Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Структура мови
Система- сукупнысть взаъмодыючих явищ. Кожа система маэ свою струтуру. Структура- спосіб організації системи. Структура мови- цілісна організована сукупність складаючи її аспектів, частин цих аспектів та окремих мовних одиниць. Аспект фонетичний, граматичний, словотворчий. Частини- різні групи слів, граматичні ряди категорій, ряди звуків. Різні аспекти мовної структури досліджуються різними науками.
Лексикогологія- наука про словниковий склад мови і закономірності її історичного розвитку.
Фонетика- наука про звуки людського мовлення( фонеми), мовні такти, наголос, інтонація.
Граматика- наука про способи і засоби творення або зміни слова, а також про способи і засоби побудови речень. Два підрозділа: морфологія і синтаксис.
Морфологія- наука про способи і засоби творення та зміни слів.
Синтаксис- наука про способи і засоби побудови речення.
Словотвір- наука про способи і засоби творення нових слів від вже існуючих, про типові відношення, про типові відношення, що склалися між вихідною одиницею і похідною.
Семасіологія- наука про змістовний бік (значення) слів і речень. Наука про семантику.
Семантика- сукупність смислових значень слів, словосполучень і речень.
Стилістика- наука про основні різновиди мовлення( стилями). Бувають: художній, діловий, побутовий, газетно-публіцистичним.
Мова як знакова система
Одиниці(елементи) мови- знаки. Можуть бути простими і складними. Слова- прості, словосполучення і речення- складні.
Знак- будь-який матеріальний носій соціальної інформації. Викуористовуються для спілкування.
Мова- складний знаковий механізм спілкування. Який історично виник і розвивається.
Мова і мовлення
Мовлення може бути письмовим і усним. Поєднує слова з почуттями і тд.
Мовлення- мова у дії. Мова у дії- мова у процесі її використання (на практиці)
Мовлення- засіб спілкування взятий у конкретному використанні і оюєднанний з нашими думками і почуттями.
Мова- це засіб спілкування взятий у відхиленній від конкретного її використання.
Мова- явизе ідеально матеріальне, практична дійсна свідомість.Мова і мислення єдині але не тотожні.
Мовлення( свідомість)- здатність людини передавати дійсність у формі думок, почуттів, волевого стану
Свідомість- система поглядів, переконань, світорозуміння.
Мислення- головна складова частина, частина свідомості.
Мислення- узагальнене й абстрактне відображеня мозком людини явищ дійсності в поняттях, судженнях і умовиводах,
Поняттєве мислення здійснюється за допомогою мови.
Чуттєво-образне мислення- мислення конкретними образами.Можуть протикати не тільки у словесній формі.
Технічне мислення- практично-дійовим ще називають. Здійснюється без участі мови, властивий як людям так і тваринам. Дії осмислені автоматично.
Мова матеріально тому що вона передається одиницями мови передається матеріально( звуками).
Думка не має матерії. Уся матеріальність мови і ідеальність мови не дозволяють ці поняття ототожнити. Складові частини думки- поняття, судження, умовиводи.
Синхронія та діахронія
Синхронія- стан мови в певний момент її розвитку. Синхронія- вивчення мови в певному стані.
Синхронічне дослідження- дослідження стану мови як цілісної системи взаємопов’язаних і взаємозумовлених фонетичних, лексичних, граматичних та інших елементів у певний проміжок часу.
Синхронія це такий аспект, коли мова розглядається на певному етапі але без врахування її попередніх форм і можливих передбачень на майбутнє. Синхронічна не є стійкою і не є нерухомою.
Діахронія- історичний розвиток мови. Дослідження мови в часі. Діахронія- історична послідовність у розвитку окремих мовних явищ і розвитку системи в цілому.
При діахронічному аналізі досліджується не співіснування елементів мовної системи, а зміна одного елемента іншим у процесі їх історичного розвитку.
Лекція номер три.
Походження та історичний розвиток мови.
1.Проблема походження мови.
2. гіпотези походження мови.
3. закономірності розвитку мов
4. специфіка розвитку різних рівнів мовної структури.
1. питання походження мови відрізняється від питання походження конкретних мов світу. Конкретні мови- виникли не раніше ніж 10 000 років тому.
2. звуконаслідувальна гіпотеза: вважають що мова виникла гляхом наслідування звуків природи. Му, гав-гав… започаткували цю гіпотезу Демокріт і Платон. Мова виникла за необхідністю. Загально вживані слова не мають жодного відношення до звуконаслідування.
Звукосиволічна гіпотеза: вв основу покладено звукомисволізм. Між почуттями і звуками усніє певний зв'язок. Звуки: ох, ах, ой, ай. Підтримували: в.гумбольт, я. грімм, о.потебня, ш.балі. приємні звуки беруть участь у словах з негативним значенням: лай, балда.
Вигукова гіпотеза (емоційна): ґрунтується на твердженні. Що людина мимо волі вимовляла певні звуки: ох, ах… започаткували: епіфорейці давньої греції. 3-4 ст до н.е. яякщо погодитися з цією гіпотезою, то погодитися з тим, що головна причина виникнення мови полягає в душевних переживаннях людини.
Гіпотеза соціального договору: Діодор сицилійський. Зазначав що людина поступово перейшла від неосмислених звуків до слів. Домовились про позначення речей словами.
Гіпотеза трудових вигуків: Л.Нуаре, К.Бюхе. Інстинктивні вигуки супроводжували колективні трудові дії людини. Схожа на вигукову гіпотезу, але вигуки в цьому випадку слугують для ритмізації праці. Вважали що такі вигуки не виражали емоцій. О. Реформацький вигуки не мають жодної мовної функції.
Гіпотеза жестів: м.Марр згідно якої спочатку виникла мова жестів а потім звукова мова. В.Вунд. За допомогою звуків- почуття. Жестів- уявлення про предмети.