражений и так передавать потомству (Ш. Амонашвили).
Вправа 12. Виявити помилки в стилістичному використанні однорідних членів речення, інші хиби. Виправити текст.
Вправа 13. Знайти в поданих реченнях помилки, пов'язані з порушенням лексичної норми. Виправити текст.
І. Це різні за фахом лікарі, починаючи від хірургії і закінчуючи реабілітацією. 2. Вказувати сайт, з якого він, у свою чергу, взяв текст не робить змісту. 3. Вона постійно консультує її в усіх питаннях і керує тим, що вона повинна сказати. 4. На прикладі свого факультету, зокрема договору, підписаного між географічним факультетами ЛНУ ім. Івана Франка та Харківського національного університету, Ярослав Хомин надав велике значення обміну досвідом між ВНЗ України. 5. Після всього гарного, що я почула в свій адрес, хочеться говорити вам слова вдячності. 6. Нова секретарка англійської не знала, але мовою володіла доброю. 7. На лекції з етики професор розповідає студентам, як тактичніше вчинити у тій чи іншій не надто приємній ситуації.
Вправа 14. Виявити в тексті лексичні росіянізми, випадки невдалого вживання слів. Внести відповідні правки.
Вправа 15. Зредагуйте наведені речення, вилучивши з них зайві слова.
Вправа 16. Зредагуйте тест, послуговуючись коректурними знаками. Укажіть, які мовні норми порушено.
STILUS 3.01. Серед усіх програм машинного перекладу що розглядаються, STILUS 3.01 являється найбільш відомим поміж користувачів. Ця програма входить до складу офісного пакета StilusLingvoOffice.
У новій версії цієї програми значно розширено набір команд перекладу у Wordга Excel, підтримку можливостей перекладу поточного абзацу, виділеного тексту, всього тексту, завантаження документа, що редагується у STILUS. Крім цього, у новій версії є можливість, не завантажуючи STILUS, використовувати будь-який
і напрямів перекладу, що є у розпорядженні, підключати та відключати спеціалізовані словники, поповнювати та корегувати їх, добавляти слова до списку зарезервованих слів і переглядати список незнайомих слів та словосполучень.
Наразі STILUSдинамічно відстежує напрям перекладу. Наприклад якщо текст перекладався з російської мови англійською, а потім виникла потреба в перекладі англійського текста, то STILUSце помітить і змінить напрям перекладу на потрібний, попередньо запросивши підтвердження. Ця програма машинного перекладу вирізняється можливостями настройки всієї системи,якістю перекладу та супроводжуючою документацією. У цьому перекладачі з меню можна вибирати словники потрібного напряму перекладу для мовних пар: англо-російська, російсько-англійська, німецько-російська, російсько- німецька, французько-російська та російсько-французька.
Вправа 17. Зредагуйте текст відповідно до норм української літературної мови. Укажіть на характер помилок.
А) Згідно вченню Аристотеля, люди стають такими, якими вони є, завдяки трьом чинникам: природі, звичаям, розуму. Разом з тим, людську природу здатні змінювати «або в кращий, або в гірший бік» звичаї. Люди «часто чинять всупереч набутим звичкам і природі, прислухаючись саме до розуму...» [Арист, с. 201]. Адже розум сам по собі, поза полісною спільнотою схильний робити помилки. Держава - це «зв’язок між людьми, схожими одне на одного» [Там само, с. 192]. Схожість трактується Аристотелем тут не їхньою подобою, вродою чи тілом, а перш за все їхнім соціальним «станом громадянина», бо держава є певна сукупність громадян.
Аристотель, з’ясовуючи значення явища «громадянства», вважає його досить складним поняттям. Його зміст може змінюватися залежно від міри соціальної свободи і соціального ладу у державі. Філософ визначає громадський стан особи і держави як самодостатність для існування політичного або громадянського стану общини. Громадянином за Аристотелем є той, хто приймає участь в законодавчих або судових справах та народних зборах - «хто посідає місце в певній інституції» [Там само, с. 68].
Б) У постійному дискусійному полі сучасних комплексних досліджень громадянського суспільства та його рефлексії у світовій соціально- філософській та історико-філософській думці, серед широкого кола методологічних питань, завжди перебуває питання про те, коли, власне вперше виникає громадянське суспільство (а чи хоча б його елементи). Адже, відповідь на нього, у свою чергу, детермінована розумінням тим чи іншим автором самого концепту «громадянського суспільства».
Оскільки, у сучасному науковому дискурсі співіснує велика кількість різноманітних підходів до трактування сутності громадянського суспільства, його структури, елементів, функцій, взаємовідносин із державою та інших принципових питань, то, відповідно, питання нижньої хронологічної межі формування громадянського суспільства, теж не може залишатися осторонь від цих дискусій, тому серед філософів, звичайно ж, не може бути єдності думки зі вказаної проблеми. Як наслідок, ми отримуємо різні погляди щодо того, з якого саме періода світової історії можна говорити про початок формування громадянського суспільства і також, таким чином, про початок спроб теоретичного осмислення цього процеса.
Вправа 18. Перекладіть фаховий текст обсягом 1 друкована сторінка. Укладіть до тексту російсько-український термінологічний словник.
БЛОК ІНДИВІДУАЛЬНИХ ПРОБЛЕМНИХ ЗАВДАНЬ
Інакше розставлені слова набувають
іншого змісту; інакше розставлені
думки справляють інше враження.
В. Паскаль
Завдання 1. Пригадайте й запишіть власне українські терміни вашого майбутнього фаху, що за коренями не збігаються з російськими відповідниками.
Завдання 2. Випишіть терміни, рід яких під час перекладу українською мовою змінюється.
Завдання 3. Випишіть невідмінювані в українській мові терміни.
Завдання 4. Якнайточніше перекладіть пропонований текст. Складіть перелік запитань, які б точно й усебічно вичерпували б його змістове наповнення.
Информационные технологии (ИТ, от англ. information technology, IT) - широкий класс дисциплин и областей деятельности, относящихся к технологиям управления и обработки данных, в том числе, с применением вычислительной техники.
В последнее время под информационными технологиями чаще всего понимают компьютерные технологии. В частности, ИТ имеют дело с использованием компьютеров и программного обеспечения для хранения, преобразования, защиты, обработки, передачи и получения информации. Специалистов по компьютерной технике и программированию часто называют I П-специалистами.
Согласно определению, принятому ЮНЕСКО, ИТ — это комплекс взаимосвязанных научных, технологических, инженерных дисциплин, изучающих методы эффективной организации труда людей, занятых обработкой и хранением информации; вычислительную технику и методы органи- 1.11 и н і и взаимодействия с людьми и производственным оборудованием, их практические приложения, а также связанные со всем этим социальные, жоиомические и культурные проблемы. Сами ИТ требуют сложной подго- I онки, больших первоначальных затрат и наукоемкой техники. Их введение должно начинаться с создания математического обеспечения, формирования информационных потоков в системах подготовки специалистов.
Основные черты современных ИТ: компьютерная обработка информации но заданным алгоритмам; хранение больших объёмов информациина машинных носителях; передача информации на любые расстояния в ограниченное время.
Завдання 5. Перекладіть подані словосполучення українською мовою. Поясніть різницю у значенні слів «відношення» та «відносини». У якому випадку замість російського «отношения» доречно вживати українською мовою «відносини», а у якому «відношення».
Отношения спроса и предложения, внешнеторговые отношения, договорные отношения, отношения товара и денег, кредитные отношения, рыночные отношения, финансовые отношения, хозрасчетные отношения.
Завдання 6. Зредагуйте текст. Укажіть, які мовні норми порушено.
Спроби побудови більш справедливішого і рівноправного суспільства вживалися завжди. Для боротьби з антигромадськими силами створювалися організації з благородними програмами. Нажаль, ці ідеї були спотворені із- за егоїзму. Сьогодні більш ніж коли б то ми спостерігаємо, як моральність і благородні принципи уступають місце прагненню власної вигоди, особливо в сфері політики. Деякі з філософських прагнень застерігають нас від любих занять політикою взагалі, так як політика стала синонімом аморальності. Політика, позбавлена етики, не підвищує благосостояния людей, а життя, позбавлене моральності, зводить людей до рівня тварин. Однак не можна утверджувати, що політика сама по собі «брудна». Скоріше, засоби нашої політики спотворили її високі ідеї і благородні поривання, що були направлені на покращення положення людей. Природно, віруючі виражають свою стурбованість тим, що релігійні лідери «встряють» у політику (За Далай-ламою).
Завдання 7. Зредагуйте речення, замінивши виділені кальковані слова українськими відповідниками. За потреби зверніться до електронного російсько-українського словника http://r2u.org.ua.
Я з сином сіли на мілкосидяче судно, забувши про незліченну кількість кровоссальних комах, від згадки про яких я нездужаюсь. 2. Замість послати повітряний поцілунок на берег, я шукаю за болезаспокійливими засобами, мене лихоманить, як многоженця на шлюборозлучному процесі. 3. Син же — мій правомочний спадкоємець - спокійний. 4. Я починаю думати, що це він головний зловмисник у цій історії. 5.1 тут мене осіняє обнадійлива думка. 6. Син ратував за цю поїздку. 7. Але тепер я не в змозі його вітати. 8. З мене достатньо. 9. Усе це частковості. 10. Головне — поставити заслон кровоссальним істотам, які посягають на моє благополуччя.
Завдання 8. Зредагуйте речення відповідно до норм сучасної української літературної мови.
Штаб Верховного Головнокомандуючого об’єднаними збройними силами НАТО в Європі знаходиться в м. Монс (Бельгія). 2. Ухвалення усіх рішень и НАТО відбувається на принципі консенсусу. 3. В результаті, підрозділи Збройних Сил України отримали можливість приймати участь в спільних з країнами членами та партнерами НАТО воєнними навчаннями. 4. Україна єдина держава, яка не є членом НАТО, і бере участь в усіх операціях під проводом Альянса. 5. Ініціативна та активна позиція України з даного питання, а також прагнення досягти зрушень в врегулюванні цього конфлікта, сприяло зростанню довіри до України як впливового гравця у забезпеченні європейської безпеки й стабільності. 6. Вже розпочата підготовча робота по створенню ЗВТ. 7. У відповідності до положень згаданих документів, сторони успішно реалізують комплекс заходів за напрямами міграції і притулку. 8. МЗС України продовжує тримати на контролі питання спрощення перетину українсько-польського кордону та робить все можливе задля якнайскорішого врегулювання ситуації. 9. З метою забезпечення головування нашої країни в Організації на належному рівні, за дорученням Уряду, створена та проводить регулярні засідання Міжвідомча група з співробітництва України в рамках ОЧЕС на чолі із заступником Міністра закордонних справ, до складу якої входять представники всіх міністерств та відомств, що беруть участь у діяльності галузевих робочих органів ОЧЕС.
Завдання 9. Схарактеризуйте типові помилки, пов’язані з уживанням прийменників у фахових текстах. З’ясуйте причини порушення норм; подайте зразки нормативного вживання прийменникових зворотів.
Завдання 10. Запишіть переклад тексту українською мовою. Доповніть його власними міркуваннями про переваги і недоліки машинного перекладу.
Перевод - деятельность, заключающаяся в передаче содержания текста на одном языке средствами другого языка, а также результат такой деятельности. Ее теоретическим осмыслением и оптимизацией занимается дисциплина, называемая наукой о переводе и включающая в себя несколько направлений, среди которых выделяются теория перевода, анализ перевода, методика обучения переводу. Особое место занимает машинный перевод - научная и одновременно технологическая дисциплина, связанная и с наукой о переводе, и с компьютерной лингвистикой. Как и многие другие разделы прикладной лингвистики, перевод по существу междисциплинарен - он связан не только с наукой о языке, но и с литературоведением, когнитивными науками, культурной антропологией, страноведением.
Завдання 11. Перекладіть поданий нижче текст двома способами: а) власний переклад з використанням словника; б) машинний переклад. Порівняйте обидва варіанти. Зробіть висновки.
Вербальный имидж— мнение, формируемое в процессе речевого общения (устного или письменного). В. О. Ключевский говорил: «Уметь разборчиво писать - первое привило вежливости». Теоретики предлагают способы
формирования вербального имиджа: «разговаривать, а не говорить», «говорить то, что хотят услышать», «провоцировать улыбку», использованную речь, ободряемую обществом.
Если существуют проблемы с речью, вызывающие барьеры в речевом общении (неумение ясно и четко излагать мысли в беседе), следует избегать экспромтом в устной речи, тщательно готовиться к встрече с собеседником. На становление позитивного вербального имиджа влияют темп, выразительности, четкость устной речи. Опросы молодых людей, проведённые в прямом эфире телевидения, показали, что ни благоприятные внешние данные, ни богатство не могут сделать имидж невест привлекательным, если девушки беспомощны в вербальном общении. Умение общаться рождает взаимную нежность, счастье взаимного преодоления невзгод в жизни.
Завдання 12. Прочитайте текст. Спробуйте поширити речення відокремленими конструкціями. Простежте, які смислові й стилістичні відтінки при цьому з'являються.
Нині традиційне уявлення про грамотну людину з мовного погляду поволі змінюється, розширюється. Немало з нас уже відчули на собі, що тепер замало писати без орфографічних, пунктуаційних, граматичних помилок; замало поєднувати логічність із образністю викладу, навіть замало мати тонке відчуття слова, стилю тощо. Все більш актуальним стає вміння писати і говорити природною, неупослідженою, незрусифікованою українською мовою (З журн).
Завдання 13. Укладіть словник-порадник бажаних і небажаних словосполук для використання у науковому тексті вашого майбутнього фаху.
БЛОК САМОКОНТРОЛЮ
ТЕМИ РЕФЕРАТІВ ТА НАУКОВИХ ПОВІДОМЛЕНЬ
МОДУЛЬНА КОНТРОЛЬНА РОБОТА № З
ВАРІАНТ 1
ПАБЛИК РИЛЕЙШНЗ, PR(Publicrelations, PR) - разновидность маркетинга, заключающаяся в стимулировании спроса на товар определенной фирмы путем формирования благоприятного общественного мнения об организации и ее продукции в целом.
Понятие «PR» (буквально - «публичные отношения», чаще переводят как «связи с общественностью») первоначально сформировалось в сфере бизнеса. Однако в наши дни оно стало употребляться и для обозначения политической агитации.
Изучением пиара как особой сферы социальных отношений занимаются такие науки как социальная психология, логика, информатика.менеджмент и маркетинг.
Сущность PR. Точное и исчерпывающее определение PR дать крайне сложно из-за широты целей и действий, охватываемых этим понятием. Поэтому до сих пор нет четкой общепринятой формулировки.
Например, Институт общественных отношений в Великобритании считает, что пиар - это планируемые, продолжительные усилия, направленные на создание и поддержание доброжелательных отношений и взаимопонимания между организацией и ее общественностью, где под «общественностью» понимаются работники данной организации, ее партнеры и потребители ее продукции. В Новом международном словаре Уэбстера PR определяется как «содействие установлению взаимопонимания и доброжелательности между личностью, организацией и другими людьми, группами людей или обществом в целом посредством распространения разъяснительного материала, развития обмена информацией и оценки общественной реакции». Наиболее лаконичное определение пиара, предложенное английским социологом Сэмом Блэком, гласит: «Пиар - искусство и наука достижения гармоний посредством взаимопонимания, основанного на правде и полной информированности».
Основным назначением пиара является достижение высокой общественной репутации фирмы (или иной организации либо частного лица, нуждающегося в PR-услугах). Следует отличать пиар от рекламы: хотя и то и другое обеспечивает процесс деловых коммуникаций, однако реклама рассказывает о товаре, а пиар - о фирме-производителе.
Основные принципы, согласно которым должны строиться связи с общественностью, были сформулированы С. Блэком:
Конечно, в реальной жизни далеко не всегда эти принципы реализуются в полной степени. Например, открытость информации редко означает желание поведать публике действительно всю информацию - ей сообщают то, что повышает имидж фирмы, но не спешат рассказывать о ее ошибках и просчетах. Хотя формально специалисты пиара осуждают трюки и манипулирование, фактически они часто занимаются именно навязыванием общественности своей точки зрения (В. Алтунина, Ю. Латов)
BAPIAHT 2
Впервые официально само выражение «publicrelations» употребил американский президент Томас Джефферсон в 1807 в Седьмом обращении к Конгрессу. В 1830-е это понятие вошло в употребление как «relationsforthegeneralgood» («отношения ради всеобщего блага»).Широкое распространение прессы вызвало появление пресс-агентов, которые по сути являются предшественниками будущих РЯ-менов.
В начале 20 в. происходит рождение профессиональной РЯ- специализации. Это связано с усилением «большого бизнеса», представители которого имели в глазах основной массы населения негативную репутацию людей, готовых ради прибыли на любые нарушения законов и морали. Главной задачей пиара стало именно установление доброжелательных взаимоотношений между предпринимательским сословием и остальной частью населения, преодоление непонимания между ними, недоверия и зависти.
Обычно «отцом» современного пиара называют американского журналиста Айви Ли. В 1906 он опубликовал Декларацию о принципах РК, своего рода первый моральный кодекс профессии. Основной задачей РЯ-специалистов А. Ли назвал «побуждать людей верить в то, что правления корпораций преследуют искреннюю цель заручиться их доверием». Если ранее пиаром занимались сотрудники фирм-производителей, то теперь появляются специальные РЯ-фирмы, выполняющие заказы различных коммерческих и некоммерческих организации.
Научные основы РЯ как дисциплины заложил в середине 20 в. Эдвард Л. Бернейз. В это же время завершается консолидация РЯ- сообщества: создаются международные объединения специалистов, работающих в сфере связей с общественностью (1948 - Институт РЯ в Великобритании, Ассоциация РЯ в США; 1955 - Международная РЯ- ассоциация); разрабатываются кодексы профессионального поведения.
В 1970-х преподавание РЯ официально вошло в обязательные программы экономических колледжей и университетов Америки. Одновременно она становится серьезным инструментом в достижении коммерческого успеха ведущих фирм США. В формирующемся постиндустриальном (информационном) обществе возрастает спрос на РЯ-технологии во всех сферах - в бизнесе, политике и социальной сфере. Связи с общественностью распространяются вширь и вглубь, становятся необходимым направлением международной деятельности.
Возникнув первоначально в развитых странах европейской цивилизации, пиаровская деятельность начала распространяться по всему миру. В Японии, например, занятие пиаром как профессия появилось после Второй мировой войны. Пиаровская деятельность получила развитие даже в относительно отсталой Африке - так, в 1990 в Нигерии прошла самая большая в истории континента Африки конференция по ПР, в которой приняло участие более 1000 человек из 25 стран.
Виды и методы пиара. В зависимости от того, каковы цели пиара и на кого он направлен, выделяют несколько его разновидностей.
Главные виды PR - это коммерческий и политический пиар.
Первоначально пиаровская деятельность была направлена исключительно на потребителей. Программы publicrelations, направленные на создание положительной известности производящих товары фирм, и сейчас остаются важнейшим направлением пиара. Это особенно важно при выводе на рынок новых видов товара, когда надо уверить настороженных потребителей в высокой репутации фирмы- производителя. В наши дни объектом PR-компаний становятся также потенциальные инвесторы (финансовый пиар), властные структуры, работники самой фирмы. Помимо обыденных пиаровских мероприятий применяют кризисный пиар, когда надо ликвидировать негативные последствия поразившего фирму кризиса.
Политический пиар начал развиваться в эпоху представительной демократии, когда политическим лидерам стало необходимо убеждать самые широкие круги избирателей голосовать за них. Современный политический пиар уже не сводится к созданию благоприятного имиджа отдельным политикам или политическим партиям. В эпоху глобализации развивается международный PR, направленный на достижение взаимопонимания между гражданами разных стран, невзирая на культурные различия. От имиджа страны зависит ее репутация, на которую реагируют зарубежные инвесторы, общественное мнение других стран. Поэтому деятельность современных дипломатов обязательно включает организацию публичных мероприятий, прославляющих достижения и культуру их страны.
Можно выделить пять основных направлений деятельности по связям с общественностью:
•S отношения со СМИ(паблисити) - создание новостей о лице, продукте или услуге, которые появляются в СМИ (газетах, телепередачах и т.д.);
S отношения с персоналом - внутренние коммуникации компании со своими сотрудниками. В их основе лежат программы мотивации сотрудников к выполнению своей работы наилучшим образом;
S отношения с финансовым сообществом - взаимодействие с государственными финансовыми органами, с частными
и корпоративными инвесторами, с фондовыми брокерами и финансовой прессой;
^ отношения с властными структурами — тесное сотрудничество (включая лоббирование) с федеральными, региональными, окружными и местными органами власти;
^ отношения с местным населением - поддержание позитивных связей с местным сообществом включает спонсорство, например - помощь в решении экологических проблем региона.
Важной особенностью правильно организованного пиара является то, что это работа направлена не столько на сиюминутный результат, сколько на достижение долгосрочных выгод. Например, коммерческий РК приносит результаты в виде подписанных контрактов, правительственных льгот, новых инвестиций и т. п. спустя длительное время после проведения компаний, формирующих «хороший» имидж фирмы.
Часто заказчик требует от пиарщиков быстрого результата. Особенно это типично для политиков, срочно нуждающихся в повышении своей популярности накануне выборов. Если затратить крупные средства и использовать манипулятивные технологии, то можно резко повысить рейтинг даже крайне непопулярных фигур. Большое значение при этом играет «черный пиар» - «обливание грязью» противников, чтобы избиратель проголосовал за «меньшее зло». Однако такие методы дают лишь краткосрочный результат и в конечном счете губят репутацию заказника (В. Алтунина, Ю. Латов).
ВАР1АНТ 3
Новостной релиз, вероятно, наиболее труден для написания, в том числе и для РЯ-специалиста, потому что его стиль значительно отличается от остальных. Наибольшая трудность состоит в том, что другие люди, особенно те, кто утверждает релизы, могут постараться переделать релиз в рекламу и в результате в какой-то степени разрушить его ценность как печатного материала. Такому вмешательству следует сопротивляться на том основании, что это стандартная публикация. Здесь должен действовать строгий порядок, основанный на следующем.
Предпочтительнее короткие абзацы, короткие предложения и короткие слова. Это вообще характерно для современного издательского стиля, они более сложны для сокращений или для внесения изменений, перепечатывания и позволяют сохранять правильную тональность. Да и выбор слов должен быть соответствующим: скажем, лучше «дом», а не «резиденция».
Материал должен, по возможности, помещаться на одной странице.
Следует избегать преувеличений. Цветистые прилагательные и самовосхваления могут восприниматься редакторами как «пузыри». Избегайте таких выражений, как «величайший в мире», «знаменитый» или «лидер качества». Новостной релиз должен представлять только фактическую информацию.
Избегайте и излишних обобщений, и излишне подробных объяснений. Не используйте таких мало значащих выражений, как «экономичный», «сохраняющий деньги», «доступный» или «экономящий время», а объясните, почему описываемый вами продукт - именно такой, предоставьте факты, позволяющие судить о его достоинствах и преимуществах по сравнению с аналогами. Не говорите «заманчивые цвета», а опишите точные цвета и, возможно, укажите, сколько их.
Не пользуйтесь речевыми штампами, например, «уникальный», «исчерпывающие исследования», «широкий диапазон», «это знак времени» или «способствующий». Только об очень немногих вещах в нашем мире можно действительно сказать, что они «уникальны».
Не ссылайтесь на высказывания лидеров, пока они не произнесут действительно чего-нибудь оригинального.
Не используйте один и тот же релиз для всех изданий. Напишите различные версии для разных видов изданий, например, местной, технической, деловой и национальной прессы - все они требуют предоставления соответствующей информации.
ВАР1АНТ 4
Релиз - это рукопись, представленна для дальнейшей печати, а не деловые письма. Хорошо представленный релиз показывает, что РИ-специалист - профессионал, который знает и понимает, чего он хочет. Такой релиз представляет собой элемент общих отношений с прессой, часть тех услуг, которые организация через этого специалиста предоставляет прессе. Для соблюдения стиля нужно помнить следующие простые правила.
Бланк. Релиз должен быть напечатан на специально разработанном и напечатанном бланке, отличающемся от бланка для деловых писем.
Наверху могут быть слова, такие, как «Новости от» или «Информацияот», далее следует название организации и, возможно, ее логотип (символ). Адрес и номер телефона лучше печатать в низу страницы. Лучше пользоваться всего одним цветом, так как слишком бросающийся в глаза заголовок новостного релиза выглядит как письмо с предложением что- нибудь купить или как рекламное сообщение, а это порождает ложное впечатление. Итак, передаваемый материал должен быть интересен сам по себе, а используемый для него бланк должен быть простым и неброским, насколько это возможно. На бланке должен быть указан отправитель, но без попыток рекламировать его деятельность.
Заголовки. Заголовок должен сообщать, о чем идет речь в вашем материале. Придуманный вами остроумный заголовок не нужен: редакторы напишут свой заголовок, соответствующий стилю их издания или выделенной для релиза площади.
Подзаголовки. Они не обязательны, так как сам редактор решает, нужны ли они или нет. Тем не менее, для большей ясности, например, при сообщении длинного материала технического характера можно ввести промежуточные подзаголовки, то же самое целесообразно делать, если в материале более одного сообщения, например, о модели А и о модели В. В основном подзаголовки - это приемы, используемые при дизайне страницы.
Абзацы с отступом. Первый абзац релиза следует писать без отступа, хотя некоторые газеты делают отступ во всех абзацах. Последующие абзацы должны даваться с отступом.
Никогда на используйте блоковые абзацы (абзацы без отступа, но с пробелами между соседними абзацами). Весь материал лучше печатать с двойным пробелом между строчками и с обоих сторон оставлять достаточно широкие поля.
Прописные (заглавные) буквы. Не пишите название компании или продукции полностью заглавными буквами, например, лучше Cadbury, а не CADBURY. Первая заглавная буква должна использоваться только в именах собственных, например Смит, и географических названиях, например, Лондон, Лагос, Лусака. Никогда не используйте заглавные буквы для обозначения должностей. Они должны даваться в следующем виде: генеральный директор, председатель, директор по продажам и т.д. Допускается писать с заглавной буквы титулы высокопоставленных лиц, например Премьер-министр, Государственный секретарь, Президент, Архиепископ, Главный раввин, Шейх, но деловые титулы не начинаются с заглавных букв, хотя
большинство политических, религиозных, военных и академических титулов начинается с заглавной буквы.
Подчеркивание или выделение. В тексте ничто не должно быть подчеркнуто или выделено, как это делается, когда указывается печать курсивом. Только редактор решает, что надо как-то особо выделить.
Цифры. Принято, что числа от одного до девяти пишутся словом, а от десяти и далее - цифрами (за исключением дат, цен, размеров или адресов, когда все пишется цифрами). Большие числа для ясности должны расшифровываться, например, один миллион.
Даты. Пресса в своих публикациях обычно на первом месте указывает месяц, а затем дату.
Если в релизе приводится отчет о проведенных событиях, никогда не используются такие слова, как «недавно», «сегодня», «следующий месяц», «следующий понедельник», и подобные им выражения: они могут внести только путаницу. Такой подход может затруднить работу редакторам ежедневных, еженедельных или ежемесячных изданий. Использование слова «недавно» может создать впечатление, что журнал предлагает своим читателям «черствые новости»! Если иногда используется слово «сегодня», за ним в скобках дается дата, к которой оно относится.
Продолжение. Если в материале больше одной страницы, в нижнем нравом углу каждой страницы необходимо поставить слово «дальше» или «см. продолжение». Наверху следующей страницы укажите название материала, например, «Новый миксер для кофе», номеруя каждую страницу после первой.
Кавычки. Кавычки должны использоваться только для Передачи речи других лиц или фактических цитат. Поэтому неправильно, когда в кавычки заключаются названия продуктов или какие-то имена. Конечно, у некоторых издательств имеется собственный стиль подачи материалов, и некоторых из них могут использовать кавычки в названиях книг, пьес, музыкальных произведений, хотя чаще с этой целью используют курсив. В но-востных релизах ни один из этих вариантов не используется, не применяется также и подчеркивание.
Запрещение. Фактически это просьба не печатать присланный материал до оговоренной даты или времени. Конечно, редактор не обязан выполнить эту просьбу. Но существуют правила, обязательные для выполнения, например, правила, действующие на фондовой бирже, или правила, обусловленные разницей во времени в странах,и т. д. Разумеется, редакторы могут позволить себе проигнорировать необоснованные просьбы. Справедливо и обратное: авторы не должны ставить на присылаемом материале пометку: «Для немедленного опуб-ликования». Такая пометка вообще вызывает недоумение: если материал не требует оперативного появления печати, зачем его присылать?
ВАР1АНТ 5
В общем пространстве полифункционального и полиструктурного литературного языка вычленяется - и это уже признано многими спе-циалистами - особая функциональная разновидность, обслуживающая профессиональную сферу общения. Данную разновидность кодифи-цированного литературного языка разные исследователи называют по-разному: язык науки, специальный язык, язык для специальных целей, профессиональный язык и т. д.
Интерес к языку профессиональных сфер общения начинался с определения фундаментальных постулатов и методов работы с тер-минологией как с «неким инструментом, которым надо пользовать¬ся наиболее рациональным способом, с тем чтобы он мог наиболее эффективно служить цели, для которой создан: устранению затруд¬нений в научно-технических связях» [30, 15]. Возникающее при этом совмещение понятий «специальный язык» и «терминология» в чем-то весьма обоснованно, так как именно термины являются носителями специальной информации.
Термин - это слово или словосочетание, обозначающее по-/нятие специальной области знания или деятельности. Термин входит в об¬щую лексическую систему языка лишь через посредство конкретной терминологической системы (терминологии). К специфическим осо-бенностям термина относятся: 1) системность; 2) наличие дефиниции; 3) тенденция к однозначности в пределах своего терминологического поля; 4) стилистическая нейтральность; 5) отсутствие экспрессии. Все эти свойства термин реализует только внутри терминологического поля, за пределами которого теряются его дефинитивные и системные характеристики.
Терминология в целом относится к числу интегрирующих факторов, которые позволяют создавать единое информационное (экономическое, научно-техническое и т. п.) пространство, поскольку именно термино¬логия обеспечивает информационное взаимопонимание на националь¬ном и межнациональном уровнях, совместимость законодательных, правовых и нормативных документов и т.п. Однако нельзя не учитывать и того факта, что для передачи профессиональной информации совер¬шенно необходимы и нейтральные в стилистическом отношении пласты лексики, имеющие свою функциональную специфику в рамках языка для профессионального общения. Эта лексика не просто «упаковка» для терминов, но и необходимый атрибут, завершающий акт оформления специальной речи (текста).
В настоящее время в изучении специального (профессионального) языка наступил такой период, когда требуется по возможности полная, всесторонняя его аттестация как своеобразной семиотической системы, действующей при всех своих особенностях в определенных рамках су-ществующих средств коммуникации, естественно модифицированных и приспособленных.
ВАРІАНТ 6
В начале сентября 1996 года в Украине появилась своя постоянная национальная валюта - гривня. Но на самом деле она не появилась, а вернулась. Её символическое возвращение состоялось спустя 78 лет.
1 марта 1918 года Центральная Рада Украинской Народной Рес-публики приняла Закон о гривне. Вскоре в Берлине были отпечатаны банкноты номиналом 2, 10, 100 и 500 гривень. Власть гетмана Ско- ропадского (1873-1945) позднее выпустила в денежное обращение купюры в 1000 и 2000 гривень (на последней вместо аббревиатуры «УНР» была надпись «Українська держава»). Интересно, что эскиз 100-гривенного кредитного билета выполнил известный украинский художник Григорий Нарбут (1886-1920) - основоположник украинской графики. Кроме номинальной стоимости на банкноте были изображены женщина в национальном костюме с хлебным снопом в руках и ра¬бочий. Рисунок как бы символизировал единство рабочих и крестьян в построении молодого украинского государства.
В апреле 1918 года были выпущены и почтовые марки украинской Народной Республики номиналом 10, 20, 30, 40 и 50 шагов, которые одновременно служили и почтовыми знаками, и разменной монетой. Судя по тому, что в альбомах филателистов почти все почтовые выпуски сохранились негашёными (чистыми), вряд ли их использовали для отправки корреспонденции, зато в виде денежной мелочи они ходили. В то время украинская валюта ценилась довольно высоко. Одна гривня (сто шагов) равнялась 0,46 марки Германии. В период правления Цен тральной Рады, которую возглавлял Михаил Сергеевич Грушевский (1866-1934), были подготовлены проекты золотых монет - гривень с портретом Т. Г. Шевченко и серебряных гривень с изображением Центральной Рады. Однако дело до чеканки не дошло.
В 1919 году Директория - правительство Украинской Народной Республики, которую возглавил Симон Петлюра, продолжило выпуск банкнот с номиналом гривни, а также почтовых марок с изображением Т. Г. Шевченко, других выдающихся деятелей, но в связи с инфляцией их номиналы были уже не те: гривня потеряла свой «вес».
История гривни началась в Древней Руси в княжеские времена. В IX - XV веках гривнями называли слитки серебра, а иногда и золота различной формы и веса (от 100 до 200 граммов). Слитки использовали в качестве денег. Так гривня X столетия представляла 160-граммовый серебряный слиток шестигранной формы. В ходу была киевская, чер¬ниговская и другие гривни. Вес киевской составлял около 160 граммов, новгородской - около 200 граммов серебра.
В разные времена разной была покупательная способность гривни. Например, в начале тысячелетия за одну гривню можно было приоб¬рести чёлн-струг, а за три гривни - заморскую ладью. За кражу коня предусматривалась компенсация в две гривни. Эти данные приведены в сборнике законов древнерусского права «Правде Ярослава» («Русской правде») - наиболее древнем письменном своде законов княжеской эпохи, составленном при Ярославе Мудром (978-1054).
Гривня была и счётно-денежной единицей, служившей для обо-значения определённого количества монет или ценных мехов. В этом смысле слово «гривня» сродни современным понятиям «дюжина» или «пара». Понятие «гривня» или «гривенка» служило для обозначения веса драгоценных металлов. Например, гривня серебра или золота. Причём, в разные времена и в разных княжествах Древней Руси гривня, как мера веса, равнялась и 204,7 грамма (малая гривня) и 409, 5 грамма (большая гривня или русский фунт).
А ещё раньше гривнами называли мужские и женские украшения, награды, всевозможные обереги, талисманы и тому подобные предметы из драгоценных металлов, которые наши предки носили на шее. В XIII веке появились слитки серебра, получившие название «рубль», которые в XV веке вытеснили гривну из обращения.
ДОДАТКИ
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства освіти і науки
України від 21 грудня 2009 року № 1150
Міністерство освіти і науки України
ПРОГРАМА КУРСУ
«УКРАЇНСЬКА МОВА (ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ)»
для вищих навчальних закладів, які здійснюють підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра (спеціаліста, магістра медичного та ветеринарно-медичного спрямувань)
Укладачі:
кандидат філологічних наук, професор, завідувач кафедри С.В. Шевчук культури української мови Національного педагогічного уні-верситету імені М.П. Драгоманова;
і и к РНКП старший викладач кафедри культури української мови Націо- нального педагогічного університету імені М. П. Драгоманова.
ОПИС НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Бакалавр
Рік навчання: 2, 3
Семестр: 3, 4, 5 Кількість годин навчання:
Позиція за базовим навчальним планом: гуманітарна, обов'язкова
Кількість ЕСТЭ кредитів: 3 Вид контролю: залік (3,4-й семестри), іспит (5-й семестр), Кількість змістових модулів: 3
Кількість годин: загальна: 108 лекції: 18
практичні заняття: 54 самостійна робота: 36
Для виконання поставлених завдань до кожного практичного заняття рекомендується добирати різні усні та письмові вправи, виконання яких повинно закріпити на практиці засвоєні теоретичні знання і навіть доповнити їх. Потрібно дбати й про активізацію розумової діяльності студентів: добирати цікаві, оригінальні завдання, всіляко урізноманітнювати їх. Так, крім традиційних вправ, можна виконувати й такі види роботи, як завдання з використанням різних видів словників, вправи на заміну одних синтаксичних конструкцій іншими, скорочення і поширення тексту, різні описи й твори, добирати синоніми, антоніми, пароніми до запропонованих лексем та складати з ними речення, читати вголос, монологічні усні перекази та діалоги, бесіди, виступи перед аудиторією з повідомленням чи доповіддю, тренінги тощо. Необхідно також систематично організовувати самостійну роботу студентів зі словниками, навчальними посібниками та іншою додатковою літературою, а також поточні консультації, що передбачають виконання студентами додаткових завдань зі складних тем.
За навчальним планом вивчення курсу передбачено протягом З семестрів. Навчальний матеріал переділено на 3 змістові модулі. У тематичному плані репрезентовано розподіл годин кожного модуля за видами навчальних занять та самостійної роботи студентів, упродовж вивчення курсу студенти виконують 2 контрольні роботи, які містять комплексні завдання, пишуть 2 реферати і виконують курсову роботу.
Програму укладено відповідно до вимог кредитно-модульної системи організації навчального процесу. Запроваджено систему академічних кредитів, що аналогічна ЕСТ8, визначено змістові модулі курсу, сформульовано завдання для самостійної роботи студентів, представлено систему індивідуальних завдань, розроблено шкалу оцінювання навчальних досягнень студентів.
Шкала оцінювання
90-100 балів- відмінно (А);
82-89 балів - дуже добре (В);
74-81 бал- добре (С);
64-73 бали - задовільно (Б);
60-63 бали - достатньо (Е);
35-59 балів - незадовільно з можливістю повторного складання (ТХ);
1-34 бали - незадовільно з обов’язковим повторним курсом (Р).
II. ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ
Розподіл навчального часу за змістовими модулями з деталізацією їхнього змісту та визначенням орієнтовної кількості годин на їхнє вивчення
|
Назви модулів і тем |
Кількість годин |
||||
|
Всього годин за навчальним планом |
Самостійна робота |
Аудиторні |
Лекції |
Практичні, тренінгові заняття |
|
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 Законодавчі та нормативно-стильові основи професійного спілкування |
22 |
6 |
16 |
6 |
10 |
|
Тема 1. Державна мова - мова професійного спілкування Предмет і завдання курсу, його наукові основи. Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови. Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови. Професійна мовнокомунікативна компетенція. Мовні норми. Мовне законодавство та мовна політика в Україні. |
4 |
2 |
2 |
2 |
|
|
Тема 2. Основи культури української мови Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора. Комунікативні ознаки культури мови. Комунікативна професіограма фахівця. Словники у професійному мовленні. Типи словників. Роль словників у підвищенні мовленнєвої культури. Мовний, мовленнєвий, спілкувальний етикет. Стандартні етикетні ситуації. Парадигма мовних формул. |
10 |
2 |
8 |
2 |
6 |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
Тема 3. Стилі сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування. Основні ознаки функціональних стилів. Професійна сфера як інтеграція офіційно- ділового, наукового і розмовного стилів. Текст як форма реалізації мовнопрофесійної діяльності. Модульний контроль |
8 |
2 |
6 |
2 |
4 |
|
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 Професійна комунікація |
50 |
16 |
34 |
8 |
28 |
|
Тема 1. Спілкування як інструмент професійної діяльності Спілкування і комунікація. Функції спілкування. Види, типи і форми професійного спілкування. Основні закони спілкування. Стратегії спілкування. Невербальні компоненти спілкування. Тендерні аспекти спілкування. Поняття ділового спілкування. |
4 |
2 |
2 |
2 |
|
|
Тема 2. Риторика і мистецтво презентації Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію. Публічний виступ як важливий засіб комунікації. Мистецтво аргументації. Техніка і тактика аргументування. Мовні засоби переконування. Комунікативні вимоги до мовної поведінки під час публічного виступу. Види публічного мовлення. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій. Мовленнєві, стилістичні і комунікативні принципи презентації. Культура сприймання публічного виступу. Уміння ставити запитання, уміння слухати. |
10 |
2 |
8 |
2 |
6 |
|
Тема 3. Культура усного фахового спілкування Особливості усного спілкування. Способи впливу на людей під час безпосереднього спілкування. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування. Функції та види бесід. Стратегії поведінки під час ділової бесіди. Співбесіда з роботодавцем. Етикет телефонної розмови. |
8 |
2 |
6 |
6 |
Програма курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)»
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
Тема 4. Форми колективного обговорення професійний проблем Мистецтво перемовин. Збори як форма прийняття колективного рішення. Нарада. Дискусія. «Мозковий штурм» як евристична форма, що активізує креативний потенціал співрозмовників під час колективного обговорення проблеми. Технології проведення «мозкового штурму». |
8 |
2 |
6 |
6 |
|
|
Тема 5.1. Ділові папери як засіб писемної професійної комунікації Класифікація документів. Національний стандарт України. Вимоги до змісту та розташування реквізитів. Вимоги до бланків документів. Оформлювання сторінки. Вимоги до тексту документа. |
8 |
2 |
6 |
4 |
2 |
|
Тема 5.2. Документація з кадрово-контрактних питань Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист. Заява. Види заяв. Автобіографія. Особовий листок з обліку кадрів. Наказ щодо особового складу. Трудова книжка. Трудовий договір. Контракт. Трудова угода. |
4 |
2 |
2 |
2 |
|
|
Тема 5.3. Довідково-інформаційні документи Прес-реліз. Повідомлення про захід. Звіт. Службова записка. Рапорт. Довідка. Протокол, витяг з протоколу. |
4 |
2 |
2 |
2 |
|
|
Тема 5.4. Етикет службового листування Класифікація листів. Реквізити листа та їх оформлювання. Різні типи листів. |
4 |
2 |
2 |
2 |
|
|
Модульний контроль |
2 |
2 |
2 |
||
|
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3 Наукова комунікація як складова фахової діяльності |
36 |
14 |
22 |
4 |
16 |
|
Тема 1. Українська термінологія в професійному спілкуванні Історія і сучасні проблеми української термінології. Теоретичні засади термінознавства та лексикографії. Термін та його ознаки. Термінологія як система. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія. Термінологія обраного фаху. Способи творення термінів. Нормування, кодифікація і стандартизація термінів. Українські електронні термінологічні словники. |
14 |
6 |
6 |
2 |
4 |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
Тема 2. Науковий стиль і його засоби у професійному спілкуванні Становлення і розвиток наукового стилю української мови. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки. Мовні засоби наукового стилю. Оформлювання результатів наукової діяльності. План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці. Анотування і реферування наукових текстів. Основні правила бібліографічного опису джерел, оформлювання покликань. Реферат як жанр академічного письма. Складові реферату. Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до наукової статті. Основні вимоги до виконання та оформлювання курсової, бакалаврської робіт. Рецензія, відгук як критичне осмислення наукової праці. Науковий етикет. |
12 |
4 |
8 |
2 |
6 |
|
Тема 3. Проблеми перекладу і редагування наукових текстів Форми і види перекладу. Буквальний, адекватний, реферативний, анотаційний переклади. Типові помилки під час перекладу наукових текстів українською. Вибір синоніма під час перекладу. Переклад термінів. Особливості редагування наукового тексту. Помилки у змісті й будові висловлювань. |
8 |
4 |
4 |
4 |
|
|
Модульний контроль |
2 |
2 |
2 |
||
|
Всього: |
108 |
36 |
72 |
18 |
54 |
III. ЗМІСТ ПРОГРАМИ
3.1. Тематика лекційних занять
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1
Законодавчі та нормативно-стильові основи професійного мовлення Тема 1. Державна мова - мова професійного спілкування
Предмет і завдання курсу, його наукові основи. Поняття національна та літературна мови. Найістотніші ознаки літературної мови. Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови. Професійна мовнокомунікативна компетенція. Мовні норми. Мовне законодавство та мовна політика в Україні.
Гема 2. Основи культури української мови
Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора. Комунікативні ознаки культури мови. Комунікативна професіограма фахівця.
Словники у професійному мовленні. Типи словників. Роль словників у підвищенні мовленнєвої культури. Мовний, мовленнєвий, спілкуваль- ний етикет. Стандартні етикетні ситуації. Парадигма мовних формул. Тема 3. Стилі сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні
Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування. Основні ознаки функціональних стилів. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів. Текст як форма реалізації мовнопрофесійної діяльності.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2
Професійна комунікація Тема 1. Спілкування як інструмент професійної діяльності
Спілкування і комунікація. Функції спілкування. Види, типи і форми професійного спілкування. Основні закони спілкування. Стратегії спілкування.
Невербальні компоненти спілкування. Тендерні аспекти спілкування. Поняття ділового спілкування.
Тема 2. Риторика і мистецтво презентації
Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію. Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання. Мистецтво аргументації. Техніка і тактика аргументування. Мовні засоби переконування. Комунікативні вимоги до мовної поведінки під час публічного виступу.
Види публічного мовлення. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій. Мовленнєві, стилістичні і комунікативні принципи презентації. Культура сприймання публічного виступу. Уміння ставити запитання, уміння слухати.
Тема 3. Культура усного фахового спілкування
Особливості усного спілкування. Способи впливу на людей під час безпосереднього спілкування.
Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування. Функції та види бесід. Стратегії поведінки під час ділової бесіди. Співбесіда з роботодавцем.
Етикет телефонної розмови.
Тема 4. Форми колективного обговорення професійний проблем
Наради, збори, перемовини, дискусії як форми колективного обговорення. Мистецтво перемовин. Збори як форма прийняття колективного рішення. Нарада.
Дискусія. «Мозковий штурм» як евристична форма, що активізує креативний потенціал співрозмовників під час колективного обговорення проблеми. Технології проведення «мозкового штурму».
Тема 5. Ділові папери як засіб писемної професійної комунікації Класифікація документів. Національний стандарт України. Склад реквізитів документів. Вимоги до змісту та розташування реквізитів. Вимоги до бланків документів. Оформлювання сторінки. Вимоги до тексту документа.
Тема 6. Документація з кадрово-контрактних питань
Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист. Заява. Види заяв. Автобіографія. Особовий листок з обліку кадрів. Наказ щодо особового складу. Трудова книжка. Трудовий договір. Контракт. Трудова угода.
Тема 7. Довідково-інформаційні документи
Прес-реліз. Повідомлення про захід. Звіт. Службова записка. Рапорт. Довідка. Протокол, витяг з протоколу.
Тема 8. Етикет службового листування
Класифікація листів. Реквізити листа та їх оформлювання. Різні типи листів.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ з
Наукова комунікація як складова фахової діяльності Тема 1. Українська термінологія у професійному спілкуванні
Історія і сучасні проблеми української термінології. Теоретичні засади термінознавства та лексикографії.
Термін та його ознаки. Термінологія як система. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія. Термінологія обраного фаху. Способи творення термінів певного фаху. Нормування, кодифікація і стандартизація термінів. Українські електронні термінологічні словники.
Тема 2. Науковий стиль і його засоби у професійному спілкуванні
Становлення і розвиток наукового стилю української мови. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки. Мовні засоби наукового стилю.
Оформлювання результатів наукової діяльності. План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці. Анотування і реферування наукових текстів. Основні правила бібліографічного опису джерел, оформлювання покликань. Реферат як жанр академічного письма. Складові реферату. Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до наукової статті. Основні вимоги до виконання та оформлювання курсової, бакалаврської робіт. Рецензія, відгук як критичне осмислення наукової праці.
Науковий етикет.
Тема 3. Проблеми перекладу і редагування наукових текстів
Суть і види перекладу. Буквальний, адекватний, реферативний, анотаційний переклад. Типові помилки під час перекладу наукових текстів українською. Вибір синоніма під час перекладу. Переклад термінів. Особливості редагування наукового тексту. Помилки у змісті й будові висловлювань.
3.2. ТЕМИ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
3.3. ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ
1. Державна мова - мова професійного спілкування.
2. Мовне законодавство та мовна політика в Україні. Державна мова в Україні.
3. Комунікативне призначення мови в професійній сфері.
4. Професійна мовнокомунікативна компетенція.
5. Поняття національної та літературної мови. Найістотніші озна¬ки літературної мови.
6. Мова і культура мовлення в житті професійного комуніка- тора.
7. Комунікативні ознаки культури мови. Типологія мовних норм.
8. Словники у професійному мовленні. Типи словників.
9. Соціопсихолінгвістичний аспект культури мови.
10. Мовний, мовленнєвий, спілкувальний етикет. Стандартні ети¬кетні ситуації.
11. Парадигма мовних формул. Вибір мовних одиниць у мов¬ленні.
12. Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування. Основні ознаки функціональних стилів.
13. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів.
14. Текст як форма реалізації професійної діяльності.
15. Сутність спілкування. Спілкування і комунікація. Функції спіл-кування.
16. Види, типи і форми професійного спілкування. Основні закони спілкування.
17. Невербальні компоненти спілкування. Слухання і його роль у комунікації.
18. Тендерні аспекти спілкування. Стратегії мовленнєвого спілку¬вання.
19. Поняття ділового спілкування. Стилі та моделі ділового спіл-кування.
20. Поняття комунікації, типи комунікацій, перешкоди та бар’єри комунікації.
21. Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію.
22. Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання. Види публічного мовлення.
23. Мистецтво аргументації. Мовні засоби переконування.
24. Комунікативні вимоги до мовної поведінки під час публічного виступу. Техніка і тактика аргументування. Психологічні при¬йоми впливу на партнера.
25. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презен¬тацій. Мовленнєві, стилістичні, композиційні і комунікативні принципи презентації.
26. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування. Функ¬ції та види бесід. Співбесіда з роботодавцем.
27. Етикет телефонної розмови.
28. Наради, збори, перемовини, дискусії як форми колективного обговорення.
29. Збори як форма прийняття колективного рішення. Нарада.
30. Дискусія. «Мозковий штурм» як евристична форма, що активізує креативний потенціал співрозмовників під час колективного об-говорення проблеми. Технології проведення «мозкового штурму».
31. Класифікація документів.
32. Національний стандарт України. Склад реквізитів документів.
33. Вимоги до змісту та розташування реквізитів. Вимоги до бланків документів.
34. Оформлювання сторінки. Вимоги до тексту документа.
35. Документація з кадрово-контрактних питань.
36. Довідково-інформаційні документи.
37. Етикет службового листування.
38. Наукова комунікація як складова фахової діяльності.
39. Українська термінологія в професійному спілкуванні.
40. Історія і сучасні проблеми української термінології.
41. Термін та його ознаки. Термінологія як система. Загальнонау- кова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія.
42. Термінологія обраного фаху.
43. Кодифікація і стандартизація термінів.
44. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки. Жанри наукових досліджень.
45. Оформлювання результатів наукової діяльності.
46. План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці.
47. Анотування і реферування наукових текстів.
48. Основні правила бібліографічного опису, оформлювання по-кликань.
IV. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
Основна
Додаткова
Інтернет-ресурси
СТАРТОВИИ ТЕСТ
ЗАВДАННЯ НА ВСТАНОВЛЕННЯ ВІДПОВІДНОСТЕЙ
|
1 |
означення, виражене дієприкметниковим зворотом, стоїть після означуваного слова |
А |
І тиха осінь, мрійна, яснолиста, несла в серця надію і тривогу (А. Малишко). |
|
2 |
означення у будь-якій позиції, якщо воно стосується особового займенника |
Б |
Осяяні сонцем, гори блищать, їм кедри і сосни казки шелестять (Олександр Олесь). |
|
3 |
поширені й непоширені означеннями, що стоять перед означуваним словом, якщо вони мають обставинне значення |
В |
Жовте листя, на вітрах розсіяне, поховала у снігах зима (М. Луків). |
|
4 |
поширені означення, якщо вони стоять після означуваного слова, перед яким є інше означення |
Г |
Іду, чужий самотності й печалі, і сонце усміхається мені (В. Сосю- ра). |
|
Ґ |
Щасливі, урочисті, горді, ми всі щасливі, молоді (1.Турчин). |
|
Правило |
Речення |
||
|
1 |
у реченнях з однорідними членами кома не ставиться перед одиничним єднальним сполучником |
А |
Квіти і трави віти кучеряві і гори голубі тягнулися до сонця (В. Со~ сюра). |
|
2 |
у реченнях з однорідними членами кома не ставиться між неоднорідними означеннями |
Б |
Море стелиться гарним важким океаном (Леся Українка). |
|
3 |
кома ставиться між однорідними членами речення перед протиставним сполучником |
В |
Затихло все. Тільки дівчата та соловейко не затих (Т. Шевченко). |
|
4 |
кома ставиться між парами однорідних членів речення |
Г |
Тече вода в синє море та не витікає (Т. Шевченко). |
|
Ґ |
Густий сивий туман наліг на землю (М. Коцюбинський). |
3. Установіть відповідність між правилами й реченнями.
|
Правило |
Приклад |
||
|
1 |
між головною і підрядною частинами для інтонаційного та смислового виділення, протиставлення підрядної частини ставиться тире |
А |
А коли розквітнуть виноградники,- голова йде обертом від їхнього пряного духу (3. Тулуб). |
|
2 |
у підрядному реченні між однорідними підрядними, якщо вони з'єднані неповторюваним суродним сполучником, кома не ставиться |
Б |
Найбільше мене дивувало, що стежку хтось прокладав не де заманеться, а наче по одному шнурку (В. Бпизнець). |
|
3 |
якщо після головної частини перед сполучним словом або сполучником стоїть частка не чи повторюваний сполучник сурядності, підрядна частина не відокремлюється комою від головної |
В |
У моїй стороні колоситься таке щедре врожайне літо, що земля згинається під вагою зерна і степ закипає у жовтогарячих хвилях жнив’я (1. Цюпа). |
|
4 |
тире та кома ставиться між частинами складнопідрядного речення, в якому головна частина стоїть після підрядної і містить висновок за сказаного в ній |
Г |
Кулі примхливі, як дівчата, вибирають найкращих (Л. Костенко). |
|
Ґ |
Що хоче жити - не повинно вмерти (Г. Чубач). |
4. Установіть відповідність між пунктограмами й реченнями.
|
Пунктограма |
Речення |
||
|
1 |
тире у складносурядному реченні |
А |
Коли літо не відповідає взаємністю, воно нагадує жінку, чарівну від сліз (С. Дзюба). |
|
2 |
тире у безсполучниковому реченні |
Б |
Чи прийде час веселий, чи прийде зла година - я все тебе згадаю. Що ти моя єдина (Р. Купчинський). |
|
3 |
двокрапка у безсполучниковому реченні |
В |
Глянув у далечінь: на горах було видно Київ, лисніли позолочені бані та хрести на монастирях та церквах (1. Нечуй- Левицький). |
|
4 |
тире у складнопідрядному реченні |
Г |
Де не візьмись вітерець - і задзвеніли раптом, заграли очерета сопілками (В. Шевчук). |
|
Ґ |
Вся земля у її володінні, та й того замало - небеса розквітають (0. Лозова). |
|
1 |
пристрасний, тижневий, проїзний, щасливий |
А |
уподібнення за дзвінкістю |
|
2 |
якби, анекдот, вокзал, просьба |
Б |
уподібнення за м’якістю |
|
3 |
зжати, сміється, молодший, притча |
В |
уподібнення за способом творення |
|
4 |
сонця, світ, пісня, днями |
Г |
спрощення в групах приголосних |
|
Ґ |
уподібнення за глухістю |
5. Установіть відповідність.
6. Установіть відповідність між групами слів за ступенем узагальнення та за наявністю/відсутністю лексичного значення і рядами слів.
|
1 |
Слова з конкретним значенням |
А |
вітерець, посеред, рік, Козеріг |
|
2 |
Слова з абстрактним значенням |
Б |
різати, площа, Кабінет Міністрів |
|
3 |
Повнозначні слова |
В |
правда, чужий, відданість, освіта |
|
4 |
Службові слова |
Г |
восени, думаючи, гадання, голова |
|
ґ |
поміж, проте, якби, біля |
7. Установіть відповідність між фразеологізмами та значеннями.
|
Фразеологізм |
Значення |
||
|
1 |
Голими руками |
А |
Жалкувати про щось, відчувати незадоволення, гіркоту, що зроблено щось не так, як потрібно |
|
2 |
Хапати з вогню |
Б |
Легко, без особливих труднощів, без будь- якого напруження сил |
|
3 |
Чухати потилицю |
В |
Дуже швидко, невідкладно щось робити |
|
4 |
Нагріти чуба |
Г |
Втратити багато сил і енергії, виконуючи тяжку роботу |
|
Ґ |
Карати кого-небудь |
8. Установіть відповідність між схемами морфемного розбору слів і словами.
|
1 |
корінь + суфікс + закінчення |
А |
заміський, безсоромний, надзвуковий, роз’ятрений |
|
2 |
префікс + корінь + суфікс + закінчення |
Б |
криголам, верболіз, життєлюб, землемір |
|
3 |
корінь + суфікс + суфікс + закінчення |
В |
іменник, письменник, травинка, травиченька |
|
4 |
корінь + інтерфікс + корінь + закінчення |
Г |
навантаження, маленький, хвилюватися, поквапився |
|
Ґ |
водограй, сажотрус, водозлив, книголюб |
9. Установіть відповідність між категорією роду й прикладами.
|
1 |
Чоловічий |
А |
нікчема, бідолаха, нероба, базіка |
|
2 |
Жіночий |
Б |
Огайо, жирафа, лебідь, шампунь |
|
3 |
Середній |
В |
професор, Сибір, мсьє, Дніпро |
|
4 |
Спільний |
Г |
вільха, сорока, путь, фрау |
|
Ґ |
повідомлення, теля, депо, Ріца |
|
1 |
Знахідний |
А |
А на подвір’ї по споришеві стрибали діти, Бабине літо вихоплювали з неба (М. Малахута). |
|
2 |
Орудний |
Б |
В цей час на порозі стояла мати. Вона оглянула поглядом подвір’я і пішла до сусідів (М. Стельмах). |
|
3 |
Місцевий |
В |
Брате мій Дніпре, батьку мій дорогий і прекрасний! Скільки людської краси одкрилося мені на твоєму урочистому березі! (0. Довженко). |
|
4 |
Кличний |
Г |
Багато великих див, низку чудес створили люди за своє земне існування, але найбільше з див було і є слово (Є. Колодійчук). |
|
ґ |
Рання осінь падала на землю багряним листом, мережилася змарнілим огудинням, глухо падала горіхами, грушами, яблуками, котилася череватими гарбузами, кавунами, пахла чорнобривцями, рутою, м’ятою (М. Сиротюк). |
|
1 |
Проста форма вищого ступеня |
д |
набагато дорожчий, гірший, молод- |
|
Порівняння |
шии, красивішии |
||
|
о |
Складена форма вищого ступе |
Б |
найрідніший, найуспішніший, най- |
|
ня порівняння |
активнішии, наиуживанішии |
||
|
3 |
Проста форма найвищого ступеня порівняння |
В |
щонайвіддаленіший, якнайбезпеч- ніший, якнайскромніший, щонай- голосніший |
|
4 |
Складена форма найвищого ступеня порівняння |
Г |
найбільш переконливий, найменш цікавий, найбільш досвідчений, найменш складний |
|
Ґ |
менш виразний, більш зручний, |
||
|
більш тактовний, менш вдалий |
|
1 |
Дієслова недоконаного виду |
А |
віддати, прийти, заснути, гримнути. |
|
2 |
Дієслова доконаного виду |
Б |
Надуматися, насміятися, володіти, прагнути. |
|
3 |
Одновидові дієслова |
В |
Привітати, бродити, телеграфувати, розговоритися. |
|
4 |
Двовидові дієслова |
Г |
Організувати, інтенсифікувати, веліти, наслідувати. |
|
Ґ |
Обмірковувати, вичікувати, розглядати, читати. |
ІЗ. Установіть відповідність.
|
Тип зв’язку |
Приклади |
|
|
іменникове керування |
А |
окинувши оком присутніх, звіряючи час, захопитися грою, пов’язана з майбутнім; |
|
дієслівне керування |
Б |
сім днів, десятеро нас, сім десятих площі, півтори доби; |
|
прислівникове керування |
В |
добрий серцем, привезений кіньми, четверо коней, широкий у плечах; |
|
числівникове керування |
Г |
світ душі, ніс картоплиною, кімната на двох, шлях до кінцевої мети; |
|
Ґ |
менше від усіх, мало нас, уперше за два роки, майже просто неба. |
14. Установіть відповідність.
|
Тип речення |
Приклад |
||
|
1 |
означено-особове |
А |
Розлука музики і грому, розрив мелодії і слів (О. Лозова). |
|
2 |
неозначено-особове |
Б |
Виправляй минуле, спрямовуй майбутнє, передбачай майбутнє (Сенека). |
|
3 |
безособове |
В |
Не віддавай мене нікому у цьому небі на землі (0. Лозова). |
|
4 |
називне |
Г |
Зрадити в житті державу - злочин, а людину - можна?! (Л. Костенко) |
|
Ґ |
Яких тільки вечорів немає на світі! (Є. Гуцало). |
15. Установіть відповідність між реченнями й видом зв’язку між частинами багатокомпонентного складного речення
|
Вид зв’язку |
Приклади |
||
|
1 |
з підрядним і безсполучниковим зв’язком |
А |
Коли пісні мойого краю пливуть у рідних голосах, мені здається, що збираю цілющі трави я в лугах (М. Рильський). |
|
2 |
із супідрядністю |
Б |
Ті, хто займається наукою, повинні дивитися на знання, як на довірену скарбницю, що становить власність всього народу (К. Тімі- рязєв). |
|
3 |
з неоднорідною супідрядністю |
в |
Я б не ступив на батьківський поріг, якби забув про долю Батьківщини, про те, що в серці змалечку зберіг (1. Гчатюк). |
|
4 |
з супідрядністю і послідовною підрядністю |
г |
Не так думав Петро: він зараз здогадавсь, що Череваниха б’є на якогось іншого зятя, да й сама Леся їм гордує (77. Куліш). |
|
ґ |
Ті, хто пливуть за мною, будуть чути: над нами з радості ангели схлипнуть (В. Китай- городська). |
ЗАВДАННЯ З ВИБОРОМ ОДНІЄЇ ПРАВИЛЬНОЇ ВІДПОВІДІ
А буквений, зроблений, потомствений, сказаний, лебединий;
Б чаїний, вихований, старовиний, статтей, хвилинний;
В навмання, поораний, сонний, середньовічя, прибуття;
Г гіляччя, судівство, життєлюб, буття, читання.
А Афанасьев, Євгеньєв, Менделєєв, Плещеев, Гуляев;
Б Бердяев, Григор'єв, Зинов'єв, Аракчеев, Зверев;
В Мєстечкін, Мацєєв, Єфимов, Єршов, Вересаев;
Г Артемов, Сємьонов, Сеченов, Єлизаров, Лермантов.
А науково/виробничий, науково/допоміжний, науково/дослідний, науково/освітній, науково/популярний;
Б науково/теоретичний, науково/технічний, науково/розроблений, науково/пізнавальний, науково/педагогічний;
В науково/атеїстичний, науково/доведений, науково/допоміжний, науково/фантастичний, науково/обгрунтований;
Г науково/просвітній, науково/експирементальний, науко/подібний, науково/вмотивований, науко/подібність.
А ключ - ключ, Роман - роман, кленок - клинок;
Б мати -- мати, брати - брати, мука - мука;
В ручка - ручка, світило - світило, спиться - спиця;
Г мороз - Мороз, джерело - джерело, три - три.
А перейти Рубікон, чудеса в решеті, розбити глека, ні пари з уст;
Б брати під обстріл, правити теревені, ходором ходити, собаку з’їсти;
В піддати жару, водити за носа, храм науки, прикусити язика;
Г море по коліна, точити ляси, за душу бере, сіль землі.
А ультрасучасний, новаторський, проводир, триденний;
Прочитайте текст і виконайте завдання 1-8 до нього.
А) Ключем до цілковитої нормалізації мовної ситуації в Україні є емансипація української мови. Б) Коли вона функціонуватиме як мова повноправного державного народу задовольнятиме всі потреби суспільного життя її визнають і ігноранти як принципові так і ситуаційні її поважатимуть і свої і чужі а головне зникнуть непорозуміння зникне напруження бо все стане на свої природні місця. В) Зазвучати повноцінно в міському і всьому суспільному побуті українська мова зможе лише в результаті тривалого процесу соціально-культурної емансипації починаючи зі створення відповідної атмосфери в навчальних закладах підвищення привабливості й інформативності та інтелектуальної насиченості українського друкованого слова впровадження української мови в комп’ютерні й Інтернет-технології які є побутом уже не майбутнього а сучасності. Г) Однак велике може навіть вирішальне значення матиме всебічний прогрес України як держави тільки він зможе піднести почуття національного достоїнства в масі населення а отже й почу ття відповідальності за свою культуру й мову. Ґ) Ще сто років тому Михайло Грушевський сказав Якщо ми українці хочемо щоб нас поважали інші народи то треба нарешті почати з поваги до самих себе (/. Дзюба).
КОРОТКИЙ ЛЕКСИКОН СИНОНІМІВ УКРАЇНСЬКОЇ
мови
А
Абсолютний, (чемпіон) цілковитий, повний; (принцип) безумовний, неосяжний, всеохоиний, тотальний, безвідносний.
Абсолютно, цілком, цілковито, зовсім, геть чисто, повністю, до кінця, дощенту. Авторитетний, (зарекомендований) престижний; (голос) впливовий, поважний, ваговитий; (спеціальне) ерудований, кваліфікований, досвідчений, майстровитий; (тон) упевнений.
Агентство, агенція; (відділ фірми) філія, відділок, відділення; (установа) бюро, заклад, контора.
Адміністрація, (штат) керівництво, провід, начальство, керівники, начальники, шефи, (збірне) апарат; (орган) управа, управління, уряд; (дія) урядування, адміністрування.
Адресат, (хто отримує пошту) одержувач, відборець.
Активний, діяльний, беручкий, непосидющий, невтомний, енергійний, моторний, ініціативний, наполегливий. г г
Акція, дія, (військова) операція; (економічний) цінний папір.
Амбітний, самолюбний, гоноровитий, гордий, честолюбний, гонористий. Анкета, питальник, запитальник; (чиста) бланк. /
Анотація, (до книги) коротка довідка (характеристика, резюме); (усна) відгук. Апеляція, (до кого) звернення, петиція, просьба, прохання, клопотання, скарга. Аргумент, (у полеміці) доказ, підстава, обгрунтування.
Аргументувати, (думку) обгрунтовувати, мотивувати; (переконуючи) наводити аргументи.
Асигнація, банкнота, кредитка; (кредитний) білет.
Асигнувати, (гроші) виділяти, призначати, видавати, відпускати. Асортимент, (товарів) добір, набір; (широкий) вибір.
Асоціація, об’єднання, товариство, спілка, ліга, братство, організація, корпорація.
Атестат, свідоцтво, диплом, посвідчення.
Атестувати, характеризувати, оцінювати, рекомендувати; (фахівця) кваліфікувати; (офіцера) надавати (давати) звання (кому).
Афіша, оголошення, реклама, плакат.
Б
Бажати, хотіти, жадати, прагнути; (добра) зичити.
База, основа, ґрунт, підвалина; (товарів) склад, гуртівня.
Базар, ринок, торг; (щорічний) ярмарок.
Безапеляційно, беззастережно, безсуперечно, категорично.
Безвихідний, (стан) безпорадний, безперспективний; (трагізм) безнадійний, безпросвітний.
Беззаконний, незаконний, протизаконний, протиправний, свавільний, самовільний.
Безкоштовний, безплатний, безоплатний, даремний, дармовий.
Безперечно, безумовно, безсумнівно, без сумніву, беззаперечно, безсуперечно, авжеж, поза всяким сумнівом.
Безпідставний, необгрунтований, безгрунтовний; (наклеп) голослівний. Безрезультатний, безуспішний, безплідний; (крок) даремний, марний. Бесіда, розмова, балачка; (на тему) доповідь; (взаємна) співбесіда.
Бідність, нестатки, убогість, убозтво, незабезпеченість, злиденність. Бідувати, поневірятися, терпіти нужду, злидарювати.
Білет, квиток; (документ) посвідчення; (на іспитах) картка.
Біографія, життєпис, життєвий шлях; (свого життя) автобіографія. Блокнот, записник, нотатник.
Брак, нестача, недостача; (даних) відсутність.
Бракувати, не доставати, не вистачати, бракнути; (вироби) вибраковувати. Будова, будівля, споруда, спорудження; (тіла) комплекція, структура, статура; (дія) будівництво, будування, мурування.
Будувати, споруджувати, споруджати, зводити, (хату) ставити, (з каме¬ню) мурувати; (машини) складати, виготовляти; (суспільство) створювати, організовувати; (світогляд (на чому)) формувати, грунтувати.
Будь ласка! Будьте ласкаві! Прошу!
Бюро, контора, агентство.
В
Ваги, вага, вагівниця; (ручні) безмін, кантар; терези.
Вада, недолік, хиба, Гандж, дефект; (механізму) недосконалість; (те, що шко¬дить) шкода.
Валюта, (іноземна) гроші, грошові знаки, асигнації, банкноти.
Вантаж, багаж, речі.
Варто, слід, треба, не зайве, не шкодить, не шкодило б, не завадить, не зава¬дило б, не зашкодить, не зашкодило б.
Ввічливий/увічливий, чемний, ґречний, вихований, тактовний, обхідливий, коректний, делікатний.
Вельми, дуже, значно, порядно, досить.
Вердикт, (судовий) вирок, присуд, ухвала, рішення, акт.
Вето, (вищої інстанції на дїїнижчої) заборона (недозвіл) чого.
Взаємини, стосунки, відносини, взаємовідносини.
Взаємний, обопільний; (зв'язок) двобічний, двосторонній.
Вибачати, (провину) пробачати, дарувати, прощати, забувати.
Вибачатися, пробачатися, перепрошувати (кого), просити пробачення. Виділяти, виокремлювати, вирізняти; (в потоці мовлення) підкреслювати, наголошувати, зосереджувати увагу; (майно) уділяти, приділяти, віддавати, передавати; (кошти) асигнувати.
Вимога, домагання, вимагання, наполягання, (безапеляційна) наказ, запит. Винагорода, нагорода, плата, зарплата, платня, премія; (авторська) гонорар; (за послугу) віддяка; (за шкоду) відшкодування, компенсація.
Вгіплата, (грошей) зарплата, платіж; (дія) виплачування.
Витрата, витрачання, вйтрачення.
Відзначати, (намапі) позначати, значити, відмічати; (факти) зауважувати, звертати увагу на; (за щось) нагороджувати; (свято) святкувати. Відкривати, (очі) розкривати, розплющувати; (злочин) викривати; (замкнуте) відмикати; (нове) винаходити, виявляти, помічати; (сезон) розпочинати. Відозва, звернення, заклик, прокламація, апеляція, послання.
Відповідний, (крок) належний, доцільний; (час) підходящий, слушний, до¬речний; (до наказу) згідний з; (переклад) адекватний.
Вірогідний, імовірний, ймовірний; (джерело) надійний, безсумнівний. Включати, (струм) вмикати; (кого) уводити до складу, приєднувати до. Власність, майно, скарб, статок.
Внесок, (у науку) вклад; пожертва; (членський) пай.
Вроздріб/уроздріб, (продавати), нарізно, поштучно.
Встановлювати/установлювати, (зв'язок) налагоджувати, здійснювати; (при¬чину) визначати, розпізнавати; (порядок) запроваджувати, заводити; (межі) регламентувати.
Вчасно, своєчасно, без запізнення, впору, в самий раз.
Г
Глузд, розум, інтелект; (у чім) сенс, рація, зміст; (здоровий) розсудливість. Гордість, (людська) самоповага, гідність; (надмірна) пихатість, гординя. Громада, суспільство, громадянство, суспільність, спільнота; (студентська) товариство, об’єднання, середовище, гурт, група, угруповання.
Ґ
Гречний, галантний, чемний, ввічливий, люб’язний.
Г рунтовний, (знання) глибокий, вичерпний, солідний; (зміна) докорінний, кардинальний; (розгляд) серйозний, поважний; (опис) докладний, всебічний.
Д
Давати, (кому) вручати, доручати; (назад) віддавати; (адресу) повідомляти; (за щось) платити, виплачувати; (титул) надавати, наділяти (нагороджувати) чим; (штраф) накладати.
Даремний, марний, безрезультатний, непотрібний; (наклеп) безпідставний, незаслужений.
Дбати, піклуватися, турбуватися, старатися, клопотатися, мати в своїй опіці
(кого).
Дебати, обговорення, суперечки, дискусії, полеміка, дебатування, дискутування, обмін думками.
Дезінформація, неправда, брехня, омана, облуда; (дія)введення в оману. Дезорганізація, розлад, розрух, непорядок, безлад, безладдя, хаос. Декларація, заява, маніфест, повідомлення; (дія)проголошення, декларування. Делегат, представник, обранець, посол, посланець.
Детальний, (звіт)докладний, вичерпний; повний, деталізований, з подробицями. Де факто, насправді, справді, фактично, на ділі, реально.
Дефіцит, (бюджету)збиток; (продукції)нестача, недостача, брак, відсутність, недостатність.
Дипломатія, зовнішньополітична діяльність.
Директива, настанова, вказівка; циркуляр, інструкція, припис.
Дійовий, (засіб)ефективний, результативний; (співпраця)плідний; (чинник) активний.
Дійсний, справжній, справдешній, реальний, щирий, достеменний, не уявний, не фіктивний, не фальшивий; (стан речей)фактичний; (член)законний, легальний.
Добродійний, доброчинний, милосердний.
Довідка, посвідка, посвідчення, (важлива)свідоцтво.
Договір, угода, домовленість, домовлення, домова, пакт; (з працедавцем) контракт.
Долучати, додавати, приєднувати.
Доповідь, виступ, промова, лекція; (на письмі)повідомлення, рапорт, звіт, доповідна записка; (наукова)реферат.
Допомога, поміч, (моральна)підтримка, (у мірусил) підмога, сприяння; (матеріальна)грошова допомога, субсидія, (фірмі від уряду)дотація.
Друк, друкований текст, публікація; (дія)друкування, публікування, оприлюднення.
Е
Еквівалентний, рівнозначний, рівновартий, рівноцінний, цілком такий, достоту такий; (величина)однаковий, тотожний.
Економія, ощадність, ощадливість.
Експерт, (що робить експертизу)фахівець, знавець, спеціаліст; (у своїй сфері) авторитет.
Етика, наука про мораль; (норма поведінки)добропристойність, доброчесність, правила пристойності.
Етикет, кодекс добропристойності, правила ввічливості.
Є
Єднатися, гуртуватися, брататися, об’єднуватися, іти до спілки.
Єдність, згуртованість, неподільність, нерозривність, цілісність; (поглядів) збіг, подібність; (походження)спільність.
Ж
Жертвувати, (що)віддавати, приносити в жертву, дарувати; (чим)поступатися, підмовлятися (від),зрікатися (чого).
Журналіст, газетяр.
З
Забезпечувати, (потреби)задовольняти кого (чим),постачати кому (що); (успіх)гарантувати.
Забороняти, не дозволяти, не допускати; (закон)накладати вето на. Завідувати, (чим)відати, керувати, очолювати (що).
Завозити, (сировину)привозити, довозити, доставляти.
Задум, план, ідея, намір, замір,
Зазначати і зазначувати, позначати; (кількість)фіксувати; (у викладі)підкреслювати, зауважувати, звертати увагу.
Заінтриговувати, зацікавлювати, збуджувати/викликати цікавість. Закінчувати, завершувати, кінчати, докінчувати, доводити до кінця.
Закон, (урядовий)декрет, указ; (основний)конституція; (поведінки)правило, норма; (життя)закономірність.
Залишок, лишок, запас.
Занепокоєний, стурбований, стривожений, збентежений; (погляд)неспокійний.
Заперечувати, не погоджуватися, перечити, суперечити, мати проти; (наклеп) спростовувати, відкидати.
Запит, (з метою дістати інформацію)прохання, просьба.
Заповідати, (майно)лишати у спадок, відписувати.
Заповіт, духівниця, остання воля.
Запозичати і запозичувати, (досвід)переймати, наслідувати.
Запорука, запевнення, гарантія.
Запропонувати, (як зробити)подати думку/пропозицію; (кандидатуру) і юрекоменду вати.
Заробіток, платня, плата.
Засвідчувати, посвідчувати; (підписом)завіряти, підтверджувати; (факт) констатувати.
Засідання, нарада, збори, зібрання.
Засновник, ініціатор, зачинатель, фундатор; (вчення)основоположник. Засновувати, (партію)створювати, організовувати, фундувати; (класти початок)започатковувати.
Застава, (під позику)заклад.
Заступник, замісник; (митрополита)намісник.
Затрачувати, тратити, витрачати, витрачувати.
Заява, прохання, скарга, апеляція, клопотання, (групова) петиція.
Збйтки, втрати; (кому) зло, шкода, кривда.
Звернення, відозва, заклик; (до влади) апеляція.
Звичайний, пересічний, буденний, прозаїчний; (устрій) звичний, нормальний, загальноприйнятий, загальновідомий, повсякденний.
Згода, позитивна відповідь; (на що) дозвіл; (між людьми) порозуміння, погодженість, узгодженість; (у гурті)одностайність, злагода, гармонія, лад; (на переговорах) консенсус.
Здобуток, досягнення, успіх; (наслідок праці) набуток, доробок, надбання. Змога, спроможність, спромога, здатність; (шанс) нагода, можливість. Знаменитий, знаний, славетний, славнозвісний.
Значно, набагато, багато, далеко.
Значущий, важливий, вагомий, ваговитий; (фраза) змістовний; (погляд) промовистий, багатозначний.
Зниження, (цін) зменшення, здешевлення.
Знімати, (одяг) скидати; (з потяга) зсаджувати; (з посади) звільняти, усувати. Зразковий, взірцевий, досконалий, довершений, ідеальний; (школа) показовий.
Зразок, взірець, кшталт; (для наслідування) приклад; (відмінювання) парадигма. Зрештою, нарешті, врешті, після всього, кінець кінцем.
Зусилля, (фізичне) напруження, напруга; (спроба) намагання, старання. З’ясовувати, (збитки) визначати, встановлювати; (у кого) довідуватися, дізнаватися; (кому) пояснювати, роз’яснювати.
І
Ігнорувати, навмисно не помічати/не звертати уваги; (не брати до уваги) нехтувати, легковажити.
Ідент ифікувати, ототожнювати, уподібнювати; (особу) упізнавати, засвідчувати.
Ізольовано, відокремлено, відособлено, окремо, осібно.
Імпонувати, подобатися, викликати симпатію, справляти враження.
Індекс, (товарів) покажчик, список, перелік; (зростання цін) показник. Індивідуальний, особистий, персональний, приватний; (стиль) оригінальний, самобутній; (власність) одноосібний, не колективний Інституція, установа, заклад.
Інструкція, вказівка, настанова, директива, припис, рекомендація, порада. Інформація, (дія) інформування; (факти) відомості, повідомлення, вісті. Істинний, правдивий, правильний: (факт) дійсний, справжній, реальний. Істотний, суттєвий, дуже важливий (значний, вагомий).
К
Казати, говорити, повідати, висловлюватися; (у формі наказу) веліти, наказувати, загадувати.
каша, скарбниця.
Касир, скарбник, завідувач каси.
Категоричний, безумовний, рішучий, безапеляційний; (осуд)різкий. Кваліфікований, (майстер)вправний, умілий, досвідчений, напрактикований; (праця)професійний, фаховий, високоякісний.
Клієнт, (постійний)відвідувач, замовець, покупець.
Кодекс, звід (реєстр, збірка) законів; (моралі)норми; звичаї, комплекс правил. Колегіальний, (ухвала)спільний, колективний.
Колегія, (навчальний заклад)колегіум; (урядовий орган)рада, комісія; (адвокатська)об’єднання, спілка.
Компаньйон, партнер, товариш, співучасник, напарник.
Компенсація, (дія)відшкодування; (винагорода)відшкодування, покриття витрат.
Конкуренція, суперництво, змагання.
Консолідувати, згуртовувати, об’єднувати, концентрувати;
(посилювати)зміцнювати.
Констатувати, (факт)стверджувати, відзначати, засвідчувати, встановлювати. Контакти, стосунки, зносини, взаємини.
Контракт, (письмовий)угода, договір, пакт, зобов’язання.
Конфіденційний, суто приватний; (лист)довірчий; (таємний)секретний. Конфлікт, (інтересів)зіткнення, колізія; (поглядів)суперечка. Координувати, погоджувати, узгоджувати.
Копія, відтворення, дублікат, відбиток; (рукописна)список;
(фотомеханічна)факсиміле; (одна)примірник, екземпляр.
Кошти, гроші, фінанси, фонди, капітал.
Кредит, позика.
Кредитор, позикодавець.
Криза, злам, загострення; (економічна)крах, банкрутство.
Критерій, мірило, мірка.
Кур’єр, посильний, розсильний.
Курс, (політичний)настанова, напрямок; (навчальний)предмет, дисципліна, наука; (університетський)студії; (біржовий)вартість, ціна.
Кшталт, образ, вигляд, зразок, взірець, форма, штиб.
Л
Легалізувати, дозволяти, знімати заборону, узаконювати.
Листування, кореспонденція.
Лишок, зайвина, надмір; (в обрахунках)решта.
Ліга, об’єднання, асоціація, спільнота.
Ліцензія, дозвіл.
Лояльний, законослушний; (до влади)не опозиційний, відданий чому, (до кого) коректний, доброзичливий.
М
Маклер, посередник, фактор.
Ментальність, інтелект, розумові здібності.
Милосердя, (шівчуття, жалість, жаль.
Міняти, обмінювати, вимінювати, заміняти; (кадри) заміщати; (гроші) розмінювати.
Міркування, (наслідок дії) думка, переконання, погляд.
Мотивувати, вмотивовувати, обгрунтовувати.
Н
Набутий, (досвід) нагромаджений, накопичений, здобутий.
Навідріз, рішуче, категорично, навідруб.
Нагальний, (про справу) терміновий, негайний, невідкладний; (про потребу) конечний, доконечний, дуже потрібний, настійний.
Нагода, (слушний момент) випадок, шанс, можливість.
Надолужувати, наздоганяти.
Надсилати, висилати, посилати, слати.
Наказ, (у формі поради) припис; (виборців) настанова, вказівка.
Накладом, коштом.
Налічувати, нараховувати; (мати в собі) містити, мати.
Намагання, спроба, старання, бажання.
Наполягати, напосідати, домагатися, вимагати.
Направляти, скеровувати, спрямовувати.
Насамкінець, під кінець, на завершення, наприкінці.
Насамперед, передусім, найперше, передовсім, щонайперше.
Натомість, замість того.
Небезпідставний, обгрунтований, аргументований, вмотивований. Невигідний, неприбутковий, збитковий, утратний, нерентабельний. Невйзначений, (час) невстановлений.
Невиправданий, (крок) необгрунтований, невмотивований; (про втрати) зайвий, непотрібний.
Не вистачає, бракує, не стає.
Невідомий, незнаний, небачений, нечуваний, незвіданий.
Невтішний, безутішний, нерозважний; (висновок) безрадісний, сумний, маловтішний.
Недоречний, невчасний, недоладний, невідповідний, неслушний, зайвий, непотрібний.
Недорогий, дешевий; (про ціну) невисокий, невеликий.
Незаперечний, очевидний, безсумнівний, безперечний, явний, (факт) неспростовний, (тон) категоричний, безапеляційний.
Незначний, (про шкоду) невеликий; (кількістю) мізерний, (значенням) неважливий. Незрозумілий, (текст) нечіткий, неясний, туманний; (факт) дивний, загадковий; (про явище) незбагненний; (страх) безпідставний, безпричинний.
Необхідний, конче потрібний.
Неодмінний, обов’язковий, конечний; (атрибут) постійний, незмінний; (про рису) характерний.
О
Обачно, обмірковано.
Обговорювати, обмінюватися думками, обмірковувати, аналізувати, радитися. Обгрунтований, аргументований, вмотивований, небезпідставний. Обіцянка, зобов’язання, слово.
Облік, обрахунок; (дія) обчислення, обраховування, обчислювання, обрахування; (ревізія) переоблік.
Обмаль, недосить, малувато, мало.
Обопільний, взаємний; (про угоду) двосторонній.
Обрахунок, підрахунок, обчислення; (собівартості) калькуляція; (документ) кошторис.
Обумовлювати, зумовлювати, спричиняти.
Огляд, (дія) оглядини, оглядання; (митний) обстеження; (в газеті) коментар. Одержувати, отримувати, діставати, відбирати; (перевагу) здобувати, (освіту) набувати; (догану) заробляти.
Ознака, прикмета, риса, властивість, особливість; (життя) свідчення, показник, прояв; (символ) знак, емблема.
Олігархія, панівний клас/еліга, мафія, кліка.
Оплачувати, платити за; (борги) сплачувати.
Опозиція, протидія, заперечення, незгода, опір.
Опонент, (у полеміці) супротивник; (на виборах) конкурент, суперник; (непримиренний) антагоніст.
Основний, головний, найважливіший, (про тему) чільний, визначальний, центральний.
Особистий, персональний, власний; (про стосунки) приватний; (про рису) індивідуальний; (нагляд) безпосередній; (про справу) особовий. Ототожнювати, (з чим) уподібнювати (прирівнювати) до чого.
Офіційний, (папір) урядовий, службовий; (голос) стриманий, діловий. Оцінювати, визначати (складати) ціну; (себе) знати собі ціну; (стан) характеризувати, давати оцінку; (твір) рецензувати.
Ощаджувати, економити, заощаджувати, берегти.
П
Пакт, (міжнародний) угода, договір.
Парадокс, різка невідповідність, несумісність, розбіжність, нелогічність. Паритет, рівність, рівноправність сторін.
Партнер (у ділі) співучасник, компаньйон, товариш.
Патент, (на щось) право; (документ) свідоцтво (на право).
Патентований, (винахід) зареєстрований, захищений патентом; (засіб) апробований, рекомендований, дозволений.
Переважно, здебільшого, здебільш, в основному, головним чином, у переважній більшості.
Передавати, віддавати, подавати, доручати; (справи) передоручати; (у спадок) залишати; (досвід) поширювати; (вість) повідомляти, інформувати, розповідати, переказувати, переповідати; (мовою) відтворювати, зображати, малювати, змальовувати, описувати.
Пересвідчуватися, переконуватися, упевнятися, упевнюватися. Пересічний, посередній, звичайний, рядовий.
Періодично, регулярно, систематично, раз по раз, раз за разом.
Печатка, печать, штамп; (слід) відтиск, знак.
Питання, запитання, (до уряду) запит; (складне) проблема, справа. Підсумок, (діяльності) наслідок, результат.
Підтверджувати, стверджувати, потверджувати; (ділом) підкріплювати, підкріпляти; (істіту) засвідчувати, свідчити про.
План, задум; (дій) програма; (далекий) перспектива.
Плата, (грішми) платня, винагорода, (митцям) гонорар; (не грішми) віддяка, нагорода; (за морський вантаж) фрахт; (дія) платіж, оплата, сплата.
Платня, (заробітна) зарплатня, зарплата; (урядовця) оклад; (за вислугу) пенсія; (митцям) гонорар; (студентам) стипендія.
Плутати, сплутувати, заплутувати, переплутувати; (слова) змішувати; (у висновках) плутатися, помилятися, збиватися; (людей) збивати з пантелику, вводити в оману. Поважно, з повагою, шанобливо; (сприймати) серйозно, всерйоз. Повідомляти, сповіщати, давати знати, доводити до відома, рапортувати; (про що) звітувати, доповідати; (новини) подавати, повідати; (телеграфом) телеграфувати.
Повноваження, право, компетенція, доручення.
Повсякденний, щоденний; (одяг) буденний, звичайний; (клопіт) злободенний, побутовий; (догляд) постійний, повсякчасний.
Поі оджуваги, узгоджувати, координувати.
Погоджуватися, давати згоду, не бути проти; (після умовлянь) піддаватися; (доходити згоди) порозумітися; (з чим) примирятися, призвичаюватися. Подання, (письмове) заява, супліка.
Поздоровляти, (з чим) вітати, здоровити, посилати поздоровлення. Позитивний, (про відповідь) ствердний; (результат) очікуваний, сподіваний, передбачуваний; (факт) похвальний; (відгук) схвальний.
Позичати, (у кого) брати у борг; (кому) давати в борг; (досвід) запозичати, переймати.
Попереджати, застерігати, остерігати; (аварію) запобігати (чому). Порушувати, (наказ) не додержувати (чого), (закон) переступати; (істину) перекручувати, спотворювати; (вправу) розпочинати, заводити; (зв ’язок) переривати; (клопотання) звертатися з.
Постанова, розпорядження, директива; (зборів) ухвала, рішення, резолюція; (суду) вирок; (уряду) декрет.
Постановляти, ухвалювати, вирішувати, приймати рішення (ухвалу), (судом) виносити вирок, присуджувати.
Прейскурант, (товарів) перелік, (цін) каталог, довідник.
Прибічник, прихильник.
Призначати, (кому) приділяти; (платню) визначати, встановлювати; (ліки) приписувати; (зустріч) домовлятися про.
Приймати, (вимоги) погоджуватися з; (програму) схвалювати, затверджувати; (гостя) вітати, зустрічати; (як належне) сприймати; (до школи) записувати, зараховувати. Пропаганда, агітація, (знань): популяризація.
Протекція, заступництво, опіка, підтримка.
Професіонал, фахівець, спеціаліст.
Професія, фах, спеціальність, рід занять.
Публікація, (дія) друкування, оприлюднення, видання, публікування
Р
Рада, порада, пропозиція, вказівка, рекомендація; (обранців) нарада, засідання, збори; (міністрів) кабінет; (лікарів) консиліум; (архипастирів) синод. Радикальний, (захід) найдійовіший, найрезультативніший; (про зміни) докорінний, рішучий, фундаментальний.
Рахуватися, (з чим) зважати на, враховувати (брати до уваги або в рахунок) що; (з ким) поважати (цінувати) кого.
Рахунок, (змагань) підсумок, результат; квитанція.
Реалізовувати, (план) здійснювати, втілювати в життя; (товари) продавати. Регламент, (зборів) порядок денний; (праці) розпорядок, режим.
Регрес, рух назад, занепад, деградація.
Регулярний, періодичний, систематичний, рівномірний.
Редагувати, (текст) перевіряти, виправляти.
Реєстр, список, перелік.
Реєструвати, записувати, переписувати, вносити до реєстру (списку). Резолюція, (з’їзду) рішення, постанова, ухвала.
Реклама, (дія) афішування, популяризація.
Рекомендувати, пропонувати, радити, давати пораду; (позитивно) характеризувати; (кого кому) відрекомендувати.
Репортаж, (з місця події) інформація, повідомлення, розповідь. Репрезентувати, (кого) представляти; (собою) являти.
Референдум, всенародне опитування, голосування.
Рецензія, (на книгу) відгук, відзив.
Риторика, красномовство, ораторське мистецтво.
Розгляд, (питання) аналіз, обговорення.
Розмір, величина; (книги) формат; (кризи) масштаб; (витрат) обсяг. Розпорядок, порядок, режим.
Розраховувати, (крок) зважувати, оцінювати, обмірковувати; (на що) сподіватися чого; (на кого) покладати надію, робити ставку.
Розумітися, (на чому)знатися, знати що, розуміти (тямити, розбиратися, мати досвід). Розумовий, (розвиток)інтелектуальний.
С
Самовпевнений, (тон)рішучий, безапеляційний.
Самоправний, самочинний, свавільний.
Самостійний, незалежний, непідпорядкований; (держава)суверенний; (висновок)власний, оригінальний.
Самотужки, самостійно, власними силами, без помочі, своїми руками. Санкція, (на що)дозвіл, схвалення чого, (кримінальна)покарання. Сатисфакція, задоволення, вдоволення.
Свідоцтво, посвідчення, посвідка; (народження)метрика; (освіту)атестат, диплом.
Своєрідний, особливий, незвичайний, самобутній; (стиль)характерний, специфічний.
Своєчасний, вчасний; (захід)доречний, актуальний.
Серйозний, статечний, поважний; (про ставлення)вимогливий; (втрати) істотний, великий, вагомий.
Систематичний, (каталог)систематизований, упорядкований; (виклад)послідовний, стрункий.
Скарга, нарікання, невдоволення, ремство; (письмова)заява, апеляція. Скорочення, (штатів)зменшення.
Слушний, (закид)справедливий, правильний, обгрунтований. Співбесідник, співрозмовник.
Спізнюватися, запізнюватися, затримуватися, баритися.
Спільник, (у діях)співучасник; (ідейний)прибічник, прихильник, однодумець.
Спішний, терміновий, негайний, невідкладний.
Сплачувати, (борг)платити, виплачувати, погашати, розплачуватися за; (податки, рахунки)оплачувати.
Сподіватися, очікувати; (на що)мати (плекати, покладати) надію. Спроможний, здатний, здібний.
Стандартний, (проект)типовий, уніфікований, стандартизований; (вираз) трафаретний, шаблонний.
Стверджувати, запевняти, заявляти; (правильність)підтверджувати; (рахунок) затверджувати.
Стурбований, стривожений, занепокоєний, схвильований.
Схвалювати, (ідеї)підтримувати, (план)затверджувати.
Сьогоднішній, нинішній, теперішній, сучасний.
Т
Талант, хист, дар, обдаровання, обдарованість, талановитість.
Твердження, думка, вислів, положення.
Творити, створювати; (добро)робити, (діла)чинити, коїти; (плани)накрес- шовати.
Тимчасовий, нетривалий, несталий, непостійний.
Тотбжний, однаковий, цілком подібний, такий самий, ідентичний, адекватний; (таненням)однозначний, рівнозначний, еквівалентний.
Традиційний, узвичаєний, звичний.
Трактувати, тлумачити, витлумачувати.
Тривожний, (кого)непокоїти, бентежити, зворушувати, хвилювати; (чим) турбувати, завдавати клопоту.
Тріумф, блискучий успіх, перемога.
Турбота, уболівання, клопіт.
Турбувати, непокоїти, не давати спокою (спочинку), завдавати клопоту.
У
Увага, (до чого)зацікавлення чим,зосередженість на чому; (до кого)піклування (турбота, уболівання) про кого.
Угбда, домовленість, умова, договір.
Удосконалювати, робити досконалішим, поліпшувати, покращувати. Удосталь, уволю, доволі, досхочу.
Узвичаєний, загальноприйнятий, широковживаний.
Узгоджувати, (діі)погоджувати, координувати.
Укладач, (збірки)упорядник.
Умова, (між ким)угода, договір; (чиясь)вимога, пропозиція; (попередня) передумова.
Умовляти, переконувати, просити, благати; (словами)заспокоювати, потішати. Уніфікувати, стандартизувати, упорядкувати.
Упевнюватися, переконуватися, пересвідчуватися.
Уповноважений, (представник)повноважний, що має повноваження, наді- ііепий повноваженнями.
Уповноважувати, (кого)доручати/надавати повноваження кому. Ураховувати, мати на увазі, зважати на, рахуватися з, брати до уваги/відома. Устаткування, обладнання; (дія)упорядження.
Усувати, (хиби)ліквідувати; (з посади)звільняти, знімати.
У і ранній, неприбутковий, збитковий, невигідний.
Уїівііий, гаданий.
ф
Факт ичний, дійсний, справжній, реальний.
Фактор, чинник.
Фальсифікувати, підробляти; (факти)підтасовувати, перекручувати, викривляти.
Фацільний, (вплив)доленосний; (кінець)нещасливий, трагічний.
Фа\, професія, спеціальність, рід занять, кваліфікація, сфера діяльності.
Фіксувати, закріплювати, встановлювати; (у пам ’яті) карбувати, зафіксовувати; (на папері) зображати, відтворювати; (увагу) зосереджувати; (події) реєструвати.
Фіктивний, несправжній, вигаданий.
Фінанси, кошти, фонди.
Фонд, (золотий) запас, резерв, ресурси; (оборотний) капітал.
Формулювати, (думку) висловлювати, викладати; (завдання) визначати, окреслювати. Формуляр, бланк, форма.
Фраза, вислів, вираз.
Фундатор, засновник, ініціатор, зачинатель.
Фундація, (дія) заснування; (доброчинна) фонд.
Функція, (чия) обов’язок, повинність; (грошей) призначення, роль.
X
Хаотичний, безладний, неорганізований; (рух) неконтрольований. Характеризувати, давати характеристику, атестувати, окреслювати. Характерний, властивий, притаманний; (факт) типовий.
Хвилинний, короткочасний, скороминучий, тимчасовий, недовготривалий, нетривалий.
Хйби ги, помилятися, робити помилки.
Хибний, неправильний, помилковий, невірний.
Хотіти, бажати, мати бажання.
Ц
Церемонія, обряд, ритуал.
Ці лком, цілковито, абсолютно, повністю, зовсім, до краю, геть-чисто, до останку, дощенту.
Ціна, вартість; (за працю) плата, винагорода.
Цінний, вартісний, коштовний, дорогий.
Цінувати, складати ціну чому; (майно) описувати, робити опис; (цінні папери) котирувати.
4
Часом, іноді, інколи, деколи, зрідка, вряди-годи, коли-не-коли, подеколи. Частка, (з поділу) пай; (у спільну справу) внесок.
Частково, до деякої міри, деякою мірою, до певної міри.
Чимало, досить багато, багатенько, не мало.
Численний, (запити) неодноразовий.
Чіі ко, ясно, розбірливо, виразно.
III
Шана, пошана, повага, шаноба, шанування, поважання, пошанівок.
Шкодувати, жалкувати; (за чим) уболівати; (кого) жаліти, співчувати кому; (гроші) економити, заощаджувати.
Штучний, (товар) поштучний, роздрібний; (сміх) нещирий, роблений, вимушений; (слова) надуманий, вигаданий; (конфлікт) розіграний.
Ш
Щадити, милувати; (здоров’я) берегти, шкодувати; (гроші) економити, заощаджувати.
Щедрий, не скупий, не зажерливий; (внесок) значний, багатий.
Щирий, (хто) щиросердний, нелукавий, відвертий, правдивий, прямий; (друг) вірний, справжній; (привіт) сердечний; (праця) самовідданий, старанний. Щиро, від щирого серця, відверто.
Щоправда, правда, справді, правду (щиро) кажучи.
К)
Юридичний, правничий, правознавчий.
Юрист, правник, правознавець, юриспрудент, слуга закону.
Юстиція, правосуддя.
Я
Явний, (факт) очевидний, наочний, видимий, не потаємний, безсумнівний, незаперечний.
СКЛАДНІ ВИПАДКИ НАГОЛОШЕННЯ
А
абетковий
абияк
абищо
авто
адресний (від адрес) адресний (від адреса) але
алфавіт анамнез анапест _ асиметрія
атласний (від атлас) атласний (від атлас)
Б
бавовняний і бавовняний бажаний і бажаний байдуже і байдуже батьківський
батьківщина (спадщина від батьків)
батьківщина і батьківщина (вітчизна)
безвісний
безвісти
безпристрасний
безрозмірний (не залежить від оди-ниць вимірювання) безрозмірний (без певного розміру) безхарактерний беремо бешкет
білизна (вироби з тканини) білизна (білість) болотистий борошно
борючись, дієприсл.
босоніж
боязнь
боячись, дієприсл. було
бюлетень, бюлетеня
в
валовий
варений, дієприкм.
варений, прикм. (варена картопля)
ведмедиця
верба
верхи, присл.
вершковий (виготовлений з вершків) вершковий (пов’язаний з мірою до-вжини)
весняний і весняний ветеринарія
взяти, візьму, візьмеш, візьмемо вибранець
вигідний (зручний: вигідна позиція)
вигідний (корисний: вигідна справа)
вигода
видання
визвольний
визнання
визначник
вимірник
вимова
вимога
випадок
виразний
висіти
висланець
вйсоко і високо
витрата
вичерпний
вівсяний
відгомін
віддавна
відомість (документ)
відомість (повідомлення, знання)
відповісти і відповісти
відсотковий
військовий і військовий
вірш, віршем, вірші
віршовий
вісімдесят
вітчим
віч-на-віч
вкладник
владар і владар
воднораз
водночас,
водопровід
володар і володар
вповні
вподобання
впоперек
врізнобіч
вряди-годи
всередині
втрутитися
вугільний і вугільний
вчення
г
генезис
гетьман
гетьманський
глиняний
гнівити
гнівний
гоїти
голіруч
горицвіт
горілиць
горошина
господарчий
граблі
громадський громадянин гроші, грошей
грушевий
гуртовий
гуртожиток
гуцул
д
даючи
двійня
дворазовий
двоюрідний
деревина (матеріал)
деревина (одне дерево)
дефіс
диспансер
діагноз
діалог
дійовий
добуток
довідник
догмат
договір і договір
договірний
доземний
документ
долішній
донесхочу
донька
допізна
доповідач і доповідач
доповісти і доповісти
допризовний і допризовний
допризовник і допризовник
досита
досхочу
дочка
доччин
дрімота
дробовий
дрова
Е
евфонія
експерт
Є
Євангеліє
єретик
Ж
жалити
жалюзі
жевріти
живопис
житло
житловий
жнива
З
забавка
завдання
завершити
завжди і завжди
завидна
завчасу
загадка
заголовок і заголовок
заіржавілий
зайнятий
закінчити
закладка
закупка
залоза
заморський
занести, занесемо, занесете
заняття
заробіток
заслання
заставка
затемна
зачіпка
збірний
звукопис
зв’язний
зерно і зерно
зернятко
зібрання
злидар змовчати
знамено і знамено
зобразити
зовсім
зозла
зокрема, зокрема
зручний
зубожілий
зубожіння
зустрічний
к
кавник
кавовий
кажучи
камбала
каталог
квасолевий
кидати
кишковий
кістковий
клечання
колесо
колос (колосок)
колос (велетень)
компроміс
контрактовий
корисний
користь і користь
косий
косинець
котрий
крадіж
красти, краду, крадеш, крадемо кредитор
кроїти, крою, кроїш
кропива
крутизна
кулінарія
кульковий
курінь, куреня, куренем курятина
Л
леї кий лещата
листопад (місяць)
лицарство і лицарство
лікарський (відлікар)
лікарський / лікарський (відліки)
літопис
літописний
літургія
людський (людяний) людський (властивий людям)
М
мабуть і мабуть
маршовий
мережа
масляний
машинописний
металургія
мій, мого
мітинговий
монолог
мораліте
Н
навзнак
навчання
надворі* присл.
на дворі (на подвір ’ї)
надлишковий
надлишок
названий, дієприкм.
названий (нерідний)
найцікавіший
найяскравіший
напередодні
напрочуд
напуття
насамкінець
наскрізь
начинка
недовідний неквапний
ненавидіти
ненависть
неприйнятний
новий
О
обдаровання
обдарування
об’єм
обидва
обіруч
обіцянка
обкладинка
обранець
обруч
один (одного, одному)
одинадцять
одинадцятий
одноразовий
ознака
окрім
округлити
олень
оптовий
ортопедія
орючи
отаман
П
пайовий
партер
пасквіль
пасти
первісний і первісний
перевозити
перегодя (присл.)
перегук
переділ
передпокій
передрук
переїзд
перекуска
перекупка (перекупниця)
переобрання
перепустка
пересічний (середній, посередній)
перипетія
петля
пишучи
підзахисний
підлітковий
пізнання
пітьма і пітьма
піщаний
платівка
площина
поблизу
повік-віки
податковий
подруга
подушка
поживний
позаторік
позначка
показник
полумисок
помилка і помилка, мн. помилки
по-новому
поняття
порядковий
посередині
посильний (кур’єр)
потайки
похибка
почасти
приєднання
призовник і призовник
приморський
приросток
причіп
приятель
прожитковий
прожиток
промисловик
простий і простий протизапальний
протипоказання
прошарок
псевдонім
пугач
Р
разом
рекрутський ректор (ректори мн) речовина решето ринковий
різновид і різновид
розбрат
розголос
роздрібний
розмін
розповісти і розповісти рукопис рукописний русло, русла
с
сага (оповідь)
сага (затока)
садячи
санки і санки
сантиметр
свердло
середина
сивіти / сивіти
симетрія
синява
сироватка
сільськогосподарський
сімдесят
сливовий і сливовий слина
смага і смага смерековий смикнути снідання
СОЛОДОЩІ
соломинка
соляний
сором’язливий
сороковий
спина
спокій
справіку
спроквола
старіти і старіти
сторінка (на сторінках)
страйковий
стремено і стремено
судно
сум’яття
також / також тарантул твій, твого гезко
текстовий
терези
терен (рослина) гсрен (територія) течія
типовий (характерний)
типовий (зразковий, стандартний)
тістечко
товпитися
той ("того, тому)
травестія
тризуб
триптих
трійня уповні
уподобання
урізнобіч
уродженець
урочистий
усередині
усмішка і усмішка
устояти
ф
факсиміле
фармація
фарфор
фарфоровий
фаховий
феєрія
феномен
фетиш
філістер
фірмовий
фольга
форзац
характерний (з характером)
характерний (типовий, специфічний)
хлібний
ходячи
хто-небудь
хутровий
ц
царина
центнер
циган
цікавіший
цінник
черговий
черпати
черствий
черствіти і черствіти
чисельник
човен
чорнозем
чорнослив
чотириразовий
чотирнадцять
ш
шавлія
шкода і шкода (жаль) шкода (марно, даремно)
Я
яловичина яскравіший ятрити і ятрити
680